/>Зміст
екологічнийосвіта культура пестицид
Вступ
1. Стан проблемиекологічної освіти та виховання
1.1 Аналіз стану проблемиекологічної освіти та виховання в Україні і за кордоном
1.2 Аналіз змістуКонцепції загальної середньої освіти в Україні та її екологічної складової
2. Екологічне виховання упроцесі навчальної та поза навчальної діяльності
2.1 Типи екологічноїкультури
2.2 Аналіз основнихпонять “екологічна освіта”, “екологічне виховання”, “екологічна вихованість”
2.3 Мета екологічноїосвіти і виховання
2.4 Компонентиекологічної культури
2.5 Здоровий спосіб життяяк один з найважливіших критеріїв ефективності екологічного виховання
2.6 Форми та засобиекологічного виховання
2.7 Екологічне вихованняу процесі шкільної діяльності
2.8 Позашкільнаекологічна освіта та виховання
3.Розробка методичнихматеріалів для впровадження у навчальний процес знз відомостей про пестициди
3.1 Актуальність проблемипестицидів
3.2 Аналіз шкільнихпідручників з хімії для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів щодовисвітлення проблеми пестицидів та стійких органічних забруднювачів (СОЗ)
3.3 Методична розробкаконференції з проблем хімічної безпеки «Пестициди: шкода чи користь?»
Висновки
Список використанихджерел
Додаток
Вступ
Актуальність. На попередніх етапахрозвитку людства, коли інтенсивність негативного впливу на природу не перевищувалаїї можливостей до само відтворення, екологічні проблеми не ставали перед людством з такоюгостротою.
До серединиХХ ст. небезпека незворотних забруднень і змін навколишнього середовища стала однієюз глобальних проблем людства. Збільшення антропогенної дії на природу обумовленоперш за все значним зростанням з початку минулого століття населення Землі, а такожще більш швидким збільшенням добування та переробки природних ресурсів. Світовіенергетичні потужності і обсяг промислової продукції подвоюються кожні 12 і 15 років.Прогнози показують, що індустріальне навантаження на навколишнє середовище вже впершій половині ХХІ століття зросте в 2,5-3,0 рази. Щорічно із земних надр добуваєтьсябільше 100 млрд. т корисних копалин, виплавляється 800 млн. т металів, виробляється60 млн. т синтетичних матеріалів, на поля вноситься 500 млн. т добрив і більше 2млн. т пестицидів. На сьогодні використовується 13% річкових стоків, у водойми світувикидається 700 млрд. м3 промислових та побутових стічних вод. Розвитоксвітової індустрії супроводжується значною кількістю відходів, яких вже зараз припадає20 т/рік на кожного мешканця Землі. Відомо, що менш 10% сировини, що добувається,перетворюється в готову продукцію; решта – відходи, що забруднюють природне середовище.В Україні кількість відходів на одного мешканця в середньому становить 100 кг/рік.
Сучасна людина суспільстваспоживання розширює і збільшує предмети постійного користування, зокрема виробництвалікарських препаратів, косметичних засобів, добрив, фарб, харчових добавок, паливаі т.д. У результаті інтенсифікації технологічних процесів, їх недосконалості зростаєзабруднення навколишнього середовища, різко збільшується “хімічне” навантаженняна біосферу.
У зв’язкузі зростанням негативних змін в навколишньому середовищі вже з 70-80 рр. минулогостоліття в світі прийнято велику кількість міжнародних і регіональних конвенцій,угод, програм, проектів з різних важливих питань охорони природи та хімічної безпекизокрема. За цими документами світова спільнота зобов’язується здійснювати комплексприродничо-наукових, технічно-промислових, економічних, соціальних і адміністративно-правовихзаходів з раціонального використання і відновлення живої і неживої природи, захистприроди і людини від впливу всіх хімічних сполук, що не зустрічаються в природі– ксенобіотиків (промислових забруднень, добрив, пестицидів, препаратів побутовоїхімії, лікарських засобів і т.п.), які можуть порушувати рівновагу природних процесівв біосфері і викликати загибель живих організмів.
Технократична парадигма мислення,що була характерною для ХХ ст., вбачала вихід з цієї ситуації у контролі за промисловимитехнологіями, прийнятті природоохоронних законів, створенні екологічно чистих підприємствта інших корективах технічного прогресу. З цих позицій екологічна освіта та вихованнярозглядалися як засоби, за допомогою яких треба готувати підростаюче покоління дорозв’язання екологічних питань.
Не зважаючи на численнінаукові дослідження, широке впровадження екологічної освіти та виховання в практикудитячих дошкільних закладів, школи та вузів, гострота екологічної ситуації не тількине знижується, а й постійно зростає. Критичне усвідомлення цього досвіду призвелодо висновку, що чинники екологічної кризи слід шукати, насамперед, у сфері світоглядулюдини, її розуміння свого місця на Землі. На цій підставі висунута і обґрунтованаідея, що вирішення екологічних проблем можливе тільки на основі принципової змінипануючої технократичної і антропоцентричної парадигми екологічної культури на природоцентричну. У наш час науковці намагаються вирішити суперечність, що виникає міжрівнем екологічної грамотності, екологічної вихованості підростаючого поколінняз одного боку, та сучасною необхідністю бачення ними взаємовідносин між природоюі людиною, вміннями оцінювати і прогнозувати наслідки втручання людини в навколишнєприродне середовище та вміннями здійсню вати необхідні дії з оздоровлення природита самої людини – з другого боку.
Саме у формуванніекологічної культури особистості природоцентричного типу сьогодні вбачається можливістьподолання екологічної кризи, вирішення екологічних проблем. Цей підхід визнанийяк найбільш продуктивний та актуальний. Однак до цього часу він ще не знайшов свогоналежного місця в науково-педагогічних дослідженнях та практиці освіти [27].
Досвід засвідчує, що формуванняекологічної культури може відбуватися стихійно, внаслідок критичного осмисленнялюдиною наслідків своєї власної діяльності та діяльності інших людей в природі.Інший шлях пов’язаний з освітою, коли екологічна культура особистості формуєтьсяна основі певних екологічних знань, сукупності норм, зразків поведінки та діяльностіщодо природних об’єктів. Цей шлях є більш ефективним.
Актуальністьобраної теми зумовлена: недосконалістю сучасної системи екологічного виховання якза змістом, так і за формою та необхідністю її реорганізації на основі теоретично-педагогічногоосмислення проблеми; потребою формування екологічно вихованої особистості на основіїї включеності у “світ природи”, суб’єктного характеру сприйняття природних об’єктіві спрямування до непрагматичної взаємодії зі світом природи.
Об’єкт дослідження:процес екологічноговиховання у навчальній та поза навчальній діяльності.
Предметдослідження: екологічне виховання при формуванні сучасних знань про проблему пестицидів в Україні.
Завданнядослідження:
1. Обґрунтувати теоретичніта методичні засади екологічного виховання у навчальній та поза навчальній діяльності.
2. Уточнити зміст базовихпонять екологічної освіти: “екологічне виховання”, “екологічна вихованість”.
3. Розробитиметодичні матеріали у вигляді конференції для впровадження у навчальний процес ЗНЗта ВНЗ сучасних даних про пестициди, непридатні та застарілі пестициди, пестициди– стійкі органічні забруднювачі.
Практичне значення отриманих результатів: методична розробка, виконана у результаті наукового дослідження,може бути впроваджена у навчально-виховний процесзагальноосвітніх та вищих закладів освіти.
1. Стан проблеми екологічної освіти та виховання1.1Аналіз стану проблеми екологічної освіти та виховання в Україні і за кордоном
Вивчення літературнихджерел виявило, що на роль та місце природи в процесі виховання підростаючих поколіньвказували такі педагоги минулого, як Я.А.Коменський, Ж.Ж.Руссо, Г.Песталоцці, Ф.Гумбольд.Серед вітчизняних просвітителів вплив знань про природу на формування моральнихякостей особистості та ставлення її до довкілля, відзначали В.Г.Бєлінський, О.І.Герцен,М.О.Добролюбов, Д.І.Писарєв, М.Г.Чернишевський, К.Д.Ушинський. Однак, протягом довгогочасу проблема вивчення природи і ставлення до неї шкорярів розглядалася здебільшяк предмет методики природничих дисциплін. Методисти О.Я.Герд, Д.С.Михайлов, А.Г.Ободовський,А.П.Павлов, Б.С.Райков, К.К.Сент-Ілер пов’язували екологічну освіту переважно ізздобуттям учнями знань з біології та географії.
Власно екологічне виховання,яке раніше називалося природоохоронною освітою, має свої витоки з 60-х років ХХстоліття. Вагомий внесок у теорію і практику екологічної освіти й виховання зробивВ.О. Сухомлинський, педагогічні ідеї якого лише зараз починають усвідомлюватисясучасниками. Ним сформульовані принципи педагогічного керівництва емоційним і раціональнимсприйняттям природи. В.О. Сухомлинський надзвичайно любив природу, тому в численних своїхпрацях пропагував вивчення природи. Він писав: «Постійне спілкування з природоюі взаємодія з нею стає істотною стороною виховного процесу». У цілому великийпедагог обґрунтував роль природи в навчальній роботі у таких напрямках:
1. Активна діяльність учнів, участь фізичнихі духовних сил дитини в пізнанні природи. «Світ природи стає невичерпним джереломзнань завдяки тому, що знання надходять у дитячу душу складним шляхом: через руки,через працю, через взаємовідносини з іншими людьми, через почуття і переживання,які забарвлюють діяльність».
2. Спілкування з природою в розвитку розумовихздібностей, допитливості, життєлюбності. Він писав: «ми намагаємося якнайбільше ввести дітейу світ праці серед природи, саме там, де і в явищах природи, і в людській працібезліч проблем, питань, таємниць».
3. Використання методів викладання і навчанняучнів. 3 цього приводу В.О. Сухомлинський писав: «Так зване проблемне викладанняі вивчення матеріалу починається в активній взаємодії з природою. Якщо я хочу, щобмислення дітей було особливим, інтенсивним, щоб у них виникало багато запитань (ачим більше відкривається незрозумілого під час осягнення зрозумілого, тим допитливішоюстає людина), ми ідемо з дітьми на ділянку, в сад, у теплицю і засукуємо рукава».
Статті про природу, про екологічне вихованняучнівської молоді, які писав свого часу В.О. Сухомлинський, мають велике значенняі сьогодні. Його думкою про природу як джерело навчання і виховання учнів пройнятімайже всі монографічні праці. Наприклад, у книзі «Серце від даю дітям»є розділи «Школа радості» і «Роки дитинства». В останній з нихвеликий педагог звертає увагу вихователів і вчителів на вивчення природи рідногокраю. З цією метою він ходив зі своїми вихованцями у поле, ліс, сад, на околицісвого села. Тут він знайомив дітей з краєвидами рідної місцевості, водами суходолу(озера, ставки, ріки), садами, полями і лісами.
Ось як він описує походи зучнями: «Ми йшли в степ, сідали на вершині кургану, дивилися на широкі поля,засіяні пшеницею, милувалися квітучими садами й стрункими тополями, синім небомі співом жайворонка. » І ще: «Любов до Батьківщини починається із захоплення красоютого, що бачить перед собою дитина, чим вона милується, в що вкладе частку своєїдуші».
Уривок з книги «Павлиська середня школа»під назвою «Виховання дбайливого ставлення до природних багатств» показує,як виховувати в учнів любов до природи, до її багатств. В.О. Сухомлинський завждинаголошував, що турбота про природні багатства – це і турбота про здоров’я людини.
Він систематизував вивчення краси навколишньогосвіту, природи рідного краю і Батьківщини в цілому в єдиний комплекс почуття обов’язкуі відповідальності за неї. Він писав: «Природа є джерело добра, її краса впливаєна духовний світ людини тільки тоді, коли юне серце облагороджується вищою людськоюкрасою – добром, прав дою, людяністю, співчутливістю, непримиренністю до зла».[11]
В.О. Сухомлинський закликав не тільки до пізнаннядитини і природи, а й сформулював аналітичну програму ставлення до природи, її причиноутворення,проникнення до природних явищ і суспільних відносин щодо природи Землі. На його праці посилаютьсяпедагоги, які займаються розробкою проблем екологічної освіти та виховання.
Процес,історія становлення і розвитку екологічної освіти і виховання в Україні були предметомнаукового дослідження О.В. Плахотнік, С.В. Шмалєй, І.М. Костицької [9].
Посилення уваги допроблем охорони природи у 70-х роках минулого століття призвело до активної пропагандиекологічних знань, яка відбувалася в контексті поняття “комплексна, глобальна екологія”,що найбільш адекватно розкривало сутність взаємодії людини з природою. Природоохороннаосвіта за своїм змістом, формами і методами змінилася на більш глибоку і фундаментальнуекологічну освіту. Але на практиці екологічна освіта все ще розглядалася, як комплексневикладання біологічних, георафічних та власно екологічних дисциплін.
Протягом 70-80-х роківминулого століття виконано низку методичних досліджень, спрямованих на посиленняефективності саме екологічної освіти. Крім робіт, пов’язаних з розвитком екологічногокомпонента в змісті традіційних навчальних дисциплін, було проведено дослідження,присвячені розробці загальної теорії розвитку позитивного ставлення особистостідо природи (І.Д.Звєрєв, І.Т.Суравєгіна, А.Н.Захлєбний), що сприяло розробці теоріїшкільної екологічної освіти і переходу її на якісно новий рівень. Було сформульованота науково обгрунтовано основні принципи шкільної екологічної освіти, її завдання,що склало нову основу для розробки змісту, засобів та форм організації педагогічногопроцесу в екологічній освіті та вихованні.
