Реферат на тему«Проблемне навчання»
Особливості навчання – пошук проблемних методів та створення проблемноїситуації.
Проблемні методи – це методи, засновані на створенні проблемнихситуацій, активній діяльності учнів, що полягає у пошуку та вирішенні складнихзавдань, які потребують актуалізації знань аналізу уміння бачити за окремимифактами явище, закон.
Технологічнасхема проблемного навчання: учитель створює проблемну ситуацію, заохочує учнівметою її вирішення, організовує пошук рішення.
Методичні прийомистворення проблемних ситуацій:
- учительпідводить школярів до протиріччя і пропонує їм самим знайти спосіб йоговирішення;
- зіштовхуєпротиріччя практичної діяльності;
- висловлюєрізні точки зору на одне і те ж питання;
- пропонуєкласові розглянутиявище з різних позицій (наприклад: юриста, командира,фінансиста, педагога);
- надихаєучнів робити порвняння, узагальнення, висновки із ситуацій, співставляти факти;
- ставитьконкретні питання (на узагальнення, підсумок, конкретизацію, логіку розуму);
- визначаєпроблемні теоретичні та практичні завдання.
ТРВЗ – теоріярозв’язання винахідницьних задач. – це методика, за допомогою якої можнапіднятися на бажаний щабель від уміння вирішувати творчі задачі до уміннядобиватися успіху в будь-якій діяльності.
ТРВЗ має такі розділи:
ЖСТО – життєвастратегія творчої особистості;
РТВ – прийоми та вправи зрозвитку творчої уяви, закони розвитку систем (технічних, художніх,педагогічних).
Методи активізаціїтворчості:
- «мозковаатака»;
- методикафокальних об’єктів (МФО);
- метод аналогії(синектика): пряма аналогія, фантастична, особиста (емпатія);
- морфологічнийаналіз.
Алгоритм асоціативногофантазування використовується для формулювання нових тем. Виникненнянових ідей.
1. Вибір об’єкта(для якого ми хотіли отримати "інше прочитання теми").
2. Постановкаоб’єкта в незвичайні умови.
3. Постановкаоб’єкта в незвичайний час.
Проблемневикладання – учіння як один з основних напрямків технологізації освіти
В сучаснихумовах, коли обсяг необхідних для людини знань різко і швидко зростає, вженеможливо робити головну ставку на засвоєння певної суми фактів. Важливоприщеплювати вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватись устрімноку потоці науково – технічної інформації.
Розв’язання цьогозавдання в активізації навчального процесу (розвиток творчих і пізнавальнихздібностей учнів, формування у них навичок самостійного здобуття знань).
Сучасні темпи розвиткунауки, техніки та виробництва, змінюють саме поняття змісту освіти. Крім знань,умінь і навичок у зміст освіти необхідно ввести завдання формування розвиткупізнавальних здібностей учнів, рис творчої діяльності.
Дослідження таекспериментальні дані педагогіки дають підстави вважати ефективним поєднаннямтрадиційного пояснюваль – ілюстративного типу навчання з проблемним навчаннямяк домінуючим.
Методпроброблемного навчання дає хороші результати на уроках трудового навчання.Сучасне виробництво ставить задачі, в ході розв’язання яких необхідно здійснитипошук. Одну і ту саму технічну задачу можна розв’язати по – різному, звикористанням різних технічних знань. А це зовсім не байдуже. Знайденийрозв’язок хоч і можна реалізувати, але він може виявитися неекономічним,недоцільним. Тому навчання, побудоване за принципом повідомлення готових знань,не приведе працівника до творчого пошуку.
Зараз передтрудовим навчанням і вихованням ставляться широкі завдання: при повідомленнітехнічних знань, ознайомленні з різними видами праці й оволодінні деякимиспеціальними навичками розвивати самостійне творче мислення, виховуватипсихологічну готовність до праці, яка передбачає виховання інтересу, розвитоксамостійності, ініціативності, а також вольові якості.
Навчальнупроблему необхідно розуміти як результат процесу пізнання, який вказує на пустімісця в системі знань, виявляє протиріччя між знанням і незнанням і напрямленийна подолання цього протиріччя.
