--PAGE_BREAK--Виділяють кілька поглядів на основні риси економічного мислення [див. 5; 7]:
■ гнучкість, динамічність та конструктивність, що формують реалістичний стиль економічного мислення.
■ науковість, реалістичність, критичність, націленість на науково-технічний процес, аналітичність.
■ творчість і розрахунок.
■ глибоку наукову обґрунтованість;
■ врахування вимог соціального характеру, екології, морально-психічних процесів;
■ реалістичність, конструктивність;
■ масштабність; гнучкість;
■ творчий новаторський підхід до розв'язання виробничих завдань;
■ націленість на прискорення, нову якість зростання та інтенсифікацію; почуття оптимізму, впевненості в завтрашньому дні.
Проаналізуємо основні риси економічного мислення.
1. Науковість. Сприйняття людьми економічних процесів і ставлення до цих процесів повинно базуватися на наукових знаннях про економіку, її закони, вплив на життя кожного.
2. Гнучкість — здатність орієнтуватися в будь-якій обстановці, вміння враховувати обставини, що виникають, нові явища та процеси в ході прийняття рішень та їх реалізації; вміння змінювати намічену програму діяльності й спокійно сприймати нові погляди та ідеї, своєчасно відмовлятися від застарілих, але поки що загальноприйнятих поглядів. Динамічність економіки, науково-технічного процесу, рухомість і мінливість структури виробництва й потреб суспільства вимагають гнучкої та динамічної психіки.
3. Реалістичність — здатність адекватно сприймати існуючі економічні відносини й відповідно діяти. Оцінка різноманітних господарських ситуацій повинна спиратись на теоретичні положення, що є основою практичних дій. Реалістичність проявляється в оцінюванні зробленого, розумінні процесів, що відбуваються і очікуються, в постановці поточних і перспективних завдань, розробленні планів тощо [10].
Не менш важливе значення має усвідомлення власної відповідальності за свій успіх у житті. Кожна дитина повинна усвідомити, що розраховувати треба лише на себе і що за зроблений вибір треба відповідати.
4. Конструктивність. Конструктивність включає вміння чітко визначати завдання, планувати діяльність, вибирати раціональніші способи й засоби досягнення мети, економити ресурси, доводити рішення до повного втілення, використовувати найдоцільніші форми й методи роботи, не зупинятися перед труднощами.
5. Масштабність — здатність заглядати в завтрашній день, передбачати віддалені результати своєї діяльності, а отже, своєчасно коригувати її, раціонально організовувати споживання, бачити шляхи економії в домашньому господарстві. Бачення перспектив допомагає приймати правильні рішення, зважено підходити до будування планів.
6. Орієнтація на досягнення високої ефективності передбачає ефективне використання ресурсів, поліпшення організації праці, вдосконалення технологічного процесу, впровадження досягнень техніки.
Проявом цієї риси є бачення нової функції знайомого об'єкту, створення оригінального способу розв'язання завдань, коли відомі інші тощо.
7. Врахування вимог соціального характеру — екології, морально-психічних процесів.
8. Оптимізм, упевненість у своїх силах і завтрашньому дні. Величезної шкоди завдає людині переоцінка труднощів і недооцінка власних можливостей [15].
Зіставлення економічного мислення тільки з нормами правильного й логічного мислення є неправомірним, оскільки знижує ефективність процесу його формування. В процесі економічного мислення використовують як загальні закони логіки, так і особливі предметно-економічні дії. Воно також передбачає переконаність в ефективності та цінності результатів використання цих способів діяльності. Зміст економічного матеріалу визначає використання тих чи інших ідей, установок, орієнтацій, а також реалізацію рис економічного мислення.
1.3 Передумови та закономірності формування економічного мислення школярів
Економічне мислення являє єдність змісту економічних знань, способів розумових дій і установок особистості на їх використання в пізнанні та осмисленні конкретних соціально-економічних явищ. Можна виділити такі складові економічного мислення, що є об'єктами формуючого впливу педагога: мотиваційна, операційна (інтелектуально-логічна) й дієво-практична [див. 7; 11].
Мотиваційна складова економічного мислення людини виражає її ставлення як суб'єкта до об'єкта пізнання, до завдань, які вона виконує, забезпечує готовність до аналізу, осмислення соціально-економічних явищ, проектує економічну свідомість на сучасність, суперечності та окремі прояви цієї свідомості у властивій їй системі зв'язків. Мотивація поведінки має пов'язуватися з економічною доцільністю. Реалізація загальних норм правильного формально-логічного мислення регулює основні ідеї економічного буття. Усвідомлення останніх повинно досягти рівня установок особистості на їх використання в будь-якій діяльності.
Всі основні ідеї виступають, як знання й розрізняються ступенем узагальненості. Подібні узагальнені ідеї за розвинутого економічного мислення стають установками особистості, принципами її практичної та розумової діяльності, визначають поведінку в суспільстві, життєву позицію. Найголовнішими серед них є ідеї економії часу, живої праці, матеріалів, енергії. Наприклад, ступінь прогресивності розвитку суспільства, визначають за його успіхами в економіці; кожна людина має власні резерви розвитку і тому далеко не безсила перед обставинами, а є активною силою їх створення і зміни; успіх у комерційних справах визначає активність людини; приватна власність є важливою умовою розвитку виробництва.
