Вступ1. Теоретичні основи виховання бережливогоставлення до природи
2. Виховання бережливого ставлення до природи яксоціально-педагогічна проблема
3. Виховання бережливого ставлення до природи в процесіосвіти молодших школярів
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Екологічні проблеми носятьглобальний характер і зачіпають все людство. На сучасному етапі розвиткусуспільства питання виховання бережливого ставлення до природи набуваєособливої гостроти. Головна причина цього – тотальна екологічна безвідповідальність.У зв'язку з цим необхідно підсилити і більше приділяти уваги вихованнюбережливого ставлення до природи в сучасній школі вже з перших років вихованнядітей.
Забрудненнягрунтів відбувається із-за застосування отрутохімікатів (пестицидів). Врезультаті нераціонального використання земель відбувається виснаження грунтів.Наростає занепокоєння про наших «сусідів по планеті» – рослина і тварина, яківипробовують подвійний гніт: по-перше, руйнування і забруднення їхнього житла;по-друге, від безпосереднього впливу з боку людини. В результаті багато видівзникли.
Актуальністьвзаємодії суспільства і природного середовища висунула школою завданняформування у дітей відповідального відношення до природи. Педагоги і батькиусвідомлюють важливість навчання школярів правилам поведінки в природі. І чимраніше починається робота з виховання бережливого ставлення до природи, тимбільшою буде її педагогічна результативність. При цьому в тісному взаємозв'язкуповинні виступати всі форми і види учбової і позакласної діяльності дітей.
Дітям молодшогошкільного віку властива унікальна єдність знань і переживань, які дозволяютьговорити про можливість формування у них надійних основ відповідальноговідношення до природи. Природознавство початкової школи покликане вносити свій вкдаду формування екологічної відповідальності дітей.
1. Теоретичні основи виховання бережливогоставлення до природи
Глобальні проблеми сучасності,несуть загрозу життя і людської цивілізації, викликали необхідність екологічноїосвіти, покликаної реалізувати ідеї інформаційного суспільства. Пошук шляхівгармонійної взаємодії суспільства і природи приводить до інтенсивного процесуекологізації загальної культури людства, і як наслідок, — до формування теоріїі практики виховання бережливого ставлення до природи.
Подальшедослідження цієї проблеми, проведене педагогами, дозволило виділити новийаспект виховання – екологічний.
Екологія – наука про відносинирослинних і тваринних організмів і утворюваних ними співтовариств між собою інавколишнім середовищем. А під екологічним вихованням розуміється формування ушироких верств населення високої екологічної культури всіх видів людськоїдіяльності, так чи інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням, перетвореннямприроди. Основна мета виховання бережливого ставлення до природи: навчитидитину розвивати свої знання законів живої природи, розуміння суті взаєминживих організмів з навколишнім середовищем і формування умінь управлятифізичним і психічним станом. Поступово визначаються освітні і виховні завдання:
- поглибитиі розширити екологічні знання;
- прищепитипочаткові екологічні навики і уміння – поведінкові, пізнавальні;
- розвинутипізнавальну, творчу, суспільну активність школярів в ході екологічноїдіяльності;
- сформувати(виховати) відчуття дбайливого відношення до природи.
