Заняття як форма організації процесу навчання та виховання

Міністерствоосвіти і науки України
Південноукраїнськийдержавний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського
Факультетдошкільного виховання
Кафедрадошкільної педагогіки
«Заняттяяк форма організації процесу навчання та виховання»
Курсова робота студентки 3 к.
Попової Оксани Віталіївни
Спеціальність: Дошкільне виховання
/>
Одеса- 2011

Зміст
Вступ
Розділ I. Заняття як формаорганізації процесу навчання і виховання
1.1 Аналіз психолого-педагогічноїлітератури в дослідженні теми
1.2 Ознаки занять, їх види,структура та зміст
Розділ II. Експериментальнедослідження проблеми формування елементів учбової діяльності у старшихдошкільників
2.1 Формування у дошкільниківздатності вирішувати учбову задачу
2.2 Модельзаняття в старшій групі по розділу «Птахи взимку»
Висновки
Список використаних джерел
 

Вступ
Дошкільнедитинство — досить тривалий час розвитку дитини і неповторний за темпами.Завдання виховання на кожному етапі цього періоду мають свою специфіку. Унемовлячому і ранньому дитинстві важливо формувати якості, які зумовлюютьрозвиток суто людських властивостей і здібностей (потреби у спілкуванні,прямоходінні, діях із предметами та ін.). Завдання виховання значноускладнюється у дошкільному віці, коли формуються якості, що визначаютьподальший розвиток дитини.
Концепціядошкільного виховання в Україні передбачає широкі можливості для створеннядошкільних закладів, які б якнайповніше використовували досягненняетнопедагогіки, світової педагогічної думки відповідно до реалій суспільногобуття, виховних традицій народу.[1]
Вимогисуспільства до вихованості й навченості дошкільника, а також умови, за якихвони можуть бути досягнуті, сформульовані у Базовому компоненті дошкільноїосвіти, який репрезентує ступінь компетентності — комплекс особистісних якостейі властивостей, потреб і здібностей, елементарних теоретичних уявлень, щостановлять систему знань дитини, життєво важливих практичних умінь, якігарантують здатність реалізувати можливості розвитку особистості.
Базовийкомпонент дошкільної освіти окреслює вимоги до її змісту, рівня та обсягу, якіє основою оцінювання освітнього рівня дитини, узгоджують її інтереси й потребисуспільства щодо освіченості. Йдеться про формування певної життєвої позиціїдошкільника, розвиток його елементарної життєвої компетентності.[2]
Загалом, мета ізавдання виховання дитини в сім´ї, дошкільних закладах полягають уформуванні її особистісної культури і компетентності. Конкретизує їх Концепціябезперервної системи національного виховання, яка передбачає: повноцінний івсебічний розвиток дітей на засадах національної культури і духовності зурахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України;забезпечення фізичного і психічного здоров'я дітей, своєчасне виявлення тих,хто потребує корекції здоров'я; здійснення виховного процесу з урахуванням особистіснихякостей, стану здоров'я, природних задатків дитини; розумовий розвиток дітей,розвиток пам'яті, уваги, мислення, уяви, допитливості, захоплень; створеннясприятливих умов для розвитку моральної самооцінки, яка має відображатиставлення дитини до себе як суб'єкта гуманних, доброзичливих взаємин зоточуючими; прилучення дітей до культури, мистецтва, традицій, обрядівукраїнського народу, формування духовності, прищеплення шанобливого ставленнядо культурних надбань, звичаїв, традицій інших народів; своєчасне виявленняранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей;соціалізацію особистості дитини, яка полягає в організації спілкування якособливого виду діяльності, що дає дитині змогу пізнавати дійсність, світлюдських взаємин і саму себе не лише вербально, а й у процесі обміну емоціями йпочуттями.[3]
Закон України«Про дошкільну освіту» зосереджує увагу на таких завданнях дошкільної освіти:збереження і зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини;виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги донародних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностейукраїнського народу, цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення досебе, оточуючих і довкілля; формування особистості дитини, розвиток її творчихздібностей, набуття нею соціального досвіду.[4]
Отже, загальноюметою виховання дітей дошкільного віку є всебічний розвиток дитини, формуваннябазису її особистісної культури. Реалізується вона в єдності складових частинвиховання дітей дошкільного віку.
 

Розділ I. Заняття як форма організаціїпроцесу навчання і виховання
 
1.1Аналіз психолого-педагогічної літератури в дослідженні теми
Загальновизнанимє факт, що провідною формою організації навчання вихованців ДНЗ (дитячийнавчальний заклад) є заняття. Використання занять як основну форму навчаннядітей обґрунтував Я.А. Коменський.
Ян АмосКоменський в педагогічній праці «Велика дидактика» розробив правила організаціїзанять, чіткий розподіл і зміст всіх видів роботи, обґрунтував дидактичніпринципи навчання дітей.[5]
Крім того, вінодним з перших висунув ідею про те, що початок планомірного виховання інавчання лежить в дошкільному віці, розробив зміст навчання дітей дошкільноговіку і виклав їх в педагогічній праці «Материнська школа».[6]
К.Д. Ушинськийпсихологічно обґрунтував і розвинув дидактичні принципи навчання дітей назаняттях, підкреслював, що вже в дошкільному віці необхідно відокремитисерйозне учення від гри не «можна учити дітей граючи, учення — це праця».[7]
Педагог повиненуміти визначати ступінь складності навчальних завдань, дбаючи, щоб навантаженнябуло посильним для дошкільнят. Важливо забезпечити особистісно-орієнтованийстиль керівництва навчальною діяльністю дітей, не допускати зверхності,ігнорування їхніх інтересів, поверхових оцінок зусиль. Усе має бути спрямованимна те, щоб навчання було для них цікавим, особистісно значущим. «Зробитисерйозне заняття для дитини захоплюючим — ось завдання початкового навчання», —стверджував К. Ушинський.[8]А.П. Усова розробила основи навчання дітей дошкільного віку в дитячому саду ісім'ї, розкрила суть навчання в дитячому саду; обґрунтувала положення про дварівні знань, якими можуть опанувати діти. До першого рівня вона віднеслаелементарні знання, яких діти набувають в процесі ігор, життєдіяльності,спостереження і спілкування з навколишніми людьми; до другого, складнішомурівню, віднесла знання і уміння, засвоєння яких можливо тільки в процесіцілеспрямованого навчання. При цьому А.П. Усова виділила три рівні учбовоїдіяльності залежно від пізнавальних мотивів дітей, уміння слухати і керуватисявказівками дорослого, оцінювати зроблене, усвідомлено досягати поставленихцілей. При цьому вона підкреслювала, що першого рівня діти досягають невідразу, а тільки до кінця дошкільного дитинства, під впливом цілеспрямованогоі систематичного навчання.[9]
Е.І. Тихєєвавважала, що будувати процес навчання дітей в дитячому саду слід, спираючись нанаочність в навчанні. Вона стверджувала, що при цьому спеціальна організаціясередовища сприяє розширенню і поглибленню представлень дітей.[10]
Заняття повинніносити розвиваючий характер, забезпечувати максимальну активність ісамостійність процесу пізнання. Дана теза вперше була висунута І. Песталоцци,який створив систему елементарного початкового навчання дітей, орієнтувався на усестороннійрозвиток і формування «розуму, серця, руки», вважав, що необхідно розвивати основніздібності дітей — вважати, вимірювати, говорити. Саме він висловив ідеюрозвиваючого навчання, якої дотримуються сучасні педагоги.[11]
Треба широко використовуватив цілях навчання дидактичні ігри (настольно-друкарські, ігри з предметами(сюжетно-дидактичні і ігри — інсценування), словесні і ігрові прийоми,дидактичний матеріал.[12]
В цьомувідношенні не можна не пригадати тим, хто стояв біля витоків розробки сучаснихдидактичних ігор і матеріалів: М. Монтессорі і Ф. Фребеля. М. Монтессорістворила дидактичний матеріал, побудований за принципом автодидактизму, якийслужив основою для «самовиховання і самонавчання». Стверджувала, що процеснавчання винен і може бути організований в створеному педагогомнаочно-розвиваючому середовищі.[13]
При цьому М.Монтессорі вважала основною формою навчання спеціально організовані заняття уформі індивідуального уроку, який повинен проводитися в просторі даногосередовища і з використанням розроблених нею дидактичних матеріалів.
