--PAGE_BREAK--Вода в твердому стані вода-рідина під час нагрівання вище 0о.
2. Дидактична гра «Подорож із Краплинками» з метою формування уявлення про кругообіг води в природі.
Послухайте розповідь про пригоди, які сталися із краплинками води, і спробуйте пояснити, чому вони відбулися.
В озері плескались Краплинки. Пригріло Сонечко, і Краплинки випірнули на поверхню погрітися. Але раптом вони стали невидимими, легкими і піднялися вгору.
Що сталося з Краплинками? Чому? (Краплинки перетворилися на водяну пару, тому що під час нагрівання вода випаровується і переходить із рідкого стану у газоподібний)
Краплинки стали Паринками. Їм сподобалося бути легкими і літати. Вони піднімались все вище і вище, та раптом їм стало дуже холодно. І, що за диво, вони знову стали важкими, бо перетворилися на Краплинок.
Чому Паринки знову стали Краплинками? (Під час охолодження водяна пара перетворюється на воду у рідкому стані, тому утворилися Краплинки)
Деякі Паринки піднялися аж туди, де температура була нижче 0о, перетворилися на кристалики льоду і стали Кристалинками.
Поміркуйте, чому ці Паринки перетворилися на Кристалинки. (При температурі нижче 0° вода замерзає, тому утворилися кристалики льоду)
Із Краплинок, Паринок і Кристалинок високо над Землею утворилася хмара. Краплинок, Паринок та Кристалинок у хмарі було так багато, що їм стало тісно. Вони почали наштовхуватися одна на одну, і з них утворилися…
А що утворилось, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку:
Що за зірки сніжно-білі на рукав мені злетіли? Поки ніс я їх сюди, стали краплями води. (Сніжинки)
У хмарі утворились Сніжинки, які вже не могли залишатись там, бо стали важкими, і впали на Землю. Коли температура повітря нижче 0о, Сніжинки долітають до земної поверхні у вигляді снігу. Коли температура повітря вище 0о, сніжинки тануть і перетворюються на Краплинки.
Отже, з дощем чи снігом Краплинки повертаються назад на Землю.
Куди далі помандрують наші Краплинки? (Частина Краплинок просочиться в ґрунт, а частина повернеться назад до океанів, озер, морів, річок)
Чи завершаться на цьому подорожі Краплинок? (На цьому подорожі і пригоди Краплинок не закінчаться. Вигляне ясне Сонце, і вони знову помандрують)
Помандрувавши з нашими Краплинками, ви переконалися, що вода у природі постійно рухається — із поверхні Землі у повітря, у вигляді водяної пари, а звідти назад на Землю у вигляді опадів.
Переміщення води в природі та перетворення її з одного стану в інший називається кругообігом води.
3. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про джерела забруднення води та шляхи запобігання забрудненню води.
Для чого люди використовують воду? (Люди використовують воду на заводах і фабриках, для поливу рослин, для приготування їжі, у побуті)
Що відбувається з водою після її використання людьми?
Після використання вода забруднюється. У побуті, на фабриках і заводах, люди використовують чисту воду, а випускають у водойми воду, забруднену різними отруйними речовинами. Великої шкоди завдають аварії танкерів та теплоходів, під час яких у моря і океани потрапляє нафта. Нафта легша за воду, тому вона розливається, утворюючи на поверхні води отруйну плівку, яка не тільки забруднює воду, а й вбиває все живе. Як забруднення води впливає на рослини і тварини? (Рослини і тварини не можуть жити у забрудненій воді, вони отруюються і гинуть). Як забруднення води впливає на людей? (Споживання забрудненої води є причиною багатьох захворювань у людей). Прочитайте останній абзац статті на с.97 підручника і дайте відповіді на запитання:
Що люди роблять, щоб запобігти забрудненню води шкідливими речовинами?
Чому потрібно берегти воду?
V. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.
1. Робота в зошиті з друкованою основою. Виконання завдань 1-3 (с.26).
1. Доповни схему.
2. Встав пропущені слова.
У природі під впливом _________ вода нагрівається і __________. Легка водяна пара піднімається вгору, __________ і перетворюється на _________. Із дрібненьких краплинок води і кристаликів льоду утворюються _________, з яких випадають ________. Перетворення води в природі з одного стану в інший називають _______________.
3. Дай відповіді на запитання.
Для чого люди використовують воду?
а) __________________
б) __________________
в) __________________
Якої шкоди завдає водоймам діяльність людини?
Як люди запобігають забрудненню водойм?
2. Завдання на застосування знань.
У яку пору року в повітрі міститься велика кількість водяної пари? Чому? (Велика кількість водяної пари в повітрі міститься влітку. У цю пору Сонце найбільше нагріває Землю, тому випаровується велика кількість води і утворюється водяна пара, яка піднімається у повітря)
Доведіть, що з носика чайника під час кипіння виходить не водяна пара, а дрібненькі краплинки води. (Якби з носика чайника виходила водяна пара, ми б її не бачили, бо водяна пара прозора. Водяна пара, яка виходить з носика чайника охолоджується, внаслідок чого утворюються дрібненькі краплинки води, які ми і бачимо)
VІ. Підсумок уроку.
Про які цікаві перетворення води в природі ви дізналися на цьому уроці?
Як потрібно ставитися до води?
Тема. Гірські породи. Корисні копалини. Охорона гірських порід
Мета: формувати уявлення про гірські породи та їх різноманітність, про корисні копалини та їх значення в житті людини; формувати поняття «рудні», «нерудні», «горючі корисні копалини», «родовище»; формувати уміння спостерігати, узагальнювати і робити висновки; виховувати бережливе ставлення до речей, виготовлених із корисних копалин, прагнення до збереження корисних копалин та почуття гордості за свою Батьківщину та її природні багатства.
Обладнання: колекції корисних копалин, зразки корисних копалин свого краю, таблиця «Кругообіг води в природі».
Хід уроку
І. Підсумок спостережень за змінами в природі.
ІІ. Перевірка знань, умінь та навичок учнів.
1. Індивідуальне письмове опитування на картках.
Картка 1
Заповни таблицю і дай відповіді на запитання.
Які ознаки спільні?
За якими ознаками вони відрізняються?
Картка 2
1. Допиши речення.
Вода перетворюється на водяну пару, якщо її …
Водяна пара перетворюється на воду, якщо її …
2. Підкресли правильне твердження.
Перетворення води з рідкого стану у твердий відбувається при температурі вище 0о.
Перетворення води з рідкого стану у твердий відбувається при температурі нижче 0о.
Перетворення води з рідкого стану у твердий відбувається під час випаровування.
2. Фронтальне опитування.
Що відбувається з водою, яка є на земній поверхні, під впливом Сонця?
У що перетворюється вода внаслідок випаровування?
Що відбувається з водяною парою? Чому?
У що перетворюється високо над Землею водяна пара?
Що утворюється високо над Землею із дрібненьких краплинок води?
Що випадає з хмар влітку і взимку?
Куди дівається вода, яка потрапила на земну поверхню у вигляді опадів?
Що таке кругообіг води в природі?
ІІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
Які тіла належать до неживої природи? (Повітря, Сонце, вода, ґрунт, зірки, Місяць, пісок тощо)
Якими бувають тіла неживої природи? (Твердими, рідкими, газоподібними)
З якими тілами неживої природи ви вже ознайомились на попередніх уроках? (Сонце, повітря, вода).
Що знаходиться під фундаментами будинків, під асфальтом доріг, під тонким шаром ґрунту, на дні водойм? (Тверда поверхня, яка складається з піску, глини, різного каміння)
Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, з чого складається земна поверхня, і що заховано у її глибинах; як люди використовують ці природні скарби; про те, чому і як їх треба берегти. Тема уроку — «Гірські породи. Корисні копалини».
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про гірські породи.
Як ви гадаєте, що таке гірські породи?
На перший погляд гірські породи — це те, з чого складаються гори. Проте з гірських порід складаються не лише гори. Коли ви відпочиваєте на березі моря, озера чи річки, ви будуєте з піску різні споруди, не здогадуючись, що пісок — це гірська порода. Коли ви малюєте простим олівцем, то залишається на папері слід від гірської породи — графіту. Коли ви солите страви, щоб зробити їх смачнішими, то посипаєте їх гірською породою, яка називається кухонна сіль. Коли ви ліпите із розмоченої глини різноманітні фігурки, ви не замислюєтесь над тим, що ця глина, якій легко надати будь-якої форми — це теж гірська порода.
Гірські породи — це природні тіла, які знаходяться на поверхні Землі або у її глибинах.
До якої природи належать гірські породи? (Це тіла неживої природи)
2. Розв’язання проблемної ситуації з метою формування уявлення про стани гірських порід.
Розгляньте малюнок у підручнику на с.99. Прочитайте назви гірських порід, зображених на ньому.
Чому нафта знаходиться у скляній посудині, природний газ — у металічному балоні, а решта гірських порід — у вигляді різноманітних за формою грудочок? (Нафта знаходиться у посудині, тому що вона є рідким тілом. Природний газ знаходиться у балоні, тому що це газоподібне тіло. Решта гірських порід — тверді тіла, вони мають певну форму, тому посуд для них не потрібний. Вони не розтечуться, як рідина, і не заповнять всі проміжки, як газоподібна речовина)
Який висновок можна зробити про те, в яких станах перебувають гірські породи? (Гірські породи перебувають у трьох станах: твердому, рідкому та газоподібному)
У якому стані перебуває більшість гірських порід? Наведіть приклади. (Більшість гірських порід перебуває у твердому стані. Наприклад, торф, кам’яне вугілля, пісок, кам’яна сіль, граніт, крейда та ін)
Яка гірська порода знаходиться у рідкому стані? (Нафта)
Яка гірська порода знаходиться у газоподібному стані? (Природний газ)
3. Розповідь з елементами бесіди і демонстрацією зразків гірських порід із метою формування уявлення про їх різноманітність.
На Землі є багато гірських порід, і вони дуже різноманітні. Якими ознаками відрізняються гірські породи?
Гірські породи відрізняються кольором, твердістю, блиском, прозорістю. Одні з них, як наприклад крейда, складаються з дрібних частинок білого кольору не дуже міцно сполучених між собою. Інші, як наприклад граніт, складаються із крупніших частинок рожевого, чорного, жовтого кольорів, міцно сполучених між собою. Торф легкий і крихкий, а мармур важкий і міцний.
Чому ж гірські породи такі різні?
Тому що вони утворюються у різних природних умовах та із різних речовин. Наприклад, торф утворився на болоті з рослин, а мармур утворився глибоко під земною поверхнею в умовах високої температури. Тому торф не такий щільний і твердий як мармур.
Гірські породи зберігають у собі дуже багато секретів. Учені, вивчаючи особливості залягання гірських порід, відновлюють події, які відбувалися на Землі мільйони років тому назад. Наприклад, поклади кам’яного вугілля дали можливість ученим встановити, що у той час, коли вони утворювалися, на Землі був теплий і вологий клімат, росли ліси з гігантськими деревами. Багата рослинність, яка з часом відмирала і накопичувалась, дала матеріал, з якого утворилося кам’яне вугілля. Утворилися гірські породи дуже давно, вік багатьох із них становить багато мільйонів років.
4. Бесіда з виконанням практичної роботи з метою формування уявлення про корисні копалини та їх значення у житті людини.
Чи використовують люди гірські породи у своєму житті?
Розкажіть, що вам відомо про використання людьми гірських порід, зображених на малюнку в підручнику на с.99.
Зробіть висновок про те, чому гірські породи на малюнку підписані словами «корисні копалини».
Із давніх-давен люди використовують гірські породи для своїх потреб: у будівництві, для виготовлення посуду, знарядь праці тощо. Тому гірські породи, які люди добувають у природі і використовують для своїх потреб, називають корисними копалинами.
Із кожним роком збільшується кількість гірських порід, які стають корисними копалинами. Якщо 100 років тому люди не потребували нафти і природного газу, то зараз важко уявити життя без цих корисних копалин.
Залежно від того, для чого їх використовують, корисні копалини поділяють на три групи: горючі, рудні та нерудні.
Горючі корисні копалини горять і виділяють тепло.
Які горючі корисні копалини вам відомі?
Знайдіть їх на малюнку в підручнику та в колекції.
Для чого їх використовують?
До горючих корисних копалин належать торф, буре і кам’яне вугілля, природний газ, нафта. Їх використовують як паливо та для виробництва бензину, пластмас, фарб, лаків, синтетичних тканин та хутра.
Рудні корисні копалини — це копалини, з яких виплавляють метали.
Прочитайте серед назв корисних копалин у підручнику на с.99 назви руд металів. Знайдіть їх у колекції корисних копалин.
До рудних корисних копалин належить залізна руда, з якої виплавляють і виробляють чавун та сталь. Із чавуну роблять труби, батареї опалення, ванни, посуд, деякі деталі машин. Сталь міцніша, ніж чавун. Вона кується, прокатується у листи та дріт. Із неї виробляють машини, труби, інструменти, посуд.
Нерудні корисні копалини — це ті, які використовують без переробки.
Прочитайте серед назв корисних копалин у підручнику на с.99 назви нерудних корисних копалин. Знайдіть їх у колекції корисних копалин.
Для чого їх використовують?
Пісок — будівельний матеріал та сировина для виробництва скла. Кам’яну сіль використовують не лише як добавку до їжі. Вона є сировиною для виробництва соди, кислоти та інших речовин. Крейду використовують у будівництві (з неї виробляють вапно), крейдяними олівцями ми пишемо на дошці. Граніт і мармур — цінні будівельні матеріали. Вони добре шліфуються. Відшліфована поверхня стає гладкою і гарною. Гранітом і мармуром облицьовують будинки, театри, станції метро. Уламки граніту використовують для будівництва доріг.
Зробіть висновок, що означає перше слово у словосполученні «корисні копалини»?
Чому корисні людині гірські породи назвали «копалинами»?
Необхідні людині гірські породи вона добуває, викопуючи їх з-під земної поверхні або копаючи на земній поверхні.
Місце, де залягають у великій кількості корисні копалини, називають родовищем. В Україні є родовища кам’яного вугілля, залізної руди, крейди, вапняку, граніту, піску, торфу, нафти і природного газу. Більшість корисних копалин залягають глибоко під землею. І перш ніж їх добути, їх потрібно знайти.
Люди якої професії займаються пошуками корисних копалин? (Геологи)
Родовища корисних копалин залягають у надрах на різній глибині. Щоб добути ті, які залягають неглибоко під землею, риють великі ями — кар’єри. У кар’єрах корисні копалини добувають відкритим способом. Там працюють потужні машини — бульдозери, екскаватори, якими викопують корисні копалини. Потім їх вантажать на автомашини. В кар’єрах добувають вапняк, глину, пісок, торф тощо.
Для того, щоб добути корисні копалини, які сховані глибоко під землею, будують шахти або бурять свердловини. Сучасні шахти схожі на підземні заводи. Щоб побудувати шахту, спочатку викопують глибокий колодязь, де встановлюють кабіни, в яких піднімаються і спускаються люди, машини. Від колодязя відходять коридори — штреки, де добувають корисні копалини, які потім піднімають на поверхню. В шахтах добувають кам’яне вугілля, а в свердловинах — нафту і природний газ.
5. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про економне використання корисних копалин.
Озирніться довкола і назвіть речі, що виготовлені з корисних копалин. Назвіть ці корисні копалини. (Стіни класу побудовані із глини, піску, гіпсу, крейди, вапняку. Двері, вікна, підлога пофарбовані фарбою, виготовленою з нафти. Батареї опалення, труби, металеві деталі парти виготовлені з чавуну і сталі, які виробляють із залізної руди. Ручки, пенали, портфелі виготовлені з матеріалів, які виробляють із нафти, кам’яного вугілля)
Чи безмежні запаси корисних копалин?
Корисні копалини — багатство Землі. У нашій країні добувають понад 80 різних корисних копалин. Але запаси корисних копалин у надрах Землі не безмежні. З часом вони можуть вичерпатись.
Чи можна уявити життя сучасної людини без нафти чи кам’яного вугілля? Що б трапилося, якби не стало цих корисних копалин? Із нафти виробляють бензин, без якого не зрушать із місця автомашини, літаки. Спалюючи кам’яне вугілля, люди опалюють приміщення, виробляють електроенергію)
продолжение
--PAGE_BREAK--Використати корисні копалини можна швидко, а ось часу на їх утворення потрібно багато. Пригадайте, на утворення кам’яного вугілля і нафти у природі затратились мільйони років. Про це потрібно знати, пам’ятати і витрачати корисні копалини бережно і економно.
Чи можете ви зробити свій внесок у справу бережного ставлення до корисних копалин?
Бережливе ставлення до корисних копалин — це бережливе ставлення до речей, які з них виготовлені, збудовані, змайстровані.
V. Закріплення вивченого матеріалу.
1. Робота в зошиті з друкованою основою. Виконання завдань 1-5 (с.27-28).
1. Підкресли правильне твердження.
Гірські породи — це гірське каміння.
Гірські породи — це природні тіла, які розміщуються в надрах Землі чи на її поверхні.
Гірські породи — це каміння, що розміщене на земній поверхні.
2. Підкресли назви корисних копалин.
Нафта, цемент, глина, бензин, торф, кам’яне вугілля, скло, золото, пісок, олія, мармур, пластмаса, природний газ, граніт, крейда.
3. Запиши за зразком властивості крейди. Дай відповіді на запитання.
Які ознаки є спільними для обох корисних копалин?
За якими ознаками вони відрізняються?
4. Доповни схему.
Наприклад: Наприклад: Наприклад:
______________ _________________ граніт м
5. Дай відповіді на запитання.
Чому корисні копалини називають скарбами природи?
Які речі виготовляють із корисних копалин?
Які корисні копалини добувають там, де ти живеш? Для чого їх використовують?
Чому потрібно берегти все те, що виготовляється з корисних копалин?
VІ. Підсумок уроку.
Тема. Ґрунт. Склад ґрунту. Охорона ґрунту
Мета: формувати поняття "ґрунт", уявлення про склад ґрунту, перегній, родючість ґрунту, про процес утворення ґрунту та значення ґрунту в природі та житті людини, про шляхи забруднення і причини руйнування ґрунтів, про охорону і збереження ґрунтів; формувати уміння встановлювати взаємозв’язки в природі, виконувати досліди, спостерігати і робити висновки; виховувати дбайливе ставлення до природи, прагнення берегти ґрунт.
Обладнання: таблиця із зображенням розрізу ґрунту, спиртівка, бляшанка з ґрунтом, шматок скла, склянка з водою.
Хід уроку
І. Підсумок спостережень за змінами в природі.
Який стан неба сьогодні?
Чи є вітер?
Чи є опади? Які?
За календарем спостережень проаналізуйте: яких днів було більше минулого тижня: ясних, хмарних чи похмурих; скільки днів було з опадами; скільки було вітряних днів.
Які зміни відбулися в житті рослин і тварин із приходом осені?
ІІ. Перевірка знань, умінь та навичок учнів.
1. Письмове опитування на картках.
Картка 1
1. Підкресли назви горючих корисних копалин.
Торф, нафта, мармур, кам’яне вугілля, залізна руда, пісок, природний газ, буре вугілля, крейда, граніт.
2. Використовуючи слова для довідок, встав пропущені слова.
Корисні копалини, які горять, виділяючи тепло, називаються _______.
Корисні копалини, з яких виплавляють метали, називаються ________.
Корисні копалини, які використовують без переробки, називаються __.
Слова для довідок: нерудні, горючі, рудні.
Картка 2
1. Доповни схему.
