Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди
Туренко Наталія Миколаївна
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Внесок громадських організацій, приватних осіб та асоціацій урозвиток дошкільного виховання на Слобожанщині
(друга половина ХІХ – початок ХХ століття)
Харків – 2010
Дисертацієює рукопис.
Роботувиконано в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди,Міністерство освіти і науки України
Науковийкерівник –доктор педагогічних наук, доцент
ДругановаОлена Миколаївна,
Харківськийнаціональний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, професор кафедри історіїпедагогіки та порівняльної педагогіки.
Офіційніопоненти: доктор педагогічних наук, доцент
ШпакВалентина Павлівна,
Полтавськийнаціональний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, завідувач кафедри соціальноїі корекційної педагогіки;
кандидатпедагогічних наук, професор
ЯкушкоНаталія Михайлівна,
Харківськийнаціональний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, декан факультету початковогонавчання.
Захиствідбудеться «14» жовтня 2010 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченоїради К 64.053.06 Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковородиза адресою: вул. Артема, 29, ауд. № 216, м. Харків, 61002.
З дисертацієюможна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університетуімені Г.С. Сковороди за адресою: вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В, м. Харків, 61168.
Авторефератрозісланий «13» вересня 2010 р.
Ученийсекретар
спеціалізованоївченої радиО.В. Попова
Загальнахарактеристика роботи
Актуальністьі доцільність дослідження. На сучасному етапі творення незалежної українськоїдержави з усією гостротою постають не тільки соціально-економічні, але й культурно-освітніта морально-ціннісні проблеми. Серед них надзвичайної актуальності набувають питаннядошкільного виховання як початкової ланки системи освіти, від якої залежить майбутнєдержави, перспективи її подальшого розвитку. Не випадково ці питання відбито в Державнійнаціональній програмі «Освіта» («Україна ХХІ ст.»), Законі України «Про дошкільнуосвіту», Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті.
Водноразреалії сьогодення, кризові явища в економічній та духовній сферах життя негативнопозначилися на практиці виховання молодого покоління. Так, знищення мережі дошкільнихустанов, зменшення обсягів їх державного фінансування, погіршення умов роботи працівниківдошкільної освіти, зниження престижу професії вихователя, що призводить до постійноговідпливу кваліфікованих кадрів в інші сфери діяльності, потребують пошуку шляхівреформування дошкільної освіти на нових наукових засадах.
Розв’язаннюзазначених проблем сприятиме використання творчих ідей і досягнень прогресивноїінтелігенції й громадсько-педагогічних об’єднань минулого за умови їх об’єктивноїоцінки та неупередженого аналізу. У цьому плані особливий інтерес становить періоддругої половини ХІХ – початку ХХ ст., звернення до якого пояснюється тим, що самена цей час припадає інтенсивний пошук прогресивною вітчизняною громадськістю шляхівзапочаткування і розвитку дошкільних установ, розробки оригінальних теоретико-методичнихзасад їх організації та функціонування.
Установлено,що перші дослідження з аналізу внеску громадських організацій, приватних осіб іасоціацій у розвиток дошкільного виховання в Україні з’явилися ще наприкінці ХІХ– на початку ХХ ст. (А. Арнольді, Н. Лубенець, С. Русова, П. Каптерев та інші).Проте вони були обмежені переважно матеріалами діяльності петербурзьких та київськихгромадсько-педагогічних об’єднань.
За радянськихчасів внесок громадсько-приватної ініціативи в розвиток дошкільного виховання якважливого складника української культури та освіти майже не враховувався. Історіядіяльності дитячих садків, ясел, притулків та інших типів закладів виховання дітейдошкільного віку, ініціаторами яких виступали приватні особи, асоціації, земськіустанови, замовчувалася; спотворювалися дані й щодо благодійної участі приватнихосіб і громадських організацій у розбудові основ дошкільної педагогіки (В. Чередниченко,І. Чувашев та інші).
Нове осмисленняучасті прогресивної інтелігенції в розбудові системи дошкільної освіти в дореволюційнічаси відбулося на початку 90-х рр. ХХ ст. Саме в цей час з’являються праці Л. Вовк,С. Золотухіної, Н. Побірченко, О. Попової, О. Сухомлинської, М. Стельмаховича, Н.Якушко та інших, у яких певною мірою відбито різні напрями діяльності видатних вітчизнянихпедагогів, громадських організацій і педагогічних об’єднань, котрі займалися проблемамивиховання дітей у цілому й дошкільного віку зокрема, оглядово висвітлено історіюприватних та народних дитячих садків, ясел, притулків; наведено дані про пожертвуванняприватними особами коштів на їх заснування та діяльність.
Протягомостанніх десяти років провідну роль у вивченні розвитку громадської та приватноїініціативи в освіті України в різні історичні часи, зокрема і в межах визначеногонами хронологічного періоду, відіграють дослідження В. Корнієнко, С. Поляруша, О.Друганової, А. Нарадька та інших. Окремі аспекти діяльності вітчизняних закладівдошкільного виховання відображено в дисертаціях сучасних дослідників, присвяченихісторії становлення й розвитку професійної підготовки педагогічних кадрів в Українів цілому (Н. Дем’яненко, Є. Сарапулова та інші) та дошкільної педагогічної освітизокрема (Т. Слободянюк, Т. Танько, І. Улюкаєва).
Особливуцінність у контексті нашого дослідження становлять дисертації С. Попиченко (відтвореноісторію становлення й розвитку дошкільного виховання в Україні наприкінці ХІХ –на початку ХХ ст.); Г. Рего (досліджено витоки, особливості становлення та етапирозвитку теорії і практики суспільного дошкільного виховання в Закарпатті у період1836 – 1918 рр.); З. Нагачевської (висвітлено основні тенденції генезису теоріїі практики дошкільного виховання від часу зародження інституцій опіки маленькихдітей до перетворення дошкільних закладів у важливий чинник національно-культурногожиття Східної Галичини).
Узагальненнярезультатів наукових пошуків вітчизняних дослідників дало можливість розглянутиорганізаційну, матеріальну й діяльнісну участь приватних осіб і асоціацій різнихтипів і рівнів, а також виборних громадських організацій (органів місцевого самоврядування,церковних приходів тощо) як громадсько-приватну ініціативу, спрямовану нарозвиток дошкільного виховання в межах другої половини – початку ХХ ст.
Актуальністьдослідження підсилюється виявленими суперечностями, що об’єктивно мають місце втеорії і практиці дошкільної освіти, а саме:
• між підвищенням вимог до дошкільної ланкиосвіти в загальнонаціональному культурно-освітньому процесі та відсутністю цілісноїконцепції розвитку досліджуваного соціально-педагогічного феномена;
• міжзміною в суспільстві парадигми дошкільного виховання і необхідністю розробки новихнаукових теорій, основою яких повинні стати кращі надбання вітчизняної науково-педагогічноїгромадськості минулих століть.
Отже,актуальність, теоретична і практична значущість проблеми, її недостатня науковарозробленість, а також необхідність розв’язання виявлених суперечностей зумовиливибір теми «Внесок громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвитокдошкільного виховання на Слобожанщині (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)».
Зв’язокроботи з науковими програмами, планами, темами.Дисертація виконанавідповідно до плану науково-дослідної роботи кафедр загальної педагогіки та педагогікивищої школи, історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національногопедагогічного університету імені Г.C. Сковороди як складник дослідження «Підвищенняефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальнихзакладах» (РК № 1-20 0199 004104).
Тема затвердженавченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди(протокол № 2 від 28.02.2006 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових дослідженьу галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 9 від 28.11.2006 р.).
Метадослідження – на основі здійснення ретроспективного системного аналізу розвиткуобраного історико-педагогічного феномена науково обґрунтувати здобутки громадськихорганізацій, приватних осіб та асоціацій, котрі значно вплинули на розвиток дошкільноговиховання на Слобожанщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., використанняяких сприятиме активізації участі сучасної педагогічної громадськості у вирішенніскладних проблем дошкільної освіти, збільшенню кількості громадсько-педагогічнихоб’єднань, дошкільних закладів та установ недержавної форми власності, розробцій удосконаленню теоретичних основ їх функціонування.
