Софія Корнієнко
Педагогічнатехнологія взаємодії сім’ї і школи першого ступеня у вихованні учнів
Сім’я є одним з найкращих соціальних досягнень людства, цінністьякого з давніх часів і аж до наших днів лишається незмінною. Вона в мініатюрі віддзеркалюєті гострі динамічні процеси, які характерні для суспільства на певному етапі йогорозвитку. Сім’я зберігає та оберігає пам’ять народу від небуття, є творцем і захисникомрозумного, доброго, вічного.
Вінцем для сім’ї є народження дитини, яке сприяє духовному оновленню,піднесенню життєвих сил членів сім’ї, загострює почуття відповідальності за здоров’яi виховання продовжувача роду. Саме сім’я стає тим першим, соціальним інститутом,в якому дитина засвоює cycпільну мораль, норми і правила поведінки, навчається узгоджуватизапити і потреби з можливостями. Тому таким актуальним є питання про посилення відповідальностісім’ї за формування високої духовної культури, моральних переконань, трудове вихованнядітей і молоді.
Загальновизнано, що виховання дитини найефективніше здійснюєтьсятоді, коли вона є одночасно об’єктом впливів багатьох інших соціальних інститутіввиховання (дитсадка, школи, позашкільних закладів тощо), які є першою формою суспільного,громадського і громадянського виховання дітей. Перебування дитини в колі своїх однолітківсприяє формуванню у неї перш за все таких рис, які конче потрібні особистості яксуспільній істоті: колективізму, товариськості, взаємодопомоги, доброти, комунікабельності.
Хоча, як відомо, вихованнядитини в сім’ї нерозривно пов’язане з усією системою суспільного виховання, однак,батьки і вчителі — найперші вихователі підростаючого покоління. Від них залежитьякою зростатиме дитина, яких громадянських рис вона набуде. Школа як ніякий іншийзаклад, має значні можливості здійснення виховної роботи з дітьми, надання допомогисім’ї в педагогічній освіті. В умовах відродження духовності нашого народу, йогокультурних традицій, формування якісно нових відносин між людьми школа має статипотужнім імпульсом творення педагогіки сім’ї. Слід зауважити, що процес творенняпедагогіки сучасної сім’ї проходить сьогодні в особливо складних умовах, адже вінпередбачає поєднання споконвічних традицій виховання і нових форм спілкування, взаєминбатьків і дітей у сім’ї, які диктує соціально-економічний устрій життя, нові суспільнінорми і вимоги. А вони, як відомо, часто продиктовані деформованою суспільною мораллю,спотвореними умовами життя сім’ї. Тільки за останні десятиліття сім’я багато чоговтратила з надбаного століттями досвіду виховання дітей. Повернути втрачене, збагатитийого новими формами і методами-виховання дітей — таке головне завдання на етапісьогодення ми вбачаємо у творчій співпрацісім’ї і школи. З цією метою нами була розроблена і апробована, модель співпрацішколи з батьками молодших школярів.
Як відомо, керівництво будь-якоюдіяльністю обов’язково передбачає її цілеспрямованість на досягнення результатів,що сфокусовані в цілях. Розробляючи педагогічну технологію керівництва процесом,який досліджувався, ми прогнозували продуктивність реально існуючих особливостейданого явища як педагогічної технології через створення спеціальних аналогів, вяких відтворюються принципи організації і функціонування цієї технології. Тому виникланеобхідність створення універсальної технології, яка могла б об’єднати на основісинтезу різноманітні види співпраці вчителя з батьками упродовж всього періоду навчаннядітей, що в сукупності з різноманітними додатковими інформаційними структурами сприялиб поступовому і систематичному нагромадженню необхідних для батьків знань, уміньі навичок організації успішного виховання дітей.
Системотворчим ядром експериментальноїроботи став взаємозв’язок таких її компонентів: мотиваційного, який передбачає спонуканняпедагогічних можливостей сім’ї на основі діагностики її виховної активності; змістовного,що складає певну сукупність таких активних форм як “педагогічна школа” для батьків,батьківські збори, родинні виховні заходи консультації; процесуального — відтворюєновизну взаємовідношень школи і сім’ї сучасного школяра, який вбачається нами вздійсненні особистісно-орієнтовного спілкування в підсистемі “вчитель-учень-батьки”,а відмінними її ознаками — цілісність і безперервність педагогічного впливу протягомвсього експериментального дослідження. Зупинимось на характеристиках кожного з вищевказаних компонентів.
