Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні основиметодики вивчення морфемної будови слова та елементів словотворення упочаткових класах
1.1 Поняття про морфемну будову слова,словотвір
1.2 Зміст програмових вимог з розділу,, Будова слова”
Розділ 2. Система роботи надвивченням морфемної будови слова та елементів словотворення у початкових класах
2.1 Підготовка першокласників до вивченнятеми ,, Будова слова”.
2.2 Вивчення теми ,, Будова слова” у початковій школі
2.3 Підтвердження ефективностізапропонованої методики
Висновки.
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Рідна мова – одинз найважливіших предметів у системі навчально-виховного процесу. Через їївивчення «в початкових класах здійснюється початкова мовна освіта молодшихшколярів, їхній розумовий і мовленнєвий розвиток» [47, с.9], що надалісприятиме формуванню, особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно,комунікативно виправдано користуватися мовними засобами у різних формах, сферахі жанрах мовлення».Вивчення теми «Будова слова» має важливе значення влінгвістичному розвитку учнів. Ознайомлення молодших школярів із морфемноюбудовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення,уточнення словника дітей, оволодіння одним із способів розкриття лексичногозначення слова. Під час вивчення цієї теми учні знайомляться із словотворчимизасобами. Усе це сприяє розвиткові і образного мовлення дітей.
Вивчаючи морфемнубудову слова, учні підвищують орфографічну грамотність, свідомо засвоюютьосновні правила української орфографії. Крім того, вони усвідомлюють будовуслова і процеси його утворення, тобто проникають в «таємницю» слова, пізнаютьшляхи розвитку і поповнення словника мови новими словами, правильно розуміютьзначення слова. Вивчення теми розширює загальний розвиток учнів, підвищує їхнюзагально-мовну культуру.
Досвід проведенняуроків у школі свідчить, що при опрацюванні цього розділу вчитель має приділятибільше уваги тому, щоб діти відкривали способи творення слів, усвідомлювалипоходження окремих з них, а також встановлювали взаємозв’язок між лексичнимзначенням слова та його морфемною будовою. Цілеспрямовано слід керуватизбагаченням словникового запасу удосконаленням орфографічних навичок.
Опановуючи розділ«Будова слова», учні початкових класів мають практичне уявлення про основу ізакінчення, вчаться виділяти значущі частини слова (корінь, суфікс, префікс).Разом з тим спостерігають за роллю суфіксів і префіксів у творенні нових слів,дізнаються про основне джерело поповнення нашої мови новими словами. Але прививченні цього матеріалу виникає ряд труднощів, оскільки вживаються подібнітерміни: основа, суфікс, префікс. Ці труднощі пов’язані з тим, що діти:
- аналізуючи слова, враховуютьлише зовнішнє їх оформлення (збіг окремих звуків) і не замислюються надзначенням слів (вода і водити);
- враховуючи семантику слова,його значення, забувають про зовнішнє (звукове) оформлення однокореневих слів,а тому помилково вважають однокореневими, скажімо слова парк і сад (місцеде ростуть дерева);
- не враховують того, що вкоренях слів можливе чергування звуків (сніг, сніжок);
- не розрізняють однокореневихслів і форм одного й того самого слова (білий, білити і білий, білого);
- «склеюють» корінь ізпрефіксом (наприклад, якщо для виділення кореня із слів заспів доберутьспоріднені слова заспівати, заспівувати, то у них виникає бажанняпомилково прийняти за корінь заспів-, при доборі ж інших слів: співати,спів, співак –корінь буде виділено правильно);
- «склеюють» корінь із суфіксом(наприклад, аналізуючи слово робітник учні можуть дібратиспоріднені слова робота, заробіток, робітничий визначити корінь робот-,робіт-, добір же слів зароблений, робити, роботящий переконуєучнів в тому, -от-, -іт- — суфікси, а не частиникореня;
- «склеюють» між собою суфікси(наприклад, визначають у слові слоненятко суфікс –енятк- або–ятк- насправді ж тут три суфікси-ен-,
— ят-, -к-);
- «склеюють» суфікс ізакінчення (наприклад, у слові казкавизначають, як суфікс –ка-).
Отже, вивчаючиморфемну будову слова, вчитель приділяє належну увагу попередженню цих типовихучнівських помилок. Лише тоді, коли учні навчаться розмежовувати словотвір іморфемну будову слова, можна вважати, що матеріал вони засвоїли свідомо.Вивчення такого матеріалу відкриває широкі можливості для систематичної роботинад словом. Тому опрацювання його потрібно будувати так, щоб зацікавити учнів, якомога більше уваги приділитирозширенню й поповненню їхнього словника. Усвідомлюючи важливе значення, які здобувають учні в процесівивчення цього розділу, а також труднощі, які трапляються їм необхідноприділити цим питанням багато уваги, глибше опрацювати методичні поради щодовивчення цього матеріалу в початкових класах школи, а також поглибити своїзнання з теми шляхом ознайомлення з науковою літературою розділу, детальногоаналізу словотворчих та морфемних словників, щоб збагатити себе як науковими,так і методичними знаннями.
Окремі аспектививчення морфемної будови слова досліджувались такими вченими: К.Д. Ушинським,М.С. Вашуленком, С.І. Дорошенко, В.О. Горпинечем, Т.Я. Біленькою, Т.Ю.Горбунцовою, П.В. Тофанчуком, та іншими. Усі ці дослідження представляютьнауковий інтерес. Однак окремі аспекти морфемної будови слова ще не досліджено.Тому виникає проблема звернутися до ретельного вивчення даної теми: «Вивченняморфемної будови слова в початковій школі”.
Об’єктдослідження – вивчення морфемної будови слова в початковій школі.
Предмет – методика роботи вчителяпочаткових класів над засвоєнням молодшими школярами морфемної будови слова.
Мета: на основі запропонованоїроботи вивчення морфемної будови слова підвищити рівень деформованості умінь інавичок молодших школярів. Виходячи з визначення мети даної роботи, ставимо перед собою завдання,які необхідно виконати:
1. Вивчити стан дослідження проблеминауково-педагогічної літератури.
2. Узагальнити зміст і обсяг вимог зрозділу, передбачених програмою з української мови в початкових класах, а такожвизначити ефективні методи, прийоми формування понять «основа слова»,«закінчення», «корінь», «префікс», «суфікс».
3. Запропонувати нові шляхивдосконалення формування умінь і навичок з морфемної будови слова.
4.Розробитисистему вправ для реалізування запропонованої методики.
5.Перевіритиекспериментальну ефективність запропонованої методики роботи з молодшимишколярами.
Базадослідження: аналізлітературних джерел, вивчення шкільної докуметації, аналіз і вивчення масовогопедагогічного досвіду, спостереження, педагогічний експеримент.
Роботаскладається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел тадодатків.
У даномудослідженні докладно проаналізовані основні методи та форми роботи вчителяпочаткових класів над вивченням морфемної будови слова молодших школярів таподані практичні розробки для втілення їх на практиці.
Практичнезастосування: запропонований матеріал стане у пригоді студентам педагогічних навчальнихзакладів, батькам і усім, кого цікавить питання морфемної будови слова учнівпочаткових класів.
Місцезастосування: в практичній роботі вчителів початкових класів.
Розділ 1. Теоретичні основи методикививчення морфемної будови слова та елементів словотворення у початкових класах
1.1 Що таке морфемнабудова слова, словотвір?
Сучаснаукраїнська лексика постійно збагачується завдяки творення нових слів за певнимизакономірностями. Є два джерела збагачення словникового запасу: утворення ізапозичення слів. З інших мов запозичується відносно небагато слів. Основнимджерелом збагачення лексики української мови є словотворення на базі власнихресурсів.
Науковівідкриття, розвиток виробництва, науки, техніки, культури викликають до життянові предмети і поняття. А щоб назвати їх, потрібні і нові слова. Кожне такеслово є суспільним явищем, бо зумовлене потребами суспільства [14, с.43].
Наприклад, новіслова місяцехід, мовленнєвий виникли з елементів, що існували вмові (лексеми сполучаються за допомогою інтерфіксів або за допомогою відомихсуфіксів та префіксів). Всі новоутворені слова оформляються за граматичнимизаконами мови [45, с.54].
Нові словаутворюються для того, щоб назвати нові предмети і поняття, але вони потрібні ідля того, щоб по-новому назвати і вже давно існуючі реалії, тобто щоб замінитистарі назви новими: колишню назву Петербург замінено новою Ленінград(відповідно змінилися і похідні петербурзький – ленінградський, петербуржці –ленінградці). Всі ці слова і їм потрібні не запозичені з інших мов. А утворенеза аналогією до уже існуючих у мові слів. Звідси можна зробити висновок про те.Що словотворення є основним джерелом збагачення словникового запасу мови. [14, с. 28].
Словотвір як розділ мовознавства вивчаєструктуру слів, способи їх творення, словотворчі значення, що виникають упроцесі словотворення. Словотворче значення – це значення, що належить слову вцілому і формально виражається внутрішніми засобами ряду слів певної частинимови. Воно відмінне від лексичного та граматичного, не має такого загальногохарактеру і виявляється лише в межах словотворчого типу [45, с.103]. У цьому розділі з’ясовується не лексичне значенняслова, а його похідність: з якими іншими словами споріднене, яким словомбезпосередньо мотивується, як його твірна основа і словотворчий засіб, якимспособом слово утворене.
Таким чином,словотворче значення реалізується в конкретному слові, тому основною одиницеюсловотвору є слово як конструктивне поєднання лексичних і граматичних значень.
Вивчивши розділ,, словотвір”, учні повинні:
1) усвідомити, що словотвір є головнимджерелом поповнення лексики новими словами;
2) вміти пояснити, як утворилося певнеслово (тобто провести словотворчий аналіз слова);
3) засвоїти всі способи словотворуукраїнської мови без уживання термінів (суфіксальний, префіксальний…).
Оскільки прививчені і словотворчої і морфемної будови слова вживаються подібні терміни (основа, суфікс, префікс), то в учнів складається хибне уявлення, що нібисловотвір і морфемна будова – це одне й те саме. Внаслідок цього учні змішуютьморфемний аналіз слова з словотворчим.
Тому з першого ідо останнього уроку слід зосередити увагу учнів на тому, що між словотвором іморфемною будовою слова існує принципова різниця, яку треба обов’язковоусвідомити. Лише тоді, коли учні будуть чітко розмежовувати словотвір і морфемнубудову слова, можна вважати, що обидва розділи засвоєно свідомо [ 14, с.64].