Зародженнясучасних тенденцій виховання бережливого ставлення до природи і виховання впочатковій школі можна віднести до початку 70-х років, коли вона переживалацілий ряд серйозних перетворень, зокрема введення в учбовий план новогопредмету «природознавство». Чітко виражена екологічна спрямованість новогокурсу, яка в наші дні іменується традиційною, створила у вчителів певне місцезнаходженняйого в екологічній освіті, на досягнення його цілі в однонаочній моделі, що виявилисямалоефективними. Основні причини малоефективності криються в тому, що кінцевамета екологічної освіти – відповідальне відношення до навколишнього середовища– складна комплексна освіта, і у зв'язку з цим, один учбовий предмет, що формуєв основному природно-наукові знання по біологічній екології, справиться зформуванням багатогранного відношення молодших школярів до природного ісоціального середовища не може. На порядок денний постало питання про залученняінших шкільних предметів в процес екологічної освіти. Виникла ідеябагатопредметної моделі, в якій кожен учбовий предмет розкриває свій аспектвзаємин людини з навколишнім середовищем. Поки ж використання міжнаочногозмісту і форми навчання носить в основному стихійний характер, що багато в чомувизначає якість навчання і виховання молодших школярів. Сучасні тенденціїрозвитку виховання бережливого ставлення до природи в практиці показують, щооптимальні можливості для становлення екологічної культури молодших школярівпредставляє змішана модель, при якій всі учбові предмети зберігають своїспецифічні учбово-виховні цілі. Таким чином, типологія моделей в русліекологізації пройшла певний шлях становлення: від однонаочної – до змішаної.Проте пошук в цьому напрямі продовжується дотепер.
Екологічна освітаз її спрямованістю на виховання відповідального відношення до навколишньогосередовища повинно стати стрижнем і обов'язковою складовою частиноюзагальноосвітньої підготовки учнів. Одним їх найважливіших принципів вихованнябережливого ставлення до природи вважається принцип безперервності.
Ретроспективнийаналіз екологічного виховання поєднувався з вивченням сучасної педагогічноїпрактики, з досвідченою апробацією різноманітних форм екологічного виховання, данимидосвіду експертів, що дозволило не тільки оцінити стан, але і виявитиоб'єктивні тенденції розвитку екологічного виховання школярів:
- цілеспрямованокоординується діяльність шкіл, організацій по охороні, раціональномувикористанню і вивченню навколишнього середовища;
- класно-урочнізаняття поєднуються з позаурочною діяльністю учнів в природному середовищі;
- разом зрозвитком традиційних використовуються нові форми екологічної освіти івиховання: кінолекторії по охороні природи, ролеві і ситуаційні ігри,загальношкільні ради з охорони природи, екологічні практикуми;
- у вихованнябережливого ставлення до природи і утворенні учнів виникає значність засобівмасової інформації (друк, радіо, телебачення), цей процес стає педагогічноурівноваженим.
Тенденцію розвитку екологічноїосвіти доповнюють: максимальний облік вікових можливостей учнів, створенняобов'язкового мінімального ядра змісту і опори на ідеї комплексної эколого-біологічної,глобальної екології людини.
На основіпровідних дидактичних принципів і аналізу інтересів і схильностей школярів булирозроблені різні форми екологічного виховання. Їх можна класифікувати на а)масові, би) групові, в) індивідуальні.
До масових формвідноситься робота учнів по впорядкуванню і озелененню приміщень і територіїшколи, масові природоохоронні компанії і свята; конференції; екологічніфестивалі, ролеві ігри, роботи на пришкільній ділянці.
До групових –клубні, секційні заняття юних друзів природи; факультативи по охороні природи іосновам екології; кінолекторії; екскурсії; туристичні походи по вивченнюприроди; екологічний практикум.
Індивідуальніформа припускають діяльність доповідей учнів по підготовці, бесід, лекцій,спостереження за тваринами і рослинами; виготовлення виробів, фотографування,малювання, ліплення.
Основнимикритеріями ефективності масових форм є широка участь школярів вприродоохоронній діяльності, дисципліна і порядок, ступінь активності. Їх можнавиявити шляхом систематичних спостережень, накопичення матеріалу.
Критерійефективності групових форм виховання бережливого ставлення до природи є, першза все, стабільність складу клубу, гуртка, секції, досягнення колективнихуспіхів. Свідомість і відчуття причетності до справ такого колективу, навітьякщо особисті результати скромні, примушує всіх членів зберігати вірність йомудовгі роки.
Про ефективністьіндивідуальних форм виховання бережливого ставлення до природи свідчить підвищенняінтересу до природознавства учнів, до вивчення і охороні природи, а такожцілеспрямоване використання знань і умінь природоохоронної діяльності.
Визначені такожумови розвитку взаємозв'язку школи, сім'ї і громадськості, направлені надосягнення мети екологічного виховання.
