НПУім. Драгоманова
Курсоваробота
«Стані розвиток пізнавальних процесів дітей молодшого шкільного віку»
Студентки 1 року навчання
Інституту перепідготовки і
підвищення кваліфікації фахівців
Власенко Н. С.
Науковий керівник
к. п. н. доцент Гоголь О. В.
Київ– 2010
Зміст
Вступ
Розділ І Вікові особливості стану пізнавальних процесів молодшихшколярів
1.1 Особливості фізичного та психічного станів молодшихшколярів
1.2 Особливості розвитку уваги і мислення молодшихшколярів
1.3 Особливості розвитку мовлення, пам’яті та уявимолодших школярів
Розділ ІІ Рівень розвитку пізнавальних процесів дітей молодшогошкільного віку та прийоми його підвищення
2.1 Тестування та виявлення недоліків при формуванні пізнавальнихпроцесів у дітей молодшого шкільного віку
2.2 Прийоми розвитку пам’яті та уваги
2.3 Прийоми розвитку мовлення та уяви
Висновки
Список літератури
Вступ
На сучасному етапі розвитку наша країназазнає значних перетворень у економічній, політичній, виробничій,культурно-освітній сферах життя. Масовий перехід до користуванняелектронно-обчислювальною технікою, робота з різноманітними носіями інформації,впровадження нових технологій виробництва вимагають від кожного індивідарозвиненого логічного мислення, мовлення, пам’яті, уваги. Економічні зміни вкраїні, активізація політичних дискусій зумовлюють потребу виховуватиінтелектуально розвинену особистість, здатну насамперед грамотно, аргументованота переконливо доводити власну думку.
Перетворення в сучасному суспільстві впливаютьпередусім на навчання та виховання підростаючого покоління, тому перед школоюпостає завдання не тільки подати необхідні знання з різних галузей науки, а йна основі цих знань розвинути особистість школяра, виховати культуру йогомислення та мовлення. У цьому аспекті особливої уваги потребує початкова ланкаосвіти, оскільки тут формується більшість загально навчальних умінь і навичок,розвиваються розумові операції, вдосконалюються мовлення, мислення, пам’ять,увага, уява та інші психічні функції особистості.
При загальному зростанні інтересу допроблем розвитку пізнавальних процесів дитини у молодших класах не систематичновикористовуються методи та прийоми розвитку у дітей пам’яті, уваги, логічногомислення. Так у своїх працях науковці Балацька І. А., Піаже Ж., Вєтрова В. В.,Косма Т. В та інші наголошують про важливість і доцільність приділяти особливуувагу не лише засвоєнню дитиною необхідних знань зі шкільної програми, авсебічному розвитку школяра, особливо його пізнавальних процесів.
Завдання початкової школи – розвинути у дітейвміння та бажання навчатися, наголошуючи при цьому на невимушеній, цікавійформі розвитку у школярів мислення, уваги, зв’язного мовлення.
Таким чином, актуальність обраної проблемидослідження пояснюється, по-перше, потребами сучасного суспільства у всебічнорозвиненій особистості, здатній переконливо та аргументовано доводити власнудумку; по-друге, недостатнім ступенем використання засобів розвиткупізнавальних процесів як учителями молодших класів, так і батьками школярів.
Об’єктом дослідження є процес розвиткупізнавальних процесів молодших школярів в умовах загальноосвітньої школи, апредметом — методика розвитку мислення, пам’яті, уваги, зв’язного мовленнядітей молодшої школи .
Мета дослідження полягає у вивченні віковихособливостей пізнавальних процесів молодших школярів та використанні певнихметодичних розробок у розвитку цих процесів із групою дітей віком від 5 до 7років.
Досягненню мети та перевірці гіпотези сприялорозв’язання таких завдань:
1. Дослідити особливості фізичного тапсихічного розвитку дітей молодшої школи.
2. Встановити недоліки у формуванні ірозвитку у дітей пізнавальних процесів.
3. Дослідити ефективні методики розвиткупізнавальних процесів молодших школярів.
Дослідження проводилося на базі учнівнедільної школи Церкви «Християнське життя» віком 5-7 років.
Розділ І Вікові особливості станупізнавальних процесів молодших школярів
1.1 Особливості фізичного та психічногостанів молодших школярів
Поява в житті суспільства системи загальноїобов’язкової середньої освіти зумовила виділення особливого періоду в розвиткудитини – молодшого шкільного віку. Він відсутній у дітей, які взагалі ненавчалися у школі, або освіта яких завершилася на цій початковій ланці.
У цей період відбувається активнеанатомо-фізіологічне дозрівання організму. До семи років завершуєтьсяморфологічне формування лобного відділу великих півкуль головного мозку, щостворює сприятливі можливості для здійснення довільної поведінки, планування йвиконання певної програми дій.
До шести-семи років підвищується рухливістьнервових процесів, дещо збільшується врівноваженість процесів збудження ігальмування (хоча перші ще продовжують домінувати, що зумовлює непосидючість тапосилену емоційність молодших школярів).
Узагальнюючи вищесказане, можна зробитивисновок, що у дітей семи-десяти років основні властивості нервової системи засвоїми характеристиками наближаються до властивостей нервової системи дорослоїлюдини, хоча ці характеристики ще не стійки. [1, 58-61]
Як показує досвід, хоча вчорашнє дошкільнястає першокласником і має взяти на себе значно більшу відповідальність, зазнаєрозумових навантажень і прагне виправдати очікування дорослих, воно все-такизалишається дитиною із своїм прагненням до гри, розваг та фізичної активності.Цей аспект повинен бути врахований як вчителями молодших класів, так і батькамипершокласників з тим, щоб не допустити в дитини перевантажень та відрази донавчання.
Також потрібно враховувати такепсихологічне явище, як криза семи років, яка відбувається саме в періодмолодшої школи. Криза семи років є перехідним періодом, що дошкільне дитинствовід молодшого шкільного віку. Це криза саморегуляції, яка нагадує кризу першогороку. Її основні симптоми:
втрата безпосередньої поведінки (міжбажанням і вчинком вклинюються внутрішні переживання щодо правомірності чидоцільності власних дій);
манірність поведінки (намагаючисьвиправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивніякості, які їй не властиві);
симптом «гіркої цукерки» (дитині погано,але вона намагається це приховати).
Семирічна дитина не може стримувати своїпочуття, не вміє керувати ними. Утративши одні форми поведінки, вона ще неоволоділа іншими. Виникають труднощі у вихованні, дитина замикається в собі ічасто стає некерованою.
