КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ
ОДЕСЬКАФІЛІЯ
КУРСОВАРОБОТА
ПО ПЕДАГОГІЦІ
НАТЕМУ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГОДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Підготовив: студент3 курсу Логвинова Н.Ф.
Перевірив:Шатухина Л.Н.
г.Одесса 2011 г.
План
ВСТУП
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГОВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ
1.1 Аналіз психолого-педагогічноїлітератури з проблеми дослідження
1.2 Особливості екологічноговиховання дітей середнього дошкільного віку
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1 Методика екологічного вихованнядітей середньої групи
2.2 Результати експериментальногодослідження
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК
Вступ
Сучасний масштабекологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забрудненняатмосферного повітря у багатьох містах України досягло критичного рівня.
“Гадаємо, — писавВ.Сухомлинський, — що школа майбутнього повинна найповніше використовувати длягармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина длятого, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлюватиприродні багатства, які маємо ”. Екологічні проблеми, що особливо загострилисьв останні десятиріччя, викликають стурбованість і тривогу чесних людей Землі.Рішенням міжнародного Стокгольмського форуму з 1972 року в календарі з'явивсяособливий день. Дата 5 червня закликає людство загалом і кожного зокремазробити все, щоб зберегти дивосвіт кольорів на планеті.
Захистити веснянуквітку і спів солов’я, степову балку і поліське болото, молоду вербиченько імогутній віковий дуб, чисте повітря і чисту воду – все це і буде надійноюгарантією збереження самого життя в усій його красі і гармонії. Безсьогоднішніх наших колективних зусиль надія на виживання людської цивілізаціїстає проблематичною.
За даними ЮНЕСКО,Україна за показниками здоров'я населення належить до країн, що вимирають. Так,за останні 6 років захворювання раком щитовидної залози у дітей зросло в 7разів, лейкозами, вродженими вадами серця — в 2 рази; спостерігається зростанняаутоімунних захворювань, значно частіше спостерігається стійкий астенічнийсиндром. Посилилася демографічна криза: катастрофічне знижується народжуваністьза достатньо високого рівня смертності, зменшується середньостатистичнатривалість життя.
З 1992 р.територія України оголошена зоною екологічної небезпеки. Але ми мусимо подолатицю екологічну кризу. Серед екологів — педагогів України утвердилася цілкомсправедлива думка: екологічна освіта і виховання — єдиний послідовний процес,що має здійснюватися протягом усього життя людини на комплексній основі.
В Державнихдокументах “Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття) (Україна.Кабінет Міністрів. Про Державну національну програму «Освіта»(«Україна XXI століття»): Постанова від 3 листопада 1993 р. N 896 // Освіта.- 1993.- №41.-с. 2-4.), “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні” (Україна.Кабінет Міністрів. Про затвердження Базового компонента дошкільної освіти:Постанова від 25 квітня 1998 р. № 26601/33 //Освіта.-1998.-№34.- с.3-4.)
Закон України“Про дошкільну освіту” (Україна. Закон. Про дошкільну освіту: Закон від 11липня 2001 р. №2628-III //Наша школа.-2001.-№5.- с.75-87.) приділяєтьсявелика роль екологічному вихваленню дошкільників, свідомого ставлення до себе,оточення та довкілля. Зокрема, в Базовому компоненті дошкільної освіти вУкраїні сфера “Природа” зазначається, що метою є формування елементівекологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивногоемоційного – ціннісного ставлення до природного довкілля, формуванняреалістичних уявлень про явище природи, практичних умінь, дбайливого ставленнядо її компонентів.
Основною її метоюв галузі навколишнього середовища є формування екологічної культури особистостіяк форми регуляції взаємодії людини з природою.
Екологічна освітаспрямована на подолання споживацького ставлення до природи та її ресурсів,поєднання раціонального і емоційного у взаємовідносинах людини з природою, щоґрунтується на принципах добра краси, розуму, свідомості й патріотизму. Змістїї відображує «соціальний досвід взаємодії людства з довкіллям, орієнтований назагальнолюдські цінності, ідеї гуманізму, демократії, вдосконалення самоїлюдини».
Мета екологічноїосвіти досягається поетапним шляхом вирішення освітніх, виховних і розвивальнихзавдань: розвиток потреби у спілкуванні з природою; розвиток умінь приймативідповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормамиекологічно-грамотної поведінки; засвоєння народних традиційних взаємовідносинлюдини з природою і кращих досягнень світової практики; виховання бережногоставлення до власного здоров'я; залучення підростаючого покоління до активноїприродоохоронної діяльності на основі здобутих знань і ціннісних орієнтацій.
Зміст екологічноїосвіти містить соціальний досвід взаємодії людства з навколишнім середовищем.Національний характер змісту екологічної освіти та виховання відображає один знапрямків міжнародної стратегії дій в галузі освіти з проблем навколишньогосередовища і виражається у широкому й активному використанні здобутківетнопедагогіки, народних традицій, елементів календарної обрядовості, фольклоруз метою виховання у дітей шанобливого ставлення до природи.
У дітей дошкільноговіку є необхідні передумови формування позитивного емоційно-ціннісногоставлення до природи. Їм доступне розуміння різнобічних цінностей природи, вонивміють виразити свої емоції від спілкування з природою у творчій діяльності,знають правила поведінки в природі, можуть оцінити свої вчинки та вчинки інших.У навчально-виховному процесі дошкільного закладу природа, переважно,використовується як засіб розумового, естетичного розвитку дітей; серед методівекологічного виховання переважають вербальні й такі, що забезпечують безпосереднювзаємодію з природою.
Але виховання удітей позитивного ставлення до природи в умовах дошкільного закладу майже непідтримується сім’єю. Досить часто батьки розуміють мету, до якої необхіднопрагнути, виховуючи свою дитину, які особистісні якості слід у неї формувати,та зовсім не знають, як цього досягти.
Цей фактспричинений їхньою непідготовленістю до виховної роботи, нерозумінням складногопроцесу психічного розвитку дитини, самоцінності періоду дошкільного дитинства,а іноді й недостатнім усвідомленням відповідальності перед суспільством завиховання дитини.
Враховуючиактуальність проблеми, її недостатню розробленість в теорії та практицідошкільного виховання, протиріччя між потенційними можливостями дошкільників істаном виховної практики, було визначено тему цієї курсової роботи: «Екологічневиховання дітей середнього дошкільного віку».
екологічний вихованняприрода середовище
Розділ I. Теоретичні основи екологічного виховання дошкільників
1.1 Аналізпсихолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження
Сучасний розвитокпедагогічної науки в Україні передбачає обґрунтування і реалізацію новихметодологічних засад виховання. Законами України “Про освіту”, “Про дошкільнуосвіту”, державними національними програмами “Освіта” та “Діти України”визначено, що центром виховного впливу має стати дитина, а метою – формуваннясоціально активної, творчої, гуманістично спрямованої особистості. При цьомуособливої ваги набуває єдність виховних впливів упродовж всього періодустановлення особистості, починаючи з раннього дитинства.
У Концепціїекологічної освіти України серед завдань дошкільного виховання визначеноформування основ екологічної культури, морально-ціннісної орієнтаціїособистості. Відомо, що цінності є необхідною передумовою розуміння сутностіприроди, переосмислення власної поведінки в межах гуманістично спрямованихорієнтирів щодо природи. Тому, основним предметом екологічного вихованнядошкільників має стати формування суб’єктивного відображення універсальноїцінності природи. Для сучасних досліджень проблем екологічного вихованняхарактерний гуманістичний підхід, згідно якого екологічні проблемирозглядаються як такі, що стосуються внутрішнього світу особистості.
Історичний аналізпроблеми екологічного виховання дітей дошкільного віку засвідчив, щометодологічні засади її розв’язання закладено у працях Я. Коменського, Й. Песталоцці,К.Ушинського. Вони визначили багатогранність впливу природи на особистістьдитини, що фактично відповідає системному підходу до розуміння сутності тазначення природи.
Теоретичнінадбання педагогічної науки розвивалися вченими у подальші періоди. ПротягомХІХ – початку ХХ століття Є. Водовозова, Є. Тихеєва, О. Симонович, С. Русова таінші, активно розробляючи теорію й практику дошкільного виховання, «систематичнозвертались до природи як засобу гармонізації внутрішнього світу дитини, їївідносин із довкіллям». (Лисенко Н.В. Дошкільник і екологія. – К.: РУМК, 1991.– с.26.)