Для успіхунеобхідне виконання наступних умов:
- планування всіх ланок системина основі планів спільної роботи, яка забезпечує правильну розстановку сил,послідовність, ритмічність і стійкість компонентів всіх ланок з школою і міжсобою
- організація діяльності всіхланок загальної системи управління екологічним вихованням, створення передумовдля їх правильного функціонування
- регулярна і напередпідготовлена інформація про діяльність кожної ланки і обмін інформацією міжними
- контроль, виявлення недоліківі слабких сторін в роботі, внесення коректив в її програму
- вивчення ефективності роботикожної ланки, підбиття загальних підсумків, аналіз результатів, їх обговоренняіз залученням громадськості.
Були визначені основні етапиперетворення і взаємодії з природою у виховному процесі. На підготовчому етапівчитель вивчає відносини, що склалися в присутньому життєвому досвіді, міжшколярем і природою (об'єктивні зв'язки з середовищем) і відношення школярів доїї явищ (суб'єктивні зв'язки). Розробляються привабливі для учнів способиознайомлення, що індивідуалізувалися і групові, з природними визначнимипам'ятками. Вчитель прагне глибше пов'язати їх із зоною найближчого розвиткуіндивідуальних схильностей і здібностей.
Початковий етаппобудови виховного процесу характеризується перш за все залученням учнів внаочно-перетворюючу діяльність серед природи. Цілі етапу – привчання школярівдо розумного природокористування, праці, заощадження природних ресурсів,засвоєння практичного досвіду відносин до природного середовища. Участь вдіяльності, особливо коли вона здійснюється в колективних формах, виявляєздатність зважати на товаришів, надавати їм допомогу, поєднувати ділові іособисті інтереси, орієнтуватися на правила поведінки серед природи.
На другому етапіпобудови виховного процесу ведучої стала учбова діяльність школярів. Не будучивключеною безпосередньо в працю, охорону природи, вона допомогласистематизувати враження про природу і особисту діяльність, відкрила можливістьз'єднати практику взаємодії з природою і освітою.
Особливим етапомв побудові виховного процесу є цілеспрямоване формування особистості школяра.
2. Виховання бережливогоставлення до природи як соціально-педагогічна проблема
Гострота сучасних екологічнихпроблем висунула перед педагогічною теорією і шкільною практикою завданнявиховання молодого покоління у дусі дбайливого, відповідального відношення доприроду, здатного вирішувати питання раціонального природокористування, захистуі відновлення природних багатств. Щоб ці вимоги перетворилися на нормуповедінки кожної людини, необхідно з дитячих років цілеспрямовано виховувативідчуття відповідальності за стан навколишнього середовища.
У системіпідготовки молодого покоління до раціонального природокористування,відповідальному відношенню до природних ресурсів важливе місце належитьпочатковій школі, яку можна розглядати як початковий ступінь збагачення людинизнаннями про природне і соціальне оточення, знайомства його з цілісною картиноюсвіту і формування науково-обгрунтованого, етичного і естетичного відношення досвіту.
Жива природазавжди признавалася в педагогіці одним з найважливіших чинників освіти івиховання молодших школярів. Спілкуючись з нею, вивчаючи її об'єкти і явища,діти молодшого шкільного віку поступово осягають світ, в якому живуть:відкривають дивовижне різноманіття рослинного і тваринного світу, усвідомлюютьроль природи в житті людини, цінність її пізнання, переживають етично-естетичніпочуття і переживання, спонукаючи їх піклується про збереження і примноженняприродних багатств.
Основу длястановлення і розвитку відповідального відношення до природи, формуванняекологічної культури молодших школярів складає зміст учбових предметівпочаткової школи, які несуть деяку інформацію про життя природи, про взаємодіюлюдини (суспільства) з природою, про її ціннісні властивості. Наприклад, змістпредметів гуманітарно-естетичного циклу (мова, літературне читання, музика,образотворче мистецтво) дозволяє збагачувати запас сенсорно-гармонійних враженьмолодших школярів, сприяє розвитку його оцінних думок, повноцінному спілкуваннюз природою, грамотній поведінці в ній. Загальновідомо, що витвори мистецтватакож, як і реальна природа в її багатообразних проявах фарб, форм, звуків,ароматів служить важливим засобом пізнання навколишнього світу, джерелом знаньпро природне оточення і етично-естетичних відчуттів.
