Зміст
Вступ
1. Теоретичні основи методики формуваннязагально-трудових умінь і навичок учнів на заняттях з трудового навчання взагальноосвітній школі
1.1 Аналіз літературних джерел з проблемиформування і розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів
1.2 Педагогічна сутність проблеми формування ірозвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів при вивченнірозділу «Електротехнічні роботи»
2. Розробка занять в сфері контролю знань івмінь учнів до знань з трудового навчання у 6 класі в процесі викладаннярозділу «Електротехнічні роботи»
2.1 Планування занять з трудового навчання2.2 Проведення педагогічного експерименту
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність.Перехід України до нової демократичної системи та пов’язані з цим політичні йсоціально-економічні перетворення зумовлюють необхідність відповідних змін усистемі освіти. Для цієї галузі характерна особлива сфера практики. З одногобоку, в ній здійснюється відтворення накопичених знань у минулому, з іншого –визначається напрямок майбутньої життєдіяльності як окремої людини, так івсього суспільства в цілому. Тобто, система освіти має подвійну спрямованість учасі – як у минуле, так і в майбутнє. Ситуація, яка склалася сьогодні в освіті,дає змогу стверджувати, що вона більше орієнтована на минулий досвід, а це єпричиною розриву між швидкими темпами життя й інститутом освіти. Зокрема,трудова підготовка школярів не на належному рівні відбиває потреби ринку праці,не пристосована до соціальних, економічних та культурних змін у структурі суспільства.
Згідно зДержавними стандартами освітньої галузі “Технології” програма з трудовогонавчання повинна вирішувати такі завдання:
— створенняоптимальних умов для розвитку особистості кожного учня шляхом залучення їх дорізних видів трудової діяльності, які відповідають їхнім національно-етичним,соціально-економічним, статевим, віковим та психофізичним особливостям;
- забезпеченняналежного рівня загальнотрудової підготовки з урахуванням особливостей праці вумовах різних форм власності й конкуренції на ринку праці;
— формуваннядосвіду емоційно-цілісних відносин і розвиток таких якостей особистості як:творчість, працьовитість, підприємливість, самостійність, відповідальність,кмітливість, ініціативність, чесність, порядність тощо;
Одним з важливихрозділів предмета “Трудове навчання” є “Електротехнічні роботи”. Важливий вінтим, що науково-технічний прогрес сприяє швидкому розвитку електротехнічноїгалузі, створюються нові, більш досконалі електричні прилади та машини. Дітипостійно користуються побутовою технікою, приладами, оперують різноманітнимиелектричними поняттями, такими як: “струм”, “напруга”, “провідник”, “ізолятор”тощо. Тому виникає нагальна потреба у формуванні в учнів електротехнічнихпонять та умінь під час вивчення розділу “Електротехнічні роботи”.
Об’єкт — процес трудового навчанняучнів у загальноосвітній школі.
Предмет — зміст та методикаелектротехнічної підготовки учнів 6 класів загальноосвітньої школи у процесітрудового навчання.
Мета — теоретично обґрунтувати,розробити й експериментально перевірити зміст та методику електротехнічноїпідготовки учнів 6 класів у процесі трудового навчання.
Відповідно дооб’єкта предмета та мети дослідження передбачено вирішення таких завдань:
— проаналізуватистан проблеми формування електротехнічних знань та вмінь учнів з урахуваннямнових завдань реформування сучасної школи України;
-дослідитипринципи відбору та структурування обсягу електротехнічних знань та вмінь,необхідних учням 6 класів;
— теоретичнообґрунтувати та експериментально перевірити методику формуванняелектротехнічних понять, умінь, навичок в учнів 6 класів загальноосвітньоїшколи.
Для розв’язуваннявизначених завдань використовуватиметься комплекс методів дослідження:
– теоретичних:аналіз психолого-педагогічних та науково-методичних праць з теми дослідження,офіційних і нормативних документів, навчальних програм, підручників,посібників;
– емпіричних:педагогічне спостереження.
Базою дослідження – загальноосвітня школа I-III ступеню № 20м. Хмельницького.
1. Теоретичні основи методики формуваннязагально-трудових умінь і навичок учнів на заняттях з трудового навчання взагальноосвітній школі
1.1 Аналіз літературних джерел з проблемиформування і розвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів
Аналізлітературних джерел виконується з метою, детального огляду, авторів якіпропонують застосовувати свою методику формування і розвитку загально-трудовихумінь і навичок в учнів 6 класів в процесі трудового навчання. Так, В.І.Андріяшин говорить що в 6 класах доцільно проводити розпочату в початковихкласах роботу саме по формуванню і розвитку в учнів загально-трудових умінь інавичок, при цьому він наголошує, що розвиток трудових вмінь і навичок буде тимефективнішим, чим краще буде сформована база теоретичних знань та практичнихвмінь і навичок учнів з молодших класів [7, с. 40]. Він стверджує, що формуючив учнів загально-трудові вміння і навички на заняттях в шкільних майстерняхнеобхідно дотримуватись відомих дидактичних принципів педагогіки: науковості,доступності, систематичності і послідовності, зв’язку теорії з практикою,міцності засвоєння знань, вмінь і навичок, єдності навчання, виховання ірозвитку, свідомості і активності, наочності, а також індивідуального підходу.Неабияке значення в формування загально-трудових вмінь і навичок учнів авторвідводить вправам. Він стверджує, що саме під час вправ (тобто багаторазовогоповторення операцій і дій) саме і формуються ці вміння і навички в учнів.
Багато цікавогометодичного матеріалу з питань щодо методики формування і розвитку загально-трудовихумінь і навичок учнів при вивченні профілю “Електротехнічні роботи” можназнайти в журналах “Школа и производство”, “Трудова підготовка в закладахосвіти”, “Педагогіка і психологія”, “Освіта”. Так, наприклад, В.І. Гусєв [13,с. 267] подає методичні рекомендації по проведенню занять і пропонує своюметодику формування та розвитку загально-трудових умінь та навичокбезпосередньо під час виконання роботи. Його методика базується на єдності івзаємозв’язку трудового навчання і суспільно-корисної праці, згідно якоїосновне місце на занятті займає практична діяльність учнів.
А.А. Алфьоров,Н.В. Виноградов, в методичному посібнику подали основні питання методикитрудового навчання, загальні для різних напрямків трудової підготовки учнів,виклали особливості методики проведення занять по окремих розділах програми [3,с. 25]. Автор також уточнив суть понять “вміння”, “навички” та висвітлилизагальні закономірності формування змісту цих понять, встановили роль загально-трудовихпонять в трудовій підготовці учнів, подали рекомендації щодо сформованостізагально-трудових вмінь і навичок при вивченні основних тем програми.
Заслуговує наувагу і методика формування трудових умінь і навичок В.І. Качнєва [4, с. 38-42].В методичному посібнику він розкрив психолого-педагогічні передумови формуваннязагально-трудових вмінь і навичок, висвітлив систему політехнічної освіти впроцесі формування загально-трудових вмінь і навичок, а також методи їхформування.
Автор стверджує,що найсприятливіші передумови формування загально-трудових вмінь і навичокстворюються в ході виконання вправ та практичних робіт, зміст яких він поділяєв наступному порядку: графічні роботи; планування роботи; виконання операцій;контроль якості.
Проведенийаналіз досліджень вчених педагогів, а також передовий педагогічний досвідпоказують, що вивчення учнями 6 класів потребує спеціальної організаціїнавчального процесу, яка включає практичні і теоретичні заняття, екскурсії.
