Виконаннятематичної композиції молодшими школярами
Для успішного навчання дітей тематичного малювання в школі,правильного розвитку в них образного мислення і творчих здібностей вчителевіобразотворчого мистецтва потрібно розуміти особливості дитячого малюнка,починаючи з малюнків дітей дошкільного віку, знати обсяг умінь і навичок учнів1-4 класів у цій галузі.
Вивчення робіт дітей дошкільного і молодшого шкільного віку,правильне розуміння розвитку просторової уяви і просторового зображення в нихдопоможе вчителеві активніше розвивати у дітей спостережливість, уміння вивчатинавколишнє життя і зображувати бачене в малюнках, допоможе кращому розуміннюдитячих прагнень.
Діти починають малювати вже в 1-2 роки. В цьому віці майже всі багато малюють, і, звичайно, зауявленням, а не з натури. Отже, до перших примітивних просторових зображеньдитина приходить ще в дошкільному віці. Вчителеві корисно знати характер іособливості малюнків дошкільнят.
Вперше дитина малює тому, що захоплюється процесом появи ліній відолівця. Таке малювання має характер гри, коли дитина захоплюється намальованиминею рисочками (рис. 1).
/>
Рис. 1. Початкові навички малювання(«рисочки»)
Далі дитина переходить до малювання замкнутих кривих, кружечків (рис. 2). Дитина тлумачить своїзображення по-різному, даючи які завгодно назви своїм кружечкам (наприклад, «Це— мама»).
/>
Рис. 2. Початкові навички малювання («кружечки»)
Згодом дитина намагається надати змісту своєму малюнкові, прагнепередати характерні ознаки предмета. Улюбленою темою дітей є зображення людини,відомих їй тварин (рис. 3).
/>
Рис. 3. Зображення людини і тварин
До зображення людини дитина підходить по-своєму: частини тіла вонамалює, якщо вона знає їхні функції (за допомогою ніг людина ходить, руками берепредмети, очима бачить, ротом їсть, носом дихає). Усе це дитині стає відомо незразу. Спочатку дитина малює тільки голову і ноги, потім — голову, ноги й руки, а щезгодом — і тулуб, до якогокріпляться руки й ноги.
Часто на малюнку дитина виділяє як основу зовсім другорядніелементи (прикраси — бант, ґудзики, брошка), яким вона, захоплюючись, надає більшеуваги. Щоб підкреслити значущість їх, ці другорядні елементи дитина зображуєзанадто великими.
Від зображення окремих предметів діти дуже швидко переходять доскладних просторових зображень групи предметів. Цей перехід відбуваєтьсянезалежно від досягнутого успіху в зображенні окремих, предметів.
Спершу діти розміщують усі предмети на одній лінії, а решту місцязалишають вільним (рис. 4).
/>
Рис. 4. Розміщення предметів на одній лінії
У малюнках (рис. 5) дитина виявляє характерні ознаки зображуванихпредметів і логічно поєднує їх, допускаючи для повнішої передачі своєї думкипевну умовність (прозорі стіни будинку, розріз зображуваного предмета і т.ін.). Тут вже бачимо елементи простору. Так, малюючи будинок, дитина зображуєлюдей у хаті, меблі, тобто передає все це ніби через прозору стінку.
/>
Рис. 5. Виявлення характерних ознак предметів
Матеріалом для малювання є весь навколишній світ: люди, будинки,природа, тварини, птахи — все, що справило на дитину найбільше враження, запам'яталося їй.Дошкільники малюють в основному за уявленням, а не з натури. При цьому їх нетурбує мала подібність до зображуваного предмета і якість виконання. Вонипрагнуть передати в малюнку свої знання і уявлення про предмети й навколишнюдійсність.
Діти 3-4роківмалюють те, що вони знають про речі, а не малюють річ такою, якою бачать її.Малюючи стіл, діти показують його кришку в плані і домальовують знайомі їмчотири ніжки стола (рис. 6).
/>
Рис. 6. Аналітичні зображення предметів
Діти 5-7роківпредмети розміщують у два, три, чотири ряди, один над одним (рис. 7), вони не сприймаютьпредметів, загороджених іншими.
/>
Рис. 7. Розміщення предметів у кілька рядів
З роками дитина прагне передати свої просторові враження відбаченої натури і поверхню паперу сприймає як поверхню землі, на якій розміщуєвсе, що бачить (рис. 8).
/>
Рис. 8. Розміщення предметів на земній на поверхні
Тут слід звернути увагу дітей на вертикальне положення будівель,дерев, посилаючись при цьому на натуру (рис. 9).
