Методиканаписання
наукової статті.
Науково-дослідна таінноваційна робота студентів є найважливішим аспектом формування особистостімайбутнього вченого та фахівця високої кваліфікації, слугує потужним засобомселективного відбору кадрів для підготовки молодих учених, збереження івідновлення наукових шкіл. У Чернівецькому національному університеті студентимають можливість не лише набувати знання та високу професійну кваліфікацію, алей розвивати свої інтелектуальні здібності та лідерські якості.
Науково-дослідна роботастудентів є однією з найважливіших форм навчального процесу. Науковілабораторії і гуртки, студентські наукові товариства і конференції, – все цедозволяє студенту почати повноцінну наукову роботу, знайти однодумців по ній, зякими можна порадитися і поділитися результатами своїх досліджень.Дослідницькою роботою займаються всі студенти вузів. Написання рефератів,курсових, дипломних робіт неможливе без проведення певних, навіть найпростішихдосліджень. Але ґрунтовна наукова робота, займатися якою студента не зобов’язуєнавчальний план, захоплює лише частину. Студент, який займається науковоюроботою, відповідає лише за себе; лише від нього залежить тема дослідження,терміни виконання, а також, що досить важливо, чи буде робота використанавзагалі. Витрачаючи свій вільний час, студент розвиває такі важливі длямайбутнього дослідника якості, як творче мислення, відповідальність та вміння відстоювативласну точку зору.
При виборі напрямкунауково-дослідницької роботи по-перше треба врахувати, що пошуково-дослідницька тема повинна бути:
а) актуальною якз практичної, так і з теоретичної точок зору;
б) посильною длявиконання за період 2-3- річної роботи в МАН;
в) перспективноюдля подальшого продовження роботи в цьому напрямку у студентському науковомутоваристві;
г) достатньозабезпеченою відповідним первинним матеріалом;
д) безумовно,цікавою для дослідника, що стимулює пошукову ініціативу.
Намітьте план та етапиосновних заходів подальшої роботи над темою. Для їх реалізації передбачте:
— обґрунтування теми,вибір об’єкта і визначення мети дослідження;
— добір і аналізнаукової літератури з обраної теми, розробка гіпотези;
— складання плану таструктури роботи, розробка програми і методики дослідження;
— створення своєїкартотеки, проведення науково-дослідницького експерименту в лабораторіях,пошукових експедиціях, партіях тощо;
— по можливостістворення своєї експериментальної бази;
— використанняінформації міжнародної мережі INTERNET та ін.;
— проведеннядослідження і узагальнення його результатів, висновки;
— оформленняпошуково-дослідницької роботи;
— рецензування роботи,захист одержаних результатів.
Написання науковоїстатті вимагає передусім чіткого уявлення про рівень розробки досліджуваноїтеми в науці. Ось тому потрібно ознайомитись із основною літературою, щостосується обраної теми (монографії, статті). Пошукові цієї літературидопоможуть систематичний та алфавітний каталоги, а також різноманітнібібліографічні покажчики. Літературу доцільно записувати на окремі картки чи взошиті, зазначаючи всі дані про працю — прізвище та ініціали автора, назвумонографії, статті чи збірника статей, тез, місце, рік видання, назвувидавництва чи журналу, кількість сторінок, короткий зміст або цитати.
Посилює достовірністьодержаних результатів комбіноване використання джерел різних типів, але дужеважливо, щоб ці джерела точно відповідали поставленим завданням і співвідносилисьіз темою наукової роботи. Фактичний матеріал із лінгвістики найзручнішезаписувати на окремих картках із обов’язковим закінченням джерела (назва твору,журналу, газети, словника і сторінки тощо). Записаний на картки фактичнийматеріал зручно аналізувати, класифікувати. Результати проведених експериментівможуть подаватись у графіках, таблицях, формулах. Без цього неможлива,наприклад, жодна робота природничо-математичного циклу.
Традиційно структуранаукової роботи містить такі компоненти: вступ, основну частину, висновки,список використаної літератури. Можливі також список умовних скорочень, списоквикористаних джерел і додатки. Для зручності користування зміст доцільноподавати відразу після титульної сторінки роботи із зазначенням сторінок.Зауважимо: він може бути оформлений як простий чи розгорнутий план.
