Харківський обласнийнауково-методичний інститут безперервної освітиФакультетпідвищення кваліфікаціїКафедраметодики дошкільної та початкової освіти (секція методики виховання та розвиткуособистості)Курсоваробота:ЗАСОБИСТИМУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ АКТИВНОСТI МОЛОДИХ ШКОЛЯРiВ
Харків
Зміст
Вступ
Розділ 1. Емоційне стимулювання навчально-пізнавальних потреб школярів
1.1 Мотиви пізнавальної діяльності школярів
1.2 Організаційний етап
1.3 Когнітивний та заключний етапи
Розділ 2. Дидактичні ігри як засіб стимулювання пізнавальної активності школярів
Висновок
Список використаної літератури
Додаток 1
Додаток 2
ВСТУП
Потреба сучасногосуспільства в гармонійному розвитку особи пред'являє нові вимоги до системиосвіти. Сучасні умови характеризуються гуманізацією освітнього процесу,зверненням до особи дитяти, розвитку кращих його якостей. Реалізація цьогозавдання об'єктивно вимагає якісно нового підходу до навчання і вихованнядітей. Навчання має бути таким, що розвиває, збагачувати дитяти знаннями іспособами розумової діяльності, формувати здібності. Перед теоретиками і практикамипоставлено завдання- вдосконалення учення школярів як провідного виду їхдіяльності, дидактичних засобів в цілях підвищення активності дітей в учбовомупроцесі.
Рівень теоретичнихдосліджень в області стимулювання досить високий. Тим часом мало знайдеться факторів, порівнянних зі стимулюваннямпо ефективності свого впливу на продуктивність педагогічного процесу. Місце стимулювання в першій трійці найбільш впливових причин говорить саме за себе.
Потреби, мотиви, стимули – поняття досить важливі дляпедагогіки. Стимули спираються на потреби, і мотиви невіддільні від них. Свідоме подоланнямпротистоячих спонук — це дуже важкий процес, з яким незавжди впорається і доросла людина, а тим більше — учень. Працюючі в початковій школі, я зрозуміла, що для позитивних змінфізіологічного, психологічного та особистісногопорядку у дітей є зміна соціального становища,яким може бути вступ до школи. Це покладає на мене, як вчителя, велику відповідальність. Необхідно забезпечити не тільки умови для цихзмін, а й подальший розвиток дитини в удосконаленні своєї особистості за рахунок навчально-виховного процесу. Алепрактика показує, що вже в жовтні, бажання багатьох першокласників ходити до школи зникає разом з потребою навчатися.
Відомо, що кожнадитина, як і всі живі істоти, прагне удосконалюватися. З приходом до школи вонамає усвідомити можливості навчального процесу, які забезпечуються педагогічнимстимулюванням та задоволенням навчально-пізнавальних потреб, а вони є домінуючимидля першокласника.
Психолого-педагогічнаумова такого забезпечення – вирішення цілої низки дидактичних протиріч, їх нетак і багато: найперше – зовнішні (педагогічні) та внутрішні (особистісні), щозабезпечують успішність навчального процесу. Педагогічна майстерність учителяполягає в природному переводі зовнішніх педагогічних у внутрішні – психологічніпротиріччя, та створенні оптимальних умов для їх усвідомлення учнем. Це дасть змогу педагогові підняти процес навчання учнів на більш високийрівень завдяки свідомому просуванню від мети урокудо бажаного результату. Крім того, такийпідхід вкрай необхідний для усунення формалізму в діяльності сучасної школи, оскільки дає змогу учневі сприймати себе як активногосуб'єкта навчального процесу, від якогозалежить якщо не все, то більшість у самовдосконаленні.
РОЗДІЛ 1. Емоційне стимулювання навчально-пізнавальних потреб школярів
1.1 Мотиви пізнавальної діяльності школярів
Стимулюванню пізнавальної активності передує вплив на мотиваційну сферу учнів.
Мотив – це те, що спонукає людину до дій. Те, заради чого вона її здійснює. У сучасній психології цим терміном позначають ряд причин, що викликають активність індивіда: інтерес, цільові установки, емоції, ідеали, потреби.
