Реферат Право

§ 3. Функції права Функції права — це основні напрями його впливу на суспільні відносини. Функції права діляться на загальносоціальні і спеціально юридичні. До загальносоціальних функцій права належать: а) гуманістична — право охороняє і захищає права людства, народу, людини; б) організаторсько-управлінська — право суб'єктів права на розв'язання певних соціальних проблем; в) інформаційна (комунікативна) —право

інформує людей про волю законодавця; г) оціночно-орієнтаційна — поведінка людей оцінюється з позицій законів держави, вказує на безконфліктні, соціально допустимі шляхи і засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки; д) ідеологічно-виховна — право формує у людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки; є) гносеологічна (пізнавальна) — право само виступав джерелом знань та

інші функції. До спеціально юридичних функцій права відносять: а) регулятивну (статичну й динамічну); б) охоронну. Регулятивна функція спрямована на врегулювання суспільних відносин шляхом закріплення бажаної поведінки в тих чи інших галузях чи інститутах права. Регулятивно-статична функція закріплює суспільний порядок в соціально неоднорідному суспільстві. Регулятивно-динамічна — забезпечує динамічний розвиток громадянського суспільства.

Охоронна функція спрямована на охорону відповідної системи суспільних відносин, на забезпечення їх недоторканності з боку правопорушників, на недопущення правопорушень, зменшення або усунення їх з повсякденного життя. § 4. Поняття системи права як внутрішньої його організації Регулювання і охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему. Система права — це внутрішня форма права, що має об'єктивний характер своєї побудови, який відображається

в єдності і узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами і нормами права. Право як елемент правової системи складається з багатьох правових норм. Щоб правильно вибрати ту чи іншу правову норму при їх реалізації, треба знати, що вони об'єднуються не за випадковими ознаками, а між ними існують конкретна схожість і відмінності. Завдяки цій об'єктивній зумовленості

і характерним ознакам схожості, відмінностей правових норм усе право можна подати як певну систему. Об'сжтивна зумовленість права характеризується тим, що, мо-псрше, воно є явищем другорядним щодо економіки і входить до надбудови суспільства. По-друге, право включається її ширшу систему, що іменується правовою системою. Тому праву притаманні такі об'єктивні властивості: а) воно розвивається через правовідносини, які пород

жуються економічними відносинами, а вже потім установ- лнжггься чи санкціонуються державою; б) під впливом правовідносин і правосвідомості розви- ншотік'н не тільки норма права, право, а й правова система і нрамони надбудова; н) прино не слід зводити тільки до правових норм, його слід розглядати у взаємодії з іншими елементами правової ст геми (наприклад, правове регулювання і його механізм, правовідносини, правосвідомість та

ін.); і) система норм права с елементом системи правового регулювання, взаємодії об"єктивного і суб'єктивного права, правовідносин і правосвідомості. Водночас у правових дже- релах існують і антисистемні тенденції (наприклад, конкуренція норм права та ін.); д) ступінь розвинутості системних властивостей права багато в чому залежить від розвинутості всієї правової системи. Це означає, що систему права слід вивчати в межах певної правової системи.

До основних ознак системи права слід віднести: а) розподіл усієї сукупності норм права на взаємозв'я зані між собою правові комплекси, галузі, підгалузі, інсти^ тути права; б) єдність і узгодженість норм права між собою, ща складають систему права; в) об'єктивний характер побудови цієї системи. Таким чином, для будь-якої держави право функціонує як єдина, юридично цілісна, внутрішньо узгоджена система загальнообов'язкових правил поведінки.

Важливою стороною такої внутрішньої узгодженості є структура права як закономірна організація його елементів. Структуру права можна розглядати по-різному; наприклад, як приватне і публічне право, об'єктивне і суб'єктивне право, матеріальне і процесуальне право та ін. § 5. Правова норма як елемент системи права Первинною ланкою системи права є нормативно-правовий припис (норма права).

Це загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки суб'єкта права, що містить в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин. Ознаки норми права, що відрізняють її від індивідуаль- но-правового припису: а) узагальнює типові, тобто такі, що неодноразово по вторюються, життєві ситуації; б) розрахована на невизначену кількість

суспільних відносин; в) адресована неперсоніфікованому колу суб'єктів, до зволяє окреслити межі поведінки усіх суб'єктів, що підпа дають під таку ситуацію; г) діє в часі і просторі, за колом осіб безперервно; д) чинність дії правової норми припиняється чи скасо вується уповноваженими суб'єктами. Стаття нормативно-правового акта виступає зовнішньою формою норми права і нормативно-правового припису як цілісного, логічно завершеного державногвяадного