Курсоваробота на тему
„Естетичневиховання учнів у процесі вивчення іноземної мови”
Зміст
Вступ
Розділ І. Естетично-виховніможливості уроків іноземної мови
1.1 Психолого-педагогічніхарактеристики естетичного виховання учнів
1.2 Засади впливу іноземноїмови на естетичне виховання учнів
1.3. Естетична функція як одназ функцій мови
Розділ ІІ. Шляхи реалізаціїестетичного виховання на уроках іноземної мови
2.1 Естетичне осягненняіноземної мови в рамках „діалогу культур”
2.2 Специфіка естетичноговиховання на уроках іноземної мови у старших класах
2.3 Шляхи реалізаціїестетичного виховання на уроках іноземної мови
Висновки
Література
Вступ
Характерною рисою сучасної шкільної освіти є спрямованість їїзмістовно-цільових аспектів у бік гуманізації, яка означає глибокі якісніперетворення в стратегії і тактиці навчання з урахуванням перш за всеособистісного чинника. Основна увага зосереджена на створенні сприятливоїобстановки для кожної дитини, її вихованні як вільної, цілісної особистості,здатної до самостійного вибору цінностей, самовизначення в світі культури. Вумовах, що склалися, актуальним стає формування у школяра естетичної культури,що забезпечує ціннісне відношення до навколишнього світу, емоційно-образнезбагнення реальності, розвиток здатності сприймати красу у всьому їїрізноманітті і створювати прекрасне в навколишній дійсності. Естетична культурасприяє формуванню соціальної позиції, заснованої на гуманістичних цінностях,гармонізує емоційно-комунікативну сферу учня, оптимізує його поведінку.Сформованість естетичної культури підсилює особистісне відношення до виборупрофесії, приводить у відповідність власні потреби суспільним ідеалам,уявленням про цінності, активізує внутрішні ресурси, забезпечуючи таким чиномсамореалізацію особи. Все це ставить перед вчителем школи важливе завданняестетичного виховання учня. Причому в цьому процесі мають бути задіяніабсолютно всі предмети, адже кожна дисципліна має свої можливості щодореалізації естетичного виховання. Проте ряд предметів дає вчителеві доситьширокі можливості щодо виховання естетичних сприйняттів та почуттів учнів,зокрема література, музика, образотворче мистецтво. Великий естетичнийпотенціал несе в собі викладання іноземної мови в середній школі. У цьомуаспекті важливим постає питання про конкретні шляхи та засоби реалізаціїестетичного виховання на уроках іноземної мови. Це зумовлює актуальність даноїроботи.
Предметом курсової роботи є аналіз можливостей реалізації естетичноговиховання під час вивчення іноземної мови. Об’єктом дослідження виступаютьзасоби та методи формування естетичних уподобань учнів під час вивченняіноземної мови.
Головна мета роботи — з’ясувати можливості реалізації естетичноговиховання під час вивчення іноземної мови. З цього випливають завданнядослідження:
· визначитипсихолого-педагогічні характеристики естетичного виховання;
· з’ясуватиможливості іноземної мови у формуванні естетичних смаків учнів;
· проаналізуватишляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови;
· зробитивисновок про найбільш ефективні засоби формування естетичної свідомості учнів підчас вивчення іноземної мови.
Для реалізації цілей і завдань дослідження використовувався комплексметодів: критичний аналіз літературних джерел; методи емпіричного дослідження,зокрема спостереження, вивчення нормативної документації щодо викладанняіноземної мови у середній школі.
Розділ І. Естетично-виховні можливості уроківіноземної мови
1.1 Психолого-педагогічні характеристики естетичноговиховання учнів
Гармоній, всебічний розвиток особистості неможливий без її естетичноївихованості. У сучасній педагогіці естетичне виховання трактується як„педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати іперетворювати дійсність за законами краси” [6, 121].
Видатний український педагог Василь Сухомлинський писав: „Краса –могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачитите, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколине побачиш. Краса – це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобівідкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим інепримиренним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красугімнастикою душі, вона виправляє наш дух, нашу совість, наші почуття іпереконання. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому титак чи інакше ставишся сам до себе” [28, 414].
Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культуриособистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності. Естетична культура– це сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей доестетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вноситипрекрасне в оточуючий світ, зберігати природну красу. Рівень естетичноїкультури виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів,поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь інавичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людськихвзаєминах.
Естетична свідомість – це форма суспільної свідомості, яка єхудожньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні сприйняття, судження,смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості.
Для розуміння психологічних особливостей естетичної свідомості якрезультату естетичного виховання слід розглянути структуру естетичноїсвідомості:
1. Естетичні сприйняття, які виявляються у спостережливості, умінніпомітити найсуттєвіше, що відображає зовнішню і внутрішню красу предмета,явища, процесу, відчувати радість від побаченого, відкритого.
2. Естетичні почуття – почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючипрекрасне в оточуючій дійсності, творах мистецтва.
3. Естетичні судження, які передають ставлення особистості до певногооб’єкта, явища. У педагогічній практиці є недопустимим нав’язування учнямвчителем своїх міркувань. Навпаки, він повинен допомагати їм виявлятисамостійність при з’ясуванні естетичної вартості предметів.
4. Естетичні смаки, що постають як емоційно-оціночне ставлення людини допрекрасного. Вони мають вибірковий, суб’єктивний характер. Стандартних смаківне існує, вони пов’язані з індивідуальним баченням і сприйняттям.
5. Естетичний ідеал – своєрідний зразок, з позиції якого особистістьоцінює явища, предмети дійсності. Естетичний ідеал відображає уявлення прокрасу, її критерії [6, 122].