Дослідженняпровідних науковців сучасності (Л. Артемової, А. Богуш, З. Борисової, Н. Виноградової,Н. Лисенко, С. Ніколаєвої, З. Плохій, Т. Поніманської, Н. Яришевої та ін.)засвідчують, що ефективними формами та методами ознайомлення з природою є ті,що забезпечують чуттєве сприймання, наочно знайомлять дітей з живою природою,дають чіткі уявлення про навколишній світ. Посилення уваги доемоційно-ціннісної сфери особистості у процесі екологічного вихованняхарактерне для досліджень, здійснених стосовно дошкільного віку (В. Зотова, Г. Марочко,Д. Мельник, Н. Пустовіт, Л. Різник, М. Роганової, Д. Струннікової, І. Цвєткової,Л. Шаповал).
Наукові підходидо екологічного виховання в сучасних умовах розроблені в дослідженнях А. Захлєбного,І. Звєрєва, І. Суравєгіної, які визначили мету, принципи, завдання і змістекологічної освіти та виховання.
Концептуальніположення екологічного напряму педагогіки стосовно окремих навчальнихпредметів, поза навчальної діяльності, вікових груп та інших специфічнихфакторів уточнювались в Україні Л. Іщенко, Н. Лисенко, І. Мельник, Л. Різник,З. Плохій, Н. Пустовіт, Г. Пустовітом, Г. Тарасенко, Д. Струнніковою, Л. Шаповалта багатьма іншими вченими-педагогами. (Див. Плохій З. П., Дьоміна І. С.Методичні рекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа —дитячий садок». — К.: «Вища школа», 1988.-с. 89-91.)
Вивчення станупроблеми екологічного виховання у педагогічній науці продемонструвало, щозначна кількість досліджень у дошкільній педагогіці присвячена систематизаціїзнань про природу (Л. Буркова, Т. Земцова, Л. Маневцова, Л. Міщик, С. Ніколаєва,А. Федотова, Т. Христовська, І. Хайдурова).
Особливе значеннямають роботи, присвячені формуванню у дітей дошкільного віку бережливого (В. Грецова),дбайливого (М. Ібраімова, Г. Марочко, З.Плохій), свідомого (І. Комарова),ціннісного (М. Роганова) ставлення до природи.
Психологічнийаспект досліджуваної проблеми відображений у працях Б. Ананьєва, Л. Виготського,В. Вілюнаса, О. Запорожця, О. Леонтьєва, В. М’ясищева. У наукових працях Л. Артемової,А. Богуш, О. Кононко, В. Котирло, Я. Неверович, З. Плохій, Т. Поніманської, Ю. Приходько,Н. Яришевої «підкреслюється особлива чутливість дошкільників до впливівдовкілля, різноманітних емоційно-образних стимулів, їх емоційна реакція набезпосередні враження». (Николаева С.Н. Теория и методика экологического образованиядетей. – М.: Академия, 2002. – с28.) Дошкільний вік сприятливий дляекологічного виховання, адже саме у цей період закладаються основи культуриспілкування і поведінки дітей у природі. Особливої уваги потребують дітистаршого дошкільного віку, оскільки у них починають формуватися основинаочно-дійового та наочно-образного типів мислення. Старші дошкільники здатнірозуміти й усвідомлювати зв’язки навколишнього світу. Діти цього віку маютьоб’єктивні можливості для самостійного спілкування з природою.
Емоційна чутливість,сприятлива для розвитку моральних почуттів (О. Запорожець), новоутворення увигляді усвідомлюваних мотивів, здатних підкоряти безпосередні потяги (О. Леонтьєв),поява етичних інстанцій (Л. Виготський, Д.Ельконін) роблять дошкільний віксенситивним для розвитку основ особистості. Ставлення до природи – своєріднапроекція тих ціннісних підходів, що виробляються людством у процесі культурногорозвитку. Процес становлення та розвитку людських потреб і ставлень обумовленийемоційними переживаннями, що базується на наявному фонді потреб, мотивів іціннісного ставлення. Досвід емоційно-ціннісного ставлення включає емоційніпереживання, що відповідають потребам і системі цінностей певного суспільства,і відрізняються якісними характеристиками, динамічністю й об’єктами, на якіспрямовані.
Психологизазначають, що у процесі виховання ставлення до навколишньої дійсності маютьзначення як позитивні, так і негативні емоції. Проте саме позитивні емоції, щобазуються на задоволенні, є психологічним механізмом формування активної про соціальноїпозиції особистості (Б. Бітінас). Та лише емоційне ставлення ще не обумовлюєвизначеності ціннісного ставлення. Психологічну структуру людського ставленняскладають пізнавально-емоційні утворення, їх своєрідний “сплав” (І. Бех).(Див.Плохій З.П. Виховання екологічної культури дошкільників: Метод. посіб. – К.:Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2002. – с.73-75.)
Отже, у ставленніемоційний компонент є провідним. Тому особистісні ставлення характеризуютьступінь інтересу, силу емоцій, бажань, виявляються у поведінці, діях іпереживаннях суб’єктів, виступають рушійною силою діяльності особистості удовкіллі. Аналіз філософських та психологічних джерел показує, що процесвиховання емоційно-ціннісного ставлення до природи (як складової екологічноїкультури особистості) складний і пов’язаний із формуванням ряду структурнихкомпонентів особистості: 1) потреб, що обумовлені функціями природногодовкілля; 2) емоційної готовності до усвідомлення цінностей природи; 3) мотивіввзаємодії з природою на основі усвідомлення цінностей природи; 4) особистогодосвіду емоційно-ціннісного ставлення до природи.
Виходячи з того,що якісно-змістовою характеристикою суб’єктивного ставлення є модальність, аміру відображення потреб особистості в об’єктах ставлення характеризуєінтенсивність, дібрано критерії емоційно-ціннісного ставлення до природи:особливості сприйняття природи; характер емоційної реакції на красу природи;характер мотивів ставлення до природи та її охорони; характер оцінки власногоставлення й ставлення інших до природних об’єктів.
Ці критерії єбазовими для визначення типів емоційно-ціннісного ставлення до природи у дітейсереднього дошкільного віку: позитивно-активне емоційно-ціннісне ставлення – удітей сформований стійкий пізнавальний інтерес до явищ природи, мають уявленняпро основні об’єкти неживої природи, їх властивості та стани, значення дляживих істот, людей; вміють оцінювати стан навколишнього середовища танамагаються його покращити; отримують задоволення від спілкування з природою,вміють відгукуватися на прояви прекрасного в природі, прагнуть виразити своїемоції від спілкування з природою у творчій діяльності; позитивно-пасивнеемоційно-ціннісне ставлення – діти отримують задоволення від спілкування зприродою, чутливі до краси природи, відгукуються на прояви прекрасного вприроді; знання дітей недостатньо повні і усвідомлені, застосовуються лише задопомогою дорослого; інтерес до природи поверховий; не завжди правильно можутьоцінити своє і чуже ставлення до природи, її практичне значення; дотримуютьсяправил поведінки у природі, несистематично виявляють турботу про живі об’єкти,але на пропозицію дорослих виконують роботу старанно і сумлінно; нейтральне емоційно-цінніснеставлення – знання дітей цієї групи недостатньо повні і усвідомлені;пізнавальний інтерес до природи ситуативний і нестійкий; краса природи невикликає у них позитивних емоцій, діти не мають бажання зображувати об’єктиприроди; дотримуються правил і норм поведінки в природі; вміють доглядати заживими об’єктами, але роблять це лише за пропозицією дорослого; вміютьоцінювати дії і вчинки інших; негативне емоційно-ціннісне ставлення – цю групускладають діти, які мають поверхові екологічні знання, не вміють застосовуватиїх на практиці; байдужі до краси природи, не розуміють естетичної і практичноїцінності природи; не можуть оцінити своє та ставлення інших до об’єктівприроди; дотримуються правил поведінки у природному середовищі лише за умови контролюз боку дорослого; не виявляють дієвої допомоги природним об’єктам.
