/>ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. КЛАСИФІКАЦІЯ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
1.1 Класифікація уроків фізичної культури
1.2 Деякі особливості змісту і методики проведення уроківіз дітьми різного віку та стану здоров'я
1.3 Інноваційні технології на уроках фізичної культури
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
2.1 Валеодіагностика в системі оцінювання стану здоров'я ірезервних можливостей школярів старшого шкільного віку
2.2 Організація та проведення дослідження
2.3 Результати дослідження
ВИСНОВКИ
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ, ВЧИТЕЛЯМ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Як підсистема загальної системи фізичного виховання суспільства фізичневиховання дітей і молоді організовується суспільством у рамках соціальноїпрограми з метою підготовки підростаючих поколінь до майбутньої творчоїжиттєдіяльності. Ця підготовка здійснюється шляхом оволодіння певними духовнимиі матеріальними цінностями фізичної культури, передбаченими навчальнимипрограмами у спеціально організованому педагогічному процесі.
Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через використаннярізних форм занять, на яких учні оволодівають предметом фізичної культури,роблячи його своїм надбанням, формуючи і збагачуючи особисту фізичну культуру.
Структура занять із фізичної культури передбачає їхню загальнупедагогічну спрямованість і специфічний зміст, який забезпечує вирішеннязавдань фізичного виховання.
Актуальність. Аналіз педагогічної суті різних форм організації фізичноговиховання школярів показує, що не в кожній із них однаково можуть бутипредставлені всі складові виховного процесу: навчання фізичних вправ; засвоєннязнань з фізичної культури; процес удосконалення фізичних здібностей;спеціалізована підготовка тощо.
Питаннямикласифікації та вивченням ефективності проведення уроків фізичної культуризаймалися Шиян Б.М., Г. Мейксон, Ю. Копилов, М. Рахімов, А. Хан, В. Авраменка,В. Похлєбіна.
Об`єкт дослідження – основні форми проведення уроків фізичної культури.
Предмет дослідження – особливості проведення уроків фізичної культури.
Мета роботи полягає в тому, щоб розглянути сучасну класифікацію уроківфізичної культури та охарактеризувати їх особливості.
Гіпотеза дослідження: використання нетрадиційних форм проведення тазастосування сучасних технологій на уроках фізичної культури сприяє розвиткуінтересу учнів до занять.
Завданнями роботи є:
1. розглянути сучасні вимоги до уроків фізичної культури;
2. дати класифікацію уроків фізичної культури;
3. проаналізувати можливості використання сучаснихтехнологій на уроках фізичної культури;
4. провести валеодіагностику в системі оцінювання стануздоров`я і резервних можливостей школярів старшого шкільного віку.
При вирішенні даних завдань нами були використаніметоди дослідження:
1. обробка та аналіз літературних джерел;
2. аналіз методичної літератури;
3. педагогічне дослідження.
/>РОЗДІЛ 1. КЛАСИФІКАЦІЯ УРОКІВФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ1.1Класифікація уроків фізичної культури
Уроки фізичної культури мають багато характеристик. Кожна зних може бути покладена в основу їх класифікації. Ми розглянемо різновиди шкільнихуроків, які найчастіше трапляються у практиці роботи школи.
Усі уроки за характером їхнього змісту можна розділити на двівеликі групи: предметні та комплексні.
У змісті основної частини предметних уроків передбачаєтьсянавчальний матеріал з одного розділу програми (легкоатлетичні, гімнастичнівправи і т. ін.)- Такі уроки проводяться переважно у старших класах. Методикаїх проведення наближається до методики тренувальних занять із відповідного видуспорту.
У молодших і середніх класах предметні уроки проводятьсятільки з лижної підготовки і плавання, оскільки матеріал цих розділів програмипогано поєднується із вправами інших розділів. Не сприяють включенню в ці урокиматеріалу з інших розділів і умови їх проведення [5, 55].
Детальну характеристику й особливості методики проведення таорганізації уроків гімнастики, легкої атлетики, ігор студенти отримають назаняттях із відповідних спортивно-педагогічних дисциплін.
Комплексні уроки передбачають включення матеріалу з різнихрозділів програми. На жаль, ці уроки на сьогоднішній день ще не застосовуютьсяналежним чином, що пояснюється низкою причин:
• труднощами в організації і методиці їх проведення(предметні уроки за організацією легші);
• труднощами у доборі матеріалу, організації його взаємодії;
• структурою діючої шкільної програми, матеріал якоївикладено за видами спорту;
• підготовкою студентів у вузі, оскільки навчальна практиказі спортивно-педагогічних дисциплін формує відповідну орієнтацію на предметніуроки (функції навчити студентів проводити комплексні уроки мусить взяти насебе методика фізичного виховання або відповідний спецкурс):
• пропагандою предметних уроків через методичні рекомендації,наукові дослідження;
• підміною процесу фізичного виховання процесом вузькоїфізичної підготовки.
Поодинокі публікації з питань методики комплексних уроків заостанні роки (Г. Мейксон, Ю. Копилов, М. Рахімов, А. Хан) дещо однобічнотрактують необхідність таких уроків. Включення різних видів навчальногоматеріалу в один урок ними обґрунтовується лише тим, що дітям (при цьомуйдеться лише про учнів молодших класів) протипоказаний одноманітний навчальнийматеріал. Він швидко втомлює дитячий організм, не сприяє підвищенню емоційностіі зацікавленості дітей. Це, поза сумнівом, вагомий аргумент на користь поєднаннярізних фізичних вправ в одному уроці, але, на нашу думку, далеко не головний.Головним є те, що комплексне застосування методичних та психолого-педагогічнихзасобів створює єдине збагачене педагогічне середовище, яке має сенергетичнийефект, — ефективність комплексного впливу значно перевищує сумарну ефективністьтих самих засобів у випадку їх окремого застосування.
Теоретичні дослідження і вивчення практичної діяльностівчителів переконують, що необхідність комплексних уроків визначаєтьсяпотребами:
• формувати стійкі навички основних рухових дій (переважноприкладних: біг, стрибки, метання, акробатичні вправи тощо), що потребуєтривалого часу і певної системи;
• систематично створювати передумови навчання;
• ефективно, різнобічно впливати на розвиток рухових якостей(комплексне виховання якостей — комплексне застосування засобів);
• успішно розв'язувати оздоровчі завдання фізичного виховання(досвід учителів В. Авраменка, В. Похлєбіна);
• уникнути шаблонів у змісті занять і в методиці їхпроведення;
• ефективно підвищувати працездатність учнів;
• різнобічно впливати на їхній організм.
Комплексні уроки відкривають можливості для забезпеченняміжпредметних зв'язків. Вони дозволяють уникнути традиційного«спортивного» Принципу добору та розміщення навчального матеріалу, щопозитивно позначається і на успішності оволодіння руховими діями, і навдосконаленні фізичних якостей [29, 25].
Комплексний урок—це цілісне, логічно завершене заняття, яке всистемі зв'язане з попередніми і наступними уроками, на кожному з якихвирішуються конкретні завдання в чотирьох напрямках: засвоєння знань,оволодіння руховими діями; виховання вмінь самостійно займатись, удосконаленняфізичних якостей.
Для сучасної практики характерна і своєрідна вульгаризаціяідей комплексності, коли цей складний процес підміняється випадковим наборомфізичних Вправ. Насправді процес планування засобів для комплексних уроківнадзвичайно відповідальний і полягає в наступному:
• визначенні стрижневого матеріалу на певну серію уроків;
• доборі допоміжних вправ з метою повторення вивченогоматеріалу, його закріплення і вдосконалення;
• раціональному використанні засобів задля підготовки учнівдо засвоєння матеріалу наступної серії уроків (переважно для випереджуючоговиховання фізичних якостей, але не виключені і підвідні вправи);
• передбаченні характеру взаємодії елементів змісту урокузадля використання позитивної взаємодії і мінімалізації негативної (перенос,післядія, втома, відновлення);
• визначенні місця розміщення допоміжного матеріалу (він можевикористовуватися не тільки в основній, як вважають деякі автори, а й упідготовчій і навіть у заключній частинах уроку);
• визначенні порядку вивчення окремих груп вправ (розділів)програми. Підібраний для комплексного уроку допоміжний матеріал може бути представленоокремо (у чистому вигляді) або як фрагмент гри, естафети чи індивідуальнихзавдань на уроці.
Отже, підібраний матеріал повинен поєднуватись органічно.Наприклад, прискорення, різні способи бігу і стрибків будуть виглядати природнона уроці, де переважно вивчаються (стрижневий матеріал) спортивні ігри, аштрафні кидки баскетбольного м'яча не порушать логіки гімнастичної естафети.Вправи з набивними м'ячами на уроках з гімнастичним «стрижневимматеріалом» сприятимуть засвоєнню ігрових прийомів володіння м'ячем, п наігрових уроках повторення акробатичних елементів — засвоєнню запланованихігрових прийомів.
Питома вага комплексних уроків у шкільному навчанні поступовозменшується, й у старших класах переважають (але не цілком) однопредметніуроки. Отже, заняття в молодших класах мають загально-підготовчий (розвиваючий)характер і тільки в середніх класах (ІV-VII) — яскраво виражений комплекснийхарактер.