Уроки трудовогонавчання сприяють розширенню знань природних матеріалів учнів про практичнезначення, в житті людини, різноманітності його трудової діяльності, про рольпраці в життя людини і суспільства, сприяють формуванню умінь і навиківграмотного спілкування з об'єктами природи, економного використання природнихресурсів.
Змістприродознавства забезпечує природну основу розуміння молодшими школяраминеобхідності охорони природи, оскільки в цьому курсі приділяється особливаувага формуванню конкретних знань про живу природу.
В курсі вивченняприродознавства можна виділити три рівні вивчення природи:
1 рівень: об'єктиприроди розглядаються в них окремими, без акцентування уваги на зв'язках міжними. Це важливий рівень, без якого неможливі подальші, але і їм не можнаобмежуватися.
2 рівень: об'єктиприроди розглядаються в їх взаємозв'язку. Увага акцентується на тому,наприклад, чим харчуються ті або інші тварини, будуються відповідні ланцюгиживлення і т.п.
3 рівень: церівень, коли розглядаються не тільки предмети природи, а процеси. Інакшекажучи, третій рівень – це якраз той рівень, коли знання екологічних зв'язківдопомагає пояснити явище дітям.
Зв'язку між живоюі неживою природою полягає в тому, що повітря, вода, тепло, світло, мінеральнісолі є умовами необхідності для життя живих організмів. Зв'язок цей виражаєтьсяв пристосуванні живих істот до середовища незаселеного. Між живою і неживоюприродою існують у зв'язку і зворотного характеру, коли живі організми роблятьвплив на навколишнє, неживе середовище. Дуже цікаві зв'язки між тваринами ірослинами. Також велике значення мають зв'язки між людиною і природою. Вонивиявляються, перш за все, в тій багатообразній ролі, яку природа грає вматеріальному і духовному житті людини.
Цільові установкинавчальних предметів початкової школи обумовлюють необхідність сумісноговикористання їх для виховання молодших школярів у дусі любові і дбайливоговідношення до природи. На основі змісту всіх учбових предметів формуютьсяпровідні ідеї і поняття, що становлять ядро екологічної освіти і виховання впочатковій школі. На основі накопичення фактичних знань, що отримуються зрізних предметів, молодші школярі підводяться до думки (ідеї), що природа –середовище і необхідна умова життя людини: у природі він відпочиває,насолоджується красою природних об'єктів і явища, займається спортом,трудиться; з неї він отримує повітря, воду, сировину для виготовлення продуктівхарчування, одяг і т.д.
Не менш важливарозкривана перед учнями початкової школи за допомогою конкретних фактів івисновків ідея про те, праця людини – умова використання і охорони природнихбагатств рідного краю.
Вихованняпрацьовитості школярів, відповідального відношення до використання іпримноження природних багатств може виразитися в наступних справах учнівпочаткової школи: дотриманні культури поведінки в природі, вивченні і оцінкистану природного оточення, деяких елементах планування по впорядкуваннюнайближчого природного оточення (озеленення), виконанні посильних трудовихоперацій по догляду за рослинами, їх захисту.
3. Виховання бережливогоставлення до природи в процесі освіти молодших школярів
Найважливішаідея, закладена у поняття виховання бережливого ставлення до природи івиховання в молодшій школі – ідея цілісності природи. Знання про зв'язки вприроді важливі як для формування правильного світогляду, так і для вихованнявідповідального відношення до збереження об'єктів природи, що знаходяться вскладних взаємозв'язках один з одним. Розкриття харчових зв'язків в живійприроді, пристосованості живих організмів до середовища незаселеного, досезонних змін в природі, впливи людини на життя рослин і тварин пронизує зміствсіх уроків природознавства і є спонукальним засобом для того, щоб молодшішколярі усвідомили необхідність обліку і збереження природних взаємозв'язківпри організації будь-якої діяльності в природі.