Виходячи з наведеної структури естетичної свідомості, можна зробитивисновок, що найважливішим завданням естетичного виховання є формування ірозвиток естетичного сприйняття, яке складає основу естетичного почуття. Більшскладні компоненти – почуття, судження, смаки, ідеал формуються в учнів на базіестетичних сприйняттів у процесі естетичного освоєння світу.
Зміст естетичного виховання конкретизується в програмах з кожногопредмету. Звичайно, деякі предмети, зокрема література, музика, образотворчемистецтво, мають дуже великий потенціал щодо естетичного виховання учнівзавдяки специфіці об’єктів вивчення – творів мистецтва. Проте вчителі всіхпредметів мають враховувати естетично-виховне навантаження програм танамагатися використати в цьому аспекті кожну можливість, яку дає їх предмет.Окрім уроків, естетичне виховання реалізується у різних самодіяльнихоб’єднаннях учнів (хори, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні,хореографічні гуртки, кіно- і фотогуртки), у роботі студій, під часфакультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості,історії мистецтва тощо. Серед цих шляхів реалізації естетичного виховання учнівважливе місце займає естетичне виховання на уроках іноземної мови, що детальнобуде розглянуто в даній роботі.
Не слід трактувати мистецтво як єдине джерело естетичного виховання.Безперечно, твори мистецтва як реалізація ідеалу прекрасного у людськійдіяльності мають величезний естетично-виховний потенціал. Проте поряд із нимиджерелами естетичного виховання виступають також природа, естетика побуту, утому числі естетика шкільних приміщень, зовнішній вигляд учителів та учнів,взаємини між учнями і вчителями та ін. [5, 21]
В естетичному вихованні величезне значення має особистість педагога. Йогоповедінка, одяг, осанка, рухи, міміка, голос, тон – все це має бути взірцем дляучнів. Показники естетичної вихованості учнів – це і їх зовнішній вигляд,манера поводитися, розмовляти, вигляд їхніх підручників, зошитів тощо. Все цеговорить про те, що кожний урок, кожна взаємодія учня із вчителем має міститиестетико-виховний компонент, свідомо спрямований вчителем.
Естетичне виховання школярів є багатогранним процесом, основу якогоскладають такі напрями:
1. Життя і діяльність учня в сім’ї. Тут формуються основи естетичнихсмаків, почуттів, на що впливають організація побуту в оселі, одяг, взаємини всім’ї, оцінювання старшими краси предметів, явищ, безпосередня участь вестетичній діяльності тощо.
2. Навчально-виховна діяльність загальноосвітніх закладів, яка передбачаєзалучення учнів змістом навчальних дисциплін (мови, літератури, історії,предметів природничого циклу, музики, образотворчого мистецтва), позакласноївиховної роботи. У школах створюють спеціалізовані гуманітарно-естетичні класи,що сприяє естетичному розвиткові учнів.
3. Навчально-виховна робота позашкільних дитячих закладі (будинки іпалаци дитячої та юнацької творчості, студії, дитячі музичні та художні школитощо). Ця діяльність спрямована задоволення інтересів, розвиток здібностейдітей, залучення їх до активної естетичної діяльності.
4. Вплив засобів масової інформації. Діяльність їх поєднує елементибагатьох видів мистецтва. Проте засилля в них так званої „масової культури”,яка далеко не завжди коректно формує в учнів уявлення про прекрасне, ускладнюєпроцес формування здорових естетичних смаків, потребує копіткої роботивихователів, батьків, випереджуючого формування високих естетичних потреб,смаків, несприйняття потворного [12, 40].
З наведеного ми бачимо, що діяльність вчителів школи в рамках естетичноговиховання є лише одним серед компонентів, які формують естетичну свідомістьучня. Проте естетичне виховання у школі має ряд важливих рис, що відрізняютьйого від інших напрямів та роблять одним з найбільш значущих у процесіформування естетичної особистості учня. Так, на відміну від діяльностіпозашкільних установ, які відвідують лише частина учнів, шкільний компонентестетичного виховання охоплює всіх школярів. Діяльність вчителя по формуваннюестетичних смаків учнів є свідомою та цілеспрямованою на відміну від випадковихвпливів масової інформації та, нажаль, часто безсистемного та непослідовногоестетичного виховання дітей у сім’ї. Окрім того, у зв’язку із значноютривалістю перебування учня в школі (кілька годин щодня протягом 12 років), вчителінесуть особливу відповідальність за формування естетичної свідомості учня, як іза процес формування його особистості як такої.
1.2 Засади впливу іноземної мови на естетичневиховання учнів
Естетичне виховання на урокахіноземної мови можна розглядати і як самоціль, тобто як компонентзагально-виховної системи, і як мотиваційний засіб, що сприяє вивченню самоїіноземної мови. Це зумовлено високим мотиваційним потенціалом естетичноговиховання та широкими можливостями, які надає для цього вивчення іноземноїмови. Сприйняття краси – це перший ступінь у вихованні відчуттів, емоційноїчуйності. Тільки на емоційній основі встановлюються міцні зв'язки дитини знавколишнім світом. Лише такий навчальний процес, що приносить учневі емоційнета естетичне задоволення може бути успішним та забезпечити високий рівеньнавчальних досягнень.