Відповіднодо мети поставлено такі завдання дослідження:
1. Дослідитиступінь наукової розробки проблеми.
2. Визначитивнесок вітчизняної педагогічної інтелігенції другої половини ХІХ – початку ХХ ст.у розробку теоретичних засад дошкільного виховання.
3. Науковообґрунтувати етапи внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціацій урозвиток дошкільного виховання в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. та схарактеризуватиїх особливості.
4. Узагальнитидосвід діяльності громадських організацій, приватних осіб та асоціацій СлобідськоїУкраїни щодо їх внеску в розвиток дошкільного виховання в регіоні в другій половиніХІХ – на початку ХХ століття, систематизувати її провідні напрями та форми.
5. Окреслитинапрями творчого використання позитивного історико-педагогічного досвіду вихованнядітей дошкільного віку з огляду на вирішення сучасних проблем реформування дошкільноїосвіти.
Об’єктдослідження – розвиток дошкільного виховання в Україні в другій половині ХІХ –на початку ХХ ст.
Предметдослідження – теоретичні ідеї й практичні здобутки громадських організацій, приватнихосіб та асоціацій щодо розвитку дошкільного виховання на Слобожанщині в другій половиніХІХ – на початку ХХ ст.
Теоретико-методологічнаоснова дослідження ґрунтується на положеннях наукової теорії пізнання провзаємозалежність і взаємовплив процесів об’єктивної дійсності, єдність теорії іпрактики, що дає цілісне уявлення про сутність найбільш загальних освітньо-виховнихпроблем; положеннях та висновках про особливості стану освіти й педагогічної думкиУкраїни в досліджуваний період (К. Ушинський, М. Пирогов, П. Редкін, М. Демков,С. Русова, С. Сірополко та інші); концепціях розвитку національної освіти (В. Бутенко,В. Вихрущ, Л. Вовк, С. Золотухіна, В. Лозова, Н. Побірченко, О. Попова, І. Прокопенко,О. Сухомлинська, А. Троцко, В. Шпак, Н. Якушко та інші); концептуальних положенняхрозбудови дошкільництва в умовах відродження української державності (Л. Артемова,А. Богуш, Н. Гавриш, В. Кузь, М. Стельмахович, Т. Танько).
Нормативнуоснову дослідження склали документи: Державна національна програма «Освіта» (УкраїнаХХІ ст.), Національна доктрина розвитку освіти, Національна програма виховання дітейта учнівської молоді в Україні, програма «Діти України», Закони «Про освіту», «Продошкільну освіту», «Базовий компонент дошкільної освіти в Україні» тощо. Науковийпошук здійснювався на принципах об’єктивності, історизму, єдності теорії і практики,системності та науковості.
На різнихетапах наукового пошуку використано комплекс методів дослідження, адекватнихфеномену, що вивчається, а саме: конкретно-пошукові – аналіз, синтез, класифікаціяархівних документів та історико-педагогічних джерел з проблеми внеску громадсько-приватноїініціативи у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині з метою вивчення процесурозвитку обраного історико-педагогічного явища; хронологічні та конструктивно-генетичні,які дали можливість простежити процес розвитку дошкільного виховання в межах зазначеногоісторичного періоду в динаміці, часовому просторі й послідовності, розподілити йогона етапи; порівняльно-зіставний, що дозволив порівнювати й зіставляти соціально-педагогічніявища, події, відомості, факти і погляди щодо внеску громадських організацій, приватнихосіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині в другій половиніХІХ – на початку ХХ ст.
Джерельнабаза дослідження. Фактологічний матеріал дисертації становлять:
• документий матеріали Державного архіву Харківської області (фф.: № 3 – КанцеляріяХарківського губернатора міста Харкова; № 200 – Харківське товариство поширенняв народі грамотності; № 266 – Дирекція народних училищ Харківської губернії; № 45– Харківська міська управа; № 29 – Матеріали про затвердження статутів добровільнихтовариств і спілок по Харківській губернії), які вміщують листування між ініціаторамий урядовцями щодо отримання дозволу на відкриття дитячих садків, ясел, притулківта інших типів закладів виховання дітей дошкільного віку; статути й звіти благодійнихорганізацій та асоціацій педагогічного спрямування, що займалися вихованням дітейрізного віку в цілому й дошкільного зокрема; плани й програми різноманітних курсівта установ, у переліку завдань яких були питання підготовки та вдосконалення майстерностівихователів дошкільнят; дані щодо проведення благодійних просвітницьких заходів,спрямованих на підтримку установ виховання дітей дошкільного віку тощо. Більшістьархівних документів уперше вводиться до наукового обігу;
• доповідіта резолюції різноманітних з’їздів кінця ХІХ – початку ХХ століття, у переліку завданьяких були й проблеми виховання дітей раннього віку;
• недослідженаабо малодосліджена історико-педагогічна література фондів рідкісних видань Державноїнаукової бібліотеки ім. В. Короленка в м. Харкові, Харківського національного університетуім. В. Каразіна – наукові розвідки вітчизняних науковців, творчий досвід вихователів-практиків,думки громадських діячів другої половини ХІХ – початку ХХ ст. стосовно різних проблемдосліджуваного явища;
• невідоміта маловідомі для широкого наукового загалу публікації періодичних видань дореволюційногоперіоду, на сторінках яких висвітлювалися різні питання теоретичного й прикладногохарактеру з проблем розвитку громадсько-приватної ініціативи у вітчизняній освіті:«Вестник Европы», «Русская школа», «Харьковские губернские ведомости», «Южный край»,«Харьковскийкалендарь», «Журнал Министерства народного просвещения», «Вестник благотворительности»,«Вестник воспитания», «Детский сад», «Дошкольное воспитание». У дослідженні широкозастосовано також історико-педагогічні статті сучасних журналів: «Шлях освіти»,«Рідна школа», «Педагогіка та психологія», «Новий колегіум», «Директор школи, ліцею,гімназії» тощо;
• монографії,дисертації провідних вітчизняних науковців, предметом дослідження яких стали явища,феномени, події і персоналії історико-педагогічного процесу визначеного нами періоду,котрі довгий час замовчувалися або спотворювалися під впливом панівних ідеологій(Л. Вовк, С. Золотухіна, Л. Коваленко, О. Микитюк, Н. Побірченко, О. Попова, О.Сухомлинська, В. Шпак та інші).
Хронологічнімежі дослідження охоплюють період другої половини ХІХ – початкуХХ століття. Нижня межа визначається соціально-політичними (скасування кріпацтва,економічні та соціальні реформи суспільного устрою країни), духовно-освітніми (зародженнягромадсько-педагогічного руху, розвиток педагогічної преси, проникнення у країнуФребелівської системи дошкільного виховання, яка привернула до себе увагу прогресивноїгромадськості того часу тощо) та науково-педагогічними (інтенсифікація розвиткунаук, предметом дослідження яких стала людина, удосконалення теорії і практики роботиз дітьми різного віку) чинниками, що привели до виділення раннього дитинства якокремого періоду життя дитини. У середині ХІХ ст. уперше роки дитинства, дошкільневиховання розглядаються як окремий напрям в освіті, а дошкільництво сприймаєтьсяяк основа подальшого виховання, головне підґрунтя його побудови. Верхня хронологічнамежа обґрунтовується соціально-економічними та політичними зрушеннями, які відбулисяв Україні в 1917 р., що привели до кардинальних змін у суспільно-політичному, економічномута морально-ціннісному устрої держави, до докорінного реформування системи вітчизняноїосвіти. У цей період кардинально змінюються й соціально-політичні та організаційно-педагогічніумови діяльності установ та закладів дошкільного виховання.