Поряд з поняттям «проблема»вживається поняття «проблемна ситуація». Під останньою слід розумітистворення такої сукупності умов для пізнання нового, за якої учень відчував бинедостатність своїх знань, перед ним виникали б певні труднощі в розв’язаннінових завдань і водночас було б бажання подолати їх.
Процес навчання,який відтворює в своїх істотних рисах процес мислення і носить активно –пошуковий характер, називають проблемним. Проблемне навчання полягає в своренніперед учнями проблемної ситуації, в її усвідомленні та розв’язанні в ходіспільної діяльності унів і вчителем при оптимальній самостійності перших ізагальному керівництві останнього. Результатом проблемного навчання має бутизнаходження учнями загальних принципів розв’язаня теоритичних та практичнихзадач.
Проблемневикладання – це сворення учителем системи проблемної ситуації під часвикладання навчального матеріалу та управління діяльністю учнів, коли вонирозв’язують поставленні проблеми.
Основні етапипроблемного навчаня: 1) Сворення проблемної ситуації; 2) Формуаання проблеми;3) Встановлення способів розв’язання проблеми; 4) Розв’язання проблеми; 5)Пдсімки та перевірка встановленної залежності.
Проблемненавчання починається із створення проблемної ситуації, яка виникає під часрозповіді вчителя, спостереження, розгляду схем, аналізу якогось процесу,практичної діяльності тощо.
Основа проблемноїситуації – суперечність між старими знаннями і новими фактами, які не можнапояснити на основі старих знань. Першою ознакою проблемної ситуації в навчанніє створення трудності, для подолання якої учень повинен виявити власну розумовудіяльність. Проблемна ситуація повинна бути важливою для учня, а її створенняпов’язане з його інтересами і досвідом. Тоді проблемна ситуація забезпечитьпіднесення емоційного стану учня, збудить його інтерес до нового, створитьсприятливі умови для ативізації пізнавальної діяльності.
Постановканавчальної проблеми, її формування – важливий етап проблемного навчання. Вінмає свої закономірності, які слід знати для правильної організації навчання.Процес постановки проблеми має декілька етапів: а) аналіз проблемної ситуації;б) усвідомлення суті задруднення – «побічити» пробему; в) словеснеформування проблеми.
При постановціпроблеми слід пам’ятати, що:
1.Перед поставкоюпроблеми слід повторити ті знання, які потрібні для розв’язання поставленноїпроблеми;
2.Необхіднодотримуватись принципу доступності;
3.Учні повиннірозв’язувати навчальні проблеми, тобто їх слід навчити прийомів відокремленнявідомого від невідомого, виділення невідомого і зосередження на ньму уваги.
У трудовомунавчання деякі проблеми мають декілька розв’язків зокрема під час застосуваннятеоритичних положень на практиці і конструювання. Тому вчитель повиненпередбачити можливі варіанти відповідей і в ході розв’язання направити їхмислення в бік раціональних розв’язків. Робити це треба коректно, неперебиваючи думки учня, постановкою невірної або нераціональної відповіді у «безвихідь».
Проблему можнапоставити з метою зосередження уваги на головному.
Проблемнуситуацію можна створювати і виконуючи практичні завдання.
Трудове навчанняхарактерне тим, що виникнення проблем перед учнями здебільшого відбувається безучасті вчителя. Особливо багато виникає таких проблем в процесі технологіїобробки тієї чи іншої деталі, виборі режиму роботи і геометрії ріжучого інструменту.Дія вчителя в поданні наперед повної технологічної картки поцесу виготовленнядеталі – невірна, тобто штучно ліквідовується проблема, яка може виникнутиперед учнями. А. Дістервег писав: «Поганий вчитель підносить істину,хороший – її знаходити». Робота за готовою технологічною карткою назбуджує мислення, а навпаки, гальмує. При винекненні проблем в ході практичноїроботи учень бачить їх природність, відчуває, що від його розумових зусильзалежить результат роботи. Тому вчитель повинен творчо підходити до процесунавчання під час практичної роботи, виходячи з індивідуальних особливостейучнів, уміло втручатися в хід пошуку учня в тій або іншій проблемі.