Наприклад: Наприклад: Наприклад:
2. Дай відповідь на запитання.
Чому гірські породи називають багатством країни?
ІІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
Що належить до природи?
З якими тілами неживої природи ви вже ознайомилися? (Сонце, повітря, вода, гірські породи)
Розгадаєте ребус і дізнаєтеся, з яким тілом неживої природи ви будете знайомитись сьогодні на уроці.
Що вам відомо про ґрунт?
Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, що таке ґрунт, з чого він складається і як утворюється, яке значення ґрунту в природі і житті людини, що загрожує ґрунту і як його охороняти.
IV. Вивчення нового матеріалу.
1. Розповідь з елементами бесіди з метою формування поняття "ґрунт" і уявлення про перегній.
Розгляньте ілюстрацію на с.101 у підручнику із зображенням шарів земної поверхні.
Як називається верхній шар земної поверхні?
Що в ньому міститься?
Верхній пухкий, родючий шар земної поверхні, у якому ростуть рослини і живуть тварини, називається ґрунтом.
Якого кольору ґрунт?
Ґрунт має темний колір, якого йому надає перегній. Перегній утворюється внаслідок перегнивання решток рослини і тварини. Чим більше в ґрунті перегною, тим він темніший. Із перегною утворюються мінеральні солі, які розчиняються у воді, що є в ґрунті. Рослини за допомогою коренів вбирають із ґрунту розчин мінеральних солей, які необхідні їм для росту і розвитку.
2. Розповідь з елементами практичної роботи з метою формування уявлення про утворення ґрунту.
Утворення ґрунту — складний і довготривалий процес. Утворюється ґрунт на гірських породах, на яких спочатку селяться дуже невибагливі рослини — лишайники. Після їх відмирання і перегнивання між уламками гірських порід накопичується трохи перегною. Туди потрапляє насіння, з якого виростають рослини, селяться дрібні тварини.
Уламки гірських порід поступово стають все меншими, а перегною стає все більше. Він перемішується зі зруйнованою гірською породою і утворюється пухкий шар земної поверхні, на якому ростуть рослини, тобто ґрунт.
Значну роль в утворенні ґрунту відіграють тварини, що в ньому живуть. Вони розпушують ґрунт. Наприклад, дощові черви живляться рослинними рештками, що є в ґрунті, сприяючи тим самим швидкому перетворенню їх у перегній. Таким чином, щоб утворився ґрунт, потрібні: гірські породи, рослини, тварини і мікроорганізми, які перетворюють відмерлі рештки на перегній, тепло і вода.
Учені підрахували, що для того, щоб утворився шар ґрунту завтовшки 5 см, потрібно не менше 2000 років. Для нормального росту рослин потрібний шар ґрунту завтовшки хоча б 50 см.
Обчисліть, скільки років потрібно, щоб утворився ґрунту такої товщини.
3. Проведення дослідів з елементами бесіди з метою формування уявлення про склад ґрунту і родючість.
Щоб визначити, з чого складається ґрунт, проведемо досліди, описані в підручнику на с.102-103.
Дослід 1 (проводять учні).
Що ви помітили? Зробіть висновок. (У ґрунті міститься повітря. Воно заповнює всі порожнини між частинками ґрунту. У ґрунті, що складається з грудочок, є багато повітря)
Для чого потрібне повітря у ґрунті? (Повітря потрібне для дихання коренів рослин)
Що люди роблять для того, щоб у ґрунті було більше повітря? (Щоб у ґрунті було більше повітря, його розпушують)
Дослід 2 (проводить учитель).
Що ви помітили? (На склі з’явились краплі води)
Чому це відбувається? (У ґрунті міститься вода)
Як потрапляє вода у ґрунт? (Вода в ґрунт надходить під час випадання дощу чи снігу)
Для чого потрібна вода у ґрунті? (Вода потрібна для життя рослин. Корені рослин разом із водою всмоктують із ґрунту необхідні їм речовини)
Дослід 3(проводить учитель).
Візьмемо грудочку ґрунту і потримаємо її над вогнем.
Що ви відчули?
Що це горить, виділяючи такий запах? (Це горить перегній)
Для чого потрібний перегній у ґрунті? (Із перегною утворюються речовини, які разом із водою вбираються коренями рослин, і без яких рослина не може жити)
У ґрунті є пісок і глина. Щоб у цьому переконатись, проведемо дослід.
Дослід 4(проводить учитель).
Що ви спостерігаєте? (На дні посудини залишилися частинки піску і глини)
У ґрунті може бути різна кількість піску і глини. Світлий ґрунт містить багато піску, він швидко пропускає воду і швидко висихає. Ґрунт, в якому багато глини, повільно пропускає воду. А коли висихає, то поверхня покривається кіркою, яка не пропускає повітря. Кірку легко зруйнувати, розпушивши ґрунт.
Дослід 5(проводить учитель).
Що ви помітили? Зробіть висновок. (У ґрунті є мінеральні солі. Вони утворюються в ґрунті з перегною під дією мікроорганізмів)
Запишемо у вигляді схеми склад ґрунту.
Від кількості перегною в ґрунті залежить його найважливіша ознака — родючість.
Ви, напевно, чули вислів «родючий ґрунт». Як ви його розумієте?
Родючий ґрунт — це такий, на якому добре ростуть і розвиваються рослини. Такий ґрунт містить багато перегною, воду і повітря. Найбільш родючим ґрунтом є чорнозем. Наша країна багата на чорноземи.
4. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про значення ґрунту та його охорону.
Ґрунт можна порівняти з тоненькою плівкою, яка вкриває земну поверхню. Але без цієї плівки не було б ні рослин, що живуть на суші, ні тварин, ані людей. Давайте поміркуємо, чому.
Для чого ґрунт рослинам? (У ґрунті рослини закріплюються корінням і вбирають із нього воду з розчиненими в ній мінеральними солями)
Що дає ґрунт тваринам? (Для багатьох тварин ґрунт є домівкою. У ґрунті живуть комахи та їхні личинки, черв’яки, кроти, землерийки. Тварини живляться рослинами, що виросли на ґрунті)
Чи потрібний ґрунт людям? (Без ґрунту не стало б продуктів харчування. Недарма в народі кажуть, що ґрунт дорожчий від золота. Без золота люди змогли би жити, а без ґрунту — ні)
Процес утворення ґрунту складний і довготривалий. Тому ґрунт потрібно охороняти.
Що ж загрожує ґрунту?
Ґрунту загрожує руйнування, забруднення і виснаження.
Поміркуйте, як і чим можуть руйнуватись ґрунти.
Вода, що утворюється під час танення снігів та сильних злив, стікає схилами розораних горбів і розмиває ґрунт. При цьому утворюються яри і змивається найродючіший верхній шар ґрунту.
Як можна запобігти утворенню ярів?
Похилі місцевості орють поперек схилів. На дуже крутих схилах засівають багаторічні рослини, насаджують кущі і дерева, які корінням закріплюють ґрунт і захищають його від розмивання.
Великої шкоди завдають ґрунту вітри. Дуючи з великою силою, вони здувають верхній родючий шар ґрунту. Щоб запобігти руйнуванню ґрунтів вітрами, люди насаджують лісозахисні смуги, що стримують вітри.
Чим забруднюються ґрунти?
Ґрунт забруднюється отрутохімікатами, які люди використовують для боротьби зі шкідниками сільського господарства, відходами промисловості, сміттям.
Як ви розумієте вислів «виснажений ґрунт»? (Це ґрунт, у якому залишилось мало перегною).
Як можна збільшити кількість перегною в ґрунті?
Кількість перегною можна збільшити, вносячи у ґрунт перегній і мінеральні добрива.
Що ще роблять люди, щоб підвищити родючість ґрунту?
Підвищення родючості ґрунту забезпечується його переорюванням, розпушуванням, удобренням, поливом. Проте надмірний полив і внесення мінеральних добрив може принести шкоду. Надмірний полив може спричинити засолення ґрунту. На засолених ґрунтах рослини ростуть погано.
V. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.
1. Робота в зошиті з друкованою основою. Виконання завдань 1-3 (с.29-30).
1. Допиши речення.
Ґрунт — це __________. Темного кольору ґрунту надає __________. Перегній утворюється з ______________. Під впливом бактерій із перегною утворюються ___________. Мінеральні солі — це ___________________.
2. Розгадай кросворд.
По горизонталі:
1. Безбарвна частина ґрунту.
2. Складова ґрунту, погано пропускає воду.
По вертикалі:
1. Перегнилі рештки рослин і тварин у ґрунті.
2. Рідка складова ґрунту, в якій розчиняються мінеральні солі.
3. Сипуча складова частина ґрунту, здебільшого жовтого кольору.
3. Дай відповіді на запитання.
Яка основна ознака ґрунту?
Від чого залежить родючість ґрунту?
Чим ґрунт забезпечує рослини?
Яке значення має ґрунт у житті тварин?
Яке значення має ґрунт у житті людей?
Як люди підвищують родючість ґрунту?
Від чого потрібно берегти ґрунт?
2. Завдання на застосування знань.
Поясніть прислів’я: «Хто про землю дбає, тому вона повертає».
VІ. Підсумок уроку.
Про що ви дізналися сьогодні на уроці?
Із чого складається ґрунт?
Який ґрунт називають родючим?
Чому ґрунт потрібно охороняти?
2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження Для забезпечення достовірності результатів дослідження експерименту ми скористалися педагогічним спостереженням, письмовим опитуванням школярів та аналізом результатів учнівської діяльності.
Після проведення в експериментальному класі предметних уроків нами було проведено підсумкове опитування учнів експериментального і контрольного класів.
Метою підсумкових опитувань школярів наприкінці вивчення розділів «Природа і ми» та «Нежива природа» було визначити рівні сформованості природничих знань в учнів, і тим самим з’ясувати, як впливає сукупність визначених нами шляхів удосконалення методики організації та проведення предметних уроків на ефективність засвоєння знань молодшими школярами.
Підсумкове опитування проводилося у формі письмових завдань на уроці, що відповідав змістові підсумкової тематичної роботи із природознавства в 3 класі. Змістову основу, розроблених контрольних завдань, становив програмовий матеріал із предмету «Я і Україна. Природознавство» для 3 класу. Процесуальний аспект завдань передбачав певний рівень сформованості знань, умінь та навичок у молодших школярів наприкінці вивчення розділів «Природа і ми» та «Нежива природа», відповідно до вимог, зазначених у навчальних програмах [44, с.261-264].
Завдання для підсумкового опитування (див. додаток Б) були складені відповідно до методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України «Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів». Основним критерієм оцінювання результатів виконання учнями завдань підсумкової тематичної роботи була якість виконання завдань, зокрема правильність і повнота відповіді.
Кількісний та якісний аналіз результатів виконання учнями експериментального і контрольного класів завдань підсумкового опитування наприкінці вивчення розділу «Природа і ми» і «Нежива природа» подано в узагальнюючій таблиці 2.
продолжение
--PAGE_BREAK-- продолжение
--PAGE_BREAK--К.П. Ягодовський на конкретних прикладах показав, як потрібно вести викладання природознавства. Перш за все в процесі навчання, знайомлячи учнів із певними об’єктами чи явищами природи, необхідно організувати сприймання їх з допомогою органів чуття. Чуттєве сприймання учнів потребує керівництва зі сторони вчителя; керувати процесом сприймання слід так, щоб діти спостерігали те, що складає сутність предмета або явища, щоб створений образ міцно пов’язувався з точним відповідним йому словом, назвою.
У результаті чуттєвого сприймання предмета або явища природи у дитини формується ряд яскравих уявлень, які характеризують предмет або явище, що вивчається. По мірі накопичення уявлень дитина починає їх узагальнювати, приводити в систему і поступово підходить до поняття. Перед учителем стоїть завдання допомогти учневі провести цю складну роботу по узагальненню, так щоб підсумки і висновки, до яких прийде дитина, були правильними. Перш за все дитині потрібно допомогти серед сукупності ознак предмета чи явища виділити суттєві ознаки і на основі цього зробити узагальнення.
Щоб виконати вказані вище завдання, К.П. Ягодовський [52; 53] рекомендував у кожному окремому випадку ясно бачити мету уроку чи будь-якої передбаченої роботи, визначити зміст роботи, тобто той матеріал, яким буде користуватися вчитель для досягнення мети, знайти методи і форми роботи.
Таким чином, К.П. Ягодовський у своїх працях поклав початок дослідженням про навчальний предмет як систему взаємозв’язаних понять. Він визначив шляхи і засоби формування понять у процесі викладання природознавства в початковій школі. Це дозволило більш чітко розв’язувати питання форм, методів і засобів навчання, змісту шкільного предмета природознавство.
Значний внесок у практичну розробку предметних уроків вніс учений-методист М.М. Скаткін [48].
Методиці предметних уроків присвячені праці Л.Ф. Мельчакова, В.І. Маркіна, Г.М. Низової, П.О. Завітаєва, С.О. Язикова, А.І. Тихонової та інших учених.
В зв’язку із включенням у навчальний план початкової школи природознавства погляди на предметні уроки змінились. Методика предметних уроків була розроблена для того періоду, коли природа вивчалась на уроках читання. По суті із введенням природознавства всі уроки цього предмета є предметними. При такому тлумаченні поняття «предметні уроки» стало історичною категорією. Методика їх проведення змінилась. Під предметним стали розуміти такий урок, на якому значна частина часу приділяється безпосередньому вивченню предмета в натурі, коли учні цей предмет сприймають різними органами чуття.
У сучасній методиці викладання природознавства вчені (В.П. Горощенко, Л.К. Нарочна, В.М. Пакулова, Т.М. Байбара, О.А. Біда та інші) не відмовляються від цього типу уроків, а наголошують на його необхідності у навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів.
Більшість методистів [4; 11; 21; 27; 30; 36; 40] під предметним уроком розуміють урок, коли діти працюють безпосередньо з предметом, який вивчається, а не із його зображенням. При цьому молодші школярі одержують певну суму конкретних відомостей про тіла і явища природи. Отже, об’єктом вивчення на предметному уроці може бути, як правило, реально існуючий предмет. При вивченні рослин і тварин перевагу слід надавати живим об’єктам, тоді уявлення будуть точнішими і яскравішими. Проте в ряді випадків замість самого об’єкта можна використати інші види унаочнення (гербарії, колекції, чучела або вологі препарати тварин чи рослин).
Особливість предметного уроку полягає в тому, що власне предметний зміст, яким оволодівають учні в процесі уроку, передбачає різнобічне вивчення конкретного предмета або явища природи, а саме: виявлення суттєвих ознак, властивостей структури, встановлення зв’язків і залежностей між іншими об’єктами, умов існування або протікання, походження, способом добування або вирощування, важливості для людини [4].
На думку Т.М. Байбари [4], доцільно, щоб на такому уроці діти працювали з натуральними, живими природними об’єктами. Це — одна із складових частин успіху його проведення. Якщо відсутня об’єктивна можливість їх забезпечення (інша пора року і т. ін), тоді використовуються гербарні та колекційні зразки. Роздавальні натуральні засоби наочності для кожного предметного уроку учні можуть виготовити самостійно заздалегідь під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом учителя. До цієї роботи також залучають батьків. Наприклад, під час екскурсій, прогулянок діти збирають різні природні матеріали, корисні копалини, плоди і насіння, жуків-шкідників, окремі рослини або їх частини. На уроках трудового навчання, в позаурочний час — на гуртку, вдома разом із батьками — вони за завданням учителя виготовляють гербарії та колекції.
Важливою умовою для правильної організації предметного уроку є те, щоб предметами, які вивчаються на уроці, були забезпечені всі учні класу або, в крайньому разі, один предмет був на двох учнів. Це привчає дітей уважно розглядати, вивчати об’єкт, мобілізує їхню увагу [36].
Предметні уроки забезпечують сприймання учнями тіл і явищ природи різними органами чуття. Вони мобілізують діяльність тих органів сприймання, які на уроках іншого типу перебувають у пасивному стані. На таких уроках школярі мають можливість розглянути той або інший предмет, випробувати його твердість, відчути запах, іноді покуштувати на смак, порівняти різні предмети між собою, встановити в них спільні та відмінні ознаки.
Таким чином, предметний урок характеризується конкретним знайомством учнів з явищами і тілами навколишньої дійсності та встановленням зв’язків між ними.
Як зазначають В.М. Пакулова і В.І. Кузнєцова [40], основна дидактична мета предметних уроків — отримання учнями знань в ході безпосередньої роботи з об’єктами живої і неживої природи. На предметних уроках учні під керівництвом учителя повинні спостерігати, порівнювати, описувати, обговорювати факти і явища, що спостерігаються, робити висновки і узагальнення та перевіряти їх простими доступними дослідами. Крім того, уроки цього типу мають велике виховне і розвиваюче значення. Безпосереднє спілкування з об’єктом природи, його пізнання сприяють розвитку наукового світогляду у молодших школярів, переконують дітей у реальному існуванні предметів, явищ природи, їх властивостей. На цих уроках в учнів виховуються такі якості особистості, як наполегливість, працелюбство, спостережливість, старанність, охайність, ретельність у роботі. Діти здобувають навички проведення практичної та лабораторної робіт.
Уміло проведені предметні уроки підвищують інтерес учнів до роботи, активізують процес навчання, розвивають у дітей творчу ініціативу, підкреслює О.А. Біда [11].
Значення предметних уроків полягає також і в тому, що вчитель не лише пропонує учням для розглядання конкретний матеріал, а й навчає їх уважно спостерігати за даним предметом чи явищем, виділяти його суттєві та несуттєві ознаки, підмічати схожість і відмінність з іншими предметами і на цій основі робити висновки та узагальнення.
На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей. Для цього бесіду потрібно побудувати так, щоб учні самостійно давали відповіді на запитання, виходячи зі своїх спостережень за об’єктом або явищем, що вивчається. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють знання, набуті з різних джерел. Отже, на предметному уроці об’єкт, що вивчається, є не лише ілюстрацією до розповіді вчителя, а й є джерелом нових знань учнів.
Предметні уроки не можна відокремлювати від інших форм організації навчального процесу. Перш за все, слід підкреслити їх тісний зв’язок з екскурсіями. Більшість предметних уроків проводиться, як правило, після уроків-екскурсій в природу чи на виробництво, під час яких школярі спостерігають за конкретними об’єктами у навколишньому середовищі, мають можливість ознайомитися з предметом вивчення в звичному, природному середовищі, спостерігати його зв’язок з іншими предметами і явищами. Здобуті фактичні знання є опорою у процесі всебічного пізнання об’єкта або явища, виявлення його істотних ознак, властивостей, зв’язків у природі. Отже, від фактів, які діти спостерігали безпосередньо в природі, переходять до вивчення основних властивостей (ознак) конкретних предметів, роблячи потрібні узагальнення та висновки. Наприклад, у 3 класі після екскурсії, під час якої діти знайомляться з корисними копалинами в природі або на виробництві, проводиться предметний урок із теми «Корисні копалини», на якому вивчаються найважливіші для даної місцевості корисні копалини; після проведення екскурсії на поле проводяться предметні уроки із вивчення зернових, овочевих і технічних рослин поля своєї місцевості тощо.
У практиці роботи початкової школи широке поширення отримав досвід проведення предметних уроків на основі екскурсій. Наприклад, предметні уроки про рослини і тварини рідного краю проводяться на матеріалі екскурсій у ліс, на поле. Найбільш раціональна форма зв’язку екскурсії з предметними уроками, запропонована Л.Ф. Мельчоковим [33] може бути виражена так: екскурсія — предметний урок — екскурсія. На першій екскурсії у дітей формується загальне уявлення про ліс і його рослини, на предметному уроці вони проаналізують і вивчать окремі типові види рослин, а на другій екскурсії ознайомляться з більшою кількістю рослин у природній для них обстановці.