У програмімолодшої школи немає цих двох тем (,, Поняття про словотвір” і ,, Словотвір якджерело збагачення лексики”), але у вступній бесіді на першому уроці зсловотвору вчитель обов’язково у доступній формі на зрозумілих учням прикладахповинен розкрити ці питання, щоб сформувати у дітей відповідні поняття [14,с.67].
Кожне слово являєсобою єдність взаємопов’язаних і співвідносних морфем, що утворюють його якодиницю мови.
Розділ граматики,в якому вивчається найменші значимі частини слова,
називаєтьсяморфемікою. Отже, морфеміка вивчає морфемну будову слова. Під морфемною будовоюслова розуміється сукупність значущих частин, що виділяються в слові. З точкизору морфеміки слово являє собою структурно системну єдність взаємопов’язаних іспіввідносних елементів значення і вираження, тобто морфем, які утворюють його.
Більшість слівукраїнської мови являють собою структурне ціле, що складається з певним чиномпов’язаних між собою частинморфем. Оскільки слово як одиниця мови виступає перед ними в єдності планувираження і плану змісту, то так само і кожне з його частин має бінарнуструктуру: зовнішню та внутрішню сторони, форму та зміст.
І. Бодуен деКуртене у 70-х роках ХІХ століття дав чітке і розгорнуте тлумачення терміну,, морфема”. На сьогоднішній день воностало найбільш поширеним та загальноприйнятим у сучасній лінгвістиці.
Морфема – це найменша неподільназначуща частина слова, тобто най
менша двосторонняодиниця в будові слова, яка не розкладається на одиниці такого ж порядку.
Наприклад, всловах виділяють такі морфеми, як корінь, префікс, суфікс, закінчення.
У слові піаністкаможна виділити такі морфеми: корінь (піан-), суфікс (-іст-),суфікс(-к-), закінчення(-а).
З точки зоруморфемної будови всі слова української мови можна розділити на 2 типи. Першийтип складають слова, які мають у своєму складі як мінімум дві морфеми ( основуі закінчення (мор-е, промов-а), а якмаксимум 7-8. Такихслів переважна більшість в сучасній українській мові. Другий тип це слова, якімають непохідну основу і не мають форм словозміни (над, під, але, ой!,там, лише, меню, шосе і т.д.).
Особливий типскладають слова, структура яких утворена за допомогою морфем, а інших слів, яким властивесамостійне функціонування в мові: ди-ван – ліжко, завод – автомат,виставка – продаж і т.д.
Значущість морфемвиявляється у зіставленні граматичних форм одного й того самого слова або вряді споріднених слів. Так, наприклад, слова дерев-о, дерев-а, дерев-у,дерев-ом, на дерев-і відрізняються своїми закінченнями, останнє зумовлює різницю граматичнихзначень: закінчення – о передає значення називного відмінка, середньогороду, однини; закінчення – а — значення родового відмінка, середньогороду, однини; закінчення –у- давального відмінка і т.д.
У словах брат,день, край та ін. ,.нульове” закінчення є носієм значення чоловічого роду, називного відмінка,однини.
Все це свідчитьпро те, що найважливішими ознаками морфеми є її значущість та мінімальність.
Морфема успіввідношенні з іншими одиницями мови
Морфема, будучиодиницею мови, певним чином співвідноситься з іншими мовними одиницями: словомі фонемою.
Морфема і слово –взаємопов’язані одиниці: словоподіляється на морфеми, морфеми функціонують лише у слові. Слово і морфемамають як спільні, так і відмінні риси.
Різниця міжсловами та морфемами має більш структурний характер:
- слово поділяється на морфеми– значущі частини; морфеми ж не поділяються на ще менші значущі одиниці: о-щас-лив-и-ти,над-зор-ян-ий;
- слово може функціонувати яксамостійна синтаксична одиниця (Ніч. Ву-лиця. Ура!); морфематакої властивості не має; вона не може існувати поза словом: щир-ість,вис-окий, кобз-ар;
- слово являє собоюлексико-граматичну єдність, що зумовлює його належність до того чи іншоголексико-граматичного класу (частини мови);
морфема можевиражати граматичне значення та особливим чином впливати на формуваннялексичного значення слова; наприклад: в слові ліс- овий самесуфікс –ов- зумовив не лише зміну лексичного значення твірногослова ліс, а й віднесеність до іншої частини мови – прикметника;
- слово має здатність виражатипоняття, морфема позбавлена цього, порівняйте: сутінь і префікс су-;прозорість і суфікс –ість;
- слів в мові практичнонеобмежена кількість, в той час як кількість морфем чітко обмежена. Оскількиморфеми, виступаючи будівельним матеріалом для слів, становлять однакові сегменти,які є складовими елементами різних лексичних одиниць (наприклад: надбудова,надприбуток, надпліччя; бігун, двигун, цвіркун), то однотипнізначущі частини слова у різних комбінаціях творять чимало лексем;
- поєднання морфем у словах іслів у реченнях здійснюється на різній основі;
- морфеми здатні виражати більшузагальнюючі категорії, ніж слова, для них характерне ширше узагальнення порівнянозі словами. Наприклад, слово радіоприймач означає групу певноготипу приладів, які служать для прийому звуків, сигналів по радіо, проте суфікс –ач-має не більш узагальнюючий характер, поєднуючись з різними коренями івказуючи на багато значень: знарядь праці (сікач), предметів (звукозаписувач),назв осіб (глядач) та ін.
- для слів характернанаголошуваність; морфеми цієї ознаки не мають. Ці відмінності між словами іморфемами потрібно враховувати в тих випадках, коли слово за формою вираженнязбігається із морфемою (наприклад: корінь час- і слово час).У мовознавстві фонема і морфема визначаються як елементарні, мінімальні танеподільні одиниці мови. Однак фонема є неподільною з формального боку, в тойчас як морфема є неподільною з боку і змісту, і форми.
Фонема – це одиниця мови, що має лишеплан вираження. Можна говорити про її односторонній характер. Сама по собіфонема змісту не має, лише виступаючи звуковою оболонкою значущих одиниць мови,вона опосередковано бере участь у передачі змісту.
Морфема – це двостороння одиниця, тобтовона має і планвираження і планзмісту.Формальна сторонаморфеми створюється за рахунок самефонем, які формують звукову оболонкуморфеми, її звуковий вигляд.Фонема функціонує в складі морфем і слів, іпоза ними вона не мислиться.
Виходячи зісказаного, можна виділити такі риси морфеми як одиниці словотвірного рівня:
1) її мінімальність у плані значущиходиниць мови;
2) 2-сторонній характер;
3) відтворюваність як готової і цілісноїодиниці;
4) її повторюваність в інших словах.
Таким чином,морфему можна визначити як мінімальну значущу частину слова, що має властивістьвідтворюватися і повторюватися [5, с.9-16].
Типи морфем захарактером значення
Оскільки морфема– це найменша значуща одиниця мови, то класифікація морфем спирається нахарактер їх значень.
Морфеми залежновід їх значення поділяються на дві основні групи: кореневі таафіксальні. Цей поділ ґрунтується на тому, що корінь є обов’язковоюструктурною частиною слова ( не існує слів без кореня). Афікси – це факультативніморфеми ( виступають не у всіх словах). Корені можуть самостійно утворюватислова. Тобто матеріально дорівнювати слову, збігаючись своїм звуковим складом звідповідними словами, наприклад: день, стіл, син, дуб, там, де, ліс. Афіксине можуть утворювати слів без кореня, вони завжди прикріплені до нього.Приєднуючи до себе інші структурні сегменти, корінь як центральна морфема услові породжує нові лексичні одиниці.
Корінь виражаєзагальне лексичне значення. Конкретизують, уточнюють це значення закінчення. Наприклад,корінь жовт – виражає лише загальне поняття кольру. Виступаючи урізних формах та у поєднанні з різними закінченнями, коренева морфема отримуєбільш конкретне чи нове і видозмінне поняття: жовтий, жовтого, жовток,жовтень, жовтизна, жовтіти, пожовтіти, пожовклий, жовтуватий та ін.
Корінь є ядром,довкола котрого можуть групуватися інші слова. Слова зі спільним коренемназиваються спорідненими. Будучи носієм матеріального значення,корінь зберігається у споріднених словах: зоря, зірка, зіронька, зоряний,зоряність, зоріти, зоряно. В такий спосіб утворюються гніздаспільнокореневих слів.
Термін ,, корінь” запроваджено в українськемовознавство Я. Головацьким, цю частину слова називали ,, пень”. Корінь вважаєтьсянайрізноманітнішою і найчисельнішою морфемою української мови. Їх нараховуєтьсядекілька тисяч. Корінь слова займає центральну позицію порівняно з іншимиморфемами у слові, він є найбільш незалежною в структурному та семантичномувідношенні морфемою.
Носіямидериваційного значення у слові є префікси і суфікси. Вони вказують на додатковіознаки, які утворюють предметне значення кореня у словах. Наприклад, у словах безпорядок,безхліб’я префікс без- неможе функціонувати самостійно, проте, поєднуючись з певним коренем, він утворюєслова, утворюючи значення кореня і вказуючи на ,.відсутність чого-небудь”.
Суфікси, навідміну від префіксів, містять також вказівку на граматичне значення слова,зокрема визначають залежність слова до певної частини мови. Так, наприклад, скляний( прикметниковий суфікс–ян);учень (суфікс ень)вказує на чоловічий рід іменника [5, с.21-23].
Поняттяморфемної структури слова
Морфемнаструктура слова передбачає наявність в ньому певної кількості певної якостіморфем, які пов’язані між собою в слові в лінійному порядку.
Кількість морфем,їх типи та позиція у слові програмують (передбачаються) самою мовою.
Під структуроюслова розуміють склад, взаємо-розташування та зв’язки його значущих частин.
Структура – це співвідношення, взаємнерозташування частин мовної одиниці, її будова. Виходячи з цього, морфемну структуруслова можна визначити як морфемну будову слова, яка виражається успіввідношенні та розташуванні морфем відповідно до закономірностей українськоїмови.
У будові простогослова української мови як морфемної моделі передбачено позиції для чотирьох типівморфем – префікса, кореня, суфікса, закінчення, які розміщуються у такійпослідовності: ¬ .Такий складморфем являє собою повну модельструктури вербальної одиниці. Наприклад, під- став- к- а, над- мір- н- ийі тд. В різних словах ця модель може мати повну, неповну або розширенуформу своєї реалізації. Ці модифікації виникають за рахунок морфем, до якихвідносяться префікси та суфікси. Наприклад, дорог- а – дорож- н- ій — при-дорож-н-ій [5, с. 54, 55].
Вивчення основислова і закінчення
Одним із базовихпонять морфеміки, які тісно пов’язані з поняттям структури слова і морфемноюбудовою зокрема, є поняття основи слова.