Залежно від переважного розв'язання завдань на уроці розрізняють:навчальні, тренувальні, контрольні та змішані (комбіновані) уроки.
На навчальних уроках увага вчителів та учнівзосереджується на техніці виконання вправ. Виявивши помилки, вживаємо заходівщодо їх усунення, забезпечуємо страховку і навчаємо дітей прийомівсамостраховки. Усе це позначається на організації і методиці уроку. Тутшироко використовуються взаємонавчання, широкий арсенал прийомів активізаціїучнів, повідомляються теоретичні відомості тощо.
Тренувальні уроки проводяться переважно з метоювдосконалення вивченого матеріалу і розвитку фізичних якостей. Тут ширшевикористовується груповий метод організації діяльності підлітків. На такихуроках зростає обсяг та інтенсивність навантажень, що потребує високого рівняіндивідуалізації і внутрішньої дисципліни дітей. Уроки доцільно проводити уприродних умовах. Учитель створює різноманітні ситуації, що посилює інтерес дозанять, робить їх ефективнішими. Рекомендуємо широко використовувати внавчальному процесі ігровий і змагальний методи [15, 18].
Контрольні уроки розв'язують переважно завданняконтролю за ходом засвоєння вправ, виховання фізичних якостей, а такожпроведення вихідних і підсумкових тестувань для вивчення рівнів фізичногорозвитку і фізичної підготовленості учнів. Водночас контрольні уроки маютьвеликий навчальний і тренувальний ефекти. Відомо, що для вдосконалення фізичнихякостей необхідно висунути до учнів підвищені вимоги, тобто виконувати вправи, незважаючина втому, докладаючи максимальних зусиль. Такі умови і створюються наконтрольних уроках. Щодо навчального ефекту цих уроків, то тут требамобілізуватиактивність дітей, їхнє бажання з'ясувати незрозуміле, уточнити деталі, дійти досуті того, що вивчається. Часто на контрольних уроках деякі учні засвоюютьбільше (у силу своєї активності), ніж на навчальних. Цьому значною мірою сприяєатмосфера взаємодопомоги, що панує па заняттях.
«Чисті» навчальні, тренувальні або контрольні урокиу практиці фізичного виховання школярів трапляються рідко. У більшості занятьприсутні елементи навчання, тренування і контролю. Тому завжди пам'ятайте: під кожноюконкретною назвою уроків розуміють лише переважне розв'язання завдань навчання,тренування або контролю. В молодших класах переважно навчальні уроки становлять70-80% загальної кількості занять, у середніх — близько 60%, у старших — 25-35%.Отже, зі збільшенням віку учнів питома вага навчальних уроків у роботі з нимизнижується, а питома вага тренувальних занять, навпаки, збільшується,досягаючи в Х-Х1 класах 60%.
Якщо на уроках однаковою мірою розв'язуються різні завдання,такі уроки називають змішаними або комбінованими. Ця категорія уроківтрапляється найчастіше в усіх класах, бо створює найсприятливіші умови длязасвоєння матеріалу шкільної програми.
1.2 Деякіособливості змісту і методики проведення уроків із дітьми різного віку та стануздоров'я
У сучасній школі можна виділити три рівні (етапи) фізичноговиховання: початкове навчання або базовий етап (І-ІV класи), освітній етап (V-ІХкласи), результативний етап спеціальної спрямованості (Х-ХІ класи).
На всіх рівнях фізичне виховання здійснюється комплексно.Учні отримують необхідні знання, розвивають фізичні здібності, засвоюютьтехніку рухових дій, набувають умінь самостійно займатися фізичними вправами.Але на кожному рівні на перший план висуваються ті або інші завдання, щовідповідають біологічним та психологічним можливостям дітей певного віку. Таксьогодні працює багато вчителів, досягаючи належних результатів.
Показовим у цьому плані є досвід роботи вчителя фізичноїкультури Одеської СШ №31, заслуженого тренера України А. Цуніцького [14, 38].
Аналізуючи тенденції розвитку методичної думкивчителів-практиків та вчених-методистів, можна передбачити, що така віковадиференціація буде поглиблюватись і далі. Тому морфологічні, функціональні тапсихологічні особливості дітей різного віку (у процесі їх фізичного виховання)з декларованого рівня будуть переводитись у площину практичної реалізації.
На початковому етапі (І—IV класи) серед освітніх завданьвеликого значення набуває збагачення рухового досвіду дітей та вдосконаленняїхніх психомоторних здібностей, що полегшує процес опанування складних вправ умайбутньому. Система умовних зв'язків, сформована в цьому віці, відрізняєтьсяміцністю, і це є підставою для формування у дітей потягу до самостійних занять.Треба також привчати дітей дотримуватися правил особистої гігієни.
Серед оздоровчихзавдань на перший план висуваються:формування постави, сприяння розвитку організму, виховання спритності ташвидкості.
Початкова школа — відповідальний етап у формуванні людськоїособистості. Діти молодшого шкільного віку переважно відверті, відкриті,великий вплив на них справляє авторитет вчителя. Фізичні вправи можуть бутиефективним засобом формування навичок правильної поведінки, взаємин,патріотичних почуттів, якщо у процесі їх виконання залучати до активноїдіяльності дітей як помічників, готувати їх як суб'єктів процесу фізичноговиховання, виховувати в них почуття відповідальності за власний фізичний стан.
У роботі з учнями молодших класів застосовують різноманітні засоби,але головними з них є вправи основної гімнастики, акробатичні вправи, ходьба ібіг у різних варіантах з подоланням перешкод, човниковий біг, вправи з м'ячами,танцювальні рухи, рухливі ігри, плавання, пересування на лижах. Заохочуйтеучнів до застосування в позаурочний час нетрадиційних для уроків засобів, асаме: «класики» і скакалки, ігри з м'ячами, катання на велосипедах ісамокатах тощо.
Торкаючись особливостейметодики, варто звернути увагуна необхідність:
• урізноманітнювати виконання вправ під час їхньогобагаторазового повторення;
• надавати перевагу цілісному методу розучування;
• використовувати підвідні вправи, допомогу та проводку;
• не допускати великих перерв під час навчання;
• багаторазово використовувати різноманітні способи показу;
• практикувати короткі паузи між показом і безпосереднімвиконанням вправи дітьми;
• пропонувати показ вправи учнем та інші способидемонстрації;
• не забувати про предметні орієнтири, а також про образнемовлення;
• подавати різноманітні сигнали під час засвоєння темпу іритму вправ;
• рекомендувати прийоми поєднання вправ з речитативами,передусім під час колективних дій;
• широко використовувати оцінку діяльності учнів ітестування;
• короткі навантаження чергувати з достатніми для відпочинкупаузами;
• змінювати характер праці (біг, стрибки, ігрова діяльність,гімнастика);
• на початкових фазах навчання фізичних вправ слід більшечасу відводити на повільне їх виконання та виконання в полегшених умовах;
• використовувати велику кількість різноманітних рухових дійта їх часте чергування;
• практикувати короткі інтервали між попередньою і виконавчоюкомандами під час навчання стройових дій;
• надавати перевагу фронтальному методу організації занять.На цьому етапі слід уникати:
• великих навантажень на хребет, сильних поштовхів і струсівтіла, перенапруження суглобо-зв'язкового апарату та м'язів;
• вправ із надмірним обтяженням;
• завищених, надто ущільнених навантажень на серцево-судиннусистему.
Мета освітнього етапу (V-ІХ класи) — формувати уявлення про природу,суспільство, людину, шукати сферу застосування природних здібностей дитини,сприяти професійній орієнтації. Розв'язанню цих завдань сприяє і наш предмет.Вирішальний аспект фізичного виховання школяра на цьому етапі — цілеспрямованеформування і закріплення (на ґрунті глибоких знань і переконань) мотиваціїпіклування про власне здоров'я, працездатність; вироблення навичок організаціїрежиму повсякденної фізичної активності. Учні повинні усвідомити, що культураставлення до власного здоров'я і рівня фізичної підготовленості є складовоючастиною загальної культури особи і значною мірою визначає її соціальний іморальний статус [4, 58].
Як свідчить досвід учителів, освітній етап доцільно розділитина два періоди: V-VІІ і VІІІ-ІХ класи. Але для дівчат і хлопців можливівідхилення від такого поділу. У ці періоди по-різному розв'язуються освітні завдання.Якщо на V-VІІ класи лягає основне навантаження щодо засвоєння нових, складних(переважно прикладних) фізичних вправ, то на VІІІ-ІХ класи припадає вдосконаленнярухів і розширення діапазону їх застосування. Чому в деяких учителів дівчата VII—VIIIкласів без інтересу відвідують уроки фізичної культури? Відповідь однозначна:вони соромляться своїх невмілих, неспритних рухів. Якщо в цей час початирозучувати нові вправи, то це ще більше сковуватиме їх.
У цьому віці закладаються основи свідомого ставлення учнів довласної фізичної підготовки, розвитку і виховання фізичних якостей,відбувається поступовий, планомірний перехід від їх удосконалення на уроці доздійснення в позаурочний час.
