Зміст
Вступ
1. Демократія як загальнолюдська цінність
2. Функції і принципи демократії
Висновки
Список використаної літератури
/>Вступ
Демократія — це така форма організації і здійсненняполітичної (державної) влади народу, яка ґрунтується на рівноправній участі громадяну формуванні органів держави та контролю за їх діяльністю, на правозаконності йрівності громадян перед законом, на встановленій правом взаємній відповідальностідержави і особи. Сутність демократії виявляється в суверенному праві народу формуватиоргани державної влади, а через них і безпосередньо управляти своїми справами (політичнесамоврядування). Зміст демократії як форми організації і здійснення державної владискладає система норм, принципів, процедур, форм і інститутів, які реалізують принципнародовладдя.
У цьому аспекті демократію можна охарактеризуватияк внутрішню форму держави. Як суспільно-політичне явище демократія є критеріємвідмежування верховної державної влади народу від інших її різновидів: влади одного(деспотія, монархія), влади небагатьох — кращих і благородних (аристократія), владибагатства (олігархія) та ін.
Демократія і народовладдя — дві нерозривно пов'язаністорони державності. Їх треба розрізняти. Народовладдя вказує на те, кому належитьвлада (у даному разі народові), тобто хто є її первинним джерелом і носієм, а демократія- як ця влада організована, якими способами вона реалізує свої повноваження, тобтояк вона править.
Демократії притаманні ознаки, що характеризуютьїї як форму організації і здійснення державної (політичної) влади народу.
/>1. Демократіяяк загальнолюдська цінність
Визнання народу кожної конкретної країни верховним,суверенним носієм і джерелом політичної (державної) влади — головна ознака демократії.У ст.5 Конституції України проголошується, що «носієм суверенітету і єдинимджерелом влади в Україні є народ”. Із визнання народу єдиним джерелом державної(політичної) влади випливають певні політичні й правові наслідки. Головні з нихтакі: по-перше, тільки народ має право конституювати, легітимувати, контролюватиоргани державної влади, яким він за власним бажанням передає свої повноваження наздійснення влади; по-друге, влада народу в правовому аспекті чітко відокремлюєтьсявід усіх інших виявів влади в суспільстві і таким чином створюється правова перешкодапосяганням на неї з боку інших політичних суб'єктів [6, 134].
Державний характер демократії як ознака зумовленийприродою політичної влади і процесом її реалізації. Політична влада реально потребуєсвого здійснення на постійній, безперервній і професійній основі. З огляду на це,а також з інших причин народ, будучи певною політичною спільнотою людей, фактичноне може за сучасних умов у всіх випадках здійснювати владу, яка належить йому. Томуцю функцію виконує держава, її органи, яким народ делегує (передає на відповіднийчас) свої повноваження. В особі цих органів, насамперед представницьких, державає носієм і реалізатором політичної влади народу.
Політичний характер — також ознака демократії,оскільки вона є організуючим принципом і чинником діяльності різних політичних силу боротьбі за володіння державною владою та її утримання, за вплив на процес прийняттядержавних рішень.
Реальна можливість народу періодично змінюватисклад представницьких органів — важлива ознака демократичного устрою державно-організованогосуспільства. Суть демократії у цьому аспекті виявляється в тому, що представницькіоргани обираються не довічно, а на певний строк, який встановлюється конституцієюкраїни. Якщо у виборців немає реальної можливості обрати і переобрати представниківза власним розсудом, це означає, що принцип народовладдя втратив здатність впливатина управління державними і суспільними справами.
Визнання політичної свободи громадян — одна з ознакдемократичного устрою як державних, так і громадських інституцій. Система демократії- це по суті форма захисту свободи особистості, а отже, і всього громадянськогосуспільства від незаконних дій держави. Принцип свободи ґрунтується на тому, щоне людина існує для держави, а держава для людини. Влада держави, закони, які неювидаються, система правосуддя — усе повинно бути гарантією здійснення, охорони ізахисту свободи людини.
Політична рівноправність участі громадян у формуванніорганів держави і організації контролю за їх діяльністю є одночасно і ознакою, іпринципом демократії. Рівність поширюється на всі права, які відкривають шлях довлади, пов'язані з її набуттям або утриманням. Кожний громадянин має право братиучасть у висуненні кандидатів, бути обраним на певну державну посаду, виступатиініціатором відкликання або позбавлення повноважень обраних представників влади,вимагати призначення і проведення розслідування та здійснення контролю за їх діяльністюта ін.
