Зміст, структура і функції освіти всучасному вузі
Визначення змісту освітив сучасному вузі — процес трудоємний, він викликає багато суперечливих точокзору, суперечок у питаннях раціонального співвідношення загальнонаукової іпрофесійної, теоретичної і практичної підготовки, фундаментального іприкладного компонентів навчання. І це закономірно — адже ті, що вчить сьогодністудент, знадобиться йому в конкретній роботі не лише завтра, але і через кілька років.Тому визначити зміст освіти в сучасному вузі — значити врахувати сучасні вимогисуспільства, передбачити вимогу в обсязі інформації, яка необхідна студентові вйого перспективній практичній діяльності й встановити технологічнузабезпеченість навчального процесу, його спрямованість на формуванняособистісних і професійних якостей особистості.
Характеризуючи сучаснийзміст освіти, можна відзначити наявність чотирьох напрямків розвитку:
— Розширення гуманізаціїі гуманітаризації змісту сучасної освіти у вузі. У «Концепції гуманітарноїосвіти України», прийнятої в 1997 р. підкреслюється, що «… необхідність новоїконцепції гуманітарної освіти зумовлена і сутністю державотворчого процесу,утвердженням України як демократичної, суверенної держави. Досягнення цієї метинеможливе, якщо до її будівництва не залучаться мільйони людей, які свідомооберуть незалежність, волю, демократію, право на вільний вибір і самореалізаціюза основу власної смислоутворювальної життєвої програми. Виховання такоїсвідомості — важлива функція гуманітарної освіти… Особливу відповідальністьза це несуть вузи і кафедри гуманітарного профілю, професорсько-викладацькийкорпус, фахівці-викладачі гуманітарних дисциплін, які, насамперед, покликаніпрофесійно творчо розвивати концепцію гуманітарної освіти адекватної потребамгодини і здійснювати її практично в навчально-виховному інауково-дослідницькому процесах. У цій справі слід, у першу чергу, забезпечитиперехід від «закритої» моноідеологічної методології дослідження і розробкигуманітарних проблем та викладання гуманітарних дисциплін, до сучасноїметодології, яка виходить з принципові плюралізму наукових підходів та методик,відкритості до інноваційних точок зору, толерантності щодо оригінальних ідей іконцепцій, дискусійного способові з'ясування істини, діалогових форм навчання.»
Гуманітарна освіта — навчально-виховний процес викладання-освоєння гуманітарних дисциплін, головнимисеред яких є історичні, філософські, політологічні, економічні, соціологічні,культурологічні українознавчі, психолого-педагогічні, правничі дисципліни.Особливе навантаження в цій галузі освіти належить таким навчальним предметам,як етика, естетика та мистецтвознавство, екологія, релігієзнавство, риторикатощо. Аналіз наукових публікацій останнього років свідчить про ті, що внавчальні плани вузів управлінського профілю включені такі інтегративнідисципліни, як «Філософія управління», «Людина і суспільство», «Геополітика»,«Економічна психологія», «Світова художня культура», «Соціально-політичнатеорія суспільства», «Етика бізнесу», «Етика ділових відношень», «Етика йестетика» та ін.
— Прагнення до синтезовізмісту освіти, об'єднання його в інтегративні курси як у загальнонауковій, такі в спеціально-предметній сфері підготовки. Актуальним у даному процесі єпосилення межпредметної спрямованості навчання, укрупнення дисциплін,об'єднання малих курсів у блокові навчальні дисципліни узагальненогонайменування при наявності в них загальної наукової основи, а також виключенняз навчальних планів дисциплін, які не мають значення для майбутньої професійноїдіяльності.
— Необхідність чіткоїзбалансованості трьох галузей знань — загальнотеоретичних,спеціально-професійних і спеціально-предметних у формуванні професійноїкомпетентності майбутнього фахівця. Аналіз співвідношення об’ємів години, яківідводяться навчальними планами на ці три циклі, говорити про зворотнє:відсутність зкоординованості, невідповідності цілям, задачам і принципампідготовки сучасного спеціаліста.