В основі цих симптомів лежить узагальненняпереживань. У дитини виникло нове для неї внутрішнє життя, безпосередньо непов’язане з оточуючим. Я наслідок, змінюється структура поведінки дитини,формується смислова орієнтувальна основа вчинку. За словами Д.Б. Ельконіна,коли з’являється орієнтація на смисл вчинку, дитина переходить у новий вік.
Криза вимагає переходу до нової соціальноїситуації. Дитині потрібно вступити в стосунки із суспільством як із сукупністюлюдей, котрі здійснюють обов’язкову, суспільно необхідну і корисну діяльність.У сучасних умовах це виражається насамперед у прагненні дитини піти до школи,стати учнем. Усе, що стосується навчання, виходить на перший план, а те, щопов’язано з грою, стає менш важливим. Маленький школяр продовжує із захопленнямгратися ще довго, але гра перестає бути основним змістом його життя. [1,58-61]
Найавторитетнішою фігурою для дитини вмолодшому шкільному віці стає вчитель, тому з особливою відповідальністюнеобхідно ставитися до вибору першого вчителя.
Включаючись у нову для них навчальнудіяльність, діти поступово звикають до її вимог, а дотримання останніх, в своючергу, зумовлює розвиток нових якостей особистості, відсутніх у дошкільномувіці. Основними новоутвореннями психіки дитини молодшого шкільного віку єдовільність як особлива якість психічних процесів, внутрішній план дій тарефлексія. Саме завдяки їм психіка дитини молодшого шкільного віку досягаєрозвитку, необхідного для подальшого навчання у середній школі, переходу допідліткового віку з його особливими вимогами та можливостями.
Дослідження доводять, що успішне навчаннядітей у школі залежить від певних особливостей поведінки батьків. Батькивстигаючих учнів мають реалістичні уявлення про поточні досягнення своїх дітей,але при цьому вірять, що в майбутньому вони обов’язково доб’ються успіху укар’єрі. Такі батьки допомагають дітям розвивати впевненість у власних силах,заохочуючи до виконання посильних завдань у школі і вдома.
І, напевне, найважливіше, що батькивстигаючих учнів постійно спілкуються з ними. Вони читають своїм дітям книги,уважно вислуховують їхню думку, регулярно розмовляють з ними. Батькипідтримують інтерес дітей до пізнання і подають їм у цьому приклад. [2,485]
У процесі навчальної діяльностізбагачується мотивація школяра. Розвиваються пізнавальні інтереси,зацікавленість не лише процесом, а й змістом навчання, усвідомлення необхідностівиконання навчальних завдань, почуття обов’язку, відповідальності передвчителем та батьками.
Власне, логіка розвитку дитячої гризумовлює формування передумов для поступової трансформації ігрової мотивації внавчальну, при якій дії виконуються заради конкретних завдань і умінь, щодозволяє добитися похвали, визнання з боку дорослих і однолітків, особливогостатусу.
За даними Н. І. Гуткіної, діти 3-5 роківотримують задоволення від процесу гри, а 5-6 років – не лише від процесу, а йвід результату, тобто перемоги у грі. В іграх за правилами, які характерні длястаршого дошкільного і молодшого шкільного віку, виграє той, хто краще освоївгру. Приміром, для гри у «класики» потрібне спеціальне тренування, щоб влучнокидати битку, стрибати, добре координувати свої рухи тощо. Дитина прагневідпрацювати відповідні навички, виконуючи окремі, не дуже цікаві дії. Тобто, вігровій мотивації уже наявне певне зміщення акценту з процесу на результат,окрім того, розвивається мотивація досягнення.
Повноцінна діяльність дитини у навчальнихситуаціях вимагає виконання ще одного типу дій – дій контролю. Учень повиненуміти співвідносити свої навчальні дії з даними зразками, пов’язувати отриманірезультати з рівнем та повнотою їх виконання. Спочатку провідна роль в організаціїконтролю належить учителю, та поступово на цій основі формується самоконтрольучня за процесом засвоєння знань.
За даними А.І. Ліпкіної, молодші школярівисоко оцінюють власну роботу, якщо витратили на неї багато часу та доклаличимало зусиль, незалежно від отриманого результату. До роботу інших дітиставляться, зазвичай, критичніше. Тому молодших школярів слід спеціально вчитиоцінювати не лише власну роботу, але й роботу однокласників за загальнимикритеріями.
З цією метою часто використовуються такіприйоми, як взаємне рецензування, колективне обговорення відповідей тощо. Вонидають позитивний ефект саме у початковій школі. Починати аналогічну роботу всередніх класах менш ефективно, оскільки підлітки, орієнтуючись передусім надумку однолітків, уже не так легко сприймають загальні критерії оцінки іспособи її трактування.
Упродовж молодшого шкільного віку помітнапевна динаміка ставлення дітей до навчання. Спочатку діти оцінюють його лише якдіяльність, до якої схвально ставляться дорослі, згодом їх починаютьприваблювати оремо навчальні дії, і, нарешті, вони прагнуть самостійноперетворювати конкретно-практичні завдання в навчально-теоретичні, цікавлячисьвнутрішнім змістом навчальної діяльності. [1, 64]
1.2 Особливості розвитку уваги і мисленнямолодших школярів
Увага дитини розвивається у зв'язку зрозвитком її життєдіяльності, виникненням нових потреб. Проте оптимальні умовидля розвитку уваги дитини створюються у процесі учбової діяльності, колипочинає формуватися довільність психічних процесів, у тому числі уваги йуважності як властивості особистості.
Розвиток уваги у молодшому шкільному віціпов'язаний із оволодінням новим видом діяльності — учбовою, яка стає провідноюі формує нові інтереси, розширює кругозір, сприяє оволодінню новими видамипрактичної діяльності [3]. Молодший школяр усе більше звертає увагу на тісторони реальної дійсності, що раніше залишалися поза увагою.
Дитина приходить до школи, маючи всі видимимовільної і довільної уваги. Проте довільна увага перебуває лише на початкудругої фази свого розвитку. У процесі шкільного навчання вона далівдосконалюється, причому тільки наприкінці молодшого шкільного віку її розвитоквступає в свою більш високу фазу.
У цьому віці досить сильною є реакція навсе нове і яскраве. Дитина ще не може керувати своєю увагою і часто опиняєтьсяпід владою зовнішніх вражень. Розвиток мимовільної уваги у молодшому шкільномувіці пов’язаний зі збагаченням досвіду, розширенням кола інтересів дитини, узв'язку з чим її увага приковується до більш широкого кола предметів і явищдійсності. Дана форма уваги як домінуюча зустрічається в учнів початковихкласів на початку навчання [4].
Мимовільна увага молодшого школяра виникаєзавдяки образному, наочному, яскравому навчальному матеріалу та емоційностійого викладання. Одна із загальних особливостей уваги молодшого школяра — цездатність легше зосереджуватись на предметах зовнішнього світу, аніж на власнихдумках, і відповідно сенситивність у формуванні проявів мимовільної уваги [5].