Учні отримують широкий асортимент знань, умінь і навичок дляїх застосування у самостійних заняттях, посилюється практична спрямованістьнавчання (правила самоконтролю, запобігання травм), уроки мають яскравовиражений навчальний характер. Учні готуються до виконання обов'язківінструктора, судді, помічника вчителя на уроках.
В організації занять перевага надається груповому йіндивідуальному методам.
Оздоровчі завдання спрямовані на забезпечення гармонійногорозвитку організму шляхом згладжування негативних явищ, пов'язаних з періодомстатевого дозрівання й акселерації. Актуальним стає питання боротьби із зайвоювагою.
У навчально-тренувальному процесі вчитель терпляче танаполегливо виховує в учнів витримку, вміння володіти своїми емоціями. Найкращеце досягається у процесі гри. На цьому етапі на зміну груповим приходятькомандні та спортивні ігри, які вимагають дотримання свідомої дисципліни,виконання певних правил, позитивно впливають на формування вольових таморальних якостей. У випадку порушення дисципліни та правил не варто поспішатиз покараннями. Треба також мати почуття міри у використанні заохочень.
На останньому етапі (Х-ХІІ класи) школярі готуються до вступув доросле життя, практичного використання в ньому набутих у школі знань, уміньі навичок (для виховання фізичних якостей, зміцнення здоров'я, організаціїдозвілля, регулювання рухової активності).
Старшокласники завершують курс фізкультурного всеобучу.Учитель стає для них наставником у розв'язанні питань організації самостійнихзанять фізичними вправами. Уроки фізичної культури для старшокласників лишезумовлюють завдання, які треба вирішити. Тут їм надається допомога в досягненнімаксимального результату у вивчених раніше вправах, підвищенні функціональнихможливостей, рівня фізичного розвитку і фізичної підготовленості.
У заняттях з юнаками-старшокласниками вправи є також засобомпідготовки до військової служби (гімнастика, боротьба, легкоатлетичний біг,стрибки, кидання, подолання перешкод тощо).
Дівчатам більш відповідають ритмічна і елементи художньоїгімнастики, вправи з рівноваги, танцювальні рухи.
Велике значення у вихованні дівчат, майбутніх жінок іматерів, мають гімнастичні вправи. Вони, як засіб фізичного виховання, повинні,на думку Ж. Руссо, забезпечити дівчатам прекрасну будову тіла, розвинути граціюі силу, підготувати до легких пологів і народження здорового потомства. Аджездоров'я матерів є одним з вирішальних факторів, які зумовлюють здоров'янароджених ними дітей. У свою чергу, здоров'я жінок дітородного віку формуєтьсяпротягом всього попереднього періоду життя і, особливо, у підлітковому віці.Проте у попередні роки увага підліткової медичної служби зосереджувалося нахлопчиках-підлітках. Цей пріоритет був зумовлений їхньою майбутньою військовоюСлужбою. І тільки останнім часом почали усвідомлювати важливість збереженняздоров'я дівчаток як майбутніх матерів, змістилися акценти на збереженняїхнього соматичного і репродуктивного здоров'я [18, 70].
Прекрасними засобами фізичного виховання старшокласників єспорт і туризм.
Найбільш характерні риси методики роботи зі старшокласниками— широка самостійність як у доборі засобів, так і в організації занять. Урокинабувають інструктивних функцій.
Після визначення завдань самостійної роботи учняінструктують. На відміну від завдань, у яких викладено те, що треба зробити,чого досягти, під час інструктування учнів ознайомлюють зі способамидіяльності, спрямованими на вирішення поставлених завдань.
Інструктування — це система рекомендацій і вказівок, якірозкривають порядок і спосіб досягнення мети, вирішення завдань.
Письмово викладене інструктування називають інструкцією, якаможе мати такий вигляд:
Інструкція з вивчення техніки стрибка в довжину з розбігуспособом «зігнувши ноги » для учнів 9 класів (За В. Новосельським)
1. Підбери довжину розбігу так, щоби розбігшись 12-15 м,поштовховою ногою потрапити на брусок для відштовхування.
2. Біжи прямолінійно (по лінії) з прискоренням так, щобостанні кроки перед відштовхуванням були найшвидші.
3. Під час бігу зберігай прямий, трохи нахилений тулуб, нерозставляй широко ноги.
4. Якнайшвидше сильно відштовхнись від бруска, допомагаючисобі рухом вперед-вгору злегка зігнутих рук і махової ноги; згрупуйся впольоті, приєднуючи поштовхову ногу до махової.
5. Перед приземленням різко вистав гомілки ніг вперед і м'якоприземлись, стараючись не впасти назад.
Інструкцію треба засвоїти, а такою вона вважатиметься, якщоучні зможуть усно безпомилково відтворити її зміст.
Усні та письмово викладені інструкції бажано максимально ілюструватиадекватними рисунками, фотографіями, кінокільцівками, макетами тощо.
У ході або по закінченні вправи використовують поточнуінструкцію для додаткових вказівок, враховуючи стан виконання вправи тадопущені помилки. Наприклад, говорячи про кут вильоту після відштовхування,рекомендують пострибати «високо-далеко» через перешкоду тощо.
Націлюючи учнів на самостійну роботу, роблять заключнеінструктування, в ході якого демонструють правильне виконання окремих рухів,аналізують індивідуальні й типові помилки, їхні причини і способи усунення.
Для окремих учнів інструктування проводять після уроків уформі індивідуальних консультацій.
У ході засвоєння вправи кращим учням доручають інструктуватисвоїх товаришів.
Для частини підлітків завдання фізичного виховання назаключному, третьому етапі, будуть розв'язуватися в умовах спеціальних середніхнавчальних закладів. Це висуває додаткові вимоги до їх підготовки. Передусімйдеться про забезпечення учнів знаннями про роль тих або інших фізичних вправзалежно від обраної професії, рухового арсеналу учнів, що прискорить процесопанування професійними руховими діями. Мають значення також знання провикористання вправ для зниження негативного впливу професійної діяльності наорганізм учнів, спрямована підготовка функціональних систем і органів длязабезпечення високої продуктивності професійної діяльності. Отже, все цевимагає значного посилення професійно-прикладної підготовки учнів ССНЗ та СПТУпорівняно з їхніми однолітками — учнями загальноосвітньої школи. Особливістюметодики фізичного виховання учнів ССНЗ і СПТУ є широке впровадження в цейпроцес різноманітних тренажерів, що дають змогу відбити специфіку професій,здійснити програмований контроль за ходом процесу фізичного вдосконалення.
Отже, специфіка фізичного виховання учнів ССНЗ та СПТУ, зодного боку, дає змогу краще і швидше опанувати відповідну професію, а зіншого, — озброює цю категорію молоді такими знаннями, вміннями і навичками,які в майбутньому вони використовуватимуть у професійній діяльності. Це легкопобачити, порівнюючи особливості фізичного виховання учнів педагогічних імедичних училищ. Для одних фізичні вправи є, перш за все, засобом виховання,для інших — засобом лікування [20, 50].
Розглядаючи особливості фізичного виховання залежно від вікупідлітків, ще раз наголошуємо на необхідності пам'ятати: загострення увагивчителя на тих чи інших завданнях на певному віковому етапі підготовки неозначає, що інші завдання в цей період не розв'язуються. Тим більше, що вчительповинен забезпечити наступність у вирішенні освітніх, оздоровчих та виховнихзавдань від І до XII класу. Кожен урок — лише крок на довгому шляху, що веде домети — впровадження фізичної культури в побут нації.
Великої уваги потребують учні спеціальної медичної групи.Розповідаючи їм про користь фізичних вправ для організму здорової людини, напереконливих прикладах показуйте роль фізичної культури у боротьбі з хворобами(недугами). Такі знання допоможуть дітям усвідомити, що заняття фізичнимивправами спроможні відновити їхнє здоров'я і працездатність, що, у свою чергу,сприятиме піднесенню ефективності занять.
Оцінюючи засоби фізичного виховання названої категорії дітей,треба, передусім, усунути ті вправи, які протипоказані за тих чи іншихзахворювань. Зазвичай, важливого значення набувають навчання раціональногодихання і колекція постави (відповідні вправи). Обов'язковою умовою єіндивідуальний підхід і систематичний контроль стану організму.
За зорових таслухових дефектів і враженої нервової системи організм дитини розвивається унесприятливих умовах не тільки через порушення цих функцій, а й унаслідоквимушеної гіпокінезії. Це особливо помітно у сліпих і хворих церебральнимпаралічем. Гіпокінезія погіршує стан організму і сприяє прогресуваннюзахворювання. Утворюється замкнуте коло: хвороба призводить до обмеженнярухливості, а це, відповідно, погіршує перебіг хвороби. Патологічний стан можебути розімкнутий лише своєчасним і систематичним застосуванням обґрунтованихнавантажень.1.3 Інноваційнітехнології на уроках фізичної культури
Підготовка учнів до життя, праці й творчості закладається взагальноосвітній школі. Для цього процес навчання та організаційна методикауроку повинні бути побудовані так, щоб широко залучати учнів до самостійноїтворчої діяльності щодо засвоювання нових знань та вдалого використання їх напрактиці.