Основа слова –це частинаслова. Треба додати, що це обов’язкова,невід’ємна частина будь-якого словаукраїнської мови [5, с.56].
Розуміння основислова неможливе без знання того, що таке закінчення.
Вивчаючизакінчення, вчитель має розкрити перед школярами його ознаки:
- закінчення – це змінначастина слова;
- закінчення служить для зв’язку слів у реченні;
- закінчення стоїть у кінціслова.
При цьому слідврахувати, що труднощі в усвідомленні учнями закінчення викликаються тим, що їмважко зрозуміти функцію закінчення як засобу вираження граматичного значенняслова. Діти нелегко усвідомлюють і те, що закінчення у слові виражає кількаграматичних значень. Наприклад, закінчення –ою у слові весною єпоказником жіночого роду, однини, орудного відмінка. У зв’язку з відсутністюматеріального його вираження учням важко усвідомити поняття про нульовезакінчення слова, через те замість терміна ,, нульове закінчення” вживаєтьсявислів ,, слово без закінчення”.
Робота надформуванням поняття про закінчення складається з кількох етапів: на першомуетапі учні одержують початкові уявлення про закінчення. Це здійснюється підчас виконання вправ, які включають спостереження за змінами форми одного й тогож слова в контексті. На цьому етапі можна запропонувати учням як один ізваріантів такої роботи виписати слово, яке зустрічається в усіх реченнях, у тійформі, в якій воно там уживається. Наприклад: Виростай, дитино, й пам’ятай – Батьківщина то найкращий край.Батьківщини рідної сади нахилились цвітом до води. Слава, слава в вікахБатьківщині могутній. За Батьківщину у боях вмирали однаково – дорослі і малі. Виписавши слова Батьківщина,Батьківщини, батьківщині, Батьківщину, учні визначають змінну частину слова(-а, -и, -і, -у).
На другомуетапі учні засвоюють термін ,, закінчення” і усвідомлюють функцію цієїчастини слова – зв’язує слова в реченні. Крім наведеної вище вправи, можназапропонувати учням деформований текст. Робота з ним допоможе дітям усвідомитите, що закінчення служить для зв’язку слів у реченні.
Завдання:
Спишіть текст,вставляючи закінчення.
Уже давновідшуміли щедрі весняні паводки, відцвіли перші лугові квіти. Пташин малеча,наче жовті клубочки, бігала по трав
Третій етап у вивченні закінченняпередбачає формулювання власного
висновку йусвідомлення його (виведення правила): ,,Змінна частина слова називаєтьсязакінченням. Закінчення служить для зв’язку слів у реченні.
Закінченнястоїть у кінці слова”. На цьому етапі вчитель показує схематичне позначеннязакінчення — [24, с. 152, 153].
Закінчення
Всі словаскладаються з частин:
Є у всіх у нихзакінчення й основа.
Ця основа – безніяких змін,
А закінчення – частиназмінна в слові [26, с. 60].
Конкретизаціянабутих учнями знань про закінчення слова відбувається під час виконаннятренувальних вправ (четвертий етап). Це можуть бути, зокрема, таківправи:
- визначте закінчення увиділених словах;
- поставте слова, що в дужках,у потрібній формі, виділіть закінчення;
- складіть словосполучення зподаних слів [ 24, с. 153];
- доповніть іменникиприкметниками, позначте їх закінчення.
Зразок: Мова: українська, рідна,співуча, милозвучна, красива, солов’їна, калинова.
Зайчик:прудконогий, …
Дерево: високе, …
Сонце: веселе, …
Канікули: літні,…
Погода: тепла, …
Доприкметників доберіть потрібні іменники. Позначте закінчення іменників.
Сіра, маленька,прудка (квіточка, мишка, ластівка).
Перша, ніжна,весняна (сніжинка, ялинка, квіточка).
Прозоре, синє.Безхмарне (вікно, небо, село).
Старанний,розумний, кмітливий (столик, будиночок, хлопчик).
Холодні,вранішні, густі (тумани, місяці, діти) [26, с.60].
Усвідомивши рольі місце закінчення слова, учні легко зрозуміють характерні риси основи слова.Ознайомлення з основою слова слід здійснювати одночасно з вивченням закінчення.Учитель повідомляє дітям, що така частина слова, яка залишається післявиділення в ньому закінчення, називається основою, і надалі вимагає відшколярів називати під час розбору слова його закінчення і основу, а на письміпозначати значками [24, с. 154].
Вивченнякореня слова
Приступаючи довивчення кореня слова, вчитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь– головна частина слова, яка обов’язково присутня в кожномуслові і містить основний елемент лексичного значення;
- слова з однаковим коренемназиваються спорідненими, або однокореневими.
Вводячи поняття,, Споріднені слова” дітям можна запропонуватилінгвістичну казку ,, Спорідненіслова” [24, с.154].
Спорідненіслова
НамалювалаМарічка казкового птаха і потяглася вгору, щоб вирівняти спинку. Коли чує якісьзвуки. Прислухалась дівчинка… Це казковий Птах заговорив! Підійшла вона доптаха ближче і чує: ,.Я з Країни споріднених Слів! Давай злітаємо разом до моєїкраїни. Я хочу познайомити тебе зі своїми друзями”.
- Я згодна! – Сказала Марічка зрадістю. Птах встав, стрепенувся, розправив крила, посадив на них дівчинку івони полинули до казки.
Перед ними з’явився квітучий сад, а поруч –маленький вишневий садочок. Їх зустрів незвичайний садівник із садовими квітамина голові. Він привітався і гостинно запросив гостей до столу. Там були мед,який бджілки принесли з маленького садка, і багато овочів з присадибноїділянки.
Прилетілизграйками незвичайні пташки. Кожна зграйка мала свій колір пір’я, наче утворилося кілька веселок.
- Хто це? – здивуваласьдівчинка.
- Це мої друзі – Спорідненіслова. І в кожній зграйці всі вони різні між собою, тому мають один корінь іколір. Їх ще називають спільнокореневими словами.
ПодякувалаМарічка за гостинність. Повернув її Птах додому, знову став малюнком, адівчинка ще довго пам’яталату казкову подорож до Країни Споріднених Слів.
Прослухавши дануказку, можна запропонувати таке завдання:
- Куди прилетіла Марічка з казковимптахом? (у сад)
- Виписати з цього текстуспоріднені слова до слова сад.
Виконавши такізавдання, учням легше запам’ятаєтьсянова тема, та термін ,, споріднені слова”.
Після цього учніширше ознайомлюються із даною темою:
- слова, близькі за значенням,але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненимисловами (наприклад, хоробрий і мужній);
- слова можуть мати однаковузвукову частину, але не вважаються однокореневими, бо у них різні корені(смислові частини). Наприклад, гора і горе;
- у споріднених словах коріньможе частково змінювати свій звуковий ( а отже, і буквений) склад (існує цілийряд чергувань голосних і приголосних у корені).
Крім того,класовод має навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) іформи одного й того ж слова (школа – школи-школі).
У процесівивчення кореня слова діти повинні усвідомити, що головний спосіб виділеннякореня полягає у доборі слів, споріднених з даним словом, визначенні їхньоїспільної частини, яка передає основне значення. Проте оволодіти цим способом нетак просто. Цього дитину потрібно навчати.
Корінь словавивчається у певній послідовності. Спочатку на основі порівняння слів зазначенням і будовою вводиться термін ,.споріднені слова”, потім повідомляється,що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слованазиваються ще й однокореневими (2 клас).
На цьому етапіформування поняття ,, корінь слова”можна використати такі, наприклад, завдання:
- порівняйте слова:
гриб, грибок,грибний,
подумайте, що міжними спільного, а чим вони відрізняються одне від одного;
- згрупуйте слова за однією зможливих ознак, поясніть, як ви згрупували слова:
сад, парк,лісник, садівник, ліс.
Тут уже вчительвводить значок для схематичного позначення кореня –
Діти знайомлятьсяз терміном ,, корінь”.
Так, на цьомуетапі засвоєння поняття ,, корінь слова” учні виділяють такі його істотніознаки, які як наявність в однокореневих словах спільної смислової і звукової частини.
На наступномуетапі формування поняття слід показати, що істотнішу ознаку кореня становитьсмисл, а не однакове звучання частини різних слів.
Тому проводитьсяпротиставлення однокореневих слів і синонімів. А також однокореневих слів іслів, які мають корені-омоніми. Воно здійснюється на основі виконання учнямитаких, наприклад, завдань:
- випишіть з поданого ряду тіслова, які мають однакову частину:
гора, горить,горе.
Чи можна їхназвати однокореневими?
- доведіть, що деякі слова, хочі мають однаковий звуковий склад, проте не є однокореневими:
вода, водити,підводний, водій;
- випишіть спочатку близькі зазначенням слова, а потім однокореневі:
хоробрий,хоробрість, сміливий, сміливість;
- викресліть зайве слово:
школа, школяр,учень.
Протиставленняоднокореневих слів і синонімів дає змогу вчителю попередити помилковуорієнтацію дітей тільки на семантичну близькість слів.
Протиставленняоднокореневих слів і слів з коренями – омонімами попереджує помилковуорієнтацію тільки на структурну і звукову близькість.
Формуванняпоняття про корінь слова і однокореневі слова охоплює і спостереження засловами, в яких у коренях слів відбувається чергування голосних чи приголоснихзвуків. Вирішенню цього завдання можуть сприяти такі, зокрема, вправи:
- скільки груп однокореневихслів записано: річ, річниця, рік, ріка, річковий, річний, роковини? Доведітьсвою думку;
- випишіть споріднені слова дослівсіль і сільський ( засолювач, село, селянин, посолити)
Засвоєння поняття,.корінь слова” потребує виконання рядутренувальних вправ, таких, наприклад, як:
- доберіть якомога більшеоднокореневих слів до слова сніг (можна провести у вигляді гри –змагання, у якій переможцем стає той, хто називає останнє слово);
- випишіть із текстуоднокореневі слова:
Хоч і зовсім крилне має,
Та, як блискавка.Літає.
Не літак, невертоліт
Вирушає у політ.
Рік літає, двалітає,
В небі льотчиківміняє,
Крізь розвихренісвіти
Може й сам себевести.
(Космічнийкорабель)
- гра ,.хто більше?” (назвати однокореневі слова);
- доберіть ,, родичів” із чергуванням голосних ( чиприголосних) звуків у корені.
Робота поформуванню поняття ,.корінь слова”, отже, зводиться до усвідомлення кореня як необхідної частини слова. Безякої слово не може існувати. До розрізнення коренів – омонімів. Варіантівкоренів з чергуванням голосних і приголосних звуків. [24, с. 154 – 156].
