Нетрадиційні інструменти (есе, портфоліо тощо) оцінювання навчальних результатів

Національна академія державногоуправління
при Президентові України
Кафедра управління освітою
Науковаробота на тему
Нетрадиційні інструменти (есе,портфоліо тощо) оцінювання навчальних результатів: сутність,особливості застосування, переваги та недоліки
Виконав
аспірантденної форми
ЛисенкоБогдана Валеріївна
КИЇВ – 2007

ВСТУП
Актуальністьтеми полягаєв тому, що сьогодні у світі росте розуміння того, що стандартна процедураіспиту, що опирається, як правило, на тестування, не дозволяє відбити багатовмінь і навички, які необхідно формувати в учнів для забезпечення їх успішнихжиттєвих і професійних стратегій після закінчення школи. Найбільше частовикористовувані, стандартизовані тести не можуть оцінити як «просунуті навички»учнів, так й їхнього вміння виконувати завдання в реальній життєвій ситуації.Широке застосування тестів як арбітрів багатьох шкільних і вузівських рішень єобмеженням для розвитку найважливіших поведінкових навичок і ключовихкомпетенцій, які сьогодні затребувані в професійному утворенні, на більшостіробочих місць й у повсякденному цивільному житті. І, звичайно, найменше вонинастроєні на виявлення індивідуальних можливостей і схильностей учнів. Аналіззакордонного досвіду й російської практики показують, що важливим інструментомрішення подібних освітніх завдань є портфель індивідуальних освітніх досягнень(“портфоліо”) школяра.
Пропонований рефератприсвячений аналізу ідеї портфоліо в шкільному навчанні з погляду новихвимог до сучасної школи.
Метою реферату — показати, що ідеяпортфоліо та есе виходить далеко за рамки простого альтернативного способуоцінювання навчальних досягнень і може з'явитися важливим елементом умодернізації й російської школи. Однак, умовою цього може бути тільки більшглибокий дидактико-методологічний аналіз нових цілей навчання й так званих «портфоліо- процесів», які дозволяють досягати цих цілей, тобто всього комплексуідей, які лежать в основі застосування портфоліо в навчальному процесі сучасноїшколи.
Об’єктомдослідженняє портфоліо і есе, як нетрадиційні інструменти оцінювання навчальнихрезультатів учнів.
Предметомдослідженняє організаційні, економічні, правові та психологічні механізми впровадженнянетрадиційних інструментів як метод оцінки знань та умінь учнів набутих внавчальному процесі та їх реалізація в подальшому професійному житті.
Гіпотеза базується на припущенні, щов сучасних соціально–економічних умовах запровадження нетрадиційнихінструментів оцінювання результатів у навчальному процесі учнів потребуєпроведення поглибленого аналізу сучасної практики проведення оцінювання тавпровадження запропонованих теоретичних положень і практичних рекомендацій,розроблених в процесі дослідження, забезпечить більш раціональний до оцінюваннянабутих навичок учнів для їх подальшого професійного життя.

1. Метод портфоліо — щось більше, ніж простоальтернативний спосіб оцінки
1.1 Мета і сутність портфоліо
Огляд сучасноїзакордонної літератури, присвяченої портфоліо в навчанні, показує, щоприхильники портфоліо бачать у ньому щось набагато більше, ніж простоальтернативний спосіб оцінювання або збори робіт. За цією ідеєю коштує цілаосвітня філософія. Ідея портфоліо зв'язується з новим розумінням сутінавчального процесу, з новими цілями утворення. Самим головним тут є непортфоліо, як таке, а так званий «портфоліо — процес» — сукупність процесівнавчання й навчання, що вибудовується у зв'язку з портфоліо. Саме ж портфоліовиходить, як побічний продукт цього процесу[1]. У літературі ми можемо знайтирізні визначення портфоліо: «Портфоліо — це набір робіт учнів, що зв'язуєокремі аспекти їхньої діяльності в більше повну картину, „Портфоліо — щосьбільше, ніж просто папка робіт учнів; це спланована заздалегідь індивідуальнадобірка досягнень учнів“1.
Портфоліо нинішироко застосовується в закордонній практиці, причому діапазон йогозастосування постійно розширюється: від початкової до вищої школи й на ринкупраці. Активно використаються нові форми портфоліо, засновані на застосуваннісучасних інформаційних технологій — »електронний портфоліо", а такожформи, орієнтовані на нові освітні цілі — «паспорт компетенцій ікваліфікацій». Характерним явищем, що лежить у руслі Болонського процесу,стало створення єдиних європейських зразків портфоліо, таких як прийнятий РадоюЄвропи "Європейський язиковий портфоліо"[25].
Доктор філософіїС.Дж. Пейп і доктор педагогічних наук Мурат Чошанов, визнані фахівці в областіфілософії педагогіки, уважають, що «педагогічна ідея навчального портфоліояк форми оцінки припускає:
ü зсувакценту з того, що учень не знає й не вміє, на те, що він знає й уміє по данійтемі й даному предметі;
ü інтеграціюкількісної і якісної оцінок;
ü переноспедагогічного наголосу з оцінки на самооцінку».
Портфоліо одночасно й форма подання, і процес організації, і технологіяроботи з різноманітними об'єктами пізнавальної діяльності учнів, що трохиутрудняє формалізацію оцінювання, але дозволяє синкретично з'єднуватизапам'ятовування, розуміння, застосування, аналіз, синтез й оцінювання — всі шістьрівнів когнітивних цілей1.
Про метод«Портфоліо» у педагогіці є значна література. Портфоліо — це спосібфіксування, нагромадження, оцінки й самооцінки індивідуальних досягнень заякийсь період часу. Він ставиться до «автентичних», тобто до щирих,найбільш наближеним до реального оцінювання[12]. Його основний зміст — показативсі, на що здатен фахівця. Цей метод дозволяє самостійно проаналізувати своїдосягнення (задовільні й не дуже) для того, щоб зробити висновки й крокуватидалі. Визначаючи портфоліо як одну з технологій професійного навчання, ми незводимо роботу студентів над портфоліо до формального «нагромадженню»матеріалу. Ми розділяємо точку зору И.О. Загашаева й С.И. Заїр-Бека про те, щоданий вид діяльності сприяє розвитку вмінь планувати свій розвиток, аналізуватизібрану інформацію [5, С.265]. Разом із цим у системі підготовки студентів довиховання толерантності в дітей ми використаємо портфоліо й для рішеннязавдання по розвитку мотивації майбутніх педагогів до самостійного дослідження,пробудженню в них інтересу до організації позначеного виду діяльності вособистій педагогічній практиці. Тематичне портфоліо як одна з технологійнавчання виконує ряд найважливіших функцій: освітньо-формуючу — сприяєпридбанню нових знань, умінь (насамперед дослідницьких й умінь по творчійпереробці матеріалу); діагностичну — дозволяє побачити рівень готовності досамостійної організації педагогічної діяльності (є засобом оцінювання);рефлексивну — надає студентам можливість придбати досвід по організаціїрефлексії; мотиваційно–презентаційну — дозволяє студентові надати результативласного осмислення проблеми, підвищує мотивацію до її вивчення[18].
С.И. Заїр-Бек, И.О.Загашев у монографії «Критичне мислення: технологія розвитку. Перспективидля вищого утворення» відзначають, що в сучасній педагогічній практицірозрізняють портфоліо різних видів:
o практико-орієнтовані(в основі аналіз практичної діяльності);
o проблемно-орієнтовані( в основі рішення проблеми);
o тематичні(в основі аналіз різних аспектів теми) [6, с. 266].
Використанняпортфоліо:
· якможливість для рефлексії студентами власної роботи;
· дляпідготовки й обґрунтування цілей майбутньої роботи;
· якдокумент, у якому відбитий розвиток студента, його системи відносин ірезультати його самовираження;
· якдемонстрація стилів навчання, властивих студентові, сторін його інтелекту йособливостей його культури;
· якможливість для студентів самим визначити теми для портфоліо;
· якможливість для студентів рефлексії u1089 власних змін;
· якможливість для учнів самим установити зв'язку між попереднім знанням і новимзнанням.
Метоювикористання портфоліо є методична скарбничка, самооцінка та наочність процесунавчання.
Типи портфоліо:
—  Портфоліо- Досягнень: особистий вибір робіт учнем за певний період часу (Легкий тип, зйого варто починати. Сприяє формуванню незалежного учня). Форма вільна.
—  Портфоліо- Звіт: містить індивідуальні поточні роботи. Щоденник для зовнішньогокористувача. Ціль — показати, що учень упорався із програмою. План й одиницязбору задається вчителем. Форма задана.
—  Портфоліо- Самооцінка: містить як роботи учня, так і зауваження вчителі. Демонструє«плюси» й «мінуси» учня. Служить прогнозу й корекції.Напіввільна форма.
Компонентипортфоліо: методичніматеріали; власна творчість.
Розділипортфоліо: Портрет:Розкриває особистість учня. Фотографії, дипломи, свідчення, що характеризуютьйого інтереси й улюблені заняття. Колектор: «файл», кудизбираються матеріали уроку, вступники від учителя, підручника (графи-схеми,таблиці, конспекти). Робочі матеріали: зареєстровані етапи роботи надзавданням модель, і зразок, інструкцію, чернетки). Досягнення: Закінченаробота або перекладається в розділ «досягнення», або залишається вробочих матеріалах (по розсуду учня). Процедура захисту портфоліо. Виставкапортфоліо. Конференція1.
Формуваннявисокого рівня інформаційної культури учнів — одна з основних цілей вивченнякурсу інформатики в школі й у вузі. Поняття "Інформаційна культура"розвивається. Найбільш актуальним на сьогоднішній день нам здається визначення,у якому інформаційна культура представляється як «властивість особистості,що дозволяє, з одного боку, адекватно реагувати на процес інформатизаціїсуспільства з метою саморозвитку, а з іншого боку — впливати на процесформування інформаційної культури суспільства, як гуманістичної основиінформатизації»[20]. Вивчаючи роботи сучасних філософів, соціологів,педагогів, психологів можна помітити, що всі вони, використовуючи різнутермінологію, виділяють взагалі ж ті самі елементи інформаційної культури особистості:
· володінняпевними знаннями, уміннями й навичками для успішного оперування інформацією;
· володінняякостями, що дозволяють удосконалювати ці знання, уміння й навички відповіднодо сучасним інформаційним технологіям;
· світоглядінформаційного суспільства.
Слід зазначити,що саме ці елементи інформаційної культури визначають якість особистостівипускника школи, з погляду його готовності до адекватного«відповідям» на «виклики» (по термінології А. Тойнбі)сучасного інформаційного суспільства, а вимірниками рівня інформаційноїкультури можуть виступати ключові з [22]:
1. Компетентністьу сфері інформаційно-аналітичної діяльності.
2. Компетентністьу сфері пізнавальної діяльності.
3. Компетентністьу сфері комунікативної діяльності.
4. Технологічнакомпетентність.
5. Технічнакомпетентність.
6. Компетентністьу сфері соціальної діяльності.
Одним з інструментівформування й оцінки перерахованих вище якостей особистості, не претендуючи наостаточне рішення цієї проблеми, може бути портфоліо учня. Метод портфоліопорівняно новий у російській педагогіці. Мало вивчені аспекти впливу портфоліо,як одного з активних методів навчання, на формування інформаційної культуриучнів, а так само відсутній механізм створення й використання портфоліо поконкретних предметах. Опираючись на дослідження фахівців у даній області [14] івласний досвід [13] можна запропонувати формувати портфоліо учня з 3-х частин:
«Офіційнідокументи»здійснює моніторинг освітнього процесу, описуючи індивідуальний розвиток,творчу активність, навчальний стиль й інтереси кожного учня. У цей розділможуть входити результати олімпіад, сертифікати учасників і призерів різнихзаходів: наукових конференцій, конкурсів, різного роду практик.
