Тіньова економіка як об єкт системного наукового дослідження

"ТІНЬОВА" ЕКОНОМІКА ЯК ОБ'ЄКТ СИСТЕМНОГО НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

/. /. Теоретичні аспекти аналізу "тіньової" економіки та визначення Ті' структурних складових

Як суспільне явище "тіньова" економіка притаманна усім країнам незалежно від моделі та рівня їх соціально-економічного розвитку.

Практика засвідчує, що доки існуватиме державна форма організації суспільного життя, а держава у той чи інший правовий спосіб впливатиме на економічний розвиток шляхом реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, валютної політики тощо, доти зберігатиметься й "тіньова" економіка. Суттєво може змінюватись лише її питома вага, роль, яку вона відіграє у суспільному житті, а також механізми її взаємодії з легальною економікою та "кольорова палітра", що має "тіньова" економіка -- від світло-сірої до криваво-чорної.

Проте наукові дослідження "тіньової"" економіки пов'язані з чималими труднощами як теоретичного, так і практичного характеру. Це пояснюється тим, що "тіньова" економіка являє собою значно складніший об'єкт дослідження, ніж економіка офіційна, "світла".

Вагомою проблемою, що ускладнює дослідження "тіньової"" економіки, є суттєва нестача, а нерідко і повна відсутність необхідних інформаційно-статистичних даних. Дослідженням перешкоджає або кон'юнктурне відомче приховування необхідної наявної інформації, або фактична неможливість застосування загальноприйнятих підходів до предметного дослідження суб'єктів і об'єктів системи "тіньових" економічних відношень та характерних особливостей функціонування внутрішніх структур і складових механізмів зазначеного економічного укладу.

Саме в "тіньовому" секторі економіки система соціально-економічних відносин характеризується значно більшою складністю та хитросплетінням їх найрізноманітніших типів і форм. Складність дослідження виробничих відносин "тіньової" економіки трансформаційного періоду в Україні також зумовлена

масштабною інтеграцією в ній як сукупності відносин дрібного товарного виробництва і обміну, так і різних за рівнем капіталізації приватних відносин (монопольно-капіталістичних та монопольно-кримінальних і, нарешті, відносин державно-бюрократичного підприємництва).

Проте, будь-які міркування щодо "тіньової"" економіки не мають ніякого сенсу, якщо попередньо відсутнє чітке понятійне розуміння про що саме йдеться.

Насамперед звертає на себе увагу існуюче різномаїття термінів, що використовуються для визначення поняття "тіньової"" економічної діяльності.

Із західної літератури до нашого внутрішнього вжитку їх перекочувало не менше дюжини: "тіньова економіка", "неформальна економіка", "скрита (прихована) економіка", "неофіційна економіка", "вторинна економіка", "чорна економіка", "таємна економіка", "підпільна економіка", "нелегальна економіка", "контрекономіка", "друга економіка", "паралельний ринок", "чорний ринок" тощо. Такий багаточисельний набір термінів не є випадковим і відображає не стільки відсутність єдності щодо понятійного розуміння суті зазначеного питання, скільки віддзеркалює різні аспекти і структурні складові "тіньової" економіки, а також підкреслює внутрішню якісну складність цього феноменального явища суспільного життя, що, як зазначалось, притаманний всім країнам.

Як органічна складова економіки будь-якого суспільства, "тіньова" економіка являє собою господарсько-комерційну діяльність, яка внаслідок певних причин (інколи і історично виправданих), прагне уникнути державного обліку та контролю. При цьому між офіційною економікою та її тінню є досить "розмита" зона, і критерії виділення "тіньової" економіки у порівняно локальний сектор господарювання мають переважно не стільки економічний, скільки соціально-правовий характер.

