Вступ
Екскурсія, яка проводиться за програмою з природознавства, є одним ізвидів уроку. На уроці-екскурсії процес навчання реалізується не в умовахкласного приміщення, а в природі під час безпосереднього спілкування учнів зоб'єктами і явищами природи.
Уроки-екскурсії мають великий виховний вплив на дітей. Сприймання красиприроди, до якого їх постійно спонукають, відчуття гармонії, її доцільності, наякій зосереджується їхня увага, сприяють розвитку естетичних почуттів,позитивних емоцій, доброти, дбайливого ставлення до всього живого, У відносноневимушених обставинах школярі вчаться спілкуватись між собою під час виконанняспільних завдань, поводитися один із одним та з навколишнім світом.
Основним методом пізнання на уроці-екскурсії є спостереження за об'єктамиі явищами природи та очевидними взаємозв'язками і залежностями між ними.
Головна мета нашої роботи – з`ясувати особливості використання таметодику екскурсій в початковій школі.
Для досягнення визначеної мети перед нами постає певне коло завдань, асаме:
1) розглянути сутність екскурсії;
2) з`ясувати, які є види екскурсій;
3) проаналізувати основні етапи проведення екскурсії
4) провести аналіз програм та підручників щодо їхспрямованості на проведення екскурсій;
5) проаналізувати досвід роботи провідних спеціалістів вданій області;
6) провести анкетування серед вчителів Білошицькослобідської ЗОШ І –ІІ ст.
В ході виконаннякурсової роботи нами були використані такі наукові методи: аналіз та синтез,порівняння, анкетування, аналіз літератури та передового досвіду вчителів.
Розділ І. Екскурсія як організаційнаформа навчання1.1 Сутність екскурсії
Щодо природи шкільних навчальних екскурсій на різних етапах йоговпровадження й розвитку висловлювалися різні точки зору. Так, одні авторитрактують екскурсію як метод навчання, інші — як метод і форму або як форму. Напочатковій стадії впровадження екскурсій в шкільне життя вони практикувалисьепізодично як продовження звичайних уроків за межами навчального приміщення. Зрозвитком методики екскурсійної роботи відокремлювалися в окремі методи такіприйоми її проведення, як пояснення екскурсовода, демонстрація, спостереження,фіксація вражень, вправи та ін. Екскурсія почала усвідомлюватись як метод іформа навчання. Вкладі час екскурсія набула статусу самостійної форминавчальних занять. Це відносно завершена структурна одиниця педагогічногопроцесу, яка характеризується своїми особливостями.
Розглядаючи екскурсію як дидактичну категорію, слід насамперед зазначити,що вона суттєво відрізняється від інших форм навчальних занять специфікоюорганізації пізнавальної діяльності учнів. Під час екскурсій учні активносприймають натуральні об'єкти дійсності — предмети, процеси, явища в їхньомуприродному середовищі, в звичайних режимах функціонування. Основний методпізнання — цілеспрямоване спостереження під опосередкованим керівництвомучителя живої реальності, аналіз її сутності, яке доповнюють записи вражень,зарисовки, складання схем процесів. Все це потім систематизується, узагальнюєтьсяй колективно глибоко і всебічно обговорюється на інших заняттях у школі.
До особливостей екскурсій можна віднести й мінливість учнівського складу.Залежно від типу, змісту й об'єкта екскурсії кількість учнів у групіколивається від 10 до 40. Тривалість екскурсійних занять також нестала — від 35до 90 хвилин. Іноді вона може продовжуватися кілька днів (у випадках виїздуучнів за межі постійного проживання) [2].
Що стосується особливостей екскурсій, пов'язаних з відношенням учнів доїї об'єкта, то слід мати на увазі, що не всякий вихід за межі школи з метою навчанняможна віднести до цієї категорії навчальних лінія її. Трудове навчання,наприклад, часто проводиться безпосередньо на виробництві, в цеху промислових ісільськогосподарських підприємств, проте заняття ;і цього предмета не можнаназвати екскурсією, хоч воно проводиться не в школі. З другого боку, навчанняможе відбутися й без виходу учнів за межі шкільного приміщення (наприклад,екскурсія до природничого музею). Звідси зрозуміло, що місце проведенняекскурсії само по собі ще не характеризує її сутності. Тут пріоритетне значеннямають об'єкт пізнання, мета занять, методи її реалізації. 1.2 Види екскурсій
У курсі природознавства початкової школи проводяться такі види уроків-екскурсій:
/>
Показані на схемі уроки-екскурсії мають свою макроструктуру, якавідображає логіку процесу навчання, що здійснюється в межах кожного виду.
Екскурсія, як видно зі стислої характеристики її сутності, являє собоюбагатопланове дидактичне утворення, тому її поділ на групи може здійснюватисяза різними ознаками.
За зв'язком з навчальними програмами розрізняють екскурсії програмні(передбачені програмою) й непрограмні (виходять за межі програми), Нині взв'язку з реформою школи дозволяється збільшення питомої ваги непрограмнихекскурсій. Вони проводяться як позапланові заходи.
За змістом навчальні екскурсії діляться на три великі групи:
1. Природничо-географічні екскурсії (охоплюють природу й людину якчастину природи), їх можна в свою чергу поділити на природничі І власнегеографічні. До групи природничих відносяться астрономічні, фізичні,метеорологічні, мінералогічні, ґрунтові, ботанічні, зоологічні та ін.
2. Гуманітарні (суспільствознавчі), екскурсії. Сюди відносять культурно-історичні,художні і художньо-історичні, літературні, економічні і економічно-побутові.
3. Виробничі екскурсії мають на меті вивчення промислових і різнихсільськогосподарських підприємств, заводів, фабрик, колгоспів, радгоспів таінших об'єктів.
За обсягом навчальні екскурсії можна поділити на однотомні, багатотемні(споріднені теми з одного предмета) й комплексні, інтегральні (багатотемні зрізних предметів). Однотемні й багатотемні іноді об'єднують в групу тематичнихекскурсій [2].
Тематичні екскурсії — це такі, які проводяться по ходу вивчення однієї чикількох взаємозв'язаних тем того чи іншого предмета, наприклад екскурсія зхімії на водоочисну станцію на тему «Значення води і розчинів у промисловості,сільському господарстві й побуті. Охорона водоймищ від забруднення. Очищенняводи на водоочисних станціях». Учитель хімії може кооперуватися з учителемфізики і екскурсію на цю тому може організувати і провести як комплексну. Тоді.з хімії учні одержать конкретні уявлення про практичне значення очищення води,про застосування при цьому речовин і процесів; з фізики вони закріплять знанняпро властивості рідин і газів, атмосферні маси, бідову й роботу окремихустановок, машин і механізмів.
За методом проведення розрізняють дослідницькі, ілюстративні й комбінованіекскурсії.
Дослідницькі екскурсії проводяться в лабораторії, конструкторські бюро,на колгоспні й радгоспні поля. Останні в зв'язку з актуалізацією проблемохорони навколишнього середовища набули відносно широкого розповсюдження.Ілюстративні екскурсії організуються переважно з метою демонстрації практичногозастосування законів науки на виробництві, наприклад екскурсії на холодильніпідприємства.
Комбіновані екскурсії організовуються для досягнення кількох цілей —ілюстрації використання закономірностей науки на практиці, самостійногоз'ясування учнями принципів конструкції машини й механізмів та ін.
За часом проведення відносно тем, які вивчаються на уроках, екскурсіїділять на вступні, супровідні й заключні.
Вступні екскурсії передують вивченню нового матеріалу. їх метаздебільшого обмежується потребою попередньо ознайомити учнів зі змістом новогопредмета чи розділу курсу, великої теми. На таких екскурсіях учні знайомлятьсяз опорними поняттями, одержують наочні уявлення, необхідні їм для свідомогозасвоєння нового навчального матеріалу.
Супровідні екскурсії організовуються паралельно з вивченням теоретичногоматеріалу й покликані забезпечити більш глибоке його розуміння учнями,доповнити їхні знання новими фактами, наочними уявленнями
Заключні екскурсії проводяться після вивчення розділу (теми) програми зметою узагальнення й систематизації теоретичних знань, удосконалення йзакріплення умінь і навичок. На заключних екскурсіях розкриваються зв'язкививченого на уроках матеріалу з реальними процесами і явищами.
Серед природничо-географічних екскурсій виділяють осінні, зимові,весняні, літні.
Для зручності практичного застосування екскурсій в сучасній дидактиціприйнято ділити їх одночасно за кількома ознаками. Найдоцільнішою можна вважатитаку класифікацію екскурсій:
/>
Попередня схема класифікації екскурсій тут збагачена як підвидомкомплексних інтегральною екскурсією. Виділення інтегральних екскурсій в окремеекскурсійне заняття зумовлено природою його об'єкта. Це — завжди багатоплановийоб'єкт, в основі функціонування якого лежать закономірності різних наук —математики, кібернетики, фізики, хімії, біології, політекономії, історії,географії та інших галузей людських знань. До таких багатопланових об'єктіввідносяться передусім підприємства передової технології, обладнані сучасноютехнікою, підприємства хімічної і електротехнічної промисловості, в тому числіенергетичні, включаючи атомні електростанції. Для забезпечення результативностіінтегральних екскурсій, як і інших занять такого типу, вчителі різних предметівкооперуються між собою й колективно опрацьовують методику й техніку їхорганізації і проведення.