«Практичнізавдання й творчі роботи». У даному розділі представлені дослідницькі йтворчі роботи учня, виконані їм, як у ході освоєння основного курсу, так ідодаткових елективних курсів. Даний розділ портфоліо дає подання проспрямованість інтересів учня й доповнює результати підсумкової атестації.«Відкликання, рекомендації й самозвіти» можуть бути представлені внаступній формі: відкликання на творчі роботи, самоаналіз і самооцінка учня,його рефлексія на власну діяльність, починаючи з навчальної й закінчуючихобі[8].
Дворічний досвідроботи з використання портфоліо по інформатиці в старших класах школи, дозволяєзробити висновок, що дана методика допомагає в рішенні таких важливихпедагогічних завдань, як:
—  сприянняіндивідуалізації утворення школярів;
—  заохоченняактивності й самостійності учнів, розширення можливості навчання йсамонавчання;
—  формуваннявміння вчитися — ставити мети, планувати й організовувати власну навчальнудіяльність;
—  розвитокнавичок рефлексивної й оцінної діяльності учнів.
Виходячи із цьогоможна припустити, що ведення індивідуального комплексного портфоліо учнемдопомагає у формуванні перерахованих вище елементів інформаційної культуриособистості й може бути механізмом оцінки рівня ключових компетенцій.
Портфоліо є формою автентичного оцінювання освітніх результатів попродукту, створеному учнем в процесі навчання, творчої, соціальної й іншоговидів діяльності. таким чином, портфоліо відповідає цілям, завданням йідеології практико-орієнтованого навчання. Істотне значення портфоліо надаєплануванню й оцінюванню учнем своїх освітніх результатів. Портфоліо — набірінструментів для документування й оцінювання язикових можливостей учня. Віндозволяє власникові ставити індивідуальні цілі, вести запис вивчення їм мови йсамостійно оцінювати свій рівень за допомогою таблиць[19].
Традиційнимпортфоліо є добірка, колекція робіт, метою якої є демонстрація освітніхдосягнень учня. Будучи, по суті, альтернативним способом оцінювання стосовно традиційнихформ (тест, іспит), портфоліо дозволяє вирішити два основні завдання:
1. Простежитиіндивідуальний прогрес навчання, досягнутий учнем у процесі одержання освіти,причому понад прямого порівняння з досягненнями інших учнів.
2. Оцінитийого освітні досягнення й доповнити (замінити) результати тестування й іншихтрадиційних форм контролю. У цьому випадку підсумковий документ портфоліо можерозглядатися як аналог атестата, свідчення про результати тестування (або бутина одному рівні з ними).
Відповідно до різнихзавдань використання портфоліо, будується система його оцінювання. Однієютенденцією є неформальне оцінювання (експертне), що включає колективну оцінкупедагогів, батьків й однокласників. Іншою — формалізація й стандартизаціякритеріїв оцінювання, погоджених із загальноприйнятими навчальними показниками,наприклад такими основними навчальними вміннями (компетенціями) як рішенняпроблем, комунікативні й розумові вміння, інформаційно-комп'ютерна грамотністьй ін.[35].
Портфоліо нетільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішуватинаступні важливі педагогічні завдання:
q підтримуватий стимулювати навчальну мотивацію школярів;
q заохочуватиїхня активність і самостійність, розширювати можливості навчання йсамонавчання;
q розвиватинавички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності учнів;
q формувативміння вчитися — ставити мети, планувати й організовувати власну навчальнудіяльність;
q сприятиіндивідуалізації (персоналізації) утворення школярів;
q закладатидодаткові з і можливості для успішної соціалізації.
Портфоліо такожвідповідає інтересам учня, школи, вузу й системи додаткового утворення й можестати для них засобом зв'язку й взаємодії, власне кажучи — одним із центральнихдокументів, що відбивають у собі мережні форми одержання утворення школярами[21].
Саме загальне визначення портфоліо — це серія робіт одного автора,об'єднаних загальною темою. Існує ряд визначень, що уточнюють і пояснюютьтермін «навчальне портфоліо»:
ü антологіяробіт що вчиться, що припускає його особисту участь у їхньому виборі, а такожїхній аналіз і самооцінку;
ü виставканавчальних досягнень учня по даному предметі (або декільком предметам) за данийперіод навчання (чверть, півріччя, рік);
ü колекціяробіт що вчиться, що всебічно демонструє не тільки його навчальні результати,але й зусилля, прикладені до їхнього досягнення, а також очевидний прогрес узнаннях й уміннях у порівнянні з попередніми результатами;
ü систематичнийі спеціально організований збір доказів, використовуваних учителем й учнями длямоніторингу знань, навичок і відносин тих, яких навчають,;
ü спосібфіксування, нагромадження й оцінки індивідуальних досягнень школяра в певнийперіод його навчання;
ü формацілеспрямованої, систематичної й безперервної оцінки й самооцінки навчальнихрезультатів учня1.
Основний зміст портфоліо — «показати все, на що ти здатний».Педагогічна філософія портфоліо, виражена у формулі «Візьми відповідальністьза своє утворення у свої руки», припускає:
ü зсувакценту з того, що учень не знає й не вміє, на те, що він знає й уміє по данійтемі, розділу, предмету;
ü інтеграціюкількісної і якісної оцінок результатів діяльності учня;
ü переноспедагогічного наголосу з оцінки на самооцінку що навчаються.
Основними критеріями якості портфоліо в закордонній школі є:
Ø розвиненістьмислення (гнучкість, раціональність, оригінальність);
Ø сформованістьуміння вирішувати завдання;o сформованість прикладних умінь (здатністьвирішувати практичні проблеми, застосовувати нові технології для рішенняприкладних завдань і т.п.);
Ø розвиненістькомунікативних умінь (уміння працювати в малих групах, виступати з доповідями,сформованість письмової мови, уміння чітко й аргументоване викладати своюдумку, грамотність в оформленні рішення завдань, уміле використання графіків,діаграм, таблиць і т.д.);
Ø сформованістьумінь самоконтролю й самооцінки (самокритичність, уміння працювати надпомилками, реалістичність в оцінці своїх здатностей й інше).
Всі ці критерії тією чи іншою мірою сприяють формуванню вміньусвідомлювати свої власні освітні цілі, допомагають у процесі постійноговикористання портфоліо закріплювати їх, бачачи реальні результати використання1.
Портфоліо не тільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але йдопомагає вирішувати важливі педагогічні завдання:
o підтримувативисоку навчальну мотивацію школярів;
o заохочуватиїхня активність і самостійність, розширювати можливості навчання й самонавчання;
o розвиватинавички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності учнів;
o формувативміння вчитися — ставити мети, планувати й організовувати власну навчальнудіяльність;
o сприятиіндивідуалізації (персоналізації) утворення школярів;
o закладатидодаткові передумови й можливості для успішної соціалізації.
Описані особливості портфоліо роблять його перспективною формою поданняіндивідуальної спрямованості навчальних досягнень конкретного учня, щовідповідає завданням перед профільної підготовки й, надалі, — профільногонавчання2. Введення портфоліо може підвищитиосвітню активність школярів, рівень усвідомлення ними своїх цілей іможливостей, що робить вибір подальшого напрямку й форми навчання з бокустаршокласників більше достовірним і відповідальним[34].
Згідно К. Берк, портфоліо — це набір робіт учнів, що зв'язує окреміаспекти їхньої діяльності у більше повну картину. Портфоліо можевключати набір оцінних аркушів, аркушів спостережень, фрагментів щоденників,«бортових журналів», відео фрагменти, проекти й плани виступів.Портфоліо — щось більше, ніж просто папка учнівських робіт; це — спланованазаздалегідь індивідуальна добірка досягнень учнів[10].
Метод портфоліо являє собою свого роду об’єктивовану рефлексію. Цей набірматеріалів спонукує учня до міркування над своїм розвитком й є своєріднимрезультатом його праці протягом деякого часу. Завдяки портфоліо формуються такіякості критичного мислителя, як рефлективність, уміння обґрунтовувати свійвибір й уміння продуктивно працювати з інформацією1.
Підсумковий документ по портфоліо випускника основної школи можнапереглянути в додатку 1.1.1.

2. РОЗМАЇТІСТЬ ТИПІВ ТА ВИДІВ ПОРТФОЛІО– НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ ТЕРМІНА
Життєва необхідність розпізнаванняталантів учнів, прискорення їх розвитку, розширення можливостей та спрямуванняїх потенціальних досягнень на служіння суспільству потребує розробкиальтернативної вимірювальної парадигми в освіті. Зрозуміло, що вона має бути вирішена за умовстворення більш ефективної системи діагностики щодо виявлення труднощів унавчанні, визначення необхідних заходів для їх подолання та керуванняіндивідуалізованими навчальними програмами, розвитком компетентностіособистості. У такий спосіб велика увага надається портфоліо – засобувимірювання способів і результатів діяльності, що спрямована на розвитокінтелектуальних здібностей, через представлення документованих досягнень, звітута самооцінки. Іншими словами, портфоліо є механізмом встановлення зворотногозв’язку, що допомагає у визначенні та розвитку важливих для учнів здібностей,та ефективним інструментарієм для якісного оцінювання процесу навчання[23].
Види навчальних портфелів. Залежно від того, з якоюметою збирається портфоліо й у чому складаються особливості його змісту, можнавиділити наступні види портфоліо[3]:
1. Залежновід мети, що відбиває результат, заради якого збирається портфоліо, існують:
а) портфоліо — власність (збираєтьсядля себе);
б) портфоліо — звіт (збирається длявикладача).
2. По змістуможливе виділення наступних видів портфоліо:
а) портфоліо досягнень: містить усобі результати роботи учня по конкретному блоці навчального матеріалу,оформлені всіма можливими (відомими, доступними) способами;
б) рефлексивний портфоліо: містить усобі матеріали по оцінці/самооцінці досягнення цілей, особливостей ходу іякості результатів своєї навчальної роботи; по аналізі особливостей роботи зрізними джерелами інформації; відчуттів, міркувань, вражень і т.д. Змістпортфоліо може бути пов'язане з роботою учня по конкретній проблемі;
в) проблемно-орієнтований портфоліо:включає всі матеріали, які відображають цілі, процес і результат рішенняякої-небудь конкретної проблеми;
г) портфоліо для розвитку навичоквищого мислення: включає матеріали, що відбивають процес навчання школярароботі на рівні аналізу — синтезу — оцінювання;
д) тематичний портфоліо: включаєматеріали, що відбивають роботу учня в рамках тієї або іншої теми або модуля1.
Портфоліо є прикладом автентичного(істинного) оцінювання, що пропонує метод, який орієнтовано на сам процеснавчання, тобто його використання дозволяє визначити загальний потенціал учнів/студентів,скоригувати в залежності від нього навчальні програми (зміст, засоби та формиорганізації навчальної діяльності тощо). Крім того, портфоліо дозволяєефективно моделювати умови, що є вкрай необхідним для формування уміньадекватної самооцінки, рефлексійної діяльності та реалізації процесувимірювання навчальних досягнень у відповідності до існуючих стандартів ікритеріїв.
Доцільно виділити два провіднихпринципи щодо використання портфоліо:
ü  зовнішній – для ознайомлення інших здосягненнями особистості та відповідним прогресом, оцінювання їх значущості,визначення особливостей діяльності індивідууму для адекватної побудови йогонавчальної траєкторії;
ü внутрішній– для розвиткувласної особистості та досягнення подальших успіхів за умов підвищеннямотивації, розмаїття форм та вироблення більш чітких уявлень про власні успіхи,недоліки і можливості2.
По вдалому вираженню відомого російського педагога й психолога П.Ф.Каптерева, «школа своїм навчанням зробить найбільш глибокий вплив утому випадку, коли вона утворення поставить на ґрунт самоосвіти й саморозвиткуй лише буде в міру засобів і можливості допомагати цьому процесу… Такимчином, не школа й утворення є основа й джерело самовиховання й самоосвіти, а,навпаки, саморозвиток є той необхідний ґрунт, на якому школа тільки й можеіснувати». Завданням школи є створення таких умов, які б забезпечували«запуск» механізмів самоосвіти, самопізнання й самоактуалізаціїособистості, а також сприяли б формуванню мотивації досягнення.