Операційна (інтелектуально-логічна) складова — це способи аналітико-синтетичного мислення, що реалізуються завдяки логічним діям.
Перероблені таким чином у свідомості людини знання далі регулюють поведінку. Формування економічного мислення повинно забезпечити оволодіння певною сукупністю вмінь мислительної діяльності, а саме вміння:
■ оперувати економічними поняттями, виділяти ознаки цих понять;
■ орієнтуватися в головних миганнях економічного життя країни, пояснювати сутність економічних процесів та явищ; науково оцінювати суспільно-економічні явища, виявляти суперечності в господарському житті, простежувати зв'язок і взаємовплив між продуктивними силами й виробничими відносинами, встановлювати причини прогресу й застою в господарстві;
■ встановлювати прямі й опосередковані зв'язки між економічною діяльністю людей, матеріальним виробництвом та іншими сторонами суспільного життя, розкривати вплив на економіку інших чинників — політики держави, зрушень у царині культури, шукати першопричини суспільних явищ у сфері економіки;
■ аналізувати й узагальнювати матеріал з економічних питань, економічні процеси, факти та явища економічної дійсності, господарської практики, важливі економічні показники (продуктивність, норма, собівартість тощо) і критично їх оцінювати;
■ виявляти зв'язок між різними галузями виробництва, окремими його елементами, а також визначати вплив природних умов на трудову діяльність; бачити складний взаємозв'язок між різними фактами господарської практики;
■ аналізувати результати дій, ретельно перевіряти роботу, визначати її якість і намічати способи вдосконалення (поліпшення якості виробів, зростання кількості виготовленої продукції); давати характеристику технологічним процесам, оцінювати їх ефективність, порівнювати [16].
Дієво-практична складова — це досвід творчої діяльності, в якій формується й реалізується економічне мислення. Цей досвід є обов'язковою умовою розвитку економічного мислення. Його проявами в практичній діяльності слід вважати не тільки економічні вміння, а й прагнення економічно доцільно побудувати свою діяльність. Навіть, коли такі спроби не увінчаються успіхом або не дадуть бажаних результатів, є всі підстави вважати розвинутим дієво-практичний компонент економічного мислення. Виходячи з цього його проявами є:
■ прагнення раціонально організовувати свою роботу, ефективно використовувати час і матеріали: визначати раціональну послідовність виготовлення виробів та обирати найраціональніші способи їх оброблення; планування організаційно-технічних заходів, що забезпечують ефективність праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції;
■ прагнення вдосконалювати робочий процес, поліпшувати його результати; вияв ініціативи й самостійності; визначення нових рубежів для особистих трудових досягнень; додержання режиму економії сировини, матеріалів, електроенергії, трудових витрат; економічний аналіз роботи для її вдосконалення;
■ вміння вибирати й застосовувати різноманітні засоби, що сприяють економії та ощадливості;
■ здатність зіставляти витрати й результати своєї діяльності та приймати економічно доцільні рішення: додержанню технологічної та трудової дисципліни; прагнення підвищувати культуру своєї праці, свою кваліфікацію; володіння методикою й технікою найпростіших економічних розрахунків;
■ сформованість раціональної структури споживання;
■ якість та економічну ефективність роботи [8].
Проаналізувавши елементи економічного мислення, доводимо висновку, що формування економічного мислення різниться від навчання загальних, мислительних операцій налізу, синтезу, узагальнення тощо, воно неможливе без врахування специфіки змісту економічного матеріалу й спрямованості особистості на розв'язання економічних проблем.
Економічне мислення є обов'язковим елементом економічної свідомості і економічної культури й пов'язане з соціально-психічними якостями людини (ощадливість, підприємливість, діловитість тощо). За органічного злиття економічної освіти й виховання економічне мислення і ^відомість переходить у відповідні соціально-психічні якості вихованця, в практичні навички економічної діяльності.
Економічне мислення багато в чому визначається особистісними якостями, адже конкретна особистість, що мислить, має певні соціальні якості. Мислення людини, що володіє діловими якостями, людини наполегливої, здатної до пошуку, буде зовсім іншим, ніж мислення людини малоініціативної й байдужої навіть за однакового рівня економічних знань.
Існує тісний зв'язок підприємливості з економічним мисленням. Творчий пошук раціональних шляхів розв'язання проблем, оригінальність і висока економічна ефективність господарських рішень неможливі без установки на економічно доцільну поведінку, без здатності аналізувати закономірності розвитку виробництва, без уміння бачити перспективи економічного розвитку.
1.4 Дидактичні проблеми підготовки вчителів до економічного виховання учнів
Перехід до ринку означає докорінні зміни в соціальному замовленні до системи освіти. Фундаментом економічної підготовки є відповідна освіта і виховання, які в нових умовах мають зазнати глибоких змін. Це стосується насамперед педагогічних основ.