У другій половині90-х років ХХ ст. увага вчених зосередилася на пошуку нових парадигм в екологічнійосвіті та вихованні. У соціально-філософських дослідженнях, присвячених вивченнючинників екологічної кризи, було обгрунтовано необхідність формування у членів суспільстваякісно іншої екологічної культури для вирішення екологічних проблем (С.В.Гірусов,М.С.Каган, Е.С.Маркарян, Н.С.Назарова, І.П.Сафронов і т.д.). Поняття “екологічнакультура” набуло широкого розповсюдження. Але на сьогоднішній день воно ще не набулобудь-якого загальновизнаного визначення. Як правило, терміном “екологічна культура”автори позначають особливості ставлення людини до природи. Проте історія взаєминміж суспільством та навколишнім середовищем свідчить, що ставлення суспільства доприроди і, як наслідок характер природокористування, не завжди носили усталенийхарактер. Це дало підставу філософам, культурологам виділити різні типи єдиної всвоїй сутності екологічної культури, в залежності від того, на якому характері ставленнялюдини до природи вона базується (Ш.А.Гумеров, С.Д.Дєрябо, П.Козловський, В.С.Крисаченко,В.А.Ясвін).
Одниміз стратегічних напрямків розвитку сучасної системи освіти у нашій країні є формуванняекологічної культури особистості, виховання у кожного школяра позитивного ставленнядо навколишнього світу, бо, як зазначав ще В.О.Сухомлинський, «у дитини, якавихована в умовах дефіциту спілкування з природою, розвивається емоційна глухота,агресивність у ставленні як до людей, так і до об’єктів природи». Ось чому таким важливим єформування емоційно-естетичного, духовного світу людини, де пере важає почуття співпереживаннядо всього живого.
Значначастка досліджень проблеми екологічної освіти й виховання пов’язана з професієювчителя. Так, формуванню естетико-екологічної культури вчителя, обґрунтуванню структури,змісту та основних компонентів екологічної культури студентів вищих педагогічнихзакладів освіти присвячене дослідження Г.С. Тарасенко. Автором установлені критеріївиміру естетико-екологічної куль тури вчителя на рівні готовності педагогів до оперуванняестетичними факторами екологічного виховання, розроблена і впроваджена в навчально-виховнийпроцес шкіл і педагогічних вузів методика естетико-екологічного виховання учнівяк засіб реалізації естетико-екологічної культури вчителя, формуванню екологічноїкультури студентів педвузів засобами туристсько-краєзнавчої діяльності присвяченедослідження Т.Г. Вайди. Вплив народних традицій на процес природо охоронного вихованнявивчала В.І. Скутіна. Взаємозв’язок естетичного, морального та екологічного вихованнявисвітлений у роботі Л.П. Печко. Структурно-функціональну модель поетапної підготовкимайбутніх учителів хімії у ВНЗ до екологічної освіти й виховання та технологію їїреалізації запропонувала у своїй роботі Т.С.Нінова, наукові проблеми підготовкивчителів біології до формування екологічної культури старшокласників вивчала О.В.Чернікова. Зміст та прийоми формування системи знань з хімічних основ екології встудентів сільськогосподарських спеціальностей висвітлено в дисертаційному дослідженніО.П. Мітрясової [9].
/>1.2АналіззмістуКонцепціїзагальноїсередньоїосвітивУкраїнітаїїекологічноїскладової
Концепціязагальної середньої освіти 12-річної школи, яка була затверджена ПостановоюКолегіїМОН України та Президією АПН України N 12/5-2 від 22.11.2001 – важливий документ,що визначає основні принципи та підходи до освіти [3].
ЗгідноКонцепції одними із основних завдань 12-річної загальноосвітньої школи є:
• становлення в учнів цілісного наукового світогляду,загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальноїкомпетентностей на основі засвоєння системи знань про природу, людину, суспільство,культуру, виробництво, оволодіння засобами пізнавальної і практичної діяльності;
• виховання в учнів любові до праці, забезпеченняумов для їх життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомоговибору і оволодіння майбутньою професією;
• вихованняшколяра як людини моральної, відповідальної, людини культури з розвиненим естетичнимі етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе.
У концепціїзазначається, що формуючи зміст природознавчої галузі, слід переструктурувати його,чітко визначивши послідовність і тривалість вивчення її складових по класах, посилитипрактичний характер змісту, його гуманітарну спрямованість, що сприятиме більш переконливомурозкриттю ролі людини у пізнанні природи, цілісності його сприйняття. Зміст цієїгалузі закладає підвалини формування наукового світогляду і стилю мислення, є основоюрозуміння сучасних технологій і виробництв, розвитку екологічного мислення.
У Концепціїекологічної освіти вказано, що найголовнішим завданням екологічної освіти є формуванняекологічної культури всіх верств населення, що передбачає:
· виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави й світу, усвідомленняїх важливості, актуальності і універсальності;
· розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишньогосередовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; виховання глибокоїповаги до власного здоров'я та вироблення навичок його збереження.
Зміст екологічної освіти повинен бути спрямованийна формування особистості з екологічною світоглядною установкою на дотримання нормекологічно грамотної поведінки і виконання практичних дій щодо захисту власногоздоров'я і навколишнього природного середовища.
Неперервна екологічна освіта передбачає організаціювиховання і навчального процесу від дитинства до глибокої старості. На цьому шляхулюдина проходить кілька стадій навчання.
Наголошується, що загальна середня екологічна освітає надзвичайно важливим етапом в системі неперервної багатоступеневої екологічноїосвіти. За особливостями форм та методів освіти з врахуванням віку дітей, обсягута рівня їх шкільних знань, шкільна освіта охоплює три рівні: початковий (1-4 класи),основний (5-9 кл.) та старших класів (10-12 кл.).
Ефективним засобом формування екологічної культуриє екологізація шкільної освіти, яка передбачає включення екологічних аспектів, щопов'язані з основним матеріалом, до складу практично всіх навчальних дисциплін.У основу процесу екологізації повинні бути покладені дидактичні, психологічні, етичніта методичні принципи.
2. Екологічне виховання у процесі навчальної та поза навчальноїдіяльності2.1 Типиекологічної культури
Розрізняються дватипи екологичної культури: антропоцентричний та природоцентричний. Основу першогоскладає антропоцентрична парадигма (“antropos” – людина, “centron” – центр), яка маєсвоїми витоками ідею “звільненості людини” від залежності об’єктивним екологічнимзакономірностям. У екологічній культурі антропоцентричного типу домінує системауявлень про світ, в якій людина визначає себе найвищою цінністю і протиставляє природі,як своїй власності. Наслідком такого розуміння є домінування у людини мотивів та цілей взаємодіїз природою прагматичного характеру.
Природоцентричний тип екологічноїкультури базується на інвайронментальній парадигмі (від англ. “environment” – навколишнє середовище),в межах якої людина усвідомлює себе не власником природи, а одним з рівноправнихчленів природної спільноти. Екологічна культура природоцентричного типу визначаєхарактер взаємодії суспільства і людини з природою, сутність якого розкриваєтьсятаким твердженням: цінним та дозволеним для діяльності людини у природі є тільките, що не порушує її екологічної гармонії і рівноваги. Таким чином, в системіуявлень про світ, характерній природоцентричного типу екологічної культури, стверджуєтьсянеобхідність балансу між прагматичним та непрагматичним характером ставленнялюдини до природи.
Згідно з цим, підекологічною культурою природоцентричного типу ми розуміємо системне особистіснеутворення, яке виступає нормативним регулятивом гармонійної взаємодії людини з природоюі виявляє себе у системності екологічних знань; ціннісному ставленні до природи,в основі якого лежить усвідомлення людства як частини біосфери; екологічно доцільномухарактері окремих дій людини в природі, і природокористуванні загалом. Саме формуванняв учнів середньої і старшої школи екологічної культури такого типу вимагає екологічневиховання./>2.2 Аналіз основних понять “екологічна освіта”, “екологічневиховання”, “екологічна вихованість”
Екологічна освіта і вихованняпідростаючих поколінь у сучасних умовах мають бути спрямовані, у першу чергу, назміну ставлення самої людини до свого здоров’я, а потім і до навколишнього середовищаяк необхідної умови його збереження і зміцнення. Тому одним із проявів культури особистостімає бути екологічна вихованість, яку можна визначити як відповідальне ставленнялюдини до свого здоров’я та навколишнього середовища.
Екологічна освіта – це неперервнийпроцес засвоєння цінностей і понять, які спрямовані на формування умінь і стосунків,необхідних для осмислення і оцінки взаємозв’язків між людьми, їхньою культурою інавколишнім середовищем, що передбачають розвиток умінь приймати екологічно доцільнірішення і мають на меті засвоєння правил поведінки в навколишньому середовищі.[11]
Аналіз основних понять “екологічнаосвіта”, “еколо гічне виховання”, “екологічна вихованість” свідчить, що вони є взаємопов’язаними,і дозволяє виявити основні показники екологічної вихованості: здатність усвідомлюватидуховну і матеріальну цінність природи для усього суспільства взагалі і окремоїособистості зокрема; рівень засвоєння ключових понять, законів, принципів, науковихфактів, які дозволяють визначити оптимальний влив на навколишнє середовище у процесіпрофесійної діяльності і у повсякденному житті; рівень набуття практичних знань,умінь і навичок оцінювати влив господарської діяльності людини; уміння передбачатиможливі наслідки своїх дій і упереджувати негативні впливи на навколишнє природнесередовище в усіх видах діяльності; потреба в активній практичній діяльності щодопокращення стану довкілля і пропаганді сучасних ідей охорони навколишнього природногосередовища; уміння аналізувати екологічну ситуацію; результативність практичноїекологічної діяльності; прагнення до професійного самовдосконалення та самопізнання.
Співставлення понять екологічневиховання й екологічна вихованість дає підстави розглядати перше поняття як процес,а друге як результат цього процесу. На основі аналізу теоретичних підходівщодо понять “екологічна освіта” і “екологічне виховання” визначено, що в методологічномуплані ці поняття взаємопов’язані і розглядаються як єдине ціле, але феномен екологічноговиховання не може бути зведений лише до набуття освіти і за своїм змістом є набагатоскладнішим. [9]/>2.3 Мета екологічної освіти і виховання
Мета екологічної освітиі виховання – формування системи наукових знань, поглядів і переконань, які закладаютьоснови відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища
Певна річ, що свідоме і бережливеставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності в неї екологічноїкуль тури, широких екологічних знань про закономірності розвитку природи, знайомстваіз загадковим світом тварин, рослин.
Найвищимрівнем екологічної вихованості, однією з ефективних форм розв’язання екологічнихпроблем, раціоналізації взаємовідносин між суспільством і природою є належним чиноморганізована концепція екологічної освіти і виховання, які останнім часом сформувалисяв самостійну галузь педагогічної теорії і практики з відповідними принципами, методамиі завданнями.
У основуконцепції покладено ідею самопізнання і самовдосконалення, яка знаходить свою реалізаціюв підвищенні пріоритету духовних потреб та активній еколого-практичній діяльності.Вона ґрунтується на гуманістичних принципах особистісно-орієнтованого навчання івиховання.
Ефективність екологічноговиховання й освіти в навчальних закладах безпосередньо залежить від педагогічнихумов, організації про цесу екологічного виховання та навчання і передбачає розробкунавчально-методичного забезпечення як форми фіксації змісту навчання і вихованняна етапах професійної та екологічної підготовки. За умов оптимально організованоїсамостійної пізнавальної діяльності учнів та студентів ефективність цього процесупідвищується.
/>2.4 Компоненти екологічної культури
Екологічна вихованість особистостіскладається з трьох компонентів:
імперативно-інформаційного(перцептивного),
мотиваційно-ціннісного (когнітивного)
та операціонально-діяльнісного(практичного).
Перший з них представленосистемою екологічних знань про природу і людину, другий – системою екологічних цінностей,відношень, норм поведінки в природі. У основу третього покладено практичні вміння,навички та технології екологічної діяльності.
Імперативно-інформаційнийкомпонент передбачав формування екологічних знань, норм виконання інтелектуальнихта практичних дій щодо вивчення, оцінки та поліпшення стану навколишнього середовища.а також вивчення природничонаукових, соціологічних та технологічних закономірностей,теорій та понять, які цілісно та системно характеризують природу, людину, виробництвота їх взаємодію.
Мотиваційно-цінніснийкомпонент передбачав доказ самоцінності природи, геніальності і величі її устрою,формування на цій основі гуманного, етичного, естетичного ставлення учнів до довкілля,подолання в них прагнень до раціоналістичності та споживацького ставлення при взаємодіїз довкіллям; формування в учнів готовності до активної участі в охороні природи,а також переконаності у можливості вирішення екологічних проблем. Цей компонентбув зорієнтований на засвоєння учнями системи моральних принципів, норм та правилповедінки і діяльності екологічного характеру.
Операціонально-діяльніснийкомпонент відтворював види та способи організації роботи школярів, спрямовані наформування в них дій екологічного характеру – пізнавальних та практичних. Він призначенийозброїти учнів досвідом проведення науково-екологічних досліджень, стимулювати творчийпідхід при розробці ними екологічних проектів, а також сприяти залученню школярівдо діяльності, спрямованої на вирішення екологічних проблем.
Установлено, що механізмомвнутрішніх особистісних перетворень, який забезпечує формування екологічної вихованості,є взаємодія означених компонентів, а рушійною силою в реалізації потреби особистостів екологічному навчанні може бути представлена позитивна мотивація природоохоронноїдіяльності. Мотиви як суб’єктивна емоційна зацікавленість людини виконують специфічнудля особистості спонукальну функцію. Механізмом, що забезпечує реалізацію потребиособистості, є мотиваційне переключення її. Але напрямок, в якому буде опрацьованота осмислено екологічну інформацію в майбутньому, яким чином вона буде використанав поведінці і діяльності, визначається спрямованістю особистості. Таким чином, враховуючивзаємозв’язок свідомості та діяльності у формуванні особистості, а також вплив нахарактер цього взаємозв’язку спрямованості особистості та домінуючого у суспільствіімперативу щодо природи, психолого-педагогічними умовами формування в учнів екологічноїкультури природоцентричного типу виділено:
— формування суб’єктно-непрагматичногоціннісного ставлення до природи на основі природоцентричної ідеї;
— формування системиекологічних знань;
— набуття досвідуекологічно зорієнтованої діяльності.
Однієюз ефективних форм розв’язання екологічних проблем, раціоналізації взаємовідносинміж суспільством і природою є належним чином організована система екологічної освітиі виховання, які останнім часом сформувалися в самостійну галузь педагогічної теоріїі практики з відповідними принципами, методами і завданнями.