Основним методом проведення предметного уроку є спостереження за натуральним об’єктом. Досліди і практичні роботи з роздавальним матеріалом, використання наочних посібників, а також словесні методи навчання, на предметних уроках носять допоміжний характер.
На предметному уроці поряд з аналізом ознак предмета, який досягається в процесі спостережень, дослідів, дій, мають місце синтез, узагальнення і підведення дітей до визначення даного поняття. Це досягається в процесі бесіди і читання тексту підручника.
Вивчення предметів може бути організовано фронтально, групами чи в парі. Частіше використовується фронтальна організація роботи на уроці, коли школярі отримують однакове для всіх завдання і виконують його під безпосереднім керівництвом учителя. Застосовування групових та парних форм роботи виробляє у молодших школярів навички колективної праці, дисциплінує їх. Традиційно робота здійснюється учнями за інструкцією чи алгоритмом, запропонованим учителем (вербальним, візуальним).
Типовою особливістю предметних уроків є поєднання самостійної роботи класу з поясненням учителя. Джерелом знань є практична діяльність самих учнів і проведення його спрямоване на формування певних практичних умінь і творчих дослідницьких навичок. Пояснення вчителя, що передує спостереженню чи постановці досліду, має вступний характер. Його мета — поставити перед учнями завдання уроку, визначити учбові проблеми, які мають бути розв’язані, намітити послідовність самостійної роботи школярів. Учитель не повинен розкривати сутність явищ і закономірностей, які будуть установлені в результаті спостереження чи постановки досліду. В іншому випадку зникне пошуковий характер предметних уроків, в ході яких учні не отримують готові знання, а «відкривають» їх для себе. В ряді випадків діти дублюють роботу учителя: він показує дію, а учні її відтворюють. Після цього проводиться бесіда для вияснення сутності явищ, які спостерігали школярі в процесі роботи.
Л.Ф. Мельчаков [33] виділяє предметні уроки трьох типів:
1) предметні уроки з роздавальним матеріалом. Цей тип уроків цінний самостійною роботою кожного учня, коли об’єкт вивчається в натуральному вигляді (вивчення корисних копалин, рослин тощо);
2) предметні уроки із демонстрацією об’єктів або їх моделей. На цих уроках проводиться колективне спостереження учнями об’єктів чи моделей (знайомство з термометром, планом місцевості, фізичною картою, зразками ґрунту тощо);
3) предметні уроки з дослідами, які проводяться під час вивчення властивостей води, ґрунту, піску, глини.
За характером роботи, що проводиться на уроці, О.Ф. Козіна і О.М. Степанян [30] розрізняють дослідницькі та предметно-практичні заняття, на яких учні оволодівають методикою наукового дослідження.
Навчальна програма вимагає проведення предметних уроків із природознавства в 3 і 4 класах. Зокрема, у 3 класі проводяться предметні уроки з тем «Властивості води-рідини», «Розчинні і нерозчинні речовини», «Корисні копалини», "Ґрунт" тощо; у 4 класі — «Фізична карта півкуль», «Фізична карта України», «Рослини мішаного лісу», «Зернові рослини поля», «Рослини луків», «Овочеві й технічні рослини поля» тощо.
У ряді областей України деякі уроки (наприклад, із теми «Рослини лісу») не можуть бути проведені як предметні, тоді їх потрібно замінити предметним вивченням місцевих рослин (на основі реалізації краєзнавчого принципу).
При проведенні предметних уроків учителю, перш за все, потрібно чітко уявляти собі, яку суму конкретних уявлень і понять він має сформувати в учнів про даний об’єкт. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють знання, отримані з різних джерел. Предметні уроки повинні сприяти виробленню практичних умінь і навичок.
1.2 Методика проведення предметних уроків із природознавства в початковій школі В цілому методика проведення предметних уроків досить складна і вимагає від учителя великої творчості. Створювалась вона протягом тривалого періоду пошуками учителів та методистів-учених. На кожному етапі розвитку школи методика мінялась і удосконалювалась. Цей процес продовжується і в наш час, коли в початковій школі природа вивчається на особливому предметі — природознавство.
Проведення предметних уроків вимагає від учителя значної підготовчої роботи. Учитель ретельно продумує зміст і хід предметного уроку, його навчальне, розвивальне й виховне значення. Слід звернути особливу увагу на підготовку обладнання і натуральних об’єктів до уроку. Учителю необхідно розглянути об’єкти самому, виконати всі види робіт. Якщо на уроці буде проводитися дослід, то учитель заздалегідь повинен його виконати, щоб визначити тривалість і умови його проведення. Все це дозволить точно визначити час для проведення роботи, уникнути труднощів, які можуть при цьому виникнути. Іноді вчитель повинен підготувати інструкцію для проведення самостійної роботи учнів.
Таким чином, вчитель, виходячи з програмного матеріалу, наявності необхідного унаочнення, місцевих природних умов, особливостей класу, визначає вид предметного уроку:
урок із роздавальним матеріалом;
урок із застосуванням лабораторних дослідів;
урок із використанням живих об’єктів та ін.
Учням необхідно давати завдання, щоб вони під час екскурсій збирали різні природні матеріали (корисні копалини; рослини лісу, луків, поля, їх плоди та насіння; комах тощо), та в позаурочний час за завданнями вчителя виготовляли колекції, гербарії та інші наочні посібники.
Після цього вчитель складає план-конспект уроку, в якому визначає навчальну, розвивальну та виховну мету, виділяє етапи уроку, продумує зміст і хід предметного уроку.
Складаючи конспект уроку, учитель повинен чітко визначити:
навчальну, розвивальну та виховну мету даного уроку;
якими вміннями і навичками повинні оволодіти учні на уроці;
що потрібно їм записати і замалювати в зошиті;
розподіл часу за розділами роботи.
Для технічної допомоги вчитель у кожному класі з числа учнів обирає 2-3 асистенти (лаборанти), які допомагають йому підготувати все, що потрібно до уроку і на самому уроці. Для кожної групи учнів матеріал готується на окремих підносах або у ванночках, щоб його швидко можна було роздати під час уроку (відповідно до кількості груп учнів, якщо це групова форма роботи, або парт, якщо це парна форма роботи).
Отже, вчитель повинен забезпечити засвоєння учнями навчального матеріалу, використати урок для виховної роботи, відзначити і виправити недоліки у дослідах, записах, малюнках і в кожній групі, і в класі в цілому. Вчителеві треба завжди бути готовим допомогти учням, коли їм важко виконувати певний вид роботи. Тому він повинен вільно орієнтуватись у матеріалі, ретельно готуватись до уроку.
Досліди, що проводяться на предметних уроках учнями, повинні бути абсолютно нешкідливими. Про правила поводження з приладами і лабораторним обладнанням учитель проводить відповідний інструктаж у класі перед початком роботи.
Готуючись до проведення предметного уроку, вчителю необхідно визначити його структуру, види діяльності учнів із предметом, що вивчається, сформулювати запитання і завдання по темі.
Методику проведення предметних уроків, зазначає Л.Ф. Мельчаков [33] можна виразити в таких поетапних діях:
підготовчі вправи, які готують учнів до сприймання предмета, що вивчається, постановка завдань;
продолжение
--PAGE_BREAK--загальний розгляд предмета, виділення при цьому зовнішніх його ознак, його частин, виділення предмета серед інших на основі порівняння з однотипними предметами (встановлення подібності й відмінності);
аналіз виявлених ознак, встановлення зв’язків між ними, узагальнення і висновки;
встановлення значення отриманих знань для практичної діяльності людей;
закріплення і узагальнення набутих знань;
подача домашніх завдань для повторення і поглиблення отриманих знань, а також підготовка дітей до сприймання наступного навчального матеріалу.
Структура предметного уроку дещо відрізняється від структури традиційного комбінованого уроку. На ньому, як правило, не виділяється час для перевірки знань, умінь і навичок учнів, а протягом усього уроку вивчається новий навчальний матеріал. Таким чином, за дидактичною суттю предметний урок є уроком вивчення нового матеріалу. Його основна частина присвячується вивченню нового матеріалу шляхом самостійної роботи молодших школярів, після чого проводиться закріплення й застосування вивченого матеріалу.
Структура предметного уроку визначається на основі аналізу логічної схеми змісту теми уроку і, як зазначають Т.М. Байбара, О.А. Біда, В.М. Пакулова та В.І. Кузнєцова [4; 11; 40], містить такі макроетапи:
І етап. Організація класу до уроку (0,5-1 хв).
II етап. Підсумки спостережень за змінами в природі (2-3 хв).
ІІІ етап. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. Повідомлення теми, мети і завдань уроку (2-3 хв).
V етап. Вивчення нового навчального матеріалу (15-20 хв).
VІ етап. Закріплення знань, умінь і навичок учнів (15-20 хв).
VІІ етап. Підсумок уроку (1-2 хв).
VІІІ етап. Завдання додому (1-2 хв).
Розглянемо основні етапи предметного уроку.
Актуалізація опорних знань і вмінь учнів. Повідомлення теми, мети і завдань уроку
На цьому етапі проводиться бесіда, метою якої є відновити в пам’яті учнів те, що вони бачили або вивчали раніше, і підготувати їх до свідомого сприймання нового навчального матеріалу.
Важливою на цьому етапі є загальна мотивація діяльності школярів, яка найчастіше націлена на спонукання пізнавального інтересу до об’єкта, бажання пізнати його. З цією метою використовують різні прийоми. Зокрема, за допомогою цікавого фактичного матеріалу, уривків з оповідань, прислів’їв, дослідів демонструється вагомість природного об’єкта для людей, особисто для дитини молодшого шкільного віку, місце і значення в природі, особливості прояву його властивостей та ознак тощо.
Діти повинні сприйняти і усвідомити тему уроку та його завдання, тобто об’єкт, який вивчається, і що саме та в якій послідовності вони дізнаються про нього. Учитель має пояснити дітям практичне значення тієї роботи, яку необхідно здійснити їм під час предметного уроку. Учні повинні знати, навіщо вони виконують цю роботу і на які запитання вони шукають відповіді.
Вивчення нового навчального матеріалу.
Як зазначають В.П. Горощенко та І.А. Степанов [21], етап вивчення нового навчального матеріалу на предметному уроці містить у собі такі основні компоненти:
показ об’єкта та встановлення його назви, спостереження загального вигляду об’єкта і встановлення основних його частин;
розгляд об’єкта і виявлення головних та другорядних ознак;
виявлення ознак подібності і відмінності з іншими об’єктами, які добре відомі учневі (спиратися потрібно, перш за все, на знання, отримані під час власних спостережень учнів на екскурсіях);
узагальнення знань про об’єкт; закріплення отриманих знань і подальше їх удосконалення (в процесі виконання домашньої роботи).
Сприймання й усвідомлення учнями нового навчального матеріалу на предметному уроці проводиться переважно методом бесіди з використанням колекцій, гербаріїв, чучел, живих рослин, інших об’єктів. Одночасно, для більшої конкретизації, проводиться робота з таблицями, навчальними картинами. Лише коли діти вже знають, що будуть робити, їм роздають матеріал. Якщо роздати матеріал до уроку, наявність на партах різних предметів відверне увагу дітей від бесіди й ускладнить її проведення.
Після бесіди доцільно продемонструвати дітям фрагмент відеофільму, діафільм або кадри діапозитивів. Переглядаючи їх, учні спочатку пояснюють зміст побаченого, читають текст. Це активізує мислення учнів, дає можливість виявити їхній життєвий досвід.
На думку Л.К. Нароочної, Г.В. Ковальчук і К.Д. Гончарової [36], вивчення нового матеріалу на предметному уроці можна проводити двома основними способами. За одним способом заняття проводяться фронтально, коли діти під безпосереднім керівництвом учителя одночасно виконують одні й ті самі дії. Другий спосіб полягає в тому, що учням даються завдання (усно або заздалегідь записуються на дошці), за якими кожен виконує самостійну роботу. Це робота за попереднім завданням.
Фронтальний спосіб проведення предметних уроків дає можливість працювати з усім класом: учитель стежить за роботою всіх учнів, перевіряючи і допомагаючи їм; учні допускають менше помилок, швидше засвоюють опрацьований матеріал.
Проте при фронтальному способі проведення предметного уроку не обов’язково всю роботу проводити під диктовку, частину її учні можуть зробити за написаним на дошці планом або провести нескладний дослід самостійно. Це потребує від них відповідного вміння та самостійності.
Звичайно, перший об’єкт із ряду однорідних (наприклад, корисну копалину) потрібно вивчати фронтальним способом. Коли ж діти оволоділи прийомами вивчення властивостей шляхом порівняння, проведення дослідів тощо, наступний об’єкт (наприклад, найпоширенішу корисну копалину своєї місцевості) доцільно вивчати іншим способом — за попереднім завданням. Спочатку вчитель пояснює учням значення роботи і розказує, якими прийомами її потрібно виконувати, а потім пропонує інструкцію проведення дослідів для вивчення властивостей об’єктів. Інструкція роздається учням на кожну парту або записується на дошці. Завдання, які мають виконувати учні згідно з інструкцією, аналогічні тим, за якими учні працювали раніше під керівництвом учителя.
Після проведеного інструктажу з’ясовується, хто що не зрозумів, учні-асистенти роздають весь матеріал і діти приступають до роботи.
Порівнюючи між собою значення обох прийомів проведення предметних уроків, ми знаходимо у кожного свої позитивні та негативні сторони. Зокрема, фронтальна робота проходить рівномірно, у класі немає особливо відстаючих учнів і учнів, що забігають наперед. Дисципліна добра. Учні, постійно слухаючи команду вчителя, знають, що їм треба робити, застосовують правильні робочі прийоми в певній послідовності. Проте є і негативні сторони цього прийому роботи. Фронтальна робота слабо розвиває вміння самостійно працювати. Вона добре розвиває навички, але не виробляє здібностей застосовувати ці навички тоді, коли це потрібно.
Проведення предметного уроку способом за попереднім завданням ускладнює роботу вчителя: йому важче здійснювати контроль за роботою кожної групи учнів, клас працює не одночасно, дисципліна гірша. Проте діти оволодівають навичками самостійної роботи, більш свідомо сприймають навчальний матеріал.
Проводячи предметний урок, учитель повинен вміло застосовувати обидва ці прийоми.
На прикладі фрагменту предметного уроку на тему «Рослинництво рідного краю» (4 клас) розглянемо етап вивчення нового матеріалу.
Аналіз кожної логічно завершеної частини змісту уроку на дану тему показує, що в ньому виділяються три види знань:
Знання, які засвоюються учнями під час безпосередньої діяльності з натуральними об’єктами (живими, гербарними чи колекційними зразками). В наведеному прикладі вони складають першу логічно завершену частину змісту — поняття «зернові рослини».
Знання про тіло або явище, які здобуваються з інших джерел знань, зокрема з образотворчих засобів наочності, розповіді вчителя, кінофільмів, діафільмів, додаткової літератури. У прикладі це стосується другої і третьої логічно завершених частин змісту: уявлення про значення зернових рослин та їх вирощування.
3. Знання, які відомі учням з попередніх уроків та життєвого досвіду. Вони актуалізуються в кожній логічно завершеній частині, але мають різне значення. Наприклад, є основою для усвідомленого сприймання нових знань. Зокрема, щоб сформувати поняття «зернові рослини», насамперед необхідно актуалізувати знання про органи рослин та їх значення, оскільки істотні ознаки, які складають зміст поняття, відображають особливості будови органів зернових рослин: кореня, стебла, листків, квіток (суцвіть), плодів. Або актуалізовані знання у поєднанні із засвоєними на уроці після узагальнення складають зміст нового уявлення чи поняття. Прикладом є актуалізація знань про значення для людини окремих видів зернових рослин.
Мікроструктура етапу засвоєння нових знань, умінь і навичок предметного уроку розробляється з урахуванням виділених вище видів знань у власне предметному змісті теми; психолого-дидактичних закономірностей процесу засвоєння конкретних елементів знань; критеріїв вибору методів і прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності школярів. Проілюструємо хід міркування учителя на прикладі вищезгаданого предметного уроку.
У першій логічно завершеній частині змісту розкривається поняття «зернові рослини». Форма знань — поняття — вказує на хід процесу засвоєння, його етапи: сприймання, осмислення, узагальнення, закріплення. Отже, на етапі засвоєння нових знань, умінь, навичок процесу навчання виникає дидактичне завдання організувати засвоєння учнями поняття «зернові рослини». Реалізація цього завдання здійснюється шляхом розв’язання логічно взаємозв’язаних дидактичних підзавдань, зміст яких зводиться до:
а) усвідомленого сприймання гербарних зразків пшениці, жита, ячменю, вівса, рису, кукурудзи за такими ознаками: форма кореня, особливість будови стебла, довжина і ширина листків, тип суцвіття, особливість плодів;
б) осмислення сприйнятого матеріалу (аналіз, порівняння рослин за вказаними ознаками, виділення істотних ознак);
в) узагальнення істотних ознак, формування висновку про сутність поняття;
г) закріплення змісту засвоєного поняття.
Дидактичне завдання розв’язується з допомогою вибраного методу — способу взаємозв’язаної діяльності учителя й учнів. До основних факторів, які зумовлюють вибір методів у конкретній ситуації, насамперед належать зміст логічно завершеної частини теми й можливості школярів виконувати об’єктивно необхідний вид навчально-пізнавальної діяльності, спрямований на її засвоєння. Зокрема, у цій логічній частині змісту вивчаються зовнішні ознаки рослин, які не вимагають істотних змін або перетворень конкретних об’єктів — рослин. Тому найефективнішим способом засвоєння змісту цієї логічної частини теми є практична робота з натуральними об’єктами або гербарними зразками зернових рослин. Діяльність дітей у такій ситуації може бути тільки репродуктивна, адже матеріал новий для учнів, великий за обсягом, зі складними термінами. Виконання репродуктивної практичної роботи доцільно організувати фронтально, під безпосереднім керівництвом учителя. Інструкція про послідовність виконання дій пропонується учням в усній формі. Як зазначалося вище, матеріал містить складну термінологію, якою діти оперуватимуть у процесі осмислення сприйнятих ознак, тому фіксувати результати роботи слід письмово, заповнюючи таблицю. Під час засвоєння таблиця служить опорою для запам’ятовування, а на відповідному етапі — для систематизації й узагальнення.
Кожне дидактичне підзавдання в структурі методу розв’язується з допомогою відповідних конкретних ситуації прийомів організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Учителеві слід пам’ятати, що педагогічне керування передбачає не тільки прийоми організації навчально-пізнавальної діяльності дітей, але й прийоми стимулювання, контролю (або організації самоконтролю і взаємоконтролю), коригування (або організації самокоригування і взаємокоригування).
Наведемо фрагмент частини уроку на тему «Рослинництво рідного краю» в 4 класі.
Учням роздаються гербарні зразки рослин пшениці, жита, ячменю, вівса, рису, а зразок кукурудзи демонструється. Щоб забезпечити усвідомлене сприймання, актуалізуються їхні опорні знання:
Пригадайте, на які групи поділяються рослини за будовою стебла? (Якщо дітям важко відповісти, то їм пропонується опора для згадування: малюнки дерева, куща, трав’янистої рослини).
До якої групи належать ті рослини, які знаходяться на парті? Обґрунтуйте свою думку. Щоб правильно висловитися, користуйтеся записаним на дошці реченням: «Ці рослини є..., тому що...»