Науковаі теоретична значущість дослідження полягає в тому, що в роботі вперше:
• ціліснодосліджено в широких хронологічних межах проблему внеску громадських організацій,приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині в другійполовині ХІХ – на початку ХХ століття;
• науковообґрунтовано етапи внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціацій урозвиток дошкільного виховання у визначених хронологічних межах (50-ті рр. ХІХ ст.– перша половина 80-х рр. ХІХ ст.; друга половина 80-х рр. ХІХ ст. – 1907 р.; 1908р. – 1917 р.);
• узагальненодосвід діяльності громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у контекстірозвитку дошкільного виховання на Слобожанщині у визначених хронологічних межах,систематизовано її провідні напрями (просвітницько-педагогічна діяльність громадськихдіячів, педагогів-практиків, учених регіону у вирішенні складних питань вихованнядітей дошкільного віку, участь у розбудові основ дошкільної педагогічної освітий подальшого зростання професійної майстерності вихователів дошкільнят, видавництводитячої літератури) й визначено основні форми (ініціювання руху за створення і матеріальнезабезпечення притулків, ясел, народних садків, майданчиків і літніх колоній; зверненнядо відповідних інстанцій за дозволом на їх відкриття; самостійне утримання дошкільнихзакладів; участь у вдосконаленні їх діяльності тощо);
• визначенонапрями використання актуальних ідей прогресивної педагогічної інтелігенції й громадсько-педагогічнихоб’єднань минулого, які в сучасних умовах реформування дошкільної освіти потребуютьсвого творчого застосування.
До науковогообігу вперше введено невідомі та маловідомі архівні документи, окремі факти і положення,які розширили уявлення про мету, завдання, зміст, методи діяльності приватних танародних дитячих садків, притулків, ясел та літніх дитячих колоній, напрями розвиткуприватної благодійної діяльності в галузі освіти України.
У роботіуточнено кількість ідати відкриття установ дошкільного вихованняна Слобожанщині.
Подальшогорозвитку набули уявлення про внесок прогресивної вітчизняної інтелігенції другоїполовини ХІХ – початку ХХ ст. у розробку теоретичних засад досліджуваного феномена;форми благодійної діяльності кращих представників тогочасного суспільства, спрямованіна підтримку закладів дошкільного виховання.
Практичнезначення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дослідженніположення та висновки щодо внеску приватних осіб і громадсько-педагогічних об’єднаньу розвиток дошкільного вихованняв другій половині ХIХ – на початку ХХст. дають нові підстави для усвідомлення й аналізу перебігу складних процесів, щовідбуваються в освітньому просторі в сучасних умовах.
Отриманів ході наукового пошуку результати і висновки впроваджено в навчальний процесХарківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка№ 01-117 від 09.02.2010 р.), Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка№ 01-12/38 від 12.02.2010 р.).
Результатидослідження можуть бути використані для визначення організаційних засад діяльностігромадських організацій і приватних асоціацій, які стануть активними учасникамисучасного процесу виховання дітей дошкільного віку, сприятимуть появі нових типівзакладів дошкільного виховання, удосконаленню їх роботи; при укладенні енциклопедичних,довідково-бібліографічних видань, під час написання підручників, навчальних посібників,розробки лекційних курсів, спецкурсів тощо; у процесі організації та визначеннязмісту підготовки сучасних вихователів у педагогічних коледжах, інститутах, університетах,закладах післядипломної освіти, інститутах удосконалення вчителів ІІІ – ІV рівнів акредитації.
Вірогідністьта аргументованість результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуваннямйого вихідних позицій; застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету,меті та завданням роботи, що дозволили дослідити проблему в трьох вимірах – соціокультурному,антропологічному й власне педагогічному; залученням до наукового аналізу широкогокола різноманітних джерел; упровадженням результатів дослідження в навчальний процессучасних педагогічних закладів освіти; апробацією матеріалів дисертації на конференціях.
Апробаціярезультатів дослідження здійснювалась на Міжнародній науково-практичній конференції«Професіоналізм педагога в контексті європейського вибору України» (Ялта, 2009 р.),Всеукраїнській науково-практичній конференції «Освіта й доля нації» (Харків, 2009р., 2010 р.), науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів кафедри історіїпедагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університетуімені Г.С. Сковороди (Харків, 2005-2009 рр.). Основні результати та висновки виконаноїроботи обговорювались і дістали позитивну оцінку на засіданнях кафедри історії педагогікита порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університетуімені Г.С. Сковороди.
Публікації. Результати дисертаціїопубліковано у 9 одноосібних наукових працях, із них 7 статей у провідних науковихфахових виданнях, 2 – тези науково-практичних конференцій.
Структурата обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків дорозділів, загальних висновків, списку використаних джерел (250 найменувань, з них– 41 архівні документи), 7 додатків. Загальний обсяг роботи становить 217 сторінок,з них основного тексту – 167 сторінок.
педагогічнийдошкільний виховання досвід
Основнийзміст дисертації
У вступіобґрунтовано актуальність і доцільність обраної проблеми, визначено її об’єкт, предмет,мету, завдання та методологічні засади, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичнезначення здобутих результатів, окреслено хронологічні межі та схарактеризовано джерельнубазу, відображено форми апробації результатів дослідження.
У першомурозділі «Теоретичні питання розвитку дошкільного виховання на Слобожанщинів другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.» досліджено історіографіюпроблеми, визначено внесок вітчизняних педагогів, громадських діячів, письменників,учених другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у розробку теоретичних засад дошкільноговиховання, науково обґрунтовано етапи та особливості розвитку досліджуваного явища.
На підставівсебічного аналізу значного масиву наукових джерел угруповано такі напрями пошуківосвітянської інтелігенції з обраного історико-педагогічного феномена: роботи вітчизнянихпедагогів, громадських, культурних діячів дореволюційного періоду, предметом дослідженняяких став аналіз різних форм вияву громадсько-приватної ініціативи в освіті в ціломуй виховання дітей дошкільного віку зокрема; історико-педагогічні праці теоретичногота прикладного характеру, видані за радянських часів; монографії, навчальні посібникита дисертації сучасних педагогів-науковців, на сторінках яких аналізуються різніаспекти розвитку дошкільного виховання в Україні в різні історичні періоди, зокремай у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Це дало можливість показати досліджуванеявище цілісно, крізь призму його оцінок представниками різних епох.
Установлено,що досліджуваний нами історико-педагогічний феномен лише побічно висвітлено в дореволюційнихнаукових працях, предметом аналізу яких були різні форми діяльності громадсько-педагогічнихоб’єднань та приватних осіб, спрямовані на вирішення складних освітніх проблем тогочасу: розбудови системи народної освіти; удосконалення основ сімейного виховання;формування системи підготовки вітчизняних педагогічних кадрів тощо (М. Демков, О.Пругавін, В. Чарнолуський, С. Сірополко, С. Рождественський та інші).
Певніаспекти визначення місця і ролі громадських організацій, приватних осіб та асоціаційу розвитку дошкільного виховання в обраних нами регіональних і часових межах знайшлимісце в роботах А. Арнольді, Н. Лубенець, М. Фесенко, С. Русової, П. Каптерева,П. Лесгафта, І. Сікорського, а також на сторінках періодичних видань того часу «ВестникЕвропы», «Русская школа», «Журнал Министерства народного просвещения», «Вестникблаготворительности», «Вестник воспитания», «Детский сад», «Дошкольное воспитание»тощо.
Дослідженнярадянського періоду (А. Готалов-Готліб, В. Чередниченко, І. Чувашев та інші) відзначаютьсяоднобічністю й заідеологізованістю у висвітленні проблеми. Факти внеску громадськихорганізацій, приватних осіб і асоціацій у справу виховання дітей дошкільного віку,їх досягнення здебільшого замовчувалися або подавалися спотворено на догоду політичнійкон’юнктурі.
Історико-педагогічніпраці періоду незалежності України (С. Золотухіна, Н. Побірченко, О. Сухомлинська,О. Попова та інші) відрізняються принципово іншим підходом до досліджуваної проблеми,до визначення принципів періодизації, до висвітлення педагогічних фактів і явищминулого. Їх поява ознаменувала істотний рух уперед у вивченні історії розвитку приватноїта громадської ініціативи у сфері освіти в цілому й дошкільної зокрема. Зазначимо,що дослідники сучасного періоду акцентують увагу переважно на проблемах підготовкипрацівників дошкільного виховання (І. Улюкаєва, Т. Філімонова та інші) та розвиткудошкільного виховання в межах або всієї України, або її Західних регіонів (С. Попиченко,Г. Рего, З. Нагачевська таінші).