Вивчення сімей молодшихшколярів ЗОШ № 17 м. Тернополя здійснювалось різноманітними методами (експериментомбуло охоплено, понад 200 батьків). Для отримання об’єктивних даних про сім’ю і накопиченнянеобхідної інформації про сімейне виховання ми використовували спостереження, анкетування,інтерв’ювання, бесіди, узагальнення належних характеристик, тестування, моделювання,ранжування. Серед аспектів, які ми вивчали з метою визначення рівня виховної активностісім’ї учня, були: загальні відомості про сім’ю (тип і структура сім’ї, вік, освітаі професія батьків, національність і віросповідання членів сім’ї, побутові і санітарно-гігієнічніумови життя, матеріальна забезпеченість); дані про сімейне виховання, (виховна активністьбатьків, суспільно-громадська спрямованість сімейного колективу, психологія сімейнихстосунків, наявність “куточка” школяра, виконання школярем режиму дня, робота батьківнадзасвоєнням дитиною правил культури поведінки, організація сімейного дозвілля, широтадуховних запитів. інтереси, вподобання і захоплення членів сім’ї, ставлення батьківдо школи).
Вивчаючи сім’ї, ми намагалисяякомога глибше вивчити і з’ясувати кожне питання. Наприклад, виховна активністьсім’ї — це свідомий, систематичний і планомірний, узгоджений вплив батьків з метоюформування відповідних якостей особистості.
Ця активність (Р. М. Капралова,В. Г. Постовий, О.М.Урбанська, А. Г. Хиипкова) вимірюється рядом показників, а саме:
1) розумінням цілей виховання; наявністю конкретнихвиховних завдань;
2) єдністю і узгодженістю вимог дорослих членівсім’ї до дитини, щоденним спілкуванням з дитиною;
3) цілковитою обізнаністю про життя дитини (сфераінтересів і запитів, престижні справи, особисте розуміння і ставлення до власнихуспіхів, та невдач, стосунки з членами шкільного колективу, громадсько-корисна робота,друзі тощо);
4) стійкими зв’язками з класоводом, пошукамипедагогічних рекомендацій, порад, що підвищують ефективність сімейного виховання,володінням психолого-педагогічними знаннями про виховання; участю у навчально-виховнійроботі школи.
Проведене нами вивченняпоказало, що є чимало таких сімей, виховна активність яких характеризується перерахованимиознаками. Але є ще сім’ї, де побутує безсистемний вплив на дітей, сім’ї з низькимчи нестійким рівнем виховної активності. Знання рівня виховної актійвності кожноїсім’ї (високий, середній, низький) дало можливість працювати з сім’ями індивідуальноі диференційовано, приділяти особливу увагу і надавати необхідну допомогу сім’ямз низьким рівнем сформованості цієї якості.
Створюючи “педагогічну школу”для батьків, ми, насамперед переслідували таку мету:
— допомогти батькам осмислити державну і особистіснувідповідальність за справу сімейного виховання дітей;
— забезпечити поетапне і безперервне нагромадженнябатьками системи знань, умінь і навичок, необхідних для успішного виховання дітей.
Експериментальна роботапоказала, що планування тематики “педагогічної школи” доцільно узгодити з запитамиконкретного контингенту відвідувачів. З цією метою було проведено анкетування батьків,що дало можливість визначити педагогічно доцільний зміст і обсяг матеріалу занять,обрати ефективні форми і методи їх проведення
Запропонована нами тематика “педагогічної школи” для батьків відзначаласьгнучкістю, на певних етапах вносились корективи у відповідності з рівнем педагогічноїосвіченості батьків, бажаннями батьківської аудиторії, з актуальними завданнями,які вирішувала школа на даному етапі. Заняття “педагогічної школи” були розрахованіна весь період навчання дитини у початковій школі і проводились у чітко визначенийчас (перший або останній четвер кожного неканікулярного місяця). В тематиці занятьпереважали питання педагогіки і психології сімейного виховання, соціальної педагогіки,включались важливі аспекти анатомії вікової фізіології шкільної гігієни, дитячоїпсихології, етнопедагогіки як живого джерела, — яке здатне задовільними прагненнябатьків здобути знання з виховання дітей в українських сім’ях, перевірені досвідомбагатьох поколінь.