Пригадайте, що у рослини називається органом? (Орган — це частина рослини).
Назвіть і покажіть на одній із розданих вам рослин всі її органи. Але спочатку пригадайте, в якій послідовності слід називати органи. (Починати потрібно з..., далі назвати. .).
Візьміть першу рослину. Уважно розгляньте її. Якщо впізнали, то назвіть її. (Якщо діти не знають, то рослину називає вчитель).
Інший прийом: щоб допомогти учням назвати рослину, активізувати їхню діяльність, можна використати загадку: «У землі спала, влітку вставала, у лантусі відпочивала, в млині танцювала — людей годувала».
Після аналізу змісту загадки за вказаними ознаками визначається назва рослини.
Потім здійснюється усний опис рослини за таким планом:
Назва рослини.
Форма кореня. (Довгий чи росте пучком).
Форма стебла. Чи заповнене воно всередині?
Довжина і ширина листка. (Довге — коротке. Вузьке — широке).
Як зібрані квітки? (Колос. Волоть. Початок).
Який має плід? (Зернівка).
План попередньо записується на дошці. Вчитель показує зразок роботи, коментуючи кожну свою дію та її результати. Діти працюють услід за учителем. У процесі роботи заповнюється таблиця.
Під час практичної роботи рівень самостійності учнів зростає. По черзі вони описують кожну наступну рослину й заповнюють таблицю. Обов’язково організовуються взаємоконтроль і взаємокоригування, тобто діти уважно стежать, доповнюють, коригують відповіді товаришів. Коли вводиться новий термін, зокрема під час вивчення суцвіть (колос, волоть, початок), учитель показує і називає суцвіття сам, а школярі повторюють. Після опису кожної рослини визначаються ті особливі ознаки, за якими її можна розрізнити серед інших зернових рослин. На них указує вчитель, а учні відшукують на своїх зразках, розглядають, зіставляють їх із цілою рослиною, повторюють. (За якими ознаками можна розпізнати пшеницю? тощо). Далі на основі таблиці діти здійснюють порівняння зернових рослин, визначають подібні і відмінні ознаки. Після узагальнення здобутих результатів формулюється висновок: «Трав’янисті рослини, у яких корінь росте пучком, стебло порожнє, листки довгі, вузькі, а плід — зернівка, називаються зерновими рослинами». Оскільки висновок складний, то його слід робити вчителеві, показуючи на рослинах (без зайвих коментарів) істотні ознаки і називаючи їх. Це дозволить учням цілісно осмислити суть поняття з опорою на конкретні об’єкти і закріпити його в ході репродуктивного повторення.
Для закріплення формулюються запитання:
Які рослини називаються зерновими?
Чому вони називаються зерновими?
Від якого слова походить термін — зернові?
Засвоєні знання є базою для формування відповідних предметних умінь. Важливо визначити місце цього процесу в структурі уроку. Так, оволодіння школярами одним із умінь — розпізнавати конкретні зернові рослини (жито, пшеницю,. .) — доцільно організувати на початку засвоєння наступних логічно завершених частин змісту. З цією метою необхідно спочатку показати дітям рослину, яку вони самостійно називають, обґрунтовуючи відповідь, а потім перейти до формування в них уявлення про її значення. Таким чином, одночасно забезпечується наступність між логічно завершеними частинами, взаємозв’язок між ними та опора для усвідомленого сприймання нового змісту. Формування іншого уміння — розрізняти зернові рослини серед інших груп трав’янистих — буде ефективним на етапі систематизації та узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок і на етапі їх застосування.
продолжение
--PAGE_BREAK--У другій логічно завершеній частині змісту теми розкриваються уявлення про значення зернових рослин, які засвоюються за допомогою конкретного фактичного матеріалу. Тому навчально-пізнавальна діяльність учнів має репродуктивний характер.
Зміст цього уявлення охоплює два види ознак: відомі дітям із попередніх уроків і життєвого досвіду й нові для них, але доступні для самостійного сприймання. Отже, знайому інформацію слід актуалізувати, а потім доповнити результатами роботи з різних джерел, що дають готові знання. Наприклад, інформацію про значення однієї рослини повідомляє учитель, про значення іншої діти читають у підручнику або знаходять у таблиці, на якій зображено виготовлені з неї продукти і т. ін.
Проведений аналіз свідчить, що оптимальним методом засвоєння наведеного змісту є репродуктивна бесіда у поєднанні з роботою над текстом підручника, образотворчими засобами наочності, розповіддю учителя.
Розглянемо фрагмент цієї частини уроку.
Дітям пропонується завдання на розпізнавання конкретної рослини. Завдання можуть мати різний зміст:
а) рослину показує вчитель — діти називають її;
б) рослину називає вчитель — діти знаходять серед гербарних зразків і показують її;
в) вчитель загадує загадку — діти відгадують, обґрунтовують свою думку, знаходять і показують цю рослину тощо.
Однак їх дидактична підціль спільна — це актуалізувати опорні знання (назву рослини, її характерні ознаки) через застосування.
Послухайте загадку. Про яку рослину йдеться? Знайдіть її в гербарії. Доведіть свою думку. «Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса?» (Ячмінь).
Назвіть основну ознаку, за якою можна розпізнати ячмінь серед інших зернових рослин.
Для чого люди використовують ячмінь? Чи може людина без нього обійтися? (Риторичні запитання).
Діти пригадують, що для приготування деяких страв використовується ячмінна крупа. Вчитель доповнює, що ячмінь є незамінним кормом для свійських тварин (учні називають їх за малюнками, розміщеними на дошці). Цілим зерном годують птахів, а перетертим на спеціальних машинах — свиней, корів, кіз, овець. Отже, ячмінь використовується людиною для харчування і найголовніше — він є кормом для свійських тварин.
Аналогічна робота, але іншими прийомами організовується з метою засвоєння учнями знань про застосування пшениці, жита, вівса, рису, кукурудзи. Після усвідомлення конкретного змісту він узагальнюється щодо основного поняття: «Зернові рослини дають людині різні продукти харчування, служать кормом для свійських тварин. Без них було б важко жити». Загальний висновок закріплюється за допомогою запитання: «Яке значення мають зернові рослини для людини?». Це необхідно як для розуміння, так і для оволодіння його словесним позначенням.
У третій логічно завершеній частині змісту уроку розкривається уявлення про вирощування рослин, яке характеризується послідовними етапами: підготовка ґрунту, посів та догляд за посівами (знищення бур’янів, шкідників), збирання врожаю. Для цілісного сприймання такого матеріалу найефективніший є метод, який забезпечить сприймання готової, послідовної інформації, але з обов’язковою ілюстрацією положень, які не мають чуттєвої опори в досвіді школярів. Звернемо увагу на необхідність залучення дітей до обговорення окремих деталей процесу вирощування зернових шляхом актуалізації відомих знань чи самостійно здобутих на уроці з доступних джерел (кадрів діафільму, малюнків, картин, таблиць тощо). Тоді найефективнішим методом навчання буде розповідь учителя з використанням бесіди, засобів наочності, які в її структурі є прийомами.
Розглянемо фрагмент етапу засвоєння цієї логічної частини змісту уроку.
Відомо, що без зернових рослин людині важко було б жити. Але щоб їх виростити, треба прикласти багато зусиль і праці. Чи дійсно це так? Пригадайте, на попередньому уроці ви вивчали, де вирощуються ці рослини. (На полях)
Люди якої професії вирощують зернові рослини? (Хлібороби)
Поміркуємо разом, що означає виростити зернову рослину, наприклад, пшеницю, щоб із неї можна було випікати хліб та інші продукти. (Спочатку треба зорати і заволочити ґрунт для того, щоб поле було рівним)
Пригадайте, які машини потрібні для цього. Користуйтеся малюнками, що знаходяться на дошці.
Потім в добре оброблений ґрунт висівається зерно пшениці. Через деякий час з нього проростають сходи — маленькі зелені рослини (учитель показує проростки пшениці). Але поряд із ними виростають бур’яни, які їм шкодять. Із допомогою тракторів із спеціальними плугами бур’яни знищують.
Пригадайте, які умови необхідні для життя рослин. (Світло, тепло, поживні речовини, вода).
Світла й тепла у полі достатньо, а щоб рослинам вистачало поживних речовин, у ґрунт хлібороби вносять мінеральні добрива. Це роблять тракторами зі спеціальними причепами. Якщо ж рослинам не вистачає води, то їх поливають за допомогою зрошувальних машин. Подивіться, вони зображені на малюнку (вчитель коротко коментує його зміст). Коли добре доглядати за рослинами, то вони виростають, квітують, на них утворюється зерно.
Як же збирають урожай? Розкажіть, користуючись малюнком. (Зібране зерно звозять автомашинами у спеціальні споруди — елеватори, де воно зберігається. З елеваторів його везуть машинами на млин, щоб змолоти на борошно, а з нього випікають смачний хліб, булки тощо)
Під час розповіді на дошці записується план (він може бути заздалегідь написаний на таблиці), який використовуватиметься на наступних уроках у ході перевірки засвоєних знань. Зміст плану такий:
Підготовка ґрунту: зорати, заволочити.
Посів насіння.
Догляд за посівами: знищити бур’яни, знищити шкідників, внести добрива, полити.
Збирання врожаю.
Учитель узагальнює свою розповідь щодо рослини — пшениці: «Щоб виростити пшеницю, необхідно спочатку підготувати ґрунт, потім посіяти зерно, добре доглядати за посівами і після дозрівання зерна зібрати урожай».
Після цього дітям із метою підведення їх до узагальнюючого висновку стосовно поняття «зернові рослини» пропонується завдання розповісти за планом про вирощування інших зернових рослин: «Уявіть, що вам необхідно виростити жито. Для відповіді користуйтеся планом, який записано на дошці». Діти спільно з учителем складають коротку, але послідовну розповідь про вирощування жита і роблять загальний висновок: «Щоб виростити зернову рослину, потрібно...» Якщо на уроці достатньо часу, то вчитель може стисло розповісти про особливості вирощування рису.
Щоб наголосити, що вирощування зернових рослин — це важка праця багатьох людей, проводиться бесіда про людей різних професій, які беруть участь у цьому процесі або допомагають хліборобам. Потім з’ясовується необхідність дбайливого ставлення до хлібобулочних виробів.
Із наведеного фрагмента предметного уроку видно, що на ньому використовувались різні методи і прийоми. Проте ведучими були прийоми вивчення натурального об’єкта — зернових рослин, широко використовувалась предметність як один із ведучих дидактичних принципів. Реалізація його виразилась у спостереженнях і практичних роботах. Всі інші методи мали допоміжний характер: наочні (робота з малюнком, таблицями, показ діафільму) і словесні (розповідь, бесіда, пояснення).
Закріплення засвоєних знань, умінь і навичок.
Метою цього етапу є виявлення взаємозв’язків між елементами змісту, встановлення певних закономірностей і формування на їх основі елементів знань із вищим рівнем узагальнення, а також предметних умінь та навичок.
Досягнення поставлених цілей вимагає актуалізації засвоєних знань та умінь, організація якої має на цьому етапі свої особливості. Якщо діти в усіх логічно завершених частинах теми добре закріпили зміст елементів знань на репродуктивному рівні, то їх актуалізацію у необхідній послідовності доцільно здійснювати через виконання системи пізнавальних завдань на застосування кожного з елементів знань у подібних і в нових навчальних ситуаціях.
Завдання на розпізнавання окремих зернових рослин (аналогічні використаним у фрагменті уроку).
Яким словом можна назвати перелічені рослини?
Поставте стрілки до ознак, які є у зернових рослин:
Серед гербарних зразків (показує учитель) виберіть зернові рослини. Доведіть, що вибрана рослина належить до зернових.
Складіть розповідь про одну із зернових рослин. Розповідайте у такій послідовності:
а) назвіть рослину;
б) усно опишіть її зовнішній вигляд;
в) розкажіть, для чого вона використовується людиною;
г) як треба вирощувати рослину. (Вчитель обов’язково наводить зразок розповіді)
Чому необхідно бережливо ставитися до хліба?
Домашнє завдання
Опрацюйте текст у підручнику. Складіть розповідь про одну із зернових рослин так, як це робили у класі. Пригадайте, про що спочатку треба розповідати. Далі… Потім… Чим закінчити свою розповідь? Підберіть загадки про зернові рослини. Дізнайтеся і запишіть, які продукти харчування, що виготовлені із зернових культур, використовуються вдома.
Ми розкрили макроструктуру предметного уроку, проте слід насамперед зазначити, що в реальній практиці навчання вона певною мірою варіативна. Це зумовлено специфікою освітньої мети такого типу уроку — всебічного пізнання об’єкта природи, що вивчається.
Таким чином, на предметному уроці застосовуються різні методи. Проте ведучими залишаються методи, які дозволяють вивчати предмет безпосередньо в натурі: спостереження, дослід і практична робота. Без сумніву, велика роль і словесних методів. З їх допомогою не тільки організується порядок спостережень за предметом, що вивчається, але і виступають вони самостійно, а також у певних поєднаннях із практичними методами: бесіди із спостереженнями, розповіді з дослідами або практичними роботами, пояснення при використанні наочних посібників. При цьому використовуються різні учбові прийоми. Об’єкт виділяється серед інших подібних, порівнюється, аналізується, виявляються причинно-наслідкові зв’язки, виділяються суттєві ознаки. Узагальнюючи істотні ознаки, діти пізнають об’єкт, що вивчається. Отже, на предметних уроках використовуються різні методи і прийоми, їх поєднання сприяє розв’язанню завдань уроку.
Слід зазначити, що чим ближче ми наблизимо вивчення природознавства в початковій школі до натуральних об’єктів, тим ефективнішим буде процес навчання.
Розділ 2. Експериментальне дослідження ефективності визначених шляхів удосконалення методики проведення предметних уроків під час вивчення природознавства 2.1 Обґрунтування шляхів удосконалення методики проведення предметних уроків із природознавства в 3 класі На основі аналізу теоретичних основ досліджуваної проблеми та результатів констатуючого експерименту ми визначили шляхи вдосконалення методики організації та проведення предметних уроків із природознавства в початковій школі. До них належать, зокрема, такі:
Попередня підготовка вчителя і учнів до проведення предметних уроків.
Здійснення керівництва процесом формування знань учнів під час предметних уроків.
Організація розумової діяльності учнів на шляхом залучення їх до активної самостійної роботи на уроці.
Організація дослідницької роботи учнів на предметному уроці.
Охарактеризуємо визначені шляхи удосконалення методики проведення предметних уроків у початковій школі під час вивчення природознавства.
1. Як зазначає Л.Ф. Мельчаков [33], попередня підготовка до предметних уроків передбачає:
аналіз чинних навчальних програм і підручників із метою виділення уроків, на яких вивчаються натуральні об’єкти та предмети. Тобто визначення теми предметних уроків за програмою з природознавства;
визначення освітньої, розвивальної та виховної мети конкретного уроку.
складання плану уроку, понятійної схеми змісту предметного уроку підручником «Я і Україна»;
підготовка і проведення цілеспрямованих спостережень,
збір роздавального матеріалу, підбір таблиць, картин, рисунків, підготовка обладнання до практичних робіт та дослідів;
складання дидактичних карток для роботи учнів в парах чи групах, оскільки на предметному уроці доцільними є індивідуальні та групові завдання, то треба заздалегідь розподілити дітей на групи для проведення самостійної роботи і дати кожній групі окреме завдання;
складання методичної моделі предметного уроку.
Складання методичних моделей предметних уроків включає такі поетапні дії:
постановка завдань, доведення їх до свідомості учнів;
використання обладнання;
визначення прийомів вивчення натурального предмета;
використання методів, їх поєднання;
організація спостережень за об’єктом із метою виявлення зовнішніх ознак;
виявлення суттєвих ознак через систему практичних робіт і дослідів;
підготовка учнів до визначення понять на основі знань про об’єкт;
розробка системи методів і прийомів закріплення та повторення вивченого на уроці навчального матеріалу;
підготовка дітей до подальшого сприймання навчального матеріалу і формування у них інтересу до предмету, що вивчається.
Таким чином, проведення предметного уроку вимагає ретельної, значної за обсягом попередньої роботи, пов’язаної не лише із продумуванням та підготовкою наочних посібників, але і збиранням природного матеріалу (корисних копалин, гербаріїв, видів кімнатних рослин), моделей, лабораторного обладнання, визначенням із необхідною для експерименту кількістю речовини, попереднім проведення досліду чи практичної роботи вчителем. Бажаним, на думку О.Ф. Козиної та О.М. Степанян [30], є пропедевтичне ознайомлення молодших школярів із назвами хімічного посуду, проте можливі й «побутові» варіанти: замість колб і мензурок одноразові склянки і т. ін. Робота з тваринами не повинна бути пов’язана із нанесенням їм шкоди. Це може бути годування, зарисовка, складання словесного опису, фотографування та інша діяльність, спрямована на з’ясування особливостей живих організмів.
2. Для успішного формування знань потрібна розумова діяльність учнів, тобто аналіз, порівняння, синтез, абстрагування тощо. Тому під час формування природничих знань в учнів початкової школи потрібно здійснювати керівництво процесом формування знань на основі виконання ними групових завдань під час екскурсії, що передбачає зростання рівня самостійності й активності учнів.
Як зазначає Т.М. Байбара [4], керівництво розумовою діяльністю молодших школярів у процесі формування знань передбачає здійснення певної сукупності педагогічних впливів, вибраних з усіх можливих на основі певної інформації про процес навчання та його закономірності, спрямованих на ефективне засвоєння знань учнями відповідно до програми або мети навчання.
У психолого-педагогічній літературі розглядаються різні способи керівництва розумовою діяльністю учнів у процесі формування знань. Найпоширенішими вважаються два напрями: прямий та опосередкований шляхи керівництва, підкреслює Н.С. Коваль [28].
Під прямим способом керівництва, у педагогіці розуміють безпосередній вплив на розумові операції учнів за допомогою спеціальних вказівок, правил та інших інструкцій, що апелюють безпосередньо до цих операцій і прямо впливають на їх перебіг. Тобто керівництво діяльністю учнів має безпосередній характер і проявляється у цілеспрямованому формуванні різних розумових дій. Організація і контроль за виконанням завдань здійснюється прямим способом у чотири етапи. На першому етапі учням пояснюють значення прийому, що формується, і з’ясовують, з яких послідовних дій він складається. На другому етапі учні відтворюють той чи інший прийом, а на третьому його структура закріплюється в процесі виконання подібних пізнавальних завдань. На четвертому етапі учні самостійно використовують засвоєні прийоми міркувань у певній послідовності в нових навчальних ситуаціях.
Сутність опосередкованого шляху керівництва розумовою діяльністю учнів полягає в тому, що дітям пропонують різні завдання в такій послідовності, яка б забезпечувала відпрацювання кожної конкретної операції — складової того чи іншого прийому розумової діяльності. Звідси випливає, що непрямий спосіб керівництва діяльністю школярів здійснюється через методи та зміст навчання і спонукає учнів до самостійного виявлення функцій і структури розумових дій у загальному змісті учбової діяльності. Керівництво розумовою діяльністю при цьому здійснюється за допомогою пізнавальних завдань. Вони поступово ускладнюються, але водночас виконання попереднього полегшує роботу на наступним завданням.
продолжение
--PAGE_BREAK--Вивчення учнями нового навчального матеріалу на предметному уроці проводиться переважно методом бесіди із використанням колекцій, гербаріїв, опудал, об’єктів неживої природи, живих рослин, інших об’єктів. Одночасно, для більшої конкретизації, проводиться робота з таблицями, навчальними картинами, моделями тощо.
