План
Вступ
Розділ 1. Особливості навчальної діяльності молодшихшколярів
1.1 Спільна навчальна робота молодших школярів якчинник їх розумового та соціального розвитку.
Розділ 2. Врахування індивідуально-типологічних особливостеймолодших школярів у навчально-виховному процесі.
2.1. Темперамент в індивідуальному стилі діяльностімолодшого школяра.
Розділ 3. Розвиток пізнавальних інтересів дітеймолодшого шкільного віку.
Висновки.
Список використаної літератури.
Вступ
Одним з основнихпринципів навчання є індивідуальний підхід до дитини, який включає глибокевивчення особистості дитини, у тому числі особливостей її психічного розвитку.Саме на основі цих знань учитель планує свою подальшу роботу. Особливо важливимє дослідження особливостей психічного розвитку дітей молодшого шкільного віку,бо, орієнтуючись на них, учитель повинен побудувати свою діяльність такимчином, щоб із самого початку навчання не відбити у школярів бажання вчитися.
Аналізпсихолого-педагогічної літератури показує, що питання психології молодшогошколяра досліджувало у своїх працях багато вчених, зокрема, В.Давидов,Б.Ананьєв, Л.Занков, Д.Ельконін. Особистісний підхід до молодших школярівдосліджували М.Волокітіна, Н.Левітів, В.Самохвалова та ін. Захопливо писали промолодших школярів видатні вчені-педагоги Ш.Амонашвілі, В.Сухомлинський та ін.
У школідослідженню особистості дитини, її психічних передумов приділяється дуже багатоуваги, бо вчитель визначає цілі та завдання уроку, підбирає відповіднийдидактичний і наочний матеріал, обирає способи подання знань, виходячи звікових психофізіологічних особливостей кожного учня – його інтересів,темпераменту, особливостей емоційно-вольової сфери та можливостей. Учитель,вивчаючи молодшого школяра, його темперамент, повинен використовуватиспецифічні методи і засоби, за допомогою яких він може вдало впливати надитину, формуючи найкращі якості особистості та сприяючи її всебічномугармонійному розвитку.
З огляду на цеметою даної курсової роботи є дослідження особливостей форм і методів навчаннямолодших школярів з урахуванням психічного розвитку дитини.
Об'єкт дослідження – вікові особливості розвитку школяра.
Предмет дослідження – психолого-педагогічні особливостірозвитку у молодшому шкільному віці.
Мета дослідження полягає у вивченніструктурно-функціональних особливостей розвитку молодшого школяра та розробціпсихолого-педагогічних умов його оптимізації.
Методидослідження:
теоретичнийаналіз проблеми на базі вивчення наукових та методичних джерел;
емпіричні(стандартизовані та проективні психодіагностичні методики, спостереження,твори);
формувальнийпсихолого-педагогічний експеримент;
методи обробки таінтерпретації даних (якісні та кількісні).
Розділ1. Особливості навчальної діяльності молодших школярів
Молодшим шкільнимвіком прийнято вважати вік дітей приблизно від 7 до 10-11 років, що відповідаєрокам їх навчання в початкових класах. Це вік спокійного і рівномірногофізичного розвитку.
Збільшення ростуі ваги, витривалості йдуть досить рівномірно і пропорційно. Кісткова системамолодшого школяра ще знаходиться в стадії формування – окостеніння хребту,грудної клітки, таза, кінцівок ще не довершено, у кістковій системі ще багатохрящової тканини.
Відбуваєтьсяфункціональне удосконалювання мозку – розвивається аналітико-систематичнафункція кори; поступово змінюється співвідношення процесів порушення ігальмування: процес гальмування стає усе більш сильним, хоча як і ранішепереважає процес порушення, і молодші школярі у високому ступені збудливі йімпульсивні.
Прихід до школивносить найважливіші зміни в життя дитини. Різко змінюється весь уклад їїжиття, її соціальний стан у колективі, родині. Основною, ведучою діяльністюстає відтепер навчання, найважливішим обов'язком – обов'язок учитися, здобуватизнання. А навчання – це серйозна праця, що вимагає організованості, дисципліни,вольових зусилль дитини. Школяр включається в новий для нього колектив, у якомувін буде жити, учитися, розвиватися цілих 11 років. [15, 2]
Основноюдіяльністю, його першим і найважливішим обов'язком стає навчання – придбаннянових знань, умінь і навичок, нагромадження систематичних відомостей пронавколишній світ, природу і суспільство.
Зрозуміло, далеконе відразу в молодших школярів формується правильне відношення до навчання.Вони поки не розуміють навіщо потрібно учитися. Але незабаром виявляється, щонавчання – праця, що вимагає вольових зусиль, мобілізації уваги,інтелектуальної активності, самообмежень. Якщо дитина до цього не звикла, то внеї настає розчарування, виникає негативне відношення до навчання. Для того,щоб цього не трапилося вчитель повинен вселяти дитині думку, що навчання – несвято, не гра, а серйозна, напружена робота, однак дуже цікава, тому що вонадозволить довідатися багато нового, цікавого, важливого, потрібного. Важливо,щоб і сама організація навчальної роботи підкріплювала слова вчителя. [2,41-43]
Спочатку учніпочаткової школи добре учаться, керуючись своїми відносинами в родині, інодідитина добре учиться по мотивах взаємин з колективом. Велику роль грає йособистий мотив: бажання одержати гарну оцінку, схвалення вчителів і батьків.
Спочатку в неїформується інтерес до самого процесу навчальної діяльності без усвідомлення їїзначення. Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї навчальноїпраці формується інтерес до змісту навчальної діяльності, до придбання знань.От ця основа і є сприятливим ґрунтом для формування в молодшого школяра мотивівнавчання високого суспільного порядку, зв'язаних зі справді відповідальнимвідношенням до навчальних занять.
