Вступ
Контроль знань учнів є складовою частиною процесунавчання. По визначенню контроль це співвідношення досягнутих результатів іззапланованими цілями навчання. Деякі вчителі традиційно підходять доорганізації контролю, використовують його в основному заради показниківдосягнутого. Перевірка знань учнів повинна давати відомості не тільки про правильність чи неправильності кінцевого результату виконаноїдіяльності, але і про неї саму: чи відповідає форма дій даному етапу засвоєння.Правильно поставлений контроль навчальної діяльності учнів дозволяє вчителюоцінювати одержувані ними знання, уміння, навички, вчасно надати необхіднудопомогу і добиватися поставлених цілей навчання. Усе це в сукупності створюєсприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей учнів і активізаціїїхньої самостійної роботи на уроках.
Добре поставлений контроль дозволяє вчителю нетільки правильно оцінити рівень засвоєння учнями досліджуваного матеріалу, алеі побачити свої власні удачі і промахи.
Проблема контролюза навчальною діяльністю учнів не нова, і педагогічний досвід накопичений у ційобласті багатий і різнобічний. У цій роботі систематизовані накопичені відомості по проблемі контролю знань учнів.Ця система зведень застосована при вивченні теми “ Взаємодія попиту тапропозиції”.
Ціль дослідження: розробити систему контролю знань,умінь, навичок учнів.
Об'єкт дослідження: процес навчання взагальноосвітній школі.
Предмет дослідження: Різні форми контролю знаньучнів по економіці.
Без добре налагодженої перевірки і своєчасноїоцінки результатів не можна говорити про ефективність навчання економіці.
Задачами даної роботи є:
1) Вивчення літератури по проблемі контролю знань учнів.
2) Систематизування накопиченихвідомостей по проблемі контролю знань учнів.
3) Розробка методикизастосування різних форм контролю на прикладі темі “ Взаємодія попиту іпропозиції”.
РОЗДІЛ1. Контроль знань учнів як дидактична проблема
1.1. Трактування поняття«контроль знань» у науковій літературі
Аналіз педагогічних іметодичних праць вказує, що в багатьох з них, наприклад, Є.І.Петровського,М.О.Архангельського, Т.С.Панфілова, Г.І.Казьміна, термін «перевірка знаньучнів» ототожнюється чи замінюється терміном «контроль знань», у той жеас, якперевірка є структурним елементом контролю.
Правильно розкриває зміст поняття контролю знань М.О.Сорокін вказуючи щоконтроль означає перевірку. Контроль, перевірка і оцінка результатів навчання — це складові частини навчально-виховного процесу, без яких неможливо уявитипедагогічну взаємодію між учнем і вчителем.
Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, вони сприяютьсвоєчасному виявленню прогалин у знаннях і вміннях учнів, повторенню ісистематизації матеріалу, встановленню рівня готовності до засвоєння нового матеріалу,формуванню вміння користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю.
Щоб ці та інші завдання успішнорозв'язувалися, розглянемо функції контролю і перевіркизнань, умінь та навичок учнів.
Зауважимо, що результати, контролю — це основа оцінки навчальнихдосягнень учнів, яка характеризує рівень оволодіння учнями знань, умінь інавичок згідно з вимогами навчальних програм.
Поняття «контроль знань» учнівзначно ширше, ніж поняття «перевірка». Це поняття є родовим по відношенню дотаких понять, як «перевірка знань», «оцінка знань», «результати навчальних досягнень» .
Перевірка знань вживається у вузькому значенні як методичний прийом узв'язку з оцінкою результатів того чи іншого завдання, їй більше властивінавчальні функції.
Контроль знань, як правило, спрямований на виявлення рівня засвоєнняучнями вже вивченого матеріалу проводиться здебільшого вчителем.
Оцінка знань учнів означає відношення від того, що учень знає, до того,що він повинен знати на даний момент навчання. Оцінка часто фіксується задопомогою вимірювання (балів).
Результати оцінювання навчальних досягнень (урахування системиоцінювання) — виставлення балів в класних журналах, в щоденниках та іншихдокументах.