Проблеми, якіставляться перед учнями для розвитку технічної творчості, доцільно виносити напозакласну роботу і включати в домашні завдання. Розв’язуючи такі проблеми,учні вдаються до викоистання спеціальної літератури, кваліфікованоїконсультації дорослих. Вони часто помиляються, вибираючи шлях розв’язанняпроблеми, самі впевнюються в неправильності вибору шляху і знову повертаютьсяназад. Коли ж проблема розв’язана – немає меж радості. Нехай виготовленнамодель або виріб, чи схема не буде бездоганною, зате зроблена власними руками.Емоційність у справі технічної творчості, формуванні технічного мислення далеконебайдужий фактор. Навпаки, вчителям слід оволодівати методичними прийомамиемоційного впливу на учнів перед створенням чи в процесі створення проблемноїситуації.
Оскільки під часроботи в майстернях на уроках трудового навчання учні працюють з різнимінструментом, верстатами, то значну увагу вчитель має приділяти правиламбезпечної праці. Досвідченні вчителі інструктують учнів, застосовуючи проблемненавчання. Так, наприклад, розповідаючи про обмеження вильоту заготовки натокарно – гвинторізному верстаті, вчитель ставить проблему: «Щовідбувається під час роботи на верстаті, якщо встановити великий вилітзаготовки з тонкого прутика?». Використовуючи закони фізики, учнівстановлюють, що заготовка може зігнутися і створити «пропелер».Учитель звертає увагу на небезпечність цього випадку, дає вказівки відносновибору довжини вильоту заготовки залежно від її діаметра.
Отже, проблемнуситуацію можна створити під час будь – якого виду занять, і в усіх випадкахспільним є підвищення розумової активності учнів.
Постановкапроблеми, винекнення проблемної ситуації – лише початок розумової діяльностіучнів. Результат навчання в основному залежить від вибору правильного ходурозв’язання проблеми. Тому завдання вчителя в цьому напрямі – це розкриттяучнями закономірностей, процесу розв’язання проблем. Формуючи в учнів уміннярозв’язувати проблеми, слід спиратися на існуючий у них деякий досвід урозв’язанні життєвих проблем, враховуючи при цьому їхні вікові особливості.План за ким рекомендується розв’язувати проблеми, передбачає чотири етапи: а)розуміння поставленої проблеми або формулювання її; б) складання планурозв’язання проблеми; в) здійснення плану; д) дослідження розвитку.
Розумінняпоставленної проблеми учнями здебільшого залежить від учителя, тому що він,знаючи індивідуальні особливості учня може відповідно розгорнути проблему,більше або менше активізувати потрібні знання, тобто може «добитися»розуміння проблеми. Складання плану проблеми – це цілком самостійна роботаучнів, і на формування цих вмінь учителеві слід звернути особливу увагу.Планування вже само по собі є засвоєнням нових знань, оскільки грунтується нааналізі проблемної ситуації. Скласти план розв’язання проблеми – це означаєвибрати варіант розв’язання, що грунтується на тому чи іншому припущенні.Процес розв’язання навчальної проблеми закінчується формулюванням висновків, таперевіркою їх правильності на практиці. Важливим на цьому етапі є і аналізпомилок, бо він навчає правильних прийомів розв’язання проблем.
Самим ефективнимметодом розв’язання проблем є систематичне їх розв’язання, оскільки прийомибудь – яких дій можна засвоїти тільки в процесі самих дій. У ході розв’язанняпроблем важлива керівна роль вчителя. Він спрямовую хід думки учнів на аналізфактів, порівняння і висновки, веде від неправильних висновків до обгрунтуванняприпущень і їх підтвердженням фактами. Слід пам’ятати, що допомога вчителяефективніша не на початку розв’язання проблеми, а після спроб розв’язати її.
Короткосформульовані правила організації проблемного навчання на уроках трудовогонавчання можна подати в такій послідовності:
1.Зміст основногоматеріалу вчитель повинен готувати так, щоб поняття давалися не як готовівисновки, а щоб учні самі дійшли до них шляхом логічних доказів.
2.Навчанняпочинати з повторення попередніх знань, умінь і навичок (розв’язанням задач,постановкою питань, виконанням робіт, пов’язаних із застосуванням необхіднихумінь і навичок).
