Етап узагальнення та апробації результатів дослідження

Тема роботи: Етап узагальнення та апробації результатівдослідження
Мета роботи: Охарактеризувати етап узагальнення таапробації результатів дослідження

План роботи:
1. Вступ
2. Узагальненнярезультатів дослідження:
2.1 Узагальненнярезультатів
2.2 Колективне обговорення
3. Апробаціярезультатів дослідження:
3.1 Рецензування
3.2 Експертиза
4. Висновок
5. Списоквикористаної літератури

1. Вступ
Науковідослідження – це вивчення явищ та процесів, аналіз впливу на них різноманітнихфакторів, вивчення взаємодій між явищами з метою отримання доказаних такорисних для науки і практики рішень з максимальним ефектом.
Метою науковогодослідження є вивчення конкретного об’єкту та всезагальне достовірне вивченняйого структури, характеристик з метою отримання та впровадження в практикукорисних для людини результатів.
Науково-досліднийпроцес – це чітко організований комплекс дій, направлених на отримання новихзнань, які розкривають сутність процесів та явищ в природі та суспільстві зметою використання практичної діяльності людей.
Будь-якийнауково-дослідний процес проходить три стадії: організаційна, дослідницька тазавершальна.
На завершальнійстадії провадиться літературний вклад висновків і пропозицій за результатамивиконаної роботи; апробація їх у колективі наукової організації, спорідненихорганізацій, наукової спільноти; рецензування та експертиза; дослідневпровадження; корегування, доопрацювання та реалізація кінцевих результатів.
вивченняявище науковий дослідний

2.Узагальнення результатів дослідження
2.1Узагальнення результатів
Узагальненнярезультатів дослідження становить літературне викладення результатів дослідження увигляді звіту про виконану науково-дослідну роботу (НДР), дисертації,монографії, статті, студентські науково-дослідні роботи тощо.
Основноюта в більшості випадків обов'язковою формою узагальнення результатівнауково-дослідної роботи є звіт. Звіт про НДР є основним документом, у якомувикладають вичерпні відомості про виконану роботу. Його складають виконавціробити. Матеріали звіту повинні бути опрацьовані й систематизовані згідно зметою дослідження. Не слід вміщувати до нього інформацію, що не має прямоговідношення до теми і завдань дослідження.
Загальнимивимогами до звіту є:
ü чіткістьпобудови;
ü логічнапослідовність викладення матеріалу;
ü переконливістьобґрунтування;
ü стислістьі точність формувань, що уможливлюють суб’єктивного та неоднозначноготлумачення;
ü конкретністьвикладення результатів роботи;
ü доказовістьвисновків та обґрунтованість рекомендацій.
Згідноз ДСТУ 3008-95 “Документація в сфері науки і техніки. Структура і правилаоформленні”, звіт про НДР повинен містити:
- титульнийаркуш;
- списоквиконавців;
- реферат;
- зміст;
- перелікумовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів;
- передмову;
- основнучастину;
- перелікпосилань;
- додатки.
Титульнийаркуш є першою сторінкою звітів і слугує повним джерелом бібліографічноїінформації, необхідної для опрацювання і пошуку документа.
Списоквиконавців вміщують безпосередньо за титульним аркушем. У ньому зазвичайнаводять імена або перші літери імен і прізвища авторів, їхні посади, вченіступені, вчені звання із зазначенням частини звіту, підготовленої конкретнимавтором.
Якщозвіт виконано одним автором, відомості про нього подають на титульному аркуші.
Рефератповинен стисло відбивати основний зміст НДР і давати читачеві достатнє уявленняпро доцільність вивчення всього звіту для отримання інформації, яка йогоцікавить. У рефераті наводять відомості про обсяг звіту, кількість частинзвіту, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, джерел і подають перелікключових слів. Текст реферату повинен відбивати подану у звіті інформацію ібажано в такій послідовності:
• об'єктдослідження або розробки;
• метароботи;
• методидослідження та апаратура;
• результатита їхня новизна;
• основніконструктивні, технологічні й техніко-експлуатаційні характеристики тапоказники;
• ступіньупровадження;
• взаємозв’язокз іншими роботами;
• рекомендаціїщодо використання результатів роботи;
• галузьзастосування;
• економічнаефективність;
• значущістьроботи та висновки;
• прогнозніприпущення про розвиток об'єкта дослідження або розробки.
Ключовихслів (словосполучень), що є визначальними для розкриття суті звіту, повинноміститися не більше ніж 15.
Перелікумовних позначень має містити всі прийняті в звіті малопоширені умовніпозначення, символи, одиниці, скорочення і терміни. Незалежно від цього запершої появи цих елементів у тексті звіту наводять їх розшифровку.
Увступі стисло викладають:
Ø  оцінку сучасного станупроблеми, відзначаючи практично вирішені завдання, прогалини знань, що існуютьу цій галузі, провідні фірми та провідних вчених і фахівців цієї галузі;
Ø  світові тенденції вирішенняпоставлених завдань;
Ø  актуальність роботи тапідстави для її виконання;
Ø  мету роботи та галузьзастосування;
Ø  взаємозв'язок з іншимироботами.
Наприкінцівступної частини розміщують передмову, якщо її передбачено. У ній подаютьсупровідні нотатки, що пояснюють певні аспекти роботи, простежують історичніумови для цієї роботи тощо.