— Формування вузів новихспеціалізацій, обумовлених вимогами сьогодення і принципово нове структуруваннязмісту їх навчальних програм. До таких необхідно віднести і вузи управлінськогопрофілю, що формують професіоналів в області виробничої, соціальної і духовноїсистем управління сучасного суспільства.
На відміну від складовізмісту навчання студентів у профільних вузах минулого (політехнічний,економічний, гуманітарний та ін.), зміст навчання студентів у сучасному вузіповинне виглядати і структуруватися інакше. Спираючи на підходи, сформульованіИ.Я. Лернером, М.И. Скаткіним, В.В. Краєвським, В.С. Ледневим, А.В. Глузманом змістосвіти в сучасному вузі можна в процесуальному і результативному планіпредставити як:
— систему узагальненихфундаментальних загальнонаукових, спеціальних і предметно-професійних знань;
— систему узагальнених,спеціальних, предметно-професійних і дослідницьких умінь, прийомів і способівдій;
— досвід творчої,практичної і професійної діяльності, що включає мобільність використаннязасвоєних знань і умінь, їх трансформування і застосування при рішенніпроблемних ситуацій;
— досвідемоційно-вольового відношення, інтелектуального і професійного спілкування людьмирізних соціальних рівнів;
Побудова змісту сучасноїосвіти у вузі можливо на основі принципів, сформульованих у дослідженнях вищеназваних авторів:
Першим і основної з них єпринцип функціональної повноти компонентів змісту освіти. Сутність його полягаєв тім, що вузівська система не може ефективно функціонувати і готувативисококваліфікованих фахівців, якщо вона не включає повний набір істотнозначимих компонентів (підходів, методів, систем, дисциплін і т.д.)
Іншим важливим принципомє диференціація змісту освіти, зв'язана зі збільшенням значення окремихдисциплін. Так, у свій година, дисципліна гуманітарного циклові «Психологія»перетворилася в самостійні, професійно-орієнтовані курси «Загальноїпсихології», «Економічної психології», «Соціальної психології». і т.д. Базоваобласть управлінських вузів «Менеджмент» протягом останнього десятиліттятрансформувався в «Менеджмент виробничої і невиробничої сфер», «Менеджментзовнішньоекономічної діяльності», «Адміністративний менеджмент», «Господарськийменеджмент», «Менеджмент природоохоронної діяльності», «Фінансовий менеджмент»і т.д.
Третій принцип — інтеграції змісту освіти — з доцільним зменшенням дисциплін на конкретномурівні. Наприклад, у зв'язку зі зміною соціально-політичного життя булиоб'єднані «Основи економічної теорії», «Діалектичний матеріалізм» і «Історичнийматеріалізм» у курс «Антропологічної філософії», «Філософії управління»,«Методології наукових досліджень», «Логіки» і ін. При цьому наукова змістовна йосвітня сторона названих курсів модифікувалася і була узагальнена на новомунауково-методологічному рівні.
Четвертий принцип — наступності освіти відіграє істотну роль у структуруванні змісту освіти.Сутність цього принципу полягає в систематичності, послідовності, погодженості,взаємозв’язку і взаємодії викладання циклів дисциплін, окремих предметів ікурсів.
На підставі аналізустратегічних напрямків і принципів навчання в сучасному вузі можна визначитизагальну структуру змісту освіти, що включає п'ять основних блоків підготовкифахівців:
загальнонауковий чифілолофсько-культурологічний;
- предметно-спеціальний;
- предметно-психологічний (різного професійного призначення);
- науково-дослідний;
- професійно-практичний.
Кожен блок має своїпрофесійні задачі, має значний професійно-виховний і освітній потенціал ідозволяє використовувати закладену в ньому інформацію і для формуванняособистості майбутнього фахівця, і для забезпечення його готовності допрофесійної роботи.