1.2 Педагогічна сутність проблеми формування ірозвитку загально-трудових умінь і навичок в учнів 6 класів при вивченні розділу«Електротехнічні роботи»
Згідно з“Стандартами загальної середньої освіти” трудова підготовка повинна вирішуватинизку завдань навчально-виховного процесу, а саме [6]:
— формування вучнів політехнічного світогляду;
— здійсненнятрудового виховання;
— поєднаннянавчання з продуктивною працею;
— формуваннятворчого ставлення до праці;
— ознайомленняучнів з виробництвом та їх професійне самовизначення.
Оскільки монтажелектросхем, ремонт та налагодження електричних пристроїв потребує підвищеноїуваги, наполегливості під час роботи, електротехнічні роботи формують культурупраці, моральні якості, риси характеру [1, с. 519].
Під часлабораторного практикуму учні застосовують ряд політехнічних вмінь, таких, яквимірювання, планування, контроль, розвивають дослідницькі якості таздійснюють, як таке, трудове навчання.
Більш того, назаняттях з електротехнічних робіт можна простежити зв’язок з багатьма науками:фізикою, хімією, біологією, кресленням.
Під час вивченняпобутових приладів учнів знайомлять з фізичними та хімічними властивостямиматеріалів, що входять до будови цих приладів. Чому саме ті, а не іншіматеріали використовуються при виготовленні осердь трансформаторів, плавкихвставок та інших пристроїв? При відповіді на це запитання проявляютьсяміжпредметні зв’язки з фізикою та хімією.
Зв’язок збіологією проявляється у правильному плануванні праці людини.
При складанніелектричних і монтажних схем учні оволодівають прийомами складання креслень [3,с. 25].
Але найбільшорганічно електротехнічні роботи вписуються у трудове навчання. На урокахфізики, хімії та інших предметів виробничі процеси та явища використовуютьсядля демонстрації практичного застосування того чи іншого природничо-науковогозакону. На уроках праці виробничі процеси вивчають у різних аспектах,комплексно, тобто одночасно з кількома природничими науками, що дає поглибленізнання з основ виробництва, допомагає виробити практичні вміння та навички,необхідні для праці в різних галузях. Крім того, розкриваються закономірностісамої праці [7, с. 40].
Звичайно,виникають певні складнощі, пов’язані з тим, що учні ще не знайомі з основаминаук і починають вивчати зазначений розділ раніше, ніж фізику, хімію, кресленнята інші предмети. Тому при викладі матеріалу треба спиратись на досвід учнів звикористання побутових електроприладів, та знання, які отримані на уроках зприродознавства. Але при цьому не можна опускатись до побутового рівня. Неможна трактувати поняття спрощено. У кожному конкретному випадку потрібнознаходити можливість формувати поняття відповідно до наукових основ предмета.Коли ж нема потреби у формуванні визначення того чи іншого поняття і в той жечас без нього не обійтись, тоді можна оперувати поняттям, не розкриваючи йогосуті, та підсилювати його конкретними прикладами.
Дослідженняпоказали, що засвоєнню електротехнічних понять сприяє використання методуфізичних моделей та аналогій, який досконало розроблений вченими-педагогами(В.І. Качнєв [4], М.П. Маминін [5], М.Н Делік [2] та ін.).
Але слідпам’ятати, що будь-який умовивід за аналогією завжди вужчий та бідніший, ніжоригінал. Тому потрібно слідкувати за тим, щоб в учнів не сформувалось хибневраження про модельовані об’єкти.
Відсутністьпродуктивної праці в курсі електротехнічних робіт буде доти, доки в школі вонимають навчальний характер. Тобто учні вивчають марки проводів, їх з’єднання таокінцьовування; монтують прості електричні кола на навчальних стендах тадемонструють їх тощо. На наступному занятті все повторюється. Звичайно, малокористі від такої праці. Більш того учні швидко втрачають інтерес до вивченняцього розділу.
Зовсім іншаситуація утворюється тоді, коли електротехнічні роботи пов’язуються зелектрифікацією певних виробів, що мають суспільно корисний характер. Це можутьбути електрифіковані іграшки для дитячих садків (світлофор, кран зелектромагнітним захватом, електромолот), навчальні макети (стенди перевіркизнань, пробник), моделі (телеграф, автомобіль з електромотором, світильник ітаке ін.), ігри (автомобільна траса, залізнична колія) тощо.
При такомупідході електротехнічні роботи ув’язуються з іншими розділами програми, щозабезпечує продуктивний характер діяльності. Крім того, створюються сприятливіумови для прояву самостійності учнів, бо при виготовленні того чи іншого виробувони можуть запропонувати свою конструкцію, форму, оздоблення тощо, а це в своючергу підвищує ініціативу, розвиває логічне мислення школяра, створює атмосферуемоційного підйому.
Важлива роль уструктурі електротехнічної підготовки учнів належить формуванню умінь танавичок, адже саме на заняттях учні повинні не тільки оволодіти системою знань,але виробити попередню трудову вправність, “втягнутись” у процес праці.
Основна проблемаполягає в тому, щоб знайти шляхи, засоби та методи, які б дали змогу підвищитирівень умінь учнів та скоротити час, необхідний для формування їх, адже час,відведений за програмою на їх формування, досить обмежений. При досить короткихтермінах важко досягти суттєвих результатів, тому доводиться констатувати, що вкінці занять у майстернях не всі учні оволодівають основними технологічнимиопераціями, недосконало користуються інструментом. Тобто, знання, навички йуміння не перебувають у постійному взаємозв’язку і взаємодії.
Тому забезпеченнявзаємозв’язку між знаннями, уміннями і навичками повинен виявляється в тому,щоб навички й уміння виробляються на основі знань, адже навички є необхідноюумовою швидкого виконання дій, а збагачення знаннями й уміннями сприяєудосконаленню навичок, які в свою чергу необхідні для подальшого успішногонабуття знань.
Найкраще цеправило втілюється під час лабораторно-практичних робіт, адже уміння та навичкине можуть бути сформовані без практичних дій людини, без вправ на закріпленняокремих операцій. Крім того, в процесі виконання лабораторно-практичних робітучні оволодівають цілим колом політехнічних знань і умінь, вчаться аналізуватита оцінювати результати дослідів, коротко і чітко формулювати протоколи робіт.
Дослідницькаробота справляє великий вплив на розвиток в учнів: наочно-образного мислення;самостійності мислення, пам’яті, пізнавальної зацікавленості; волі, вміннядолати труднощі, творчо використовувати свої знання.
Ураховуючизначення, яке відіграють лабораторно-практичні роботи електротехнічнійпідготовці, доцільно зупинитися на їх застосування у навчальному процесі. Унауковій літературі, виділяють кілька форм їх проведення: фронтальну, бригадну(ланкову) та індивідуальну.
Дослідження,проведені П.М. Борко, А.О. Івановим, В.М. Мадзігоном, В.О. Перовим, В.О.Поляковим, Д.О. Тхоржевським, М.О. Ушаковим та іншими вченими, вказують на те,що лабораторно-практичні роботи доцільно проводити у формі практикумів.
Особливоефективно використовувати практикуми при навчанні учнів за електротехнічнимпрофілем. Отже, лабораторно-практичні роботи слід виконувати бригадами(ланками). Кількість учнів у бригаді визначається вчителем залежно відкількості робочих місць. Спостереження показують, що під безпосереднімкерівництвом вчителя слабкі учні в “слабких” бригадах досягнуть значно більшихуспіхів, аніж у тому випадку, коли вони працюють у бригадах сильного складу [7,с. 40].
Вчитель повиненслідкувати за тим, щоб робота у бригадах розподілялась рівномірно між усіма їїчленами, тобто, щоб усі учні набули умінь монтажу, складання схем, машин,апаратів, проведення вимірювань і т.д. Для цього необхідно, щоб роботи, яківиконують учні, чергувалися. Якщо один учень складає схему, а інший йомудопомагає і перевіряє її, то іншого разу необхідно, щоб складання схемивиконував другий учень і т.д.