Надзвичайноважлива для реалізації патріотичного аспекту екологічного виховання ідея,закладена в програмі уроків читання: охороняти природу – означає охоронятиБатьківщину. Для кожної людини поняття Батьківщина пов'язане з рідною природою.Озера і блакитні річки, золоті хлібні поля і березові гаї – все це з дитинствазнайомі картини природи знайомого краю під впливом літературних творівзливаються у молодшого школяра в єдиний образ Батьківщини. І відчуттявідповідальності за свою країну ототожнюється з відчуттям відповідальності заїї природу: берегти природу, її багатства, красу і неповторність – означаєберегти свій будинок, свій край, свою Батьківщину.
Вміст екологічноїосвіти, що веде ідеї, в початковій школі створює основу для угрупування ірозкриття як загальних, так і деяких приватних понять про взаємодію людини іприроди.
У міру вивчення природина уроках природознавства і читання поняття «природа» поступово збагачується,наповнюючись конкретним змістом: знанням про об'єкти і явища природи, природніспівтовариства і ландшафти. Потрібно сказати, що визначений для вивчення доситьширокий круг самих різних об'єктів і явищ природи. Знання цих об'єктів і явищдозволяє учням добре орієнтуватися в навколишньому світі і готує базу для вивченняоснов наук в середніх і старших класах загальноосвітньої школи.
До найважливішихпонять, обов'язкових для екологічної освіти школярів, належить поняття людинияк біосоціальної істоти, кровно пов'язаної з середовищем незаселеного, хоч і щозумів подолати свою повну залежність від несприятливих природних умов і явищ.При вивченні в початковій школі питань, пов'язаних з людиною, його здоров'ям,відпочинком і працею, учні підводяться до думки, що для його нормального життяпотрібні сприятливі природні умови, які потрібно зберігати і примножувати.
Очевидно, що учнівпочаткової школи важко підвести до усвідомлення цієї ідеї у всій її повноті,проте деякі елементи знань про зв'язок людини з природним оточенням вони отримують.
Велику пізнавальнуі виховну роль у формуванні дбайливого відношення молодших школярів доприродного середовища грає розкриття терміну «охорона природи» як діяльності,направленої на збереження і примноження природних багатств. Питанням охорониприроди приділено велику увагу на уроках природознавства і читання, уформуванні цілей, в змісті розділів. Суть поняття «охорона природи», на жаль,не конкретизується стосовно вікових можливостей молодших школярів, як відноснорозуміння, так і організації дітей для участі в практичній діяльності, хоч інамічається змістом вивчених тем.
Вміст етичнихнорм і правил поведінки людини в природному оточенні розкриваються перед дітьмипоступово, у міру вивчення питань охорони конкретних об'єктів природи. Надоступних, наочних прикладах вчаться розуміти що можна, а що не можна робити вприроді, щоб не викликати небажаних наслідків.
Необхіднимелементом формування дбайливого відношення до природи є цілісний аспект, щорозкриває багатообразну роль природи в житті людини, є найважливішим мотивомохорони природи. Так, при навчанні читанню підкреслюється естетична сторонаохорони природи рідного краю, розвивається уміння учнів естетично сприйматикрасу природи. Це ж завдання розв'язується при навчанні образотворчомумистецтву. В той же час, на уроках трудового навчання і природознавства частинапитань по охороні природи розглядається тільки з позиції «корисності», що приодносторонній дії на дітей може привести до формування у нихутилітарно-споживчого відношення до природи. У зв'язку з цим очевиднанеобхідність використання в екологічній освіті і вихованні молодших школярівміжнаочних зв'язків для того, щоб показати дітям красу природи, її пізнавальну,оздоровчу і практичну діяльність, збудити у них прагнення берегти її як джерелокраси, радості, натхнення, як умова існування людства.
