Удосконалення процесів пам'яті на уроках англійської мови

Уманськийдержавний педагогічний університет імені Павла Тичини
Удосконалення процесів пам’яті на уроках англійськоїмови
Виконала:
Студентка ІІІ курсу
Мадлєєва Алла
Умань2005
Зміст
Вступ..................................................................................
Розділ І. Стан проблеми розвитку пам‘яті особистості у           психологічнійлітературі.........................................................................
1.1.Аналізпсихологічної літератури про процеси пам‘яті.......
1.2.Процесипам‘яті та їх характеристика..................................
1.3.Розвитокпроцесів пам‘яті учнів різного віку......................
Розділ ІІ. Психологічні особливості удосконалення процесів пам‘яті ушкільній практиці....................................................................
2.1.Аналіз психологічних дослідженьпро процеси пам‘яті.....
2.2.Методи удосконалення процесівпам‘яті на уроках англійської мови............................................................................
2.3.Рекомендації вчителям щодополіпшення процесів пам‘яті учнів................................................................................................
Висновки............................................................................
Список використаних джерел..........................................
Додатки...............................................................................

Вступ
Останнім часом в школах на вивчення англійської мовивідводиться велика кількість людей. На сьогодні вона вивчається з першого додванадцятого класу майже у всіх шкільних закладах. Відповідно до цього дещопроблемним для вчителів стає виклад навчального матеріалу, адже йдеться продітей різного віку (починаючи з шестирічок). Часто спостерігаються випадки,коли програма вимагає свого, а учні не можуть досягти успіху, нарікаючи саме на„погану” пам‘ять. Та все ж часто проблема постає не в самій пам‘яті, а в„невмінні” її правильно скорегувати. Це стосується однаковою мірою як педагога,так і учня. Постільки ця проблема хвилює багатьох, актуальним на сьогодні є їїширокий розгляд.
Отже, досліджують процеси пам‘яті людини багато різнихвчених-психологів, зокрема П.І. Заіченко, Вольперт І.Е., Політов Ф.В., ЛуріяА.В., Смірнова, Леонтьєва.
 
Мета дослідження: показати взагальному можливості учнів запам‘ятовувати, зберігати та відтворюватинавчальний матеріал на уроках англійської мови на прикладі школярів середньоїшколи.
 
Завдання:
1.Описати якісні прийоми удосконалення процесів пам‘ятірізних вчених та запропонувати власні, що показали добрий результат напрактиці.
2.Розробити рекомендації щодо удосконалення процесівпам‘яті учнів.
 
 
Об‘єкт дослідження: учні 3-Г,6-Б та 9 класів.
 
Предмет дослідження: процесипам‘яті учнів вище згаданих класів.
 
 
Методи дослідження:
– тести на визначення пам‘яті;
– анкетування;
– бесіда.
 
Практичне значення дослідження полягаєу широких можливостях використання вчителем досить цікавих прийомів для вдалогозапам‘ятовування інформації учнями; виявляється у проведенні особистихспостережень за роботою дітей різного віку; відбувається за участюаналізу психологічної літератури та наукових статей вище згаданих авторів.