Наукова стаття – одиніз основних видів наукової роботи. Вона містить виклад проміжних або кінцевихрезультатів наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме питання за темоюдисертації, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбаннямфахівців
Наукова статтяподається до редакції в завершеному вигляді відповідно до вимог, якіпублікуються в окремих номерах журналів або збірниках у виглядів пам’яткиавторам.
Оптимальний обсягнаукової статті – 6-12 сторінок (0,5 – 0,7 друк. арк.).
Рукопис статті, якправило, має містити повну назву роботи, прізвище та ініціали автора, анотацію(на окремій сторінці), список використаної літератури. Стаття має простуструктуру, її текст, як правило, не поділяється на розділи і підрозділи.
Умовно в тексті можнавиділити такі структурні елементи.
1. Вступ –постановка наукової проблеми, її актуальність, зв’язок з найважливішимизавданнями, що постають перед Україною, значення для розвитку певної галузінауки або практичної діяльності (1 абзац або 5-10 рядків);
2. Основні(останні за часом) дослідження і публікації, на які спирається автор; сучасніпогляди на проблему; труднощі при розробці даного питання, виділенняневирішених питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття (0,5 –2 сторінки машинописного тексту через два інтервали);
3. Формулюваннямети статті (постановка завдання) – висловлюється головна ідея даноїпублікації, яка суттєво відрізняється від сучасних уявлень про проблему,доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення донаукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей абоуточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає зпостановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з теми (1 абзац, або5-10 рядків).
4. Виклад змістувласного дослідження – основна частина статті. В ній висвітлюються основніположення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отриманінаукові факти, виявлені закономірності, зв’язки, тенденції, програмаексперименту, методика отримання та аналіз фактичного матеріалу, особистийвнесок автора в досягнення і реалізацію основних висновків тощо (5-6 сторінок).
5. Висновок, вякому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їхзначення для теорії і практики, суспільна значущість; коротко накреслюютьсяперспективи подальших розвідок з теми (1/3 сторінки).
Жанр наукової статтівимагає дотримання певних правил:
• У правомуверхньому куті розміщуються прізвище та ініціали автора; за необхідностівказуються відомості, що доповнюють дані про автора;
• Назва статтістисло відбиває її головну ідею, думку (якомога менше слів, краще – до п’яти);
• Ініціалиставлять перед прізвищем;
• Слід уникатистилю наукового звіту чи науково-популярної статті;
• Недоцільноставити риторичні запитання; мають переважати розповідні речення;
• Не слідперевантажувати текст цифрами 1, 2 та ін. При переліках тих чи інших думок,положень; перелік елементів, позицій слід починати з нового рядка,відокремлюючи їх одне від одного крапкою з комою;
• У текстіприйнятним є використання різних видів переліку: спочатку, на початку, спершу,потім, далі, нарешті; по-перше, по-друге, по-третє; на першому етапі, надругому етапі.
• Цитати встатті використовуються дуже рідко; необхідно зазначити основну ідею, а післянеї в дужках указати прізвище автора, який уперше її висловив;
• Усі посиланняна авторитети подаються на початку статті, основний обсяг статті присвячуютьвикладу власних думок; для підтвердження достовірності своїх висновків ірекомендацій не слід наводити висловлювання інших учених, оскільки це свідчить,що ідея дослідника не нова, була відома раніше і не підлягає сумніву;
• Стаття маєзавершуватися конкретними висновками і рекомендаціями.
Рукопис статтіпідписується автором і подається до редакції у двох примірниках. У разінеобхідності до неї додається дискета.
Особливо цінними єстатті, опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.Обов’язковою вимогою до наукових публікацій здобувача є відображення в нихосновних наукових результатів дисертації, а також наявність в одному випускужурналу не більше однієї статті здобувача за темою дисертації.
Статті,, опублікованідо появи відповідних Переліків ВАК України, вважаються лише такими, щододатково відображають наукові результати.