1.2 Особливостіекологічного виховання дітей середнього дошкільного віку
Охоронанавколишнього природного середовища, раціональне використання природнихресурсів, створення екологічно безпечних умов для життєдіяльності людини –невід’ємна умова розвитку України. З цією метою Україна здійснює екологічнуполітику на своїй території, основою якої є забезпечення безпечного дляіснування живої і неживої природи навколишнього середовища, охорона життя іздоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишньогоприродного середовища, досягнення гармонійної взаємодії економіки і екології,охорона, раціональне використання і відтворення природних ресурсів. ЗаконУкраїни про охорону навколишнього природного середовища визначає правові,економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природногосередовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Проблем у нас заразбагато, а економічних можливостей – обмаль. Але ми повинні ростити підростаючепокоління здоровим і загартованим. Педагоги займаються самоосвітою, поглиблюютьзнання з психології, народної педагогіки, фізіології, санітарії, медицини. Алебез всебічних знань у сучасних екологічних умовах майже нікому нам не обійтися.І шукати відповіді на всі питання, що ставить перед нами життя требаневідкладно. Екологічне виховання в дошкільному віці, як і збереження здоров'ядітей – справа не лише батьків, вихователів, а й науковців, керівників підприємств.Кожен на своєму місці, в міру своїх можливостей і знань повинен докластимаксимум зусиль, аби захистити землю, природу, допомагати виростити здоровемолоде покоління. Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. Дітей,що не вміють ще ходити, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вонимогли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. «Все це залишається вдитячій душі, осяяне почуттями радості, і покладе основи любові до рідноїприроди». (Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років/ Наукове керівництво: О.В.Проскура, Л.П.Кочина, В.У.Кузьменко. – К.:Богдана, 2003. – с.27.)
Виховуючи у малятлюбов до природи, рідної землі, навчають їх оберігати і примножувати навколишнюкрасу, ми формуємо зачатки екологічної і моральної свідомості, духовності,гуманізму. Виховані в любові юні громадяни України, які житимуть у третьомутисячолітті, мають бути позбавлені жорстокості, користолюбства, усвідомлювати,що святий обов’язок кожного – не завдати шкоди живому світові. «Питанняекологічного виховання та освіти населення, а особливо наймолодших, — одне знайважливіших». (Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. – Івано-Франківськ,1999.- с.67.)
Бажано, щобвихователі всіх дитячих закладів, за можливістю, батьки скористалисяметодичними рекомендаціями “Дошкільник і екологія”, підготовленими кандидатомпедагогічних наук Н.В.Лисенко, “Український фольклор та народні традиції вжитті дошкільника ” (укладачі М.Бальон, О.Максимова. – Чернівці, 1996 р.). Уцих та інших публікаціях визначені мета та завдання екологічної освіти, івиховання в дитячих закладах, які можна сформулювати таким чином:
формуватиелементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої природита очевидні взаємозв’язки і залежності; виховувати у дітей діяльну любов доприроди, вміння піклуватися про рослини і тварини, нетерпеливість добезглуздого псування рослин, знищення тварин; формувати у дошкільників вмінняпізнавати взаємозв’язки у природі; розвивати вміння класифікувати живу природуна основі безпосереднього сприймання та аналізу зовнішніх ознак, способів їхживлення та взаємодії із середовищем; знайомити дітей з живими барометрамиприроди, пристосовуваннями рослин і тварин до змін у природі; знайомити дітей зперлинами народної мудрості про дбайливе ставлення до природи; вчити культурноповодитись у природі, та найголовнішими завданнями є формування постійноїпотреби в зміцненні та охороні власного здоров'я і здоров'я інших. Про це частозабувають педагоги і батьки.
Під часздійснення екологічної освіти педагог-дошкільник, по-перше, повиненвикористовувати такі цікаві форми роботи: заняття-вистави “Цілюще зілля”,“Дідусь Лісовичок”, акторами в яких виступають діти; прогулянка, екскурсії вприроду, в музеї, на поля, в ліс; робота дитячих організацій, гуртків, студій:“Зелена аптека”, “Природа і фантазія”, “Юні друзі природи”; переглядкінофільмів, діафільмів, діапозитивів на природничу тематику; збираннялікарських рослин, приготування чаїв та коктейлів; організація роботи нагородах, проведення дослідів з рослинами і тваринами; вивчення казок, легенд,загадок, народних прикмет, обрядів та свят; використання художньої літературивідповідного змісту. Почуття дитини значно випереджають появу знань, які потімсприяють їх зміцненню, зародженню нових або, навпаки, гашенню тих, що виникли.Найбільший емоційний відгук на вплив навколишнього середовища спостерігається увіці до п’яти років, а тому цей період найбільш сприятливий для розвиткупочуттів. Дуже важливо, які враження залишаються від першої зустрічі зтвариною, рослиною, явищем природи. «Дорослий повинен правильно зазвати об’єкті дати оцінку – зміст її залежить від віку дітей». (Програма розвитку тавиховання дитини раннього віку «Зернятко» / Наук. керівникО.Л.Кононко. – К., 2004. – 192 с.)
Так, трирічнійдитині досить сказати лише про виразні й виразні й одразу помітні ознаки: «Цесніг, сніг білий і чистий, дуже гарний». Чотирирічній уже доступна ширшаестетична оцінка: “Сніг сліпучо-білий, навіть очам трохи боляче”. На сонцісніжинки сяють. Вся земля немов би вкрита білою пухнастою ковдрою”. Доцільнотакож навідними запитаннями спонукати робити це самому. “Чим подобається тобісніг? З чим його можна порівняти?” У середньому дошкільному віці завдякицілеспрямованому виховному впливу діти свідомо оцінюють природне оточення,відчувають задоволення від перебування в ньому. Але це ставлення ще не стійке,потрібна підтримка дорослого – схвалення, зосередження уваги на інших ознаках:можна запропонувати розглянути форму сніжинок чи простежити за їх рухом.Завдання дорослого – навчити дитину бачити красиве у природі не тільки увиразному або і в іншому, непомітному або незаслужено засуджуваному. До“поганих” і “негарних” діти найчастіше відносять представників класу комах,земноводних. деякі трав’янолисті рослини. Тому з боку дорослого потрібнатривала, кропітка робота. Для цього доцільно провести спостереження (жаба),бесіди, розповіді (змія). В ході спостереження за жабою слід звернути увагудитини на пристосованість кінцівок до пересування у певних умовах (короткіпередні й довгі задні ноги полегшують стрибання у густій траві), органівживлення до здобуття поживи (великий рот, довгий липкий язик для ловленнякомах), забарвлення шкіри до навколишнього середовища. Про змію необхідно розказати,що вона ніколи не нападає на людину перша, а вкусити може лише з метою самозахисту.Краса ж її очевидна: пружне тіло вкрите лускою різних відтінків, воно – гнучке– то згортається, як канат, то раптово випростовується й легко ковзає по землій стовбуру дерева. Діти мають пересвідчитися у розмаїтті барв, форм і звуків уприроді. Їм треба показати, як використовують люди красу природи у своємужитті. На багатьох речах ужитку можна знайти візерунки з рослинними елементами,із зображенням тварин: світильник формою нагадує дзвіночок чи лілею. У звукахмузики також часто чути голоси тварин, шум вітру, пісню струмка та ін. Миповторюємо красу природи у різних проявах, наближуючи її до себе. Формуванняставлення до природи неможливе без виховання чуйності, співчуття, доброти,гуманізму. Сумно, але факт: нині ми опинилися в стані не лише економічної, алеекологічної кризи, яка загрожує всій нашій планеті. І щоб вийти з неї, щоб недопустити можливої катастрофи, потрібні негайні спільні дії мільйонів свідомихгромадян, усього суспільства. Та чи всі це усвідомлюють? На жаль, маємо доситьпідстав твердити протилежне. І часто це не провина людей, а їхня біда. Бо ж ненавчили їх розуміти нерозривність і взаємозалежність складових природи, своємісце в природному середовищі, не прищепили елементарних навичок спілкування зусім живим і неживим, що нас оточує. Тому «виховання у дітей бережногоставлення до природи, формування природоохоронних навичок набувають сьогодніособливого значення і в дошкільних закладах, і в сім'ї». (Лисенко Н.В. Екологічневиховання дошкільників. – К.: Освіта, 1993. –с. 15.)