Формуванняінтересу до змісту навчальної діяльності, придбанню знань зв'язано зпереживанням школярами почуття задоволення від своїх досягнень. Апідкріплюється це почуття схваленням, заохоченням вчителя, що підкреслює кожен,навіть маленький успіх, найменше просування вперед. Молодші школярі відчуваютьпочуття гордості, особливий підйом сил, коли вчитель хвалить їх.
Великий виховнийвплив вчителя на молодших школярів зв'язаний з тим, що вчитель із самогопочатку перебування дітей у школі стає для них незаперечним авторитетом.Авторитет учителя – найважливіша передумова для навчання і виховання в молодшихкласах.
Для молодшихшколярів навчальна діяльність стає провідною і набуває характернихособливостей. Своєрідність навчальної діяльності полягає в тому, що її зміст восновному складають наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способирозв'язання завдань, а її основна мета та головний результат — засвоєннянаукових знань та відповідних їм умінь. [2, 43]
У структурінавчальної діяльності виділяють такі компоненти, як мета (засвоєнняпевних знань, умінь та навичок), навчальні ситуації (завдання), навчальні діїта операції, контроль і оцінка, мотиви й форми спілкування учнів з учителем таміж собою.
Структуранавчальної діяльності складається поступово. Складнішими стають її цілі,які тепер визначаються змістом шкільного навчання. Оволодіння останнім вимагаєне тільки активності, але й формування в учнів нових дій, найважливішимисеред яких є мислительні та мовні. Вони необхідні для усвідомлення дітей у їїздійсненні. Саме це послуговує важливою умовою розвитку пізнавальної активностідітей, їх інтересу до навчання. [15, 2]
Ознайомлюючиучнів із послідовністю навчальних дій, слід розрізняти предметні та мислительнідії. При цьому важливо домагатися, щоб предметні дії набували мислительних формза належної узагальненості, скороченості («згорнутості») таусвідомленості.
Наприкінцідругого класу учні поступово починають виконувати окремі компоненти навчальноїдіяльності шляхом саморегуляції. Передусім це стосується розуміннязагального способу вирішення завдання та визначення власних можливостей під часрозв'язання тих чи інших конкретно-практичних завдань.
Особливої увагивимагають навчальні дії, спрямовані на виділення й відображення головних,істотних характеристик предмета, що вивчається. Такі дії інтенсивно формуютьсяв другому класі: учням пропонують переказати оповідання своїми словами, скластиплан переказу, коротко записати умову задачі тощо.
Не менш важливимє вміння (хоча на його формування звертають недостатньо уваги) самостійноставити перед собою навчальні цілі перед вирішенням тих чи інших конкретно-практичнихзавдань.
В умінніперетворювати конкретно-практичні завдання в навчально-теоретичні виявляєтьсянайвищий рівень розвитку навчальної діяльності молодших школярів. Учень прагнезнайти загальний спосіб розв'язання серії конкретно-практичних завдань, а ненамагається методом спроб і помилок вирішувати кожну окремо. Формулюється такийспосіб через теоретичний аналіз кількох задач та знаходження спільного в їхумовах. [15, 2]
Упродовжмолодшого шкільного віку помітна певна динаміка ставлення дітей до навчання.Спочатку діти оцінюють його лише як діяльність, до якої схвально ставлятьсядорослі, згодом їх починають приваблювати окремі навчальні дії, і, нарешті,вони прагнуть самостійно перетворювати конкретно-практичні завдання внавчально-теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності.
Навчальнадіяльність у початкових класах стимулює, насамперед, розвиток психічнихпроцесів безпосереднього пізнання навколишнього світу – відчуття і сприйняття.Молодші школярі відрізняються гостротою і свіжістю сприйняття, свого родуспоглядальною допитливістю. Молодший школяр з живою цікавістю сприймаєнавколишнє середовище, що з кожним днем розкриває перед ним усе нові і новісторони. [4,6-10]
Найбільшхарактерна риса сприйняття цих учнів – його мала дифференцированность, дероблять неточності і помилки в дифференціровці при сприйнятті подібнихоб'єктів. Наступна особливість сприйняття учнів на початку молодшого шкільноговіку – тісний зв'язок його з діями школяра. Сприйняття на цьому рівніпсихічного розвитку зв'язане з практичною діяльністю дитини. Сприйняти предметудля дитини – значить щось робити з ним, щось змінити в ньому, зробити якісьдії, взяти, доторкатись до нього. Характерна риса учнів – яскраво вираженаемоційність сприйняття.
У процесі навчаннявідбувається перебудова сприйняття, воно піднімається на більш високу ступіньрозвитку, приймає характер цілеспрямованої і керованої діяльності. У процесінавчання сприйняття поглиблюється, стає більш аналізуючим, диференційованим,приймає характер організованого спостереження. [4, 8-10]
Деякі віковіособливості торкаються увазі школярів початкових класів. Основна з них –слабість довільної уваги. Можливості вольового регулювання уваги, керування неюна початку молодшого шкільного віку обмежені. Довільна увага молодшого школяравимагає так званої близької мотивації. Якщо в старших учнів довільна увагапідтримується і при наявності далекої мотивації (вони можуть змусити себезосередитися на нецікавій і важкій роботі заради результату, що очікується в майбутньому),то молодший школяр зазвичай може змусити себе зосереджено працювати лише принаявності близької мотивації (перспективи одержати відмінну оцінку, заслужитипохвалу вчителя, краще усіх справитися з завданням і т.д.).
Значно краще вмолодшому шкільному віці розвинута мимовільна увага. Усе нове, несподіване,яскраве, цікаве саме по собі привертає увагу учнів, без усяких зусиль з їхбоку.
