Роль класного керівника в організації дитячого колективу
Класнийкерівник виконує дуже важливі й відповідальні завдання. Він організатор виховної роботи в класі і наставник учнів,організовує і виховує учнівський колектив, об'єднує виховні зусилля вчителів,батьків і громадськості.
Успішна виховна робота не можлива без згуртованогоколективну. Саме через колектив класний керівник впливає наставлення школярів до навчальних обов'язків, до суспільно корисної праці, наїхню дисципліну та успішність. Під впливом добре організованого йзгуртованого колективу школярі зростаютьполітично, морально й культурно, набуваютьорганізаторських навичок. У колективі розвивається їхня творча ініціатива, міцніють узи дружби йтовариськості, народжуються нові норми поведінки.
Створення і згуртування дитячих колективів —найважливіше завдання вчителів, і насамперед класних керівників. Якщо такийколектив створено, набагато легше можна розв'язати будь-які виховні завдання.Здорова громадська думка, відверта товариська критика і самокритика сприяютьрозвиткові громадської активності школярів і формуванню в них цінних моральнихякостей. У згуртованому колективі різні характери, здібності, інтереси, нахилиучнів ніби доповнюють одне одного, їхні переживання стають яскравішими, вчинкивідповідальнішими, думки глибшими. Дружний і згуртований колектив силоюгромадської думки, методами переконання (а іноді й примусу) привчає своїхчленів поєднувати особисті інтереси з громадськими.
Виховуючи учнівський колектив, класні керівникиводночас формують особистість кожного учня. Вони спираються у своїх починанняхна самодіяльність та ініціативу учнів, на силу громадської думки. Який бивеликий не був авторитет вихователя, він все-таки не може замінити собою впливправильно організованого колективу.
Учнівськийколектив сприяє встановленню нового типу взаємин між вихователями та учнями. Занаявності його вихователь дістає можливість впливати на учнів не лише прямо, ай опосередковано, через колектив, через їхніх товаришів. У вихованні успішнозастосовується «педагогіка паралельної дії». Чим згуртованіший колектив, тимдужче виявляється в ньому паралельний вплив вихователів і громадської думкиучнівського колективу. Негідні вчинки учнів засуджують не лише педагоги, а йсамі учні.
У колективі учні засвоюють правила спілкування з іншими людьми, правила колективістськихвідносин і культурної поведінки в суспільстві. Під впливом добре організованогоколективу набагато легше виробитиорганізаторські навички, навчити керувати й підкорятися, поєднувати особисті інтереси з громадськими.
Практикавиховання показує, що тільки в колективі і з його допомогою можна виховати йрозвинути в школярів почуття відповідальності за доручену справу, колективізм,товариську взаємодопомогу та інші цінні якості. Неможливо виховати колективістапоза колективом, поза колективними відносинами та переживаннями.
Черезкласного керівника здійснюються виховний вплив педагогічного колективу нашколярів, формування моральних якостей. Ефективність цього впливу великою міроюзалежить від згуртованості класу, від організації в ньому колективноїдіяльності. У класах, де є мікро колективи, завдання класного керівника полягаєв тому, щоб, вивчивши ці групи, спертися на них у своїй роботі. Не сліддопускати протиставлення та ізоляції їх, під час формування бригад длячергування або для виконання громадських доручень треба враховувати наявність укласі малих груп і не роз'єднувати їх. Важливо тільки прагнути до того, щобвони не відривалися від класного колективу, жили його інтересами.
Учнівський колектив потребує педагогічногокерівництва. Не можна залишати школярів напризволяще, їхній особистий досвідобмежений. Тому слід спрямовувати діяльність колективу, допомагати йомузнаходити потрібні й корисні справи, які сприятимуть формуванню особистості.Водночас не слід ставати на шлях адміністрування, командування колективом. Нестримуючи самодіяльності та ініціативи школярів, треба вміло спрямовувати їхнюдіяльність, сприяти нагромадженню в учнів досвіду колективних дій таколективних переживань.
Педагогічнекерівництво колективом здійснюється шляхом постановки єдиних вимог, поданнядопомоги у визначенні головного напряму роботи колективу, у налагодженніспільної діяльності, у створенні здорової громадської думки. Це керівництвоколективом повинно поєднуватися з розвитком самостійності, заохоченням корисноїініціативи та самодіяльності учнів. Майстерність класного керівника полягає втому, щоб поставити перед колективом захоплюючу мету, виховати прагнення доколективної діяльності, забезпечити необхідні для цього умови.