Ф. Фребельрозробив систему колективного навчання дітей на заняттях в дитячому саду звикористанням спеціального дидактичного матеріалу («дарів Фребеля»), розробивсистему занять і дидактичних ігор по сенсорному вихованню і розвиткупродуктивної діяльності (ліплення, малювання, складання і вирезиваніє з паперу,плетіння, вишивання).[14]
Як вважає Н.А.Короткова, заняття можна проводити у формі спільної партнерської діяльності дорослогоз дітьми, де дотримується принцип добровільного включення в діяльність.Особливо це стосується занять продуктивними видами діяльності: конструюваннямабо ліпленням, малюванням, аплікацією.[15]
Таким чином,узагальнюючи викладені тенденції у вдосконаленні методики і технологіїпроведення занять з дітьми дошкільного віку, можна сказати, що в сучасномудитячому саду достатньо успішно поєднуються традиції і новаторство.
1.2Ознаки занять, їх види, структура та зміст
На перших етапахсвого розвитку дошкільна педагогіка вбачала у заняттях можливість чимосьзайняти дітей: іграшкою, розповіддю, малюванням. Пізніше головним змістомзанять стали дидактичні ігри, вправи з дидактичним матеріалом, самостійнахудожня діяльність та ін. На сучасному етапі утвердився погляд на заняття як наформу впливу вихователя на дітей, виконання передбачених програмою завдань,тобто як на особливу форму організації навчання.
Заняття вдитячому саду і уроки в школі повинні мати не тільки ознаки схожості, але івідмінності. Порівнюючи урок в школі і заняття в ДНЗ, можна виділити наступніознаки схожості:
1. Одна і та жсуть: управління пізнавальною діяльністю дітей, озброєння їх знаннями іуміннями і одночасне усестороннє виховання. Навчання і в школі, і в ДНЗведеться за програмами.
2. Чітка істрога організація: завжди один і той же час, чіткий розклад, обов'язковістьнавчання для кожної дитини, колективна робота педагога зі всіма дітьми надодним і тим же матеріалом. Разом з такою схожістю з шкільним навчанням,дошкільне навчання має свої особливості. У школі йде наочне навчання, учніопановують основами наук, знання даються в строгій науковій логіці. У змістшкільного навчання входить також озброєння учнів досить складними практичнимиуміннями розумової праці: рішення математичних задач, написання творів,диктантів, складання схем, робота з книгою (читання, конспектування,цитування). Зміст навчання в ДНЗ простіший. Навчання ведеться по розділахпрограми. Дітям повідомляються елементарні, доступні їх розумінню знання.Засвоюючи ці розділи навчання, діти готуються до засвоєння учбових предметів вшколі.
Формаорганізації в школі:
а) потривалості: 4 — 6 уроків по 40 хв.
б) по структурі:організаційний момент; перевірка і оцінка домашнього завдання; повідомленнянового матеріалу або фронтальна перевірка знань (контрольна робота);закріплення вивченого; завдання додому.
Формаорганізації в ДНЗ:
а) потривалості: 2 — 3 заняття в день тривалістю від 10 до 35 мин.
б) по структурі:організаційний момент; почало заняття (установки до ходу заняття); хід заняття;оцінка діяльності дітей, підбиття підсумків (кінець заняття).
Немає оцінкизнань 12-бальної системі, оцінка тільки словесна, немає домашніх завдань, немаєконтрольних робіт.
Вживаніметоди і прийоми
У школіпереважають словесні і практичні методи у поєднанні з наочними і ігровими. УДНЗ переважають наочні і ігрові методи у поєднанні із словесними. Відмінності внавчанні в школі і в ДНЗ диктуються віковими особливостями дітей. Цівідмінності необхідно враховувати в роботі. Крім того, при організації навчаннядітей в ДНЗ і проведенні занять педагогам необхідно враховувати наступнівимоги:
Не слідзмішувати процес навчання з грою, оскільки в грі дитина в більшій мірі опановуєспособами спілкування, освоює людські відносини.
Заняття в ДНЗ неповинні проводитися за шкільними технологіями.
Заняття слідпроводити в певній системі, пов'язувати їх з повсякденним життям дітей (знання,одержані на заняттях, використовуються у вільній діяльності). У організаціїпроцесу навчання корисна інтеграція змісту, яка дозволяє зробити процеснавчання осмисленим, цікавим для дітей і сприяє ефективності розвитку. З цієюметою проводяться інтегровані і комплексні заняття.
В даний часшироко використовується наступна класифікація занять з дітьми дошкільного віку.[16]
Дидактичнізавдання: заняття — засвоєння нових знань, умінь; заняття — закріплення ранішепридбаних знань і умінь; заняття — творчого застосування знань і умінь;комплексні заняття, де одночасно вирішується декілька завдань. Зміст знань(розділ навчання): класичні заняття по розділах навчання; інтегровані (що включаютьзміст з декількох розділів навчання).
Класичнізаняття в ДНЗ мають наступні особливості:
Початокзаняття. Припускає організацію дітей:Перемикання уваги дітей на майбутню діяльність, стимуляція інтересу до неї,створення емоційного настрою, точні і чіткі установки на майбутню діяльність(послідовність виконання завдання, передбачувані результати)
Хід(процес) заняття. Самостійна розумова і практичнадіяльність дітей, виконання всіх поставлених учбових завдань. В процесі даноїчастини заняття здійснюється індивідуалізація навчання (мінімальна допомога,ради, нагадування, навідні питання, показ, додаткове пояснення). Педагогстворює умови для того, щоб кожна дитина досягла результату.
Закінченнязаняття. Присвячується підбиттю підсумків іоцінці результатів учбової діяльності. У молодшій групі педагог хвалить застаранність, бажання виконати роботу, активізує позитивні емоції. У середнійгрупі він диференційований підходить до оцінки результатів діяльності дітей. Устаршій і підготовчій до школи групах до оцінки і самооцінки результатівпритягуються діти.
Залежно відрозділу навчання, від цілей заняття методика проведення кожної частини заняттяможе бути різною. Приватні методики дають конкретніші рекомендації попроведенню кожної частини заняття. Після проведення заняття педагог аналізуєйого результативність, освоєння дітьми програмних завдань, проводить рефлексіюдіяльності і намічає перспективу діяльності.
Особливим видомзанять є екскурсії.
Освітні івиховні завдання під час проведення екскурсій вирішуються в єдності. При цьомунеобхідно пам'ятати про краєзнавчий і сезонний принципи, а також принципиповторності, поступовості, наочності.