Про роль і сутність контролю знань учнів говориться в багатьохпедагогічних працях. Ідеї контролю, зокрема, засновані в працяхЯ.А.Коменського, А.В.Дистервега, Н.І.Пирогова, К.Д.Ушинського та інших.
Педагог Я.А. Коменський,основоположник шкільного навчання, у своій книзі «Великая дидактика»сформулював дидактичн вимоги до навчання, дав вказівки, як планувати урок.Зокрема, він вказував, що частину уроку необхідно відвести для опитуванняучнів.
Ідеї контролю, висунуті Я.А.Коменським, сформульовані у вигляді короткихправил у одній з його праць. Ці правила детально встановлюють порядок контролюзнань учнів для сучасної школи:
1) вчитель на кожному уроціперевіряє знання, викликаючи декількох учнів;
2) директор школи раз у місяць перевіряє результати навчання учнів;
3) у кінці навчального року —перевідні екзамени з класу в клас.
Паралельно з іншими дидактичнимипринципами Я.А.Коменський на перший план висуває результати оцінюваннянавчальних досягнень учнів.
Німецький педагог А.В.Дістервегприділяв велику увагу засвоєнню вивченого матеріалу. Однйм з показників такогозасвоєння є здібність учнів ясно і чітко переказати суть справи. Він висуває правило для вчителя:«Піклуйся про те, щоб учні не забували того, що вивчили» і рекомендує повертатисядо вивченого частіше. Отже, висуваються ідеї систематичного контролю зарезультатами навчання учнів.
На аналогічних позиціях стояв російський педагог і воєнно-польовийхірург М.І.Пирогов. Він вимагав, щоб вчителі і керівники прогімназій ігімназій добре навчали учнів і піклувалися про їх результати навчання, пропонував,щоб переведення з класу в клас здійснювалось за результатами підсумковогоконтролю, негативно відносився до перевідних екзаменів, відмічаючи в нихелементи випадковості і формалізму.
Конструктивні ідеї контролю знань учнів висловлені К.Д.Ушинським. Якщо взнаннях учнів виявлені пробіли, прогалини, то здебільшого це пояснюєтьсянеудосконаленйм викладанням, нераціональним застосуванням методів навчання,системи завдань, невмінням учителя своєчасно помічати свої помилки і помилкидітей.
Охарактеризувавшитипову для вітчизняної школи систему перевірки, К.Д.Ушинський писав:«Учитель опитує одного, двох, трьох, а інші в цей час вважають себевільними від усяких справ». Він вважав: якщо основна ціль лише в тому, щобформально перевірити знання, вірніше виставляти оцінки, то така перевірка—даремнавитрата часу. Ушинський вимагав, щобучитель активізував дітей під час перевірки знань.
Він виступав за своєчаснийконтроль, за такі методи перевірки знань учнів, які активізували б увесь клас.Ушинський чітко виділяє ідеї тематичного контролю, однак обґрунтовує основнівимоги до перевірки і оцінки знань учнів, які отримали реалізацію і в нашчас.
Більш детальніше принципиконтролю знань учнів опрацьовані останнім часом.
Основні принципи контролю знань учнів — об'єктивність, систематичність ісвоєчасність, цілеспрямованість, тематичність.
Принцип об'єктивності і систематичності розглядається у працяхЄ.І.Перовського.
Об'єктивність — це правильне визначення знань, умінь і навичок учнів іоцінка цих знань. Тільки об'єктивна оцінка дає учням глибоке моральнезадоволення та є дієвим стимулюючим фактором у навчанні, має велике виховнезначення.
Систематичність, як принцип контролю полягає в регулярному виявленнізнань, умінь і навичок, органічно поєднуючись, з навчальним процесом тавпливаючи на його хід (під своєчасністю контролю розуміємо рівномірність тайого визначена частота в межах окремого уроку і всієї теми).
Цілеспрямованість встановлює визначений підхід до добору матеріалу, якийпідлягає перевірці, згідно з вибором форм і методів перевірки та оцінюваннязнань, результатами навчання, врахуванням індивідуальних особливостей учнів.