Кожний дослідник прагнедовести результати своєї праці до читача. Підготовка публікації – процесіндивідуальний. Одні вважають за необхідне лише коротко описати хід дослідженняі детально викласти кінцеві результати. Інші дослідники поступово вводятьчитача у свою творчу лабораторію, висвітлюють етап за етапом, докладнорозкривають методи своєї роботи. Висвітлюючи весь дослідницький процес відтворчого задуму до заключного його етапу, підбиваючи підсумки, формулюючивисновки і рекомендації, учений розкриває складність творчих пошуків. Припершому варіанті викладу автор зважає на порівняно вузьке коло фахівців. Вінкористується ним при написанні монографії, статті. Він дає змогу краще оцінитиздібності науковця до самостійної науково-дослідницької роботи, глибину йогознань та ерудицію.
Суттєвою підмогою впідготовці публікацій стане володіння дослідником певною сумою методичнихприйомів викладу наукового матеріалу.
Використовують такіметодичні прийоми викладу наукового матеріалу:
• послідовний;
• цілісний (знаступною обробкою кожної частини, розділу);
• вибірковий(частини, розділи пишуться окремо за будь-якою послідовністю). Залежно відспособу викладу різним буде темп і кінцевий результат.
Послідовний викладматеріалу логічно зумовлює схему підготовки публікації формулювання задуму іскладання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів; групуванняматеріалів; редагування рукопису. Перевага цього способу полягає в тому, щовиклад інформації здійснюється в логічній послідовності, що виключає повтори тапропуски.
Його недоліком єнераціональне використання часу. Поки автор не закінчив повністю черговийрозділ, він не може перейти до наступного, а в цей час матеріал, що майже непотребує чистового опрацювання, чекає на свою чергу і лежить без руху.
Цілісний спосіб – ценаписання всієї праці в чорновому варіанті, а потім обробка її в частинах ідеталях, внесення доповнень і виправлень. Його перевага полягає в тому, щомайже вдвічі економиться час при підготовці білового варіанта рукопису. Разом зтим є небезпека порушення послідовності викладу матеріалу.
Вибірковий викладматеріалу часто використовується дослідниками. В мірі готовності матеріалу надним працюють у будь-якій зручній послідовності. Необхідно кожний розділдоводити до кінцевого результату, щоб при підготовці всієї праці їх частинибіли майже готові до опублікування.
Кожний дослідниквибирає для себе найпридатніший спосіб для перетворення так званого чорновоговаріанта рукопису в проміжний або біловий (остаточний).
У процесі написаннянаукової праці умовно виділяють такі етапи: формулювання задуму і складанняпопереднього плану; відбір і підготовка матеріалів; групування матеріалів;опрацювання рукопису.
Формулювання задумуздійснюється на першому етапі. Слід чітко визначити мету даної роботи; на якеколо читачів вона розрахована; які матеріали в ній подавати; яка повнота іґрунтовність викладу передбачається; теоретичне чи практичне спрямування; якіілюстративні матеріали необхідні для розкриття її змісту. Визначається назвапраці, яку потім можна коригувати.
На етапі формулюваннязадуму бажано скласти попередній план роботи. Інколи необхідно скластиплан-проспект, який вимагає видавництва разом із замовленням на видання.План-проспект відбиває задум праці і відтворює структуру майбутньої публікації.
Відбір і підготовкаматеріалів пов’язані з ретельним добором вихідного матеріалу: скорочення добажаного обсягу, доповнення необхідною інформацією, об’єднання розрізненихданих, уточнення таблиць, схем, графіків. Підготовка матеріалів можездійснюватися з будь-якою послідовністю, окремими частинами, без ретельногостилістичного відпрацювання. Головне – підготувати матеріали в повному обсязідля наступних етапів роботи над рукописом.
Групування матеріалу –вибирається варіант його послідовного розміщення згідно з планом роботи.
Гранично полегшує цейпроцес персональний комп’ютер. Набраний у текстовому редакторі твір можнанеобхідним чином структурувати. З’являється можливість побачити кожну з частинроботи і всю в цілому; простежити розвиток основних положень; домогтисяправильної послідовності викладу; визначити, які частини роботи потребуютьдоповнення або скорочення. При цьому всі матеріали поступово розміщують уналежному порядку, відповідно до задуму. Якщо ж комп’ютера немає, торекомендується кожний розділ писати на окремих аркушах або картках з однієїсторони, щоб потім їх можна було розрізати і розмістити в певній послідовності.