1.3 Педагогічні можливості екскурсій
Інформація про педагогічні можливості екскурсій має не лише теоретичне, ай практичне значення, оскільки допоможе вчителеві правильно визначити їх місцев системі інших форм навчальних занять під час планування педагогічного процесузі свого предмета.
Педагогічні можливості екскурсій, як і інших занять, визначаєтьсякінцевими результатами. Відомо, що кінцевий результат будь-якої дії завждиширший від змісту тих цілей, на які вона була спрямована. У ньому, крімосновного його компонента, що відповідає меті дії (прямий її продукт), завждинаявний додатковий (побічний), який склався сам собою без свідомого намірувиконавця. Так, прямим компонентом результату спостереження в процесі екскурсіїза об'єктом пізнання є відповідні знання, а додатковим, побічним — розвиток уміньспостерігати, аналізувати процеси і явища в природних умовах, перебігвідповідних інтелектуальних емоцій, естетичне сприйнятій дійсності. Обговорюючирезультати спостережень, одержаних під час екскурсії, учні не тількипоглиблюють і збагачують свої знання (прямий продукт), а й вчаться правильнокоментувати побачене і почуте, розвивають уміння коректно відстоювати своїдумки, комунікативну діяльність у цілому (побічний продукт). Окрім цього, кожнавиконувана дія у формі основного і побічного продукту збагачує учнівінтелектуально, виховує й розвиває їх [2].
Визначаючи педагогічні можливості навчальних екскурсій, ми намагалисяврахувати як основний, так і побічний продукт виконуваних учнями дій.Розглянемо ці можливості за основними групами завдань, які можна реалізувати наекскурсіях.
Виконувані в процесі екскурсійної роботи навчальні дії передусім сприяютьінтенсифікації навчання, засвоєнню знань кожним учнем відповідно до йогоІндивідуальних можливостей, екскурсія дає змогу накопичувати життєві факти, збагачуєчуттєвий — досвід учнів. За образним висловом Н. К. Крупської, екскурсія вчитьучнів «читати не тільки друковані книжки, але також і книгу життя». Наекскурсіях учні одержують знання про зв'язки науки і практики, науки йвиробничої діяльності людини. Особливо багаті щодо цього виробничі екскурсії.На таких екскурсіях учні мають можливість побачити, як в умовах конкретноговиробництва використовуються знання.
Навчальні екскурсії мають велике значення для виховання всебічнорозвинених, активних громадян суспільства, здатних не тільки опанувати сучаснутехніку, а й успішно розвивати її. В ході екскурсій учні знайомляться здіяльністю людей на різних ділянках виробництва, одержують уявлення про різніпрофесії.
Велика роль екскурсій в екологічному вихованні учнів, формуваннібережного ставлення до природи, любові до неї, раціонального використанняприродних. ресурсів.
Екскурсії до музеїв, культурних закладів, по історичних місцях розвиваютьестетичні почуття учнів, сприяють формуванню рис, властивих патріотові,націоналістові.
У процесі екскурсійної роботи стимулюються такі важливі якостіособистості, як почуття дружби і взаємовиручки, колективізму, взаємодопомоги.
Раніше відзначалось, що на екскурсіях основним джерелом знань єнатуральні об'єкти природи, механізми, техніка, колгоспні й радгоспні поля,ліси, водоймища. Основну інформацію учень одержує через спостереження за цимиоб'єктами. Пояснення екскурсовода відіграє допоміжну роль. У цих умовах в учніврозвивається аналітико-синтетична діяльність. Вони вчаться ефективно виділятисуттєві сторони у спостережуваних об'єктах, розвивають уміння порівнювати різніявища — фізичні, хімічні, біологічні — і процеси об'єктивної реальності. Впроцесі екскурсії в учнів набувають дальшого розвитку і з'являються нові умінняфіксувати факти спостережень (у вигляді рисунка, фотографії, запису).
Для розвитку навчальних умінь, комунікативної діяльності велике значеннямає наступне обговорення результатів екскурсії, яке може здійснюватись на іншихзаняттях з теми.
Участь в екскурсійній роботі сприяє появі й розвитку пізнавальнихінтересів, потреби в постійному підвищенні свого інтелектуального рівня, вбезперервному навчанні, що дуже важливо з погляду розв'язання завдань, щостоять перед сучасною школою.1.4 Етапи проведення екскурсії
Підготовка до екскурсії започатковується складанням перспективноготематичного плану й визначенням в ньому місця для цього виду занять. Зурахуванням оточення (виробничого. культурного, економічного) учитель намічаєоб'єкт екскурсії. При цьому він виходить насамперед з того, щоб зміст екскурсіївідповідав програмі і вимогам безпеки, був доступним для розуміння учнів. Обираючиоб'єкт виробничої екскурсії, вчитель обов'язково має враховувати рівеньтехнології й технічної оснащеності підприємства, його можливості длярозв'язання. актуальних завдань школи (політехнізація змісту освіти,профорієнтація тощо). Об'єкт екскурсії попередньо вивчається вчителем.
Це допомагає йому правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку требадовести до свідомості учнів під час екскурсії, опрацювати методику їїорганізації і проведення.
Під час попереднього ознайомлення з об'єктом намічається маршрутекскурсії, виявляються джерела можливої небезпеки (залізничні переїзди,підйомні крани, небезпечні місця). Якщо екскурсія проводитиметься спеціалістом,заздалегідь обмежується обсяг і рівень пояснень, щоб запобігти перевантаженнюсвідомості учнів спеціальною термінологією, деталями, другорядним матеріалом[8].
На етапі підготовки деталізується мета і складається розширений планпроведення екскурсії, В ньому відмічаються питання, з яких будуть організованіспостереження в процесі Проведення екскурсії, опрацьовуються проблемні завданнядля учнів, відбираються основні й додаткові джерела інформації, готуютьсянаочні посібники (схеми, таблиці, фотографії) й необхідне обладнання(вимірювальні інструменти, гербарні папки, олівці, блокноти, фотоапарат, компасі т. ін.). План екскурсії включає види роботи учнів, перелік об'єктівспостереження, способи й форми наступного опрацювання зібраного матеріалу,розрахунок часу. В плані зазначаються також форми організації навчальноїдіяльності учнів — будуть всі вони виконувати одну і ту саму роботу,об'єднаються в невеликі групи чи виконуватимуть індивідуальні завдання. Прицьому враховуються вікові та індивідуальні можливості учнів, їхній попереднійдосвід екскурсійної роботи.
Перед екскурсією вчитель проводить бесіду з учнями, під час якоїповідомляє їм дату, місце, мету, завдання й маршрут екскурсії, пояснює правилабезпеки й поведінки на екскурсії, стисло характеризує екскурсійний об'єкт,радить, за чим і як треба буде спостерігати, як і що записувати, фотографувати,як рухатись за маршрутом. Завдання для учнів формулюються з розрахункустимуляції їхньої активної діяльності під час спостережень. Слід чітко,відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів розподілитиобов'язки між ними. Якщо потрібно за планом поділити учнів на ланки, Тонеобхідно призначити ланкових і довести завдання кожній ланці, виділитивідповідальних за наочний посібник і обладнання, старших на маршруті. Учительповідомляє учням запитання, відповіді на які вони мають одержати в ході екскурсії,й рекомендує їм спеціальну додаткову літературу. План екскурсії за етапами їїпроведення, вказівки щодо спостережень за об'єктами пізнання, та питання, якітреба з'ясувати, учні записують у робочі зошити, залишаючи під кожним пунктоммісце для фіксації вражень. Перед початком екскурсії необхідно такожпроінструктувати учнів щодо способу опрацювання здобутої на цих заняттяхінформації, складання? письмових звітів, підведення підсумків.
Організація навчальної роботи учнів на місці проведення екскурсіїзапочатковується вступною бесідою в якій дається стисла характеристика об'єктапізнання. На природничо-географічних екскурсіях, наприклад, звертається увагаучнів на особливості спостережуваних природних явищ, їх взаємозв'язок, зміни,що викликаються природними процесами і господарською діяльністю людини. Вступнабесіда на екскурсії до тваринницької ферми включає загальні відомості проколгосп (радгосп) і саму ферму, організацію Праці на ній (оренда, сімейнийпідряд), цифрові дані й відповідну історичну інформацію, яка збагачує уявленняучнів про розвиток даної галузі сільського господарства. Під час вступноїбесіди на екскурсії до промислового виробництва учні одержують необхіднуінформацію про сировину, з якої виготовляється продукція, технологічні стадіїїї переробки, фізичні й хімічні процеси, що відбуваються при цьому, прообладнання, апаратуру, машини й механізми, які полегшують працю людини абозамінюють її фізичні функції. Акцентується увага екскурсантів на функціяхробітників, психологічних вимогах до них у зв'язку з умовами праці на даномуоб'єкті. Нагадуються правила техніки безпеки.
