Случаи правомерного использования произведения

Интеллектуальная собственность. «Случаи правомерного использования произведения без согласия автора» (реферат) План Введение Понятие авторских и смежных прав Гражданско-правовые способы защиты авторских и смежных прав Случаи правомерного использования произведения без согласия автора Список літератури. Введение В современных условиях международной экономики в мире все более важным элементом

становятся такие важные объекты собственности, как фирменные наименования, товарные знаки, знаки обслуживания и наименования мест происхождения товаров. Создание равных условий хозяйствования для различных типов товаровладельцев, внедрение конкурентных начал в их деятельность и повышение ответственности за ее результаты, необходимость насыщения рынка товарами и услугами обуславливает объективную потребность в оценке и защите объектов интеллектуальной собственности на межгосударственном уровне.

При этом отдельные объекты интеллектуальной собственности, в частности научные открытия и рационализаторские предложения, являются более актуальными, поскольку в большинстве государств мира они особо не выделяются. Другие же объекты, в частности селекционные достижения, секреты производства, топологии интегральных микросхем, пользуются специальной правовой охраной в большинстве стран мира. Итак, интеллектуальная собственность - это собирательное понятие, применяемое для обозначения прав

на: - результаты интеллектуальной (творческой) деятельности в области литературы, искусства, науки и техники, а также в других областях творчества; - средства индивидуализации участников гражданского оборота, товаров или услуг; - защиту от недобросовестной конкуренции. Дать точное и универсальное определение интеллектуальной собственности крайне сложно, если вообще возможно, поскольку содержание понятия интеллектуальной собственности меняется по мере развития техники, рыночных

отношений и законодательства, а объединяемые данным понятием права очень разнородны. Цель реферата: ознакомиться с случаями правомерного использования произведения без согласия автора. Понятие авторских и смежных прав Авторские права – это интеллектуальные права на произведение науки, литературы и искусства. Под авторским правом понимаются права, возникающие у автора, а в некоторых случаях и у других лиц (соавторов), при создании им произведения.

В настоящее время, в соответствии со статьями Гражданского кодекса, к авторским правам относятся: 1. исключительное право на произведение – право на результат интеллектуальной деятельности; 2. право авторства – право признаваться автором произведения; 3. право автора на имя – право использовать или разрешать использование произведения под своим именем, под псевдонимом или анонимно. 4. право на неприкосновенность произведения – недопустимость внесения

изменений в произведение без согласия автора; 5. право на обнародование произведения – право сделать произведение доступным для всеобщего сведения путём опубликования, публичного показа, исполнения и т.д. Смежные права – это права на результаты исполнительской деятельности. Смежные права не носят самостоятельного и независимого характера, поскольку в большинстве случаев они неотделимы от процесса создания и использования первоначального авторского произведения либо объекта

смежных прав. Вместе с тем они могут существовать независимо от авторских прав, например, когда автор неизвестен или произведение вообще не охраняется авторским правом. Также возможен и пограничный случай, то есть когда исполнитель делает акцент на определённых сторонах авторского произведения, проигнорированных самим автором, придавая ему дополнительную ценность. Что же касается смежных прав производителей фонограмм и организаций эфирного и кабельного вещания,

то здесь безусловным критерием выделения их в отдельные виды смежных прав, по мнению большинства учёных-цивилистов, является технический, вспомогательный, посреднический характер деятельности указанных субъектов по доведению произведений до широкой публики. То есть, если авторская деятельность – это творческая деятельность, то смежные права имеют исполнители и распространители. Исполнителям в отношении их исполнений или постановок принадлежат исключительные смежные права: личные

неимущественные - право на имя, право на защиту исполнения или постановки; имущественные - право на использование исполнения или постановки в любой форме, включая право на получение вознаграждения за каждый вид использования исполнения или постановки Обладатель смежных прав вправе использовать результат своей деятельности по своему усмотрению любым законным способом. Он может разрешить или запретить другим использование такого результата, однако отсутствие

запрета не считается согласием. Смежные права возникают в силу факта создания результата интеллектуальной деятельности. Исполнитель имеет исключительное право использовать и разрешать использовать исполнение путем воспроизведения. Это право он может передать по договору производителю фонограммы либо организации эфирного или кабельного вещания. В таком случае договор производителя фонограммы либо организации эфирного или кабельного вещания с исполнителем должен устанавливать объем переданных прав.