Розділ І. Стан проблеми розвитку пам‘ятіособистості у психологічній літературі.
1.1.Аналіз психологічної літератури пропроцеси пам‘яті.
Підбираючи літературу для написання курсової роботи, мипомітили, що інформації про процеси людської пам‘яті в ній міститься чимало.Окрім стислих визначень там є ґрунтовні пояснення кожного процесу на прикладахвивчення шкільних предметів з урахуванням вікових особливостей учнів.
Психологи у свій час здійснили великий внесок увстановлення загальних закономірностей пам‘яті. Відомими є фундаментальніпсихологічні дослідження П.П. Булонського, Л.С. Вигодського, Л.В. Заїкова, С.Л.Рубінштейна. [1; 3]
Цінні відомості про пам‘ять знаходяться в працяхприкладного характеру. Зокрема в тих, що розкривають її в зв‘язку зособливостями засвоєння учнями змісту навчальних дисциплін. Можливо, з причининедостатності наукових робіт, присвячених особливостям мнемонічної діяльностішколярів молодших і старших класів часто не йдуть шляхом осмисленогозапам‘ятовування учбового матеріалу, а вдаються до механічного (зазубрювання).
„… Першокласник приходить до школи, – пише Іполітов, – із першої ж чверті він зіштовхується із необхідністю запам‘ятовувати значнийобсяг інформації ”. Цю необхідність можна перетворити на веселу захоплюючу гру.І тут повинні допомогти дорослі – батьки, вчитель, шкільний психолог. Допомагативесело, ненав‘язливо, непомітно, цікаво, щоб запам‘ятовування відбувалось самесобою, а не ставало непосильною працею дитини. Згадаймо, як Том Сойєрперетворив нудну роботу – фарбування паркану – на захоплюючу гру для хлопчиків.Учитель, певною мірою, повинен стати Томом Сойєром, але при цьому ще йрозвивати творчу ініціативу учнів, навчати доводити правильність відповіді,розв‘язувати завдання нестандартно, відстоювати свою точку зору. „Отдыхайтрудясь и наоборот”, – як зауважує народна мудрість.
Л.В. Заїков, працюючи над створення своєї методичноїсистеми освіти, серед її типових якостей особливо виділив таку, як процесуальність,пов‘язану з механізмами пам‘яті. „Згідно процесуального характеру нашоїметодичної системи, кожен відрізок учбового курсу входить в якості залежногоелементу в органічний зв‘язок з іншими елементами. Як це показаноекспериментально, справжнє пізнання кожного елементу прогресує по міріволодіння іншими, наступними елементами предмету і усвідомлення відповідногоцілого, аж до всього учбового курсу та його продовження в наступних класах”. [5]
Аналізуючи хід міркувань О.М. Сороки, що в своїй статтівиклав думки про можливості надання комп‘ютерної допомоги для ефективності діїпроцесів пам‘яті при вивченні іноземної мови, можна зробити наступні висновки:
1.Роль учня як суб‘єкта комунікації вимагає від комп‘ютеравсе більшої допомоги, а разом з тим і її автоматизації. На перший план виходитьне завдання миттєвого контролю його діяльності, а надання учневі миттєвоїдопомоги, потребу в якій він визначає сам.
2.Концепція діяльності учнів базується на тому, що людинане лише пристосовується до умов зовнішнього середовища, а й активно пристосовуєйого до себе. У зв‘язку з цим стає необхідністю набуття не мовленнєвих навичок,а інтелектуальних вмінь. На перший план виходить потреба організувати психічніпроцеси, що сприяє засвоєнню матеріалу, вибудувати учбовий матеріал відповіднодо структури цих процесів. Але такий підхід є загальним. У ньому слід виділитирівні для виділення тих поточних завдань, які треба вирішити в процесідіяльності (вивчення іноземної мови) а спілкування нею так само, як і внутрішнякомунікація чи мислення, є видом такої діяльності. Діяльність може бутикомунікативною, трудовою, ігровою, але будь-яка вона має єдину психологічнуструктуру.
3.Поскільки комп‘ютер – багатофункціональний засіб ТЗН, той, відповідно, працюючи за ним, можна задіювати будь-які типи та процесипам‘яті. Тобто, програми вивчення англійської мови містять в собі як вербальну,так і наочно-образну інформацію.  Це досить добре проявляється врізнокольорових картинках та детальному озвучуванні англійською зображуванихпредметів. Прокручуючи кожне слово кілька разів, учень мимоволі утримує „наслуху” його вимову, а цікавий малюнок дозволяє зберегти у пам‘яті переклад.Такий варіант вивчення програми іноземної мови вважається досить примітивним насьогодні, він є базою для створення більш досконалих програм. До прикладу, насьогоднішній день актуальними є прийоми 25 кадру, швидкісне запам‘ятовуванняслів та інші. Але про це буде мова у наступному розділі. [7]
Подальша інформація, що привертає увагу в психологічнійлітературі, стосується дослідів німецького психолога Еббінгауза, котрий значнуїхню кількість провів саме на собі. Результати їх містяться в книзі „Пам‘ять:внесок в експериментальну психологію” (1913р.). Базою досліду були „безглуздісклади”, як він сам їх називає, з трьох букв, по типу – zok, kem. Відбираючи їх, Еббінгауз надіявся скоротити домінімуму вплив своїх попередніх знань на процес запам‘ятовування. Він відібрав2300 таких складів і читав їх уголос. Далі закривав список, намагаючисьповторити прочитане. Звичайно, з такою кількістю слів з першої спроби вдалобажаного результату отримати було неможливо, але він не покидав зусилля, апродовжував до того часу, доки не досягнув більш-менш хорошого результату. Так,безумовно важко буде підрахувати увесь затрачений на це час, але після всьогодослідник назвав його „спробою визначення критеріїв пам‘яті”. Він перевірявсвою пам‘ять в різний час після того, як запам‘ятав список. Згадуючи першийсклад, психолог іноді не пам‘ятав подальшого. Але чи значило це, що список,який він вивчав місяці назад не зберігся в пам‘яті?
Г. Іббенгауз довчив список складів, і на довчання у ньогови тратилось менше ніж на завчання. Він назвав цей прийом „методом збереженняінформації”. Але головним відкриттям з усього вище сказаного є саме те, що вперший час отримання інформації, пам‘ять людини зберігає лише 40-45%; об‘ємзбереження впродовж 48 годин знижує інформацію до 30%. Цей досить вагомий факт,про який треба пам‘ятати кожному, хто хоче вивчити максимальну кількістьіншомовної лексики: займатись вивченням без великих перерв і краще 20-30 хв.зате щоденно. [7]
Як висновок можна сказати наступне: з точки зорупсихологічної літератури про процеси пам‘яті, їхня єдність прослідковується увзаємо обумовленості та в проникненні одного процесу в інший. Для ефективностіїхнього протікання необхідно застосовувати певні методи та прийоми, якічастково пропонуються у цій роботі.
      1.2. Процеси пам‘яті та їх характеристика
Розглядаючи дане питання, доречно буде зауважити те, щозагалом уся пам‘ять являє собою єдиний безперервний складний процес. Адженеможливо собі уявити такий стан свідомості, котрий зовсім не пов‘язується зпам‘яттю. Протікання даних процесів демонструється, перш за все, діяльністюособистості та її прагненню до досягнення певної мети. При звичайному їханалізі вчені абстрагуються від складних діалектичних зв‘язків і визначають тойчи інший процес у відповідності до його домінуючих характеристик. Психологічналітература подає 4 процеси пам‘яті: запам‘ятовування, збереження, відтворення ізабування. Отже, окремо про кожний із них.