На промисловому виробництві, щоб не відволікати уваги учнів, вступнубесіду краще проводити в музеї підприємства, технічному кабінеті, в клубі,навчальній аудиторії, попередньо обладнавши ці приміщення відповіднимиІлюстраціями, схемами, моделями та іншими наочними посібниками. На виробничихекскурсіях сільськогосподарського профілю вступна бесіда проводитьсябезпосередньо біля екскурсійного об'єкта, а на природничо-географічнихекскурсіях — з такого місця, звідки зручно оглядати навколишню місцевість [2].
На виробничих екскурсіях доцільно спочатку оглянути діючий об'єкт вцілому, а потім проаналізувати окремі його складові. Під час демонстраціїагрегату, бажано звернути увагу учнів на прийоми його праці, підготовкуробочого місця, пояснити сутність запроваджених ним раціоналізаторськихпропозицій. Ще краще заздалегідь домовитися з одним із передових робітників,щоб дім розповів учням про свою роботу, підкресливши важливість знань,одержаних ними в школі для оволодіння даною професією.
Бесіду по ходу екскурсії слід вести з таким розрахунком, щоб звернутиувагу учнів на основне, водночас не докучаючи довгими поясненнями, що втомлюєучнів. Рекомендується розкривати перед учнями міжпредметні зв`язки.
Керівництво навчальною роботою учнів на екскурсіях, як правило, здійснюєспеціаліст даного об'єкта. Щоб забезпечити єдність вимог щодо характеру, змістуй порядку подання інформації про спостережувані об'єкти, учитель заздалегідьповинен домовитись з екскурсоводом, що й за чим демонструвати і як пояснюватиучням демонстровані предмети, процеси і явища.
В кінці екскурсії, незалежно від того, на яких об'єкта вона проводилась,учитель має перевірити роботу учнів, чи все виконано за планом, чи зробленізаписи, зарисовки, виміри, чи відібрано потрібні експонати. Потім проводитьсязаключна бесіда, на якій учитель відповідає на запитання учнів, з'ясовує їхнівраження від екскурсії і ставить завдання щодо оформлення її матеріалів (увигляді реферату, альбому, стенда і т. ін.).
Матеріали екскурсії доцільно використовувати на інших заняттях зпредмета. Вони можуть лягти в основу учнівської конференції яка проводиться вкінці вивчення теми чи розділу курсу.
Використання матеріалів екскурсії в процесі наступної роботи в школізначно підвищує її ефективність, сприяє повнішій реалізації педагогічнихможливостей екскурсії як навчального заняття.
Розробка методики організації і проведення уроку-екскурсії зприродознавства здійснюється на основі загальних дидактичних закономірностей,але з урахуванням особливостей уроку-екскурсії взагалі і конкретно кожного їївиду.
Ефективність уроку-екскурсії насамперед залежить від підготовки йоговчителем. Ця робота здійснюється у такій послідовності:
1. Визначення теми уроку-екскурсії за програмою з природознавства.
2. Визначення виду уроку-екскурсії.
3. Складання логічно-понятійної схеми власне предметного змістууроку-екскурсії за підручником з природознавства.
4. Конкретизація змісту відповідно до тих об'єктів, які є на місціекскурсії. (Учитель попередньо добре вивчає маршрут і місце уроку-екскурсії).
5. Визначення освітньої, розвиваючої і виховної цілей конкретного уроку.
6. Розробка методики проведення уроку-екскурсії.
7. Підготовка школярів до нього.
8. Підбір необхідного обладнання.
Поточний урок-екскурсія
У курсі природознавства поточний урок-екскурсія є однотомним. Задидактичною суттю цей урок комбінований і має таку структуру:
І. Організація класу.
II. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.
III. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.
IV. Засвоєння нових знань, умінь і навичок,
V. Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.
VI. Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.
VII. Домашнє завдання.
VIII. Підсумок уроку.
Освітньою метою поточного уроку-екскурсії є формування в учнів уявлень чипонять про об'єкти і явища природи, їх взаємозв'язки і залежності, якіпередбачені змістом теми, а також засвоєння школярами тих власне предметних,розумових умінь та умінь раціональної навчальної діяльності, які об'єктивноможна і необхідно сформувати у конкретній темі.
Специфіка поточного однотомного уроку-екскурсії зумовлена тим, щозасвоєння кожного елементу знань починається з безпосереднього сприйманняреальних об'єктів природи на місці його проведення. Предмети і явищаконкретизують мікроструктуру уроку.
Розглянемо методику такого уроку за темою «Орієнтування за місцевимиознаками. Компас» (4(3) клас).
Логічна схема власне предметного змісту теми.
1. Орієнтування за місцевими ознаками (уявлення).
Зміст:
— за кольором кори на деревах;
— за кроною дерев;
— за мохом та лишайниками;
— за розміщенням мурашника. (Уміння орієнтуватися за місцевими ознаками).
2. Компас (поняття).
Зміст:
— прилад для визначення сторін горизонту, який складається з корпусу,намагніченої стрілки, аретиру.
3. Визначення сторін горизонту за допомогою компаса (поняття).
Зміст: послідовність виконання дій (за підручником).
(Уміння визначати сторони горизонту за допомогою компаса).
Мета: формувати уявлення про орієнтування на місцевості за місцевимиознаками; поняття «компас» і визначення сторін горизонту за компасом; формуватиуміння визначати сторони горизонту за місцевими ознаками і за компасом;розвивати просторові уявлення учнів, бажання виконувати завдання групою.
Обладнання: компаси.
Хід уроку-екскурсії
І. Організація класу.
Цей етап розпочинається в класі. Учитель повідомляє маршрут екскурсії.Якщо він проходитиме вулицями міста чи села, діти повинні актуалізувати своїзнання про правила дорожнього руху: яким боком вулиці треба йти, щоб неперешкоджати перехожим; у якому місці і як переходити вулицю. Учитель нагадуєдітям про правила поведінки і чемне поводження на вулицях [4].
Під час екскурсії учні під керівництвом учителя розглядають місце, депроводиться екскурсія, звертають увагу на красу природи, визначають пору року.Прийоми організації такої діяльності можуть бути різні: учитель пропонуєназвати ознаки пори року у природі; читає невеликий вірш про природу в цю поруроку і т. ін.; школярі порівнюють його зміст з картинами живої природи.
Обов'язковою є бесіда про правила поведінки на природі, її збереження йохорону.
II. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок.
Цей етап проводиться, коли повторення попередньої теми є безпосередньоюпідготовкою до усвідомленого сприймання та осмислення нового змісту. Упротилежному разі він пропускається, а засвоєні знання та уміння попередньоїтеми перевіряються на іншому уроці.
У цій темі перевірка не тільки доцільна, а й необхідна фронтальна бесіда:1. Що називається горизонтом? 2. Що називається лінією горизонту? 3. За якихумов розширюється горизонт? 4. Чи можна довести, що лінія горизонту — це уявналінія? Як це зробити? 5. Скільки основних сторін має горизонт? Назвіть їх. 6.Назвіть проміжні сторони горизонту. 7. Що означає орієнтуватися на місцевості?
Завдання для груп учнів на картках.
1. Визначте південь і назвіть об'єкти неживої природи, які знаходяться уцьому напрямку.
2. Визначте захід і назвіть зроблені людиною предмети, які знаходяться уцьому напрямку.
3. Визначте напрям вітру.
Для «середніх» і «слабких» учнів картки готують з певною мірою допомоги.Наприклад: а) для «середніх» учнів.
Визначити, у якій стороні південь, можна за Сонцем. Для цього необхідностати до Сонця… (спиною, обличчям). Південь буде… (попереду, позаду).
б) Для «слабких» учнів.
Визначити, у якій стороні південь, можна за Сонцем. З цією метою требавиконати такі дії:
1. Стати до Сонця спиною. Південь буде позаду.
2. Повернутись на південь, подивитись і назвати предмети неживої природи,які розташовані у цьому напрямку.
III. Постановка мети і завдань уроку. Загальна мотивація.
Розповідь учителя:
У Івасика й Марійки тато — лісник. Хатинка лісника стоїть біля лісовогоозерця. Мама приготувала обід і попросила віднести татові. Вона наказала ітилісовою стежиною і не звертати вбік. Івасик запитав, у якому напрямкурозташовані лісове озеро і хатинка. Мама відповіла, що це на південь від їхньоїхати. Діти зібралися і пішли до лісу. У лісі Марійка помітила великий білийгриб. Вона показала його братикові, і діти, бігаючи від дерева до дерева,почали збирати гриби і звернули зі стежки. Через деякий час діти помітили, щоліс став густіший, а стежки ніде не було видно. Сонце сховалося за хмари, і вгілках шумів вітер. Марійка заплакала, а Івасик думав, як вибратися з гущавиний принести обід татові. Він згадав, що хатка лісника знаходиться у південномунапрямку. А як визначити, де південь? У яку місцевість потрапили діти? Чи можнавизначити сторони горизонту в лісі? Чому?