Що ж можутьзробити дорослі, щоб їхня дитина не просто вміла бачити красу квітки, окремогодерева або куща, не тільки милувалася мальовничими пейзажами, а й була здатнавідчувати біль кожної зламаної гілки, знівеченого куща, щиро бажала допомогтиїм? Найперше – якомога більше бувати з дитиною на лоні природи. Показуватийому, яке чудове будь-яке творіння – від каменя до тварини, від хмарки допридорожньої трави. Розповідати, як живе все на землі й під землею, у воді і вповітрі. Навіть 4-5 річна дитина здатна зрозуміти, що на твердій, сухій, некопаній землі нічого не може вирости, що, коли повирубують дерева, ніде будежити птахам, то й ніхто не захистить садок від гусені, а значить, на яблука йсливи нічого чекати, а якщо перед зимовими холодами не вкрити або не перенестив приміщення квіти, то вони загинуть від холоду. У маленьких «чомучок» кожнеповідомлення викликає справді ланцюгову реакцію допитливості: тож батьки івихователі мають добре знати рідну природу, цікавитися історією свого краю,народними прикметами і звичаями, завжди тісно пов’язаними з життям природи, щобточно і водночас дохідливо розповісти про це дітям, відповідати на їхнізапитання. Та це лише один аспект виховної роботи. Не менш важливо щоб дитина бачилаособистий приклад рідних і страшних прикладів вони не повинні показувати.Наприклад, скільки разів чує від мами або тата дитина під час прогулянки впарку чи сквері: “Не рви квіти! Не бігай по траві! Не ламай кущик” А вона нерозуміє чому, бо ж минулої неділі в лісі їй не тільки не забороняли все церобити, а й самі дорослі нарвали багато квітів (а потім на пероні викинули їх),ламали гілки, щоб відмахуватися від комашні. Чому ж тепер не можна? «Бо в паркуце люди посадили», — терпляче пояснює мама. Значить, коли люди зробили – неможна, а коли саме виросло – будь-ласка? Але ж і ті, і ці однаково живі. Дитиназамислюється. Один раз, другий, третій, а там, дивись, й вирішить: мама з татомусе знають, все правильно роблять, тож і я так робитиму. А за кілька роківбатьки щиро дивуватимуться: звідки в їхній дитині така черствість до всьогоживого? – так само щиро забувши про свої власні вчинки, які справляють значнобільший вплив, аніж найкращі, найправильніші слова. Збираючись на природу здитиною, необхідно насамперед продумати всі нюанси прогулянки, щоб вона булаприємною і красивою для всіх членів сім'ї, а для молодшого – особливо.Милуються з ним чудовими краєвидами, розглядають рослини і при цьому неодміннопідкреслюють: “Оцю квіточку ніколи не зривай – вона занесена до “Червоноїкниги”, — ще й розкажуть про інші рослини з цієї сумної енциклопедії. Якщотрапиться зламаний кущ або деревце, їх обов’язково “полікують”, а наступногороку не забудуть навідати. Ще більш можна зробити, прилучаючи дітей до посиленоїпраці у природі. Ясна річ, малята, які живуть у селі, впевненіше почуваються успілкуванні з природними об’єктами: сад, город, ліс і лука, поле й річка – всепоруч, все звичне. Але це зовсім не означає, що старші не повинні пояснюватиїм, як слід поводитись з рослинами, прилучати до посильної участі у праці наземлі, турботи про неї. Добре, коли в дошкільника є «свої підопічні – квіти,городні культури, які він доглядає, допомагає дорослим поливати їх, полотитощо, пізнаючи в процесі роботи, що саме потрібно зеленим друзям для нормальногорозвитку». (Рыжова Н. Экологическое воспитание детей с позиции новой парадигмы// Дошкольное воспитание. – 2001. – № 7. – С.61-70.)
У місті з цимдещо складніше. Але чимало сімей, які проживають у місті, мають нині садовіділянки, багато хто відвозить дітей на літо в село до бабусь. Та й відпустка,проведена разом з дитиною в будь-якому куточку країни, дає достатній простірдля екологічного виховання, формування природоохоронних навичок. Зрештою,навіть у звичайній міській обстановці в квартирі можна створити зелений куточокхоча б на підвіконні, щоб син або донька на власному досвіді пересвідчувалися,як життєво необхідні найменшій рослинці тепло, світло, волога, щоденний догляд.І бачили, як вона віддячує за це: красивою квіткою, зеленню до столу, вітамінами.Нехай дитина відчуває відповідальність за стан доручених йому рослин. Ні вякому разі не можна виконувати за нього роботу, але й лаяти, якщо він забув,наприклад, вчасно полити або розпушити землю у горщику, теж не варто. Кращетактовно нагадати, поспівчувати спраглій квіточці.
В першому розділіми розглянули теоретичні основи екологічного виховання дошкільників, дали аналізпсихолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження та розглянули особливостіекологічного виховання дітей середнього дошкільного віку. Аналізуючи станекологічного виховання у дошкільному закладі, дослідники зазначають, що вонопереважно спрямоване на інтелектуальний розвиток і меншою мірою торкаєтьсяемоційно-чуттєвої сфери особистості. Водночас дотримання єдності впливу наінтелектуальну, емоційно-чуттєву, діяльнісну сфери особистості має принципововажливе значення і визначає ефективність екологічного виховання. Проблема екологічноговиховання дошкільника належить до корінних проблем теорії виховання і маєпершорядне значення для виховної роботи. Все видатні мислителі і педагогиминулого надавали велике значення природі як засобу виховання дітей. В сучаснихумовах, коли сфера виховної дії значно розширюється, проблема екологічноговиховання дошкільників набуває особливої гостроти і актуальності. В Україністворені передумови правової бази для формування системи екологічного утвореннянаселення. Постанови Уряду України зводять екологічну освіту в розрядпершорядних державних проблем. Вони мають на увазі створення в регіонах країнисистеми безперервної екологічної освіти, першою ланкою якої є дошкільне. Узв'язку з цим, в 90-і роки було створено значну кількість програм, направленихна екологічне виховання дошкільників. Сучасна дошкільна педагогіка надає великезначення заняттям: вони надають позитивну дію на дітей, сприяють їхінтенсивному інтелектуальному і особовому розвитку, планомірно готують їх донавчання в школі. Важливо також залучати дітей до практичної діяльності: удворі дитячого саду і всього приміщеннях, удома, під час екскурсій. Головніаспекти роботи педагога з дітьми — різноманітність видів діяльності,інтегрований підхід в навчанні, сприяючий формуванню не тільки екологічнограмотної, але і всесторонньо розвиненої людини.
Розділ II. Експериментальне дослідження екологічного виховання дітейсереднього дошкільного віку
2.1 Методикаекологічного виховання дітей середньої групи
Сьогодні єочевидним для всіх, що екологічне виховання дошкільників – це не тільки поданнявідповідних знань, а й спрямування на усвідомлення екологічної цінностіприродного середовища у єдності його з людиною. Таке усвідомлення ґрунтуєтьсяна розумінні залежностей, які існували і існують у природі, впливу людськоїдіяльності на неї і необхідність дбайливого ставлення до її об’єктів. Дошкільникамнеобхідно подавати знання, які спонукають пізнавати навколишнє у доступній дляних формі. Ці знання повинні мати розвиваюче та виховне значення. Організаціясистематичних спостережень, праці у природі, найпростіших дослідів розкриютьдітям закономірності розвитку живого об’єкта. Обрані форми і методи роботиповинні мати цілісну систему для забезпечення природних знань у дошкільників.За вимогами сьогоднішнього дня щодо екологічного виховання дітей – прищепленнябережливого ставлення до природи – важливе місце відводиться дослідницькійпошуковій роботі. «Дітям не вслід відразу давати відповідь, а пропонувати самимзнайти її». (Николаева С.Н. Методика экологического воспитания детей. – М.:Академия, 1999. – с.36.)