Вивченняпрефікса
Формуючи поняттяпро префікс, учитель знайомить дітей із такими ознаками цієї частини слова:
— префіксиутворюють нові слова (внук-правнук) або слова з новими відтінкамизначень (гарний-прегарний);
- префікс стоїть перед коренем.
Значенняпрефіксів найзручніше показати під час вивчення дієслів, тому що до цієїчастини мови префіксальний спосіб словотвору є найбільш типовим. Крім того,порівнюючи однокореневі дієслова без префіксів і з префіксами, учні краще можутьзрозуміти семантичну роль даної морфеми (сісти-присісти,читати-прочитати).
Однак, щоб вучнів не склалося помилкове уявлення про префікс як морфему, яка вживаєтьсятільки в дієсловах, слід добирати для аналізу й інші частини мови: іменник (друг-недруг,дід-прадід), прикметники (чудовий-пречудовий).
Для ознайомленняучнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того жтакі, у яких є омонімічні префікси і прийменники _доїхав доКиєва, від’їхаввід столу). Це дає змогу учнямкраще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс іприйменник мають багато спільного. Наприклад, у словосполученні відпливвід берега префікс і прийменник вказують напрямок дії.
Після того якдіти одержують початкове уявлення про значення префіксів, відбуваєтьсяузагальнення їхніх істотних ознак у спеціальному слові – термін, формулюєтьсявизначення префіксів (частина слова, що стоїть перед коренем і надає словунового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позначення[24, с.156,157].
Префікс
Префіксаможливості безмежні.
Пари слів, щозмістом протилежні,
Префікс може взначеннях зрівняти.
Але що нам довгомізкувати?
Префікса до слівдодаймо з вами –
Різні станутьозначать те саме [26, с.60].
У 1-4 класах учніодержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієїбагатогранності цієї морфеми. Однак спостереження за роллю префіксів є засобомусвідомлення їх словотворчої ролі, бо учні мають змогу переконатися в тому, щопрефікси не механічно приєднуються до слова, а впливають на його лексичнезначення.
Усвідомленнютакого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добіроднокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наявністю префікса, наутворення за допомогою префіксів нових слів. Це можуть бути такі вправи:
- порівняйте слова їхати-приїхати,співати-проспівати, поясніть, що в них спільного і чим вонивідрізняються;
- доберіть кілька слів з однимі тим же префіксом (ви-, за_ та ін.);
- виділіть префікси у словах:припинити, прийти, присісти, поясніть значення слів;
- доберіть антоніми до слів: вийти,занести [24, с. 157].
- спишіть прислів’я виділяючи у словах префікси.
- Думка най хуткіша, землянайситніша, сон наймиліший.
- Прислів’я сказав – дорогу показав.
- Прислів’я нам допомагають, хоч інколи гіркібувають.
- до поданих слів доберітьантоніми з префіксом з- (с-). Префікси виділіть.
Відвертий –(скритний)
Віддалення –(зближення)
Зменшити –(збільшити)
Загублений –(знайдений)
З’являтися – (зникати)
Увечері –(зранку)
Ззаду – (спереду)
Підвищений –(зниження) [26, с.62, 63].
Вивченняпрефіксів у початкових класах має суто практичне значення – навчання учнівправильного вживання префіксів у мовленні [24, с. 157].
Вивченнясуфікса
Мета вивченнясуфікса в початкових класах – розкрити роль суфіксів у слові. Учні маютьусвідомити, що:
Су3фікс – цечастина слова, з допомогою якої утворюються нові слова;
Суфікс – цечастина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступіньрозміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета);
суфікс завждистоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, що суфіксстоїть після кореня;
у слові може бутине один суфікс, а й два чи три.
У початковихкласах діти знайомляться тільки з суфіксами із значенням пестливості, суфіксами,за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфіксами, здопомогою яких утворюються назви найуживаніших предметів побуту.
Робота надзасвоєнням поняття ,, суфікс”починається із з’ясування значеннязменшено-пестливих суфіксів.
При першомузнайомстві з поняттям ,, суфікс” учительспирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність абомалюнки, вчитель спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності допорівняння слів – назв цих предметів. Наприклад, учитель показує зображеннявеликого прапора і дитячого прапорця, великого гриба і маленького. Діти роблятьвисновок, що поняття ,, малий” можепередати не тільки слово малий, а й частинка слова:
-ець(прапор – прапорець), -ок (гриб – грибок).Школярі усвідомлюють, що новіслова (прапорець, грибок) утворилися саме за допомогою суфікса,приєднаного до кореня.
З терміном,.суфікс” і його схематичнимзображенням школярів знайомить учитель.
Подальша роботанацілена на поглиблення уявлення учнів про словотворчу роль суфіксів. Так, дітина основі порівняння однокореневих слів (сир – сирник, чай – чайник,трактор – тракторист) переконуються в тому, що за допомогою суфіксівутворюються слова-назви предметів побуту чи занять людей. При цьому слідзвертати увагу на те, що нове слово утворилося від іншого за допомогою суфікса,який завжди стоїть після кореня.
Усвідомити рольсуфікса в слові допомагає дітям порівняння його з префіксом. Аналіз за будовоюслів типу друг – дружок, і друг – недруг дає змогу зробити такийвисновок: і префікс, і суфікс служать для утворення слів, але префікс стоїтьперед коренем, а суфікс – після нього.
Зрозуміти рольсуфікса в слові допоможе його порівняння з закінченням. І суфікс, і закінченняможуть стояти після кореня, але суфікс змінює значення слова (машина,машиніст), а закінчення змінює тільки форму слова: машина,машини, машиною, значення ж слова при цьому не міняється.
У початковихкласах вивчення будови слова має на меті не тільки ознайомлення із значеннямморфем, а й забезпечує правильне користування ними в усному й писемномумовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення.Цій меті підпорядковуються такі типи вправ:
І. На спостереження за роллюморфем у слові:
· розберітьподані слова за будовою, поясніть, яка частина другого слова змінила йогозначення ( дуб – дубок, літати – перелітати);
· порівняйтеслова вчитель – вчителька, поясніть, як утворилося друге слово;
· поясніть,від якої частини мови утворилося друге слово, якою частиною мови воно є, якутворилося ( ліс – лісовий, синій – синька).
ІІ. На зміну морфем услові:
· у поданихсловах замініть суфікс–ик суфіксом –ищ (котик,хвостик, вовчик). Яке значення мають утворені вами слова?
· У словах вийти,роз’єднати замініть префікс іншим, щобвийшло слово з протилежним значенням.
ІІІ. На добір слів:
· Доберітьслова за поданими схемами:
· Доберітьдо слова білизна однокореневі слова, які б належали до різнихчастин мови, поясніть, як вони утворилися;
· У слові книжказнайдіть суфікс, доберіть ще кілька слів із цим самим суфіксом,поясніть значення утворених слів;
· У слові перебігтивизначте префікс, доберіть ще кілька слів із цим самим префіксом,поясніть значення утворених слів.
ІV. На утворення слів:
· Утворітьвід поданих іменників прикметники (вчитель, трактор, рука);
· Утворітьвід поданих іменників прикметники (слива, яблука, машина);
· Утворітьвід поданих дієслів іменники за зразком читати – читання ( малювати — …,лежати -…);
· Утворітьдієслова, ставлячи замість крапок дібрані префікси
/>Пере
/>… ходити
…
…
Вивченняморфемної будови слова сприяє усвідомленню учнями зв’язку, який існує в мовіміж лексичним значенням слова і його морфемним складом.[24, с.157 – 165]
1.2 Змістпрограмових вимог з розділу ,, Будова слова”
Програма зукраїнської мови для початкових класів передбачає вивчення важливого розділу,.Будова слова”. Вже у першому класі учнізнайомляться зі спорідненими словами, практично вчаться знаходити в них спільнучастину.
У другому класівивчення розділу ,.Слово” завершується практичнимознайомленням учнів зі спорідненими словами, зі спільною частиною спорідненихслів – коренем. Для формування у другокласників уявлення про слова ,.родичі”,тобто спільнокореневі слова, у підручнику відібрано гнізда найбільш уживаних ідоступних для учнів спільнокореневих слів: хата, голуб, город, ліс,земля, риба, липа, сонце, мороз, лікар, коса, гриб, річка, вода, барабан.Вивчення теми ,.Споріднені слова” має яскраво виражене практичне спрямування. Його основне завдання –звернути увагу учнів на лексичну спорідненість слів, які належать до різнихчастин мови, за практичними зразками вчити виконувати елементарні вправи насловотворення, спостерігаючи при цьому за змінами в лексичних значеннях слів. Уцілому ця тема спрямована на збагачення, уточнення й активізацію словниковогозапасу школярів, на вдумливе вживання слів у власному мовленні: [47].
Учні у другомукласі спостерігають за значенням спільнокореневих слів; виділяють корені вподаних словах. Добирають спільнокореневі слова з найуживанішими в мовленнішколярів коренів.
Складають реченняіз спільнокореневими словами з метою усвідомлення значення кореня. Спостерігають засловами з омонімічними коренями.
У третьому класіпоглиблюють свої знання про закінчення й основу слова. Вивчають:
- роль закінчення як частинислова, за допомогою якої замінюється форма слова (на прикладах з різних частинмови);
- закінчення як засіб зв’язку слів у реченні.
Визначаютьзакінчення зміною слів за питаннями. Частиною слова є: корінь, префікс, суфікс.
Розрізняють спільнокореневіслова і форми слова, близькі за значенням; слова, що однаково звучать, алерізні за значенням (моя мати – мати книжку; гостра коса– дівоча коса); добір до кожного з них спільнокореневих ( усполученні з іншими словами).
Спостерігають зачергуванням голосних [о], [е ] з [і] та приголосних [г ], [к],[х]→[ж], [ч], [ш]→[з], [ц], [с] у коренях слів.
Вивчають вимову іправопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, які перевіряються наголосом, та вимову іправопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, що не перевіряютьсянаголосом. Проводиться робота з орфографічним словником.
Опрацьовуютьвимову і правопис слів з дзвінкими приголосними в кінці та середині слів передглухими. Правило перевірки правопису слів типу просьба, боротьба, кігті,нігті, що піддаються асиміляції (про [зь] ба, моло [дь]ба, кі [х] ті, ні [х] ті).
Спостерігають засловотворчою роллю префіксів; творенням слів з найуживанішими префіксами,складають з ними словосполучення і речення.
З’ясовують значення слів з різнимипрефіксами.
Вивчають правописпрефіксів роз-, без-, (співзвучними з прийменниками типу безсорому – безсоромний, на письмі – написаний).
