ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРАГНАТЮКА
ЦИБАР ТЕТЯНА МИХАЙЛІВНА
УДК 371.035.6 (09)(477.8) +371.0535.6
ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО
ШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
НА ЗАКАРПАТТІ (1919 – 1939 рр)
13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Тернопіль – 2008
Дисертацією єрукопис.
Робота виконана уПрикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, Міністерствоосвіти і науки України, м. Івано-Франківськ.
Науковий керівник:доктор педагогічних наук, професор ЧЕПІЛЬ Марія Миронівна, Дрогобицькийдержавний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедрипедагогіки.
Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор РОСТОВСЬКИЙ Олександр Якович, Ніжинськийдержавний університет Імені Миколи Гоголя, завідувач кафедри музичноїпедагогіки та хореографії; кандидат педагогічних наук, доцент КУХТА МаріяІванівна, Ужгородський національний університет, доцент кафедри педагогіки тапсихології.
Захист дисертаціївідбудеться 26 червня 2008 року об 12.00 год. на засіданні спеціалізованоївченої ради Д 58.053.01 у Тернопільському національному педагогічномууніверситеті імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. Кривоноса, 2, м. Тернопіль,46027, (каб. № 30).
З дисертацієюможна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського національного педагогічногоуніверситету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. Кривоноса,2, м. Тернопіль.
Авторефератрозіслано 25 травня 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованоївченої ради Чайка В.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальністьдослідження. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ ст.) визначаєпотребу широкого залучення учнівської молоді до освоєння народної творчості зметою розвитку естетичного ставлення до природного, соціального та художньогосередовища. Питання естетичного виховання особистості набувають особливогозначення в сучасних умовах розвитку суспільства, коли загострюються суспільнісуперечності, втрачаються загальнолюдські цінності, життєві ідеали, мають місцерецидиви аморальної поведінки молоді. Естетичне виховання повинно сприятиформуванню творчо активної особистості, здатної повноцінно сприймати прекрасне,гармонійне, досконале у житті, природі, мистецтві, жити і творити за законамикраси.
Важливого значеннянабувають наукові пошуки вітчизняних дослідників у галузі теорії та практикиестетичного виховання, вихідні засади якого відображені в Національній доктринірозвитку освіти, Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді вУкраїні. Серед виховних завдань реалізації поставленої мети відведено особливуроль підвищенню базової культури, розвитку естетичних потреб і почуттівпідростаючого покоління. Естетичне виховання спрямовується на розвиток вособистості ерудиції у галузі мистецтва (володіння системою елементарнихмистецьких знань, понять, термінів, адекватне сприйняття художніх творів,творча діяльність у мистецькій сфері), здатності збагнути та виразити власнеставлення до мистецтва, радіти як ознаки духовної зрілості.
Результати аналізунаукових досліджень питань естетичного виховання дали змогу з’ясувати, що цяпроблема була і є предметом вітчизняної та зарубіжної історичної, філософської,психологічної, педагогічної та історичної науки. Теоретичні основинаціонального виховання, зокрема естетичного виховання як соціокультурногофеномена, представлено у працях І. Беха, А. Бойко, М. Євтуха, С. Гончаренка, О.Ростовського, О. Савченко, О. Сухомлинської та ін.
Філософськіпроблеми естетичного виховання особистості дослідили Ж. Масенко, В. Кудін, Л. Левчук,В. Мазепа, О. Семашко та ін.; загальнопедагогічні та психологічні – Т. Аболіна,З. Бєлоусова, І. Зязюн, О. Дем’янчук, Л. Коваль, Л. Масол, Н. Миропольська таін. Естетичне виховання у вищій школі вивчали С. Мельничук, О. Рудницька та ін.
В останні рокиактуальні проблеми історії української педагогіки і виховання відображено упрацях Т. Завгородньої, С. Золотухіної, В. Кравця, Б. Ступарика, Ю. Руденка, І.Руснака. Проблеми полікультурної та глобальної освіти розкривають В. Бойченко, В.Болгаріна, І. Прокопенко. У навчально-виховному процесі важливо реалізуватиідею – через національну культуру – полікультурності. В історико-педагогічнихдослідженнях Т. Беднаржової, В. Бедь, В. Гомонная, М. Зимомрі, В. Кеміня, М. Кляп,В. Росула, В. Сагарди частково розкрито проблему естетичного виховання учнів уміжвоєнний період.
Важливими длярозв’язання виховних проблем є дослідження регіональних особливостейестетичного виховання учнівської молоді у полікультурному середовищі. З відомихісторичних і політичних причин ці особливості для Закарпаття були найбільшспецифічними. Однак системно питання естетичного виховання на Закарпатті уперіод 1919 – 1939 рр. не вивчалося.
Об’єктивна потребав історико-педагогічному аналізі зазначеної проблеми та недостатній рівень їїрозробленості зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – “Естетичневиховання учнів середнього шкільного віку в полікультурному середовищі наЗакарпатті (1919 – 1939 рр.) ”.
Зв’язок роботи знауковими програмами і темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно дотематичного плану наукових досліджень кафедри історії педагогікиПрикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника“Історико-педагогічні проблеми навчання і виховання у системі неперервноїосвіти” (протокол № 1 від 28.08. 2003 р). Тему роботи затвердженона засіданні вченої ради Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника(протокол № 6 від 4.03. 2003 р) та узгоджено у Раді з координаціїнаукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 5від 27.05. 2003 р)
Об’єкт дослідження– виховання українських школярів у полікультурному середовищі Закарпаття (1919– 1939 рр)
Предметдослідження – етапи становлення, зміст, форми і методи естетичного вихованняучнів середнього шкільного віку у полікультурному середовищі Закарпаттяміжвоєнного періоду.
Мета дослідження –узагальнити теоретичні надбання і практичний досвід естетичного вихованняпідлітків у полікультурному середовищі Закарпаття міжвоєнного періоду з перспективоюїхнього творчого використання у сучасних умовах.
Відповідно допредмета і мети дослідження було сформульовано такі завдання:
1. Проаналізуватисуспільно-політичні та культурно-освітні передумови естетичного виховання учнівсереднього шкільного віку у полікультурному середовищі Закарпаття упродовж 1919– 1939 рр.
2. Систематизувативітчизняні та зарубіжні напрацювання з проблеми естетичного виховання підлітківу полікультурному середовищі, виокремити етапи її становлення.
