План
1. Види опитування
2. Соціометричні процедури
3. Суцільне івибіркове дослідження
4. Телефонне інтерв'ю
5. Методична частина програми
6. Методи обробки і аналізуданих
7. Теоретико-методологічначастина програми
8. Графічне представлення даних
9. Експертнеопитування
1. Види опитування
Опитування як вид дослідження розбивається на два великі різновиди— анкетування і інтерв'ю. Анкетування — форма організації тексту у питаннях тавідповідях. Інтерв'ю — по наперед розробленому плану бесіда, що припускаєпрямий контакт інтерв'юєра з респондентом, в ході якої інтерв'юєр фіксує йоговідповіді.
У свою чергу, кожний з цих видів опитування розділяється на безлічпідвидів: 1) по числу опитуваних (груповий і індивідуальний); 2) по місцюпроведення (удома, на роботі і в цільових аудиторіях — відвідувачі клубу,пацієнти в поліклініці і т.п.).
Анкети можна розділити за способом розповсюдження середопитуваних: роздаткова (кур'єрська) анкета; поштова (розсилана поштою); пресова(публікована в газеті або журналі).
Крімтого, види опитувань можна класифікувати по інших критеріях, а саме: а)кількісні (із застосуванням статистики) і якісні; б) письмові (анкети, тести)і усні (інтерв'ю); в) очні і заочні; г) стандартизовані, напівстандартизовані інестандаризована; д) клінічні і фокусуючі; е) направлені і ненаправлені; ж)пробні і основні; з) масове опитування і експертне опитування. При всіхвідмінностях види опитувань об'єднує одна обставина — запитальник, тобтовідповідна дослідницькому задуму і логічно збудована система питань —адресованих респонденту мовних повідомлень в питальній, ствердній абонегативній формі, а також пропонованих до них варіантів відповіді. Запитальник— більш широкий термін, ніж анкета. Він застосовується по відношенню як доанкетування, так і інтерв'ю. У свою чергу, анкета — це документ опитування («анкетадля робітника») і метод опитування (тобто анкетування). В західнихметодиках анкетою називається запитальник, який частіше за все заповнюється задопомогою інтерв'юєрів, але іноді розсилається поштою або лунає респондентамдля самостійного заповнення.
Груповеанкетне опитування широко застосовується по місцю роботи і навчання. Анкетилунають для заповнення в аудиторії, куди запрошуються включені у вибіркуреспонденти. Звичайно один анкетер працює з групою з 15—20 чол. Груповеанкетування вимагає дотримання деяких спеціальних умов, що забезпечуютьпсихологічний комфорт ситуації опитування і відповідей, що підвищують якість.Приміщення, де проводиться опитування, повинно бути психологічно нейтральним(кімната відпочинку), вільним від чинників, що заважають (телефонні дзвінки,сторонні розмови, музика, телепередачі, присутність сторонніх людей і т.п.). Увітчизняній соціології найпопулярнішим є індивідуальне анкетне опитування. Нимкористуються приблизно в 75—80% випадків.
2. Соціометричні процедури
Центральне місцесеред соціально-психологічних методів, що використовуються в управлінніперсоналом, займають соціометричні тести, призначені для діагностики емоційнихзв'язків, тобто взаємних симпатій і антипатій між членами групи.
Призначеннясоціометричної процедури може бути трояким: а) зміна ступенязгуртованості-роз'єднаності в групі; б) виявлення «соціометричних позицій»,тобто співвідносного авторитету членів групи по ознаках симпатії-антипатії; в)виявлення внутрішньогрупових підсистем — згуртованих утворень, на чолі якихможуть бути свої неформальні лідери.
Увузькому значенні соціометричні методи є способами вивчення структуриміжособових відносин в малій соціальній групі шляхом вивчення виборів,зроблених членами групи по тих або інших соціометричних критеріях.
Соціометріяв трактуванні Моренно виступає проектом соціальної науки в цілому, основноюідеєю якого є наступне положення: мала група — модель суспільства, на їїприкладі видно, що для життя людей важлива як об'єктивна структура, створюванафункціональними обов'язками, так і структура емоційних (неформальних) відносин.
Вцілому соціометричний метод, запропонований Я. Моренно, базується на п'яти головних тезах:
1.Людські відчуття мають кількісневимірювання і виражаються в найпростіших одиницях.