Даліпереходять до викладення суті звіту – відомостей про предмет (об'єкт)дослідження або розробки, які є необхідними і достатніми для розкриття сутіцієї роботи (опис: теорії, методів роботи; характеристик і/або властивостействореного об’єкта; принципів дії об’єкта та основних принципів рішень, щодають уявлення про його устрій; метрологічного забезпечення та ін.) та їїрезультатів. Викладаючи суть звіту, особливу увагу приділяють новизні роботи, атакож питанням сумісності, взаємозамінності, надійності, безпеки, екології,ресурсозбереження. Якщо у звіті необхідно навести повні докази (наприклад,математичні – у звітах, що не мають безпосереднього відношення до предметаматематики) або подробиці дослідження, їх вміщують у додатках. Суть звітувикладають, поділяючи матеріал на розділи. Розділи можуть поділятися напідрозділи, пункти і підпункти. Кожен пункт і підпункт повинен міститизакінчену інформацію.
Якщоу звіті необхідно навести інформацію про нові аспекти роботи, інтерпретацію абокоментар до результатів і причин, на грунті яких роблять висновки ірекомендації, у звіт вводять окремий розділ або підрозділи, що можуть матидискусійний характер. Дискусійні підрозділи можуть також зводитися у розділ, вякому описуються результати роботи.
Завершуютьосновну частину висновки, в яких наводять оцінку отриманих результатів роботиабо її окремих етапів (негативних також) з урахуванням світових тенденційвирішення поставленого завдання; можливі галузі використання роботи;народногосподарську, наукову, соціальну значущість роботи.
Наоснові отриманих висновків можуть наводитися рекомендації, в яких окреслюютьподальші роботи, які вважають необхідними, приділяючи основну увагу пропозиціямщодо ефективного використання результатів дослідження чи розробки. Рекомендаціїповинні мати конкретний характер і бути повністю підтверджені звітною роботою.
Перелікпосилань містить бібліографічні описи в порядку, за яким вони вперше згадуютьсяу тексті. Порядкові номери описів у переліку є номерами посилань в тексті.Бібліографічні описи у переліку повинні відповідати чинним стандартам збібліотечної та видавничої справи.
Удодатках вміщують матеріал, який:
ü єнеобхідним для повноти звіту, але вміщення його до основної частини звіту можезмінити впорядковане та логічне уявлення про роботу;
ü не можебути послідовно розміщений в основній частині звіту через великий обсяг абоспособи відтворення;
ü може бутивилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців цієї галузі.
Удодатках можуть міститися:
- додатковіілюстрації або таблиці;
- матеріали,які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бутивнесені до основної частини (оригінали фотографій, мікроафіші; проміжніматематичні докази, формули, розрахунки; протоколи випробувань; висновокметрологічної експертизи; копія технічного завдання, програми робіт, договоручи іншого документа, що замінює технічне завдання; інструкції, методики, опискомп’ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.);
- додатковийперелік джерел, на які не було у звіті, але які можуть становити певнийінтерес;
- описнової апаратури і приладів, які використовувалися під час проведенняексперименту вимірів та випробувань.
Результативиконаної науково-дослідноїроботи можуть бути використані для складання рефератів, написання науковихстатей, монографій, дисертацій, підготовки доповідей на наукових конференціях,що дає змогу зробити їх набутком широкої наукової громадськості.
Рефератибувають двох видів: наукові та інформативні.
Науковийреферат – стисле уснеабо письмове викладення наукової теми (питання), складене на підставіпроведеного наукового дослідження, огляду одного або кількох літературних таінших джерел. У ньому зазвичай висвітлюють наукові дослідження, проведені авторомреферату, з викладенням поставленої гіпотези, системи доказів, експерименту таздобутих результатів, зазначають наукову новизну та практичне значення цихрезультатів. Так, науковий реферат, який складає студент під час виконанняНДРС, повинен висвітлювати одне з питань теми дослідження, наприклад залітературними джерелами. У ньому слід описати стан об'єкта дослідження,зазначити вади та висловити пропозиції щодо усунення їх. Закінчується рефератрезюме – коротеньким висновком з основних положень наукової теми (питання).
Інформативнийреферат – коротеньке письмове викладення однієї наукової праці, що висвітлюєстисло її зміст. Призначення його полягає в оперативному повідомленні науковихпрацівників і фахівців про досягнення науки й технічного прогресу. Текстінформативного реферату викладається у такій послідовності: тема, предмет(об'єкт), характер і мета роботи. У ньому слід зазначити ті особливості теми,які необхідні для розкриття мети та змісту роботи і методу проведення її.Описування методів доцільне в тому випадку, коли вони нові й становлятьособливий інтерес для цієї праці.
Текстирефератів повинні бути стислими і чіткими. Вживають лише ті синтаксичніконструкції, які властиві науковій мові, застосовують загальновідомутермінологію, Формули в рефераті подають лише в тих випадках, коли без них неможливапобудова реферату, якщо вони висвітлюють під сумки праці, викладеної впершоджерелі, або суттєво полегшують розуміння дослідження.
Основнимі наймасовішим видом друкованої інформації за результатами дослідження єжурнальна наукова стаття. Композиція наукової статті ґрунтується на логічномурозкритті наукової думки, мотивованому та дозованому розкритті фактів,поєднанні їх у певну систему. Для того щоб композиція стала справжнім засобомреалізації творчого наукового результату, автор повинен продумати її план утакій послідовності: заголовок, вступ, основна частина, висновок.