Паралельно згрупуванням матеріалу визначається рубрикація праці. Тобто поділ її на логічнопідпорядковані елементи – частини, розділи, підрозділи, пункти. Правильністьформулювань і відповідність назв рубрик можна перевірити на комп’ютері. Заінших умов це можна зробити через написання заголовків на окремих смугахпаперу. Спочатку вони розкладаються в певній послідовності, а потімприклеюються до відповідних матеріалів.
Результатом цього етапує логічне поєднання частин рукопису, створення його чорнового макета. Якийпотребує подальшої обробки.
Опрацювання рукописускладається з уточнення його зміст, оформлення і літературної правки. Цей етапще називають роботою над біловим рукою сом.
Шліфування текстурукопису починається з оцінки його змісту і структури. Перевіряється і критичнооцінюється кожний висновок, кожна формула таблиця, кожне речення, окреме слово.Слід перевірити, наскільки назва роботи і назви розділів і підрозділіввідповідають їх змісту, наскільки логічно і послідовно викладено матеріал.Доцільно ще раз перевірити аргументованість основних положень, наукову новизну,теоретичну і практичну значущість роботи, її висновки і рекомендації. Слід матина увазі, що однаково недоречними є надмірний лаконізм і надмірна деталізація увикладі матеріалу. Допомагають сприйняттю змісту роботи таблиці, схеми,графіки.
Наступний етап роботинад рукописом – перевірка правильності його оформлення. Це стосуєтьсярубрикації посилань на літературні джерела, цитування, написання чисел, знаків,фізичних і математичних величин, формул, побудови таблиць, підготовкиілюстративного матеріалу, створення бібліографічного опису, бібліографічнихпокажчиків. До правил оформлення друкованих видань висовуються специфічнівимоги, тому слід керуватися державними стандартами, довідниками, підручниками,вимогами видавництв і редакцій.
Заключний етап – целітературна правка. Її складність залежить від мовностильової культури автора.Одночасно з літературною правкою автор вирішує, як розмістити текст і якіпотрібні в ньому виділення.
Слід зважати на те, щонаписану від руки роботу важко редагувати. В машинописному або комп’ютерномутексті легше виявити упущення і недогляди.
Додаток
Основні вимоги дооформлення
науково-дослідницькихробіт членів МАН України
1. Загальні положення
1.1.Тематиканауково-дослідницьких та експериментальних робіт не обмежується. Робота повиннавідповідати правилам оформлення дисертаційного дослідження – Державний стандартУкраїни. ДСТУ 3008-95 ”Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура іправила оформлення” (Бюлетень ВАК України, Спецвипуск, 2000).
1.2. Назва науковоїроботи повинна бути лаконічною, короткою, відповідати суті вирішеної науковоїпроблеми /задачі/, вказувати на мету дослідження та його завершеність. У назвіне слід використовувати ускладнену термінологію.
1.3. Кожна роботаповинна ґрунтуватися на певній науковій та експериментальній базі і міститипосилення на відповідну літературу, її перелік, відображати власну позиціюдослідника. У випадках використання запозичених матеріалів з наукових праць,досліджень без посилання на їх авторів науково-дослідницька робота знімається зконкурсу-захисту незалежно від стану проходження.
1.4. Змістнаукової роботи необхідно викладати стисло; аргументовано, уникати бездоказовихтверджень.
1.5. Роботуподають на Всеукраїнський конкурс наукових робіт членів МАН України /ІІ-ІІІетапи/ у твердому переплетенні.
1.6. Захистздійснюється на основі другого примірника науково-дослідницької роботи. Поданіучасниками конкурсу-захисту науково-дослідницькі роботи розглядаються якавторські і такі, в яких достовірність наведених результатів та можливістьопублікування завірені науковими керівниками.
Роботи, тема і зміст,які не відповідають профілю секції, до участі в конкурсі-захисті недопускаються.
2. Структура науковоїроботи
Наукова роботаобов’язково має містити оцінки, рецензії відповідних фахівців (досвідченоговчителя, науковця, спеціаліста певної галузі).