Весь сучасний арсеналнавчально-методичних засобів направлений на досягнення цієї мети: барвистіпідручники, прекрасна наочна допомога, всілякі кросворди, пазли, ігри,аудіокасети з віршами і піснями, відеоматеріали. Проте самі по собі вони ще незабезпечують сприятливого емоційного клімату на уроці, а яскраві ілюстраціїкнижок не обов’язково стають джерелами естетичної насолоди. Досить частотрапляється, що без належної роботи вчителя всі ці яскраві елементи простопроходять повз свідомості учнів, які не вміють сприймати прекрасне. І тодіособливої радості в очах дітей не видно, швидше настороженість, переляк,роздратування.
Проблема інтересу, захопленості,мотивації – одна з фундаментальних проблем всієї педагогіки, і її вдале рішенняважливе для успішного ведення занять по будь-якому шкільному предмету. Алеособливого значення вона набуває в області викладання іноземної мови, де беземоційної захопленості неможливо досягти хоч трохи задовільних результатів, скількиб ні віддавати цьому сил і часу [19, 43]. Адже поза мовним середовищеміноземній мові навчити не можна, їй можна тільки навчитися.
Сучасна методика викладання іноземноїмови спрямована переважно на навчання „комунікації”, формуванню в учнівкомунікативної компетенції. Акцентується роль мови як „засобу спілкування”,велика увага приділяться створенню ситуацій спілкування, наближених до реальних(написання листів, створення та виконання діалогів тощо). Проте поряд із цимпроцес навчання іноземній мові позбавляється радості емоційної наповненості,переживання, вражень від сприйняття художніх творів (віршів, пісень та ін.),власної творчості і тим самим у нього віднімається найголовніше – здатністьблаготворної дії на духовний світ учнів, їх моральність, естетичні переконання,на формування у них естетичного смаку.
Будь-яка мова, як рідна, так ііноземна, – це живий організм, в ньому зосереджений, окрім інформаційного,величезний етичний, естетичний, художній потенціал, тому відношення до мови якформальному набору «видів мовної діяльності» веде до вихолощення самої її суті.Завдання вчителя полягає в тому, щоб викликати в учнів ясне розуміння того, щомова – не просто механічне знаряддя, яким можна користуватися на свій розсуд, аважлива частина самого життя, життя в цілому і життя кожної окремої людини, утому числі і школяра.
Метою навчання іноземній мовісьогодні є формування комунікативної компетенції, тобто компетенціїспілкування. Важко не погодитися з тим, що навіть на рідній мові, де знаннялексики і стилістичних особливостей не представляє складності, не завждивдається переконливо і логічно збудувати мовлення і досягти бажаного результатув спілкуванні. В значній мірі це обумовлено тим, що на уроках, як рідної мови,так і іноземного, всі усні вислови учнів є мовою лише за формою, а по сутітакими не є. Адже людська мова (як письмова, так і усна) – продуктивний виддіяльності, тобто плід творчості, самостійний «продукт», неповторний за формоюі змістом. На практиці ж часто доводиться зустрічатися з ситуацією, коливідповіді учнів по темі, що вивчається, схожі як близнюки, що є яскравимприкладом репродуктивності, тобто відтворенням.
Власне у тому полягає унікальністьпредмету «іноземна мова», що ці уроки є фактично єдиними, що моделюють реальніі багатообразні ситуації спілкування. Жоден інший предмет не має за метунавчати учнів перш за все спілкуванню А спілкування – це не тільки умінняправильно говорити і грамотно побудувати свою мову, але уміння слухати і чути,переживати і співпереживати. Досягти цього, не зачіпаючи емоційної сфери учнів,неможливо, і в цьому сенсі урок іноземної мови, близький предметам естетичногоциклу: музиці і образотворчому мистецтву.
От чому дуже важливо, щоб на урокахзвучали не холодні, бездушні, хоча і фонетично та граматично правильнівідповіді учнів, а відповіді, що містять власні переживання, враження,забарвлені дитячою емоцією, щирі «сплески» душі і розуму. Саме тоді процесспілкування набуває бажану форму.
Залучаючи школярів до іноземної мови,удосконалюючи їх уміння в різних видах мовної діяльності, треба мати зважаючина, що в основі всього цього повинне лежати емоційне, активне сприйняття мови.Це поняття у жодному випадку не можна ототожнювати з терміном «аудіювання»(сприйняття мови на слух). Сприйняття мови не можна зводити до одного з «видівмовної діяльності», як це зазвичай робиться. Активне емоційне сприйняття мови –основа мовного виховання в цілому і всіх його ланок [23, 78]. Мова можевиконувати свою пізнавальну, виховну, естетичну функцію тільки тоді, коли дітинавчаться по-справжньому чути її і осмислювати її. Всі враження, уявлення ізнання, які пройшли через душу і серце дитини, стають його власними знаннями,власною точкою зору, його думками і переконаннями, його відношенням до добра ізла, прекрасного і потворного, що і визначає етичну позицію людини. І тутцінність естетичного виховання, в найширшому тлумаченні, важко переоцінити.
Окрім естетичного потенціалу самоїмови широкі можливості для реалізації естетичного виховання на уроках іноземноїмови дає культурологічний та країнознавчий компоненти навчання. Адже вивченняіноземної мови передбачає вивчення культури країн, мова яких вивчається. Це даєзмогу вчителеві ознайомити учнів із фольклором, літературою, живописом,архітектурою та іншими галузями мистецтва цих країн, розширюючи культурологічнізнання учнів, формуючи їх естетичні уподобання.
Виховання естетичних поглядів,естетичного смаку, культури спілкування не тільки допоможе досягти метінавчання іноземній мові, але сформує повноцінну, естетичну розвиненуособистість.