Не менш цікаве йвикористання проблемних ситуацій, логічних завдань. Наприклад: «Метелик і бабкакраще літають чи ходять? Чому повільно ходять?», «Назви хижаків? Чим вонихарчуються?». Істотне значення для засвоєння дітьми знань про розмаїттятваринного світу мають такі ефективні методи і прийоми навчання, практичнеекспериментування, ігри з плаваючими і літаючими моделями, специфічнопобудоване обговорення результатів дій з ними для засвоєння знань пропристосування тварин до навколишнього середовища, проблемні ситуації,розв’язання яких потребує актуалізації набутих знань: дидактичні ігри і вправи,завдання дітям для самостійних спостережень. Ніколи в своїй роботі поознайомленні дітей з природою, вихованні любові до неї, вихователь необходиться без художньої літератури, яка сприяє збагаченню мови, формуваннюуміння образно мислити, відтворювати свої враження, розвиває інтерес доприроди. Через художню літературу діти вчаться любити природу, бачити в нійпрекрасне, глибше і тонко відчувати її красу. Прослухавши вірш, оповідання,перейнявшись його теплом, діти починають уважніше придивлятися до рослин, довсього, що живе довкола них. Діти охоче сприймають від дорослих не лишедовідкову інформацію про навколишнє, а й казки, легенди, пісні, вірші проприроду. Наприклад: Народні прикмети про весну, літо, зиму, осінь; вірші проприроду.
Під час роботи назаняттях можливо пропонувати дітям різноманітні завдання: розповісти про щошепоче дерево, яким вони бачать літо, зиму, весну. Дівчата й хлопчики будутьфантазували, складати невеличкі розповіді, не схожі на розповіді товаришів. Цебуде сприяти розвитку розумових процесів, монологічного мовлення,комунікабельності. Готуючись до зустрічей з вихованцями, треба принести їм щосьнове, цікаве – загадку, приказку, пісню або вірш. «Збережемо деревце в долині,Щоб шуміло на тугих вітрах, — Стане більше цвіту Україні, В нім зів’є своєгніздечко птах. Збережімо річку і криницю. Пізнаваймо глибше, до пуття. Відкриваймокожну таємницю, Зберігаймо землю і життя». В зміст бесід за літературнимитворами варто включати запитання, за допомогою яких виявляється можливаповедінка дитини в подібних ситуаціях: “Як би ти поступив, коли б побачивкошеня, що потрапило в біду?” Діти, хоч подумки, але знаходять способипротистояти поганому, і в цьому цінність їх міркувань.
З дітьмисередньої групи можна провести “Бесіду про живу і неживу природу”.
Тема: Бесіда про живу і неживуприроду. Дидактична гра “Живе – неживе” (середня група)
Мета: Формувати у дітей поняттяпро живі і неживі об’єкти природи та про їх значення для людини, виховуватилюбов до природи, бережне ставлення до неї.
Обладнання:Горщики з висадженими насінинами і камінцем.
Хід заняття:
На столі двагорщики. «Діти, що ми садили в горщики?» (Насіння в один горщик, а камінець – вдругий). «Що змінилось у горщику, де покладено камінець?» «А що змінилось угорщику, де посаджено насіння?» (З’явилось тендітне стебельце, насінинапроросла). «Чому насінина росте, а камінь – ні? Тому, що насінина жива, акамінець неживий. Все, що існує в природі, діти, поділяється на живе і неживе.Що в кімнаті живе? Що живе є надворі? Чи є в кімнаті неживі предмети? Якінеживі предмети є на ділянці?» «Все живе, діти, живиться і має дитинчат. Церослини, тварини, люди. Вода, земля, пісок, повітря – неживі». «І живу й неживуприроду потрібно любити і берегти. Чи можуть рослини, тварини і люди жити безповітря? Якщо люди будуть піклуватися про природу, вона завжди буде квітучою іщедрою і всім буде добре жити».
Гра “Живе –неживе”. Колия називатиму живий предмет, плескайте в долоні, коли неживий – не плескайте. «Сніг,чорнобривці, дощ, коза, шпак, земля, глина, морква, вода, метелик і т.д.»
Ознайомленнямалят з народними традиціями.
Відтворенняукраїнського звичаю толоки — “лупая”. Учасниками цього обряду можуть бути вихователіі вихованці середньої групи садка; а молодші діти з інтересом будутьспостерігати за всім. Присутні дізнаються, що раніше основним харчовимпродуктом жителів України була кукурудза. З неї випікали коржі – малаї, вариликулешу, готували й інші поживні страви. Кукурудзи сіяли багато і збирали великіурожаї, тож качани треба було вчасно облущити, щоб змолоти зерно на крупи іборошно й заготувати на зиму. Робота ця копітка і односельці допомагали одинодному. Спочатку збиралися гуртом в одній хаті: обчищали качани, найкращі лишалина “косу” (до наступної сівби), окремо відкладали кукурудзяні рильця (бо вони єліками), а потім лущили зерно. Працюючи, жінки співали, розповідали різніцікавості, ділилися секретами господарювання: яке зерно добре на посів, колийого слід кидати в землю. (Див.Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою:Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1993. – с. 55.)
Така толокапо-справжньому може відбутися в дитячому садку – і як показ, і як реальнасправа. Діти посильно допомагають дорослим, вбраним у колоритний національнийодяг і, заглядаючи в очі, ловили кожне слово. По роботі ґаздиня частуєприсутніх кулешем, і веселі коломийки завершають “лучай”. Здавалося б, нічогоособливого діти не можуть бачити. Але де б іще вони мали змогу побути середтакого розмаїття народних костюмів, де б почули, що вишивка на сорочках – цетеж рідна природа, тут і звивисті ріки, і високі гори, і ласкаве сонце, ізелені ліси. Де б дізналися, що таке кукурудзяна “коса” і чому її вивішують піддахом восени, особливо там, де росте хлопчик (бо про те, що в домі є дівчинка,свідчить калина). І хто б розповідав, що кукурудзу слід висівати тоді, колизакумкали перші жаби. Працівники дитячого садка можуть вести “Щоденникприроди”, за матеріалами якого можна простежити, як змінюється територіядитячого садка на протязі року, коли було висіяне те чи інше насіння, як вонопроростало, цвіло і т.д. Тут же записуються розповіді дітей, коротенькі художнітвори природничого змісту. (Див.Курик М.В., Сокирко В.Т. Через екологію дитини- шлях до виховання людини//Трибуна.- 1997.- N1/2.- C.29-31.)
Але проблемувиховання природолюбів не розвіяти без допомоги батьків. Такий підхід допроблеми не випадковий, адже єдність сім'ї та дитячого садка необхідна там, дежиттєвий досвід і наукові уявлення дітей недостатні, потребують систематичногозбагачення, вираження, відчуття новизни у сприйманні світу природи людськихвзаємин з нею. Сім'я є тим ланцюжком, який з’єднує здобуті дитиною у дитячомусадку початкової уявлення про світ природи з її практичним досвідом уповсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість, якаформується. Вихователі, на батьківських зборах, в індивідуальних розмовах, впапках-пересувках, буклетах розповідають батькам, як вчити дітей правильноповодитися у природі, які знання їм треба давати, як виплекати стурбованість,виховати чуйність у ставленні по догляду за рослинами і тваринами. Також батькизалучаються до впорядкування території дитячого садка, висаджування дерев ікущів, догляду за мешканцями куточків природи, до проведення вікторин, природничогоспрямування, збирання й оформлення довідкового матеріалу. Використовуючи різніметоди і прийоми роботи з дітьми, вихователь пояснює і показує, що любов доприроди – це не звичайне споглядання, відсторонене милування її красою, а йактивна допомога, дбайливий догляд, розумне користування всім, чим вона багата.Треба пам’ятати і знати дітям, що природа потрібна всім людям і не тількисьогодні, а й завжди. Природа дає свої скарби, а нам потрібно віддячити їйлюдською добротою і турботою. «Тільки тоді, коли діти любитимуть природу,співчутливо ставитимуться до неї, привчатимуться до праці. ми менше говоритимемопро дефіцит милосердя й співчуття в нашому суспільстві».
Тема: Чимберезень поміж братами славен (середня група)
Мета: Продовжувати знайомити дітейз причинно-наслідковими явищами в природі, зокрема, місяця березня. Навчатидітей аналізувати, систематизувати ці явища, робити узагальнення шляхомзапитань, порівнянь, пригадувань. Розвивати у дітей пам'ять, логічне мислення,свідоме сприймання, довільну увагу, зв’язне мовлення. Виховувати інтерес ілюбов до природи, бажання берегти її і примножувати її багатства. (Див.ПлохійЗ.П. Формування екологічної мотиваційної діяльності дошкільнят // Дошкільневиховання. – 2005. – №7. – С. 19-21.)