2.1. Наукова роботаповинна мати:
— титульний аркуш(зразок див. у додатку );
— зміст;
— перелік умовнихпозначень (при необхідності);
— вступ;
— основну частину;висновки;
— список використанихлітературних джерел, додатки (при необхідності).
Робота повинна бутивиконана з дотриманням Закону України ”Про мови ...”.
3. Вимоги до змістунаукових робіт
3.1. Титульний аркуш міститьназву міністерства, територіальне відділення МАН, а також відомості про базовийнауковий, вищий, або інший навчальний заклад, у якому виконана наукова робота,прізвище, ім’я, по батькові автора, його звання (кандидат у члени МАН, дійснийчлен МАН України), назву наукової роботи, науковий ступінь, вчене звання,прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника (чи консультанта), село, місто(область), рік подання на конкурс.
3.2. Зміст
Зміст — це друга післятитульного аркуша сторінка, в якому визначена структура (план) наукової роботиз назвами розділів, підрозділів та номерів початкових сторінок.
3.3. Перелік умовнихпозначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності). У випадкувживання у науковій роботі специфічної термінології або маловідомих скорочень,нових символів і т.ін., після другої сторінки (змісту) необхідно навести їхперелік окремою сторінкою. Перелік слід друкувати двома колонками за абеткою:зліва, у першій колонці — скорочення, справа — розшифровку.
3.4. Вступ.
У вступі необхіднорозкрити актуальне значення теми (проблеми) та стан її вивчення.
Після визначенняактуальності проблеми наукової роботи формулюється мета та завданнядослідження, обґрунтовується важливість його проведення. Не слід формулюватимету як «Досягнення...», «Вивчення...», тому що ці словавказують на засіб досягнення мети, а не саму мету.
При обґрунтуваннінаукової новизни отриманих результатів необхідно аналітично довести їхвідмінність від тих результатів, які були відомі раніше.
У вступі потрібно відобразитипрактичне або теоретичне значення наукової роботи, особливо для розвитку(пізнання) відповідних галузей науки, техніки, виробництва, культури в окремомурегіоні або в Україні.
Крім того,повідомляється про те, на яких конкурсах, зборах, науково-практичнихконференціях, інших заходах оприлюднені результати досліджень (апробаціярезультатів). Якщо за наслідками наукового дослідження є публікації вучнівській пресі, різних регіональних виданнях, обов’язково вказується їхкількість.
3.5. Основначастина.
Основна частинанаукової роботи складається з розділів, а також підрозділів, пунктів,підпунктів. Кожний розділ починають із нового рядка, ілюстрації допоміжногохарактеру, протоколу випробувань; опису алгоритмів і програм вирішення задач наЕОМ і т.ін.
4. Правила оформленнянаукової роботи
4.1. Загальнівимоги.
Роботи подаються удрукованому вигляді на одній стороні аркуша білого паперу формату А4(210х297мм); подвійний інтервал, береги — лівий 20 мм, правий — 10 мм, верхній- 20 мм, нижній — 20 мм. Шрифт Times New Roman. Розмірні показники друку: водному рядку 60 знаків з урахуванням пропусків між словами. Абзацний відступ3-5 інтервалів. На одній сторінці суцільного тексту 40 — 42 рядки. Заголовкивідокремлюються від тексту зверху і знизу інтервалами. Обсяг наукової роботи неповинен перевищувати 30 друкованих сторінок
Заголовки структурнихчастин наукової роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХСКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ»,«СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкуються великимилітерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькимилітерами (перша — велика) з абзацу (5 знаків). Крапка в кінці заголовка неставиться.
Кожну структурнучастину наукової роботи слід починати з нової сторінки.
4.2. Нумерація.
Нумерація сторінок,розділів, підрозділів, пунктів, малюнків, таблиць, формул здійснюєтьсяарабськими цифрами без знака №..
Першою сторінкоюнаукової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумераціїсторінок, але на ньому номер сторінки не проставляється. На наступних сторінкахїх номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Зміст, перелік умовнихпозначень, вступ, висновки, список використаних джерел не нумерують.
Номер розділу необхіднопроставляти після слова «розділ», після номера крапку не ставити,потім з нового рядка друкують заголовок розділу.