1.3 Естетична функція як одна з функцій мови
Мова – найвагоміше надбання кожної окремої людини і найбільша суспільнацінність. Мова – явище водночас індивідуальне і соціальне: вона обслуговує ікожну окрему людину, й усе суспільство. Основні функції мови – оформлення думок(мислетворча функція) і між людське спілкування (комунікативна функція). Моваоднаково спрямована як у внутрішній, психічний, так і в зовнішній, соціальнийсвіт людини. Завдяки цьому вона виконує визначальні особистісні суспільніфункції [13, 17]. Розглянемо основні функції мови, щоб з’ясувати місце і рольїї естетичної функції. Хоча у мовознавчій літературі немає загальноприйнятогочіткого визначення і поділу функцій мови та їх назв, наведемо ті з них, щовиділяються більшістю науковців.
1. Комунікативна функція (функція спілкування). Суть її полягає в тому,що мова використовується як засіб спілкування між людьми, як інформаційнийзв’язок у суспільстві. Ця функція є життєво необхідною і для суспільства, і длямови. Для суспільства вона важлива тим, що за допомогою мови люди обмінюютьсядумками й почуттями, збагачуються досвідом попередніх поколінь, домагаютьсявзаєморозуміння у колективі, гуртуються для захисту, створюють матеріальніцінності, дбають про поступ вперед.
Для мови комунікативна функція також є вкрай важливою, бо мова, якою неспілкуються, вмирає. Зі смерті ж мови зникає народ, що був її творцем і носієм,вмирає жива культура, створена цим народом і мовою, а писемна та матеріальнакультура губиться у віках і забувається. Народ, що втратив свою мовуспілкування, втрачає і увесь той духовно-культурний світ цінностей, щовитворився на ґрунті його мови.
Людство винайшло кілька засобів обміну інформацією: звукові і світловісигнали, азбука Морзе, дорожні знаки, символи, коди, жести. Але всі вони маютьобмежену сферу застосування і по відношенню до мови є вторинними, похідними.Мова ж є універсальним і унікальним засобом спілкування.
2. Номінативна функція (функція називання). Усе пізнане людиною(предмети, особи, якості, властивості, явища, процеси, закономірності тапоняття про них) одержує назву і так під цією мовною назвою існує в житті і всвідомості мовців. Назва виділяє предмет з безлічі інших. Мовну назву одержуютьне тільки реально існуючі предмети, а й ірреальні, уявні, вигадані,фантастичні. Завдяки цій функції кожну мову можна розглядати як окремусвоєрідну картину світу, що відображає національне світобачення ісвітовідчування. Мовці намагаються у всіх сферах спілкування (науці, техніці,виробництві, мистецтві та ін.) творити назви своєю мовою. У цьому проявляєтьсяосвоєння мовою певного кола явищ, включення їх до мовної картини світу окремогонароду.
3. Мислетворча функція. Мова є не тільки формою вираження і передачідумки (як це спостерігаємо при реалізації комунікативної функції), а й засобомформування, тобто творення самої думки. Людина мислить у мовних формах. Процесцей складний, йде від конкретно-чуттєвого рівня до понятійного. Поняттязакріплюються у словах і в процесі мисленнєвих операцій порівнюються,зіставляються, протиставляються, поєднуються чи розподіляються. Отже, мислити –це означає оперувати поняттями у мовній формі, у мовному вираженні.
4. Гносеологічна (пізнавальна) функція мови. Вона полягає в тому, що світлюдина пізнає не стільки власним досвідом, скільки через мову, бо в нійнакопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ. Причому в даномувипадку мова є і засобом передачі знань про світ (наприклад, отримання знаньпро космос з текстів, що складені певною мовою), так і може виступати джерелом(акумульовані в мові знання про світ у вигляді сталих виразів, фразеологізмів,паремій).
5. Експресивна (виражальна) функція мови. Неповторний світ інтелекту,почуттів та емоцій, волі людини є невидимим для інших. І тільки мова надаєнайбільше можливостей розкрити їх для інших людей, вплинути силою своїхпереконань чи почуттів на інших людей.
6. Волюнтативна функція є близькою до експресивної. Вона полягає в тому,що мова є засобом вираження волі співрозмовників (вітання, прощання, прохання,вибачення, спонукання, запрошення тощо).
7. Естетична функція. Мова фіксую в собі естетичні смаки і уподобаннясвоїх носіїв (це відповідна лексика і фразеологія, естетичного змісту тексти).Милозвучність, гармонія змісту, форми і звучання, дотримання норм літературноїмови у процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди,сприяють розвиткові високого естетичного смаку.
У своїй художній довершеній формі літературна мова сприймається естетичновихованими мовцями як естетичне явище, наприклад, високохудожні літературнітвори. Мова є першоелементом культури, вона лежить в основі розвитку всіх іншихвидів мистецтва. І ті естетичні цінності, які ними породжуються, зумовленізначною мірою естетичними можливостями мови (наприклад, естетичний вплив кіно,театру, радіо, телебачення здійснюється переважно завдяки мові).
8. Культуроносна функція. Мова є носієм культури народу – мовотворця.Кожна людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу відпокоління до покоління, сприймаючи разом з мовою пісні, казки, дотепи, жарти,легенди, перекази, історію, промисли, звичаї, традиції матеріальної культури ідуховного життя нації.
9. Ідентифікаційна функція мови полягає в тому, що мова виступає засобомідентифікації мовців, тобто засобом вияву належності їх до однієї спільноти,певного ототожнення. Ідентифікація виявляється у часовому вимірі: усвідомленнясвоєї приналежності до однієї спільноти з предками, що століттями розмовлялитією ж мовою, а також у просторовому вимірі: ідентифікація представниківнаціональних діаспор, що проживають за межами етнічних територій, відбуваєтьсяу першу чергу завдяки мові.