Ефективністьпроведення лабораторно-практичних робіт залежить від того, як проведеноінструктаж. Він може бути словесним, у вигляді інструкційних карт таконтрольних завдань.
При фронтальнійформі лабораторно-практичні роботи можна виконувати за усними вказівкамивчителя. Якщо роботи виконуються у формі практикумів, то вчитель у вступнійбесіді дає загальне уявлення про зміст усіх робіт з даної теми. У процесівиконання робіт вчитель дає роз’яснення кожній бригаді окремо. Це вимагаєзначного напруження з боку вчителя, але ця робота буде значно полегшена, якщодля кожної роботи буде розроблено письмову інструкцію, якою і керуються учні.
Застосуванняінструкційних карт при проведенні робіт сприяє вихованню в учнів самостійностіта відповідальності. Письмові інструкції повинні розкривати будову приладів,мету та послідовність виконання роботи. Дана інструкція повинна бути невеликоюза обсягом – до 1,5 сторінки і містити лише необхідні відомості. Сліднаголосити, що використання карт, у яких докладно викладений хід роботи,методично не завжди є доцільним, оскільки учні, виконуючи завдання, схильнівиконувати роботу механічно, не замислюючись над тим, що роблять.
Щоб дії учнів підчас практичної роботи були свідомими й цілеспрямованими, мають бути розробленівимоги до якості виробу. В міру того, як в учнів накопичується практичнийдосвід, вимоги до виробу зростають. Не зайвим буде й введення нормуванняпрактичних завдань. Введення норм часу на виріб підвищує його якість, зменшуєнепродуктивні затрати навчального часу, допомагає найбільш повновикористовувати обладнання майстерні, привчає учнів працювати в потрібномутемпі.
Потрібно виваженовстановити норми часу, адже в учня, який постійно стикається із завищениминормами, інтерес до виготовлення самого об’єкта праці відходить на другий план,тоді правильно організоване нормування підвищує його зацікавленість у тому, щобу стисліші строки виконати поставлене завдання.
Усі робочіоперації здійснюються за допомогою трудових дій. Способи виконання трудових дійвироблені суспільно-виробничою практикою і закріплені в знаряддях праці. Томуоволодіти тією або іншою трудовою дією – це значить засвоїти спосіб поводженняз тим інструментом (механізмом), за допомогою якого виконується дана дія.
Розрізняють дваступені засвоєння: первинний і вищий. Первинний ступінь характеризуєтьсяневпевненим і сповільненим виконанням дій зі свідомим контролем кожного їїелемента. Такий ступінь засвоєння дії дістав назву уміння. Наприклад, колиучень засвоїв правильне робоче положення. Існує стільки умінь, скільки є різнихконкретних видів трудових дій.
Уміння в процесінавчання удосконалюється, досягаючи свого вищого ступеня, який дає змогувиконувати дію точно, швидко, легко і впевнено з контролем не за процесом їївиконання, а за наслідками. Вищий ступінь засвоєння дії одержав назву навички.
Отже, вміння інавички характеризують певний ступінь засвоєння трудових дій. Характерноюособливістю трудових дій є те, що їм завжди передує думка: перш ніж практично здійснититу чи іншу трудову дію, людина здійснює її у думці, створює уявлення (образ)цієї дії, намічає програму її виконання. І тільки після цього, орієнтуючисьуявленням про дію, її суб’єктивним образом, вона виконує дію практично.
За своїм змістомобраз дії є складним психомоторним утворенням, до складу якого входять іпрограмна, і процесуальна сторони трудової дії. В образі дії відображаютьсямотив, мета, способи виконання дії, а також уявлення кінцевого результату.Отже, образ дії має величезне значення в її здійсненні. Від ступеня точності іповноти його в основному залежить ефективність дії[5, с. 168].
Наявністьвстановлених виробничою практикою способів дій, з одного боку, а з другого –випередження людиною практичного виконання дії уявним його здійсненнямвизначають процес навчання трудових дій.
Справді, якщоспособи дій існують в уже відпрацьованому вигляді і якщо всяка дія повинназдійснюватися спочатку в уяві то, отже, і навчання трудових дій слід починатизі створення в учнів уявлень (образів) цих дій і способів їх виконання. Дляцього навчальною практикою вироблені і відповідні методи. Найефективнішим з нихє розповідь, пояснення і показ (демонстрування). За допомогою розповіді,пояснення і показу вчитель ознайомлює учнів із зовнішньою картиною засвоєннядій: з її конструкцією, з послідовністю і характером виконання кожного руху, щовходить до складу даної дії, а також доводить до відома учнів той кінцевийрезультат, до якого мусить привести виконання дії.
На основі цієїінформації в учнів і створюється образ дії, за яким відбувається і виконання, іконтроль, і керування нею. В цьому полягає виключно важлива роль пояснення іпоказу. Отже, з розповіді, пояснення і показу починається навчання трудовихдій, а з формування образу дії – засвоєння цих дій. Цілеспрямоване ісистематичне навчання, що здійснюється за допомогою розповіді, пояснення іпоказу, значно зменшує час і витрату сил на оволодіння дією. Але требазауважити, що використання розповіді і пояснення без показу або, навпаки,показу без розповіді і пояснення не дає потрібних наслідків, тому що навчаючіможливості кожного з цих методів обмежені. Розповідь і пояснення, як словесніметоди навчання, взагалі спроможні навчати тільки тоді, коли кожне слово, якесприймають учні, буде відтворювати у них відповідне уявлення про предметнуоснову цього слова. Якщо ж учні ніколи не сприймали відповідних предметів абоявищ і не мають уявлення про них, то вони не зрозуміють слів учителя, їмобов’язково треба одночасно з розповіддю показувати предмети і явища, про якійде мова. На цю залежність мови від її предметної основи неодноразово вказуваввидатний учений-фізіолог І. П. Павлов. Називаючи мову другоюсигнальною системою, а предмети і явища першою, він говорив: «Треба пам’ятати,що друга сигнальна система має значення через першу сигнальну систему і взв’язку з останньою, а якщо вона відривається від першої сигнальної системи, тови будете пустомелею...». Ефективне використання другої сигнальної системиможливе до тих пір, поки вона постійно і правильно співвідноситься з першоюсигнальною системою, тобто з найближчим провідником дійсності”.
Це значить, щорозповідь про нові трудові дії, назва нових способів і інструментів, потрібнихдля виконання цих дій, не будуть зрозумілими для учнів без одночасного показу.
Проте одногопоказу без пояснення також не досить. Він не спроможний розкрити учням сутьдії, допомогти їм зрозуміти її особливості. Крім цього, з досвіду відомо, щоучні не завжди самі звернуть увагу на основні сторони і моменти дії, якуспостерігають. Захоплюючись її зовнішньою картиною, яка для них і доступніша, іцікавіша, вони не помічають суттєвих особливостей цієї дії.
Отже, тільки впоєднання, доповнюючи один одного, вказані методи навчання можуть бути надійнимзасобом формування образу дії.
2. Розробка занять в сфері контролю знань івмінь учнів до знань з трудового навчання у 6 класі в процесі викладаннярозділу «Електротехнічні роботи»
2.1 Планування занять з трудового навчання
№
з/п
Тема
Практична робота
ДЗ §
Ключові слова
1
Поняття про квартирну освітлювальну мережу. Види побутових електроприладів.
Пр. робота:Складання принципової схеми освітлювальної мережі
23 Коротке замикання, мережа електричного струму, електричний запобіжник, перевантаження, плавка вставка, автоматичний запобіжник, паспортні дані, електричний лічильник, принципова електрична схема.