Особливості мимовільної уваги молодшогошколяра залежать від розвитку нервової системи, а саме від зміни процесівзбудження та гальмування у корі великих півкуль, які у молодших школяріввідбуваються досить швидко. Цим пояснюється те, що діти молодшого шкільноговіку дуже чутливі до зовнішніх вражень, легко звертають увагу на кожнийподразник. Тому нове джерело збудження, яке виникає в корі мозку, спонукаєдитину відволікатися від того, на чому вона була зосередженою [6, 135]. Результатомвідволікання є нестійкість уваги, безпосереднє переключення її з одногопредмета на інший, тобто її мимовільність. Учбова діяльність сприяє формуваннюуваги через систему зовнішньо заданих вимог.
Збагачення досвіду дітей, виникнення ірозвиток у них нових інтересів у процесі учбової діяльності створює підґрунтядля подальшого розвитку мимовільної уваги до різноманітних предметів і явищзовнішнього світу. Включаючись під керівництвом дорослих у різні видидіяльності (гра, малювання, виконання нескладних доручень тощо), молодшішколярі можуть тривало ними займатися, виявляючи необхідну для цього стійкістьїх мимовільної уваги. Із віком дітей ця стійкість помітно зростає.
Увага молодшого школяра тісно пов'язана змисленням. Діти не можуть зосередити свою увагу на нечіткому, незрозумілому,вони швидко відволікаються і починають займатися сторонніми справами. Томунеобхідно складне, незрозуміле зробити для учнів доступним і зрозумілим,розвивати вольові зусилля, а разом з тим і довільну увагу.
Навіть за зосередження уваги дітинеспроможні помітити головного, істотного. Це пояснюється особливостями їхньогомислення: наочно-образний характер мисленневої діяльності веде до того, що дітивсю свою увагу спрямовують на окремі предмети чи їхні ознаки. Образи, уявлення,які виникають у свідомості, викликають емоційне переживання, що має гальмівнийвплив на мисленнєву діяльність. І якщо суть предмета не знаходиться наповерхні, якщо вона замаскована, то молодші школярі не розпізнають її. Ізрозвитком і удосконаленням розумової діяльності діти стають усе більше здатнимизосередити свою увагу на головному, основному, істотному.
Дитині недостатньо розуміти, що вонаповинна бути уважною, необхідно навчити її цього. Основні механізми довільноїуваги закладаються в дошкільному дитинстві і розвиваються у процесі навчання. Уцей період розвиток довільної уваги передбачає формування трьох умінь:прийняття інструкцій, які поступово ускладнюються; утримання увагою інструкційупродовж усього заняття; розвиток навичок самоконтролю [6, 213].
Увага у молодших школярів розвивається ушкільному і позашкільному середовищі. Учбова діяльність ставить нові, щоразскладніші вимоги до уваги учнів і разом з тим приводить до створення тихвнутрішніх умов, від яких залежить її подальший розвиток. Дітям потрібноусвідомлювати завдання, виконувати їх незалежно від того, привабливі вони чині, відповідно планувати і організовувати свою діяльність, контролювати її хіді результати [4]. Разом з тим у ході учбової діяльності діти збагачуються новимизнаннями, вміннями і навичками, у них з’являються нові інтереси, перспективніцілі, розвиваються вольові якості, які дають їм змогу поступово переходити додосконалішої внутрішньої організації і регуляції діяльності.
Розвиток довільної уваги в молодшому шкільномувіці проходить ряд послідовних етапів. Зокрема, у 6 років виникає елементарнаформа довільної уваги під впливом самоінструкції. Довільна увага найбільшерозвивається в активній діяльності, в іграх, маніпуляції предметами, під часвиконання різних дій. У 7-річному віці увага розвивається й удосконалюється,відбуваються наступні зміни: розширюється обсяг уваги; зростає її стійкість;формується післядовільна увага. Обсяг уваги у даному віці залежить від минулогодосвіду і розвитку дитини.
Увага молодшого школяра тісно пов'язана змовленням, і в цьому віці довільна увага формується в зв'язку з загальнимзростанням його ролі в регуляції поведінки дитини. Що краще розвинуте мовленняу дитини цього віку, то вищим є рівень розвитку сприймання і раніше формуєтьсядовільна увага.
Мислення. У цей період здійснюється перехідвід наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, допонятійного, науково-теоретичного. Конкретність мислення першокласниківвиявляється передусім у тому, що при розв’язанні розумового завдання вониопираються на означені словами конкретні предмети, їх зображення або уявлення.Їм легше проаналізувати конкретний факт та зробити відповідні висновки, ніжнавести приклад до загального правила.
Під впливом навчання в структурі мисленнядитини змінюється співвідношення образних і понятійних, конкретних іабстрактних компонентів на користь зростання ролі останніх.
Молодші школярі вчаться визначати відомі їмпоняття, виділяючи загальні та істотні ознаки об’єктів, розв’язувати дедаліскладніші пізнавальні та практичні завдання, виконуючи потрібні для цього діїта операції і виражаючи результати в судженнях, поняттях, міркуваннях таумовиводах.
Аналіз на початках має практично-дієвий іобразно-мовний характер. Від елементарного аналізу, коли до уваги береться лишеякась частина предмету, діти поступово переходять до комплексного, прагнучирозглянути усі частини, чи властивості предмета пізнання, хоча ще не вміютьвстановлювати взаємозв’язки між ними.
Розвивається систематичність аналізу,уміння знаходити серед різних частин і властивостей предметів головні.Об’єктами аналізу виступають предмети, явища, процеси, вчинки людей, мовніявища.
Аналіз поступово пов’язується із синтезом,однак для молодших школярів перший є доступнішим розумовим процесом. Їм легшевиділяти елементи в цілому, ніж об’єднувати в ціле окремі поняття. (А. Валлон, І.Ломпшер).
Загалом, засвоєння молодшими школярамиуміння порівнювати підносить їх аналітико-синтетичну діяльність на вищийрівень. Аналіз поступово переходить в абстрагування, яке стає важливимкомпонентом мислительної діяльності учнів, необхідним для узагальнення іформування понять. Однією з тенденцій, яка має місце в абстрагуванні, єготовність вважати зовнішні, яскраві, вражаючи ознаки об’єкта суттєвими, хочавони нерідко і не є такими. Крім того, молодшим школярам порівняно легшедається абстрагування властивостей предметів, ніж їх зв’язків і відношень.