Учитель повідомляє, що допомогти дітям зможе той, хто добре працюватимена уроці, тема якого «Орієнтування на місцевості за місцевими ознаками.Компас». На цьому уроці учні зможуть дізнатися, як визначити сторони горизонтув лісі у хмарну погоду за допомогою дерев, трав'янистих рослин, деяких тварин,а також познайомляться з цікавим приладом — компасом, який допоможе орієнтуватисяу будь-якій місцевості і в різний час доби.
IV. Засвоєння нових знань, умінь і навичок.
Орієнтуватися на місцевості можна і за іншими ознаками у природі, а нетільки за Сонцем.
Учитель підводить дітей до берези. Пропонує уважно розглянути її і з'ясувати,з якої сторони кора біліша, де менше чорних плям. Діти спостерігають і швидковиконують завдання, оскільки при перевірці попередньої теми вони визначилисторони горизонту [3].
Далі учні під керівництвом учителя роздивляються дерева, пеньки, на якихростуть мох і лишайники. Самостійно учні визначають, що ці рослини ростуть зпівнічної сторони,
Стежачи за мурашником, діти пригадують, що ці комахи приносять користь.Учні обгороджують мурашник, щоб його ніхто випадково не зруйнував. За вказівкоюучителя визначають північний та південний схили мурашника й порівнюють, який зних крутіший, а який пологіший. Після цього роблять висновок, що у мурашника зпівнічного боку схил крутий, а з південного — пологий.
Здобуті знання узагальнюються: «За якими ознаками, крім Сонця, можнавизначити сторони горизонту? Що ви порадите Марійці та Івасикові? Як їм можназнайти лісову хатинку, в якій їх чекає тато?»
Учитель пропонує учням уявити, що вони вирушили на кораблі у подорож.Корабель потрапив у густий туман і збився з курсу. Як вивести його на заданийкурс? Чи зможуть діти це зробити за допомогою вже відомих способіворієнтування? Як?
У таких випадках використовується компас. Це прилад, за допомогою якоготочно визначаються сторони горизонту.
Кожна група дітей отримує компас. Вони вивчають його будову: учительназиває і показує частину приладу, учні повторюють і знаходять її. Післяпоелементного вивчення кілька школярів розповідають про будову компаса. (Якубудову має компас?)
Як користуватися цим приладом? Як за допомогою компаса можна визначитисторони горизонту? (На ці запитання учні дають відповідь після засвоєння знаньпро спосіб виконання діяльності та оволодіння нею за зразком).
Учитель послідовно називає і показує кожну дію, а школярі за нимповторюють і виконують:
1. Спочатку потрібно покласти компас на горизонтальну поверхню абодолоню, щоб стрілка не торкалася дна коробочки.
2. Після цього відтягти аретир, щоб звільнити стрілку.
3. Далі слід повертати компас, щоб синя стрілка закрила літери ПН(північ), а червона ПД (південь).
Який напрямок показує синя (червона) стрілка? Як треба користуватисякомпасом? Спочатку потрібно… Після цього.., для того щоб… Потім...
Під час поелементного виконання діяльності на визначення сторін горизонтуза допомогою компаса учитель контролює і коригує дії школярів. У групахздійснюється взаємоконтроль і взаємокоригування: один учень називає і виконуєдії, а інші контролюють і виправляють його помилки. Після цього за компасомвизначаються всі сторони горизонту.
V. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок.
Назвіть основні (проміжні) сторони горизонту. За допомогою яких ознаквизначаються сторони горизонту? Який прилад призначений для визначення сторінгоризонту? Отже, основні і проміжні сторони горизонту можна визначити заСонцем, за місцевими ознаками, а найточніше — за компасом. (Загальний висновокробить учитель, а учні повторюють).
VI. Застосування засвоєних знань, умінь, навичок.
1. Практична робота.
За допомогою компаса визначіть, у якому напрямку від місця екскурсіїрозташована школа. У якому напрямку ми йшли від школи до місця екскурсії? Якщоучням складно сформулювати відповідь, то учитель навчає їх міркувати: школарозташована на… (північ) від місця екскурсії. Протилежна сторона…(півночі) — це… (південь). Отже, ми йшли на… (південь).
2. Гра. Кожній групі дається завдання (на картці) відшукати важливийпакет за такими даними (для різних груп різні); пройти 5 кроків на північ, 15 —на північний схід, 2 — на південь і т. ін.
У пакеті можуть бути загадки, малюнки-сюрпризи, ребуси або чапи назагального малюнка для класу чи двох-трьох груп, які треба скласти разом.
Умовою гри с швидкість виконання завдання.
VII. Підсумок уроку.
Які способи орієнтування на місцевості були вам відомі до сьогоднішньогоуроку? Про які ви дізналися на уроці? Яку тему потрібно було засвоїти, щоб проних дізнатися?
Оцінювання роботи учнів на уроці, мотивація оцінок з урахуванням участі уроботі групи.
Загальна оцінка діяльності всього класу.
VIII. Домашнє завдання.
Прочитайте статті у підручнику. Знайдіть відповіді на запитання післятексту. Дайте відповідь своїми словами.
Розділ 2. Методика проведенняекскурсій в початковій школі2.1 Аналіз програми і підручників щодо їхспрямованості та проведення екскурсій
Навчальний предмет Довкілля стоїть у типовому навчальномуплані для початкової і основної школи. У початковій школі інтегрованим курсом«Довкілля» реалізується предмет «Я і Україна». Учні 1класів чотирирічної початкової школи користуються підручником «Моєдовкілля» [6], що відповідає програмам навчального курсу «Я іУкраїна» (Довкілля), виданим у 2001 році [16]. Чим відрізняється«Довкілля» від подібних курсів, які вивчаються згідно з державнимстандартом початкової загальної освіти галузі «Людина і світ»? [1]
Курс «Довкілля» — складова частина новоївітчизняної педагогічної технології «Довкілля», яка розробленаколективом науковців лабораторії інтеграції змісту освіти Інституту педагогікиАПН України та Науково-методичного центру інтеграції змісту освіти АПН Українипротягом 1990—2000рр. У жовтні 2000 р. комісія Міністерства освіти і наукиУкраїни підбила підсумки експерименту і наказом МОН України предмет Довкілля тамодель освіти «Довкілля» допущені до використання у навчальнихзакладах країни [17].
Особливість і принципова новизна моделі в тому, що з 1 по 11клас весь зміст знань учнів галузей «Людина і світ»,«Природознавство» базується на загальних закономірностях природи, націлісному сприйнятті світу дитиною. Пізнання цих закономірностей і за їхдопомогою пояснення навколишнього світу, своєї життєдіяльності збігається збазовими потребами кожної людини — з природним прагненням дитини до дослідженнясвого життєвого світу і його практичного освоєння, до комунікації зі світом, доконструювання, створення продукту діяльності як способу самореалізації,самовираження. В цьому розумінні «Довкілля» — модельприродовідповідного навчання і виховання, модель особистісно орієнтованоїосвіти, бо без продуктивності, без особистого створення речових чиінтелектуальних продуктів така освіта неможлива [14].
Людина, яка живе в гармонії з природою, з соціальнимсередовищем, осмислює свою єдність з життєвим світом, не буде руйнувати цейсвіт, не стане аморальною людиною: совість — ось її головний моральнийімператив.
У початковій школі дитина сприймає світ в єдності, так він іподається їй у моделі освіти «Довкілля» для вивчення в єдностіприродного, суспільного і антропогенного оточення дитини, яке з її ростомрозширюється. Відповідно розширюється і зміст курсу «Довкілля», якийявляє собою інтегровані знання про природу, суспільство, об'єкти, створенілюдиною, та саму дитину.
В основі структури курсу лежить пізнання дитиною свогожиттєвого світу відповідно до її вікових особливостей, що обумовлює підназвикурсу в кожному класі: 1 і 2 класи — «Запитую довкілля»; 3 клас —«Спостерігаю довкілля»; 4 клас — «Досліджую довкілля» [2,9]. В 1 і 2 класах через запитування особливо ефективно розвиваєтьсяпізнавальна активність дитини. Як зазначав німецький психолог Р. Пенциг,навчившись запитувати, людина робить у своєму житті такий же крок вперед, як інавчившись ходити. Запитування (рос. мовою «вопрошание») іантиципація — основні види мислительної діяльності дитини на початку пізнаннянею життєвого світу.