Класно-урочна система передбачає різні форми організаціїнавчально-виховного процесу: домашня навчальна робота (самопідготовка),екскурсії, практичні заняття і виробнича практика, семінарські заняття,позакласна навчальна робота, факультативні заняття, консультації, заліки,екзамени. Але основною формою організації навчання в школі є урок.
Педагогічна наука і шкільна практика спрямовують свої зусилляна пошук шляхів удосконалення уроку. Головне місце в цьому пошуку займаєвчитель. Учитель, навіть з великої літери, не виправить людство. Але, виховуючиособистість, він дає шанс учню відбутися як людині. Для нього треба пробудититворчі задатки, закладені у кожній людині.
Творчість учителя — не зміни ціннісною ставлення до тих звичнихобов'язків, які він виконує. Урок при такому підході перестає бути сумним обов`язкомі відбуванням часу, учню, а не вчителю, не вистачатиме часу, оскільки урок будетворитися у тісній співдружності вчителя і учнів. Такий урок нового часу, якийспрямований на особистість учня, орієнтований на його здібності, бажання таможливості [29, 30].
Навіщо вчителю особистісно орієнтоване навчання? Що турбуємене як учителя в сучасній школі? Сьогодні існує приховане і достатньо жорстокепротистояння вчителя і класу. Іноді це пов'язано зі звичайною недосвідченістю,іноді і низь ким рівнем професіоналізму. Конфлікт є, і він значно глибший. Тутдві позиції: перша — • раціональна (вчителя), друга — емоціональна (учня). Останнянабагато активніша й витонченіша, ніж уявляється дорослим. Зараз у школі науроках фізичної культури «святкують» свій успіх стандарти і тести. Щоб хочякось змінити ставлення учнів до уроків фізичної культури, до свого здоров я,наблизити їх до розуміння значущості цього предмета, до розуміння себе, миповинні змінити насамперед умови отримання цих знань.
Незважаючи на те, що поняття «особистісно орієнтована освіта»сьогодні не тільки у всіх на слуху і є складовою частиною планів методичноїроботи, багато вчителів погано уявляють собі, що такс особистісно-орієнтованийурок.
Особистісно орієнтований урок — це:
• мета — створення умов для поліпшення фізичноїпідготовленості учнів, їх здоров'я, під нищення зацікавленості до уроківфізичної культури;
• використання різноманітних форм і методів організаціїдіяльності учнів на уроці, що дають змогу розкрити суб'єктивний досвід учнів;
• створення атмосфери заінтересованості кожного учня в роботікласу;
• стимулювання учнів до виконання фізичних вправ без страхупомилитися виконати неправильно;
• використання на уроці дидактичного матеріалу, що дає змогуучневі вибирати найбільш значущі для нього види роботи;
• оцінка діяльності учня не лише за кінцевим результатом запроцесом його досягнення;
• заохочувати учнів освоювати всі види діяльності на уроці;
• створення атмосфери на уроці для природного самовираження учня.
Як змінити ставлення вчителя до учня як суб'єкта життя, щобвін став здатним до культурного саморозвитку та само-змінювання? Як повиннівести себе ми — вчителі, щоб своєчасно надавати допомогу та підтримку кожнійдитячій особистості?
Для того, щоб зміст знань став цінним для учнів, особистісноорієнтована освіта передбачає уявити його ж умовні частини, кожна з якихзвернута до чогось особистого.
Ось ці компоненти змісту:
аксіологічний — уведення учнів до світу цінностей та надання допомоги увиборі особистозначущої системи ціннісних орієнтацій;
когнітивний — забезпечує науковими знаннями про людину, культуру, історію,природу як основи духовного розвитку;
діяльнісно-творчий — сприяє формуванню та розвитку в учнів різноманітнихзасобів діяльності, творчих здібностей, потрібних для самореалізаиіїособистості в пізнанні, праці, спорті та інших видах діяльності;
особистісний — забезпечує пізнання себе, розвиток рефлексивних здібностей,оволодіння засобами саморегуляції, само вдосконалення, формує особисту позицію.
Про добрі наміри можна говорити багато й довго. Тож питання утому, як їх втілити в життя? Чому в одних цікаво на уроках, а в інших — ні? В чомуріч? У формі подання матеріалу? Думаю, що ні. Скоріше у формі спілкування здітьми, у взаємозв'язку спілкування та змісту, в природності наповнення дитинизнаннями та «непомітності» виховання.
Вміння та бажання педагога: заохочувати учнів поринати урізноманітні га цікаві види діяльності і при цьому дбати, щоб кожен міг знайтисобі місце та зацікавленість у запропонованій справі. Коли що-небудь не виходить,не висміювати учня, а по-доброму жартувати, не підлещуватися і підстроюватися,а жити інтересами і життям учнів [10, 45].
Ще однією з головних умов успішного навчання є здатністьтримати дисципліну на уроці, в іншому разі не спрацьовують ніякі методичніприйоми та хитрощі. Дисципліна більшою мірою залежить від рівня насиченостіуроку, від правильного поєднання гумористичного і напружено-серйозного, відуміння вчителя перемикати фази уроку, від його здатності задавати мотивацію істимулювати учнівські успіхи, від уміння тримати педагогічну дисципліну, відуміння використовувати на практиці активні метоли навчання.
Уболівання за свій авторитет, бажання показувати учнямвідмінність у громадському становищі (це притаманно багатьом молодим учителям)приводить часом до появи дистанції в спілкуванні. Якщо вчитель обрав цей стильвзаємостосунків, йому слід дотримуватися міри і намагатися своєчасно помітититу грань віддаленості, перейшовши яку, люди робляться зовсім чужими один доодного, коли немає нічого спільного, такого, чим можна було б дорожити.
Ми розглянули специфіку особистісно орієнтованого уроку.Зараз ознайомимося зі специфікою інтерактивного навчання.
Інтерактивне навчання
Мета його полягає в тому, що початковий процес виходить зпостійної та активної взаємодії всіх учнів. Це співавторство, взаємонавчання, деучень і вчитель с рівноправними суб'єктами навчання, знають, що вони роблять,обмінюються поглядами ч приводу того, що вони знають.
Ці підходи до освітнього процесу не є новими для українськоїшколи. Вони застосовувалися ще н перші десятиріччя минулого століття та булипоширені у педагогіці на шкільній практиці в 20-ті роки — роки масштабногореформування шкільної науки (бригадно-лабораторний та проектний метод, робота впарах системного типу учні навчали один одного) [3, 17].
Із усього наведеною можна зробити аналіз структури педагогічнихінновацій, які включають:
• мотиви, що спонукають до діяльності;
• мету-результати, на досягнення яких спрямована діяльність;
• засоби, за допомогою яких діяльність здійснюється.
В основі ідеї, народженій учителем, виникає досвід вирішеннябудь-якого педагогічного завдання. Ідея стає засобом зміни навчального процесу,а методи пошуку ідеї та засоби її втілення з урахуванням специфіки конкретноїшколи, класу послужать перетворенню навчального процесу.
Найчастіше дидактичні інновації в загальноосвітній школівиникають під впливом змін, що відбуваються в змісті, організації та технологіїнавчання. Такі зміни можливі у двох варіантах: традиційному та інноваційному. Першийозначає активне нарощування позитивних змін, рівномірне накопичення їхкількості, а другий — інновації, що періодично впроваджуються, якісно змінюючистан та рівень.
Інновація (відновлення, новинка, зміна) — система або елементпедагогічної системи, що дає змогу ефективно вирішувати поставлені завдання,які відповідають прогресивним тенденціям розвитку суспільства.
Інноваційна діяльність учителя спрямована на перетворенняіснуючих форм і методів виховання, створення нових цілей і засобів їїреалізації, тому вона є одним з видів продуктивної, творчої діяльності людей.
Ми розглянули технологію навчання та виховання в сучаснійшколі, але це недоцільно розглядати як окремий процес, тому що основною формоюорганізації навчально-виховного процесу є і залишається урок.
Класифікація уроків раціональна і дає змогу чіткіше визначитицілі та завдання, структуру кожного уроку, мобілізацію учнів для успішноговирішення поставлених завдань.
Інноваційний педагогічний процес — ціліснийнавчально-виховний процес, що відображає єдність і взаємозв'язок виховання танавчання, який характеризує спільну діяльність співпрацею та спільною творчістюйого суб'єктів, сприяючи найбільш повному розвитку і самореалізації особистостіучня.
Загальні вимоги до сучасного уроку:
• озброювати учнів свідомими, глибокими, міцними знаннями;
• формувати в учнів міцні навички та вміння, що сприяють підготовціїх до життя;
• підвищувати виховний ефект навчання на уроці, формувати вучнів у процесі навчання риси особистості;
• здійснювати всебічний розвиток учнів, розвивати їхнізагальні та індивідуальні особливості;
• формувати в учнів самостійність, творчу активність,ініціативу як стійкі особливості особистості, вміння творчо вирішуватизавдання, які трапляються в житті;
• вироблення вміння самостійно вчитися, отримувати тапоглиблювати чи поповнювати знання, оволодівати навичками та вміннями і творчозастосовувати їх на практиці;
• формувати в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності,пізнавальний інтерес, бажання вчитися, потребу в розширенні й отриманні знань,позитивне ставлення до навчання.