Із трьох взаємопов’язаних функційабстрагування у пізнавальній діяльності (ізолювання ознак об’єктів, виділенняїх, розчленування) молодші школярі частіше використовують першу. Виділяючипевні ознаки об’єктів, діти не повністю абстрагуються від інших, внаслідок чогоїм важко здійснювати варіювання істотних і неістотних ознак. Тому діти часто їхототожнюють. [1, 65-66]
Під впливом вимог навчальної діяльностіпоступово вдосконалюються і способи узагальнення: від переважно наочно-мовнихдіти переходять до уявно-мовних, а згодом – і до понятійно-мовних. Відповіднозмінююься і результати узагальнення.
Спеціальна робота, спрямована на формуванняумінь узагальнювати, групувати, класифікувати об’єкти, є умовою успішногорозвитку у молодших школярів даної мислительної операції. Узагальнення виступаєосновою розвитку конкретизації, тобто уміння застосовувати результатиузагальнення в нових пізнавальних і практичних ситуаціях.
Експериментальні дослідження пошуковогохарактеру переконливо довели, що за дотримання ряду умов можна забезпечитинабагато ефективніший перехід учнів не тільки від конкретного до абстрактного,а й від абстрактного до конкретного.
З віком зростає кількість індуктивнихумовиводів, змістовність та істинність яких залежить від накопиченого дітьмидосвіду. Водночас формуються і дедуктивні міркування, які ґрунтуються спочаткуна конкретних узагальненнях, основою яких є чуттєві спостереження, а згодом – іна абстрактних судженнях, конкретною ситуацією. Індуктивними умовиводамимолодші школярі оволодівають швидше.
Спостерігаються істотні індивідуальніособливості розумової діяльності молодших школярів, виражені у рівнях розвиткуоперацій аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення, у співвідношенняхконкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, у гнучкості мислення. [1, 67]
1.3 Особливості розвитку мовлення, пам’ятіта уяви молодших школярів
Мовлення. Мислення не може розвиватися безмови. В логічному мисленні важлива роль належить поняттям, в яких узагальненіознаки явищ. Явища позначені словами, внаслідок, в слові явище набираєнеобхідну для спілкування оболонку. Яка б ні була складна думка людини, воназнаходить своє втілення у формах мови.
Таким чином, оволодіння мовою створює умовидля розвитку мислення. Психолог М. І. Жинкин зазначав: “ Мова — це каналрозвитку інтелекту… Чим раніше оволодіти мовою, тим легше і повніше оволодітизнаннями. “ Тому саме розвиток мовлення є найважливішою задачею навчання рідніймові. [7]
На значення і роль усного мовлення взагальному розвитку дитини, і, зокрема, на його вплив на писемне, вказує цілийряд вчених: В.Г.Шереметьєвський, В. В.Голубков, М. М.Соколов, М. І. Жинкин,М. Р. Львов. Виключного значення усному мовленню в навчанні та розвитку надавК. Д. Ушинський: „випереджаюче” засвоєння слів корисне, так як воно спонукаєдитину рано чи пізно засвоїти і зрозуміти — наповнити слово змістом. „У своїйкнизі „Рідне слово” К.Д.Ушинський стверджує, що дитина, яка навчається рідноїмови, оволоділа словом, п¢є духовне життя й силу .
Великого значення роботі над словом,оволодінню багатством рідної мови надає В.О.Сухомлинський „У початкових класах, з перших кроків навчання найважливішим елементом знань стає слово, точніше,реальний, навчальний світ, який виражається в слові…, зробіть слово одним ізнайголовніших інструментів творчості”. „Як важливо, щоб слово жило, трепеталов свідомості дитини, щоб воно стало для неї інструментом, за допомогою якоговона опановує знання”
На початок шкільного періоду розвиткудитина вже володіє певним словниковим запасом і граматикою мови. Новим урозвитку мовлення є передусім свідоме вживання різних форм слова, оволодінняписьмом, збагачення внутрішнього мовлення.
Змінюється співвідношення вживанихкатегорій слів, зростає словниковий запас, урізноманітнюються функції мовлення,удосконалюється його синтаксична структура тощо.
Діти оволодівають писемним мовленням, уморфологічній структурі якого під впливом навчання відбуваються зміни.Збільшується кількість речень і слів у письмових роботах, зростає швидкістьписьма, підвищується його якість. Засвоєнню письма передує оволодіння читанням,успіхи в якому залежать передусім від методів навчання.
Важливим показником успіхів дитини воволодінні мовленням є мовчазне читання, яке, відповідно, пов’язане з розвиткомвнутрішнього мовлення. [1, 67]
Пам'ять. Усе, що людина безпосередньовідображає за допомогою відчуттів і сприймань, фіксується, зберігається в їїмозку, утворюючи індивідуальний досвід, і за потреби використовується вподальшій діяльності.
Нагромадження індивідуального чуттєвого йраціонального досвіду, опора на інформаційний досвід суспільства є важливоюумовою прогресивного розвитку психіки людини. Наявність досвіду дає змогурозв'язувати дедалі складніші завдання, краще орієнтуватися в нових умовах,діяти передбачливо й упевнено. Щоб успішно оперувати поняттями й уявленнями нарівні мислення, необхідно зберегти їх в опорядкованому й мобільному стані, бонові зрушення розвитку психіки завжди ґрунтуються на результатах попередньогорозвитку. З приводу цього В.О. Сухомлинський наголошував на своєріднійпедагогічній закономірності, яка зводиться до того, що у середніх і старшихкласах відставання, неуспішність з'являються головним чином тому, що в рокинавчання в початкових класах учень не запам’ятав на все життя, не зберіг впам'яті тих знань. І тому найважливіше завдання школи – закласти міцнийфундамент знань. [4, 158]
В процесі навчання учень кожний раз немовби відштовхується від того що він вже знає. До його знань відносяться всіпоказники, які засвідчують його просування вперед. Такими показниками визначаєтьсяі рівень розумового рівня учня, і характер його ставлення до навчання, іособливості самореалізації його розумової праці.
Пам'ять закріплює досягненні в учіннірезультати, зберігає їх і відтворює у відповідності з вимогами життя інавчальної діяльності. Пам'ять забезпечує єдність і цілісність особистості, такяк є основою нагромадження індивідуального досвіду, основою нормальногоздійснення всіх психічних процесів і їх взаємодії.
Функціональні особливості пам'ятіреалізуються через такі основні процеси – запам’ятовування або закріпленняінформації; збереження або утримання інформації; відтворення інформації. Якістьцих процесів залежить від того, яке значення матеріалу, який запам’ятовується,якою установкою керуються при запам’ятовуванні, яке ставлення склалося доматеріалу, який потрібно запам’ятати як зв’язаний цей матеріал з різноманітнимивидами діяльності людини.
