Аналіз програми та підручників з української мови щодовивчення частин мови в початковій школі
(реферат)
Зміст
1. Змістнавчальних програм
2. Оглядосновних та додаткових підручників з української мови
3. Методикаопрацювання частин мови в початкових класах
4. Списоквикористаної літератури
Вивченняіменника як частини мови у початковій школі передбачене програмою для середньоїзагальноосвітньої школи 1-4 класів (2009 р.).
Згіднорозділу програми, підготовка до вивчення іменника проводиться вже в першомукласі і полягає у розвитку в учнів уваги до лексичного значення слова.Проходить накопичення того конкретного матеріалу, на основі якого стає можливимузагальнення відносно типового для іменника лексико-граматичного значення:означає назву предмета.
Згіднозмісту навчального матеріалу учні 1-х класів повинні:
· впізнаватиі розрізняти слова-назви предметів, ознак, дій;
· вмітипоставити до слів питання;
· володітизагальновживаними українськими словами, зокрема тими, що стосується навчальноїдіяльності;
· відрізнятина слух загальновживані українські слова від слів споріднених мов з тим самим значенням.
Запрограмою, у 2 класі здійснюється більш цілеспрямована робота над іменниками впроцесі вивчення теми «Слова, які відповідають на питання хто? що?, і :
· учніповинні навчитися ставити питання до іменників;
· розрізнятиіменники, які відповідають на питання хто? Що?;
· змінюватиза зразком іменники, які відповідають на питання хто? що?, за числами(один-багато);
· розумітироль іменників у мовленні.
Поступовоу дітей починає формуватися розширене розуміння назви предметів.
Запрограмними вимогами, на кінець другого навчального року діти повинні вмітивизначати головні члени речення із трьох-чотирьох слів, у якому підметвиражений іменником у називному відмінку, а присудок — особовими формамидієслова, самостійно добирати синоніми та антоніми до іменників і вводити їх у речення.
У3 класі згідно вимог програми учні повинні:
· матиуявлення і поняття про іменник як частину мови; впізнавати в тексті ісамостійно добирати іменники, ставити питання до іменників, що належать дорізних родів;
· будуватисполучення іменників з іншими словами, використовуючи для зв’язку закінчення іприйменники;
· розрізнятиіменники – назви істот і неістот, правильно ставити до них питання;
· розрізнятивласні і загальні іменники, добирати відповідні приклади;
· вживати вписьмових текстах власні іменники з великою буквою;
· відноситидо іменників за поставленим питанням (що) опредмечені якості, дії (зелень,добро, плавання, напис);
· розрізнятиі пояснювати в процесі навчальної роботи іменники в прямому і переносному значеннях;
· визначатирід іменників, ставити питання і відносити іменник до одного з родів;
· змінюватиіменники за числами, визначати число іменників;
· знатиназви відмінків і відмінкові питання; змінювати іменники різних родів завідмінками з орієнтуванням на зразок, навчальну таблицю;
· добиратинайуживаніші (1-3) синоніми та антонім до заданих іменників;
· вживатисиноніми і антоніми в усних і письмових висловлюваннях; брати участь вудосконаленні в навчальних і власних текстів за допомогою синонімів.
Цізавдання вирішуються під час вивчення таких тем:
Загальнепоняття про іменник (питання, значення, роль та зв'язок у реченні). Іменники,що означають назви істот і неістот.
Власній загальні іменники. Велика літера у власних іменниках.
Рідіменників: чоловічий, жіночий, середній.
Вправина визначення роду іменників. Спостереження за родовими закінченнями іменників.
Накінець третього навчального року учні повинні вміти — виконувати аналіз зачастинами мови, встановлювати зв'язок слів, визначати головні і другоряднічлени у реченнях із трьох-шести слів, у яких підмет виражений іменником уназивному відмінку, а присудок — особовими формами дієслова, будувати зв'язнурозповідь за малюнками з використанням дієслів з п'яти-шести речень (усно) і зчотирьох-п'яти речень (письмово).