/>
Рис. 9. Вертикальне положення предметів
Діти 6—8 років починають реальніше зображувати пейзаж у перспективі (рис. 10).
/>
Рис. 10. Передача реалістичності зображень
У цей період особливо важливо розвивати в дітей спостережливістьпростору і предметів, свідоме ставлення до форми їх, уміння переносити баченена площину аркуша.
Особливе значення в розвитку просторової уяви учнів має правильнерозуміння вчителем складного процесу дитячого сприймання простору. Форма,величина та розташування предметів сприймаються у певних межах константно:предмети фіксуються в уяві такими, якими вони є насправді, а не такими, як їхсприймає зір у просторі, тобто, як вони відбиваються на сітківці того, хтомалює. Так, обручку, ґудзик чи сковорідку діти сприймають як круглі предмети,хоч вони перебувають у-перспективному положенні щодо ока і дають на сітківцівідбитки у формі еліпсів.
Константність сприймання форми, величини і взаєморозміщенняпредметів позначається на зображенні їх. Учитель має це враховувати і розвиватив учнів спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і передавати побаченев зображеннях.
Неправильне визначення пропорцій у зображуваних предметах властивемалюнкам дітей будь-якого віку. Це пояснюється низьким рівнем знань, малорозвиненим окоміром. Подібні помилки в дитячих малюнках зникають у мірунагромадження свідомих спостережень і зображень, а також загального ірозумового розвитку дітей. Тільки при наполегливій і систематичній праці можнадосягти значного успіху в передачі дітьми правильних пропорцій зображуванихпредметів у просторі.
Правильне зображення предмета в просторі досягається в процесівсебічного вивчення справжнього і перспективного виду предметів, за допомогоюрізних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з малювання, метаяких — навчити дітейграфічно передавати свою думку. Слід навчати дітей правильно бачити форму,розуміти і зображувати її на площині такою, якою вона їм здається. Для цьоготреба розвивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати частини предмета ісамі предмети один з одним, знаходити їх характерні особливості.
Діти 7-8роківдобре сприймають плоскі форми (квадрат, прямокутник, трикутник, коло, еліпс,многокутник), вчаться визначати пропорції. У цей віковий період років дитинадедалі більше захоплюється просторовим зображенням, коли для неї розкриваютьсятакі поняття, як «вгорі — знизу», «справа — зліва», «ближче — далі» та ін.
На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати,композиційно правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вестироботу вчитель звертає увагу вже з перших уроків. Він вчить учнів оволодіватипрямою лінією і її напрямом (горизонтальним, вертикальним, похилим), знаходитисередину лінії, правильно тримати альбом під час малювання і користуватисяолівцем і гумкою, розміщувати зображення на аркуші і методично правильно вестиі закінчувати малюнок. Зображуючи плоскі й умовно-плоскі предмети, що маютьнезначну товщину, у фронтальному положенні, учні молодших класів повиннінавчитися зображувати двовимірні предмети з їхніми характерними особливостями івміти порівнювати предмети один з одним.
Для спостереження і зображення слід вибирати прості, знайомі ізрозумілі дітям предмети. Завдання з малювання слід давати методично правильно,за принципом послідовного ускладнення об'єктів зображення і поступовогопідвищення вимог до завершення й точності зображення.
Паралельно з малюванням умовно-плоских тіл у фронтальномуположенні з натури в 1-2 класах треба привчати учнів спостерігати й визначатирізницю у розмірах предметів, а також розташування їх у просторі («ближче» і «далі»),правильно сприймати навколишнє життя, розуміти його і вміти зображувати бачене,а також передавати в малюнках
нескладний сюжет казки, оповідання чи розповіді вчителя, свої враження відпобаченого під час відпочинку влітку, екскурсії.
За програмою з тематичного малювання на розвиток цих уміньвідводиться значна кількість годин, і їх треба вміло використати.
Тематичне малювання є важливим розділом малювання і потребуєвміння передати на малюнку те, що учень може розповісти на задану тему.
Основою тематичного малювання є спостереження та уява. Вчитель науроці з тематичного малювання повинен «скеровувати увагу учнів на навколишнюдійсність, вчити їх аналізувати бачене, відбирати з нього характерне, запам'ятовуватийого». Слід пам'ятати, що учні перших класів не мають ще цілком правильногоуявлення про навколишні предмети і реальну дійсність. Тому завдання вчителя — допомогти їм правильносприймати і зображувати бачене.
У дітей молодшого шкільного віку ще не розвинуте критичнеставлення до своїх малюнків, тому вони з великим бажанням беруться за виконаннядуже складних завдань з тематичного малювання.
