Програмоване та модульно-розвиваюченавчання
Програмованенавчання
Одниміз методів підвищення ролі самостійного засвоєння теоретичних знань і надбанняпрактичних навичок у студентів є програмоване навчання. Сутність цього методовіполягає в тому, що студенти самостійно (можливо, що і без викладача) засвоюютьнавчальний матеріал за літературою чи з допомогою технічного навчальногокерованого програмою прибудую, тобто пізнавальний процес запрограмовановикладачем. Основу програмного підходу складають процеси надання навчальноїінформації студентам, керівництво їх діяльністю, індивідуалізація засвоєннянавчального матеріалу.
Інформація,яка належить сприйняттю, може бути наданою в навчальній книзі, на дисплеїнавчального приладу чи іншими засобами. Функцій керівництва засвоєними знаннямивиконує навчальна програма, відповідно до якої студент самостійно вивчає надані«дози» навчального матеріалу. Після засвоєння кожної з них здійснюєтьсясамоконтроль надбаних знань. Оскільки студент самостійно вивчає навчальний матеріалі контролює якість його засвоєння, забезпечується повна індивідуалізація йогопізнавальної діяльності.
Стрижнемпрограмованого методові е навчальна програма. Розглянемо принцип управління наприкладі, коли засвоєння навчального матеріалу здійснюється за підручником,підготовленим відповідно до програми. Студент вивчає першу частину матеріалу закнигою (зазвичай, декілька сторінок текстові), потім зустрічає питання, готуєна нього відповідь і звіря? правильність своєї відповіді з приведеною на однійіз сторінок підручника. Як правило, використовується два основних способиподання відповідей:
-вибірковасистема, коли серед декількох поданих лише один є вірним;
-системаконструйованих відповідей, при якій курсантові подається тільки одна відповідьу текстовій формі.
Якщопідготовлене рішення правильне, студент переходити до вивчення наступної «дози»навчального матеріалу. При неправильному рішенні управляюча програма рекомендуєстудентові повторно вивчити першу «дозу» навчального матеріалу, звернутися законсультацією чи підказкою, яка знаходиться на одній із сторінок текстовіпідручника. Після цього знову здійснюється самоконтроль. Якщо викори-стовуєтьсянавчальний пристрій, те дії студента аналогічні викладацьким (як при вивченніматеріалу за книгою). Однак, у цьому випадкові ЕОМ реєструє вірні і невірнівідповіді. Отже, кількість звернень за консультацією і «виставляє» автоматичнопідсумкову оцінку знань всього навчального матеріалу дисципліни чи окремогорозділу.
Викладенапослідовність дій курсантів здійснюється за лінійної програми, якій притаманнісвої недоліки. Розщеплення навчального матеріалу на малі «дози», повторення їхвивчення заважає цілісному сприйманню явищ і процесів, знижує ступіньмотивації, зацікавленості, приводити до розширення обсягу підручника, або дозбільшення кількості дій на навчальному приладі.
Діяльністьу простому програмованому навчанні студентів схематично можна відбити в такимчином:Педагог (підручник, комп'ютер) Студент 1.Повідомляє першу дозу матеріалу сприймає першу дозу матеріалу 2.Пояснює першу дозу матеріалу осмислює і розуміє суть зтримання зтой дози 3.Ставити контрольне питання відповідає на задане запитання 4.Якщо відповідь вірний, педагог повідомляє нову дозу навчання засвоює першу дозу матеріалу 5.Дає завдання на закріплення виконує завдання на закріплення 6.Дає завдання на застосування вивченого виконує завдання на застосування вивченого
Суттєвимнедоліком лінійної програми є можливість відхилення дій студента від наданоїпослідовності шляхом зчитування програми, не відповідаючи на питання (неутруднюючи собі в здобутті знань), що понижує якість його підготовки. Разом зтім, лінійна програма сприяє розвитку уваги і пам'яті. Даний метод єефективним, коли необхідно дослівно запам'ятати текст, формули, прищепитипрактичні навички в строгій послідовності дій, запам'ятати рецептурні правила,інструкції тощо.
Більшефективними є розгалужені програми, які утруднюють процес зчитування (отриманняправильних відповідей при відсутності практичних знань). Така програма надаєстудентові значні за обсягом «дози» навчального матеріалу. Вона передбачаєподальші дії студентів у залежності від відповіді на попередню «дозу»навчального матеріалу. Йому дозволяється зробити новий інформаційний крок, чивін адресується до додаткової пояснювальної консультації, або ж рекомендуєтьсяповернутися до засвоєння попередньої «дози». Якщо кожна відповідь буде вірною,те студент іде за основним річищем програми. В іншому випадку інформаційнікроки здійснюються за одним з річищ попередньо зробленої програм.