Майстерність учителя на уроці проявляється головним чином увдалому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванніновітніх досягнень педагогіки та передового педагогічного досвіду,раціональному керівництві пізнавально-практичної діяльності учнів, їхнімінтелектуальним розвитком [16, 55].
Сюжетно-рольові уроки
«Мандрівка до світу казок», «Спартакіади», гра «Похід» тощо,їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілихрозділів навчальної програми. Перевірити рівень засвоювання учнями навчальноїпрограми, їх умінь га навичок, застосування цих умінь і навичок в сучаснихумовах. Сюжет надає уроку емоційності, зацікавлює учнів.
Заключна частина уроку — метод аутогенного тренування. Такепроведення заключної частини уроку подобається дітям, вносить різноманітність,а головне — сприяє досягненню його основної мети — зниженню навантаження,відновлення організму.
Такі уроки потрібні, бо вони нові, незвичайні. Учні на такихуроках займаються з ентузіазмом, в них підвищується тонус, бажання,настрій/Загалом — вищою є віддача і результати уроку.
Фізична культура — цілком особливий предмет, який зачіпаєбіологічну, психологічну і соціальну сутність школяра. Запропоновані формифізичної культури не тільки розкривають рухові можливості, а й гармонізуютьособистість.
Національна доктрина розвитку освіти в Україні від 17 квітня2002 р. № 347/2002 визначила стратегії та основні напрями подальшого розвиткуосвіти в Україні. В загальних положеннях як на першочергові завданнязвертається особлива увага на здійснення комп'ютеризації навчальних закладів,впровадження інформаційних технологій, запровадження нових економічних тауправлінських механізмів розвитку освіти.
У результаті процесу інтеграції комп'ютерних технологій усистему освіти сучасні інформаційні та телекомунікаційні технології дедаліширше використовуються як засіб інтенсифікації навчального процесу, зокремафізичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах. Технічний розвитокяк програмного, так і апаратного забезпечення надає дуже широкі можливостізастосуванню комп'ютерів для численних навчальних робіт: тестування,викладацької діяльності, підготовки і зберігання робочої документації вчителяфізичного виховання, тренера та ін.
Як джерело новітніх засобів, що сприяють підвищеннюефективності педагогічного процесу, комп'ютерні технології можуть перетворитинавчальний процес з фізичного виховання на високопродуктивний, мотивований таінноваційний процес.
Незважаючи на труднощі перехідного періоду, застосуваннятелекомунікаційних технологій розпочинається у 1960-х роках інтенсивнимрозвитком одного з найперспективніших напрямів сучасної освіти — програмованимнавчанням.
Зацікавленість цим напрямом не була постійною; вона час відчасу то зростала, то спадала внаслідок причин як зовнішніх (економічних), так івнутрішніх, що спричинювалися різкими змінами комп'ютерних технологій. Узв'язку з цим змінювалися також погляди на роль і місце програмованого навчанняу навчально-виховному процесі і на функціональні характеристики комп'ютерногодидактичного матеріалу. Навчальні програми кінця 80 — 90-х років в основномуявляють собою тренувальні програми до певних підручників чи курсів з різними заобсягом довідковими системами допомоги. Але вже в цей час розробляютьсяавтономні комп'ютерні підручники та посібники, які містять такі навчальніетапи, як презентація, тренування та контроль [27, 40].
Методика фізичного виховання була тим середовищем, дезароджувалися і перевірялися на практиці різні методи, засоби та формивикористання програмованого навчання у навчально-тренувальному процесі. Цядисципліна є комплексною по суті і тому вимагає використання комплексувербальних та невербальних, аудіо- та відеозасобів. Як жодна інша, вона маланагальну потребу в технології мультимедіа. Водночас практична спрямованістьзавжди присутня у викладанні фізичного виховання, особливонавчально-тренувального процесу футболістів, все більше стимулювала методистів,котрі працювали у галузі комп'ютерних навчальних технологій, розробкиоптимальних тренувальних систем. А саме це місце у навчальному процесі завждивідводилося усім технічним засобам освіти (ТЗО) та комп'ютеру якнайдосконалішому з них. Епоха ж мультимедіа сприяла створенню нового видукомп'ютерного дидактичного матеріалу — електронного гіпертексту, де теоретичнийматеріал підкріплюється ілюстрованим, який включає малюнки, таблиці, анімаціюта відео.
У зарубіжній літературі питання забезпечення інноваційнимиінформаційними телекомунікаціями висвітлені в працях Крейнак Д., Хейбрекен[2000 р.], Аувегіои, Каззіоз І [2000 р.]) та інших. У вітчизняній педагогічній літератур: останнім часомпосилилася увага до забезпечення інноваційними та інформаційними системамиосвітніх закладів.
Нині в Україні відбувається становлення нової системи освіти,зорієнтованої на входження в єдиний світовий освітній та інформаційний простір.
З появою мультимедійних комп'ютерів, що можуть представити нетільки текстову інформацію, а й комп'ютерну графіку, анімацію, широкий спектраудіо- і відеоінформашї, можна впроваджувати і використовувати комп'ютернутехніку в навчальному процесі з предмета «Основи здоров'я і фізична культура».Уже підготовлено посібник «Футбол — джерело здоров'я», який рекомендуєтьсяучителям фізичного виховання і учням загальноосвітніх шкіл.
Мультимедійна програма має поліфункціональне призначення і в процесі навчанняможе виконувати різноманітні дидактичні функції:
• виступати в ролі одного з основних джерел навчальноїінформації;
• сприяти проведенню самостійної роботи учнів;
• використовувати додаткове джерело через відображення,конкретизацію, доповнення навчального матеріалу, подавати його в новійінтерпретації, а також систематизувати здобуті знання, уміння і навички зтехніки і тактики футболу;
• використовувати на різних етапах навчальної діяльності якспосіб контролю і самоконтролю знань визначення рівня індивідуальноїкомпетенції учня.
Мультимедійна програма надає можливість:
• Ефективно опановувати технікою футболу.
• Формувати активну мотивацію для уважного ставлення довласного здоров'я, удосконалювання активної мотивації фізичного, соціального,психічного і духовного здоров'я особистості.
• Засвоювати учням знання, уміння і звички особистої гігієни,профілактики захворювань і травматизму на тренуваннях.
• Ознайомити з впливом рухової активності і загартовуванняморганізму, раціонального харчування, режиму дня на здоров'я і розвитокучнівської молоді.
• Попереджати порушення постави, зору, плоскостопості,розладу органів почуттів.
• Використання комп'ютерів у процесі навчання з предмета«Основи здоров'я і фізична культура», наприклад, вивчення розділу «Футбол»,збагачують складові уроку і полегшують процес реєстрації індивідуальнихрезультатів учнів з техніки футболу й обов'язкових комплексних тестів.
Вперше в Україні почали впроваджувати новітні технології для педагогічних спостережень за навчально-тренувальнимпроцесом, проводити педагогічний контроль за фізичною, техніко-тактичною,психо-фізіологічною підготовленістю та змагальною діяльністю висококваліфікованихфутболістів [28, 85].
Інтерес до можливостей широкого впровадженнякомп'ютеризованого керування навчально-тренувальним процесом останнім часомсуттєво зріс у всьому світі.
Питанням ролі технології у системі освіти XXI століття тамайбутнього цього напряму цікавляться все більше людей. Нині переважнабільшість навчальних закладів мають лімітовану кількість комп'ютерів черезфінансові труднощі. Це свідчить проте, що ми вже вступили в нову інформаційнуеру, в якій зв'язки між технологією та навчальним процесом налагоджуються.
На початку 90-х років запровадження у загальноосвітніхнавчальних закладах комп'ютерів помітно вплинуло на систему освіти, щопередусім відбилося на конкретних завданнях на уроках, на змозі вчителяфізичного виховання чи тренера готуватися до занять. Саме використанняІнтернету спричинило революційні зміни у викладанні, зокрема навчальніматеріали, запропоновані в Інтернеті, ставали дедалі достовірнішими таавторитетнішими. Інтернет — це низка таких технологій, як мережі персональнихкомп'ютерів, гіпертекст та гіпермедіа, всесвітня комп'ютерна мережа та інші,котрі за останні декілька років почали здійснювати великий вплив на підходи, щозастосовуються учнями та викладачами у процесі навчання та викладання.
Існує дуже тісний зв'язок між структурами та процесами, якіпропонуються Інтернетом, з одного боку, та основними структурами і процесамисистеми викладання та програмованого навчання загальноосвітніх навчальнихзакладів, — з іншого. Подібний зв'язок ніколи не простежувався і такими явищами, як радіо, кіно чителебачення, та саме це у багатьох відношеннях відіграє вирішальну роль увиборі методів навчання.