2.Жодна людина не може жити беземоційних зв'язків з іншими людьми, і тому не окремий індивід.
3.У відносинах між людьми діє законсоціальної гравітації.
4.Вищі форми колективних організаційрозвиваються з низьких, найпростіших.
Припроведенні соціометричного дослідження важливо забезпечити необхідну для цьогомотивацію його учасників. Ця вимога відображена в правилі адекватної мотивації,згідно якому процедура будь-якого тесту повинна співпадати з інтересамивипробовуваних. Лише в цьому випадку досліджувана група перетворюється на групудослідників,
Врамках соціометрії можна виділити три групи методів: соціометричну тестову методику (тест),психодраму і соціодраму, а також групову моренотерапію (групову терапію), це так званатриєдина система Моренно.
Заразсоціометричні тести використовуються як незалежні методи, що включаютьспеціальні процедури збору первинної інформації про вибори членів групи,способи уявлення і аналіз цієї інформації.
3. Суцільне і вибіркове дослідження
Вибіркове дослідження є способом систематичного збору даних проповедінку і установки людей за допомогою опитування спеціально підібраної групиреспондентів, що дають інформацію про себе і свої думки. Свою назву воноодержало завдяки використовуванню спеціальної процедури відбору з величезноїсукупності одиниць дослідження (генеральної сукупності) невеликої частини(вибіркової сукупності), яка дуже точно відображає основні параметри цілого.Процедура побудови вибірки заснована на методах математичної статистики ібазується на принципах теорії вірогідності. Вибіркове дослідження більшекономічне і не менше надійне, ніж суцільне, хоча вимагає більш витонченоїметодики і техніки.
Традиційне анкетування за рубежем іменується письмовим опитуванням.Виділяють поштове опитування, групове анкетування, індивідуальне анкетування.
Досуцільних досліджень, що охоплюють всі одиниці генеральної сукупності,відносяться переписи населення. В той же час найпоширенішим інструментомпізнання в соціології виступають вибіркові дослідження.
4. Телефоннеінтерв'ю
Телефоннеінтерв'ю — одна з форм опосередкованого опитування, що набула особливо широкогопоширення в 2000р. у великих містах Росії. Телефонне опитування — цеспецифічний синтез анкетування і інтерв'ювання, що використовується, якправило, в рамках одного міста або іншого населеного пункту.
Переваги.Серед переваг телефонного опитування перед особистим інтерв'ю фахівці називаютьнаступні риси: оперативність, наявність контролю над респондентом; мінімальнийвплив інтерв'юєра, хороші можливості по забезпеченню більш адекватнихвідповідей; низька собівартість; високий ступінь конфіденційності і, отже,щирості відповідей; стандартність в способі доставки даних.
Використовуваннятелефону дає дві основні переваги — економія і оперативність. Телефоннеінтерв'ю може здійснюватися із спеціально обладнаного приміщення, де паралельнопрацюють декілька інтерв'юєрів, а до їх телефонів можуть під'єднуватисяконтролери. По телефону будь-яка група інтерв'юєрів може значно дешевшеодержати інформацію, при цьому контроль здійснюється з одного місця. Крімхороших можливостей контролю якості роботи інтерв'юєрів даний метод забезпечуєзниження витрат за рахунок об'єднання ресурсів. Крім того, опитування потелефону значно оперативніші, ніж персональні.
Числопитань, що задаються, в телефонному опитуванні звичайно дещо більше, ніж впоштовому, але менше ніж в особистому інтерв'ю. Швидкість отримання відповіді,як правило, нижче, ніж в очному, але вище, ніж в поштовому опиті.
Недоліки.Перший недоліктелефонного інтерв'ю — неможливість дотримати репрезентативність вибірки.Основою вибірки в телефонному опитуванні служить телефонна книга, а ступіньобхвату населення напряму залежить від рівня телефонізації країни, багато вчому залежить від володіння інтерв'юєра голосом і уміння на відстані відчуватистан респондента. Другий недолік — нещирість відповідей.
Телефоннеінтерв'ю виявилося самою слабкою ланкою в методичному арсеналі сучасної соціології.