Спрямованість на реалізацію прав і свобод громадян- ще одна з ознак демократії. Вона виявляється в тому, що кожний громадянин маєправо висловлювати власну думку, обирати будь-який варіант поведінки при володінні,користуванні і розпорядженні своїм майном, вибирати місце проживання, професію таін.
Поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову- сутнісна ознака демократії. Принцип поділу влади передбачає самостійність і незалежністькожної з гілок єдиної політичної (державної) влади. Історичний досвід свідчить:там, де немає поділу влади, не може бути і демократії. Побудова держави на основіцього принципу — доказ переходу державної влади в нову демократичну якість, внаслідокчого створюється реальна можливість запобігти узурпації влади з боку однієї особиабо державного органу і перетворенню її в тиранічну, тоталітарну владу [5, 127].
Правозаконність — панування принципу законностіі влади правових законів. Ця ознака внутрішньо притаманна демократії. Демократіямає місце в тій державі, де існує правова влада, сутність якої виявляється в пріоритетісили права над силою державної влади. Правозаконність має багато значень, які умовноможуть бути зведені до одного знаменника: всі владні дії, у тому числі й первинногоносія державної влади — народу, обмежуються жорсткими правовими рамками. Це дозволяє:запобігти використанню державної влади більшістю населення проти меншості; спрямовувативсю діяльність органів держави і посадових осіб на забезпечення прав і свобод громадянта ін. [7, 123].
Взаємна юридична відповідальність держави і громадян(підданих) — важлива ознака, що логічно випливає з правозаконності, принципу поділувлади. „Держава відповідає перед людиною за свою діяльність” (ст.3 КонституціїУкраїни). Наявність такої відповідальності — головна відмінність демократичної державивід недемократичної. Якщо в умовах останньої головний тягар обов'язків покладенона громадян (підданих), то демократія передбачає перекладення цього тягаря на державніоргани і посадових осіб. Це не означає, що громадяни звільняються від обов'язкудодержуватися законів, підтримувати суспільну дисципліну. Законність в умовах демократіїоднаково потребує здійснення правомірних дій як від органів держави, посадових осіб,так і від громадян. В іншому разі вони повинні нести юридичну відповідальність,міра якої має визначатися демократичним і незалежним судом [4, 19].
Перелічені ознаки розкривають історичну сутністьдемократії: вона може бути реальною формою організації і здійснення державної владилише на певному етапі, коли для цього є необхідні передумови. Так, економічні передумовидемократії виявляються в наявності економічної свободи особи, у рівності всіх формвласності та в їх однаковій охороні й захисті з боку держави. Політичні передумови- визнання народу суб'єктом політичної (державної) влади, реальна можливість громадянбрати участь у формуванні органів влади і здійснювати контроль за їх діяльністю.Суб'єкти політичної системи зобов'язані додержуватися принципу законності у боротьбіза державну владу. Ідеологічні передумови характеризуються плюралізмом думок, свободоюдля засобів масової інформації. “Жодна ідеологія не може визнаватися державоюяк обов'язкова” (ст.15 Конституції України). Державно-правові передумови — це насампередконституційне закріплення прав і свобод людини і громадянина, принципу поділу влади,рівності усіх громадян перед законом та ін. [7, 96].
Сутність та соціальне призначення демократії виявляютьсяв її функціях — основних напрямках її впливу на суспільні відносини з метою вирішеннязавдань найбільш ефективної організації і функціонування органів державної влади.Залежно від характеру впливу функції можна поділити на дві групи. Перша поєднуєфункції, які розкривають значення демократії з точки зору взаємодії держави і суспільства,політичної системи і держави:
функція самоорганізації населення країни в єдинуорганічну цілісність, що виявляється в організаційних зв'язках між різними суб'єктамидемократії. Це дає можливість здійснювати самоорганізацію населення як джерела іносія державної влади;
функція забезпечення плюралізму діяльності суб'єктівполітичної системи, багатопартійності, яка сприяє виникненню та розвитку нормальних,конституційно врегульованих зв'язків між державою, політичними партіями, іншимисамоврядними організаціями і дає можливість обмежувати боротьбу різних політичнихсил цивілізованими рамками співробітництва. Правовий засіб забезпечення цієї функції- чітка урегульованість правових статусів суб'єктів демократії;
функція забезпечення діяльності держави в напрямкунайбільш оптимального служіння суспільству. Вона об'єктивно виникає із взаємодіїгромадянського суспільства й держави і сприяє ефективності демократичної форми правління;
функція виховання у громадян високої правової іполітичної культури, що є важливою умовою ефективності демократичних інститутів,передачі від покоління до покоління цінностей демократії. Важливий напрямок її- формування уявлень про непорушність влади закону, який стоїть над усім і кожним,у той час як ніхто не має права стояти над законом.