Пам'ять молодших школярів розвиваєтьсяпередусім у напрямку посилення її довільності, зростання можливості свідомогокерування нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам’яті.Змінюється співвідношення мимовільного і довільного запам’ятовування на користьзростання ролі останнього. Дослідні дані свідчать, що при вмілому керівництвінавчальною діяльністю молодші школярі вже можуть виділяти у зрозумілому для нихматеріалі опорні думки, пов’язувати їх між собою і завдяки цьому успішнозапам’ятовувати.
Уява. Уява в цьому віці надзвичайнобурхлива, яскрава, їз характерними рисами некерованості. У процесі навчаннявона поступово розвивається, зокрема, вдосконалюється відтворювальна уява, якастає реалістичнішою і керованішою.
Інтенсивно формується і творча уява. Наоснові попереднього досвіду виникають нові образи, від простого довільногокомбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обґрунтованоїпобудови нових образів.
Зростає швидкість утворення образівфантазії, а також вимогливість дітей до витворів власної уяви.
Можливість створювати щось нове,незвичайне, закладається в дитинстві, через розвиток вищих психічних функцій,таких, як мислення й уява. Саме їхньому розвитку необхідно приділити найбільшеуваги у вихованні дитини у молодшому шкільному віці. Цей період учені називаютьсенситивним, тобто найбільш сприятливим для розвитку образного мислення й уяви.
Розділ ІІ Рівень розвитку пізнавальнихпроцесів дітей молодшого шкільного віку та прийоми його підвищення
2.1 Тестування та виявлення недоліків приформуванні пізнавальних процесів у дітей молодшого шкільного віку
Були перевірені діти від 5,5 до 7 років нарівень розвитку їх пізнавальних процесів і готовності дітей до навчання ушколі.
В цілому виявився середній або навітьнедостатній рівень розвитку пам’яті, середній рівень розвитку уваги та зовсімнизький рівень розвитку мовлення та уяви.
Були проведені тести на розвиток механічноїпам’яті:
Окремо кожній дитині були прочитані слова,і запропоновано повторити всі, які дитина змогла запам’ятати. Даліпідраховувалась кількість названих вірно слів, в незалежності від порядку їхназивання. Потім список слів прочитувався ще 2 рази, і після кожного разупідраховувалась кількість правильно названих слів.
Через годину після цієї перевірки дітямпропонувалося знову згадати ті самі слова, які були вивчені в процесітестування. І знову вівся підрахунок.
Результати тесту:
якщо дитина з першого разу згадала не менше5 слів, після 3-х повторень вивчила 9-10 слів, та при новому прочитанні називаєне менше слів, чим до цього, то це свідчить про те, що у дитини гарно розвиненамеханічна пам'ять.
якщо дитина з першого разу згадала менше 5слів, після повторень вивчила менше 9 слів та при кожному новому прочитаннізгадував менше слів, чим до цього – це свідчить про недостатній рівень розвиткумеханічної пам’яті.
Результати тестування можна подивитися втаблиці 1.
Таблиця 1. Рівень розвитку механічноїпам’яті.слово Настя 5,5 років Катя 5,5 років Валерія 5 років Анжела 6,5 років 1 раз 2 раз 3 раз ч-з год. 1 раз 2 раз 3 раз ч-з год. 1 раз 2 раз 3 раз ч-з год. 1 раз 2 раз 3 раз ч-з год. Рік + + + Слон + + + + + + + + + + + + М’яч + + + + + + + + + + Мило + + + + + + + + + Сіль + + + + + + + + + + Кінь + + Рука + + + + + + + + + + День + + + + Весна + + + + + + + + + + Син + + + + + Всього 7 6 7 5 2 5 5 4 5 3 2 4 5 4 7 4
Як видно з таблиці, жодна з дівчат непоказала високий рівень розвитку механічної пам’яті. Але майже всі запам’яталипісля першого прочитання 5 і більше слів. Майже в усіх знижувалася кількістьзгаданих слів при наступних прочитаннях. Це пояснюється тим, що в дітейнедостатньо розвинена увага й здатність тривалий час концентруватися напоставленому завданні, особливо, якщо їхня зацікавленість знижується.
Також був проведений тест на визначеннярівня мисленевої пам’яті. Він допомагає встановити готовність дитини до роботиз графічним матеріалом, взагалі до навчання. Тестувалася та сама група дітей,що і у попередньому дослідженні. Основна задача тесту – виявити, чи зможедитина запам’ятовувати слова за допомогою малюнків.
Групі дітей по черзі називалися слова, ідавався час на те, щоб вони намалювали малюнок на це слово або словосполучення(10-15 сек.). Після цього діти йшли на інше заняття, і їх увага неконцентрувалася на цьому завданні. Через одну годину дітям віддали їх малюнки іпопросили згадати слова.
Список слів та словосполучень (рос. мовою):
грузовик;
умная кошка;
темный лес;
день;
веселая игра;
капризный ребенок;
хорошая погода;
сильный человек;
наказание;
интересная сказка.
Результат у двох дітей (6,5 років і 5 років)був дуже хорошим, що свідчить про достатній рівень розвитку мисленевої пам’ятіі взагалі про те, що вони зрозуміли завдання. Ці діти назвали всі слова ісловосполучення лише за деякими неточностями. (див. додаток 1-2).
Двоє інших дітей зрозуміли завдання вірно,їх малюнки були чіткими і лаконічними, але через одну годину вони не змоглимайже нічого згадати, а просто описували зроблені малюнки. Це непоганий рівеньзапам’ятовування, але потребує додаткових занять з розвитку логічної пам’яті.Дитина вже розуміє, що малюнок може бути засобом запам’ятовування, алеасоціації встановлюються ще неміцні. (див. додаток 3-4).
Також були проведені тести на розвитокуваги у дітей недільної школи від 5 до 7 років.
Перший тест – на визначення розвитку уваги.Дитині дається аркуш із надрукованими літерами крупним шрифтом. Дитиніпропонується за п’ять хвилин знайти визначену літеру і закреслити її олівцем,продивляючись строки зліва направо. Якщо дитина за цей час опрацювала 400знаків і більше, допустила 5 помилок і менше, то її увага і концентрація – внормі.
Результати тестування показали середнійрівень здатності до концентрації уваги, вищі результати були в тих дітей, якимвзагалі притаманна посидючість і наполегливість. Деякі не могли зосередженопрацювати 5 хвилин. (Див. додатки 5-9).
Другий тест – на визначення здатностірозподіляти увагу під час ігор і занять.
Дітям читають вголос невелике речення,одночасно голосно і чітко стукаючи олівцем по столу. Діти повинні переказатитекст і порахувати число ударів. Хороший рівень, коли дитина впоралася з обомазавданнями без помилок.