На думку вчених, (Л.К. Нароочної, Г.В. Ковальчук і К.Д. Гончарової [36]), вивчення нового матеріалу на предметному уроці доцільно проводити двома основними способами.
За одним способом заняття проводяться фронтально, коли діти під безпосереднім керівництвом учителя одночасно виконують одні й ті самі дії. Другий спосіб полягає в тому, що учням даються завдання (усно або заздалегідь записуються на дошці), за якими кожен виконує самостійну роботу. Це робота за попереднім завданням.
Фронтальний спосіб проведення предметних уроків дає можливість працювати з усім класом: учитель стежить за роботою всіх учнів, перевіряючи і допомагаючи їм; учні допускають менше помилок, швидше засвоюють опрацьований матеріал.
Проте при фронтальному способі проведення предметного уроку не обов’язково всю роботу проводити під диктовку, частину її учні можуть зробити за написаним на дошці планом або провести нескладний дослід самостійно. Це потребує від них відповідного вміння та самостійності.
Звичайно, перший об’єкт із ряду однорідних (наприклад, корисну копалину) потрібно вивчати фронтальним способом.
Коли діти оволоділи прийомами вивчення ознак і властивостей шляхом порівняння, проведення дослідів тощо, наступний об’єкт (наприклад, найпоширенішу корисну копалину своєї місцевості) доцільно вивчати іншим способом — за попереднім завданням. Спочатку вчитель пояснює учням значення роботи і розказує, якими прийомами її потрібно виконувати, а потім пропонує інструкцію проведення дослідів для вивчення властивостей об’єктів. Інструкція роздається учням на кожну парту або записується на дошці. Завдання, які мають виконувати учні згідно з інструкцією, аналогічні тим, за якими учні працювали раніше під керівництвом учителя.
Після проведеного інструктажу з’ясовується, хто що не зрозумів, учні-асистенти роздають весь матеріал і діти приступають до роботи. Якщо роздати матеріал до уроку, наявність на партах різних предметів відверне увагу дітей від бесіди й ускладнить її проведення.
Порівнюючи між собою значення обох прийомів проведення предметних уроків, можна знайти в кожному свої позитивні та негативні сторони. Зокрема, фронтальна робота проходить рівномірно, у класі немає особливо відстаючих учнів і учнів, що забігають наперед. Учні, постійно слухаючи вказівку вчителя, знають, що їм треба робити, застосовують правильні робочі прийоми в певній послідовності. Проте є і негативні сторони цього прийому роботи. Фронтальна робота слабо розвиває вміння самостійно працювати. Вона добре розвиває навички, але не виробляє здібностей застосовувати ці навички тоді, коли це необхідно.
Проведення предметного уроку способом за попереднім завданням ускладнює роботу вчителя. Йому важче здійснювати контроль за роботою кожної групи учнів, клас працює не одночасно. Проте діти оволодівають навичками самостійної роботи, більш свідомо сприймають навчальний матеріал.
Проводячи предметний урок, учитель повинен вміло застосовувати обидва ці прийоми.
3. В.П. Горощенко та І.А. Степанов зазначають, що сприймання і спостереження об’єкта учнями може бути по-різному активним та інтенсивним [21]. Якщо вчитель, показуючи предмет, намагається якомога більше розповісти про предмет сам, не залучаючи до активної роботи учнів, то учні швидко стомлюються, матеріал засвоюється пасивно. Коли вчитель ставить запитання, спонукає дітей думати, збуджує мислення, вчить робити узагальнення і висновки, це оживляє роботу класу, тримає увагу учнів у напрузі, змушує їх мислити, робити самостійні висновки. Тоді активізується робота учнів, напружується їхня увага, полегшуються сприймання розуміння і запам’ятовування.
Наприклад, під час вивчення кімнатних рослин можна показати учням декілька рослин (герань, фікус, традесканцію, алое, аспідистру), знайти у них спільні і відмінні ознаки, провести бесіду по догляду за ними. Коли матеріал буде засвоєний учнями, можна дати завдання: через певний проміжок часу одну рослину поливати, другу ні; одну рослину виставити на світло, другу тримати в темноті. Це дасть можливість самим дітям прослідкувати за тим, що трапиться з рослиною, якщо змінити звичні для неї умови. Учні самостійно зроблять висновки, що рослинам для нормального розвитку необхідні світло і волога. Після цього експерименту вчителю не потрібно буде заставляти дітей щоденно доглядати за рослинами: вони будуть робити це із задоволення, а головне, осмислено.
На предметних уроках необхідно порівнювати одні предмети з іншими: так вони краще запам’ятовуються. Велике пізнавальне значення має порівняння предметів. У дидактиці порівняння є одним з основних прийомів навчання. Воно сприяє кращому розумінню й засвоєнню особливостей предмета і дає поштовх мисленню. Порівняння дає матеріал для роздумів, узагальнення, висновків. Під час навчання учнів порівнянню об’єктів і явищ природи, що вивчаються, важливо не тільки послідовно і цілеспрямовано керувати ними на окремих етапах пізнавальної діяльності (спостереження за об’єктами і явищами природи, аналіз гербарних зразків, виділення суттєвих ознак, розкриття сутності порівняння і т.ін.), але й ознайомити учнів із тими етапами пізнавальної діяльності. Це полегшить засвоєння уміння порівнювати, прискорить перенос цього прийому в нові навчальні ситуації.
Наприклад, при вивченні кам’яного вугілля вчитель зазначає, що це — одна з найважливіших корисних копалин, має більше практичне значення, ніж торф, це «хліб промисловості», основні властивості, застосування і способи видобування якого учні повинні знати. Після цього вчитель пропонує учням розглянути кам’яне вугілля, звернути увагу на його найістотніші ознаки та властивості. Учитель ставить ряд запитань, на які учні повинні самостійно відповісти:
Зверніть увагу на колір, блиск, запах кам’яного вугілля. Що ви можете сказати про ці ознаки?
Спробуйте розламати, розбити кам’яне вугілля. Що ви помітили?
Чому, на вашу думку, його називають кам’яним?
Легше чи важче вугілля за воду?
Про ознаки і властивості об’єкта, що вивчається, учні розповідають самі, виходячи зі своїх спостережень, учитель тільки уточнює й доповнює відповіді, пояснює нові слова, записує їх на дошці.
Далі вчитель пояснює, як діти самостійно будуть вивчати властивості деяких корисних копалин за допомогою інструкцій підручника, постановки дослідів та проведення спостережень.
Самостійна робота учнів під час продовження вивчення нового матеріалу проводиться таким чином: учитель пропонує дітям спочатку вивчити властивості торфу, піску і глини, потім — граніту і вапняку. Для цього учні знаходять в підручнику опис спостережень, дослідів із піском і глиною, читають їх; учитель з’ясовує, чи все зрозуміло, і після цього пропонує провести самостійну роботу. Після її виконання проходить невелика бесіда за отриманими результати і зробленими учнями висновками. Результати самостійної роботи учнів заносяться в таблицю на дошці чи в зошитах:
Властивості корисних копалин
Назва корисної копалини
Колір, блиск, прозорість
Міцність
Відношення до води
Кам’яне вугілля
Чорне, блистить, непрозоре
Міцне, не крихке
Важче за воду, не вбирає вологи
Торф
Бурий, коричневий, не блистить або матовий блиск, непрозорий
Крихкий
Легший за воду, добре вбирає вологу
Заповнення таблиці може здійснюватися в ході бесіди за результатами роботи з кожною корисною копалиною.
Після виконання самостійної роботи учитель проводить бесіду з метою порівняння основних ознак і властивостей вивчених корисних копалин:
Порівняйте торф і кам’яне вугілля. Чим вугілля відрізняється від торфу?
Які подібні властивості вони мають? і т.д.
Під час порівняння виявляються ознаки подібності і відмінності, встановлюються елементарні причинно-наслідкові зв’язки, робляться відповідні висновки.
Дослідження вчених підтверджують, що прийомпорівняння різних об’єктів за суттєвими ознаками підвищує у дітей інтерес до спостережень. При розв’язанні формуються поняття про групу подібних предметів або явищ, що мають спільні і притому суттєві властивості. Наприклад, всі ранньоквітучі рослини, не дивлячись на відмінності в своїй будові, подібні тим, що, як правило, їх підземні частини потовщені і в них знаходяться поживні речовини, що дозволяє рослинам рости і швидко розвиватися навесні.
Крім порівняння на уроках природознавства у всіх класах початкової школи мають місце питання узагальнення і класифікації об’єктів. Зокрема, вже в 1 класі природні об’єкти об’єднуються в групи за способом життя: птахи — зимуючі і перелітні; тварини — свійські й дикі. В 2 класі рослини розподіляють за рядом ознак: береза, дуб, клен, осика — дерева; малина, шипшина, смородина — кущі; ромашка, полин, огірок — трав’янисті рослини. В 3 класі об’єкти природи об’єднуються в групи: рослини — водорості, мохи, папороті, хвощі, хвойні рослини, квіткові рослини; тварини — комахи, земноводні, риби, плазуни, птахи, звірі; ялина, сосна, модрина — хвойні дерева; клен, дуб, осика — листяні дерева і т. ін. В 4 класі класифікація ускладнюються, наприклад, розглядаються тварини і рослини мішаного лісу, лісостепу, степів, гір; рослини, що ростуть в лісі, на луках і на болотах; культурні рослини та бур’яни поля і т. ін.
Робота з об’єктом на предметному уроці має бути організована так, щоб учні встановили основні факти, які дозволили б безпосередньо перейти до явища, що розглядається. Так, наприклад, молодші школярі знають деякі властивості льоду і снігу: сніг тане і перетворюється на воду; якщо воду помістити в холодильник, вона замерзає так, як замерзають калюжі пізньою осінню. Проте, знаючи ці факти, учні не можуть ще встановити між ними відповідних залежностей і визначити основні властивості льоду та снігу. Для цього учитель проводить ряд дослідів, які дозволяють встановити, що сніг і лід — це замерзла вода, але сніг більш рихлий, швидше тане в руці, тане в воді, а не плаває, як лід. Сніг білий, лід прозорий; сніг може змінювати свою форму, а лід ламається, бо він крихкий. По снігу можна ковзати на лижах, а по льоду — ковзати на ковзанах, які значно гостріші лиж і в снігу будуть провалюватися. Таким чином, від фактів, що спостерігаються безпосередньо в природі і щоденному житті, учні на предметних уроках переходять до дослідження основних властивостей льоду і снігу, роблячи необхідні узагальнення і висновки шляхом постановки дослідів. Це сприяє розвитку логічного мислення, прививає навички самостійної роботи, дає можливість учням самим знаходити наукові пояснення тому чи іншому факту, робити певні висновки.
Проводячи предметні уроки слід враховувати, що при роботі з живими організмами, корисними копалинами існує традиційний порядок — від ознак, що фіксуються візуально, до уточнення особливих властивостей, значення або можливості застосування: агрегатний стан, колір (склад), запах, твердість, легше чи важче за воду, розчинність, особливі властивості і застосування на їх основі [30].
Наочним засобом закріплення матеріалу, вивченого на предметних уроках, є схематична зарисовка, яка дає можливість учням довше затримувати увагу на об’єкті, що спостерігається, краще його розглянути і міцніше запам’ятати деякі особливості його зовнішньої будови, залучаючи до роботи різні органи чуття [21]. Наприклад, під час вивчення будови горба, річки, утворення болота вчитель креслить на дошці кольоровими крейдами схеми цих об’єктів. Під час вивчення тем «Кругообіг води в природі», «Утворення джерела» схема також допомагає учням краще зрозуміти пояснення вчителя.
Таким чином, самостійна робота учнів з об’єктами на предметному уроці здійснюється в такій послідовності:
а) отримання учнями предметів, з’ясування мети роботи і завдань учителя. Завдання для роботи можна давати послідовно, по одному;
б) самостійні спостереження або досліди учнів, порівняння різних предметів, формулювання висновків;
в) обговорення висновків, отриманих учнями, їх уточнення, конкретизація, доповнення учителя (при необхідності) [40].
4. У 3-4 класах на деяких предметних уроках лабораторній роботі можна придати дослідницький характер. Дослідницька робота в початковій школі повинна відповідати трьом вимогам:
приступаючи до роботи, учень повинен чітко бачити мету свого дослідження;
самостійно визначати шляхи дослідження, прийоми роботи;
робити відповідні висновки [11].
Наприклад, вивчаючи тему «Вода в природі. Властивості води-рідини. Вода — розчинник», діти встановлюють властивості води (три агрегатні стани, колір, смак, запах, текучість, здатність розчиняти деякі речовини). З’ясовуючи властивість води як розчинника, учні на прикладі солі та крейди спостерігають розчинність речовин у воді. Для цього у дві склянки з водою насипають невелику кількість солі та крейди і, визначивши, скаламутилась вода чи залишилась прозорою, роблять висновки щодо розчинності речовин.
Після цього учнів можна залучити до дослідницької роботи. Для цього потрібно запропонувати дітям заповнити таблицю «Розчинність речовин»:
Учні отримують різні речовини (соду, глину, цукор, марганцевокислий калій, пісок, олію, борошно, крохмаль тощо), досліджують, які речовини розчинні, а які ні та записують результати в таблицю.
У цьому випадку наявні всі три умови дослідницької роботи: мета, шляхи (прийоми), висновок.
Особливістю дослідницької роботи в початковій школі є те, що вона зазвичай проводиться як робота за аналогією. Учні вивчають прийоми роботи на матеріалі подібно до того, на якому проводитимуть самостійну роботу.
Під час виконання лабораторної роботи учні роблять стислі записи і зарисовки в зошиті, записують загальні висновки. Записи регулярно проглядає вчитель. Це дає можливість перевірити, наскільки свідомо учень ставиться до роботи.
Необхідно також зазначити, що в початковій школі дослідницька робота повинна перекликатися із теоретичним обговоренням досліджуваної проблеми, тобто бути вплетеною в канву уроку.
На нашу думку, за умови цілеспрямованої, систематичної, методично обґрунтованої організації предметних уроків та на основі виокремлених шляхів удосконалення методики проведення предметних уроківоволодіння молодшими школярами природничими знаннями, уміннями, навичками відбуватиметься ефективніше.
2.2 Організація та методика проведення експериментального дослідження З метою доведення ефективності виявленої та обґрунтованої сукупності шляхів удосконалення методики проведення предметних уроків із природознавства в початковій школі і з’ясування їх впливу на процес формування природничих знань у молодших школярів ми вдалися до експерименту.
На першому етапі дослідження було проаналізовано психолого-педагогічну літературу з досліджуваної проблеми, методичну літературу та навчальні посібники для вчителів, досвід роботи вчителів початкової школи, сформульовано гіпотезу і завдання експериментального дослідження.
На основі аналізу матеріалів констатувального експерименту була розроблена методика навчального експерименту. Експериментальна робота проводилася впродовж 2007-2008 навчального року на базі 3 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Велика Вільшаниця Львівської області. Експериментальним навчанням було охоплено 25 учнів.
Всього у формувальному експерименті брало участь 49 учнів, з них: 25 учнів експериментального класу і 24 учні контрольного класу. В якості контрольного класу було вибрано 3 клас Бортківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Львівської області. Класи були відібрані з приблизно однаковими рівнями навчальних досягнень учнів та умовами навчання на початок проведення дослідження.
Під час другого (формувального) етапу дослідження ми ставили за мету порівняти результати роботи в експериментальному і контрольному класах, які мали відмінності в організації навчального процесу. В експериментальному і контрольному класах процес формування природничих знань проводився згідно з чинними навчальними програмами та підручниками. Відмінністю було лише те, що в експериментальному класі вивчення розділів «Природа і ми» та «Нежива природа» здійснювалося під час предметних уроків, а в контрольному класі проводились комбіновані уроки.
продолжение
--PAGE_BREAK--В експериментальному класі нами було визначено тематику уроків, які доцільно провести у формі предметних уроків:
Тіла. Речовини. Молекули.
Сонячне світло й тепло, його значення в природі.
Термометр.
Повітря навколо нас. Властивості повітря.
Склад повітря. Охорона повітря.
Вода в природі. Властивості води-рідини. Вода — розчинник.
Перетворення води. Кругообіг води в природі. Охорона води.
Гірські породи. Корисні копалини. Охорона гірських порід.
Ґрунт. Склад ґрунту. Охорона ґрунту.
Наводимо конспекти предметні уроки, які ми проводили в експериментальному класі.
Тема. Тіла. Речовини. Молекули
Мета: формувати уявлення про «тіло», «речовину», «молекулу» та взаємозв’язок між ними; розширити і узагальнити знання учнів про різноманітність тіл природи та стани, у яких вони перебувають; розвивати спостережливість та мислення шляхом розв’язання пізнавальних завдань, уміння робити висновки; виховувати допитливість, прагнення до пізнання навколишнього світу.
Обладнання: зразки різноманітних тіл природи, склянка з водою, марганцівка (йод чи зеленка), аерозольний дезодорант, шматки крейди і граніту, цукор, сіль.
Хід уроку
І. Підсумки спостережень за змінами в природі.
Який стан неба сьогодні?
Чи є вітер?
Чи є опади? Які?
За календарем спостережень проаналізуйте: яких днів було більше минулого тижня: ясних, хмарних чи похмурих; скільки днів було з опадами; скільки було вітряних днів.
Які зміни відбулися в житті рослин і тварин із приходом осені?
ІІ. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок учнів.
1. Індивідуальне письмове опитування на картках. (На дошці накреслена таблиця. Троє учнів отримують картки з індивідуальними завданнями)
Картка 1: Впиши в таблицю на дошці лише те, що належить до неживої природи. Усно доведи правильність свого вибору.
Хмара, дуб, людина, телевізор, Сонце, вода, окунь, морква, повітря, Місяць, ручка, пісок, лисиця, каміння, черевики.
Картка 2: Впиши в таблицю на дошці лише те, що належить до живої природи. Усно доведи правильність свого вибору.
Сонце, хмара, береза, людина, телевізор, вода, курка, суниці, повітря, Місяць, гадюка, ручка, соняшник, пісок, черевики, вовк, ящірка.
Картка 3: Впиши в таблицю на дошці лише назви речей, виготовлених людиною. Усно доведи правильність свого вибору.
Цегла, дуб, людина, книжка, Сонце, вода, олія, окунь, морква, цукор, повітря, Місяць, сорочка, пісок, лисиця, стіл, склянка, олівець.
IІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
Чи чули ви такі слова «тіло», «речовина»? Що вони означають?
Найчастіше словом «тіло» називають організм людини чи тварини. Але воно має значно ширше значення. Сьогодні на уроці ви дізнаєтесь, що таке тіло, які бувають тіла, з чого вони складаються.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про тіла і стани, у яких вони перебувають.
Розгляньте і назвіть те, що розміщено на столі (шматок крейди, кімнатна рослина, склянка з водою, ножиці, лінійка, глечик).
Що із названого належить до неживої природи?
Що із названого належить до живої природи?
Що виготовлено руками людини?
І те, що належить до живої і неживої природи, і те, що виготовлено людиною, називається тілами. Отже, нас оточують тіла. Всі тіла займають певне місце у просторі, мають певні розміри, форму, колір.
Назвіть тіла, що нас оточують.
Порівняйте рослину і крейду. Чим вони відрізняються? Чим подібні?
Рослина і крейда — це тіла природи. Вони займають певне місце у просторі. Але вода — це тіло неживої природи, а рослина — тіло живої природи.
Порівняйте воду і склянку. Чим вони відрізняються? Що у них спільного?
Вода і склянка — це тіла. Вони займають певне місце у просторі. Але вода — це тіло природи, а склянка — це тіло, виготовлене людиною.