Згідновимог програми учні 4-го класу повинні:
· відноситидо іменників слова з абстрактним значенням, які відповідають на питання що?;
· добиратидо поданих іменників 2-3 синоніми, антоніми;
· розкриватизначення (2-3) багатозначного іменника; вводити його в словосполучення, речення(у процесі виконання навчальних вправ);
· визначатирід і число іменників;
· змінюватиіменники за числами і відмінками;
· визначатипочаткову форму іменника (називний відмінок однини);
· змінюватив процесі словозміни іменників;
· перевірятиза словником закінчення в родовому і орудному відмінках іменників на — ар, — яр;
· використовуватив мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду — назв істот у давальномуі місцевому відмінках однини;
· вживати:подвоєння букв на позначення м’яких приголосних перед закінченням – ю ворудному відмінку іменників жіночого роду з основою на приголосний; апострофперед закінченням –ю в іменниках з основою на б, п, в, м, ф;
· невживати подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
· користуватисянавчальними таблицями відмінювання іменників у множині в процесі виконаннявправ на практичне засвоєння відмінкових закінчень іменників, вживанняприйменників з іменниками в окремих відмінках;
· вживатилітературні форми закінчень -ах (-ях) іменників у місцевому відмінку множини.
Такимчином, розділ програми середньої загальноосвітньої школи „Мова. Мовлення,правопис і розвиток мовлення“, який включає вивчення теми»Іменник" у 1—4 класах, забезпечує тісний взаємозв'язок лексичних,граматичних, орфоепічних знань та мовленнєвих умінь і навичок молодшихшколярів, які є фундаментальною основою для подальшого вивчення іменника в старшихкласах.
Вивченнярідної мови у початкових класах здійснюється за допомогою таких підручників:
Таблиця1
Основні та додаткові підручники та навчальні посібникиНазва Автор Клас Видавництво Рік видання 1 2 3 4 5 Основні підручники та навчальні посібники. Буквар (підручник)
Вашуленко М.С.,
Скрипченко Н. Ф. 1 Освіта
2004,
2007 Рідна мова (підручник) Білецька М.А., Вашуленко М.С. 2 Освіта 2002 Рідна мова (підручник) Білецька М.А., Мельничайко 0.1. 3 Освіта 2003 Рідна мова (підручник) Вашуленко М.С. та ін. 4 Освіта 2004 Додаткові підручники та навчальні посібники Супутник букваря (посібник) Вашуленко М.С, Вашуленко В.Ф. 1 ТОВ «КІМО» 2004 Буквар (підручник) Чорна М.М., Грабар Д.І. 1 Світ 1995 Буквар (підручник) Луцик Д.В., Проць М.М., Савшак А.С. 1 Світ 2004-2007
Однимз аспектів навчання мови є мовленнєва діяльність. Програми для середньоїзагальноосвітньої школи передбачають набуття учнями елементарних знань про мовуі мовлення, однак основна увага приділяється забезпеченню і розвиткові всіхвидів мовленнєвої діяльності: слуханню-розумінню (аудіюванню), говорінню,читанню, письму.
Навчанняграмоти за Букварем М.С. Вашуленка, Н.Ф. Скрипченкопобудоване на мовленнєвій основі і цьому слугують малюнки, тексти і вправи.
Відповіднодо мети вивчення мови у букварі є достатня кількість синтетичних вправ,завдань, текстів для ознайомлення зі словами-назвами предметів.
Вивчаючибукви, вчителі прокладають мовну стежину від звука до знайомих дітям слів, атакож і до нових слів, які можуть стати гарними помічниками дитини у здійсненінею однієї з найважливіших потреб-потреби в спілкуванні, у мовномусамовиражені.
Підручникинаписані відповідно до вимог школи, на належному науково-теоретичному таметодичному рівні. Навчальний матеріал, його зміст та розміщення повністювідповідають вимогам програми для середньої загальноосвітньої школи.
Упідручниках передбачено застосування на уроках елементів програмового,проблемного і диференційованого навчання, розвитку мислення дітей, є багатийматеріал для мотивації навчальної діяльності учнів та актуалізації знань.