Така позиція даєможливість представити структуру змісту освіти як:
- змістовну (система узагальнення знань);
- процесуальну (система узагальнення умінь і способів дії);
- результативну (досвід творчої діяльності, відносини, спілкування,самовдосконалення).
Виділення п'яти блоків дозволяє збалансуватиобласті професійної підготовки, оперативно керувати ними, забезпечуючимобільність і спрямованість, а також забезпечуючи передумови для створення диференційноїсистеми навчання студентів вузові. Взаємозв'язок і взаємообумовленість блоківпідготовки студентів сучасних вузів представимо в такий спосіб:
/>
Конкретизуємо зміст кожногоз них:
Блок загальнонаукової іфілолофсько-культурологічної підготовки включає фундаментальні дисципліни,вивчення яких орієнтоване на освоєння сучасних досягнень науки, техніки,культури, формування широкого наукового кругозорові, соціального досвіду,створення бази для одержання спеціальної і професійної освіти. Смороду сприяютьформуванню світоглядних позицій, закріпленню гуманістичних цінніснихорієнтації, осмисленню взаємозв'язку наданих знань і практичної діяльності.
Цінність гуманітарноїосвіти полягає в тому, що воно розвиває мислення і культуру особистості, тренуєінтелект, розвиває здібності, емоції, уяву, сприяє формуванню особистіснихякостей, навичок комунікації, служити засобом інтеграції знань. Першорядне значенняв цьому блоці мають такі дисципліни, як “Філософія”, “Логіка”, “Політологія”,“Соціологія”, “Правознавство”, “Основи економічної теорії”, “Етика”,“Українська і зарубіжна культура”, «Релігієзнавство», «Етика й Естетика»,«Ділова українська мова» .
При вивченнізагальноосвітніх дисциплін переваги віддається вивченню «мов», щовикористовуються у фундаментальних науках, знайомству з інформацією, що маєполіфункціональне значення, освоєнню методів і засобів рішення загальнонауковихзадач. Дисципліни загальноосвітнього блокові, на вивчення яких приділяєтьсяблизько однієї чверті навчального години, спрямовані на освоєння студентамисоціального досвіду, формування в них системного світогляду, політичноїкультури і мислення.
Блокпредметно-спеціальної підготовки припускає освоєння основ наук, навчальнихдисциплін і курсів широкого профілю, що дозволяють майбутньому фахівцю вільноорієнтуватися в обраній області предметних знань. У результаті досягаєтьсявизначена універсальність освіти і спеціальної підготовки. Спеціальнапідготовка у вузі займає провідне місце, на неї приділяється дві чверті всьогонавчального години. Зміст дисциплін даного блокові відбирається з урахуваннямвизначеної спеціальності, цілями і задачами професійної освіти, видами йособливостями діяльності, у рамках яких має бути діяти майбутньому фахівцю.Обов'язкові для вивчення дисципліни спеціального циклові складаютьнауково-теоретичну основу підготовки фахівців широкого й інтегрованогопрофілів. Фундаментальне освоєння системи предметних знань створює передумовидля становлення фахівця як професіонала в обраній області.
Зміст цього блоковінасамперед включає знання мов, використовуваних у даній предметній області,методології і засобів рішення спеціально-предметних задач, властивостей об'єктівдосліджуваної області знань. Спеціальний блок, як правило, включає дисципліни,що охоплюють всі області обраної сфери діяльності. Як показавши аналіз існуючихнавчальних планів і результати опитування провідних спеціалістів в областіпідготовки управлінських кадрів вузів України для підготовки менеджеравважається вивчення обов'язкових дисциплін, що створює методологічну,технологічну і практичну основу майбутньої спеціальності.
Керуючись принципомнеобхідності і достатності, особливо важливою умовою визначення змістуспеціальної підготовки є позбавлення від багатопредметності, роздробленостінавчальних курсів.
