Естетичне виховання школярів засобами образотворчого мистецтва

Курсова робота
з педагогіки
“Естетичне виховання школярів засобами образотворчого мистецтва”
Зміст.
Вступ.
Розділ І.
Роль естетичного виховання.
Естетичне виховання молодших школярів.
Роль уроків образотворчого мистецтва в естетичному вихованні школярів.
Розділ ІІ.
2.1. Творчий зв‘язок уроків математики і образотворчого мистецтва
2.2. Про що може розповісти дитячий малюнок.
Розділ ІІІ.
Естетичне виховання за допомогою ДПМ в позакласній роботі.
Висновки.
Список використаної літератури.
Додатки.
Роль естетичного виховання.
Естетичне виховання — це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині.
Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку.
Основою, на якій здійснюється естетичне виховання е певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого.
Завданням естетичного виховання е не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.
Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів.
Усе це дає право вважати головним принципом естетичного виховання принцип все загальності естетичного виховання і художньої освіти.
Методологічною основою і важливим принципом естетичного виховання на сучасному етапі е ідея комплексного підходу який у реалізації системи естетичного виховання має подвійне значення.
По-перше, система естетичного виховання має будуватися так, щоб різні види мистецтва постійно взаємодіяли між собою у процесі впливу на дитину, тобто організовується необхідність тісної взаємодії мистецтва на основі міжпредметних зв'язків.
По-друге, естетичне виховання як виховання засобами мистецтва, так і засобами дійсності повинно стати органічною частиною будь-якого виду виховання.
Система естетичного виховання будується з урахуванням принципу творчої самодіяльності учнів. Це виявляється у здатності школярів переносити вироблені творчі навички на виконання будь-якої справи.
Нові завдання в галузі виховання у загальноосвітній школі суверенної України докорінним чином змінили і установки в естетичному вихованні. Від завдань бачити, відчувати, розуміти прекрасне вони перетворились на більш складні і пов'язані зі здатністю творити його у навколишній дійсності, праці, мистецтві, у повсякденному житті. Ця здатність є важливою ознакою нашого часу і забезпечується завдяки реалізації принципу естезації усього дитячого життя.
Ці принципи забезпечують реалізацію системи естетичного виховання і сприяють формуванню естетичної культури підростаючого
Одним з основних завдань шкоди на сучасному розвитку естетичного виховання е створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування методичних документів, які забезпечують здійснення у нерозривному зв'язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і трудовий розвиток.
Основним структурним елементом системи естетичного виховання е особистість, оскільки мета, завдання, специфічні методи естетичного виховання орієнтовані на естетичний і загальний розвиток особистості, збагачення її у педагогічному процесі з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей організації впливу на учнів різного віку.
Однією з ведучих підсистем естетичного виховання е навчально-виховний процес школи. Предмети природничо-математичного, гуманітарного та естетичного циклів, а також трудове виховання вносять у цю
підсистему свій вклад і одночасно тісно пов'язані між собою як її елементи. Керівну роль у забезпеченні педагогічної цілеспрямованості цього процесу відіграє учитель.
Наступна підсистема — позакласна діяльність школярів, пов'язана з навчально-урочною діяльністю. Особливе місце належить в ній факультативним курсам з предметів художнього та Інших циклів, функціонування цієї підсистеми передбачає необхідність використання творчого підходу до будь-якого виду діяльності дитини, форми І методів пробудження їх до інтересу
до естетичної творчості, а також здійснення педагогічного контролю за соціально-цінною діяльністю учнів у процесі позакласної та позашкільної роботи, організації дозвілля і поведінки дітей різного віку.
Важливою підсистемою е також художньо-естетичні впливи засобів масової комунікації (преса, радіо, телебачення, кіно), сім'ї, мікро середовища школяра. Контроль з боку школи за діяльністю її елементів виявляється у вивченні і аналізі впливів, ступеня сформованості в учнів естетичного ідеалу, смаку, критичної оцінки естетичної інформації, художніх інтересів і потреб школярів у галузі мистецтв, мотивів спілкування з ним.
Таким чином функціонування системи естетичного виховання ефективно здійснюється тоді, коли вона діє не ізольовано, а включається у комплекс усієї навчальне-виховної роботи і здійснюється з допомогою цілеспрямованого педагогічного керівництва.
Естетичні почуття людей відіграють велику роль в їхньому житті. Вміння бачити, розуміти і створювати прекрасне робить духовне життя людини багатим, цікавим, дає йому можливість відчути найбільше духовне насолодження. Від того, як людина відчуває, переживає прекрасне і неестетичне, піднесене і низьке – в більшості залежить від його поведінки в суспільстві. Це означає, що потрібно, щоб людина мала дійсно прекрасні естетичні ідеали.