Екологічновідповідальна людина в умовах будь-якої виробничої діяльності буде приймати рішеннявідповідно до наукових принципів цілісності природи. Тобто екологічна відповідальністьпов’язана з усіма сторонами екологічних взаємин людини та проявляється як інтегральнахарактеристика особистості.
/>2.5 Здоровий спосіб життя як один з найважливішихкритеріїв ефективності екологічного виховання
Здоровий спосіб життя є вирішальним у змініспоживацького ставлення людини до природи. Бо саме він враховує екологічний підхід,змінює свідомість особистості, сприяє формуванню в неї відповідального ставленнядо свого здоров'я і навколишнього середовища.
Серед компонентів екологічноїосвіти важливу роль відіграє розуміння залежностей здоров’я окремої людини, всьоголюдства від стану навколишнього середовища та розвинута потреба здорового способужиття, яка є одним з найважливіших критеріїв ефективності екологічної освіти і виховання.Тому здоровий спосіб життя є складовою частиною екологічної культури особистості,що є формою прояву її відповідальності за ставлення до власного організму як високоорганізованоїбіологічної системи, здатної до саморегуляції та адаптації. Виконання правил збереженнята зміцнення здоров’я дозволяє людині швидше адаптуватися до несприятливих умовдовкілля. Тобто,здоровий спосіб життя містить у собі елементи екологічної культури.
Серед сфер, з якими людина стикається на протязівсього свого життя, є сфера насамперед стосунків Людини і Природи: ставлення людинидо своєї власної природи (до свого тіла) й ставлення людини до природи довкілля.Певна річ, що потрібно розглядати обидва ці аспекти в єдності (В. Вернадський),бо лише в такій площині можна побачити можливість продуктивного розгортання здоровоохороннихі природоохоронних заходів. Людина здатна дивитися на своє тіло як на «зовнішній»об’єкт так само, як вона дивиться на елемент навколишнього природного середовища,і сприяти його удосконаленню або руйнуванню. Усе це й викликає систему зусиль людини,які спрямовані на підтримку здоров’я свого тіла і профілактику захворювань (фізичнакультура, гігієна життя і праці, харчування, духовна підтримка організму тощо).А з іншого боку, людина є об’єктивнотісно поєднана з навколишнім середовищем (повітря, харчування, світло сонця, енергетичнийобмін тощо), а це також могутній чинник впливу на здоров’я її організму.
До ціннісних орієнтирів екологічної освітиі виховання відносимо ставлення до власного здоров’я, прихильність до спорту і фізичноїпраці, гарт організму, здоровий спосіб життя, дотримання правил особистої гігієни,усвідомлення своєї єдності з навколишнім природним середовищем, бережне ставленнядо всього живого на Землі, розвиток здатності відчувати красу Природи, дбайливеставлення до природних засобів життя і національних багатств. Цей процес розглядаєтьсянасамперед як валеологічний компонент екологічної освіти і виховання. Бо саме активнезасвоєння валеологічних знань у системі неперервної освіти дає можливість кожномусуб’єкту всіх її ланок осягнути свою роль та завдання у справі формування, збереження,зміцнення, відтворення, передачі особистого здоров’я, а також з істотною складовоюформування належного ставлення до природного та суспільного середовища.
Велику роль у нормалізації стосунків людиниз Природою відіграє розвиток її здатності до самоподолання, саморегуляції і саморегламентації.У кінцевому рахунку у сфері свого самозбереження і збереження навколишнього природногосередовища людина може осягнути лише внаслідок цілеспрямованого духовно-естетичногоспілкування з природою./>2.6 Форми та засоби екологічного виховання
Зрозуміло, що екологічневиховання сьогодні не повинно обмежуватися виключно розширенням поінформованостішколярів. Реальним постає той факт, що шкільні заняття повинні базуватися на реалізаціїпсихоемоційних властивостей людини: співпереживанні, співчутті, радості, любові,відчутті гармонії. За умови врахування специфіки виховного процесу екологічна освіта будездійснюватися через екологічне виховання, орієнтоване на формування екологічноїкультури учнів.
У процесі екологічноговиховання необхідно сформувати в учнів системи уявлень про світ, яка передбачає:
1) зорієнтованістьна екологічну доцільність діяльності людини, відсутність протиставлення її та природи;
2) сприйняття природнихоб’єктів як повноцінних суб’єктів, партнерів у взаємодії з людиною;
3) рівновагу прагматичноїта непрагматичної взаємодії людини з природою.
Форми та засоби екологічноговиховання спрямовані на формування емоційно-почуттєвої сфери учнів, мотивації щодоїх активної природоохоронної діяльності.
Найбільш продуктивнимиформами, спрямованими на засвоєння учнями екологічних знань виявилися: екскурсії,дидактичні ігри, робота з науково-популярними джерелами, опорними схемами та таблицями;евристичні бесіди, відеоподорожі, демонстраційні досліди хімічного та біологічногоексперименту тощо. При проблемних методах навчання учні оволодівають такими прийомамирозумової діяльності, як аналіз, синтез та узагальнення.
Для розвиткумотиваційно-ціннісної сфери особистості учнів ефективними є такі форми і методироботи, як метод екологічної емпатії; насичення навчального матеріалу фактами, стимулюючимиетичне ставлення учнів до природних об’єктів; обговорення результатів діагностикисуб’єктивного ставлення учнів до природи та його корекція; еколого-психологічнийтренінг, тематика якого спрямована на розвиток в учнів емпатії до природних об’єктів,відчуття відповідальності за їх життя. Як засіб в екологічному вихованні використовуютьсяструктурні вправи тренінгу, які добираються вчителем відповідно до специфіки аудиторіїта інформаційної наповнюваності заняття. Два варіанти тренінгових вправ згідно зїх спрямованістю: 1) психо-емоційний тренінг співпереживання та самоусвідомленняпричетності до Природи; 2) психо-емоційний груповий тренінг актуалізації готовностідо розв’язання екологічних проблем.
Для створення певногоемоційного настрою на уроках, поряд з інформацією наукового характеру, є доцільнимвикористання літературних творів, творів образотворчого мистецтва та музики.
Для організації практичноїекологічно спрямованої діяльності учнів використовувати такі форми роботи: практичні,лабораторні роботи, екологічний практикум, екологічні акції. Останні сприяють проявуактивності школярів у вирішенні локальних екологічних проблем. А також широке використанняекскурсій в природу, творчих завдань, ділових ігор тощо, здатних активізувати іпозитивно впливати на дитину.
Форми і засобиекологічного виховання в умовах класно-урочної системи:
інтегрально-пошуковігрупові та рольові ігри – тип екологічних ігор, що базується на проектуванні соціальногозмісту екологічної діяльності. Їх специфікою виступає ототожнення людиною себе з іншими живимиістотами або природними об’єктами;
творча “терапія”– відображення людиною довкілля та почуттів, викликаних ним, засобами мистецтва;
мозковий штурм– форма колективної роботи, яка характеризується спільною спрямованістю мисленняна розробку ідей та підходів для вирішення певної проблеми, але не їх оцінку;
імітаційне моделювання– прогнозування і демонстрація природних процесів та фрагментів екологічної реальностішляхом перетворення створеної моделі через особистісну включеність у неї [10].
У структурі уроку педагогічнізасоби та форми екологічного виховання використовються на етапах засвоєння новогоматеріалу та під час закріплення. Запропоновані форми та засоби можуть бути введеніу вступну бесіду у вигляді мозкового штурму з подальшою дискусією, що забезпечуєучням відчуття причетності до проблем, на яких наголошує вчитель, а також при закріпленнінавчального матеріалу у формі своєрідного тренінгу та інших оригінальних прийомів.Важливим засобом екологічного виховання є творча “терапія” в процесі вивчення абозакріплення навчального матеріалу. Це, перш за все, шлях від особистої до колективноїтворчості учня, яка допомагає не тільки розкрити саму суть явища, що вивчається,але й “розкритися” самому в цьому явищі. В даному випадку учні мають можливістьсамовираження через ізотворчість, роботу з пластиліном, цеглою, кольоровим паперомта природними матеріалами.
При вивченніекології в загальноосвітній школі вчителі-екологи повинні розробити єдину систему,яка б об'єднувала класну і позакласну навчально-виховну роботу [17]. Класна робота передбачає проведенняуроків, лабораторно-практичних, семінарських і факультативних занять. Проведенняуроків повинно здійснюватися за навчальною програмою, згідно з якою координуєтьсяпрограма факультативних занять. Для того, щоб викликати в учнів інтерес до навчання,часто треба відступити від традиційних форм та освоїти нові форми і методи, якіорієнтуються на об’єднання зусиль учнів, розвиток навиків спільної пізнавальноїі практичної діяльності.
Сьогодні широкогопоширення набувають групові методи (моделі) навчання, у яких реалізуються інтерактивнітехнології. О.Пометун, Л.Пироженко [4] розподіляють інтерактивні технології навчання на 4 групи залежновід мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:
— інтерактивнітехнології кооперативного навчання;
— інтерактивнітехнології колективно-групового навчання;
— технології ситуативногомоделювання;
— технології опрацюваннядискусійних питань.
Інтерактивна технологіянавчання не залишає поза увагою жодного школяра і дає можливість брати участь уколективному взаємодоповнюючому процесі навчального пізнання. Перед кожним учнемстоїть конкретне завдання, від виконання якого залежить успіх цілої групи. Досвідзастосування таких моделей свідчить про значне підвищення ефективності навчанняі виховання, узгодження дій, активізацію взаємодопомоги. Такі методи навчання вимагають,насамперед, додаткової глибокої та ґрунтовної підготовчої роботи вчителя. При плануванніінтерактивних уроків (урок-гра, урок-дискусія, урок-КВК, урок-творчий проект) вчительскладає сценарій заняття, обдумує тематику, підбирає певну інформацію і надає їїучням, обирає методи проведення уроку, дає інструкції щодо виконання завдань, проводитьконсультації тощо./>2.7 Екологічне виховання у процесішкільної діяльності
Екологічна освіта школярів- одне з найважливіших завдань суспільства у справі охорони природи. Особливу відповідальністьза глибоке, ґрунтовне та повноцінне екологічне навчання і виховання державою покладенона загальноосвітні школи. Окремі проблеми довкілля ґрунтовно розкриваються при вивченнітаких предметів як географія, біологія, хімія та фізика. Але ряд важливих питаньзалишається поза увагою. Саме тому з'являється потреба у викладанні такого предметуяк “Загальна екологія”, або “Основи загальної екології” та проведенні факультативнихзанять, на яких в учнів і студентів формуються екологічні уявлення та поняття, широкийполітехнічний кругозір, професійна орієнтація, узагальнюються і систематизуютьсяекологічні знання і вміння, розвиваються основи екологічної культури. Успіх вирішеннятаких завдань екологічного навчання і виховання школярів залежить від професійноїмайстерності, ерудиції та екологічної культури вчителя.
Оскільки екологічна освітаі виховання мають безпосередній зв'язок із процесами державотворення та національноговідродження України, завдання школи, вихователів полягає в тому, щоб формувати упідростаючого покоління вміння та навички мислити і діяти по новому, з почуттямекологічної відповідальності. А це можливо лише за умовипереорієнтації кожного вихованця на самопізнання і саморозвиток, самореалізаціюй самостійність.
Аналіз змісту програм екологічнихспецкурсів, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для загальноосвітнихшкіл виявив їх недостатню відповідність виділеним психолого-педагогічним умовамформування екологічної культури школярів та ідеям природоцентричної парадигми.
У педагогіці встановлено,що формування вихованої особистості, в умовах педагогічного процесу, припускає опоруна єдність науково окреслених знань з її адекватним почуттєвим сприйняттям. Подібнийсинтез пробуджує у дітей естетичні переживання і вмотивовує прагнення діяти у напрямкупокращення стану довкілля. При цьому головним є не обсяг знань, а поєднання останніхз особистісними якостями, умінням самостійно оперувати своїми знаннями. Аналіз традиційнихпідходів до екологічного виховання виявляє загальну тенденцію відмежовування себевід природи (“я” – природа), коли взаємовідносини живих істот розглядаються за межамилюдської діяльності, коли кожна істота є насамперед об’єктом вивчення, і лише потім– живою істотою. Для школярів не характерне цілісне сприйняття природи, вона “розібрана”різними навчальними дисциплінами. Спроба розкриття її цілісності традиційно здійснюєтьсяв процесі естетичного виховання (переважно в дисциплінах біологічного циклу). Аналізуючичинні програми для загальноосвітніх закладів, робимо висновок про те, що можливістьвчителя запропонувати школярам певний блок діяльності, безпосередньо спрямованоїна еколого-виховний компонент, обмежується кількома годинами. Але ж екологічне вихованнямає здійснюватись на протязі всього вивчення курсу природничих дисциплін. Іншимисловами, центральними в екологічному вихованні є положення антропоцентризму. Натомість,сучасність висуває наперед ідеї екоцентризму, або біоцентризму, які не локалізуютьособистість поза природою, а вплітають її в суцільний потік живого (“я” в природі).
Екологічне виховання спрямоване лише на інформуванняучнів стосовно основних екологічних проблем сьогодення, що не сприяє переходу знаньу належну поведінку, а також не впливає на формування в учнів почуття цінності Природи.Потреба у реорганізаціїекологічного виховання на основі теоретико-педагогічного осмислення проблеми вимагає розробити методику формуванняекологічно вихованої особистості на основі її включеності у “світ природи” з урахуваннямсуб’єктного характеру сприйняття природних об’єктів. Екологічнаосвіта і виховання не можуть реалізовуватися лише в межах окремих предметів з використаннямусталених педагогічних технологій. Для досягнення підвищення ефективності зазначеногопедагогічного напряму необхідно оновлення системи екологічної освіти і виховання,яка б охоплювала увесь період навчання за допомогою різних форм і методів.
Важливою вимогою до процесуформування екологічної вихованості є обгрунтоване і виважене використання міжпредметнихзв’язків, усебічне врахування можливостей кожної дисципліни, що вивчається, зокреманалежним чином організована система пізнавальної діяльності у процесі самостійноїроботи.