5. Методичначастина програми
Для соціологічних служб важливим стає систематичний збір та зберіганняметодичної інформації про проведені дослідження. Основним документом, щомістить таку інформацію, є методичний розділ програми. Він забезпечує спадкоємність методичноїкультури досліджень при зміні заводських соціологів і є документальнимсвідоцтвом рівня професіоналізму при їх атестації.
Вибірка.
В програмі необхідно дати характеристику типу вибірки з обгрунтовуваннямдоцільності її використовування в відповідності з метою дослідження, вимогамирепрезентативності і організаційними можливостями даного дослідження.
Вибіркова сукупність задається самим об'єктом дослідження Відмінність міжоб’єктом і вибірковою сукупністю полягає в тому, що друга менша за об'ємом іпредставляє зменшену копію першого. Якщо об'єкт дослідження охоплює десятки тисячлюдей, то вибіркова сукупність — сотні. Тому більшість соціологічних дослідженьмає не суцільний, а вибірковий характер: за строгими правилами відбираєтьсяпевна кількість людей, що відображають по соціально-демографічних ознакахструктуру об'єкту, що вивчається, тобто формується вибірка. В програмідослідження ретельно описується проект вибірки, у тому числі обгрунтовуєтьсятехніка проведення опитування; указуються підходи до визначення достовірностіодержаної інформації (вона необхідна для того, щоб упевнитися в ступеніправомірності розповсюдження одержаних висновків на весь об'єкт дослідження).Цей проект в подальшому може уточнюватися.
6.Методи обробки і аналізу даних
Дані— первиннаінформація, одержана в результаті соціологічного дослідження; відповідіреспондентів, оцінки експертів, результати нагляду і т.п.
Зсоціологічними даними можна проводити наступні операції: 1) готувати їх дляобробки; шифрувати, кодувати; 2) обробляти (вручну або за допомогою комп'ютера),табулювати, розраховувати багатовимірні розподіли ознак, класифікувати і т.д.;3) аналізувати; 4) інтерпретувати. Етап аналізу даних — комплекс процедур, щостановлять стадії перетворення даних. Як основні виділяються: етап підготовкидо збору і аналізу інформації; оперативний етап первинної обробки даних,перевірки надійності інформації, формування описових даних, їх інтерпретації;результуючий етап узагальнення даних аналізу і реалізації прикладної функції.На кожному етапі розв'язуються відносно самостійні задачі. Разом з тим хід аналізув дослідженні відрізняється достатньо високою гнучкістю.
Аналізданих — основний вид робіт соціологічного дослідження, направлений на виявленнястійких, істотних властивостей, тенденції об'єкту, що вивчається; включаєвиділення і розрахунок показників, обгрунтовування і доказ гіпотез, побудовувиведень дослідження.
Основнепризначення аналізу даних: зафіксувати інформацію про об'єкт, що вивчається, увигляді ознак, визначити її надійність, виробити об'єктивні ісуб'єктивно-оцінні характеристики і показники досліджуваного процесу,обгрунтувати і перевірити гіпотези, узагальнити результати дослідження,встановити напрями і форми їх практичного вживання.
Науковий звіт.
Після завершення аналізу даних результати оформляються в підсумковідокументи дослідження. За формою і призначенню розрізняють три основні видипідсумкових документів: 1) звіт; 2) наукові публікації; 3) публікації в засобахмасової інформації. Науковий звіт адресований замовнику, наукова стаття —фахівцям, а публікація в пресі — широкій публіці.
Об'єм наукового звіту у фундаментальному дослідженні дуже великий, а йогоструктура повторює в основних рисах програму дослідження.
Об'єм заключного звіту в прикладному дослідженні, в частковостімаркетинговому, звичайно менше, оскільки не включає теоретико-методологічнийрозділ. Його структура також наближається до структури програми прикладногодослідження.
Структура, об'єм і зміст наукового звіту орієнтовані на свого споживача —професійних колег в першому випадку і менеджерів компанії замовника в другому.
Структурно заключний звіт ділиться на три частини: ввідну, основну ізаключну. Ввідна частина включає титульний лист, договір на проведеннядослідження, меморандум, зміст, перелік ілюстрацій і анотацію.
Основна частина звіту складається з введення, характеристики методології дослідження, обговоренняодержаних результатів, констатації обмежень, а також висновків і рекомендацій. В кінці приводяться висновкиі рекомендації. Висновки грунтуються на результатах проведеного дослідження.