2
Призначення електролічильника.
Будова електричної лампи розжарювання.
Пр. робота:Розрахунок вартості спожитої електроенергії.
24 Електролічильник, лампа розжарювання, тугоплавкий метал, вольфрамова нитка, люмінесцентний, газова суміш, траверс, цоколь.
3 Правила та прийоми перевірки освітлювальної мережі й побутових електроприладів. Перевірка справності елементів освітлювальної мережі.
Пр. робота:Ознайомлення з будовою освітлювальних приладів, перевірка справності їх елементів
25 Індикатор, пробник, щуп, справність, електромонтер.
4
Особливості ремонту електроарматури
Тематична атестація
Пр. робота:Заміна шнурів, вилок, побутових електроприладів.
26 Обтискач, струмопровідні жили, зрощування проводів.
Розділ:Електротехнічні роботи
Тема заняття:Поняття про квартирну освітлювальну мережу. Види побутових електроприладів.
Мета: сформувати поняття учнів про квартирну освітлювальнумережу та її особливості; розширити знання про види побутових електроприладів,їх будову; розвивати вміння складати принципову схему освітлювальної мережі;виховувати чіткість і акуратність під час виконання практичної роботи.
Обладнання,матеріали, інструменти: плакат, роздатковий матеріал, зразки.
Хід заняття:
І.Організаціякласу.
ІІ. Вступнийетап:
1. Актуалізаціячуттєвого досвіду і опорних знань, та знань, які лежать в основі вміння.
1. Які відомітобі побутові прилади працюють за рахунок споживання електричної енергії?
2. Назви побутовіелектроприлади, в яких електрична енергія перетворюється у світлову, теплову,механічну.
3. Для чогопризначена електротехнічна арматура?
4. Чому необхідноекономити електричну енергію?
2. Мотиваціянавчальної діяльності учнів.
Кожен майбутнійгосподар повинен мати поняття про те з яких побутових електроприладів можескладатися квартирна освітлювальна мережа, як можна захистити її відперевантажень. Саме ці питання ми будемо вивчати сьогодні і навчимося складатипринципову схему квартирної освітлювальної мережі.
3. Повідомленнятеми, мети та завдань заняття.
ІІІ. Основначастина:
1. Вивченнянового матеріалу.
1.1. розміщенняелектротехнічних пристроїв.
Освітлювальні прилади в кімнатах повинні бути розміщені зурахуванням їхнього призначення, видів виконуваних робіт. Так, неправильнерозміщення освітлювальних приладів псує зір, негативно впливає на нервовусистему, створює інші несприятливі умови. Наприклад, у передпокої, крім лампипід стелею, обов'язково повинна бути невеличка настінна лампа — бра, краще надстоликом, де стоїть дзеркало. Житлова кімната, як правило, освітлюєтьсяцентральною стельовою люстрою. У цьому разі доцільно дві третини або половинусвітла спрямовувати вгору, щоб рівномірно освітлювався весь інтер'єр.
У дитячій кімнаті напрям штучного освітлення має відповідатинапряму денного сонячного світла.
Кухню краще освітлювати кількома світильниками, розміщенимивздовж робочого стола. Над обіднім столом можна прилаштувати бра або підвіснийсвітильник. Не варто на кухні влаштовувати лампи денного світла, оскільки воноспотворює колір продуктів.
Підбираючи лампочку, необхідно знати, що за нормою на одинквадратний метр площі має припадати 15 Вт потужності електролампочки.
Поверхня стола повинна освітлюватись зосередженим світлом.Світло має падати на стіл спереду або зліва і бути не занадто яскравим.Вистачить лампочки потужністю 40...60 Вт. Ставити лампу треба на відстані40...50 см від поверхні стола. Тому зручне настінне бра, влаштоване над столом.Ще краще, якщо світильник закріпити на шарнірі.
Крім настільної (чи настінної) лампи, не завадить увімкнутитакож загальне освітлення кімнати. У цьому разі світло розподілятиметьсярівномірно, менше напружуватимуться очі.
2.1 Правилавиконання монтажних робіт квартирної електромережі.
Для виконання електромонтажних робіт в першу чергу необхідноознайомитися з особливостями будівельних приміщень, їх призначенням,температурним і повітряним режимами. Вологі стіни можуть стати провідникамиелектричного струму. Тому не дозволяється встановлювати розетки, вимикачі уванних кімнатах. Їх монтують зовні цієї кімнати. Світильники в подібнихприміщеннях повинні мати особливу, герметичну, вологонепроникну конструкцію.
Для упередження ураження електричним струмом забороняєтьсятакож монтувати електричну арматуру поблизу струмопровідних конструкційбудівлі, побутової техніки. Вона повинна бути розміщена не менш як за 0,5 м від металевих батарей системи опалення, водопровідних труб, раковин, газових плит тощо. Крімтого, необхідно знати, що вимикачі монтуються на висоті 0,5...1,0 м. Спеціальнірозетки, які монтуються на відстані 0,3 м від підлоги, повинні мати захисний елемент конструкції, що закриває струмопровідні контакти після виймання з неїштепсельної вилки. Добираючи електроарматуру, треба враховувати, що для кожноїрозетки, вилки, вимикача та іншої електроарматури існують гранично допустимізначення сили струму і напруги, перевищення яких може призвести до виходу її зладу. Ці значення, як правило, показані на корпусі арматури. Наприклад, нарозетці зазначено: «6 А, 250 В». Це означає, що в цю розетку можна ввімкнутитакий споживач, який працює при напрузі, не більшій 250 В, і ним проходитьструм, не більший за 6 А. Електричні проводи, що використовуються, також маютьвідповідні робочі параметри, які залежать від матеріалу проводів, їхпоперечного перерізу та ізоляції. Ці робочі параметри можна визначити задовідником.
2.1. Способимонтажу квартирної електромережі
Існує кілька способів виконання цих робіт: відкритий,захищений, прихований.
Відкриту проводку монтують безпосередньо вздовж поверхністін, стелі та закріплюють ізоляційними хомутами.
При захищеному способі монтажу: електропровід розміщують успеціальних електричних ізоляційних трубах, коробах. Вони захищають електропровідвід механічних пошкоджень та виходу його з ладу.
Найпоширеніший спосіб монтажу квартирної електричної мережі — прихований. У цьому випадку електричні проводи монтуються у канавках, які потімзаштукатурюють, а електричну арматуру, вимикачі, розетки кріплять на рівніповерхні стіни чи стелі у виготовлених для цього заглибленнях.
Треба також передбачити місця встановлення електричноголічильника, розеток, патронів. Під час прокладання електропроводки виникненеобхідність виконання відгалужень від загальної проводки для підключення доелектромережі розеток, патронів і вимикачів. Обов'язковою умовою при цьому єрозміщення місць відгалужень у спеціальних розподільчих коробках та їх надійнекріплення і ретельне ізолювання проводів.
Необхідно також ураховувати, що вимикачі вмикаються міжджерелом струму і споживачем послідовно, а розетки — паралельно.
3.1. Монтажнасхема
З урахуванням зазначених особливостей та з метою контролюякості виконання робіт приступають до наступного етапу — розробки монтажноїсхеми. В електротехніці розрізняють монтажну і принципову електричні схеми.
На монтажній схемі (з урахуванням умовних позначень імасштабу) зображують у вигляді однопровідної лінії місця розміщенняелектричного лічильника, запобіжників, послідовність їх з'єднань, відстань міжними та місцями їх кріплення відносно конструктивних елементів стін, підлоги,стелі.
За монтажною схемою не можна здійснити аналіз та визначитиособливості з'єднання окремих елементів в електричне коло. Для цьогокористуються принциповими електричними схемами, на яких у вигляді графічнихумовних позначень зображується особливість з'єднань окремих елементів уелектричне коло.