Установлено, що розвиток дошкільного виховання в другій половині ХІХ– на початку ХХ ст. відбувався під впливом економічних (масштабні реформування промисловоїгалузі, розвиток капіталістичного виробництва, скупчення в промислових центрах величезнихмас пролетаріату, жорстока експлуатація жіночої праці на підприємствах, умови народного життя, що ускладнювалисяз кожнимроком, зростання бездоглядності й смертності дітей, які масово залишалисябез нагляду) та соціально-педагогічних (реформування у країні системи опіки дітей-сиріті дітей-підкидьків, що на той час існувала в країні, зміна суспільного становищажінок із середніх верств населення, їхнє активне включення у громадське життя тогочасу і, передусім, масове залучення до педагогічної діяльності; проникнення в галузьдошкільного виховання нових західноєвропейських течій; прийняття у 1904 р. та 1906р. постанов, за положеннями яких було децентралізовано систему реєстрації товариств,спілок тощо) чинників.
У дисертаціїдоведено, що керівну роль у розробці теоретичних засад виховання дітей дошкільноговіку в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. відіграла дослідницько-пошукова діяльністьвітчизняних прогресивних педагогів, учених та громадських діячів. Шляхом аналізучисленних праць зарубіжних дослідників з питань виховання дітей, досвіду функціонуваннядошкільних установ та закладів, а також проведення наукових спостережень вітчизнянаосвітянська інтелігенція (О. Духнович, П. Каптерев, М. Пирогов, В. Одоєвський, К.Ушинський та інші) довела, що ранній вік є особливим періодом у формуванні дитини,а правильне виховання на цьому етапі має вирішальне значення для всього її подальшогорозвитку.
Установлено,що предметом обговорення прогресивної вітчизняної інтелігенції досліджуваного періодунасамперед стали проблеми сімейного виховання дітей дошкільного віку. У періодичнихвиданнях того часу, що присвячували свої сторінки педагогічній проблематиці, дедалічастіше лунають думки щодо значення сім’ї у відродженні «духу нації», у формуваннірозвиненої особистості. Узагальнення матеріалів історико-педагогічних джерел даєможливість стверджувати, що в полі зору тогочасної прогресивної громадськості (В. Одоєвський, М.Пирогов, О. Духнович, П. Лесгафт, П. Каптерев, С. Миропольський, І. Франко, ЛесяУкраїнка та інші) стали такі питання родинного виховання дітей дошкільного віку,як обґрунтування ролі сім’ї в розвитку дитини; вплив на неї атмосфери, що пануєв родині; визначення основ сімейної педагогіки, умов її ефективності тощо.
У досліджуванийперіод гострого звучання набула й проблема визначення науково-методичних засад функціонуваннязакладів дошкільного виховання. У творчій спадщині вітчизняної інтелігенції другоїполовини ХІХ – початку ХХ ст. знайшли відбиття питання визначення мети та завданьдошкільних закладів, обґрунтування вимог до їх організації, методів роботи тощо.
Виявлено,що увага просвітителів досліджуваного періоду (А. Арнольді, Ю. Заволзька, В. Одоєвський,К. Ушинський, М. Фесенко) була зосереджена на проблемах організації притулків, виховнихбудинків і ясел, які стали одними з перших типів закладів для виховання дітей дошкільноговіку в другій половині ХІХ століття. Педагогами були визначені й обґрунтовані принципиорганізації цих закладів, зміст і характер спрямувань занять, критерії підбору їхкерівників і вихователів.
У дисертаціїдоведено, що предметом активного обговорення вітчизняної інтелігенції досліджуваногоперіоду стали дитячі садки, які «заслуговували найбільшої уваги з педагогічної точкизору», мали «педагогічну оригінальність» (П. Каптерев). Проведене дослідження засвідчилодинаміку поглядів учених, педагогів, письменників, громадських діячів другої половиниХІХ – початку ХХ ст. (Є. Ковалевський, М. Пирогов, І. Сікорський, Л. Толстой, М.Свентицька, К. Ушинський, Л. Шлегер, Є. Янковська та інші) щодо ролі дитячих садківу становленні особистості, визначення принципів, змісту та методів їх роботи, встановленнявікових меж перебування дитини в закладі тощо, яка була значною мірою обумовленапоширенням у країні ідей західноєвропейської педагогіки – Ф. Фребеля, М. Монтессоріта інших.
До науково-педагогічних досягнень вітчизняної педагогічної громадськостіналежало й обґрунтування теоретичних засад діяльності літніх колоній і майданчиків.Високо оцінюючи їх значення в розвитку дитини, освітянська інтелігенція підкреслювала,що такі установи сприяють зближенню дітей із природою, позитивно впливають на їхнійрозумовий і фізичний розвиток, на «весь склад їхнього душевного життя». На думкупедагогів, лікарів, учених, дитячі майданчики, як необхідний засіб виховання і навчання,повинні були функціонувати цілий рік, бути безкоштовними й загальнодоступними. Приватнійініціативі у цій галузі, вважали педагоги, слід надати повну свободу та підтримкугромадських установ.
З’ясовано,що долю всіх вищеназваних типів закладів виховання дітей дошкільного віку, їх успіхпедагогічна громадськість досліджуваного періоду ставила в залежність від особистостіїх власників і вихователів, їхніх професійних здібностей і підготовки, що такожстало одним із питань, яке широко обговорювалося на сторінках друкованих виданьтого часу. Дитяча садівниця (вихователька), завідувачка-наглядачка садків, притулківі ясел, за переконанням педагогів, повинна любити дітей і свою справу, мати загальнуй спеціальну педагогічну освіту, володіти різносторонніми знаннями, методами таприйомами, уміти встановити порядок в установі та підтримувати його, доглядати замаленькими та зацікавити старших дітей, ретельно спостерігати й вивчати дітей, бутидотепною, уміти добре, ясно й цікаво говорити і розповідати, співати, тобто «…бутирізнобічно освіченою і талановитою особою» (А. Арнольді, П. Каптерев, Н. Лубенець,С. Русова, К. Шлегер та інші). Успіх дошкільних закладів, як наголошували просвітяни,залежить також і від витримки й такту наглядачки в поводженні з дітьми та їхнімибатьками.Назва етапу Характеристика етапу 1 2
І етап (50-ті рр. ХІХ ст. – перша
половина 80-х рр. ХІХ ст.) – етап
підвищеного інтересу вітчизняної освітянської інтелігенції до періоду раннього віку дитини, усвідомлення його значущості у формуванні особистості.