Структураекскурсії традиційно є наступною:
Підготовчийетап. Педагог визначає об'єм екскурсії,програмний зміст, терміни проведення, педагог оглядає місце проведенняекскурсії, продумує зміст, методи і прийоми проведення. Вирішуютьсяорганізаційні питання (маршрут, супровід). Підготовка дітей до майбутньоїекскурсії полягає в поповненні знань (актуалізація)
Хідекскурсії. Спостереження організовується в певнійпослідовності: цілісне сприйняття об'єкту, а потім аналіз його складових дляпоглибленого пізнання. Спостереження є провідним методом роботи з дітьми наекскурсії, але при цьому велике значення мають різноманітні питання: відорганізуючих увагу, до стимулюючих творче мислення, уяву. В процесі екскурсіїпідтримується розумова активність дитини (діти ставлять питання, читають вірші,відгадують загадки, беруть участь в іграх). В кінці екскурсії підводятьсяпідсумки, що дізналися нового, цікавого.
Післяекскурсійна робота. Одержані знання систематизуються,уточнюються, знаходять своє віддзеркалення в інших видах діяльності (оформленняматеріалів екскурсії, робота з художньою літературою, продуктивна діяльність,організація ігор, узагальнювальні бесіди)
Зміст екскурсійможе бути пов'язаний з природними явищами, культурними об'єктами і діяльністюдорослих. Воно визначається програмою, по якій працює дошкільна установа. Длядітей молодшого дошкільного віку екскурсії проводяться усередині дошкільноїустанови і ділянки, а починаючи з 4 років — за межами дитячого саду. Томудорослому дуже важливо знати безпосереднє оточення дошкільної установи(бібліотеки, музеї, парки).
На екскурсіїзабезпечується первинне яскраве цілісне сприйняття предметів і явищ,прокидається допитливість і пізнавальний інтерес. Для розширення, поглиблення,узагальнення представлень дітей про знайомий об'єкт проводять повторніекскурсії. При цьому програмний матеріал поступово ускладнюється за рахунок розширеннякруга спостережуваних явищ і за рахунок послідовного поглиблення і узагальненнязнань. Наприклад, цілий цикл екскурсій може бути організований у виглядіподорожей по екологічній стежині ДНЗ. В цьому випадку екскурсія як форманавчання часто поєднується з використанням такої нетрадиційної форми навчання,як метод проектів.
Метод проектіввикористовується сьогодні не тільки в процесі проведення занять по екологічномувихованню дітей в ДНЗ. Його використання характеризує пошук вихователями новихформ організації процесу навчання і проведення занять з дітьми в ДНЗ.
Як основна формаорганізації освітнього процесу пропонується реалізація проектів на різні теми.Тема проекту вибирається спільно з дітьми і дорослими, при цьому реалізаціяпроекту припускає не тільки вільний вибір теми, але і роботу дітей за бажаннямв різних центрах активності, участь батьків і отримання певного результату, атакож сумісне обговорення того, що нового діти дізналися, чому навчилися, щозробили своїми руками.
Метод проектівдосить широко застосовується сьогодні в роботі з вихованцями різновікових груп,груп короткочасного перебування дітей в ДНЗ.
Длязаняття як форми навчання характерний цілий ряд ознак:
— на занятті йдеосвоєння дітьми певного об'єму знань, навиків і умінь по тому або іншомурозділу навчання, передбаченому «Програмою виховання»;
— вонипроводяться зі всіма дітьми даної вікової групи, з постійним складом дітей;
— вониорганізовуються і проводяться під керівництвом дорослого, який визначаєзавдання і зміст заняття, підбирає методи і прийоми, організовує і направляєпізнавальну діяльність дітей по освоєнню знань, умінь, навиків.
Заняття єосновною формою навчання. Решта форм використовується для збагачення досвіду іпідготовки дітей до засвоєння викладеного на занятті. Основні відмінності міжуроком і заняттям — в ступені навантаження, структурі, а також методах,використовуваних в ході навчання.
Заняттямвідводиться строго фіксований час в режимі життя дітей. Як правило, це ранковагодина, коли розумова і фізична працездатність дітей найбільш висока. Кількістьзанять зростає поступово, під час переходу дітей від групи до групи. Припоєднанні занять враховується ступінь трудності і характер діяльності дітей накожному з них.
Заняття є формоюпедагогічного впливу, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання,формує у дітей уміння активно засвоювати знання і творчо використовувати їх забезпосередньої участі педагога, що сприяє набуттю досвіду спільної діяльності здорослим і однолітками.
Заняття — формадошкільного навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей увстановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність зурахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. За допомогоюрізноманітних методів і дидактичних засобів педагог забезпечує на заняттіпроцес засвоєння всіма дітьми знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальнихздібностей.
На заняттях здошкільниками не обмежуються лише навчальною роботою. Тому організоване їхнавчання повинно бути позбавлене жорсткого регламентування, передбачати такійого форми: організоване навчання у повсякденному житті; організовані заняттяза вибором дітей (вони самі обирають вид діяльності, матеріал, з якимпрацюватимуть, способи роботи з ним під керівництвом педагога); обов'язковізаняття за планом педагога, який визначає їх мету, зміст, структуру та інше.Такий підхід набуває актуальності у зв'язку з гуманізацією процесу навчання івиховання у дошкільних закладах і зменшенням кількості обов'язкових занять запланом вихователя. На це націлюють програми виховання та навчання дітей удитячих садках, які, на відміну від попередніх, не поділяють навчальнийматеріал на той, що має бути засвоєний лише на заняттях, і той, який дітиповинні опановувати у повсякденному житті. У навчальному процесі дошкільногозакладу використовуються різні види занять. За змістом навчання розрізняютьзаняття: з ознайомлення з навколишнім середовищем; з розвитку мовленнєвогоспілкування; з формування елементарних математичних уявлень; з образотворчоїдіяльності; з фізичної культури; музичні.
За дидактичнимицілями виокремлюють такі види занять:
— заняття іззасвоєння дітьми нових знань. Мають на меті постановку пізнавальних завдань,збагачення, уточнення знань про предмети і явища світу. Ними можуть бутиспостереження за новим об'єктом, читання художніх творів, розповіді вихователята ін.;
— заняття іззакріплення і систематизації досвіду (організованого і стихійного) дітей.Передбачають осмислення сприйнятого і формування найпростіших узагальнень(заняття зі спостереження знайомих об'єктів, бесіди, дидактичні ігри);
— контрольнізаняття. Покликані з'ясувати наявність у дітей знань, уявлень, умінь, навичок,перевірити розвивальний ефект виховання і навчання і на цій підставі окреслитинапрями, зміст і методи подальшої роботи;
— комплекснізаняття. Включають повідомлення дітям нових знань, повторення, закріплення,систематизацію і використання набутих знань, умінь і навичок. Такі заняттянайпоширеніші у дошкільних закладах.
За організацієюдітей заняття поділяють на: фронтальні (з усіма дітьми групи); групові (10—12дошкільнят); індивідуально-групові (4—6 дошкільнят); індивідуальні (1—4дошкільнят).
Зміст занятьвизначає програма виховання і навчання дітей у дошкільних закладах. Кожнезаняття передбачає освітні, розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчальногозмісту залежить від вікових можливостей дітей, рівня їхнього загальногорозвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалу відбувається наоснові набутих знань, навчальний зміст кожного заняття має бути невеликим заобсягом, адже важливо, щоб на одному занятті відбувалося первинне сприйманнянового матеріалу, його осмислення та закріплення, а на наступних — розширеннязнань, умінь, навичок.
Якправило, заняття відбувається за такою структурою:
1)організаційний момент. Метою його є пробудження інтересу дітей до змістузаняття. Охоплює він такі аспекти, як формулювання мети, пояснення шляхів їїдосягнення;
2) основначастина заняття. Педагог послідовно формулює дітям навчальні завдання,організовує самостійну їхню діяльність, спрямовану на вирішення завдань;
3) підведенняпідсумків. Метою його є самостійний аналіз і самоаналіз дітей, з'ясуванняшляхів використання здобутих знань у діяльності після заняття, окресленняможливостей пізнавальної діяльності на наступних заняттях.