Віковіособливості пам'яті в молодшому шкільному віці розвиваються під впливомнавчання. Підсилюється роль і питома вага словесно-логічного, значеннєвогозапам'ятовування і розвивається можливість свідомо керувати своєю пам'яттю ірегулювати її прояви. У зв'язку з віковою відносною перевагою діяльності першоїсигнальної системи в молодших школярів більш розвинута наочно-образна пам'ять,ніж словесно-логічна. Вони краще, швидше запам'ятовують і надовше зберігають упам'яті конкретні відомості, події, обличчя, предмети, факти, ніж визначення,описи, пояснення. Молодші школярі схильні до механічного запам'ятовування без усвідомленнязначеннєвих зв'язків усередині матеріалу, який запам'ятовується. [13, 28 – 37]
Основна тенденціярозвитку уяви в молодшому шкільному віці – це удосконалювання уяви, яка маєвідтворюючу роль. Вона зв'язана з представленням раніше сприйнятого чи створеннямобразів відповідно до даного опису, схемою, малюнком і т.д. Уява, якавідтворює, удосконалюється за рахунок все більш правильного і повноговідображення дійсності. Творча уява як створення нових образів, зв'язана зперетворенням, переробкою вражень минулого досвіду, з'єднанням їх у новісполучення, комбінації, також розвивається.
Під впливомнавчання відбувається поступовий перехід від пізнання зовнішньої сторони явищдо пізнання їхньої сутності. Мислення починає відбивати істотні властивості йознаки предметів і явищ, що дає можливість робити перші узагальнення, першівисновки, проводити перші аналогії, будувати елементарні умововисновки. На ційоснові в дитини поступово починають формуватися елементарні наукові поняття.[4, 9-10]
Аналітико-синтетичнадіяльність на початку молодшого шкільного віку ще дуже елементарна, знаходитьсяв основному на стадії наочно-діючого аналізу, що ґрунтується на безпосереднімсприйнятті предметів.
Молодший шкільнийвік – вік досить помітного формування особистості. Для нього характерні новівідносини з дорослими й однолітками, включення в цілу систему колективів,включення в новий вид діяльності – навчання, що пред'являє ряд серйозних вимогдо учня.
Усе цевирішальним образом позначається на формуванні і закріпленні нової системивідносин до людей, колективу, до навчання і зв'язаними з ними обов'язкам,формує характер, волю, розширює коло інтересів, розвиває здібності.
У молодшомушкільному віці закладається фундамент поведінки, відбувається засвоєнняморальних норм і правил поведінки, починає формуватися суспільна спрямованістьособистості.
Характер молодшихшколярів відрізняється деякими особливостями. Насамперед вони імпульсивні –схильні негайно діяти під впливом безпосередніх імпульсів, спонукань, неподумавши і не зваживши всіх обставин, по випадкових приводах. Причина –потреба в активній зовнішній розрядці при віковій слабості вольової регуляціїповедінки. [7, 6-8]
Віковоюособливістю є і загальна недостатність волі: молодший школяр ще не має великийдосвід тривалої боротьби за намічену мету, подолання труднощів і перешкод. Вінможе опустити руки при невдачі, зневіритися у свої сили і можливості. Нерідкоспостерігається примхливість, упертість. Звичайна причина цього – недолікисімейного виховання. Дитина звикла до того, що всі її бажання і вимогизадовольнялися, вона ані в чому не бачила відмови. Примхливість і упертість –своєрідна форма протесту дитини проти тих твердих вимог, що їй пред'являєшкола, проти необхідності жертвувати тим, що хочеться, в ім'я того, що треба.
Молодші школярідуже емоційні. Емоційність позначається, по-перше, в тому, що їхня психічнадіяльність зазвичай зафарбована емоціями. Усе, що діти спостерігають, про щодумають, що роблять, викликає в них емоційно-забарвлене відношення. По-друге, молодшішколярі не вміють стримувати свої почуття, контролювати їх зовнішній прояв,вони дуже безпосередні і відверті у вираженні радості, горя, суму, страху,задоволення чи невдоволення. По-третє, емоційність виражається в їхній великійемоційній нестійкості, частій зміні настроїв, схильності до афектів,короткочасним і бурхливим проявам радості, горя, гніву, страху. З роками усебільше розвивається здатність регулювати свої почуття, стримувати їхні небажаніпрояви.
Великі можливостінадає молодший шкільний вік для виховання колективістських відносин. За кількароків молодший школяр накопичує при правильному вихованні важливий для свогоподальшого розвитку досвід колективної діяльності – діяльності в колективі ідля колективу. Вихованню колективізму допомагає участь дітей у суспільних,колективних справах. Саме тут дитина здобуває основний досвід колективноїсуспільної діяльності. [7, 6-8]
1.1Спільна навчальна робота молодших школярів як чинник їх розумового тасоціального розвитку
Розвитокособистості дитини стає основним завданням школи. Тому постає питання про пошуктаких форм організації навчального процесу школярів, які б найбільшою міроюзабезпечували цей розвиток.
Однією з такихформ є організація спільної навчальної роботи учнів, починаючи з початковихкласів.
Останнім часомзначно підвищився інтерес до вивчення спільної навчальної роботи та впливу їїна розвиток учнів. І хоча дидактичний і виховний потенціал такої роботишколярів досить значний, вона в сучасній системі освіти використовується мало.Це зумовлено рядом причин: непідготовленістю вчителів, відсутністю загальноїконцепції запровадження спільної навчальної роботи учнів у навчальний процес,недостатнім теоретичним аналізом проблеми.
Основнимкомпонентом змісту розвивального навчання є система наукових понять. Навчаннябудується як оволодіння учнями загальним принципом розв’язання задач певногокласу. Для усвідомлення загального способу учень має його сконструювати упроцесі виявлення, аналізу та змістового узагальнення умови задачі, тобто провестидослідження. Істотним чинником успішності дослідження може бути його здійсненняу формі діалогу, коли учні вільно обмінюються думками щодо “відкриття” новогоспособу. Виходячи з цього, спільну навчальну роботу учнів у системірозвивального навчання розглядають як необхідну, органічно пов’язану зізмістом, форму навчального процесу ( Г.А.Цукерман).