Е. Браверман до найважливіших мотивів пізнавальної діяльності, особливістю яких є спрямованість на набуття узагальнених способів дій та самовдосконалення особистості, відносить:
ü пізнавальний, пов'язаний з інтересом до нового, невідомого;
ü мотив «саморозвиток», дія якого проявляється в бажанні якомога знати та вміти, розвивати свій розум, підіймати культурний рівень;
ü мотив «досягнення», дія якого проявляється в бажанні отримати гарні результати своєї діяльності, перемогти у змаганні;
ü мотив «професійно-життєве самовизначення», дія якого повязана з прагненнями досягти вершин у майбутній професії;
ü комунікативний мотив, дія якого пов’язана з бажанням учня спілкуватися, співробітничати, взаємодіяти;
ü емоційний мотив, який породжується позитивними емоціями ,- радістю, подивом, азартом;
ü зовнішній мотив, пов'язаний з отриманням винагороди, схвалення від інших людей. Його можна викликати жестом, поглядом, словами співчуття, обіцянками винагородити за якісне та швидке виконання завдання;
ü мотив « позиція», пов'язаний із громадянською відповідальністю за справу, почуттям обов’язку.
Мотивація є дуже сильним фактором впливу на успішність учнів. Залучаючи їх до навчальної діяльності, у своїй роботі я враховую, що учень може:
ü Сприймати її як таку, що не відповідає його цілям;
ü Намагатися уникнути її через неприємності;
ü Проявляти до неї незначний інтерес;
ü Брати участь у ній з великим бажанням, бо вважає її цікавою та посильною.
Для себе з цього напряму педагогічної діяльності я ставлю завдання:
ü Вивчати емоційну сферу учнів;
ü Розвивати мотиви, які вже сформовані в учнів, спиратися на них під час планування діяльності на уроці;
ü Формувати нові мотиви, що здатні забезпечити підвищення якості навчальної праці.
ü З метою діагностування особливостей мотивації пізнавальної діяльності на початку нового навчального року та протягом нього, я проводжу анкетування «Мотиви моєї діяльності».
Прийоми розвитку пізнавальних мотивів можна поділити на дві групи:
ü Зацікавлення змістом навчального матеріалу – новизна повідомлення; дивовижна інформація, приклади з художньої літератури; використання краєзнавчого матеріалу; інформація екологічної спрямованості; історичні відомості; іакти з життя вчених; інформація, пов′язана з розкриттям можливостей людини та ін..
ü Зацікавлення процесом навчання – використання роздаткового матеріалу, технічних засобів навчання; застосування комп′ютерної техніки, демонстраційного експерименту та інших видів наочності; залучення до ігрової діяльності, проблемне навчання та ін.
С. Подмазін до методів і прийомів психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів включає: заохочення, пізнавальний інтерес, навчально-пізнавальну гру, кооперацію учнів під час уроків, створення яскравих уявно-образних уявлень, використання творчих завдань, створення проблемних ситуацій, спонукання до пошуку альтернативних рішень, створення ситуації успіху, створення ситуації взаємодопомоги.
Формулу успіху в пізнавальній діяльності Е. Браверман наводить у таій формі:
У= М+(ПІ+РІ+ЗІ+ЗІ) + СЗ,
де: М – мотивація; ПІ – пошук інформації; РІ – розуміння інформації; ЗІ – запам’ятовування; ЗІ – застосування інформації; СЗ – систематичність занять.
1.2 Організаційнийетап
Починаючи зорганізаційного етапу, вчителеві необхідно формувати ціннісні орієнтації учнівна використання всіх можливостей у самовдосконаленні та соціально-психологічніустановки (готовність) до їх реалізації в умовному та реальному процесіжиттєдіяльності. В основу цієї роботи покладається актуалізація знань продуховні, моральні та матеріальні цінності людства і свого народу, що сприяєсамовдосконаленню і є визначальною умовою поліпшення особистого та соціальногобуття. В такому разі не досить нагадувати дітям, який буде урок зараз і щовідбуватиметьсяна ньому. Важливіше, абиучні самі визначили, що вони вже досягли на даний момент і які почуття у них викликає цей рівень, чи задоволені вони собоюі чи мають зупинятися на досягнутому.Отже основною педагогічною метою цього етапує емоційне стимулювання позитивних почуттів дітей, які їм дадуть змогу зафіксувати у свідомості відповідні можливостінавчальної діяльності, її цінність для подальшогосамовдосконалення та готовність використовувати все можливе в цьому плані, що буде запропоноване вчителем під часвивчення цієї дисципліни. Неприпустимим є зміщення акцентів у педагогічній діяльності з позитивних змінучня на негативні, отже висвітленняпозитивних надбань дитини наорганізаційному етапі – психолого-педагогічна умова успішної реалізації будь-якоїформи здійснення навчального процесу. Затакого підходу ефективними стають колективніформи роботи на початку уроку, що дають змогу учневі ототожнити себе з більшістю встигаючих учнів, мета яких – самовдосконалення за рахунок навчальної діяльності.