5.1. Правила безпечної роботи під час виконанняелектромонтажних робіт.
І. Загальні положення
1.1. До виконання електромонтажних робіт допускаються учні,які пройшли медичний огляд, відповідне навчання, отримали інструктаж наробочому місці, оволоділи безпечними прийомами праці та засвоїли вимоги даноїінструкції.
1.2. Робоче місце організовується згідно з вимогами НОП.
Небезпечність у роботі
1. Ураження електричним струмом унаслідок доторкання дооголених проводів під час роботи з приладами під напругою.
2. Травмування під час роботи несправним інструментом.
II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2.1. Одягніть спецодяг (фартух із нарукавниками або халат іголовний убір: берет або косинку; при цьому ретельно підберіть волосся ізаправте кінці косинки).
2.2. Розкладіть на робочому місці інструменти індивідуальногокористування згідно з вимогами НОП. Не тримайте на робочому місці нічогозайвого.
2.3. Перевірте стан інструментів. Ручки плоскогубців,гострозубців тощо повинні мати ізолююче покриття. Рукоятки викруток повиннібути з ізолюючого матеріалу. Користуйтесь інструментами тільки за призначенням.
2.4. Підготуйте матеріали і розкладіть їх на робочому місцітак, щоб усе було на виду і не заважало працювати.
2.5. Підготуйте засоби індивідуального захисту: діелектричнірукавиці, килимок, калоші, окуляри.
III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
3.1. Складайте електричні схеми, виконуйте в них перемиканняза відсутності напруги.
3.2. Схему складайте так, щоб проводи не перехрещувалися, небули натягнуті й не схрещувалися петельками.
3.3. Під час роботи поблизу електричних приладів і машинстежте, щоб руки, одяг, волосся не торкалися до обертових деталей та оголенихпроводів.
3.4. Складену схему вмикайте тільки після дозволу вчителя.
3.5. Не перевіряйте наявність напруги пальцями.
3.6. В усіх випадках виявлення пошкодження електропроводки,обладнання, вимірювальних приладів повідомте вчителя про це.
IV. Вимоги безпеки після закінчення роботи
4.1. Вимкніть схему (прилад) із мережі живлення.
4.2. Вимірювальні прилади, інструменти покладіть так, як вонибули розміщені до роботи. Перевірте їх стан.
4.3. Приберіть на робочому місці відходи, пил і зайві деталі.Під час прибирання користуйтесь щіткою.
4.4. Приведіть себе і спецодяг у порядок, вимийте руки змилом.
4.5. Виходьте з майстерні лише після дзвінка і дозволувчителя.
2. Первиннезакріплення ( осмислення та встановлення об’єктивних зв’язків і залежностей вновому матеріалі):
1. Для чогопризначений електричний запобіжник?
2. Який принципроботи плавкого запобіжника?
3. Яке графічнезображення називають принциповою електричною схемою?
4. Щозазначається на принциповій електричній схемі?
Вступнийінструктаж до практичної роботи учнів:
— пояснення іпоказ трудових прийомів та операцій, якими мають володіти учні, зобґрунтуванням кожної дії;
— ознайомлення зінструкційними картами;
— акцентуванняуваги на правила ТБ;
— закріплення таперевірка засвоєння учнями навчального матеріалу (відтворити показані прийоми,провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи);
4. Поточнийінструктаж:
4.1 Цільовіобходи робочих місць учнів:
— перевіркаорганізації робочого місця;
— перевіркаправильності виконання трудових прийомів;
— перевіркаправильності виконання трудових операції;
— перевіркавміння користуватися технічною документацією, інструментами;
— перевіркадотримування правил ТБ.
4.2Індивідуальний інструктаж учнів.
4.3 Додатковийінструктаж при умові однакових помилок значною частиною учнів.
5. Практичнаробота. Складання принципової схеми освітлювальної мережі (Додаток А).
Обладнання: стендіз змонтованою електромонтажною схемою (або плакат), що містить електролічильник,електричні запобіжники, вимикач і розетку, настінний (або стельовий)електричний патрон, електричний дзвінок, штепсельну вилку.
Послідовністьвиконання роботи:
1. Ознайомся зособливостями електричної схеми, способами з'єднання електротехнічних пристроївта електроарматури.
2. Використовуючиумовні графічні позначення елементів, накресли принципову електричну схемуосвітлювальної мережі.
ІV. Заключний інструктаж:
— аналізвиконуваних робіт;
— аналіз помилок,які найчастіше траплялися;
— аналіз порушеньтрудової дисципліни;
— аналізвиконання правил ТБ;
— мотиваціяоцінок;
— демонстраціянайкращих робіт.
V. Повідомлення теми та метинаступного заняття.
VІ. Домашнє завдання: § 23
VІІ. Прибирання робочих місць,прибирання майстерні.
Розділ:Електротехнічні роботи
Тема заняття: Призначення електролічильника. Будова електричної лампи розжарювання.
Мета: ознайомити учнів з призначенням електролічильника, збудовою електричної лампи розжарювання; навчити проводити розрахунок вартостіелектроенергії; виховувати економне ставлення до використання електроенергії.
Обладнання,матеріали, інструменти: плакат, роздатковий матеріал, зразки
Хід заняття:
І.Організаціякласу.
ІІ. Вступнийетап:
1. Актуалізаціячуттєвого досвіду і опорних знань, та знань, які лежать в основі вміння.
1. Назви відомутобі необхідну умову горіння речовини?
2. Які пристроїназивають джерелами, а які — споживачами електричної енергії?
3. До якого видуспоживачів належать світильники?
2. Мотиваціянавчальної діяльності учнів.
Виробництвоелектроенергії – це процес, пов’язаний з великими витратами. Тому споживачіелектроенергії повинні платити за її використання. Для цього необхідновизначити кількість спожитої електроенергії. Які прилади для цього існують, якпроводити ці розрахунки – саме це ми з’ясуємо на сьогоднішньому уроці.
3. Повідомленнятеми, мети та завдань заняття.
ІІІ. Основначастина:
1. Вивченнянового матеріалу.
Призначенняелектролічильника
Лічи́льникелектри́чної ене́ргії (електричний лічільник, електролічильник) —електричний вимірювальний прилад, що веде облік витраченої електричної енергіїзмінного або постійного струму. Одиниця вимірювання Ват-година та кратні(кіловат-година(кВт-год), мегават-година (МВт-год)).
Будоваелектричної лампи розжарювання.
Найпоширенішимспоживачем електричної енергії, що використовується людиною, є електрична лампарозжарювання. Такими лампами освітлюють приміщення та вулиці, робочі місця ймісця відпочинку, їх використовують в освітлювальних приладах автомобілів таелектропотягів, літаках і космічних кораблях, у медичному ісільськогосподарському обладнанні, в інформаційній техніці тощо.
Залежно відпризначення, електролампи розжарювання мають різну конструкцію та розміри (ДодатокБ).
Звичайніосвітлювальні електричні лампи широко використовують через їх простоту вексплуатації, низьку вартість та відсутність спеціальних пристроїв дляввімкнення їх в електричну мережу.
Основний недолікзвичайних ламп – низька світловіддача. Тільки 2-3 % спожитої електроенергіївитрачається на випромінювання світла, решта перетворюється на тепло. Нинісконструйовані досконаліші електричні лампи (ртутні, люмінесцентні, інші), якімають більшу світловіддачу, не випромінюють тепла і мають довший строкексплуатації.