3. Дослідити внесокукраїнських педагогів і культурно-просвітницьких діячів Закарпаття в розробкутеоретичних засад естетичного виховання учнівської молоді в означену добу.
4. З’ясуватиособливості змісту, форм, методів і засобів естетичного виховання підлітків уполікультурному середовищі Закарпаття і визначити можливості їхнього творчоговикористання в сучасних умовах.
Методологічноюосновою дослідження є філософські закони і категорії наукового пізнання, положенняпро відображення дійсності в людській свідомості, єдність теорії та практики,діалектична взаємодія особистості й суспільства, єдність загальнолюдського інаціонального, історичного й логічного, гуманізації міжнаціональних стосунківта етики міжетнічного спілкування; концептуальні положення філософії тапедагогіки про полікультурний розвиток особистості; теорія глобалізаціїсвітових процесів; доцільність творчого використання спадщини минулого усучасній педагогічній теорії і практиці.
Теоретичну основуроботи становлять концептуальні положення Закону України “Про освіту”,“Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття) ”, “Концепціїнаціонального виховання”, “Концепція естетичного виховання учнівської молоді вумовах відродження української національної культури”, “Концепціяхудожньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах”, атакож спадщина видатних українських і зарубіжних педагогів ХХ – ХХІ ст., працісучасних дослідників, де розкриваються теоретичні основи українського вихованняв історичному аспекті й з позицій сьогодення (І. Бех, А. Бойко, С. Гончаренко,М. Євтух, В. Кремень, Ю. Руденко, О. Сухомлинська, М. Ярмаченко й ін).
Методи дослідження:пошуково-бібліографічний метод вивчення архівних, бібліотечних фондів,каталогів, бібліографічних видань; моделювання та інтерпретаційно-аналітичний(концептуальний аналіз відповідної науково-педагогічної літератури звикористанням інтерпретації, систематизації та узагальнення); порівняльно-історичний,хронологічний і ретроспективний методи для дослідження змісту естетичноговиховання підлітків, установлення основних тенденцій цього процесу; теоретичнеузагальнення та елементи пошукового методу з метою формулювання узагальненихвисновків, оцінок, виявлення раціонального і практично-ціннісного в розробкахвітчизняних педагогів Закарпаття – у досвіді реалізації естетичного вихованняучнів сучасної загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
Джерельну базудослідження становлять фонди Державного архіву Закарпатської області в Ужгородіта Берегові, Закарпатського краєзнавчого музею, Національної бібліотеки Україниім. В. Вернадського, Наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України інаукової бібліотеки Ужгородського національного університету; монографії таброшури українських педагогів краю; історична, наукознавча, навчально-методичналітература, звіти, навчальні плани, програми, підручники, які використовувалисяу тогочасному навчально-виховному процесі; сучасні нормативні документи,теоретичні дослідження та наукові праці філософів, соціологів, психологів,педагогів; педагогічна публіцистика; педагогічна література вітчизняних ізарубіжних авторів з питань естетичного виховання, а також вітчизняні державнідокументи щодо розвитку освіти в Україні; результати наукових педагогічнихдосліджень у галузі історії педагогіки та дидактики.
У дослідженнідотримано вимог принципів науковості, об’єктивності, наступності, системності,історичного детермінізму. Теоретичні напрацювання українських педагогівЗакарпаття слугують вартісною основою, джерелом для розвитку сучасноїзагальноосвітньої школи, позашкільних закладів і громадських організацій, які здійснюютьаналогічний до минулого пошук оптимальної моделі естетичного виховання.
Хронологічні межідослідження охоплюють 1919 – 1939 роки. За вихідний рубіж узято приєднанняЗакарпаття до Чехословаччини (вересень 1919 р), уряд якої вперше в історії краюстворив реальні умови для задоволення освітніх потреб українців та іншихетнічних груп. Верхня межа періоду збігається з початком Другої світової війни,яка привела до суспільно-політичних змін у Європі й Закарпатті.
Наукова новизна татеоретична значущість дослідження полягають у тому, що вперше вісторико-педагогічній науці системно узагальнено зміст естетичного вихованняучнів середнього шкільного віку в полікультурному освітньому просторіЗакарпаття міжвоєнного періоду, обґрунтовано етапи становлення і розвитку проблемиестетичного виховання в українській педагогічній думці краю міжвоєнної доби, коженз яких відображає генезу поняття “естетичне виховання” і позначенийвідповідними тенденціями; виокремлено форми (виставки, гуртки, концерти, екскурсії,імпрези), методи (інсценізація, ілюстрування, декламування, імітація), засоби(музика, спів, природа, праця), провідні чинники естетичного вихованняпідлітків (соціально-економічний, суспільно-політичний, культурно-освітній),які яскраво виявляють їх національну приналежність, сприяють етнонаціональномувідродженню; доповнено педагогічну теорію науковими знаннями про еволюціюзмісту поняття “естетичне виховання”, яке спрямоване насамперед на виховання влюдини гуманістичних якостей, інтересів і любові до життя в його різноманітнихпроявах.
Подальшогорозвитку набули положення і висновки щодо ефективності виховної діяльностірізних інститутів у вирішенні завдань естетичного виховання підростаючогопокоління; обґрунтовано можливості творчої реалізації ідей історичного досвідуестетичного виховання учнів середнього шкільного віку у сучасних умовах.
Практичне значеннядослідження полягає у тому, що до наукового обігу введено маловідомі та ранішеневідомі архівні матеріали, які розширюють уявлення про сутність змістуестетичного виховання учнів у полікультурному середовищі Закарпаття (Ф.28, оп.1,спр.3213, 3268, 4318; оп.3, 29, 73, 142, 159, 212, 278, 411, 435, 436, 463). Йогорезультати та висновки можуть бути використані у навчально-виховному процесівищих та середніх навчальних закладів під час читання лекцій, написаннінавчальних і науково-методичних посібників, довідників з історії педагогіки татеорії виховання. Матеріали дослідження можуть знайти подальше застосування підчас вивчення актуальних питань естетичного виховання учнів у полікультурномусередовищі, доповнити тематику семінарських занять до курсів “Історіяпедагогіки”, “Теоретичні основи педагогіки”, “Порівняльна педагогіка”.