У малюнках на задані теми учні 1-4 класів довірливо розкриваютьсвій внутрішній світ, передають графічними засобами те, що прагнуть сказати нацю тему відповідно до свого розуміння і образотворчих здібностей.
Малювання на теми з навколишнього життя, що ґрунтується націлеспрямованих спостереженнях («Мій рідний дім», «Пори року»), допомагає учнямправильно спостерігати і зображувати дійсність, розвиває творчі здібності,пам'ять.
Після виконання одного-двох таких малюнків перед першокласникамидоцільно поставити завдання проілюструвати народні казки («Колобок», «Півник і Курочка», «Рукавичка») або вірші пропори року, прочитані учителем, в яких образами ілюстрацій є птахи, тварини,предмети пейзажу (дерева, річка, будинки).
У 2-4 класах, малюючи за спостереженням і за пам'яттю такі теми,як «Спогади про літо», «Фруктовий сад», «Святкова вулиця», «Зимові розваги», «Новорічне свято»,«Льодохід», діти вчаться зображувати людину в русі в зв'язку з образамитематичного малюнка. Тому учням з метою удосконалення малювання птахів, тварині людини в єдності з пейзажем доцільно давати для ілюстрування такі літературнітвори, як «Заєць та їжак» І. Франка, «Тече вода з-під явора», «Садок вишневийколо хати» Т.Шевченка,«Казка про рибака і рибку» О. Пушкіна.
Щоб успішно навчати тематичного малювання майбутній вчительповинен знати, який саме обсяг умінь і навичок учнів 1-4 класу у цій галузі.Малюнки на теми в початкових класах учні виконують, як правило, за пам'яттю таза уявленням, на основі попередніх спостережень (третьо- і четвертокласникивикористовують зарисовки з натури).
У бесіді з тематичного малювання вчитель пояснює учням, що просвої враження вони можуть не лише розповісти усно або письмово, а й зобразитиїх на малюнку. Для цього треба обрати один з найцікавіших епізодів, уявити собісвій майбутній малюнок. Потім легенькими тонкими лініями позначити основніпредмети. Головне (композиційний центр) виділити розміром, відповіднимрозміщенням, кольором. Закінчується робота детальним промальовуванням предметіві передачею кольору. Теми малюнків дає вчитель або їх вибирають самі учні.
Виконуючи програмні завдання на уроках з тематичного малювання,учні вчаться реалістично передавати на малюнку свої враження від спостережуваноїдійсності чи прочитаного літературного твору. Вчитель повинен подбати протворче, виразне і грамотне виконання малюнка на тему чи ілюстрації.
Чуйно підходячи до графічного вирішення учнями теми, вчительповинен виховувати в них віру в свої сили і намагатися зберегти їхнюіндивідуальність у творчій роботі. Підтримуючи творче начало у виборі змістутеми, його розкритті, сміливості задуму і виконання, в разі потреби учнямпочаткових класів треба підказувати посильні сюжети для вирішення певної теми іне вимагати об'ємних вирішень компонентів композиції (будівель, транспорту,птахів, тварин тощо), які діти найчастіше зображують у фронтальному положеннібез передачі перспективних змін їхньої форми. Збереження виразності дитячогомалюнка полягає в яскравій передачі характеристики образів персонажів, їхньогозв'язку з усіма елементами композиції, зорової гармонії різноманітних форм ікольорового вирішення.
Дбати про грамотне виконання тематичного малюнка — означає вчитиучнів початкових класів компонувати його (ознайомлювати з основними правиламикомпозиції), правильно зображувати форму, пропорції та колір образівкомпозиції, передавати елементарні просторові явища (зменшення величинипредметів у міру їхнього віддалення від глядача, загороджування одних предметівіншими тощо).
Слід пам'ятати, що поняття простору розвивається у дітей дужеповільно й індивідуально, тому треба допомагати учням зрозуміти значення предметноїплощини на папері, навчитися свідомо розміщувати предмети на цій площині(основи ближчих предметів розміщувати на предметній площині нижче, а віддалених— вище; більшвіддалені предмети зображувати не лише меншими, а й не дуже чіткими, іншими вкольорі). Ці закони лінійної та повітряної перспектив учитель пояснює учнямпротягом усього часу навчання малювання, розглядаючи репродукції картинхудожників, як-от: І.Шишкіна («Лісові далі», «Дуби», «Зима»), І.Левітана(«Золота осінь», «Березовий гай», «Свіжий вітер», «Весна. Велика вода»), С.Васильківського(«Ловлять снігура», «Козача левада»), С.Григор'єва («Воротар»), Т.Яблонської(«Над Дніпром»), С.Шишка («Київ. Русанівка») та ін.