Друга група функцій характеризує розвиток державності,розкриває особливості демократії як внутрішньої форми держави. Це так звані власніфункції демократії, до яких належать такі:
установча (засновницька) функція, що виявляєтьсяв певних демократичних процедурах організації органів держави (конкурс, вибори);
функція оптимізації державних рішень, яка виявляєтьсяу впливі норм і принципів демократії на процес розроблення і прийняття політичнихрішень (вивчення громадської думки, проведення різних експертиз тощо);
функція контролю, яка спрямована на забезпеченнядіяльності органів держави у межах їх компетенції. Виборці повинні мати можливістьконтролювати діяльність своїх депутатів, представницькі органи — діяльність органіввиконавчої влади, органи конституційного нагляду — діяльність парламенту, уряду;
охоронна функція, яка виявляється в обов'язку державнихорганів сприяти безпеці кожної людини, охороні і захисту прав і свобод громадян,форм власності, честі і гідності особи. 2. Функції і принципи демократії
Функції демократії — основні напрямки її впливуна суспільні відносини, метою яких є підвищення соціально-політичної активностігромадян в управлінні суспільством і державою.
Оскільки демократія — не статичний, а динамічнийстан суспільства, її функції в різні історичні періоди змінювалися, збагачувалися,поглиблювалися.
Функції демократії можна поділити на дві групи:
що розкривають зв'язок із суспільними відносинами;
що виражають внутрішні функції діяльності держави.
До числа найзагальніших функцій демократії можнавіднести такі.
1. Організаційно-політичну — організація політичноївлади на демократичних засадах. Вона містить у собі підфункцію самоорганізації народу(самоврядування) як джерело державної влади і виражається у наявності організаційнихзв'язків між суб'єктами демократії: органами держави, державними організаціями,громадськими об'єднаннями, трудовими колективами.
2. Регулятивно-компромісну — забезпечення плюралізмудіяльності суб'єктів демократії в цивілізованих рамках співробітництва і компромісу,концентрації і консолідації різних політичних сил навколо інтересів громадянськогосуспільства і держави. Правовим засобом забезпечення даної функції є врегульованістьправових статусів суб'єктів демократії.
3. Суспільно-стимулюючу — забезпечення оптимальногослужіння держави суспільству, стимулювання, урахування і використання громадськоїдумки і активності громадян (консультативних референдумів, наказів, листів, заявтощо) при розробці та прийнятті державних рішень.
4. Установчу — формування органів державної владиі органів місцевого самоврядування демократичним шляхом (конкурс, вибори).
5. Контрольну — забезпечення діяльності органівдержави в межах їх компетенції відповідно до вимог нормативно-правових актів; підконтрольністьі підзвітність усіх ланок державного апарату (наприклад, контроль представницькихорганів за виконавчими органами, звіт останніх перед першими).
6. Охоронну — забезпечення державними органамибезпеки честі і гідності кожної людини, охорони і захисту прав і свобод особи, меншості,форм власності, запобігання правопорушенням і припинення їх [8, 147].
Останні три функції демократії виражають внутрішніфункції держави.
Принципи демократії — незаперечні вихідні вимоги,які ставляться до всіх учасників політичної діяльності, тобто до суб'єктів демократії.
Визнання міжнародною спільнотою основних принципівдемократії пояснюється прагненням зміцнити міжнародну анти-тоталітарну політику.