Хід заняття: «Встала весна, чорну землюсонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила. І на полі жайворонок,соловейко в гаї землю убрану весною вранці зустрічає». Ось і настала весна,тепла, лагідна, сонячна. Почався перший місяць весни березень. А чи знаєте,діти, чому цей місяць називається березнем? У цьому місяці тане сніг,пробуджуються від зимового сну всі рослини, пробуджуються і берези. Відсонячного тепла починає бродити сік, він стікає по стовбурі. Кажуть, що березеньна весні “плаче” Плаче від тепла, від радості, що прийшла весна. Тому і першиймісяць весни називається Березнем. У березні погода буває дуже різною: то сніг,то холод, то сонце, то дощ. Тому в народі кажуть: “Березень не вірний: тосміється, то плаче”.
Виховательзвертає увагу дітей на погоду. «Яка сьогодні погода? Чи гріє сонечко?» Дітямпропонується заспівати пісеньку “Вийди, вийди, сонечко”.
Виходить Сонечко– дитина старшої групи: «Я дарую вам тепло, щоб навколо все цвіло, Щоб листочкизеленіли і щоб пташечка дзвеніла, І росла травичка, розквітали квіточки, Іраділи діточки». Діти і вихователі дякують Сонечку за тепло і ласку.
«А знаєте, діти,чому весною і влітку Сонечко так тепло гріє, а взимку тільки світить?». Виховательпропонує дослідницький експеримент сонця із земною кулею (сонце – це настільналампа, за земну кулю служить м’ячик). Вихователь разом з дітьми практичнодемонструє прогрівання лампочкою м’ячика, асоціюючи це сонцем і землею.
Сонечко: «Ось вивже знаєте, як я дарую тепло, щоб навколо все цвіло, а тепер давайте пограємо вгру “Сонечко і дощик” (Рухлива гра “Сонечко і дощик”).
Вихователь: «Щоще відбувається в березні?» – пропонує дітям розглянути бруньки на гілочкахвишні, ліщини, каштана. «Що сталося з бруньками на гілочках? «Чому брунькинабухли, позеленіли, скоро тріснуть, з’являться листочки». Діти порівнюють цігілочки з гілками, які ростуть надворі. «Яка між ними різниця? Чим ще славенмісяць Березень?» (Навесні з теплих країв повертаються до нас птахи). «А якіптахи повертаються до нас?» (Діти відповідають, потім слухають спів птахів пограмзапису). Послухайте загадку: «У садочку біля тину я зробив йому хатину. Віннавколо обкрутився, подививсь і оселився. Хто оселився в хатині?» Так, цезагадка про шпака. Шпаки дуже корисні птахи. Вони поїдають дуже багатошкідливих комах, що нищать рослини. Тому люди приваблюють шпаків до садів, щобвони охороняли сади від гусені, жуків і черв’яків. Для цього роблять шпаківні.От і ми зараз повісимо на дерево шпаківню і будемо спостерігати, колипоселяться у них шпаки.
2.2 Результатиекспериментального дослідження
Метоюекспериментального дослідження було визначення рівня екологічної вихованості дошкільників.Завдання експерименту:
1) визначитикритерії рівня екологічної вихованості дошкільників;
2) підібратидіагностичний матеріал і устаткування;
3) провестидіагностику рівня екологічної вихованості дітей.
Екологічневиховання дітей дошкільного віку припускає: по-перше, формуванняусвідомлено-правильного відношення до природних явищ і об'єктів; по-друге,ознайомлення дітей з природою, в основі якого повинен лежати екологічний підхід,тобто опора на основоположні ідеї і поняття екології. Ці два напрями нерозривні:щоб навчити дітей правильно відноситься до світу природи, необхідно дати їмпевні знання про живу і неживу природу.
Звідси витікає,що діагностові екологічної вихованості дошкільників необхідно проводити зурахуванням їх вікових особливостей по двох напрямах: формування екологічнихзнань і екологічно правильного відношення до природних явищ і об'єктів .
Критеріїсформованості екологічних знань: знання про світ тварин; знання про рослиннийсвіт; знання про неживу природу; знання про часи року.
Контрольнізавдання для визначення рівня сформованості екологічних знань дошкільників:
Завдання 1. Визначення характернихособливостей представників миру тварин (проводиться індивідуально з кожноюдитиною).
Мета. Визначити рівень знанняхарактерних особливостей представників миру тварин.
Устаткування. Три великі карти: першарозділена на три частини (господарський двір, ліс, пейзаж жарких країн); надругій карті зображено блакитне небо, гілки дерев і землю; на третій картізображено небо і луг. Фігурки тварин: коня, корови, свині, кози, барана,собаки; вовка, лисиці, ведмедя, зайця, оленя, тигра, слона, жирафа, зебри.Фігурки птахів: голублячи, синиці, горобця, дятла, сороки, ворони, снігура,сови. Фігурки комах: метелика, бджоли, сонечка, бабки, мурашки, коника, мухи,комара, павука.
Інструкція допроведення.Педагог пропонує узяти першу карту, зі всіх фігурок вибрати тварин і розміститиїх на карті з урахуванням місця їх мешкання.
Педагог пропонуєузяти другу карту, з фігурок, що залишилися, вибрати птахів і розмістити їх накарті на свій розсуд. Педагог пропонує узяти третю карту, з картинок, що залишилися,вибрати комах і розмістити їх на карті. Якщо на столі залишилися які-небудьфігурки, можна запропонувати дитині ще раз подумати і розмістити їх відповіднодо інструкції. Запитати, за якими ознаками він розмістив тварин на картах.Після того, як дитина справилася із завданням, педагог пропонує йому вибратидва зображення тварин, три зображення птахів і три зображення комах і потімвідповісти на наступні питання відповідно до вибраних картинок: «Як називаєтьсятварина (птах, комаха)? Що ти можеш розповісти про нього? Твоє відношення доних».
Оцінкарезультатів діяльності
Високий рівень(13 — 15 балів): Дитина без особливих зусиль розподіляє представників тваринного світу повидах; аргументує свій вибір. Співвідносить представників фауни з місцем існування.Знає характерні ознаки. Без особливих зусиль, зв'язно і послідовно відповідаєна поставлені питання. Виявляє цікавість і емоційно виражає своє відношення дотваринам, птахам і комахам.
Середнійрівень (8 — 12 балів): Дитина іноді припускається незначних помилок при розподіліпредставників тваринного світу по видах. Не завжди аргументує свій вибір. Восновному співвідносить представників фауни з місцем існування.
Знає характерніознаки, але іноді допускає неточності у відповідях. На поставлені питання відповідаєпослідовно, але іноді відповіді бувають дуже короткими. Виявляє цікавість іемоційно виражає своє відношення до тваринам, птахам і комахам.
Низький рівень(5 — 7 балів): Дитина часто припускається помилок при розподілі представників тваринногосвіту по видах. Не завжди аргументує свій вибір.
Не завждиспіввідносить представників фауни з місцем існування. Важко назвати характерніознаки. На поставлені питання відповідати важко, а якщо і відповідає, то восновному невірно. Не виявляє цікавості і не виражає своє відношення дотваринам, птахам і комахам.
Завдання 2. Визначення характернихособливостей рослинного миру (проводиться індивідуально з кожною дитиною).
Мета . Визначити рівень знанняхарактерних особливостей рослинного миру.
Устаткування . Кімнатні рослини: герань(пеларгонія), традесканція, бегонія, аспидистра і бальзамін султанський; лійкадля поливу кімнатних рослин; розпилювач води; паличка для спушення; ганчірочкаі піддон.
Інструкція допроведення.Педагог називає п'ять кімнатних рослин, пропонує показати їх: «Які умовинеобхідні для життя, зростання і розвитку кімнатних рослин? Як правильнозалицятися за кімнатними рослинами? Покажи, як правильно це потрібно робити (наприкладі однієї рослини). Для чого людям потрібні кімнатні рослини? Чиподобаються тобі кімнатні рослини і чому?»
Потім педагогпропонує з представлених (дані в дужках) вибрати:
а) спочаткудерева, потім чагарники (тополя, бузок, береза);
б) листяні іхвойні дерева (ялина, дуб, сосна, осика);
в) ягоди і гриби(суниця, вовнянка, підберезник, полуниця);
г) квіти саду іквіти лісу (айстра, пролісок, конвалія, тюльпан).
Оцінкарезультатів діяльності
Високий рівень(13 — 15 балів): Дитина самостійно називає різні види рослин: дерева, чагарники і квіти.Без зусиль виділяє групи пропонованих рослин.