Вивченняособливостей спільної навчальної роботи в системі розвивального навчання, умовїї ефективності, впливу на соціальний та розумовий розвиток молодших школярівмає значення для подальшого становлення та розвитку системи, практичного їїзастосування.
“Спільнанавчальна робота учнів як предмет психолого-педагогічного вивчення” включає трипідрозділи, в яких міститься аналіз наукових підходів до вивчення роботи учніву групі над розв’язанням учбової задачі та вплив такої роботи на розвитокдитини. [5, 220-225]
Значенняспілкування як одного з чинників ефективності діяльності людини обгрунтовано упрацях О.О. Бодальова, Б.Ф.Ломова, О.О.Леонтьєва та ін. Показано, зокрема, щосаме спілкування зі значущими дорослими й ровесниками є провідним джереломстановлення особистості, формування важливих властивостей її моральної сфери,світогляду.
Фундаментальніпсихолого-педагогічні дослідження спільної навчальної роботи школяріврозгорнулися у 70-і – 80-і роки ХХ століття. Результати досліджень показали, щовплив на психічний розвиток дитини має не лише взаємодія з дорослим, а й зровесниками. [13, 28 – 37]
Ряд дослідниківвивчали різні аспекти, умови і ефекти спільної навчальної роботи школярів. Так,З. Г. Кісарчук показала, що успішність спільної діяльності молодших школярівзалежить від характеристик, зокрема мовленнєвих, їхнього діалогу.
В.В.Рубцовимдосліджено роль кооперації та координації предметних дій у становленні структурмислення дитини в умовах спільної навчальної роботи. [5, 224-225]
Під керівництвомГ.С. Костюка (В.В. Андрієвська, Г. О. Балл, З. Г. Кісарчук, С.О. Мусатов, Т.К.Чмут) проводились порівняльні дослідження індивідуального та спільного розв’язуваннярозумових задач молодшими школярами. Виявилось, що успішність розв’язуваннязадач молодшими школярами, а також ступінь інтелектуальної активності в умовахспільної роботи у дітей в середньому вище, ніж в умовах індивідуальної роботи.Переваги спільної навчальної роботи виявлялись більш чітко при зовнішнійрегламентації ролей, які виконують учні, працюючи в групі, а також колистихійно встановлені ролі знаходились у відповідності з інтелектуальнимиможливостями партнерів.
Було показано(В.М. Виноградовим та І.Б. Первіним), що групові заняття дають високірезультати в практичному оволодінні математичними уміннями та навичками. Цізаняття сприяють розвиткові у школярів математичного мислення та підготовляютьїх до самостійної пошукової роботи, сприяють активній позиції учнів унавчально-пізнавальному процесі. [5, 224-225]
В системірозвивального навчання, яка побудована на основі принципів змістовогоузагальнення навчального матеріалу, спільна навчальна робота набуває особливогозначення. Введення учбової задачі вимагає самостійного пошуку учнями, а вчительлише організовує його.
Здійснюванеучнями дослідження передбачає критичне зіставлення різних підходів, зіткненнярізних точок зору, тобто діалог дослідника з опонентами. Таким опонентом можебути не тільки вчитель, але й інший учень. [9, 59-64]
У системірозвивального навчання оптимальною формою навчального процесу є діалог, в ходіякого визначається зміст учбової задачі та шляхи її розв’язання. Автори системинадають спільній навчальній роботі молодших школярів великоі ваги у вирішенніпроблеми формування навчальної діяльності. Зокрема, як показали дослідження Г.А. Цукерман, спільне розв’язування учбової задачі істотно сприяє розвитковірефлексивних дій учнів.
Відзначаючиважливі результати досліджень впливу спільної навчальної роботи на психічнийрозвиток молодших школярів, маємо водночас констатувати, що узагальнених данихсистематичного тривалого застосування групових форм навчання учнів досі неотримано, недостатньо досліджено розподіл навчальних дій при спільномурозв’язуванні учнями учбової задачі, функції вчителя у керуванні цим процесом.Потребує впорядкування й застосовувана термінологія.
Діти частішевисловлюються, задаючи одне одному запитання, відповідаючи на них, висловлюючисвої сумніви, передбачення. Пояснюючи вголос навчальний матеріал, дитина ще разповторює його, уточнює, закріплює. Учень, який слухає, критично ставиться дотого, що говорить товариш, аналізує, запитує, а не запам’ятовує пасивно, як ценайчастіше відбувається при роботі з вчителем. [9]
Обов’язковіознаки спільної навчальної роботи:
а) наявністьспільної мети роботи;
б) розподіл праці(функцій);
в) обмін думками,результатами праці, взаємодопомога учнів;
г)взаємоконтроль, взаємооцінка при розв’язуванні учбової задачі;
д) безпосереднійміжособистний контакт.
Систематичневикористання спільної навчальної роботи учнів в умовах традиційної початковоїшколи :
а) дозволяє учнямна більш високому рівні засвоювати знання, краще орієнтуватися в навчальномуматеріалі;
б) позитивно впливаєна розвиток пізнавальних процесів, таких як мислення, пам’ять, мовлення.
Спільна навчальнаробота молодших школярів за умови її ефективної організації підвищує ступіньзадоволеності учнів шкільним життям, знижує ступінь конфліктності у класномуколективі.
Умови, необхіднідля ефективного введення та застосування групових форм організації навчальногопроцесу :
а) підготовкаучнів до роботи в групі ровесників, спочатку в ігровій формі, потім нанавчальному матеріалі;
б) підготовкавчителя: знайомство з теорією та практикою організації спільної навчальноїроботи учнів;
в) організаціяроботи учнів в парі, потім в групі;
г) в групу маютьвходити діти з різними навчальними можливостями;
д) регламентаціяролей в групі та усвідомлення учнями мети роботи;
е) застосуваннягрупової роботи можливе на уроках різних типів і на різних етапах, вибір формиорганізації навчального процесу залежить від мети, яку ставить вчитель;
ж) післяпроведення групової роботи необхідна рефлексія спільної роботи по розв’язаннюучбової задачі та характеру спілкування.