10. Магічно-містична функція мови визнається далеко не всімадослідниками. Вона збереглася з доісторичних часів, коли люди вірили у слово якреальне дійство, здатне зупинити небажаний хід дій, побороти злі сили,підкорити природу своїй волі. Ця магічно-містична сила слова знайшла широкевідображення у фольклорі народів світу: заклинаннях, ворожіннях, легендах тощо.У них надзвичайною силою наділяються окремі сова, вирази за певних умов їхвиголошення. У словесному світі зміщуються межі реального й уявного. Нині, узв’язку з поширенням теорій біологічного поля людини, позитивної і негативноїенергії, екстрасенсорики набуває нових імпульсів магічно-містична функція мови[13, 20].
Серед перерахованих функцій мови естетична функція, хоча й не належить доголовних, проте реалізується досить широко. Адже мову можна розглядати якоб’єкт естетичного сприйняття, а виховання культури мовлення та навичоксприйняття усних чи писемних художніх творів – як компонент естетичноговиховання. Тому уроки мови, у тому числі іноземної, відкривають чималоможливостей щодо реалізації естетично-виховного компоненту.
Розділ ІІ. Шляхи реалізації естетичного виховання науроках іноземної мови
2.1 Естетичне осягнення іноземної мови в рамках„діалогу культур”
Гуманізація освіти зумовлює відмову від вузьких прагматичнихцілей вивчення іноземної мови. У сучасних концепціях навчання іноземна моварозглядається як відображення культури відповідного народу, а вивченняіноземної мови – як оволодіння іншомовною культурою і як засвоєння світовихдуховних цінностей. Таким чином, соціальне замовлення передбачає не тількиформування в школярів, що вивчають іноземну мову, необхідних іншомовних навичокта вмінь, але й ознайомлення через мову з культурою країни, її традиціями,історією та сучасністю. Цей матеріал має великий естетично-виховний потенціал,оскільки вивчення культури країни, передбачає ознайомлення з найкращими досягненнямимистецтва та людської думки. Завдання вивчення культури цієї країни в рамкахшкільного курсу іноземної мови ставить перед собою лінгвокраїнознавство, щодосліджує питання відбору та прийомів подачі учням відомостей про країну, моваякої вивчається, з метою забезпечення їх практичного володіння даною мовою [25,112]. Лінгвокраїнознавство – це аспект методики викладання іноземних мов, якийвідбиває національно-культурний компонент мовного матеріалу.
Практично лінгвокраїнознавство спрямоване на реалізаціюкінцевих цілей навчання іноземній мові, а саме, на навчання спілкуванню. Аджебез прищеплювання учням норм адекватної мовної поведінки у відриві від знаньнеможливо підготувати їх до іншомовного спілкування та сформувати комунікативнуздатність. Це визначає, що розробка лінгвокраїнознавчого аспекту в навчаннііноземній мові в середній школі є надзвичайно актуальною та важливою. Але нетреба звужувати лінгвокраїнознавсто лише до допоміжного засобу у формуваннікомунікативних якостей. Адже це справжнє „вікно у світ”, що відкриває передучнем світ народу з іншою мовою, культурою, світоглядом та світобаченням.
Важливим напрямом мовної підготовці на уроках іноземної мови є формуванняучня як учасника ситуацій міжкультурного спілкування, як суб’єкта діалогукультур. Одним із шляхів виховання учня як суб’єкту культур є, на нашу думку,використання у навчальній діяльності прецедентних художніх текстів.Багаторівневий характер художніх текстів (включення мовних та мовленнєвиходиниць всіх рівнів) зумовлює можливість використання художніх текстів в усіхкомпонентах навчального процесу, що сприяє реалізації освітньої, виховної,розвиваючої та практичної цілей навчання. Засобами художнього тексту, щовпливають на процес навчання в аспекті міжкультурного спілкування, є йогоестетичний та соціокультурний потенціали. Включення естетичних тасоціокультурних знань у процес соціально спрямованої комунікативної діяльності,якою виступає читання, є важливим чинником засвоєння іноземної мови, з одногобоку, і процесом гуманістичного становлення особистості – з іншого. Читанняпрецедентних художніх текстів розглядається як специфічна форма міжкультурногоспілкування, в процесі якого в учнів формуються зразки і моделі поведінки,розвиваються мислення, здатність до аналізу й оцінки, складається образ світутощо.
Таким чином, реальні можливості для формування особистості учня яксуб’єкта діалогу культур закладені як у самому процесі читання прецедентниххудожніх текстів, так і в природі іншомовного художнього тексту, що зумовлюєтьсяйого естетичним та соціокультурним потенціалами.
Однією з головних проблем використання прецедентних художніх текстів ушколі є відбір текстового матеріалу і організація роботи з ним. Завдякиефективному відбору художніх текстів учні мають змогу ознайомитись зрізноманітними аспектами літературного спадку країни, мова якої вивчається,удосконалити себе як партнера по комунікації.
Оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурної комунікації сприяє полілінгвістичномуі полікультурному розвитку особистості.
2.2 Специфіка естетичного виховання на урокахіноземної мови у старших класах
Навчання учнів старших класів ставить перед вчителем нові важливізавдання. Це відповідальний період формування смаків та уподобань особистості.Проте саме у цьому періоду у програмі середньої неспеціалізованої школивідчутним є брак предметів естетично-гуманітарного циклу: скорочуютьсяпорівняно з попередніми роками години на вивчення рідної та російської мови;предмети, що передбачають ознайомлення з витворами мистецтва та світовоюкультурою, відсутні або викладаються факультативно. Тому на вчителя іноземноїмови покладається додаткове завдання компенсувати ці недоліки системою заходівз естетичного виховання на уроках іноземної мови .