Спосіб суспільного виробництва має визначальний вплив як на характеристики, що визначають якісні особливості тіньової економіки в цілому, так і на її внутрішні структурні компоненти. Так, в основі появи та розвитку тіньового господарського укладу, що відповідає системі відносин ринкової економіки (коли її розвиток мав еволюційний, а не революційний характер), лежать об'єктивні суперечності, що виникають між короткотерміновими цілями економічних агентів (індивідів, домашніх господарств та приватних фірм) і довготерміновими макроекономічними завданнями суспільства.

З методологічної точки зору суттєвим є питання з'ясування інституціональної структури "тіньового" сектора. "Тіньова" економіка не є якісно однорідною як за своїми структурними складовими, так і за кінцевими наслідками їх впливу на соціально-економічні процеси та відносини. Тому дуже важливо максимально чітко визначити її структуру, тобто з'ясувати, які найбільш характерні види економічної діяльності можуть включатися до складу "тіньової" економіки, а які ні.

Практика засвідчує, що структуризація "тіньової" економіки є процесом перманентним та якісно різноманітним для всіх існуючих моделей суспільного розвитку. У той же час за умов різних соціально-політичних систем існують різні методологічні підходи як до загального окреслення обсягів "тіньової"" економіки, так і до структурування її внутрішніх складових'.

Зупинимося на традиційній класифікації, яку застосовують науковці в країнах розвинутої ринкової економіки для визначення поняття "тіньова" економіка.

Так, в іноземній літературі термін "прихована економіка" використовується для характеристики "неоголошеної", але законної за своїм характером діяльності, яка йде вкупі з нелегальним підприємництвом. Головне тут полягає у неможливості

1 Необхідно зазначити, що системне, наукове дослідження питань "тіньової" економіки постійно проводиться в країнах розвинутого ринкового господарства. Так, наприкінці 70-х - початку 80-х років парламентами і урядами ряду країн були створені спеціальні робочі групи щодо системного вивчення "тіньової" економіки. З 1984 року така група почала функціонувати в Австрії. Вона вивчала сфери існування, обсяги і тенденції розвитку "тіньової" економіки. Аналогічні роботи почали виконували фахівці Франції, Великобританії, Португалії, Нідерландів та інших країн Європейської спільноти. Конгресом США постійно виділяються значні асигнування науковим організаціям і окремим дослідникам на поглиблення досліджень цієї проблеми. Див.: Николаева М. Й., Шевляков А. Ю. Тоневая зкономика: методьі анализа й оценки (обзор работ западньїх зкономис-тов). - М.: ЦЗМИ АН СССР. - 1987. - С. 43.

врахування офіційною статистикою обсягів виробництва доданої вартості цього сектора економіки в структурі валового внутрішнього продукту та в ухиленні суб'єктів підприємницької діяльності від участі у податковій системі держави.

Терміни "неформальна" або "неорганізована", "нерегла-ментована" економіка застосовуються для характеристики економічних процесів та відносин, що відбуваються при досить слабкому втручанні у них офіційних економічних структур держави, або взагалі поза межами будь-якого державного обліку і контролю.

Оскільки така розкиданість понять не досить зручна, то багато дослідників використовують більш однозначний підхід, побудований на правовому критерії, згідно з яким економіка ділиться на дві частини: на легальну (тобто "білу", "світлу") і "тіньову" (приховану). Остання в свою чергу включає напівлегальну ("сіру"), нелегальну і кримінальну або "чорну" економіку. Тобто за таким підходом вони суттєво звужують зону "тіньової" економіки, що визначається проявами протизаконності суб'єктів виробничих відносин у виробничій та комерційній діяльності.

Підсумовуючи наведене, зазначимо, що при визначенні змісту поняття "тіньова" економіка необхідно враховувати, що воно може мати як широке, так і вузьке розуміння. У "широкому" розумінні' до складу "тіньової" економіки можуть бути віднесені всі види "неврахованої", "нерегламентованої", "прихованої"" та "законспірованої" економічної діяльності незалежно від того, чи є вони протиправними, чи ні (див. мал. 1, сектори 2, 3 і 4). У вузькому розумінні поняття "тіньова" економіка обмежується виключно тими видами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за своїм змістом є або протиправними, або суспільне небезпечними /що на практиці не завжди співпадає/ (див. мал. 1, сектор 4).