Німецький філософ Е.Корет обґрунтовує, що людина зобов'язаназапитувати — адже це належить її сутності. Бо людина не влаштована подібнотварині в обмежене навколишнє середовище і не фіксована певною поведінкою.Людина вільна у своїй свободі. Вона сама має оформляти своє існування, сама маєзважуватися на вчинки. Ми зобов'язані творити свій світ. Для цього необхідневласне, особисте пізнання. Воно зобов'язане повідомляти орієнтуючу функціюжиттю в цілому, свободі і відповідальності вчинків. Тому ми зобов'язанізапитувати про те, чого ми не знаємо, але повинні і хочемо знати, щоб правильноповодитися, будучи вільними. Запитувати — означає не знати, знаючи про власненезнання, а це означає прагнення до подальшого знання [18].
Про що людина має запитувати? Перш за все ми зобов'язаніпізнавати і розуміти наш найближчий життєвий світ. Ми запитуємо(«вопрошаем») про основи, про сенс і цілі дійсності в цілому, в якійми зобов'язані оформляти власне життя і відповідати за це. Якщо шановний читач згадає,що Я.А. Коменський вважав за необхідне вчити ще в материнській школі дітей«метафізики» (науки про першооснови буття), то він погодиться як ізнаведеними вище міркуваннями німецького філософа, так і з тим, що в перші рокишкільного життя основним продуктом навчання мають бути власні запитання учніввідносно життєвого світу і самого себе. Курс «Довкілля» створює умовидля природовідповідного розвитку дитини — учні на уроках серед природи«запитують довкілля» — ставлять власні запитання, викликаніспілкуванням з навколишнім світом, і шукають відповіді на них. Такі запитаннябільшою мірою стимулюють їхню мислительну діяльність, ніж запитання, придуманівчителем чи автором підручника.
Зміст і структура навчального матеріалу підручниківдопомагають дитині «відкрити» у знайомих речах і в собі«першооснови буття» (вислів Я.А.Коменського).
У 1—2 класах курс «Я і Україна»(«Довкілля») складається з 4 тем, які послідовно ведуть дитину допізнання себе через пізнання об'єктів навколишнього світу. На першому уроцідається поняття «довкілля». Воно формується через зміст білого вірша,який закінчується висновком: «Довкілля — це все, з чим ти зв'язаний всвіті, і сам ти — частина довкілля».
У цьому означенні закладено глибокий зміст, який окреслюєшлях дитини до розуміння себе і навколишнього світу.
Якщо сам ти — частина довкілля, то для того, щоб визначитисвій життєвий шлях, свою поведінку, в тому числі і стосовно до самого себе,придивися, як живуть мешканці довкілля, як вони зберігають своє середовищежиття, себе, свій рід; яким об'єктивним зв'язкам у довкіллі (закономірностям)вони підлягають; подумай, чого ти можеш навчитися у довкілля.
Якщо ти — частина довкілля, то не має сенсу запитання:«Що слід оберігати більше (в першу чергу) — себе чи довкілля?» Своєсередовище життя слід оберігати і захищати так само, як і себе самого. А дляцього слід знати своє довкілля, насамперед — зв'язки у ньому. Бо зміна зв'язківпризведе до зміни довкілля і тебе.
Це ті «аксіоми», які необхідно донести до дитинитак, щоб їй здавалося — це її власне відкриття. Відповідно до цього ісформована структура підручників 1—4 класів.
Так, спочатку учні 1 класу оволодівають"інструментом" вивчення довкілля: вони відкривають для себе, якбагато їм дано для пізнання свого життєвого світу і себе за допомогою органівчуттів [6]. Далі вони запитують і шукають відповіді на запитання, як живутьрізні мешканці довкілля — рослини, комахи, птахи, риби; моделюють довкіллярізних тварин, виявляють у них найбільш загальні взаємозв'язки — поступовоготуються до відкриття загальних закономірностей. Ознайомлюючись з живоюприродою, учні 1 класу сприймають її цілісно, не поділяючи на рослинний ітваринний світ.
Ознайомившись із життям «братів менших», учнінамагаються зрозуміти, як живуть люди, в першу чергу, діти. При цьому великаувага приділяється патріотичному змісту.
У кінці року діти готові до відкриття найбільш доступної їмзакономірності — повторюваності явищ у довкіллі (сам термін«закономірність» не вживається ні учнями, ні вчителем, воникористуються терміном «зв'язки»). І вони «відкривають»,чому буває день і ніч; весна, літо, зима, осінь; за яким календарем живутьдіти, рослини, тварини.
У 2 класі піл час вивчення першої теми учням створюютьсяумови для розуміння змін у природі. Водночас вивчаються компоненти неживоїприроди, які при всіх змінах залишаються в довкіллі, — сонячне випромінювання,земля, вода, повітря. Створюються передумови для відкриття в наступному класіоднієї із загальних закономірностей природи — збереження (речовини, енергії прирізноманітних перетвореннях). При цьому термін «закономірність» такожне вживається [7].
Друга та третя теми присвячені ознайомленню з рослинним ітваринним світом. Тут велика увага приділяється народознавчому матеріалу,вихованню любові до живого.
Остання тема дає можливість дитині набуті знання і вміннявикористати для пізнання себе: як я бережу себе, як готую себе до безпечного,щасливого життя? Що я роблю для того, щоб рідні, близькі почувалися добре поручзі мною, були щасливими?
У 3 класі дитина вже має достатньо розвинуту пізнавальнуактивність, щоб розвивати в собі спостерігача (курс «Спостерігаюдовкілля») [8].
Людина набуває знань через спостереження за навколишньоюдійсністю, за явищами, що відбуваються в природі і суспільстві, в умовахвиробництва. Тому потрібно формувати в дітей вміння спостерігати, щобспостереження стало для них методом отримання достовірних знань про життєвийсвіт, про суспільство. Людина, що володіє вмінням спостерігати, пізнає значнобільше, помічаючи в звичайних явищах суттєво важливі властивості дійсності,важливі тенденції в розвитку економіки, культури, науки, техніки. Рисиспостерігача мають формуватися саме в початковій школі, до 11—12 років, покизакладаються фундаментальні структури мислення особистості.
М.В.Остроградський писав у «Роздумах провикладання»: «Діти мало привчені спостерігати. Взагалі, вонидивляться, не бачачи; слухають, не чуючи; говорять, не знаючи. На жаль, майжевсі чоловіки й жінки як діти...
Скажемо відверто: недолік у навчанні дітей полягає в тому, щов них не виховують силу волі. їм не прищеплюють спостережливості, не вчатькерувати своєю увагою.
… Увагу дітей важливо спрямовувати з раннього дитинства.Якщо ви зумієте привчити дітей до точного спостереження, то ви, безперечно,будете близькими до досягнення досконалості в справі виховання [15].
Третім рік вивчення Довкілля присвячений тому, щоб літапривчилися до точного спостереження. У першій тем 3 класу учні ознайомлюються зметодом спостереження. Під час вивчення другої теми вони застосовують цей методвідносно пізнання явищ неживої природи і водночас підходять до змісту законузбереження маси речовини. Далі метод спостереження застосовується щодопояснення об'єктів рукотворного світу, перетворень енергії в довкіллі, що даєможливість підвести учнів до розуміння перетворення і збереження енергії.
Учні вчаться спостерігати я живими організмами — рослинами татваринами. Суттєвим є те, що крім зовнішніх зв'язків організму з довкіллям,розглядаються внутрішні зв'язки між системами органів, дається уявлення про фізіологічніпроцеси, оскільки учні вже мають уявлення про молекулярну будову речовини, їїперетворення, про енергію.
Остання тема присвячена розвитку спостережливості за собою,своїми близькими, найближчим суспільним оточенням.
Протягом 3 класу учні набувають рис спостерігача, якомупритаманні увага, кмітливість, терплячки». уміння працювати з приладами,співпрацювати в групі, ставити мету спостереження, складати його план тапояснювати результати спостереження на основі знань про загальні взаємозв'язкиу природі.
У 4 класі розвиток набутих знань та формування особистихумінь продовжується (курс „Досліджую довкілля“); формуються такі рисияк здатність змінювати обставини з метою одержання планованого результату таздатність відповідати за наслідки втручання в обставини. Учень стаєприрододослідником, в тому числі дослідником себе та суспільних відносин.
Під час вивчення першої теми, як і в попередніх класах, учніоволодівають методом дослідження довкілля. Одержані вміння закріплюються підчас вивчення другої теми (»Досліджую довкілля"). Потренувавшись наоб'єктах неживої природи та предметах, створених людиною, учні переходять донайважливішого для себе завдання — дослідження свого організму, умов свогофізичного і психічного здоров'я, його збереження і зміцнення.
До другого півріччя 4 класу в учнів уже починає формуватисяабстрактне мислення, вони здатні теоретично досліджувати своє віддаленедовкілля — планету Земля. Остання тема, як і в попередніх класах, присвяченадослідженню людини, зокрема, в минулих поколіннях. Як жили люди в минулі часи?Як вони оберігали себе, своє довкілля? Що заповідали тобі? На ці та іншізапитання відповідають учні, досліджуючи минувшину своєї Батьківщини.