При реалізації впочатковій школі системи розвивального навчання раціонально організована спільнанавчальна робота учнів забезпечує такі переваги:
а) досягаєтьсявищий рівень розвитку основ теоретичного мислення (краще виконання дій аналізу,розв’язування рефлексивних задач, більший розвиток внутрішнього плануваннядій);
б) досягаєтьсяоволодіння учнями нормами ділового співробітництва, спрймання ними діловогоспілкування як засобу опанування способу розв’язання учбової задачі;
в) досягнутопідвищення пізнавальних інтересів та інтелектуальної активності учнів;
г) покращуютьсясоціально-психологічні характеристики класного колективу, структураміжособистісних стосунків.
Розділ2. Врахування індивідуально-типологічних особливостей молодших школярів унавчально-виховному процесі
Індивідуальнасвоєрідність особистості проявляється не тільки в її спрямованості, здібностях,а й в динаміці її психічної діяльності. Не можна знайти двох людей, однаковихза своїми психічними властивостями. Кожна людина відрізняється від іншихбагатьма особливостями, єдність яких утворюють її індивідуальність.
Темпераментхарактеризує психічну індивідуальність дитини насамперед з боку властивої їйдинаміки нервово-психічних процесів і станів, їхньої інтенсивності, швидкості,ритму, тривалості, перебігу.
Діти із сангвінічнимтемпераментом характеризуються легкою збудливістю почуттів. Діти цьоготемпераменту швидкі й рухливі, але меншою мірою, ніж сангвініки дорослі.
Діти холеричноготемпераменту характеризуються легкою збудливістю почуттів, силою й стійкістю їху часі. За правильних умов виховання ці діти виявляють активність інаполегливість у роботі, а за неправильних — стають неслухняними, запальними,образливими.
У дітей флегматичноготемпераменту почуття важко збуджувані, однак тривалі і стійкі. Молодшийшколяр-флегматик повільний, він здебільшого неохоче спілкується, часто нехтуєсправами, що вимагають від нього швидкості, турбот, зайвих рухів.Дитина-флегматик ухиляється від конфліктів, її важко образити, але коли вступаєв конфлікт, то переживає глибоко, хоч зовні це не виявляється так яскраво, як удітей вищезгаданих типів.
Діти з меланхолійнимтемпераментом надзвичайно чутливі, почуття в них виникають легко, вони міцні йстійкі в часі. Такі діти здебільшого сором'язливі, малоактивні, важкопристосовуються до нових обставин. Вони часто розгублюються при опитуванні, хочі мають хороші знання.
Під впливомнавчання і виховання в дітей молодшого шкільного віку формуються такі рисихарактеру, як цілеспрямованість, акуратність, любов до праці тощо. Формуванняособистості відбувається головним чином у взаєминах з однолітками, товаришамипо навчанню і дорослими, що її оточують. Підкреслюється першорядна рольвідносин учнів у групі чи колективі, в якому вони постійно займаютьсянавчальною діяльністю, грою тощо. Успіх у формуванні рис характеру в молодшихшколярів залежить від багатьох умов, серед яких провідне місце належить єдностівимог школи і родини, позитивному прикладу дорослих, розумному застосуванню нимизаохочень і покарань. Оцінні судження в молодшому шкільному віці займаютьважливе місце і виконують різні функції.
Оцінні судженнябатьків, учителів та інших дорослих про дітей цього віку є засобом корегуванняне тільки навчальних дій, а й моральних вчинків учнів. Оцінні судження учнів,які вони висловлюють по відношенню до ровесників та дорослих, є важливою умовоюрозвитку в учнів самооцінки. Оцінні судження дорослих про учнів мають своїособливості. З боку батьків мають переважати позитивні оцінні судження навітьпо відношенню до тих дітей, які не встигають у навчанні. Це необхідно для того,щоб запобігти появі в дитини комплексу неповноцінності.
Уже на початкунавчання в школі учні відрізняються один від одного рівнем обізнаності знавколишнім світом, спостережливістю, вмінням думати, запам'ятовувати йвідтворювати, висловлювати свої думки за допомогою усного мовлення та ін.
Індивідуальнівідмінності виявляються і в шкільній учбовій діяльності молодших школярів, у їїрезультативності. Діапазон цих відмінностей у одних галузях навчаннязвужується, а в інших — розширюється. У процесі навчання здібності учнів нетільки використовуються, а й розвиваються. Виробляються уважність,спостережливість, якості пам'яті, мислення й мовлення, а також емоційні й вольовівластивості.
Розвиток цихкомпонентів відбувається в молодшому шкільному віці нерівномірно. Повільнішерозвиваються перцептивні, мнемічні компоненти, порівняно більших прогресивнихзмін зазнають якості, пов'язані з уявою, мисленням та мовленням. Формуються йемоційні, вольові компоненти здібностей учнів. До них належать упевненість,наполегливість, самоконтроль у роботі, терпеливість, витримка, здатність чинитиопір навіюванню.
2.1Темперамент в індивідуальному стилі діяльності молодшого школяра
Учень-сангвінік
Діти-сангвініки легко пристосовуються добудь-якого колективу, до вимог учителя. Вони здатні швидко працювати і добрезасвоювати навчальний матеріал, але вчитель обов'язково має звернути увагу нате, що ці діти намагаються займатися переважно легкою, приємною і цікавою дляних діяльністю й уникають складного і нецікавого, часто не доводять початусправу до кінця. Тому необхідно організовувати роботу з сангвініками такимчином, щоб виробити в них стійкий інтерес, цілеспрямованість, звичку завжди завершуватирозпочату справу, глибоко усвідомлювати суть кожного завдання.