Вірогідністьнаукових положень і висновків дослідження забезпечені цілеспрямованимісторико-педагогічним аналізом наукових, документальних, фактографічних таінших джерел; методологічною обґрунтованістю теоретичних положень дослідження; опертямна принципи історизму та об’єктивності; застосуванням комплексу методів, щодоповнюють один одного та є адекватними об’єкту, предмету, меті й завданнямдослідження, логіко–системним аналізом теоретичних праць; упровадженнямрезультатів дослідження в практику роботи сучасної загальноосвітньої школи іпозашкільних закладів.
Апробація івпровадження результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідженнядоповідалися й обговорювалися на конференціях: міжнародних –“Соціально-правовийзахист дітей, позбавлених батьківської опіки” (Ужгород, 2005),“Соціально-правовий захист національних меншин в Україні і за рубежем”(Ужгород, 2006), “Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії,перспективи” (Херсон, 2006), “Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та закордоном” (Горлівка, 2006), “Формування цінностей сучасної особистості”(Дрогобич, 2007), всеукраїнських – “Розвиток змісту освіти якісторико-педагогічна проблема” (Чернівці, 2003), “Етнос. Культура. Нація”(Дрогобич, 2006), “Мовна освіта і мовленнєвий розвиток школярів в умовахполіетнічного середовища” (Мукачево, 2006), “Сучасні проблеми художньо-трудовоїпідготовки вчителів: теорія, досвід, зміст і технології” (Дрогобич, 2006), атакож доповідалися на науково-методологічних семінарах, засіданнях кафедрипедагогіки, звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складуПрикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (2003 – 2007 рр).
Основні результатидисертації впроваджено у практику навчального процесу Педагогічного інституту Прикарпатськогонаціонального університету ім. Василя Стефаника (довідка № 01-08/1261 від 20листопада 2007р), історичного факультету Дрогобицького державного педагогічногоуніверситету ім. Івана Франка (довідка № 912 від 3 вересня 2007 р), Мукачівськогогуманітарно-педагогічного інституту (довідка № 131 від 20 червня 2007 р),Вінницького державного педагогічного університеті ім. Михайла Коцюбинського(довідка № 10153 від 31 серпня 2007 р).
Публікації. Затемою дисертації опубліковано 11 авторських наукових праць: з них – 1навчально-методичний посібник, 9 надруковано у фахових виданнях, затвердженихВАК України, 1 – у збірнику наукових праць.
Структура та обсягдисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, спискувикористаних джерел (437 позицій, з них – 33 архівні), додатків. Обсягдисертації – 235 сторінок, з них 164 – основного тексту. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступіобґрунтовано вибір теми дослідження, його актуальність, визначено об’єкт,предмет, мету, завдання, методи та джерельну базу роботи, сформовано науковуновизну, теоретичне та практичне значення, подано відомості про апробацію тавпровадження основних положень дисертації.
У першому розділі– “Естетичне виховання підлітків у полікультурному середовищі якісторико-педагогічна проблема” – представлено результати аналізу станувисвітлення досліджуваної проблеми у вітчизняній і зарубіжній філософській,педагогічній і психологічній літературі, визначено суспільно-політичні такультурно-освітні передумови естетичного виховання учнів у полікультурномусередовищі Закарпаття у міжвоєнний період.
Аналітичний оглядджерельної бази дає підстави для констатації, що українськими і зарубіжнимивченими накопичено велику кількість фактичного і теоретичного матеріалу щодорізноманітних аспектів полікультурності, особливості середовища, його естетичноїфункції.
Результати дослідженняпроблеми естетичного виховання у працях вітчизняних і зарубіжних учених зпроблеми естетичного виховання свідчать про їхню різноманітність і відсутністьзагальноприйнятого підходу до тлумачення дефініції “естетичне виховання” яктеоретичного підходу в суспільних науках і як освітньо-виховної концепції. Поняття“естетичне виховання” має цілу низку термінологічних еквівалентів і смисловихсинонімів, що свідчать про певну етнопсихологічну самобутність і відмінністьцього процесу у різних народів. Дискусійними протягом тривалого часу булипитання, пов’язані з природою та сутністю естетичного виховання, визначеннямйого понятійно-термінологічного апарату й змісту.
У контексті активнихнаціональних процесів ХІХ – початку ХХ ст. проблема естетичного виховання булаважливим предметом розгляду українських педагогів. Окремі аспекти естетичноговиховання на західноукраїнських землях висвітлено у працях Л. Баїка, Б. Мітюрова,А. Вихруща, Т. Завгородньої, М. Євтуха, Б. Ступарика, М. Чепіль. Вивченнюісторії освіти і виховання у Закарпатті присвячено низку наукових розвідок. Питаннязмісту національного виховання на Закарпатті відображено у дисертаційнихдослідженнях О. Бенци, М. Маляр, З. Нагачевської, Г. Розлуцької, Н. Сабат, В. Стинської,О. Фізеші, Я. Яціва та ін.
У процесідослідження змісту освіти й естетичного виховання на Закарпатті у 20 – 30-хроках ХХ ст. використані праці А. Бондаря, І. Ваната, В. Гомонная, А. Ігната, М.Макара, Р. Марцелюк, І. Небесника, В. Росула, Т. Росул, М. Токар, П. Ференца, П.Ходанича, А. Чуми, в яких ця проблема знайшла часткове висвітлення.
Усебічний аналізджерельних матеріалів дає підстави розглядати естетичне виховання в українськійпедагогіці як соціально-педагогічну проблему, сутність якої зумовленазагальними закономірностями розвитку суспільства та соціально-економічними йкультурними умовами Закарпаття міжвоєнного періоду. Дослідження засвідчиловзаємозумовленість процесу становлення освіти і культури майбутньої українськоїдержави та формування на конкретному історичному тлі проблеми естетичноговиховання. Серед основних проблем естетичне виховання учнів середньогошкільного віку у полікультурному середовищі Закарпаття міжвоєнного періоду можнавизначити загальні закономірності розвитку суспільства, соціально-економічні йкультурні обставини та вплив культурно-історичних процесів НаддніпрянськоїУкраїни та зарубіжжя, а це – етнонаціональне відродження, національнесамоутвердження українців, етнокультурна самостійність народу, існуванняпарламентаризму, діяльність громадських організацій, усвідомлення високоїнаціональної місії, почуття громадянського обов’язку та ін.