• Узагальнення досвіду організації закладів виховання дітей дошкільного віку в різних зарубіжних країнах, висвітлення здобутих матеріалів на сторінках періодичних видань того часу;
• обговорення вимог щодо змісту та оформлення друкованих періодичних видань для дітей, перекладів книжок та інших видів дитячої літератури;
• доведення значущості організації опіки дітей, які були позбавлені нормальних умов існування й розвитку, обґрунтування мети та принципів побудови дитячих притулків і сирітських будинків (боротьба проти жебрацтва, збереження здоров’я та життя дитини, надання їй у подальшому гідного ремесла). ІІ етап (друга половина 80-х рр. ХІХ ст. – 1907 р.) – етап розробки теоретичних основ виховання дітей дошкільного віку
• Систематизація наукових розвідок, предметом аналізу яких стала дитина, організація та проведення безпосередніх наукових спостережень;
• обґрунтування принципів, змісту, методів та умов виховання дітей у родині та в закладах громадського виховання;
• доведення значущості організації догляду за дітьми нижчих верств тогочасного населення, особливо під час літніх сільськогосподарських робіт;
• узагальнення даних нових методів та методик роботи з дітьми (рухливі ігри, гімнастика тощо) й розробка на їх основі нових типів установ виховання дітей дошкільного віку – народних дитячих садків, літніх колоній і майданчиків тощо, метою яких було б сприяння розвитку дітей, збереження їх здоров’я, зближення їх з природою. ІІІ етап (1908 р. – 1917 р.) – етап удосконалення науково-методичних засад діяльності суспільних закладів дошкільного виховання, доведення значущості громадського виховання у формуванні особистості
• Урізноманітнення напрямів пошуків вітчизняної педагогічної громадськості з різних проблем виховання дитини: 1) поглиблене вивчення вікових особливостей і можливостей дітей дошкільного віку (П. Лесгафт, І. Сікорський, М. Бехтерев та інші); 2) удосконалення теорії і методики фізичного виховання маленьких дітей (П. Лесгафт, В. Гориневський, Л. Чулицька); 3) розробка змісту і методів розумового виховання – методики навчання дітей рідної мови, проведення розповідей і бесід тощо;
• обговорення проблем удосконалення діяльності дошкільних закладів та пропагування їх значущості у формуванні особистості на спеціальних секціях різноманітних з’їздів, що пройшли з ініціативи громадських сил того часу: Всеросійський з’їзд народної освіти, Всеросійський з’їзд у справі сімейного виховання (С.Петербург), з’їзди з організації «розумних розваг» (Харків), у справі опікування над дітьми втікачів і виселенців (у тому числі з Галичини та Буковини) (Москва), земських лікарів (Харків);
• звернення прогресивної вітчизняної громадськості до урядовців із вимогою введення закладів виховання дітей дошкільного віку в державну освітню систему, вдосконалення процедури їх відкриття, урядового фінансування тощо.
Проведений історико-педагогічний аналіз дав можливість у межах досліджуваногоперіоду виділити й обґрунтувати етапи внеску громадських організацій, приватнихосіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині (таблиця 1).Критерієм визначених етапів стала динаміка форм і напрямів вияву громадсько-приватноїініціативи, зміна мети й завдань дошкільного виховання, способів їх досягнення.
Таблиця1.Етапи внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільноговиховання на Слобожанщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ століття
У другомурозділі «Досвід діяльності громадських організацій, приватних осіб та асоціаційу площині розвитку дошкільного виховання на Слобожанщині в другій половині ХІХ –на початку ХХ ст.» узагальнено діяльність громадських організацій, приватнихосіб та асоціацій, яка була спрямована на розвиток дошкільного виховання в регіоніу визначених хронологічних межах, виділено її головні напрями та форми; обґрунтованоможливості використання творчих здобутків прогресивної інтелігенції й громадсько-педагогічнихоб’єднань минулого в реформуванні системи дошкільного виховання в сучасних умовах.
У дисертаціїдоведено, що одним із напрямів громадсько-приватної ініціативи, що була спрямованана розвиток дошкільного виховання в регіоні, стала просвітницько-педагогічна діяльністьпрогресивної слобідської інтелігенції, яка проходила в таких формах: підготовкадоповіді чи реферату з проблем виховання дітей дошкільного віку, їх активне обговоренняна засіданнях різноманітних товариств та секцій з’їздів, що відбулися наприкінціХІХ – на початку ХХ ст.; вироблення рекомендацій щодо використання прогресивнихідей у практиці вітчизняного дошкільництва.
З’ясовано,що кращі культурні, науково-педагогічні та громадські сили регіону об’єднувалисяв науково-педагогічні асоціації (Харківське товариство поширення в народі грамотності,Історико-філологічне товариство Харківського університету, Товариство дитячих лікарівпри Харківському університеті тощо), на засіданнях яких обговорювалися актуальніпитання виховання дітей дошкільного віку. Узагальнення матеріалів діяльності зазначенихтовариств дало можливість виділити напрями педагогічних пошуків слобідської інтелігенції:презентація досвіду діяльності першого на Харківщині народного дитячого садка тавизначення перспектив його подальшого розвитку (А. Мартинова); обговорення програмнавчання й виховання дітей (Б. Краєвський, М. Дашевський); розробка проектів організаціїна Слобожанщині курсів підготовки педагогічних кадрів, проведення наукових спостереженьза дитиною (В. Арнольді, А. Іванівський, Г. Коркушко) тощо.
У дисертаціїдоведено, що важливу роль у розвитку дошкільного виховання на Слобожанщині відігралатакож участь прогресивної інтелігенції краю в роботі з’їздів (З’їзд лікарів і представниківземських установ Харківської губернії (1912 р.) та З’їзд з організації «розумнихрозваг» для населення (1915 р.)), на яких обговорювалися такі питання: пошук засобівщодо зміцнення становища заснованих у регіоні дошкільних установ і закладів та відкриттянових, особливо в сільській місцевості краю, удосконалення їх діяльності та розробканових виховних прийомів і методів; організація підготовки працівників позашкільноїосвіти, акцентування уваги тогочасної громадськості на необхідності покращення умовпраці дитячих виховательок, їхнього становища в суспільстві тощо (К. Гаскевич, О.Галахова, А. Рабинович, Т. Фарафонтова, Є. Янковська та інші).
У процесідослідження виявлено, що одним із напрямів вияву громадсько-приватної ініціативи,спрямованої на розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині, стала активна участьприватних осіб, громадських організацій та асоціацій у відкритті та функціонуваннікороткотермінових і довготривалих курсів, метою яких була підготовка дошкільнихпрацівників, удосконалення їхньої професійної майстерності.
За данимиісторико-педагогічних джерел, однією з перших установ дошкільної педагогічної освітина Харківщині стали Фребелівські курси, що були відкриті в Харкові 1907 р. домашнімивчительками А. Мартиновою та Є. Шацькою. Їх метою була теоретична і практична підготовкаосіб жіночої статі, що бажали присвятити себе справі виховання дітей дошкільноговіку. До переліку предметів, що вивчалися на курсах входили такі дисципліни: психологіядитини, історія первинного виховання дітей, анатомія, фізіологія і гігієна із застосуваннямусіх наукових даних дитячого віку; історія дитячої літератури тощо. Практичні заняттямайбутніх виховательок передбачали відвідування дитячого садка, самостійне проведенняпробних уроків, спостереження за характерами дітей (у різних яслах і притулках),їхнім розвитком тощо.
Проведенийнауковий пошук дає підстави стверджувати, що місцем підвищення професійної майстерностіпрацівників дошкільного виховання на Слобожанщині в межах визначеного нами хронологічногоперіоду стали короткотермінові, а згодом дворічні літні курси, ініціатором проведенняяких стало місцеве земство. Про це свідчать архівні дані щодо відвідувачів курсів.Так, у списку курсистів згадувалися слухачки Фребелівських педагогічних курсів К.Маврова, М. Шенфогель, К. Менькова, Ю. Герасименко, А. Савицька, Ф. Пушкарьова таінші. До переліку предметів, що планувалося читати слухачам, увійшли загальна педагогіка,педагогічна психологія, методика російської мови, методика початкової математики,методика природознавства, методика ручної праці, малювання, ліплення, народна ідитяча література, загальна психологія, психологія дитинства, курс виразного читаннятощо. Для читання лекцій та проведення практичних занять були запрошені знані педагоги-науковці,фахівці з дошкільної педагогіки з Москви, С.-Петербурга, Харкова тощо.
Установлено,що постачальником учительок рукоділля та фахівців з проведення рухливих ігор тагімнастичних вправ для дошкільних закладів і установ регіону стали також місцевіприватні навчальні заклади й асоціації, при яких були організовані відповідні курси– професійне училище А. Ільяшевої-Менчиць, Харківське товариство сприянняфізичному вихованню та захисту дітей тощо.
Аналізархівних матеріалів дає підстави свідчити, що одним із напрямів громадсько-приватноїініціативи була також видавнича діяльність приватних осіб, а саме Шрамченка, Кнорінга,які ініціювали видавництво журналів для дітей у Харкові.