7.Теоретико-методологічна частина програми
Розробка теоретико-методологічної частини програми дослідженняпочинається з постановки проблеми. Вона задає тон всьому процесу роботисоціолога. Правильне формулювання проблеми задасть істинний вектор руху,неправильна — помилковий. В другому випадку далі можна не йти, оскільки всіваші зусилля виявляться марними.
Формулювання і обгрунтовування проблеми дослідження.
Проблемна ситуація — стан в розвитку соціального об'єкта, щохарактеризується нестійкістю, невідповідністю його функціонування потребамподальшого розвитку.
Проблема — форма наукового відображення проблемної ситуації.
Частіше всього соціологи не надають особливого значення правильномувибору проблеми дослідження, покладаючись на інтуїцію і здоровий глузд. Умінняперетворювати тему дослідження в проблему дослідження — особливе мистецтво, щовимагає кваліфікації і досвіду.
Соціальною проблемою називають існуючу в самій реальності, внавколишньому нас житті суперечливу ситуацію, що носить масовий характер і щозачіпає інтереси великих соціальних груп або соціальних інститутів. Це можебути незнання причин зростання молодіжної злочинності, збільшення безробіттяабо зниження життєвого рівня населення.
Соціальні проблеми класифікуються залежно від мети дослідження, носіяпроблеми, масштабів її поширеності, часу дії суперечності, його глибини.
Чітке формулювання проблемної ситуації на 60—70% зумовлює кінцевий успіх.Дослідницька задача виступає інструментальним записом проблеми дослідження. Настадії формулювання проблеми соціолог звертається до вивчення наукової іметодичної літератури, результатам попередніх соціологічних досліджень власноїі інших соціологічних служб, аналізу економічного, технічного і організаційногоконтексту проблеми, опиту експертів. В ролі експертів можуть виступатибезпосередні учасники проблемної ситуації, включені в неї на різних рівняхуправління.
Визначення об'єктаі предмета дослідження.
Об'єкт — носійпроблемної ситуації, конкретна область соціальної реальності, сфера діяльностісуб'єкта суспільного життя, включена в процес наукового пізнання. Виділенняоб'єкта здійснюється на основі аналізу проблеми. Як об'єкт вичленяють сферусоціальної дійсності, що містить соціальну суперечність проблемної ситуації.
Об'єктом соціологічного дослідження в широкому значенні виступає носійтієї або іншої соціальної проблеми, у вузькому — люди або об'єкти, здатні датисоціологу необхідну інформацію. Частіше за все об'єктом виступає соціальнагрупа — студенти, робочі, матері-одинаки, підлітки і т.п. Якщо, наприклад, вивчаютьсяпричини неуспішності у вузі, то об'єктом вивчення в рівній мірі є студенти івикладачі.
Уточнення об'єкта в програмі здійснюється через визначення генеральної івибіркової сукупності; тим самим задається масштаб самого дослідження, межітієї області соціального життя, по відношенню до якого застосовні йогорезультати.
Предмет дослідження включає ті сторони і властивості об'єкта, які вякнайповнішому вигляді виражають досліджувану проблему (суперечність, щоховається в ній) і підлягають вивченню.
Предмет дослідження — найістотніші властивості і відносини об'єкту,пізнання яких особливо важливе для вирішення проблеми дослідження. Визначенняпредмету залежить як від властивостей об'єкту і характеру поставлених проблем,так і від рівня наукових знань, наявних дослідницький засобів, які має свій врозпорядженні соціолог. Формується на основі аналізу властивостей і ознакоб'єкту дослідження, але не співпадає з ним. Один і той же об'єкт можевивчатися для рішення різних проблем і припускати безліч предметів дослідження.Предмет встановлює пізнавальні межі, в межах яких вивчається конкретний об'єктв даному дослідженні. Правильний вибір предмету забезпечується строгимформулюванням проблеми, системним аналізом об'єкту. В одній і тій же проблемнійситуації, на одному і тому ж емпіричному об'єкті можуть виділятися різні їїаспекти, які будуть предметом дослідження.
Мета і задачі дослідження.
Мета — модель очікуваного кінцевого результату (рішення проблеми), якийможе бути досягнутий тільки за допомогою проведення дослідження.