Без допомогидорослого називає умови, необхідні для життя, зростання і розвитку кімнатнихрослин. Розповідає, як правильно залицятися за ними.
Виявляє цікавістьі емоційно виражає своє відношення до кімнатних рослин.
Середнійрівень (8 — 12 балів): Дитина іноді припускається незначних помилок в назві видіврослин: дерев, чагарників і квітів. В основному правильно виділяє групипропонованих рослин, іноді важко аргументувати свій вибір. Без допомогидорослого називає умови, необхідні для життя, зростання і розвитку кімнатнихрослин. Розповідає, як правильно залицятися за ними. Практичні уміння і навикидогляду за кімнатними рослинами сформовані недостатньо. Виявляє цікавість іемоційно виражає своє відношення до кімнатних рослин.
Низький рівень(5 — 7 балів): Дитині важко називати види рослин: дерева, чагарники і квіти. Не завждиможе виділити групи пропонованих рослин, не може аргументувати свій вибір.Важко розповідати, як правильно залицятися за кімнатними рослинами. Практичніуміння і навики догляду за кімнатними рослинами не сформовані. В процесіпрактичної діяльності постійно звертається по допомогу до дорослого. Не виявляєцікавість і не виражає своє відношення до рослин.
Завдання 3. Визначення характернихособливостей неживої природи (проводитися індивідуально з кожною дитиною).
Мета. Визначити рівень знанняхарактерних особливостей неживої природи.
Устаткування. Три баночки (з піском, зкаменями, з водою).
Інструкція допроведення.Педагог пропонує визначити вміст баночки. Після того, як дитина назве об'єктинеживої природи, пропонує відповісти на наступні питання. «Які властивостіпіску ти знаєш? Де і для чого людина використовує пісок? Які властивостікаменів ти знаєш? Де і для чого людина використовує камені? Які властивостіводи ти знаєш? Де і для чого людина використовує воду?»
Оцінкарезультатів діяльності
Високий рівень(13 — 15 балів): Дитина без зусиль визначає вміст баночок.
Правильно називаєвідмітні характеристики об'єктів неживої природи.
Самостійнорозповідає про те, для чого люди використовують об'єкти неживої природи. Привідповідях на поставлені питання проявляє творчість і фантазію.
Середнійрівень (8 — 12 балів): Дитина в основному правильно визначає вміст баночок. Називаєосновні відмітні характеристики об'єктів неживої природи.
Після додатковихпитань дорослого наводить приклади того, як люди використовують об'єкти неживоїприроди.
Низький рівень(5 — 7 балів): Дитина припускається значних помилок при визначенні вмісту баночок. Незавжди правильно називає відмітні характеристики об'єктів неживої природи.Важко при відповіді на питання, для чого вони використовуються.
Завдання 4. Знання пір року (проводитьсяіндивідуально або маленькими підгрупами).
Мета. Визначити рівень знання пірроку.
Устаткування. Альбомний лист паперу,кольорові олівці і фломастери.
Інструкція допроведення. Педагог. «Яка пора року тобі подобається більше всього і чому?Намалюй картинку, де буде зображено цю пору року. Назви пору року, яканаступить після твоєї улюбленої пори року, скажи, що послідує за ним». Потімпропонує відповісти на питання «Коли це буває?»: «Світить яскравесонце, діти купаються в річці». «Дерева покриті снігом, діти катаються з горина санках». «З дерев обпадає листя, птахи відлітають в теплі краї». «На деревахрозпускаються листочки, розцвітають проліски».
Оцінкарезультатів діяльності
Високий рівень(13 — 15 балів)
Дитина правильноназиває пори року. Перераховує їх в потрібній послідовності. Знає характерніознаки кожної пори року. Проявляє творчість, і фантазію при відповіді напитання «Яка пора року тобі подобається більше і чому?» По пам'ятівідтворює сезонні особливості тієї або іншої пори року. Коментує свій малюнок.Виражає естетичне відношення до природи.
Середнійрівень (8 — 12 балів): Дитина правильно називає пори року. Іноді важко назвати їх впотрібній послідовності. В основному знає характерні ознаки кожної пори року,але іноді припускається незначних помилок. На питання «Яка пора року тобіподобається більше і чому?» відповідає односкладово. У малюнку відображаєістотні ознаки тієї або іншої пори року. Виражає естетичне відношення доприроди.
Низький рівень(5 — 7 балів): Дитина не завжди правильно називає пори року. Важко назвати їх впотрібній послідовності. Не знає характерних ознак різних пір року.Відповідаючи на питання «Яка пора року тобі подобається більше ічому?», називає тільки пору року. У малюнку не може відобразити характерніознаки тієї або іншої пори року. Не виражає естетичного відношення до природи.
Контрольнезавдання для визначення екологічно правильного відношення дошкільників доприродних явищ і об'єктів
Завдання 5. Екологічне відношення досвіту природи (проводиться індивідуально з кожною дитиною).
Мета. Визначити рівень екологічноправильного відношення до світу природи.
Інструкція допроведення.Педагог пропонує відповісти на наступні питання.
«Як ти допомагаєшдорослим залицятися за домашніми тваринами (якщо вони є)? Якщо у дитини немаєдомашніх тварин, можна запитати: «Якби у тебе удома була кішка або собака,як би ти став залицятися за ними?». «Як ти допомагаєш дорослим залицятисяза мешканцями куточка природи в дитячому саду? Що ти разом з дорослими можешробити, щоб на ділянці дитячого саду завжди росли рослини? Як ми можемодопомогти зимуючим птахам?»
Оцінкарезультатів діяльності
Високий рівень(13 — 15 балів): Дитина повними пропозиціями відповідає на поставлені питання. Знає, якпотрібно залицятися за домашніми тваринами і мешканцями куточка природи.Розуміє взаємозв'язок між діяльністю людини і життям тварин, птахів і рослин.Без зусиль виражає своє відношення до проблеми.
Середнійрівень (8 — 12 балів): Дитина відповідає на поставлені питання. В основному знає, якпотрібно залицятися за домашніми тваринами і мешканцями куточка природи. Інодіне розуміє взаємозв'язку між діяльністю людини і життям тварин, птахів ірослин. Може виразити своє відношення до проблеми.
Низький рівень(5 — 7 балів): Дитині важко відповідати на поставлені питання.
Не має уявленняпро те, як потрібно залицятися за домашніми тваринами і мешканцями Куточкаприроди. Не розуміє взаємозв'язку між діяльністю людини і життям тварин, птахіві рослин. Важко виразити своє відношення до проблеми.
В II розділі ми розглянулиможливу методику екологічного виховання дітей середньої групи та показалирезультати експериментального дослідження. Виховне значення природи важкопереоцінити. Спілкування з природою позитивно впливає на людину, робить йогодобріше, м'якше, будить в нім кращі відчуття. Любов до природи, навикидбайливого відношення до неї, турбота про живих істот народжують не тільки інтересдо природи, але і сприяють формуванню у дітей кращих рис вдачі, таких, якпатріотизм, працьовитість, гуманність, пошана до праці дорослих, що охороняютьі умножають природні багатства. Щоб любити природу, треба її знати, а щобзнати, необхідно вивчати. В процесі пізнання природи формуються і розвиваютьсяестетичні відчуття і смаки. Сприйняття естетичних явищ природи і виникаючі прицьому переживання знаходяться залежно від круга уявлень, значень і загальногорозвитку людини. Велика роль в естетичному вихованні дошкільників засобамиприроди належить педагогічному колективу дитячого саду. Перед ними повиннестояти завдання — послідовно, систематично, цілеспрямовано розвивати іудосконалювати естетичні смаки дітей.
ВИСНОВКИ
Моя курсова булаприсвячена темі: «Екологічне виховання дітей середнього дошкільного віку». Екологічна обстановка, щосклалася, в світі, яка ставить перед людством важливе завдання – збереженняекологічних умов життя в біосфері. У зв'язку з цим гостро встало питання проекологічну письменність і екологічну культуру нинішнього і майбутньогопоколінь. У нинішнього покоління ці показники знаходяться на украй низькомурівні. Поліпшити ситуацію можна за рахунок екологічного виховання підростаючогопокоління, яке повинне проводитися висококваліфікованими, екологічно грамотнимипедагогами, озброєними крім знань, поряд ефективних методик, що дозволяютькомплексно впливати на особу дитини, розвивати всі компоненти екологічноїкультури як якості особи в частині загальної культури людини. Проблемаекологічного виховання достатньо висвітлена в роботах відомих вчених. Визначеніцілі, завдання, принципи, засоби, форми і методи, а також зміст екологічноговиховання. Проте систематична робота по екологічному вихованню дітей дошкільноговіку ведеться слабо.