Постілки людина постійно прагне до краси, прагне боротися з нестабільним, противним, а її ідеали краси складаються під впливом різних життєвих явищ, відносин, і витворів мистецтва, треба навчити дитину глибоко розвиватися у всьому різновиді жанрів мистецтва, з тим, щоб вона могла безпомилково розрізнити прекрасне, піднесене, художнє від низького, спотвореного, антихудожнього.
Щоб насолоджуватися красою і створювати її потрібно володіти якостями, які в своїй спільності створюють естетичні культуру особистості. Першоосновою усієї культури є естетичне почуття, особлива емоційна відповідь на прекрасне.
Ае цього не досить. Для того, щоб в повній мірі сприймати красу або проявляти себе в художній творчості, потрібно, ще значний фонд теоретичних знань, на базі яких розвивається уява і розуміння естетичних цінностей.
Особливе значення для формування естетичного відношення до дійсності має естетичний ідеал, як ціль чи приклад, що збільшує потяг до краси. Немалим відображенням естетичних позицій, її поглядів, ідеалів, являється естетичний смак, вміння розрізнити прекрасне від некрасивого, справжню красу від манливої. Ще одними показником естетичного відношення людини до навколишнього середовища, є естетичні інтереси і потреби, які найбільш чітко виконують цінні орієнтації особистості в сфері прекрасного. За допомогою естетичних почуттів ми, головним чином сприймаємо і оцінюємо красу у мистецтві і дійсності. Завдаючи художнім смакам людина сама створює прекрасне в процесі творчої діяльності.
В естетичному кругозорі сучасного школяра відсутні знання про закони естетики і художньої творчості, про критерії краси і мистецтва в дійсності.
Неправильність, характер естетичного відношення дітей до дійсності змінюється з шкільним віком: молодші шклячи проявляють підвищену цікавість до краси, природи, підлітки, прагнуть задовольнити потреби в красі головним чином за рахунок мистецтва, а старшокласники в більшій мірі цікавляться естетикою поведінки, відносин, зовнішнього вигляду.
Якщо дітей і підлітків приваблює в художніх творах сторона подій, то старшокласники шукають в мистецтві відповіді на хвилюючі їх естетичні проблеми.
1.2. Естетичне виховання молодших школярів.
Естетичне виховання дитини – процес, який створюється під впливом різних життєвих відносин і дій, володіючих естетичними засобами. Уже діти дошкільного віку, висловлюючи свої естетичні осуди про речі, і явищаі переживають у зв‘язку цим естетичні почуття.
Неправильно було б уявити діло таким чином, що естетичне виховання починається і реалізується тільки тоді, коли вчитель проводить з дітьми бесіди про мистецтво, або розучує з ними пісні і вірші. А таке уявлення часто зустрічається серед учителів.
Вступаючи до в різні життєві взаємовідносини з людьми, речами і природою, спікаючись з явищами, спільного життя в загальному і з явищами мистецтва особливо дитина під рішучим впливом дорослих розвиває вибрані естетичні погляди. Окремі безсистемні ??????бесід часто не надають особливого впливу в загальному процесі формування естетичних поглядів. Обмежуючи свою діяльність в області естетичного виховання тільки оригінальними різними бесідами учитель може допустити елементи стихійних неконтрольованих впливів, проникнення яких в свідомість дитини не буде допомагати формуванню у нього чужих нам естетичних уявлень і понять. Педагогічно організований процес естетичної дії на молодших школярів повинен являти собою не тільки ознайомлення їх з різними видами і творами мистецтва, а систему освоєння прекрасного в мистецтві і дійсності, процес естетично правильної організації всього дитячого життя. Естетичний розвиток молодшого школяра ввійшовшого в життя, нового колективу і почавшого швидко збагачувати себе новими знаннями і досвідом нових відносин йде особливо інтенсивно.
Вивчення молодших школярів і погляд за їхньою діяльністю показують, що їхні естетичні уявлення переплітаються із малюванням і творами декоративно-ужиткового мистецтва.
1.3. Роль уроків образотворчого мистецтва в естетичному вихованні школярів.
Специфіка уроків образотворчого мистецтва визначає і засоби естетичного виховання дітей. Вчитель зосереджує їхню увагу на оформленні альбомів.
Слід з самого початку осудити неакуратність в оформленні альбомів і малюнків, що досить розповсюджено в молодших класах. Виникає це тому, що діти дошкільнята головну увагу звертали на малювання будинку, а не на його виконання. Вони нищили багато листів паперу. Альбом викинути не можна, тому що це є документ, який характеризує роботу школяра. Потрібно вчити дітей з перших кроків правильно розміщувати малюнок на аркуші, рівно і акуратно розфарбовувати його, початий малюнок обов‘язково закінчити. Ці вимоги важливо в доступні формі пояснити учням і домогтися того, щоб саме так вони підходили до оцінювання своїх робіт і робіт товаришів.--PAGE_BREAK--
З часом вимоги до їх робіт зростають. Вчитель поступово веде дітей до того, щоб вони виконували малюнки гарно, по-своєму, індивідуально. Уроки образотворчого мистецтва можуть бути тісно пов‘язані з виставками, різними святами, конкурсами.