Результати тестування показали хорошірезультати у більш старших дітей, з більш досконалою нервовою системою, а такожу тих, які взагалі люблять різні незвичні вправи. Загалом рівень здатності розподілятиуваги у дітей 5-7 років виявився середнім і низьким.
Визначення рівня розвитку мовлення та уявипроводилося у формі вільних бесід, спілкувань із дітьми.
Дослідження показало досить низький рівеньрозвитку мовлення й уяви. В більшості випадків в дітей виникали труднощі зописом малюнка. Навіть якщо це була ілюстрація знайомої казки, діти відповідалиодним-двома словами. Більшість дітей 5-6 років не змогла придумати історію прознайомі предмети, або вигадати неіснуючу тварину.
Дуже часто на запитання: «Яка твоя улюбленаказка?» діти відповідали «Не знаю». Загалом дітей, спроможних підтриматибесіду, придумати щось цікаве, розповісти зміст мультфільму, який щойноподивилися, виявилося лише троє серед десяти (дві дівчинки по 5 років і хлопчик4 роки). Про цих дітей відомо, що батьки приділяють їм достатньо уваги, читаютьз ними, спілкуються.
В основної маси дітей є пробіли в розвиткумовлення, уяви. Серед них дівчинка семи років, в якої є проблеми із вимовоюбагатьох звуків, і це не виключення.
Причиною такої ситуації є те, що більшістьдітей дома в основному проводить неконтрольовано час перед телевізором, абограються самі. Батьки не приділяють дітям належної уваги, не грають разом зними в ігри, їм не цікаво проводити час із своїми дітьми. Діти не бувають ні втеатрах, ні в музеях, хоча проста прогулянка містом, навіть перегляд дитячогофільму разом з батьками і послідуюче обговорення дадуть надзвичайно більше, ніждодаткові заняття з педагогами із розвитку мовлення.
Таке становище призводить до того, щомолодші школярі зазнають великих труднощів із читанням, запам’ятовуванням,взагалі із розвитком мислення і здатністю до навчання.
2.2 Прийоми розвитку пам’яті та уваги
Розвиток пам’яті в молодшій школі.
Бiльшiсть учнів, щоб запам’ятати матеріал,обмежуються його багаторазовим читанням. Повторні сприймання потрiбнi, аледають належний ефект тільки тоді, коли поєднуються з всебічним продумуваннямсприйнятого.
Основними прийомами змістовогозапам’ятовування матеріалу є:
— асоцiювання, активiзацiя уявлень,конспектування матеріалу, який сприймають. Усi цi прийоми використовують в тісномувзаємозв’язку.
Нетрадиційні прийоми розвиткусловесно-логічної пам’яті:
— переазати іншими словами. Береться певна,неважка за змiстом фраза. Учням потрiбно прослухавши фразу, запропонуватидекiлька варiантiв передачi цiєї ж думки iншими словами. При цьому жодне iзслiв даної фрази не повинно вживатись в запропонованих учнями фразах. Важливотакож слiдкувати, щоб при цьому не змiнювався змiст основної фрази, щобзберiгалась основна думка.
Ця вправа спрямована на розвиток вмiнняоперувати словами, точно розумiти i запам’ятовувати тексти. Вiдомо, щокритерiєм розумiння запам’ятовування чого-небудь є вiльна форма його вираження,тобто те, що ми добре розумiємо, ми можемо легко виразити, використовуючи рiзнiслова.
— утворення заголовкiв до тексту.
Психолог або ж учитель зачитує учням певнийтекст. Пiсля цього учням потрiбно пiдiбрати як можна бiльше заголовкiв, якi бвiдображали його змiст. Дана вправа розвиває здатнiсть виражати суть уривкутексту однiєю фразою. Таке вмiння лежить в основi таких сильних прийомiврозумiння i запам’ятовування, як складання плану тексту. Педагог чи психологповиннi знати, що чим бiльше розвинуте таке вмiння, тим легше засвоюютьсятексти.
— скорочення розповiдi.
Психолог зачитує учням текст. Завданняучнiв у тому, щоб змiст розповiдi вiдтворити максимально стиснуто,використовуючи лише два-три речення, i в них – жодного зайвого слова. При цьому– суть, основна думка розповiдi, повиннi залишитись. Всi другоряднi моменти тадеталi слiд вiдкинути.
Дана вправа особливо корисна для тих, вкого мислення i пам’ять не видiляються чiткiстю та високою органiзованiстю, хточiпляється за дрiбницi, не доходячи до головного, або постiйно змiшуючи головнез другорядним. Вона вчить чiтко фiксувати лише суть, а все другорядневiдкидати.
Вправи на розвиток образної пам’яті.
В процесi навчання учнi повиннiвикористовувати можливостi власної уяви та фантазій, знову ж таки з метоюпiдвищення рiвня вiдтворення та й взагалi покращення успiшностi. Про реальнiстьцього може пiдтвердити досвiд вiдомої «Школи ейдетики», та застосування неюметодiв розвитку пам’ятi, образного мислення, уяви.
Як відомо, майже всi люди мають ейдетичнуздатнiсть (здатнiсть уявляти яскравi образи). Бiльше того, деякi вченiвважають, що ейдетизм – закономiрна стадiя розвитку дитини, пiк ейдетизмуприпадає на 7 – 11 рокiв. Вважається, що у дорослих вiн виражений набагатослабше, i лише у деяких ця здатнiсть зберiгається упродовж життя. Таким чиномвикористання ейдетичного запам’ятовування є, на нашу думку, цiлком доцiльним унавчаннi молодших школярiв.
Кожен iз нас знає, що коли ми повертаємосьна якесь мiсце, то згадуємо (уявляємо) те, що, здавалось, забули. Ми в такомувипадку можемо пригадати багато подробиць (свiй настрiй, запах повiтря, думки)i т.д.
Отже, природно, iнформацiя пов’язується змiсцем її виникнення.
За допомогою цього методу наші учнiзапам’ятовували iнформацiю рiзного характеру, як змiст так i дати певних подiй.Учням лише потрiбно пояснити суть такого запам'ятовування. Вони маютьзрозумiти, що їхнє завдання у тому, щоб створити асоцiативний зв’язок мiжзрозумiлим їм текстом та тим предметом, який вони бачили в момент аналiзуданого тексту. Даний предмет (чи то стiна, чи стiл, чи крiсло) в свою чергуможе послужити опорою в пригадуванні
Такий спосiб дає можливiсть школярамзапам’ятовувати i вiдтворювати значно бiльший обсяг iнформацiї нiж ранiше. Впроцесi запам’ятовування учнi можуть використовувати як реальнi мiсця, предметивласного будинку так i уявнi їх образи.