Основні принципи демократії:
політична свобода — свобода вибору суспільноголаду і форми правління, право народу визначати і змінювати конституційний лад (ст.5Конституції України), забезпечення захисту прав людини. Свобода має первинне призначення- на її основі може виникнути рівність і нерівність, але вона допускає рівноправність[9, 86];
рівноправність громадян — означає рівність усіхперед законом, рівну відповідальність за скоєне правопорушення, право на рівнийзахист перед судом. Дотримання рівноправності гарантується: не може бути привілеївабо обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,статі, етнічного та соціального походження, майнового становища, місця проживання,за мовними або іншими ознаками. Найважливіший аспект рівноправності — рівність праві свобод чоловіка і жінки, що мають однакові можливості для їх реалізації;
виборність органів держави і постійний контактіз ними населення — допускає формування органів влади і місцевого самоврядуванняшляхом народного волевиявлення, забезпечує їх змінюваність, підконтрольність і взаємоконтроль,рівну можливість кожного реалізувати свої виборчі права. У демократичній державіті самі люди не повинні тривалий час безперервно обіймати посади в органах влади:це викликає недовіру громадян, призводить до втрати легітимності цих органів;
поділ влади — означає взаємозалежність і взаємнеобмеження різних гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової, що служить перешкодоюдля перетворення влади на засіб придушення свободи і рівності;
прийняття рішень за волею більшості при обов'язковомудотриманні прав меншості — означає поєднання волі більшості з гарантіями прав особи,яка перебуває в меншості — етнічній, релігійній, політичній; відсутність дискримінації,придушення прав особи, яка не є у більшості при прийнятті рішень;
плюралізм — означає багатоманітність суспільнихявищ, розширює коло політичного вибору, допускає не лише плюралізм думок, але йполітичний плюралізм — множинність партій, суспільних об'єднань тощо с різними програмамита статутами, що діють у рамках конституції. Демократія можлива в тому разі, колив її основі полягає принцип плюралізму, проте не всякий плюралізм є неодмінно демократичним.Лише у сукупності з іншими принципами плюралізм набуває універсального значеннядля сучасної демократії [7, 124].
/>Висновки
Свобода як можливість вибору поведінки являє собоюабсолютне благо. Принцип свободи виходить з того, що не людина існує для держави,а держава для людини. Звідси і відповідні вимоги: кожний орган держави, кожна посадоваособа повинні мати стільки повноважень, скільки необхідно для створення умов реалізаціїлюдини, її захисту і охорони; влада держави, закони, які нею видаються, системаправосуддя — усе має бути гарантією здійснення, охорони і захисту свободи людей;ні законодавча влада, ні інші органи держави не можуть самовільно обмежувати індивідав його невід'ємних правах і свободах; обмеження, які встановлюються в законах, маютьбути обґрунтованими, доцільними, сприяти забезпеченню прав і свобод людей, суспільномублагу.
Принцип рівноправності громадян та їх об'єднань.Цей принцип виявляється в рівності усіх перед законом, в однакових юридичних правахі обов'язках, гарантіях їх здійснення, у рівній відповідальності за вчинене передсудом. Даний принцип відображено у ст. ст.24, 36 Конституції України [7, 84].
Принцип поділу влади. Він логічно випливає з принципівсвободи і рівності й певною мірою сприяє їх реалізації. „Державна влада в Україніздійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову” (ст.6 КонституціїУкраїни). Цей принцип передбачає виконання вимоги такої взаємозалежності і такоговзаємообмеження різних гілок влади, які забезпечували б їх рівновагу, нормальнефункціонування, не давали б можливості перетворювати владу в засіб придушення свободиі рівноправності [7, 47].
Принцип виборності виходить з того, що в демократичномусуспільстві влада має бути в руках народу і здійснюватися з його згоди. Цей принципзабезпечує періодичність зміни органів держави. Дійсно демократичні вибори повиннібути загальними, рівними, періодичними, конкурентними, проводитися на основі багатопартійності.
Список використаної літератури
1. Декларація про державний суверенітет України. ПрийнятаВерховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року // Радянське Поділля. — 19 липня1990.
2. Берджес З. Демократия и насилие // Век 20 и мир. — 2004.
3. Волгин А.И. Демократия хозяйственной жизни. — М.: Знание,2003.
4. Гуггенбергер Б. Теория демократии. // Полис. — 2003.- №4.
5. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократия и ее проблемыв Восточной Европе // Вопросы философии. — 2005.
6. Ковлер Л.И., Смирнов В.В. Демократия и участие в политике.- М.: Наука, 2004.
7. Колесников С. Человеческое измерение демократии //Свободная мысль. — 2003. — №16.
8. Рудич Ф. Через авторитаризм до демократичного суспільства// Віче. — 2004.
9. Трипольский В.О. Тернисті шляхи демократії: справаполітологічного аналізу // Укр. істор. журн. — 2003.
10. Політологія // За ред. О.І. Семківа. — Львів: Світ,2004.