Успішному проведенню занять з батьками сприяли виставки педагогічноїлітератури, дитячих, малюнків і виробів, папки-пересувки, рукописні журнали “Сім’яі школа”, перегляд кінофільмів і відеофільмів, концерти дитячої самодіяльності,виступи батьків з рефератами щодо досвіду виховання дітей у сім’ї.
Тематика занять “педагогічної школи” була максимально наближенадо тематики, покласних батьківських зборів і родинних виховних заходів. Це даваломожливість класоводам неодноразово повертатись до тієї самої теми, щоб на матеріаліжиттєдіяльності конкретного класного колективу навчати батьків необхідних методів,прийомів, і засобів успішного виховання дітей в умовах сім’ї.
Таким чином педагогічно доцільний зміст і форми роботи “педагогічноїшколи” батьків обумовили її цілеспрямованість на виконання функцій зв’язуючої ланкирозробленої нами експериментальної моделі.
Відомо, що батьківські збори — одна з традиційних, найбільш визнанихколективних форм співпраці вчителя з батьками молодших школярів. Однак досвід роботиі експериментальне дослідження показали, що їх тематика, зміст, форми і періодичністьпроведення потребують глибокого вивчення і удосконалення.
Експериментальне дослідження переконує, що важко передбачити найдоцільнішутематику і всі можливі варіанти проведення батьківських зборів. Їх найчастіше підказуєсаме життя, інтереси і потреби класного колективу, Разом з цим апробована системадозволяє стверджувати, що планувати роботу потрібно так, щоб у свідомості батьківпедагогічні знання і вміння були приведені в певну систему, і вони (ніби переходячиз учнями з класу в клас) засвоювали систематичний курс необхідних знань про вихованнядітей в умовах сім’ї, і, щоб батьківські збори стали для них уроками родинноговиховання.
Дослідження показало, що ефективність зборів значною міроюзалежить від педагогічно доцільного, продуманого виступу вчителя перед батьками.У ньому класовод повинен емоційно, доступно і просто (з урахуванням рівнів педагогічноїосвіченості батьків класу) розкрити тему; теоретичні положення вміло проілюструватиприкладами з життя класного колективу, народної педагогіки, літературних джерел,досвіду роботи інших класів. У кінці доцільно підвести педагогічно обґрунтованийпідсумок і дати рекомендації. Добре запропонувати батькам список рекомендованоїлітератури з даної теми, а краще — організувати спільно зі шкільною бібліотекоювиставку рекомендованих книг, журналів, статей. Щоб збори пройшли результативно,їх треба готувати заздалегідь, Для цього класовод, підбирає статті, педагогічнізавдання, пропонує комусь поділитись досвідом сімейного виховання, готує необхіднівиставки, анкети, пам’ятки, алгоритми тощо. Поточні оцінки, зошити з контрольнихробіт, та іншу необхідну інформацію про учня бажано покласти батькам на парту, заякою сидить їхня дитина. Окрім того, як показав експеримент, усі заняття з педагогічноговсеобучу вчитель і батьки повинні готувати і проводити разом, як однаково зацікавленісоюзники. Така співпраця допомагає формувати громадську думку батьківського колективу.
Дослідження показало, що збори не пройдуть на належномурівні, якщо батьки будуть пасивними слухачами (цьому часто сприяє формальний характербатьківських зборів, що присвячуються, як правило аналізу успішності учнів). В ходіексперименту ми прийшли до висновку, що потрібно урізноманітнювати форми проведеннязборів (бесіди, диспути, практикуми, семінари, усні журнали, круглі столи тощо),дотримуватись культури у спілкуванні з батьками, вести розмову тоном поради, разомшукати шляхи попередження помилок, і усунення недоліків. “Давайте нарадимось...”,“На мою думку, в даному випадку варто поступити ось так...”, “А ви як думаєте ?”,“А що би ви порадили ?” — подібний стиль спілкування викликає у батьків бажаннябути активними учасниками процесу виховання, стимулює їх педагогічне мислення.
Дослідження показало, що вчасно і вдало проведені батьківськізбори активізують батьків, сприяють усвідомленню особистісної відповідальності занаслідки виховання дітей і накопиченню необхідних знань, умінь і навичок з вихованнядітей в умовах сім’ї.