Можна провести конкурс на кращий малюнок. Організувати виставку кращих робіт дітей, брати участь в оформленні залу до свята, все це є важливим доповненням до уроку.
Можливості учбового процесу в естетичному вихованні можуть бути значно посилені проведенням різноманітної позакласної роботи.
Так вчитель повинен координувати свою роботу на уроках з завданням образотворчого мистецтва, заохочувати дітей до малювання і творчого підходу до всіх уроків зокрема і в різних видах позакласної роботи.
Таким чином на уроках образотворчого мистецтва здійснюється первинне знайомство з творами художників, використаних із метою характерного виховання, розвитку художнього смаку дитини і її художньо-творчих здібностей.
Та не можливо собі уявити, щоб мова про естетичне виховання йшла лише тоді, коли змістом уроку є витвір мистецтва, коли діти співають, малюють, читають вірші і розглядають картинки, говорять про ліс, про осінь або про весну. Естетичне виховання може і повинно існувати і тоді, коли вивчають ділові папери, вирішуються задачі, виконуються різні вправи. Воно можливе на кожному уроці, незалежно від його змісту і може бути здійснено в зв‘язку з вивченням матеріалів, а також з загальною організацією уроку.
Задача вчителя стоїть в тому, щоб завжди, на кожному уроці підтримувати своєрідний тонус, формувати естетичне відношення до змісту і організації творчої праці.
Всі естетичні переживання дітей на уроках на уроках, в процесі творчої праці, а також в повсякденному житті розвивають в них здібності бачити, розуміти, цінувати прекрасне в оточуючому світі, а також прагнення брати участь в його творінні.
Свої здібності школярі активно представляють в різних видах художньої праці.
В молодшому віці “всі діти без винятку – пристрасні художники”.
Слід пам‘ятати про розвиток можливостей різних видів мистецтва. Живопис, скульптура, архітектура, допоможуть сформулювати почуття симетрії, пропорції, відчуття ліній, кольору і колориту, просторову уяву.
Формування художньо-творчих здібностей, в свою чергу потребують особливої методики. Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати творчу діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями. Поступово ускладнювати навики уміннями і навичками. При цьому треба пам‘ятати, що заняття малюванням лиш тоді збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому радість. Важливими умовами успіху є об‘єктивна оцінка художньої творчості дітей.
У книзі “Духовний світ школяра” В.А. Сухомлинський проведено цікаві спостереження про вплив малюнка на духовний розвиток школярів. В школі на протязі чотирьох років проводився такий досвід: в мить сильного емоційного піднесення, викликаним знову пережитим або пізнаним вчителі пропонують дітям передати їхні переживання в малюнку. Діти не тільки з піднесенням малювали, предмети або казкові образи, але виражали своє відношення до того, що вони намалювали.
Подальші спостереження доказали, що в багатьох дітей сформувалася потреба передати побачене чи пережите в малюнку. Схильність до малювання закріпилась не в усіх дітей, зате уроки малювання залишилися в їхньому внутрішньому світі глибокий слід. Ці діти відрізнялися більш тоншими, стійкішими почуттями, всебічною цікавістю, точністю і гнучкістю творчої діяльності.
Тому недооцінка малювання в системі навчання молодших школярів або неправильна постановка викладання цього предмету може стихійно лишитися на розвитку школярів.
2.1. Творчий зв‘язок уроків математики і образотворчого мистецтва.
Відомо що в шести-семірічному віці діти люблять гратися і малювати. А як навчання? Я запропонувала учням нову форму роботу, яку потім вони назвали “розмалюйка”.
Першу розмальовку було використано, коли учні вже ознайомилися з числом 1 і цифрою шість. Робота проводиться як самостійна. На окремому листочку намальовано фігуру тварини чи людини, у кожній частині є приклад, який необхідно обчислити. Отриману відповідь учні шукають у таблиці кольорів. Кожній цифрі відповідає певний колір: 2- зелений, 3 – жовтий, 4 – синій, 5 – червоний, 6 – коричневий. Поступово робота ускладнюється і дається учням за варіантами, згідно їхніми розумовими здібностями.
Ускладнення змісту розмалюйки доцільно зменшувати час, виділений на виконання роботи (“5” – сім хвилин, п‘ять хвилин і т.д.). це стимулює учнів виконувати роботу швидше, не втрачаючи якості виконання. Також школярі самостійно складають розмалюй ку вдома, обмінюються, опрацьовують. За розмалюйками можна працювати в другому, третьому, четвертому класах, використовуючи більші числа, інші дії (множення, ділення). Така форма роботи допомагає підвищенню навичок обчислення, читання (назва кольору у таблиці), цілісного сприйняття, мислення. Добре допомогає розвитку моторики руки, сприйняття та відчуття кольору. Розмалюй ку дуже зручно перевіряти вчителю. Час на перевірку витрачається мінімальний.