/>2.8 Позашкільна екологічна освіта та виховання
Позашкільнаекологічна освіта та виховання, як інтегральна форма «екологізації» навчально-виховногопроцесу, спрямована на забезпечення потреб особистості у творчій самореалізації,поглиблення і розширення шкільного базового рівня екологічної освіти; підготовкудо активної професійної та громадської діяльності.
Вона здійснюєтьсявсіма позашкільними навчально-виховними закладами, творчими молодіжними об'єднаннямиза місцем проживання, на підприємствах — недержавними молодіжними та дитячими осередкамив позаурочний час. Позакласні екологічні заходи, що проводяться в школі, повиннібути узгоджені з розкладом навчальних занять, планом виховної роботи в школі тапроводитися в полі, лісі, парку чи на шкільній ділянці.
Завданняїх:
· виховання потреб спілкування з природою і безпосередня участь в їїохороні;
· організація змістовного екологічно грамотного дозвілля в природі;
· підтримка юних талантів і обдаруваньдля формування творчої та наукової еліти у галузі охорони довкілля, стимулюваннятворчого самовдосконалення дітей та учнівської молоді шляхом проведення олімпіад,конкурсів, фестивалів та інших форм позакласної роботи [3].
Формування екологічного світогляду людини забезпечуєгармонійне поєднання шкільної та позашкільної освіти. Інколи позашкільна освітамає перевагу над навчанням у класі, оскільки вона не обмежена академічними годинами,дає змогу застосувати здобуті знання, набуті вміння і навички у практичній діяльностіз охорони навколишнього середовища [19].
Важливо,що розширюються безпосередні контакти учнів із природою, і вони мають змогу побачитирезультати своєї роботи. Доцільно організоване спілкування школярів із природою,спостереження за наслідками діяльності людини, що впливає на неї, та особиста участьшколярів у всебічній природоохоронній роботі сприяють формуванню гуманістичних якостейособистості.
Позашкільнаосвіта екологізована більш повніше, ніж шкільна. Адже тут є змога подати екологічнуінформацію широким колом засобів та форм. Під час навчання у класі та при застосуванніінтеграційного методу екологізації вчитель обмежений необхідністю розповісти учнямв першу чергу основний матеріал уроку, а потім експериментувати з екологічною інформацією.У позашкільній освіті педагог не обмежений жорсткою програмою і має змогу плануватисвою діяльність таким чином, щоб були застосовані різні засоби подачі екологічноїінформації. Тому екологізація позашкільної освіти проходить більш інтенсивно, ніжнавчання у класі.
Розглядпозашкільної екологічної освіти слід розпочати з най поширенішої та найпростішоїформи ¾ позакласної години. Останнім часом дуже велика увагаприділяється екологічної тематиці цього заходу. Класний керівник, вихователь, вчительпроводять із дітьми бесіди з охорони навколишнього середовища. Окрім бесід на позакласнійгодині застосовуються й інші методи екологічної освіти: дидактичні ігри, літературно-екологічнісвята, морально-естетичні ігри тощо.
Середдидактичних ігор, що застосовуються в навчально-виховному процесі, переважають екологічнікросворди, чайнворди, вікторини. Слід відмітити, що велика доля у розробці дидактичнихігор належить вітчизняним ученим та педагогам.
Розробленіі більш складні ігри. Як приклад, можна відмітити екологічну гру “Відходи”. Вонацікава тим, що спонукає замислитися над речами, які оточують нас щодня, по-новомуоцінити наслідки власної діяльності в навколишньому світі. Гра складається з декількохчастин. Під час першої — кожен гравець складає список речей одноразового використання.Наприклад, консервні бляшанки, пластикові пляшки та інше. У другій частині гри учніпідбирають до одноразових речей їх багаторазових “двійників”. На цьому етапі дітизнайомляться з проблемами сміттєзвалищ, засобами повторного використання старихречей.
Для третьоїчастини гри потрібна синтетична шкарпетка. До неї кладуть два види відходів: ті,що розкладаються і ті, що не розкладаються. Закопують шкарпетку на декілька місяців(наприклад, літні канікули). А потім відкопують і роблять відповідні висновки [12].
Розробленіі багато інших ігор. Це — “Я — Земля”, яка дозволить відчути себе рослиною, твариною,річкою, що висихає тощо. Гра “Хто я?” відкриває перед учнем реальну картину йогоучасті у житті оточуючого середовища.
Окремоюланкою позакласних годин з екології можна назвати літературно-екологічні свята,морально-естетичні заходи, що виховують любов до природи, вчать цінити в ній прекрасне.Такі заходи завжди пов’язані із застосуванням ліричної музики, поетичних творів,пейзажів тощо [5].
Говорячипро позашкільну екологічну освіту, слід приділити увагу шкільним гурткам та секціям.Одне з провідних місць тут посідають туристично-краєзнавчі гуртки. Довкілля, постачаючибагатющий матеріал, є потужним засобом виховання екологічної культури і грамотностіучнівської молоді.
Однієюз форм роботи у шкільних гуртках є екологічна стежка. Вона ілюструє певні природоохоронніпроблеми або допомагає вивчити окремі угрупування рослин і тварин. Такі засоби подачіекологічної інформації застосовуються не лише в Україні, а й за кордоном [28]. Деякі екологічні стежкидіють протягом року (наприклад, “Біологія копитних тварин”), деякі — лише в певнімісяці року (наприклад, “Голоси птахів”). Екскурсії по таким стежкам у супроводідосвідчених фахівців мають надзвичайно важливе значення у формуванні екологічноїсвідомості школярів методами позашкільної освіти [15].
Застосуванняметодів зв’язку позашкільної освіти з навчанням у класі широко практикується нашкільних ділянках. Тут можна провести дослід майже з будь-якої екологічної теми,починаючи з вивчення впливу факторів середовища та екологічних законів і закінчуючистворенням і вивченням популяцій, біоценозів та екосистем. Також тут можна провестиексперимент з питань прикладної екології. Розроблені різні варіанти структури шкільнихділянок, плани-конспекти занять на них. Робота на шкільних ділянках може носитияк загальнонауковий характер, так і може бути присвячена проблемам даного регіону.Як різновид шкільної дільниці може бути шкільний метеорологічний майданчик або оранжереячи теплиця, де гуртки юних екологів також проводять свої позашкільні заняття [16].
До позашкільнихформ екологічної освіти відносяться еколого-натуралістичні центри (ЕНЦ) та станціїюних туристів (СЮН), які традиційно посідають чільне місце серед соціальних інститутівосвіти й виховання підростаючого покоління .
Одниміз центральних завдань ЕНЦ та СЮН є формування національної екологічної свідомості[14]. Щоб досягти поставленої мети, ці організації користуються багатьма методамироботи. Створюються системи роботи з обдарованими дітьми, впроваджуються семінарита науково-практичні конференції. Створюються різні лабораторії.
ОкрімЕНЦ та СЮН в сфері позашкільної екологічної освіти діють також будинки дитячої таюнацької творчості, центри туризму та краєзнавства, центри довкілля, дитячі оздоровчітабори.
Дитячіоздоровчі табори залишаються найбільш розповсюдженим типом установ для організаціївідпочинку дітей, відіграють значну роль у формуванні екологічної культури підлітків.Всі табори знаходяться в чудових природних куточках, як правило, екологічно чистихзонах.
Останнімчасом зміст життя в таборі все більш заповнюється екологічною проблематикою, аджевона зрозуміла і близька дітям, дорослим, а участь у конкретній природоохороннійдіяльності дозволяє кожному підлітку відчути свою користь.
Останнімчасом, у період державного та духовного відродження України зародився рух учнівськоїмолоді за збереження й примноження традицій, звичаїв, обрядів народу ”Моя земля¾ земля моїх батьків”. Зараз цей рух набирає сили, і у його рамкахпроводиться екологічна експедиція “Краса і біль України” [14].
Основноюметою експедиції є виховання в учнівської молоді засобами туризму і краєзнавствадбайливого ставлення до природи рідного краю. Учасники експедиції вивчають історіюприродокористування, взаємовідношень людини з навколишнім середовищем. Молодь навчаєтьсяекологічній грамотності, вивчає негативний вплив порушень екологічного балансу наживу природу. Юні науковці ведуть дослідницьку роботу в національних парках, заповідниках,заказниках, лісництвах.
Учасникиекспедиції, виявляючи випадки брутального ставлення до багатств Землі, спрямовуютьсвою роботу на повернення до життя всього природного надбання рідного краю. Учніберуть участь у очищенні та благоустрої занедбаних джерел, струмків, малих річок,лісів, проводять роботу по висадженню дерев полезахисних смуг, рекультивації використанихземель, можливому відновленню окремих видів флори і фауни, відтворюють типові українськіландшафти, створюють екологічні карти свого села, міста, району [14].
Звісно,це не всі форми позашкільної освіти. Відразу слід відмітити певну ступінь її екологізації.Вже зроблена змістовна робота у цьому напрямку, застосовані різні засоби та формиекологізації позашкільної освіти.
Але требавідмітити, що не всі учні отримують екологічну інформацію у повному обсязі. Тутз¢являється проблема ¾ фрагментарність екологічнихзнань. В деяких випадках вона зумовлена ще невірною і малоефективною роботою позакласнихзакладів. Нажаль часто вона зводиться до вивозу дітей з міста на відпочинок. І більшеуваги приділяється романтиці наметового та табірного життя, а не проблемам екології.
Ще однапроблема пов¢язана з відсутністю фінансування. Саме томушкільні дільниці часто не мають змоги працювати на всю потужність, а еколого-туристичнігуртки влаштовують свої експедиції відносно рідко. Адже фінансування цих заходівберуть на себе батьки школярів. Має місце проблема відірваності програм діяльностіпозашкільних закладів екологічної освіти із програмами шкільних предметів.
Ці табагато інших проблем екологізації позашкільної освіти слід вирішити сучасним тамайбутнім вченим.
3.Розробка методичних матеріалів для впровадження у навчальнийпроцес ЗНЗ відомостей про пестициди3.1Актуальність проблеми пестицидів
На території нашоїдержави екологічна криза виникла ще з середини 80-х рр. XX ст. Саме цей час умовноможна вважати початком безконтрольного періоду експлуатації природи, а отже, і їїзабруднення. Щорічно у природний кругообіг вводилося близько 1,5 млрд. тонн первинноїсировини [26]. Це май же 30 тонн на кожного громадянина України. У результаті цього обсяг накопиченихвідходів від добувної, енергетичної, металургійної та деяких інших галу зей промисловостістановить уже близько 15 млрд. тонн. Набагато більше їх по трапило у воду та повітря,які є первинною основою життя. Причина цього – відсутність природоохоронних інституційта застарілі технології. На додаток – в Україні найбільша у світі розораність земель,безконтрольне використання великої кількості пестицидів, дві третини яких маютьчіткий мутагенний ефект. І це за умов, коли близько 40% усіх сільськогосподарськихугідь мають слабку здатність до самоочищення, тобто сприяють накопиченню отруйнихречо вин у життєво важливому шарі орного ґрунту.
Взявши у природи100 одиниць речовини, людство використовує 3–4, а 96 одиниць потрапляє у відходи.У розрахунку на кожного мешканця індустріально-розвинутих країн, щорічно добуваєтьсяблизько 30 тонн природних ресурсів, з них лише 1–1,5% набирає форми продукту, щоспоживається, а решта потрапляє у відходи.
У світі близько25 млн. сільськогосподарських робітників щороку отрую ються пестицидами. Безпосереднійвплив їх на людину полягає в ураженні та зміні функцій печінки, захворюваннях центральноїнервової, серцево-су динної та дихальної систем. Пестициди негативно впливають нарепродук тивну функцію людини [13].
Дуже уразливідо дії пестицидів діти. Споживаючи продукти із залишками пестицидів та забрудненупитну воду, дитячий організм зазнає структур них змін систем та окремих органів.Накопичення пестицидів в організмі призводить до появи різноманітних захворювань,включаючи онкологічні.
Пестициди – синтетичніхімічні речовини – використовуються в усьому світі протягом останніх десятилітьдля того, щоб полегшити догляд за посівами та сприяти підвищенню врожайності культур.Без використання цих речовин важко уявити собі сільське господарство ХХ століття.Виробництво пестицидів створило окрему могутню галузь промисловості. Але вони принеслилюдству не тільки користь. Одне з застережень – “Небезпечно для життя!”, “Небезпечно!”,“Обережно!” – завжди присутнє на етикетці пестицидів. А з часом виявилось, що пестицидивлучають не лише у встановлені для них цілі. На всіх стадіях виробництва, транспортування,зберігання та утилізації пестициди забруднюють навколишнє середовище. Вони проникаютьу водойми, де накопичуються у рибі та в інших водних організмах. Річки та дощі переносятьпестициди в інші регіони, де вони отруюють ґрунти, джерела питної води, моря, вбиваютьрослин і тварин. Людина завершує цикл отруєн ня, страждаючи від своїх невиваженихдій. Зараз на Землі не залишилося куточка, незабрудненого пестицидами. Рівень забруднення65 % сільськогос подарських угідь країн Західної Європи перевищив допустимі норми.Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 куб. м шкідли вих стоків,щорічно в ґрунти людством вноситься 500 млн. тонн мінеральних добрив і близько 4млн. тонн пестицидів.
3 грудня відзначається Міжнароднийдень боротьби з пестицидами — саме цього дня в 1984 р. на пестицидному заводі вБхопалі (Індія) сталася катастрофа. За даними ВООЗ, щорічно в світі реєструєтьсяблизько 2 млн. отруєнь пестицидами, переважно при роботі з ними. Найбільша їх кількістьзафіксована в країнах, що розвиваються [29].
До організму людинипестициди потрапляють через шкіру, дихальні шляхи чи шлунково-кишковий тракт; прибезпосередній роботі з пестицидами або через їжу. Пестициди можуть міститися нелише в продуктах рослинного походження, а й у молочній та м’ясній продукції, томущо в організмах сільськогосподарських тварин залишаються пестициди, що були присутніу кормі. Разом з талими, дощовими та ґрунтовими водами ці речовини у великій кількостіпотрапляють до водойм. За даними минулорічного дослідження якості дніпровської води,пестициди присутні в усіх видах риб, причому рівень токсичних речовин в організмахрічкових жителів значно вищий, ніж у самій воді [8,9].