У розділідоведено, що однією з форм вияву громадсько-приватної ініціативи, спрямованої нарозвиток виховання дітей дошкільного віку в регіоні, стало ініціювання руху та безпосередняучасть приватних осіб, органів місцевого самоврядування та громадсько-педагогічнихоб’єднань у заснуванні, організації й діяльності установ і закладів для вихованнядітей дошкільного віку – дитячих притулків, сирітських будинків, ясел, дитячих садків,літніх колоній та майданчиків.
За данимиісторико-педагогічних джерел, одними з перших закладів для виховання дітей дошкільноговіку на Слобожанщині стали дитячі притулки, що діяли в Харкові, Старобільську, Лебедині,Вовчанську, Сумах та інших містах і селищах регіону. Ініціаторами їх відкриття сталидоброчинні асоціації (харківське Благодійне товариство, Товариство боротьби з жебрацтвомдітей), товариства педагогічного спрямування, органи місцевого самоврядування таприватні особи. Метою цих установ передусім стало «вигодовування і виховання» дітей,що залишилися без піклування й засобів існування, попередження старцювання та правопорушень.Головна увага вихователів притулків була звернена на релігійне виховання, розвитокдоброї моральності, ремісничу освіту, яка мала стати запорукою майбутнього добробутувихованців. Наглядачі-вихователі навчали дітей молитов, читання, письма, лічби.До переліку занять входили також хоровий спів, гімнастика, рукодільні й господарськіроботи тощо. Зауважимо, що кількість дітей, котрі влаштовували до притулків залежалавід коштів асоціацій, які у свою чергу складалися із щорічних членських внесків,пожертвувань, субсидій урядових і громадських установ, прибутків, отриманих відпроведених виставок, публічних лекцій, концертів, спектаклів тощо.
З’ясовано,що наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. у Слобідській Україні, з ініціативи громадсько-приватнихкіл (лікарів, священиків, учителів шкіл та інших приватних осіб), для дітей селян,робітників заводів та фабрик були відкриті ясла та ясла-притулки. Такі заклади розміщувалисяпереважно у школах різних відомств, у будинках священиків, на місцях мешкання дільничнихлікарів, і діяли на кошти, надані їх власниками та приватними благодійниками. Метоюцих установ стала боротьба зі смертністю дітей, їх подальше виховання та розвиток,поширення серед дорослих корисних відомостей про правила утримання маленьких дітей,про гігієну, збереження майна від пожеж, особливо в сільській місцевості тощо.
Установлено,що ясла та ясла-притулки в переважній більшості користувалися популярністю середбатьків, які приводили своїх дітей до установ рано-вранці й залишали там на весьдень. Головна увага наглядачів ясел була звернена на здоров’я малечі, чистоту,охайність і здорову їжу, ігри та прогулянки на свіжому повітрі. Вихователі також читали та обговорювализ дітьми малюнки й казки, вели з ними бесіди на морально-етичні теми тощо.
У дисертації доведено, що виникнення та функціонування дитячих садківна Слобожанщині, переважна більшість яких була створена наприкінці ХІХ – на початкуХХ ст., завдячують приватній ініціативі місцевої інтелігенції. Установлено, що дитячісадки О. Дружкової, О. Родіонової, М. Хохлової, А. Кольцової та інші, які були розрахованіна дітей заможних родин, зазвичай відкривалися власниками приватних початкових училищі гімназій, а їх головним завданням була підготовка малечі до систематичного навчання.До переліку предметів, що викладалися в таких закладах входили грамота, початковімолитви, ліплення, плетіння, вирізування, малювання, співи, рухливі ігри, гімнастикатощо.
Метою народних дитячих садків і літніх майданчиків для дітей нижчихпрошарків населення, ініціаторами відкриття яких були як приватні особи (А. Мартинова,Є. Шацька), так і асоціації різних типів та спрямувань (Товариство «Дитячий садок»,Товариство сприяння фізичному вихованню та захисту дітей, Товариство взаємодопомогипрацюючих жінок тощо), було, з одного боку, прагнення розумними заняттями відвернутидітей від шкідливого впливу вулиці, а з іншого – пропагування серед широких верствнаселення міста корисних відомостей про фізичне виховання. З’ясовано, що для дітей,які майже весь день перебували в народному садку або на літньому майданчику, проводилисярухливі ігри на свіжому повітрі. Маленькі відвідувачі також займалися ліпленням з глини, виготовленням найпростіших іграшокі побутових предметів, квітів з паперу, шиттям і вишиванням, плетінням килимків ізклаптиків; співали, танцювали, грали на музичних інструментах, виразно читали, виконувалигімнастичні вправи, доглядали за тваринами. При всякій слушній нагоді з дітьми велисябесіди про предмети і явища навколишньої природи, розмови етичного характеру, влаштовувалисяекскурсії та прогулянки в різноманітні куточки, як-от: на пташник Товариства акліматизації;по мальовничих місцях харківських околиць, подорожі залізницею тощо.
Одним із типів закладів для виховання дітей дошкільного віку на Слобожанщині,ініційованих приватними особами та громадсько-педагогічними об’єднаннями, сталилітні дитячі колонії, які працювали в мальовничих місцях краю – селищі Ракитному,Чугуєво-Бабчанській дачі тощо. Ці установи: 1) надавали можливість найбільш слабкимдітям незаможних батьків побути у здорових сільських умовах і набратися сил, практично ознайомитисяз живою природою, набути навички її спостерігати; 2) стимулювали розвиток у дітяхлюбові до природи й активної турботи про її охорону; 3) ознайомлювали міських дітейіз умовами сільського побуту, з сільськими роботами, а також зі всіма найістотнішимиособливостями краю (із видатними місцевостями і установами, що знаходилися неподаліквід колонії); 4) сприяли формуванню та розвитку в дітей добрих і корисних звичок,самостійності та почуття колективізму, взаємодопомоги, взаємоповаги тощо.
Аналіз «Доповідей» та «Звітів» комітету Товариства поширення внароді грамотності, яке стало одним із головних ініціаторів організації літньогооздоровлення та відпочинку дітей, дає підстави свідчити, що центр ваги колоній бувперенесений на безпосередні особисті спостереження дітей за природою, на екскурсії,прогулянки, маленькі подорожі, догляд за рослинами, складання гербаріїв тощо. Книжковізаняття були зведені до мінімуму. За задумкою педагогів та лікарів, літо повиннобуло ввести дітей у новий для них світ природи, розкрити його і ознайомити з ним,навчити любити природу.
Виявлено, що, незважаючи на певні труднощі (нестачу коштів на навчальнета господарське обладнання, відсутність приміщень, пристосованих до особливостейдитячого віку; брак спеціально підготовленого педагогічного персоналу), прогресивнагромадськість регіону робила все можливе для того, щоб забезпечити охорону життята здоров’я дітей. Тому організацію ясел, народних дитячих садків, літніх колонійта майданчиків слід вважати зразком безкорисливого служіння громадсько-приватноїініціативи інтересам суспільства.
Дослідженнямдоведено, що на розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині значно вплинула йблагодійна діяльність представників прогресивної інтелігенції регіону, здійснюванау формі доброчинних внесків, активної участі в організації та проведенні концертів,спектаклів, виставок, розпродажів тощо. Зібрані кошти та речі йшли на утримуваннядітей дошкільного віку, відкриття й повноцінне функціонування різноманітних закладівдошкільного виховання.
У процесінаукового пошуку визначено напрями використання набутого досвіду в сьогоденній практицідошкільного виховання. Так, вирішенню проблеми стовідсоткового охоплення дітей дошкільноговіку громадською освітою та вихованням сприятиме творче застосування проектів приватнихдошкільних установ, що були презентовані передовою громадськістю досліджуваногоперіоду. Підвищенню ефективності діяльності сучасного дошкільництва допоможуть такожрекомендації педагогів минулого щодо встановлення тісної співпраці батьків та закладівдошкільного виховання. В умовах зниження якості друкованих видань для дітей творчогопідходу потребують і такі питання, як зміст дитячої літератури та вимоги до її оформлення.