У ряду математичних дисциплін шкільного курсу важлива роль відводиться вивченню геометричного матеріалу.
Формування понять про геометричні фігури засвоєння їх визначень стосується завдань основного курсу геометрії, вивчення якого починається в старших класах. Але чим більший у учнів початковий запас геометричних уявленьу середній ланці школи.
Саме в цей час уточнюються і закріплюються уявлення дітей про трикутники, чотирикутники (див. Додаток №1,2). Трохи пізніше уточнюються уявлення про коло, круг, овал.
Малюнки типу 1,2,3 можна використовувати як на уроках математики, так і на уроках трудового навчання. На таких уроках трудового навчання. На чаких уроках можна виявити не тільки певні фігури, а й ще вправи креслення. Завдання – доцільно диференціювати під час роботи учнів індивідуально, бо різний рівень розвитку пізнавальних здібностей зумовлює різкий ступінь діяльності школярів. Такий підхід дає добрі результати, оскільки школяр розуміє, що він здатний добре вчитися.
Здійснення диференційованого навчання на уроках у кожному окремому випадку – це диференціювання завдань учням.на першому етапі добирається завдання згідно з можливостями учнів. Поступово труднощі нарощуються на другому етапі – діти самі добирають посильні завдання.
Малюнки 1,2.3 на уроці математики використовуються для колективної роботи, а на уроці трудового навчання кожний учень вибирає собі посильне завдання. Можна вибрати певний малюнок і за поданими даними учні використовують аплікації. На наступному уроці математики діти вже за попередньо виконаною роботою на уроці трудового навчання – математика.
Математика
Трудове навчання
Математика
Уточнення знань про трикутник (трикутником називається фігура, у якої є трои сторони, три кути, три вершини). Визначення трикутників, сторін, вершин використовуючи малюнок.
Виготовлення аплікації за поданими розмірами, використовуючи малюнок, як разок.
Вимірювання і порівняння розмірів геометричних фігур, використовуючи індивідуальні аплікації.
Перед початком конструювання або виготовлення аплікації необхідно визначити кільк4ість потрібних фігур та їх назву. Дуже люблять діти творчо використовувати геометричний матеріал на уроках трудового навчання.
2.2. Про що може розповісти дитячий малюнок.
“Людина є мірою всіх речей” – так висловлювався давній мудрець. Ця думка була гаслом як в античні часи, епоху Відродження, Нового часу, так є актуальною і нині. вона не тільки визначає особливу роль людини у світі, її призначення, а й визнає людину критерієм розвитку змісту малюнка в творчій художній діяльності дітей. Відразу до зображувальної стадії каракулів дитина починає малювати людину, яка стає найулюбленішим предметом зображення. Цю особливість вчені помітили вже давно. Так, італійський дослідник дитячого малюнка Д. Річчі дотепно зауважив, що біблійне створення світу закінчилося творінням людини, а дитина починає творити в зворотньому порядку — з людини. Англійський дослідник Д. Селлі додає, що при цьому діти починають саме з голови – значущої частини “вінця творіння”. Російська дослідниця Ю.Н. Болдирєва, аналізучи дитячі малюнки показала, що переважаючою темою в малюванні дітей є образ людини (в порівнянні з іншими темами – 80%). Сучасні дослідники також вважають, що образ людини є домінуючим зображенням дитини. В.В. Селівачов, порівнюючи зображення первісної людини і дитини дошкільного віку, зауважує, що для першої – головним об‘єктом зображення є промислова тварина, від якої залежить існування самої людини; для дитини – головним об‘єктом зображення є людина. А.М. Шуберт при вивченні малюнків дітей Півдня, підтвердила, що для людей примітивної культури є тваринна тематика.
А. С. Мухіна пояснює факт домінування образу людини не стільки тим, що дитина орієнтується на собі подібних, а на тому, що дорослі майже всіх цивілізованих країн знайомлять дитину насамперед із зображенням людини. Як доказ, вони наводять те, що діти відвідують дитячі навчальні заклади і вчаться малювати згідно з навчальними програмами, зображують спочатку стрічки, доріжки, драбинки, кульки, квітки тощо.
Але як би там не було, а цікавість дитини до зображення людини залишається стійкою.
Саме це металізування стало основним показником рівня розумового розвитку дитини. Підставою для створення такого тесту була думка про те, що малювання, яке є природною і приємною діяльністю для дитини, формується разом з розвитком психіки людини. Звідси випливає, що малювання, мова розвиваються разом з психікою, тому вони можуть стати показниками психічного розвитку дитини. Тест приділяє увагу не тільки художнім засобам виразності зображення людини, скільки точності, конкретності, деталізуючи її форми. Якщо раніше цим тестом вимірювали інтелект дитини, то сьогодні ним користуються для виявлення загального рівня розвитку дитини.