Таким чином, в людському організмі опиняється значнакількість шкідливих речовин, що мають властивість накопичуватись й викликати різноманітніхронічні захворювання шлунково-кишкового тракту чи нервової системи, а також дерматитита розлад дихання. Деякі пестициди здатні передаватися з молоком матері. НаприкладДДТ, який хоч і заборонений зараз у багатьох країнах, міститься “всередині” кожногожителя планети, успадкований від попереднього покоління.
Найнебезпечніші пестициди належать до класу хлорорганічних,які відрізняються стійкістю до впливу різних факторів довкілля (температура, сонячнарадіація, волога тощо) та зростанням концентрації в наступних ланках біологічноголанцюга. Більша їх частина розкладається в рослинах, ґрунті, воді протягом одногомісяця.
Саме пестициди вважаються головною причиною «тихоїкатастрофи» – так експерти ООН охарактеризували стан ґрунтів в Європі. Ґрунти єнайціннішим сільськогосподарським ресурсом, від стану якого залежить врожайністькультур. Саме вони дають майже 90% їжі для людей та тварин. Українські чорноземи,які, за різними даними, складають приблизно 30% світового запасу чорноземів, у звітіАгентства ООН із захисту навколишнього середовища отримали досить погану оцінку– ерозією вражено майже 41% з них. Головною причиною такого стану вважається самевикористання пестицидів. Ідея хімізації, “зеленої революції”, в Україні розвинуласьнаприкінці 50-х – на початку 60-х рр. як гарант отримання більших врожаїв. Однак,за оцінками спеціалістів, це не лише знизило якість харчових продуктів, а й призвелодо збіднення ґрунту, який більш ніж на половину складається з живих організмів.За даними Інституту агроекології та біотехнології УААН, 10 з 30 млн. га, що належатьсільському господарству України, необхідно виводити з використання, реабілітувати[18].
На думку екологів, найактуальнішою з “пестицидних”проблем для України є забруднення довкілля хімікатами, що зберігаються на складах,які іноді навіть не мають власників. На території нашої держави зараз накопичено,за різними даними, від 21 до 32 тис. тонн непридатних пестицидів. Серед них є йті, що входять в так звану “брудну дюжину” хімікатів, заборонених для використання(або призначених для обмеженого використання) в 127 країнах світу, які в 2001 р.підписали Стокгольмську конвенцію ООН зі стійких забруднювачів [25].
Доведено, що речовини з “брудної дюжини” здатні викликатирак та природжені дефекти у людей і тварин. Вони десятиріччями зберігаються в природій накопичуються в жирових тканинах. Стійкі органічні забруднювачі розносяться посвітові повітряними й океанськими течіями, вони виявлені навіть в організмах пінгвініві ведмедів Антарктики. Хлорорганічні поєднання (ДДТ в тому числі) були знайденів тканинах чорноморських дельфінів, і в такій кількості, що Чорне море може отриматипершість за вміст хлорорганіки. Саме з впливом стійких забруднювачів вчені пов'язуютьнизький рівень виживання яєць і скручені дзьоби у птахів, деформовані кінцівки уссавців, порушення репродуктивної системи та розвитку. Деякі з них вважаються гормональноактивними сполуками і вносять безлад в ендокринну та імунну системи, дію інших пов'язуютьіз затримкою розумового розвитку.
Значне та безконтрольне використання пестицидних препаратівяк в сільському господарстві, так і на присадибних ділянках потребує поінформованостіширокої громадськості не тільки про їх результативність, а й про негативні наслідкиїх нераціонального застосування та недотримання відповідних норм використання, неправильноїутилізації, впливу на організм людини залишкових кількостей пестицидів. Інформація,яку надають рекламні засоби, не завжди об’єктивна і недостатня для зваженого виборупрепаратів. Тому роль освіти, просвіти та поінформованості населення щодо наслідківвикористання пестицидних препаратів є важливою у вирішенні проблеми пестицидів./>3.2. Аналіз шкільних підручників з хімії для 10-11класів загальноосвітніх навчальних закладів щодо висвітлення проблеми пестицидівта стійких органічних забруднювачів (СОЗ)
1. ДомбровськийА.В., Лукашова Н.І., Лукашов С.М. Хімія 10-11: Органічна хімія: Підручник для 10-11кл. серед. загальноосв. шк. – К.: Освіта, 1998. – 192 с.[7]
У розділі 4 Ароматичні вуглеводнів темі: Бензен. Хімічні властивості наводиться реакція взаємодії бензену з хлоромза наявності каталізатора AlCl3 з утворенням гексахлоробензену C6Н6+ 6 Cl2 → C6Cl6 + 6HCl
Вказуються застосуваннягексахлоробензену для протруювання насіння пшениці і жита проти сажки, а також дляконсервування деревини.
У цій темі наводиться реакціяприєднання хлору при освітленні та каталізаторі з утворенням гексахлороциклогексану(гексахлорану) і застосовання як засоби для знищення комах.
У темі Бензен. Хімічні властивості.розглядається застосування бензину і наводиться поняття про пестициди, їх класифікаціюна інсектициди, фунгіциди, гербіциди. Зазначається шкідливий вплив нераціональноговикористання пестицидів, нові способи боротьби зі шкідниками: застосування біологічногозахисту рослин, а також правила та вимоги щодо пестицидів.
Висновок: відсутні дані про те, щогесахлоробензен та гексахлоран належать до стійких органічних забруднювачів згідноСтокгольмської конвенції, і на сьогодні їх виробництво, застосування, експорт таімпорт заборонені в більшості країн світу в тому числі в Україні.
2. Буринська Н.М.,Величко Л.П. Хімія, 10 кл.: Підручник для серед. загальноосв. шк. – Київ; Ірпінь:ВТФ ˝Перун˝, 1998. – 176 с. [4]
У темі Поняття про хімічні засобизахисту рослин. наводиться визначення: пестициди ( від лат. pestis – зараза, caedo– убиваю), а також застосування окремих пестицидів: гексахлорану – проти бавовниковогодовгоносика, гексахлоробензену – для протруювання насіння зернових культур передпосівом, 2,4-Д – для знищення бур'янів у посівах зернових.
Описується негативнийвплив пестицидів на навколишнє середовище, вказуються вимоги до якості пестицидів,правила застосування, що затверджено державними установами.
Висновок: відсутня інформація про стійкіорганічні забруднювачі та їх представники – гексахлоробензен та гексахлоран. Незазначено, що 2,4-Д належить до пестицидів – попередників утворення діоксиноподібнихсполук.
3. Рудзитис Г.Е.,Фельдман Ф.Г. Химия: Органическая химия: Учебник для 10 кл. сред. шк. – 2-е изд.– М.: Просвещение, 1993. – 160 с. [23]
У розділі 5 Ароматичні вуглеводні( арени ) надається інформація про класифікацію пестицидів на гербіциди, фунгіциди,інсектициди. Вказується застосування гексахлоробутадієну для боротьби з філоксерою,гексахлоробензену для протруювання насіння перед посівом, гексахлороциклогексанудля знищення комах. Міститься інформація про небезпеку для навколишнього середовища,необмеженого використання отрутохімікатів, наведені вимоги до пестицидів, згадуєтьсяпро правила використання.
Висновок: відсутні відомості про пестициди,які належать до стійких органічних забруднювачів згідно переліків 2005 – 2006 років,що наведені в матеріалах Стокгольмської конвенції
4. Попель П.П.,Крикля Л.С. Хімія 10 кл. підручник, К.: Видавничий центр ˝Академія˝. –2005 р. – 229 с. [20]
Висновок: не наводиться даних пропестициди та будь-які засоби захисту рослин від шкідників.
5. Попель П.П.,Савченко І.О., Крикля Л.С. Хімія 11 кл.: експериментальний підручник для загальноосвітніхнавчальних закладів. – К.: Видавничий центр ˝Академія˝. – 2004. – 229с. [21]
У розділі 1 Вуглеводні ( продовження)в темі: Бензен. Арени.
Наведені реакціїз утворенням гексахлоробензену та гексахлороциклогексану. У темі Галогенопохідні вуглеводніввказується застосування цих речовин. Гексахлоробензен і гексахлоран є засобами протишкідливих комах у с/г, сполуки токсичні та використовуються дедалі менше.
Висновок: відсутній відомості про належністьдеяких пестицидів, у тому числі, гексахлороциклогексану (гексахлорану) та гексахлоробензенудо стійких органічних забруднювачів (СОЗ), їх властивості як СОЗ та негативний впливна довкілля і здоров’я людини.
6. БуринськаН.М. Основи загальної хімії 11 клас: Пробний підручник для серед. загальноосв. навч.закладів з поглибленим вивченням хімії. – Київ; Ірпінь: ВТФ ˝Перун˝, 1997.– 176 с.[2]
У темі Роль хімії в житті суспільствазгадується про використання хімічних речовин в захисті рослин проти шкідників.
Висновок: відомості про пестициди наведенінедостатньо, відсутні дані про їх негативних вплив на навколишнє середовище та людину
7. Рудзитис Г.Е.,Фельдман Ф.Г. Химия 11: Органическая химия. Основы общей химии ( обобщение знаний): Учебник для 11 кл. сред. шк. – М.: Просвещение, 1992 г. – 160 ст. [23]
Висновок: немаєінформації щодо проблеми пестицидів як речовин ксенобіотиків.
8. Родионов П.В.// Химия № 4 16 – 28 февраля 2007, издателский дом Первое сентября. [22]
Програма елективногокурсу з природничих дисциплін, яка розрахована для школярів 9-го класу.
Мета елективногокурсу полягає у формуванні уявлень про важливу роль хімічних речовин в сільськомугосподарстві, активізації інтересу школярів до вивчення хімії та біології в середнійшколі. В елективному курсі наведені такі теми: 1. Як виростити величезні овочі;2. Битва за урожай або як захистити рослини; 3. Стимулятори росту; 4. Чи легко бутифермером?
У темі «Битва за урожай або як захиститирослини»,на вивчення якої відводиться 3 год, розглядаються наступні питання: Пестициди: інсектициди,фунгіциди, гербіциди. Поняття про біоциди. Класифікація і найважливіші представникипестицидів. Запобіжні заходи при використанні пестицидів. Норми в застосуванні.Вплив пестицидів на фізіологічні процеси в живих організмах.
Під час розглядутеми пропонується демонстрації колекції пестицидів, таблиці з хімічними формуламидеяких засобів захисту рослин, а також виконання лабораторної роботи: ˝Визначення«хімікату» хімічним методом”.
Висновок: елективний курс сприятимеформуванню знань про пестициди а також їх вплив на фізіологічні процеси живих організмах.Доцільно ввести інформацію про належність деяких пестицидів до стійких органічнихзабруднювачів (СОЗ) та Стокгольмську конвенцію про СОЗ.
/>3.3Методичнарозробкаконференціїзпроблемхімічноїбезпеки«Пестициди:шкодачикористь?»
Конференція на тему: Пестициди: шкода чи користь?
Метапроведення: сприяти поінформованості учнів 10-11 класів, щодо сучасного станупроблеми пестицидів в Україні.
ПЛАН
1. Пестициди(хімік).
2. Хімічнізасоби захисту рослин (агроном).
3. Впливпестицидів на навколишнє середовище (еколог).
4. Людинаі пестициди (лікар).
5. Пестицидив продуктах харчування (технолог).
6. Біологічніметоди боротьби зі шкідниками сільського господарства (біотехнолог).
7. Сучаснийстан виробництва і застосування пестицидів в агропромисловому комплексі в Україні(агроном).
8. Проблеманакопичених непридатних і забо ронених до вживання пестицидів (еколог).
Хідконференції
Ведучий:
По підрахункахфахівців щорічно від третини до половини світових запасів провізії з’їдають абопошкоджують комахи, цвілеві грибки, гризуни, птахи й інші шкідники, які знищуютьврожай й у полі, і при його зборі, завантаженні, транспортуванні й зберіганні. Увипадку успішної боротьби з комахами й хворобами, які вражають зернові культури,щорічне збільшення врожаю склало б близько 200 млн. тонн зерна, що вистачило б дляпрожиття 1 млрд. людей.
Але давайтеоб’єктивно розглянемо ситуацію використання пестицидів. Звернемо увагу не тількина користь, але й на шкідливість пестицидів.
Надаємослово хіміку, який коротко нам нагадає, що таке пестициди, до яких класів речовинвони відносяться.
Хімік:
Пестицидивідносяться до різних класів органічних і неорганічних сполук. Більшість із нихорганічні речовини, які отримують синтетичним шляхом: хлорорганічні сполуки, фосфорорганічнісполуки, похідні карбаматів, похідні хлорфеноксикислот.
Ведучий:
Давайтебільш детально дізнаємося, де використовують пестициди. Слово надається агроному.
Агроном:
Пестициди– це хімічні речовини, які використовують для боротьби зі шкідниками та хворобамирослин, бур’янами, шкідниками зерна і зернопродуктів, деревини, виробів з бавовни,шерсті, шкіри, з екзопаразитами домашніх тварин, а також з переносниками небезпечниххвороб людини та тварин. До пестицидів відносяться дефоліанти та дисиканти, якіполегшують механізований збір врожайних культур, регулятори росту рослин, добавкидо фарб проти обростання морських суден.
На сьогоднів світі налічується більше ніж 1500 хімічних речовин, що використовуються в якостіпестицидів. В Україні близько 220 з них застосовують як діючі речовини для виробництвахімічних засобів захисту рослин.
За призначеннямпестициди поділяють на декілька груп: Для боротьби з бур’янами – гербіциди, з гризунами– родентициди, з комахами – інсектициди, із збудниками грибкових хвороб – фунгіциди,бактеріями – бактерициди, з кліщами – акріциди, з хробаками – нематоциди, з молюсками– молюскоциди.
За способомпроникнення в організм шкідників розрізняють: шлункові, контактні, фумігантні (пестицидв газоподібному стані) і системні пестициди.