Принцип тематичності контролюзабезпечується під час перевірки знань основних понять кожної теми, які маютьбути глибше засвоєні учнями. Учень засвоює не безперервним потоком, авизначеними дозами, які повинні бути ним осмислені після активного сприйняття,а потім систематизовані у його пам'яті. Якість запам'ятовування залежить відвизначеної кількості повторення засвоєного матеріалу та його практичногозастосування, Тільки після цих психологічних дій учня можна перевіривши якістьрозуміння і запам'ятовування, переходити до вивчення наступної дози.
Принцип тематичності в системі контролю має велике значення, оскількивиявлення рівня знань, дози матеріалу дає можливість вчителю керувати процесомзасвоєння.
У педагогічній практиціпрограмового навчання принцип тематичності використовується для вивчення новоїінформації. Програмовий навчальний матеріал здійснюється за допомогою чіткоговизначення його на невеликі дози і перевірки засвоєння кожної дози визначенимучням.
Поетапне формування знань і поетапна перевірка їх якості створюютьблаготворні умови для виділення самого суттєвого в навчальному матеріалі,звільнює від заучування зайвої інформації. Не слід ототожнювати принциптематичності з своєчасністю (регулярністю) перевірки. Якщо перший сприяєсконцентрувати увагу на чітко виражених питаннях програми, на конкретних дозахнавчального матеріалу, то інший зв'язаний з рівномірною перевіркою в часі. Підчас тематичного контролю здійснюється й необхідна рівномірність і достатнячастота перевірки.
Отже, принцип тематичності, направлений на виявлення, оцінку і результатнавчальних досягнень учнів з визначених суттєвих питань теми, на встановленнязв'язків між темами, а також міжпредметних зв'язків. Його компонентами є:контроль, перевірка, оцінка і результат навчальних досягнень учнів.
Складова частина контролю — це виявлення рівня знань, умінь і навичокучня на даному етапі навчання. Перевірка знань повинна Забезпечувати навчальнізавдання школи. Вміле її використання дає необхідну інформацію вчителю длякерівництва процесом навчання. Перевірка знань учнів несе в собі визначенідидактичні функції.
Неправильно було б розглядати функції перевірки знань учнів ізольованоодну від одної. Тільки в тісному взаємозв'язку всіх функцій перевірказабезпечує позитивні реузультати у шкільному навчанні.
Функції перевірки розглядаються у багатьох працях з педагогіки і врізних методиках, авторами яких є: Є.І.Перовський, Н.Г.Дайрі, Г.І.Казьмін,М.О.Архангельський, Д.О.Лордкіпанідзе, Т.С.Панфілова, М.М.Покровська,Н.Є.Анкудінова, М.Т.Калінчук, М.В.Поха, В.О.Уметський та інші.
Як показує аналіз педагогічних досліджень, різні автори по-різномухарактеризують функції перевірки знань учнів. Жодна праця не дає і аналізуфункцій перевірки, які вона здійснює.
Дидактичні дослідження М.О.Архангельського, Д.ОЛордкіпанідзе,В.О.Онищука, А.Орлова, Т.С.Панфіловоі, Б.П.Ройтмана показують, що перевірказнань учнів необхідна не тільки для управління засвоєнням і повтореннямматеріалу, а й має велике виховне значення. Вона дисциплінує учнів, виховує уних відповідальність за виконання роботи, привчає до систематичної, планомірноїроботи, викликає бажання змагатись за кращі показники результатів навчання.
Є.І.Перовський класифікує загальні і специфічні функції перевірки. Перша— це виявлення рівня знань учнів, на основі чого робляться висновки прорезультати їх роботи. Друга — це виховання в учнів відповідальності за своєнавчання, свідомого виконання навчальних завдань.
Завдяки правильній перевірці змінюються самі знання учнів: стаютьточніші, повніші, міцніші, більш осмислені.
М.Г.Дайрі визначає такі функції перевірки знань учнів: оцінка ірезультативність знань, удосконалення їх знань у процесі перевірки, розвиток їхпізнавальних здібностей і мови, виховання позитивних рис особистості.