Діагностичний підхід на базі малювання людини показала і інша американська дослідниця К. Маховер, яка проаналізовуючи дитячі малюнки (з зображенням людини в тому числі), визначила певні риси, які стосувались не тільки рівня інтелектуального розвитку, скільки особистісних властивостей. Махове склала тест, який передбачав протекцію особистісних властивостей, внутрішнього світу і переживань дитини на малюнок. Вона зазначила, що коли дитина малює людину, то підсвідомо ідентифікує її з собою або з кимось іншим. Цей тес, як інші проективні методики може виявити деякі загальні тенденції, бути додатковим до місця дослідження.
На зображення людини в дитячому малюванні ґрунтуються також і тести на виявлення індивідуально-типологічних відмінностей, статево-рольової орієнтації та багатьох інших модифікацій. Використання малюнків з людиною в практичні психології є метою діагностики додатково підтверджує те, що саме образ людини поширеним і популярним у дитини. Це дає уяву для більш уважного ставлення до цього феномена художньої діяльності як психологів, так і педагогів.
Ніщо в житті так не цінується як рідне оточення., сім‘я. Адже сім‘я – це саме той інститут виховання, що склався природним чином, де можна відчути тепло близьких людей, їх піклування одне про одного.
Виховання в сім‘ї здійснюється в різних життєвих ситуаціях, тут створено емоційну атмосферу захищеності дитини, умови для виховання і розвитку в ній найкращих рис особливості. Однак, іноді на жаль трапляється так, що в нормальній на перший погляд родині малюк росте в атмосфері байдужості, почуває себе дискомфортно. Найчастіше причиною цього є те, що батьків хвилюють власні проблеми, а чим живуть їхні діти – їх не дуже цікавить. Щоб краще пізнати особливості своєї дитини і створити в родині атмосферу здорових стосунків, пропонуємо батькам скористатися наступними тестами.
Тест. “Графічне зображення своєї дитини”.
Можна запропонувати дитині намалювати свою сім‘ю у вигляді квітки. При цьому не варто підказувати як треба малювати. Квітка може бути будь-якою. Як дитина хоче, так і малює. Головне дати їй аркуш паперу і олівці.
Виконуючи завдання, дитина виявляє свої почування в родині, оцінює своє місце в ній. Ця оцінка виявляється також у ставленні малюка до завдання. Так, у разі незадоволення сімей­ною ситуацією, він може вияви­ти захисну реакцію: «Хочу ма­лювати інше».
Розташування і розміри квіт­ки відбивають особливості сі­мейних взаємовідносин, а також те, як їх сприймає дитина. В центрі, найчастіше, зображуєть­ся той, хто є головним у родині. Якщо дитина подає себе круп­ним планом, це може свідчити про її егоїзм. І ще одна суттєва деталь: пер­шим малюк завжди зображує то­го, кого найбільше любить.
Зверніть також увагу на ко­льори зображення. Яскравий, життєрадісний колір (жовтий, зелений, голубий) свідчить про позитивний стан дитини, а вико­ристання темних кольорів (чор­ного, коричневого, темно-синьо­го) — про знижений емоційний фон.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Як тільки дитина закінчить малювати, спитайте в неї, де чиє зображення та підпишіть разом із нею пелюстки квітки. І не по­спішайте з висновками: резуль-
тат може залежати від настрою дитини, від її бажання малювати і від вашої здатності зрозуміти зображене на малюнку.
Взагалі особливість тестів по­лягає в тому, що використовува­ти їх варто не один раз, а протя­гом певного періоду, причому краще поєднувати кілька тестів, а потім порівнювати результати. Тест «Намалюй свою сім'ю»
Дуже багато може «розказа­ти» про дитину її малюнок. Тест-малюнок цікавий і простий у виконанні. Коли ваш син або донька виявлять бажання пома­лювати, запропонуйте їм зобра­зити вашу сім'ю.
При аналізі малюнка важливо пам'ятати, що дрібниць тут не­має. Тому необхіднгі звертати увагу на всі деталі. Як правило, хороші відносини в родині пер^ даються у вигляді зображенні'* веселих облич; при поганих вза­ємовідносинах у сім'ї малюнок відрізняється схематичністю, не­завершеністю. Коли діти, старші п'яти років (нормального розви­тку), у малюнку пропускають якісь частини обличчя (очі, рот) — це може свідчити про якісь порушення в сфері спілкування. Зверніть особливу увагу на зображення частин тіла. Симво­ліка тут така: голова — розум і контроль; шия — можливість здійснення контролю розуму над емоціями; руки — встановлення контак­тів із людьми; ноги — опора в житті й свобода пересування.