Заголовок– назва статті, що відображає її основну ідею і є важливим елементом їїструктури. Заголовок повинен бути не тільки змістовним, виразним, а йвідповідати змісту статті. Він повинен динамічно висвітлювати події, як це булоі під час вибору теми дослідження.
Вступє свого роду входженням у тему статті, де обґрунтовується актуальність питанняспособом порівняння нової і релевантної інформації, викладаються короткоістерія питання й гіпотеза дослідження.
Основначастина статті – кульмінація твору, де викладається суть досліджуваних явищ,наводиться система доказів наукової гіпотези, не запозиченої з ранішеопублікованих праць, а поставленої самостійно в процесі проведення дослідження.
Висновокмістить короткий підсумок результату проведеного дослідження, тобто є короткимрезюме змісту наукової статті. Це забезпечує чітку логічність і послідовністьнаукового повідомлення, яке повинно завершуватися резюме про можливістьпродовження дослідження цієї теми або вона вичерпала себе і необхідне широкевпровадження результатів проведеного дослідження.
Розробитиуніверсальний алгоритм роботи над рукописом статті досить важко, що пов'язанозі специфікою та індивідуальністю праці письменника, якою, по суті, і є роботанауковця під час підготовки публікації. Однак наведена загальна схемажурнальної статті може бути використана автором-початківцем як своєріднийшаблон. До цього можна додати деякі найзагальніші поради, засновані наавторському досвіді низки відомих вчених. У впорядкованому вигляді ці порадизводяться до такого.
1. Скластиробочий план статті, поділивши основну частину схеми-шаблону на 3-5 підрозділіві надавши їм короткі умовні заголовки-рубрики.
2. Згрупувати,опрацювати та вписати у відповідні розділи-рубрики необхідні дані з матеріалів виконаної НДР (звітів,лабораторних журналів, огляду літератури тощо).
3. Провестикритичний аналіз і перевірку зібраного матеріалу з метою усунення абообґрунтування знайдених суперечностей неузгодженості власних результатів івисновків з результатами і висновками інших дослідників.
4. Написатиперший, чорновий варіант статті, логічно й послідовно зістикувавши текстиокремих підрозділів і розділів. При цьому слід вилучити частину другоряднихматеріалів, якщо вони надмірно збільшують обсяг статті, переобтяжують їїфактичним матеріалом або надають їй багатопланового характеру. Ці матеріалиможуть бути використані як доробок для іншої статті з цього питання.
5. Провестисуто літературне опрацювання чорнового варіанта: досягти гармонійностівикладення матеріалу, відповідності визначеному обсягу статті, усунути вадистилю (научити штампи, канцеляризми, жаргонні технічні терміни тощо).
6. Якщо є можливість,дати статті «вилежатися» деякий час, після чого остаточновідшліфувати текст, видрукувати його в 3 — 5 примірниках.
7. Передатипримірник станірецензентові. Ним може бути науковий керівник студента чи аспіранта або просто досвідченішийколега, визнаний фахівець у цій галузі. Об'єктивно оцінити зауваженнярецензента, усунути виявлені ним вади і щодо суті, і щодо форми статті.
8. Оформитиостаточний варіант статті. Доповісти про її зміст на засіданні кафедри, нанауковому семінарі, науково-технічній раді тощо. У витягу з протоколу такогозаслуховування повинно бути зазначено, що стаття не містить матеріалів, якіможуть становити предмет винаходу, та відомостей, що не підлягають відкритомуопублікуванню.
9. Представитистаттю і витяг з протоколу до експертної комісії організації та отримати актекспертизи за встановленою формою.
10. Направитидо редакції журналу текст статті та ілюстрації (по 2 примірники), актекспертизи, авторські довідки та супровідний лист (по 1примірнику).
11. Отримавшиз редакції повідомлення про те, що статтю схвалено редакційною колегією і будеопубліковано в к-му номері журналу, доробити статтю за вимогами редакції(наприклад, скоротити обсяг, зменшити кількість малюнків, усунути неточності тощо) і повернутидо редакції у встановлений термін.
Цедеякі методичні й технічні прийоми роботи над рукописом на основних етапахпідготовки наукової статті до публікації. Треба зауважити, що по спішне опублікування«сирої» статті може спричинити у автора в подальшому відчуттяневдоволеності й незручності навіть через багато років. Однак слід уникати ізавчасних статей, і зволікання з публікаціями, бо публікація дає пріоритет вавторстві і створює практично необмежену аудиторію для науковця.
Монографія– спеціальне наукове дослідження, присвячене літературному викладенню однієїпроблеми. Монографія відрізняється від статті ширшою постановкою проблеми,аргументованістю роздумів, їх доказовістю, посиланням на докази (літературніджерела, показники роботи підприємств та ін.).
Монографіязазвичай має довідковий апарат: список використаної літератури, хронологічнийдовідник, тематичний або іменний покажчик.
Архітектонікамонографії виражена самостійними структурними підрозділами, які маютьзаголовки, певну систему кодування таблиць, рисунки схем та ін. Заголовки іпідзаголовки розділів, параграфів повинні мати динамічне викладення матеріалу дослідження.Параграфи в разі потреби поділяють на пункти.
Заголовкиструктурних частин монографії обов'язково повинні розкривати зміст; їх можна такожзаповнювати підзаголовком.
Робитивисновки після кожної частини розділу, параграфа не обов'язково, а сліднаводити коротеньке резюме, яке посилює сприйняття викладеного матеріалу.