Надання самостійності учнівському колективові неозначав зниження спрямовуючої ролі педагогів, навпаки, від пих вимагаєтьсягнучкіше й тактовніше керівництво. Ініціатива, самодіяльність та активність невиникають самопливом. Вони народжуються й розвиваються головним чином у процесідобре організованої спільної діяльності, у боротьбі за досягнення спільноїмети.
Характер педагогічного керівництва змінюєтьсязалежно від віку учнів та ступеня розвитку колективу. У молодших класах, атакож у колективах, що перебувають на початковій стадії розвитку, класнийкерівник нерідко виступає ініціатором різних справ, які сприяють згуртуваннюколективу. У старших класах і в добре організованих колективах він виконує лишефункції консультанта, помічника в організації діяльності учнівського колективу.
На жаль, ще трапляються класні керівники, якізаймають позицію «непомітних спостерігачів» в учнівському колективі йсамоусуваються від найважливіших колективних справ. Це призводить, як правило,до послаблення колективних зв'язків та до погіршення дисципліни. Часом буває йінша крайність. Класні керівники недооцінюють самостійності, організаторськихможливостей та здібностей своїх вихованців. Вони намагаються самі без участіактиву накреслити плани проведення колективних справ, призначають відповідальних за їх виконання, перевіряють та обліковуютьрезультати роботи. Керівництво в таких випадках набуває авторитарного характеру. Це заважає виявленню ініціативи та самостійності учнів. Придушення ініціативишколярів, зайва й настирлива опікатак само шкідливі, як і невтручання в їхнє життя та діяльність.
Роботу з організації колективу необхіднопроводити з урахуванням віку, рівня розвитку та вихованості учнів, їхньоїактивності, дисциплінованості та ряду інших умов, характерних для певногокласу. Лише при цьому можна добитися серйозних успіхів у згуртуванні учнів удружний і цілеспрямований колектив.
Учнівський колектив створюється, зростає й міцнієв процесі різноманітної діяльності. Вона робить життя колективу змістовним і цікавим.Тому створення і згуртування учнівського колективу починається з конкретних ікорисних спільних справ, що потребують колективної та узгодженої роботи.Обладнання класу перед початком навчального року, виготовлення іграшок длядитячого садка, прибирання шкільного подвір'я, організація класної бібліотеки,виставка виробів учнів — усе це допомагає усвідомити свій зв'язок з колективомі пройнятися почуттям відповідальності перед ним. Чим цікавіші колективнісправи, чим довше учні живуть спільними інтересами, тим охочіше віддають вонисвої сили спільній справі, тим міцніший і згуртований учнівський колектив, тим ефективніша робота класного керівника.
Згуртуванню колективусприяє виконання різних громадських доручень. Багато які з них пов'язані з обслуговуваннямпотреб класного колективу.
Було б неправильним виключити із сфери діяльностіколективу розваги, ігри. Необхідно навчити дітей весело й розумно відпочивати.Ігрова діяльність — це важливий засіб всебічного розвитку учнів, розширенняїхнього життєвого досвіду та формування колективістських рис.
Постановка захоплюючих перспектив. Перспектива — це яскрава, цікава ірадісна подія, до досягнення якої прагнуть усі члени колективу, за здійсненняякої вони ведуть боротьбу. Колективні перспективи породжують в учнів загальнепіднесення, роблять їхню діяльність змістовнішою. Коли ж у класі немає яскравихі захоплюючих перспектив, одноманітність і нудьга негативно позначаються нажитті й діяльності учнівського колективу. Перспектива, що стоїть перед учнівськимколективом робить його згуртованим та активнішим.
Класне керівництво — справа складна. З одного боку, не слід ставати на шлях надмірної регламентаціїкожного кроку школяра. Слід уникатинепотрібної опіки, командування, придушення ініціативи та самостійності. З другого боку, не можна залишати учнів без будь-якого нагляду, без належної увагита керівництва. Слід допомагати їмзнаходити потрібні й корисні заняття до душі, організовувати позанавчальнийчас, сприяти самовихованню.
Література
1.Болдырев Н. И. Классный руководитель. – К.: Рад. школа, 1982. – 107 с.
2.Волкова Н. П. Педагогіка. – К.: Академія, 2003. – 206 с.
3.Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов/ Под ред.
Ю.К. Бабанского. – М.: Просвещение, 1983. – 342 с.