Запам‘ятовування – процес, щопередбачає закріплення нового шляхом його зв‘язку з раніше набутим. Останнє єнеобхідною умовою поповнення досвіду індивіда новими знаннями і формамиповедінки. Залежно від характеру діяльності, найкраще запам‘ятовується тойматеріал, що є його метою. Тобто запам‘ятовування якоюсь мірою є вибірковим.Але для його повної ефективності необхідно створити відповідні умови.Традиційно вони є такими:
1. Використання наочності;
2. Повторення матеріалу;
3. Розподіл у часі;
4. Урізноманітнення способів повторення;
5. Активна мисляча реальність;
6. Мотиви пам‘яті.
Експериментально доведено, що будь-яке запам’ятовування єзакономірним продуктом дії суб’єкта з об’єктом. Т. ч. запам’ятовується те, щосуб’єкт визначає для себе як головне. А характеристика запам’ятовуваннятлумачиться мотивами та способами діяльності особистості. З таких позиційрозглядаються процеси пам’яті у всіх їхніх формах і на всіх рівнях формування.Отже, почнемо з першого – короткочасного.
Уявимо ситуацію. Особі, яка вивчає англійську мовунадиктовується певна кількість нових для неї слів. Далі одразу пропонується їхповторити. Звичайно, тієї ж миті досліджуваний справиться із завданням, можливонавіть і на відмінно. Але коли він не буде застосовувати їх в подальшому (атакож чути про них), звичайно, впродовж деякого часу так добре, як одразу, вінїх не повторить. Тобто, короткочасне запам’ятовування характеризується самекороткочасністю тривалості дії. Натомість в довготривалу пам’ять надходитьінформація, що набула не тактичне, а стратегічне значення для досягненняжиттєво важливих цілей. Довготривале запам’ятовування формується, перш за все як внутрішньо необхідна умова його протікання. Адже, коли учень дійсно бажаєопанувати англійську мову, то надиктовані слова, про які велося вище, він все-такив подальшому буде застосовувати на практиці і відповідно запам’ятає їх надовго. Інша річ, коли то буде наукова лексика, чи просто йому непотрібна на тоймомент.
У відповідності до мети діяльності, куди входять процеси запам’ятовування,відрізняють два його види: мимовільне і довільне.
Мимовільне – це умоваздійснення пізнавальних і практичних дій. Оскільки при цьому запам’ятовуванняне є метою об’єкту, то про все, що він запам’ятав, говорить: „самозапам’яталось”. Насправді це є суворо закономірний процес. Якщо матеріалвходить до складу основної мети діяльності, то, відповідно, запам’ятаєтьсякраще. Так, якщо учень на уроках англійської мови правильно себе поводить, то йзнання отримує кращі, ніж той, хто не порушує дисципліну тільки „зарадипорядку”.
Довільне – продукт дії, метоюякої є саме запам’ятовування. Психологічна література [1] наводить прикладодного дослідження, в якому учням було запропоновано два англомовних тексти.Знання першого вимагалось перевірити наступного уроку, як домашнє завдання, аінший радилось запам’ятати надовго, адже (по секрету повідомивши) ця лексика їмдуже знадобиться в подальшому житті. Обидва ж тексти перевірялись через тритижня. Виявилось, що другий текст учні запам’ятали набагато краще, ніж перший.Отже, як швидко забувається матеріал, призначений лише для контролю [4].
Наступним процесом пам’яті є збереження. Для того, щобчерез деякий час відтворити запам’ятовуваний матеріал, слід його зберегти,тобто не забути. Перш за все я зазначаю, що забування пов’язане не лише зфактором часу, адже збереження визначається ще й мірою участі його в діяльностіособистості. Матеріал, закріплений в пам’яті, в процесі збереження івідтворення піддається якісним змінам. В зв’язку з цим різні частини матеріалузабуваються неоднаково. На практиці доведено, що в пам’яті краще зберігаютьсяпевні положення, а не окремі смислові одиниці. Тобто, щоб учні кращезапам’ятали іншомовну лексику, необхідно дані слова застосовувати в реченнях.Таким чином, вивчення зв’язного тексту за участю цих слів дасть змогу на довшеїх запам’ятати. Адже це вже буде своєрідна практика їх застосування. Вона, яквідомо, у будь-якій галузі показує кращі результати, ніж просто набір незмістовниходиниць.
Нарешті підходимо до довгоочікуваного нами відтворення, щоє, в свою чергу, актуалізацією закріпленого матеріалу та показником йогозапам’ятовування. Фізіологічна основа цього процесу – це актуалізаціятимчасових нервових зв’язків, що закріпились раніше. Щоб відтворити інформацію,наш мозок знову вдається до ряду певних операцій. Серед них:
        згадування – вид відтворення без сприймання повторюваного (спогади,як точно нормалізовані в просторі і часі відтворення образів в минулому; персеверація,настирливі образи, що виникають поза бажанням людини; контрибуція, що євідтворенням того, чого не було насправді);
 пригадування – вид відтворення, що пов’язане зактивною розумовою діяльністю;
 пізнавання – повторнесприймання.
Умови ефективного відтворення полягають перш за все у вдаломузабезпеченні умов запам’ятовування та в чіткому визначенні завдання.
Наступним процесом, про який уже, до речі, велась мова впоясненні збереження, є характерний для усіх нас процес забування (зворотній дозапам’ятовування). Він проявляється в тому, що втрачається чіткість закріпленняматеріалу в пам’яті, зменшується його обсяг, виникають помилки при відтворенні,відтворення стає неможливим. Його фізіологічна основа – це різні видигальмувань:
– згасання;
– позамежне гальмування (діє сильний біологічно доцільнийподразник);
– проективне (напереддіюче)  — негативний вид попередньоїдіяльності на наступну;
– ретроактивне – негативний вплив наступної на попередню.
Два останні види найчастіше трапляються з учнями припідготовці домашнього завдання, коли ті намагаються за мінімум часу підготуватимаксимум предметів, до того ж вивчають схожі одне за одним.
       Явище забування може бути як корисне, так і шкідливе. Позитивна функція полягаєв тому, що воно звільняє людину від зайвого об‘єму інформації, яка післянеобхідного застосування стає непотрібною. У даному випадку задіюється захисниймеханізм забування, який не допускає перевантаження пам’яті.Негативна дія забування проявляється в тому, що нерідко воно усуває абодеструктуризує попередньо набутий досвід, коли в пам’яті стираються цілі блокиінформації, необхідної для орієнтації в оточенні та плануванні дій. [ 14 ]
         Отже, для уникнення швидкісного забування слід між домашніми завданнями робитиперерву, частіше повторювати середину вивченого матеріалу (адже саме в нійміститься головна суть питання), не переходити одразу до підготовки схожогоуроку. Наприклад, коли на завтра слід вивчити текст з англійської мови тадіалог з німецької, то один з цих предметів доречно було б зробити одразу післяприходу зі школи, а інший – ввечері. Звичайно, тут опозиційним варіантом моєїрекомендації може бути твердження, що, мовляв, вивчати історію України талітературу однієї епохи навіть корисно для кращого їх розуміння (сухийісторичний факт з цікавими літературними героями роману тих часів тількинаблизить учня до перебігу бувалих подій). Але вивчення іноземних мов – цезовсім інша річ. За твердженнями психологів, людський мозок відмовляється зточністю сприймати інформацію навіть про мови з однієї сім’ї (напр. англійськаі німецька), не кажучи уже про вивчення французької і китайської мов. В зворотномувипадку тут ефективно спрацьовуватимуть хіба що забування та плутання.