Головні вимогидо занять ґрунтуються на загальнодидактичних принципах навчання. Передусім слідчітко визначати навчальні, розвивальні, виховні завдання, методи і прийоми,передбачений програмою зміст заняття. їх вибір залежить від його мети. Особливоважливою є оптимізація виховної роботи на заняттях, на зміст якої впливає вік ірівень розвитку дітей.
У молодшихгрупах активність дошкільників на заняттях, результати їхньої діяльностізабезпечуються методами і засобами, що стимулюють зацікавленість дітей змістомзнань. До участі в занятті їх залучають його емоційною насиченістю, ігровимиситуаціями, сюрпризними моментами. У середній групі дітей приваблює зміст знаньі умінь, у них з'являється інтерес до занять, уявлення про те, що, навчаючись,можна дізнатися багато нового і цікавого. Старші дошкільники здобувають досвідколективної роботи на занятті, усвідомлюють, що від успіху кожного залежитьуспіх групи. Це важливо як для активних, так і для нерішучих дітей, які занеправильної організації навчання можуть стати невстигаючими. Організовуючиколективну пізнавальну діяльність дошкільників на занятті, вихователь повинендбати про те, щоб вони не тільки виявляли себе, а й були доброзичливими,уважними до успіхів і труднощів однолітків.
Приміщення, в якомувідбуваються заняття, має бути чистим, провітреним, добре освітленим,обладнаним меблями відповідно до зросту дітей. Дошкільники повинні навчитисяправильно сидіти під час слухання, виконання різноманітних робіт. Традиційно упершій молодшій групі заняття триває 10—15 хв., у другій молодшій і середнійгрупах — 15—20 хв., у старшій 20—25 хв., у підготовчій — 30—35 хв.
Як стверджувавК. Ушинський, дитина втомлюється не від самої діяльності, а від їїодноманітності, тому потрібно протягом заняття чергувати різні види діяльності.[17]
Однією з умовуспішного навчання дітей дошкільного віку є поєднання навчальної роботи назаняттях і поза ними. Сучасні концепції дошкільного виховання націлюютьпедагогів на необхідність здійснення навчальних завдань не лише на заняттях, ай в різних формах роботи у повсякденному житті: на екскурсіях, прогулянках, підчас різноманітних спостережень, дидактичних ігор, виконання ігрових вправ.Отже, використання різноманітних форм організації навчання дошкільниківзабезпечує ефективне засвоєння знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальнихможливостей дитини.
Змістзаняття. Заняття проводяться по наступнихрозділах навчання:
ознайомлення знавколишнім життям і розвиток мови дітей; розвиток елементарних математичнихуявлень; образотворча діяльність і конструювання;
фізичнакультура; музичне виховання.[18]
Змістконкретного заняття розробляється на основі вимог «Програми виховання» поданому розділу, з урахуванням рівня сформованості учбовий-пізнавальноїдіяльності дітей і освоєнності попередньої програми, а також загальних завданьвиховання і розвитку дітей різних вікових груп.
Програма кожногозаняття передбачає:
— певний об'ємзнань про властивості і якості об'єктів, їх перетворення, зв'язки, про способидій і т. д., їх первинне засвоєння, розширення, закріплення, узагальнення ісистематизацію;
— об'ємпрактичних навиків і умінь при навчанні продуктивним видам діяльності;
— об'єм навиківі умінь, потрібних для учбовий-пізнавальної діяльності, їх первинне формуванняабо вдосконалення, вправа в застосуванні;
— формуваннявідношення дітей до явищ і подій, до знань, які повідомляються і засвоюються наданому занятті, виховання відношення до власної діяльності, встановленнявідносин взаємодії з однолітками.
Об'єм учбовогозмісту на кожному занятті невеликий, він визначається з урахуванням об'ємупам'яті і уваги дітей різних вікових груп, можливостей їх розумовоїпрацездатності.
Заняттяпроводиться зі всіма дітьми фронтально. Це вимагає особливої уваги до йогоорганізації і керівництва діяльністю дітей. Обстановка на кожному конкретномузанятті повинна відповідати характеру майбутньої учбової діяльності дітей.Необхідно використовувати наочні і практичні методи навчання на заняттях,привертати різноманітні наочні матеріали: наочні, образотворчі, графічні. Приорганізації заняття передбачається раціональне розташування матеріалу,визначається послідовність його використання, спосіб подачі і характердіяльності з ним. Внутрішня логіка і структура занять представлені в йогоосновних частинах: початок; хід; закінчення.
Основнідидактичні завдання, які ставляться і вирішуються вихователем на початкузаняття: викликати інтерес до змісту заняття; зібрати увагу дітей; розкритиперед дітьми учбове завдання.
Хід заняттяповинен забезпечити активну участь всіх дітей в рішенні учбових задач, а також поєднаннядіяльності, що протікає при безпосередній участі вихователя, з самостійноюдіяльністю дітей. Керівництво діяльністю дітей на занятті здійснюється різнимиметодами: направленими на організацію первинного сприйняття матеріалу івстановлення зв'язків з вже засвоєним; розширенням знань; направленими наузагальнення, закріплення і застосування знань, навиків і умінь.
При відборіметодів враховується мета і зміст заняття, місце в системі роботи по даномурозділу, вік дітей. Важливо активізувати розумову активність дітей і їхсамостійність. Розумова активність викликається перш за все доступною ним міроютрудності завдань, що висуваються, послідовністю їх постановки, використаннямзавдань елементарно-проблемного характеру, залученням особистого досвіду дітей.
Самостійнадіяльність дітей організовується на заняттях в цілях закріплення знань,відробітку навиків і умінь. Найбільш оптимальні умови при цьому створюються привиконанні завдань на роздаточному матеріалі, а також вправ різного характеру,зокрема творчих.
В кінці заняттяформулюється загальний підсумок пізнавальної діяльності. При цьому виховательпрагне до того, щоб підсумкова думка була сформульована самими дітьми, спонукаєїх до емоційної оцінки заняття. На закінчення дається і оцінка учбової діяльності,умінь групи в цілому і окремих дітей.
 

 
Розділ II. Експериментальне дослідженняпроблеми формування елементів учбової діяльності у старших дошкільників
 
2.1 Формуванняу дошкільників здатності вирішувати учбову задачу
 
Як відомо,найбільшу спонукальну силу до вчення, прояву наполегливості для дітей старшогодошкільного віку мають інтелектуальні завдання. Поява нових пізнавальнихмотивів, відмінних від ігрових, розширює можливості підготовки дітей 5–6 роківдо навчання в школі і засвоєння ними нових знань.
