ПЛАН
Вступ
1. Поняття педагогічної майстерності
2. Елементи педагогічної майстерності
3. Деякі шляхи формуванняпедагогічної майстерності
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Педагогічнамайстерність — вияв високого рівня педагогічної діяльності.
Якнаукова проблема, вона постала у XIX. ст. Дослідники педагогікитлумачать її як найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється втому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків, «синтезнаукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостейучителя», комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високийрівень самоорганізації педагогічної діяльності.
Ґрунтуєтьсяна високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічномудосвіді. Розглядається як вияв власного «Я» у професії, як самореалізаціяОсобистості вчителя в педагогічній діяльності, тому визначається як вища,творча його активність, що передбачає довільне використання методів і засобівпедагогічного взаємовпливу в кожній ситуації навчання та виховання. Такадоцільність є результатом засвоєння системи знань і уявлень про законинавчання, технології розвитку дитини, а також індивідуальні особливостіпедагога, його спрямованість, здібності та психофізичні дані.
Критеріямипедагогічної майстерності є гуманність, науковість, педагогічна доцільність,оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість(оригінальність).
1. Поняття педагогічної майстерності
Щож це таке – педагогічна майстерність? Яка його сутність? Упсихолого-педагогічній літературі в даний час існують різні характеристикипоняття «педагогічна майстерність», але немає єдиного визначення, якеточно і повно розкриває його зміст і сутність. Так, наприклад, М.І. Дьяченко іЛ.О. Кандибович пишуть: «Педагогічна майстерність – це високий рівеньпрофесійної діяльності викладача. Зовні воно виявляється в успішному творчомурішенні найрізноманітніших педагогічних задач, в ефективному досягненніспособів і цілей навчально-виховної роботи...
Звнутрішньої сторони педагогічна майстерність – це функціонуюча система знань,навичок, умінь, психічних процесів, властивостей особистості, що забезпечуєвиконання педагогічних задач». [1] Це визначення не дає ясного представленняпро зміст педагогічної майстерності, про його компоненти. Немає в ньому івказівок на природу педагогічної майстерності. Не ясно, наприклад, як приходитьдо педагога цей «високий рівень професійної діяльності». Чи то це результат навчання,чи то це прояв спадкоємного нахилу, чи то це єдність теоретичної озброєності іпрактичної роботи.
Найбільшвдало, сутність педагогічної майстерності розкрита в «Педагогічній енциклопедії»:це «високе і постійно вдосконалюєме мистецтво виховання і навчання, доступнекожному педагогу, що працює по покликанню і любить дітей.
Педагог– майстер своєї справи – це фахівець високої культури, глибоко знаючий свійпредмет, добре знайомий з відповідними галузями науки або мистецтва, щопрактично розбирається в питаннях загальної й особливо дитячої психології, якийу досконалості володіє методикою навчання і виховання». [6] Якщо вдуматися в цевизначення, то можна помітити, що: 1) у зміст поняття «педагогічна майстерність»включаються: а) загальна висока культура, ерудиція; б) великі і глибокі знанняз області вивчаємої науки; в) озброєність знаннями з педагогіки, загальної,вікової і педагогічної психології, уміння використовувати їх у практицінавчання і виховання; г) володіння в досконалості методикою навчально-виховноїроботи, що виявляється, на думку Н.В. Кузьміною, головним чином у тім, щопедагог знає, як учити і виховувати; 2) педагогічна майстерність виховується,воно доступно кожному, хто обрав професію вчителя по покликанню.
В.О.Сластьонін визначає педагогічну майстерність як вищу форму професійноїспрямованості особистості, а головним показником майстерності в будь-якійдіяльності, на його думку, є володіння спеціальними узагальненими уміннями.
Виділимов структурі педагогічної майстерності такі взаємозалежні елементи: гуманістичнаспрямованість діяльності, професійна компетентність, педагогічні здібності,педагогічна техніка.
2. Елементи педагогічної майстерності
/>/>/>/>/>До елементів педагогічноїмайстерності належать:
1. Гуманістичнаспрямованість діяльності. Полягає в спрямованості діяльності педагога на особистість іншої людини,утвердження словом і ділом найвищих духовних цінностей, моральних нормповедінки й стосунків. Передбачає гуманістичний вияв його ціннісного ставленнядо педагогічної діяльності, її мети, змісту, засобів, суб'єктів. Той, хто не любитьі не поважає дітей, учнів, не може досягти успіху в педагогічній праці, ботільки щира любов і глибока повага педагога до вихованців породжують відповіднулюбов і повагу до нього, до його ідей, поглядів, переконань, знань, які вінвчить здобувати.