Підтримуємовисокий рівень працездатності за допомогою:
додатковихзавдань;
надання допомогислабшому учневі;
завдань у формізмагання. Спонукаємо до творчої діяльності:
іграми з елементамипошуку та творчості («Визначити курс руху літака», «ЗагадкиВеселого олівця»);
шляхомгенерування ідей (запропонувати та зафіксувати за короткий проміжок часуякомога більше ідей для розв'язання складної ситуації);
постановкоюевристичних запитань, що спонукають до елементарних дослідницьких дій.
Щоб запобігтисхильності до переоцінки своїх можливостей, пропонуємо чіткі критерії оцінки закожен вид діяльності. [11, 194-196]
Учень-холерик
Дуже складновчителю працювати з холериками, їхня енергійність, упертість,задерикуватість, агресивність стають причиною сварок, бійок з однолітками,травм. Необхідно намагатися спокійно спрямовувати енергію холерика в потрібнерусло, поступово формуючи наполегливість, сумлінність, послідовність:
організовуємоїхню діяльність так, щоб вони не перезбуджувалися: говоримо спокійно, але впевнено;
намагаємосяусувати гучні звуки; не залучаємо до ігор, що мають характер змагання;
практикуємо ігри,які сприяли б закріпленню в нервовій системі холерика процесів гальмування(«Мовчанка»);
пропонуємо цікавідодаткові завдання, але тільки в разі якісного виконання основної роботи;
оскільки дляхолериків характерна наполегливість у досягненні близької мети, віддаленезавдання їх лякає, дозуємо завдання малими частинами, не ставлячи перспективногозавдання на цілий урок, тему; пропонуємо інструктажі, алгоритми виконаннязавдань;
щоб дати змогувиходу зайвої енергії, на уроці пропонуємо додаткові завдання, що передбачаютьелементарні фізичні дії: витерти дошку, підготувати наочність, роздатипосібники;
сприяємозалученню цих дітей до спортивної секції або танцювального гуртка. [11,196-198]
Учень-флегматик
Найскладнішевчитися флегматикам. Ці діти найбільше ризикують втратити своюіндивідуальність в оточенні дорослих холериків і сангвініків, яких дратуєповільність, неповороткість флегматиків. Наслідки такого ставлення трагічні: вдитини виникають неврози, вона починає виконувати доручення швидко, аленеякісно; формується комплекс неповноцінності, пов'язаний з постійниминевдачами. Вчителю дуже важливо знайти правильний підхід до вихованнядитини-флегматика, створити сприятливі умови для її фізичного йінтелектуального розвитку.
При роботі зфлегматиками ми:
терплячеставимося до повільного темпу роботи, допомагаємо в складних ситуаціях: привідповідях даємо час на обдумування; дозволяємо виконувати не всі завдання абозбільшуємо час на їх виконання; не ставимо в ситуацію неочікуваного опитування,а заздалегідь пропонуємо питання та завдання для відповідей; не порівнюємо збільш успішними однокласниками; оцінюємо не лише результат, а й старання;
пропонуємонетривалі ігри, в яких необхідна швидкість і точність рухів, кмітливість, атакож ігри, які розвивають мислення, уяву, фантазію;
оскільки ці учністомлюються від постійного спілкування, даємо змогу періодично усамітнюватись,пропонуючи самостійну роботу частіше, ніж іншим учням класу;
флегматики невитримують значних фізичних навантажень, якщо змушені виконувати їх у швидкомутемпі, тому вправи на уроках фізкультури, фізкульт-хвилинки дозволяємовиконувати повільно;
з метою більшдоцільної організації дозвілля і навчальної діяльності та запобіганняперевтомлюваності разом з батьками складаємо режим для дитини;
оскільки такимдітям притаманна любов до порядку, пропонуємо їм нескладні доручення (перевіркапідручників, догляд за квітами тощо). [11, 198-203]
Учень-меланхолік
Діти-меланхоліки мають надзвичайно чутливунервову систему, їхні головні особливості — лякливість, нерішучість,сором'язливість до рівня хворобливості. Ці особистісні якості неможливоліквідувати, але при правильному підході й повному розумінні почуттів дитини їхможна трансформувати: лякливість — у обачність, нерішучість — у виваженість удіях, песимізм — у розсудливість і реалізм. Тому створення сприятливих, майжеоранжерейних умов навчання і виховання — ключова проблема в роботі змеланхоліками:
при спілкуванні зними висловлюємо співчуття і розуміння їх переживань, сумнівів, страхів;
заохочуємодіяльність ласкавим поглядом, усмішкою, підбадьорливим дотиком;
оскільки ці дітисхильні до фізичного виснаження, перевтоми, привчаємо їх планувати своюдіяльність, розумно розподіляти час і збалансовувати тривалість праці йвідпочинку;
обмежуємонавантаження на уроках фізкультури;
допомагаємоподолати сором'язливість, знайти спосіб оволодіти собою: пропонуємо роздаватизошити, готувати наочність, перевіряти робочі місця тощо;
залучаємо досумісної праці з дорослими;
ропонуємо ігри,що потребують стійкого контакту з однолітками («Тему називаєведучий», «Хто першим скаже „сто“?»);
особливасхильність таких дітей до апатії вимагає пропонувати їм частіше, ніж іншимучням, та в більшій кількості навчальні завдання цікавого характеру;
оскількимеланхоліки здатні працювати на уроці тільки в повільному темпі, використовуємоті ж методичні прийоми, що й при роботі з флегматиками. [11,203-210]
Раздел3. Розвиток пізнавальних інтересів дітей молодшого шкільного віку
Гру традиційнозв'язують з дитинством. Дитина переступає поріг школи, і з цього моментунавчання займає велику частину часу, теоретично стає ведучою діяльністю аж допідліткового віку. І, проте, ігрова діяльність продовжується, причому характерїї такий, що дозволяє вирішувати вікові задачі розумового, психічного іпсихологічного розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Сутність гри полягаєв рішенні пізнавальних задач, поставлених у цікавій формі. Саме рішенняпізнавальної задачі зв'язано з розумовою напругою, з подоланням труднощів, щопривчає дитину до розумової праці. Одночасно розвивається логічне мислення.Засвоюючи чи уточнюючи в грі той чи інший програмний матеріал, діти учатьсяспостерігати, порівнювати, класифікувати предмети по тим чи іншим ознакам,розвивають пам'ять, увагу, вчаться застосовувати чітку і точну термінологію,складно розповідати, описувати предмети, називати їхні дії і якості, вонивиявляють кмітливість і спритність. У грі учні пізнають колір, форму, величину,числові і просторові відносини предметів. [9, 59-64]
Значеннявикористання ігор у молодшому шкільному віці дуже велике ще і тому, що впроцесі ігрової діяльності поряд з розумовим розвитком здійснюється фізичне,естетичне, моральне виховання. Виконуючи правила гри, діти привчаютьсястримуватися, контролювати своє поводження, у результаті чого виховується воля,формується дисциплінованість, уміння діяти за планом, приходити на допомогуодин одному і т.д.