Цей зв'язок полягає у можливості самостійного додатковогопродовження та розширення учнями навчального процесу за допомогою ресурсівІнтернету, користуючись такими ж методами, що перекликаються з традиційнимиметодами програмованого навчання у класах, на семінарах, у бібліотеці, в рамкахнеформальних дискусійних груп. Так, наприклад, Інтернет забезпечує доступ допрактично необмежених ресурсів інформації, котрі інколи важко отримати з іншихджерел. Припустимо, що більшість технічних та інших проблем пов'язаних зІнтернетом, вирішено: існують процедури контролю якості інформації, створеноефективні методи пошуку необхідної інформації для користувачів та більшефективний зв'язок між різноманітними видами знань. На такому етапі відповідніресурси Інтернет та створені на основі цієї мережі технології матимуть ознакимасивної бібліотечної системи, де кожен зможе використовувати електронніеквіваленти книжкових полиць, вишукуючи необхідні книги чи інші матеріали іотримувати допомогу від електронних еквівалентів бібліотечних консультантів.
Широкі можливості Інтернет відкриває, наприклад, у такихсферах:
• інформація для вчителів фізичного виховання та учнів;
• організація бібліотечної праці;
• організація участі в міжнародних змаганнях;
• проведення дистанційних курсів, семінарів;
• підвищення кваліфікації вчителів фізичного виховання;
• можливість знаходження та збереження корисних комп'ютернихпрограм в країні та за кордоном;
• ширша дослідницька робота.
Непрості фінансові умови і практично повна відсутністьбудь-якої підтримки для простих загальноосвітніх навчальних закладів ззовнізначно гальмують розвиток можливостей застосування Інтернету взагальноосвітньому середовищі України. Тому вкрай бажаним є формулювання вцьому напрямі чіткої державної політики, здійснення фінансової підтримкидосліджень, спільних програм і проектів із залученням Федерації футболу Українине тільки в допомозі обласним федераціям футболу в створенні комп'ютерноїмережі, а й для загальноосвітніх шкіл. Термінове науково обґрунтованевпровадження у систему загальної освіти інформаційних і телекомунікаційнихтехнологій є нині необхідною умовою для прискорення процесу переходу України доінформаційного суспільства та здобуття гідного місця в освітянському просторісвітового рівня [1, 104].
Під час реалізації проектів використання інформаційних ітелекомунікаційних технологій як засобу підвищення ефективності навчальногопроцесу, зокрема програмованого навчання з фізичного виховання, виникаютьтруднощі організаційного і технічного плану, як, наприклад, відсутністьвідповідних методичних та навчальних матеріалів, недостатній досвід роботи зкомп'ютером, мережею Інтернет та електронною поштою у викладацького складу,труднощі з включенням такого плану занять до навчального плану та інше, тобтоті проблеми, що їх слід невідкладно вирішити.
Зміни на всіхрівнях технології та суспільства вимагають нових підходів у галузі освіти.Телекомунікаційні технології, володіючи потенціалом глобальної інтерактивностінавчання у процесі спільної діяльності та необмеженої можливості і продовженнянавчання протягом усього життя, є частиною нової структури освіти. Такаструктура освіти надає великого значення міжнародній співпраці, відкриває ношможливості роботи, навчання та вирішення різноманітних проблем.
РОЗДІЛ2. ПРАКТИЧНАЧАСТИНА2.1 Валеодіагностикав системі оцінювання стану здоров'я і резервних можливостей школярів старшогошкільного віку
До життєво важливих проблем усього людства належить іздоров'я людей. Екологічна, соціально-економічна та демографічна кризи вУкраїні призвели до значного зниження рівня здоров'я населення, особливо дітейта підлітків. Основними причинами зниження можна вважати недбале ставлення довласного здоров'я, поширення шкідливих звичок, санітар-но-гігієнічнебезкультур'я та невігластво значної частини населення, гіподинамія, неправильнехарчування, недотримання режиму дня, погані Матеріально-побутові умови тощо.
Все більше занепокоєння викликає стан здоров'я, фізичногорозвитку та підготовки маленьких українців. Згідно з даними статистики, вдошкільному віці 15 —20 % дітей мають певні хронічні патології, які з вікомлише збільшуються. У багатьох регіонах до яких входить і Донецька область)група дітей, що часто хворіють, серед дошкільнят сягає 60-70%.
Практично здоровими можна вважати лише 35 % дітей, що йдутьдо 1 класу шкіл і 11 % випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Однієюз головних причин такого становища, на думку багатьох дослідників, є низь кийрівень рухової активності школярів.
Тому з метою поліпшення такого становища треба застосовуватирізноманітні оздоровчі системи, серед яких значне місце займають фізичнітренування, спрямовані на профілактику та виправлення недоліків на різнихстадіях змін в організмі. Для своєчасного виявлення несприятливих змін ворганізмі використовують лікарсько-педагогічні спостереження,лікарсько-педагогічний контроль, валеодіагностичні методи контрольноговимірювання стану здоров'я.
Сучасна валеологічна наука нині володіє цілою системоювалеодіагностичних методів оцінки стану здоров'я та резервних можливостейлюдини, які дають змогу в умовах сучасної школи спланувати роботу зі зміцненняздоров'я.
Так, Л. А. Попова пропонує оцінювати здоров'я людини з позиційсистемного підходу, тобто внутрішній стан людини може бути оцінено за ступенямигармонійності системи, тобто внутрішньо-системного порядку. При визначенніздоров'я ключовими словами є лише «міцність» та «гармонія».
М. М. Амосов (1987) звернув увагу на те, що здоров'яорганізму визначається його кількістю. Оцінити здоров'я можна максимальноюпродуктивністю органів при збереженні кількісних меж їхніх функцій.
Г. Л. Апанасенко (1988) вважає, що соматичне здоров'я можнаоцінювати загальною сумою енергопотенціалу організму, показниками якого можутьбути аеробні можливості, що характеризуються величиною максимального вжиткукисню. Важливим показником соматичного здоров'я пропонується відношенняжиттєвого об'єму легенів до одиниці маси тіла.
Визначення здоров'я Брехманом наближається до поняття пронорму «Здоров'я людини — її здатність зберігати відповідну до віку стійкість вумовах різних змін кількісних і якісних параметрів триєдиного потоку сенсорної,вербальної і структурної інформації».
Поряд з якісними показниками, які визначають стан так званогостатистичного здоров'я — норма спокою, все більшого значення набуває поняття«динамічного здоров'я» — норма напруги, яка визначається кількісноюхарактеристикою адаптаційних можливостей організму. Щоб отримувати уявлення продинамічне здоров'я, треба обстежувати не лише фізичний стан людини у часспокою, а й її максимальну працездатність, тобто визначати резервні можливостіорганізму.
Третій стан (перший — здоров'я, другий — хвороба) — це колирезерви нормального функціонування систем організму зсунуті в бік виснаження.Він характерний для критичних вікових періодів (статеве дозрівання, перед- іпісляпологовий, клімактеричний, старечний), для осіб, які відчувають десинхрозипісля прийому наркотиків, нікотину, алкоголю, які мають порушення харчування,низьку рухову активність, зайву вагу. У цьому стані організм витрачає енергіюне на творчу роботу, а на збереження життя.
Проведений аналіз літературних і методичних матеріалів зпитання стану здоров'я і резервних можливостей організму дітей і підлітків насучасному етапі розвитку суспільства дав змогу стверджувати, що це питання дужеактуальне і потребує поглибленого вивчення. Оцінка стану здоров'я в контекстіпошуків шляхів його поліпшення вимагає подальшого вивчення та вдосконалення внауковій практиці.
У результаті аналізу, здоров'я школярів старшого віку школи №33 м. Чернігова встановлено, що рівень здоров'я школярів взагалі дуже низький (Рис.1).
Рис. 2.1. Стан здоров'я школярів старшого віку школи № 33 м. Чернігова на1.10.2007 % від загальної кількості дітей
/>
Особливу небезпеку викликає рівень здоров'я школярів старшогошкільного віку (10 — 11 класи), що зумовило вибір саме цієї категорії школярів.Адже вони, сьогоднішні випускники школи, — це вже завтрашні абітурієнти,призовники, а в недалекому майбутньому і батьки малюків нового покоління. Цейаспект спрямував нас на впровадження нової загальнооздоровчої системи, якавключила в себе методично розроблений комплекс спеціально організованих занять,прийоми релаксації, точкового масажу, а також спеціальні дихальні вправи, якібули застосовані у навчально-тренувальних заняттях.2.2 Організаціята проведення дослідження
Дослідження проводилось протягом 6 місяців — з жовтня 2007 р.по березень 2008 р. Діагностика рівня здоров'я за вибраними методамипроводилась в три етапи: І — жовтень 2007 р., II — січень 2008 р., III — березень2008 р.
Основною метою дослідження було визначення стану здоров'яшколярів з різним рівнем рухової активності і вплив на їхнє здоров'яспеціальної комплексної загальнооздоровчої методики.
Для діагностичного обстеження дітей у ході експериментувикористано такі методи:
Для проведення експерименту були сформовані три групишколярів: I група — по 10 дівчат і юнаків віком 16 — 17 років, які займалися зазвичайною програмою (контрольна група);
II група — по 10 дівчат і юнаків віком 16 — 17 років, яким,крім звичайної програми, додавалася комплексна загальнооздоровча система;
ІІІ група — по 10 дівчат і юнаків віком 16 — 17 років, які,крім звичайної програми і комплексної загальнооздоровчої системи, додатковозаймалися у спортивних секціях (футбол, східні бойові мистецтва, легкаатлетика, ОФТ тощо).