1.3. Функціонування типів пам’яті на усіх етапахрозвитку школяра.
Оскільки на сьогоднішній день англійську мову вивчають дітище з першого класу, то, відповідно, підходи до вивчення також мають бути різні.Людська пам’ять на будь-якому віковому етапі поділяється на типи:
–наочно-образний (легко відтворюються образи);
–словесно-образний (легко запам’ятовуються думки, вираженів словесній формі);
–проміжний тип [6].
Не важко здогадатись, що учні молодшого шкільного віку єбільш чутливі ніж старшокласники до слів дорослих, міжособистісних стосунків а такожв навчальному середовищі. Отже, виклад навчального матеріалу для таких учнівмає бути чітко продуманий вчителем, щоб ні в якому разі не викликати в учнявідразу до досить важливого на сьогодні предмету.
Спостерігаючи під час шкільної практики за роботою урокуанглійської мови в учнів 1 та 4 класів, я зробила висновок, що вони кращесприймають навчальний матеріал, застосовуючи словесно-образний тип пам’яті.Тобто, лексику діти сприймають на слух, переважно у формі рольової гри. Водному класі сталося так, що слова, які були відведені в підручнику длядомашнього вивчення, жоден учень не назвав правильно, хоча до його увагипропонувалася транскрипція, яку він добре читав з книги. Коли вчитель образливозвернулась до класу з висновком, що вони ігнорують предмет, то навітьвідмінники зауважували, що провели за уроками чимало часу. Зваживши усіобставини, вчитель не гаяла часу на покарання, а вирішила проблему іншимшляхом. Враз один аркуш паперу вона зім’яла в формі кульки, і вийшов такий собібіленький м’ячик. Далі, ставши посеред класу з усміхненим обличчям, почалакидати по черзі кожному цей веселий предмет, називаючи при цьому словоанглійською з домашньої вправи, а учень мав сказати переклад, кинувши м’ячикназад. Ті учні, котрі помилялись чи не називали слова зовсім, її увагою булиобмежені, а оскільки кульку хотіли отримати всі, то через короткий проміжокчасу навіть двієчники добре володіли тим лексичним запасом слів, котрий,можливо, ні за яких умов не вивчили б удома. Далі, натішившись і попрацювавши,вчитель організовує діяльність по-іншому (ще цікавіше). Оскільки домашні словабули лише іменниками, то вчитель показує смішні картинки, де зображені предметив формі істот, з кумедними ніжками, очками, носиками та ін. При тому, що словазнали усі учні, задіяний у розповіді був цілий клас. Але постає питання: що жробити з письмовою роботою? Зважуючи факти виховання дітей вдома, де матусянемає часу гратися, тато може хіба що постояти „над головою” доки малюквиводить свої кривульки, а старші братики й сестрички краще вивчать китайську,аніж спілкуватимуться англійською зі своїм „малим”. То нехай воно вдома ліпшепопише, виконуючи письмові вправи на чорновику, на чистовику і т.д. Ні-ні,звичайно, на уроках теж годиться писати, але більше на дошці, щоб і „самомуповчитись і комусь похвалитись”. Ну, хіба не компроміс?
Не менш цікаво відбуваються уроки і в 5-6 класах. Оскількиінтерес до „дошки” у дітей у цьому віці ще не згас, то вчитель теж спрямовуєсвою роботу аналогічним чином, але дещо ускладнюючи завдання відповідно з вікомучнів. Наприклад, один учень виходить на клас, а інші задають йому запитання.Деякі з питань можуть бути кумедного змісту, на що учасник дає відповіднувідповідь. Але ж англійською. Тут, на мою думку, є великий плюс. Так якпоспілкуватись бажають усі, то невідомі слова учні можуть запитувати у вчителя.Оскільки питання для них самих є цікавим, то й словниковий запас їхній звіснозбагачуватиметься. Адже весело буде прийти додому і запитати старшусестру-розумницю приблизно у такому дусі: „Elen, where are you stand now?” – Олено, а де ти зараз знаходишся? „I am in the kitchen, as usually” – На кухні,звичайно. – просто відповість сестра. А малюк їй у відповідь – „No, you are in the free Ukraine!” – Ні, ти у вільній Україні. І вжекілька нових слів з цього всього він закріпив. Цікаво й зі смаком, чи не так?
З усьго вище приведеного напрошується висновок, що у дітейтакого віку швидше спрацьовує словесно-образний тип пам’яті. Але це не зовсімтак, тому  що наочно-образний теж відіграє на цьому віці не останню роль, тавсе ж наочність тут сприймається більше в картинках, художніх написах, а ніж всухих наукових фразах і рекомендаціях.
Дещо іншими є процеси пам’яті підлітків, що у своєму віціпотребують уваги вчителя не менше за попередників. Новоутворення в розвиткуїхньої пізнавальної сфери (довільність пізнавальних процесів, рефлексія)закріплюються і розповсюджуються на всі види діяльності та життя загалом.
Часто підлітки просто відмовляються від дослівногозапам’ятовування навчального матеріалу і на перше місце в такому разівисувається словесно-логічна пам’ять. Прийоми логічного запам’ятовуваннявдосконалюються, текст трансформується, відтворюється основний змістпрочитаного. На відміну від молодших школярів у підлітків змінюєтьсяорганізація процесу заучування матеріалу. Вони не схильні просто повторюватичитаний текст, а, як правило, розбивають його на частини.
У цьому віці змінюються і способи пригадування, а саме:складання плану, що допомагає обдумувати відтворюване, аналізувати його,оживляти і систематизувати потрібні асоціації. Змінюється також співвідношенняміж мимовільним і довільним запам’ятовуванням. Мимовільно підліток запам’ятовуєяскраве, барвисте, те, що пов’язане з емоціями. У підлітків певною міроювиробляється вміння чергувати заучування й відтворення, використовуючивідтворення як засіб контролю і підвищення ефективності запам’ятовування.Далеко не всі підлітки можуть організувати досить продуктивне їх чергування. Оволодінняприйомами запам’ятовування вносить ясні зміни в процес відтворення, аджепідліток починає свідомо керувати ним.
Розвиток пам’яті в підлітковому віці виявляється також успіввідношенні її основних видів, а саме: рухової, образної, емоційної тасловесно-логічної.
Основна тенденція в розвитку пам’яті старшокласниківхарактеризується подальшим зростанням  і зміцненням її довільності. Довільнезапам’ятовування стає в цей період набагато ефективнішим від мимовільного.Відбуваються істотні зміни і в перебігу логічного запам’ятовування. Помітнозростає продуктивність пам’яті та думки на абстрактний матеріал. Намічаєтьсяспеціалізація пам’яті. Удосконалюються і способи заучування за способомсвідомого застосування раціональних його прийомів.
Старшокласники самі високо оцінюють таке засвоєнняматеріалу, в якому виявляється розуміння понять, оригінальна інтерпретація чиформування того, що викладено в підручнику. Важливу роль у процесізапам’ятовування відіграє настанова на засвоєння матеріалу, яка водночасвключає в себе і настанову на його усвідомлення. Специфічного характеру набуваєв старшому шкільному віці мимовільна пам’ять. Продуктивність її безпосередньозалежить від орієнтації розумової роботи учнів з навчальним матеріалом. Аджематеріал запам’ятовується старшокласниками краще, якщо він входить у метуїхньої розумової діяльності і коли ця діяльність має активний характер.
Чуйне, уважне ставленнявимагається від вчителя до особливо сприймаючих дітей. За зовнішньоюнеуважністю, заглибленістю всередину себе, часто приховується вразлива, тонканатура. Тому такі способи впливу, як натиск, крик неприпустимі до методикиспілкування з вразливими учнями. В зворотному випадку це часто призводить доважких колізій і навіть до конфліктів. Вчителю необхідно мати доброзичливість ітакт для включення дитини в активну учбову діяльність.
Моторна, емоціональна таобразна пам‘ять в своїх особливих формахпритаманна і тваринам. Специфічно людська пам‘ять – словесно-логічна, змістом якої є наші думки та мова. [ 7 ]
Словесно-логічна пам‘ять – цене просто запам‘ятовування, а переробка словесної інформації, виділення з неїнайбільш суттєвого, відхилення від другорядного, несуттєвого, і збереження в нійне безпосередньо сприйнятих слів, а тих думок, які ними виражені. В основісловесно-логічної пам‘яті завжди лежить складний процес перекодування повідомлюючогоматеріалу, пов‘язаний з відстороненням від несуттєвих деталей і узагальненнямцентральних моментів інформації. Ось чому людина, запам‘ятовуючи зміст великої кількостіматеріалу, одержаного з усних повідомлень та прочитаних книг, одночасно єнеспроможною утримати в пам‘яті його буквальне словесне вираження. А. Р. Лурія,даючи визначення і характеризуючи словесно-логічну пам‘ять, розкриває її“технологію”, принцип дії, в якому здійснюється можливий для нас відрив вже нетільки від реальності, але й від того, що дано у вигляді її образних уявлень.[ 8 ]
І на завершення доречно буде зауважити такі факти, коли вмолодшому шкільному віці учень, отримуючи незадовільний результат оцінювання,вважає, що це не успіх поганий, а „я” – поганий. Тоді як підліток здатенповністю аналізувати свої вчинки.