Інший підхід – створення ситуації особистого незадоволення межею своїх актуальних досягнень – необхідна умова здійснення мотиваційного та цільового етапів. Однак, слід відзначити, що, враховуючи індивідуальні особливості кожного учня, вчитель має чітко вирахувати оптимальний час ситуації емоційної напруги, аби не допустити емоційної перенапруги, що призводить до розчарувань, втрати пізнавального інтересу, формування негативних комплексів тощо.
Основним завданням педагогічного впливу на цьому етапі є перехід попередніх суперечностей у наступні: між зовнішніми (педагогічними) та внутрішніми (особистісними) вимогами учня до рівня своїх знань, умінь та навичок, а також їх послідовна інтеграція як психологічне новоутворення дитини. Для цього мені достатньо правильно побудувати евристичну бесіду, або створити програвання чи вирішення життєвої ситуації, що яскраво показує дітям, для чого необхідно навчитися розв'язувати задачі з двома чи кількома невідомими, вміти користуватися правилом грамотного мовлення, володіти тією чи іншою інформацією. За таких обставин емоційний стан учня закономірно змінюється в бік позитивної модальності, що зумовлюється появою у школяра надії на те, що він зможе, бо здібний, а також впевненості в тому, що це вкрай необхідно для його подальшого життя.
1.3 Когнітивний та заключний етапи
Провідним протиріччям когнітивного етапу є невідповідність між бажаннями, чи то претензіями учнів та їх знаннями про те, за рахунок чого і яким чином їх задовольнити, яким шляхом піти, за яких умов він буде ефективним тощо. Тут дуже важливо звернути увагу дітей на роль засобів та методів навчання, що обираються, як способів їх використання у самостійній роботі чи взаємодії вчителя й учня. Наприклад, учитель запевняє школяра, або ж нагадує йому, що визначальним засобом навчання є інформація, яку можна отримати з різних джерел та опрацювати різними способами. Встановлюючи за допомогою тестів, комп'ютерних технологій стан та особливості ефективного опрацювання інформації, учень свідомо обирає її носія та спосіб вивчення, визначає наслідки, до яких має дійти в певний проміжок часу. Таким чином почуття незадоволення своїми знаннями, невпевненості тощо змінюються на почуття самоповаги учня та впевненості в тому, що свою долю людина вирішує сама, і надії на те, що в будь-який момент їй допоможе вірний друг та помічник – учитель. Такий емоційно привабливий навчальний процесс забезпечує формування стійких навчально-пізнавальних потреб не стільки в оцінках, скільки в результатах та різних видах пропонованої вчителем діяльності, яка дає змогу почуватися в ролі учня – як дорослої, відповідальної людини.
На заключному етапі організаційної та навчальної діяльності вчитель констатує позитивні особистісні зміни кожного учня та сприяє соціально-психологічному вдосконаленню сформованих надбань у позаурочний час.
РОЗДІЛ 2. Дидактичні ігри як засіб стимулювання пізнавальної активності школярів
Аудіювання як спеціальний різновид вправ. Відіграє важливуроль у вигляді підготовчих вправ. Оскільки одним із найважливіших завдань упершому класі є навчити дітей слухати пояснення вчителя, зосереджувати своюувагу в певні моменти уроку на мовленні учасників навчального процесу, то длярозвитку аудіативних умінь і навичок молодших школярів я використовую на урокахписьма такі завдання:
1. З ряду зачитаних цифр виділити зайве (цифри зачитую одинраз).
· два, три,п’ять, дев’ять, чотири.
Одночасно пропоную учням аргументувати свій вибір.
3. Віднайти зображення того предмета, який я описала(пояснити свій вибір).
4. Особливе захоплення в учнів викликає гра «Упіймай звук».Використовую її на уроках письма у вигляді фізхвилинки. При вивченні написаннянової букви зачитую вірш, де найчастіше зустрічаються слова з цією цифрою, аучні плескають у долоні тоді, коли я вимовляю слово, в якому є звук, щопозначається цифрою, яку вчимо (ніби ловлять звук, який вимовляється). Длярозвитку діалогічного мовлення використовую сюжетно-рольові ігри, проводжузапитально-відповідну роботу за малюнками у прописі в режимі: учитель-учень,учень-учень, а на уроках читання ця робота продовжується у виглядідіалогу-обговорення прочитаного тексту.