У залежностівід швидкості розкладу в ґрунті пестициди поділяють на 6 груп:
· з періодом розкладу більше 18 місяців (хлорорганічні речовини, сполукиселену);
· з періодом розкладу близько 18 місяців (триазинові гербіциди, піклорам,діурон);
· з періодом розкладу близько 12 місяців (похідні галоїдбензойних кислот,деякі аміди кислот);
· з періодом розкладу до 6 місяців (нітрили кислот, похідні арилоксиоцтовихкислот, тефлон, нітрофеноли);
· з періодом розкладу до 3 місяців (похідні арилкарбамінових, алкілкарбаміновихкислот, деякі похідні сечовини та гетероциклічні сполуки);
· з періодом розкладу менше 3 місяців (органічні сполуки фосфору).
У сільськомугосподарстві використовують пестициди, що розкладаються за вегетаційний період,на аеродромах і в боротьбі з заростанням доріг – з більшою тривалістю дії.
Широкевикористання пестицидів пов’язане з їх високою економічною ефективністю. Наприклад,щоб одна людина прополола 1 га цукрового буряка, їй потрібно 20 робочих днів, тодіяк використання сучасних гербіцидів вирішує цю проблему за 30-40 хв.
Ведучий:
Який жевплив пестицидів на навколишнє середовище? Слово надається екологу.
Еколог:
Систематичневикористання пестицидів, особливо у великих кількостях, призводить до забрудненнянавколишнього середовища, знищення корисних комах, птахів, риб, тварин, до накопиченняпестицидів у продуктах харчування та отруєння людей.
Потрапившив ґрунт пестициди розчиняються в ґрунтовій воді і переносяться в ній вниз по профілю.Тривалі знаходження пестицидів у ґрунті, як ми вже знаємо, різна і залежить відїх складу. Стійкі сполуки можуть зберігатися до 10 років і більше.
Перемішуючисьз природними водами і повітряними масами стійкі пестициди поширюються на великітериторії. Наприклад: ДДТ (дихлордифенілтрихлоретан) відкрив хімік Пауль Мюллеру 1938 році. Через 10 років він отримав за це відкриття Нобелівську премію в областімедицини та біології.
ДДТ застосовувалив сільському господарстві; під час Другої світової війни ДДТ використовували противошей, що переносили сипний тиф; проти малярійного комара в Італії. Завдяки ДДТвдалося зберегти життя мільйонам людей, саме за ці заслуги Мюллер поправу отримавНобелівську премію. Але згодом, 20–30 років потому, виявилися і негативні екологічнінаслідки непродуманого використання ДДТ.
З’ясувалося,що вплив ДДТ на середовище географічно значно ширше, чим територія його безпосередньоговикористання внаслідок циркуляції ДДТ із ґрунтів в воду і повітря, із повітря вводу і т.д., перенесення повітряних мас та океанічних течій. Таким чином, на сьогоднізабруднення цим інсектицидом прийняло масштабний характер, ДДТ знайшли навіть вАнтарктиді.
ДДТ накопичуєтьсяв харчових ланцюгах: з кожною ланкою кількість ДДТ збільшується – це ефект біологічногопідсилення. Також потрібно наголосити, що основна більшість пестицидів застарілі,вони зберігаються в сільськогосподарських господарствах в усіх областях нашої країни.Це становить велику небезпеку як для людини, так і для навколишнього середовища.
Ведучий:
Про впливпестицидів на людину нас ознайомить лікар.
Лікар:
Пестициди вважаються найбільш вагомим фактором, якийнегативно впливає на довкілля та здоров'я людини не лише у процесі роботи з ними.Потрапляючи до організмів людей і тварин, вони спричиняють різноманітні хронічнізахворю вання шлунково-кишкового тракту, особливо печінки та нирок, нервової системи (аж до виникнення паралічів), дерматити, розлади дихання, гормональні та ендокринніпорушення. Особливо небезпечним вважається вплив пестици дів на репродуктивну систему.Вони здатні спричинити порушення вагітності, імпотенцію та безпліддя.
Сільськогосподарськасировина та харчові продукти забруднюються пести цидами прямим шляхом — під часобробки сільськогосподарських культур, тва рин і птиці тощо. До організму людинипестициди потрапляють разом із росли нами, м'ясом, молоком тварин, яких годувалирослинами, що містили залишки пестицидів, рибою. Пестициди з грудним молоком жінкиможуть потрапляти до організму немовляти.
Атразин. Сексуальна революціяу жаб
Атразин – це один із гербіцидів, який широко використовуєтьсяна полях багатьох країн світу з 1956 р. Ця хімічна сполука належить до класу триазиновихгербіцидів.
Ще в 2001 р. екологи заявили, що згідно з їхніми висновками,атразин не тільки забруднює навколишнє середовище, але й підвищує рівень агресивностілюдини.
У 2001 р. у Франції було припинене використання триазиновихпестицидів, у тому числі й атразину, та запроваджено повну заборону на їх використанняз 2003 р. Причина – вміст залишків триазинів у 50% проб поверхневих і ґрунтовихвод (при цьому гранично припустимі концентрації пестицидів у воді було переви щенопрактично у всіх регіонах Франції).
Експерименти каліфорнійських вчених на жабах довели,що атразин призво дить до перетворення чоловічого гормону на жіночий. У самців жабпри цьому не змінюється стать, а виростають жіночі статеві органи. Ніяких данихпро те, що атразин таким самим чином може впливати на людину, опубліковано не було.Але інформація про вплив атразину на жаб дає підстави припускати його негативнийвплив на здоров'я людини.
Існує ряд класифікацій пестицидів за окремими показникамиїх небезпечності. За ступенем токсичної дії пестициди поділяються на високотоксичні,середньотоксичні й малотоксичні.
Наразі в Україні діє гігієнічна класифікація пестицидів,яка об'єднує 21 показник небезпеки та враховує виявлені в експериментах на тва ринахканцерогенні властивості препаратів і дані епідеміологічних досліджень. Згідно зцією класифікацією, пестициди поділяються на чотири класи.
Провідними науковими установами токсиколого-гігієнічногопрофілю України розроблено нову загальну токсиколого-гігієнічну класифікацію пестицидів. Вона базується на концепції попереджувального санітарного нагляду та носитьрегламентаційний характер. Головним принципом цієї класифікації є систематизаціята розподіл пестицидів за класами небезпеки на основі оцінок ризиків їхньої репродуктивноїтоксичності.
Згідноз цією класифікацією, найбільш токсичні для репродуктивної функції пестициди віднесенодо першого класу небезпеки. Вони не повинні викорис товуватися в сільському господарстві.Препарати другого класу можуть обме жено використовуватися за умов суворого дотриманнярегламентів викорис тання. Пестициди третього та четвертого класів небезпечностідозволяється використовувати у відповідності до встановлених гігієнічних регламентівта санітарних норм.
Значна частина пестицидів (приблизно 67%), які використовуютьв Україні, здат ні здійснювати негативний вплив на репродуктивну функцію людей.
Особливу групу найбільш токсичних та небезпечних пестицидів,забороне них до використання в більшості країн світу, у тому числі в Україні, створюютьдев'ять пестицидів, що належать до переліку стійких органічних забруднювачів (СОЗ)Стокгольмської конвенції про СОЗ: дихлордифеніл-трихлоретан (ДДТ), діельдрин, альдрин,гептахлор, мірекс, токсафен, ендрин, хлордан, гексахлорбен зол. Вони належать дорізних класів хімічних сполук, але їх об'єднують чотири загальні властивості:
• високотоксичність;
• стійкість до розпаду та здатність зберігатися протягомдесятиріч, доки на розпадуться й не утворять менш небезпечних форм;
• здатність випаровуватися та переноситися на великівідстані з повітрям та водою;
• здатність акумулюватися в жирових тканинах.
Деякі інші хлорорганічні пестициди також мають властивостіСОЗ. Серед них ліндан (гамма-гексахлорциклогексан), який використовувався для боротьбиз різними видами комах з початку 50-х років XX століття. Це відносно леткий і стійкийпестицид, що накопичується в жирових тканинах людини й тварин. Він може переміщатисяна великі відстані з повітрям, водою або опадами. У зв'язку з цими властивостямиі з тим, що ліндан широко використовувався в усьому світі протягом більше ніж 50років, його можна знайти в компонентах довкіл ля в будь-якій точці планети. Лінданвиявляли навіть у тих місцях, де він ніко ли не використовувався, наприклад, в Арктиці,що вказує на його перенесення глобальними повітряними потоками. Проведені в різнихкраїнах дослідження доводять і глобальну присутність ліндану в тканинах людини.Багато країн за боронили застосування ліндану, а в тих, де воно досі дозволене,на владу тис нуть на користь запровадження додаткових обмежень або поступової відмовивід застосування. Використання ліндану заборонене і в Україні.
Перелік пестицидів, заборонених до використання всільському господар стві, які не можуть бути зареєстровані або перереєстровані вУкраїні, затверд жений Головою Укрдержхімкомісії в 1997 році (Додаток).
Ведучий:
У якихже продуктах виявлено пестициди? Слово надається технологу.
Технолог:
Дослідження харчових продуктів на залишки пестицидів,які проводила орга нізація Pesticide Action Network — UK у супермаркетах Великобританіїв 2000— 2001 роках, свідчать, що небезпечні речовини містять 93% апельсинів і 100%ли монів, 43% всіх овочів і фруктів, 50% салату, 30% сухих сніданків, 52% картоплі,78% яблук, 59% бананів, 100% шоколаду.
Слід зазначити, що в картоплі було знайдено альдикарб(темік) – високо токсичний пестицид, який було заборонено до використання в колишньомуСРСР і в Україні.
Практично в усьому шоколаді (крім органічного) булознайдено ліндан (гамма-гексахлорциклогексан), який використовується при вирощуваннікакао-бобів.
Результати досліджень плодово-овочевої продукціїв супермаркетах Великобританії, що проводилися державними органами країни у 1998—2001роках
(За матеріалами Working Towardsa toxic free Future Toolkit. Women in Europe for a common Future Bunnik/Munich 2ndedition, June 2004)
Таблийя
Назва продукту
% продуктів, які містили залишки пестицидів
% про дуктів, які містили біль ше, ніж один пестицид
Назва пестици ду, знайденого в продукті
Вплив пестицидів
на здоров'я людини* 1 2 3 4 5 Цитрусові 100 96 Chlorpyritos X X X X Груша 70 35 Carbendazim X X Селера 70 20 Vinclozolin X Carbendazim X X Морква 63 14 Aldicarb X Виноград 60 12 Vinclozolin X Картопля 49 17 Aldicarb X Яблука 46 18 Vinclozolin X Carbendazim X X Салат 45 26 Vinclozolin X Carbendazim X X Томати 21 6 Vinclozolin X Carbendazim X X Капуста 11 4 Chlorpyritos X X X X
*1 – канцерогенний, 2 – вроджені вади, 3 – вплив нагормони, 4 – ураження мозку та нервової системи, 5 – ураження імунної системи.
Великоюпроблемою в Україні є відсутність налагодженої системи контролю з боку держави завмістом пестицидів у продуктах харчування. Більшість укра їнців купують овочі тафрукти на офіційних ринках, на яких система держав ного контролю передбачає перевіркуовочів і фруктів лише на нітратне забруд нення. Покупець отримує «кота в мішку».Невідомо, чим і з дотриманням яких норм було оброблено картоплю, яку ви купуєте.Не краща ситуація склалася і в магазинах. Тут також передбачена перевірка харчовихпродуктів лише на ні тратне забруднення.
Фермери,які вирощують овочі та фрукти на продаж, кажуть, що вміст хіміч них сполук перевищуєнорму приблизно у 50% продукції, деякі фахівці вважа ють, що ця цифра може досягати95%. Логіка фермерів зрозуміла: ніхто не контро лює й ніхто не платить більше запродукцію, яка була вирощена з дотриманням норм. А закон про органічне сільськегосподарство, яке передбачає відмову від використання хімічних засобів захисту рослин,в Україні ще не ухвалений.
Ведучий:
Як бачимо,ситуація з використанням пестицидів в Україні жахлива. Чи існують якісь альтернативніметоди боротьби зі шкідниками сільського господарства? Слово надається біотехнологу.
Біотехнолог:
Порядз хімічними засобами захисту рослин інтенсивно розробляються біологічні методи.Різниця між біологічними і хімічними методами полягає в тому, що хімічними засобамизахисту рослин виступають речовини, а біологічними – живі організми, здатні до розмноження.
Біологічніметоди захисту рослин використовують нині для боротьби зі шкідниками рослин, а самевикористовують паразитів комах і хижаків.
Для боротьбиз хворобами рослин використовують антибіотики, але в більшості випадків вони немають переваг перед хімічними речовинами. Для боротьби з бур’янами ефективних методівпоки що не знайдено, тільки в окремих випадках є деякі види комах, які вибірковознищують певні види бур’янів.
У більшостівипадків при відсутності використання хімічних засобів захисту рослин вартість сільськогосподарськоїпродукції збільшується в 2-3 рази, що пов’язано з низкою труднощів, так як біологічніметоди є менш стандартизовані, чим хімічні.
Такийвідомий препарат, як дендробацилін, який містить спори Bacillus thurengiensis імає широкий спектр дії на членистоногих, є більш хімічним препаратом, оскільки дієу вигляді токсину – речовини.
Нині вСША створені сорти бавовни з геном, який відповідає за утворення токсину, що можнавіднести до суто біологічного методу. Але використання таких сортів бавовни із-заможливих негативних наслідків для природи і людини заборонено.
Перспективнимметодом захисту рослин від комах є використання статевих феромонів для привабленняосіб іншої статті і знищення на приманкових ділянках. Крім цього, феромони можнавикористовувати для дезорієнтації осіб протилежної статі. Можливе також використанняпроменевої стерилізації самців для зменшення популяції шкідників. Але феромони єхімічними речовинами і їх можна віднести як до біологічного, так і до хімічногометоду боротьби. Позитивною властивістю феромонів є відсутність негативної дії накорисних комах, людину і тварин, відсутність забруднення навколишнього середовища(феромони використовуються в основному пастках, які прибираються після використання).Крім того, більшість феромонів нетоксичні для людини і тварин. Недоліком феромонівявляється їх вузька спеціалізація. Для деяких видів комах використання феромонівдає найкращий ефект.