Блокпредметно-психологічної — підготовки орієнтований на формування в студентівоснов професійної компетентності в галузі психології та етики ділових відносин,здатності створювати професійно-психологічний клімат у колективі з врахуванняметнонаціональних, соціально-психологічних факторів сучасного суспільства,освоєнню методики і технології подолання конфлікту й ін. Загальне число етичнихі психолого-управлінських теорій у даний година дуже велика. Тому приорганізації теоретичної підготовки їх доцільно звести до раціональногомінімуму, необхідному для того, щоб випускник вузові, засвоївши міг:
— будувати своюпрофесійну діяльність на високому науковому рівні;
— самостійно вивчати,описувати і пояснювати реальні виробничі і соціальні явища, прийматиобґрунтовані професійні рішення;
— самостійно добуватинауково-теоретичні знання, вміло і швидко орієнтуватися в потоці інформації, щонадходити.
Науково — дослідницькийблок синтезує знання й уміння студентів в області методології дослідження,особлива увага приділяючи методиці організації дослідно-експериментальноїроботи з вивчення виробничих і соціальних процесів. Аналіз досвіду підготовкикадрів у вітчизняних вузах показавши, що в даний година розроблені і широкозастосовуються такі курси, як «Основи науково-дослідної роботи».
Елементи дослідженнявключаються усі види науково-практичної діяльності студентів, педагогічної іпереддипломної практики. Для студентів старших курсів організуютьсянауково-практичні семінари. Застосування проблемних методів на семінарських іпрактичних заняттях наближає засвоєння предметів до самостійного науковогопошуку. Однак підготовка в сучасних вузах керівників і менеджерів широкогоінтегративного профілів вимагають введення в навчальний план спецкурсів. Цікурси повинні включати розгляд проблем методології і психології керування,співвідношення науки і практики, філософії, психології, соціології і керування.
До того моменту, колистуденти починають вивчати дисципліни спеціального циклу (V — VI семестри), уних ще немає стійкої професійної спрямованості. Однак за час навчання у вузі,коли звичайно в більшості студентів формується прагнення до проведеннясамостійних експериментів, поступово накопичується досвід виконання невеликихнавчальних досліджень по спеціальних предметах.
Цей досвід на першомунауково-підготовчому етапі і направляється на придбання нових знань, джереломяких служити навчальний процес. Посилення науково-дослідної робота студентів назаняттях по філософії, психології, соціології і ряду прикладних гуманітарнихдисциплін потрібно для здійснення зв'язку теоретичних знань про сутність ізакономірності цивілізаційних, формаційних, історичних і конкретно соціальнихпроцесів з безпосереднім сприйняттям, цілісним баченням закономірностейсучасності, злободенності сьогодення дня. Учбово-дослідницькі задачіпропоновані студентам на цьому етапі, повинні сприяти формуванню професійноїспрямованості мислення, розвитку уміння сприймати навчальний процес з позиціймайбутньої спеціальності менеджера-керівника.
На іншому,науково-дослідному рівні, основна увага студентів акцентується на оволодінняуміннями і навичками дослідника. На факультетах, де навчальним планом передбаченевиконання курсової роботи з курсів «Соціально-гуманітарних» дисциплін(«Антропологічна філософія», «Філософія управління», «Соціологія», «Економічнапсихології») чи дисциплін спеціальних областей, кожен студент вибирає собі темудослідження. Під керівництвом викладача відповідної кафедри студент знайомитьсяз загальною методологією і комплексом методик, з якого він відбирає потрібнуйому сукупність для проведення мікродослідження на невеликий ділянціпрактичного об'єкта. Це дозволяє студентам познайомитися з різними способамиодержання нової інформації про досліджуване явище, оцінити інформативністьшкірного методові, познайомитися з процедурою дослідження.