Для навчання монологічному мовленню використовую такізавдання:
· опишималюнок;
· доведисвою думку;
· пояснисвій вибір;
· тематичнірозповіді.
Як відомо, увага молодших школярів нестійка, а тому потрібнопостійно змінювати види діяльності, створювати ігрові ситуації, сюжетно-рольовіігри, виконувати творчі завдання. Початки логічного мислення й абстрагування,аналізу й синтезу, що отримують учні на уроках математики, мають своєпродовження та вдосконалюються на уроках письма, а у 2–4‑х класах і науроках української мови завдяки виконанню творчих завдань з логічним навантаженням.Про необхідність розвитку логічного мислення йдеться в пояснювальних запискахдо навчальних програм, у методичних посібниках. Неволодіння прийомами логічногомислення призводить до неповноцінного засвоєння навчального матеріалу. Микажемо: «порівняй», «проаналізуй», «запиши за аналогією», а дитина не знає, якце робиться, учень не розуміє, що від нього вимагають, як виконати завдання.Саме творчі завдання сприяють розвитку в кожного учня пам'яті, уваги, уяви,мислення. Вони також можуть застосовуватись на уроках як тренувальні вправи зрізним дидактичним навантаженням.
З приходом дитинив школу змінюється його соціальна позиція, що веде діяльність з ігровоїперетворюється на учбову і основним видом його діяльності повинне стати учення.Тому в початковій школі необхідно закласти в учнів основи учбової діяльності.Проте цей процес ускладнюється віковими особливостями молодших школярів:слабкою перемиканню уваги, його нестійкістю, мимовільністю пам'яті і мислення.Для подолання цього і в ученні повинні широко використовуватися ігрові формиактивності дітей – учбова діяльність молодшого школяра має бути пронизанаігровими моментами.
Гра – це засіб,що знімає неприємні або заборонені для особи школяра переживання.
Тому навчання маєбути організоване так, щоб воно виступало як вільна форма активності учнів, ітакою формою активності, вже освоєної молодшими школярами, є гра.
Для молодшихшколярів навчання – нова і незвична справа. Тому при знайомстві з шкільнимжиттям гра сприяє зняттю бар'єру між «зовнішнім світом знання» і психікоюдитяти. Ігрова дія дозволяє освоювати те, що заздалегідь викликає у молодшогошколяра страх невідомості, пошану, що постійно вселяється, до шкільноїпремудрості, що заважає вільному освоєнню знань. Окрім, того установка на виконанняучбової роботи у дітей ще не сформована. Тому основним типом дидактичних ігор,використовуваних на початкових етапах, є ігри, що формують стійкий інтерес доучення і знімають напругу, яка виникає в період адаптації дитяти до шкільногорежиму. Гра є одним із засобів формування психологічних утворень, украйнеобхідних для учбового процесу, – мислення, уваги, пам'яті і так далі
Як правило, гранаправлена на рішення не однієї задачі, а цілого круга завдань, причомупровідна функція гри визначається її дидактичними цілями. Наприклад, функціяосвоєння соціальних ролей може реалізовуватися в більшості ігор, оскількидидактичні ігри найчастіше носять колективний характер і передбачають те абоінше розділення ролей.
Дидактична гра єкоштовним засобом виховання розумової активності дітей, вона активізує психічніпроцеси, викликає в учнів живий інтерес до процесу пізнання. У ній діти охочедолають значні труднощі, тренують свої сили, розвивають здібності і уміння.Вона допомагає зробити будь-який учбовий матеріал захоплюючим, викликає в учнівглибоке задоволення, створює радісний робочий настрій, полегшує процесзасвоєння знань.
Високо оцінюючизначення гри, В.А. Сухомлинський писав: «Без гри немає і не може бутиповноцінного розумового розвитку. Гра – це величезне світле вікно, через яке вдуховний світ дитяти вливається цілющий потік вистав, понять про навколишнійсвіт. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості і допитливості».
Художньооформлені іграшки, малюнки, демонстраційний і роздавальний матеріал до ігорвиконують завдання художнього виховання.
Проте не всякагра має істотне освітнє і виховне значення, а лише та, яка набуває характерупізнавальної діяльності. Дидактична гра характеру, що виучується, зближує нову,пізнавальну діяльність дитини з вже звичною для нього, полегшуючи перехід відгри до серйозної розумової роботи.