2. Професійнакомпетентність, професіоналізм. Передбачають наявність професійних знань (суспільних,психолого-педагогічних, предметних, прикладних умінь та навичок). їх змістом єзнання предмета, методики його викладання, знання педагогіки і психології.Особливостями професійних знань є їх комплексність (потребує вміння синтезуватиматеріал, аналізувати педагогічні ситуації, вибирати засоби взаємодії),натхненність (висловлення власного погляду, розуміння проблеми, своїхміркувань).
Професіоналізм педагога — це сукупність психофізіологічних, психічних таособистісних змін, які відбуваються в людині у процесі оволодіння знаннями тадовготривалої діяльності, що забезпечують якісно новий, вищий рівень вирішенняскладних професійних завдань.
Педагогічний професіоналізм — уміння вчителя мислити та діяти професійно. Охоплюєнабір професійних властивостей та якостей особистості педагога, що відповідаютьвимогам учительської професії; володіння необхідними засобами, що забезпечуютьне тільки педагогічний вплив на вихованця, але і взаємодію, співробітництво таспівтворчість з ним. Для активного співробітництва з вихованцями вчителюнеобхідна мобілізація інтелекту, волі, моральних зусиль, організаторськогохисту та вміле оперування засобами формування моральних, інтелектуальних тадуховних засад у школярів. Він повинен володіти широким арсеналомінтелектуальних, моральних та духовних засобів, що забезпечують педагогічнийвплив на учня. До інтелектуальних засобів належать кмітливість, професійнеспрямування сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, прояв та розвиток творчихздібностей учня. До моральних — любов до дітей, віра в їх можливості таздібності, педагогічна справедливість, вимогливість, повага до вихованця — все,що складає основу професійної етики вчителя. Духовні засоби — основа йогозагальної та педагогічної культури.
Професійне знання – це фундамент становлення педагогічної майстерності. Змістпрофесійних знань складає знання вивчаємого предмета, його методики, педагогікиі психології.
Знаннявчителя в області вікової, педагогічної, загальної психології і педагогікиобумовлюють наукове рішення складних питань теорії і практики підростаючогопокоління, озброюють учителя закономірностями процесу оволодіння знаннями,уміннями і навичками в школі, формування особистості школяра, дозволяютьвизначити найбільш ефективні основи і методи подальшого удосконалюваннянавчально-виховного процесу. Психолого-педагогічна ерудиція забезпечуєправильний вибір впливу на основі точного психологічного аналізу вчинку, факту абоявища.
Недооцінкаабо ігнорування цієї першооснови високого професіоналізму(психолого-педагогічних знань) приводить деяких учителів до ремісництва,штампам, примітивізму, рутини.
3. Педагогічніздібності. Сукупність психічнихособливостей вчителя, необхідних для успішного оволодіння педагогічноюдіяльністю, її ефективного здійснення.
Головноюздібністю, що об'єднує всі інші, є толерантність, чутливість до людини, доособистості, яка формується. З нею тісно взаємодіють комунікативність (потребау спілкуванні, здатність легко налагоджувати контакти, викликати позитивніемоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування); перцептивніздібності (професійна проникливість, пильність, інтуїція, здатність сприймати ірозуміти іншу людину, її психологічний стан за зовнішніми ознаками); динамізмособистості (здатність активно впливати на іншу особистість); емоційнастабільність (володіння собою, самоконтроль, саморегуляція); оптимістичнепрогнозування (передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній);креативність (здатність до творчості, генерування нових ідей, уникненнятрадиційних схем, оперативного розв'язання проблемних ситуацій); впливовість(здатність вплинути на психічний і моральний світ дітей в певному напрямі,зближуватися з ними, здобувати довіру, любов і повагу, глибоко проникати уїхній внутрішній світ, конструювати, проектувати його).