Колинавчання ведеться за навчальним посібником за розгалуженою програмою, те вньому переплутуються сторінки. Навчальні посібники, побудовані за розгалуженоюпрограмою, забезпечують вирішення завдань управління, індивідуалізації йактивізації навчання. Разом з тім смороду значні за обсягом, непридатні длядовідок, при користуванні спричиняють втону. Розгалужена програма значно кращереалізується за допомогою машин, що навчають. Смороду дозволяють зручнішездійснювати контроль за суворим дотриманням програми, увести часові обмеженняна вибір відповідей. фіксувати всі дії як для контролеві і подальшогоуправління зі сторони викладача, так і для наступної корекції програми. Удетально розроблених розгалужених програмах закладена ідея індивідуалізаціїнавчання як за темпом роботи так і за рівнем складності. На кожне контрольнепитання пропонується набір відповідей, який має: вірну і повну; вірну але неповну; невірну відповіді. Вибір однієї із них дозволяє виявити різноманітнінедоліки знань у різних студентів. Відповідно до кожної відповіді програмоюпередбачене своє річище.
Розгалуженапрограма дозволяє здійснювати систематичні корекції навчання, які шкірного разуспрямовані на виправлення припущених помилок. Т-кім чином, у програму закладенеадаптацію до індивідуальних особистостей студентів. Розробка розгалуженоїпрограми, особливо складання контрольних запитань та відповідей на них,потребує високої майстерності, великого педагогічного досвіду, умінняпередбачати логіку мислення студента, глибокого знання навчального матеріалу танайчастіше вживаних помилок і причин їх виникнення.
Найбільшефективною є адаптована програма, яка реалізується за допомогою спеціальнихнавчальних пристроїв або сучасних персональних ЕОМ. У цьому випадкурозробляється декілька навчальних програм, які різняться одна від іншоїступенем деталізації навчального матеріалу, характером викладення, кількістюповторень, прикладами. Навчання починається з програми середньої складності.При цьому машині фіксує кількість і характер помилок, на підставі чого попроходженню декількох доз інформація переводити студента до навчання запрограмою або підвищеної, або зниженої складності, чи залишає на вивченні цієїпрограми.
Адаптивнінавчальні програми, що враховують індивідуальні творчі здатності студента, привикористанні ЕОМ забезпечують перехід від методу вибіркових відповідей дометодові діалогу з комп'ютером. У цьому випадку можливо реалізувати не ляшеоб'єктивний самоконтроль якості засвоєння навчального матеріалу, ті й отриманняконсультацій, рекомендацій, пояснень та ін. Адаптивні програми управлінняотримують широке застосування на підставі методів «штучного» інтелекту, які втеперішній година активно розроблюються, а також при використанні психологічноїтеорії поетапного формування розумової діяльності.
Методипрограмованого навчання доцільно розвивати в системі з іншими прогресивнимиметодами. Наприклад, для сприйняття студентами будь-якої проблемної ситуації іїї вирішення (проблемне навчання) необхідно використовувати великий обсягнавчальної інформації. Це може забезпечити навчальний пристрій, у пам'ять ЕОМякого вона закладена. Процес розв'язання проблемної ситуації може здійснюватисяза допомогою адаптивної керуючої програми, яка в певній мірі буде дозувати інформаціюі контролювати розумову діяльність учнів. Дозуванню навчальної інформаціїпередує загальна та установча частина, а питання самоконтролеві за окремимидозами повинні але-сіті випереджаючий характер.
Методампрограмованого навчання належить провідна роль у розробці автоматизованихнавчальних пристроїв, які при суцільній комп'ютеризації навчального процесузаймуть важливе місце в системі підготовки кадрів у галузях економіки тауправління.
Алгоритмізованенавчання будується на основі розробки відповідних моделей розумових процесів,послідовні розумові дії, що забезпечують успішне рішення програмних задач. Валгоритмізованому навчанні засвоєння знань йде шляхом строго послідовноговиконання однієї за інший логічно взаємозалежних операцій. наприклад, можнанавчити студентів алгоритмові міркувань при рішенні задач відповідного класу.
Модульно-розвиваюченавчання
Однимз підходів до навчання, що визначають його новий напрямок, ємодульно-розвиваюче навчання, що створює передумови для найбільше сприятливогокомплексного рішення розглянутих задач, що перебувають у даний година передпедагогічною практикою.
Семантичнийзміст терміна «модульне навчання» зв'язаний з міжнародним словом«модуль» (лат, — modulus), одне зі значень якого -«функціональныйвузол».
Модульненавчання у своєму первісному виді зародилося наприкінці шістдесятих років іодержало швидке поширення в англомовних країнах.