Порівняйте воду, повітря і крейду. Чим вони відрізняються? Що у них спільного?
Вода, повітря і крейда — це тіла неживої природи, вони займають певне місце у просторі. Вони відрізняються своїми властивостями. Крейда — тверда, має певну форму, яка не змінюється. Вода — рідка, не має власної форми, набуває форми посуду, в якому знаходиться. Без посуду вода розтікається. Повітря — невидиме газоподібне тіло.
Отже, тіла є твердими, рідкими і газоподібними. (На дошці записується схема)
Тіла
Наведіть приклади твердих тіл.
Наведіть приклади рідких тіл.
Наведіть приклади газоподібних тіл.
2. Бесіда з елементами практичної роботи з метою формування уявлення про речовини.
З чого виготовлені склянка, лінійка, ножиці, глечик?
Скло, дерево, метал, глина — це речовини, з яких складаються тіла, виготовлені людиною. Тіла природи теж складаються із речовин. Речовиною називають те, з чого складається будь-яке тіло.
Розгляньте тверде тіло — крейду. Із крупинок якого кольору воно складається? Скільки речовин входить до його складу?
Крейда складається з крупинок лише білого кольору. Отже, крейда складається з однієї речовини — вапняку.
Які тіла, що складаються з однієї речовини, вам відомі?
Стержень простого олівця складається з графіту, крапля води — із води, грудочка цукру — з цукру тощо.
Розгляньте тверде тіло — граніт. Із крупинок якого кольору він складається? Скільки речовин входить до його складу?
Граніт складається з крупинок чорного, рожевого і білого з блиском кольорів, отже, до його складу входить кілька речовин.
Більшість тіл складаються з декількох речовин. Наприклад, газоподібне тіло — повітря складається з кількох речовин, серед яких найбільше азоту і кисню. До складу живих тіл — рослин, тварин і людей — входить дуже багато речовин: вода, жири, білки, солі, вітаміни, крохмаль тощо.
3. Розповідь із демонстрацією дослідів та виконанням практичної роботи з метою формування уявлення про молекули та їх розташування у тілах.
Отже, тіла, що нас оточують, складаються з однієї або кількох речовин. Щоб дізнатися, з чого складаються речовини, проведемо досліди 1 і 2, описані в підручнику на с.80.
Що ви спостерігаєте? (Кристалики марганцівки і солі стали невидимими)
Чи зникли сіль і марганцівка? Як це довести? (Марганцівка і сіль не зникли. Про це свідчить рожевий колір води, у яку вкинули кристалики марганцівки, а також солоний смак води, у яку вкинули кристалики солі)
Чому ж ми не бачимо ні марганцівки, ні солі? Що з ними відбулося?
Речовина, з якої складається марганцівка і сіль, розпалася на дрібні, невидимі оку частинки. Ці невидимі частинки змішалися з невидимими частинками води.
Проведемо ще один дослід. Візьмемо дезодорант і розпилимо його біля дошки. Чи відчуваєте ви запах одразу? Підніміть руку, коли відчуєте запах.
Ви відчули запах дезодоранту через деякий час. Який можна зробити висновок?
Речовина, з якої складається дезодорант, перемістилась і поширилась по класній кімнаті. Це сталося тому, що вона складається з дрібних невидимих неозброєним оком частинок. Саме вони поширились по кімнаті.
Дрібні частинки, з яких складаються тверді, рідкі й газоподібні речовини, називаються молекулами. Таким чином, тіла складаються з речовин, а речовини — із молекул. (Вчитель малює на дошці схему)
Виконайте практичну роботу, описану в підручнику на с.81.
Як розташовані молекули в твердих тілах? (У твердих тілах молекули дотикаються одна до одної, тому тверді тіла мають певну форму)
Як розташовані молекули в рідких тілах? (У рідких тілах молекули не дотикаються одна до одної і знаходяться на певній відстані, тому рідкі тіла не мають власної форми, вони текучі і набирають форму посудини, в яку їх наливають)
Як розташовані молекули в газоподібних тілах? (У газоподібних тілах молекули знаходяться на відстанях більших, ніж у рідких тілах, тому газоподібні тіла не тільки не мають власної форми, їх молекули можуть заповнювати всі вільні місця)
V. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.
1. Робота в зошиті з друкованою основою. Виконання завдань 1-5 (с.16-17).
1. Доповни схему.
Тіла
Наприклад: Наприклад: Наприклад:
___________ Молоко ___________
2. Заповни таблицю за зразком, використовуючи слова для довідок.
Назва тіла
Назва речовини, з якої воно складається
Шматок льоду
Вода
Слова для довідок: краплина води, кисень, цукор, пляшка, залізо, глечик, вода, глина, грудочка цукру, повітря, цвях, скло.
3. Дай відповіді на запитання.
Які тіла складаються з однієї речовини?
Які тіла складаються з багатьох речовин?
4. Пронумеруй на схемах розташування молекул у речовинах.
1 — тверда речовина; 2 — рідка речовина; 3 — газоподібна речовина.
5. Підкресли правильні твердження.
VI. Підсумок уроку.
Як одним словом називають те, що нас оточує?
З чого складаються тіла?
З чого складаються речовини?
Тема. Сонячне світло й тепло, його значення в природі
Мета: продовжувати формувати уявлення про Сонце як джерело світла і тепла на Землі, про властивості сонячних променів, про залежність кількості тепла від висоти Сонця на небосхилі, про значення сонячного світла і тепла для живої природи; формувати вміння визначати висоту Сонця на небосхилі за довжиною тіні від гномона; розвивати спостережливість, уміння аналізувати і робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; виховувати бережливе ставлення до природи, бажання пізнавати навколишній світ.
Обладнання: гномон.
Хід уроку
І. Підсумки спостережень за змінами в природі.
Який стан неба сьогодні?
Чи є вітер?
Чи є опади? Які?
За календарем спостережень проаналізуйте: яких днів було більше минулого тижня: ясних, хмарних чи похмурих; скільки днів було з опадами; скільки було вітряних днів.
Які зміни відбулися в житті рослин і тварин із приходом осені?
ІІ. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок учнів.
1. Індивідуальне письмове опитування на картках.
1. Підкресли назви речовин.
Кристалик солі, вода, цукор, мідний ґудзик, сіль, краплина води, мідь, грудочка ґрунту, залізо, цвях.
2. Підкресли назви тіл.
Кристалик солі, вода, цукор, мідний ґудзик, сіль, краплина води, мідь, грудочка ґрунту, залізо, цвях.
3. Підкресли правильне твердження.
Найбільша відстань між молекулами у газоподібних тілах.
Найменша відстань між молекулами у рідких тілах.
Найбільша відстань між молекулами у твердих тілах.
2. Фронтальне опитування.
Що таке тіла?
Якими бувають тіла?
Наведіть приклади твердих, рідких і газоподібних тіл.
Із чого складаються тіла?
Наведіть приклади тіл, що складаються з однієї речовини.
Наведіть приклади тіл, що складаються з кількох речовин.
Із чого складаються речовини?
Як розташовані молекули у твердих, рідких і газоподібних тілах?
Чому в повітрі легше рухатися, ніж у воді?
ІІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
Що таке природа?
Якою буває природа?
Наведіть приклади тіл неживої природи.
Сонце, повітря, вода, гірські породи, ґрунт — це тіла неживої природи. Сьогодні ми розпочинаємо вивчати новий розділ — «Нежива природа». Якому тілу неживої природи буде присвячений наш урок, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку.
І світить нам, і гріє, І всяк йому радіє.
Радіють поле, луки, гай.
Земля радіє з краю в край.
А що за диво, відгадай! (Сонце)
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про Сонце та особливості поширення сонячних променів.
Чи може жива природа існувати без неживої? Чому?
Що потрібно тілам живої природи для життя? (Тепло, вода, їжа, повітря, світло, ґрунт)
Звідки Земля отримує світло і тепло? (Від Сонця)
Сонце — це величезна розпечена куля, яка випромінює світло і тепло. Промені Сонця, дійшовши до Землі, освітлюють і нагрівають її. Сонячне світло потрапляє на Землю у вигляді променів.
Чи проходять сонячні промені через прозорі тіла? Доведіть свою думку.
Промені проходять через прозоре скло, тому в приміщенні світло.
Що утворюється, якщо на шляху поширення сонячних променів стає непрозоре тіло? Чому?
Якщо на шляху сонячних променів зустрічається непрозоре тіло, то вони не проходять далі, не оминають його і не освітлюють місце за ним, внаслідок чого утворюється тінь. Чому так відбувається, вам допоможе зрозуміти малюнок. (Вчитель схематично зображує малюнок на дошці)
Чому сонячні промені не можуть оминути непрозоре тіло? Як вони рухаються? (Сонячні промені не можуть оминути непрозоре тіло, тому що рухаються прямолінійно)
2. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про залежність нагрівання земної поверхні від висоти Сонця на небосхилі.
Що відбувається, коли сонячні промені падають на земну поверхню? (Потрапивши на земну поверхню сонячні промені нагрівають її та тіла, що на ній знаходяться)
Чи однаково сонячні промені нагрівають земну поверхню протягом року?
Коли буває найтепліше? Коли буває найхолодніше?
Протягом року сонячні промені по-різному нагрівають земну поверхню. Влітку вони більше нагрівають земну поверхню, ніж взимку, тому влітку тепліше, ніж узимку.
Чому це відбувається? Які зміни відбуваються із сонячними променями?
Влітку Сонце знаходиться високо на небосхилі і його промені падають на земну поверхню майже прямовисно, тому сильно її нагрівають. (Вчитель малює на дошці схему)
SHAPE \* MERGEFORMAT
Взимку Сонце стоїть низько на небосхилі і його промені косо падають на земну поверхню, мало її нагріваючи.
SHAPE \* MERGEFORMAT
Із записів на дошці зробіть висновок, як залежить від висоти Сонця на небосхилі нагрівання земної поверхні.
Чим вище Сонце на небосхилі, тим тепліше, а чим нижче Сонце — тим холодніше.
Коли найтепліше протягом дня: зранку, ввечері чи опівдні? Чому?
Вранці холодно, бо Сонце знаходиться низько на небосхилі. Воно тільки сходить і починає підніматися все вище і вище. Опівдні воно найвище на небосхилі, тому опівдні найтепліше.
Після полудня Сонце опускається на небосхилі, ввечері стоїть низько і поступово ховається за небосхил, тому ввечері теж холодно. (Вчитель малює на дошці схему)
SHAPE \* MERGEFORMAT
продолжение
--PAGE_BREAK-- SHAPE \* MERGEFORMAT
SHAPE \* MERGEFORMAT
Отже, нагрівання земної поверхні залежить від висоти Сонця на небосхилі. Чим вище Сонце, тим більше нагрівається земна поверхня. Чим нижче Сонце, тим земна поверхня нагрівається менше.
3. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про залежність довжини тіні від гномона від висоти Сонця на небосхилі.
Дізнатися про висоту Сонця на небосхилі можна за довжиною тіні. Чим вище Сонце на небосхилі, тим коротша тінь, і навпаки — чим нижче Сонце, тим довша тінь.
Пригадайте, як змінюється висота Сонця протягом доби, і поміркуйте, коли протягом доби тінь від предметів буде найкоротшою. Чому? (Протягом доби тінь буде найкоротшою опівдні, бо Сонце найвище стоїть на небосхилі)
Пригадайте, як протягом року змінюється висота Сонця, і поміркуйте, у яку пору року тінь від предметів буде найкоротшою. Чому? (Протягом року тінь буде найкоротшою влітку, бо Сонце у цю пору найвище на небосхилі)
Протягом року ми будемо стежити, як змінюється висота Сонця на небосхилі, вимірюючи довжину тіні від гномона. Гномон — це кілок заввишки 1 м (від земної поверхні).
Щоб виміряти довжину тіні, спочатку гномон встановлюють вертикально, далі проводять риску в тому місці, де тінь закінчується. Потім рулеткою вимірюють відстань від гномона до риски.
Довжину тіні від гномона слід вимірювати раз на місяць у сонячний день в один і той самий час. (Це робиться на уроці природознавства щомісяця. Результати записуються у календар спостережень)
4. Практична робота з метою формування уміння вимірювати довжину тіні від гномона. (Проводиться на шкільному подвір’ї)
Що треба зробити спочатку, щоб виміряти довжину тіні від гномона? (Встановити вертикально гномон)
Що треба зробити далі? (Провести риску там, де закінчується тінь)
Що слід зробити потім? (Виміряти за допомогою рулетки довжину тіні від гномона до риски)
5. Бесіда з метою формування уявлення про значення сонячного світла і тепла для життя на Землі.
Що отримує Земля від Сонця?
Сонце випромінює світло і тепло. Маленька часточка світлової і теплової енергії доходить до нашої планети.
Що сталося б, якби Сонце перестало випромінювати тепло?
Від сильного холоду все живе на Землі загинуло б. Наприклад, деякі тварини, яких називають холоднокровними, є активними лише за температури повітря вище 0°. Восени, коли стає холодно, вони стають малорухомими і на зиму впадають у сплячку. Про яких тварин йде мова, ви дізнаєтеся, коли відгадаєте загадки.
У зеленому жакеті галасує в очереті.
Хоч і плавати мастак, а не риба і не рак. (Жаба)
В’ється вірьовка, а на кінці головка. (Змія)
Хвіст залишає, коли від ворога втікає. (Ящірка)
Що сталося б, якби Сонце перестало випромінювати світло? Як би це вплинуло на живі організми?
На Землі постійно була б ніч. Лише далекі зірки давали б їй крихти світла. Без світла більшість живих організмів, у першу чергу рослини, загинули б.
Пригадайте, якого кольору навесні проростки картоплі, яка зберігається у підвалі. Якого кольору листя цибулі, яка проросла в ящику чи в мішку?
Без сонячного світла стебла і листя рослин безбарвні, не мають зеленого кольору. Зеленими рослини є лише на світлі. У зелених листках рослин на світлі утворюються поживні речовини, в яких накопичується сонячна енергія. Завдяки сонячній енергії, яка накопичилась у поживних речовинах, рослини живляться, ростуть, розвиваються, розмножуються. Рослини єдині на Землі живі організми, які можуть використовуючи сонячне світло утворювати поживні речовини, в яких запасається сонячна енергія.
Чи передається сонячна енергія від рослин тваринам і людям? Поміркуйте, як саме.
Сонячна енергія передається тваринам і людям, коли вони живляться рослинами.
Для чого тваринам і людям потрібна енергія Сонця?
Завдяки енергії Сонця, що накопичилась у поживних речовинах, вироблених рослинами, тварини і люди живляться, ростуть і розвиваються, рухаються.
V. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.
1. Робота в зошиті з друкованою основою. Виконання завдань 1-6 (с.18-19).
1. Дай відповіді на запитання.
Що відбудеться, якщо на шляху сонячних променів помістити непрозорий предмет? Чому?
Чому сонячне світло проходить через скло?
Чому віконне скло необхідно завжди тримати у чистоті?
2. Впиши у схему, що Сонце дає живим організмам.
3. Заповни пропуски в реченнях, використовуючи слова для довідок.
Найтепліша пора року — _________________, тому що Сонце стоїть на небосхилі ___________________.
Найхолодніша пора року — _________________, тому що Сонце стоїть на небосхилі ___________________.
Слова для довідок: літо, зима, найвище, найнижче.
4. Дай відповіді на запитання.
Як можна дізнатися про висоту Сонця на небосхилі?
Коли протягом дня тінь від гномона найкоротша? Чому?
5. Вкажи стрілками залежність між висотою стояння Сонця на небосхилі та довжиною тіні.
6. Закінчи речення.
Сонячне тепло потрапляє на земну поверхню, від чого вона _________
Під дією сонячного світла у листках рослин утворюються ___________
V. Підсумок уроку.
Тема. Термометр
Мета: формувати поняття «термометр», уявлення про будову та принцип дії термометра, про види термометрів, їх використання; розвивати спостережливість, уміння аналізувати і робити висновки; формувати вміння користуватися термометром; виховувати бережне ставлення до обладнання.
Обладнання: різні види термометрів; макет термометра; скляна пробірка, закрита корком із скляною трубкою; посудини з гарячою і холодною водою.
Хід уроку
І. Підсумок спостережень за змінами в природі.
За календарем спостережень проаналізуйте зміни, що відбулися у вересні, і заповніть таблицю у зошиті (с.5): скільки було ясних, хмарних та похмурих днів; скільки було дощових днів; скільки було днів, коли падав сніг.
Які зміни відбулися в житті рослин і тварин у вересні?
Яку роботу виконували люди на полях, у садах, на городах у вересні?
ІІ. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок учнів.
1. Індивідуальне усне опитування.
Як залежить нагрівання земної поверхні від висоти Сонця на небосхилі?
Як змінюється нагрівання земної поверхні протягом року? Чому?
Як змінюється нагрівання земної поверхні протягом доби? Чому?
Яке значення має сонячне тепло в природі?
Яке значення має сонячне світло в природі?
ІІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
За допомогою чого можна не виходячи з дому дізнатись тепло чи холодно на вулиці? (Це можна зробити за допомогою термометра)
Сьогодні ви познайомитеся з будовою, принципом дії термометра, з використанням різних термометрів; навчитеся користуватись термометром.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Бесіда з елементами розповіді з метою формування поняття «термометр» та уявлення про будову і принцип дії термометра.
Термометр — це прилад, призначений для вимірювання температури тіл. Температуру повітря треба вимірювати в один і той самий час, закріпивши термометр на зовнішній рамі вікна з того боку, який менше освітлюється Сонцем. Проте термометром можна виміряти не лише температуру повітря. Термометри бувають різними за призначенням.
Розгляньте термометри, зображені на малюнку в підручнику на с.84. Яке їх призначення?
Розглянемо будову термометра на прикладі термометра для вимірювання температури повітря.
У термометрі є шкала з поділками. Кожна поділка відповідає 1 градусу. На шкалі біля поділок є числа, що показують температуру в градусах. До шкали термометра прикріплена запаяна скляна трубка, яка внизу заповнена зафарбованою рідиною. Рівень стовпчика рідини в трубці показує число градусів — температуру. Числа, розміщені вище від «нуля» показують градуси тепла, а нижче — холоду. Коли надворі тепло, рідина у трубці піднімається вище «нуля», а коли холодно — опускається до поділки «нуль» і нижче.
2. Дослід з елементами бесіди з метою формування уявлення про властивість рідин розширюватись під час нагрівання і стискатись під час охолодження.
Чому ж рідина у трубці термометра піднімається вгору, коли тепло, і опускається вниз, коли холодно? Щоб зрозуміти це, проведемо дослід.
Візьмемо скляну пробірку з підфарбованою водою і закриємо її корком із трубочкою. Позначимо рівень води у пробірці. Опустимо пробірку в склянку з гарячою водою, щоб вода у пробірці нагрілась.
Що ви помітили? (Вода піднялась вище позначки)
Який висновок зробимо? (Під час нагрівання вода займає більше місця)
Опустимо цю ж пробірку в склянку з холодною водою. Що помітили тепер? (Вода в пробірці опустилась)
Який висновок можна зробити? (Під час охолодження вода займає менше місця)
Прочитайте на дошці слова (розширюється, стискається) і замініть одним із них вислів «займає більше місця». (Під час нагрівання вода розширюється)
Яким словом замінимо вислів «займає менше місця»? (Під час охолодження вода стискається)
Отже, вода під час нагрівання розширюється, а під час охолодження — стискається. Таку властивість мають всі рідини, а також рідкий метал — ртуть. Цю властивість рідин використовують у термометрах. Як правило, у термометрах використовують спирт або ртуть.