Визначальноїскладовою частиною педагогічної майстерності є педагогічні здібності. Н.В.Кузьміна підкреслює, що педагогічні здібності – спеціальні, від них залежитьоволодіння педагогічною майстерністю. Вчені різних областей наукового знанняінтенсивно займаються зараз заглибленим дослідженням проблеми спеціальнопедагогічних здібностей, їхньої класифікації. Зусиллями таких дослідників, якФ.Н. Гоноболін, Н.В. Кузьміна, Н.Д. Левітів і інші, знайдені сукупностівластивостей особистості вчителя, що дозволяють йому домогтися в педагогічнійдіяльності найбільш високих результатів. У психолого-педагогічній літературінайчастіше відзначаються наступні види педагогічних здібностей:
- Дидактичні – це такі здібності, щоскладають основу умінь викладати матеріал учням доступно, цікаво, чітко, ясно.Володіючи дидактичними здібностями, вчитель зуміє виявити винахідливість, щобвикликати розумову активність школярів, внести в навчально-виховний процес щосьнове, незвичайне, що торкає не тільки розум, але і почуття.
Педагогічнамайстерність вчителя не обмежується здібністю чітко і ясно, доступно передаватиінформацію дітям. Воно виявляється в умінні «розбудити», «розбурхати» розумдітей.
- Організаторські – виявляються, по-перше, уздібності організувати учнів, утягнути їх у різні види суспільно корисноїдіяльності, створити колектив і зробити його інструментом, за допомогою якогоформується відповідна структура особистості. По-друге, це здібності, щодозволяють вчителю організувати свою власну діяльність. Точність, акуратність,дисциплінованість, відповідальне відношення до справи, зібраність – усе це тіякості особистості, що є наслідком організаторських здібностей.
- Комунікативні – це здібності, щодозволяють установлювати правильні взаємини з учнями, що народжує в останніхдовіру і доброзичливість, готовність йти разом з педагогом. Комунікативніздібності взаємодіють з організаторськими і разом забезпечують належний впливна школярів, керування дитячим колективом, роблячи його ідейно спрямованим, зіздоровою суспільною думкою, із правильними міжособистісними відносинами.
- Перцептивні – це здібності, що лежать воснові уміння проникати у внутрішній світ дитини. «Потрібно вміти читати налюдському обличчі, – говорив А.С. Макаренко, – на обличчі дитини… Нічогохитрого, нічого містичного немає в тім, щоб по обличчю дізнаватися про деякіознаки щиросердечних рухів». Перцептивні здібності озброюють вихователя «другимбаченням», умінням уловлювати тонкі і дуже складні питання психіки, бачитипсихічний стан школяра.
Перцептивніздібності лежать в основі живого контакту вчителя й учнів, тому що і на уроці іна перерві вчитель живе помилками і здогадами дітей, їх знахідками й ідеями, ісаме тому спрацьовує уміння бачити в людині все людське.
- Суггестивні – це здібності за допомогоютвердого вольового слова домагатися потрібного результату впливу, цейемоційно-вольовий вплив, що змушує учнів погодитися з установкою педагога,прийняти її. Суггестивні здібності – це здібності вселяти. Тому вони тіснозв'язані з авторитетом, вольовими якостями особистості вчителя, йогопереконаністю в правоті своїх дій і вчинків. Можна сказати, що між авторитетомособистості і суггестивними здібностями існує діалектичний взаємозв'язок. Алеавторитет повинний йти від дітей. Авторитет «зверху», тобто нав'язаний, довселяння не приводить, однією вимогливістю і твердістю впливу домогтися неможна.
- Науково-пізнавальні(академічні)– це здібності до оволодіння інформацією, знаннями з відповідної області науки,що допомагає вчителю йти в ногу із сучасною думкою, детально, абсолютно вільноволодіти навчальним матеріалом, творчо, послідовно підходити до проблемам, щоставить перед ними навчально-виховна робота.
Середведучих здібностей виділяють також емоційну стійкість і оптимістичнепрогнозування.
Слідзазначити, що всі педагогічні здібності не виявляються і не діють ізольовано,вони тісно зв'язані між собою і доповнюють один одного, що породжує можливістькомпенсації відсутніх чи слаборозвинених здібностей іншими якостями особистостій особливостями психічних процесів. Тут до речі згадати слова А.С. Макаренко,що затверджував, що не можна будувати виховання нашого юнацтва в розрахунку наталант. «Потрібно говорити тільки про майстерність, тобто про дійсне знаннявиховного процесу, про виховне уміння. Я на досвіді переконався, що вирішуєпитання майстерність, заснована на умінні, на кваліфікації».
Стативчителем-майстром справа нелегка, але вивчитися майстерності можна.