Дидактичні ігриконструюються по-різному. У деяких з їх є всі елементи ролевої гри: сюжет,роль, дія, ігрове правило, в інших – лише окремі елементи: дія або правило абоі те і інше.
Дидактичні ігриособливо необхідні в навчанні і вихованні дітей шестирічного віку. У нихудається сконцентрувати увагу навіть самих інертних дітей. Спочатку дітивиявляють цікавість лише до гри, а потім і до того учбового матеріалу, безякого гра неможлива.
Як показуютьспостереження за навчанням дітей шестирічного віку, найбільших успіхівдосягають ті вчителі, які відводять на гру третю частину уроку. Недооцінка абопереоцінка гри негативно позначаються на учбово-виховному процесі. Принедостатньому використанні гри знижується активність учнів на уроці,ослабляється інтерес до навчання, при її переоцінці учні насилу перемикаютьсяна навчання в неігрових умовах.
При організаціїматематичних і логічних ігор необхідно дотримуватися наступних положень:
1. Правила гри мають бутипростими, точно сформульованими, доступними для розуміння молодших школярів.
Якщо матеріалпосильний лише окремим учням, а останні або не розуміють правила, або слабознаються на вмісті математичної або логічної сторони гри, то вона не викличеінтересу дітей і проводитиметься лише формально.
2. Гра не сприятиме виконаннюпедагогічних цілей, якщо вона викликає дуже бурхливу реакцію у хлопців, але недає достатньої їжі для безпосередньої розумової діяльності, не розвиваєматематичну зіркість їх і увагу.
3. Гра не дасть належногоефекту, якщо дидактичний матеріал до неї для дітей виготовляти складно абовикористовувати його під час гри не зовсім зручно.
4. Під час командних змаганьпотрібно продумати, як провести контроль за результатами ігор. Облік результатумає бути справедливим, відкритим.
5. Для дітей гра буде цікавоютоді, коли кожен з них є активним учасником.
6. Якщо на уроці проводитьсядекілька ігор, то легені і важчі по математичному вмісту повинні чергуватися;при цьому найбільш легку і живішу слід пропонувати в самому кінці заняття.
7. Якщо на декількох заняттяхпроводяться ігри, пов'язані з схожими розумовими діями, то за змістомматематичного матеріалу повинні дотримуватися принципи – від простого доскладного.
8. Рухливі ігри повиннічергуватися із спокійними.
9. Оскільки ігри маютьпізнавальне значення, то на перший план висувається розумове завдання, длявирішення якої в розумовій діяльності повинні використовувати порівняння,аналіз і синтез.
10. В процесі гри має бутивиконана певна закінчена дія, вирішено конкретне завдання. Гру не слід обриватинезавершеній.
Б.А. Кордемськийстверджує, що «будь-яка дидактична гра є математичною, якщо її результат можебути зумовлений попереднім теоретичним аналізом».
При організаціїдидактичних ігор з математичним вмістом необхідно продумувати наступні питанняметодики:
1. Мета гри. Які уміння і навикив області математики діти освоюють в процесі гри. Якому моменту гри требаприділити особливу увагу. Які інші виховні цілі переслідуються при проведеннігри.
2. Кількість тих, що грають.Кожна гра вимагає певної мінімальної або максимальної кількості тих, що грають.Це доводиться враховувати при організації ігор.
3. Які матеріали і посібникизнадобляться для гри.
4. Як з найменшою витратою часупознайомити хлопців з правилами гри.
5. На який час має бутирозрахована гра, враховуючи, аби діти побажали ще раз повернутися до цієї гри.
6. Як забезпечити повнішу участьдітей в грі.
7. Як організувати спостереженняза дітьми, аби з'ясувати, чи зацікавила їх гра.
8. Які зміни можна внести догри, аби підвищити інтерес і активність дітей.
9. Як можна використовуватиоснову гри, аби застосувати в ній інший математичний матеріал.
10. Які виводи слід повідомитидітям на закінчення, після гри.
При підборідидактичних ігор, необхідно виходити з основних закономірностей процесунавчання. Головним серед них є те, що навчання відбувається лише при активнійдіяльності учнів. Чим різностороннє забезпечувана вчителем інтенсивністьдіяльності що вчаться з предметом засвоєння, тим вище якість засвоєння нарівні, залежному від характеру організовуваної діяльності – репродуктивною аботворчою.