3.Створенняпроблемної ситуації перед учнями полягає в постановці такого теоритичного абопрактичного завдання, під час виконання якого учні здобувають нові знання.
4.Проблемнезавдання повинно відповідати розумовим можливостям учнів, тобто сліддодержувати дидактичного принципу доступності.
5.Нові поняття іпринципи, потрібні для розв’язання навчальної проблеми, слід вводити як черезрозв’язання часткових проблем, які передбачають ці поняття і принципи, так ічерез пояснення їх суті вчителем.
6.Направляти хідрозв’язання проблеми через поточний аналіз дій учнів і забезпеченнямнеобхідними джерелами інформаії.
7.Керувати ходоманалізу результатів, допомагати учням систематизувати і узагальнювати знання.
8.Здобутийрезультат у вигляді теоритичних положень закріпити практичними діями і навпаки.
У чому ж основнавідмінність між традиційним пояснювально – ілюстративним і проблемнимнавчанням?
По – перше,проблеми навчання має ширшу мету, ніж пояснювально – ілюстративне. Метапроблемного навчання – засвоєння не тільки результатів знань, а й процесуздобуття цих результатів.
По – друге, воснові організації пояснюваль – ілюстративного навчання лежить принцип передачівчителем готових знань, а в організвції проблемного навчання – пошуково –дослідницький принцип. Хоча слід зазначити, що в першому методі не виключенаможливість пошукової діяльності, а в другому – пояснювально – ілюстративної,але не як основної.
І по – третє; притрадиційному методі навчання переважає інформаційне викладання навчальногомаеріалу вчителем, а при проблемному -–діяльність учителя полягає в тому, щовін пояснює найскладніші поняття, систематично створює проблемні ситуації,організовує навчально – пізнавальну діяльність учнів.
Проблемненавчання приводить до появи нової структури діяльеості вчителя з повідомленнямнавчального матеріалу учням. Вчитель повідомляє фактичний матеріал, описує йогоі пояснює на фоні створених ним проблемних ситуацій, пробуджуючи учнів дочасткової або повної самостійної пізнавальної діяльності. Але слід знати, щопроблемне викладання матеріалу базується на раціональному поєднанні проблемнихта інформаційних питань, задач і завдань, слова і наочності. Співвідношенняпояснень вчителя і самостійної пізнавальної діяльності учнів пояснюючий моментвикладання не зникає повністю; вчитель направляє пізнавальну діяльність учнів зрозв’язанням задач порадами, консультаціями, вказівками тощо. Вчитель повиненпоставити роботу так, щоб у спільній діяльності з учнями підвищувався рівень їхрозумового розвитку і збільшувались їх творчі можливості.
Значні вимогипроблемне начання ставить до мови вчителя. Точне словесне формулювання думки –важлива умова правильної постановки проблеми. А правильне розуміння учнямипоставленої проблеми великою мірою полегшує її розв’язання, тому що учні швидковиділяють головне і зосереджують на ньому увагу.
Оскільки технічнатермінологія специфічна, то вчитель із самого початку навчання повиненрозкривати зміст нових технічних термінів, навіть вдаючись до з’ясуванняісторії їх виникнення.
Слід зазначити,що проблемне навчання ставить значні вимоги до ерудиції вчителя, а знанняпрограмих питань фізики, хімії вчителю трудового навчання необхідні.
Проблемненавчання можна організувати під час усіх видів занять, звичайно, якщо вчительволодіє методикою проблемного навчання.
Найбільшіможливості проблемного навчання в трудовому навчанні головним чином на етапізасвоєння нових знань, формуванні наукових понять і під час розв’язанняпрактичних задач.
Отже, можназробити висновок, що в процесі навчання самостійне засвоєння знань шляхомрозв’язання навчальних проблем поєднується з пояснювально – ілюстративнимзасвоєнням знань. Проблемне навчання слід розуміти як тип навчання, який сприяєрозвитку особистості учня, його розуму, мислення, пам’яті, інтелектуальноїактивності.