Методично орієнтоване дослідження направлено на розробку методики,відробіток окремих процедур, інструментарію, прикладне — рішення практичноїзадачі, поліпшення реального положення справ.
Метою дослідження може бути отримання описової інформації про проблемнуситуацію, збір соціальної статистики. Метою дослідження може бути не тількипідготовка, але і розробка діагнозу, тобто аналіз причин формування проблемноїситуації і розробка прогнозів її можливого розвитку, оцінка ефективностіможливих варіантів управлінських дій на проблемну ситуацію. Чітке формулюваннямети, визначення форми представлення результатів дослідження застережесоціолога від необгрунтованих обіцянок. Інакше кажучи, визначення метидослідження забезпечує нормативну функцію програми як офіційного документа, щозатверджує взаємні зобов'язання замовника і соціолога з приводу кінцевогорезультату дослідження.
Задачі — конкретні вимоги, що пред'являються до аналізу і рішеннясформульованої проблеми. Вони служать засобом реалізації мети і носятьінструментальний характер.
Задачі дослідження є змістовною, методичною і організаційноюконкретизацією мети. Це свого роду проміжних ступенів в роботі соціолога.
Досвід показує, що визначення мети і задач дослідження при розробціпрограми — процес інтеграційний. Соціолог неодноразово повертається доформулювання цілей і задач, у міру того як відбувається конкретизація ірозробка інших розділів програми: визначаються об'єм вибірки і методи зборуданих, узгоджуються із замовником терміни і ресурси передбачуваного дослідженняі т.д.
8. Графічне представлення даних
Графічнепредставлення даних — це найнаочніше зображення одержаного розподілурезультатів дослідження. Воно дає можливість з одного погляду визначитиструктуру і склад сукупності, що вивчається, структурні зсуви, тенденції змінпри переході від одних значень змінних до інших і т.д. При аналізісоціологічної інформації найбільш часто використовують такі види графічногопредставлення даних, як гістограма, а також різні види діаграм (стовпчикові,стрічкові, секторні).
Гістограма — це графічне зображення розподілу, побудованого частішевсього по інтервальній шкалі. Гістограма представляє собою ряд суміжнихпрямокутників, побудованих на одній прямій: площа кожного з них пропорційначастоті знаходження даної величини в інтервалі, на якому побудований данийпрямокутник.
Звернемо увагу на одну важливу особливість гістограми: протяжність по вісіабсцис повинна відповідати розміру відображеного інтервалу. Цим гістограмавідрізняється, наприклад, від стовпчикової діаграми, де ширина стовпця значенняне має і просто фіксує певну позицію.
9. Експертне опитування
Методологія експертного опитування.
Експертне опитування — різновид соціологічного опитування, у ході якогореспондентами виступає особливий тип людей — експерти. Це компетентні особи,що мають глибокі знання про предмет або об'єкт дослідження.
Експерт (лат. ехрег1ю — досвідчений) — фахівець, що робить висновок при розгляді якого-небудь питання.
Представник будь-якої сфери діяльності, крім нашої власної, може виступати для нас як експерт. Відмінна риса цього методу полягає в тому, що він припускає компетентну участь експертів в аналізі й рішенні проблем дослідження. Приміром, для оцінки очікуваногопопиту на ті або інші види продукції експертами можуть виступати продавці аботоварознавці магазинів, керівники малих підприємств, дилери або брокери. Вармійському підрозділі експертами можуть бути командири, офіцери виховнихструктур (вони, як правило, інформовані по широкому колу питань служби й побуту).
У зв'язку із цим серйозно міняється рольова функціяексперта, що у повному розумінні слова виступає активним учасникомсоціологічного дослідження. І спроба сховати від нього ціль дослідження,перетворивши, таким чином, у пасивне джерело інформації, чревата втратою йогодовіри до організаторів дослідження.