Автор відзначає, що правильно поставлена поточна перевірка — важливийспосіб підвищення якості знань учнів. Завдання кожного педагога полягає у тому,щоб повністю подолати вузькоконтрольне формально-результативне опитування, щоще зустрічається на практиці, і розробити дидактично обгрунтовану методикунавчальної перевірки учнів, а також систему оцінювання результатів навчання,щоб успішно вирішити задачі і оцінювання знань, і їх удосконалення, і розвитокпізнавальних здібностей і мови учнів, і виховання у них відповідальності занавчання.
Перевірка допомагає вчителю визначити, як розвинуті пам'ять, мисленняучнів, як володіє кожний з них усним мовленням, що саме засвоює легше, а щоважче. Вона складає органічну частину результатів навчальних досягнень учнів, езасобом організації процесу засвоєння.
У залежності від того, в який момент здійснюється перевірка, В.О.Онищуквизначає такі основні функції перевірки: навчально-коригуючу,контрольно-узагальнюючу. Перевірку, яка забезпечує контрольно-стимулюючуфункцію, автор називає тематичним оцінюванням знань. У результаті цьогоототожнюються два різні поняття «перевірка» і «результати навчання».
Дослідження показує, щодоцільно виділити наступні функції контролю: діагностичну, навчальну, виховну,розвиваючу, стимулюючу. Класифікуючи ці функції контролю і оцінюваннярезультатів навчальних досягнень учнів, ми виходимо з того, що: 1) перевірказнань дає можливість учителю визначити фактичний рівень знань учнів і тим самимконтролювати ефективність методів і прийомів навчання; 2) перевірка знань єневід'ємною складовою частиною навчального процесу. Отже, вона забезпечуєнавчальні і виховні цілі; 3) обгрунтування вчителем відповідей під часперевірки знань розкриває учню конкретні можливості підвищення результатівсвоїх навчальних досягнень.
Функції контролю:
А) Діагностична функція перевірки навчальних досягнень учнів,на нашу думку, полягає у тому, що через визначену систему завдань вчительвизначає можливості подальшого просування кожного учня. Вона полягає у тому,що вчитель діагностує ефективність методів і прийомів навчання, використанихним.
Б) Навчальна функція направлена на вироблення таких завданьдля учня, які сприяють узагальненню, поглибленню і систематизації знань,розвитку логічного мислення учнів у навчанні.
М.Н.Покровська підкреслює, що перевірку можна зробититакою, щоб вона не уявлялась даремно витраченим часом, а була продовженнямпроцесу навчання, його особливою формою. При правильній перевірці знань учнівучитель працює з цілим класом, опитування навіть кожного учня використовуєтьсяяк можливість продовження роботи з цілим класом. Перевірка використовується дляповторення, уточнення знань, підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу.Майже на всіх уроках перевірку знань учнів можна організувати так, щоб вонавиконувала навчальну функцію.
На практиці це можна здійснювати таким чином. Для відповідівикликають 2—3 учні, завдання для них підготовлені раніше (за такої перевіркинеобхідно підбирати учнів з неоднаковими здібностями). За той час, протягомякого учні готують завдання, можна використати для роботи з класом (посильно цюроботу виконувати в повільному темпі). Коли перший учень готовий до відповіді,клас уважно його слухає, робить зауваження, виявляючи недоліки відповіді,внести виправлення в оформленні записів та інше.
У такий спосіб контролю і перевірки знань не тількиперевіряються, діагностуються знання окремих учнів, але й одночаснопоглиблюються знання всіх учнів класу. Це активізує клас, сприяє вихованнюуваги учнів, дає можливість вчителю оцінити результати навчальних досягненьбільшої кількості учнів протягом всього уроку.
Навчальна функція контролю і перевірки оцінюваннярезультатів навчальних досягнень учнів повинна здійснюватись і під часвиконання письмових робіт.
Не слід вважати нормальним те положення, під час якого метазавжди не є засобом навчання і систематизації знань, підкреслює М.Л.Крейзман.Необхідно, щоб учні, які повністю або частково не справились з виконаннямзавдань, визначили помилку і зуміли її пояснити. На практиці же частозустрічаємося з фактами, коли письмові роботи різного характеру вчителіпроводять тільки з метою виставлення бала. Помилок при цьому не аналізують, непроводять додаткових робіт з метою їх усунення. Інколи учні навіть не знають,за що їм поставили відповідний бал.