Спостерігають зазбігом однакових приголосних звуків на межі префікса і кореня (беззубий,роззувати, роззиратися). Виконують практичне написання префіксів з- (с-).
Вивчають правила:написання апострофа після префіксів я, ю, є, ї; переносу слів зпрефіксами.
Спостерігають зароллю суфіксів на прикладі спільнокореневих слів, які належать до однієї і тієїсамої частини мови (ручка, рученька, ручище).
Практикуютьтворення слів з найуживанішими суфіксами, введення їх у речення, в текст.Спостерігають за збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса (сонний,денний, осінній). Поділ таких слів для переносу.
Хоча в 4 класіучні не вивчають окремий розділ ,.Будова слова”, однак у ході опрацюваннячастин мови відомості, здобуті ними в попередніх класах зі згаданих розділів,стають предметом удосконалення, узагальнення і закріплюються на новому мовномуі мовленнєвому матеріалі.
Отже, опановуючирозділ ,.Будова слова”, учні початкових класів одержують практичне уявлення прооснову і закінчення, вчаться виділяти в основі корінь, суфікс, префікс. Разом зтим школярі спостерігають за роллю суфіксів і префіксів у творенні нових слів,дізнаються про джерело поповнення нашої мови новими словами.
РОЗДІЛ 2. Системароботи над вивченням морфемної будови слова та елементів словотворення упочаткових класах
2.1 Підготовкапершокласників до вивчення теми «Будова слова»
Вивчення теми «Будова слова» треба починати з першогокласу.
Для збагачення і розширення активного словника молодших школярівтреба навчити їх набувати вміння добирати спорідненні слова. У вирішенні цьогопитання значне місце відводиться вправам, виконання яких забезпечує розвитокактивного мислення дітей у період навчання грамоти, розвиток добирати слова — «родичі». Виконуючи такі вправи пі; її змушені будуть зосередитись,виявити вміння [, узагальнювати, користуватися прийомами синтезу, робитивисновки].
Організація такої навчальної діяльності потребує подолання певних труднощів,зате позитивний результат її приносить учням радість і почуттяпропедевтичнихвправ на вміння добирати споріднені (слова — «родичі») і виділяти вних частинку, яка їх «ріднить», не лише учнів до свідомої роботи надтемою «Будова слова» у 2-4 класах, а й інтерес до уроків навчанняграмоти, спонукає до навчально-пізнавальної, викликає бажання вивчати ріднумову. При опрацюванні сторінок Букваря доцільно проводити роботу за сторінками(4-5) Букваря проводить з дії одним словом можна назвати зображені предмети назвороті? (Іграшки). назву іграшкам, які є у малят. (Літак, трактор). — Що роблятьдіти на майданчику з іграшками? (Діти граються).
У що вони граються? (В різноманітні ігри).
Яка спільна частина «ріднить» слова ігри,іграшки?(Ігр-). Можна слово граються назвати «родичем» слів ігри,іграшки? бо таку дію виконують діти з іграшками), ічення з цими словами заподаними схемами:
І іграшки. ( У малят є іграшки ).
І граються. ( Вони весело граються).
І — _ ігри. ( Діти граються в різні ігри ).
Учитель розповідає дітям уривки з відомих казок, завдання:«Згадайте назву відомих вам казок».
— "… Узяв дід ріпку за зелений чуб, тягне руками,упирається ногами, добуває сил усіх, сопе, мов ковальський міх, — мучився.Потів а ріпка сидить у землі, як пень..." собі коза з козенятами.Пішла коза у ліс їсти шовкову, пити водицю струмкову. А козенята залишилисьсамі, зачинили двері і нікуди не виходили. Повернулася коза заспівала..."
Вчитель проводить бесіду:
- Звідки ці уривки? (Це уривки з казок «Ріпка» та«Казка про козу і семеро козенят» ).
- А хто складає казки? ( Народ і окремі люди. Яких називають
- Незвичайні мрії людей перевтілювали у казку. Яким іншим словомможна назвати незвичайні мрії? ( Казкові).
Отже, у слова казка є «братик» — це слово казкар і«сестричка» — казкова (пісня). А яка частина їх ріднить? ( Спільначастина казк-). Пригадайте ще казки, складені казкарями. пропонує дітямвивчити напам'ять віршик. Шкільний дзвінок уже лунає, До школи школярівскликає. Потім дає завдання: у віршику слова, які «родичаються» міжсобою (шкільний, школи, школярів). їх у речення за такими схемами:
шкільний. (Лунає шкільний дзвінок).
_ школи. (Школярі йдуть до школи).
Сторінки 10-11.пропонує послухати вірш.Вересень
Звозить вересень в комори Кавуни і помідори, Спілих яблук, груш іслив Цілі гори натрусив. І вантажить гарбузи На машини і вози.
Постановкою запитання («На які дві групи можна поділити врожайвересня?») учитель готує дітей до виконання логічної вправи («Фрукти,
— Назвіть окремо слова на позначення фруктів і овочів.
Фрукти: Овочі:
Яблука Помідори
ГрушіГарбузи
СливиКавуни
ВиноградОгірки
-Доповніть ці рядки словами, які ви ще знаєте (персики, абрикоси,капуста, буряки, морква).
Далі вчитель продовжує бесіду:
- Як називається сад, де вирощують яблука, груші, сливи?(Фруктовий).
- Як називають магазин, де продають зібраний урожай? (Овочевий).
-У які дві групи можна об'єднати слова: фрукти, овочі, фруктовий, овочевий?Чому?
(1 група: фрукти. Фруктовий; т2 група: Овочі, овочевий. Це будутьслова — »родичі". їх об'єднує спільна частинка фрукт-, овоч-).
Сторінки 12-13. Учитель дає учням завдання:
-Розгляньте малюнки. До поданих слів додайте назви на позначення маленьких тварин,птахів, щоб можна було довідатись. Хто є в кого:
корова — теля коза -… кінь -… качка -… курка—...
-Виберіть з пар слів ті, у яких є спільна частинка, яка їх ріднить( коза — козенятко, качка — каченятко, курка — курчатко ).
-Послухайте загадку. Відгадавши ї, ви довідаєтесь про той продукт харчування,який ми одержуємо від корови.
Біле, а не сніг, рідке, а не вода, солодке, а не цукор. (Молоко).
- Згадайте народну казку «Гуси -лебеді». Вздовж якої річкибігла дівчинка, б визволити свого брата? ( Молочної ).
- Який предмет, зображений на сторінці Букваря, є «родичем»до слів-відгадок? (Молоковоз).
-Придумайте речення. До складу яких увійдуть слова — «родичі».
(Тече молочна річечка з кисіль ними берегами. Молоковоз — цемашина).
Сторінки 14-15.
Вчитель пропонує дітям послухати уважно прислів'я: Де руки йохота, там добра робота. Тяжко тому жити, хто не хоче робити. Роботящі рукигори вернуть. Можна поставити завдання на матеріалі прислів'я:
-Знайдіть у прислів'ях слова — «родичі». (Робота,робить, роботящі).
— А які ще прислів'я з цими словами чи зі словами, що з ними«родичаються», ви знаєте? Учням можна запропонувати такі прислів'я:Хто в роботі, той у турботі. Для нашого Федота не страшна робота. Сьогоднішньоїроботи на завтра не відкладай.
Подібні завдання можна використовувати при опрацюванні кожноїсторінки Букваря.
2.2 Вивчення теми «Будова слова» у початковій школі
На уроках української мови у 2 класі учні вивчають тему«Будова слова». Спочатку вони ознайомлюються із спорідненими словами.
Коли школярі починають добирати спільнокореневі слова, вчительнамагається показати, що компонентом тлумачення таких слів постає найближчеспоріднене. Наприклад: квітник — місце, де ростуть квіти; хатній -такий, щознаходиться в хаті.
Пізніше учні встановлюють спільну частину у споріднених словах,взнають, що вона називається коренем.
Фрагмент уроку
- Прочитайте слова, записані на дошці (ліс, лісок, лісник, лісовик).
- Скажіть, як називають ці слова? (Спорідненими).
-Чому? (Мають спільну за звуковим складом і смисловим значенням частинку ліс).
- Ця частинка називається коренем даних слів і виділяється позначкоюс.
- Отже, спільна частинка яких слів називається коренем?(Споріднених).
- Тепер прочитайте правило, яке є у вас в підручнику.
- Слова із спільним коренем називають ще спільнокореневими.
Після вивчення кореня діти знайомляться із закінченням слова.Взнають, що для того, щоб знайти закінчення в слові, треба його змінити.
Фрагмент уроку
- Прочитайте речення. ( Праця людей годує. Бережи (що?) працю людей.
- Краса створюється (чим?) працею. Герої народжуються (у чому?) упраці.
- Зверніть увагу, як змінюється слово праця.
- Виділіть частину, яка змінюється, позначкою П .
- Назвіть у кожному слові частинку, яка змінюється.
- Прочитайте з підручника мовчки правило, обведене червоною рамкою.
- А тепер скажіть, як називається змінна частинка слова.
Далі йде вивчення префікса.
-Сьогодні на уроці ми будемо вивчати ще одну частину слова, яка називаєтьсяпрефіксом.
- Прочитайте правило з підручника.
- Виділіть префікси у словах, які ми прочитаємо хором:
підходять
виходять
переходять
заходять
відходять
- Із правила ми дізнались, що префікс стоїть перед коренем, томуспочатку виділимо корінь.
- Прочитайте в кожному слові частинку, що стоїть перед коренем.
- Як називається ця частина слова?
- А зараз проведемо гру. Я буду читати слова, а ви плескайте вдолоні, коли в слові є префікс пере-. ( Прийти, перейти, приїхати,переїхати, перелетіти, відлетіти).
Після префікса діти вивчають суфікс. Вони визначають у словікорінь, а частинку, яка стоїть після нього, позначають суфіксом.
Наприклад: сад, садок
Робота над завданнями під час вивчення теми «Будоваслова» потребує від учнів осмисленої діяльності, допомагає їм збагачуватисловник, пробуджує інтерес до вивчення мови, підвищує культуру мовлення.1
У програмі з мови для початкових класів підкреслюється, що врізноманітній роботі над словом діти краще усвідомлюють граматичні явища,завдяки чому зростає рівень їхнього розумового і мовного розвитку, збагачуєтьсясловниковий запас.
Вивчення розділу «Будова слова» у З класі відкриваєширокі можливості для систематичної роботи над словом.
Роботу над вивченням будови слова доцільно розпочати з відновленняв пам'яті дітей теоретичних відомостей, одержаних у попередніх класах.
Крім вправ, вміщених в підручнику, можна подати й інші.Розв'язання цікавих завдань сприятиме розвитку кмітливості, спонукатимешколярів повторювати вивчене, зазирати до словника.