Такі форми збору первинної соціологічної інформації, яканкетування, інтерв'ювання, поштове опитування, телефонне інтерв'ю, призначенінасамперед для масових опитувань. Їхня особливість полягає в тому, що вони спрямовані навиявлення інформації, що відбиває знання,думки, ціннісні орієнтації й установки респондентів, їхнє відношення до подій, явищам дійсності. І те, що дана інформаціяґрунтується на індивідуальному інтересі опитуваних і може бути досить суб'єктивною, ажніяк не суперечить науковому характеру її одержання. Навпаки, ціль масового опитування полягає в тому, щоб за допомогоювідповідного інструментарію одержатидостовірні відомості про предмет і об'єктдослідження. Наприклад, виявити групи читачів по ступені їхнього інтересу до різних рубрик газети абодиференціювати студентів за рівнем їхньої активності на заняттях і т.д. Таким чином, у ході масового опитування джереломсоціологічної інформації, що дає оцінку тимабо іншим сторонам об'єкта дослідження,виступають представники цього ж об'єкта.
Основне призначення експертного опитування: виявлення найбільшістотних, важливих аспектів досліджуваної проблеми, підвищення надійності,вірогідності, обґрунтованості інформації, висновків іпрактичних рекомендацій завдяки використанню знань і досвіду експертів.
Область застосування експертного опитування: може бутивикористаний при вивченні всіх сфер діяльності; у діагностиці, в оцінці станів соціального об'єкта, нормуванні, проектуванні, прогнозуванні, у прийнятті рішень. Різновиду експертного опитування досить ефективно застосовуються нарізних етапах соціологічного дослідження: у визначенні цілей і завдань, виявленні проблемнихситуацій, пошуку гіпотез, ході інтерпретації понять, обґрунтуванні надійності інструментарію й вихідної інформації, вобґрунтуванні висновків, у виробленні рекомендацій.
Основні нормативні вимоги: при опитуванні експертів потрібно датичітке обґрунтування необхідності застосування відповідної методики експертногоопитування. Старанність підбора експертів: обов'язковаоцінка їхньої компетентності. Облік факторів,що впливають на судження експерта. Створення умов для найбільш продуктивноговикористання експертів у ході дослідження. Збереження отриманої від експертівінформації без перекручування на всіх етапах дослідження.
Існують деякі обмеження в застосуванні висновківдля різних методик експертних опитувань. Так, при використанні деяких методикекспертних оцінок корисно пам'ятати, що висновкупо їхніх експертизах мають тенденцію до усереднення думок, а тому можуть виявитися непридатними для оцінки нестандартних явищ, наприкладноваторських творів мистецтва. Не слід також забувати, що дані експертного опитування носять суб'єктивний характер, атому бажано їхнє зіставлення з об'єктивноюінформацією про об'єкт, отриманої іншимиметодами (хоча часто застосування експертного опитування викликано саме труднощами одержання інформації іншим способом).
Програма застосування експертного опитування містить у собіосновні структурні елементи програми соціологічного дослідження. Провідними завданнями є: виділення цілей опитування, побудова критеріїв підбору, правилорганізації участі експертів і критеріїв оцінки даної ними інформації. На відміну від масового опитуванняпрограма опитування експертів не настільки деталізована й носить переважноконцептуальний характер. У ній насамперед однозначно формулюється підлягаючомуоцінюванню явище, передбачаються у вигляді гіпотез можливі варіанти йогорезультату.
Основний інструментарій експертних опитувань — анкета абобланк-інтерв'ю, розроблені по спеціальній програмі. Відповідно до цього процедураопитування може полягати або в анкетуванні,або в інтерв'юванні експертів.
Безперечно, для прийняття обґрунтованих рішеньнеобхідно опиратися на досвід, знання йінтуїцію фахівців. Після Другої світової війни в рамках теорії керування (менеджменту) стала розвиватися самостійна дисципліна — експертні оцінки. Експертні оцінки — це судження знавців, що припускають процедуру порівняння об'єктів, їхніх властивостей завиділеними критеріями. Метод експертних оцінок- вид експертного опитування, що припускає використання експертних оцінок. Основний зміст методу полягає в раціональній організації здійснюваного експертами аналізу проблем з наступною оцінкою виділених дослідникомсуджень і обробкою отриманих даних.
Фонові судження фіксують фактори, що впливають на стан досліджуваного об'єкта. У процедурі опитуванняексперт виділяє серед них найбільш важливі, істотні для об'єкта, дає їм оцінку.
Застосування експертного методу опитування пов'язане з дотриманнямпевних правил. При його організації велику увагу приділяють звичайно трьом методологічним проблемам: підбору експертів, процедурі їхньої роботи, обробці висловленихдумок.