Длякожного розділу у підручниках підібрано цікавий і різноманітний матеріал,робота над яким забезпечує розвиток усного і писемного мовлення, творчої уяви,сприяє досягненню виховної та розвивальної мети навчання. Крім того, виділеноокремі групи завдань: на класифікацію та узагальнення, з логічнимнавантаженням, з елементами досліджень.
Вдалоавторами підручників розроблено і методичний апарат: завдання нестандартні,різної складності з урахуванням вимог програми. Подані вони в логічнійпослідовності з поступовим нарощуванням труднощів.
Інструкціїдо вправ чіткі та зрозумілі.
Шрифтчіткий і відповідає віковим особливостям учнів, гарне поліграфічне оформлення підручників,якісний папір.
Важливезавдання початкового навчання української мови — прищепити молодшим школярамзвичку осмислено ставитись до мовних явищ, орієнтуватися в мовній структурі,сформувати науково правильні уявлення з фонетики і графіки, лексики,словотворення, граматики (морфології і синтаксису).
Колиучні беруть у руки перший підручник з української мови, слід виховувати в нихпочуття гордості за рідну мову. Адже успіх в оволодінні мовними знаннями,мовленнєвий розвиток дітей значною мірою залежатимуть від того, як будесформовано в них інтерес до рідного слова, до пізнання нового в мові, від того,як часто на уроках діти «відкриватимуть» для себе маленькі таємницімовної глибини.
Уході первинного ознайомлення учнів 2 класу з іменником їхню увагу звертають налексичний бік слова, тобто на його значення, і на граматичний — постановку дослова граматичного питання, зв'язок його в реченні з іншими словами, на те,яким членом речення, головним чи другорядним, може бути слово.
Функціональнароль іменників у мовленні підкреслюється не тільки в поданих визначеннях, а й уформулюваннях завдань до вправ.
Підчас вивчення іменника значну увагу в підручнику приділено роботі над розкриттямсемантичної (значеннєвої) сторони слова (без уживання термінів “синоніми”,“антоніми”). Систематично звертається увага учнів на ці лексичні явища,підкреслюється, що за допомогою синонімів вдається уникнути повторення в текстітого самого слова.
Опрацьовуючиматеріал про іменник, учням доведеться виконати значну кількість так званихсловниково-логічних вправ: на добір видових і родових назв, на вилучення«зайвих» слів з ряду подібних за певною ознакою, на елементарневизначення предмета за його ознаками, на зіставлення і протиставлення предметівза спільними і відмінними ознаками, на сполучуваність слів.
Підручникз української мови для учнів 3 класу складений відповідно до програми,розрахований насамперед на практичне засвоєння норм української літературноїмови. Вправи у підручнику мають більший розмір, складніші за змістом, ніж упідручниках з української мови для 2 класу. Значна частина вправ подається уформі зв'язного тексту, складається з прислів'їв, загадок.
Упевній послідовності подаються вправи на вивчення ділових паперів та з розвиткузв'язної мови учнів.
Враховуючите, що переважна частина вправ виконується диференційовано, необхідно, беручидо уваги складність і розмір вправи, до початку уроку визначити вправи длякожної групи учнів.
Багатовправ є на добір однокореневих слів та слів з близьким або протилежнимзначенням, визначаються слова для звукового та звуко-буквеного аналізу, поділуїх на частини для переносу з рядка в рядок, виділення у них значущих частин.
Важливемісце відводиться лексичним вправам, які не тільки сприяють збагаченню таактивізації словника і розвитку мислення учнів, але й допомагають зрозумітирізницю між лексичним і граматичним значенням слів.
Учнямбільш цікаво дізнаватися про лексичне значення слова, ніж про його граматичнезначення. Необхідно систематично проводити лексичний та граматичний аналізслів, щоб діти навчилися розрізняти обидва значення.
Основнийвид вправ у підручнику — орфографічні вправи, тому вчитель повинен ґрунтовно тавсебічно опрацювати кожне завдання.
Основоюдля засвоєння елементів граматики є переважно спостереження над мовнимиявищами, аналіз та синтез, порівняння явищ за подібністю і відмінністю,усвідомлення мовних фактів і явищ. На цій основі учні формулюють правило та запам'ятовуютьйого.