Зверніть також увагу на об­личчя тих, кого намалювала ва­ша дитина: очі — радість або смуток, тривога і контроль; вуха — можливість слухати й чути, сприймати інформацію; рот — можливість спілкуватися, їсти, кричати (чим агресивніша зобра­жувана людина, тим більший в неї рот).
Тривожні, невпевнені в собі-діти по кілька разів можуть пе­ремальовувати свій малюнок, стирати окремі його елементи. Крім того, зображення, як пра­вило, займає не увесь простір аркуша, а лише його частину.
Існують характерні особливості малюнка, що відбивають пси­хологічний клімат у родині. Ось деякі з них.
Дитині добре вдома. Зобра­жується спільна діяльність усіх членів родини. Ніхто не забу­тий, не зображений окремо. Лі­нії малюнка рівномірні, з серед­нім натиском; малюнок всереди­ні контура не заштрихований.
Дитина відчуває обстановку вдома як ворожу щодо себе. По­зи фігур виражають агресив­ність. Постаті деформовані або закреслені. Руки зображених людей розкинуті в сторони, па­льці довгі, підкреслені.
Дитина стривожена через до­машні конфлікти. Зображені фігури поділені лініями (бар'є­рами). Деякі з них стерті, у деяких немає якихось частин тіла. Спостерігається ізольованість окремих членів сім'ї, деяких або зовсім немає, або вони повернені спиною. На малюнку можуть співіснувати занадто великі й за­надто малі фігури.
Дитині приділяється мало уваги. Малюк зображений пове­рненим спиною або дуже мале­нького зросту. Фігури розміщені в нижній частині аркуша. Дитина на малюнку ізольована від інших членів родини або зов­сім відсутня. Лінія малюнка сла­бка, переривчаста.
Дитина відчуває тривож­ність. Малюнок всередині кон­туру заштрихований, видно слі­ди стирання. Відмічається силь­ний натиск олівця, зроблено по­двійні або переривчасті лінії. Малюнок обмежений лініями зверху (стеля) і знизу (підлога). Підвищену увагу спрямовано на деталі, спостерігається перева­жання намальо ваних речей.
Маючи справу з такими тес­тами, пам'ятайте, що професій­не тлумачення малюнка може дати лише спеціалісті Тому ко­ли вас хвилює поведінка вашої дитини, краще звернутися до психолога. Однак не варто забу­вати, що такого роду малюнки є індикатором вашої родини, а, отже, й вашої дитини, її душев­ного стану. Бесіда на тему «Що означає «любити батьків»
Бажано, щоб бесіду проводи­ли з дітьми не самі батьки, а якась інша людина, наприклад, вихователь у дитячому садку, хрещені батько чи мати. В ході бесіди доцільно обговорити пи­тання: «Чому в сім'ї важливо любити один одного? Як висло­вити свою любов до батьків? Як навчитись не засмучувати близь­ких, не робити їм прикростей? Як себе треба поводити, коли у чомусь завинив? Як навчитися розуміти настрій батьків?» то­що.
Цей метод, шановні батьки, допоможе вам подивитись на власну родину очима дитини, побачити нові нюанси сімейних взаємовідносин.
«Домашній фотоальбом»
Запропонуйте вашій дитині переглянути домашні фотогра­фії. Уточніть, хто на них зобра­жений (можливо, когось дитина не знає).
Запропоновані нами тести — це лише невеличка частка з того, що можна використати в роботі з дітьми, їх цінність полягає в тому, що вони дають змогу не лише глибше пізнати внутрішній світ вашої дитини, а й створити атмосферу взаєморозуміння, ду­ховної близькості, поваги і дові­ри між усіма членами родини.
Естетичне виховання за допомогою ДПМ в позакласній роботі.
З кожним роком мистецтво естетики все сміливіше входить в життя школи. І педагоги і діти розуміють: прекрасне – добрий помічник у процесі виховання дитини.
Твори декоративно прикладного мистецтва помагаючи пізнавати життя людини і природи, розвивають не тільки зорове сприйняття, але і фантазію.
В картині, скульптурі, заснована мить, якийсь епізод із історії і глядач за допомогою власної фантазії оживляє картину, бачить подію.
Так, засобами живопису, скульптури, архітектури, графіки, виражається краса життя, природи, виражаються високі думки, почуття. Твори образотворчого мистецтва кличуть до боротьби за прекрасне, відіграють велику роль в повсякденному житті. Талант розуміти і тонко відчувати прекрасне в образотворчому мистецтві, а у деяких дітей і талант створювати прекрасне в живописі, скульптурі, графіці, паперопластиці, малюванні починає формуватися в процесі особистої творчої діяльності, в процесі ознайомлення з образотворчим мистецтвом.
В системі позакласної роботи велика увага приділяється різним формам естетичного виховання. У молодих школярів виявляється велике прагнення до творчотсі в області образотворчого мистецтва.