Викладання іноземної мови у старших класах дає більші можливості щодореалізації естетичного виховання порівняно із середніми. Це зумовлено кількомапричинами:
1. Учні володіють іноземною мовою на досить високому рівні, що даєможливість сприймати та створювати досить складні тексти. Це у свою чергу даєвчителеві можливість ознайомлювати учнів із високохудожніми літературнимитворами країни, мова якої вивчається, чи пропонувати учням створити власнийхудожній текст.
2. Учні мають певні сформовані навички естетичного сприйняття творівмистецтва та явищ культури, що дозволяє їм більше ефективно сприймати тааналізувати запропоновані вчителем об’єкти мистецтва та культури, вестидискусії.
3. Учні здатні сприймати мову як джерело естетичної насолоди, вониорієнтуються в стилях мовлення, у жанрах художніх літературних творів,розрізняють виражальні засоби літературної творчості.
4. Учні мають більш менш цілісне уявлення про культуру країни, мова якоївивчається, що дозволяє активний „діалог культур”, у процесі якого йдепорівняння, аналіз двох культур – рідної та іноземної.
Зрозуміло, що всі ці якості в учнів є сформованими за умови відповідноїпідготовки протягом навчання у 5-8 класах. Проте досить часто можна стикнутисяз тим фактом, що учні старшої школи не вміють сприймати мистецтво. Адже можна дивитисяі не бачити, можна бачити і не розуміти, а коли не розумієш, залишаєшсябайдужим. Так і школярі: причина їхньої байдужості до класичної музики,літератури та живопису, культури як своєї, так і інших народів –непідготовленість до художнього сприймання твору, недорозвиненість естетичноїкультури [12, 36]. Сприймання художнього твору – це проблема розвиткуестетичних смаків і поглядів. Спостереження свідчать, що інтереси та перевагибільшості старших школярів обмежені низьким рівнем. У школярів переважаютьпрагматичні орієнтації, які слаборозвинені, з рефлективними оцінками, відсутнівміння вступати до процесу художнього спілкування, не прослідковується зв’язокміж морально-естетичною свідомістю та морально-естетичною поведінкою. Між тим,вони доброзичливо ставляться до мистецтва, відчувають недостачу його впливу ібажають отримати відповідну освіту. Слід відзначити, що їх інтереси до кіно,телебачення, естрадної музики започатковані доступністю та широкою популярністюцих мистецтв. Однак, учні, котрі навчаються в художніх та музичних школах,інших центрах художнього виховання відзначаються більшим інтересом до навчанняі, зокрема до різноманітних видів мистецтва. Та, слід сказати, за межеюінтересів майже всіх учнів залишені види мистецтв, які мають значний виховнийвплив на особистість (декоративне, прикладне, архітектура, скульптура,хореографія тощо), тобто ті види художньої творчості, які не входять донавчальних програм загальноосвітніх закладів. А тому, у процесі відборухудожнього матеріалу, що репрезентує культуру країни, мова якої вивчається,необхідною умовою має бути врахування цього недоліку та прагнення залучитистаршокласників до різних видів мистецтва, усвідомлюючи їх морально-естетичнувартість.
Отож, можна визначити деякі методичні поради до викладання іноземної мовив старших класах, які передбачають:
— урахування вікових особливостей учнів старших класів;
— звернення до морально-естетичної природи мистецтва у процесі передачізнань;
— увага до авторської позиції, яка виражена у творі мистецтва,протилежних точок зору, визначення власної позиції;
— оволодіння семантичною структурою різних видів мистецтва та засобами їхвиразності;
— визначення художньо-педагогічного спілкування основним методомдіяльності вчителя.
Формування естетичних якостей старшокласників слід здійснювати шляхомемоційно-естетичного впливу на них творів мистецтва, даний процес передбачаєроботу уяви, творчої активності сприйняття, в тому числі, осмислення власногожиттєвого і творчого досвіду.
Вивчення іноземної мови значною мірою сприяє формуванню світоглядуособистості. Особливого значення при цьому набувають тексти, які пропонуютьсявчителем для читання, перекладу, переказу, ознайомлення. Вони повинні не лишевідповідати вимогам методики викладання іноземної мови, тобто міститинеобхідний мовний та мовленнєвий матеріал, формувати мовну та культурологічнукомпетенцію, але й являти собою зразки високохудожніх творів, здатних викликатиестетичне переживання в учнів. Це є важливим, оскільки у нашому суспільствіостаннім часом серед широкого загалу розповсюджуються твори, що пропагуютьнасильство та жорстокість, причому більшість з них не мають естетичної цінностіі морально роззброюють людину, особливо молодь. Цьому потоку псевдохудожньоїлітератури треба протиставляти кращі зразки світової класики та сучасноїсерйозної, морально і естетично виваженої літератури, яка своїми високимихудожніми та ідейними якостями здатна показати нікчемність усілякоїбульварщини. Цілеспрямовано використовуючи тексти з іноземної мови, можна зробитиважливий внесок у формування гармонійно розвиненої особистості завдяки впливуестетичних смаків.