Розуміннята глибина засвоєння граматичних і орфографічних правил перевіряється практичнопід час виконання вправ.
Щобполегшити учнями засвоєння граматичних правил, необхідно використовувати новіметоди та прийоми навчання, зокрема елементи програмованого навчання. Для цьоготреба чітко визначити етапи роботи та їх послідовність.
Наприклад,під час вивчення правила, що називається іменником, виділяємотакі частини:
а)іменник — це слово (або частина мови);
б)означає назву;
в)відповідає на питання що?, хто?
г)змінюється за родами (чоловічий, жіночий, середній),
д)числами (однина, множина),
е)відмінками,
є)виступає головним членом речення—підметом або другорядним членом речення.
Потімчастини правила про іменник об'єднуються (синтезуються), вивчаються свідомо у тійформі, що подається у підручнику.
Найбільшимитруднощами при вивченні граматики в З класі для учнів є розмежування ознак,закладених в основу орфографічних правил. Учням необхідно засвоїти правописзакінчень іменників за питаннями.
Деякіучні допускають змішування граматичних понять, їм важко буває визначити, доякої частини мови належать слова швидкість, швидкісний, швидко, крик,крикливий, кричати, зелений, зелень, зеленіти, зелено.
Утакому випадку можна використовувати прийом порівняння та зіставлення мовнихявищ, граматичних форм. Наприклад, визначити змінні слова, слова, що означаютьназву предмета, слова, що виражають ознаку предмета, слова, що означають діюпредмета, знайти незмінні слова, визначити будову змінних слів, порівнятизначення слів крик, крикливий, кричатита питання, на яківони відповідають.
Важливонавчити учнів бачити специфічні особливості кожної частини мови, вмітирозрізняти граматичні форми слів, правильно ставити до кожного слова питання, розрізнятичастини мови та члени речення, одну морфему від іншої, одну частину мови відіншої, відмінок від відмінка.
Цікавістьдо мовних явищ, до граматичних правил підвищується шляхом запровадження унавчально-виховний процес методу проблемного навчання, що сприяє розвитковірозумових здібностей в учнів, збуджує потребу здійснювати роботу пошуковогохарактеру, досліджувати певне звукове чи граматичне явище, правильно пізнати дійсність.
Елементипроблемного навчання можна впроваджувати на кожному уроці мови на різнихетапах, використовуючи запитання, які збуджують учнів до пошуку, заохочують їханалізувати та порівнювати мовні явища, робити необхідні висновки, добирати ілюстративнийматеріал.
Методпроблемного навчання успішно використовується при вивченні іменника. Наведемодля прикладу ряд запитань, які вчитель може ставити на уроках мови:
1.Яка частина мови називається іменником?
2.Як змінюються іменники? Наведи приклади?
3.Якого роду бувають іменники? Наведи приклади?
4.Чи змінюються іменники за числами?
5.Які слова допомагають визначити рід іменників?
6.Наведи приклади іменників-синонімів та іменників-антонімів?
7.Якими членами речення можуть виступати іменники?
8.Якими ознаками відрізняються частини мови (іменник, прикметник, дієслово, займенник,прислівник)?
Післяокремих тем у підручнику подаються завдання та запитання, які вчитель можевикористати для проблемного навчання.
Метаподаних завдань і запитань полягає в тому, щоб систематизувати набуті знання зпевної теми, порівняти окремі мовні явища, зробити узагальнення і висновки,перевірити важливі орфографічні правила на практиці.
Сприяютьрозумовій активізації учнів вправи, які складаються із загадок, прислів'їв,ребусів. Такі вправи вчать дітей вміти бачити суттєві ознаки предметів, бутикмітливими. Вчителеві необхідно продумати методи і прийоми виконання такихвправ, опрацювати пояснення незрозумілих слів та виразів, самостійно дібратимовні ігри, ребуси, жарти, прислів'я, дбаючи про їх змістовність та актуальність.