Завдання:
1. Складіть кілька речень за малюнком. Випишіть назви істот. Позначтев них основу та закінчення.
2. Відгадайте загадку. До слова — відгадки підберіть спільнокореневе.Поясніть чергування голосних і приголосних звуків у коренях.
Маю плаття зелененьке, Гнучкі, ніжні віти, Білу кору, стантоненький… Як я зовуся, діти?
3.Розгляньте малюнок. Яка пора року тут зображена? Що роблятьдіти?Пригадайтевірш про зиму. Випишіть з нього два слова і виділіть основу та закінчення.(Малюнок «Двоє дітей на ковзанці»).
4.Спільнокореневі слова випишіть парами у стовпчик. Що означаютьці слова у лівій іправій колонці? За таким зразком самостійно доберіть назви тварин та їхніхмалят, які зображені на малюнку.
Хто чий синочок
У кита синочок — китеня.
У слона синочок — слоненя.
В їжака синочки — їжачатка...
(Малюнок «Багато звірят їдуть на ...»)
5.Випишіть пари спільнокореневих слів, виділіть в них корінь ісуфікс. За допомогою яких суфіксів утворені слова на означення малятптахівтазвірів? Що спільного у словах перепелиця, телиця. Знайдіть слово, що відповідаєсхемі .
Перепелиця
І перепеленя,
Телиця
І теля
Ішли туди,
Тепер відтіля.
6. Про кого йдеться у цій загадці?
Прийшла вона із довгим віником,
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід,
Та й замела мітлою слід.(Лисиця)
Знайдіть споріднені слова. Позначте корінь. Подумайте, якогозначення надав суфікс у слові півником? Виділіть префікси у словах прийшла,схопила, замела. Чому у слові схопила пишемо префікс с-? Чи будуть слова віникі мітла близькі за значенням?
7.Розкажіть казку за малюнком. Підберіть до слова річкаспільнокореневі і розберіть їх за будовою.
(Малюнок «Два цапки»).
8.Відгадайте загадку. До слів горішки і вушка підберітьспільнокореневі.
В неї очі, мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки, -
У дуплі живе вона.(Білка)
9.Прочитайте прислів'я. Випишіть слова з префіксами, доберіть доних спільнокореневі.Префікси виділіть.
Правда і в морі не тоне, і в огні не горить.
Літо збирає, а зима з'їдає.
10.Складіть три речення за малюнком. Випишіть з них три слова і розберіть їх забудовою.
(Малюнок «Дівчинка серед ромашок і метеликів»)
Учитель початкових класів має пам'ятати, що головну увагу в ходівиконання цих завдань доцільно спрямовувати на усвідомлення учнями смисловоїзалежності спільнокореневих слів, розуміння найтонших відтінків значенняпохідного слова та його морфем. Крім того, для ефективності лексичних вправ їхтреба проводити систематично і планомірно, активізуючи мислитель ^щ тамовленнєву діяльність школярів, органічно пов'язувати з різноманітними видамироботи на уроці.
/>
2.3Підтвердження ефективностізапропонованої методики
Завдання передекспериментальним дослідженняму 2 класі.
1. Знайдіть у записаних словах спільну(однакову) частину і позначте їх дужкою.
Сад, садок,садовий.
2. Знайдіть зайве слово.
Гусак, гуска,гусенята, гусінь.
3. З групи слів виберітьспільнокореневі, визначте корінь.
Листок,листочок, листячко, лисеня, листяний.
4. Клен, кленок, кленовий листок.
Поміркуйте! Відякого слова утворені слова кленок і кленовий. Чи можна ці слова вважатиспорідненими словами?
5. Випишіть з прислів’їв споріднені слова, позначте в нихкорінь.
· Всякійматері свої діти милі.
· Дороботи мама, а до танцю сама.
· Матерингнів, як весняний сніг, рясно випаде, то скоро розтане.
6. Гра «У гостях». Які слова прийдуть угості в кожен будиночок? Запишіть їх.
/>/>
Завдання після експериментального дослідження у 2 класі
1.До слова мед доберіть спільнокореневі слова.
2.Вилучіть зайве слово у споріднених словах.
Річка, річний, річковий, річечка.
3.Згрупуйте спільнокореневі слова й випишіть їх.
Водити, багатство, вода, водій, багатющий, поводир, заводнення,водянистий, багатіти, водойма.
4.Прочитайтеі скажіть, чи можна об’єднати слова лівого і правогостовпчиків у групу споріднених.
Мильниймилий
Мильницямилуватися
Милитимилішати
Мильцемиленький
5.Гра«Сходинки слів». У вільні клітинки «сходинок» випишіть букви так, щобутворилось нове спільнокореневе слово.
/>
1. Випишіть з прислів’їв споріднені слова, позначте в них корінь.
Будьтегосподарем своєму слову.
Гостресловечко коле сердечко.
Слово до слова– зложиться мова.
Холоднимсловом серце не запалиш.
Що сільце, тослівце.
Експериментальнедослідження морфемної будови слова
Вивчаючи морфемнубудову слова у початковій школі, у нас виникла потреба експериментальнодослідити:
1. Яка перевагауявлень, понять, знань морфемної будови слова, набутих за програмою.
2.Чи сприяютьдодаткові завдання для кращого засвоєння матеріалу?
3. Чи сприяєумінню учнів зробити повний морфемний розбір слова з поясненням.
Наслідкиексперименту ми перевіряли додатковими завданнями. Нас задовольняли щенедосконалі знання морфемної будови слова дітей молодшого шкільного віку. Вонидавали можливість нам не тільки перевірити уявлення, але й процес їхформування. Крім того, додаткові завдання роблять знання учнів конкретнішими,правильнішими. Користуючись завданнями, учням легше зробити морфемний аналізслова, дібрати спільнокореневі слова. Вони розуміють, як збагачується мовановими словами за допомогою префіксів і суфіксів.
Наслідкиексперименту ми перевіряли також усними відповідями на наші запитання,самостійними завданнями.
В зв’язку з тим,що у підручниках з рідної мови для початкових класів є невелика кількість вправз морфемної будови слова, виконання яких недостатнє для деяких дітей, щобдосконало усвідомити, робити правильний морфемний розбір, ми й обрали дляексперименту досліджень формування понять в учнів про морфемну будову слова.
Учням КК у різнібуло запропоновано виконати завдання: зробити морфемний аналіз слова, до даногослова дібрати спільнокореневі слова. При цьому ніяких пояснень не давалось.Учні повинні були зробити морфемний аналіз слів лише на основі знань, на основітого досвіду, який вони до цього мали, отримуючи їх тільки за програмовимивимогами. Одержавши виконані роботи учнів ми прийшли до висновків, що учні щепогано засвоїли даний матеріал. Про це говорить кількість допущених помилок,зроблених дітьми при виконанні завдань, зокрема неправильно визначили коріньслова, плутали споріднені слова і форми одного й того ж самого.
Аналіз дитячихробіт та індивідуальні бесіди з виконавцями дали можливість встановитиправильне виконання завдань. Учні, що порівняно вірно виконали завдання,вказували, що виконували додаткові завдання дома. Проте наведено кількістьправильних завдань, говорить про те, що таких небагато і що очевидно,сприймання в минулому лишило в їх свідомості ще дуже неповні знання.
Учням ЕК булозапропоновано послухати лінгвістичні казки, розв’язати ребуси, кросворди,чайнворди, самостійно складати морфологічні шаради (у різні дні)є
Треба зазначити,що діти з великою увагою слухали лінгвістичні казки, розгадували кросворди,підбирали слова до поданих схем.
Виконані завданняпісля слухання лінгвістичних казок, розгадування кросвордів, ребусів, виконанихмасу додаткових завдань і вправ, запропоновані завдання були виконі набагатокраще і правильніше порівняно з першими.
Як бачимопрослухані лінгвістичні казки, різні додаткові завдання та вправи активізувалидосвід учнів ЕК і дали їм можливість правильніше виконати завдання.
Завдання виконаніучнями після виконання різноманітної кількості багатьох завдань, якісновідрізняються від усіх попередніх. Більшість учнів правильно без жодних помилоквиконали морфемний розбір слова.
Самі лишепрограмові вправи без додаткових завдань ще не могли дати дітям «тверді»знання.
Учні ЕК післявиконання додаткових завдань справилися із контрольним завданням швидше і правильнішою
Отже, виконаннядодаткових завдань і вправ, порівняно з програмовими завданнями, має ще йякісну перевагу. Можна навести ще ряд прикладів, які свідчать про те, щокросворди, ребуси, лінгвістичні казки, використані під час вивчення морфемноїбудови слова, допомагають краще зрозуміти поповнення української мови новими словамиза допомогою префіксів і суфіксів.
На наш поглядзнання, які діти набувають за допомогою додаткових завдань, знання глибші, ніжті, які вони набувають тільки за програмовими вправами.
Як бачимо,результати підтверджують гіпотезу дослідження про те, що спеціально підібранимивправами і завданнями можна впливати на рівень розвитку морфемного аналізуслова молодших школярів.
Працюючинад своєю роботою «Вивчення морфемної будови слова у початковій школі», яглибше і детальніше ознайомилась із матеріалом, який включає в себе великийрозділ «Будова слова». Я зрозуміла, яке велике значення мас цейрозділ тому, що знання учнями значущих частин слова — це основа основ.
Вивчення розділу «Будова слова» має великий позитивний вплив научнівське мовлення. Засвоєння словотворчого матеріалу дає можливість проникнутив структуру і зміст похідного слова, зрозуміти функціональну роль кожноїморфеми, усвідомити шляхи поповнення лексичного фонду рідної мови. Крім цього,навчальна словотворча робота формує в учнів мовне чуття, уміння встановлюватиструктурно-семантичні зв’язки між словами, сприяє запам’ятовуванню значноїчастини морфемного багатства рідної мови, закономірностей і норм поєднаннясловотворчих елементів. Усе це в кінцевому результаті слугуватиме основою для більшміцного закріплення в свідомості учнів понять, що позначаються похіднимисловами, а також для правильного, точного й виразного вживання в мовленнілексичних одиниць з похідною основою.
Працювати вчителю над цим матеріалом потрібно дуже серйозно. Якщо дитинане засвоїть елементарних понять: корінь, закінчення, префікс, суфікс, то призагальному вивченні матеріалу вона нічого не зможе зрозуміти.
Працюючи у другому класі, діти вивчають тему «Будоваслова», майже на кожному уроці мені доводилось звертатись до неї.Конкретно навіть при вивченні теми: «Вправи на творення неозначеної формидієслів, що означають завершену дію, за допомогою суфіксів» я відчула, щодіти добре засвоїли і вміють швидко визначати будову слова. І мені при такихзнаннях учнів залишилося тільки практично закріпити матеріал уроку, безпедагогічного втручання (його робили самі діти).