Розвиток теорії тапрактики естетичного виховання на Закарпатті пов’язаний зі складними умовамиформування громадянського суспільства Чехословаччини. Завдяки демократичному урядуі політиці національної терпимості утворилися сприятливі, але, водночас, іскладні умови для становлення української культури, освіти і національноговиховання. Аналіз джерельної бази засвідчує, що освіта та її складова – естетичневиховання – перебували під впливом різних політичних течій (москвофільство,українофільство, русинофільство), що певною мірою гальмувало реалізацію йогопотенційних можливостей. Шлях усвідомлення українцями своєї етнічної належностіпролягав через звернення до тих сфер, які найяскравіше виявляють національнийхарактер – історії, фольклору, мови, літератури, мистецтва тощо.
У дослідженні з’ясовано,що питання естетичного виховання активно розробляли українські педагогиЗакарпаття у міжвоєнний період (Ф. Агій, Й. Бокшай, А. Волошин, Ю. Крупа, Н. Мураній,Й. Пешина та ін). Слід відмітити, що естетичне виховання підлітків уполікультурному середовищі є важливою педагогічною проблемою, що потребуєглибокого опрацювання, аналізу і подальшого вивчення.
У другому розділі– “Теоретичні основи естетичного виховання підлітків у полікультурномусередовищі Закарпаття (1919 – 1939 рр.) ” – висвітлено розвиток ідеїестетичного виховання учнівської молоді у творчому доробку педагогів ікультурно-освітніх діячів, роль і місце естетичного виховання у змісті шкільноїосвіти краю.
З’ясовано, щопроблема естетичного виховання була наскрізною у творчій спадщині українськихпедагогів досліджуваного періоду. Вона розглядалася у взаємозв’язку та вконтексті надбань вітчизняних і зарубіжних педагогів кінця ХІХ – початку ХХ ст.Предметом естетичного виховання визначено формування в особистості естетичногоставлення до дійсності і мистецтва, що сприяло виявленню талантів і обдаруваньдітей та молоді, збагаченню їхніх художніх та естетичних смаків. Необхідноюумовою цього процесу є свобода поглядів, прагнень зближення культур, довільнеспілкування. Це помітно вплинуло на формування естетичних ідеалів та зростанняінтересу до світової літератури, культури й мистецтва.
Виявлено, щоестетичне виховання у полікультурному середовищі дає змогу посилити культурологічнуфункцію за допомогою локальних мистецьких реалій, орієнтуючи учнів на активнетворче освоєння мистецтва рідного краю. Естетичне виховання школярів зумовленерівнем їхнього загального розвитку. Загальна культура школярів, їхня моральназрілість, рівень розвитку їхніх інтелектуальних здібностей визначають рівеньестетично розвиненої особистості.
Культурно-просвітницькадіяльність педагогів краю за характером і змістом роботи була прогресивнимявищем, оскільки сприяла розвитку в учнів естетичного сприйняття, творчихздібностей діяти за “законами краси”, творити прекрасне в усіх сферахжиттєдіяльності; формуванню естетичних поглядів та смаків у полікультурномусередовищі; вихованню гуманістичних якостей, інтересів та любові до життя вйого різноманітних проявах; збагаченню змісту, форм і методів виховного процесунаціональним елементом, його науково-методичним забезпеченням; налагодженнютворчих контактів між місцевими культурно-громадськими діячами та вихідцями зНаддніпрянської України й Галичини, їхній спільній праці на теренах Закарпаття,встановленню тісних зв’язків, пошуку шляхів співпраці між Східною і ЗахідноюУкраїною.
Результатинаукового пошуку дали змогу виокремити два етапи розвитку проблеми естетичноговиховання в українській педагогічній думці Закарпаття міжвоєнної доби, кожен зяких відображає генезу поняття “естетичне виховання” і позначений відповіднимитенденціями.
Перший етап –період становлення (1919 – 1926 рр) – активізація наукових пошуків українськихкультурно-освітніх діячів Закарпаття, результатом яких стало обґрунтуваннядефініції “естетичне виховання” як педагогічного процесу, спрямованого наформування і розвиток естетичних почуттів, потреб сприймати, оцінюватипрекрасне; твердження про єдність успадкованого і набутого у вихованні. Воснові естетичного виховання лежать ідеї правди, доброї волі, красивого і потворного,корисного і некорисного, естетичного і морального.
Другий етап –період розвитку (1927 – 1939 рр) – пошук шляхів удосконалення дефініції“естетичне виховання”, її змісту і структурних компонентів, втілення їх увиховну практику; відкриття приватної Публічної школи рисунка в Ужгороді (1927р), мистецьких шкіл і гуртків різних жанрів, самодіяльних колективів; залученнядо викладання предметів естетичного циклу в гімназіях, “горожанських” школахкраю відомих професійних художників, композиторів, майстрів народного мистецтватощо; популяризація яскраво виражених національних форм концертного життя,їхньої тематики і репертуару; виникнення музично-драматичного театру зукраїнською мовою, народно-побутовою тематикою і демократичним змістом; широкевикористання народних мелодій, народного мистецтва, фольклорних традицій вестетичному вихованні. З’ясовано, що основні етнодиференціюючі засоби (ріднамова, словесна творчість, письменство, мистецтво) стали основою естетичноговиховання. Провідною тенденцією цього періоду стало широке використання різнихформ, методів і засобів естетичного виховання учнів середнього шкільного віку,пошук шляхів самостійного розв’язання його актуальних проблем, в основі якихдомінувала українська ідея.
Творчий доробок іпрактична діяльність педагогів свідчить, що естетичне виховання здійснювалося упроцесі навчання та в позаурочний час. Насамперед, завдання естетичноговиховання систематично та цілеспрямовано реалізовувалися на уроках малювання,співів, ручної праці, мови, літератури. Кожний урок був часом спілкування зкращими зразками мистецтва та колективного обговорення пережитих вражень. Індивідуальніздібності учнів до різних видів естетичної діяльності розвивалися в гуртках,творчих колективах (хор, оркестр), клубах, фахових (спеціальних) школах, студіях,самодіяльних театрах тощо. Вчитель повинен був уміти організувати урок, реалізовуючи,окрім дидактичної естетичну функцію, тобто оцінити з естетичних позицій роботуучнів на уроці, а також свою власну діяльність.