Усі лампирозжарювання характеризуються робочими параметрами: робочою напругою,потужністю, габаритами, складом газової суміші, якою заповнена колба, таіншими. Основні з них, які необхідно враховувати при ввімкненні ламп велектромережу: робоча напруга і потужність. Ці параметри зазначено на колбі абоцоколі лампи. Забороняється вмикати лампи в електромережу з іншими параметрами, а також замінювати їхновими, якщо не вимкнений вимикач.
На довговічністьламп впливають удари, поштовхи, а також те, як довго вони перебувають уввімкнутому стані. Строк служби звичайної електричної лампи в сухому приміщенністановить орієнтовно 1000 год.
Якщо лампарозжарювання, розрахована на напругу 220 В, замінюється новою частіше, ніж одинраз на рік, її потрібно замінювати тією, що розрахована на напругу 230...240 В.Ртутні побутові електричні лампи мають строк служби 6000 год. Використовуватитакі лампи економічно вигідніше, ніж звичайні.
Люмінесценція — світіння речовин під дією електричної енергії без випромінення тепла.
Тугоплавкий — який важко піддається плавленню, плавиться при дуже високій температурі.Вольфрам — хімічний елемент; тугоплавкий метал сріблясто-білого кольору.
Траверс — стрижень для кріплення спіралі в електричній лампі.
Цоколь — частинаелектричної лампи, яка слугує для закріплення лампи в патроні і забезпечення їїконтакту з електричним колом.
2. Первинне закріплення(осмислення та встановлення об’єктивних зв’язків і залежностей в новомуматеріалі):
1. Який основнийнедолік лампи розжарювання?
2. Для чого зколби лампи розжарювання викачують повітря?
3. Як подовжитистрок служби лампи розжарювання?
3. Вступнийінструктаж до практичної роботи учнів:
— пояснення іпоказ трудових прийомів та операцій, якими мають володіти учні, зобґрунтуванням кожної дії;
— ознайомлення зінструкційними картами;
— акцентуванняуваги на правила ТБ;
— закріплення таперевірка засвоєння учнями навчального матеріалу (відтворити показані прийоми,провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи);
4. Поточнийінструктаж:
4.1 Цільовіобходи робочих місць учнів:
— перевіркаорганізації робочого місця;
— перевіркаправильності виконання трудових прийомів;
— перевіркаправильності виконання трудових операції;
— перевіркавміння користуватися технічною документацією, інструментами;
— перевіркадотримування правил ТБ.
4.2 Індивідуальнийінструктаж учнів.
4.3 Додатковийінструктаж при умові однакових помилок значною частиною учнів.
5. Практичнаробота розрахунок вартості спожитої електроенергії
1. Чому необхідноекономити електричну енергію?
а) щоб уникнутивиходу з ладу побутових приладів;
б) щоб зменшитивитрати коштів на оплату електроенергії;
в) щоб зменшитивитрати природних ресурсів на її виробництво.
2. Що показуєелектролічильник?
а) напругуелектричного струму;
б) кількістьспожитої електроенергії;
в) потужність електричногоструму.
3. Якимиодиницями вимірюється електрична енергія?
а)кіловат-годинами;
б) амперами;
в) вольтами.
4. Скількиелектроенергії використано в квартирі, якщо на початку місяця показаннялічильника — 102,3 кВт, а в кінці — 232, 8 кВт?
а) 130 кВт; б)130,5 кВт; в) 120,8 кВт.
5. Яку сумунеобхідно заплатити за кожен з трьох літніх місяців(1 кВт – 0,234 грн.), якщона лічильнику були слідуючи показники: 1 червня – 1034,6 кВт; 1липня – 1119,1кВт; 1 серпня – 1189,1 кВт; 1 вересня – 1264,6 кВт;
ІV. Заключний інструктаж:
— аналізвиконуваних робіт;
— аналіз помилок,які найчастіше траплялися;
— аналіз порушеньтрудової дисципліни;
— аналізвиконання правил ТБ;
— мотиваціяоцінок;
— демонстраціянайкращих робіт.
V. Повідомлення теми та метинаступного заняття.
VІ. Домашнє завдання: § 24
VІІ. Прибирання робочих місць,прибирання майстерні.
Розділ:Електротехнічні роботи
Тема заняття:Правила та прийоми перевірки освітлювальної мережій побутових електроприладів. Перевіркасправності елементів освітлювальної мережі.
Мета: Ознайомити учнів з правилами та прийомами перевіркиосвітлювальної мережі і побутових електроприладів; навчити перевірятисправність елементів освітлювальної мережі; виховувати свідоме ставлення довиконання правил електробезпеки при виконанні робіт, при перевірці справності.
Обладнання,матеріали, інструменти: роздатковий матеріал, плакат, зразки.
Хід заняття:
І. Організаціякласу.
ІІ. Вступнийетап:
1. Актуалізаціячуттєвого досвіду і опорних знань, та знань, які лежать в основі вміння.
1. Якепризначення електротехнічної арматури?
2.З якихелементів складається електричний світильник?
3. Який елемент єневід'ємною складовою кожного побутового електричного приладу?
2. Мотиваціянавчальної діяльності учнів.
Для того, щобпідтримувати освітлювальну мережу та побутові прилади в робочому станінеобхідно знати правила та прийоми їх перевірки. Сьогодні ви ознайомитеся зцими правилами і навчитеся перевіряти справність елементів освітлювальноїмережі.
3. Повідомленнятеми, мети та завдань заняття.
ІІІ. Основначастина:
1. Вивченнянового матеріалу.
1.1. Перевіркасправності побутової освітлювальної мережі та електроприладів.
Придовготривалому користуванні побутовими електроприладами трапляються випадкисаморозкручування затискних гвинтів, якими кріпляться струмопровідні жилиштепсельних вилок, розеток, патронів, пошкодження ізоляційної оболонки,струмопровідних жил електропроводів та шнурів. Внаслідок цього під час вмиканняприладів в електромережу може виникнути іскріння, а при недбалому використанніспоживачів — коротке замикання струмопровідних частин. Виявивши ці та будь-якіінші неполадки або ж, переконавшись, що електроприлад не працює (ненагрівається праска, не світиться електрична лампочка тощо), його потрібнонегайно вимкнути з розетки та усунути неполадки (Додаток В).
Для їх виявленнякористуються електричним пробником. Це найпростіший контролюючий прилад. Зайого допомогою визначають розрив в електричному колі, надійність контактів тамісць з'єднання струмопровідних елементів електричного кола при вимкненомуелектричному споживачеві.
Якщо електричналампочка світиться, це означає, що електричне коло замкнуте. Тобто плавкавставка перебуває у справному стані. І, навпаки, якщо лампочка не світиться, цесвідчить про те, що струмопровідна частина запобіжника перегоріла. Тобто плавкувставку потрібно замінити новою. Так само перевіряється справністьнагрівального елемента, наприклад, електропраски. Якщо після приєднання щупівпробника до вивідних контактів лампочка не світиться, значить нагрівальнийелемент вийшов з ладу. Його необхідно замінити новим.
Справністьелементів електричного кола освітлювальної мережі перевіряють також і задопомогою контрольної лампи. Такі роботи виконують електромонтери. Дітямкатегорично заборонено здійснювати перевірку справності освітлювальної мережі,запобіжників, світильників, будь-яких інших приладів, які перебувають піднапругою, оскільки це, як і неправильні дії при виконанні побутових робіт, можепризвести до нещасних випадків.
Під час виконанняелектромонтажних робіт, перевірки справності елементів освітлювальної мережі тапобутових електричних приладів необхідно додержувати таких правил безпечноїпраці
Перед початкомроботи:
1. Надіти халат,берет.
2. Оглянутиробоче місце. Для виконання електромонтажних робіт воно має бути обладнанегумовим килимком.
3. Ознайомитися зпрактичним завданням.