Проблемапсихологічної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школітісно пов'язана із зміною провідного вигляду діяльності в даному віковомуперіоді, а саме з переходом від сюжетно-ролевої гри до учбової діяльності.Згідно періодизації Д.Б. Ельконіна, криза семи років знаменна тим, що дитинавід орієнтації на засвоєння соціальних норм і відносин між людьми звертаєтьсядо засвоєння способів дій з предметами.[19]
Аналіз,проведений в дослідженнях Д.Б. Ельконіна і В.В. Давидова, показав, що учбовадіяльність має специфічну структуру, що включає: учбові завдання; учбові дії;контроль; оцінку. У повсякденному житті дорослі і діти вирішують десяткизавдань. Відмінність учбових завдань від практичних полягає в тому, що основноюметою діяльності дітей є засвоєння загальних способів виділення властивостейпонять або рішення деякого класу конкретно-практичних завдань. Саме зверненнявід результатів діяльності до способів може бути виділене як основнахарактеристика повноцінної учбової діяльності.[20]
Робота дітей вучбових ситуаціях реалізується в учбових діях, за допомогою яких вони засвоюютьзразки загальних способів рішення задач і загальні прийоми визначення умов їхзастосування. Повноцінна діяльність в ситуації учбового завдання припускаєвиконання ще однієї дії – контролю. Дитина повинна співвіднести свої учбові діїі їх результати із заданими зразками, співвіднести якість цих результатів зрівнем і повнотою виконаних учбових дій. З контролем тісно пов'язана оцінка, щофіксує відповідність або невідповідність результатів вимогам учбової ситуації.
Д.Б. Ельконінвідзначав, що центральне місце в структурі учбової діяльності належить учбовомузавданню. Можливість прийняти учбове завдання і здатність вирішити йогонабувають в цьому випадку значення найважливіших критеріїв готовності дитини дошкільного навчання, тому що поняття «цілеспрямоване навчання» і «учбовадіяльність» далеко не ідентичні. Щоб прослідкувати формування здатностівирішувати учбову задачу і виділяти умови, при яких відбувається переорієнтаціяз результатів на спосіб дії, розглянемо, які передумови цього явищазароджуються в грі як провідній діяльності старшого дошкільника.
«Гра впродовждошкільного віку зазнає істотних змін».[21]
Согласно Л.С.Виготському, розвиток гри йде від розгорненої уявної ситуації і прихованихправил до прихованої уявної ситуації і явних правил.[22]
Сюжетно-ролевагра, що припускає розгорнену уявну ситуацію, передує іграм за правилами. Їїможна охарактеризувати «як свого роду школу соціальних відносин, в якійпостійно моделюються і зміцнюються соціальні форми поведінки. Граючи, дітивчаться людській здібності до співпраці».[23]
У ролевій грірозвиваються якості, необхідні для подальшого навчання в школі. Також великезначення для формування передумов учбової діяльності мають гри за правилами.Вони з'являються до кінця дошкільного віку і безпосередньо передують учбовійдіяльності. Ігри за правилами, на відміну від сюжетно-ролевих, припускаютьособливий підготовчий етап оволодіння їх принципом. У них дитина вчитьсясвідомо підкорятися правилам, причому ці правила легко стають для нього внутрішніми,не примусовими. Здатність підкорятися правилам і перехід зовнішніх правил увнутрішні мають величезне значення для створення передумов учбової діяльності.
Слідпідкреслити, що саме в іграх за правилами дитина починає звертати увагу наспосіб досягнення результату, а не тільки на власне результат. Важливість цьогопридбання важко переоцінити, враховуючи той факт, що «центральним моментомформування учбової діяльності дошкільників є переорієнтація свідомості дитини зкінцевого результату, який необхідно одержати в ході того або іншого завдання,на способи виконання цього завдання».[24]
А.Н. Леонтьевпідкреслював, що людська діяльність характеризується цілеспрямованістю іструктурною. Вона складається з наступних основних частин: мети, мотиву, плану,виконавської частини.[25]
Л.А. Венгер напідставі своїх досліджень прийшов до висновку, що в старшому дошкільному віціцілком можна формувати елементарні форми учбової діяльності, використовуючи вцих цілях, раніше всього заняття як одну з найбільш доцільних форм, керованихпедагогом.[26]
Як приклад вдодатку представляємо модель учбового заняття з урахуванням віковихособливостей старших дошкільників, завдань формування елементів учбовоїдіяльності і різностороннього розвитку дітей. Його структура відповідає етапампроцесу пізнання, зміст – одному з розділів програми розумового виховання дітейданого віку, а його складові частини (форма) представлені звичними дітям і коханиминими видами діяльності. У основі заняття лежить певний сюжет, в рамках якогодошкільники самі зможуть визначити мету і завдання своєї діяльності, сплануватиїї, виконати задумане і оцінити хід і результат роботи. Добре підготовленепедагогом заняття не повинне мати різкого контрасту з іншими (умовнонеорганізованими) видами діяльності дітей. Об'єктивно логічним і обгрунтованимдля хлоп'ят стає заняття, на якому ведеться пошук відповіді на питання, щовиникло у них в ході якої-небудь роботи, на прогулянці, продовжується початераніше справа, одержує розвиток, оживає, запрошує прийняти участь в її подіяхпрочитана раніше або нова казка.
Пропонованезаняття по ознайомленню дітей з навколишнім світом є частиною єдиного проекту.На занятті продовжується і підсумовується робота по знайомству із зимуючимиптахами, що проводилася на заняттях по ознайомленню з світом природи, розвиткумови, ручній праці, в ході прогулянок і відвідин музею, читання художньої інауково-популярної літератури, спостереження за птахами і їх регулярногогодування протягом декількох тижнів.
 
2.2Модель заняття в старшій групі по розділу «Птахи взимку»
заняттядошкільний учбова задача
Програмнізавдання
Виховання удітей інтересу і дбайливого відношення до пернатих. Актуалізація, систематизаціяі доповнення знань дітей про зимуючих птахів, допомога у використанні освоєнихраніше знань і умінь для вирішення проблеми персонажа. Виявлення рівнясформованості умінь: зіставляти кількість з числом (в межах 5), складати івирішувати прості арифметичні задачі на складання і віднімання. Залежно відзавдань виховання, навчання, розвитку дітей, планових діагностичних заходівзначною мірою можна варіювати практичний етап заняття. В той же час загальніпринципи його побудови і структура залишаються незмінними.
Устаткування:лялька-снігур, 4 альбомних листа в рамках або малюнки-заготовки для створенняграфічного плану заняття, фломастери; матеріали для проведення практичногоетапу заняття (підбираються відповідно до програмних завдань навчання).
Попередняробота: знайомство дітей з птахами і їхжиттєдіяльністю на заняттях по ознайомленню з навколишнім світом, розвиткумови, в ході прогулянок, при знайомстві з казками і природознавськоюлітературою, прогляданні телепередач. Виготовлення разом з педагогом і (або)батьками годівниць, вибір для них місця, розміщення їх за вікном і на ділянці.
Хідзаняття
I.Мотиваційно-орієнтовний етап
Снігур: Пролітаючимимо вашого вікна, я відмітив на нім годівницю. І прилетів до вас, щобпереконатися, що ви не тільки хочете допомогти птахам, але і знаєте, як цезробити.
Мотивомпошукової, творчої, учбовий-пізнавальної, ігрової діяльності дітей може іповинне стати учбове завдання. В даному випадку питання, звучне з вустперсонажа, є складовою частиною умови учбового завдання. Дітям потрібно уловитисуть завдання і сформулювати мету своєї роботи.
Мета роботидітей на занятті: допомогти Снігурові переконатися, що він може бути спокійнийза своїх пернатих побратимів, зимуючих поряд з людьми.
Дуже важливоставити перед дітьми завдання, проблеми і допомагати їм формулювати свої цілі впоняттях, пов'язаних із співпереживанням, співчуттям, пізнавальним азартом.
Проблема, лежачав основі сюжету заняття, повинна бути «чесною», тобто хлоп'ятаповинні мати об'єктивну можливість її вирішити. Несерйозно виглядають ситуації,коли діти (а точніше педагоги) за 30 мінут «вирішують» проблемиглобального характеру (наприклад, старші дошкільники «рятують»лісових тварин, намалювавши їм будиночки).