Педагоги (Ф. Агій,В. Довгун, Ю. Крупа, Й. Пешина та ін) вважали, що справжня краса людинивиявляється у праці. Численні спостереження за працею учнів переконують у тому,що будь-який вияв ними майстерності у праці позитивно впливає на вихованняестетичного ставлення до дійсності. Насолода від краси власної праці, почуттязадоволення нею тим яскравіше, чим відчутніші її результати, її кінцевийпідсумок, адже у результатах творчості відображається суть людини. Обов’язковоюумовою педагогічного використання праці є виявлення підлітками ініціативи,самодіяльності, творчості. Праця по-справжньому виконує свою виховнуморально-естетичну функцію лише за тієї умови, коли вона пробуджує в душівихованців творче горіння, формує в них сильні емоційні переживання, до кінцязахоплює їх. В уявленні дітей естетична цінність праці багато в чомувизначається її суспільно корисною спрямованістю. Якщо учень знає, щорезультати його діяльності потрібні людям, він не лише відповідальнішепідходить до справи, а й прагне виконати її якомога краще.
Естетичне вихованняу процесі продуктивної праці вимагає від учителя постійної уваги до характеруобробки тих речей, які виготовляють учні. Без піклування про красу, прогармонію форм учнівських виробів не можна сформувати хороший естетичний смак. Найбільшпомітний вплив на естетичне виховання учнів мають роботи, пов’язані здекоративно-ужитковим мистецтвом, що сприяє художній освіті учнів середньогошкільного віку.
Як показалодослідження, педагоги міжвоєнного періоду надавали перевагу духовному,моральному компоненту в естетичному вихованні, використанню необхідних форм іметодів розвитку емоційно-чуттєвої, оціночної, творчої активності учнів. Зпозицій сьогодення можемо це трактувати як принцип культурологічногоособистісно-орієнтованого навчання, що допомагає не лише створити власнусистему духовних естетичних цінностей, а й забезпечує соціалізацію учнів, готуєїх до життя в конкретно-історичному, полікультурному просторі.
У третьому розділі– “Організаційно-методичні аспекти естетичного виховання учнів середнього шкільноговіку на Закарпатті у 20 – 30-ті рр. ХХ ст. ” – проаналізовано інститути,чинники, форми, методи і засоби естетичного виховання учнів середньогошкільного віку в полікультурному середовищі Закарпаття; визначено можливостітворчого використання історичного досвіду естетичного виховання в сучаснихумовах.
Дослідженняпоказало, що важливе місце в естетичному вихованні підлітків посідали родиннийдім, школа, громада, культурно-освітні товариства. Роль соціальних інституцій,громадських і просвітницьких товариств, молодіжних організацій у розвиткупотреби в естетичній діяльності, формуванні естетичних смаків є надзвичайноважливою. Педагоги вважали сім’ю найбільш значущим інститутом естетичноговиховання, в умовах якого дитина вчиться красі спілкування, привчається бутичемною, ввічливою під час розмови, прагне внести естетичні елементи у свійпобут, житло, одяг, поведінку, працю, творчість тощо. Вони вважали, щорозвивати потребу в естетичній діяльності треба змалку, а для формуванняздатності діяти “за законами краси” корисно розвивати творчі та художніздібності дітей. Дуже важливо підтримувати прагнення дитини до малювання,співу, танцю, бажання самостійно зробити щось охайно, красиво, оберігатиприроду, допомагати людям.
Установлено, щобатьки і родичі з усіх сил підтримували діяльність учнівських гуртків,бібліотек, читалень, брали активну участь у відзначенні релігійних інаціональних свят, виставах, імпрезах, концертах, приурочених до визначних дат.Свята були великою радістю для батьків, які намагалися красиво одягнути дітей,насамперед у національний одяг, розвивали їх акторські, декламаторські, музикальніталанти.
Вивченняджерельної бази свідчить, що естетичному вихованню сприяла освітньо-виховнаробота культурно-освітніх установ (читальні “Просвіти”, гуртки УкраїнськогоПедагогічного товариства (“Рідна Школа”), школи, церкви, зусилля якихспрямовані на залучення підлітків до збирання і створення власних колекційнародного вбрання, народних візерунків, організацію фахових шкіл, майстереньдля навчання народним ремеслам та ін.
У творчому доробкупедагогів Закарпаття(Ю. Бортош, А. Буркацький, М. Гоєр, О. Пайкош та ін) обґрунтованороль природи, праці, художньої літератури, музики, співу, образотворчогомистецтва в естетичному вихованні підлітків. Мистецтво вчить розрізняти реальнідобро і зло, красу і потворність, надає учням життєві яскраві приклади – моделіповедінки у світі. Важливо, аби школяреві пощастило з такими художніми“моделями”, щоб він мав змогу засвоїти найдосконаліші зразки людського спілкування,а вихователь повинен допомогти йому у засвоєнні кращого досвіду людства,окреслюючи естетичні та моральні орієнтири на його шляху.
З’ясовано, що естетичневиховання підлітків у полікультурному середовищі Закарпаття у 20 – 30-ті рокиХХ ст. було можливим за таких умов: створення позитивної естетичної атмосфери вполікультурному середовищі (розвиток національної культури, збагачення досвіду сімейноговиховання, організація урочної та позаурочної виховної діяльності школи, розвитокпозашкільних закладів, долучення до естетичного впливу на учнів громадськихорганізацій, церкви), розвиток культурологічних знань міжетнічної таміжкультурної взаємодії, ціннісних орієнтацій та особистісних якостей у процесівиховної роботи. Естетичний розвиток підлітків здійснювався у напряміхудожньо-просвітницької діяльності шляхом відвідування культурних закладів,церкви, з одного боку, та масової участі у гуртках художньої самодіяльності, упідготовці і проведенні виховних заходів – з іншого.
Основні складовіестетичного виховання підлітків у міжвоєнний період відображені в схемі (рис.1).
Структурна схемавідображає взаємозв’язок основних компонентів естетичного виховання (мета,зміст, методи, форми, засоби, чинники), які характеризують його цільові,змістові та процесуальні аспекти.