Одним з таких засобів може стати портфоліо. Це слово в перекладі зіталійського означає «папка з документами», «папкафахівця».
Залежно від цілей створення портфоліо бувають різних типів:
o Першийтип портфоліо — це «папка досягнень», спрямована на підвищення власної значимостіучня й відображає його успіхи (похвальні грамоти за навчання, досягнення вспорті, музиці, шахах і т.д.; подячні лист батькам, табелі успішності, значки,медалі й т.п.).
o Другийтип — рефлексивне портфоліо, що розкриває динаміку особистісного розвитку учня, щодопомагає відстежити результативність його діяльності як у кількісному, так йякісному плані. У цю папку збираються всі контрольні й творчі роботи учня:твору, викладу, есе, малюнки, вироби, залікові роботи, відеокасети, результатимедичних і психологічних обстежень і т.д. — загалом, усе, що робилося протягомпевного строку (наприклад року).
o Третійтип портфоліо — проблемно-дослідницький, пов'язаний з написанням реферату, наукової праці,підготовкою у виступу на конференції. Він являє собою набір матеріалів попевних рубриках, наприклад: варіанти назв реферату (доповіді, статті); списоклітератури для вивчення; мікротеми, проблемні області, план дослідження;дискусійні точки зору; факти, цифри, статистика; цитати, афоризми; інтеграція зіншими предметними областями; результати дослідження; висновки за результатамидослідження; методи дослідження; прогнози й перспективи.
Збір і систематизація матеріалу в таких портфоліо допомагає учнем нетільки гідно написати яку-небудь наукову працю, але й «піднімає» їхніпізнавальні інтереси до висот наукових зразків.
o Четвертийтип портфоліо — тематичний, створюваний у процесі вивчення якої-небудь великоїтеми, розділу, навчального курсу. Робота над ним будується в такий спосіб:учитель повідомляє спочатку назву досліджуваної теми, а також форму контролю поній — захист свого портфоліо, зібраного за результатами роботи над даною темою.Учнем на самому початку пред'являються 25 завдань різного зі складності, щовідбивають різні рівні мислення й пізнання.
По ієрархії цілей ці завдання розташовуються в такий спосіб1:
1) на відтворення нового матеріалу (термінів, фактів, понять, правил).Ціль уважається досягнутої, якщо учень правильно відтворює й використаєтерміни, знає конкретні факти, поняття, правила;
2) на дізнавання вивченого явища, його інтерпретацію й перетворення;
3) на застосування знань (правил, теорій) на практиці, тобто в новихконкретних умовах;
4) на аналіз матеріалу, тобто виділення окремих елементів і встановленнялогіки їхнього взаємозв'язку. Ціль уважається досягнутої, якщо учень виділяєчастини цілого й взаємозв'язку між ними, бачить недогляду в логіку міркування,проводить розходження між причинами й наслідками;
5) на синтез, що припускає вміння об'єднати окремі елементи в нове ціле.Ціль уважається досягнутої, якщо учні пишуть творчі роботи, використають знанняз різних областей при роботі над проблемою (наприклад при створенні оглядовогореферату), розробляють план експерименту й т.п.;
6) на оцінку яких-небудь явищ за певними критеріями. Ціль уважаєтьсядосягнутої, якщо учень може виділити критерії й випливати їм, бачитьрізноманіття критеріїв, оцінює відповідність висновків наявним даним, проводитьрозходження між фактами й оцінними судженнями.
По цілям розрізняються портфоліо, як спосіб оцінювання навчальнихдосягнень і так звані портфоліо курсів (тематичні, предметні портфоліо),основна мета яких — позитивно впливати на сам процес навчання.
ü  У першому випадку(тематичному) звичайно говорять про «портфель» або «папкадосягнень», у яку поміщають уже готові, обрані й спеціально оформлені(«доведені до розуму») роботи. Вони підходять для того, щоб відбитиосвітню біографію й рівень досягнень учня.
ü  У випадку предметногопортфоліо — форма, що домінує в цей час у Європі — мова йде про документаціїробіт школяра в рамках певного курсу й служить по перевазі саме як інструментсамого навчання, хоча оцінювання цих кроків навчання також може мати місце. Ізцих «предметних портфоліо» можуть, у якості їхнього завершення,виникнути й папки досягнень. Широке поширення в Європі одержала так званеязикове портфоліо — проект, розроблювальний під егідою Ради Європи.
Крім цього термін портфоліо зустрічаються і як позначення простих зборівробіт учнів, зроблених за певний період часу в школі або поза школою. Ніякоюособою методики побудови роботи з портфоліо в цьому випадку не передбачається.Однак, прихильники, пропагандисти ідеї портфоліо відзначають, що портфоліо можебути чимсь набагато більшим, ніж просто засобом оцінювання або збораминавчальних робіт школярів. Це — новий підхід до навчання, новий спосіб роботи,що виражає сучасне, нове розуміння процесу викладання й навчання, нову культурунавчання. Так зрозуміла ідея портфоліо припускає вибудовування навколопортфоліо навчального процесу, у якому істотно змінюється суть взаємодіївчителя й учня, з'являються нові цілі й нові способи досягнення старих цілейнавчання.
У роботі над портфоліо дуже важливим, — багато авторів уважають ценайважливішим — є взаємодія між учителем й учнем, у процесі якого визначаєтьсямета роботи й виробляються критерії оцінки. Важливо, що ці мети й критерії визначаютьсяв договірному режимі.
Досвід використання різних моделей «портфоліо», накопичений вексперименті з перед профільної підготовки, дозволяє запропонувати наступнірекомендації. При розробці «портфоліо» доцільно орієнтуватися на триосновних його типи[33]:
A. «Портфоліодокументів» — портфель сертифікованих (документованих) індивідуальних освітніхдосягнень. Подібна модель припускає можливість як якісної, так і кількісноїоцінки матеріалів «портфоліо». Інформація про різні заходи і їхнірезультати заноситься у творчу (залікову) книжку учня. Пропонована схемаструктури «портфоліо документів» й оцінки його матеріалів зображена вдодатку 1.2.1.(а) та метод “Портфоліо документів”: переваги та обмеження в додатку1.2.1.(б)
B. “Портфоліоробіт” — являє собою збори різних творчих, проектних, дослідницьких робіт учня, а такожопис основних форм і напрямків його навчальної й творчої активності: участь унаукових конференціях, конкурсах, навчальних таборах, проходження елективнихкурсів, різного роду практик, спортивних і художніх досягнень й ін. Переваги танедоліки даного методу можна переглянути в додатку 1.2.2.
Даний варіантпортфоліо припускає якісну оцінку, наприклад, по параметрах повноти,розмаїтості й переконливості матеріалів, якості представлених робіт,орієнтованості на обраний профіль навчання й ін. Кількісна оцінка вимагаєрозробки чіткої критеріальної бази й прийняття її на рівні муніципальної(регіональної) освітньої мережі. Поточним документом є творча (учнівська)книжка школяра з додатком його робіт, представлених у вигляді текстів,електронних версій, фотографій, відеозаписів.
Найбільш удалізразки документів, що нормують введення портфоліо, способи й критерії йогооцінювання, варіанти учнівських залікових книжок, що є “проміжним” робочимдокументом портфоліо учня середньої школи, розроблені в регіонах у ходіексперименту, опубліковані в хрестоматії “Передпрофільна підготовка: початокексперименту».[1]
C. “Портфоліовідгуків” –включає оцінку школярем своїх досягнень, пророблений їм аналіз різних видівнавчальної й поза навчальної діяльності і її результатів, резюме, плануваннямайбутніх освітніх етапів, а також відкликання, представлені вчителями,батьками, можливо, однокласниками, працівниками системи додаткового утворення йін2…Переваги та недоліки даного методу можна переглянути в додатку 1.2.3.
Портфоліо можебути представлений у вигляді текстів висновків, рецензій, відкликань, резюме,есе, рекомендаційних листів й ін3.
У багатьох школахСША1 як експеримент, проводитьсязавершальний іспит у формі портфоліо, що, однак не звільняє ці школи відамериканського варіанта «ЕГЕ», обов'язкового для всіх шкіл2.Під час іспиту діти презентують портфоліо, розповідають як про предмет ірезультати, так і про процес своєї роботи, відповідають на питання вчителів ікомісії. Робота, пред'явлена учнями, оцінюється по трьох рівнях «HonorsStandard», «Beacon Standard» й «Competency Standard».Ця оцінка супроводжується усним коментарієм, тобто обґрунтовується. Така уснаоцінка відбувається неодноразово в процесі підготовки портфоліо до презентації,що є принципово важливим моментом. На заключну презентацію портфоліо — «портфоліо — екзамен» — добре запросити колег з боку (з інших шкіл,інститутів або органів утворення)[17].Комплексний портфоліо:
На підставівищеописаних варіантів портфоліо в ході експерименту пропонується конструюватий апробувати або “комплексні” моделі портфоліо (які включають названі типи якрозділи), або “прості” ( що реалізують один з названих типів).
Наведемоприклад: Портфоліо,що складається із трьох розділів (найбільш об'ємний і комплексний): “розділдокументів” + “розділ робіт” + “розділ відкликань”. Портфоліо, що складаютьсяіз двох розділів: “розділ документів” + “розділ робіт”; або “розділ документів”+ “розділ відкликань”; або “розділ робіт” + “розділ відкликань”.
Портфоліо“прості” (3 варіанти – тобто або “у чистому виді” портфоліо документів, абопортфоліо робіт, або портфоліо відгуків). Результат експерименту 2003-2004р.показали, що найбільш ефективним і потрібним є комплексні моделі портфоліо,причому основним робочим інструментом в експериментальних територіях сталопортфоліо документів [16].
Портфоліовикористається для:
· визначеннярейтингу учня,
· виборупрофілю навчання в старшій ланці,
· складанняіндивідуальної освітньої траєкторії3.
Портфоліо дозволяє враховувати результати, досягнуті учнем урізноманітних видах діяльності — навчальної, творчої, соціальної,комунікативної й інших — і є найважливішим елементомпрактико-практико-орієнтованого підходу до утворення. Виходячи з вищесказаного, робимо висновок — портфоліо не тільки є сучасною ефективною формоюоцінювання, але й допомагає вирішувати найважливіше педагогічне завдання — формувати вміння вчитися — ставити мети, планувати й організовувати власнунавчальну діяльність. Планування портфоліо можна зобразити за допомогою схеми (див.Додаток 1.2.4.).

3. Концепція електронного портфоліо
Ідея застосуванняпортфоліо в школі виникла в 80-х роках у США. Портфоліо стало популярною ідеєюв Європі і Японії. В 90-х роках про портфоліо заговорили фахівці російської системиутворення. Число публікацій і книг, присвячених темі застосування портфоліо вшколі, за короткий строк помітно зросло. З'явилося велике число й російськіпублікації, у тому числі розміщених в Інтернеті. На запит «портфоліошколярі утворення» у пошуковій системі Яндекс видається більше 2000знайдених сторінок. Число запитів «портфоліо» у Яндексі за місяцьперевищує 15 000.
Однак достаток літератури, на думку багатьох авторів, не внесло ясності всаму ідею. Скоріше, навпаки. На питання про те, що мається на увазі під словом«портфоліо» у зв'язку зі школою, відповісти не так легко по різнихпричинах. Подібна ситуація й в англо-американській, франко-канадській,німецькій літературі — там також немає єдиного розуміння шкільного портфоліо.Таким чином, сьогодні портфоліо навряд чи можна вважати загальноприйнятоючіткою концепцією. Ще більше розкид думок щодо змісту поняття «електроннепортфоліо». Тому, говорячи про портфоліо, щоб уникнути непорозумінь маєсенс уточнювати авторське розуміння ідеї портфоліо.