Зупинимосядокладніше на проблемі цілеполагання. Чи володіє дитина, прийшовши на заняття,якою-небудь певною метою, пов'язаною з майбутньою учбовою діяльністю? Мабуть,немає, адже до початку заняття йому невідомо, що саме він робитиме. Важливо,щоб у дошкільників була конкретна, самостійно сформульована або запропонованапедагогом, але по-справжньому прийнята ними мета роботи. Мета є основнимкомпонентом діяльності, який визначається як її передбачуваний результат, отже,без визначення мети майбутньої роботи не може мати місця деятельностный підхіддо організації учбового процесу.
Ухвалення абосамостійне формулювання дітьми цілей своєї роботи є їх волевиявленням. З цієїмиті можна вважати знятим елемент нав'язування певних завдань, як неодмінногоатрибуту навчання, оскільки хлоп'ята діятимуть по своїй волі, на перший планвиходить учення. Визначаючи або приймаючи мету, дитина перестає бути виконавцемокремих завдань. Він може осмислено рухатися вперед, відчуваючи своюзначущість, маючи можливість вибрати свій шлях.
II.Пошуковий етап
Вихователь: Що жпотрібно розповісти, показати Снігурові, щоб він був упевнений, що ми зможемопідтримати птахів в голодну і холодну пору року?
Педагогорганізовує бесіду. Пропозиції хлоп'ят підсумовуються, доповнюються персонажемі (або) педагогом з урахуванням програмних завдань. На їх основі складаєтьсяплан роботи. В даному випадку він безпосередньо пов'язаний з питаннями, якіпотрібно освітити. Але часто дітям буває необхідно визначити, якими знаннями,уміннями, матеріалами вони володіють для вирішення поставленого завдання, що їмнеобхідно з'ясувати, чому навчитися, яку роботу виконати, що для цього будепотрібно.
На пошуковомуетапі завдання і фронт робіт можуть бути розподілені для окремих дітей абогрупи відповідно до їх інтересів, можливостей, пріоритетів їх розвитку, а такожзавдань коректувальної роботи.
Варіантплану:
Чи всіх птахів,зимуючих в наших краях, ми знаємо?
Чи знаємо ми,чим вони харчуються і як їх правильно годувати?
Чи умієморозрізнити птахів по голосах?
Чи зможемозлічити, скільки птахів прилетіло до нас в гості?
Щоб діти моглисамостійно користуватися планом, він повинен бути наочним. Якщо кожне з питаньсхематично замальовується на приготованих наперед альбомних листах, виникаєграфічний план дій. (Додаток 1).
Малювати можутьдіти або педагог, але обов'язково при узгодженні символів з хлоп'ятами.Наявність плану дозволяє замінити традиційне «Давайте виконаємо такезавдання» на питання: «Що нам ще потрібно зробити, щоб допомогти Снігурові(для вирішення нашого завдання)?». Наочний план допомагає зберегти всвідомості дітей задумане, пам'ятати мету всієї роботи і розуміти призначенняокремих дій, сприяє відновленню дітьми ходу заняття і його осмисленню припідбитті підсумків.
III.Практичний етап
Згідно плануразом з дітьми вибираються форми роботи. Снігур також може давати хлоп'ятамзавдання, ради, пропонувати прийняти участь в іграх. Діти приступають дореалізації наміченої мети. Педагог же вирішує задачі освоєння дітьмиприродознавського змісту, різностороннього розвитку вихованців.
Приведемоприклад трансформації практичного етапу заняття, різних варіантів реалізаціїодного і того ж плану залежно від завдань, що висуваються вихователем. Важливо,щоб цей шлях був захоплюючим, таким, що по-справжньому розвиває, щоб в йоговиборі якомога активніше брали участь діти.
Розглянемоваріанти організації діяльності дошкільників на занятті і їх можливийрозвиваючий ефект:
Дітямпропонується назвати птахів, зображених на картках, розповісти, чим вонихарчуються (ретрансляція знань). Для їх систематизації можна запропонуватихлоп'ятам певний план розповіді. Дітям пропонується розсортувати картки іззображеннями птахів. Залежно від рівня сформованості навику класифікаціїхлоп'ята можуть або розподілити картки названим педагогом категоріям, абосамостійно запропонувати різні ознаки їх класифікації. Діти розглядаютькартину, на якій зображені різні зимуючі в наших краях птахи. Всім охочимпропонується вибрати одну з них і придумати про неї загадку. В цьому випадкуйде робота по застосуванню одержаних раніше знань, вибору найважливішихзовнішніх характеристик і особливостей поведінки птаха, активізується словникдитини, використовуються особливі мовні конструкції, схема опису птахів. Дітямпропонується розгадати загадки про зимуючих птахів, використовуючикартину-підказку. При правильній організації роботи з текстом загадок дітямпотрібно виділити істотні ознаки птаха і по їх сукупності знайти відгадку,довести свою думку. По картці із зображенням птаха дитині потрібно розповістипро неї, не використовуючи «заборонених» слів слова, необхідні дляопису. Активізується словник дитини, він прагне підібрати синоніми, найбільшточні характеристики. Багатьом дітям більше подобається такий різновид гри, приякій їх наряджають ким-небудь, але просять заздалегідь закрити очі. Дитина питає:«Хто я? На кого я перетворився?». Його товаришам потрібно відповідатина питання, уникаючи «заборонених» слів. Вихователь говорить Снігурові,що хлоп'ята, напевно, зуміють дізнатися птахів навіть здалеку:
— по ході,польоту, звичкам. (Хлоп'ятам показують картки із зображенням птахів. Кожномупотрібно пригадати характерні рухи і створити загадку-пантоміму про заданогоптаха. Решті дітей потрібно дати відгадку. Якщо всі хлоп'ята повторюватимутьпридумані їх товаришем або педагогом рухи в атмосфері інтересу і радості, вийдевесела физкультминутка). Такий підхід до організації динамічної паузи має рядпереваг: гра проходить в контексті роботи по просуванню до мети, не ламає, непорушує сюжету заняття;
— по силуету.(Дітям пропонуються контурні зображення птахів. Залежно від рівня розвиткузорового сприйняття, уяви всім або деяким хлоп'ятам додатково пропонуютьсявідповідні кольорові зображення. З цією ж метою можна використовувати фрагментизображень птахи, «недомальовані портрети»)
Педагог вимовляєназви зимуючих птахів. Якщо допущена помилка, потрібно встати. Таким чином, наоснові освоєного матеріалу проводиться тренування уваги. Завдання можнаускладнити, запропонувавши дітям по-різному реагувати на назви зимуючих іперелітних, диких і свійських птиць.
Виховательпоказує дітям картки із зображенням зимуючих птахів, потім прибирає їх.Хлоп'ятам потрібно постаратися назвати всіх птахів по пам'яті. Залежно відоб'єму короткочасної зорової пам'яті дітей, гра починається з 2–3 або 4–5карток і продовжується до тих пір, поки хоч би одна дитина бере участь в ній.Педагог може вимовляти назви птахів, поступово збільшуючи число слів в серії.Так проводиться гра на тренування короткочасної слухової пам'яті. Дітямпропонується прослуховувати голоси птахів і дізнатися «співаків».Робота сприяє розвитку слухового сприйняття. Додатково хлоп'ятам можназапропонувати спробувати імітувати «слова» птахів за допомогою звуківнашої мови. Можна також розповісти хлоп'ятам, що у різних народів прийнятопо-різному записувати пташину мову людськими звуками. Прослуховування голосівптахів, звуків лісу може стати основою для релаксації.