У якостіпестицидів можна використовувати прості абразиви, тобто порошки з твердими, міцнимизернами, які мають специфічну ріжучу форму. Після того, як комаха побігає по абразивномупорошку, вона просто висохне і загине від зневоднення тому, що гострі краї зерназдирають з хітинових покривів шкідників верхній шар, який запобігає випаровуваннюводи. А оскільки абразивні інсектициди роблять із природних матеріалів, таких якпемза, корунд чи діатоміт (гірська порода), то вони практично не отруйні і безпечнідля людини і тварин.
Постаєпитання: чи можливо отримати хороший врожай без використання пестицидів? Однозначновідповісти на це питання не можна. Все залежить від виду шкідника і культури, якупотрібно захистити. Потрібно також не забувати про економічну вартість даної ситуації.
Ведучий:
Про сучаснийстан виробництва і застосування пестицидів в агропромисловому комплексі в Українірозповість нам агроном.
Агроном:
Інтенсифікація сільськогосподарського виробництвав умовах підвищених вимог щодо оздоровлення навколишнього природного середовищаобумовила підвищені вимоги до за хисту рослин. З одного боку, необхідно забезпечитиповну реалізацію потенційних можливо стей рослин, а з іншого – потрібна надійнаекологічна безпека. Вирішення цієї проблеми забезпечує застосування науковоємнихінтегрованих технологій, які дають можливість перейти від боротьби з окремими шкідливимивидами до регулювання їхньої шкідливості.
У 80-ті роки минулого століття, коли в Україні булозапочатковане застосування інтен сивних технологійу рослинництві,середньорічне використання пестицидів становило 100 тис. т на рік (виробництво зернав ті часи досягло 50 – 52 млн. т. на рік).
Щоб забезпечити збереження врожаю від шкідників, хворобі бур'янів за інтенсивними технологіямив країні щорічно необхіднопроводити захисні заходи на площі 18–20 млн. гектарів. Технологічні потребі у засобахзахисту у цьому випадку становлять 18–20 тис. т на рік. У 2003 р. на ринок пестицидівкраїни надійшло 15,5 тис. т, а викуплено 14,9 тис. т. Зокрема, у 2003 р. використано14,1 тис. г, а в 2004 р. – 15,4 тис. т пестицидів. У першому півріччі 2005 р. сільгосптоваровиробникамивикористано 13,3 тис. т. засобів захисту рослин, з них: інсектоакарацидів – 1,1;фунгіцидів – 1,3; препаратів для протравлення насіння – 1,1; гербіцидів – 7,7; родентицидів– 1,0; десикантів – 0,8; інших – 0,3 тис. т.
Оцінка ситуації із захистом рослин показує, що в Україніі надалі будуть використовува тись хімічні засоби та біологічно активні речовини,як компоненти інтегрованих систем.
На сучасному етапі науково-дослідні установи рекомендуютьсільськогосподарським то варовиробникам використовувати інтегровані системи захистурослин, які поєднують організаційні, господарські, агротехнічні, біологічні та хімічніметоди.
Органічне сільське господарствовиключаєзастосування будь-яких інтенсивних тех нологій – хімічних, генетичних модифікаційтощо. У землеробстві використовуються лише органічні добрива, у тваринництві існуєзаборона використання антибіотиків та гормональ них препаратів. Природні методигосподарювання дозволяють отримати натуральні продук ти з високими смаковими таоздоровчими якостями без залишків пестицидів. Всі стадії вирощування, транспортуваннята переробки передбачають максимальний захист довкіл ля, охорону здоров'я працівників.
В Україні існують суттєві перешкоди для розвитку органічноговиробництва. В першу чергу – це відсутність правових механізмів, інспектування танаціональної системи сертиф ікації. Недостатньо розвиненим єінформаційнеполе – споживачі, спеціалісти різних галузей і журналісти мало знають про органічніпродукти та їх значення.
У 2005 р. була створена Федерація органічного рухуУкраїни, метою діяльності якої є пропаганда цінностей та світогляду міжнародногоруху органічного сільського господарства, підвищення ефективності сільськогосподарськоговиробництва, розвиток сучасних техно логій для людини та природи, сприяння розвиткуорганічного руху в Україні.
Ведучий:
Сьогоднівже згадувалося про проблему СОЗ в Україні, яка пов’язана з накопиченням непридатнихта заборонених пестицидів, давайте більш детально про це поговоримо. Слово надаєтьсяекологу.
Еколог:
Проблема СОЗ досить актуальна для України та пов'язаназ сільськогосподарським ви робництвом. Найважливішим в проблемі СОЗ в Україні єпитання накопичених непридатних і забо ронених до вживання пестицидів. З часів колишньогоСРСР в Україні, за даними офіційної статистики, зберігається більше 15000 т накопиченихнепридатних і забо ронених до вживання пестицидів, більшість з яких належать до1-го або 2-го класу небезпеки.
У 2002–2003 pp. органами Міністерства аграрної політики,Міністерства охорони навко лишнього природного середовища і Міністерства охорониздоров'я була проведена інвента ризація накопичених непридатних і забо ронених довживання пестицидів. Станом на 1 грудня 2003 р. в Україні нараховувалося 20 900тцих пестицидів, які було завезено у сільські господарства, але не використано.Серед накопичених непридатних і забо ронених до вживання пестицидів є препарати,які належать до групи СОЗ, а саме: ДДТ — близько 2000 т (до 10% від загальної кількості);гептахлор – 13,4т (близько 0,07%); гексахлорбензол – 1,0 т (до 0,005%); ендрин –1,1т (близько 0,005%).
За оцінками кількості накопичених непридатних і заборонених до вживання пестицидів в Україні, які зроблено в проекті GEF/UNEP «Забезпеченнязаходів з розроблення Національного плану щодо впровадження в Україні Стокгольмськоїконвенції про СОЗ» (2003–2005 pp.), вона може перевищувати 20000 т (вказанакількість пестицидів порівняна з кількістю накопичених непридатних і забо роненихдо вживання пестицидів, які накопичено в африканських країнах).
У свій час пестициди, які з часом потрапили до спискуСОЗ Стокгольмської конвенції, використовувалися не тільки у сільському господарстві,а і у лісових, водних господарствах, на транспорті, у структурах Міністерства оборони.На сьогодні залишки пестицидів зберігаються на відповідних відомчих складах і потребуютьдодаткових оцінок.
На території України налічують 109 складів централізованогозберігання непридатних і забо ронених до вживання пестицидів та близько 5000 складів,які знаходяться в господарствах різних форм власності. Стан зберігання цих пестицидівспричиняє занепокоєння, їх основна кількість знаходиться у приміщеннях, не пристосованихдля зберігання речовин 1-го і 2-го класу небезпеки. В результаті частої зміни власниківскладів відбулася втрата документації; через неналежні умови зберігання пестицидіві з плином часу зруйнувалася тара й упаковка; відбулося утворення неідентифікованихнебезпечних сумішей пестицидів, яке є загрозливим через можливе протікання неконтрольованиххімічних реакцій, наслідком яких можуть бути нові, ще більш небезпечні речовини.Склади у багатьох місцях не охороняються, знаходяться у безпосередній близькостівід місць прожи вання населення і становлять реальну небезпеку.
З накопиченими непридатних і забо ронених до вживанняпестицидами пов'язують ще дві проблеми; поширене регіональне забруднення ґрунтівта недо статня поінформованість населення країни щодо існуючої загрози від накопиченихпестицидів. Неодноразово фіксувалися випадки несанкціонованого використання цихречовин, яке приводило до забруднення ґрунтів, ґрунтових вод і, в підсумку, попаданняв організм людини.
Підведенняпідсумків конференції.
/>Висновки
1. Екологічна культураприродоцентричного типу – це системне особистісне утворення, яке виступає нормативнимрегулятивом гармонійної взаємодії людини з природою та виявляється у системностіекологічних знань; ціннісному ставленні до природи, в основі якого лежить усвідомленнялюдства як частини біосфери; екологічно-доцільному характері окремих дій людинив природі і природокористування загалом.
2. Структура екологічноїкультури особистості визначається трьома компонентами: імперативно-інформаційним,мотиваційно-ціннісним та операціонально-діяльнісним. Показником першого з них єсистема екологічних знань про природу і людину в неї, показником другого – системаекологічних цінностей, відношень, що регулює норми поведінки і діяльності людинив природі. Основу третього складають практичні вміння, навички та технології екологічноїдіяльності.
3. Необхідно створитита впровадити у навчальний процес інтегрований курс екології, зміст якого забезпечуєцілісне формування всіх компонентів екологічної культури природоцентричного типу.Теоретичне обґрунтування змісту, форм і засобів екологічного виховання учнів маєбазуватися на таких положеннях: єдність і цілісність природи, унікальність та неповторністьживих систем, взаємозв’язок та взаємозалежність всіх явищ природи, розуміння людинияк невід’ємної ланки в ланцюгу взаємозалежностей природи, утвердження поваги людинидо всіх форм життя, гармонійного розвитку людини і природи.
4. Формування суб’єктно-непрагматичного,ціннісного ставлення учнів до природи забезпечується за рахунок використання методуекологічної емпатії; стимулювання суб’єктифікації природних об’єктів; супроводженняінформації наукового характеру літературними, музичними, художніми творами, відеосюжетами;еколого-психологічного тренінгу.
5. Залучення учнівдо екологічно зорієнтованої діяльності у процесі екологічного виховання забезпечуєтьсяорганізацією практичних та лабораторних робіт, тематика яких пов’язана з формуваннямпрактичних вмінь та навичок проведення науково-екологічних досліджень, природоохоронноїдіяльності, створення екологічних проектів, природоохоронних акцій в позакласнігодини.
6. Взаємозв’язокосновних понять: “екологічне виховання”, “екологічна вихованість” реалізується заумов єдності змістової й процесуальної сторін теоретичної моделі екологічної вихованості.
7. Форми та засоби екологічноговиховання, які пропонуються для впровадження у навчально-виховний процес (еколого-психологічнийтренінг, інтегрально-пошукові групові та рольові ігри, творча “терапія”, мозковийштурм, імітаційне моделювання) спрямовані на активацію прояву особистої причетності,емоційної сфери, а також формування комплексу смислотвірних мотивів екологічногозмісту, що дозволяє систематизувати світоглядні установки учнів.
8. Отже,у процесі екологічного навчання і виховання зростає зацікавлення до екологічнихпроблем довкілля, розвиваються дослідницькі вміння, формуються наукові знання, переконанняі система екологічних цінностей, які визначать екологічну позицію, поведінку таекологічну культуру людини.
9. Одниміз завдань національного плану виконання Стокгольмської конвенції про стійкі органічнізабруднювачі є розробка програми поінформованості широкого кола населення про екологічніпроблеми, спричинені нераціональним використанням пестицидів, запровадження просвітницькихпрограм і підготовка фахівців .
Дослідження сучасного стану формування знань про стійкі органічні забруднювачі у курсі органічноїхімії середньої школи, що проводився на основі аналізу змісту Концепції загальноїсередньої освіти, рекомендованих підручників з органічної хімії показав:
· питанню хімічної безпеки в цілому приділяється недостатня увага, оскількивони не розглядаються в контексті екологічних понять;
· хімічні речовини як екологічно небезпечні фактори в широкому розумінніне вивчаються;
· застереження щодо поводження з хімічними речовинами стосуються в основномупроблем техніки безпеки, що значно звужує коло проблем;
· умовний поділ шкільного матеріалу з хімії на основний та другорядний.
У результатіпошуків можливості використання нетрадиційних форм і методів навчання при вивченніпитань про стійкі органічні забруднювачі був розроблений урок-конференція«Пестициди: шкода чи користь?» Це дасть можливість зацікавити та залучити молодь до вирішенняглобальних проблем та виховати нове молоде покоління, небайдуже до стану навколишньогосередовища та стану своїх наступників.
/>Список використаних джерел
1. Буринська Н.М., Величко Л.П. Хімія, 10 кл.: Підручник для серед. загальноосв.шк. – Київ; Ірпінь: ВТФ ˝Перун˝, 1998. – 176 с.;
2. Буринська Н.М. Основи загальної хімії 11 клас: Пробний підручник длясеред. загальноосв. навч. закладів з поглибленим вивченням хімії. – Київ; Ірпінь:ВТФ ˝Перун˝, 1997. – 176 с.;
3. Василенко, О. В. Єресько. – Х.: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 272 с. Концепціяекологічної освіти в Україні. //Інформаційний вісник. Вища школа. – 2002. — № 9.– с. 50-61.
4. Вербицький В. Еколого-натуралістична діяльність позашкільних закладів:шляхи розвитку // Біологія та хімія в школі. ¾ 1998 ¾ №1. ¾ С.23-25.
5. Воспитание экологической культуры у детей и подростков: Экол. занятия. Сюжетно-ролевыеигры. Сценарии лит.-экол. праздников: [Учебное пособие] / Н.С. Дежникова, Л.Ю. Иванова,Е.М. Клемяшова и др. ¾ М.: Пед. о-во России, 2000.¾ 62 с.
6. ДемченкоВ.Ф. Гигиенические аспекты биомониторинга хлорорганических пестицидов: Автореф.дисс. канд. биол. наук.- Киев, 1989.- 24 с.
7. Домбровський А.В., Лукашова Н.І., Лукашов С.М. Хімія 10-11: Органічнахімія: Підручник для 10-11 кл. серед. загальноосв. шк. – К.: Освіта, 1998. – 192с.
8. ДемченкоВ.Ф. Биомониторинг хлорорганических пестицидов в Украине // Гигиена труда. — Киев:МЗ Украины, 1993.-154-158с.
9. Екологічне виховання студентів вищих навчальних закладів I — II рівнівакредитації будівельного профілю: Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / С.В.Сапожников; Херсон. держ. ун-т. — Херсон, 2006. — 20 с. www.nbuv.gov.ua/ard/2006/06ssvabp.zip
10. Екологічне виховання учнів на засадах «глибинної екології»в процесі вивчення біології: Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07 [Електроннийресурс] / М.О. Колесник; Терноп. держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. — Т., 2003. — 20с. www.nbuv.gov.ua/ard/2003/03kmopvb.zip
11. Екологічна освіта — важливий чинник формування особистості старшокласника/ А.В. Іванченко // Вісн. Житомир. держ. ун-ту ім. І. Франка. — 2003. — N 13. —С. 13-15. — Бібліогр.: 6 назв. www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03iavfos.zip
12. Іщенко Л. Дидактичні ігри як засіб екологічного виховання // Початковашкола. — 1998. — №3.— С.32-34.