В 2003 вийшлапостанова1, а в 2004 р. з метою реалізації цієїпостанови й у рамках виконання державного контракту група вчених і фахівцівДержавного університету — Вищої школи економіки (ДУ ВШЕ), Академії підвищеннякваліфікації й перепідготовки працівників утворення, викладачів вищих ізагальноосвітніх навчальних закладів підготувала рекомендації з побудови різнихмоделей портфоліо учнів основної й повної середньої школи. Оскільки портфоліостало новим явище в шкільному житті, був запущений експеримент по впровадженнюпортфоліо в школі. Цей експеримент став частиною програми профільного навчання.В експерименті пропонувалося використати портфоліо в якості однієї зіскладового освітнього рейтингу випускників основної школи, поряд з результатамипідсумкової атестації. Фахівці вважають, що подібне досьє, безсумнівно,знадобиться школярам при вступі у вузи.
У згаданому вищедокументі2 надається наступне трактування поняттяпортфоліо:
«Традиційнийпортфоліо являє собою добірку, колекцію робіт, метою якої є демонстраціяосвітніх досягнень учня. Будучи, по суті, альтернативним способом оцінюваннястосовно традиційних форм (тест, іспит), портфоліо дозволяє вирішити дваосновні завдання:
1. Простежитиіндивідуальний прогрес що вчиться, досягнутий їм у процесі одержання утворення,причому понад прямого порівняння з досягненнями інших учнів.
2. Оцінити йогоосвітні з і доповнити (замінити) результати тестування й інших традиційних формконтролю. У цьому випадку підсумковий документ портфоліо може розглядатися яканалог атестата, свідчення про результати тестування (або виступати поряд зними).»
Портфоліо нетільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішуватинаступні важливі педагогічні завдання: підтримувати й стимулювати навчальнумотивацію школярів; заохочувати їхня активність і самостійність, розширюватиможливості навчання й самонавчання; розвивати навички рефлексивної й оцінної(самооцінної) діяльності учнів; формувати вміння вчитися — ставити мети,планувати й організовувати власну навчальну діяльність; сприятиіндивідуалізації (персоналізації) утворення школярів; закладати додаткові з іможливості для успішної соціалізації."
Документпропонує використати три основні типи портфоліо:
ü  Портфоліо документів — портфель сертифікованих(документованих) індивідуальних освітніх досягнень.
ü Портфоліоробіт — збори різних творчих, проектних, дослідницьких робіт учня, а також описосновних форм і напрямків його навчальної й творчої активності: участь унаукових конференціях, конкурсах, навчальних таборах, проходження елективнихкурсів, різного роду практик, спортивних і художніх досягнень й ін.
ü Портфоліовідгуків — включає оцінку школярем своїх досягнень, пророблений їм аналіз різних видівнавчальної й у не учбовій діяльності і її результатів, резюме, плануваннямайбутніх освітніх етапів, а також відкликання, представлені вчителями,родителями, можливо, однокласниками, працівниками системи додаткового утворенняй ін.
В експерименті проходили апробацію різні моделі портфоліо, конкретніваріанти яких могли розроблятися й прийматися на рівні муніципальної освітньоїмережі. За заявою освітніх установ, що беруть участь в експерименті, ідеяпортфоліо була прийнята школою. Більшість учнів, батьків і педагогів зентузіазмом поставилися до можливості мати портфоліо. У школах, в освітніхокругах стали частіше проводитися заходу, які дозволяли наповнювати портфоліошколярів новими творчими досягненнями й перемогами. Хочеться привести цитату зістатті1, що особливе створення портфоліокорисно для замкнутих, соромливих і знову прибулих дітей.
У той же часширота запропонованого трактування портфоліо створювала певні проблеми пристворенні діючих механізмів формування й оцінювання портфоліо. Для того щобпортфоліо викликало довіру, потрібні механізми, що забезпечують вірогідність іпрозорість його наповнення. Очевидно, що відповідно до різних завданьвикористання портфоліо, застосовуються різні системи його оцінювання. Одніелементи портфоліо можуть бути оцінені й підтверджені формально, інші елементи- неформально[24].
Серед помилкових підходів до формування портфоліо відзначені, наприклад,що випливають:
ü порушенняпринципу добровільності при зборі документів і формуванні портфоліо,
ü збірматеріалів замість дитини, «з його доручення»,
ü ігноруванняможливостей системи додаткового й професійного утворення, громадськихорганізацій і т.д.,
ü заформалізованістьі беззмістовне змагання при зборі портфоліо,
ü збір упортфоліо тільки офіційних документів,
ü підмінапортфоліо заліковою книжкою,
ü підмінапортфоліо характеристикою класного керівника або педагогічної ради,
ü прагненняоцінити балами всі матеріали портфоліо й інших.
На наш погляд, одним з позитивних моментів широкого суспільногообговорення концепції портфоліо стосовно до школи став природний перенос такогопідходу до оцінки компетенцій на викладацький склад і навіть на школи в цілому.Мова часто заходить, наприклад, про портфоліо школи, гімназії, ліцею1.На думку авторів таких пропозицій, портфоліо вчителів допоможе в проходженніпрофесійної атестації й одержанні більше високих розрядів. Портфоліо освітньоїустанови безумовно допоможе вчительському колективу з у свою школу учнів, братиучасть у проектах і конкурсах на одержання грантів.
У статті2, складеного за матеріалами проведеногокруглого стола, обговорюються результати експерименту по впровадженню портфоліов школи. Як показало обговорення на круглому столі, саме спірне питання полягаєв тому, чи варто встановлювати на федеральному рівні єдині критерії в оцінціпортфоліо. В експерименті кожен пілотний регіон вирішував це завданнясамостійно. Результати проведеного моніторингу показали, що в ході експериментутак і не вдалося виробити чіткі, обґрунтовані, прозорі критерії оцінки окремихкомпонентів і розділів портфоліо. Десь діє двобальна шкала оцінок, десь50-бальна. Зазначена обставина утрудняє побудова об'єктивного освітньогорейтингу учнів.
У рекомендаційному документі3 є згадування про електронну формупортфоліо: «Активно використаються нові форми портфоліо, засновані назастосуванні сучасних інформаційних технологій — електроннийпортфоліо...». Але при цьому в документі відсутні подальші роз'яснення, щоможе являти собою електронна форма портфоліо.
Пошуковий сервіс в Інтернеті знову дає можливість оцінити зацікавленістьаудиторії питаннями електронного портфоліо. Один з яскравих прикладівактуальності теми електронного портфоліо: Московський державний інститут сталій сплавів (технологічний університет) оголосив конкурс на створення системи електронногонавчання, що містить у собі, у тому числі, можливість створення й веденняелектронного портфоліо слухачів з урахуванням інформації про пройдені курси йотриманих компетенцій1.
Вивчення сайтів, присвячених темі електронного портфоліо дає подання прорізноманітні підходи до визначення електронного портфоліо. Зустрічаютьсяавтори, які трактують електронне портфоліо як набір документів, сформованих накомп'ютері. Якщо паперовий еквівалент портфоліо пред'являється у вигляді папкиз документами, то електронний портфоліо пред'являється у вигляді файлів намагнітному носії.
Пропонується трактування електронного портфоліо викладача як формаІнтернет — підтримки його діяльності. На думку автора, кожен викладач зіштовхуєтьсяз необхідністю створення учбово-методичного пакета (портфоліо викладача) подисципліні, що він веде. Портфоліо містить у собі опис і вказівки до рядупрактичних робіт, методичні матеріали й рекомендації, що забезпечують виконаннязапропонованих у роботах завдань, матеріали для атестації й самоатестаціїстудентів, дослідницькі й творчі роботи2:
На сайті3 автор дає наступне визначення:«Під веб-портфоліо розуміється веб-сторінка або веб-сайт учня, щовикористається їм для зберігання результатів проектно-дослідницької діяльності,особистих досягнень, наприклад результатів участі в олімпіадах, конкурсах йінших інтелектуальних змаганнях».
Своє трактування електронного портфоліо, розміщеного в шкільній мережі(Інтранеті) дає авторський колектив з Іжевського природно-гуманітарного ліцею №304.У ліцеї розробляється система формування електронного портфоліо досягненьучнів, що оформляється у вигляді персональної інтранет-сторінки. Змістпортфоліо представлений у вигляді електронних продуктів, диференціюється понапрямку й рівню експертизи. Результати діяльності оцінюються по чотирьохнапрямках: учбово-предметному, проектно-дослідницькому,інформаційно-технологічному, презентаційному.
На сайті1 представлений проект «ЕлектроннаШкола 2007». У систему керування школи входить електронне портфоліо. Коженучень може вести власне портфоліо з використанням єдиної системи. Програма маєкілька розділів:
ü  Резюме
ü  Участь у навчальних заходах
ü  Участь у суспільних заходах
ü  Досягнення
ü  Додаток. Тези робіт
Сайт2 знайомить із інтерв'ю директорагімназії № 1 міста Кирово-Чепецка: «У наших планах — зробити для кожногонашого учня електронне портфоліо. У квітні на Російському освітньому форумі япознайомився з директором естонської гімназії, що розповів мені про те, що в ниху гімназії й портфоліо, і класні журнали — усе представлено в електронномувиді. Всю інформацію при наявності Інтернету можуть бачити батьки. Це чудовийприклад відкритості шкільної системи. И — наша мрія.» Електроннепортфоліо, або Банк особистих досягнень пропонує школярам і студентамМіжрегіональна асоціація додаткового утворення (МАДО)3.
На сайті реалізована автоматизована система оцінки індивідуальнихуспіхів. У базі даних збираються відомості про інтелектуальний капітал школяра- про перемоги в олімпіадах, участі в семінарах, дослідженнях, шкільнихконференціях, у різних проектах, концертах, шкільних заходах, спортивнихзмаганнях. Як тільки школяр зареєструється в Банку особистих досягнень учнів,він одержує індивідуальну ідентифікаційну електронну карту. Власник цієї картиможе через сайт МАДО4 перевірити свій рейтинг досягнень ізрівняти його з рейтингом інші школи, що вчиться, міста, регіону, країни.
Пропозиції по формуванню електронного портфоліо
Перелічимо принципи, які лежать в основі пропонованої концепціїелектронного портфоліо.
ü  Електронне портфоліо заструктурою повинне відповідати підготовленим федеральним рекомендаціям5,на основі яких проводилася апробація механізмів збору й подання портфоліошколярів.
ü  У концепції повинні знайтивідбиття позитивні пропозиції по уточненню поняття портфоліо й області йогозастосування. Зокрема, технологія формування портфоліо цілком можезастосовуватися для оцінки творчих досягнень учителів, а також освітніхорганізацій (розширення області застосування).
ü  Механізми формуванняелектронного портфоліо повинні кореспондуватися з очікуваннями педагогічноїгромадськості, із сьогоднішнім рівнем оснащеності технічними засобами освітніхустанов, рівнем підготовленості персоналу шкіл і школярів в областіінформаційних і комунікаційних технологій.
ü  Варто прийняти принципеволюційного розвитку ідеї електронного портфоліо. Зокрема, при проектуванніархітектури середовища електронного портфоліо на сьогоднішній день вартоуникати зайво складного понятійного апарата.
Розглянемо більш докладно пропозиції по складу електронного портфоліо,організацію зберігання й механізми формування електронних портфоліо вІнтернеті.
Склад електронного портфоліо
Розглянемо знову три складових портфоліо, які були запропоновані врекомендаціях (лист ГУ ВШЭ)1.
На російському загальноосвітньому порталі можна знайти пару десятківпосилань на сайти шкіл1. На сайті «Шкільні сторінки»у каталозі2 представлено біля двохсот московськихшкіл. На сайті Департаменту утворення Москви зовсім немає посилань на сайтишкіл. На сайті «Школи в Інтернет»3 зібрано не більше сотніпосилань на сайти російських шкіл. На запит у Яндексі «сайт школи»перебувають приблизно п'ять сотень посилань на сайти, багато хто з яких (аледалеко не все) дійсно вказують на діючі шкільні сайти[26]. На федеральномупорталі «Російське утворення» є пошукова система, що надає відомостів тому числі й про школи, що має сайти4.