Види експертного опитування.
Експертне опитування — це сукупність (ще говорять:комплекс) різних методів, прийомів, технік,процедур. Насамперед процедура роботи експертів може бути спільної або окремої. Середколективних процедур можна виявити метод «мозковаатака (штурм)», звичайну дискусію, дельфійску техніку. Виділимо дві основні процедури: звичайне опитуванняй багатоступеневе опитування. Перша припускає проведення разового анонімного опитування. Він і в організаційному, і в економічних відносинах найбільш легкий. У принципівін мало чим відрізняється від звичайного масового опитування. Друга процедурапов'язана з тенденцією ускладнювати завданняекспертів. Багатоступенева уводиться для того,щоб на кожному наступному етапі експерти вирішували усе більше складні завдання.Звичайно експертам пропонується використовуватирізні логічні методи аналізу («дерево цілей», таблиці «взаємноговпливу», сценарії й т.д.). Саме по собібагатоступінчасте опитування може бути організоване по-різному: спочатку можутьбути поставлені загальні питання, потім усе більшеконкретні (метод «лійки») або, навпаки, наприкінці експерти роблять якісьузагальнення (метод «піраміди»).
Тому що учасники опитування, як правило, інформованіпро мету й завдання опитування, губиться зміст використання непрямих запитань, проективної техніки,тестів і інших прийомів, за допомогою якихзвичайно виявляють позиції респондента без йоговідома. Їхнє використання, а також застосування " питань-пасток" може навіть завдати помітної шкоди якостіекспертного опитування. Адже експерт — це учасник наукового дослідження, усякі спроби перетворити йогоіз суб'єкта дослідження в об'єкт можуть похитнути основи взаємної довіри, якихнеобхідно між організаторами дослідження й експертами. Щоб домогтися активногой серйозного відношення експерта, дати йому відчути себе повноправним учасником наукового дослідження, йогонеобхідно якоюсь мірою познайомити із програмою дослідження. У силу специфіки експертної аудиторії основним методом опитуваннястає не інтерв'ю, а анкета, заповнювана самим експертом. Причому в анкетізначно частіше прибігають до відкритих питань,які дозволяють краще встановити творчийпотенціал експерта, і дають можливість учасникові опитування висловити оригінальну точку зору. Крім того, відмова від підказок послабляє вплив стереотипів.
Методисти виділяють також методи заочного й очного експертногоопитування. До методів першого з них ставляться: письмове опитування (збір думок), анкетування (формалізованеопитування), метод незалежних характеристик і дельфійска техніка, до других — інтерв'ю, нарада, дослідницька бесіда, «мозкова атака». Число експертів неповинне перевищувати 10-15 чоловік.
Найбільш простим видом заочного опитування експертівє письмовеопитування (збір думок). Він полягає в тому, що експертам розсилаються (лунають) спеціально підготовлені опитні аркуші, у яких вониповинні викласти свою думку по суті поставлених питань. При складанніекспертного запитальника використовується від50 до 90% відкритих питань. Збір думок подібний вільному інтерв'ю й відрізняєтьсявід нього лише письмовою формою опитування, що дає можливість залучити велика кількістьекспертів. Правда, заочне опитування пов'язане з організаційними труднощами,обумовленими низьким рівнем повернення анкет.
Формалізоване опитування експертів являє собою звичайне анкетуванняз питаннями, сформульованими як у відкритій, так і в закритій формі. По цілям, завданням і змісту цей методістотно відрізняється від письмового збору думок. Якщо останній проводиться для виявлення евристичних,принципово нових ідей, поглядів на проблему, несподіваних підходів до старої проблеми, то анкетування спрямоване на з'ясування оцінок тихабо інших аспектів готового рішення. Звичайнийметод аналізу даних у такому випадку — статистичний.
Метод незалежних характеристик дозволяє дати узагальненуоцінку одного явища, інформація про яке надходить із декількох незалежних джерел (від різних людей). На першому етапі відбувається порівняння й зіставлення різних думок, на другому — вони обробляються за допомогою математико-статистичних процедур, на третьому —формулюються достовірні висновки. Такий методактивно застосовується в соціальній психології для вивчення ділових іособистісних якостей індивіда. Тут декількохлюдей, добре знайомих з досліджуваною людиною,просять охарактеризувати його по єдиній шкалі,а потім узагальнюють незалежні оцінки в інтегральний показник. У колективнійоцінці суб'єктивні відхилення взаємознищуються, що забезпечує в остаточному підсумку об'єктивний, науково обґрунтованийрезультат.