3. Розповідь із метою формування уміння записувати і читати покази термометра.
Температуру повітря записують умовними знаками. Якщо рідина в трубці підніметься вище поділки «нуль», наприклад, на 8 поділок, то температура становить 8 градусів тепла. Це записують так: +8°. Кружечок біля цифри означає слово «градус». Позначення +8° можна прочитати так:
8 градусів тепла;
плюс 8 градусів;
8 градусів вище нуля.
Якщо рідина опускається нижче нуля, наприклад, на 10 поділок, то температура — 10 градусів холоду (чи морозу). Це записують так: -10°. Позначення можна прочитати так:
10 градусів морозу;
мінус 10 градусів;
10 градусів нижче нуля.
V. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.
1. Практична робота.
а) Рухаючи стрілкою макета термометра, вчитель виставляє різну температуру. Діти записують температуру на дошці і читають її різними способами.
б) Виміряти температуру повітря у класі, записати покази термометра.
в) Виміряти температуру повітря надворі, записати покази термометра в календарі спостережень (с.2).
2. Робота в зошиті з друкованою основою.
а) Виконання завдань 1-3 (с. 20).
1. Допиши речення.
Термометр — це прилад для ___________________________. Він складається з: ___________________________. У термометрі використано властивості рідин розширюватись під час _____________________ і стискатись під час ________________________. Є такі види термометрів: ___________
2. Постав "+" чи "-" перед показами термометра.
Дуже жарко: 30° Дуже холодно: 30°
Холодно: 10° Жарко: 25°
Прохолодно: 7° Тепло: 16°
3. Запиши покази термометра, використовуючи знаки і числа.
Три градуси морозу.
Двадцять градусів тепла.
Десять градусів вище нуля.
VІ. Підсумок уроку.
Яким приладом вимірюють температуру?
Які бувають термометри за призначенням?
З чого складається термометр?
Яка властивість рідин використана у термометрі?
Які речовини використовують у термометрах?
Тема. Повітря навколо нас. Властивості повітря
Мета: формувати уявлення про атмосферу, місцезнаходження повітря, його значення і властивості; розвивати спостережливість, допитливість, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, порівнювати, аналізувати й робити висновки; виховувати бажання пізнавати оточуючий світ.
Обладнання: склянка з водою, термос із гарячою водою, широка посудина з холодною водою, шматок крейди, грудочка ґрунту, колба з вузьким горлом, термометр для вимірювання температури води, порожня сірникова коробка.
Хід уроку
І. Підсумок спостережень за змінами в природі.
Який стан неба сьогодні?
Чи є вітер?
Чи є опади? Які?
За календарем спостережень проаналізуйте: яких днів було більше минулого тижня: ясних, хмарних чи похмурих; скільки днів було з опадами; скільки було вітряних днів.
Які зміни відбулися в житті рослин і тварин із приходом осені?
ІІ. Перевірка знань умінь та навичок учнів.
1. Індивідуальне письмове опитування на картках.
1. Постав перед показами термометра "+" чи "-".
Жарко: 28°
Холодно: 5°
Дуже холодно: 20°
2. Запиши покази термометра, використовуючи знаки і числа.
П’ять градусів тепла: ____________________________
Мінус сім градусів: ______________________________
Двадцять п’ять градусів вище нуля: ________________
2. Фронтальне опитування.
Яким приладом вимірюють температуру?
Які є види термометрів?
З чого складається термометр?
Що показують числа вище нуля на шкалі термометра?
Який знак пишуть перед числом, якщо рідина в стовпчику термометра піднялась вище нуля?
Записати на дошці п’ять градусів вище нуля.
Що показують числа, розміщені нижче нуля на шкалі термометра?
Який знак пишуть перед числом, якщо рідина у стовпчику термометра опустилась нижче нуля?
Записати на дошці десять градусів нижче нуля.
Чому, коли стає холодно, рідина в трубці термометра опускається вниз?
Чому, коли стає тепло, рідина в трубочці термометра піднімається вверх?
IІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
На минулому уроці ви дізналися, що термометром можна вимірювати температуру повітря, води, людини.
Як одним словом назвати повітря, воду, людину? (Це тіла)
Якими бувають тіла? (Тіла бувають твердими, рідкими, газоподібними)
Відгадайте загадки і скажіть, якими є відгадані тіла.
Маленьке, біленьке По чорному полю стрибає І слід залишає. (Крейда)
Крейда (вчитель демонструє шматочок крейди) — це тверде тіло, яке має певну форму і займає певне місце.
Що таке: тече і ллється, Часом на камінь береться.
Як немає — все всихає, Звір і птаха помирає. (Вода)
Вода (вчитель демонструє воду в склянці) — це рідке тіло, що не має певної форми, набуває форми посудини, у якій знаходиться, і займає певне місце.
Куди ступиш — всюди маєш, Хоч не бачиш, а вживаєш. (Повітря)
Повітря — це газоподібне тіло.
Де знаходиться повітря? Чи можна його побачити і відчути?
Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, де знаходиться повітря, яке воно має значення, які властивості повітря, що називають атмосферою.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Виконання дослідів з елементами бесіди з метою формування уявлення про місцезнаходження повітря.
Ви вже знаєте, що повітря — це газоподібне тіло, яке належить до неживої природи.
Як розташовані молекули у газоподібних тілах? (У газоподібних тілах молекули розташовані далеко одна від одної і вони намагаються проникнути у всі порожнини, щілинки, тріщинки)
Чи є щось у колбі? (Вчитель демонструє порожню колбу)
Колба порожня лише на перший погляд. У цьому можна легко переконатися, якщо її занурити догори дном у посудину з водою. (Вчитель демонструє дослід)
Чи заповнюється колба водою? (Колба не заповнюється водою)
Чому? Що не пускає воду у колбу? (Вода не заходить у колбу тому, що там знаходиться повітря)
Щоб переконатися, що у колбі є повітря, нахилимо її так, щоб у неї заходила вода. (Вчитель демонструє дослід)
Що відбувається, коли вода заходить у колбу? (Коли вода заходить у колбу, з неї виходять бульбашки повітря. Місце повітря, яке було у колбі, займає вода. Отже, повітря займає певне місце, заповнюючи порожнини)
Щоб переконатися, що повітря проникає у найменші щілинки, кинемо у склянку з водою грудочку сухого ґрунту. (Вчитель демонструє дослід)
Що ви помітили? (Із грудочки ґрунту виділяються бульбашки. Це — повітря. Отже, всі щілинки у твердих тілах заповнені повітрям)
Щоб довідатися, чи є повітря у воді, подивіться на склянку з водою, яка була заздалегідь поставлена у тепле місце (на вікно, освітлене Сонцем).
продолжение
--PAGE_BREAK--Що видно на стінках склянки? (На стінках склянки видно бульбашки — це повітря. Отже, у воді є повітря)
Повітря можна не тільки побачити, але й відчути. Щоб переконатися у цьому, виконайте дослід № 4, описаний у підручнику на с.87.
Що ви відчули? (Із проведених дослідів можна зробити висновок, що повітря заповнює всі порожнини, займаючи певне місце. Повітря є у воді, в ґрунті, воно заповнює навколо нас всі проміжки між тілами)
2. Бесіда з елементами розповіді і демонстрацією дослідів із метою формування уявлення про властивості повітря.
Чому ми не бачимо повітря, що є в класній кімнаті? (Повітря не видно, тому що воно безбарвне)
Чому ми бачимо все довкола у класній кімнаті, а не бачимо, що знаходиться за стіною? (Ми бачимо все довкола, тому що повітря прозоре, а стіна — ні)
Пригадайте, чи однаковий запах в їдальні, на вулиці, у перукарні, у парку. Чому?
Повітря всюди має різний запах, тому що у ньому є домішки молекул пахучих речовин (бензину, їжі, одеколонів тощо). У лісі, парку, полі повітря не пахне, тому що у ньому менше сторонніх домішок. Таким чином, чисте повітря не має запаху, воно безбарвне і прозоре.
Щоб дізнатися про ще одну властивість повітря, яка має велике значення в природі, закладемо дослід. Візьмемо дві склянки і наповнимо їх гарячою водою однакової температури. Накриємо склянки склом. Одну поставимо на стіл, а другу — на порожню сірникову коробку і накриємо скляною банкою. Через деякий час виміряємо температуру води в обох склянках. А поки що продовжимо далі знайомитися з властивостями повітря.
Пригадайте, що відбувається з рідинами під час нагрівання і охолодження.
Під час охолодження рідини стискаються, а під час нагрівання — розширюються. (Вчитель записує на дошці слова «розширюється» і «стискається»)
Щоб дізнатися, що відбувається з повітрям під час нагрівання і охолодження, проведемо дослід.
Візьмемо колбу і опустимо її догори дном у склянку з водою так, щоб у неї не заходила вода.
Пригадайте, чому вода не заходить у колбу. (Вода не заходить у колбу. Туди її не пускає повітря, яке там знаходиться)
Накриємо колбу тканиною, змоченою у теплій воді. Що ви помітили? (Через деякий час із колби виходять бульбашки повітря)
Який висновок можна зробити з цього досліду? (Під час нагрівання повітря зайняло більше місця, йому стало тісно у колбі, і воно вийшло назовні)
Не виймаючи колбу з води, змочимо тканину в холодній воді і накриємо нею колбу. Що ви помітили? (У колбу починає заходити вода)
Який висновок можна зробити? (Під час охолодження повітря зайняло менше місця, і з’явився простір, який заповнила вода)
Прочитайте слова, записані на дошці («розширюється», «стискається») і замініть ними вислови «займає більше місця» і «займає менше місця». (Вчитель робить записи на дошці)
SHAPE \* MERGEFORMAT
SHAPE \* MERGEFORMAT
Що відбувається з повітрям під час нагрівання? (Під час нагрівання повітря розширюється)
Що відбувається з повітрям під час охолодження? (Під час охолодження повітря стискається)
А зараз повернемося до досліду, який ми заклали. Розкриємо обидві склянки і виміряємо в них температуру води.
У якій склянці вода тепліша? Чому?
У накритій склянці вода тепліша, тому що між нею і банкою утворився прошарок нерухомого повітря, яке погано проводить тепло. Повітря затримує тепло, не пропускаючи його назовні, а ззовні не дає проникнути холоду. Властивість повітря погано проводити тепло має велике значення в природі.
Пригадайте, в яку пору року у звірів стає густішою шерсть, а у птахів — пір’я. Чому?
На зиму у звірів стає густішою шерсть, а у птахів пір’я, тому що між густими волосинками чи пір’їнками затримується більше повітря, яке не дає теплу від тіла виходити назовні. Завдяки цьому тваринам узимку тепло.
Здатність повітря погано проводити тепло допомагає вижити взимку трав’янистим рослинам, у яких не відмирає наземна частина (суниці, барвінок, копитняк, озима пшениця, жито тощо). Ці рослини ніколи не замерзнуть, якщо вкриті шаром снігу.
Поміркуйте, як холодний сніг може захистити рослини від морозів.
Між сніжинками є багато повітря, яке не дає теплу від ґрунту виходити назовні, а холоду проникати до рослин. Тепло зберігається біля рослин, і вони не гинуть навіть у люті морози. Завдяки повітрю сніг стає для рослин теплою «ковдрою».
Отже, повітря — газоподібне, прозоре, безбарвне тіло без запаху. Воно розширюється під час нагрівання і стискається під час охолодження. Повітря погано проводить тепло.
V. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.
1. Робота в зошиті з друкованою основою. Виконання завдань 1-3 (с.21).
1. Дай відповіді на запитання.
До якої природи належить повітря?
Де є повітря?
Для чого потрібне повітря?
Що таке атмосфера?
2. Допиши властивості повітря.
1) Прозоре;
2) _____________
3) _____________
4) під час охолодження повітря ____________
5) під час нагрівання повітря ______________
6) повітря погано проводить ______________
3. Дай відповіді на запитання.
Навіщо у вікнах встановлюють подвійні рами?
Яку властивість повітря при цьому використовують?
2. Завдання на застосування знань.
Чому, коли хочуть наголосити на важливості чогось, то кажуть: «Потрібний як повітря»?
Як довести, що у порожній посудині є повітря?
Завдяки якій властивості повітря ми бачимо все, що нас оточує?
Які досліди треба провести, щоб довести, що повітря розширюється під час нагрівання і стискається під час охолодження?
Чому, коли холодно, то найкраще зігріває хутряний одяг? (Між ворсинками хутра дуже багато повітря, яке і зберігає тепло)
VІ. Підсумок уроку.
Чим заповнений навколишній простір?
Чи існувало б життя на Землі, якби не було повітря? Чому?
Тема. Склад повітря. Охорона повітря
Мета: формувати уявлення про склад повітря, про основні властивості кисню і його значення в природі, про джерела забруднення повітря та шляхи їх усунення, про значення чистого повітря для живих організмів; розвивати уміння порівнювати, аналізувати, робити висновки; виховувати бажання дбати про чистоту повітря.
Обладнання: ілюстрації із зображенням краєвидів природи, промислових підприємств та вулиць великого міста; дзеркальця для кожного учня.
Хід уроку
І. Підсумок спостережень за змінами в природі.
Який стан неба сьогодні?
Чи є вітер?
Чи є опади? Які?
За календарем спостережень проаналізуйте: яких днів було більше минулого тижня: ясних, хмарних чи похмурих; скільки днів було з опадами; скільки було вітряних днів.
Які зміни відбулися в житті рослин і тварин із приходом осені?
ІІ. Перевірка знань, умінь та навичок учнів.
1. Фронтальне опитування.
Що нас оточує всюди, де б ми не знаходились?
До якої природи належить повітря?
До яких тіл належить повітря?
Чому живі організми не можуть жити без повітря?
Як довести, що у порожній посудині є повітря?
Що таке атмосфера?
Чому ми не бачимо і не відчуваємо повітря?
Які властивості повітря можна виявити за допомогою дослідів? Опишіть їх.
Який сніг краще захищає рослини від вимерзання: пухкий чи щільний? Чому?
У якому одязі буде тепліше: у трьох сорочках чи в одній потрійної товщини? Чому?
ІІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
На попередньому уроці ви дізналися, що повітря — це газоподібне тіло, яке займає певне місце.
З чого складаються тіла? (Тіла складаються з речовин)
Зі скількох речовин можуть складатися тіла? (Тіла можуть складатися з однієї або з декількох речовин)
Наведіть приклади тіл, що складаються з однієї речовини. (Крейда, олія)
Наведіть приклади тіл, що складаються з декількох речовини. (Живі організми, вода, повітря)
Отже, повітря — це тіло, що складається із декількох речовин. На сьогоднішньому уроці ви дізнаєтеся, з яких речовин складається повітря, про значення цих речовин та про те, чим забруднюється повітря, чому і як потрібно берегти повітря від забруднення.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Розповідь з елементами бесіди з метою формування уявлення про склад повітря, властивості кисню і його значення в природі.
Вчені провели багато дослідів із повітрям і встановили, що повітря — це суміш безбарвних газів: кисню, азоту, вуглекислого газу, водяної пари та ін.
Для чого потрібне повітря?
Повітря потрібне для дихання рослинам, тваринам, людям. Проте не всі гази, які входять до складу повітря, потрібні для дихання.
Найбільше у повітрі азоту, але цей газ не потрібний живим організмам для дихання. Тому кількість азоту, який вони вдихають і видихають залишається однаковою.
Кисню в повітрі у чотири рази менше, ніж азоту. Саме кисень потрібний для дихання живим організмам. У повітрі, яке живі організми видихають, кількість кисню зменшується порівняно з тим, яке вони вдихнули. Таким чином, кількість кисню у повітрі мала б зменшуватися, проте цього не відбувається.
Чому? Що є джерелом поповнення повітря киснем?
Джерелом поповнення кисню на Землі є зелені рослини. Лише вони можуть утворювати і виділяти кисень, збагачуючи ним повітря. Завдяки зеленим рослинам у повітрі є кисень, яким дихають живі організми. Проте живі організми живуть також у воді. Це можливе тому, що кисень розчиняється у воді. Організми, що живуть у воді, дихають розчиненим киснем.
Вуглекислого газув повітрі дуже мало. Він виділяється у повітря під час горіння, гниття решток рослин і тварин, виверження вулканів та під час дихання. Під час дихання живі організми поглинають із повітря кисень, а видихають вуглекислий газ.
Пригадайте, як після дощу через деякий час висихають дороги. Куди зникає вода?
Вода не зникає, вона випаровується і у вигляді водяної пари — невидимого газу, потрапляє у повітря.
Звідки ще випаровується вода у природі? (Велика кількість води випаровується з поверхні океанів, морів, озер, річок, ґрунту)
Кімнатні рослини потрібно постійно поливати, інакше вони засохнуть. Куди рослини витрачають воду?
Вода, яку корені рослин вбирають із ґрунту, рухається до листків. Із листків вода випаровується у вигляді водяної пари і надходить у повітря.
Щоб дізнатися ще про один шлях, яким у повітря потрапляє водяна пара, проведемо дослід. Візьміть дзеркальце і дихніть на нього.
Що ви побачили? (Дзеркальце помутніло, а потім знову стало таким, як було).
Чому дзеркальце помутніло? (На дзеркальці з’явилися дрібненькі краплинки води, які й викликали його помутніння)
Звідки вода потрапила на дзеркальце? (Ми видихнули воду у вигляді водяної пари, яка осіла на поверхню дзеркала). Який висновок можна зробити із проведеного досліду? Водяна пара потрапляє у повітря під час дихання людей та тварин.
Таким чином, водяна пара завжди є в повітрі, і потрапляє вона туди різними шляхами. Назвіть їх. (На дошці заповнюється схема)
Чим більше у повітрі водяної пари, тим вологішим є повітря. Коли у повітрі мало водяної пари, воно є сухим.
Куди діваються відпрацьовані гази автомобілів і дим, який викидають труби заводів, фабрик і котелень? (Дим і гази потрапляють у повітря)
Куди дівається дим і сажа, які утворюються під час пожеж, вивержень вулканів? (Дим і сажа теж потрапляють у повітря)
Отже, у повітрі завжди є пил, дим, сажа і різні гази. Ці речовини забруднюють повітря.
2. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про шляхи забруднення повітря та його охорону від забруднення.
Для чого живим організмам потрібне повітря? (Для дихання)
Розгляньте ілюстрації із зображенням краєвидів природи (лісу, луків чи водойм), промислового підприємства та вулиці великого міста і дайте відповідь на запитання.
Що потрапляє в організм людей, які дихають у лісі чи парку і біля заводу чи на вулиці міста?
Коли ми дихаємо у лісі чи парку, у наш організм потрапляє чисте повітря. Біля заводу чи на вулицях міста ми вдихаємо дим і відпрацьовані гази.
Як забруднене повітря впливає на живі організми?
Забруднене повітря викликає отруєння живих організмів, що спричиняють різноманітні захворювання. Більшість рослин у таких умовах погано ростуть або зовсім не можуть жити.
Чи бачили ви біля великих заводів і фабрик, на вулицях великих міст ялини і сосни?
Ці рослини не виживають в умовах забрудненого повітря, тому у таких місцях їх немає. Тварини також дуже чутливі до забруднення повітря, тому у забруднених місцях їх дуже мало.
Особливу небезпеку для всього живого несуть аварії на хімічних заводах та атомних електростанціях. Під час таких аварій у повітря потрапляють отруйні гази і радіоактивні речовини.