Поширеними формамивиховної роботи були академії, імпрези, шкільні виставки, святкові концерти,драматичні аматорські гуртки, писанкарство, лекції, вечори, вистави, хоровийспів, гра в оркестрах, конкурси тощо. Дослідження показало, що естетичневиховання учнів середнього шкільного віку на Закарпатті міжвоєнного періодунайчастіше представлено як частина організації вільного часу (дозвілля) підлітків.Піснею супроводжувалися відвідування Богослужінь, толоки, вечорниці тощо. Всеце передбачало активну участь підлітків у їхній підготовці й проведенні. Педагогипокликані навчити учнів розуміти прекрасне в житті, природі, вміти віднайтидивосвіт краси в літературному чи мистецькому творі.
З’ясовано, щопедагоги використовували такі методи, як бесіда, виховання прикладом, дискусії,наслідування, участь у доброчинній діяльності тощо. Основними засобамиестетичного виховання українські педагоги краю вважали музику, співи,мистецтво, рідне слово, працю. Педагоги зосереджували увагу підлітків на пізнаннісвого внутрішнього світу, а отже, на використанні мистецтва як засобу духовногостановлення шляхом від почуттєвого сприймання до осмислених творчих дій.
Новісоціально-політичні та економічні умови сучасної дійсності створюють основу дляреформування всієї системи освіти і виховання, яка передбачає внесення певнихзмін у зміст навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи і позашкільноїосвіти, з використанням кращих надбань української педагогічної думки в галузіестетичного виховання (О. Духновича, К. Ушинського, С. Русової, В. Сухомлинськогота ін). Насамперед потрібно створити у школі таку педагогічну атмосферу, яка бсприяла формуванню особистості, здатної до оцінювання власної діяльності,самостійного формування життєвої позиції, що ґрунтується на міцних моральнихпереконаннях, залучення учнів до розмаїтого світу мистецтва, формуванняціннісного ставлення до нього; розвиток інтересів, здібностей, творчоїіндивідуальності школярів у вільний час.
Узагальненнярезультатів наукового дослідження дає підстави для таких висновків таокреслення перспектив подальшого вивчення означеної проблеми:
1. Ретроспективнийаналіз сутності категорії “естетичне виховання” забезпечував можливістьстверджувати, що існує ряд визначень змісту і структурних компонентів поняття“естетичне виховання” – як теоретичного підходу у суспільних науках, а також“естетичного виховання” – як освітньо-виховної концепції. Поняття “естетичневиховання” має цілу низку термінологічних еквівалентів і смислових синонімів,що свідчить про певну етнопсихологічну самобутність і відмінність у різнихнародів.
Естетичневиховання учнів середнього шкільного віку в досліджу вальний період визначалосязагальними закономірностями розвитку суспільства, соціально-економічними йкультурними обставинами та впливом культурно-історичних процесівНаддніпрянської України і зарубіжжя: етнонаціональним відродженням,національним самоутвердженням українців, етнокультурною самостійністю народу,існуванням парламентаризму, діяльністю громадських організацій, усвідомленнямвисокої національної місії, почуттям громадянського обов’язку та ін.
/>
Естетичневиховання пов’язувалося з розвитком майбутньої Української держави івідбувалося на конкретному соціально-політичному тлі. Українські освітні діячібрали активну участь в культурному процесі, який був пов’язаний з боротьбою заутвердження національної самосвідомості, розбудовою змісту освіти відповідно допотреб української спільноти та соціокультурного середовища краю. Саме мова,словесна творчість і мистецтво як основні етнодиференціюючі ознаки відігралисистемно-організуючу функцію в естетичному вихованні школярів.
З’ясовано, щопедагогічна, публіцистична, видавнича і виконавська діяльністькультурно-освітніх діячів Закарпаття пронизана самовідданим служіннямукраїнському народові, глибоким розумінням ролі естетичного виховання уформуванні національно свідомого підростаючого покоління.
2. Найістотнішимитенденціями діяльності українських освітніх діячів у царині естетичноговиховання були: зумовленість мистецького поступу обставинамисуспільно-політичного розвитку, рівнем розгортання процесівнаціонально-культурного відродження; обґрунтування мети і завдань естетичноговиховання залежно від суспільних потреб, рівня національної свідомості,культури народу, загальнопедагогічних пріоритетів; удосконалення змістувиховної діяльності, перехід від малоефективних форм, методів і засобів допошуку шляхів самостійного розв’язання актуальних проблем естетичного вихованняучнів середнього шкільного віку; еволюційний шлях їхньої діяльності відпростого просвітництва й залучення підлітків до різних форм естетичноговиховання, в основі яких домінуючою стала українська ідея.
3. У ходінаукового пошуку простежено еволюцію поняття “естетичне виховання” в творчомудоробку українських освітніх діячів Закарпаття, виокремлено два етапи розвиткутеорії і практики естетичного виховання, які зумовлені об’єктивнимизакономірностями суспільно-політичного та національно-культурного розвитку,особливостями української педагогічної думки: перший – період становлення (1919– 1926 рр); другий – період розвитку (1927 – 1939 рр).
Українськапедагогічна думка була спрямована на розкриття змісту естетичного виховання якскладної багаторівневої структури, основою якої є формування естетичноїсвідомості, розвиток емоційно-почуттєвої сфери й організація художньо-творчоїдіяльності підлітків.
4. Уісторико-педагогічному доробку освітніх діячів Закарпаття міжвоєнного періодурозкрито зміст і завдання естетичного виховання підлітків. У ієрархії цінностейвиховання пріоритетними визнано поняття добра і краси. Естетичне виховання спрямовувалосьна розвиток духовних здібностей та естетичних почуттів. Завданнями естетичноговиховання визначено формування розуміння естетичних цінностей, художніх смаків,порядності, творчості та фантазії, вміння передати своє враження, навчанняучнів бачити прекрасне в житті, природі, вміти віднайти дивосвіт краси влітературному чи мистецькому творі, формування у підлітків поняття “красипраці” у виробничій діяльності, у процесі освоєння природи, естетизаціїповедінки і побуту людини.
Естетичневиховання передбачає певний рівень художньо-естетичної культури особистості, їїздатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як урозвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань,оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвиткові умінь і навичок активноїперетворювальної діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах. Череземоційне сприйняття образів мистецтва здійснювалося формування переконань,поглядів, які згодом стають основою поведінки учнів, їхньої громадської тасуспільно корисної діяльності у полікультурному середовищі.