Вживання в мовленні похідних слів ґрунтується передусім нарозумінні учнями їх лексичних значень. У свою чергу значення таких слів не можебути до кінця усвідомленим, якщо учень не бачить в окремих афіксах носіївсловотворчого значення. Тому надзвичайно важливо на уроках вивчення частин мови3-4 класах продовжувати роботу, розпочату під час опрацювання будови слова іспрямовану на формування в учнів поняття про морфему як значущу частину слова,на усвідомлення ними узагальненого характеру семантики морфем.
Досвід показує, що розуміння школярами морфеми як смисловогокомпонента слова значною мірою сприяє застосування вже в початкових класахелементарного словотворчого аналізу, який охоплює: з’ясування значеннявихідного слова; тлумачення лексичного значення похідної одиниці; визначеннясловотворчого засобу та, де це доступно, — встановлення схеми утворення слова.
Як показує практика, результативність збагачення словниковогозапасу учнів похідними словами в процесі вивчення морфемної будови словазалежить від ряду умов, найважливішими з яких слід визнати: формування поняттяпро морфему як значущу частину слова; планомірний, систематичний,цілеспрямований характер проведення різноманітних словотворчих вправ;встановлення тісного взаємозв’язку між аналітичними і синтетичними видамисловотворчої роботи; забезпечення виходу словотворчих вправ у зв’язне мовленнязі спрямуванням їх на активізацію розумової діяльності школярів
Крім усього цього, систематична робота над семантикою слова упроцесі опрацювання розділу «Будова слова» сприяє підвищенню учнівськогоінтересу до рідної мови, їхньому інтелектуальному розвитку, формуванню навичокмовленнєвого самоконтролю, поліпшенню орфоепічної і орфографічної грамотності.
Висвітлюючи тему роботи, я переконалася, що вона відіграє значнуроль у навчальному та виховному процесі. Я зрозуміла: «Щоб вимагати віддітей досконалого знання матеріалу, потрібно добре знати самому. Використовуватидля завдань не тільки матеріал підручника, а й інші методичні джерела. Вчитель,який знає тільки матеріал підручника і ні кроку в сторону, — це ще невчитель».
Висновок
Працюючи над своєю роботою «Вивчення морфемної будови слова упочатковій школі», я глибше і детальніше ознайомилась із матеріалом, якийвключає в себе великий розділ «Будова слова». Я зрозуміла, яке великезначення мас цей розділ тому, що знання учнями значущих частин слова — цеоснова основ.
Вивчення розділу «Будова слова» має великий позитивний вплив научнівське мовлення. Засвоєння словотворчого матеріалу дає можливість проникнутив структуру і зміст похідного слова, зрозуміти функціональну роль кожноїморфеми, усвідомити шляхи поповнення лексичного фонду рідної мови. Крім цього, навчальнасловотворча робота формує в учнів мовне чуття, уміння встановлюватиструктурно-семантичні зв'язки між словами, сприяє запам'ятовуванню значноїчастини морфемного багатства рідної мови, закономірностей і норм поєднаннясловотворчих елементів. Усе це в кінцевому результаті слугуватиме основою длябільш міцного закріплення в свідомості учнів понять, що позначаються похіднимисловами, а також для правильного, точного й виразного вживання в мовленнілексичних одиниць з похідною основою.
Працювати вчителю над цим матеріалом потрібно дуже серйозно. Якщодитина не засвоїть елементарних понять: корінь, закінчення, префікс, суфікс, топри загальному вивченні матеріалу вона нічого не зможе зрозуміти.
Працюючи у другому класі, діти вивчають тему «Будоваслова», майже на кожному уроці мені доводилось звертатись до неї.Конкретно навіть при вивченні теми: «Вправи на творення неозначеної формидієслів, що означають завершену дію, за допомогою суфіксів» я відчула, щодіти добре засвоїли і вміють швидко визначати будову слова. І мені при такихзнаннях учнів залишилося тільки практично закріпити матеріал уроку, безпедагогічного втручання (його робили самі діти).
Вживання в мовленні похідних слів ґрунтується передусім нарозумінні учнями їх лексичних значень. У свою чергу значення таких слів не можебути до кінця усвідомленим, якщо учень не бачить в окремих афіксах носіївсловотворчого значення. Тому надзвичайно важливо на уроках вивчення частин мови3-4 класах продовжувати роботу, розпочату під час опрацювання будови слова іспрямовану на формування в учнів поняття про морфему як значущу частину слова,на усвідомлення ними узагальненого характеру семантики морфем.
Досвід показує, що розуміння школярами морфеми як смисловогокомпонента слова значною мірою сприяє застосування вже в початкових класахелементарного словотворчого аналізу, який охоплює: з'ясування значеннявихідного слова; тлумачення лексичного значення похідної одиниці; визначеннясловотворчого засобу та, де це доступно, — встановлення схеми утворення слова.
Як показує практика, результативність збагачення словниковогозапасу учнів похідними словами в процесі вивчення морфемної будови словазалежить від ряду умов, найважливішими з яких слід визнати: формування поняттяпро морфему як значущу частину слова; планомірний, систематичний,цілеспрямований характер проведення різноманітних словотворчих вправ;встановлення тісного взаємозв'язку між аналітичними і синтетичними видамисловотворчої роботи; забезпечення виходу словотворчих вправ у зв'язне мовленнязі спрямуванням їх на активізацію розумової діяльності школярів
Крім усього цього, систематична робота над семантикою слова упроцесі опрацювання розділу «Будова слова» сприяє підвищенню учнівськогоінтересу до рідної мови, їхньому інтелектуальному розвитку, формуванню навичокмовленнєвого самоконтролю, поліпшенню орфоепічної і орфографічної грамотності.
Висвітлюючи тему роботи, я переконалася, що вона відіграє значнуроль у навчальному та виховному процесі. Я зрозуміла: «Щоб вимагати віддітей досконалого знання матеріалу, потрібно добре знати самому. Використовуватидля завдань не тільки матеріал підручника, а й інші методичні джерела. Вчитель,який знає тільки матеріал підручника і ні кроку в сторону, — це ще невчитель».
Список використаних джерел
1. Баліцька Н.Г.Дидактичний матеріал до вивчення теми «Будова слова».– 1990, №6.
2. Безпояско О.К., Городенська К.П. Морфеміка української мови. – К.,1987.
3. Білецька Т.Я., Чуйко І.В., Школьна І.І. Методика викладанняукраїнської мови в початкових класах. – К.: Радянська школа. – 1976. – 374с.
4. Будна Н.О., Козуб О.В. Довідник учня початкових класів. –Тернопіль, 1995 – 13-15с.
5. Ва карюк Л., Панцьо С.Українська мова. Морфеміка і словотвір. –Тернопіль: Лілея. – 1999.
6. Варзацька Л.О., Чикваная А.А., Ракович Т.О., Барсук С.Л. Типиінтегрованих уроків мови та мовлення. – 1996, №6.
7. Вашуленко М.С. Комунікативний підхід до засвоєння мови у 2 класі.– 1991, №8.
8. Вашуленко М.С. Українська мова і мовлення в початковій школі. –К.: Освіта, 2006.
9. Вірнієнко О.М. Диференційований підхід до навчання школярів рідноїмови. – 1991, №9.
10. Гамалій А.Т. Ігрина уроках української мови для 1-3 класів. – К.: Радянська школа, 1980 – 52с.
11. Ганич Д.І.,Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: 1989.
12. Ігнатенко Л.М.Будова слова // Розкажіть онуку. – 2003. — №14-15. – 30-32с.
13. Горбунцова Т.Ю.Цікаві ігри та вправи на уроках української мови. – К.: Радянська школа, 1966 –118с.
14. Горпинич В.О.Будова слова і словотвір. – К.: 1977.
15. Горпинич В.О.Українська словотвірна дериватологія. – Дніпропетровськ, 1998.
16. Городенська К.Г.,Кравченко М.В. Словотвірна структура слова. – К., 1981.
17. Грищук В.В.Український відприкметниковий словотвір. – Івано-Франківськ, 1995.
18. Демченко Г.С.Розвивальні засоби на уроках мови. – 1987, №6.
19. Державнийстандарт середньої освіти української мови // Початкова школа. — №12 _ 2000.
20. Деркач Н.І.Конструювання на уроках української мови // Початкова школа. – 1998. — №5. –77с.
21. Джелелей О.В.Літературна освіта школярів у системі рідної мови. – 1994, №1.
22. Дідівська Л.П.,Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. – К., 1982.
23. Довідник школярамолодших класів. – Харків: Школа – видавничий дім, 2003.
24. Дорошенко С.І.Методика викладання української мови. – К.: Вища школа, 1980 – 421с.
25. Захарчук Н.Г.Дидактичні вправи // Початкова школа. – 1998 – 79с.
26. Зівако в.,Непийвода С. Цікаві завдання з української мови в початковій школі. –Тернопіль: Підручники і посібники, 2004 – 60-72с.
27. Кашуба Л.І.навчання через гру. – Тернопіль: Мальва – ОСО, 2007.
28. Клименко Н.Ф.,Корпіловська Є.А. Морфемні структури слів у сучасній українській мові //Мовознавство. – 1991.-№4.
29. Клименко Н.Ф.,Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української мови. – К., 1998.
30. Ковалик І.І. Зметодики дослідження слов’янського словотвору. – Львів, 1958.
31. Коцюбинська Н.М.,Коцюбинська А.І. Український правопис у таблицях. – Харків, 2002.
32. Кубинський М.В.Фізпауза на уроках української мови – 1991, №10.
33. Лопушинська С.П.Використання матеріалу підручника для диференційованих завдань. – 1990, №8.
34. Мельничайко В.Я.Види мовного розбору. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 1998 – 8-9с.
35. Місяк Н.Системність роботи зі словниковими словами. – 1994, №4.
36. Морфологічнабудова сучасної української мови. – К., 1975.
37. Нагайчук В.В.Розпізнавання споріднених слів // Розкажіть онуку. – 2003 — №33 – 45-47с.
38. Невід омська Л.М.Вивчення словотвору в школі (Методичні рекомендації). – Тернопіль, 1986.
39. Олексієнко О.Ігри на уроках мови. – 1998, №5. – 63с.
40. Панцьо С.Практичні заняття з морфеміки і словотвору. Методичні рекомендації длястудентів філологічного факультету. – Тернопіль, 1992.
41. Пентилюк М.Основні аспекти навчання рідної мови. – 1997, 34.
42. Перемот С.Інтегрований курс рідної мови й мовлення. – 1998, №2 16-18с.