Слід відзначити, що вивчення теми викликає великий інтересучнів. «Астрономічні» та "історичні" знання включені взміст курсу «Я і Україна» («Довкілля») на вимогу учнів підчас його експериментальної перевірки.
У процесі вивчення курсу «Досліджую довкілля» учніоволодівають методикою експерименту. Експеримент є критерієм правильностітеоретичних побудов. Оволодіння ними обов'язкове для сучасного спеціалістабудь-якої галузі господарства, будь-яких природничих дисциплін.
Експеримент включає в себе спостереження, вимірювання,обчислення, модельні уявлення, аналіз одержаних даних. Всі ці вміння формуютьсяпід час дослідження в природі і в процесі виконання практичних робіт, яких у 4класі значна кількість.
У курсі формуються узагальнені вміння і навички навчальноїдіяльності, необхідні при вивченні не тільки природничих, а й математичних татехнологічних дисциплін (складання плану спостереження, дослідження, проведенняексперименту, вимірювання. моделювання).
У процесі спостереження основними є наступні операції, привиконанні яких формуються відповідні вміння та навички.
1. Осмисленнімети спостереження.
2. Визначенняоб'єкта спостереження.
3. Виявленняумов, які необхідно створити для оптимальної видимості об'єкта спостереження (втому числі застосування приладів).
4. Складанняплану спостереження.
5. Вибірспособу кодування інформації.
6. Проведенняспостереження відповідно до плану.
7. Аналізрезультатів спостереження.
8. Формуваннявисновків із спостереження.
У процесі виконання дослідів, практичних робіт учні набуваютьвідповідних умінь і навичок під час наступиш, операцій.
1. Сформулювати(зрозуміти) мету досліду.
2. Висловитигіпотезу, яка може бути покладена в основу досліду.
3. Визначитиумови, необхідні для виконання досліду.
4. Визначити,які матеріали і прилади необхідні для досліду.
5. Скластиустановку для досліду.
6. Скластиплан виконання досліду.
7. Описатихід досліду найбільш раціональним способом.
8. Провестинеобхідні вимірювання, фіксуючи їх вибраним способом.
9. Сформулювативисновки.
Одна з особливостей курсу «Довкілля» — уроки середприроди. Вони відіграють особливу роль в особистісно орієнтованій освіті. Аджеу кожної людини — свій індивідуальний життєвий світ, він залежить відсприйняття, ставлення людини до сприйнятого, оцінки людиною явищ навколишньогосвіту. Це і внутрішній світ людини, сформований природою, спілкуванням з нею, злюдьми, з тваринами, птахами — з усім живим і неживим, що входить у величезне,ємнісне поняття «життєвий світ» [2-5].
І починати формувати його та уявлення про нього слід зтісного спілкування дітей з природою, з живого її споглядання, з емоційногосприйняття природних явищ. Без цього всі знання про природу, про її законизалишаться книжковим знанням, «консервантом», який не дає необхідногорозвитку розуму і почуттям дитини. Згадаймо думку В.О. Сухомлинського стосовнотого, що для природовідповідного розвитку розуму і мовлення дітей необхіднеспілкування з природою хоч би два рази на тиждень. В.О.Сухомлинський мав наувазі дошкільнят, але ця умова стосується і початкової школи. Саме на урокахсеред природи учні мають змогу сприймати світ цілісно, в тісному спілкуванні зприродою вони відкривають її закономірності, створюють свої теорії явищ,процесів.
Згідно з програмою курсу «Довкілля» уроки середприроди проводять щотижня, найчастіше вони збігаються зі святковими дняминародного календаря. Це обумовлено тим, що саме з цими днями пов'язані створенінародною педагогікою екологічні «сценарії» для дітей, народніприкмети, прогнози стану навколишнього середовища. На цих уроках діти проводятьспостереження, дослідження згідно з тематикою уроку, яка неодмінно включаєзвертання дітей до народного прогностика, спробу передбачити погодні зміни. Вдитячу свідомість закладається переконання: сьогоднішній день визначаємайбутнє, немає в житті незначних днів; вихідний пункт твого завтрашнього життя— сьогодні.
Уроки серед природи необхідні дітям початкової школи збагатьох причин:
— на цих уроках відбувається безпосередній зв'язок дитини здовкіллям (з «батьківщиною» за виразом відомого педагога С.Гессена),з духовним спадком народу;
— уроки служать фізичному і психічному оздоровленню молодшихшколярів, розвитку у них пізнавальної активності, оскільки основний продуктдіяльності дитини на уроці серед природи — запитання, з яким дитина звертаєтьсядо дорослих, однокласників, до самої себе.
Далі ми ознайомимо бажаючих з тематикою уроків серед природи,методикою їх проведення. Вважаємо, що вони можуть бути доцільними і в іншихосвітніх системах, в тому числі і в традиційній.2.2 З досвіду роботи вчителів
Освіта в Україні на початку XX ст. розвивалася у складних соціальне політичних обставинах коли різні держави. що панували на Ті територіях накидали йсвої шляхи розвитку, які не зав жди збігалися із місцевим баченням Революційніподії 1917 року дозволили українському народу розбудовуча ти власну державуОснови української державності були закладені цей і Центральною Радою 1917—1919роки надзвичайно бурхливий етап життя і боротьби українського суспільстваВажливим елементом Цієї боротьби були вимоги розвитку шкільної освіти в Україні.Зусиллями представників Центральної Ради Гетьманату та Директори був створенийПроект єдиної школи в Україні. Цей проект визначив напрями розвитку шкільноїосвіти зумовив розробку системи методів навчання школярів Екскурсійну роботубуло поставлено за значенням на державний рівень. Як метод навчання, вона охоплювалатой напрямки українознавства історичний, природничий, соціальне економічний.
Наукові та практичні шукання таких вчителів та вчених, як Г. Ващенко, С.Ананьїн, І Брук К Брезкун О Бузин ний, К Міхно, П Волобуїв, Д Зайцев та ін. даютьзмогу оцінити екскурсійний метод як один з ефективних методів навчання Науковціта практики підкреслюють велику роль екскурсійного методу у вивченні всіхнавчальних дисциплін математики, історії, географії, природознавства.літератури, малювання Григорій Ващенко визначав екскурсію як метод, задопомогою якого можна вивчати явища природи та суспільствознавства так як вонидані, незалежно від дослідника [15].
Фр. Гофман називав екскурсію методом, що забезпечує активний підхід донавчання. Активність методу, на його думку виявлялася в самостійності вивченняз боку учня і організації цього процесу з боку вчителя.
Професор С. Ананьїн вважав, що екскурсійний метод навчання повинен бувстати основним під час викладання географії, історії, природознавства тощо.Використовувати цей метод на його думку, потрібно для:
— забезпечення наочності в ознайомленні з речами і явищами,
— розширення рамок дитячого досвіду,
— ознайомлення з різноманітною технікою спорудами, виробництвом.
Екскурсійний метод був єдиним засобом безпосереднього, живого ісправжнього сприйняття дітьми довкілля
Вказуючи на багатогранність екскурсійного методу, дослідники виділялитакі основні його аспекти 1) подорожування — набуття, збагачення, розширеннязнань учнів, 2) контакт із справжнім матеріалом у його природному середовищі.вносить гостроту та інтенсивність сприйняття, піднесенні благородних і чистихемоцій, високу напругу енергії у боротьбі з труднощами, волю до мирної перемогинад ними при розв`язуванні певної навчальної проблеми, 3) можливість виявитисамодіяльність, самостійність і творчість, 4) поєднання спостереження змоторними елементами, 5) можливість отримувати знання, перебуваючи на свіжомуповітрі.
Для досягнення ефекту при застосуванні екскурсій у навчанні школярівдослідники рекомендували зосереджувати увагу на таких питаннях:
— визначення мети завдань тематики,
— етапи проведення,
— зв'язок екскурси із навчальною програмою
Мета екскурсії на думку Г. Ващенка, допомагає свідомо сприймати матеріал.Вона може бути вузькою, спеціальною або широкою. Педагог рекомендував длястарших класів ставити вузькі спеціальні завдання, щоб поглиблювати знанняучнів.
Мета передбачає навчальні і виховнезавдання. Для посилення інтересу учнів до екскурсії Г. Ващенко радивпідводити їх до самостійного визначення останньої. Такий підхід можливий приорганічному зв'язку екскурсії з навчальним процесом, з якого природновипливають завдання Г. Ващенко вказував, що екскурсії, як метод роботи,вимагають багато часу і повинні поєднувати в собі низку завдань. Особливу увагудослідник приділяв їх поєднанню під час екскурсій на виробництво. Уникнутиповерховості вивчення виробництва, на його думку, можна через дорученнястудіювати дрібні питання окремими учнями чи ланками. Він вважав поділ широкогозавдання на окремі питання дуже доцільним у шкільних екскурсіях. Для цьогодослідник рекомендував виробляти спеціальні анкети із цілою низкою питань, щона них учні шукають відповіді під час екскурсій. Такі анкети були доцільнимипід час вивчення різних виробництв, кооперацій, адміністративних установрозробки тем суспільствознавчого характеру.