Про це свідчать думки опитаних нами батьків. Наведемо дляприкладу їх типові висловлювання. “З нетерпінням чекаю кожних батьківських зборів,бо стільки виникає незрозумілих питань з того часу, як Сергійко став школярем. Ана кожних зборах я вчасно і доступно отримую відповіді на них” (п. Марія К., матипершокласника); “З великою цікавістю слухаю ваші лекції і бесіди, беру участь вдискусіях, практикумах. Багато з того, що ви радите, співзвучне з моїми думками,щось підтримую, а над чимось задумуюсь” (п. Петро В., батько третьокласника); “Щиродякую за вашу кропітку і таку потрібну працю. Мій син з невісткою все частіше стализадумуватись над тим, чи правильно вони виховують своїх дітей. Ви допомогли їм усвідомитиважливість цієї проблеми, а я, педагог — пенсіонерка, із задоволенням це спостерігаюі радію, що добрих дітей виховують” (п. Дарина К., бабуся четвертокласника) і т.д.
Головною метою класних родинних виховних заходів було:активізувати батьків, а пасивних спостерігачів перетворити їх в учасників організаціїнавчально-виховного процесу молодших школярів, виявити інтереси й вподобання кожноїсім’ї з метою використання їх у виховній роботі з дітьми; організовувати спільнедозвілля батьків і дітей; забезпечувати спадкоємність поколінь; відроджувати звичаїі традиції нашого народу; формувати класну родину
Експериментальною роботою виявлено, що ефективністьродинних виховних заходів в значній мірі залежить від методичного уміння вчителяправильно їх підготувати і провести, а саме:
— вибрати тему і форму проведеннявиховного заходу;
— визначити мету;
— дібрати педагогічно доцільнусистему малих заходів;
— визначити дату і місце проведення;
— обладнати зал;
— визначити учасників заходу;
— розробити сценарій і реалізуватийого.
Досвід переконує, що творчого підходу з боку вчителяпотребує довготривала підготовка виховного заходу.
По-перше, вчитель повинен зацікавити, заінтригувати ідеєю проведеннязаходу членів класної родини (дітей, батьків, дідусів, бабусь та ін.), по-другедобре і чітко продумати систему малих підготовчих заходів (пошукова робота, конкурси,цікаві зустрічі, екскурсії, читання тематичної літератури, перегляд і обговоренняфільмів і діафільмів, підготовка номерів художньої, самодіяльності, інсценізаційтощо), які сприяють наближенню віддаленої перспективи до перспективи радості завтрашньогодня і формуванню бажаних якостей підростаючої особистості.
Дослідження показало, що ефективність проведенняродинного виховного заходу залежить також від чіткого визначення дати і місця проведення,якими можуть бути класна кімната, актовий або спортивний зал школи, їдальня, бібліотека,ігрова кімната. Методично доцільно яскраво і тематично оформити зал, а учасниківрозмістити так, щоб вони могли вільно проходити і спілкуватись один з одним. Доречноподбати про місце для ігор і розваг, бо загальновідомо, що успіх проведення будь-якоговиховного заходу з молодшими школярами залежить від продуманої зміни видів діяльності.
Сценарій родинного виховного заходу, наш погляд, має бути лаконічним,послідовним, емоційно-насиченим і відображати ту багатогранну роботу, яка була проведенаупродовж підготовчого періоду. Матеріал для написання сценарію можуть стати тематичнівірші, пісні, легенди, оповідання, бувальщини, загадки, прислів’я, приказки, народніусмішки, магнітофонні записи, відеокасети з посиланням на першоджерела та авторів,римовані тексти, складені самими вчителями, які краще сприймається і добре засвоюютьсямолодшими школярами.
Експериментом доведеноало, що ефективності у проведенні родиннихвиховних заходів можна досягнути за. умови врахування навчально-виховних завданьпочаткової ланки освіти, статутних вимог щодо співпраці школи і сім’ї, вікових особливостейдітей.
Таким чином, дослідницькі дані дозволяють стверджувати, що “педагогічнашкола” для батьків, батьківські збори, родинні виховні заходу виступають ефективноюформою реалізації експериментальної системи співпраці вчителя з батьками молодшогошкільного віку. Уміле і творче їх використання сприяє розвитку потенційних виховнихможливостей батьків різних рівнів педагогічної активності.