Умовна схема структурних складових економіки та її "тіньових" компонентів

' Так, наприклад, Є. Фейг (США) включає до складу "тіньової" економіки всю економічну діяльність, що за тих чи інших причин не враховується офіційною статистикою і не включається до складу валового національного продукту. (Див.: Николаева М. Й., Шевляков А. Ю. Теневая зкономика: мето-дьі анализа й оценки (обзор работ западньїх зкономистов). - М.: ЦЗМИ АН СССР.1987.-С.4.

Мал. 1

1. "Офіційна" ("легальна", "світла", "традиційна") економіка. 1. Сектор "домашніх" господарств (сектор натурально-

го самозабезпечення населення).

3. "Неформальний" сектор (сектор "нерегламентованої'" діяльності: дрібне виробництво, послуги і торгівля), "світло-сірий" сектор економічної діяльності.

4. Тіньова економіка.

4.1. "Темно-сірий" сектор тіньової економіки (законспірований сектор легітимних видів економічної діяльності.

4.2. "Чорний" (в тому числі кримінальний, "криваво-чорний") сектор тіньової економіки.

4.3. Диверсифіковані частки "чорної" економіки.

До "тіньової" економіки в широкому розумінні цього поняття можуть бути включені сектори 2 (частково), 3 і 4. До "тіньової" економіки у вузькому розумінні включається тільки сектор 4 із зазначеними внутрішніми структурними складовими (4.1, 4.2 і 4.3).

10

11

Сектор домашніх господарств (сектор натурального самозабезпечення населення), що виробляє товари та послуги, які споживаються всередині домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора є те, що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не продаються, тобто не є об'єктами ринкових відносин.

Тому відсутність ринкових транзакцій робить оцінку вартісних обсягів виробництва товарів та послуг в домашніх господарствах надзвичайно важким завданням. В усіх країнах, що мають ринкову економіку, робота у домашніх господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валового внутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах.

Окрім домашньої праці, в країнах, що розвиваються або знаходяться у стані трансформації, продукція, що отримана від роботи на присадибній, приватній чи орендній земельній ділянці, має велике значення для виживання та відтворення сім'ї.

Відносини обміну, що можуть виникати між домашніми господарствами цього економічного сектору, мають скоріше характер своєрідного бартерного обміну життєвими благами і послугами, ніж є дійсно ринковими операціями товарної реалізації, що відбуваються на вартісній основі.

Неформальний сектор економіки ("світло-сіра" економіка) складається з дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками товарів та послуг (наприклад, транспортних, будівельних, ремонтних тощо), а також комерсантів-посередників. Діяльність вуличних торговців є найбільш поширеним і видимим проявом діяльності неформального сектора, хоч продукція малих майстерень та ремісників, що досить часто працюють у домашніх умовах, має на цей час в країнах ринкової економіки значно більші обсяги, ніж в Україні.

Неформальний сектор, на відміну від сектора домашніх господарств, пов'язаний з купівлею-продажем товарів та послуг, тобто він обов'язково повинен бути врахований у складі ВВП. Слід зазначити, що цей сектор у багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у стані ринкової трансформації, на цей час практично не враховується. Основною причиною тут

12

є велика чисельність дуже дрібних об'єктів дослідження та податкового контролю, а також занадто мізерний обсяг персоніфікованих доходів, що отримує більшість суб'єктів цього сектора, і які за сукупною величиною фактично не перевищують існуючої нульової ставки податку на (місячні чи річні) доходи громадян. При цьому вироблені цим сектором товари і послуги за своєю споживчою якістю є легальними, і загалом при їх виробництві і дрібній реалізації ринковий "планктон" не порушує закони. Правда, в багатьох країнах, що розвиваються, є закони про ліцензії, інші норми, що можуть ігноруватися при операціях у неформальному секторі. Але вірним є й те, що в більшості випадків власті докладають дуже мало зусиль для впровадження цих законів у життя, оскільки це пов'язано перш за все із низьким рівнем доходів, що отримують суб'єкти підприємницької діяльності неформального сектора економіки, і які для держави не можуть бути суттєвим джерелом наповнення бюджету.