Однієї з найпоширеніших процедур проведення експертного опитування виступає «дельфійска техніка». Метод передбачає опитування експертів утрохи турів, обробку результатів кожного тура, інформування їх про ці результати й знову повтореннятакої ж процедури. У першому турі відповіді даються без аргументації. Післяобробки виділяються крайні й середні судження й повідомляються експертам. Удругому турі опитувані знову звертаються досвоїх оцінок. Тому що вони мали досить часу наміркування й довідалися про існування іншихпозицій на цей рахунок, їм надається можливість переглянути свої погляди або, навпроти,аргументувати. Після другого тура обробляютьсянові оцінки: крайні й середні думки узагальнюються, підсумки знову доповідають експертам. Так повторюється 3-4 рази. Практика показує, щопісля третього або четвертого тура думкиекспертів не міняються. У ході подібноїпроцедури виробляється погоджена оцінка, при цьому дослідник не повиненігнорувати думку тих, хто після кількаразових опитувань залишився на своїй позиції.
Метод «Дельфи» спрямований на вдосконаленняпроцесу прийняття експертних оцінок, але зтакою метою, щоб загальну оцінку виводила не математика й статистика, а самі люди,орієнтуючись на думку інших, якщо треба коректуючи його, підсилюючи своюаргументацію або відмовляючись від її на користьбільш обґрунтованої точки зору. Подібнатехніка дозволяє зменшити вплив недостатньо компетентних експертів на груповуоцінку, як це спостерігається при простомуанкетуванні. Воно досягається за рахунок отриманої коштовної інформації від більше компетентних експертів.
Метод «мозкової атаки» («мозкового штурму») уважається найбільш відомим методом колективного прийняття творчих рішень. Він являє собою вільний, неструктурований процесгенерування власних ідей навколо заданої теми, спонтанно пропонованихучасниками. Філософія цього методу виходить ізприпущення, що при звичайних прийомахобговорення виникненню новаторських ідей перешкоджають контрольні механізмисвідомості, які сковують потік цих ідей під тиском звичних, стереотипних формухвалення рішення. Гальмуючий вплив роблятьострах невдачі, страх виявитися смішним і т.д.
Цей метод розроблений і описаний американським психологом А.Ф. Осборном в 1938 р. Учений звернув увагу на те, що одні люди легковисувають нові ідеї, інші більше схильні докритичного аналізу чужих ідей. При звичайних обговореннях обидві категорії людей виявляютьсяразом і, як правило, заважають один одному. От чому було вирішено розділити етапи генерування ідей іїхнього аналізу. Для цього створюються дві групи: учасники мозкової атаки — ті, хто повинен запропонувати нові варіанти рішення потрібного завдання, ічлени комісії, які будуть обробляти запропоновані матеріали. У першу групу, щобуде генерувати ідеї, спочатку призначається керівник, що буде цю групуукомплектовувати, включаючи в неї 4-11чоловік. Члени цієї групи не можуть бути зв'язані відносинами «керівник-підлеглий»через погрозу руйнування атмосфери довіри.Керівник опитування повідомляє членам групи суть розв'язуваної проблеми за 2-3дні до проведення «мозкової атаки».Проблема повинна бути позначена як можна більш чітко й всебічно. При проведенні мозкової атаки в групі створюється невимушена атмосфера.Цьому сприяє склад групи, поводження керівника, вибір приміщення, висвітлення й т.д. Ніхто з учасників не повинен боятися того, що йоговисловлення не представляють цінності. Пропозиції або ідеї не можна негативно оцінювати ні словом, ніжестом, ні інтонацією (будь-яка критика заборонена), навпаки, бажані їхняпідтримка й розвиток. Свої думки учасники повинні висловлювати відверто йвільно. Нерідко це зменшує скутість групи й єпершопричиною народження оригінальних ідей, пропозиції, що надійшли під час обговорення, фіксує секретар.