Перспективні напрямки робіт із забезпечення ефективного введенняпортфоліо:
v  Розробка механізмів, щозабезпечують вірогідність портфоліо випускника школи, прозорість йогонаповнення й результатів оцінювання. Створення відпрацьованої і єдиної длярізних освітніх установ критеріальної бази й способів оцінювання проектний,творчої, дослідницької діяльності, соціальній активності, лідерських якостей ікомунікативних умінь.
v  Організація структур і служб,що здійснюють контроль і координацію роботи з портфоліо й відповідальних зарозробку показників і критеріїв його оцінки.
v  Організація взаємодії всіхучасників освітнього процесу, включаючи установи додаткового утворення,довузівської підготовки й ін.[17].

4. Есе – як метод сприяння формуванню креативнихумінь
4.1 Методи формування креативнихумінь старшокласника в освітньому процесі
Кардинальні змінив політичних, економічних, духовної сферах, які відбуваються в нашій країні востаннє десятиліття спричиняють радикальну зміну державних, особистісних ісуспільних пріоритетів. Перехід від планової економіки до ринкових відносинпородив інші вимоги до людини. Зникли гарантії, які існували в соціалістичномусуспільстві. Тепер сама людина, а не держава відповідає за своєпрацевлаштування. Його майбутнє невиразно, має бути постійно доучуватися йпереучуватися, освоюючи нові професії.
Вступаючи вактивне самостійне життя, кожне молоде покоління вирішує для себе проблеми, якіприйнято вважати вічними: життєвого, професійного й емоційно-ціннісного вибору.Соціальне становлення молодих відбувається в умовах, коли природне прагнення досамоствердження, успіху зіштовхується зі зростаючою конкуренцією, високимивимогами до особистості на ринку праці. Затребуване інший набір особистіснихякостей, збільшується попит на кваліфіковані кадри, що відрізняються не тількигарною професійною підготовкою, але й творчим відношенням до справи.
Вище сказане увеликому ступені зачіпає старших школярів. Старший шкільний вік охоплює періодвід 14-15 до 18 років і підкреслює в людині момент свідомого самовизначення.Основне завдання утворення в даних умовах полягають у формуванні якостейособистості, що дозволяють людині успішно інтегруватися в складне середовище[15].
Ми припускаємо, що адаптацію особистості в сучасному світі забезпечуєсформованість креативних умінь (уміння логічно мислити; установлювати логічнізв'язки між фактами і явищами; приймати рішення в нестандартних, новихситуаціях; уміння формулювати гіпотези; уміння вести діалог з досліджуванимоб'єктом, вибрати методи пізнання, адекватні об'єкту; уміння бачити незнайоме внезнайомому, подолання стереотипів). Отже, формування креативних умінь, можнавважати однієї з актуальних завдань сучасного утворення. І забезпечує цейпроцес методи навчання.
Теоретичнийаналіз й аналіз власної діяльності дозволяє віднести до ефективних методівформування креативних умінь старшокласника евристичні, креатині, дослідницькіметоди, проблемного викладу, навчальної дискусії й метод есе.
Евристичніметоди — яксистема принципів і правил, які задають найбільш імовірнісні стратегії йтактики діяльності вирішального, стимулюючі його інтуїтивне мислення в процесірішення, генерування нових ідей і на цій основі істотно підвищувальнаефективність рішення майбутнього завдання [ 12 ].
Ефективними для формування креатині умінь старшокласника дослідникивідзначають дві основні функціональні характеристики евристичних методів:функції «наведення» на правильне рішення й функції«скорочення» варіантів при обробці можливих шляхів рішення завдань [10 ]
Чим більшеневизначеними, загальними або нетрадиційними по способах завдання є питання,тим більш еврестичнішим є їхній потенціал. Евристичні методи навчаннядозволяють розширити обсяг незнання учнів: «Найбільше евристичні завдання,які взагалі в принципі в цей момент не мають точного, однієї відповіді, априпускають безліч різних варіантів рішення, що відразу розширює поле»незнання" мислячого… «включає» бажання творити" [11].
Креативні методи(метод евристичного діалогу, інверсії, організаційних стратегій, метод«Якби ...», придумування, гіперболізації, аглютинації й методмозкового штурму) опираються на нелогічні дії учнів, що з інтуїтивний характері жадають від учня перетворення, реконструкції, узагальнення й залучення ранішепридбаних знань, перенос їх у нестандартні ситуації [28]. Формуючий потенціалкреативних методів зображений в додатку 2.1.1.
Навчальнадискусія як метод наукового пізнання стимулює пізнавальний інтерес, творчість,втягує учнів в активне обговорення різних точок зору по тій або іншій проблемі.Спілкування в ході дискусії спонукує учнів шукати різні способи для вираженнясвоєї думки, підвищує сприйнятливість до нових відомостей, новій точці зору,спонукає до висування гіпотез, ідей [1, 10]. З одного боку, припускає наявністьу старшокласників уміння ясно й точно формулювати свої думки, будувати системуаргументованих доказів, з іншого боку — учить їх мислити, доводити свою правоту[13].
Навчальнадискусія є однієї з форм глибокого, особистісного засвоєння знань, допомагаєрозвитку здатності творчо мислити, рятуючи від механічного відтвореннязаученого, розвиває самостійність мислення, дає багато ідей, нових підходів дорішення різного типу завдань [7]. Звідси — увага до дискусії не тільки як дозасобу активізації, але і як до способу поглибленої роботи зі змістом предмета,виходу за межі засвоєння фактичних відомостей, творчого застосуванняодержуваних знань.
Як ефективнийметод, що сприяє формуванню креативних умінь і творчому застосуванню знаньрозглядаємо метод есе, що як метод ще не одержав широкого поширення. Есе — твір- міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальнівраження, міркування по конкретному питанню, проблемі й свідомо що не претендуєна повноту й вичерпне трактування предмета [27].
Есе припускаєвираження старшокласником своєї точки зору, особистої суб'єктивної оцінкипредмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінальноговисвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій й образність.
Есе припускаєаналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів,підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку що вчиться йт.п.
Застосування есена уроках сприяє більше чіткому й грамотному формулюванню думок, допомагаєрозташовувати думки в строгій логічній послідовності, припускає вільневолодіння мовою термінів і понять, розкриває глибину й широту навчальногоматеріалу, учить використати приклади, цитати, необхідні аргументи повідповідній темі.
Аналіззакордонного й вітчизняного досвіду застосування есе дозволяє виділити чотириформи використання даного методу:
1) есе — самостійна творча робота із запропонованого вчителем темі (виконується якдомашня робота);
2) есе — 30-хвилинна самостійна робота з вивченого навчального матеріалу;
3) есе — 10-хвилинний вільний твір для закріплення й пророблення нового матеріалу(звичайно пишеться наприкінці уроку або наприкінці етапу уроку);
4) есе — 5-хвилинний вільний твір з метою підведення підсумків уроку йфіксування сформульованих на уроці думок і висновків по темі (найчастіше даєтьсязавдання написати, що учні довідалися по новій темі, і задати одне питання, наякий вони так і не одержали відповіді).
Для перших двохвидів есе тема формулюється викладачем, найчастіше, у вигляді проблемногопитання, що повинен спонукувати учнів до міркування, а не тільки до логічноговибудовування відповіді з окремих понять і визначень.
Останні два видиесе задаються питанням, що допомагає закріпити в учнів виниклі в ході урокудумки й виразити своє особисте відношення до проблеми, темі уроку.
Проблемний виклад(методи показового рішення проблем) як метод навчання дає зразок подумкипроведеного дослідження. У ньому мають місце аналіз, виявлення протиріч йузагальнення даних аналізу, постановка (формулювання) гіпотез, послідовна їхняперевірка (аналіз і синтез), формулювання рішення (синтез і рефлексія). Всівисновки приймаються на основі доказів, тобто пояснення. Учитель ставить переддітьми проблему й показує шлях її рішення, доводячи, узагальнюючи, аналізуючифакти; учні стежать за логікою рішення проблеми, одержують зразок розгортанняпізнання [12]. Включення в навчальний процес даного методу сприяє підвищеннютаких важливих знаннєвих якостей, як глибина й усвідомленість, тому що в ходіпроблемного викладу учні опановують елементами творчості, учаться орієнтуватисяв складних ситуаціях, опановують пошуковими прийомами, що сприяють переходу відвідтворюючої діяльності до творчого.
Аналіз робітпоказує, метод проблемного викладу включає: виклад, що повідомляє, з елементамипроблемності, показовий проблемний виклад, діалогічний проблемний виклад, іпередбачає поступове введення додаткових елементів, що ускладнюються,проблемності, що підвищують рівень сформованості креативних умінь: створенняодиничних проблемних ситуацій (метод 1); створення проблемних ситуацій усполученні з показовим рішенням проблеми самим учителем (метод 2); рішенняпроблеми вчителем разом з учнями, яким на окремих етапах рішення передбачаєтьсяінструкція алгоритмічного характеру (метод 3); самостійна пошукова діяльністьучнів у рішенні навчальних проблем, планована й направляє вчителем (метод 4);самостійне планування й рішення проблеми учнями під контролем учителя (метод5).
Дослідницькадіяльність забезпечує пошук нових знань, і в такий спосіб сприяє формуваннюкреативних умінь. Учень сам опановує поняттями й підходом до рішення проблеми вз пізнання, у більшому або меншому ступені організованого ( що направляє)учителем.
Основноювідмітною ознакою дослідницької діяльності є наявність таких елементів, якпроблема, гіпотеза, аналіз даних і висновки, що випливають із них.Старшокласник виділяє й ставить проблему, яку необхідно дозволити; пропонуєможливі рішення; перевіряє ці можливі рішення; виходячи з даних робить висновкивідповідно до результатів перевірки; застосовує висновки до нових даних; робитьузагальнення [7].
Навчальнедослідження сприяє знайомству учня з науковими методами одержання знань й,освоюючи доступні елементи цих методів, учні опановують умінням самостійнодобувати нові знання, планувати пошук і відкривати нову для себе залежність ізакономірність. На відміну від наукового дослідження, головною метою якого єзміна дійсності через одержання нових знань про об'єкт дослідження, навчальне дослідженняспрямоване на зміну в самому учні шляхом створення якісно нових для ньогоцінностей. У нашому випадку формування креативних умінь.
До основнихпсихологічних факторів, що визначають проникнення способів навчання через наукув системі середньої освіти, дослідники відносять розвиток здатностей донаукової творчості, для якого вік старшокласника є визначальним. Зарезультатами дослідження В.Н. Дружиніна, здатність до творчості, пов'язана зпевною сферою людської діяльності, формується в особистості в ранньомуюнацькому віці.
Таким чином,використання евристичних, креативних, дослідницьких методів, проблемноговикладу, навчальної дискусії й методу есе забезпечує: по-перше, активізаціюпотенційних можливостей старшокласників для їхньої самореалізації й творчогоросту; по-друге, розвиток творчого мислення, індивідуальних здатностей,наукової інтуїції, глибини мислення, уяви й творчої фантазії, подолання інерціїмислення й стереотипів; по-третє, формування дослідницьких умінь і навичок;по-четверте, творчого підходу до сприйняття знань і творчого їхньогозастосування. Однак, не можна ігнорувати й недоліки цих методів[15].
До слабкихсторін варто віднести значно більші витрати часу на вивчення навчальногоматеріалу; слабку ефективність їх при засвоєнні принципово нових розділівнавчального матеріалу, де не може бути застосований принцип опори на колишньоїдосвід, при вивченні складних тим, де конче потрібно пояснення вчителя, асамостійний пошук виявляється недоступним для школярів; не завжди можнаскорегувати діяльність старшокласників при невірному ході вивчення проблеми.
Недоліки евристичних, креативних методів, методу дискусії полягають утім, їхнє застосування дозволяють висунути, знайти творчу ідею в самомузагальному виді. Не гарантують ретельну розробку ідеї. У процесі їхньогозастосування також не завжди вдається перебороти інерцію мислення.