Висновокє обов'язковою частиною монографії. У ньому викладають результати дослідження,формулюють проблеми, які потребують подальшої розробки. Наприкінці монографіївміщують список використаної літератури, додатки, умовні позначення та іншіатрибути наукового апарату. Література з теми дослідження має пізнавальнезначення, тому до списку слід включати статті, які містяться у збірникахнаукових записок, звіти із закінчених науково-дослідних тем, виконаних іншимидослідниками. Ці звіти зазвичай зберігаються в бібліотеці організації, де вонибули виконані, і є власністю вузького кола фахівців.
Дисертаціяза обраною темою дослідження не відрізняється архітектонікою від монографії.Вона має лише інше функціональне призначення. Дисертація – кваліфікаційнанаукова робота в певній галузі знань, яка містить сукупність науковихрезультатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, і засвідчуєособистий внесок автора в науку та його здобутки як науковця. Основоюдисертації є виконані та опубліковані наукові праці, відкриття або великівинаходи, впроваджені у виробництво машини або технологічні процеси. Для оперативного ознайомленняз основним змістом, результатами, висновками і рекомендаціями автора дисертаціїскладається автореферат, де висвітлюється його внесок у розроблення обраноїпроблеми, ступінь новизни і практична значущість результатів дослідження.
Розглянутірізновиди наукових праць, літературно узагальнюючі результати виконаногодослідження мають анотацію – коротке викладення змісту статті, реферату,монографії, дисертації. В анотації дається характеристика твору з поглядузмісту, призначення, форми та інших особливостей. Відомості про зміст ізначення праці, її автора в анотації мають рекомендаційний характер.
Анотаціяміститься в книжках, брошурах, тематичних планах і рекламних матеріалах, атакож у бібліографічних посібниках, друкованих картках. На початку анотаціїнаводиться бібліографічний опис твору.
Ванотації зазначають, що нового є в цьому творі порівняно з іншими у разіпотреби подають також відомості про автора. Обов'язково зазначають, на якихфахівців розраховане цей твір.
Трохиінша методика підготовки доповіді на науково-практичній конференції. Пландоповіді практично аналогічний плану статті. Але специфіка усної мови приводитьдо суттєвих змін і форми, і змісту. У підготовці доповіді треба врахувати, щовелика частина інформації міститься в демонстраційному матеріалі (плакати,слайди тощо). На демонстраційні матеріали зазвичай виносять: математичніпостановки, метод вирішення, алгоритми, структуру системи, схему експерименту,виявлені залежності в формі таблиць або графіків та ін., тому доповідь повиннамістити коментарії ( але не повторення) до ілюстративного матеріалу. Це дає змогуна 20-30 % скоротити доповідь.
Упідготовці доповіді треба враховувати, що за 10 хвилин людина може прочитатиматеріал, який міститься на чотирьох сторінках друкованого тексту (через дваінтервали). Тому обсяг доповіді зазвичай менший від обсягу статті. Крім того, доповідачповинен реагувати на попередні виступи за темою його доповіді. Корисним єполемічний характер доповіді: це підвищує зацікавленість слухачів та їхнюактивність.
Невід’ємнимелементом будь-якої науково-дослідної роботи, що потребує обов’язковогододаткового оформлення, є винахідницька діяльність про результати НДР – новітехнологічні процеси та агрегати, матеріали та сполуки, пристрої та конструкції– можуть становити предмет винаходу або відкрити. Закони України про промисловувласність дають таке визначення поняття винаходу.
Винахід(корисна модель, промисловий зразок) – результат творчої діяльності в будь-якійсфері згідно з технологією або художнім конструюванням.
ЗаконодавствомУкраїни встановлено, що об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій,речовина, штам мікроорганізмів, культура клітин рослини або тварини), спосіб, аоб'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою. Об'єктомпромислового зразка можуть бути форма, малюнок або забарвлення чи їхнєпоєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу й призначені длязадоволення естетичних та ергономічних потреб.
Заявкана отримання патенту (охоронного документа) на винахід (корисну модель) повиннамістити:
ü заяву провидачу патенту України на винахід (корисну модель);
ü описвинаходу (корисної моделі);
ü формулувинаходу (корисної моделі);
ü кресленики(якщо на них є посилання в описі);
ü реферат.
Узаяві про видачу патенту необхідно зазначити заявника, його адресу тавинахідника.
Описвинаходу повинен розкривати суть винаходу настільки повно і зрозуміло, щоб йогоміг здійснити фахівець у відповідній галузі. Опис має суворо обов'язковуструктуру і повинен містити:
—  описвинаходу і клас міжнародної патентної класифікації, до якого він. на думкузаявника, має бути включеним;
—  галузьтехніки, якої стосується винахід та сфера його використання;
—  характеристикианалогів і прототипу винаходу із зазначенням їх вад;
—  мету,суть та якісні ознаки винаходу;
—  перелікілюстративного матеріалу;
—  прикладиконкретного виконання або реалізації винаходу (економічна або іншаефективність);
—  формулувинаходу.
Формулавинаходу – це стисле, складене у вигляді анотації за встановленими правилами іформою викладення суті технічного рішення як єдиної сукупності ознак,необхідних для його здійснення. Формула повинна характеризуватися лаконічністю,загальністю, повнотою, визначеністю та відповідати умові єдиності винаходу.Лаконічність формули потребує гранично стислого визначення винаходу. Загальністьпередбачає визначення прав винахідника в якомога ширших межах. Повнота формулизалежить від включення до неї всіх суттєвих ознак, ще становлять винахід.Єдиність потребує, щоб формула стосувалася одного і тільки одного винаходу.