5. Освітяни краювідстоювали думку, що в естетичному вихованні необхідно враховуватиетнопсихологічні особливості дитини та полікультурне середовище. До цього прилучилисьвихідці з Галичини і Наддніпрянської України, а також емігранти з Росії таінших держав, що сприяло розвиткові зовнішніх міжкультурних зв’язків. Полікультурнесередовище – сукупність предметних та особистісних умов, а також відповіднихуявлень та оцінювань, які складають „зону” засвоєного та прийнятого людиноюсоціокультурного досвіду. Його динаміка пов’язана як із соціальною орієнтацією,що зумовлює рухливість і варіативність естетичного оцінювання такого середовищав результаті різних видів діяльності, так і з особливостями переваг, потребсуб’єкта.
6. Серед найбільшпоширених форм естетичного виховання підлітків були шкільні виставки, академії,концерти, лекції-концерти, театральні гуртки, огляди хорових колективів іоркестрів, конкурси тощо, які проводились різноманітними товариствами з нагодиважливих подій історичного та національного значення і сприяли естетичному вихованнюпідлітків. Зазначені форми реалізовували естетичні смаки, почуття і емоціїсприяли прояву власної творчості, активної практичної дії.
У дослідженніпроаналізовано методи (інсценізації, ілюстрування, імітація, створення ситуаціївільного вибору, виховання прикладом і на прикладі, дискусії, наслідування,участь у доброчинній діяльності), засоби (національні звичаї та традиції, спів,музичне, декоративно-ужиткове і сакральне мистецтво, рідне слово, праця).
7. Дослідженнявідкриває можливості для творчого використання історичного досвіду естетичноговиховання учнів середнього шкільного віку в сучасному полікультурному освітньомупросторі України: оволодіння підлітками знаннями про культуру власного народу,формування уявлень про різноманітність культур і виховання шанобливогоставлення до культурних проявів інших народів; створення умов для інтеграціїучнів у культурі інших народів, розвиток умінь і навичок взаємодії з носіямирізних культур; наповнення відповідним змістом шкільних підручників ізцілепокладанням виховних пріоритетів на формування в учнів моральних,національних і громадянських цінностей; виховання в дусі злагоди,толерантності, гуманного міжнаціонального спілкування, загальнолюдськихцінностей.
Отже, вивчення таврахування особливостей естетичного виховання підлітків у полікультурномусередовищі в сучасних умовах необхідне для наукового передбачення та прогнозуваннядинаміки національних освітніх процесів, що забезпечить можливістьрезультативно коригувати форми і методи освітньої політики, основним завданнямякої повинно бути виховання свідомих громадян і патріотів України з високоюкультурою міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді духовності, моральної,художньо-естетичної та трудової культури.
Проведенедослідження не претендує на усебічне розкриття всіх аспектів проблеми. Перспективниминапрямками дослідження є питання естетичного виховання української молоді вгімназіях й учительських семінаріях Закарпаття в міжвоєнний період; естетичноговиховання підлітків у позаурочний час в умовах полікультурного середовищасучасної України; естетичного виховання учнів на урокахприродничо-гуманітарного циклу у школах II – III ступенів; формуванняготовності вчителів-предметників до професійної діяльності в умовахполікультурного середовища.
Основний зміст дисертації відображені в таких публікаціях
І. Статті внаукових фахових виданнях
1.Цибар Т.М. Місце естетичного виховання учнів у педагогічній концепції О. Духновича/ Т.М. Цибар // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка тапсихологія: Зб. Наук. Праць. – Чернівці: Рута, 2003. – Вип.177. – С. 201 – 205.
2.Цибар Т.М. Форми естетичного виховання підлітків у позакласній та позашкільнійроботі на Закарпатті (1919 – 1939 рр) / Т.М. Цибар // Джерела: Науково-методичнийвісник. – Івано-Франківськ, 2004. – № 3 – 4. – С.139 – 142.
3.Цибар Т.М. Проблема підготовки учителя у творчій спадщині громадсько-освітніхдіячів Закарпаття / Т.М. Цибар // Науковий вісник Ужгородського національногоуніверситету: Серія “Педагогіка. Соціальна робота”. – 2005. – Вип.8. – С.215 –216.
4.Цибар Т.М. Гуманістична сутність естетичного виховання / Т.М. Цибар // Молодь іринок. – 2006. – № 5(20). – С.101 – 104.
5.Цибар Т.М. Естетичне виховання підлітків у контексті культурно-освітнього життяЗакарпаття (1919 – 1939 рр.) / Т.М. Цибар // Наукові записки Тернопільського національногопедагогічного університету. Серія: Педагогіка. – Тернопіль, 2006. – № 7. – С.150– 154
6.Цибар Т.М. Психолого-педагогічні аспекти естетичного виховання підлітків науроках і в позаурочний час / Т.М. Цибар // Молодь і ринок. – 2007. – № 9. – С.121– 124.
7.Цибар Т.М. Роль праці в естетичному вихованні підлітків (історико-педагогічнийаспект) / Т.М. Цибар // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіката психологія: Зб. Наук. Праць. – Чернівці: Рута, 2007. – Вип.300. – С.172 –180.
8.Цибар Т.М. Естетичне виховання учнівської молоді на уроках образотворчогомистецтва / Т.М. Цибар // Науковий вісник Ужгородського національногоуніверситету: Серія “Педагогіка. Соціальна робота”. – Ужгород, 2007. – Вип.11. –С.155 – 156.
9.Цибар Т.М. Мова як чинник естетичного виховання підлітків у полі культурномусередовищі на Закарпатті (1919-1939 рр) / Т.М. Цибар // Науковий вісникУжгородського національного університету: Серія “Педагогіка. Соціальна робота”.– Ужгород, 2007. – Вип.12. – С.77 – 78.
ІІ. Навчально-методичніпосібники
1.Цибар Т.М. Естетичне виховання підлітків у полі культурному просторі: історія,теорія, практика: Навч. -метод. Посібник – Мукачево: Видавництво «Карпатськавежа», 2007. – 56с.
ІІІ.Матеріали науково-практичних конференцій
1.Цибар Т.М. Естетичне виховання підлітків засобами мистецтва в полікультурномусередовищі на Закарпатті (1919 – 1939 рр): Матеріали Міжнар. Наук. -практ. конф.[“Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи“], (Херсон,14-15 вересня 2006) // Педагогічний альманах: Зб. наук. праць. – Київ-Херсон,2006. – С. 205 – 210.