Таким чином, накопичення помилок призводить до того, щонавчання стає нудним, нецікавим.
В) Виховна функція контролю і перевірки виявляється вметодиці проведення вчителем, у наступному коментуванні й оцінюванні робіт.Істотне значення для здійснення виховної функції перевірки має спрямування їїна розвиток інтелектуальних здібностей.
Г) Розвивальна функція також тісно пов'язана з іншимифункціями контролю. Останнім часом вона почала привертати до себе пильну увагупсихологів, дидактів, методистів і вчителів. У літературі неодноразовостверджувалася думка про те, що розумовий розвиток учнів забезпечуєтьсяспеціальними методами—проблемними, пошуковими, дослідницькими. Але більшістьпсихологів і дидактів вважають, що розвивальну функцію використовують в усіхвидах контролю (попередній, поточний, тематичний, підсумковий).
Д) Контролююча функція передбачає встановлення рівнянавчальних досягнень окремих учнів і класу в цілому; вона дає вчителеві змогусудити про якість засвоєння теми, своєчасно планувати коригуючу роботу йметодику вивчення наступного матеріалу.
Психолог Б.Г.Ананьєв виділив орієнтуючу і стимулюючуфункції.
Є) Орієнтуюча впливає на розумову роботу, сприяєусвідомленню учнем процесу цієї роботи і розумінню власних знань.
Ж) Стимулююча впливає на вольову сферу через переживанняуспіху чи невдачі.
Систематичний підхід до аналізу і досліджень контролю за оцінюваннямрезультатів навчальних досягнень учнів дозволив визначити взаємозв'язок функційуправлінського циклу: планування, регулювання (своєчасність) і координація,контроль, оцінка і стимулювання.
Оцінкаі стимулювання — тісно взаємопов'язані і складають управлінський цикл. У цьомуциклі планування є вихідною функцією. Тому дуже важливо визначити об'єктиконтролю організаційної діяльності, які саме і обумовлюють навчальний процес —учитель і учні. Отже, цілісне дослідження проблеми контролю і перевірки таоцінки результатів навчання під час вивчення навчальних предметів неможливе бездослідження його взаємозв'язків з функціями планування і управління.
Багатопредметністьсередньої ланки навчання та різноманітність його цілей зумовлюють великускладність у визначенні вчителями головних завдань вивчення того чи іншогоматеріалу. Тому, розпочинаючи вивчення нової теми, вчитель має ще раз уважнопрочитати, як вона окреслена в програмі, зіставити з нею зміст підручника, щобуявити послідовність розгортання матеріалу за визначену кількість годин,результат, до якого слід прагнути. Виходячи з цього, в межах системи уроківвизначають об'єкти контролю, різні види та способи виконання перевірних робіт.
Перед вивченням нового, особливо складного матеріалу Застосовуєтьсяпопередній контроль, мета якого — виявити рівень знань, умінь, способів дій,які мають стати фундаментом для засвоєння нової теми. У ході вивченняматеріалу, його закріплення і актуалізації застосовуються різні види перевірнихзавдань для поточного контролю якості засвоєного, що дає вчителеві можливістьоперативно впливати на прогалини в знаннях учнів або вибрати інші методироботи.
Тематичний контроль має на меті виявити рівень засвоєння обов'язковихзнань з теми. Наприкінці чверті і року здійснюється підсумковий контроль.
У процесі теоретичного дослідження, вивчення педагогічного досвідубудуть розроблені вимоги до організації і здійснення контролю за оцінюваннярезультатів навчальних досягнень учнів основної школи під час вивченнягуманітарних дисциплін.
Ми розподілимо їх на три групи, які складаються з таких основних питань:
1. Вимоги до рівня компетентності.
2. Вимоги до організації здійснення контролю за оцінюванням результатівнавчальних досягнень учнів під час вивчення гуманітарних предметів.
3. Вимоги до знань методики контролю.