Рефератскладається тільки з інформаційною метою і не може використовуватися длятлумачення або уточнення формули винаходу.
Процесвинахідництва складний і багатогранний, він потребує глибокої спеціальноїпідготовки і досвіду. Тому дослідник-початківець повинен докладно ознайомитисяз основними правилами і методами винахідницької діяльності, складанням заявок іформул, а також технічними, процедурними і правовими питаннями оформлення тазахисту прав на винахід. Це передбачає вивчення спеціальної літератури,законодавчих і нормативних актів у цій галузі, консультації та допомогукваліфікованих фахівців – патентознавців.
Аналогічнівимоги законодавство України висуває для оформлення заявки на промисловийзразок, тільки пакет документів у цьому разі повинен містити комплектфотознімків із зображенням виробу (його макета, малюнка), які дають повнеуявлення про його зовнішній вигляд.
Упроцесі виконання науково-дослідної роботи вчений може зробити відкриття –встановити раніше невідомі об'єктивно існуючі закономірності, властивості чиявища матеріального світу, що вносять докорінні зміни в рівень пізнання.Відкриття лежить в основі науково-технічної революції, надає принципово новогоспрямування науці і техніці, революціонує суспільне виробництво. Тому дужеважливо закріпити пріоритет науковця та держави законодавчо.
Радянськезаконодавство визнавало відкриття об'єктом соціально-правової охорони. В Українінині теж провадиться робота із запровадження законодавчих та нормативних актівз патентної охорони відкриття. Крім того, у межах СНД можливе звернення доросійських органів з реєстрації відкриття, в яких ця робота триває, зберігаючиспадкоємність з колишнім СРСР.
Заявкана видачу диплома на відкриття в такому разі подається до Всеросійськогонауково-дослідного інституту державної патентної експертизи (ВНДІДПЕ) самимавтором (співавторами) чи його спадкоємцями або організацією, в якій працюєавтор (співавтори). Заявка повинна стосуватися тільки одного відкриття імістити такі документи:
- заяву провидачу диплома про відкриття;
- описвідкриття;
- матеріали,що ілюструють відкриття (фотознімки, графіки, схеми, кресленики тощо), якщо вонинеобхідні;
- документи,що підтверджують пріоритет відкриття, якщо його сутність була відома до подачізаявки;
- справупро творчу участь кожною із співавторів у встановленні відкриття;
- анотаціюопису відкриття;
- висновоквченого (науково-технічної ради) організації-заявителя і, за необхідності,висновок інших компетентних органів про достовірність і значущість відкриття;
- висновокекспертної комісії з питання публікації відкриття.
Описвідкриття класифікується за УДК і містить такі розділи: докази достовірностівідкриття; область його наукового та практичного використання; відомості пропріоритет і визнання новизни й достовірності відкриття; формулу відкриття;список використаної літератури.
Назвавідкриття повинна бути короткою, точно відбивати його суть і починатисясловами: «закономірність», «властивість»,«явище». Вступна частина починається із визначення галузі науки та їїконкретного розділу, до якого належить відкриття. Потім дається характеристикакожного наукового положення, що передувало відкриттю, із зазначенням джерелаінформації, де це положення описане. Завершується опис положенням сутівідкриття з поясненням того, у чому саме міститься докорінна зміна рівняпізнання.
Урозділі «Докази достовірності відкриття» наводиться теоретичнеобґрунтування та/або експериментальне підтвердження, докази, що однозначнопідтверджують достовірність відкриття та його причиново-наслідковий зв’язок зіншими закономірностями, властивостями та явищами. Докази достовірностівідкриття повинні бути переконливими для фахівців у цій галузі знань. Доцільноподати не тільки дані, отримані автором відкриття, а й послатися, заможливості, на роботи вітчизняних фахівців.
Розділ„Область наукового та практичного використання відкриття” повинен міститихарактеристику наукових і практичних проблем, які можуть бути вирішені наоснові даного відкриття. Тут подаються рекомендації про шляхи можливоговикористання відкриття з оцінкою очікуваного ефекту або викладаються відомостіпро стан його використання. Завершується розділ посиланням на те, які новітехнічні рішення розроблено на основі відкриття (вказуються авторські свідоцтвата заявки на винаходи).
Урозділі «Відомості про пріоритет і визнання новизни й достовірною, відкриття»наводяться документальні дані, що засвідчують пріоритет (висновки компетентнихорганізацій та інші документи, що містять відомості про визнання ідостовірність відкриття в країні та за її межами).
Уприкінцевій частині опису викладається формула відкриття, що виражає сутьвиявлених закономірностей, властивостей або явищ матеріального світу, їїнаукову інтерпретацію й характеристику причиново-наслідкових зв'язків. Формулавідкриття повинна складатися з одного граматичного речення.
2.2Колективне обговорення
Заузагальненням результатів настає черга невеликого, але досить важливого етапу обговоренняроботи. Якщо роботу виконував колектив (лабораторія, група), то обговоренняпроводиться за присутності повного його складе Робота може бути поставлена наобговорення і більшого підрозділу (відділу сектору) залежно від чисельності ікомпетентності колективного виконавця та від теми дослідження – її новизни,складності, комплексності.