При этом следует учитывать, что прямо не переданные по договору права исполнителя считаются непереданными. Режиссер-постановщик спектакля приравнивается к исполнителю. Гражданско-правовые способы защиты авторских и смежных прав Способы защиты – это предусмотренные законодательством правовые средства, с помощью которых могут быть достигнуты пресечение, предотвращение, устранение нарушений права, его восстановление и компенсация

потерь, вызванных нарушением права. Способы защиты авторских прав в России, в зависимости от того, к области каких правовых отношений они относятся, могут быть разделены по типам на: гражданско-правовые, уголовно-правовые и административно-правовые. Наибольшую эффективность и практическую значимость имеют гражданско-правовые способы защиты, реализуемые обычно в рамках юрисдикционной формы защиты. В гражданском законодательстве можно выделить два уровня

регулирования способов защиты гражданских прав. Первый уровень состоит в определении таких способов защиты, которые носят универсальный характер и могут быть применены для защиты любого субъективного гражданского права. Второй уровень регулирования заключается в установлении способов защиты, применяемых только для защиты конкретных видов гражданских прав или защиты от конкретных правонарушений. Для всех исключительных прав одним из основных способов защиты является признание права.

Это вызвано тем, что в отношении объектов исключительных прав физическое завладение материальным носителем обычно не важно. Для лица обычно гораздо важнее получить признание права использовать объект, чем физический контроль над ним, который сам по себе может быть доступен многим лицам. В случаях, когда объект подлежит регистрации, признание права будет означать появление возможности требовать от соответствующего органа регистрации своих прав на этот объект.

Даже в случаях, когда правообладатель будет использовать такой способ защиты прав, как возмещение убытков, признание его права будет необходимой предпосылкой. Необходимость в данном способе защиты возникает тогда, когда наличие у лица авторского или смежного права подвергается сомнению, авторское или смежное право оспаривается, отрицается или имеется реальная угроза таких действий. Зачастую неопределённость авторского или смежного права приводит к невозможности

его использования или, по крайней мере, затрудняет такое использование. Например, если произведение опубликовано автором анонимно или под вымышленным именем, может возникнуть необходимость подтверждения в судебном порядке авторства на это произведение, без чего невозможно ни передать право на использование произведения по договору, ни защитить нарушенные права на произведение. Признание права авторства как раз и является средством устранения неопределённости во взаимоотношениях

субъектов, создание условий для реализации иных прав и предотвращения со стороны третьих лиц действий, препятствующих их нормальному осуществлению. Нематериальный характер объектов исключительных прав определяет значимость таких способов защиты, как восстановление положения, существовавшего до нарушения права (например, восстановление первоначального текста произведения), и пресечение действий, нарушающих право или создающих угрозу такого нарушения. Здесь можно упомянуть, например, уничтожение незаконно изготовленных экземпляров

произведения, товаров с нанесёнными на них чужими товарными знаками, запрет распространения соответствующих товаров на данной территории и т.д. Данные способы защиты применяются в тех случаях, когда нарушенное авторское или смежное право в результате правонарушения не прекращает своего существования и может быть реально восстановлено путем устранения последствий правонарушения. Например, автор, обнаруживший, что в ходе подготовки его произведения к опубликованию или в процессе

его использования в него внесены не согласованные с ним изменения, может потребовать восстановления произведения в его первоначальном виде. Так, при показе по телевидению кинофильма «А зори здесь тихие» из него без согласования с создателями фильма была вырезана одна из сцен. Авторы фильма заявили по этому поводу свой протест. По их требованию целостность произведения была восстановлена, и фильм был показан по телевидению в