Снігур можезапропонувати увазі дітей завдання і завдання на рахунок, які хлоп'ята, залежновід освоєного ними комплексу умінь, можуть виконати усно або шляхом вибору іперекладання потрібної кількості карток із зображеннями різних птахів. Такождіти можуть розфарбувати задану числом кількість птахів певного вигляду. Такимчином, застосування навику зіставлення кількості і числа і уміння дізнаватисяпредмет по силуету буде доповнено підготовкою руки до листа. Багато хлоп'ятлюблять вирішувати задачки «бігом». Снігур розповідає історію, і пойого команді із стільчиків «злітає» потрібна кількість пташокзаданого вигляду. Для гри дітям потрібні картки або шапочки із зображеннямптахів. Перелік прикладів можна продовжувати. Педагог вибере і запропонує дітямтакі форми освоєння (використання освоєного) зміст, який в найбільшій мірівідповідає насущним завданням розвитку дітей. Найважливіше завдання роботи по формуваннюу старших дошкільників передумов учбової діяльності – звернення їх уваги на хідсамої діяльності, розвиток здатності, потреби, звички планувати, осмислювати іоцінювати свою діяльність. У зв'язку з цим необхідно доповнювати учбовізавдання організаційними. Попередні завдання націлені на формування умінняпланувати майбутню роботу, виконувати дії на основі самостійного мовногопланування, не відступати від наміченого плану, організовувати спільнудіяльність в парі, групі. Можна запропонувати дітям різні комбінації такихпитань:
З чого вартопочати роботу?
Що (швидкістьвиконання, акуратність, точність, відповідність інструкції, краса) здаєтьсятобі найважливішим в цій роботі?
Як ти діятимеш?Розкажи по порядку.
Яким би тобіхотілося бачити результат своєї роботи?
До чого типрагнутимеш?
Що тобі стане внагоді для роботи?
Завданнярефлексій учать дітей осмислювати виконану роботу, бачити її складові, умовиуспіху. Ці питання і завдання формують у хлоп'ят навик самоконтролю,продуктивні підходи до самооцінки:
Як ти задумаввиконати роботу? А як діяв? Чому?
Розкажи попорядку, як ти діяв, що робив для виконання роботи. Ти говорив про те, що дляцієї роботи дуже важлива акуратність. Оціни свою роботу. Порівняй її з роботою,виконаною тобою раніше. Що ти можеш сказати?
Чим вонивідрізняються? Чому?
Кому б тобіхотілося розповісти про свої успіхи?
Що (яка якість,риса твоєї вдачі) допомогло тобі справитися з роботою?
Як ти думаєш,чому сьогодні вийшло краще (гірше)?
Що у тебе вийшлокраще всього?
Що було в ційроботі найважчим, цікавішим, веселішим, приємнішим, загадковішим?
Які знання іуміння стали в нагоді тобі для того, щоб справитися із завданням?
Що ти дізнавсянового? Чому навчився?
Природно, щодалеко не кожне завдання повинне супроводжуватися подібними надбудовами, алезвернення до попередніх і рефлексіям завдань повинне бути систематичним. Такимчином, дитині пропонується осмислити і оцінити не тільки результат, але і хідсвоєї діяльності, уловити момент власного розвитку в процесі учення і побачитийого шляхи. Дітям надається можливість концентруватися на відчутті радості віддовершених відкриттів, своїх досягнень, нових придбань, відчутті власноїзначущості, ваговитості свого внеску в загальну справу. У даному варіантіоцінка перестає бути чиїмсь свавіллям, сукупним віддзеркаленням випадковихобставин, чимось зовнішнім по відношенню до діяльності, відчуттів іпредставлень дітей про результати своєї роботи. Тут оцінка – спосібзафіксувати, осмислити сьогоднішній результат, виявити проблемні області, причининевдач і знайти шлях до успіху. Відзначимо, що наявність системи самооцінки –необхідна складова особово орієнтованого, такого, що розвиває навчання,формування основ учбової діяльності. Якщо дитина сама ставить перед собоюзавдання, відчуває потреба в ученні, то і відстежувати хід цього процесу вінвинен сам.
IV.Оцінний етап
Крім оцінкироботи над окремими завданнями, важливо пропонувати хлоп'ятам відновлювати весьхід рішення учбової задачі. У цьому можуть допомогти графічний план заняття,наочні результати діяльності, питання персонажа і вихователя.
Вихователь: Якви думаєте, хлоп'ята, чи переконався Снігур в тому, що ми зможемо підтриматийого пернатих друзів, зимуючих поряд з нами? Що ж його переконало? Як видумаєте, що він тепер відчуває?
Вислухавшивідповіді дітей, педагог пропонує хлоп'ятам поводитися з подібним питанням до Снігура.
Снігур: Я дужерадий, що зустрів справжніх знавців птахів, готових про них поклопотатися.
Я подумав,хлоп'ята, що ви любите птахів тому, що вони, як і ви, життєрадісні, веселі,дбайливі.
Прояв персонажемвідчуття радості, подяки дітям спонукає присутніх на занятті дітей зробити щосьприємне один одному.
Варіантиподальшої роботи:
Під часпрогулянки Снігур може розповісти хлоп'ятам що-небудь цікаве, навчити чомусь. Кращомузасвоєнню учбового матеріалу, його об'ємнішому баченню і цілісному сприйняттюсприяє підкріплення ігрових і учбових дій по його освоєнню і застосуваннюрізними видами творчої діяльності. Відповідні завдання можуть стати частиноюпізнавального заняття або основою заняття, що йде услід за ним, поконструюванню, изодеятельности, ручній праці. У нашому прикладі хлоп'ята можутьвиконати подарунки Снігурові, його друзям, використовуючи техніку, освоєнняякої передбачене календарно-тематичним планом.
Снігурпрощається з дітьми, але спілкування дітей з природою продовжується. Вонизастосовуватимуть свої знання з практики: під час прогулянок наповнюватигодівниці, спостерігати за птахами, що прилітають до них. Можна запропонуватидітям розповісти, які почуття вони переживають, коли годують птахів, чи приємноїм проявляти турботу про своїх пернатих друзів.
Можна порадитивідвідати молодших дошкільників, познайомити їх із зимуючими птахами,розповісти народні, літературні і придумані ними самостійно загадки і вірші,навчити залицятися за птахами, показати невелике уявлення, розповісти про те,як вони самі допомагають птахам, допомогти розвісити годівниці. Старшідошкільники охоче навчають малюків, а вони, у свою чергу, чудово сприймають від5–6-річних хлоп'ят нову інформацію. Таким чином, різносторонній розвитокзабезпечується не тільки використанням розвиваючих видів діяльності напрактичному етапі, але і видозміною кожного етапу заняття. Педагог повинензабезпечити розвиваючу дію навчання за рахунок поступового збільшення часткисамостійності дітей в кожному виді діяльності. Наприклад, на початковому етапінавчання педагог ставить проблему у формі, найбільш зрозумілій і легкосприйманій дітьми. Потім увазі хлоп'ят пред'являється ситуація або новийучбовий матеріал, усередині якого прихована якась проблема, суперечність. Дітямпотрібно визначити суть проблеми разом з вихователем, а потім вони вчатьсяробити це самостійно.