Підрозділи нумеруютьсяу межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу іпорядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад 2.3. (третійпідрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.Пункти нумерують у межах кожного підрозділу (за такими ж правилами).
4.3. Ілюстрації.
Ілюстрації (карти,схеми, фотографії, діаграми, креслення) та таблиці необхідно подавати післятексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.
Ілюстрації позначаютьсловом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключеннямілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстраціїскладається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якимиставиться крапка, наприклад, «Рис. 1.2.» (другий рисунок першогорозділу). Номер рисунку, його назва та пояснювальні підписи розміщуютьпослідовно під ілюстрацією.
4.4. Таблиці нумеруютьпослідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу,наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу), тарозміщують цей напис у правому верхньому куті над відповідним заголовкомтаблиці.
4.5. Формули.
Пояснення значеньсимволів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою втій послідовності, в якій наведені у формулі. Значення кожного символу тачислового коефіцієнта треба подавати з нового рядка.
Рівняння та формулитреба виділяти з тексту вільними рядками (вище та нижче кожної формули...).Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знакарівності (-) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (*) і ділення (:).
4.6. Посилання.
При написанні науковоїроботи необхідно посилатися на джерела, що дає змогу відшукати документи іперевірити достовірність відомостей про цитування документа. Посилатися слід наостанні видання публікації.
В тексті науковоїроботи посилання на джерела слід зазначати порядковим номером за перелікомпосилань, виділеним квадратними дужками, наприклад, "… в роботах[1-4]...".
Можливе посилання увиносках, при цьому оформлення посилань повинно відповідати йогобібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.
Приклад:
Цитата в тексті:"….Допускається наводити посилання ...6і". Відповідне поданнявиноски:
1) 6 Пономаренко Л. А.,Маликов А. 3. Алгоритми управлення //Автоматика и телемеханика. — 1992. — №6. — С.34-38. У розділі «Список використаних джерел» необхідно йогоописати у переліку посилань:
6. Пономаренко Л.А.,Маликов А.З. Алгоритми управлення //Автоматика и телемеханика. — 1992.-№6.-С.34-38.
4.7. Списоквикористаних джерел.
Список використанихджерел необхідно складати згідно з державним стандартом у порядку появи утексті (або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (якщоавторів більш, ніж 3).
4.8. Додатки.
Додатки слід оформлятина наступних після списку літературних джерел сторінках, при цьому кожнийдодаток необхідно наводити з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок,який друкується угорі (симетрично до тексту сторінки) з великої літери.
Наукова роботаобов’язково підлягає оцінці відповідними фахівцями (досвідченим вчителем,науковцем, спеціалістом певної галузі).
Учасникиконкурсу-захисту разом з роботою подають тези цієї роботи відповідно до зразката завірену довідку наукового керівника, що підтверджує авторство,достовірність наведених результатів та можливість опублікування.
Учасникконкурсу-захисту зобов’язаний подати тези своєї роботи. Перед тезамизазначається: назва роботи; ініціали та прізвище автора та наукового керівника;назва територіального відділення МАН; базового позашкільного закладу; названавчального закладу; клас; населений пункт.
Тези роботи подаються удрукованому вигляді та обов’язково на електронних носіях – дискета 3,5 дюйма,текст обсягом 1 сторінка формату А4, набраному в текстовому редакторі Word,шрифтом Times New Roman, розміром 14 р. з полуторним міжрядковим інтервалом.Всі береги (поля), за винятком нижнього – 25 мм.
Роботи і тези повинні бути виконані державною мовою.
Список використаноїлітератури:
1. Активізаціясамостійної роботи студентів по політичній економії/Колектив авторів//Видавництво Воронежського університету, 1985.
2. Макаренко А. З.«Педагогічна поема», Москва, 1988.
3. Самостійнаробота студентів у вузі / Коллектив авторів//Видавництво Саратовськогоуніверситету, 1982.
4. Тези доповіді івиступів на міжвузівській науково-методичній конференції по суспільнимнаукам(3-5 лютого 1969 року. Секція політичної економії) /ВидавництвоМосковського університету, 1969.
5. Фіцула М. М.«Педагогіка вищої школи», 2006.
6. Шейко В.М.,Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності:Підручник. – 2-ге вид., переро. І доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – С.264-267,276-278.