Для глибокого розкриття і усвідомлення теми уроку або длязакріплення вивченої теми вчитель повинен використовувати таблиці чирепродукції картин. Аналіз їх допоможе учням краще зрозуміти величинупредметів, що розміщені «ближче» і «далі», зрозуміти елементарні явищаперспективи.
Щоб дітям легше було малювати звірів або інших персонажів казок,оповідань, учителеві треба підготувати іграшки та малюнки цих звірів, а якщо єможливість, то й показати чучела (зайчика, лисички та ін.). Показ їх требазавжди супроводжувати аналізом твору, незалежно від того, візьмуть діти дляграфічного вирішення теми ці персонажі чи ні. Це сприятиме розвитку образноїуяви учнів.
Для успішного виконання теми бажано, щоб деякі компонентикомпозиції (дерева, хату, тин тощо) вчитель малював на класній дошці, даючивідповідні пояснення. Це дуже зацікавлює учнів, особливо коли це казкова тема.Треба, щоб учні сміливо, з захопленням і вільно приступали до виконаннякомпозиції. Вчитель повинен дати можливість учням організувати свої дитячівраження від баченого, прочитаного чи почутого, подбати, щоб діти повністювіддалися творчій праці.
Стежачи за самостійним виконанням роботи учнів над тематичнимзавданням, учитель своєчасними порадами запобігає помилкам тих, хто швидко «усевже намалював». Типові помилки учнів учитель узагальнює й пояснює всьомукласові. Такими загальними помилками у композиції можуть бути неправильніперспективні зображення дерев, дороги, будинків тощо. Деяким учням учительдопомагає знайти глибше вирішення теми, іншим вказує на неправильне в малюнку,радить намалювати нові деталі, щоб розкрити тему, тощо.
Вчителеві потрібно звернути увагу на те, щоб усі учні творчопрацювали. Чим більше учень захопиться роботою, тим менше він звертатиметься Довчителя за допомогою. Краще, якщо вчитель не виправляє помилок у малюнку учня,а допомагає йому самому побачити і зрозуміти свої помилки, підкаже, як їхвиправити.
Після закінчення роботи олівцем учні з дозволу вчителя починаютьмалювати фарбами. Вчитель нагадує, як користуватись кольоровими олівцями,фарбами і пензлем, пояснює, як закінчити роботу в кольорі. Учні, які не встиглидомалювати у класі, закінчують малюнок вдома. Закінчення роботи в кольорі неслід відкладати на довгий час, бо зникне гострота першого враження дітей, івони працюватимуть без належного бажання.
Закінчені малюнки вчитель аналізує разом з учнями, допомагає їмпомітити свої помилки, ставлячи відповідні запитання. Таке обговорення привчаєдітей уважніше виконувати тематичні завдання і не повторювати помилок. Бажано,щоб кращі учнівські роботи експонувалися на шкільній виставці, це стимулюєучнів до творчості. Такі виставки дають змогу учням порівнювати свої малюнки змалюнками товаришів, сміливіше і більш творчо працювати в майбутньому надтематичними малюнками й ілюстраціями до літературних творів.
Список використаної літератури
1. Алісійчук О.С.Морально-естетичне виховання молодших школярів. — К.: Академія, 2001. – 160 с.
2. Антонович Є. А., Проців В.І., Сенд СП. Художні техніки в школі.— К.: ІЗМН, 1997. – 312 с.
3. Антонович Є.А., Захарук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладнемистецтво. – Львів: Світ, 1992. — 271 с.
4. Артеменко М.М. Природа іестетичне виховання учнів. — К.: Рад. школа, 1980.- 175с.
5. Волков Н.Н. Цвет в живописи.- М.: Искусство, 1984. — 320 с.
6. Кибрик Е.А. Объективныезаконы в изобразительном искусстве // Вопр. философии. — 1966. — № 10. — С.18-27.
7. Кириченко М.А. Альбом зобразотворчого мистецтва для 1-3 класів. К.: Рад. шк., 1990. — 80 с.
8. Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания вначальных классах. – М.: Искусство, 1977. – 264 с.
9. Левшина Л.С. Каквоспринимается произведение искусства. – М.: Искусство, 1983. – 96 с.
10. Лепикаш В.А. Живопись акварелью. — М.: Изд-во Акад.художеств СССР, 1961. — 114 с.
11. Милюков А.А. Организациянатурных постановок на уроках изобразительного искусства в школе. – М.:Просвещение, 1978. – 112 с.
12. Пилипенко Д.Г.Малювання з методикою викладання. — К.: НДПІ, 1971. — 35 с.
13. Шорохов Е.В. Методикапреподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе. – М.: Просвещение, 1974. – 235 с.