Кількість хворих дітей постійно зростала по всіх групахзахворювань. У рамках експерименту проведено валеодіагностичну оцінку стануздоров'я учнів та їхньої фізичної працездатності на початку експерименту.Показники в трьох групах були приблизно однакові. Це зумовлено тим, що в усіхгрупах були діти 16—17 років, які мали приблизно однаковий рівень соматичногоздоров'я, адаптаційного потенціалу, біологічного віку та фізичноїпрацездатності.
Для підтвердження достовірності одержаних даних проведеноматематичну обробку результатів з визначенням основних статистичних показниківна підставі загальноприйнятих методик. Визначено середньоарифметичні величини,середні квадратичні відхилення, коефіцієнт кореляції, критерії Ст'юдента длявсього варіаційного ряду. Одержані показники однозначно свідчать продостовірність усіх отриманих даних. У рамках експерименту застосовано програмуіз збереження та зміцнення здоров'я дітей, яка включала два основні напрями:діагностику здоров'я за допомогою валеодіагностичних методів і реалізаціюкомплексної загальнооздоровчої системи для школярів старшого шкільного віку.2.3 Результатидослідження
Одержані в ході валеодіагностичного обстеження школяріврезультати фізичної підготовленості та фізичної працездатності (тестКупера,Гарвардський Степ-тест).
За результатами фізичної підготовленості (тест Купера) булиотримані результати, які свідчать про те, що спостерігаються значні позитивнізрушення особливо в учнів III експериментальної групи з максимальним рівнемрухової активності. Наприкінці експерименту кількість учнів, віднесених догрупи ризику (оцінки «незадовільно» і «дуже незадовільно») зменшилася з 40 % до7 % (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Кількість учнів за результатами визначення фізичноїпідготовленості (тест Купера) %
/>
Також відповідно збільшилася кількість учнів, які за оцінкоюможуть бути віднесені до групи безпеки і цей показник склав: 40 % — І група; 52% — II група; 64 % — ІІІ група
За допомогою проведеного комплексного валеодіагностичногообстеження визначено, що в результаті впровадження комплексноїзагальнооздоровчої методики найбільших змін зазнала НІ експериментальна група,учні якої займалися за стандартною програмою і спеціальною методикою тадодатково відвідували спортивні секції. Це дає змогу стверджувати, щопідвищення рівня рухової активності учнів із застосуванням оздоровчих методиксприятливо діють на стан здоров'я дітей старшого шкільного віку, що іпідтверджують результати нашого дослідження.
Після проведення Гарвардського степ-тесту, відповідно угрупах порівняно з початком експерименту збільшилася кількість учнів у кожнійгрупі: І група на 13 %; II — 20 %; III — 39 % (рис. 3).
Рис. 2.3. Кількість учнів за результатами Гарвардського тесту%
/>
ВИСНОВКИ
Кожен урокфізичної культури має свою специфіку та використовується з певною метою. Доситьважливе місце у структурі уроку займає підготовча частина уроку, вона визначаєефективність наступного етапу уроку. Уроки фізичної культури мають багатохарактеристик. Кожна з них може бути покладена в основу їх класифікації. Усіуроки за характером їхнього змісту можна розділити на дві великі групи: предметніта комплексні. Залежно від переважного розв'язання завдань на уроцірозрізняють: навчальні, тренувальні, контрольні та змішані (комбіновані) уроки.
Висунення проблеми здоров'я в число пріоритетних завданьсуспільного і соціального розвитку зумовлює актуальність теоретичної іпрактичної її розробки, необхідність розгортання відповідних науковихдосліджень і відпрацювання методичних і організаційних підходів до збереженняздоров'я, його формування і розвитку.
У зв'язку з цим одним з пріоритетних завдань нового етапу реформуваннясистеми освіти має стати збереження і зміцнення здоров'я учнів, формування уних цінностей здоров'я і здорового способу життя.
У розробці новоїстратегії здоров'я мас бути передбачено зміщення акценту з лікувальної медицинина профілактичні спрямування, яке включає подолання чинників ризику і активневиховання людини у гігієнічному режимі з моменту народження. Для своєчасноговиявлення можливих негативних змін у здоров'ї, визначення відповідності способужиття та навчального або тренувального навантаження індивідуальним особливостяморганізму школяра, прогнозу щодо можливих захворювань за умов недотриманняпринципів здорового способу життя, оперативного його коригування в разі потребита своєчасного вживання відповідних профілактичних і оздоровчих заходів, —особливої актуальності набуває застосування./>
РЕКОМЕНДАЦІЇБАТЬКАМ, ВЧИТЕЛЯМ
Основні напрями оздоровчої роботи зображено на схемі.
/>
1) Комплекс загальнооздоровчої системи спрямований назниження рівня захворюваності, зниження рівня функціональної напруженості,підвищення рівня рухової активності, регламентацію режимів життєдіяльності зурахуванням індивідуальних особливостей дітей.
2) Для проведення експерименту з метою з'ясуванняефективності пропонованих експериментом школярам II і ІІІ груп оздоровчихзаходів застосовувалась така комплексна методика:
1. Спеціальні організовані заняття оздоровчо-фізичноготренування (у формі ранкової гігієнічної гімнастики, гімнастики до уроків,оздоровчою бігу і ходьби) за принципами раціональної організації руховоїактивності дітей.
2. Релаксація. Є декілька прийомів, які допоможуть оволодітитехнікою релаксації, а саме:
• метод наслідування (імітації);
• метод зміни напруження і розслаблення м'язів.
3. Спеціальні дихальні вправи. Застосовують для розвиткудихального апарату, активізації функції зовнішнього дихання, а також длявідпочинку між фізичними вправами.
4. Точковий масаж — шиатсу. В його основу покладено такийсамий принцип, як і в основу голкотерапії, з тією лише відмінністю, що під часмасажу «життєві точки» масажують кінчиком пальця без пошкодження шкіри. Пальцевимнатисканням на чітко визначені точки можна дозовано, вибірково і спрямовановпливати на функції різних органів і систем, регулювати обмінні йвідновлювальні процеси.
3) Крім чотирьох перелічених методик, багато увагиприділялось виконанню режиму дня, збалансованому харчуванню, загартовуванню організму.
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
1. АшмаринБ. А. Особенности обучения в физическом воспитании. — В кн.: Теория и методикафиз. воспитания./Под ред. Б. А. Ашмарчна. М., 1979.
2. БелиновичВ. В. Обучение в физическом воспитании. — М.: ФиС, 1958.
3. Боген М.М. Задачи обучения двигательным действиям. — Теория и практика физическойкультуры, 1981, № 3.
4. ВаськовЮ.В., Пашков І.М. Уроки фізкультури в загальноосвітній школі. 10 – 11 класи. –Х.: Торсінг, 2004. – 256 с.
5. ВолковЛ.В. Физическое воспитание учащихся. – К., 1988.
6. Каюков В.Школа козацького виховання. Методичний вісник. — 96. — Кіровоград, 1996.
7. КоробовА. В. Общие указания по обучению. — В кн.: Школа легкой атлетики. М, 1962.
8. КочетовА. И. Принципы подхода к изучению личности школьника. — Физическая культура вшколе, 1978, № 4.
9. Крестовников.А. Н. Очерки по физиологии физических упражнений. — М.: ФиС, 1951.
10. Кузь В.Г., Руденко Ю. Д. Українська козацька педагогіка і духовність. — Умань, 1995.
11. МазниченкоВ. Д. Двигательные навыки в гимнастике.— М.: ФиС, 1959.
12. МазниченкоВ. Д. Двигательные навыки в спорте (Метод разработки для студентов спорт,фак.). — Малаховка, МОГИФК, 1981.
13. МазниченкоВ. Д. Обучение движениям (двигательным действиям).— В кн.: Теория и методикафиз. воспитания, т. 1. М., 1976.
14. МатвеевА.П., Мельников С.Б. Методика физического воспитания с основами теории. – М.:Просвещение, 1991. – 191 с.
15. МатвеевЛ. П. Основы спортивной тренировки. — М.: ФиС, 1977.
16. МельничукЯ., Карабін Б. Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1991.
17. Методикафизического воспитания школьников. // Под ред. Г.Б. Мейксона. – М.:Просвещение, 1989. – 143 с.
18. МинаевБ.Н., Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. – М., 1989.
19. НикифоровВ. Технология обучения. — Наука и техника, 1981, № 11.
20. НовосельскийВ.Ф. Методика физической культуры в старших классах. – К., 1989.
21. Основырегуляции движений./ Под ред Р.Гранита. – М.: Мир, 1976.
22. Психорегуляцию– в практику физического воспитания школьников. // Физическая культура в школе.– 1991. — № 6. – С. 12.
23. Решетова З.И. Роль ориентировочной деятельности в двигательном навыке. — Вопросыпсихологии, 1956, № 1.
24. Риттер X.И. Принцип активности. — В кн.: Учение о тренировке. М., 1971.
25. ТалызинаН. Ф. Управление процессом усвоения знаний.— М,: Изд-во МГУ, 1975.
26. Теория иметодика физического воспитания. / Под ред. Ашмарина Б.А. – М., 1990. – 325 с.
27. Теория иметодика физического воспитания. / Под ред. Шияна Б.М. – М., 1988. – 284 с.