Найважливішийкомпонент екологічного виховання – діяльність молодших школярів. Різні її видидоповнюють один одного: учбова сприяє теорії і практиці взаємодії суспільства іприроди, оволодінню прийомами причинного мислення у області екології; граформує досвід поняття екологічно доцільних рішень, суспільно-корисна діяльністьслужить придбанню досвіду ухвалення екологічних рішень, дозволяє внестиреальний внесок у вивчення і охорону місцевих екосистем, пропаганду екологічнихідей.
Успіхекологічного виховання і освіти в школі залежить від використання різноманітнихформ роботи, їх розумного поєднання. Ефективність визначається такожспадкоємністю діяльності учнів в умовах школи і умовах навколишньогосередовища.
В курсіприродознавства приділяється велика увага формуванню знань учнів про правилаіндивідуальної поведінки в природі. Вчиться роз'яснюється, що дотримання правилповедінки при спілкуванні з природою — один з найважливіших заходів охорониприроди. Важливим прикладом формування в учнів про правила поведінки в природіє вправи в застосуванні цих правил на практиці. На наочних уроках,уроках-екскурсіях, на уроках трудового навчання, читання. З природознавствапроводяться екскурсії з метою ознайомлення і вивчення поверхні і рослинностінавколишньої місцевості, виявлення їх особливостей. Але вся робота лише тодізробить вплив на відчуття і розвиток учнів, якщо у них буде свій власний досвідспілкування з природою. Тому велике місце в системі роботи з виховання любові доприроди повинні зайняти екскурсії, прогулянки, походи. Вони можуть бутипов'язані з вивченням програмного матеріалу, носити краєзнавчий характер,можуть бути просто присвячені знайомству з природою. Але слід мати на увазі, щов процесі екскурсій в природу ми повинні вирішувати і завдання естетичноговиховання.
Висновок
Проблемаекологічного виховання і освіти існувала, та існуватиме впродовж розвиткусуспільства. Правильне виховання бережливого ставлення дозволить надалі запобігтибагатьом екологічним проблемам людства. Саме в молодшому шкільному віці дитина отримуєоснови систематичних знань; тут формуються і розвиваються особливості йогохарактеру, волі, етичної зовнішності. Якщо у вихованні дітей упущено щосьістотне, то ці пропуски з'являться пізніше і не залишаться непоміченими.Постановка мети і завдань виховання бережливого ставлення до природи дозволилавизначити зміст виховного процесу. Виділені основні етапи суті процесу виховання,тенденції і форми виховання бережливого ставлення до природи. Для кожної формивиділені основні критерії ефективності: масовість, стабільність, уміннязастосовувати екологічні знання. Показниками вихованої особи служать:екологічні знання, уміння, практичні результати, які виражаються у виконанні щовчаться суспільно-корисної роботи по охороні природи. Найбільш популярнимизасобами навчання природознавства є екскурсії. Вони дозволяють виявити природнізв'язки і основні етапи вивчення природи.
Література
1. Алексеев С. В., Симонова Л. В. Идея целостности в системе экологическогообразования младших школьников.// НШ. – 1999. — №1.
2. Бабанова Т. А. Эколого-краеведческая работа с младшими школьниками. М.:Просвещение, 1993,
3. Барышева Ю. А. Из опыта организации экологической работы. // НШ. – 1998.№6.
4. Боголюбов С. А. Природа: что мы можем. М. – 1987.
5. Бондаренко В. Д. Культура общения с природой. М. – 1987.
6. Боровская Л. А. Экологическая направленность экскурсии в условиях города.М. Просвещение, 1991.
7. Вершинин Н. А. Воспитание у младших школьников любви к природе родногокрая, интереса к природоведческих занятиям. // НШ. – 1998. — №10.
8. Воробьева А. Н. Экологическое образование младших школьников. // НШ. –1998. № 6.
9. Гетьман В. Ф. Экскурсии по природоведению во 2-3 классах. // Рад. шк. –1983.
10. Глазачев С. Н. Сохраним ценности экологической культуры. // НШ. — 1998.№6.