В основу процесуального компоненту був покладений консультативнийпункт з питань сімейного виховання як засіб підвищення педагогічною культури батьківі надання їм оперативної допомоги в залежності від рівня педагогічної освіченостікожного із них.
В процесі досліду ми переконалися, що консультативно-рекомендаційнаробота вчителя з батьками, що ґрунтується на спільному довір’ї на діагностиці характеру,причин і труднощів, які переживає учень у зв’язку з дотриманням норм та правил поведінкиу взаєминах а однолітками, дорослими, є необхідною і корисною, тому що розмовляючивіч-на-віч, можна сказати про найболючіше і найсокровенніше, поділитися тим, прощо з тих, або інших причин незручно говорити при всіх. В такій бесіді можна із багатьохваріантів вибрати той єдиний, який може найефективніше вплинути на конкретну дитину.
Окрім того, така форма співпраці а батьками передбачала виробленняпедагогом певних рекомендацій щодо впливу на дітей в умовах сім’ї. Ефективних результатів,як ми переконалися в процесі експериментальної роботи, можна досягнути при добрепродуманому плануванні консультативної роботи, педагогічно доцільно тематику груповихі індивідуальних консультацій тісно пов’язувати з тематикою “педагогічної школи”і батьківських зборів.
Індивідуальний або груповий характер занять консультативного пунктузалежать від специфіки теми та від кількості зацікавлених нею батьків. Особливоїуваги, на наш погляд потребують індивідуальні форми роботи з батьками всіх рівнівпедагогічної активності, індивідуальна бесіда педагога з батьками, має бути розмовоюдвох зацікавлених сторін за долю дитини з метою допомогти їй і захистити. Під частакої розмови на фоні загальних вікових особливостей дітей, слід показати їхні індивідуальні,потенційні можливості, що виявив учитель під час спостережень, бесід з педагогами-предметниками,а також при вивченні результатів практичної діяльності своїх вихованців. Разом зтим, сучасний вчитель, не повинен замикатися в своїх педагогічних судження, ґрунтуючисьлише на власному досвіді, а залучати до цієї роботи шкільних психологів, соціологів,педіатрів інших необхідних спеціалістів.
Важливу роль, в плані нашого дослідження, мають також засоби наочності,пропаганди передового досвіду сімейного виховання і досягнення сучасної педагогічноїнауки.
Таким чином, педагогічно виправдана і вміла організаціяроботи консульпункту дала можливість індивідуалізувати і диференціювати роботу збатьками, а також сприяла більш ефективному впливу на формування педагогічно вірногомислення батьків всіх рівнів педагогічної освіченості у справі сімейного вихованнядітей.
Списоквикористаної літератури
1. Азаров Ю. П. Семейная педагогика.М.: Политиздат, 1982. – 223 с.
2. Беспалько В. П. Основы теориипедагогических систем: Проблемы и методы психологического обеспечения технологическихобучающих систем. — Воронеж: Изд-во ВГУ, 1977. — 215 с.
3. Бех І. Д. Особистісно зорієнтованевиховання: Науково-методичний посібник. – К.: ІЗМН. 1998. – 204 с.
4. Бондаровська В. М. У серцісуспільства: сім’я як суспільна структура. //Рідна школа. – 1994. –№11. – с. 68–71.
5. Виготский Л. С, Избранныепсихологические исследования. – М.: АПН РСФСР, 1956. –519 с.
6. Корнієнко С. М., КодлюкЯ. П. Батьківські збори у початкових класах: Навчально-методичний посібник. – 2-евидання. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 64 с.
7. Корнієнко С. М., КорнієнкоС. М. Родинне дозвілля у початкових класах: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль:Навчальна книга – Богдан, 2000. – 16Савченко О. Я. Сімейне виховання. Молодші школярі.К.: Рад. школа. 1979. – 141 с.
8. Сім’я і діти: Програма родинно-національноговиховання та навчально-тематичний план педагогічної освіти батьків /Кол. авт.; Зазаг. ред. В. Г.Постового. – К.: ІЗМН, 1997. – 56 с.
9. Стельмахович М. Г. Українціпро сім’ю і родинне виховання //Дошкільне виховання. – 1992. – № 12. –с. 6–7.
10. Сухомлинський В. О.Батьківська педагогіка //Вибр. тв.: У 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1976. – Т. 5.–с. 410–414.