Якщо виховання готує людину до життя, в тому числі й економічного, то його завдання, зміст і засоби прямо залежать від форм власності, характеру виробництва, обміну діяльністю, способів розподілу і споживання.
Особливе місце в економічному вихованні майбутніх вчителів посідає загальноосвітня і вища педагогічна школа. На жаль, закладена в середню загальноосвітню і вищу педагогічну освіту економічна підготовка не може поки що адекватно проявитися в суспільному виробництві в зв'язку з відсутністю необхідних соціально-економічних умов, які мають бути створені внаслідок докорінних змін у країні [10].
З позицій системного підходу вивчалися причини та аналізувалися недоліки, притаманні організації економічної підготовки випускників шкіл, їхнього входження в ринкові економічні відносини. Причин кілька.
По-перше, на початковому етапі входження в ринок відверто ігнорувалися моральні і духовні якості особистості, що в кінцевому рахунку не дало змогу країні вийти на рівень цивілізованого ринку. Надмірна ейфорія і підвищені емоційні оцінки перспектив ринкової економіки не підкріплювались аналізом і прогнозуванням розвитку негативних явищ, характерних для ринкової економіки (циклічний розвиток виробництва, безробіття, диференціація суспільства на бідних і багатих, криміналізація економіки, її тіньова суть тощо).
По-друге, базовий навчальний план загальноосвітніх шкіл України не передбачає вивчення основ економіки.
По-третє, в системі педагогічної освіти відсутня підготовка викладачів економічних дисциплін, справжніх професіоналів, здатних на високому рівні здійснювати соціально-економічну освіту і відповідне виховання школярів [15].
Намагання розв'язувати комплекс проблем економічної освіти і виховання молодших школярів через предмети базового компонента вчителями, які мають освіту з початкового навчання без сумніву мало позитивний результат, але не забезпечило необхідної ефективності соціально-економічної підготовки школярів.
Зрозуміло, ніхто інший, ніж учитель, повинен усвідомлювати: з якою б особиетісною позицією ми не ввійшли в сьогодення, слід визнати, що нашій країні доведеться здійснювати зворотний перехід від суспільства з централізованою плановою економікою до ринкового. Ринок, безперечно, сам собою не розв'язує проблем суспільства, але дає змогу досягти високої економічної ефективності, рівень же соціального розквіту залежить від ступеня розвитку демократичних інститутів, в тому числі державних.
Суттєві зміни мають відбутися як в економічній підготовці педагогічних кадрів, гак і в ідеології навчання і праці. Абстрактно гуманістичні декларації повинні бути замінені новими, практично зорієнтованими положеннями, спрямованими на об'єктивну оцінку діяльності людини як феномена суспільства.
Економічна підготовка педагогічних кадрів, включає такі аспекти: загальноекономічний, дидактичний, психологічний, соціально-педагогічний, організаційно-педагогічний, виховний, методичний і управлінський [7]. Усі вони перебувають у тісному взаємозв'язку, доповнюють один одного і становлять єдину економічно-педагогічну структуру. Експериментальні дані [див. 17] свідчать, що в тих навчальних закладах, де економічній підготовці педагогічних кадрів приділяють належну увагу, перераховані вище аспекти спрацьовувають на визначений результат: педагоги володіють економічними термінами, вміють ними оперувати в практичній діяльності, методично правильно вводять їх до контексту навчально-виховного заняття, створюють відповідну мотиваційну сферу, враховуючи вікові та індивідуальні особливості учнів, методично забезпечують процесуальний і кінцевий підсумки при правильному визначенні управлінських завдані,.
Особливе місце належить методичному аспекту, який характеризується обізнаністю педагога з новими методиками викладання предметів, загальними науковими характерологічними їх ознаками, вмінням віднайти в цій системі методик особливе і специфічне, для економічної освіти і виховання учнів, здатністю конструювати урок, позаурочний і позашкільний захід з економічної проблематики, методично правильно використовувати різноманітні навчальні форми (урок, бесіду, гру, тренінг тощо); вмінням у практичній діяльності здійснювати аналіз і застосовувати кращі здобутки педагогічних колективів і окремих колег щодо організації економічної самопідготовки учнів, педагогічним самоаналізом і критичним осмисленням своєї праці з метою її подальшого творчого вдосконалення.
Методичне забезпечення має спрямовуватися на реалізацію змісту економічної підготовки випускників шкіл і формування в них:
■ розвинутого економічного мислення, почуття власника, реального господаря;
■ вміння прогнозувати свою діяльність;
■ економічно усвідомленого ставлення до праці та її результатів;
■ прагнення до підвищення трудових доходів, покращення якості життя;
■ орієнтації на раціоналізацію праці і підвищення її соціально-економічної ефективності; готовності брати участь в різноманітних видах діяльності, пов'язаних з ринковою економікою;
продолжение
--PAGE_BREAK--