Важливим чинником формування естетичних смаків при вивченні іноземноїмови є виявлення та усвідомлення естетичних якостей самої мови, її ритміки,гармонійності, мелодійності тощо [14, 53]. Все це справляє, як правило,непомітний, але вельми дієвий вплив на естетичні почуття людини, її смаковукультуру. Сама мова, її фонетична структура, внутрішня логіка її будови, як іінші сутнісні риси, є водночас носієм естетично значимих якостей. Тому освоєнняіноземної мови, оволодіння нею не може не принести естетичного задоволення,причому йдеться не тільки про інтелектуальне почуття, що охоплює людину, якаоволоділа новим важливим предметом, новим засобом спілкування та отриманняінформацію, а й про відчуття краси самої мови, її ритміки, специфічноїгармонійності та низки інших фонетичних і синтаксичних особливостей. Зрозуміло,що для виявлення таких якостей мови, особливо коли йдеться про іноземну мову,потрібен достатньо високий рівень оволодіння нею. З розвитком здатностівідчувати внутрішню красу мови в учня формується відповідний естетичний смак.Отже, смак і є ні що інше, як здатність адекватно відчувати і судити про красупевного предмета, у даному випадку – мови.
Формування такого різновиду естетичного смаку, який ґрунтується наестетичних якостях мови, є необхідною умовою оволодіння нею та адекватного їївикористання.
2.3 Шляхи реалізації естетичного виховання на урокахіноземної мови
У сучасній педагогіці розроблені різні шляхи та засоби реалізаціїестетичного компоненту виховання на уроці та в позаурочній діяльності. Уширокому розумінні естетичний вплив має вся діяльність вчителя, йогоспілкування з учнями. Проте особливе місце у вихованні естетично особистостізаймає вплив мистецтва, яке втілює в собі естетичну категорію прекрасного. Томуестетичне виховання під час вивчення іноземної мови розглядається найчастіше яквикористання творів мистецтва та залучення учнів до творчості під час роботинад мовним та лінгвокультурним матеріалом [11, 207].
Використання творів мистецтва з метою естетичного впливу на свідомістьучнів, може бути здійснено в рамках традиційних уроків. Для цього вчителюпотрібно:
· використовуватидля роботи над мовним матеріалом тексти, що мають естетичну вагу, наприклад,уривки з творів художньої літератури або інформацію про мистецтво та культурукраїни, мова якої вивчається;
· Реалізовуватикраїнознавчу спрямованість уроків іноземної мови шляхом ознайомлення учнів іздосягненнями мистецтва та культури країн, мова яких вивчається;
· Створюватиситуації, в яких учні мають висловити своє сприйняття, оцінку тих чи іншихтворів мистецтва (картини, літературні твори, кінофільми та ін,);
Важливе значення для розвитку естетичних уподобань учнів має такожоформлення кабінету іноземної мови, адже естетика побуту, повсякденного життя єважливою складовою естетичного смаку особистості, що формується.
Велику роль у формуванні естетичної особистості учня мають позакласнізаходи і так звані нестандартні уроки, що дають можливість вияву творчості,емоційному переживанню подій учнем. Серед моделей таких уроків і заходів слідзазначити різноманітні інсценізації, творчі вечори, рольові ігри.Нестандартність уроку може полягати і в активному використанні вчителем творівмистецтва – музичного, образотворчого, кінематографічного – як засобівемоційного та естетичного впливу, мотивації та розвитку загальної культуриучня.
Моделюючи ситуації мовного спілкування мистецтвознавчої спрямованості,корисно заздалегідь відвідати театр, музей, філармонію, подивитися фільм абопрочитати оригінальний текст. І що важливо – потім інтерпретувати матеріаланглійською мовою. Твори Моема, Бернса, Шекспіра, Уайльда, Уїтмена можнаінсценувати і обговорити в театральному кафе. Відвідавши виставку картин,побувавши екскурсоводом, кожен учень стає знавцем живопису, вчиться аналізуватихудожнє полотно. Школярів цікавить аналіз поетичних текстів, художніх фільмів,мультфільмів, музичних форм. Міжпредметні зв'язки з історією, психологією, філософією,географією, безумовно, збагачують особу, мотивують і оптимізують вивчення мови.Проблемна ситуація на уроці створюється за допомогою афоризмів. Думки великихкласиків служать дороговказною зіркою у вирішенні етичних проблем уроку,допомагають учням зробити загальнолюдські висновки про добро і зло. Безумовно,в арсеналі кожного вчителя повинні бути художні зразки світової класики: “Ромеоі Джульєта”, “Гамлет”, “Приборкання норовистої”, мультфільми про Русалочку,Білосніжку, Робіна Гуда. Країнознавчі матеріали про Лондон, історію і географіюБританії, традиції і свята англійців також створюють ситуацію співпереживання,естетичного освоєння на уроках англійської мови. Розвивають творчі здібностідітей конкурси перекладачів, придворних портретистів, гідів, читців, солістів,любителів карооке [11, 152].
Велику роль в гуманістичній методології грають стратегії розповіді,драматизації, ролевої гри. В процесі драматизації, наприклад, казки (де вчитель– “театр одного актора”), педагог використовує різні прийоми активізації увагидітей: наочність (маски, декорації, костюми, “чарівні” предмети), невербальнізасоби спілкування, прийоми парадоксу, інтриги, залучає дітей до діяльності.Іншими словами, діти так уживаються у фабулу і казкові образи, що психологічнийбар'єр знімається сам собою. За допомогою драматизації змінюється ситуаціяігрового спілкування, в якій вся базова лексика, граматика, основні мовнімоделі. Ролева гра забезпечує наслідувальне спілкування, спільну діяльність,розкриття повного потенціалу особи, країнознавчу мотивацію, когнітивне іемоційне вимірювання особи, співпрацю, ситуацію успіху. Цікаві в цьому планізнахідки: “Моя сім'я” (“мильна опера”), “Знайди і знешкоджуй” (упійманнязлочинця), “Мій робочий день” (гумористичні вірші про ледаря), “Феї Сезонів”(поетично-музичний поєдинок). Ази кулінарії і етикету освоюються на уроках “Вгостях у англійця” (приготування салатів, гарячих бутербродів), “Різдво”, “Вкафе”, “В магазині”.