Розділ ІІ. Психологічні особливостіудосконалення процесів пам’яті у шкільній практиці.
             2.1. Аналіз психологічних досліджень
Під час проходження шкільної практики, було проведенотестування з учнями різних ланок освіти. За основу взято дітей 3-Г класу, якпредставників молодшої ланки, 6-Б, як школярів середньої  і 9 в ролістаршокласників. Метою тесту було визначення продуктивності процесів пам’яті.Результати показали, що більшість дітей швидко схоплюють новий навчальнийматеріал, надовго зберігають у пам’яті та вдало відтворюють на уроках. Це буввисновок про успішність дітей 3-Г класу. Коли ми усі (за участю вчителя)обговорювали таку ефективність, то дійшли висновку, що всьому класу подобаєтьсянавчатись, адже процес навчання відбувається в ігровому варіанті, де задіянийувесь класний колектив. Вдома майже нічого вчити не залишається, оскільки усезапам’ятовується на уроці. Вони змушені лише писати, що діти неодмінно роблятьпід керівництвом старших.
У 6-Б класі результат був аналогічним. За висновкамиобговорення діти нормально запам’ятовують навчальний матеріал, але причинацьому дещо інша – майже увесь клас стверджує, що вчитель строгий (одразуставить двійки) та й батьки вдома вчити змушують. В противному разі – наанглійську мову вони б навіть не йшли, як самі ж і зауважують. Тут їм нудно інецікаво (до речі, вчитель у цьому класі інший, ніж у молодших школярів).
У 9-му класі результат для нас був вражаючим. Там 95% учнівнічого не вчать, нічого не пам’ятають, нічого не хочуть, нічого не знають. Алена уроці іноземної мови у них хороша дисципліна, адже відвідують заняття тутлише 5 осіб з 27 представників класного колективу. Інші заходять інколи.Зазвичай як вільні слухачі. Причина цьому – відсутність контролю з боку сім’їта ігнорування шкільними порядками з причини власного небажання їмпідпорядковуватись. Діти стверджують, що з життєвою позицією вони вирішились.Більшість після закінчення 9-го класу вступають до ПТУ, а інші – одразупрацювати. Отже, англійська мова в їхні плани „не вписується” навіть поверхово.До того ж вона складна і зарозуміла для їхнього примітивного складу мислення(так зауважують самі учні). Інші ж 5 навпаки, вирішили пов’язати з нею своюпрофесію і вимушені готуватись до вступу після школи заздалегідь. Послухавшисторони обох міркувань з приводу планів на майбутнє, у нас постає питання –кому з них поталанить більше?
ХХІ століття – епоха новітніх технологій, великих зрушень,глобальних можливостей, а разом з цим – вільного вибору кожного. Напевневідповідь на це запитання підкаже майбутнє. Але в школі має відповісти вчитель.
Внаслідок проголошення України незалежною державою виниклапотреба у розбудові системи освіти. з цією метою розроблена цілісна державнапрограма „Освіта”, головною метою якої є визначення стратегій розвитку освіти вУкраїні на найближчі роки та перспективу ХХІ ст. Принципи, що включає в себезгадана програма зумовлює реформування системи навчання іноземних мов,створюються альтернативні підручники, реалізація інтеграції у світові закладиосвіти, пов’язані з вивченням іноземної мови, забезпечується безперервністьнавчання в школі, є наявність необхідних умов варіативності навчання мов.
Оновлення змісту освіти є визначальним складникомреформування в Україні. Державний стандарт з навчального предмету „Англійськамова” має три складники:
1) загальна характеристика,
2) базовий зміст,
3) вимоги до мінімально необхідного рівня підготовки учнів.
 До державного стандарту додаються зразки тестових завданьдля визначення рівня володіння учнями іншомовними навичками і вміннями. [13 ]
Базовий рівень для основної середньої загальноосвітньоїшколи (5-8 класи) передбачає здатність учнів здійснювати іншомовне спілкуванняз носіями мови. Він вивчається, в найбільш розповсюджених стандартних ситуаціяхі використовується письмом в обмеженому обсязі, читаючи і розуміючи нескладнітексти. За відповідних умов базовий рівень, безперечно, може бути перевищений.Як вихідний та комунікативно-достатній за існуючих умов навчання він може слугуватинадійною основною для подальшого вивчення у вищій школі або ж навітьвикористання знань у практичній діяльності випускників шкіл одразу післязакінчення.
Спостерігаючи за сильними дітьми на даному уроці ми помітилиодин із типових недоліків мовлення, а саме – невміння використовувати звуковізасоби для передачі комунікативного змісту висловлювання. Це пояснюєтьсянедостатнім урахуванням функціонально-смислової ролі звукових засобів дляоволодіння усним мовленням чи читанням уголос в навчальному процесі.
Римування та вірші на уроці можуть використовуватись зрізною метою: фонетична зарядка та опрацювання окремих звуків; для опануванняанглійської інтонації; під час першого висвітлення теми; під час проведенняігор, фізкультхвилинок, при вивченні граматичного матеріалу тощо. [ 13 ]
Отже, ситуація, що склалася в 9 класі є не те щоб небажана,а навіть катастрофічна. На цьому етапі їхнього навчання втрачене уже неповернути; залишається надіятись хіба що на краще виховання наступногопокоління.
 