"Темно-сірий" сектор "тіньової" економіки пов'язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне забезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Розміри такої діяльності останнім часом значно зросли в багатьох розвинених країнах. Це явище отримало багато назв: від "чорної економіки" в європейських країнах до "підземної" ("underground" або "subterranean") в США. Оцінка розмірів цього сектора особливо складна, оскільки порушники законів ретельно приховують інформацію. У деяких країнах продукцію "тіньового" сектора враховують в національному доході, хоча ці оцінки базуються не на точній статистиці, а не експертних оцінках. Зростання розмірів цього сектора в багатьох країнах дуже турбує органи влади саме через великі втрати в офіційних цифрах національного доходу. Тому основні зусилля влади спрямовуються на забезпечення повноти сплати податків, запобігання порушень законодавства, а не на припинення випуску продукції. Продукція цього сектора легальна, проте виробництво і/або розподіл товарів та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.

13

"Чорний" (в т. ч. кримінальний) сектор "тіньової" економіки має своє, притаманне тільки йому амплуа. Тобто він має справу з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням соціальне небезпечних та руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, "відмивання" та фальшування грошей, "кіллерські послуги", торгівля живим товаром тощо. Тому природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у податковій системі. Однак владу більше цікавить припинення виробництва товарів та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них. Продукція і доходи від кримінального сектора не повинні включатися до національного доходу (хоч, виявляється, це стосується не всіх видів кримінальної діяльності).

Функціонування "чорної"" (кримінальної) економіки в автономному режимі не є типовим явищем, бо, проникаючи в бюрократичні структури, вона змушує працювати на себе потужну складову адміністративної системи управління державою.

Особливо необхідно відзначити, що "чорна" економіка має тенденцію до постійної диверсифікації у "світлу" (традиційну) економіку, бруднить легальні виробничі відносини. Якісною особливістю диверсифікованих "метастаз чорної економіки" є те, що вони функціонують і живляться виключно за рахунок легальної сфери економіки. Ця частина "чорної тіні" являє собою економічну основу відтворення корумпованої економіки та її суб'єкта -- корумпованої бюрократії, що за певних умов стає структурою мафії. Тому зазначене явище потребує системних наукових досліджень, що особливо актуальні для умов країн, які знаходяться у стані ринкової трансформації.

До проявів диверсифікованих часток "чорної" економіки можна, перш за все, віднести всі види корупції (аж до відносин бюрократичного бартеру, що отримав у народі назву "блат", і який базується на відносинах, побудованих на принципі: ти -- мені, я -- тобі). До них також відносяться всі прояви використання та привласнення державної, кооперативної, акціонерної, корпоративної та інших інтегрованих форм власності, у тому числі й фінансових ресурсів держави, як для особистого збагачення

14

окремих фізичних осіб, у розпорядженні та користуванні яких вони знаходяться (перш за все чиновників), так і для наживи суб'єктів кримінальної злочинності та мафіозних кланів, джерела доходів яких пов'язані з використанням вищезазначених методів. Якісні особливості розвитку "тіньової" економіки в умовах адміністративно-командної системи господарювання

Аналіз "тіньової" економіки України, її якісних особливостей, багато в чому успадкованих від системи директивно-планових відносин, не може бути достатньо повним без узагальнення історичного досвіду. Тобто, цей аналіз, пердусім повинен базуватися на вивченні ретроспективи розвитку процесів "тінізації", що відбувалися в економіці колишнього СРСР.