Чим цікавішіігрові діїї, які учитель використовує на уроках і в позакласних заходах, тимнепомітніше й ефективніше учні закріплюють, узагальнюють, систематизуютьотримані знання.
Працюючи змолодшими школярами, зрозуміло, що використання ігрових моментів і уроків вігровій формі, особливо в 1-му класі, рольових ігор на заняттях у групіпродовженого дня, є необхідним засобом активізації пізнавальної діяльностіучнів, допомагають створити для учнів більш комфортні умови в перехідний періодвід дошкільного дитинства до шкільного життя. Особливо цікаво проходятьуроки-екскурсії в зимовий (весняний, осінній) ліс (парк), уроки-подорожі вкраїну (місто, на острів). Активними бувають у підготовці і проведенні подібнихуроків і позакласних виховних заходів батьки, що дозволяє вже з перших днівнавчання дітей у школі встановлювати з ними тісний контакт, залучати до процесунавчання і виховання. Практика показує, що нестандартні форми уроківвідкривають учнів з несподіваної сторони, а створена вчителем атмосфераневимушеності зацікавлює всіх дітей і дозволяє включити в роботу навітьнайбільш боязких і сором’язливих.
Для розвиткупізнавальних інтересів дітей молодшого шкільного віку можна використовуватитакі ігри:
Будиночок гнома
Ця гра — навміння дотримуватися попередньо встановлених правил і на самоконтроль. Вонатакож сприяє розвиткові дрібної моторики руки.
Приготуйте аркушпаперу (або альбом для малювання) та кольорові олівці й запропонуйте дитинінамалювати будиночок гнома на галявині лісу. Малюк може малювати його, як йомузахочеться, але дотримуючись таких обов'язкових умов:
1) дах будиночкаповинен бути зеленим;
2) сам будиночок- жовтим;
3) двері в нього- сині;
4) біля будиночка- лавка;
5) передбудиночком — озеро;
6) за будиночком- берізка та ялинка.
Навколо будиночкаможна намалювати зелену травичку і все, що дитині захочеться. Обов'язковікомпоненти малюнка бажано перелічити не менше, ніж два рази. Коли випереконаєтеся, що дитина їх запам'ятала, можна починати малювати.
Після того, якзавдання виконане, попросіть малюка перевірити, чи все він намалював правильно,згідно з умовами. Уточніть, чи пам'ятає він всі ці умови. Якщо є помилки, нехайспробує їх самостійно знайти і виправити. Зверніть увагу на те, наскількиправильно відображені просторові відношення: перспектива, віддаленість,перекривання зображень, сторони горизонту.
Ігрове завданняможна ускладнити, якщо збільшити кількість обов'язкових елементів малюнка, якідитина повинна запам'ятати й відобразити. [3, 3-11]
Хитрі шашки
/>
Ще одна гра зправилами, яка вимагає вміння подивитися на ситуацію "іншими очима",вміння стати на місце свого партнера.
Дитині дають:ігрове поле, за зразком частини шахової дошки (3х3 клітини), смужку паперу(довжиною, яка дорівнює трьом клітинам поля) і три шашки. Вона повиннарозмістити шашки на дошці так, щоб дорослий не зміг покласти смужку паперу нажодні три клітини підряд — ані горизонтально, ані вертикально, ані діагонально.
Це завдання можнауспішно виконати, якщо з самого початку весь час пам'ятати не лише своє завдання,але й завдання дорослого.
Правильневирішення: шашки слід розмістити на будь-якій з двох діагоналей.
Прапорці
Ця гра вимагаєвід дитини вміння діяти за зразком і оцінювати результати своїх дій на основіпорівняння їх з цим зразком. Гра сприяє також розвиткові дрібної моторики рукиі вміння слідкувати за виконанням умов завдання.
Для гри потрібнийаркуш паперу в клітинку. Приготуйте на ньому зразок завдання — прапорці,зображені за такими правилами:
1) ніжка прапорцязаймає три клітинки, прапорець — дві;
2) відстань міждвома сусідніми прапорцями — дві клітинки;
3) відстань міжрядками — дві клітинки;
4) на прапорцяхпочергово зображений або трикутник, або кружечок;
5) один прапорецьз підставкою, другий — без неї.