Вчителям молодших класів важливо широко використовувати в цілях естетичного виховання дітей образотворче мистецтво. В наш час в багатьох школах організовують виставки дитячих робіт на різну тематику, що заохочує дітей до уроків образотворчого мистецтва і творчого підходу до теми уроку.
Також важливе місце займають виставки репродукцій картин. Діти з великою цікавістю збирають репродукції. Вчителю слід відбирати ті репродукції, які близько-доступні дітям, на яких найбільш переконливо показана, за допомогою яких засобів художник добився вираження свого творчого задуму.
Велике місце відводиться пейзажам. З їхньою допомогою діти поступово привчаються бачити красу природи і розкрвають для себе красу лісів, полів, рік, гір, озер, рідного краю. Все це розвиває в дитини почуття тонкого розуміння того, що вона відображає життя, що мистецтво таким чином пробуджує в людині найкращі почуття і наштовхує до активної цілеспрямованої діяльності.
Багато вчителів успішно співставляють розвиток естетичних смаків дітей засобами образотворчого мистецтва з показом чорного в повсякденному житті і природі.
З цією метою широко використовують різні екскурсії на природу в ліс, просто вулицями селе чи міста, на озеро, або спостерігати захід сонця. Добре проводити екскурсії в парк, ліс восени, зимою або весною. При цьому привертати увагу дітей на зміни, які проходять в природі, порівнюючи їхні думки з тими, які вони бачили на картинах чи художніх полотнах. Все це розвиває уяву у дітей, вчить бачити прекрасне в природі і прививає любов до рідного краю.
Під час екскурсій вчителі привертають увагу дітей до краси вулиць, обсаджених деревами, велич архітектурних споруд, площ, пам‘ятників, будинків. Це перше спілкування дітей з архітектурним мистецтвом потрібно всесторонньо розвивати, розглядаючи з дітьми фотографії чи діафільми архітектурних споруд різних видів. Все це відіграє велику роль у формуванні естетичних смаків дітей.
В усьоиу цьому дитина повинна розбиратися самостійно, вона повинна вміти відрізнити художнє від нехудожнього, естетичне від неестетичного. Все це розвиває кругозір дітей, відкриває перед ними світ повний духовного і емоційного життя.
Успіхи школи в естетичному вихованні дітей в більшості залежать від учителя. Педагоги і працівники мистецтва твердять, що вчителю сучасної школи необхідним є широка різностороння художня освіта. Інакше він не зможе повноцінно естетично виховати дітей.
Потрібно, щоб вчитель добре зрозумів, що він не може бути байдужим до прекрасного. Його особисте відношення до мистецтва виявляє і відношення до нього школярів.
Під естетичним вихованням розуміється формування естетичних смаків та ідеалів особистості, розвиток здібностей, правильного розуміння прекрасного в дійсності і мистецтві. Суспільство розвивалось, на зміну одному поколінню приходило інше, мінялись погляди і уявлення людей, в тому числі і погляди на прекрасне, на шляху його впливу на людину. Але сперечання про естетичне виховання не втихали. Творча, пошукова думка все глибше розкривала його природу, шляхи впливу на особистість людини.
ВИСНОВОК.
Уроки образотворчого мистецтва мають важливе естетичне виховне значення для дітей. При залученні їх до образотворчого мистецтва розвиваються естетичні смаки і можливості. Цьому слід приділити більшу уваги. Потрібно тактично пропонувати допомогу дитині, підтримувати її зацікавленість, заохочувати.
Введення в навчальну програму поширені уроки з образотворчого мистецтва допоможе виховати покоління, яке буде всесторонньо розвиненим і естетично обізнаним.
Мистецтво естетики неодмінно зацікавить дітей.
Так, засобами живопису, скульптури, архітектури, графіки виражається краса життя, природи, виражаються високі думки, почуття. Твори образотворчого мистецтва кличуть до боротьби за прекрасне, відіграють велику роль в повсякденному житті. Талант розуміти і тонко відчувати прекрасне в образотворчому мистецтві, а у деяких дітей і талант створювати прекрасне в живописі, скульптурі, графіці, паперопластиці, малюванні починає формуватися в процесі особистої творчої діяльності, в процесі ознайомлення з образотворчим мистецтвом.
Список використаної літератури.
1. Педагогіка школи Москва “Просвіта” 1977р.
2. Педагогіка Москва “Просвіта” 1976р.
3. Педагогіка Москва “Просвіта” 1972р.
4. Духовний світ школяра Москва Учредгід 1961р.
5. Розкажіть онуку.
6. Обдарована дитина.
7. Образотворче мистецтво Київ “Просвіта” 1992р.
8. Журнал для батьків Київ “Просвіта” 2.1992р.
ДОДАТКИ
Урок ручної праці в 7 класі.
Тема: Іграшки з природніх матеріалів.
Мета: Провести бесіду про декоративно-прикладне мистецтво.