Виходячи заналізу експериментальної роботи, можна прийти до висновку, що вихованняекологічної культури у дітей середнього дошкільного віку здійснюється успішно,якщо створити такі педагогічні умови:
Давати дітямсистематичні екологічні знання; навчити дитину любити життя, природу, людей,себе, активно пізнавати світ. Формувати у дітей систему екологічних знань пропредмети і явища природи, тобто вивчати самі предмети і явища в природі,зв'язки і відносини, які існують між ними. Розвивати моральні відчуття,формувати моральну свідомість і опановувати навиками і звичками моральної поведінки.Давати екологічні знання в умовах комплексного використання різних видівдіяльності дітей в природі.
Настав часвиховувати підростаюче покоління не у згубній традиції якомога більше брати відприроди, а в іншому, притаманному українському народові, гармонійномуспівіснуванні з природою, раціональному використанні та відтворенні їїприродних багатств, у психологічній готовності постійно оберігати природніцінності. «У вирішенні цих завдань першочергову роль повинна відігравати екологічнаосвіта». (Див. Україна. Президент. (1999- Кучма Л.Д.) Національна доктринарозвитку освіти: Затверджено Указом від 17 квітня 2002 р. №347/2002//Дивослово.-2002.- №9.-с.49.)
Розробленінауково-методичні рекомендації можуть бути використані у масовій педагогічнійпрактиці роботи дошкільних закладів, навчальному процесі педагогічних училищ тавищих навчальних закладів, у післядипломній підготовці та перепідготовціпедагогічних кадрів, у організації спільної навчально-виховної роботидошкільного закладу з сім’єю.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Україна. Закон. Про дошкільнуосвіту: Закон від 11 липня 2001 р. №2628-III //Наша школа.-2001.-№5.- с.75-87.
2. Україна. Президент. (1999- КучмаЛ.Д.) Національна доктрина розвитку освіти: Затверджено Указом від 17 квітня2002 р. №347/2002 //Дивослово.-2002.- №9.-с.49.
3. Україна. Кабінет Міністрів. ПроДержавну національну програму «Освіта» («Україна XXIстоліття»): Постанова від 3 листопада 1993 р. N 896 //Освіта.-1993. — №41.-с. 2-4.4. Україна. Кабінет Міністрів. Про затвердження Базового компонентадошкільної освіти: Постанова від 25 квітня 1998 р. № 26601/33//Освіта.-1998.-№34.- с.3-4.
5. Україна. Кабінет Міністрів. Просхвалення концепції Державної програми розвитку освіти на 2006-2010 роки:Розпорядження від 12 липня 2006 р. №396 //Орієнтир.-2006.- 2 серпня.- с.12.
6. Україна. Міністерство освіти інауки. Стратегія реформування освіти в Україні: рекомендації з освітньоїполітики.- К.: «К.І.С», 2003.
7. Грицан М., Курик М. Сучаснаекологічна освіта: передумови, принципи, завдання // Дошкільне виховання. – 2001. – №10. – С. 6-7.
8. Дитина: Програма виховання інавчання дітей від 3 до 7 років / Наукове керівництво: О.В.Проскура,Л.П.Кочина, В.У.Кузьменко. – К.: «Богдана», 2003.
9. Курик М.В., Сокирко В.Т. Черезекологiю дитини — шлях до виховання людини//Трибуна.- 1997.- N1/2.- C.29-31.
10. Лисенко Н.В. Дошкільник іекологія. – К.: «РУМК», 1991.
11. Лисенко Н.В. Практична екологія для дітей. –Івано-Франківськ, 1999.
12. Лисенко Н.В. Екологічне вихованнядошкільників. – К.: «Освіта», 1993.
13. Маршицька В. Екологічневиховання: соціально-моральні задачі //Дошкільне виховання.- 2003.- №11.-с.7-9.
14. Николаева С.Н. Методикаэкологического воспитания детей. – М.: «Академия», 1999.
15. Николаева С.Н. Теория и методикаэкологического образования детей. – М.: «Академия», 2002. 16. Плохій З.П.Виховання екологічної культури дошкільників: Метод. посіб. – К.: Ред. журн.«Дошкільне виховання», 2002.
17. Плохій З. П., Дьоміна І. С. Методичнірекомендації для працівників навчально-виховного закладу «школа — дитячийсадок». — К.: «Вища школа», 1988.
18. Плохій З.П. Формуванняекологічної мотиваційної діяльності дошкільнят // Дошкільне виховання. – 2005.– №7. – С. 19-21.
19. Програма розвитку та вихованнядитини раннього віку «Зернятко» / Наук. керівник О.Л.Кононко. – К.,2004.
20. Рыжова Н. Экологическоевоспитание детей с позиции новой парадигмы // Дошкольное воспитание. – 2001. –№ 7. – С.61-70.
21. Сухомлинский В.А. Избранныепедагогические сочинения: В 3-х т. Т.1.- М.: «Педагогика», 1979.
22. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей зприродою: Навч. посібник. – К.: «Вища школа», 1993.
Додаток
Народні прикмети
Весна: Сій вчасно — вродить рясно. Синіхмари — на тепло. Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає. Сухийберезень, теплий квітень, мокрий май-буде. Травнева роса краща вівса. Травневийдощ все одно, що з грибами борщ. У квітні погода один день блисне, а сім днівкисне. Літо: Бджоли раді цвіту — люди літу. В червні воротапідпиратимеш, то взимку голодний дрижатимеш. Горобці в пилюці купаються — надощ. Діждала Луки (16 червня) — ні хліба, ні муки. Літо зиму годує. На Тимофія(2 червня) — велика надія.
Осінь: Антонівка добре вродила — наступного року хліб уродить. Багато ягід — зима буде сувора. В осінній час сімпогод у нас: сіє, віє, крутить, мутить, припікає й поливає. Вранці трава пахнесильніше звичайного — на дощ. Горіхів та жолудів багато, а грибів мало — зимабуде сувора.
Зима: Іній на деревах — на мороз,туман — на відлигу. Багато снігу — багато хліба. В лютому сонце йде на літо, азима на мороз. Ворона сидить уранці на верховітті і каркає — на завірюху. Горобціховаються у хмиз — на мороз або перед завірюхою. Грім узимку — на сильніморози, блискавка — на бурю. Держись, Хома, іде зима! Зима біла, та не їстьснігу, а все — сіно.
Природа: Аби болото, а жаби будуть. Абидубки, а берізки будуть. Аби земелька була нам доброю матір'ю, аби небо знало,що воно для нас — як батько. Аби ліс, а сокира знайдеться.
Вірші проприроду:
«Безмежне поле всніжному завою… Блакитне небо, мов дугасте море, Безоднею самітною стоїть. Підсонцем степ, козацьке Дике Поле, Огнем переливається-жахтить». ПантелеймонКуліш «Степ опівдні», 1893. «Зелена діброво, скажи меніправду: А що в світі красно процвітає? — Червона малина краснопроцвітає, Хрещатий барвінок садочок встеляє, А васильок три запахи має». Народнапісня «Червона калиночко, чого в лузі стоїш? Чи сухи боїшся, чи ягіджалуєш? — Сухи не боюся, ягід не жалую, Стала та й думаю, Як зацвісти маю». Народнапісня.«І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібноюросою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає… І нема тому почину, І краюнемає!»Тарас Шевченко «Сон» («У всякого своя доля...»),1844. «І там степи, і тут степи, Та тут не такії, Руді, руді, ажчервоні, А там голубії, Зеленії, мережані Нивами, ланами, Високими могилами, Темнимилугами». Тарас Шевченко «А. О. Козачковському», 1847.
«І небо невмите,і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п'яний очерет Без вітругнеться». Тарас Шевченко "І небо невмите, і заспані хвилі...",1848«І починається нічна Хрестів і піль розмова, І сповідаються поля, Аслухає діброва». Богдан Лепкий «Сповідь землі», 1905.