4. З'ясувати, якіінструменти та матеріали потрібні для його виконання.
5. Підготуватинеобхідне оснащення.
Під час роботи:
1. Розміститиінструменти, матеріали та пристосування у зручному для користування місці:оснащення, яке застосовується частіше, — праворуч, ближче до місця виконанняробіт, а те, що використовується рідко, — ліворуч, далі від місця виконанняробіт.
2. Працюватитільки справним інструментом.
3. Різальним таколючим інструментом користуватися обережно, щоб не травмуватися. Під часзняття ізоляційної оболонки ножем, робити це у напрямку від себе, звикористанням підкладної дошки.
4. Електромонтажніроботи виконувати за відсутності напруги в електричному колі, що монтується.
5. Не можнаперевіряти наявність напруги в електричному колі, торкаючись пальцями.
6. Електромонтажніроботи слід виконувати так, щоб проводи не перекручувались, не були тугонатягнутими.
7. Стежити, щобмісця з'єднання проводів були міцно затиснуті та заізольовані.
8. Щоб уникнутиураження електричним струмом, забороняється торкатися обірваних проводів,виконувати інші роботи при увімкненому джерелі живлення.
9. Якщо під часроботи виявляються ознаки пошкодження електропроводки, запах плавленняізоляційної оболонки проводів, диму, необхідно вимкнути джерело електричногоструму та негайно повідомити вчителя.
Після закінченняроботи:
1. Інструменти таматеріали розмістити у відведених для них місцях.
2. Прибратиробоче місце. Відходи змітати тільки спеціальною щіткою.
3. При пости себета робочий одяг у порядок. Вимити руки а милом. Здати робоче місце черговому.
Електромонтер — кваліфікований робітник, що займається електромонтажем електричного обладнання,устаткування.
Індикатор — приладдля визначення наявності електричного струму в колі.
Щуп — металевийстрижень, за допомогою якого здійснюється контакт із струмопровіднимиелементами електричного кола.
2. Первиннезакріплення ( осмислення та встановлення об’єктивних зв’язків і залежностей вновому матеріалі):
1. Яке електричнеколо називають замкнутим?
2. Якепризначення електричного пробника?
3. Як виявитинесправність побутового світильника? У чому суть цього методу?
4. Чомузабороняється перевіряти справність побутових електроприладів, увімкнених велектромережу?
5. Яких правилбезпечної праці необхідно додержувати під час виконання електромонтажних робіт?
Вступнийінструктаж до практичної роботи учнів:
— пояснення іпоказ трудових прийомів та операцій, якими мають володіти учні, з обґрунтуваннямкожної дії;
— ознайомлення зінструкційними картами;
— акцентуванняуваги на правила ТБ;
— закріплення таперевірка засвоєння учнями навчального матеріалу (відтворити показані прийоми,провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи);
4. Поточнийінструктаж:
4.1 Цільовіобходи робочих місць учнів:
— перевіркаорганізації робочого місця;
— перевіркаправильності виконання трудових прийомів;
— перевіркаправильності виконання трудових операції;
— перевіркавміння користуватися технічною документацією, інструментами;
— перевіркадотримування правил ТБ.
4.2Індивідуальний інструктаж учнів.
4.3 Додатковийінструктаж при умові однакових помилок значною частиною учнів.
5. Практичнаробота. Ознайомлення з будовою освітлювальних приладів, перевірка справності їхелементів
Обладнання таінструменти: освітлювальні прилади (настільні світильники, бра, торшери абоінші однолампові побутові світильники), електричні щупи, електричні лампи,викрутка.
Послідовністьвиконання роботи:
1. Ознайомся ззовнішньою будовою освітлювального приладу.
2. Визначпризначення світильника, його вид.
3. Викрутиелектричну лампу з електропатрона. Прочитай її паспортні дані.
4. За допомогоюелектричного пробника перевір справність електролампи, з'єднувальногоелектричного шнура, штепсельної вилки, електропатрона, вимикача.
5. Обережнорозбери штепсельну вилку, електпатрон. Перевір надійність кріпленняструмопровідних жил електрошнура до затискних гвинтів. За потреби ущільнивикруткою місця з'єднання, заізолюй оголені струмопровідні частиниелектропроводу.
6. Складиштепсельну вилку та електропатрон у зворотному порядку.
7. Вкрутиелектричну лампу у світильник.
8. Одержавшидозвіл учителя, ввімкни світильник в електромережу і перевір його роботу.
9. Накресли в робочомузошиті принципову електричну схему такого способу контролю справностісвітильника із зображенням усіх його елементів та елементів пробника. Сформулюйі запиши суть такого контролю.
ІV. Заключний інструктаж:
— аналізвиконуваних робіт;
— аналіз помилок,які найчастіше траплялися;
— аналіз порушеньтрудової дисципліни;
— аналізвиконання правил ТБ;
— мотиваціяоцінок;
— демонстраціянайкращих робіт.
V. Повідомлення теми та метинаступного заняття.
VІ. Домашнє завдання: § 25
VІІ. Прибирання робочих місць,прибирання майстерні.
Розділ:Електротехнічні роботи
Тема заняття:Особливості ремонту електроарматури
Мета:
Ознайомити учнів з особливостями ремонту електросвітильників;навчити здійснювати прості ремонти складових частин електросвітильників; виховувативідповідальність свідоме ставлення до виконання правил електробезпеки приремонті побутових приладів
Обладнання,матеріали, інструменти: роздатковий матеріал, плакат, зразки
Хід заняття:
І.Організаціякласу.
ІІ. Вступнийетап:
1. Актуалізаціячуттєвого досвіду і опорних знань, та знань, які лежать в основі вміння.
1. Які видиелектротехнічної арматури тобі відомі?
2. Як задопомогою електричного пробника перевірити справність електричного шнура, штепсельногоз'єднання, світильника з вимикачем?
3. Для виконанняяких робіт призначені ізоляційні матеріали? Як правильно ізолювати місцязрощування проводів?
4. Яких правилбезпечної праці необхідно додержувати при виконанні електротехнічних робіт?
2. Мотиваціянавчальної діяльності учнів.
На минуломузанятті ви навчилися перевіряти справність елементів освітлювальної мережі. Щож робити, якщо виявленні несправності. Природно — необхідно ремонтувати. Як цеправильно виконати – про це буде йти мова на сьогоднішньому уроці.
3. Повідомленнятеми, мети та завдань заняття.
ІІІ. Основначастина:
1. Вивченнянового матеріалу.
1.1. Ремонтелектротехнічної арматури
Перед тим, якувімкнути побутовий електроприлад у мережу електричного струму, необхіднопереконатися у справності електричного шнура, перевірити, чи немає в ньомупошкоджених або оголених проводів, чи надійно закріплені проводи у штепсельнійвилці. Слід також перевірити надійність кріплення та справність елементівелектроарматури.
Після виявленнянесправностей виконують ремонтні роботи. Для цього треба мати такі інструменти:електричний пробник для перевірки справності елементів електричного кола;електромонтажний ніж для зняття ізоляційної оболонки з проводів та зачищанняструмопровідних жил; щипці або бокорізи, якими можна відрізати проводи;круглогубці для виготовлення кілець під затискачі; пінцет для підтримуванняпроводів, з'єднання їх із затискачами, захоплювання дрібних деталей; набірвикруток для загвинчування затискачів. Треба мати також ізоляційну стрічку дляізолювання місць зрощування проводів; слюсарне обладнання та інструменти:молоток, лещата, надфілі, шліфувальну шкурку, ручний дриль з набором свердел,мітчики та плашки, кернер, обтискач, слюсарну вимірювальну лінійку. Всіелектромонтажні роботи виконують, вимкнувши прилади з електричної мережі. Підчас робіт користуються підкладною дошкою. Найчастіше виникає необхідністьремонту або заміни з'єднувального електричного шнура. Електричним пробникомпочергово перевіряють справність кожної жили та місць контактних з'єднань уштепсельній вилці й розетці.