Сутністьмодульного навчання полягає в тому, що навчається більш чи самостійно цілкомсамостійно може працювати з запропонованої йому індивідуальною навчальноюпрограмою, що включає в собі цільову програму дій, банк інформації і методичнийпосібник з досягнення поставлених дидактичних ланцюгів. При цьому функціїпедагога можуть варіюватися від інформаційно-контролюючої доконсультативно-координуючої.
Принциповівідмінності модульного навчання від інших систем навчання полягає в наступному:
1)зміст навчання представляється в закінчених, самостійних комплексах — модулях,що одночасно є банком інформації і методичним посібником з його засвоєння;
2)взаємодія педагога і навчається в навчальному процесі на принципово іншійоснові — за допомогою модулів забезпечується усвідомлене самостійне досягненнящо навчаються визначеного рівня попередньої підготовленості до кожноїпедагогічної зустрічі;
Наступніпринципи модульного навчання модульного навчання є:
1)модульність;
2)структуризація змісту навчання на відособлені елементи;
3)динамічність;
4)метод активної діяльності;
5)гнучкість;
6)усвідомлена перспектива;
7)різнобічність методичного консультування;
8)паритетність.
1.Принципмодульності визначає модульний підхід до навчання, що виражається через зміст,організаційні форми і методи навчання. Відповідно до цього принципові навчаннябудується але окремим «функціональним вузлам» — модулям.
Реалізаціяпринципові модульності забезпечується наступними педагогічними правилами:
— навчальний матеріал варто конструювати таким чином, щоб він у виді модульної чипрограми модуля цілком забезпечував досягнення кожним, що навчаєтьсяпоставлених перед ним дидактичних позначок;
— навчальний матеріал, охоплюваний модулем, повинний бути настільки закінченимблоком, щоб існувала можливість конструювання єдиного змісту навчання, щовідповідає комплексної, дидактичний мети з окремих модулів;
— відповідно до навчального матеріалу варто інтегрувати різні форми і видинавчання, підлеглі досягненню наміченого ланцюга. Таким чином, можназапропонувати наступне визначення модуля:
Модуль- це основний засіб модульного навчання, що є закінченим блоком інформації, атакож містить у собі цільову програму дій і методичне керівництво, щозабезпечує досягнення поставлених дидактичних цілей.
2.Принцип структуризації змісту навчання на відособлені вимагає розглядатинавчальний матеріал у рамках модуля не тільки як єдину цілісність, спрямовануна рішення інтегрованої дидактичної ланцюга, але і як має визначену структуру,що складається з відособлених елементів.
Приреалізації принципові структуризації змісту навчання на відособлені елементиварто дотримувати наступних педагогічних правил:
— вінтегрованій дидактичній меті варто виділяти структуру приватних цілей;
— досягнення кожної частої мети повинне цілком забезпечуватися навчальнимматеріалом шкірного елемента;
-сукупністьелементів, що служать для досягненні окремих підмет (часток цілей) однієїінтегрованої дидактичної мети, винний складати один модуль.
3.Принцип динамічності описується наступними педагогічними правилами:
— зміст шкірного елемента і, тім самим, шкірного модуля може чи легко змінюватисядоповнюватися;
— конструюючи елементи різних модулів, можна створювати нові модулі;
— модуль повинний представлятися в такій формі, щоб його елементи були легкозамінними.
4.Принцип методові активної діяльності вимагає, щоб ті, яких навчають, опанувалицим методом на базі системи діючих знань.
Приорганізації принципові методові діяльності:
— мети в модульному навчанні повинні формуватися в термінах методів діяльності(практичної, пізнавальної, розумової) і способів;
— длядосягнення поставлених цілей можливо і дисциплінарне, і міждисциплінарнапобудова змісту модулів;
— навчання повинне організовуватися на основі проблемного підходу до засвоєннязнань, щоб забезпечувалося творче відношення до навчання;
— необхідно ясно показувати можливості переносові знань з однієї сфери діяльностів іншу.
5.Принцип гнучкості вимагає побудови модульної програми і, відповідно, модулівтаким чином, щоб легко забезпечувалася можливість пристосування змісту навчанняі шляхів його засвоєння до індивідуальних потреб тихнув, яких навчають.
Приреалізації принципові гнучкості в модульному навчанні необхідно дотримуватинаступні педагогічні правили:
— дляіндивідуалізації змісту навчання за критерієм базової підготовленості необхіднопроводити вхідну діагностику знань;
— вхіднадіагностика знань винна будуватися таким чином, щоб по її результатах легкоможна було побудувати індивідуалізовану структуру конкретного модуля;
— дляіндивідуалізації змісту навчання виходячи з індивідуалізованих цілей навчання,необхідно проводити аналіз споживи в навчанні з бокові того, якого навчають, чиінших зацікавлених чи осіб організації;
— дляіндивідуалізації змісту навчання, можна користатися комбінованим критерієм йогопобудови, що включає базову підготовленість і індивідуалізовані мети навчання,у цьому випадку індивідуалізація винна проводитися двохсхідчасто, починаючи звхідної діагностики знань і закінчуючи аналізом потреб у навчанні:
— необхідно забезпечувати індивідуальний темп засвоєння;
— методична частина модуля винна будуватися таким чином, щоб забезпечуваласяіндивідуалізація технології читання,
— необхідно забезпечувати індивідуальний контроль і самоконтроль після досягненнявизначеної мети навчання.