28. Шиян Б.М.Методика фізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1993. – 184с.
29. Шиян Б.М.Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальнийпосібник. – Тернопіль, 2001.
ДОДАТКИДодаток 1
Гарвардськийстеп-тест – фізичне навантаження задається у вигляді сходжень на сходинкувисотою 43см. Час сходжень – 5хв, частота сходжень – 30 разів за 1хв.Функціональна підготовленість спортсменок оцінюється шляхом підрахунку ЧСС.Реєстрація проводиться в положенні сидячи – пальпаторним методом на 2, 3, 4-йхвилинах періоду відновлення. При цьому підраховується сума ударів за перші 30скожної хвилини. Результат тестування виражається у вигляді індексу Гарвардськогостеп-тесту (ІГСТ):
ІГСТ=/>
t –час сходжень на сходинку в (с);
/>, />,/> - сума ударів за перші 30с2, 3, 4-ої хвилин періоду відновлення;
100 –множник, який дозволяє виразити ІГСТ в цілих числах.
Чимбільша величина ІГСТ, тим вища якість відновних процесів.
Повторнітестування слід проводити у адекватних попереднім тестуванням умовах і в одні іті ж години доби. Для отримання об’єктивної оцінки рівня фізичноїпідготовленості тести слід виконувати у логічному порядку і розпочинати післястандартної розминки.
Длявизначення темпів приросту тренованості при повторних тестуваннях доцільнозастосовувати модифіковану формулу Броуді:
Т/> =/>
Т/> - темпи приросту;
/>/> - вихідний результат;
/>/> - кінцевий результат;
100 і 0,5 – константні величини.
Додаток 2
Сценарій спортивного свята „Козацькі розваги” дляюнаків 10-11 класів
Мета:
• формувати інтерес учнів до історії та культури українськогокозацтва;
• сприяти патріотичному вихованню, баченню своєї особистостіяк частки великого українського народу.
• сприяти розвитку загальної витривалості, спритності,швидкості;
• виховувати в учнів культуру поведінки, почуття гідності,колективізму.
Козацькі розваги
Учень 11-А класу:
— Козаки, струнко стояти!
Ясновельможний гетьман війська Запорозького! Нащадкиславетного засновника Січі Запорозької Гетьмана Байди Вишневецького допроведення козацьких розваг готові!
Учитель:
— Радий вітати юне покоління! Провести козацький переклик!
Учні 11-А, 11-Б, 10-А, 10-Б класів (виголошують назву, девіз).
І ведучий:
За шляхами, за дорогами,
За Дніпровськими порогами,
За лісами за високими
Наші прадіди жили.
ІІ ведучий:
Мали Січ козацьку спільну,
Цінували волю вільну,
І країну свою рідну,
Як зіницю берегли.
І ведучий:
— Запорозька Січ! Мабуть немає жодної людини в нашійбагатостраждальній Україні, яка не знала б про славетну Запорозьку Січ, прокозаків, про їхні героїчні подвиги, походи. Про це написано багато дум, пісень,віршів, книг.
ІІ ведучий:
— Так давайте сьогодні разом з вами спробуємо вписати свої прекрасні рядкидо книги козацької слави.
І ведучий:
— Військо запорізьких козаків, яке діяло на пограничнійтериторії за дніпровськими порогами, можна назвати затоном спеціальногопризначення, а запорізького воїна сучасним терміном «спецназівцем». Козаки булибої а гирями, рівних яким ніде не було.
— Зовнішньому вигляду козацьким богатирів відповідала їхнявиключна фізична сила. Одні — тугі луки граючи натягували; другі — товстеннізалізні смуги, що снопи в полі навколо шиї ворога скручували; треті — возичерез броди на собі перетягували, ядра через найширші ріки легко перекидали.
І ведучий:
За шляхами, за дорогами,
За Дніпровськими порогами,
За лісами, за високими
Наші прадіди жили.
ІІ ведучий:
Мали Січ козацьку спільну,
Цінували волю вільну,
I країну свою рідну,
Як зіницю берегли.
(Група учнів виконує український танок)
І ведучий:
— Ви нащадки славних лицарів, повинні знати свою історію. Юнаки повинніготуватися за прикладом козаків до служби в армії. І хоча наша держава мирна,але всі ви зобов'язані вміти в разі потреби захищати свою землю, як це робиликозаки.
II ведучий:
— А там, де добра справа, будуть доблесть, слава і добра розвага.
І ведучий:
Ну, козаки, покажіться!
А ви, друзі, огляніться.
За чий курінь будете вболівати?
Можна гучно всім кричати.
ІІ ведучий:
— Наш шановний вчителю, Михайло Семеновичу, оголошуйте умови конкурсу.
Учитель:
— На вас чекають складні випробування. Сьогодні ви проявитесилу, спритність, красномовність, а також уміння танцювати. Судити конкурсбудуть заступник директора з навчально-виховної роботи (П. І… Б.), заступникдиректора з виховної роботи (П. І. Б.), організатор (П. І. Б.).
І ведучий:
— Стати справжнім козаком міг не кожен. На острові Хортиця є Січові ворота.Там і влаштовували випробування новеньким. Між скалами закріплювали жердину, поякій з зав'язаними очима повинен був пройти новачок. Якщо оступався, внизу йоголовили січовики. Тоді він приходив здавати іспит наступного року.
Учитель:
— Перше випробування — командири повинні з зав'язаними очима пройти поколоді.
(Обладнання: 2 лавки, 4 хустини.)
І ведучий:
— Не той козак, що на коні, а той, що під конем, — жартували запорожці.
ІІ ведучий:
— Вміння спілкуватися з конем, володіння прийомами вольтижирування булинайголовнішими вимогами до кандидата.
Учитель:
— Друге випробування — вправи на коні та на колоді.
(Під час змагання звучить пісня «Розпрягайте хлопці коней»;обладнання: кінь, колода, пакет із завданням з історії козацтва.)
ІІ ведучий:
— Серйозним випробуванням для юнаків був бурхливий Дніпро. Його треба булоперепливти туди і назад.
ІІ ведучий:
— Екзамен продовжувався і під водою. Сидів над кручею старийкозак і димив люлькою. Він розповідав про подвиги козацьких героїв.
І ведучий:
— Раптом люлька (мабуть випадково) випадала з рота і зникалапід водою. Того, хто, не думаючи, кидався за нею і знаходив її на дніпровськомудні, козаки з радістю зараховували до себе в розвідувальний загін.
Учитель:
— Трете випробування — перехід річки убрід. Стрибки в мішках.
І ведучий:
— Козаки були відмінними стрілками. Козак на прізвисько «Стріляй Око» мігпопасти в око птаху, що летить.
І ведучий:
— Чи вміють наші козаки влучно стріляти?
Учитель:
— Четверте випробування — стрільба з гвинтівки по мішенях.
(Обладнання: гвинтівки, мішені).
І ведучий:
— Козаки мали незвичайну силу. Так, козацький ватажок Семен Палій бивсяшаблею, яка важила більше двох пудів (32 кг).
Учитель:
— П'яте випробування — найсильніший козак.
(1 учень — гиря і підтягування).
Учитель:
— Шосте випробування — перетягування канату.
(Змагаються учні 11-А і ІІ-Б, 10-А і 10-Б, потім — переможецьз переможцем.)
І ведучий:
— Жінкам строго заборонялося жити на Січі. Була навіть смертельна кара длякозаків, які приводили жінок. Тому козаки все робили самостійно.
ІІ ведучий:
— Вони самі варили кашу. Новачкам казали: «Дивись, щоб кашане була сирою, не перекипіла. Якщо буде готова — зви нас».
Учитель:
— Наші козаки теж можуть смачно готувати. Сьоме випробування— конкурс кашоварів.
(Кожен клас представляє журі козацьке блюдо та захищає його).
І ведучий:
— Всі знають, що козаки люблять жартувати, а іноді і прибріхувати.
ІІ ведучий:
— Команди отримали домашнє завдання і зараз розкажутьнебилиці, побрехеньки, гуморески.
Учитель:
— Восьме випробування — запрошуємо козаків пожартувати.
І ведучий:
— Козаки використовували елементи бою як елементи танців:повзунець, голубець, під-січку, розніжки, шулік тощо.
ІІ ведучий:
— Запрошуємо команди показати своє мистецтво у танці.
Учитель:
— Дев'яте випробування — танцювальний конкурс.
І ведучий:
— У бойових умовах козаки відображали історію з життя, схемибойових дій у малюнках.
ІІ ведучий:
— Журі оголосить підсумки конкурсу бойових листків «Де козак, там і слава».
(Журі оголошує підсумки конкурсу бойових листків «Де козак,там і слава»).
Учитель:
— Командам для підбиття підсумків змагання стояти струнко!
(Оголошуються підсумки змагання).
І ведучий:
Сяяли на сонці шаблі запорожців,
Як вони на конях гнали ворогів,
Козацькому роду — нема переводу,
Лине його слава з далечі віків.
ІІ ведучий:
Так козацька сила у пригоді стала,
Матінка-пригода точно знала,
Тільки сила справжньої любові до родини,
До прекрасної чудової країни,
Переможе темну злу годину
І врятує врешті Україну!