Враховуючи цюзакономірність, розроблені гри з врахуванням всіляких видів діяльності учня. Похарактеру пізнавальній діяльності їх можна віднести до наступних груп:
1. Ігри, що вимагають від дітейвиконавської діяльності. За допомогою цих ігор діти виконують дії за зразком.Наприклад, складають узор за зразком і ін.
2. Гра, в ході якої дітивиконують відтворюючу функцію. До цієї групи відноситься велике число ігор,направлених на формування навиків складання і віднімання.
3. Ігри, в яких запрограмованаконтролююча діяльність учнів.
4. Ігри, за допомогою яких дітиздійснюють перетворюючу діяльність.
5. Ігри, що включають елементипошукової діяльності.
Завдання розробкисистеми дидактичних ігор по всіх учбових предметах, і зокрема по математиці,впровадження її в практику стає в даний час особливо актуальною у зв'язку зпереходом в нашій країні до навчання дітей в школі з шести років. При роботі здітьми цього віку дидактична гра стає просто необхідною. Вона допомагаєздійснити поступовий перехід від звичної для дошкільника ігрової діяльності додіяльності учбовою, допомагає зробити цей перехід більш непомітним ібезболісним. Необхідно разом з іншими важливими питаннями звернути пильну увагуна вдосконалення методики проведення дидактичних ігор і використання різногороду ігрових цікавих вправ в процесі навчання.
Розглянемовикористання деяких ігрових ситуацій при вивченні нумерації чисел в межах 10.
ДопоможітьНезнайці.
Мета гри: закріпити умінняспіввідносити цифру і число, встановлювати місце числа в натуральному рядучисел, учити вживати в мові поняття «Попереднє число» і «подальше число»,«стояти перед», «слідувати за» і «знаходитися між»; формувати навики рахунку.
Матеріал длягри: лінійказ прорізами, виготовлена з картону, в яких вставляються картки з цифрами; касацифр.
Незнайкавиготовив лінійку. Він наклеїв деякі числа на лінійці під рисками. Йогопокликала мама, і він не встиг закінчити цю роботу. Допоможіть Незнайціпоставить на лінійці під рисками числа, які залишилося наклеїти.
1 варіант. Учні називають числа івставляють в прорізи демонстраційної лінійки картки з цифрами, якими позначаютьвідповідні числа.
2 варіант. Вчитель показує віконце, вяке потрібно вставити картку з відповідним числом. Учні називають це число.
3 варіант. Учні називають числа, якізалишилося наклеїти Незнайці.
Назвіть числа.
Мета гри: закріплювати знанняпослідовності чисел від 1 до 10 (і в зворотному порядку).
1 варіант. Учні називають підряд числавід 1 до 10 таким чином: число 1 виголошують голосно, число 2 – тихо, число 3 –голосно, число 4 – тихо і так далі Називати числа можна і в зворотному порядку.
2 варіант. Назвіть числа від 1 до 10через один. Учні називають число 1, пропускають число 2, називають число 3,пропускають число 4 і так далі Називати числа можна і в зворотному порядку.
3 варіант. Назвіть підряд числа від 1 до10 так: Число 1 не називайте, а хлопніть в долоні, потім назвіть число 2, число3 хлопніть в долоні і так далі Число бавовни може бути будь-яким абовідповідати званому числу. Називати числа можна і в зворотному порядку.
Зовсім по-іншомуце завдання сприйматиметься дітьми, якщо вчитель введе, наприклад, казковуігрову ситуацію: «У лісовій школі урок математики вів ведмідь МихайлоМихайлович. Білки і зайці вчилися називати числа від 1 до 10. Зайцівиголошували число 1 голосно, білки – число 2 тихо і так далі»
Стук-стук.
Мета гри: формувати навики рахунку.
Матеріал длягри: молоточок(олівець, кубик), каса цифр.
Вчитель стукаєкілька разів молоточком, а учні повинні визначити кількість ударів.
1 варіант.
– Явистукуватиму молоточком. Ви, закривши очі, вважатимете скільки разів я удариламолоточком. Закрийте очі і слухайте уважно.
Вчитель вистукуємолоточком 6 разів.
– Скількизвуків ви почули? Скажи, Ігор.
— 6.
– Правильно,молодець!
2 варіант.
– Явистукуватиму молоточком. Ви, закривши очі, рахуватимете кількість ударів.Злічивши, розплющте очі і знайдіть картку, на якій змальовано стільки кружків,скільки ударів ви почули.