Це важливо зробити ще й тому, що на цей час має місце досить хибна точка зору, що сучасну "тіньову" та кримінальну економіку, а також сучасну "мафію" породила існуюча влада, і цьому як каталізатор сприяв виключно процес ринкової трансформації.

Некон'юнктурний погляд на наше не зовсім далеке минуле насправді засвідчує, що це далеко не так. Масштабна "тінізація" економіки та вихід на арену економічного криміналітету в СРСР припадає на середину 60-х -- початок 70-х років, а вже наприкінці 80-х -- тіньовий оборот її господарсько-комерційної діяльності за експертними оцінками перевищував навіть бюджети деяких союзних республік. Таким чином, не витримала "іспиту" часом і досить поширена теза, що організована злочинність та кримінальна економіка не можуть виникнути та існувати за умов тоталітарної держави, яка за логікою не повинна допускати поділу влади ні з ким іншим.

Вивчаючи ретроспективу досліджень "тіньової"" економіки та її структурних складових в СРСР, передусім необхідно зазначити, що перші наукові наробки з цього питання започаткували вчені Заходу'.

Див.: Grossman G. Notes on the Legal Private Economy and Corruption // Soviet Economy in a Time of Change: A Compendium of Papers Submitted to the Joint

15

У своїх роботах, які стосувалися цього явища, на початковій стадії досліджень вони використовували дещо інший термін -- "друга" економіка. Так, раніше інших про це явище сказав К. С. Керол, який надрукував у No 1 журналу "Нью стейтсмен" за 1971 p. статтю "Бесіди в Росії"".

Слід підкреслити, що в радянській економічній літературі спочатку також використовувався термін "друга" (вторинна) економіка" . На це в своїх роботах вказував Г. Гроссман, згадуючи, до речі, і про застосування у тому ж понятійному змісті інших термінів, таких як "контрекономіка", "неофіційна економіка", "паралельний ринок", "приватне підприємництво", "економіка чорного ринку" тощо.

У надрукованій в 1984 році статті Ф. Фельдбругге у заголовку був вже винесений термін "тіньова" економіка, але за текстом він цілком ідентифікувався із терміном "друга" економіка2. Більше того, підкресливши на початку статті повне співпадіння обох понять, автор у подальшому віддавав перевагу традиційному визначенню -- "друга" економіка3.

Радянська наукова та суспільно-політична література на початку 80-х років фактично майже повністю відмовилась від вживання терміну "друга" економіка, на зміну якому прийшов термін "тіньова" економіка. У такому розумінні вона із самого початку проголошувалась абсолютно негативним явищем, що повинно бути ліквідовано.

Західна наукова література широко використовувала зазначені терміни дещо в інших, ніж було прийнято в СРСР, значеннях. Це пояснювалося тим, що аналітики Заходу виходили із того, що в СРСР, з одного боку, існувала відповідна модель

Economic Committee Congress of the United States, vol. 2. 1979 October 10. Washington: VS Gov.Printing Off. 1979; - P. 844; Rummer W. Structural Imbalance in the Soviet Economy// Problems of Communism. 1984. July-August, vol. 33 No 4. -P. 26; Feldbrugge F. J. M. Goverment and Shadow Economy in the Soviet Union// Soviet Studies, vol. 36. - October 1984. - No• 4. - P. 528 - 543.

' Див. напр.: Критика антимарксистских теорий в преподавании политичес-кой зкономии // под ред. А. Д. Смирнова. - M.: Политиздат. - 1981. - С. 267 - 272.

Див.: Feldbrygge F. G. M. Goverment and Shadow Economy in the Soviet Union// Soviet Studies. Vol. 36. - October 1984. - No 4. - P. 528.

Ibid. - P. 528 - 543.