6.Принцип усвідомленої перспективи вимагає глибокого розуміння й усвідомлення.Можна затверджувати, що усвідомлення діяльності формує позитивну мотиваціюнавчання, розвиває пізнавальні інтереси.
— приреалізації принципові усвідомленої перспективи в процесі модульного навчаннянеобхідно представити всю модульну програму, розроблену на тривалий етапнавчання (курс, чи рік весь період навчання);
— умодульній програмі необхідно точно вказати комплексний дидактичний ланцюг, щонавчається повинний зрозуміти й усвідомити як особисто значимий і очікуванийрезультат;
— модульна програма винна містити в собі програму навчальних дій для досягненнянаміченої мети, тобто що навчається повинний забезпечуватися путівником длядосягнення близьких, середніх і віддалених перспектив;
— напочатку шкірного модуля обов'язково потрібно конкретно описати інтегровані метинавчання як результати діяльності;
— напочатку шкірного елемента необхідно точно вказати приватні цілі навчання якрезультати діяльності.
7.Принцип методичного консультування вимагає забезпечення професіоналізму впізнавальної того, якого навчають, і педагогічної діяльності педагога.
Педагогічніправила реалізації принципові різнобічності методичного консультування впроцесі модульного навчання:
— навчальний матеріал повинний представлятися в модулях з використанням особистихпояснювальних методів, що полегшують засвоєння інформації;
— умодулях повинні пропонуватися різні методи і шляхи засвоєння змісту навчання,що що навчається може або убирати вільно, або спираючи на них чи особистийдосвід, будувати власний оригінальний шлях засвоєння;
— умодулях повинне здійснюватися методичне консультування педагога по організаціїпроцесу навчання: у якості альтернативних рішень повинні представлятися різніметоди й організаційні схеми навчання, на думку педагогів експертів, найбільшоптимальна умова для засвоєння порції конкретного змісту;
— педагог може вільно вибирати представлені методи до організаційних схем;
— утихнув випадках, коли педагог сам будує модуль, бажано, щоб у його зміст вінуключав використовувані їм методи навчання тому що це створює умови для обмінудосвідом між педагогами, що викладають еквівалентні чи курси предмети.
8.Принцип паритетності в модульному навчанні вимагає суб'єкт-суб'єктивноївзаємодії педагога і того, якого навчають,.
Принциппаритетності в модульному навчанні вимагає дотримання педагогічних правил, щовипливають:
— модульна програма (модулі) винна забезпечувати можливість самостійногозасвоєння знань навчається до визначеного рівня;
— модульна програма (модулі) винна звільняти педагога від виконання чистоінформаційної функції і створювати умови для більш яскравого проявуконсультативно-координуючих функцій;
— модульна програма (модулі) винна створити умови для спільного вибору педагогомі що навчається оптимальним шляхом навчання;
— педагог у процесі модульного навчання повинний делегувати деякі функціїкерування, що трансформуються у функції самоуправління.
Перерахованівище принципи модульного навчання тісно взаємозалежні. Майже усі смороду (крімпринципові паритетності) відбивають особливості побудови змісту навчання, апринцип паритетності характеризує взаємодія педагога і того, якого навчають, унових умовах, що складаються в ході реалізації принципів модульності,структуризації змісту навчання на відособлені елементи, динамічності, методовідіяльності, гнучкості, усвідомленої перспективи і різнобічності методичногоконсультування. Шляхові взаємодії того, якого навчають, з педагогом такожвизначаються принципами різнобічності методичного консультування.
Література
1.Аркас Микола. ІсторіяУкраїни – Русі. — К.: Вища шк., 2008.- 456 с.
2.Гессен С.И. Основипедагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник для вузів.-М.:Школа – Пресс, 2008. -448с.
3.Закон України>//Законі України / Верховна Рада України, Інститутзаконодавства. — К.,1997.-Т.10.-С.168-192.
4.Збірник законодавчих танормативних актів про освіту. –ДО.: В освіти України, 1994.-Вип.1.-336 с.
5.Сучасні системи вищоїосвіти: порівняння для України / В.Зубко; Нац. Ун-т ”Києво-Могилянська академія”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.