Вчитель складаєкартотеку ігор, розподілила їх по серіях і номерах. На кожній картці даладетальний опис гри. Ось деякі з них.
Складемо букет.
Заздалегідьприготувати з паперу зображення кольорів і аркушиків. На зворотному боці кожноїфігурки приклеюється кишенька, куди можна вставити картку із записанимприкладом. Всі фігурки кольорів і листя розкладаються на полички біля дошки. Дофланелеграфу вчитель прикладає вирізані з кольорового паперу зображення вазидля кольорів і двох-трьох гілочок.
Учень личить дополички, бере вподобану йому квітку і вирішує приклад, записаний на зворотномубоці малюнка. Якщо приклад буде вирішений вірно, учень прикріплює свою квіткудо фланелеграфу. Якщо учневі не удалося знайти правильну відповідь, йомудопомагає інший учень, який і прикріплює свою квітку до фланелеграфу. Такзбирається великий букет з кольорів і листя. В кінці гри підраховується, учні зякого ряду зібрали більше всіх кольорів для букета.
Інший вчитель науроках математики з дітьми часто використовує вірші або просто римовані тексти.Введення такого матеріалу оживляє урок, робить його цікавим, і діти, слухаючивірші, непомітно включаються в учбовий процес і набувають нових знань.
Коли вона учитьдітей додавати до будь-якого числа в межах 10 по 2 прийомом прораховування поодиниці (… + 1 + 1), учить писати знаки «+», «–», закріплює уміння і навикирахунку предметів шляхом збільшення і віднімання одиниці з будь-якого числа,прагне яскраво обладнати клас. Вивішує, наприклад, плакат, на якому намальованабереза, виставляє годівниці, фігурки птиць, зайців, незнайки, картини «Лисенятав лісі» і ін., різні геометричні фігури, магнітну дошку, набірні полотна –«Лісова школа» і ін., каса цифр, дидактичний рахунковий матеріал, підручники,зошити, олівці.
Починає урок зповідомлення його теми (додавати до 1 і віднімати з числа 1) і мети(закріплення уміння). Потім говорить, що сьогодні всі разом вони проведутьнезвичайне заняття.
Ми в ліс занаукою сьогодні підемо
Кмітливість,фантазію нашу візьмемо.
Дорогою з дорогинікуди не скрутимо.
Але аби ліс намшвидше досягти
Повинні мипіднятися
По сходах увись.
Вчитель вивішує«Числову драбинку». Діти вирішують приклади 4 + 1, 7 + 1, 8 + 1,9 + 1, піднімаючись вгору. Закінчивши рішення, продовжують дорогу. Дітивиконують вправи (крокують на місці, піднімають руки вгору – вішаютьгодівницю).
І тут на березіна цьому суку
Годівницюповісити у птиць на вигляді.
Щоб були ситівони лютою взимку
І користювідповіли лісу навесні.
Ну ось і попалими в казковий ліс.
Ліс цей повнийпрекрасних чудес.
Вчитель відкриваєзавісу, там картина «Ведмідь учить звірів» з набірним полотном.
Тут звіри не лишеуміють грати
Вони тежрозумними всі хочуть стати.
І учить звірятокведмідь клишоногий
Указку тримаючисвоєю лапою кудлатою.
Давайтедопоможемо звірятам ми всім
Як з шестиотримати можна сім.
На набірномуполотні виставлені картки, на яких записане 6 + +… = 7. Діти вирішуютьприклад. Відкривається нова картина з набірним полотном «Котенята у віконці».Котенята тримають відповіді для прикладів, які складені на набірному полотні: 6– … = 5, 4 – … = 3. Звертаючись до дітей, вчитель пропонує допомогти котенятам:
Котенятамдопоможемо віконце закрити
Щоб дощик косоюїх не зміг намочити.
Переходячи дороботи над новим матеріалом, вчитель радить відправитися далі за новимизнаннями.
Як цікаво, що взимову пору
Лісові звірятавідправилися в школу.
А чим же вонизаймалися тут влітку?
Давайте поглянемоі швидко відповімо.
На дошці картини«Лисенята грають» і «Зайчата йдуть з рибалки». Діти розповідають про те, чимвони займаються. Вчитель говорить:
Вірно! Лисенятаграли на травичці лісовій.
Зайчата квапилисяз рибалки додому.
Скільки ж разомзайчат і лисенят?
Треба швидше заних всіх порахувати. (відповіді дітей)
А якщо додамо щеі лісу, то скільки ж звірів
Ми побачимо влісі?