Таким чином, знову можна наголосити натому, що вчитель має подбати про те, щоб учнi чiтко зрозумiли, що змiст текстумає бути в асоцiативному зв’язку з уявним образом предмета чи певного мiсця.Ефективнiсть використання методу буде помiтна тодi, коли учнi зможуть легкопригадувати iнформацiю уявляючи лише звичайнi предмети своєї кiмнати.
Цей метод дає можливiсть розмiститиефективнiше бiльшу кiлькiсть iнформацiї в довготривалiй пам’ятi, причомузберiгаючи послiдовнiсть цiєї iнформацiї.
В процесі своєї роботи ми часто пропонувалиучням навмисне залишати уявнi слiди iнформацiї на стiнах класу, власної оселi,добре знайомої мiсцевостi тощо, заповнюючи цю уявну дiю елементами фантазiї.
Оскiльки учням, доводиться запам’ятовуватичимало цифр, то ми, на основi вивченого досвiду науковцiв, пропонуємо легкефіксування їх в пам’ятi також за цим цiкавим методом.
Отже, при запам'ятовуванні чисел можнаподати учням зразок такого запам’ятовування, тобто представити можливий варiантуявлень та фантазувань. Вчителi можуть пропонувати такий спосiбзапам’ятовування завжди, при необхiдностi запам’ятати велику кiлькiсть дат,чисел i т.д. Наприклад, учням потрiбно запам’ятати числа – 3, 14, 15, 92, 38.Таким чином пропонуємо уявити власну оселю i наявнiсть в ній вiдерця синьоїфарби. Кожен уявно бере великий пензель i цiєю фарбою на власних дверях малюєвелику трiйку.
Змiнюємо фарбу на червону та широкимпензлем поруч на стiнi намалюємо число чотирнадцять.
А от нове число п’ятнадцять нашкрябаємовеликим цвяхом поруч (звичайно, стiну таким чином нiвечити не треба – це уявнадiя). Потiм фарбою на пiдлозi зобразимо число дев’яносто два.
При цьом потрібно наголошувати, що уявнопересуватись по кiмнатi потрiбно у певному напрямку.
Далi брали посудину з цукром i розсипатийого тонким шаром на пiдлогу, а потiм пальцем по цукру написати тридцять вiсiм.
Після цього вiдтворення запропонувати уявнопройтись цим маршрутом i побачити написанi цифри. Звичайно з першого разу невсiм вдасться вiдтворити усi цифри, але надалi учнi будуть робити таких вправпобiльше i проявляти максимум власної уяви та вигадливості.
Процес запам’ятовування при активiзованійуяві є дуже ефективним, оскiльки при цьому iнформацiя легше, надiйнiше i вбiльшiй кiлькостi закрiплюється, так як вона пов’язується мiж собоюасоцiативними зв’язками. Кожне слово має опору – образ, який в свою чергувикликає в уявi наступни i т.д. На такiй основi учнi зможуть кращезапам’ятовувати тексти. Яскравi уявлення подiй допоможуть їм не тiльки кращезапам’ятати їх, але й вiдтворити. Звичайно, бiльшiсть учнiв цього вiку одразубудуть зосереджуватись на словесно-логiчному сприйняттi змiсту, але вони неповиннi нехтувати використанням уявного прийняття того, що вивчають. Такепоєднання даєть лише мiцнiшi слiди в їхнiй пам’ятi.
Розвиток уваги в молодшій школі.
Під час організації учбової діяльностізадля запобігання неуважності необхідно враховувати особливості усіх видів тавластивостей уваги молодших школярів. Найбільш поширена причина нестійкостіуваги дітей — їх недостатня розумова активність. Якщо учень пасивно слухаєтоваришів або тривалі пояснення вчителя, стійкість його уваги швидко спадає,він легко відвертає свою увагу. Коли ж діти в класі зайняті цікавою справою,коли в процесі роботи треба не тільки слухати, а й розв’язувати якісь задачі,якщо вони на уроці активно спостерігають і виконують практичні дії з навчальнимматеріалом, то їх увага дістає величезну підтримку. Лічачи палички і складаючивізерунки, конструюючи моделі, малюючи ілюстрації до прослуханого оповідання,порівнюючи закінчення іменників у різних відмінках, знаходячи спільні івідмінні ознаки в трикутниках різного виду, дитина думає. Її розумоваактивність, підтримувана практичними діями, є основою стійкої уваги [9, 18].
Неуважність, звичайно, найчастішехарактерна для маленьких дітей, ніж для старших. Проте це зовсім не означає, щонестійкість уваги є такою віковою особливістю, яка визначає безумовнунеможливість тривалого зосередження молодших школярів: 6-8-річні діти можутьдовго слухати цікаве оповідання, тривалий час конструювати модель. Досвідекспериментального навчання в молодших класах показує, що навіть діти 1 класуздатні до сильної, тобто концентрованої і стійкої уваги протягом усього уроку.Але для цього з метою запобігання неуважності треба додержуватись певних умоворганізації навчальної діяльності дітей:
— добрий темп уроку;
— чіткість і стислість пояснень;
— максимальна опора на активну мислительнудіяльність дітей;
— бережливе ставлення вчителя до увагидітей;
— різноманітність форм і видів роботи,підпорядкованих основному завданню і темі уроку;
— залучення до учбової діяльності всіхучнів під час виконання не тільки письмових завдань, а й звичайних усних вправ;
— використання для першокласників деякихспеціальних вправ та дидактичних ігор на спостережливість [9, 42-43].
Основними чинниками, що породжуютьнеуважність в учнів початкових класів, можемо виокремити наступні:
— неправильна структура організації учбовоїдіяльності (об’єкти, які сприймаються, не об’єднані, що утруднює їх сприйняття);
— недосконала організація навчальногозаняття (відсутній чіткий початок і чітке закінчення уроку; не створенінеобхідні умови для роботи і т. ін.);
— не оптимальний темп ведення навчальногозаняття (за надмірно швидкого темпу роботи можуть з’являтися помилки, заповільного — робота не захоплює дитину);
— не завжди послідовні і несистематичнівимоги учителя;
— відсутня зміна видів діяльності (слуховезосередження не змінюється зоровим чи моторним) у процесі учбової діяльності;постійна підтримка уваги за допомогою вольових зусиль пов'язана з великоюнапругою і дуже стомлює школяра;
— учитель не враховує вікових таіндивідуальних особливостей уваги дитини [10, 18-20].
Дбаючи про високий рівень знань учнів,кожен учитель намагається використовувати різноманітні інноваційні форми таметоди роботи. Та й хоча ми робимо певні кроки в окремих аспектах педагогічноїдіяльності — шукаємо нові підходи, хочемо щось змінити на краще; чекаємопозитивного результату, намагаємося досягти успіху у школярів щодо опануванняоснов наук — без розвитку уваги та виховання уважності учнів досягти хорошихрезультатів дуже складно.