"централізовано-керованого господарства", "командна економіка", а з іншого -- "друга" (тіньова), що охоплювала багато видів легальної й напівлегальної господарської діяльності, які не були залучені в орбіту централізованого планування, обліку і контролю з боку держави. З цих позицій до елементів "другої"" ("тіньової"") економіки відносились: особисте підсобне господарство, індивідуальна трудова діяльність, "неформальні" ринки тощо. Зазначений підхід до визначення понятійного змісту цих явищ був характерним для Г. Гроссмана, Б. Румера, Л. Ронсека та багатьох інших західних дослідників'.

Іноземні автори в межах "другої"" ("тіньової"") економіки СРСР розглядали не тільки легальні (напівлегальні) "приватні" види діяльності, але й явно протиправні, вважаючи, що межі між першими й другими на той час були досить рухомі та часто носили досить умовний характер. Так, відомий совєтолог А. Бергсон писав: "Відносно СРСР термін "друга" економіка, як часто мається на увазі, охоплює діяльність легальну, але приватну, найбільш характерним відображенням якої є виробництво на присадибних ділянках (Г. Гроссман 1977, 1979). Я ж, для уникнення невизначеності, буду вважати і легальні приватні, квазілегальні та нелегальні доходи, як доходи, що отримані через канали "другої"" економіки"2.

Застосовуючи термін "тіньова" економіка та вказуючи на неможливість розміжування в СРСР легальних і нелегальних видів економічної діяльності, Ф. Фелдбругге розглядав їх практично в одному контексті. Автор нараховує 179 видів "тіньової"" діяльності, класифікує і зводить їх у 9 таблиць. При цьому він відзначає, що всі вони, згідно з радянськими законами, можуть заслужити як "смертну кару", так і офіційне заохочення3.

' Див.: Grossman G. The "Second Economy" of the USSR/ Problems of Communism, 1977. Vol. 26. No 5. - P. 25 - 40; Rumer В. The "Second" Agriculture in the USSR// Soviet studies. Vol. 26. - No 4. - P. 560 - 572; Roncek L. Private Enterprise in Soviet Political Debate// Soviet studies. Vol. 40, Jan. 1988. - No 1. - P. 46 - 63.

2 Див.: Bergson A. Income Ineguality Under Soviet Socialism// The Journal of Economic Literature. September. - 1984. - Vol. 22 . - P. 1057.

Див.: Feldbrygge F. G. M. Goverment and Shadow Economy in the Soviet Union// Soviet Studies. Vol. 36. - October 1984^ " •• " "°

16

б с; о с, о (ї уу А й О -J б V і

U

.І, РгУП Харкізеьк" p,e-nWs-'*i НАУКОВА біВ.'ПОТЕЙА ік. 5. Г. K"fussss!sa

к^-^405^

Виходячи з поняття розмитості терміну "друга" економіка, деякі західні економісти робили спроби звузити предмет досліджень. Частина з них, наприклад, Б. Румер пішли шляхом обмеження сфери досліджень одним або кількома із секторів народного господарства СРСР (скажімо сільським господарством, торгівлею тощо).

Найбільш ґрунтовними та вдалими були пошуки шляхів поглиблення досліджень "тіньової"" економіки СРСР визнаним американським теоретиком з цього напряму Г. Гроссманом. Так, від розмитого поняття "другої" економіки він перейшов до аналізу "нелегальної приватної економіки та корупції"'. Вже в той час Г. Гроссман відзначав, що за масштабами нелегальної економіки СРСР може претендувати на одне з провідних місць у світі2.

Перша спроба в СРСР врахувати "тіньову" економіку в науковому аналізі була здійснена на галузевому рівні у 70-і роки в науково-дослідницькому технологічному інституті побутового обслуговування Мінпобутобслуговування РСФСР. Цей аналіз проводився з метою доповнити недостатньо репрезентативний показник офіційно визначеного рівня споживання послуг громадянами та домашніми господарствами. Тому саме сфера побутового обслуговування стала першим полігоном відпрацювання методологічних і методичних підходів щодо вивчення радянської "тіньової" економіки та використання цих результатів у подальших економічних прогнозах.