Використанняметодів, що сприяють формуванню креативних умінь, у процесі навчання жадаютьвід учителя високого рівня творчих здатностей, знань, умінь, досвіду й творчоїмайстерності.
4.2 Сутність,значення та різновиди есе
 
Есе — письмовий виклад індивідуальної позиції студента на проблему, щочасто сполучається з викладом, орієнтованим на розмовну мову. Для підготовкистудентові надається список тим, список обов'язкової й додаткової літератури,вимоги до оформлення1.
Есе виражає індивідуальні враження й міркування автора по конкретному приводіабо предмету й не претендує на вичерпне або визначальне трактування тему (упародійної російської традиції «погляд і щось»). Відносно обсягу йфункції граничить, з одного боку, з науковою статтею й літературним нарисом (зяким есе нерідко плутають), з іншого боку — з філософським трактатом. Стилю есевластиві образність, рухливість асоціацій, афористичність, нерідко антетичністьмислення, установка на інтимну відвертість і розмовну інтонацію. Деякимитеоретиками розглядається як четвертий, поряд з епосом, лірикою й драмою, рідхудожньої літератури.
У якості особливої жанрової форми ввів, опираючись на досвідпопередників, Мішель Монтень у своїх «Досвідах» (1580). Своїм творам,виданим у вигляді книг в 1597, 1612 й 1625, Френсіс Бекон уперше в англійськійлітературі дав назву англ. essays. Англійський поет і драматург Бен із упершевикористав слово есеїст (англ. essayіst) в 1609.
В XVІІІ-XІ століттях есе — один із провідних жанрів англійської йфранцузької журналістики. Розвитку ессеістики сприяли в Англії Дж. Аддісон,Ричард Стил, Генрі Філдінг, у Франції — Дідро й Вольтер, у Німеччині — Лессингі Гердер. Есе було основною формою філософсько-естетичної полеміки в романтиківі романтичних філософів (Г. Гейне, Р.У. Емерсон, Г. Д. Торо).
Жанр есе глибоко вкоренився в англійській літературі: Т. Карлейль, В.Хееліт, М. Аріолд (XІ століття); М. Бірбом, Г. К. Честертон (ХХ століття). У ХХстолітті стиль есе переживає розквіт: до жанру есе зверталися найбільшіфілософи, прозаїки, поети (Р. Ролан, Б. Шоу, Г. Уельс, Дж. Оруел, Т. Манн, А.Моруа, Ж. П. Сартр).
У литовській критиці термін есе (лит. ese) уперше використав Балис Сруогав 1923. Характерними рисами есе відзначені книги «Посмішки Бога»(літ. «Dіevo sypsenos», 1929) Юозапаса Альбинаса Гербачяускаса й«Боги й смуткяліси» (літ. «Dіevaі іr smutkelіaі», 1935)Йонаса Коссу-Александравичюса. До прикладів есе відносять «поетичніантикоментарі» «Ліричні етюди» (літ. «Lyrіnіaіetіudaі», 1964) і «Антакальниське бароко» (літ. «Antakalnіobarokas», 1971), Едуардаса Межелайтиса, «Щоденник без дат» (літ.«Dіenorastіs be datu», 1981), Юстинаса Марцинкявичюса, «Поезія йслово» (літ. «Poezіja іr zodіs», 1977) і Папіруси з могилпомерлих (літ. «Papіrusaі іs mіrusіuju kapu», 1991) МарцелиюсаМартинайтиса. Антиконформістська моральна позиція, концептуальність, точність іполемічність відрізняє есе Томаса Венцлови.
Для російської літератури жанр есе не був характерний. Зразки стилю есевиявляються в А.С. Пушкіна («Подорож з Москви в Петербург»), А.І.Герцена («З того берега»), Ф.М. Достоєвського («Щоденникписьменника»). На початку ХХ століття до жанру есе зверталися В.І. Іванов,Д.С. Мережковський, Андрій Білий, Лев Тичин, В.В. Розанов, пізніше — ІлляЕренбург, Юрій Олеша, Віктор Шкловський, Костянтин Паустовський.Літературно-критичні оцінки сучасних критиків, як правило, втілюються врізновиді жанру есе.
Стиль есе відрізняє образність, афористичність й установка на розмовнуінтонацію й лексику. Широке використання есе в навчальному процесі – елемент«фірмового стилю» Державного університету — Вищої школи економіки.Жанр есе припускає не тільки написання тексту, але й усний виступ з ним насемінарському занятті. При цьому оцінюється як зміст есе, так і стиль йогопіднесення. У випадку, якщо з якихось причин виступити на семінарі не вдалося,есе повинне бути здане в письмовому виді викладачеві, що веде семінарськізаняття. У цьому випадку рекомендує об’єм, що, есе — 5-6 сторінок тексту. Нижчепропонуються деякі теми для есе, однак список не є вичерпним. Студент вправівибрати тему для есе самостійно, погодивши її з викладачем. При цьому можнаорієнтуватися на рубрику " питання для дискусії" плану семінарськихзанять. Непредставлення есе у встановлений строк розцінюється як невиконаннянавчального плану й може служити підставою для не допуску до екзамену з теоріїдержави й права.
Найзнаменитіше (і, на думку літературознавців, перше за часом написання)добуток даного жанру тритомний твір французького філософа-скептика XVІ в.Мішеля Монтеня (1533-1592) російськомовним читачам відомо за назвою«Досвіди». Що ж таке есе? От які визначення пропонують тлумачнісловники й енциклопедії.
В «Тлумачному словнику іншомовних слів» Л.П. Крисіна читаємо:«Есе — нарис, що трактує які-небудь проблеми не в систематичному науковомувиді, а у вільній формі».
«Великий енциклопедичний словник» дає розгорнуте визначення:«Есе — жанр філософської, літературно-критичної, історико-біографічної,публіцистичної прози, що сполучає підкреслено індивідуальну позицію автора зневимушеним, часто парадоксальним викладом, орієнтованим на розмовнумову».
«Коротка літературна енциклопедія» уточнює: «Есе — прозаїчнийтвір невеликого обсягу й вільної композиції, що трактує приватну тему йпредставляє спробу передати індивідуальні враження й міркування, так чи інакше,з нею зв'язані».
Таким чином, есе — це твір-міркування невеликого обсягу з вільноюкомпозицією, що виражає індивідуальні враження, міркування по конкретномупитанню, проблемі й свідомо що не претендує на повноту й вичерпне трактуванняпредмета.
Есе припускає вираження автором своєї точки зору, суб'єктивної особистоїоцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого),оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоційй образність.
Отже, у всіх представлених визначеннях названі деякі ознаки, по яких тойабо інший текст може бути віднесений до жанру есе. Звернувшись до спеціальноїлітератури, присвяченій цій проблемі, ми одержимо їх відносно повний перелік.
Дослідники виділяють наступні різновиди есе.
ü  З погляду змісту, есе буваютьфілософськими, літературно-критичними, історичними, художніми,художньо-публіцистичними, духовно-релігійними й ін.
ü  За літературною формою есез'являються у вигляді рецензії, ліричної мініатюри, замітки, сторінки ізщоденника, листа, слова й ін.
ü  Розрізняють також есеописові, оповідальні, рефлексивні, критичні, аналітичні й ін. У цьому випадку воснову покладені композиційні особливості добутку, виконаного в жанрі есе.
Нарешті, запропонована класифікація есе на дві більші групи: особистісне,суб'єктивне есе, де основним елементом є розкриття тієї або іншої сторониавторської особистості, і есе об'єктивне, де особистісне початок підлеглийпредмету опису або якійсь ідеї. Екзаменаційне есе по суспільствознавство,безперечно, належить до другої групи.
Структурна схема есе:
o Введення- визначення основного питання есе
o Основначастина — відповідь на поставлене питання. Один параграф містить: теза, доказ,ілюстрації, під висновок, що є частково відповіддю на поставлене питання
o Висновок- підсумовування вже зроблених під ви висновок й остаточна відповідь на питанняесе.
Відзначимо найбільш прийнятну техніку доказу наведених в есе висловлень.Доказ — це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якого-небудьсудження за допомогою інших щирих і пов'язаних з ним суджень. Воно пов'язане зпереконанням, але не тотожно йому; аргументація або доказ повинні ґрунтуватисяна дані науки й суспільно-історичну практику, переконання ж можуть бутизасновані на забобонах непоінформованості людей у питаннях економіки йполітики, — видимості доказовості. Інакше кажучи, доказ або аргументація — цеміркування, що використає факти, щирі судження, наукові дані й переконуюче насв істинності того, про що мова йде.
1) Структура будь-якого доказу містить у собі щонайменше три складові:теза, аргументи, висновок або оцінні судження.
a) Теза — цезвуження, яку треба довести.
b) Аргументи- це категорії, якими користуються при доказі істинності тези.
c) Висновок- це думка, заснована на аналізі фактів.
d) Оціннісудження — це думки, засновані на наших переконаннях, віруваннях або поглядах.
Аргументи звичайно діляться на наступні групи:
—   Засвідчені факти, до якихставиться так званий фактичний матеріал, тобто статистичні дані про доходи надушу населення, величині випускає продукції, що, і т. ін., території держави,виконанні плану, кількості озброєння, показання свідків. Факти — це живильне длясередовище з'ясування тенденцій, а на їхній підставі — законів у різнихобластях знань, тому ми часто ілюструємо дію законів на основі фактичних даних.
—   Визначення в процесіаргументації використаються як опис понять, пов'язаних з тезою.
—   Закони науки й ранішедоведені теореми теж можуть використатися як аргументи доказу.
Якщо повернутися до вимог, пропонованим до есе, і співвіднести їх зелементами структури доказу, то можна простежити тісний зв'язок між критеріямиоцінки й здатністю учня аргументувати своя відповідь, тому що в першу чергуоцінюється здатність мислити не хаотично, а в строгій логіці й використати видиаргументів для доказу своєї тези. Але для того щоб розташувати тези й аргументив логічній послідовності, необхідно знати способи їхнього взаємозв'язку.
2) Види зв'язків у доказі.
 Зв'язок припускає взаємодія тези й аргументу. Розглянемо суть прямогодоказу — доказу, при якому істинність тези безпосередньо обґрунтовуєтьсяаргументом. Наприклад: ми не повинні качатися на лижах, тому що сьогодні дужехолодно. Метод прямого доказу можна застосовувати, використовуючи технікуіндукції, дедукції, аналогії й причинно-наслідкових зв'язків.
Індукція — розумовий процес, у результаті якого ми приходимо довисновків, що базується на фактах. Ми рухаємося у своїх міркуваннях відособливого до загального, від припущення до твердження. Загальне правилоіндукції говорить: чим більше фактів, тим впевнена аргументація. Як приклад можнапривести досить широко відомі розробки уроків із введенням понять«попит» й «пропозиція», коли учні становлять опитний аркуші пропонують як можна більшому числу людей внести в нього свої думки із приводуціни й кількості, що купує по даній ціні товару. На основі зібраних фактівбудується шкала попиту та пропозиції, що відбиває залежність величини попиту тапропозиції від установлюваної ціни.
Дедукція — процес міркування, де висновок звичайно будується з опорою надві передумови. Наприклад, всі люди, що ставлять перед собою ясні цілі йзберігаючи присутність духу під час критичних ситуацій, є великими лідерами. Засвідченням численних сучасників, такими якостями володів А. Лінкольн — один ізсамих яскравих лідерів в історії Америки.
Аналогія — спосіб міркувань, побудований на порівнянні. Аналогіяприпускає, що якщо об'єкти А и Б схожі по декількох напрямках, то вони повиннімати однакові властивості. Необхідно пам'ятати про деякі особливості даноговиду аргументації: напрямку порівняння повинні стосуватися найбільш значних рисдвох порівнюваних об'єктів, інакше можна прийти до зовсім абсурдного висновку.
І, нарешті, причинно-наслідкова аргументація, що широко використається восвітніх програмах по всіх шкільних предметах.