2.3 Прийоми розвитку мовлення та уяви
Завдання удосконалення й розвиткуукраїнського мовлення повинні стати предметом спеціальної уваги не лише назаняттях з розвитку мовлення, а й на інших — ознайомлення з навколишнім,художньої праці, математики. Тому, плануючи свою роботу, вчитель повиненкросворди, ребуси, т. д., що сприяють збагаченню словникового запасу дітей, азначить розвивають мовлення. У період навчання грамоти розвиток мовленняґрунтується на навчальному матеріалі “ Букваря “ та “ Прописів “. В нихзакладено багато ілюстративного матеріалу до казок та оповідань, предметнихмалюнків, завдань на розвиток логічного мислення. Все це сприяє формуванню удітей уміння послідовно виражати свою думку.
При роботі з навчання грамоти можнавикористовувати такі завдання, що сприяють розвитку мовлення та уяви дітей :
— скласти речення за поданою схемою імалюнком;
— розподіл предметів на групи;
— інсценізації уривків з казок;
— роздуми над прослуханими творами;
— скласти казку за серією ілюстрацій;
— відтворити ситуації типу „У магазині “,т. д.;
— відгадування загадок;
— ігри типу “Ми — ввічливі діти “;
— характеристики казкових героїв;
З перших днів перебування дитини в школіперед нею стоїть завдання навчитися висловлювати свої думки правильно,послідовно, точно і виразно. Тому навчальними ситуаціями слід спонукати учнівдо безпосередніх висловлювань (створення власних текстів), заохочувати до складанняказок, віршів, придумування своїх фіналів до казок і оповідань.А оскільки удітей різний мовленєвий розвиток, то ініціатором і творчим лідером стає самевчитель .
Нетрадиційними методами розвитку мовлення йуяви, які були використані серед дітей досліджуваної групи недільної школицеркви «Християнське життя», є метод асоціативного куща і сенкант.
Асоціативний кущ – посередині аркуша паперупишемо будь-яке слово або фразу; записуємо слова та фрази, які спадають на думкуз обраної теми; знаходимо зв’язки між словами; пишемо невеличкий твір з обранихп’яти слів.
Сенкант – це вірш, що складається з п’ятирядків.
перший рядок – слово, яке позначає тему(іменник)
другий рядок – опис теми з двох слів (2прикметники)
третій рядок – виражає дію (3 дієслова)
четвертий рядок – фраза з 4-х слів, виражаєставлення до теми
п’ятий рядок – одне слово синонім, передаєсутність теми. [11, 52-55]
(Див. додатки 10-11).
Вже з добукварного періоду починаєтьсяробота по формуванню навичок усного переказу. Діти вчаться працювати надрізними типами переказів: детальний, вибірковий, стислий, творчий. Кожен зцих видів переказу має свою дидактичну мету, яка і визначає методику. Але вусіх випадках головним є навчання школярів зв¢язномумовленню. Основними завданнями усного переказу є: активне і цілеспрямованезбагачення та удосконалення мовлення учнів; безпосередня підготовка доскладання учнями власних текстів; розвиток логічного мислення; розширеннякругозору учнів. Для переказу рекомендується використовувати матеріал, якийучні бачили по телебаченню, чули від дорослих, прочитали в книжці чи журналі .
Висновки
При виконанні курсової роботи, булапоставлена мета виявити особливості розвитку пізнавальних процесів молодшихшколярів, визначити їх роль в засвоєнні знань дітьми молодшого шкільного віку.До цієї теми зверталися багато видатних психологів, таких як Заброцький М., ВиготськийЛ., Барташнікова І., Жане П., Аверин В. та інші.
Отже, були досліджені найзагальніші аспектирозвитку уваги, мислення, мовлення, пам’яті та уяви дітей молодшого шкільноговіку. Було з’ясовано, що неналежний розвиток пізнавальних процесів дитини нетільки стає на заваді успішного навчання, а й перешкоджає загальному розвиткудитини, становлення його особистості, формування життєвого досвіду. У силуважливості й значимості пізнавальних процесів для дитини необхідно всілякодопомагати їх розвитку й, одночасно, використовувати їх для оптимізаціїнавчальної діяльності.
Діагностичні тести, проведені на базі учнівнедільної школи, виявили у дітей недоліки у розвитку пізнавальних процесів,зокрема мовлення та уяви. Пам’ять та увага розвинені у дітей на середньому тависокому рівні, в залежності від індивідуальних особливостей. У роботі наведеніцікаві та нетрадиційні прийоми тренування пам’яті, уваги які можуть бутивикористані на уроках молодшої школи.
Згідно досліджень, основна маса дітей(приблизно 80%) має бідний словниковий запас, не володіє елементарниминавичками переказу улюблених казок і мультфільмів. При використанні наведених уроботі прийомів вдосконалення мовлення й уяви діти можуть навчитисяпереказувати прослухані тексти, інсценувати казки, визначати позитивних інегативних героїв, пояснювати свій вибір, встановлювати ознаки предметів абопредмети за їх ознаками.
Також проведені в ході роботи дослідженняще раз підкреслили важливість правильного ставлення батьків до загальногорозвитку дітей.
Список використаної літератури.
1. Заброцький М. Основи вікової психології. Навчальнийпосібник– Богдан, 2008 р.
2. Крайг Г. Психология развития — СПб Питер Ком. — 2000.
3. Аверин В.А. Психология детей и подростков: Учеб.пособ. — 2-е изд., перераб. и доп. — СПб, 1998. — 379 с.
4. Барташнікова І.А., Барташніков О.О. Розвиток увагита навичок навчальної діяльності дітей 5-7 років. — Тернопіль: Богдан, 1998.
5. Волков Б.С. Психология младшего школьника: Учеб.пособ. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: Педагогическое общество России, 2002. — 128 с
6. Возрастная и педагогическая психология / Под ред.М.В. Гамезо, М.В. Матюхиной, Т.С. Михальчик. — М.: Просвещение, 1984. — 256 с.
7. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. – М.:Наука, 1982, С.63-72.
8. Реан А. А., Костромина С. Н. Как подготовить ребенак школе. – СПб Питер Ком, 1998 г.
9. Черемошкина Л.В. Развитие внимания детей.Популярное пособие для родителей и педагогов. — Ярославль: «Академияразвития», 1997.
10. Тітова М.В. Розвиток уваги молодших школярів — однаіз складових структур ключової компетентності вміння вчитися // Початковенавчання та виховання. — 2007. — № 10. — С.18-20.
11. Каніщенко А. П. Навчальна програма спецкурсу«Технологія вивчення галузі «Мова і література» — НПУ ім. М. П. Драгоманова. –Київ -2009.