2.2. Методи удосконалення запам’ятовуванняучнями на уроках англійської мови
Недарма науковці-психологи зауважують, що за бажаннямпам’ять будь-якого типу можна поліпшити. Адже головна відмінність між людьми здоброю пам’яттю та з поганою виявляється в тому. Що одні вміють неюкористуватися, тренують її, а інші – ні.
За визначенням Е. Канта, в пам’яті є важливі три якості:швидкість запам’ятовування, його міцність і оперативність під час [5]відтворення. Звичайно, скажите ви, про це говорити легко. А як же досягти осьцих трьох вагомих якостей? Згадаймо народну мудрість: „Під лежачий камінь водане тече”. На думку німецького письменника Ліхтенверга, люди мало запам’ятовуютьчерез те, що самі дуже мало думають. Отож, слід в усьомувіднаходити зміст. Не варто затуляти вуха руками й утуплюватись поглядом утекст, повторюючи подумки рядок за рядком. Ці титанічні зусилля не зарахуються,бо в даному разі важливим є не процес, а результат. Останній буде значнокращим, коли знаходити в тексті провідну думку, виділяти аргументацію. Тимбільше в англійській мові, коли там навіть деякі речення обов’язково слідперекладати саме з кінця, а сукупність артиклів, допоміжних слів взагалі наукраїнську мову не перекладаються. Найважче, як ми знаємо, дитині вивчити текстз англійської, коли вона сліпо повторює набір звуків, не розуміючи українськоюлогічного змісту своєї нібито зв’язної розповіді. Отже, осмислення вивчаючого –перший крок до його запам’ятовування. [ 5 ]
Хоча за статистичними даними лексика англійської мови вкілька разів бідніша за українську, все-таки це для нас створює ще однітруднощі. На позначення кількох дій, процесів, понять, явищ використовуєтьсяодне й те саме слово. (наприклад: floor – підлога, поверх;change – здача, обмін). Щоб успішно запам’ятати усі ці явища, слід,перш за все, ввімкнути логіку, пов’язавши між собою значення таких на першийпогляд несумісних понять. Отже, підлога і поверх: багатоповерховийбудинок  характеризується тим, що має багато підлог, покладених одна на одну; аздачу в магазині тоді тільки ми отримуємо, коли відбувається своєрідний обмінгрошей з крупніших купюр на дрібніші, тільки разом з дріб’язком покупецьзабирає придбаний товар в обмін на свої гроші. Ось так.
Інша річ, коли слово в перекладі на нашу мову означає однепоняття, а за участю прийменника, що кріпиться біля нього, воно означає зовсімдруге (to ask – запитувати,to ask for – просити; to give – давати, to give up – здаватися іт.д.). В такому разі найкраще буде вивчити прямо зі словника. Але не усі словапідряд, на яких погляд зупинився. При складанні речення, коли не знаєш якогосьслова і тут вчитель підказує його переклад, обов’язково слід поцікавитись, чизмінює його значення певний прийменник.
Далі не забуваймо про ті ж самі синоніми. Хоча їх ванглійській мові не таке велике розмаїття, та все ж вони є і значно покращуютьрозмовну мову. До речі, англійська мова нараховує чималу кількість епітетів напозначення позитивної характеристики особи. Тут буде доречним уявлення якихосьпривабливих об’єктів під час перелічування позитивних прикметників.
Велику допомогу в методиці запам’ятовування лексикистановить той факт, що до 50% слів, відібраних для запам’ятовування, схожі зазвучанням за значенням на російські слова. Зокрема яскравим прикладом цього єназви місяців року: январь – [‘jeneari], февраль – [‘febreari],апрель – [‘aepril] і т.д. Потімтакі слова, які ми в українській мові називаємо словами іншомовного походження.В чому ж річ? А в тім, що коли ми кажемо, мовляв, це слово латинськогопоходження, це грецького, то в англійській мові вони часто-густо залишаютьсясталими. Порівняймо: антена –antenna, анекдот – anecdote, альманах –almanac і т.д.
Значною перевагою в шкільній програмі вивчення англійськоїє, на мою думку, комплексні уроки за темами, тобто якась кількість уроківвідводиться суто на вивчення однієї теми. Відповідно й лексика до цьогопідібрана максимальна. За тему „My family” (моя сім’я)діти вивчили назви усіх родичів та рід їхніх занять англійською мовою. Потімтема „Shopping” (покупки) дає змогувивчити багато назв промислових та продовольчих товарів, зокрема назви усіховочів, фруктів, одягу, предметів повсякденного вжитку і тому подібне. Такийметод в психології називається методом зв’язування образів. Його можнавикористовувати також і в дещо іншому, цікавішому варіанті. До прикладу, вкласі, де ми проходили практику, на уроці англійської мови вчительзапропонувала цікаве, але й складне завдання. До дошки виходять діти поодинці івона читає ряд парних слів, зовсім не пов’язаних за змістом. Такі як (apple яблуко – rather бритва, cap кварта – forest ліс, case шафа – sea море ). Від дітейвимагалось запам’ятати найбільшу їх кількість. Вчитель за другим разом читатимеодин лише компонент з пари, а учень має промовити другий. І так сталося, що однадівчинка запам’ятала геть усі слова правильно (їх було близько 30). Коли її спитали,в чому секрет феноменальності, адже об’єкти логічно зовсім не пов’язані,дівчинка, усміхнувшись, пояснила, що коли логіки немає, вона пов’язує речі міжсобою нелогічно. Тобто яблуко вона подумки оббирала бритвою, в лісіна деревах порозвішувала кварти, а шафу скупала в морі.І при цьому дівчинка запевняє, що так ясно в уяві собі бачила усі ті картинки,що більшість з них могли у неї трапитись аж до наступного уроку іноземної мови.Поспілкувавшись з нею на перерві, ми дізнались, що вона до всього підходитьтаким чином. Читаючи книгу, у неї в уяві малюється цілий сценарій фільму, якийвона здатна пам’ятати досить довгий час. Напевне, цікаво так жити,спостерігаючи дійсність через занурення у саму себе.
Незамінною школою мислення, що допоможе усунути тугість,уповільненість думок, може стати сама організація здобування знань: на уроціслід створити такий логічний ланцюжок, щоб наслідок одного ставав причиноюіншого. І тоді, утримуючи ланцюг в полі своєї уваги і пам’яті, дитина навіть зуповільненим розумовим процесом, починає мислити.