На відміну від інших методів контролю й перевірки знань, метою есе єдіагностика продуктивної, творчої складової пізнавальної діяльності щонавчаються, котра припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудовуміркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків,особисту оцінку автора й т.п.
Застосування есе на уроках сприяє більше чіткому й грамотномуформулюванню думок, допомагає розташовувати думки в строгій логічнійпослідовності, припускає вільне володіння мовою економічних термінів і понять,розкриває глибину й широту навчального матеріалу, учить використати приклади,цитати, необхідні аргументи по відповідній темі.
Успішність формування вмінь і навичок, необхідних для написання есе,проявляється в тім, що учні: на усвідомленому рівні володіють теоретичнимизнаннями й понятійним апаратом в області суспільствознавство; володіють нависокому рівні прийомами аналізу, порівняння, синтезу, навичками аргументаціївласної позиції й ведення дискусії; розуміють, чим есе по суспільствознавствуістотно відрізняється від твору по літературі; розуміють, у чому складаютьсяособливості суспільствознавчого есе; володіють практичними навичками, у томучислі стилем, властивим есе по суспільствознавству.
У статті Н. Забродіній Що таке есе по економіці?[4]. Дається наступнахарактеристика вмінь і навичок учнів, які оцінює викладач в есе: знанняекономічних понять і теорій; використання відповідній темі інформації;здатність аналізувати представлену інформацію; логічне структурування доказів;графічну ілюстрацію пропонованої інформації; здатність пояснити альтернативніпогляди на розглянуту проблему й прийти до збалансованого висновку.
Процес написання есе складається з наступних етапів:
1) Першийкрок досягнення успіху у виконанні такого виду роботи — формулювання теми есе.Деякою мірою це мистецтво. Чому? Тема не повинна ініціювати виклад лишевизначень понять, її ціль — спонукати до міркування
Есе — це єдине завдання, що є альтернативним: випускник самостійновибирає із шести запропонованих тем ту, котра представляється йомунайцікавішої.
2) Кориснона чернетці у вільній формі виписати все, що може знадобитися в есе: поняття,протиріччя, асоціації, цитати, приклади, тези, думки, аргументи, імена, події.Словом, «дати собі волю», записати все, що здається потрібним,цікавим, що має відношення до теми. Є раціональне зерно у твердженні:«Письменство не в голові, а в кінчиках пальців».
Наступне завдання — привести весь цей «хаос» у порядок,співвіднести з темою, вибрати ефектну цитату, точну думку, цікавий факт,переконливий аргумент.
3) Відповідальначастини роботи — вступ і висновок. Вступ фокусує проблематику есе, ставитьключові питання, указує на протиріччя, виявляє суспільствознавчі аспекти теми.Почати есе необхідно із введення, що розкриває тему й містить визначенняосновних понять, що зустрічаються. На цьому етапі дуже важливо правильносформулювати питання, на який потрібно відповісти.
4) Увагупотрібно звернути й на стиль викладу. Не можна забувати, що есе властивіемоційність, експресивність, художність.
Фахівці думають, що належний ефект забезпечують короткі, прості,різноманітні по інтонації пропозиції, уміле використання «найсучаснішого» розділового знака — тире. Втім, стиль відбиває особливості особистості,про цьому теж корисно пам'ятати.
Структуру есе можна зобразити за допомогою таблиці № 2.2.1.
Таблиця № 2.2.1.
Структура есеЕлемент структури % до загального обсягу роботи Початок (актуалізація заявленої теми есе) 20% Теза Три аргументованих докази (спростування) тези, що виражають вашу особисту думку (вашу позицію) і, що мають у своїй основі науковий підхід. Переформулювання тези. 60% Висновок, що містить заключне судження (умовивід). 20%
 
Вимоги, пропоновані до есе:
1. Есеповинне сприйматися як єдине ціле, ідея повинна бути ясної й зрозумілої.
2. Есе неповинне містити нічого зайвого, повинне включати тільки ту інформацію, щонеобхідна для розкриття вашої позиції, ідеї.
3. Есеповинне мати грамотна композиційна побудова, бути логічним, чітким заструктурою.
4. Коженабзац есе повинен містити тільки одну основну думку.
5. Есеповинне показувати, що його автор знає й осмислено використає теоретичніпоняття, терміни, узагальнення, світоглядні ідеї.
6. Есеповинне містити переконливу аргументацію заявленої по проблемі позиції [9].
4.3 Методичні рекомендації понаписанню есе
Дані методичні рекомендації розроблені УМО СПБ філії ГУ-ВШЭ на основінормативних документів Міністерства Утворення Російської Федерації по вищомуутворенню, а також на основі методичних рекомендацій із введення модульногопідходу до планування й організації навчального процесу (ГУ-ВШЭ, Москва 2001рік). Методичні рекомендації складені з метою уніфікації вимог до змісту,оформленню й оцінюванню есе студентів, є рамковим документом для підготовки кафедрамивідповідних методичних рекомендацій залежно від специфіки дисциплін1.
Есе студента — це самостійна письмова робота на тему, запропонованувикладачем (тема може бути запропонована й студентом, але обов'язково повиннабути погоджена з викладачем). Ціль есе складається в розвитку навичоксамостійного творчого мислення й письмового викладу власних думок. Писати есенадзвичайно корисно, оскільки це дозволяє авторові навчитися чітко й грамотноформулювати думки, структурувати інформацію, використати основні категоріїаналізу, виділяти причинно-наслідкові зв'язки, ілюструвати поняття відповіднимиприкладами, аргументувати свої висновки; опанувати науковим стилем мови.
Есе повинне містити: чіткий виклад суті поставленої проблеми, включатисамостійно проведений аналіз цієї проблеми з використанням концепцій йаналітичного інструментарію, розглянутого в рамках дисципліни, висновки, щоузагальнюють авторську позицію по поставленій проблемі. Залежно від специфікидисципліни форми есе можуть значно диференціюватися. У деяких випадках це можебути аналіз наявних статистичних даних по досліджуваній проблемі, аналізматеріалів із засобів масової інформації й використанням досліджуваних моделей,докладний розбір запропонованого завдання з розгорнутими думками, підбор ідетальний аналіз прикладів, що ілюструють проблему й т. ін.
Тема есе
Тема не повинна ініціювати виклад лише визначень понять, її ціль — спонукати до міркування. Для приклада можна зрівняти теми есе, пропоновані наіспитах програм міжнародного бакалавранта по економіці, і традиційні темисамостійних робіт і контрольних як письмові відповіді(див. Додаток 2.3.1.).
Тема есе повинна містити в собі питання, проблему, мотивувати наміркування.
Побудова есе
Побудова есе — це відповідь на питання або розкриття теми, що заснованона класичній системі доказів.
Структура есе.
1) Титульнийаркуш (заповнюється за єдиною формою, див. додаток 1);
2) Введення- суть й обґрунтування вибору даної теми, складається з ряду компонентів,зв'язаних логічно й стилістично;
На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати питання, на який визбираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження.
При роботі над введенням можуть допомогти відповіді на наступні питання:" чи треба давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?",«Чому тема, що я розкриваю, є важливою в даний момент?», «Якіпоняття будуть залучені в мої міркування по темі?»," чи Можу я розділититему на трохи більше дрібних підтем?". Наприклад, при роботі над темою«Економіка Росії часів Петра Й: традиційна або командна» як підтемаможна сформулювати наступне питання: «Які ознаки були характерні дляекономіки того періоду?»1.
3) Основначастина — теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання.
Дана частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а такожобґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій по цьомупитанню. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі.Тому важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здійснюєтьсяструктурування аргументації; саме тут необхідно обґрунтувати (логічно,використовуючи дані або строгі міркування) пропоновану аргументацію/аналіз.Там, де це необхідно, як аналітичний інструмент можна використати графіки,діаграми й таблиці.
Залежно від поставленого питання аналіз проводиться на основі наступнихкатегорій:
ü  Причина — наслідок, загальне- особливе, форма — зміст, частина — ціле,
ü  Сталість — мінливість.
У процесі побудови есе необхідно пам'ятати, що один параграф повиненмістити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений графічним йілюстративним матеріалом. Отже, наповнюючи змістом розділи аргументацією(відповідної підзаголовкам), необхідно в межах параграфа обмежити себерозглядом однієї головної думки.
Добре перевірений спосіб побудови будь-якого есе — використанняпідзаголовків для позначення ключових моментів аргументованого викладу: це допомагаєподивитися на те, що передбачається зробити (і відповістити на запитання, чигарний задум). Такий підхід допоможе випливати точно певної мети в даномудослідженні. Ефективне використання підзаголовків — не тільки позначенняосновних пунктів, які необхідно освітити. Їхня послідовність може такожсвідчити про наявність або відсутність логічності у висвітленні теми.
4) Висновок- узагальнення й аргументовані висновки по темі із вказівкою області їїзастосування й т.д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплюєзміст і значення викладеного в основній частині. Методи, що рекомендують дляскладання висновки: повторення, ілюстрація, цитата, що вражає твердження.Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе елемент, як вказівкана застосування (імплікацію) дослідження, не крім взаємозв'язків з іншимипроблемами1.
Якість будь-якого есе залежить від трьох взаємозалежних складових, такихяк:
ü  вихідний матеріал, що будевикористаний (конспекти прочитаної літератури, лекцій, запису результатівдискусій, власні міркування й накопичений досвід по даній проблемі);
ü  якість обробки наявноговихідного матеріалу (його організація, аргументація й доводи);
ü  аргументація (наскільки точновона співвідноситься з піднятими в есе проблемами).
Процес написання есе можна розбити на кілька стадій: обмірковування — планування — написання — перевірка — виправлення. Перелік, що вийде врезультаті перерахування ідей, допоможе визначити, які з них мають потребу вособливій аргументації. Джерела. Тема есе підкаже, де шукати потрібнийматеріал. Звичайно користуються бібліотекою, Інтернет — ресурсами, словниками,довідниками. Перегляд означає редагування тексту з орієнтацією на якість йефективність. Якість тексту складається із чотирьох основних компонентів:ясності думки, виразності, грамотності й коректності. Думка — це змістнаписаного. Необхідно чітко і ясно формулювати ідеї, які хочете виразити, упротивному випадку вам не вдасться донести ці ідеї й відомості до навколишніх.Виразність — це доступність тексту для розуміння. Легше всього її можнадосягти, користуючись логічно й послідовно ретельно обраними словами, фразами йвзаємозалежними абзацами, що розкривають тему. Грамотність відбиває дотриманнянорм граматики й правопису. Якщо в чомусь сумніваєтеся, загляньте в підручник,упорайтеся в словнику або посібнику зі стилістики або дайте прочитати написанелюдині, чия манера писати вам подобається. Коректність — це стиль написаного.Стиль визначаться жанром, структурою роботи, цілями, які ставить перед собоюпишучий, читачами, до яких він звертається[31].
Оцінювання есе
Критерії оцінки есе можуть трансформуватися залежно від їхньої конкретноїформи, при цьому загальні вимоги до якості есе можуть оцінюватися за наступнимикритеріями (див. Додаток 2.3.2.).

ВИСНОВКИ
1) Аналіз літератури, присвяченої застосуванню портфоліо в навчанні,переконливо показує, що в ідеї портфоліо укладені більші можливості длямодернізації шкільного навчання, тобто для вдосконалювання процесу навчання усвітлі нових вимог, пропонованих у цей час до школи. Цінність портфоліо полягаєв тому, що довкола нього й у зв'язку з ним може бути вибудуваний такийнавчальний процес, які дозволяє розвивати або формувати деякі когнітивно — особистих якості (компетентності) які висуваються миром утворення й праці, якнеобхідні кожній людині для активної участі в житті сучасного демократичногоінформаційного суспільства. Хоча твердження, що школа ХХІ — це «школапортфоліо», — тобто коли портфоліо виступає, як якась панацея, що повиннаперевернути все традиційне утворення — явно перебільшене, освоєння методупортфоліо в російській школі може стати одним з найважливіших напрямківмодернізації, але тільки за умови забезпечення його належним теоретико — методологічним аналізом і пов'язаними з ним дидактико-методичними матеріалами.