43. Печерна В.В.Суфікс. Словотворча роль суфіксів //Початкове навчання та виховання – 2008, 310– 7-9с.
44. Плющ М.Я., ГрипасН.Я. Українська мова. Довідник. – к.: Освіта, 2002 – 36-68с.
45. Пономарева О.ДСучасна українська мова. – К.: Либідь, 1997.
46. Пономарьова К.Вимоги до сучасного уроку української мови // Початкова школа. – 2004 — №10. –15-18с.
47. Програмасередньої загальноосвітньої школи 1-4 класи, К.: Освіта, 2004. – (с.
48. Потоцька Т.Ф.Лексична робота з розділу «Будова слова». – 1990, №1.
49. Потоцька Т.Ф.Морфемне та словотворче конструювання на уроках української мови. – 1987, №2.
50. Савицька В.П.Словотворча робота при вивченні теми «Будова слова». – 1990, №10.
51. Семенюк Л.Т.Дидактичні вправи // Початкова освіта. – 2002 — №43.
52. Середа Ф.Я.,Стефанцев М.Т. Українська мова. К.: Радянська школа, 1991. – 140с.
53. Сікорська З.С.Словарна структура похідних слів з різною формально-семантичною відносністю //Словотвірна семантика східнослов’янських мов. – К., 1983.
54. Словотвірсучасної української літературної мови. – К., 1979.
55. Смовська О.Загадки на уроках мови, 1998, №6. – 14-18с.
56. Соломонюк О.Диференційовані домашні завдання з української мови для 3 класу // Початковашкола. 2004 — №10є -19с.
57. Соломонюк О.Диференційовані домашні завдання з української мови для 3 класу // Початковашкола. – 2004 — №11. – 4-5с.
58. СухомлинськийВ.О. Вибрані твори. К.: Радянська школа, 1976. – 78с.
59. Ткачук Т.П.Українська мова. Довідник для старшокласників та абітурієнтів. – Тернопіль:Навчальна книга – Богдан, 2004.
60. Тофанчук П.В.Структура мови // Початкова школа. – 1997. №2. – 78с.
61. Третевич Л.М. Прословотвір українських іменників із нульовим суфіксом, мотивованих дієсловами зпрефіксом ви- // Українське мовознавство. – 1979. — №7.
62. Чуйко Г.А.,Білецька М.А., Школьна Г.Ф. Методика викладання української мови в початковихкласах. Київ.: Вища школа, 1975
63. Шевченко М.В.,Тарасу В.В. Діагностичний комплекс завдань під час вивчення граматики таорфографії. – 1994, №12.
64. Шевчук О.С.Способи словотвору в сучасній українській літературній мові. – Донецьк, 1990.
Додаток А
Будова слова
Науково-ігровийурок-залік
Мета. Закріпити знання учнів проморфемну будову слова, незмінність основи та змінність закінчення спорідненістьслів, знання про корінь, префікс, суфікс, як значущі частини слова;
Узагальнитизнання про зміни в коренях слів (чергування голосних та приголосних), правописпрефіксів роз-, без-, з-, с-, при-, пре-, про словотворчу роль префіксів тасуфіксів. Закріпити вміння самостійно виконувати морфемний аналіз слів,підбирати слова до поданих схем, вчити учнів розв’язувати кросворди, ребуси,чайнворди, самостійно складати морфологічні шаради. Навчати учнів точно івільно розмовляти, формулювати правила, ставити і вирішувати проблеми,проблемні ситуації, спонукати дітей до міркувань, порівнянь, доведення;
Розвиватилінгвістичну пам’ять, увагу й інтерес до мовив ц3ілому, сприяти розвитку культури усного й писемного мовлення;
Виховувати любові живий інтерес до рідної мови, до різноманітних мовних явищ, повагу і шану дорідної мови, землі, синівські почуття до природи, любов до матері.
Обладнання. Графічна дошка, переносніграфічна та магнітна дошки, таблички («Перевір з па словником» з цитатами дотворів відомих письменників), сигнальні картки, орфографічні словники.
Хід уроку
І. Організаціякласу, повідомлення теми, завдань уроку, знайомство з календарем уроку.
ІІ. Перевіркадомашнього завдання ( вміння складати морфологічні шаради).
1. Перевірка домашнього завдання(складених учнями шарад та правил на визначення морфем).
1. Сторінка уроку «Парадова»
2. Розгадування шарад, запропонованихвчителем:
А) корінь неважко в «путівці» знайти, префікс побачиш у «сутінках» ти, знайдеш у «збірнику»суфікс у мить. Разом навколо планети летить.
Б) корінь в слові«вихідний», там і перший префікс мій, другий – в слові «набуття», разом – родичвідкриття.
2. Сторінка«Кмітлива»
3. Бесіда прозакінчення та основу. (Правила, приклади).
3. Мовна гра«Замкни ланцюжок».
Називається слово(наприклад, весна), підкреслюється кінцева буква основи Н, даліназивають слова, основа яких починається на Н (наприклад, номер) і т.д.
При цьому коженучасник прагне дібрати іменник з початковим (кінцевим) звуком основи першогослова «Весна» («в»), щоб замкнути ланцюжок: весна-номер річка-Київ.
4.Бесіда прокорінь слова (визначення кореня та споріднених слів).
4. Сторінка«Чайнворда».
Кожне слово вчайнворді – односкладовий іменник ( в якому): дітям дається завдання, а вонизаписують на дошці слова.
Синонім слова«покрівля» (дах).
Співочий колектив(хор).
Сім’я бджіл – (рій).
Спиртовий розчинхімічного елемента для дезинфікації ран (йод).
Корінь слова«подарунок» (дар).
Українськийвідповідник російського слова «вєщь» (річ).
Талон з каси прооплату купленого товару (чек).
Домашня тварина,яку особливо полюбляють діти (кіт).
5. Сторінка«Ігрова».
Проблемнезапитання до учнів.
- чим відрізняються 2 групислів:
Сніговій,хурделиця, метелиця, завірюха, хуртовина, хуга, заметіль, віхола, завія(синоніми).
Сніговій, сніг,снігопад, сніжинка, сніжок, снігурі, засніжений.
Снігурочка,сніговиця…(споріднені слова).
Проблемнізапитання: яка різниця між словами-синонімами і спорідненими словами?
Хитре запитання:чи є спорідненими такі слова: «ніж» і «ніжка»?
Гра на уважність:«знайди зайве слово»
(завдання: требаз групи слів відшукати слово, що не є спорідненим до інших).
1.Мова,примовляти, мовчанка, розмова, скоромовка.
2.Хліб, хлібчик,хлібороб, хлібинка, хлівець.
3.Ліс, проліс,лісник, лисичка, лісовий.
4.Село, селяни,сільський, сіль.
5.Запоріжжя,запорошений, запорожець, запорізький, пороги.
Добери спорідненеслово.
Зима…(прикметник).
Весна… (іменник).
Дитина…(прикметник).
Радість…(дієслово).
Україна…(прикметник).
Запитання: якізміни можуть відбуватися в коренях слів? (чергування голосних та приголоснихзвуків) На дошці табличка з словами: берег, плуг, дорога, кожух, пух.
Завдання. Змінити слово так, щобвідбулося чергування.
Письмо: утворити нові слова (дібратиспоріднені, щоб відбулося чергування):
1 варіант –«ходити».
2 варіант – «летіти».
Гра «Е чи И» (робота з сигнальнимикартами): стебло, весло, зима, село, весна, вишневий, озеро, великий, веселий,глибокий, цегляний, дев’ятий, черговий, швидкий.
Гра «Назвиперевірне слово»: стежина, тижневий, шелестіти, береговий, березовий, листочок, шептати,щебече, 9вечеря), серпневий.
6. Сторінка«Словникова», «Ребусові»
1. Діти засловниками перевіряють написання слів – медаль, лимон, циклон, сметана.
2. Розгадуванняребусів.
7. Сторінка«Жартівлива»
1. Ігровий прийомна уважність: визначити префікси, якщо вони є в словах: співати, співавтор,проміняти, проміння.
8. Сторінка«Кросвордова»
(4 учнів працюють самостійнобіля дошки, решта групами по 4 чол. – 1 кросворд).
Висновки пронаписання роз, без, з, с, пре, при.
9. Гра зсуфіксами
( на картинках –суфікси – хто більше з цими суфіксами утворить слів).
10. Сторінка«Щасливий випадок» (вчитель дає запитання – учні відповідають за 1 хв.).
11. Розбір словаза будовою (біля дошки «хто швидше?»: подорожник, проліски, засніжений,безхмарного, замріяного, прекрасними, соколяточка. Пояснення -2-3 хв.
12. Підбери словаза схемами.
13. Вікторина +розбір складних слів: буревій, сльзовий.
14. Сторінка«Співаночка» (виконуються пісні про морфему) – 5 хв. (Відпочинок).
15. Сторінка«Творча» (Написатитвір-мініатюру за опорними словами (демонструються на дошці):
С.нє небо, ч.стаблак.ть, в.сняна пора, молоді л.сточки, білокорі б.різки, лаг.дне пром.н…
(Діти виконуютьзавдання за вибором).
ІV. Підведення підсумків уроку,виставлення оцінок.
V. Домашнє завдання.
Скласти кросворд,ребус, або чайнворд.
ДодатокБ
Конспект уроку для третього класу
Тема. Закінчення слова.
Мета. Формувати в учнів уявлення про закінчення слова як йогозмінну частину. Вчити визначати закінчення в словах шляхом словозміни,виховувати повагу до праці хліборобів, бережливе ставлення до хліба".
Хід уроку
1.Повідомлення теми і мети уроку, мотивація навчальної діяльності
учнів.
— Ви вже знаєте, як будуються текст і речення. Слова також маютьсвою будову. Досі ми ділили слова тільки на склади. Але в них можна визначати йінші частини, які мають певне значення. Вивчаючи складові частини слова, видізнаєтесь, як утворюються слова, як вони будуються, яких нових значень можутьнабувати. Над темою «Будова слова» ми працюватимемо довго. Ви будетевиконувати багато цікавих вправ, які допоможуть вам краще вивчити рідну мову.
2.Робота над засвоєнням поняття «закінчення слова»:
а) виконання вправи — виписування словосполучень із словом працяза зразком;
б)виділення рамочкою змінної частини в слові праця;
в)ознайомлення з визначенням «закінчення слова» (запідручником);
г)спостереження за зміною слів при введенні їх у речення;
д)висновок про роль закінчення слів у мові.
3.Осмислення набутих знань:
а) колективне виконання вправи; у процесі роботи над текстомучитель реалізує виховну мету уроку, проводить словникову роботу