Отже,педагогічна майстерність – це високе і постійна вдосконалюєме мистецтвовиховання і навчання, доступне кожному педагогу, в основі якого лежатьпрофесійні знання, що формуються, уміння і здібності. У чому ж значеннямайстерності? Для чого ж необхідне його формування й удосконалювання?Насамперед, для того, щоб забезпечити високий рівень знань і навичок учнів,успішно вирішувати задачі навчально-виховної роботи. Саме тому необхіднопідкреслити, що найважливішим показником педагогічної майстерності повиннийбути високий рівень освіченості, вихованості і самостійності школярів, єдністьосвіченості і вихованості.
Вчитель-майстерздатний так організувати навчально-виховний процес, щоб, з одного боку,домогтися максимальної активізації придбаних навичок дітей, а з іншого, – забезпечитирух зростаючого людини по шляху удосконалювання різних видів досвіду.
Можевиникнути питання: чи можливі невдачі і помилки в педагога-майстра? Так,можливі. Але відношення до цих невдач у звичайного вчителя і вчителя-майстрабуде різним. Перший може пройти повз свою помилку, легко пережити її. Вона нерозбурхає його. Другий – перестраждає, постарається знайти її причини, зробитивсе, щоб помилка не повторилася. Сила педагогічної майстерності в тім іскладається, що дає можливість вчителю свою практичну діяльність по навчанню івихованню школярів будувати, спираючи на наявний багаж теоретичних і практичнихзнань і умінь, а результати практики піддавати критичному аналізу з урахуваннямпланованих цілей і задач.
Так,крупиця за крупицею, вчитель збирає і накопичує кращий досвід, від уроку доуроку вигострює свою майстерність. Творча лабораторія педагога-майстра – це думки,які не дають спокою про кращий урок, вічний пошук, неослабне захоплення. Утакий спосіб знання вчителі-майстри знаходяться в постійному розвитку, упостійному русі. Формула «практика-мислення-практика» надзвичайно точнохарактеризує сутність педагогічної майстерності вчителя.
4. Педагогічнатехніка(мистецтво, майстерність, уміння). Є сукупністю раціональних засобів, умінь та особливостейповедінки вчителя, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів іприйомів навчально-виховної роботи з учнем, учнівським колективом відповідно домети виховання, об'єктивних та суб'єктивних їх передумов. Вона передбачаєнаявність специфічних засобів, умінь, особливостей поведінки педагога: високукультуру мовлення; здатність володіти мімікою, пантомімікою, жестами; умінняодягатися, стежити за своїм зовнішнім виглядом; уміння керуватися основамипсихотехніки (розуміння педагогом власного психічного стану, уміння керуватисобою); здатність до «бачення» внутрішнього стану вихованців і адекватноговпливу на них.
Зрозвитком педагогіки та психології як науки і практичної діяльності поряд зпоняттям «педагогічна техніка», яке відображає тільки суб'єктивні особливостінавчально-виховного процесу (контроль педагога за своїми />/>/>емоціями, настроєм, поведінкою,перцептивно-чуттєвим сприйняттям зовнішніх предметів, технікою мовлення) сталивикористовувати і термін «педагогічна технологія» (знання про майстерність),який стосується проблем планування та організації навчального процесу.
Педагогічна технологія. Є комплексом знань, умінь і навичок, необхідних учителю для вирішеннястратегічних, тактичних, а також процедурних завдань під часнавчально-виховного процесу. Йдеться про систему взаємодії вчителя з учнями,способи добору та впорядкування навчального матеріалу згідно з вимогами теоріїпізнання. Іншими словами, педагогічна технологія є описом системи дій учителята учнів, які слід виконати для оптимальної реалізації навчального процесу.Складовими педагогічної технології є володіння мистецтвом спілкування з дітьми,вміння керувати своєю увагою та увагою дітей, здатність за зовнішніми ознакамиповедінки дитини визначати її душевний стан тощо. Уміння налагоджуватиоптимальні взаємостосунки з дітьми, змінювати їх відповідно до розвитку учнів іїхніх вимог до вчителів є важливим компонентом педагогічної майстерності.
3. Деякі шляхи формування педагогічної майстерності
Ісьогодні ще зустрічаються люди, що вважають, що вчителем бути легко. Для цьогонавіть не обов'язково вчитися в спеціальному педагогічному навчальному закладі.Міркують звичайно так: бути вчителем просто, особливо вчителем історії,географії, літератури. Вивчив визначений обсяг матеріалу по підручнику, йди вклас і розповідай дітям. Ці глибокі омани у свій час критикував К.Д. Ушинський.