своем первоначальном виде. Как и признание права, данные способы защиты могут применяться в сочетании с другими способами защиты, например взысканием убытков, или иметь самостоятельное значение. Например, в случае бездоговорного использования произведения его автор может потребовать как запрещения его дальнейшего использования, так и возмещения убытков, которые он понес в связи с таким использованием. Однако интерес автора может выражаться и в том, чтобы лишь прекратить (пресечь) нарушение его права

на будущее время или устранить угрозу его нарушения. Так, писатель Б. потребовал прекращения использования отрывков из его произведения «В августе сорок четвертого» для чтения с эстрады. Свое требование автор обосновал тем, что читались произвольно взятые из произведения фрагменты детективного плана, не связанные с основным содержанием романа и его идейно-художественной направленностью. Универсальным средством защиты, применимым ко всем объектам исключительных

прав, будет и возмещение убытков и выплата компенсации. При этом следует учитывать, что в отношении объектов исключительных прав доказывание причинённых убытков бывает связано с серьёзными сложностями. Как правило, использование объектов исключительных прав не приносит физического ущерба самому объекту, а зачастую выражается в создании конкуренции для экономической деятельности правообладателя. Доказывать убытки в такой ситуации довольно сложно, так как на выбор потребителями

товаров конкурента могут влиять и многие другие факторы. Однако, поскольку гражданско-правовая ответственность имеет компенсационный характер, нарушители обязаны возместить убытки правообладателя. Но учитывая объективные трудности подсчёта этих убытков, закон предоставляет право обладателям исключительных прав по своему выбору альтернативно требовать вместо возмещения убытков выплаты компенсации. Обладатели исключительных прав вправе требовать компенсации за каждый случай неправомерного

использования результатов интеллектуальной деятельности, либо за допущенные правонарушения в целом. Случаи правомерного использования произведения без согласия автора. Однако есть случаи правомерного использования произведения без согласия автора, и они полностью раскрытии в законе «про авторське право і суміжні права»: Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням імені автора

Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов’язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається: 1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких

уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення; 2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру; 3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно

сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором; 4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою; 5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних

публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях; 6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих; 7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою; 8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою; 10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22-25 цього Закону. Цей перелік вільного використання творів є вичерпним.

Стаття 22. Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов: 1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком

комп’ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що: а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; 2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни

загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру. Стаття 23. Вільне відтворення примірників твору для навчання

Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право: 1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; 2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з

ілюстраціями або без них за умови, коли: а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; Стаття 24. Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп’ютерних програм 1. Особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп’ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму:

1) внести до комп’ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов’язаних з функціонуванням комп’ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам’яті комп’ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право;

2) виготовити одну копію комп’ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп’ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп’ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у цьому пункті та пункті 1 цієї частини,

і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп’ютерної програми перестає бути правомірним; 3) декомпілювати комп’ютерну програму (перетворити її з об’єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп’ютерною програмою, за дотримання таких умов: а)

інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел; б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп’ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії; в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з

іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп’ютерної програми, схожої на декомпільовану комп’ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право; 4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп’ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії

із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам’ять (збереження) комп’ютерної програми. 2. Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп’ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп’ютерну програму. Стаття 25. Вільне відтворення творів у особистих цілях 1.

Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім’ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім: а) творів архітектури у формі будівель і споруд; б) комп’ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24 цього Закону; в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів

і оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону; 2. Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім’ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди.

Особливості виплати винагороди у цьому випадку визначені статтею 42 цього Закону. А также есть возможность использование произведений без согласия автора в случае окончания сроков действия авторского права. На основании закона «про авторське право і сумижні права»: Стаття 30. Перехід творів у суспільне надбання 1. Закінчення строку дії авторського права на твори означає

їх перехід у суспільне надбання. 2. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 14 цього Закону. 3. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням.

Литература. 1. В.Ф. Чигира. Интеллектуальная собственность: промышленность. – Мн.: Амалфея, 1997. – 560 с. 2. Олехнович Г.И. Интеллектуальная собственность и проблемы её коммерциализации. – Мн.: Амалфея, 2003. – 160 с. 3. Закон Украины «про авторське право і суміжні права».