Порядз членами колективу до обговорення залучають працівників суміжних відділів, аза можливості – і працівників суміжних інститутів, ВНЗ лабораторій, що маливідношення до виконаної роботи. Велику користь дає і запрошення до обговоренняспеціалістів-практиків.
Учасниківобговорення необхідно заздалегідь ознайомити з робочим планом, висновками іпропозиціями, протоколами найважливіших експериментів, з таблицями, графіками,схемами і креслениками, а також з най більш спірними фрагментами роботи. Щекраще, якщо майбутнім учасникам обговорення надати можливість ознайомитися зроботою в цілому Зазвичай усне повідомлення без попереднього ознайомлення зматеріалами навіть за блискучого його викладення малоефективне. Слід заздалегідьроздати учасникам тези або хоча б перелік питань, з яких особливі необхідніїхні поради й допомога. У тезах викладають тільки основні положення роботи без аргументації,але так, аби був зрозумілим їхній логічний зв’язок. На відміну від авторефератіві резюме тези можуть охоплювати не всі частини роботи, а тільки ті, що можутьслугувати предметом наукової дискусії. Немає також необхідності в тезах історіюпитання, але необхідно охарактеризувати застосовані методи дослідження.
Наобговорення слід виносити лише принципові питання. Дрібні зауваження кращеробити на берегах роздаткового матеріалу або повідомляти особисто автору, щозаощаджує час в обговоренні.
Увиконанні прикладних досліджень до кола важливіших питань, що потребуютьсерйозного обговорення, крім спеціальних відносять питання економічногопорядку: народногосподарська значущість запропонованого рішення, вартістьдослідження, його економічна ефективність, рентабельність, перспективність;економічні заходи, необхідні для успішного впровадження його результатів тощо.
Повідомленнядослідника, що передує обговоренню, повинно бути змістовним, послідовним,чітким і стислим; не слід переобтяжувати його великою кількістю цифр і формул –на слух вони сприймаються важко. У повідомленні слід зупинитися і на відкинутихваріантах рішень, і на існуючих серед теоретиків і практиків поглядах зосновних питань, що не збігаються з поглядом дослідника.
Текстповідомлення доцільно попередньо викласти в письмовій формі. У процесіпідготовки до повідомлення корисно його прорепетирувати, аби впевнитися, щодоповідач вкладається у відведений для нього час. Бажано, щоб повідомленнясупроводжувалося демонстрацією наочних матеріалів.
Науковадискусія є однією з найефективніших форм колективної творчої праці, томуважливо дотримуватися всіх умов, що забезпечують її плідність. Від учасниківдискусії вимагається активність, вміння бачити позитивні сторони роботи, щопіддається критиці; правильне викладення позиції супротивника, чіткакваліфікація суті його помилки (чи має вона принциповий характер, йдеться пронекоректність формулювань чи про неправильність концепції автора), окресленняможливих шляхів її виправлення. Серед цих умов далеко не останнє місце посідаєвиконання етичних вимог – критикуючи помилки в роботі, учасники дискусії неповинні торкатися особистих якостей і здібностей автора.
Важливиммоментом обговорення є відповідне слово дослідника. Щоб побудувати йогонайекономніше та найефективніше, досліднику необхідно заздалегідь підготовитивідповіді на ті заперечення та зауваження, що містилися в письмових відгуках чивисловлювалися на попередніх обговореннях і можуть бути висунуті знову; якомогадокладніше особисто записувати виступи; зосередити свою увагу на найбільшпринципових зауваженнях; відповідати на них не в тій послідовності, в якійвідбувалися виступи і не кожному виступаючому окремо, а відповідно до плануроботи, попередньо згрупувавши заперечення та зауваження за їхнім змістом.
Якщоокремі частини великої і складної роботи попередньо не обговорювалися, доцільнорозчленувати загальне обговорення на кілька стадій, щоб надати йому конкретногохарактеру, а потім обговорити роботу в цілому.

3.Апробація результатів дослідження
3.1Рецензування
Які на ранніх етапах, в обговоренні суттєву допомогу можуть надати консультанти.Роль останнього консультанта виконує рецензент. Робота передається на рецензіюабо відразу після завершального обговорення, якщо воно не виявило необхідності суттєвогодоопрацювання, або вже після здійснення автором необхідних змін.
Рецензія(відгук пронаукову роботу) – це робота, в якій критично оцінюють основні положення ірезультати дослідження. Особливу увагу тут звертають на актуальність йоготеоретичних положень, доцільність та оригінальність застосованих методівдосліджень, новизну і достовірність отриманих результатів, їхню практичнукорисність.
Складаючирецензію, зазвичай дотримуються такої послідовності:
v обґрунтуваннянеобхідності (актуальності) теми дослідження;
v оцінкаідейного і наукового змісту (основна частина рецензії), мови, стилю викладення;
v послідовністьвикладення результатів дослідження;
v оцінкаілюстративного матеріалу, обсягу досліджень і рукопису викладення (рекомендаціїщодо скорочення або доповнення);
v загальнівисновки, підсумкова оцінка дослідження.
Критикарецензента повинна бути принциповою, науково обґрунтованою, але водночас ідоброзичливою, що сприяє поліпшенню дослідження.
Длязабезпечення об'єктивності і різнобічності оцінки бажано залучати не менше двохрецензентів, по можливості – різного профілю або різних наукових напрямів. Крімпредставників відповідної галузі знань рецензентами необхідно залучатиспеціалістів-практиків з організації-замовника або з тих організацій, які єпотенційними споживачами створеної наукової продукції.