Технологіяпроблемного навчання не нова: вона набула поширення в зарубіжній школі в 20-30-хр.р. проблемне навчання грунтується теоритичних положеннях американськогофілософа, психолога та педагога Дж. Дьюі (1859-1952). Він заснував у 1894 р. вм. Чикаго дослідну школу, навчальний план якої був замінений ігровою татрудовою діяльністю.
Нині проблемненавчання розуміють як таку організацію навчальних занять, яка передбачаєактивну самостійну діяльність учнів та створення під керівництвом учителяпроблемних ситуацій.
Загальнакласифікація технології з позиції проблемного навчання:
За рівнем застосування:загальнопедагогічна.
За філософськоюосновою: прагматична + пристосувальна.
За основнимфактором розвитку: біогенна + соціогенна + психогенна.
За концепцієюзасвоєння: асоціативно – рефлекторна.
За орієнтацією наособистісні структури: ЗУН (знання, уміння, навички), СРД (способи розумовихдій).
За характеромзмісту: навчаюча, світська, загальноосвітня, гуманістична + технократична,проникаюча.
Заорганізаційними формами: групова, академічна + клубна.
За підходом додитини: вільне виховання.
За переважаючимметодом: проблемна.
За напрямкоммодернізації: активізація та інтенсифікація діяльності учнів.
За категорієюучнів: масова, всі категорії.
Цілові орієнтаціїпроблемного навчання:
- НадбанняЗУН.
- Засвоєннязасобів самостійної діяльності.
- Розвитокпізнавальних і творчих здібностей.
Зміст та методикиреалізації проблемного навчання особливі.
Проблемненавчання побудовано на створенні особливого виду мотивації – проблемної, томупотребує адекватного конструювання змісту матеріалу, який має бутипредставлений як ланцюг проблемних ситуацій.
Проблемніситуації можуть бути різні: за змістом невідомого, за рівнем проблемності таіншими методичними особливостями.
Проблемні методи– це методи, які передбачають створення проблемних ситуацій, активну пізнавальнудіяльність учнів, тобто пошук і розв’язання складних питань, що потребуютьактуалізації знань, аналізу, вміння бачити за окремими фактами явища, закони.
У сучаснійтеорії проблемного навчання розрізняють два види проблемних ситуацій:психологічну і педагогічну. Перша стосується учнів, друга – організаціїнавчального процесу.
Педагогічнапроблемна ситуація створюється за допомогою активізуючих дій, запитань вчителя,що наголошує на новизні, важливості, значущості та відмінності об’єктапізнання. Психологічні проблемні ситуації завжди індивідуальні івикористовуються на всіх етапах процесу навчання (засвоєння, закріплення,конироль).
Учитель створюєпроблемну ситуацію, спрямовує учнів на її розв’язання, і в нього формують нові знання, він оволодіває новимспособом дій. Слід враховувати, що проблемне навчання потребуєдиференційованого та індивідуальго підходу.
Методичні прийомистворення проблемних ситуацій:
- вчительпідводить школярів до протиріччя і пропонує їм самостійно знайти спосіб йогоуникнення;
- викладаєодне і те саме питання з різних точок зору;
- пропонуєкласу розглянути явище з різних позицій (наприклад, юриста, педагога,фінансиста);
- спонукаєучнів робити узагальнення, висновки з ситуацій, порівнювати факти;
- ставитьконкрене питання (на узагальнення, обгрунтування, міркування);
- визначаєпроблемні, теоретичні і практичні завдання (наприклад, дослідницькі);
- ставитьпроблемні завдання (наприклад, з недостатнім або залишковими вихідними даними,з помилками, з обмеженим часом, на подолання «психологічної інерції»та ін.).
Реалізаціяпроблемного навчання.
/>
Для реалізаціїпроблемної технології неохідні:
- добірактуальних суттєвих завдань;
- визначенняособливостей проблемного навчання в різних видах навчальної діяльності;
- побудоваоптимальної системи проблемного навчання, створення навчальних і методичнихпосібників;
- особистіснийпідхід і майстерність вчителя, які здатні викликати активну пізнавальну діяльністьучня.
Варіантами проблемногонавчання також в пошукові і дослідницькі методи, коли учні займаютьсясамостійним пошуком і дослідженням проблем, творчо здобувають і використовуютьзнання.