Подібний рухповинен бути організований педагогом при постановці цілей роботи, виділенніпоказників її якості, складанні плану, розподілі обов'язків, формулюваннівисновків, осмисленні результатів. Діагностика ефективностіособово-орієнтованого розвиваючого навчання побудована саме на визначенніступеня самостійності, що демонструється дітьми при рішенні учбових задач.Графічний план робить наочнішою сюжетну єдність заняття, допомагає дітяморієнтуватися, дотримуватися вибраного шляху. Для складання плану хлоп'ятамнеобхідно визначити, що вони знають і що належить дізнатися, чому навчитися.Практичний етап, з одного боку, відповідає запропонованому дітьми плану, зіншої – учбово-виховним програмним завданням. Підсумки підводяться зурахуванням поставленої дітьми мети і складеного ними плану. Постійний рухвідповідно до даної схеми сприяє підсвідомому освоєнню дітьми послідовностідій, необхідних для вирішення учбового завдання, вирішення проблеми. При такійорганізації учення не вимагається додаткових мотивів, зовнішніх по відношеннюдо процесу пізнання. Пусковим механізмом діяльності стає саме учбове завдання.
 

Висновки
 
Радикальнаперебудова національної системи освіти потребує формування фахівців новоїгенерації. Розпочинати вирішувати це завдання необхідно ще з дошкільної ланки,привчаючи дітей до виявлення активності, самостійності, творчого підходу дорозв’язання різноманітних завдань. Наукові дослідження (Ш. Амонашвілі, Л. Буркової,О. Брежнєвої, Д. Годовікової, Н. Дметерко, З. Друзь, С. Ладивір М. Лісіної, Г. Люблінської,О. Матюшкіна, Г. Сироти) свідчать про те, що стимулювання розвитку пізнавальноїактивності дошкільників можливе і для цього виділено низку шляхів.
Згідно ізсучасними концепціями дошкільного виховання прищеплення знань, умінь і навичокслід спрямовувати на виховання у дітей уміння самостійно пізнавати світ. Уцьому контексті окреслюється мета розумового виховання дошкільників —формування всебічно розвиненої дитини, її розумової активності, самостійності,творчих здібностей.
Досягненню метипідпорядкований зміст розумового виховання дошкільників — формування у дітейпевного обсягу знань про навколишні предмети і явища (суспільне життя, працюдорослих, живу і неживу природу тощо), способів мислительної діяльності (умінняспостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати).
Головне завданнявиховання — це вироблення характеру. Людину ми найбільш цінуємо не за їїзнання, а за її характер, — він найбільше важить в відносинах людей між собою.
Проблемаформування в дитини з перших років його життя таких взаємовідносин з оточуючимилюдьми, які походили б з моральних принципів гуманізму – актуальна сьогодні якв теорії, так і на практиці виховання підростаючого покоління. У нашомусуспільстві ці відносини характеризуються дружним співробітництвом,взаємоповагою, піклуванням людей один про одного, взаємодопомогою. Дослідженняпоказують, що між дітьми дошкільного віку існують доволі складні відносини.Задовго до того, як в процесі організованої вихователем сумісної діяльностіскладуться ділові контакти, між дітьми виникають особисті відносини, щобазуються на почуттях симпатії, антипатії тощо, що впливає на становленнядитячого колективу, взаємовідносин в ньому, формуванню позитивних якостей міжйого членами, впливає на клімат та настрій дітей. Особисті взаємовідносиниістотно впливають на формування дошкільника. При правильному педагогічномукерівництві цими взаємовідносинами шляхом організації сумісного життя тадіяльності дітей в дошкільному закладі вони стають важливим засобом формуванняколективу та вихованню взаємодопомоги між дітьми. Особисті взаємовідносининайбільш яскраво виявляються в невеликих дитячих об’єднаннях, що будуються восновному на почутті взаємної симпатії, емоційної прив’язаності. В такихоб’єднаннях дошкільники вчаться проявленням чутливості, чуйності, піклуванніпро іншого, допомозі один одному, тобто тут беруть свій початок перші паросткидоброзичливого відношення до оточуючих людей та своїх ровесників.
Нам так бракуєдля відбудування нашої держави, для освіти нашого народу освічених людей, щовиховання дітей набирає особливого значення. В наші часи бути гарним педагогом- це бути апостолом Правди і Науки. Тільки великими зусиллями таких апостолівУкраїна матиме чесних діячів-патріотів, вмілих практичних робітників ісоціальне об'єднану, інтелектуально розвинену народну масу.

Списоквикористаних джерел
 
1. Закон України. Про дошкільнуосвіту: Законвiд 11.07.2001 № 2628-III. //Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2001.- N49.- ст.259.
2. Базовий компонент дошкільноїосвіти в Україні // Дошкільне виховання. – 1999. – №1. – С. 4–5.
3. Бондаренко А. Дидактические игрыв детском саду. М.: «Просвещение», 2002.
4. Выготский Л.С. Собр. соч. в 6 т.Т. 3. — М.: «Педагогика», 1983.
5. Гавриш Н.В. Сучасне заняття вдошкільному закладі [Текст]: Навчально-методичне видання. — Луганськ:«Альма-матер», 2008.
6. Давыдов В.В. Проблемыразвивающего обучения. Опыт теоретического и экспериментального исследования.М.: «Педагогика», 1986.
7. Катуржевская О. Теорияразвивающего обучения в отечественной дидактике второй половины XIX начала XXвека / О. Катуржевская // Научно-методический вузовский сборник«Образование в России: история, опыт, проблемы». – Армавир, 1999.
8. Козлова С.А., Куликова Т.А.Дошкольная педагогика. – М.: «Академия», 2000.
9. Коменский Я.А. Дидактическиепринципы (отрывки из «Великой дидактики»). – М: «Государственноеучебно-педагогическое издательство HAPKOМПPOCA РСФСР», 1940.
10. Коменский Ян Амос. Избранныепедагогические сочинения. Перевод с латинскогоД.Н. Королькова. — М.: «Учпедгиз», 1939.
11. Коментар до Базового компонентадошкільної освіти в Україні: Наук.-метод. посіб. /Наук. ред. О.Л. Кононко. — К.:Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003.
12. Короткова Н.А. Михайленко Н.Я.Игра с правилами в дошкольном возрасте. М.: «Академический Проект», 2002.
13. Кравцова Е.Е. Психологическиепроблемы готовности детей к обучению в школе. — М.: «Педагогика», 1991.
14. Леонтьев А.Н. Ощущения ивосприятия как образы предметного мира. — Сб.: Познавательные процессы. М.,1982.
15. Лордкипанидзе Д.О.,Педагогическое учение К.Д. Ушинского.- М.: «Педагогика», 1954.
16. Мухина В.С. Детская психология.- М., 1985.
17. Песталоцци И.Г., Избранныепедагогические сочинения в 3-х томах, Т.3, М., 1961-1965.
18. Підкурганна Г.О., АртемоваЛ.В., Орланова Н.П. Концепція дошкільного виховання в Україні. — К.: МНО, 1993.
19. Развитие познавательныхспособностей в процессе дошкольного воспитания / Под ред. Л.А. Венгер. — М.:«Педагогіка», 1986.
20. Содержание и методы умственноговоспитания дошкольников / Под ред. Н.Н. Поддьякова. — М.: «Педагогика», 1972.
21. Соловьева Г. Что такое педагогическаясистема Монтессори? // Первое сентября. — 2001.- №1.- с.6.
22. Тихеева Е.И. Развитие речидетей. – М.: «Просвещение», 1981.
23. Усова А.П., Обучение в детскомсаду. – М.: «Просвещение», 1970.
24. Ушинский К.Д. Избранныепедагогические сочинения в двух томах/ Под редакцией А.И. Пискунова, Г.С. Костюка,Д.О. Лордкипанидзе, М. Шабаевой. Т.1. – М.: «Педагогика», 1974.
25. Фребель Ф.Будем жить для своих детей / Сост. и пред. Л.М. Волобуева. — М.: «Карапуз»,2001.
26. Эльконин Д.Б. Психология игры.- М.: «Педагогика», 1978.