Ідійсно, вивчити кілька сторінок підручника зможе кожний, хто має здоровупам'ять. Можливо, що зуміє непогано розповісти зміст заученого. Але чи доступнокожному пояснити учням закономірності науки? Зробити навчання, що розвивається?Підкорити навчально-виховний процес принципу науковості? Здається, що тількилюдина, що одержала фахову освіту, вчитель-предметник зможе успішно справитисяз цими задачами.
Звідсивисновок: з першого дня перебування в педвузі майбутньому вчителю необхіднозатвердитися в думці, що навчально-виховна діяльність – одна зі складних, щонайпершою умовою в досягненні педагогічної майстерності є знання методології іглибоке засвоєння на її основі спеціальних і психолого-педагогічних дисциплін.З перших днів навчання в педагогічному закладі майбутньому вчителю требасистематично і напружено працювати (теоретично і практично) над формуваннямпрофесійної спрямованості, максимально готувати себе безпосередньо до справинавчання і виховання підростаючого покоління. У навчальних планах педагогічних вузівна підготовку вчителя за фахом приділяється основна частина бюджету часу. І цезрозуміло: за роки навчання студенту треба фундаментально опанувати наукою,основами якої треба буде озброювати школярів, опанувати понятійним апаратом іматеріалістичним розумінням науки. У той же час треба мати на увазі, щопедагогічні заклади готують не просто предметника, скажемо, фізика, хіміка,історика і т.д., а вчителя відповідної науки, вихователя. Вивчаємий предмет уйого руках повинний перетворитися в інструмент, за допомогою якого формуєтьсяособистість людини, тобто вчитель з'єднує в нерозривну єдність функцію навчанняі виховання. Без глибокої теоретичної і практичної підготовки в областіпсихолого-педагогічних наук справитися з цією задачею не так легко.
Психолого-педагогічна підготовка майбутнього вчителя
Творчозасвоюючи основи педагогіки і психології, озброюючи узагальненими знаннями проструктуру педагогічного впливу, студент готує себе до ефективної вчительськоїпраці, що виключає неправильні рішення і вчинки, що дозволяє більш успішновирішувати намічені задачі «без виснажливих проб і помилок».
Тількиоволодіння педагогічною теорією і психологією, що пояснюють основні механізмипедагогічної діяльності, може гарантувати студенту його перетворення черезкілька років роботи в школі у вчителя-майстра. Звідси задачі, що встають передстудентом: систематично працювати над поглибленням знань по психології іпедагогіці, активніше формувати свою теоретико-пізнавальну спрямованість іпотребу в оволодінні педагогічною теорією.
Аналізнаукових публікацій і досвіду роботи показує, що колективи кафедр педагогіки іпсихології різних педагогічних закладів знаходять ефективні шляхи формування устудентів глибокого інтересу, стійкого позитивного відношення до дисциплінпсихолого-педагогічного циклу. Наприклад, велику увагу приділяють вступнійлекції по педагогіці, психології (загальній, віковій, педагогічній) і історіїпедагогіки, справедливо вважаючи, що якістю першої лекції, їїідейно-теоретичним і науково-методичним рівнем багато в чому визначаєтьсяподальше відношення студентства до цих дисциплін. Текст вступної лекції закожним курсом заздалегідь представляється на кафедру для ретельного вивчення,аналізу і наступного обговорення на засіданні кафедри.
Педагогічнапрактика є важливою ланкою в підготовці фахівця до професійної роботи.Навчально-виховна практика на передвипускних і випускних курсах у різних типахзагальноосвітніх шкіл і середніх спеціальних професійно-технічних навчальнихзакладах. У процесі цієї практики студенти опановують основамипрофесійно-педагогічних умінь, зв'язаних із проведенням навчально-виховноїроботи в школі.
Активноберучи участь у методичній і дослідницькій роботі, практиканти випускних курсівздобувають уміння по аналізі своєї практичної діяльності, узагальненнюнавчально-виховної роботи вчителів, систематичному спостереженню і доборуоб'єктивних даних для виконання дипломних робіт.
Накожному етапі педагогічна практика має свої конкретні задачі, але коженпопередній етап підготовляє студента до нового, більш складної роботи нанаступному етапі, додаючи практиці в цілому безупинний, розвиваючий характер.
Значення прикладних знань і навчань в удосконалюванні педагогічноїмайстерності
Доведено,що вчитель тим більше успішно здійснює професійну діяльність, тим легшеопановує дитячим колективом, завойовує в нього довіру, чим більше в ньогознань, навичок, умінь, що безпосередньо не відносяться до професії вчителя. У сучаснихумовах студент здобуває їх, займаючись у різних наукових кружках і відділенняхфакультету суспільних професій.