Узагальненнярезультатів історико-педагогічного пошуку, аналізу джерельної бази дає підставизробити такі висновки:
1. У дисертаціїздійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми – внесок громадськихорганізацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщинів другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., представленої у вигляді ретроспективногоцілісного аналізу участі громадсько-приватної ініціативи в розвитку виховання дітейдошкільного віку в регіоні у визначених хронологічних межах.
Установлено,що для багатьох історико-педагогічних досліджень феномен внеску громадських організацій,приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині в другійполовині ХІХ – на початку ХХ ст. ще не став предметом наукового вивчення. Знайденіджерела, які умовно можна поділити на три групи, не розкривають головних положеньта особливостей розвитку досліджуваного явища та мають певні недоліки.
2. Визначеноі схарактеризовано внесок вітчизняних педагогів, учених, громадських діячів досліджуваногоперіоду (А. Арнольді, О. Духнович, Н. Лубенець, П. Каптерев, С. Миропольський, М.Пирогов, С. Русова, Леся Українка, К. Ушинський та інші) у розробку теоретичнихзасад дошкільної педагогіки, що полягав у доведенні значення дошкільного періодув розвитку особистості; презентації теоретичних засад сімейного й громадського виховання;обґрунтуванні вимог до батьків, до вихователів, до їхніх моральних якостей, освіти,професійної підготовки тощо.
3. Науковообґрунтовано етапи внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціацій урозвиток дошкільного виховання в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: І етап(50-ті рр. ХІХ ст. – перша половина 80-х рр. ХІХ ст.) – етап підвищеного інтересувітчизняної педагогічної інтелігенції до періоду раннього віку дитини, усвідомленняйого значущості у формуванні особистості.
Характерноюрисою цього етапу стало масове обговорення досвіду організації закладів вихованнядітей дошкільного віку в різних зарубіжних країнах, висвітлення здобутих матеріалівна сторінках періодичних видань того часу та поступове впровадження їх в практикувітчизняного шкільництва. Цей період також позначився виробленням чітких позиційщодо ролі громадських закладів для дітей, які були позбавлені нормальних умов існуванняй розвитку, обґрунтуванням мети та принципів побудови дитячих притулків і сирітськихбудинків (боротьба проти жебрацтва, збереження здоров’я та життя дитини, наданняїй у подальшому гідного ремесла).
ІІ етап (друга половина 80-х рр. ХІХ ст. – 1907 р.) – етап розробкитеоретичних основ виховання дітей дошкільного віку.
Суттєвою особливістю цього етапу стало наукове обґрунтування принципіввиховання дітей молодшого віку, головних засад організації закладів громадськоговиховання, що заклало міцний фундамент системи вітчизняної дошкільної педагогікита зумовило появу нових типів дошкільних закладів (народні дитячі садки, ясла-притулки,літні майданчики, колонії тощо) для дітей нижчих прошарків тогочасного населення.Головним завданням цих установ стало забезпечення охорони життя та здоров’я малечі,сприяння її фізичному та духовному розвитку, вдосконалення основ «первинного виховання»тощо.
ІІІ етап (1908 р. – 1917 р.) – етап удосконалення науково-методичнихзасад діяльності суспільних закладів дошкільного виховання, доведення значущостігромадського виховання у формуванні особистості.
Особливістю цього етапу стала активізація участі широкої громадськостів обговоренні нагальних проблем розвитку дошкільного виховання, що проходило у виглядівиступів на сторінках друкованих періодичних видань, на засіданнях різноманітнихсекцій з’їздів, що відбулися за приватною ініціативою асоціацій педагогічного спрямування.Для цього часу характерним також стало звернення прогресивної вітчизняної громадськостідо урядовців із вимогою введення закладів виховання дітей дошкільного віку в державнуосвітню систему, вдосконалення процедури їх відкриття, урядового фінансування.
4. Узагальнено досвід діяльності громадськихорганізацій, приватних осіб та асоціацій Слобідської України щодо розвитку дошкільноговиховання в регіоні у визначений хронологічний період, систематизовано його напрями(просвітницько-педагогічна діяльність учених, педагогів-практиків, громадських діячів,що була спрямована на вирішення складних питань виховання дітей дошкільного віку,участь у розбудові основ дошкільної педагогічної освіти та подальшого зростанняпрофесійної майстерності вихователів, видавництво дитячої літератури) та визначеноосновні форми (ініціювання руху за створення і матеріальне забезпечення притулків,ясел, народних садків та літніх колоній; звернення до відповідних інстанцій за дозволомпро відкриття приватних дитячих садків та ясел; самостійне утримання дошкільнихзакладів; участь у вдосконаленні їх діяльності тощо).
5. Довагомих теоретичних і практичних здобутків прогресивної інтелігенції СлобідськоїУкраїни, що не втратили своєї актуальності і значущості в наші часи, належать вимогитісної співпраці дошкільних закладів та сім’ї; посилення вимог до змісту й належногооформлення дитячої літератури; проекти організації приватних дошкільних закладівтощо.
Проведене дослідження не претендує на висвітленнявсіх аспектів проблеми. Предметом подальших наукових розробок може стати внесокгромадсько-приватної ініціативи у становлення та розвиток дошкільної педагогікив інших європейських країнах, порівняльний аналіз вітчизняних здобутків із зарубіжними.
Література
І. Статті в науковихфахових виданнях:
1.Чуркіна Н.М. Дитячийсадок Симоновичів як відображення їх педагогічних поглядів / Н.М. Чуркіна // Педагогіката психологія формування творчої особистості. Проблеми і пошуки: зб. наук. праць.– Київ-Запоріжжя, 2003. – Вип. 27. – С. 256–258.
2. Чуркіна Н.М. Стан дошкільноговиховання та початкової освіти в Харківській губернії на початку ХХ століття / Н.М.Чуркіна // Педагогіка та психологія: зб. наук. праць. –Харків, 2004. – Вип. 26.– Ч. ІІ. – С. 117–122.
3. Чуркіна Н.М. Дошкільневиховання в Російській імперії у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття/ Н.М.Чуркіна // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб. наук. праць – Харків,2005. – Вип. 22. – С. 144–149.
4. Туренко Н.М. Дошкільневиховання в європейських країнах у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Н.М.Туренко // Педагогіка та психологія: зб. наук. праць. – Вип. 27., Ч. ІІ. – Харків,2005. – С. 61–68
5. Туренко Н.М. Ясла як закладдля догляду, навчання та виховання дітей у Російській імперії на початку ХХ століття/ Н.М. Туренко // Педагогіка та психологія: зб. наук. праць. – Вип. 31. – Харків,2007. – С. 126–132.
6. Туренко Н.М. Організаціялітніх колоній як осередків виховання дітей дошкільного віку на Слобожанщині напочатку ХХ століття / Н.М. Туренко // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: зб. наук. праць. – Харків, 2009. – Вип. 31. – С. 179–186.
7. Туренко Н.М. Напрями проявугромадсько-приватної ініціативи в розвитку дошкільного виховання на Слобожанщині(друга половина ХІХ – початок ХХ століття) / Н.М. Туренко // Теорія та методиканавчання та виховання: зб. наук. праць. – Харків, 2010. – Вип. 25. – С. 142–150.
ІІ. Тези і матеріаликонференцій:
8. Туренко Н.М. Організаціяясел як осередків дошкільного виховання у вітчизняній педагогічній думці (кінецьХІХ – початок ХХ ст.) / Н.М. Туренко: матеріали Всеукраїнської науково-практичноїконференції [Освіта і доля нації], (Харків, 5-7 жовтня 2009 р.) / Харківський національнийпедагогічний університет імені Г.С. Сковороди. – Х., 2009. – Ч.1. – С. 71–73.
9. Туренко Н.М. Питання родинного виховання дітей дошкільноговіку у творчій спадщині вітчизняної педагогічної громадськості (друга половина ХІХ– початок ХХ століття) / Н.М. Туренко: матеріали міжнародної науково-практичноїконференції [Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України],(Ялта, 22-23 вересня 2009 р.). – Ялта: РВВ КГУ, 2009. – Ч. 5. – С. 146-151.
Анотації
ТуренкоН.М. Внесок громадських організацій, приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільноговиховання на Слобожанщині (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) – Рукопис.