Чітко продуманий план екскурсії мав не менше значення, ніж усвідомленняїї мети. План екскурси включав її місце, час проведення деталізмісту роботи. Вчені виділяють ближні і дальні екскурсії. До дальніх екскурсіймала проводитися ретельніша підготовка. План дальньої екскурсії потребувавпідготовки й обговорення за активної участі учнів. Важливо було врахувати і їїпобутовий характер. Підготовлений план був основою для проведення екскурсії.Його потрібно було корегувати після прибуття на місце. При плануванні важливимбуло врахувати набуття учнями якнайбільше потрібних вражень з найменшоювитратою енергії. Для утримання інтересів учнів на належному рівнірекомендували так планувати роботу, щоб одна половина дня була використана дляспостережень, що вимагали напруженої роботи, а друга — на прогулянки ікультурні розваги, які мали разом з тим і освітній характер. Свої спостереженняекскурсанти повинні були ретельно фіксувати у формі записів і щоденників [15].
Воропай застерігав, що відсутність детально продуманого плану екскурсійпризводить до марнування часу неможливості залучити до роботи всіх дітей,невдалого розподілу їх за спеціальними завданнями, відсутності приладів длявиконання завдань екскурсії.
Щодо етапів проведення екскурсії, то найдоцільніша їх послідовність така1) підготовка до екскурси, 2) робота під час екскурси, 3) обробленняматеріалів, здобутих на екскурсії, і висновки.
Визначальним в організації екскурсії дослідники вважали їхнє спрямуванняна ознайомлення з природою.
Г. Ващенко, Фр. Гофман, П Волобуїв, І Брук переконували у доцільностіпроведення екскурсії з метою організації систематичної роботи з краєзнавства.Вона включала вивчення особливостей природи і господарства, історії рідногокраю.
Вдумливе ставлення педагога до екскурсії на думку дослідників важливезнаряддя формування особистості правдою і красою довкілля. Г. Ващенко вказувавна непересічну роль підготовчої роботи до екскурсії через бесіду роботу знавчальною літературою самостійне читання семінарські та лабораторні заняття.Екскурсія слугує завершенням фіксації і поглибленням досягнутих результатів відзастосування зазначених методів.
Важливий аспект — організація поведінки учнів під час екскурсії. Засобомцієї організації був педагогічний вплив керівника екскурсії пояснення того якмусять поводитися учні. Формування громадської думки колективу та відповідальністьдітей перед школою за порушення дисципліни.
Справжня дослідна екскурсія вимагала, щоб діти самостійно проводили спостереженняі збирали матеріали. Так можна було проводити біль шість екскурсій ізприродознавства деякі екскурси з історії. Але, зважаючи на цілу низку складнихявищ, що їх повинні вивчити діти припускалися і пояснення дорослих. До нихдослідники зараховують функції складних машин організацію виробництва,постановку агрономічних дослідів, організацію управління тощо. Педагогічновиправдані пояснення що дозволяли звернутися до самостійної думки учнів збудитиїхню активність, міг дати вчитель. Але він не міг бути ґрунтовно обізнаним зрізними галузями виробництва через те шкільні екскурсії за таких обставин немогли обійтися без пояснень соціалістів адміністраторів тощо. Під час екскурсіїдослідники рекомендували ретельно стежити за активною працею усіх учнів. Цьомусприяла документація спостережень. Актуальною була вимога щоб кожен учень післяекскурсії подав певні записи та малюнки тих явищ що він спостерігав експонати тадосліджував. Педагоги акцентували увагу на збереженні природи і об’єктівспостереження рекомендували навчальну роботу під час екскурсії поєднувати ізвиховною.
Підсумком усієї екскурсійної роботи було о6роблення здобутого матеріалувисновки з нього та їх фіксування. Матеріали систематизували і вивчали. Завданняцього вивчення випливало із дослідницького характеру екскурсії і роботивстановлювати причинні зв`язки між явищами.
Г. Ващенко, К. Брезкни, С. Тисаревський, К. Міхії зосереджували свою увагуна важливості дослідних екскурсій у природу. Вони вважали, що найбагатшийматеріал для таких екскурсій мав весняно літній триместр. Життя природи у цейперіод мало дуже жваву динаміку, захоплювало учнів. Дослідні екскурсії вприроду вимагали від викладача окрім знань, відповідних методичних навичок.Екскурсію в природу, яка тривала дві години, учні повинні були використати наспостереження, збирання природного матеріалу, складання відповідей і підготовкудо звітної доповіді. Після виконання завдань прямо на галявині звітували пропроведену роботу, демонстрували об'єкти природи, робили уточнення. Дослідникиакцентували увагу на тому що така робота проходила жваво, учні справлялися іззавданням. Як підсумки зібраного матеріалу ставилась низка завдань 1) скластигербарій рослин 2) скласти колекцію підземних стебел, 3) посадити рослини біляшколи і спостерігати за ними.
С. Тисаревський радив спостерігати за природою, починаючи з ранньої весни.У тих школах, де не було змоги організувати власні ботанічні екскурсії,доцільно використовувати окремий ботанічний матеріал під час проведенняекскурсій загального характеру у першому концентрі та розробки деяких питань зкурсу ботаніки та біологи в другому концентрі [15].
Спостереження за весняними рос линами у природних умовах дозволялививчити ряд властивостей протягом їх розвитку С. Тисарєвський радив під частаких екскурсій спостерігати за різними особливостями проростання рослин крізьгрунт та торішній лист.
Під час екскурсій педагог вважав важливим вивчення питання ролі комах узапилюванні рослин, особливостей розвитку рослин-паразитів, захисту рослин відворогів способів розповсюдження насіння рослин.
Темою осінніх екскурсій С. Тисаревський радив обирати підготовку природидо зими. Кожну тему вважав за можливе розробити, використовуючи схему запитань,на які учні повинні були відповісти на підставі самостійних спостережень.Акцентував увагу на одному із важливих пунктів організації екскурси уважному тадбайливому ставленні до природи.
К. Міхно найцікавішим матеріалом з природознавства який можна буловивчити за допомогою методу екскурсії вважав бджільництво.
Всебічне використання екскурсій до пасіки забезпечувало вивчення такихпитань біологія та анатомія бджола, ознайомлення з ворогами бджоли та їхньоюанатомією, збирання, визнаємо і вивчення медоносних рослин.
Найкращим К. Міхно вважав ознайомлення з тими пасіками що функціонуютьпри садівництвах або дослідних станціях, але допускав використання дляспостереження і невеликої пасіки з рамковими вуликами.
Дослідник ретельно продумав і подав завдання до вивчення окресленихпитань, які відбивали активний підхід у розгляді матеріалу. Спостереження забджолами на пасіці слугували фундаментом для влаштування вулика на присадибнійшкільній ділянці та створення колекції Матеріали колекції поділені на двавідділи. До першого входили бджола і різновиди членів бджолиного сімейства,другий складався із ворогів бджіл. Така робота допомагала закріпити знаннядітей про спостережуване явище і зберегти результати учнівських дослідів уприроді.
Після ознайомлення із біологічними особливостями бджоли дослідник вважавза потрібне провести екскурсію до лісу і луків для ознайомлення з рослинами, щоз них бджоли збирали пилок. Конкретно визначені завдання допомагали учнямотримати знання про ці рослини, а закріпити їх мало створення гербаріюмедоносних рослин.
Найкращим результатом таких екскурсій вважалося заснування гуртка молодихбджолярів і створення зразкової пасіки при школі. Найціннішим моментомекскурсій до пасіки була демонстрація значення природного колективізму.
Досвід застосування екскурсійного методу при вивченні суспільствознавстварозкрили у своїх дослідженнях П. Волобуів, Фр. Гофман. Н. Яцутін.
Фр. Гофман вважав організацію екскурсій важливою для активізації навчанняучнів. В екскурсіях він констатував наявність дослідницького елементу, за умовиякого учень так ставиться до життя, що потреба у дослідах органічно випливає іздійсності. Це допомагало школі стати справді трудовою позбавляло від значноїпереваги словесного методу навчання.
П. Волобуів вважав, що найяскравіше дослідницький елемент у навчанні можепроявитися при застосуванні екскурсійного методу у роботі з дітьми. Під часознайомлення з краєзнавчим матеріалом. Дослідник подав схему, яку рекомендуваввважати основною для краєзнавчої екскурсії.
Із принципу агітаційності в краєзнавстві П. Волобуів виводив таку формукраєзнавчої роботи, як організацію музею або виставки Музей був наочнимпоказником роботи кожного учня У музеї місцевого краю мали бути сфокусованимиособливості місцевої природи, суспільного і трудового життя та діяльностінаселення Дослідник вважав музей важливим засобом здійснення пізнання краю.