Педагог-майстер– це тонкий і вдумливий вчитель, гарний вихователь, який у досконалості володієсучасними методами навчально-виховної роботи. Важка майстерність вчителя.Осягти її в студентські роки неможливо, вона формується в процесібезпосередньої педагогічної праці і тим швидше і легше, чим міцний теоретичнийфундамент. Як же краще забезпечити молодим шлях до вчительської досконалості?
Формуваннямайстерності, як відзначають дослідники, проходить по трьох взаємно зв'язанихетапах. Перший – ознайомлення з літературою по даному питанню, з теоретичнимироботами по педагогіці і психології, прослуховування лекцій фахівців ідосвідчених вчених. Другий – складання плану по удосконалюванню педагогічноїмайстерності: висування гіпотез, вивчення передового досвіду своїх колег,спостереження, показові уроки, обговорення уроків і т.д. Третій – безпосереднєвпровадження у власну практику результатів наукових досліджень і передовогодосвіду, самовиховання й удосконалення прийомів роботи, відпрацьовуванняпотрібних умінь, перевірка ефективності застосовуваних методів навчання івиховання і т.д.
Такимчином, шлях до педагогічної майстерності може бути виражений формулою:профпідготовка – профдіяльність – широка самоосвіта. Варто помітити, що безостаннього не можуть бути повноцінними ні перший, ні другий компоненти цієїформули.
Вчитель-майстер– це людина, яким опановує азарт постійного збагачення політичними іпрофесійними знаннями, азарт удосконалювання, що не припиняється, людина, у якоїніколи не слабшає прагнення усе далі осягати секрети навчання і вихованнядітей.
педагогічна майстерність вчитель підготовка
Висновки
А.С.Макаренкостверджував, що учні простять своїм вчителям і строгість, і сухість, і навітьпричепливість, але не простять поганого знання справи. Вирішує питаннямайстерність, заснована на умінні, на кваліфікації.
Педагогічнабіографія вчителя індивідуальна. Не кожен і не відразу стає майстром. У деякихна це йде багато років. Случається, що окремі педагоги, на жаль, так ізалишаються в розряді посередніх.
Щобстати майстром, творцем, вчителю необхідно опанувати закономірностями імеханізмами педагогічного процесу. Це дозволить йому педагогічно мислити ідіяти, тобто самостійно аналізувати педагогічні явища, розчленовувати їх наскладені елементи, осмислювати кожну частину в зв'язку з цілим, знаходити втеорії навчання і виховання ідеї, висновки, принципи, адекватні логіцірозглянутого явища; правильно діагностувати явище – визначати, до якоїкатегорії психолого-педагогічних понять воно відноситься; знаходити основнупедагогічну задачу (проблему) і способи її оптимального рішення.
Професійнамайстерність приходить до того вчителя, що спирається у своїй діяльності нанаукову теорію. Природно, що при цьому він зустрічається з рядом труднощів.
Педагогічнамайстерність, виражаючи високий рівень розвитку педагогічної діяльності,володіння педагогічною технологією, у той же час виражає й особистість педагогав цілому, його досвід, цивільну і професійну позицію. Майстерність учителя – цесинтез індивідуально-ділових якостей і властивостей особистості, що визначаєвисоку ефективність педагогічного процесу.
Список використаної літератури
1. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А.Психология высшей школы. – Минск: Изд-во БГУ, 1978. – с. 169-170.
2. Елканов Б.К. Профессиональное самовоспитаниебудущего учителя. – М., 1990.
3. Зязюн И.А. Основы педагогического мастерства. – М, гл. І, ст. 18-48.
4. Зязюн І.А. Педагогічнамайстерність. – К., Вища школа, 1997.
5. Мельникова І.М., Непіга Ю.П. Методичні вказівкидо проведення спецкурсу:Елементиакторської психотехніки у процесі підготовки педагога. – К., 1992.
6. Педагогическая энциклопедия. – М.:Сов. Энциклопедия, 1965. – Т.2. – с. 739.
7. Сисоєва С.О. Підготовкивчителя до формування творчої особистості учня. – К., 1990. Розд. III, ст. 188-201;розд. ІV, ст. 230-248.
8. Фридман Л.М., Волков К.Н. Психологическая наука – учителю. – М., 1985, гл.VII, ст.114-174.