Дуже важливим є використання класичної і популярної музики на початку абов кінці уроку, оскільки музика створює емоційний фон уроку, мотивує, аборозслабляє учнів [26, 73].
Особливо ефективними є театралізовані вистави, літературні вітальні,музичні студії, художні салони – з обов'язковою інтерпретацією світових шедевріві написанням проектів (рецензій, відгуків, рефератів) на виході. Інтелектуальнадіяльність такого плану передбачає активізацію і самостійну реалізацію творчихможливостей робіт учнів в різних видах з іноземної мови, де “творчість –колективна, дія – індивідуальна”. Безумовно, ці форми реалізуються в періодтворчого етапу навчання (узагальнювальні уроки, позакласні заходи) іхарактеризуються виходом у вільну мову (рівень формування умінь), що ізабезпечується культуровідповідною подачею матеріалу.
Висновки
Естетичне виховання є обов’язковою та важливою складовою вихованнявсебічно і гармонійно розвиненої особистості. Навчання у школі передбачаєреалізацію естетичного виховання як запоруки повноцінного формування свідомостіучня, його самореалізації в суспільстві як творчої особистості, що має власніестетичні смаки та уподобання.
Перед вчителями школи постає важливе завдання формування адекватногоуявлення про категорію прекрасного, на основі якої формується естетичний ідеалшколяра. Естетичне виховання реалізується перш за все на уроках мистецькогоциклу, проте викладання іноземної мови також надає вчителеві широкі можливостіщодо виховання естетичної свідомості.
Естетичне виховання може бути реалізовано на уроках іноземної мови зарахунок використання естетично вагомих текстів, залучення матеріалів з культурита мистецтва країни, мова якої вивчається, що є реалізацію культурологічної(лінгвокраїнознавчої) лінії програми з вивчення іноземної мови у середнійшколі. Важливу роль відіграють нестандартні уроки та позакласні заходикультурно-мистецького спрямування, які не лише ознайомлюють учнів з проявамиіноземної культури, а й залучають до активної творчості.
Свою специфіку має естетичне виховання у старших класах, коли достатнійрівень володіння іноземною мовою та певна сформованість естетичного сприйняттяучнів дозволяють їм осягнути естетичний потенціал самої мови як геніальноговитвору людства.
Таким чином, вивчення іноземної мови дає широкі можливості щодоестетичного виховання учнів і важливою задачею вчителя є використання цихможливостей та свідома й цілеспрямована робота з формування естетичноїособистості учня.
Література
1. Аврорин В. А.Функции языка. // Совр. проблеми литературоведения иязыкознания. – М., 1974.
2. Аксенова Е.М.Воспитание чувств художественным словом. Пособие для учителя. – М., 1962.
3. Бессонов Б.Н.Человек. Пути формирования новой личности. – М., 1988.
4. Білодід І. К.Деякі аспекти взаємодії пізнавальної і естетичної функції мови. //Мова. Людина. Суспільство. – К.,1977.
5. Борисова Е.С.Эстетическое воспитание школьников. – Л., 1972.
6. ВолковаН.П.Педагогіка. – К., 2003.
7. Вопросыэстетического воспитания в школе / Под ред. А.И. Бурова. – М., 1972.
8. Гачев Г.Творчество, жизнь, искусство. – М., 1980.
9. Гез Н.И., ЛяховицкийМ.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. – М., 1982.
10. Горохов В.И.,Кашинская Л.В. Слово об искусстве. – М., 1984.
11. ЗимняяИ.А. Психология обучения иностранным языкам. – М., 1992.
12. КалашникН.Г. Естетичні смаки: їх витоки і формування. – Запоріжжя, 2001.
13. КочерганМ.П. Вступ до мовознавства. – К., 2000.
14. Кушнир А.Педагогика иностранного язика // Школьные технологи. – 1997. – №6.15. Левшина Л.С. Как воспринимаетсяпроизведение искусства. – М., 1983.16. Леонтьев А.А. Внеязыковая обусловленностьречевого акта и некоторые вопросы обучения иностранному языку // Иностр. языкив школе. – 1968. – №2.
17. Маркова А.К.Психология усвоения языка как средства общения. – М., 1974.
18. МасленниковаВ.М. Современная идеология воспитания социально- ориентированной личности. — Казань, 2004.
19. Миньяр-БелоручевР.К. Методика обучения иностранным языкам или лингводидактика // Иностр. языки в школе. – 1996. – №1.
20. Мова і культура. – К., 1986.
21. Неменский Б.М.Мудрость красоты: о проблемах эстетического воспитания. Книга для учителя. –М., 1981.
22. Пассов Е.И.Основы методики обучения языкам. – М., 1977.
23. Петрова Т.А.Эстетическое восприятие художественных произведений школьниками старшихклассов. – Казань, 1973.
24. Подласый И.П.Педагогика. Новый курс: В 2-х кн. – М., 1999.
25. Рогова Г.В.Методика обучения иностранным языкам в средней школе. – М.: Просвещение, 1991.
26. Современныеконцепции эстетического воспитания: – М., 1998.
27. Столяренко Л.Д.Педагогика. – Ростов, 2000.
28. СухомлинськийВ.О. Як виховати справжню людину // Вибрані твори: В 5-ти т. – Т.2. – К., 1976.
29. Харламов И.Ф.Педагогика. – Мн., 2002.
30. Эстетика. Подред. А.А. Радугина. – М., 1998.