2.3. Рекомендації для вчителів щодополіпшення процесів пам’яті учнів
Головна та постійна турбота вчителя полягає в „озброєнні”учнів міцними знаннями, тобто у великому обсязі і надовго. Щоб школярі збереглиздоров’я та емоційну стійкість, рівновагу, вчителю недостатньо знати тількисвій предмет, а й сучасну методику його викладання. Крім цього він повиненвраховувати відомості, що стосуються психіки і безпосередньо пам’яті учнів.Відомості про останні випливають з самих визначень пам’яті: будь-який вплив, щойде від вчителя, залишає відбиток в сфері почуттів, думок чи рухів учня;довгострокове зберігання потрібної інформації в його пам’яті можна організуватипроцесом навчання; при дотриманні певних умов сліди пам’яті оживають і набуташколяром інформація про знання актуалізується в залежності від нервовоїсистеми, універсальних та індивідуальних можливостей учнів.
Отже, свідомо чи несвідомо вчитель в будь-якому разівпливає на характер процесів пам’яті дитини. Але як вчинити, щоб цей впливспричинював саме позитивні наслідки? Відповіддю на це запитання нехай будутьнаступні рекомендації, приведені у цій роботі.
 
Рекомендація 1. для того, щобзапам’ятати матеріал, учень, перш за все, має його глибоко усвідомити.Продуктивність запам’ятовування тісно пов’язана зі способами переробкиматеріалу з метою доступності його викладу. Серед таких способів чільне місцевідводиться логічному. Тому, поліпшуючи процеси пам’яті учнів, необхіднозвертати увагу на його наявність. Саме він, за визначенням дослідників [16],забезпечує найбільшу ефективність сприймання (а відповідно запам’ятовування)матеріалу. Отже, логічний спосіб викладання інформації якісно втілюється заучастю прийому асоціації. Особлива його ефективність виявляється саме на урокаханглійської мови. Тут вчитель, подаючи учням нову лексику, одразу спрямовує їхна запам’ятовування таким чином: кожне англомовне слово асоціює зі схожимукраїнським. Схиляючись до такої методики, можна розробити цілі лексичні теми.До вашої уваги я пропоную власну розробку, яка, до речі, уже призвела добажаних результатів.
 
Запам’ятовування частин тіла.
Head (хед) – голова, shoulders (шоулдерз) – плечі. Насправді ми звами щодня чуємо ці слова з реклами відомого шампуню „Хед енд шолдерз”. Лупа,як правило, з голови сипеться на шию, а шампунь з цією проблемою веде боротьбу.От вам і логічне тлумачення.
Chest (чест) – груди. Схоже на нашеслово честь. А неодноразово кожен з нас даючи слово честі кладе руку саме нагруди.
Arm (ам) – рука. „Ам” – казала нам матив дитинстві, коли протягувала до нашого рота руку з ложкою манної каші.
Finger (финга) – палець. Тут ужедіти самі здогадуються про російську „фигу”, як еквівалент нашої „дулі”, щоскладається з допомогою пальців. Можливо, ця асоціація є дещо брутальною, алеефект запам’ятання – гарантований.
Foot (фут) – нога. Саме словоговорить про своє значення у широковідомій грі – футбол, де foot – нога, ball – м’яч.
Одразу запевняю, що таких слів можна придумати безліч, абицьому сприяло наше бажання.
Коли учні підходитимуть з питанням, як ще можна запам’ятатиіншомовні слова, можна запропонувати старий відомий, але ефективний спосіб.
       
        Рекомендація  2. Занотовувати по 3-4слова на клейкому папері для записів і розклеювати їх по всьому будинку.Тримати доти, доки не запам’ятаються. В разі ефективності замінювати на нові.
        