2)Думаю, що основна роль портфоліо учня — допомогти йому визначитися увиборі профільної школи й, надалі, профілю вищої школи. Але навряд чи«вага» портфеля може служити об'єктивним показником. По-перше,портфель по визначенню включає суб'єктивні відкликання. По-друге, різний рівеньпрофесіоналізму вчителів і керівників дослідницьких робіт і неконтрольованийступінь участі викладачів і батьків у формуванні портфеля ставлять учнів усвідомо нерівні умови. Вважаю, що головна мета створення «навчальногопортфеля» зводиться до доказу прогресу ( позитивних результатів ідосягнень) у навчанні учня. Неважливо, що він не знає й не вміє. Важливіше те,що він довідався й чому з по даному предметі. І дуже важлива самооцінка учня.Адже це він повинен відібрати на свій вибір у своє «досьє» роботи. Ачіткий список найменувань і пунктів, необхідних в «навчальномупортфелі», не можна передбачити. Думаю, що кожен учитель на свій розсуд упроваджуєсвої критерії.
3)Підводячи підсумки, хочеться відзначити, що достоїнства портфоліобезсумнівні. Це прекрасний засіб поглиблення й оформлення пізнавальнихінтересів, розвитку інтелектуальних рефлексивних здатностей учнів, комплексноїперевірки рівня засвоєння навчального матеріалу, індивідуалізації йдиференціації навчання, формування мотивації досягнення, а, отже, і створенняситуації успіху. Отже, можна зробити висновок, що метод«Портфоліо» дає нам можливість систематизувати, аналізувати й кваліфікованопредставляти свої професійні досягнення.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. БиковА.К. Методи активного соціально-психологічного навчання: Навчальний посібник. — М.: ТЦ Сфера, 2005.
2. БрандтМ.Ю. Есе на екзамені по суспільствознавству // Викладання історії йсуспільствознавства у школі.-2004.- № 1.-С. 26-38
3. ГолубГ.Б., Чуракова О.В. Портфоліо в системі педагогічної діагностики. — 2005, № 1.- с. 181-195.
4. ЗабродинаН.П. Що таке есе з економіки // Економіка у школі.- 200.-№ 1.-С.58 – 66
5. ЗагашевИ. Критичне мислення: технологія розвитку / И. Загашев, С. Заїр-Бек. — Спб.:Альянс-Дельта. 2003. — С. 264-279.
6. ЗагашевИ. Нові педагогічні технології в шкільній бібліотеці. Лекція 3 // Бібліотека вшколі: Газета Видавничого будинку «Перше вересня». — 2004. — № 19. — С. 53-56.
7. ЗагвязинскийВ.И. Теорія навчання: Сучасна інтерпретація: Навчальний посібник для студ.вищих. пед. навч. закладів. — М.: Видавничий центр “Академія”, 2001.
8. КалмиковаИ.Р. Портфоліо як засіб самоорганізації й саморозвитку особистості // Утворенняв сучасній школі. 2002, № 5. — с. 23-27.
9. КіприяноваЕ. В. Як навчитися писати есе по суспільствознавству на “відмінно”?//Преподавание истории и обществознания в школе.-2003.- № 9.-С. 44 – 47
10. КларинМ.В. Інновації у світовій педагогіці: навчання на основі дослідження, ігри йдискусії. — Рига, НПЦ “Експеримент”, 1998.
11. Колекціядосягнень // Модернізація: Крок у майбутнє (вкладка «УГ»). Вып. № 3(20) 2004. — с. 15.
12. КоноваловаЕ.А. Функціональні обов'язки учасників освітнього процесу при впровадженні впрактику портфоліо як методу оцінювання//Практика адміністративної роботи вшколі. 2005, № 5. — с. 20-22.
13. КулюткинЮ.К. Евристичні методи в структурі рішень. — М.: Педагогіка, 1970.
14. МатюнинБ.Г. Нетрадиційна педагогіка. — М.: Школа — Пресс, 1994.
15. МорозовА.В. Чернилевский Д.В. Креативна педагогіка й психологія: Навчальний посібник.- М.: Академічний Проект, 2004.
16. Навчання.Наука. Творчість. Теорія й досвід взаємодії. Монографія. Наукова школа РиндакВ.Г. / Під заг. ред. Риндак В.Г. Єкатеринбург: Ур. відділення РАО, 2002.
17. НікітінаС.И. Експеримент по створенню портфоліо по інформатиці // Застосування новихтехнологій в утворенні: Матеріали XVІ Міжнародної конференції 28-29 червня2005. — Троіцк, 2005. С. 45-47.
18. НовиковаT.Г., Прутченков А.С., Пінська М.А. Рекомендації з побудови різних моделей івикористанню портфоліо учнів основної й повної середньої школи // Профільнашкола. М., -2004. -С. 4-11.
19.  НовиковаТ. Папка індивідуальних досягнень «портфоліо»: федеральнірекомендації й місцевий досвід// Директор школи. — 2004. — № 7. — С. 61.
20. НовиковаТ.Г. й ін. Портфоліо в профільному навчанні: аналіз закордонногодосвіду//Профільна школа. 2005, № 3. — с. 45-56.
21. НовиковаТ.Г. й ін. Портфоліо як форма оцінювання індивідуальних досягненьучнів//Профільна школа. 2004, № 2. — с. 48-56.
22. ОстенкоМ. Технологія «Навчальний портфель» в освітньому процесі / М. Остенко// Бібліотека в школі: Газета Видавничого будинку «Перше вересня». — 2003. — № 16. — С. 10-15.2.
23. Педагогіка.Навчальний посібник для студентів пед. вузів / Під ред. Пидкасистого П.І.М.:Педагогічне суспільство Росії, 2002.
24. ПоляковаТ.А. Інформаційна культура // Мир бібліографії. М.,- 1998. № 2.
25. Портфельучня//Нові педагогічні й інформаційні технології в системі утворення. М.: 2001.- с. 123-132.
26. РакітінаЕ.А. Теоретичні основи побудови концепції безперервного курсу інформатики //Інформатика й утворення. М., -2002. — С. 44-45.
27. РуденкоГ. Л. Пишем творческое эссе.// Мастер — класс.-2005.- № 3.- С. 13-17
28. СапоговаЕ.Е Психологія розвитку людини: Навчальний посібник. — М.: Аспект Пресс, 2001.
29. СелевкоГ.К. Дискусія як ефективний метод пізнання // Шкільні технології. 2004. — №5.
30. Тематичнийдодаток до журналу «Вісник утворення» № 4 / 2004. М.: Видавництво«Освіта» / Профільне навчання — Частина С. 98-112.
31. ФедосюкМ., Хамракулова Х. Есе. // Економіка в школі. — 2000. — №1.
32. ХутірськийА.В. Сучасна дидактика: Підручник для вузів. Спб: Пітер, 2001.
33. Черемних М.П.Ділова гра «Портфоліо, або Щоденник особистих досягнень» // Практикаадміністративної роботи в школі. 2005, № 5. — с. 25-27.
34. ЧошановМ.А. Був. Складався. Залучався. Навчальний портфоліо як альтернативна системаоцінки// «Учитель року», 2002, №4.
35. ШалигінаИ.В. «Портфоліо» — педагогічна технологія шкільноїоцінки...//Природознавство в школі. 2004, № 2. — с. 51-54.
ДОДАТКИДодаток1
Підсумковийдокумент по портфоліо випускника основної школиПрофіль (профільнийкомпонент)№ Назва Предмет Рівень Результат Дата Олімпіади№ Назва Предмет Рівень Результат Дата Конкурси№ Назва Область знань Рівень Результат Дата
Досягнення всистемі додаткового утворення, довузівської підготовки й інших освітніх установ№ Назва Сфера навчання Установа Результат Дата
Практики,проектні й творчі роботи№ Назва Зміст діяльності Установа Результат Дата
Дійсний аркушскладений на підставі оригіналів офіційних документів, представлених упортфолио _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
                                      (прізвище,ім'я, по батькові учня)
Резюме, звіти,реферати й інші матеріали представлені в додатку до підсумкового документа.
Дата--------------------------- Підпис директори школи                                                                                               МП
Додаток 2Метод “Портфоліо документів”: переваги та обмеженняМатеріали, включені в даний варіант Переваги даного варіанта Обмеження даного варіанта
ü  Диплом
ü  Грамота
ü  Свідчення
і інші документи підтверджуючі досягнення учня Підсумкова бальна оцінка робить портфоліо цього типу діючим механізмом визначення освітнього рейтингу учня, тому що може стати значимого складового цього рейтингу (поряд з оцінками, отриманими при підсумковій атестації). Портфоліо цього типу дає подання про результати, але не описує процесу індивідуального розвитку учня, розмаїтості його творчої активності, його навчального стилю, інтересів і т.п.
Додаток 3Пропонована схема структури «портфоліо документів» й оцінкийого матеріалівü  Позиції ü  Компоненти ü  Результати (бали) ü  Блок А Олімпіади
ü  Міська: — переможець — призер
ü  Районна: — переможець — призер Шкільна (переможець) ü  5 4 3 2 1 ü  Блок Б Інші сертифікати ü  Заходу й конкурси, проведені установами системи додаткового утворення, вузами, культурно-освітніми фондами й ін. Освітні тестування й курси по предметах Шкільні й міжшкільні наукові суспільства Конкурси й заходи, організовані МОС ü  Від 1 до 5
Додаток 4“Портфоліо робіт”: переваги та недолікиü  №№ ü  Матеріали, включені в даний варіант ü  Переваги даного варіанта ü  Недоліки даного варіанта
ü 
ü 
ü 
ü 
ü 
ü 
ü 
ü 
ü 
ü 
ü 
ü  1
ü  Відомість або залікова книжка про проходження курсів на вибір
ü  Творча книжка з додатком робіт
ü  Електронні документи
ü  Відеозапису
ü  Моделі, проекти, дослідницькі роботи
ü  Звіти про соціальних практиків
ü  ü  Портфоліо цього типу дає широке подання про динамік навчальної й творчої активності учня, спрямованості його інтересів, характері перед профільної підготовки. ü  Якісна оцінка портфоліо доповнює результати підсумкової атестації, але не може ввійти в освітній рейтинг учня як сумарна складова. Однак у ряді випадків вона може бути педагогічно досить значимої, оскільки є багато учнів, для яких “портфоліо робіт” служить додатковою формою вираження успішності, «заможності» підлітка в його освітній кар'єрі.

Додаток 4.
“Портфоліовідгуків”:переваги та обмеження№№ Матеріали, включені в даний тип Переваги варіанта Обмеження варіанта
ü  Тексти висновків;
ü  Рецензії;
ü  Відкликання;
ü  Резюме;
ü  Есе;
ü  Рекомендаційні листи;
ü  Інше. Ця форма портфоліо дає можливість включити механізми самооцінки учня, що підвищує ступінь усвідомленості процесів, пов'язаних з навчанням і вибором профільного напрямку. Складність формалізації й обліку зібраної інформації.

Додаток 5
 Планування портфоліо
Переглянете ще развсі питання, перераховані в тексті.
Визначите способизастосування системи портфоліо серед своїх учнів і читачів.
А. Які основніцілі портфоліо?
1. ____________________________________________
2. ____________________________________________
3. ____________________________________________
Б. Яким образомви будете вибирати компоненти портфоліо?
1. ____________________________________________
2. ____________________________________________
3. ____________________________________________
В. Які специфічнікомпоненти ви збираєтеся включити в портфоліо?
1. _________ 4.__________ 7. __________
2. _________ 5.__________ 8. __________
3. ________ 6.__________ 9. __________
Г. Як ви будетеоцінювати портфоліо?
Д. Як Ви будетеорганізовувати роботу з портфоліо протягом навчального
періоду?
Е. Як Ви будетепроводити портфоліо-конференції?