Розвитвати естетичне сприймання дійсності, вміння зіставляти, порівнювати, знаходити природні форми живих істот, аналогічні реальним формам. Виховувати сторонність, акуратність.
Обладнання: гербарій, листя дерев, ножниці, клей, нитка, голка.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Методи і форми роботи: бесіда, демонстраціія наочності, практична робота.
Види діяльності учнів: пізнавальна, сприймальна, практична, творча.
Хід уроку.
Організаційна частина.
Подача нового матеріалу 1.2
Самостійна робота учнів.
Індивідуальна робота вчителя. За допомогою учнів змінити звірів, чоловічків.
Аналіз та оцінювання робіт. Всі роботи виставляються на виставку. Аналізуємо їх разом. Ставимо оцінки. Проголошення уроку завершеним.
Чоловічки з листя.
Сорока-білобока повідомиш про чарівну книгу всім лісовим жителям. Зібралися вони у Літа, а тут і осінь до сестри заглянула. Сподобалася їй чарівна книга і захотіла вона племінниці подарунок зробити. Змахнула осінь чарівною паличкою. Закружляли навколо неї литочки, стали жовтими, червоними, багряними і лягли різнобарвною скатертиною на столі у Літа. Зраділа Зоря-Зоряниця, сумку свою їх склала та засушила на пам‘ять
Пропищала тут Мишка полівка:
— Старий будинок часто згадує своїх господарів та їхніх веселих діточок. От би йому подарунок зробити
Посміхнулася Зоря-Зоряниця, Дістала зі шкатулок клейова ПВА листя різнобарвне і зробила портрети хлопчика та дівчинки (рис. 1-2).
Сонечко з Літом змайстрували рамки з гілочок, віднес-… ли портрети на стару дачу та повісили на стіну.
Народилася у Літа красного та Сонечка ясного і дочка, Зоря-Зоряниця. Виросла дівчина, красунею стала. Кожного дня зранку розсипала вона роси прозорі та трави смарагдові.
Пішла Зоряниця в ліс. Дерева їй свої листочки подару­вали. Та тільки поки вона до дому дійшла, листочки зів'яли. Засумувала дівчина. Сонечко їй і каже:
— Не сумуй, ми з матінкою тобі допоможемо. — Покликало Літо на допомогу Мишку-полівку. Подума­ла та трошечки й притягла зі старої дачі газети, фанеру, шило, лінійку та олівець.
Поклала дочка Року листя, трави та пелюстки квітів між сторінками газет. Між газетами з листям, помістила ще шар газет (рис. 1).
Зачистило фанеру наждачним папером і покрило й фарбою. Між шматками фанери поклало старі газети (рис. 3).
Зробила п'ять таких шарів, накрила їх шматком фане­ри та поклала зверху гирю.
Наступного дня вона вийняла вологі газети та поклала нові, сухь Цілий тиждень Літо із Зорею-Зоряницею міня­ли вогкі газети на нові, поки все листя та пелюстки не висохли. Тоді Зоря-Зоряниця розіклала їх по шкатулоч-ч ках, що тітонька Осінь їй надіслала..
Якось опівдні, коли Сонечко зібрало росу, вирішила вона знову до лісу піти. ,
— Зачекай, дочко, — сказало Сонечко, — візьми з со­бою мою чарівну сумочку, в ній зібрані тобою рослини не пов'януть.
Розкреслило Сонечко два шматка фанери на квадрати (з допомогою лінійки та олівця) й просвердлило отвори на. перетині ліній (рис. 2).
Зв'язавши їх мотузкою (рис. 4), Сонце пояснило донці: — Це не проста сумка, а гербарний прес. Збираючи трави та листя, вкладай їх між шарами газет; а коли по­вернешся, повісь сумку там, де сухо та прохолодно Зібрала Зоря-Зоряниця листя й трави в сумку. Повер­нувшись додому, повісила її в сухе та прохолодне місце, а потім дістала зі шкатулочки вже засушені листочки й пелюсточки, оксамитовий папір, клей ПВА та пензлик.
На зелений лист півонії Зоря-Зоряниця по контуру поставила пензликом клейові крапки (рис. 1).
Вибравши місце на фоні з оксамитового паперу, при­клеїла лист. Із різних маленьких листочків зробила плавці та хвіст — вийшла рибка (рис. 2).
Увечері, коли Сонце вернулося додому, випили вони з Літом липового чаю та зібрали казкову книжку з оксами­товими сторінками, на яких поселились пташки, рибки, метелики. А для того, щоб зробити таку книгу, їм знадобились пелюстки тюльпана (рис. 3) й троянди (рис. 4), ча­шолистики гвоздики (рис. 5), пелюстки, інших квітів, різне листя та трави (рис. 6).
Спробуйте і ви зробити таку чарівну книгу. На першій сторінці зобразіть дивовижних птахів (рис. 7—8).