У4 класі, як і в попередніх, у центрі уваги стоять завдання розвитку івдосконалення усного і писемного мовлення молодших школярів. Основна увагазвертається на формування практичних умінь використовувати в мовленніграматичні форми іменників, прикметників і дієслів. При цьому важливе значеннямає вимовляння хором (особливо на етапі набуття вмінь).
Нетреба захоплюватись на уроках української мови визначенням роду, числа, назвавласна чи загальна, назва істоти чи неістоти тощо. Ці завдання виконуютьсяпопутно, найчастіше після виконання вправ, спрямованих на формування вміньвживати ті чи інші закінчення.
Навчальнізавдання, подані в підручнику, спрямовані на активізацію розумової діяльностішколярів. Учителю не слід уникати таких завдань або підказуванням зніматизакладену в них проблемність. Адже уроки української мови так само, як і іншихпредметів, мають розвивати мислення школярів.
Щобвикликати цікавість у дітей до мовних явищ, підсилити розвиток пізнавальноїактивності, в підручнику вміщені «Завдання для допитливих». Слідпам'ятати, що це не розважальні вправи, а тому не можна пропускати роботу зними. Інша справа, що їх виконання можна організувати в ігровій формі (Який ряднайдопитливіший? Хто швидше дасть відповідь? тощо).
Особливістюпідручника є те, що в ньому ряд граматичних відомостей дано не у виглядітрадиційних правил, а у віршованій формі.
Щобдосягти успішності у формуванні граматичних умінь, слід намагатися поможливості виконувати всі вправи, відведені для уроку, дотримуватись при цьомутієї послідовності, яка пропонується підручником.
Отже, аналізуючипідручники рідної мови у початкових класах, бачимо, що вони цілком відповідаютьрівню сучасних вимог, з ними охоче працюють і учні, і вчителі.
Список використаної літератури
1 БазарницькаІ. Самостійність учнів на уроках української мови як засіб особистого зростання// Початкова школа. – 2007. -№4. –С. 18-21.
2 БілецькаМ.А. Уроки української мови в 1 класі: Посібник для вчителя.-К.:Рад.шк..,1978.-159 с.
3 Будна Н.,Головко З. Довідник: Українська мова в схемах і таблицях. Посібник для учнів1-4 класів.-Тернопіль, 1999,-64 с.
4 БурдейнаА., Городівський В. Уроки української мови у 3-му класі: Посібник длявчителя.-К.: Рад. шк.., 1979,-142 с.
5 ВашуленкоМ. С., Скрипченко Н. Ф. Буквар (підручник). –К.: Освіта, 2007. -158 с.
6 Вивченняукраїнської мови в 2-3 класах. Збірник статей / За ред. Хорошковської О.Н. —К.: Радянська школа, 1984. — 89 с.
7 Гайова Л.Буду я навчатись мови золотої… Українська мова. Післябукварний період //Початковашкола. -2008. -№1. –С.17-18.
8 ГалатовичА. Вивчення частин мови 4(3)клас. – Тернопіль, 1999.-64с.
9 ГорбунцоваТ. Цікаві вправи та ігри на уроках української мови у початкових класах. — К.:Рад. шк..,1966.- 119 с.
10 ДанилкоО., Боднарчук О. Збірник рівневих завдань з української мови 2 кл..- Тернопіль:Підручники і посібники, 2003 –С. 50-59.
11 Інтегрованийурок української мови і логіки // Початкова освіта. -2007.-№48. –С. 18-21.
12 Лобчук О.Вимоги до уроку з рідної мови // Початкова школа. – 2005. -№ 6. –С. 16-19.
13 Методикавивчення української мови в школі: Посібник для вчителів / О.М. Беляев та ін. — К.: Радянська школа, 1987. — 133 с.
14 Методикавикладання української мови: Навчальний посібник / За ред. С. І. Дорошенка,М.С. Вашуленко, О. І. Мельничайко та ін. –К.: Вища школа, 1992. -398 с.
15 ПрищепаК., Вашуленко В. Збірник диктантів з української мови для 1-3 класів: Посібникдля вчителів.- К., Рад. шк..,1984. –192 с.