Дисертаціяна здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01– загальна педагогіка та історія педагогіки. – Харківський національний педагогічнийуніверситет імені Г.С. Сковороди. – Харків, 2010.
Дисертаціюприсвячено актуальній історико-педагогічній проблемі внеску громадських організацій,приватних осіб та асоціацій у розвиток дошкільного виховання на Слобожанщині в другійполовині ХІХ – на початку ХХ століття.
На підставіаналізу значного масиву наукових джерел угруповано напрями пошуків освітянськоїінтелігенції з обраного історико-педагогічного феномена; визначено внесок прогресивноїінтелігенції другої половини ХІХ – початку ХХ ст. у розробку теоретичних засад дошкільноговиховання.
Обґрунтованота схарактеризовано етапи внеску громадських організацій, приватних осіб та асоціаційу розвиток дошкільного виховання в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.; узагальненодосвід діяльності громадських організацій, приватних осіб та асоціацій Слобожанщини,яка значно вплинула на розвиток дошкільного виховання у визначених хронологічнихмежах; виділено та проаналізовано його основні форми та напрями. Накреслено перспективитворчого використання прогресивних соціально-педагогічних ідей минулого за сучаснихумов реформування системи дошкільної освіти.
Ключовіслова: приватні особи та асоціації, громадські організації, дошкільне виховання,Слобожанщина, етапи і особливості розвитку, внесок, форми, напрями.
ТуренкоН.М. Вклад общественных организаций,частных лиц и ассоциаций в развитие дошкольного воспитания на Слобожанщине (втораяполовина ХІХ – начало ХХ ст.). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наукпо специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики, Харьковский национальныйпедагогический университет имени Г.С. Сковороды. – Харьков, 2010.
Диссертация посвященаактуальной историко-педагогической проблеме: вклад общественных организаций,частных лиц и ассоциаций в развитие дошкольного воспитания на Слобожанщине во второйполовине ХІХ – в начале ХХ века.
В ходеисследования установлено, что для многих историко-педагогическихисследований феномен вклада общественных организаций, частных лиц и ассоциаций в развитиедошкольного воспитания на Слобожанщине во второй половине ХІХ – в начале ХХ ст.еще не стал предметом научного изучения. Найденные материалы, условно разделённые на три группы, не раскрываютглавных положений и особенностей развития исследуемого явления и имеют определенныенедостатки.
В диссертации изучен и обобщен вклад прогрессивныхобщественных деятелей, педагогов, ученых исследуемого периода (А. Арнольди, О. Духнович, Н. Лубенец,П. Каптерев, С. Миропольский, Н. Пирогов, С. Русова, Леся Украинка, К. Ушинскийи др.) в разработку теоретических основ дошкольной педагогики: в обоснование значениядошкольного периода в развитии личности, теоретических основ семейного и общественноговоспитания, требований к родителям, к воспитателям, к их моральным качествам, образованию,профессиональной подготовке и т.д.
На основе анализа историко-педагогических источниковнаучно обоснованы этапы вкладаобщественных организаций, частных лиц и ассоциаций в развитие дошкольного воспитанияна Слобожанщине во второй половине ХІХ – в начале ХХ ст. Первый этап (50-е гг. ХІХст. – первая половина 80-х гг. ХІХ ст.) – этап повышенного интереса отечественнойпедагогической интеллигенции к периоду раннего детства, осознание его значимостив формировании личности. Характерной чертой этого периода стало массовое обсуждениеопыта организации заведений для воспитания детей дошкольного возраста разных зарубежныхстран, освещение полученных материалов на страницах периодических изданий, постепенноговнедрения полученных результатов в практику отечественной школы.
Второй этап (вторая половина 80-х гг. ХІХ ст. – 1907г.) – этап разработки теоретических основ воспитания детей дошкольного возраста.Особенностью этого периода стало научное обоснование принципов воспитания детеймладшего возраста, главных основ организации заведений общественного воспитания,что способствовало формированию фундамента системы отечественной дошкольной педагогикии обусловило появление новых типов дошкольных заведений (народные детские садики,ясли-приюты, летние площадки, колонии и тому подобное) для детей бедных слоев населения.Главным заданием этих учреждений стало обеспечение охраны жизни и здоровья детей,содействие их физическому и духовному развитию, совершенствование основ «первичноговоспитания» и т.д.
ІІІ этап (1908 г. – 1917 г.) – этап совершенствования научно-методическихоснов деятельности общественных заведений дошкольного воспитания, обоснование значимостиобщественного воспитания в формировании личности. Особенностью этого этапа сталаактивизация участия широкой общественности в обсуждении неотложных проблем развитиядошкольного воспитания в виде выступлений на страницах печатных периодических изданий,на заседаниях разнообразных секций съездов, организованных по частной инициативеассоциаций педагогической направленности. Для этого времени характерным также сталообращение прогрессивной отечественной общественности к чиновникам с требованиемвведения заведений воспитания детей дошкольного возраста в государственную образовательнуюсистему, совершенствование процедуры их открытия, правительственное финансирование.
Обобщен опыт деятельности общественных организаций,частных лиц и ассоциаций Слободской Украины в контексте развития дошкольного воспитанияв регионе во второй половине ХIХ – начале ХХ ст., систематизированы его направления: просветительско-педагогическаядеятельность ученых, педагогов-практиков, общественных деятелей, которая была направленана решение проблем воспитания детей дошкольного возраста, активное участие в построениисистемы дошкольного педагогического образования и последующего роста профессиональногомастерства воспитателей, издательство детской литературы.
В диссертации определены основные формы деятельностиобщественно-частной инициативы, которая в значительной степени повлияла на развитиедошкольного воспитания в регионе. Среди таких форм были наиболее распространены:инициирование движения за создание и материальное обеспечение приютов, яслей, народныхдетских садов и летних колоний; обращение к соответствующим инстанциям за разрешениемна их открытие; организация дошкольных заведений и учреждений; участие в совершенствовании их деятельностии т.д.
Выявлены путитворческого использования прогрессивного отечественного опыта решения проблем воспитаниядетей дошкольного возраста в условиях реформирования современной системы дошкольногообразования.
В научныйоборот введены малоизвестные и неизвестные архивные материалы, исторические факты,связанные с развитием дошкольного воспитания на Слобожанщине во второй половинеХIХ – начале ХХ ст.
Ключевые слова: частные лица и ассоциации,общественные организации, дошкольное воспитание, вклад, этапы и особенности развития,формы, типы, направления.
TurenkoN.M. The contribution of public organizations, private citizens and associationsinto the development of the preschool education in Slobozhanshchina (the end ofХІХ– the beginning of ХХcent.) – Manuscript.
Thedissertation for the degree of Candidate of Pedagogical Science, speciality 13.00.01.– General Pedagogical and History of Pedagogy. – Kharkiv G.S. Skovoroda v NationalPedagogical University. – Kharkiv, 2010.
Thedissertation is dedicated to the urgent problem of the contribution of public organizations,private citizens and associations into the development of the preschool educationin Slobozhanshchina at the end of ХІХ – the beginning of ХХcent.
Onthe basis of the analysis of different sources the directions of research of educationalintelligentsia concerning the phenomenon under consideration have been worked out;the contribution of the advanced intelligentsia (the end of ХІХ – the beginningof ХХcent.) into workingup of the theoretical grounds of preschool education has been evaluated.
Thestages of the contribution of public organizations, private citizens and associationsinto the development of the preschool education at the end of ХІХ – the beginningof ХХcent. have beenworked out; the experience of the activities performed by the private organizations,private citizens and associations has been summarized. It should be mentioned thatthese activities had an important influence upon the development of preschool educationduring the stated period of time; the directions and the forms of the contributionunder consideration have been singled out and analyzed. The perspectives of usingthe advanced pedagogical ideas of the past in a creative way nowadays with the preschooleducation system being reformed have been outlined.
Keywords: private citizens and associations, public organizations, preschooleducation, Slobozhanshchina, periods and peculiarities of the development, contribution,forms, directions,