Опитування вчителів м. Києва показало, що більшість з них безпосередньопередбачає залежність підвищення ефективності результатів навчальних досягненьучнів від доцільності планування контролю і перевірки; здебільшого вважають, щоякість і ефективність контролю і перевірки підвищаться під час планування, коливраховуватимуться специфіка предметів і виділяються вузлові питання; іншізв'язують підвищення навчальних досягнень учнів в школах, де вони працюють, зудосконаленням перспективного, річного, тематичного, поточного та інших видівконтролю планування.
Таким чином, ефективність контролю заоцінюванням результатів навчальних досягнень учнів основної школи має бутинаправлене на виявлення особистого відношення учнів до виконання суспільнихобов'язків, ступеню активності і підготовки до проведення позакласнихміроприємств, рівня їх навченості.
1.2.Методи та форми контролюзнань
Взалежності від специфікиорганізаційних форм розрізняють контроль, здійснюваний учителем: фронтальний,груповий, індивідуальний і комбінований і самоконтроль учнів.
При фронтальній формі організаціїконтролю на питання вчителя по порівняно невеликому обсязі матеріалу коротківідповіді, звичайно з місця, дають багато учнів класу. Ця форма контролюдозволяє вдало сполучити перевірку з завданнями повторення і закріпленняпройденого матеріалу, викликаючи підвищену активність класу. Учитель ставитьпитання, як правило, перед усім класом, щоб в обговоренні цих питань бралиучасть всі учні. Кожен учень може доповнити, виправити, уточнити відповідісвоїх товаришів, підтвердити ці доповнення прикладами і т.д. Дуже частофронтальне опитування приймає вигляд жвавої бесіди. При вмілому застосуванніфронтального опитування за порівняно невеликий час удається здійснити перевіркузнань у значної частини учнів класу.
Однак при фронтальному контролібуває важко забезпечити
докладність всебічність перевірки кожногоучня окремості.
Групова форма організації контролювикористовується в тих випадках, коли виникає необхідність перевірити підсумкинавчальної роботи чи хід її виконаннячастиною учнів класу, що одержала певне колективне завдання на уроці в процесі позаурочних занять. При цьомупитання ставляться перед цією групою, у їхньому вирішенні беруть участь учні,що працювали в складі даної групи, але із обов'язковим залученням дообговорення інших учнів класу.
Індивідуальний контроль широкозастосовується для ґрунтовного знайомства вчителя зі знаннями, уміннями інавичками окремих учнів, що для відповіді звичайно викликаються до класної дошки чи до столу з приладами, до карти, хочане виключається відповідь учня і з місця, якщо при цьому не потрібні записи чиграфічні зображення, за якихми повинні стежити всі учні, наочні приладдя і різненавчальне устаткування. У зміст відповіді учня входить пояснення теоретичнихпитань, виконання за завданням учителя різних вправ, задач і експериментів. Приіндивідуальному контролі вчитель звертає увагу на докладність і усвідомленийхарактер відповіді що учиться, логічність його суджень, доказовість висунутихїм положень, уміння застосовувати засвоєні знання.
З цією метою учню задають додатковіі навідні запитання.
Учитель установлює визначену системуіндивідуального опитування, завчасно при плануванні уроку визначаючи зарезультатами своїх спостережень і попереднього контролю, кого з учнів вартозапитати на тім або іншому уроці і по яких розділах. Система ця не повинна бутитрафаретною і незмінною, тому що шаблоновий її характер не забезпечить поставленоїмети, оскільки система стає добре відомою учням і контроль втрачає елементнесподіванки, що має немаловажне значення для забезпечення систематичноїпідготовки учнів до уроків.
Контроль повинен стимулюватипостійну роботу всіх учнів, і це певною мірою досягається його несподіванкоюдля учнів. Дане становище, зрозуміло, не виключає можливості попередньогопопередження окремих учнів про майбутню перевірці, якщо ці учні одержувализавдання по самостійній роботі, пов'язаної з усуненням недоліків у знаннях, умінняхі навичках.