На набірномуполотні виставляється фігурка лисиці. Діти вважають: 4 + 1 = 5.
Але тут всторононьці сидить ще їжак.
Так скільки тваринти всього тут знайдеш?
Діти хоромвідповідають: 5 + 1 = 6.
Який же великийми вирішили приклад
Давайте запишемойого скоріше.
Діти складають нанабірному полотні приклад 4 + 1 + 1 = 6. Потім проводиться фізкультхвилинка.Продовжується робота з набірним полотном, демонстраційним і діалектичнимматеріалами. Вчитель показує на картині лисенят і зайчат і говорить:
Але все це булолише в літню пору.
Зараз же зайчатавідправилися в школу.
Ось вісім зайчатпо доріжці йдуть
За ними навздогінще два біжать.
Проводитьсябесіда, в результаті якої діти записують 8 + 1 + 1 = 10. Далі вчитель говорить:
Поки дружно мизайців рахували пташки в годівниці
Всі зернаскльовували. У годівниці сиділи
Лише три лишептиці, але до них прилетіли
Ще дві синиці.Так скільки ж птиць
Тут, в годівниціу нас?
Покаже на картцікожен з вас.
Діти піднімаютькартки з прикладом 3 + 1 + 1 = 5. І так далі Підводячи підсумки уроку, вчительвідзначає, що похід в ліс був не лише цікавим, але і корисним, оскільки дітизустрілися з різними звірятками, птицями, допомогли їм виконувати завдання ісамі діти навчилися додавати до будь-якого числа в межах 10 по 2 шляхомприлічування до числа по одиниці.
Запропонованийперелік ігор і ігрових вправ не обмежує ініціативу вчителів. Перед вчителемвідкриваються в цьому напрямі широкі можливості для творчості.
Висновок
Дитина приходитьу школу з величезним бажанням вчитися і треба надовго утримати в нім цевідчуття радісного здивування перед школою, перед таємницями які його там чекають.Треба прикувати його нестійку увагу до уроку, не заставляючи силоміць. Примусне має бути місця в школі. Дитину треба не заставляти, а зацікавлювати.
Ефективністьнавчання знаходиться в прямій залежності від рівня активності учня. Активністьучнів в процесі навчання забезпечує розвиток їх творчих здібностей. Включенняшколярів в учбово-пізнавальну діяльність забезпечується за допомогою різнихзасобів активізації.
Разом збагатообразними формами, методами і прийомами навчання дидактична гра займає великемісце в справі формування математичних представлень початкових класів, щовчаться. Гра володіє великою що вселяє дією і її функції полягають взабезпеченні емоційно-підведеної обстановки відтворення знань, що полегшуєзасвоєння матеріалу, гра породжує в дітях переживання, збудження, потяг доучбової роботи, що знімає напругу, втому.
Спираючись на свій досвід та проведену мною дослідницьку діяльність, вважаю за необхідне всім вчителям початкових класів:
1) Переходити з дітьми на “контакти”;
2) Критикувати співпереживаючи;
3) Звертатися до самолюбства;
4) Схвалювати успіхи дитини;
5) Опиратися на бажання учнів;
6) Враховувати їх інтереси та наміри.
Список використаної літератури
1. Блехер Ф.Н. Дидактичні ігри іцікаві вправи в 1 класі. – М.: 1953.
2. Жікалкина Т.К. Система ігор науроках математики в 1 і 2 класах. – М.: 1997.
3.Кабанова Л.В. Учбові ігри як засібпідвищення ефективності уроків. Нач. шк. №1. 1992.
4. Краєвський С.С., Лернер П.Я.Процессинавчання і його закономірності. Дидактика середньої школи. – М.: 1982.
5. Масловськая Т.А.Дідактічеськие гри на уроках математики. Нач.шк. №2.1997.
6. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения.– М. 1990г.
7. Мінськин Е.М. Від гри дознань. М.: 1982.
8. Петрова І.А. Використання грив учбовому процесі. Нач.шк. №3. 1988.
9. Шаманськая н.в. Навчання впроцесі гри. Нач.шк. №10. 1988.
10. Воспитание интереса учащихсяначальных классов к учебным предметам. УФА: 1985г. – 83с.
11. Шарко В.Д. Сучасний урок.Київ 2006р.
Додаток1
Мотиви навчальноїдіяльності першокласників
/>
Рис. 1
/>
Рис. 2
Додаток 2
/>
Рис. 3