13.КомароваЛ.И. Внутриутробное и постнатальное накопление хлорорганических пестицидов в тканяхи его значение в патологии новорожденных // Гигиена применения и токсикология пестицидови клиника отравлений. Вмп.10. / Под. ред. акад. АМН СССР, засл. деятеля науки УССР,проф. Л.И.Медведя.-М.: «Медицина», 1973.- С.445-447.
14. Коцан І. Місце екологічного виховання у туристично-краєзнавчий роботішкіл // Наук. зап. ТДПУ. Сер. Педагогіка. — 1999. — №6.— С.78-79.
15. Коцюба Б. На еколого-природознавчих стежках // Біологія і хімія в школі.—1998.— №4.— С.15.
16. Любимов В.Б. Школьный участок и екологія // Биология в школе.— 1998¾ №1.—С.86-87.
17. Марія Симоновська. Методичні аспекти підготовки майбутнього вчителя-еколога// Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.- Тернопіль:Підручники і посібники, 2006. — Випуск 2 (14). — С.78-82.
18. МельниковН.Н. Пестициды. Химия, технология, приминение. М: Химия, – 1987, – 712 с.;
19. Позакласні форми екологізації освіти [Електронний ресурс] / І.С. Булгаков// Педагогіка, психологія та мед.-біол. пробл. фіз. виховання і спорту. — 2002.— N 21. — С. 10-14. — Бібліогр.: 7 назв. www.nbuv.gov.ua/articles/2002/02bisese.zip
20. Попель П.П., Крикля Л.С. Хімія 10 кл. підручник, К.: Видавничий центр˝Академія˝. – 2005 р. – 229 с.;
21. Попель П.П., Савченко І.О., Крикля Л.С. Хімія 11 кл.: експериментальнийпідручник для загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Видавничий центр ˝Академія˝.– 2004. – 229 с.;
22. РодионовП.В. // Химия № 4 16 – 28 февраля 2007, издателский дом Первое сентября;
23. РудзитисГ.Е., Фельдман Ф.Г. Химия 11: Органическая химия. Основы общей химии ( обобщениезнаний ): Учебник для 11 кл. сред. шк. – М.: Просвещение, 1992 г. – 160 ст.;
24. РудзитисГ.Е., Фельдман Ф.Г. Химия: Органическая химия: Учебник для 10 кл. сред. шк. – 2-еизд. – М.: Просвещение, 1993. – 160 с.: ил.;
25. Світ СОЗі Стокгольмська конвенція, mama – 86 @ise. Kharkov. com.
26. СОЗ: В опасности наше будущее//проект Центра «Эко-Согласие»«Роль общественности в решении проблем СОЗ»под редакцией Сперанской О.В. – М.
27. Формування екологічної культури учнів 7 — 11 класів у процесі вивченнякурсу екології: Автореф. дис… канд. пед. наук: 13.00.07 / С.Г. Лебідь; Ін-т пробл.виховання АПН України. — К., 2001. — 20 с. www.nbuv.gov.ua/ard/2001/01lsgvke.zip.
28. Naturlehrpfad Maria Enzersdorf ein weiteres Ausflugsziel für “wandernd lernen“ am5. Mai 1995 eröffnet // Umwelt Report.—1995.— №9.— S.3.
29. www.chitalka.info– безкоштовна електронна бібліотека: Основи сучасн1. “Стокгольмская Конвенция по стойким органическим загрязняющим веществам”,Программа Охраны окружающей среды ООН, 2001.
Додаток
Перелік пестицидів, заборонених до використання всільському господарстві, що не можуть бути зареєстровані або перереєстровані вукраїні
(Затверджений Головою Укрдержхімкомісії В.Л.Петрунком05 серпня 1997 р.)
Таблиці
№ п/п
Назва діючої речови ни або хімічна назва
Назва препарату, синоніми
Причина прийнятого рішення 1. Азинфос-етил Триазотіон, Гузатіон А, Гузатіон К форте У зв'язку з високою токсичністю 2. Азинфос-метил Метилтриазотіон, Гутіон, Гузатіон М У зв'язку з високою токсичністю 3. Азоциклотин Перопал У зв'язку з високою токсичністю 4. Алдикарб Темік У зв'язку з високою токсичністю, здатністю забруднювати ґрун тові води, мігрувати з ґрунту в продукти 5. Алдрин Окталін, Сполучення 118 У зв'язку з високою токсичністю 6. Анабазин Анабазин-сульфат Піридин, Неонікотин, Канабазин У зв'язку з високою токсичністю, кумулятивністю 7. Арсенат кальцію У зв'язку з високою токсичністю та канцерогенністю 8. Арсенат натрію У зв'язку з високою токсичністю та кацерогенністю 9. Афос ФС-УМО У зв'язку з віддаленою нейро-токсичною дією 10. Ацетоарсеніт міді У зв'язку з канцерогенністю 11. Вамідотіон Кильваль, Трунідор У зв'язку з високою токсичністю 12. Гексахлорцикло-гексан (суміш ізомерів) Гексахлоран технічний У зв'язку з високою кумулятив ною здатністю, канцерогенністю, стійкістю 13. Гамма-гексахлорци-клогексан Ліндан У зв'язку з високою кумулятив ною здатністю, канцерогенністю, стійкістю 14. Гексахлорбензол Перхлорбензол, ГХБ У зв'язку з високою кумулятив ною здатністю 15. Гептахлор та його су міші з гексахлорбен золом та ТМТД Велзікон 104, Гептамюль У зв'язку з високою токсичністю, канцерогенністю, стійкістю 16. ДДБ У зв'язку з шкірно-резорбтив-ною та місцево-подразнюючою дією, ембріотоксичними та тератогенними властивостями 17. ДДД, ДДЕ – ″ – 18. ДДТ та препарати на його основі У зв'язку з високою стій кістю, канцерогенністю, кумулятивністю 19.
Деметон
Деметон (-О та
-S ізомери) Меркаптофос, Сістокс У зв'язку з високою токсичністю 20. Деметон-5-метил Метилмеркаптофос, Метасістокс У зв'язку з високою токсичністю 21. Демефіон Демефіон (Ои5) Пірацид, Атласетокс, Циметокс, Тінокс У зв'язку з високою токсичністю 22. 1 ,2-дибром-З-хлор-пропан Немагон, ДБХП, Фумазон, Немафум, Небром У зв'язку з гонадотоксичним ефектом (встановлено для людей) 23. Дилдрин Альвід, Інсекталок, Окталокс У зв'язку з високою токсичністю 24. Дикротофос Бідрин, Карбікрон, Ектафос, Діападрін У зв'язку з високою токсичністю 25. Димефокс Пестокс XIV, Тераситам, Ганал, БМФ пестокс У зв'язку з високою токсичністю 26. Диносеб ДНБП, ДН 289 У зв'язку з високою токсичністю, шкірно-резорбтивною дією 27. Діоксакарб Елокрон, Амід, Елекрон С8353 У зв'язку з високою токсичністю 28. Дисульфотон Дисістон, Дикносістокс, Фрумін AL, Сольвірекс, Тіодеметон, Сольвігран Р, Препарат М-74 У зв'язку з високою токсичністю 29. Дифензокват-метилсульфат Авенж У зв'язку з високою токсичністю, кумулятивністю ЗО. Дихлорфентіон ЕПН У зв'язку з наявністю віддаленої нейротоксичної дії 31. Діурон Кармекс, Дихлорфенідим У зв'язку з канцерогенністю та стійкістю 32. 2,4,5-Т Диноксол, Спонтокс, ТХФ У зв'язку з тератогенністю, канцерогенністю, мута генністю, вмістом домішок дибензодиоксинів 33. Ендотал Гідротал У зв'язку з високою токсичністю 34. Ендотіон Ендоцид, Ексотіон, Фосфопіран У зв'язку з високою токсичністю 35. Ендрин Препарат 269 У зв'язку з високою токсичністю 36. Етилен-дихлорид ДХМ, Дихлоретан У зв'язку з високою токсичністю, канцерогенністю 37. Ізодрин Препарат 711 У зв'язку з високою токсичністю 38. Каптофол У зв'язку з канцерогенністю 39. Квинтоцен Пентахлорнітробензол (ПХНБ), Ботрилекс, Брассикол, Квинтозал У зв'язку з високою кумулятив ною здатністю, канцерогенністю 40. Келеван Деспіроль, Елеват, СК 70 У зв'язку з канцерогенністю 41. Кумафос-О аналог Короксен У зв'язку з високою токсичністю 42. Лептофос Абар, Фосвел У зв'язку з віддаленою нейро-токсичною дією 43. Лінурон Афалін, Асалон, Гарнитан, Метурон У зв'язку з канцерогенністю 44. Манеб Манзат, Дитан М-22, Дитан-марганець, Фарманеб, Астимазул, Неспор У зв'язку з мутагенною, тератогенною активністю, канцерогенністю 45. Мевинфос Апавинфос, Фосдрин У зв'язку з високою токсичністю 46. Мекарбам Мекарб, Мерфотокс, Пестан, ФС-УМО У зв'язку з високою токсичністю 47. Метидатіон Супрацид, Ультрацид У зв'язку з високою токсичністю 48. Монокротофос Азодрин, Азобан, Ападрин, Кротос, Нувакрон У зв'язку з високою токсичністю 49. Монолінурон Арезин, Метаксимонурон У зв'язку з канцерогенністю 50. Нікотин Нікотин-сульфат У зв'язку з високою токсичністю 51. Нітрофен Ток-Е-25, Токкорн, Нітрохлор та препарати на його основі У зв'язку з ембріотоксичною дією та тератогенною активністю 52. О, О-діетил-О-4метил-2-окси-21Ч-хром-7ил-фосфортіонат Потазан, Е-338 У зв'язку з високою токсичністю 53. Паракват дихлорид Грамоксон, Декстрон X, Есерам, ПП 148 У зв'язку зі стійкістю, здатністю спричиняти склероз легенів та гос трі летальні отруєння у людей 54. Паратіон Тіофос, Бладан, Фолідол, Фосферно, Ніран, Паратіон-етил У зв'язку з високою токсичністю 55. Пентахлор-фенол Пента, Пентахлор, Пенхлорол У зв'язку з шкірно-резорбтив-ною та подразнюючою дією 56. Препарати, що міс тять ртуть Гранозан М, Церезан, Меркургексан, Меркурбензол тощо У зв'язку з високою токсичністю та кумулятивною здатністю 57. Претилахлор Рифіт, Софіт У зв'язку з алергенною та по дразнюючою дією 58. Профам ІФК, ПІК, Агермін, Карбагран У зв'язку з канцерогенністю 59. Поліхлорпінен ПХП, Стробан, Хлорпенал Препарат, що не має постійно го складу, має виражену шкірно-резорбтивну дію, канцероген, стійкий 60. Полі хлоркамфен Токсафен, ПХК Препарат, що не має постійно го складу, має виражену шкірно-резорбтивну дію, канцероген, стійкий 61. Сульфотеп Бладафум, Дитіофос, Дитіо, Дитіон, Тіотеп, Пірофос У зв'язку з високою токсичністю 62. Тетраетилпіро-фосфат (ТЕПФ) Нифос Т, Вапотон, Бладан, Титрон У зв'язку з високою токсичністю 63. Тіометон Екатин, Дитіометон, М-81, Екавіт, Інтратіон У зв'язку з високою токсичністю 64. Тіоназин Немафос, Цинофос, Цинем У зв'язку з високою токсичністю 65. Триазофос Хостатіон У зв'язку з високою токсичністю 66. Трибутилфосфат-трисульфід Фолекс, Мерфос, Бутифос У зв'язку з ембріотоксичною дією та тератогенною активніс тю, здатністю спричиняти гострі отруєння 67. Трихлорметафос Трихлорметафос-3 У зв'язку з присутністю високо-небезпечних технологічних до мішок у продукті 68. Трихлорфенолят міді ТХФМ У зв'язку з присутністю високо-небезпечних технологічних до мішок в продукті 69. Фенкаптон Фенатол У зв'язку з високою токсичністю 70. Фторацетамід Фуссол, Родекс У зв'язку з високою токсичністю 71. Фомесафен Флокс, Рефлекс У зв'язку з канцерогенністю та тератогенною активністю 72. Фонофос Дифонат У зв'язку з високою токсичністю 73. Форат Тимет У зв'язку з високою токсичністю 74. Фосацетим Гофацид У зв'язку з високою токсичністю 75. Хлордан Хлордан У зв'язку з високою токсичністю, кумулятивністю 76. Ціанід кальцію Кальціан, Кальцід, Цимаг Препарат на основі ціаністого калію (СДОР) 77. Ціанід натрію Цимаг Препарат на основі ціаністого калію (СДОР) 78. Суміш ціаніду каль цію та ціаніду натрію Ціанплав Д. р. синильна кислота — СДОР 79. Цирам Церат, Метазан У зв'язку з мутагенністю, тера-тогенністю і канцерогенністю 80. Шрадан Сутам, Пестокс-3, Октаметил У зв'язку з високою токсичністю
Сумішеві препарати 81. Картекс М Містить монолінурон 82. Керб-мікс, Керб-ультра Містить діурон 83. КН-77 У зв'язку з мутагенною, терато-генною активністю, антикоагу-лянтною дією 84. Кубові залишки дихлоретану, хлор-вінілу, метиленхло-риду, трихлорети-лену, поліхлориди бензолу, хлорпродукт N 3 У зв'язку з непостійним складом, високою токсичністю, вмістом канцерогенних вуглеводнів 85. Паризька зелень У зв'язку з канцерогенністю 86. Фенурит Суміш ТМТД, тіодану і трихлор-феноляту міді (ТХФМ) 87. Фентіурам Містить трихлорфенолят міді /> /> /> /> />