На третьому,науково-творчому рівні (фахівці, магістри), по ряду основних спеціальнихдисциплін ведеться комплексна дослідницька робота з основних проблемнихнапрямків і їх методик. Вона вимагає від студента знань методологічних основфілософії, основних соціологічних, психологічних та економічних теорій. Студентвинний мати добрі розвиті професійні уміння для проведеннядослідно-експериментальної роботи в конкретному типі управлінського чи апаратапідприємства. Таке наукове дослідження оформляється у виді дипломної роботи звиконанням усіх пропонованих до них вимог. Такі роботи є діючим засобом формуванняв студентів споживи в постійному дослідницькому пошуку, основою вдосконаленняїх професійної діяльності по закінченні вузі.
Блокпрофесійно-практичної підготовки студентів здійснюється на різних рівняхнавчання. Він спрямований на вивчення існуючого досвіду, оволодіння системиметодів і способів рішення професійних проблемних задач, освоєння сучаснихтехнологій. Саме отут інтегруються і застосовуються знання, уміння, способидій, придбані студентами в процесі загальнотеоретичної, спеціальної, соціологічної,психологічної культурологічної і науково-дослідної підготовки. Традиційно напрактику по навчальних планах вітчизняних вузів у залежності від спеціальностіприділяється від 12 до 16 тижнів. Умовою успішності її проведення є узгодженнянавчальної проблематики, темпів практичних робіт зі спеціальних досліджень,забезпечення єдиного загальнометодичного керівництва і вимог до системипроблемних задач, комплексних програм практичної роботи, виконуваної студентамина різних етапах спеціалізованої практики.
У даний час, по вимогахвищої школи в підготовці фахівця практики студентів управлінськихспеціальностей зобов'язані мати ясно обкреслений цільовий характер. Це повиннезнайти відображення в її змісті й організації. У цьому зв'язку особливоважливо, щоб факультети, кафедри навчальні відділи вузові виявили групистудентів по профільних напрямках, що будуть готуватися до роботи вуправлінському підрозділі визначеного типові. У цьому випадку можливо продуманеі раціональне використання години, що відводиться для профілюючих зайняти зцими групами студентів, починаючи з 2-го курсові.
Інтеграціїзагальнонаукового, спеціального, психологічного і науково-дослідного блоків упроцесі професійно-практичної діяльності студентів дозволяє розширити діапазонпідготовки студентів, перейти від існуючої практики вивчення методичноїлітератури і репродуктивного її застосування, що має умоглядне значення донауково-обґрунтованої організації й управління навчальним процесом. Крім цього,науково-практична підготовленість дозволити шкірному студентові осмислити іперевірити ідеї, закладені в передовому науково-практичному досвіді.
Отже, при визначеннізмісту сучасної управлінської освіти повинні бути враховані наступні вимоги:
— орієнтація на системнебачення студентами досліджуваних предметів;
— гнучкість іваріативність змісту з урахуванням потреб освіти і конкретної особистості;
— гуманітаризація ігуманізація освіти;
— орієнтація наоволодіння новими управлінськими, соціально-психологічними, інформаційними йекономічними технологіями;
— забезпеченняметодологічної, спеціально-предметної і професійно-управлінської компетентностіфахівця.
ЛІТЕРАТУРА
1. Аркас Микола.Історія України – Русі. — К.: Вища шк., 2008.- 456 с.
2. Гессен С.И.Основи педагогіки: Введення в прикладну філософію: Навчальний посібник длявузів.-М.: Школа – Пресс, 2008. -448с.
3. Закон України>//Законі України / Верховна Рада України, Інститутзаконодавства. — К.,1997.-Т.10.-С.168-192.
4. Збірникзаконодавчих та нормативних актів про освіту. –ДО.: В освіти України,1994.-Вип.1.-336 с.
5. Сучаснісистеми вищої освіти: порівняння для України / В. Зубко; Нац. Ун-т”Києво-Могилянська академія ”. К.: КМ Academia, 2009.-290 с.