Відправляючироботу рецензентові, корисно водночас повідомляти його, з яких питань особливобажано знати його думку. За наявності принципових зауважень або запереченьнеобхідні особисті контакти автора з рецензентом. Якщо автор не задоволенийрецензією, він може порушити питання про передачу роботи іншому рецензентові.
Післяобговорення роботи, отримання консультацій і рецензій автор повинен провестинеобхідне доопрацювання матеріалів. На наступному етапі необхідно з’ясувати, чине з’явилась яка-небудь нова інформація, що потребує, з огляду на свійпринциповий характер, відображення в роботі або хоча б згадування вбібліографії. Перед здачею роботи слід ще раз уважно перечитати текст, щобусунути можливу неузгодженість окремих його частин, що виникли під час внесеннязмін (наприклад, якщо якийсь параграф вилучено, а в іншій главі на ньогозберігається посилання).
Чернеткизберігаються до моменту закінчення і здачі роботи, а якщо робота друкується –до моменту виходу її з друку. Рекомендується зберігати всі первинні матеріалі,а також попередні варіанти викладення, тому що вони можуть знадобитися дляперевірки і можуть бути використані в інших дослідженнях. Після здачі роботи всіматеріали, що зберігаються, необхідно привести в певну систему, надати їмзаголовки, проставити дати і розкласти в окремі теки. Таким чином, з часом удослідника формується особистий науковий архів до якого він може не раззвертатися в наступній роботі. У разі застарівання матеріалу його з архівувилучають.
3.2Експертиза
Науково-досліднаробота та її результати можуть бути піддані науковій або науково-технічнійекспертизі. Згідно із законодавством України, під науковою та науково-технічноюекспертизою розуміють діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналізнауково-технічного рівня об'єкта експертизи і підготовка обґрунтованихвисновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів. Це найбільш детальний таоб'єктивний метод оцінки наукової діяльності та її результатів.
Об'єктаминаукової та науково-технічної експертизи можуть бути:
Ø діючіоб'єкти техніки (у тому числі військової) та промисловості, споруди, природніоб'єкти тощо, щодо яких виникає потреба отримати науково обґрунтовані експертнівисновки;
Ø проекти,програми, пропозиції різного рівня, щодо яких необхідно провести науково обґрунтованийаналіз і дати висновок про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшоговикористання тощо.
Експертизапроводиться з метою забезпечення наукового обґрунтування структури і зміступріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових, науково-технічних,соціально-економічних програм і проектів, визначення напрямів науково-технічноїдіяльності, аналізу та оцінки ефективності використання науково-технічногопотенціалу та результатів наукових досліджень. Тому обов'язковій науковій інауково-технічній експертизі підлягають:
- національній державні наукові та науково-технічні програми;
- міждержавнінаукові та науково-технічні програми, що реалізуються на підставі міжнароднихдоговорів України в межах її території;
- галузевіі міжгалузеві програми у сфері наукової та науково-технічної діяльності;
- інноваційніпрограми та проекти державного значення.
Напідставі рішень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування,з ініціативи наукових організацій та установ у межах укладених ними договорівна проведення наукової та науково-технічної експертизи така експертизапроводиться щодо:
ü окремих науково-технічнихпроектів;
ü науково-технічноїпродукції;
ü науково-досліднихробіт (і фундаментальних, і прикладних) в усіх галузях наукової діяльності;
ü дослідно-конструкторськихробіт (комплексу робіт, що виконують на основі технічних завдань з метоюрозроблення дослідно-конструкторської документації);
ü науковихпраць у вигляді спеціально підготовлених рукописів, наукових доповідей, опублікованихмонографій чи посібників;
ü процесувпровадження результатів наукових досліджень і розробок, інших видів науковоїта науково-технічної діяльності, що сприяють прискоренню науково-технічногопрогресу;
ü дисертаційнихдосліджень, науково-технічної документації на раціоналізаторські пропозиції,винаходи.
Підчас проведення наукової та науково-технічної експертизи виконують об'єктивнекомплексне дослідження її об'єкту. Основними завданнями експертизи можуть бути:
· перевіркавідповідності об'єктів експертизи вимогам і нормам чинного законодавства;
· оцінкавідповідності об'єктів експертизи сучасному рівню наукових і технічних знань,тенденціям науково-технічного прогресу, принципам державної науково-технічноїполітики, вимогам екологічної без пеки, економічної доцільності;
· аналізрівня використання науково-технічного потенціалу, оцінка результативностінауково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок;
· прогнозуваннянауково-технічних, соціально-економічних і екологічних наслідків реалізації чидіяльності об'єкта експертизи;
· підготовканауково-обгрунтованих експертних висновків.
Допроведення наукової та науково-технічної експертизи залучають підприємства,установи, організації, творчі колективи, що здійснюють наукову танауково-технічну діяльність; спеціалізовані експертні організації; окремихекспертів та групи експертів. Експертами можуть бути тільки висококваліфікованіфахівці, що мають глибокі спеціальні знання в тій галузі, до якої належитьоб’єкт експертизи. Діяльність, пов’язана з наданням експертних послуг, повиннабути сертифікована згідно з чинним законодавством, що підтверджує кваліфікаціюодержувача документа з питань організації та проведення наукової інауково-технічної експертизи. Експерти, групи експертів і організації та установи,що здійснюють експертну діяльність, відповідають за достовірність і повноту аналізу,обґрунтованість рекомендацій експертизи.