Якщо лампочка несвітиться, потрібно перевірити ти надійність та якість з єднанняструмопровідних жил із затискними пристроями і повторно проконтролюватисправність окремих елементів. У разі необхідності ремонтні роботи виконуютьзгідно з технологічними картами, поданими нижче.
Обтискач — інструмент для ущільнення місць з'єднання проводів.
Зрощуванняпроводів — з'єднання струмопровідних жил електричних проводів.
2. Первиннезакріплення ( осмислення та встановлення об’єктивних зв’язків і залежностей вновому матеріалі):
1. Якаелектротехнічна арматура застосовується у побутових освітлювальних приладів?
2. Якіконструктивні особливості такої арматури?
3. Як правильновиконувати ремонт штепсельної вилки, електропатрона, вимикача переносногоосвітлювального приладу?
Вступнийінструктаж до практичної роботи учнів:
— пояснення іпоказ трудових прийомів та операцій, якими мають володіти учні, зобґрунтуванням кожної дії;
— ознайомлення зінструкційними картами;
— акцентуванняуваги на правила ТБ;
— закріплення таперевірка засвоєння учнями навчального матеріалу (відтворити показані прийоми,провести певні розрахунки, повторити технічні вимоги до якості роботи);
4. Поточнийінструктаж:
4.1 Цільовіобходи робочих місць учнів:
— перевіркаорганізації робочого місця;
— перевіркаправильності виконання трудових прийомів;
— перевіркаправильності виконання трудових операції;
— перевіркавміння користуватися технічною документацією, інструментами;
— перевіркадотримування правил ТБ.
4.2Індивідуальний інструктаж учнів.
4.3 Додатковийінструктаж при умові однакових помилок значною частиною учнів.
5. Практичнаробота. Заміна шнурів, вилок, побутовихелектроприладів.
ІV. Заключний інструктаж:
— аналізвиконуваних робіт;
— аналіз помилок,які найчастіше траплялися;
— аналіз порушеньтрудової дисципліни;
— аналізвиконання правил ТБ;
— мотиваціяоцінок;
— демонстраціянайкращих робіт.
V. Домашнє завдання: § 26
VІ. Прибирання робочих місць,прибирання майстерні.
2.2 Проведення педагогічного експерименту
Педагогічнийексперимент варто проводити в три етапи: перший етап дозволяє встановитининішній стан справ із формуванням загально трудових вмінь і навичок(констатуючий експеримент), другий – впровадити нововведення в навчальнийпроцес, а третій – перевірити ефективність цих нововведень. Оскількирезультати нашого експерименту потрібно з чимось порівнювати, то потрібнопроводити в одних класах навчання за старою програмою (контрольні класи), а вінших – за новою (експериментальні класи).
Педагогічнийексперимент ми проводили в 6–му класі. Ще до початку експерименту вартопідібрати класи так, щоб рівень навчальних досягнень у них був приблизнооднаковим. Для цього слід врахувати оцінки у класних журналах та сформованістьокремих вмінь. Крім того, враховувати ступінь самостійності учнів при виконанніякихось вправ чи завдань.
На початкувивчення розділу «Електротехнічні роботи» слід провести констатуючийексперимент, який дозволив нам виявити слабкі місця (прогалини в знаннях,невміння працювати з деякими інструментами, володіння якими передбачаєПрограма.
Так як доконтрольних, так і до експериментальних класів застосовувались єдині вимоги довмінь учнів, результати експерименту найкраще представити у вигляді діаграм покожному вмінню.
І – вміннязапам'ятовувати матеріал;
ІІ – чіткота швидко виконувати практичні завдання;
ІІІ –правильно встановлювати неробочі прилади;
IV ‑перевіряти якість побутових приладів;
V –користуватися правилами техніки безпеки.
Разом із тим,прослідкувати за загальним ростом середньої оцінки в контрольних таекспериментальних класах.
Таким чином можнастверджувати, що запропонована методика експериментального контролю трудовихвмінь і навичок, створена на її основі навчальна програма цілком себе може виправдатиі дати кращі результати в порівнянні з традиційною методикою.
Висновки
Терміни “вміння”і “навички” справді є схожими і вони розглядаються як доповнення один одного:на основі отриманих знань формується вміння – на основі сформованоговміння під час багаторазового повторення тієї чи іншої операції виконання їїстає ніби автоматичним – формується навичка – на основі сформованоїнавички може ґрунтуватись нове вміння і т.д.
Загально трудовівміння мають вирішальне значення у формуванні повноцінної особистості, тому їхрозвиток під час навчання в школі є необхідним, адже саме в цей часзакладається основа майбутнього члена суспільства. Загально трудові вміннясприяють розвитку самостійності, активності, гнучкості мислення,відповідальності і є фундаментом для розвитку творчих здібностей учнів.
До загальнотрудових вмінь відносять вміння:
— планувати своюроботу наперед;
— організовуватисвоє робоче місце та забезпечувати швидке і якісне виконання роботи;
— вмінняваріювати виконання роботи відповідно до обставин;
— вмінняздійснювати контроль за своєю роботою.
Успішнимипередумовами формування вмінь (навичок) є:
— чіткавизначеність завдання;
— розуміннякінцевої мети завдання;
— знання засобівїї досягнення;
— відповідністьзавдання сформованим вмінням;
— ефективністьінструктажу вчителя;
— об’єктивне оцінювання;
— наявністьзацікавленості (інтересу) в учня до завдання;
— можливість дляучня проявити ініціативу;
— самоконтроль тасамооцінка своєї роботи.
Список використаної літератури
1. Борисов Ю.М., Липатов Д.Н.Общая электротехника: Учеб. пособие. – М.: Высш. шк., 1994. – 519 с.
2. Делік М.Н. Технічнемоделювання у восьмирічній школі. – 2–е вид., доп. і перероб. – К.: Рад. школа,1999. – 162 с.
3. И.В. Виноградов, А.А. АлферовДидактические условия формирования графических знаний и умений у учащихся 1У–УШклассов общеобразовательной школы: (на материалах трудов обучения и черчения):Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01. – К., 2006. – 25 с.
4. Качнев В.И. Техническоемоделирование и конструирование на уроках труда // Школа и производство, – 1993.– № 7. – С. 38–43.
5. Мамынин Н.П. Аналогия втехническом творчестве. – Минск.: Наука и техника, 2002. – 168 с.
6. Національна доктрина розвиткуосвіти в Україні у ХХІ столітті. –wwwgdo.Kiyv.ua
7.АндріяшинВ.І. Нормування праці учнів у навчальних майстернях. – К.: Рад. шк, 1997. – 40с.
8. БоркоП.М. Електротехніка. Лабораторний практикум. – 2–е вид., перероб. – К.: Вищашкола, 1997. – 272 с.
9.ИвановА.А. Электротехника. Лабораторные работы: Учеб. пособие. – 2–е изд., перераб. идоп. – К.: Вища школа, 1992. – 344 с.
10. КачневВ.И. О лабораторно–практических работах // Школа и производство, – 2000. – №10. – С. 26–28.
11.КузнецовМ.И. Основы электротехники: Учеб. пособие. – 10–е изд., перераб. – М.: Высш.школа, 2000. – 367 с.
12. Програматрудового навчання учнів середньої загальноосвітньої школи. – К.: Освіта, 1993.– 97 с.
13.ГусевВ.И. Методика преподавания электротехники в средней школе: Пособие для учителя.– М.: Учпедгиз, 1990. – 267 с.