АНОТАЦІЇ
Цибар Т.М. Естетичневиховання учнів середнього шкільного віку в полікультурному середовищі наЗакарпатті (1919 – 1939 рр). – Рукопис.
Дисертація наздобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук 13.00.01 –загальна педагогіка та історія педагогіки. – Тернопільський національнийпедагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2008.
У дисертаціїздійснено комплексний аналіз вітчизняних і зарубіжних напрацювань з питань естетичноговиховання; узагальнено зміст естетичного виховання підлітків у контекстіполікультурного освітнього простору Закарпаття міжвоєнного періоду; дослідженой проаналізовано зміст, форми і методи естетичного виховання у середніх школахі позашкільних закладах краю; визначено можливості творчого застосуванняісторичного досвіду естетичного виховання в сучасних умовах.
Матеріали, основніположення дисертації та висновки можуть бути використані під час читання курсуз історії педагогіки у вищих навчальних закладах різних типів акредитації, впроцесі підготовки навчально-методичної літератури.
Ключові слова: естетичневиховання, учні середнього шкільного віку, зміст, форми і методи естетичноговиховання, полікультурність, Закарпаття.
Цибар Т.М. Эстетическоевоспитание учащихся среднего школьного возраста в поликультурной среде наЗакарпатье (1919 – 1939 гг.). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученойстепени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – общаяпедагогика и история педагогики. – Тернопольский национальный педагогическийуниверситет имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2008.
В диссертации осуществленокомплексное изучение отечественной и зарубежной литературы по проблемеэстетического воспитания. Исследованы различные подходы к дефиниции «эстетическоевоспитание”, проанализированы взгляды ученых на исследуемую проблему,синтезированы научные представления об эстетическом воспитании.
В работе раскрытысоциально-экономические и культурно-образовательные предпосылки и тенденции развитияпроблемы эстетического воспитания в Закарпатье на протяжении 1919 – 1939 гг. Висследуемый период в регионе сложились благоприятные условия для развитиятеории и практики эстетического воспитания. Определяющим фактором этогопроцесса было влияние культурно-исторических процессов Западной Европы иНадднепрянской Украины. Эстетическое воспитание было связано с развитиембудущего государства и происходило на конкретном социально-политическом фоне. Украинскиепедагоги принимали активное участие в культурном процессе, связанном с борьбойза утверждение национальной самосознательности, реорганизацией содержанияобразования в соответствии с потребностями украинской общественности исоциокультурной среды края. Именно язык, словесное творчество и искусство какглавные этнодифференцирующие признаки реализовали системно-организующую функциюв эстетическом воспитании подростков.
В диссертации выделено два этапаразвития теории и практики эстетического воспитания: первый (1919 – 1926 гг.) –этап становления; второй этап (1927 – 1939 гг.) – этап развития. Каждый из нихотображает содержание понятия “эстетическое воспитание”, формы, методы,средства и факторы эстетического воспитания подростков.
Украинская педагогическая мысльЗакарпатья исследуемого периода обосновывает содержание эстетическоговоспитания как сложной многоуровневой структуры, основой которой являетсяэстетическое сознание, эмоционально-чувственная сфера ихудожественно-творческая деятельность подростков.
В иерархии ценностейэстетического воспитания приоритетными являются понятия доброты и красоты. Эстетическоевоспитание направлено на развитие духовных и эстетических чувств и способностей.Целью эстетического воспитания считают формирование общечеловеческихэстетических ценностей, художественного вкуса, порядочности, терпеливости,творчества и фантазии, умения обнаружить красоту в произведениях искусства,формировать у школьников ощущение красоты труда, производственной деятельностив процессе освоения природы, эстетизации поведения и быта человека. Спецификаэстетического воспитания в поликультурной среде Закарпатья дает возможностьвыделить такие его функции: социальную, рекреационную,ценностно-ориентационную, регулятивную.
Педагоги Закарпатья отстаивалимысль, что в эстетическом воспитании необходимо учитывать этнопсихологическиеособенности ребенка и поликультурной среды, которую воспринимали каксовокупность предметных и личностных условий, а также соответственныхпредставлений и оценок, составляющих “зону” освоенного и принятого человеком социокультурногоопыта. Ее динамика связана как с социальной ориентацией, так и с особенностямипреимуществ, потребностей субъекта.
В исследуемый период наиболеераспространенными формами эстетического воспитания учащихся были школьныевыставки, академии, концерты, театральные кружки, осмотр хоровых коллективов иоркестров, конкурсы и др., осуществляемых разнообразными объединениями,приуроченные к важным событиям исторического и национального значения испособствующие эстетическому воспитанию.
В диссертации проанализированыметоды (беседа, воспитание на примере, подражание, участие в благотворительнойдеятельности), средства (музыка, пение, искусство, родное слово, труд,национальные обычаи и традиции).
Изучение отечественного опытаэстетического воспитания украинской педагогической мысли Закарпатьяисследуемого периода позволяет утверждать, что основные положения и выводыработы могут быть творчески использованы и на современном этапе развитияпедагогической науки, ведущей поиски новых путей усовершенствованияэстетического воспитания.
Ключевые слова: эстетическоевоспитание, учащиеся среднего школьного возраста, содержание, формы и методыэстетического воспитания, поликультурность, Закарпатье.
Tsybar T. M. Aestheticeducation of the pupils of secondary school age in the multikulturalenvironment of Zakarpattia (1919 – 1939). – Manuscript.
Dissertationfor the scientific degree of candidate of pedagogical sciences 13.00.01– general pedagogy and historyof pedagogy. – Ternopols’kyiVladimir Gnatuk National Pedagogical University, Ternopol, 2007.
In thedissertation the complex analysis of domestic and foreign works on the issuesof aesthetic education is carried out; the content of aesthetic education ofteenagers in the context of multikultural educational space of Zakarpattia atthe interwar period is generalized; the content, the forms and methods ofaesthetic education at schools and out-of-school establishments of the regionis investigated and analysed. Here are determined the possibilities of creativeapplication of historical experience of aesthetic education in modernconditions.
The materials,the principal statements of the dissertation and the conclusions can be usedwhen reading the course of history of pedagogy in higher educationalestablishments of different types, when preparing educational and methodicalliterature.
Key words: aestheticeducation, pupils of secondary school age, content and forms of work, level ofmultikulturale, Zakarpattia.