         Рекомендація 3. Пам’ять учнів слід постійно тренувати.  Тут пропонуються раціональніприйоми її розвитку:
— важливою умовою продуктивного запам’ятовуванняі тривалого зберігання є правильний розподіл повторень в часі;
— концентроване повторювання дає значно менший ефект, ніжрозподілене в часі;
— гарячкова підготовка до іспитів не призводить до глибокихзнань. Може бути заключною ланкою в загальному ланцюгу систематичногоповторення навчального матеріалу;
— найкращий вид повторення – це включення засвоєногоматеріалу в подальшу пізнавальну діяльність щоразу в нових зв’язках;
— початок і кінець інформації запам’ятовуєтьсякраще, середина засвоюється гірше. Враховуйте “ефект краю”;
— краще запам’ятовується наочнийматеріал, який розміщений в верхньому лівому куті;
— особливостіпам’яті пов’язані з емоційним станом учня і наскільки він комфортно себевідчуває на уроці. Важливо, щоб дитина відчувала позитивні емоції.Використовувати техніку на основі інтегруванні переживань;
— деякі діти прив’язуються до “опори”і довго невзмозі перейти до самостійної роботи. Так через 2-3 уроки необхідно“опору” перенести на праву сторону дошки. Це допомагає дитині усвідомити, що“опора” тимчасова;
— другий прийом – це коли учні зі слабкою пам’яттю позавданню вчителя, опираючись на схему, коментують хід рішення вголос;
— перед учнями слідставити спеціальні мнемічні завдання, які допомагають використовувати необхіднев даний час правило.
Лексика лексикою, але як бути з граматикою? Деякі діти всухому варіанті тлумачать її впродовж багатьох років, а бажаного результату такі не мають. Тут на допомогу приходять таблиці. Справа в тім, що розгорнутіконспекти на пояснення часових форм не діють на дитячу психіку належним чином.І хоча англійська мова відноситься до гуманітарних дисциплін в навчальнихзакладах, а все ж розумні люди ототожнюють її саме з математикою. А й справді,чітка послідовність слів у реченні, численність структурних форм, граматичнихкатегорій, чим не тригонометрія. Учням – прагматам доречно зауважувати, щоанглійська мова – це „зашифрована” українська. Щоб її розкодувати, потрібнознати наш еквівалент на позначення того чи іншого слова (тобто переклад).Перекладаючи текст, ми ніби розв’язуємо рівняння, підставляючи математичні формули,що тримаємо в пам’яті ( англійською мовою то є сталі конструкції). Так як вгеометрії набір математичних знаків  ⅓π•R2•H означають єдине поняття – V (об’єм конуса), так і в англійській мові іноді набір логічнонесуттєвих слів вживається на позначення одного вислову. Це і є англійські конструкції.Їх не можна розтлумачити українською. Треба лише завчити, як математичнуформулу.
Для збереження усього дітьми запам’ятованого, необхіднойого постійно повторювати. Отже, вчитель має планувати урок таким чином, щобчас на повторення раніше вивченого залишався. У разі неможливості, необхіднозадавати вправи такого спрямування на домашнє завдання. В підручниках, якправило, такі вправи є після вивчення кожної теми під заголовком „Завдання дляповторення”. На процес збереження інформації вчитель повинен звернути не меншуувагу, адже в протилежному разі це призводить до такого процесу як забування.Воно, в цьому випадку для нас є зовсім недоречне (принаймні до процесувідтворення).
Отже, процес відтворення. Як же тут досягти бажаногорезультату. Коли при запам’ятовуванні ми вдавались перш за все до логіки, тотут, насамперед, має передувати системність, чітка послідовність викладувивченого. В цьому разі зі сторони вчителя правильним буде вимога до учнів  складанняплану відповіді (в усному чи письмовому варіанті).
        Уміння складати план і користуватись ним є показником вищого рівняфункціонування пам’яті. У розвитку пам’яті підлітківхарактерною є така суперечність: з одного боку, вони свідоміше використовуютьдосконаліші прийоми запам’ятовування, а з другого – у них уповільнюєтьсяутворення нових зв’язків, їм доводиться при заучуванні матеріалу докладатибільше зусиль. До того новоутворені зв’язки в них меншстійкі, ніж ті, що виробилися раніше і тому зникають швидше. [ 17 ] У підлітківповільніше виробляються асоціації за суміжністю, тобто знижується здатністьмеханічно запам’ятовувати.
        Слід наголосити, що всюди, де треба викласти зв’язаний текст, розвитокподій чи доведення до правил, необхідно з’ясувати послідовність ходуінформації. Дуже часто буває так, що дитина, повністю володіючи матеріалом, науроці розгублюється, не знаючи з чого саме почати, або що за чим говорити. Їїслова летять поперед думки, діти піднімають руки для виправлення, вчительзаписує оцінку, а вона доходить висновку, що і вчи, що не вчи – результат всеодно поганий. Отже, краще буде затрачати найменше вивільнення енергії. Все одноне оцінять належним чином. Так, може прокинутись відраза до навчання, потімненависть до предмету, до науки взагалі і неправильний вибір професії вподальшому. А з чого все починалось? Вчитель однієї миті не приділив ученицідостатньої уваги. Таких випадків чимало у нашому житті. Щоб цього уникнути,необхідно, пропонуючи загальний метод для усього класу, звернути уваги на тіодиниці учнів, яким він не підходить. Можливо, приділивши ті кілька хвилин длянадання окремих рекомендацій зараз, ми відкриємо широкі можливості для дитини вмайбутньому.
Згідно принципу єдності свідомості та діяльності, все, щозакладається в людину природою, являє собою лише можливість для розвитку. Алечи буде ця можливість втілена у життя – це вже залежить від його біографії, девчитель, як бачимо, відіграє чи не найбільшу роль після батьків. Тож слід бутиобачними. Адже, коли батьки виховують кілька своїх дітей, то на вчительськійсовісті висить доля усієї школи.

Висновки
Пам’ять– це психічна властивість людини, щовідкриває ті можливості для нагромадження поступового досвіду; ті можливості,що створює умови для впливу попередніх подій і переживань на сьогодення тамайбутнє. А у вужчому розумінні – це здатність пригадувати окремі переживання зминулого. Проте в будь-якому разі її прояви здійснюються в процесахзапам’ятовування, збереження, відтворення та забування, завдяки яким миздобуваємо різноманітну інформацію, засвоюємо знання про світ, розвиваємо нашіуміння, навички.
У цій роботі на прикладі учнів середньої школи показанізагальні можливості запам’ятовувати, зберігати та відтворювати навчальнийматеріал на уроках англійської мови, описати якісні прийоми удосконаленняпроцесів пам’яті різних вчених та запропоновано нові, що показали добрийрезультат на практиці, розроблено рекомендації щодо удосконалення процесівпам’яті учнів.
На підставі спостереження за веденням навчального процесу вз/ш №8 м. Умані сформовано наступний висновок: як би наполегливо не здійснювавучитель заходи компенсації та корекції індивідуальних недоліків, які маютьмісце в процесах пам’яті школярів, його зусилля неминуче виявляютьсямалопродуктивними, якщо він не залучить собі на допомогу свідомість дітей. Лишеза наявності цієї умови вчитель зможе розраховувати на те, що його психологічнаробота принесе щедрі і стійкі плоди.
Додаток 1.
Оскільки  якісний виклад будь-якогоматеріалу в школі обов‘язково поєднує в собі декілька функцій (виховну,розвиваючу, контрольно-корекційну), а також часто має тісний зв‘язок з іншимипредметами, то це значною мірою покращує рівень ерудованості учнів. Беручи доуваги вивчення іноземної мови, можна сказати, що тут відкривається широке поледля діяльності, адже можна говорити про будь-що, аби лише англійською. Отже, доуваги вчителя пропонується цікавий переклад англійською десяти Господніхзаповідей, що, в свою чергу, гуманізує та інформує учнів на біблійну тематику.