При продуманій організаціїіндивідуальний контроль сприймається учнями як звичайний елемент навчальногопроцесу і не викликає негативних емоцій. Дуже важливо зосереджувати увагу всіхучнів класу на відповіді товариша, забезпечувати активну участь школярів у тійчастині уроку, що зайнята індивідуальним контролем. Досягається це такимиприйомами, як постановка вчителем проблемних питань або завдань перед усім класом з наступним викликом для відповідітого чи іншого учня (як при фронтальному опитуванні), коментування учнямиокремих положень відповідей своїх товаришів, доповнення їхніми повідомленнями іприкладами, пропозицією інших, оригінальних способів виконання вправ івирішення завдань і ін.
Одним із прийомів активізаціїіндивідуального контролю є питання учнів своєму товаришу під час йоговідповіді. Слід, однак, враховувати, що не можна занадто широко користатися цимприйомом, тому що, по-перше, учню, що задає питання, не завжди вдаєтьсяправильно його сформулювати; по-друге, зниження оцінки з-за питання товаришаможе викликати ускладнення в їхніх відносинах. Краще, якщо питання школярівбудуть трансформовані вчителем і від його особи запропоновані .
Індивідуальний контроль розрахованийна перевірку під час уроку невеликої кількості учнів, він залежить від часу, щовідводиться на перевірку, характеру й обсягу вивченого і підлягаючого перевірціматеріалу, рівня підготовки учнів.
У комбінованій формі контролю (притак званому ущільненому опитуванні) досягається вдале сполученняіндивідуального контролю з фронтальним і груповим. Особливістю цієї формиконтролю є одночасний виклик учителем для відповіді декількох учнів, з якиходин відповідає усно, 1-2 готуються до відповіді, виконуючи на класній дошцінеобхідні графічні роботи чи записуючи умови і хід розв'язання завдань, а іншіза окремими партами виконують індивідуальні письмові чи практичні завдання.
Достоїнства ущільненого опитуванняполягають у тім, що воно дає можливість ґрунтовно перевірити трохи учнів припорівняно невеликій витраті часу. Серйозні заперечення проти цієї формиконтролю ґрунтуються на тім, що вона обмежує навчальну функцію перевірки, томущо учні, що самостійно виконують завдання, не приймають участі у фронтальнійроботі з класом, а результати їхньої діяльності перевіряються вчителем замежами уроку. Крім того, при відсутності у вчителя достатніх навичок розподілууваги, буває досить важко одночасно проводити бесіду з одним учнем, стежити зароботою самостійно виконуючі завдання і залучати до активної участі внавчальній роботі інший склад класу.
Тому рекомендується піддаватиущільненому опитуванню одночасно обмежену кількість учнів (3-4 чоловіка),застосовувати цю форму контролю переважно в тих випадках, коли навчальнезначення контролю не має вирішального значення (наприклад, після того якматеріал вже засвоєний і є необхідність здійснити перевірку тільки деякихучнів). Комбінована форма контролю надає можливість використовуватипрограмовані засоби для перевірки знань, умінь і навичок учнів у більшомуступені, ніж при інших формах контролю.
Самоконтроль учнів забезпечуєфункціонування внутрішнього зворотного зв'язку в процесі навчання, одержанняучнями інформації про повноту і якість вивчення програмного матеріалу, міцностісформованих умінь і навичок, що виникли труднощях і недоліках. Самоперевіркамає велике психологічне значення, стимулює навчання. З її допомогою ученьреально переконується в тім, як він опанував знаннями, перевіряє правильністьвиконання вправ шляхом зворотних дій, оцінює практичну значимість результатів виконанихзавдань, вправ, дослідів і т.д. В організації самоконтролю учнів застосовуютьсязасоби машинного і безмашинного програмування.
Серед методів контролю виділяють:усну перевірку, перевірку письмово-графічних робіт і перевірку практичних робіт.
Усна перевірка організується по-різному, в залежності відїї мети та від змісту матеріалу, що перевіряється. Серед цілей перевірки можнавиділити наступні: перевірити виконання домашнього завдання, виявитипідготовленість учнів до вивчення нового матеріалу, перевірити ступіньрозуміння і засвоєння нових знань. У залежності від змісту вона проводиться поматеріалі попереднього уроку або поокремих розділах і темах курсу.