Запропонуйтемалюкові роздивитися зразок завдання. Після того попросіть його намалювати насвоєму аркуші точнісінько такі самі прапорці. Зверніть увагу дитини на те, щозразок буде лежати поряд і що під час малювання на нього можна дивитися. Навиконання завдання відводиться близько 15 хвилин. Коли дитина закінчить роботу,запропонуйте їй перевірити, чи немає в її малюнках помилок. Якщо їй вдастьсявиявити неточності, похваліть за це і дозвольте їх виправити. [18, 9-11]
Висновки
Молодший шкільнийвік – важливий сензитивний період у становленні особистісного розвитку учня.Саме тут закладаються основи моральних знань, норм, формується свідомо-емоційнеставлення до навколишнього середовища. Психологічною основою формуванняздатності до особистісного зростання є процес засвоєння цінностей життя і їхперетворення в змістовні елементи уявлень про моральні якості особистості. Томуважливо, щоб альтруїстичний стиль спілкування став невід'ємним складникомнавчально-виховного процесу. В основі цього стилю лежить розуміння, прийняттята визнання особистості учня, повна довіра йому.
Становлення особистісного розвитку молодшого школяра не є ізольованимпроцесом. Він тісно пов'язаний із його соціальним та загальнопсихічнимрозвитком, тобто здійснюється у контексті становлення цілісної особистості. Упроцесі становлення особистості в результаті взаємодії емоцій, почуттів,моральних знань, навичок та звичок виникають специфічні для моральногоформування найважливіші особистісні новоутворення. Останні збагачуютьособистість учня і є передумовою для подальшого засвоєння соціального досвідута його морального розвитку.
Засвоєння молодшим школярем моральних взаємин, як окремих видівпсихологічних ставлень, передбачає певний ступінь розвитку у нього довільності,самооцінки, мотиваційної та емоційної сфер. Тому важливо організуватинавчально-виховний процес так, щоб максимально сприяти розвитку в учнівпозитивної “Я – концепції”, впевненості у своїх силах, відкритості, гуманності.
У психолого-педагогічній взаємодії при здійсненні суб'єкт-суб'єктнихвідносин школяреві не завжди вдається самостійно осягнути певний смислморальних стосунків, моральних норм поведінки. Тому необхідно постійнореалізовувати спеціальну систему цілеспрямованих виховних впливів.
Поряд із засвоєнням моральних уявлень, слід організувати навчально-виховнийпроцес так, щоб учень був активним суб'єктом практики конкретних моральнихстосунків та вчинків, що формує власний досвід його моральної поведінки, сприяєособистісному зростанню. Важливо, щоб ці ситуації були особистісно значущимидля учня та емоційно переживалися ним.
Стосунки школярів з дорослими, ровесниками, товаришами та іншими людьмиповинні бути організовані таким чином, щоб у них була втілена модель тихморальних якостей, якими вони повинні оволодіти (співчуття, повага,відповідальність, турботливість про інших тощо). Особливого значення у цьомуаспекті набуває виховання вміння у дітей враховувати наслідки власних вчинків.
Таким чином,молодший шкільний вік характеризується наступними основними особливостями:художньо-образним мисленням дитини та потребою учнів у довірливому підкореннідорослому, який турботливо і уважно керує їхнім розвитком. Тому у педагогіціхудожньо-образне викладання – це основний метод навчання. У той же часзавоювання авторитету вчителем – це основний метод виховання. Ці методинавчання і виховання адекватно відображають психічні особливості дітеймолодшого шкільного віку і повинні широко сполучатися із художньо-практичноюдіяльністю.
Списоквикористаної літератури
1. АлферовА. Психология развития школьников: Учебное пособие по психологии. –Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. – 384 с.;
2. АнуфрієваО. Оцінка рівня всебічного розвитку особистості молодшого школяра // Початковашкола. — 1998. — №12. — с.41-43.;
3. Балл Г.О.Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування унавчально-виховній роботі // Психологія. — К., 1992. — Вип.39. — с.3-11;
4. Бех І.Д.Вивчення особистості молодшого школяра // Початкова школа. — 1993. — №3. — с.6-10;
5. Бондар Л.В. Спільна учбова робота молодших школярів як фактор інтелектуального розвитку// Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. — К., 2001.-Т.3. — Ч.6. – с. 220-225;
6. Бондар Л.В. Роль спільної учбової діяльності молодших школярів у системі розвивальногонавчання // Вісник Харківського національного університету.-Вип.493. — СеріяПсихологія. — Харків, 2000. — с. 38-41;
7. БутківськаП. Цінності: від учителя до учня // Початкова школа. — 1997. — №2. — с.6-8;
8. ВасецькаП. Темперамент в індивідуальному стилі діяльності молодших школярів // Початковашкола. — 1999. — №6. — с.7-8;
9. ДаниловаЛ. Формування особистості нового типу // Педагогіка і психологія. — 2000. — №3.- с. 59-64;
10. ДубравськаД.М. Основи психології: Навч. посібник. — Львів: Світ, 2001. — с.240-254;
11. ГільбухЮ.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра. — К.: ІЗІМН. — 1992. — с.194-210;
12. ЗаброцькийМ.М. Основи вікової психології: Навч. посібник. — Тернопіль: Богдан, 2001. — с.57-71;
13. ІсхаковаЛ. В. Організація групових форм роботи на уроці // Початкова школа. – К., 1996.- №7. — с. 28 – 37;
14. Митнин О.Пізнавальні завдання для розвитку творчих здібностей // Початкова школа. — 2000. — №12. — с.34-38;
15. МорочковськаЛ. Індивідуальні особливості школяра: Методика проведенняпсихолого-педагогічного консиліуму // Шкільний світ. — 2001. — №12. — с.2;
16. ПрокопенкоІ., Євдокимов В. Педагогічна технологія. – Х.: Основа, 1995. – 105 с.;
17. СавченкоО.Я. Умій вчитися: Навч. посібник для молодших школярів. — К.: Освіта, 1998. — 188 с;
18. ТретякТ.М. Розвиток творчості школярів у навчально-виховному процесі // Практичнапсихологія та соціальна робота. — 1999. — №6. — с.9-11;
19. Учбовадіяльність молодшого школяра: діагностика і корекція неблагополучностей / В.П.Гапонов, В.А. Георгієвська та ін. — К.: ВІПОЛ, 1994. — 88 с.