Науковата науково-технічна експертиза має різні форми і види.
Державнунаукову та науково-технічну експертизу проводять органи деревної виконавчої влади у сферінаукової та науково-технічної діяльності або підприємства, установи таорганізації, тимчасові експертні колективи, компетентні у відповідній галузінауки і техніки, за дорученням державних органів. Така форма експертизи єобов'язковою щодо національних, державних і міждержавних науково-технічнихпрограм.
Громадськанаукова та науково-технічна експертиза може проводитись у будь-якій сфері наукової танауково-технічної діяльності, що потребує врахування громадської думки. Їїпроводять з ініціативи громадськості, об'єднань громадян, трудових колективівна основі договорів на проведення експертизи.
Експертизуможуть проводити наукові та науково-технічні установи, підприємства таорганізації різних форм власності та підпорядкування, а також спеціальностворені експертні організації, статутна діяльність яких передбачає проведеннянаукових і науково-технічних експертиз. Ці суб'єкти виконують експертнудіяльність з ініціативи фізичних та юридичних осіб, зацікавлених в отриманні експертнихвисновків з того чи іншого питання.
Можутьпроводитися такі види експертизи:
Попереднянаукова і науково-технічна експертиза. її проводять з метою висування відповідностіформальних ознак об'єкта експертизи встановленим нормам і правилам технічної таекологічної безпеки, вимогам стандартів тощо. Проводять її зазвичай установи таорганізації-замовники експертизи силами власних спеціалізованих підрозділів абошляхом залучення незалежних експертів.
Первиннанаукова і науково-технічна експертиза. Цей вид передбачає здійснення всіхнеобхідних заходів у процесі підготовки обґрунтованого висновку щодо об’єктівекспертизи, що передаються замовникам експертизи на аналіз та оцінку об’єктів.
Повторнанаукова і науково-технічна експертиза проводяться в разі порушення встановленихвимог і правил під час проведення первинної експертизи або на вимогу замовникаекспертизи чи автора розробки за наявності обґрунтованих претензій до висновкупервинної експертизи.
Додаткованаукова і науково-технічна експертиза проводяться стосовно об’єкта, щодо якихвідкрилася нові наукові і науково-технічні обставини.
Контрольнанаукова і науково-технічна експертиза здійснюються з ініціативи замовника для перевіркивисновків первинної експертизи або з ініціативи фізичних чи юридичних осіб,зацікавлених у спростуванні окремим положень, частин або в цілому висновківраніше проведених експертиз.
Основнимюридичним документом, що регламентує відносини між замовником і організатором усфері наукової і науково-технічної експертизи, є договір на його проведення. Уньому визначають: сторони договору, предмет і об'єкти експертизи; умови їїпроведення; права та обов'язки сторін термін проведення експертизи; термін,упродовж якого висновки експертизи зберігають чинність; порядок розрахунків;відповідальність за невиконання або за неналежне виконання умов договору;відповідальність за достовірність умов експертизи; інші суттєві умови, щовипливають зі специфіки об'єкта експертизи.
Висновкидержавної наукової і науково-технічної експертизи є обов'язковими для прийняттядо розгляду і врахування в обгрунтуванні структури і змісту пріоритетнихнапрямів розвитку науки і техніки, наукових і науково технічних,соціально-економічних і екологічних програм і проектів, реалізації наукової інауково-технічної діяльності, аналізу ефективності використаннянауково-технічного потенціалу.

4. Висновок
Етапузагальнення та апробації результатів дослідження входить до завершальноїстадія науково-дослідного процесу.
Узагальненнярезультатів дослідження становить літературне викладення результатів дослідження увигляді звіту про виконану науково-дослідну роботу, дисертації, монографії,статті, студентські науково-дослідні роботи тощо.
Заузагальненням результатів настає черга етапу обговорення роботи. Якщо роботувиконував колектив (лабораторія, група), то обговорення проводиться заприсутності повного його складе Робота може бути поставлена на обговорення ібільшого підрозділу (відділу сектору) залежно від чисельності і компетентностіколективного виконавця та від теми дослідження – її новизни, складності,комплексності.
Наступниметапом є рецензування. Робота передається на рецензію або відразу післязавершального обговорення, якщо воно не виявило необхідності суттєвогодоопрацювання, або вже після здійснення автором необхідних змін. Рецензія (відгукпро наукову роботу) – це робота, в якій критично оцінюють основні положення ірезультати дослідження.
Науково-досліднаробота та її результати можуть бути піддані науковій або науково-технічнійекспертизі. Під науковою та науково-технічною експертизою розуміють діяльність,метою якої є дослідження, перевірка, аналіз науково-технічного рівня об'єктаекспертизи і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо такихоб'єктів. Це найбільш детальний та об'єктивний метод оцінки наукової діяльностіта її результатів.

5. Списоквикористаної літератури
1. В.Л.Пілюшенко, І.В. Шкрабан, Е.І. Словенко. Наукове дослідження: організація,методологія, інформаційне забезпечення.
2. Мальцев П.М.,Емельянова Н.А. Основы научных исследований.
3. РоманчиковВ.І. Основи наукових досліджень.
4. БілухаМ.Т. Основи наукових досліджень.
5. Попов В.И., БланкИ.А., Иваницкий В.И. Основы научных исследований.
6. СмірновТ.П. Науково-дослідний процес.
7. МочернийС.В. Наукові дослідження.