Н.Яцутін, аналізуючи використання екскурсій у навчальному процесі,особливо важливим вважав ступінь засвоєння знань. На цьому етапі виявлявсятісний зв'язок між різними навчальними предметами, тому що знання, отриманіучнями під час екскурсій, виражалися через твори, ліплення, столярні роботи,креслення, які розкривали особливості тієї чи іншої теми. Велике значення мастакож створення шкільного історичного музею, історичної виставки учнівськихробіт [15].
Не буди перебільшенням констатувати, що екскурсійний метод вносив ушкільне навчання пожвавлення, забезпечував зв'язок із навколишньою природою ісуспільним життям, примушував учня зануритися у сферу життя минулого, викликавінтерес і бажання продовжувати роботу, творити, мислити, шукати, перетворитисяна маленького дослідника довкілля, рідного краю і старовини, закликав досвідомої творчості і самодіяльності і разом з тим розкривав розмаїття рідноїприроди, справжню історію рідного краю з її джерелами, гіпотезами, сумнівами таістиною.2.3 Анкетування
При виконанні нами роботи серед вчителівБілошицькослобідської ЗОШ І – ІІ ст. було проведено анкетування.
Запитання анкети:
1. Чи вважаєтеви екскурсійний метод навчання найбільш ефективним в процесі викладанняпредмету „Я і Україна”?
а) так;
б) ні;
в) з деяких тем.
2. Чивважаєте ви за доцільне проводити досить часто екскурсії, майже на кожномууроці?
а) екскурсії треба проводити досить рідко;
б) так, це сприяє більш повному засвоєнню матеріалу;
в) потрібно раціонально складати навчальний план.
3. Чивважаєте ви, що екскурсії дають найбільш повну інформацію з теми?
а) завжди;
б) іноді;
в) при вивченні деяких тем.
4. Всі видиуроків-екскурсій мають однакову структуру та порядок проведення.
а) так;
б) іноді;
в) жоден урок-екскурсія не схожий на інший.
5. Чи маютьуроки-екскурсії виховне значення?
а) так;
б) ні;
в) з деяких тем.
В результаті проведеного анкетування, в якому приймали участь10 вчителів з різних предметів були одержані такі дані.Варіанти відповідей Номер питання 1 2 3 4 5 а 7 1 9 б 2 4 1 в 1 6 8 10 1
За результатами анкетування можемо побудувати діаграму длястворення більш повної картини відповідей.
/>
Рис. 1. Результати відповідей вчителів БілошицькослобідськоїЗОШ І – ІІ ст.
Можемо зробити висновок, що більшість вчителівБілошицькослобідської ЗОШ І – ІІ ст. вважають екскурсійний метод доситьдоцільним при викладанні предмету „Я і Україна” в початковій школі, але коженурок-екскурсія не повинен бути схожим на інший і створювати найбільш повнукартину з розглядуваного питання.
Висновки
Розглядаючи екскурсію як дидактичну категорію, слід насамперед зазначити,що вона суттєво відрізняється від інших форм навчальних занять специфікоюорганізації пізнавальної діяльності учнів. Під час екскурсій учні активносприймають натуральні об'єкти дійсності — предмети, процеси, явища в їхньомуприродному середовищі, в звичайних режимах функціонування.
Класифікація уроків-екскурсій здійснюється за двома ознаками: обсягомвласне предметного змісту теми екскурсії (однотомний, багатотемний) та йогомісцем у структурі вивчення розділу або курсу (вступний, поточний,підсумковий).
Педагогічні можливості екскурсій, як і інших занять, визначаєтьсякінцевими результатами. Відомо, що кінцевий результат будь-якої дії завждиширший від змісту тих цілей, на які вона була спрямована. У ньому, крімосновного його компонента, що відповідає меті дії (прямий її продукт), завждинаявний додатковий (побічний), який склався сам собою без свідомого намірувиконавця.
В основі підготовки до екскурсії лежить складанням перспективноготематичного плану й визначенням в ньому місця для цього виду занять. Зурахуванням оточення (виробничого, культурного, економічного) учитель намічаєоб'єкт екскурсії. При цьому він виходить насамперед з того, щоб зміст екскурсіївідповідав програмі і вимогам безпеки, був доступним для розуміння учнів.Обираючи об'єкт виробничої екскурсії, вчитель обов'язково має враховуватирівень технології й технічної оснащеності підприємства, його можливості длярозв'язання. актуальних завдань школи (політехнізація змісту освіти,профорієнтація тощо). Об'єкт екскурсії попередньо вивчається вчителем. Цедопомагає йому правильно визначити обсяг і зміст інформації, яку треба довестидо свідомості учнів під час екскурсії, опрацювати методику її організації іпроведення.
Проводячи аналіз програмного забезпечення з курсуприродознавства в початковій школі ми прийшли до певного узагальнення. Упочатковій школі дитина сприймає світ в єдності, так він і подається їй умоделі освіти «Довкілля» для вивчення в єдності природного,суспільного і антропогенного оточення дитини, яке з її ростом розширюється.Відповідно розширюється і зміст курсу «Довкілля», який являє собоюінтегровані знання про природу, суспільство, об'єкти, створені людиною, та самудитину. В основі структури курсу лежить пізнання дитиною свого життєвого світувідповідно до її вікових особливостей, що обумовлює підназви курсу в кожномукласі.
В своїй роботі ми провели аналіз педагогічного досвідупровідних спеціалістів в даній області педагогічної роботи, і можемо сказати,що екскурсійний метод роботи в початковій школі займає провідне місце прививченні предмету „Я і Україна”.
Література
1. Державнийстандарт початкової загальної освіти // Освіта України, №50, від 13 грудня 2000р.
2. Байбара Т.М.Методика навчання природознавства в початкових классах: Навч. посібник. – К.:Веселка, 1998. – 334 с.
3. Викладаннядовкілля в 1 класі. Книга для вчителя. — Полтава: ОІПОП, 1999.
4. Викладаннядовкілля в 2 класі. Книга для вчителя. — Полтава: ОІПОП, 1999.
5. Викладаннядовкілля в 3 класі. Книга для вчителя. — Полтава: ОІПОП, 2000.
6. Викладаннядовкілля в 4 класі. Книга для вчителя. — Полтава: ОІПОП, 2000.
7. Гуз К.Ж.,Ільченко В.Р., Собакар С. І. Моє Довкілля. 1 клас. Експериментальний підручникдля 1 класу чотирирічної початкової школи. — Полтава: ПОІППО, 2001. — 44 с.
8. Гуз К.Ж.,Ільченко В.Р., Собакар СІ. Довкілля-1(2). Запитую довкілля. Експериментальнийпідручник для 2 класу чотирирічної початкової школи. Полтава: ПОІППО, 2001. —64 с.
9. Гуз К.Ж.,Ільченко В.Р.таін. Довкілля-2(3). Спостерігаю довкілля: Підручник для 2 класутрирічної і 3 класу чотирирічної початкової школи. — Полтава: ПОІППО, 2001. — 104 с.
10. ІльченкоВ.Р., Гуз К.Ж., Ільченко О.Г., Водолазська Т.В., Довкілля 4(3). Досліджуємодовкілля. — Полтава, 1999. — 129 с.
11. Гуз К.Ж.,Водолазська Т.В., Лелюх О.О. Зошит з довкілля для 1 класу чотирирічноїпочаткової школи. — Полтава: ПОІППО, 2001. — 24 с.
12. Гуз К.Ж.,Водолазська Т.В. та ін. Зошит з довкілля для 2 класу чотирирічної початковоїшколи. — Полтава: ПОІППО, 2001. — 36 с.
13. Сєдих К.В.,Ільченко О.В., Ільченко О.Г. Щоденник спостережень 2(3). Навчальний посібникдля 2 класу трирічної і 3 класу чотирирічної початкової школи. — Полтава:ПОІППО. 2001. — 40 с.
14. Гуз К.Ж.,Сєдих К.В., Ільченко О.Г. Щоденник досліджень 3(4). Навчальний посібник для Зкласу трирічної і 4 класу чотирирічної початкової школи. — Полтава: ПОІППО,2001. — 36 с.
15. Гуз К.Ж.„Довкілля” у вашій школі. // Поч. школа., 2002. — № 7. – С. 35 – 38.
16. ІльченкоВ.Р., Гуз К.Ж. Освітня програма «Довкілля»: Концептуальні засадиінтеграції змісту природничонаукової освіти. — Київ—Полтава: ПОІППО, 1999. — 123 с.
17. ОстроградськийМ.В., Блум І.А. Роздуми про викладання // Остроградский М.В. Педагогическоенаследие. — М., 1962. — С. 20—49.
18. Програми.Навчальний курс «Я і Україна» («Довкілля») // Початковашкола, №8, серпень 2001 р.
19. Пропідбиття підсумків експерименту з апробації освітньої програми«Довкілля» / Інформаційний збірник Міністерства освіти і наукиУкраїни, №2, 2001 р.