Методика усної перевірки містить у собі дві основнічастини:
а) складання перевірочних питань і їх запитування
б) відповідь учнів на поставлені питання
Складання перевірочних питань і завдань — важливийелемент усної перевірки. Якість питань визначається їхнім змістом, характеромвиконуваних учнями при відповіді на питання розумових дій, а також словеснимформулюванням.
При складанні питань завжди виходять з того, щоперевіряти потрібно ті знання, що є основними в даному курсі або відносно важко засвоюються учнями, або які необхідні для успішного засвоєння подальших розділів і тем курсу. Надобір питань впливає вид перевірки: для уточнення змісту питань для поточноїперевірки необхідний аналіз зв'язків досліджуваного матеріалу з ранішепройденим, а для тематичної і підсумкової перевірки — виділення головних знаньі способів оперування ними. Причому усну перевірку вважають ефективною, якщовона спрямована на виявлення свідомості сприйняття знань і усвідомленостіїхнього використання, якщо вона стимулює самостійність і творчу активністьучнів.
Якість питань визначається характером розумових дій, щовиконують учні при відповіді на питання. Тому серед перевірочних завданьвиділяють питання, що активізують пам'ять (на відтворення вивченого), мислення(на порівняння, доказ, узагальнення), мову. Велике значення мають проблемніпитання, що змушують застосовувати отримані знання в практичній діяльності.
Якість усної перевірки залежить від підбора,послідовності і постановки питань, що пропонуються: по-перше кожне питанняповинно бути цілеспрямованим і логічно завершеним, а по-друге - повинно бути гранично стиснутим, лаконічним іточним.
Другою складовою частиною усної перевірки є відповідьучня на питання. У дидактичній літературі виділяються дві умови якісноговиявлення знань учня:
1) Учню ніхто не заважає (вчитель і клас коментують відповідь потім).
2) Створюється обстановка, щозабезпечує найкращу роботу його інтелектуальних сил.
Переривати учня можна тільки в тому випадку, якщо він невідповідає на запитання, а ухиляється вбік. При оцінці відповіді учня звертаютьувагу на правильність і повноту відповіді, послідовність викладу, якість мови.
Прийоми усної перевірки використовуються на різних етапахуроку. Вибір тих чи інших прийомів багато в чому визначається метою і логікоюуроку.
Перевірка письмово – графічних робіт
Другим широко застосовуваним методом контролю внавчанні є перевірка письмово-графічнихробіт. Цей метод має свої якісні особливості: велика об'єктивність у порівнянніз усною перевіркою, охоплення потрібного числа що перевіряються, економія часу.Застосування письмових робіт використовується для:
1) Перевірки знання теоретичногоматеріалу
2) Уміння застосовувати його до рішеннязадач
3) Контролю сформованих навичок
У методиці письмово-графічних робіт виділяють чотириосновних етапи, яким треба приділяти увагуц — це підготовка, організація,проведення, аналіз результатів.
При підготовці потрібно: визначити мету перевірки,відібрати зміст об'єктів перевірки, скласти перевірочні завдання.
При організації перевірочної роботи учнемповідомляється, у яких зошитах їївиконувати, які завдання їм призначені,як озаглавити роботу, як оформити рішення, час виконання роботи. При цьомупотрібно стежити за самостійністю виконання роботи кожним учнем.
Аналізування відповідей учнів ефективно тоді, коли вонопроводиться за визначеними схемами. Ретельно проведений аналіз дозволяєглибоко вивчити прогалини і досягнення окремих учнів, виділити типові помилки йосновні труднощі учнів, вивчити причини їхньої появи і намітити шляхи їхньогоусунення.
Перевірка практичних робіт
За допомогою цього методу одержують дані про уміння учнівзастосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань, користатисярізними таблицями, формулами.
Вчитель одержує звіт учня, у якому наводиться тільки результат чи схематично описані план практичної роботи та її результати. Це трохиускладнює перевірку й оцінку кожної дії учня. Тому на практиці в перевірочномузавданні приводитися алгоритм його виконання, що дозволяє здійснити такуперевірку правильності дій учня. Усі роботи перевіряються, але оцінюютьсяпо-різному, за результатами оглядових робіт оцінки виставляються в журнал, зарезультатами тренувальних робіт можна ви