Отже, основними шляхами забруднення повітря є:
викиди заводів, фабрик, котелень;
відпрацьовані гази автомобілів, тракторів, тепловозів, літаків;
аварії на хімічних заводах та АЕС.
Що треба робити, щоб повітря, яким ми дихаємо, було чистим?
У нашій країні повітря охороняється «Законом про охорону повітря», який вимагає, щоб на всіх промислових підприємствах, які викидають у повітря шкідливі речовини, встановлювалися спеціальні пристрої, які їх затримують.
Забороняється будувати шкідливі підприємства біля населених пунктів. У містах будують об’їзні дороги, щоб не забруднювати повітря відпрацьованими газами автомобілів. Для перевезення пасажирів використовують тролейбуси, трамваї і електровози, двигуни яких працюють не на бензині чи солярці, а на електриці, внаслідок чого відсутні відпрацьовані гази.
Для чого у містах влітку поливають дороги?
Щоб не піднімався пил і не забруднювалося повітря.
Який газ повітря потрібний для дихання? Звідки він потрапляє у повітря?
Для дихання живим організмам потрібний кисень. Він виділяється у повітря зеленими рослинами. Рослини не тільки збагачують повітря киснем, вони затримують на своїх листках пил, сажу та інші тверді частинки, які забруднюють повітря.
Який висновок можна зробити зі сказаного?
Рослини очищають повітря, тому треба дбати про те, щоб їх було якомога більше, охороняти їх.
V. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.
1. Робота в зошиті з друкованою основою. Виконання завдань 1-3 (с.22-23).
1. Підпиши на малюнку, з яких газоподібних речовин складається повітря.
2. Прочитай властивості вуглекислого газу. Запиши за зразком властивості кисню.
Вуглекислий газ
Кисень
Газоподібна речовина
Розчиняється у воді
Не потрібний для дихання
Виділяється під час горіння і дихання
3. Дай відповіді на запитання.
Яку газоподібну речовину, що входить до складу повітря, живі організми використовують для дихання?
Яка газоподібна речовина виділяється у повітря під час дихання?
Які речовини забруднюють повітря?
2. Завдання для застосування знань.
Чому після дощу повітря стає чистим, і стає легше дихати?
Чому забороняється спалювати опале листя?
3. Дидактична гра «Помічники повітря».
Учні класу діляться на дві команди. Перша команда називає шляхи забруднення повітря, а друга команда дає пораду, як можна позбутися цього забруднення або зменшити його.
VІ. Підсумок уроку.
З яких газоподібних речовин складається повітря?
Яка складова повітря потрібна для дихання?
Яке повітря потрібне для дихання?
Тема. Вода в природі. Властивості води-рідини. Вода — розчинник
Мета: продовжувати формувати уявлення про поширення води у природі, про значення води у природі та житті людини, про три стани води та властивості води-рідини; розвивати навички дослідницької діяльності, спостережливість, вміння робити висновки; виховувати бережливе ставлення до природи, бажання її досліджувати.
Обладнання: склянка з водою, цукор, товчена крейда, ложка (на кожній парті).
Хід уроку
продолжение
--PAGE_BREAK--І. Підсумок спостережень за змінами в природі.
Виміряємо дожину тіні від гномона в жовтні (практична робота проводиться на вулиці) і запишемо її в календарі спостережень (с.3).
За календарем спостережень проаналізуйте: яких днів було більше минулого тижня: ясних, хмарних чи похмурих; скільки днів було з опадами; скільки було вітряних днів.
Які зміни відбулися в житті рослин і тварин із приходом осені?
ІІ. Перевірка знань, умінь та навичок учнів.
1. Фронтальне опитування.
До якої природи належить повітря?
Яким тілом є повітря?
З яких газоподібних речовин складається повітря?
Якої газоподібної речовини у повітрі найбільше?
Якими речовинами забруднюється повітря?
Чому шкідливо дихати забрудненим повітрям?
Звідки у повітря потрапляють речовини, що його забруднюють?
Що роблять для збереження чистоти повітря в нашій країні?
Яку роль у збереженні чистоти повітря відіграють рослини?
ІІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
Відгадайте загадку:
Відома звіку рідина, Усік її вживає, Буває хмаркою вона, Сніжинкою буває, Бува, як скло, Крихка, тверда Звичайна, підкажіть… (Вода)
До якої природи належить вода?
Де в природі є вода?
Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся більше про місцезнаходження води у природі, про її значення в природі та житті людей, про властивості води.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Розповідь із метою формування уявлення про місцезнаходження води в природі.
Вода є всюди: в океанах, морях, річках, озерах, болотах, у ґрунті, у надрах Землі, у льодовиках, у повітрі. Більше половини земної поверхні вкрито водою. Кількість води і суші на Землі можна показати за допомогою схеми.
Вода входить до складу всіх живих організмів. Зокрема, більше половини людського організму становить вода. Наприклад, якщо маса вашого тіла 26 кг, то у вас міститься 20 кг води і лише 6 кг твердих речовин. В організмах рослин води ще більше. У цьому можна переконатися, якщо витиснути сік із натертого на тертці яблука. Проведіть вдома такий дослід і подивіться, чого залишиться більше — рідини чи твердої речовини.
2. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про значення води в природі та житті людини.
Що б змінилось на Землі, якби зникла вся вода? Чому?
Якби зникла вся вода, загинуло б все живе на Землі, тому що багато рослин і тварин живуть лише у воді (водорості, риби, кити, дельфіни); вода входить до складу всіх живих організмів (наприклад, у спеку, коли людина пітніє, з організму виділяється вода, і одразу ж хочеться пити).
Живі організми постійно витрачають воду, тому її кількість потрібно поповнювати. Людині на добу потрібно 2-3 л води. Спрага дошкуляє людині і тваринам більше, ніж голод. Якщо без їжі людина може прожити більше місяця, то без води — лише кілька днів. Без води рослина в’яне і, якщо її вчасно не полити, загине.
Як і для чого люди використовують воду?
Вода потрібна людям не лише для того, щоб пити. Водою людина миється, пере одяг, готує на ній їжу. Водою поливають рослини, які люди вирощують для своїх потреб. На заводах і фабриках воду використовують для виготовлення різних виробів. Вода приводить у рух турбіни електростанцій, і в наші будинки приходить світло.
3. Бесіда з елементами розповіді з метою формування уявлення про три стани води.
Яким тілом є вода? (Вода є рідким тілом)
Відгадайте загадки:
У воді не тоне, у вогні не горить. (Лід)
Я падаю на ваші хати.
Я білий-білий, волохатий.
Я прилипаю вам до ніг І називаюсь просто… (Сніг)
Якими тілами є лід і сніг? (Сніг і лід є твердими тілами)
На що перетворюються сніг і лід, коли тануть? (На рідку воду)
То з чого складаються сніг і лід? (Сніг і лід складаються і води)
Який висновок можна зробити? (Оскільки сніг і лід — це вода, то можна зробити висновок, що вода може бути твердим тілом)
Отже, ви дізналися, що вода може перебувати у рідкому і твердому станах. Але найчастіше ми зустрічаємося з водою в газоподібному стані, хоча її не бачимо.
Пригадайте, звідки потрапляє у повітря водяна пара.
Водяна пара потрапляє у повітря внаслідок випаровування води із земної поверхні. Водяна пара — це вода у газоподібному стані, яка завжди міститься в повітрі, тобто вода може бути газоподібним тілом.
Отже, вода може перебувати у трьох станах: рідкому, твердому і газоподібному. Запишемо це у вигляді схеми:
4. Бесіда з елементами практичної роботи з метою формування уявлення про властивості води-рідини.
Що станеться, якщо вода виллється із склянки? (Вода розіллється, бо вона текуча)
Чи має вода свою власну форму? (Вода не має власної форми і набирає форми того посуду, в який її наливають)
Виконайте досліди, описані на с.92 у підручнику.
Які висновки можна зробити із проведених дослідів? (Вода — це прозора рідина, яка не має запаху і кольору)
Про які властивості води ви вже дізналися? (Вода текуча; не має власної форми; прозора; безбарвна; без запаху. Але це ще не всі властивості води)
Пригадайте, які властивості рідин використовуються у термометрі. (Здатність рідин розширюватися під час нагрівання і стискатися під час охолодження)
Яку рідину ми використовували для проведення досліду, щоб дізналися, що рідини мають такі властивості? (Ми використовували воду)
То які ще властивості має вода-рідина? (Вода під час нагрівання розширюється, а під час охолодження стискається)
Можливо хтось спостерігав таке явище: якщо залишити на морозі закриту корком скляну пляшку заповнену водою, вона тріскає, як тільки вода замерзає.
Що це означає? Чому так відбувається?
Це означає, що лід займає більше місця, ніж вода, тому він не поміщається у пляшці і роздавлює її. Це відбувається тому, що вода має ще одну цікаву властивість: коли вода замерзає і перетворюється на лід, то вона розширюється.
То які ще властивості має вода? (Вода під час нагрівання розширюється, а під час охолодження стискатися. Коли вода замерзає, то вона розширюється)
5. Бесіда з демонстрацією дослідів із метою формування уявлення про властивість води розчиняти речовини.
Крім властивостей, про які ви вже дізналися, вода має ще одну властивість, з якою ми постійно зустрічаємося і яка має важливе значення у природі. Щоб дізнатися, що це за властивість проведемо дослід: насиплемо у склянку з водою ложку цукру і розмішаємо.
Куди зникли кристалики цукру? Що відбулося із цукром? (Кристалики цукру не зникли, вони розчинилися у воді)
Як у цьому можна переконатися? (У цьому ми переконуємося щоразу, коли п’ємо чай з цукром)
Які ще вам відомі тверді речовини, що розчиняються у воді?
Крім цукру, у воді розчиняються сіль, питна сода, лимонна кислота, марганцівка. Проте не тільки тверді речовини розчиняються у воді. У воді розчиняються рідкі речовини, наприклад спирт, оцтова кислота, а також газоподібні речовини, такі як кисень, вуглекислий газ, аміак.
Отже, вода має здатність розчиняти різноманітні речовини, тобто вода є розчинником.
Яку речовину ми додавали до води у нашому досліді, і що з нею сталося? (Ми додавали цукор, який розчинився у воді)
То якою речовиною є цукор? (Цукор — розчинна у воді речовина)
Що ми отримаємо після того, як розчинили у воді цукор? (Ми отримаємо розчин цурку, тобто воду з розчиненою у ній речовиною)
Отже, вода є розчинником. Цукор є речовиною, розчинною у воді. Розчинивши у воді цукор, ми отримали розчин, тобто воду з розчиненою в ній речовиною. (Хід міркувань ілюструється схемою)
Вода + цукор = розчин
Розчинник розчинна у воді вода з розчиненою у речовина ній речовиною.
Які розчини ви використовуєте вдома? (Розчини цукру, солі, лимонної кислоти, спирту, оцтової кислоти)
Ви вже знаєте, що вода не має смаку. Але чи можна порівняти воду із водопровідного крана з водою із джерела, криниці або з морською водою?
Вода з джерела видається зовсім іншою на смак, а морська вода — солона. В чому причина такого явища?
Справа в тому, що смаку не має лише чиста вода. Такої води у природі немає, тому що протікаючи в надрах Землі чи на її поверхні, вода розчиняє різні речовини. Таким чином у природі є багато розчинів.
Поміркуйте і назвіть відомі вам природні розчини. (Морська, річкова і озерна вода, вода мінеральних джерел, сік рослин, кров тварин та людей)
Виконайте дослід, описаний на с.93 у підручнику. Зробіть висновок. (Вода стала каламутною, а згодом крейда осіла на дно. Крейда не розчинилася у воді)
Які вам відомі речовини, що не розчиняються у воді? (Пісок, глина, олія, нафта, бензин, крохмаль та інші речовини)
Дайте назву всім речовинам, що не розчиняються у воді.
Речовини, які не розчиняються у воді, називають нерозчинними у воді речовинами.
Яке значення має у природі властивість води розчиняти різні речовини?
Вода — найголовніший розчинник на Землі. Здатність води розчиняти різні речовини має велике значення для живих організмів. Рослини корінням поглинають із ґрунту воду із розчиненими в ній речовинами, які потрібні їм для росту і розвитку. Тварини і люди засвоюють поживні речовини тільки в розчиненому вигляді із крові.
V. Закріплення знань, умінь і навичок учнів.
1. Робота в зошиті з друкованою основою. Виконання завдань 1-3 (с.24).
1. Встав пропущені слова.
Лід, сніг, град — це вода у ____________ стані. Дощ, роса, туман — це вода у ______________ стані. Водяна пара — це вода у ____________ стані.
2. Допиши властивості води.
1) Вода — рідка речовина;
2) _____________
3) _____________
4) _____________
5) під час охолодження вода ____________
6) під час нагрівання вода ______________
7) коли вода замерзає, вона ______________
4. З’єднай стрілками.
5. Дай відповіді на запитання.
Чому водопровідні труби не прокладають на поверхні, а закопують глибоко в землю?
Чому руки не відмиваються від олії самою водою?
2. Фронтальна бесіда.
Про які властивості води ви дізналися самостійно, виконуючи практичну роботу?
Про які властивості води ви дізналися з дослідів, які проводилися на уроці, коли вивчали термометр?
VІ. Підсумок уроку.
Що нового ви дізналися на уроці?
Яке значення має вода для живих організмів?
Для чого люди використовують воду?
Тема. Перетворення води. Кругообіг води в природі. Охорона води
Мета: формувати уявлення про здатність води переходити з одного стану в інший та умови, за яких ці процеси відбуваються; про властивості льоду і снігу; про кругообіг води в природі; про шляхи забруднення води та способи охорони її від забруднення; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, визначати спільні і відмінні ознаки, робити висновки, застосовувати набуті знання; виховувати бережне ставлення до водних ресурсів.
Обладнання: спиртівка, вогнетривка склянка з водою, тарілка або скляна пластинка, лід у термосі.
Хід уроку
І. Підсумок спостережень за змінами в природі.
За календарем спостережень проаналізуйте зміни, що відбулися у жовтні, і заповніть таблицю у зошиті на с.5: яка була найнижча температура протягом місяця; яка була найвища температура; скільки було ясних, хмарних і похмурих днів; скільки було дощових днів; скільки було днів, коли падав сніг.
Які зміни відбулися в житті рослин і тварин протягом жовтня?
Яку роботу виконували люди на полях, у садах, на городах у жовтні?
ІІ. Перевірка знань, умінь та навичок учнів.
1. Індивідуальне письмове опитування на картках.
Картка 1
1. Підкресли назви речовини, що розчиняються у воді.
Пісок, цукор, олія, кисень, бензин, сіль, оцтова кислота, питна сода, нафта, вуглекислий газ, аміак, глина, крейда, спирт, крохмаль.
2. Підкресли правильне твердження.
Під час нагрівання вода стискається.
Під час нагрівання вода розширюється.
Під час охолодження вода розширюється.
Картка 2
1. Підкресли назви речовини, що не розчиняються у воді.
Цукор, пісок, олія, кисень, бензин, оцтова кислота, питна сода, нафта, вуглекислий газ, аміак, сіль, глина, крейда, спирт, мука.
2. Підкресли правильне твердження.
Найближче молекули розташовані у воді в твердому стані.
Найближче молекули розташовані у воді в рідкому стані.
Найближче молекули розташовані у воді в газоподібному стані.
2. Виконання завдання на дошці.
З’єднай стрілками:
3. Фронтальне опитування.
Завдяки якій властивості води, в акваріумі можна бачити рослини і тварин?
Яка властивість води спричинює тріскання на морозі скляного посуду з водою?
Яка властивість води спричинює витікання води з повної каструлі під час нагрівання?
Чому в природі вода має різний смак?
ІІІ. Актуалізація знань учнів. Повідомлення теми уроку.
У якому стані найчастіше зустрічаєтеся вода в природі? (В рідкому стані)
Наведіть приклади води у рідкому стані. (Дощ, роса, туман)
Наведіть приклади води у твердому стані. (Лід, сніг, іній)
Наведіть приклади води у газоподібному стані. (Водяна пара)
Наведіть приклад перетворення в природі води з рідкого стану в твердий. (Взимку вода у водоймах замерзає і перетворюється на лід)
Наведіть приклад перетворення води в природі з твердого стану в рідкий. (Навесні, коли стає тепло, лід і сніг тануть)
Наведіть приклад перетворення води з рідкого стану в газоподібний. (Якщо повісити мокру білизну, вона через деякий час висихає. Калюжі після дощу висихають через деякий час)
Наведіть приклад перетворення води з газоподібного стану в рідкий. (Водяна пара, що утворюється під час кипіння води і виходить із носика чайника, перетворюється на дрібні краплинки води, які можна побачити)
Отже, вода в природі може переходити з одного стану в інший. Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, за яких умов вода може перетворюватися з одного стану в інший. Ви помандруєте разом із краплинками води і дізнаєтеся, чому вода може мандрувати. Ви дізнаєтесь, чому і як треба дбати про чистоту води в природі.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Бесіда з демонстрацією дослідів із метою формування уявлення про перехід води з одного стану в інший та умови, за яких це відбувається.
Чому витерта мокрою ганчіркою дошка у класі через декілька хвилин стає сухою? (Дошка висихає тому, що вода випаровується, тобто перетворюється на воду в газоподібному стані — водяну пару, яка піднімається у повітря)
Перетворення води з рідкого стану у газоподібний називається випаровуванням.
Чи завжди у повітрі є водяна пара? (У повітрі завжди є водяна пара, проте ми її не бачимо)
Поміркуйте, чому не видно водяної пари. (Водяна пара, як і повітря, прозора і безбарвна, тому її не видно)
Коли швидше висихають калюжі після дощу, влітку, коли тепло, чи восени, коли холодно? (Влітку, коли тепло, калюжі висихають швидше, ніж восени, коли холодно)
Зробіть висновок, що треба зробити з водою, щоб вона перетворилася з рідкого стану на газоподібний, тобто на водяну пару.
Щоб вода випарувалася — перетворилася з рідкого стану в газоподібний, її потрібно нагріти. Водяна пара легка, тому піднімається вгору.
Отже, вода з рідкого стану перетворюється у газоподібний під час нагрівання. (На дошці малюється схема)
Випаровування.
Вода-рідина водяна пара під час нагрівання.
Виконаємо дослід, описаний на с.94 у підручнику.
Звідки взялися краплинки води на предметі, який був над водою, що нагрівалася?
Під час нагрівання вода перетворилася на водяну пару. Коли водяна пара доторкнулася до холоднішого предмету, вона перетворилася на воду — рідину.
Зробіть висновок, що треба зробити з водяною парою, щоб вона перетворилася на воду у рідкому стані?
Щоб водяна пара перетворилася із газоподібного стану (водяної пари) у рідкий, її потрібно охолодити.
Отже, водяна пара під час охолодження перетворюється на воду у рідкому стані.
Водяна пара вода в рідкому стані під час охолодження.
Наведіть приклади води у твердому стані.
У яку пору року утворюється лід і сніг? Чому? (Сніг і лід утворюються взимку, коли дуже холодно. Коли температура опускається до позначки 0о і нижче, вода замерзає, тобто перетворюється з рідкого стану у твердий)
Отже, вода з рідкого стану перетворюється у твердий під час охолодження, при температурі нижче 0о.
Вода-рідина вода у твердому стані під час охолодження нижче 0о (сніг, лід).
Що відбувається зі снігом і льодом, якщо їх взяти в руки? Чому це відбувається? (Сніг і лід тануть, тобто перетворюються на воду від тепла, яке випромінюють руки)
Отже, якщо нагрівати сніг і лід, то, коли температура підніметься вище 0о, вони перетворюються на воду у рідкому стані.