Логічне продовження зазначеної роботи, яка була вже виконана на макроекономічному рівні аналізу "тіньової"" економіки мали дослідження, що виконувалися фахівцями науково-дослідницького інституту при Держплані СРСР3. Робота по цій темі

' Див: Grossman G. Notes on the Legal Private Economy and Corruption// Op. cit. - P. 834 - 855.

2 Див: Grossman G. Notes on the Legal Private Economy and Corruption// Op. cit. - P. 843.

3 Необхідно зазначити, що за весь період існування СРСР проблема "тіньово'г" економіки як окремого об'єкту системного аналізу ніколи не ставилася перед науковцями країни владними структурами держави (оскільки особливо у "застійні" роки все, що не підходило під визначені стандарти вітринного благополуччя просто відкидалось, і тим самим сприймалося за начебто неіснуючі в ре-

18

у зазначеному інституті виконувалася лише у зв'язку з розробкою питань подолання незбалансованості споживчого ринку, оскільки масштаби нелегального надання послуг у 70-ті роки зросли настільки, що їх неврахування різко знижували достовірність фактичних і прогнозних оцінок потреб населення у товарах і послугах.

Надалі дослідження "тіньової" економіки почали охоплювати також і сферу матеріального виробництва та народногосподарського управління.

У своїх "доперебудовних" дослідженнях радянські науковці, як правило, до "тіньової" економіки відносили приховану господарську діяльність, що базувалася на нецільовому використанні державних виробничих ресурсів; на технологічних, фінансових, екологічних порушеннях офіційних норм з метою особистого або групового збагачення; на корупції; на викривленій звітній інформації (на користь підприємств і відомств). До цих видів тіньової діяльності відносилися: приписки, розкрадання державних матеріальних, технічних і фінансових ресурсів;

дрібне розкрадання на виробництвах ("несуни"), що набули масового характеру; підпільна підприємницька і виробнича діяльність ("цеховики"); випуск неврахованої продукції (послуг) на державних підприємствах; порушення в роздрібній торгівлі та громадському харчуванні; перепродаж дефіцитних побутових товарів і продуктів харчування (спекуляція); неофіційне надання побутових послуг, виготовлення та реалізація самогону та інших спиртних напоїв домашнього виробництва тощо. До "тіньової"" економіки відносили і "кримінальну" економіку (наркобізнес, проституцію, спекуляцію, торгівлю краденим тощо). Також до "тіньової" економіки відносили особисте підсобне господарство та індивідуальну трудову діяльність.

Головним висновком, який робили у цьому випадку фахівці, був той, що "тіньова" економіка -- це тінь, яку має офіційне державне господарство, і вона не є чимось самостійним по відношенню до нього та може зникнути разом із ліквідацією його

альній дійсності процеси). Див.: Корягина Т. "Теневая зкономика" в СССР (анализ, оценка, прогнози)// Вопросьі зкономики. - 1990. - No 3. - С. 110 - 111.

19

недоліків або, у кращому разі, з висвітленням, тобто взяттям під жорсткий облік і контроль з боку правоохоронної системи.'

Значно посилилася увага до вивчення "тіньової"" економіки в СРСР під час періоду "перебудови". Це можна пояснити тим, що саме життя вимагало некон'юнктурного аналізу цієї суттєвої складової соціалістичної економіки, оскільки після років "застою", саме "тіньова" економіка почала бурхливо розвиватися на ранніх стадіях процесу ринкової трансформації.

Саме в період перебудови багато вчених почали відкривати існуючу "аномалію", тобто те, що "тіньова" економіка може також справляти і певний позитивний вплив на нормалізацію процесів, які відбувалися у народному господарстві2. Починаючи з другої половини 80-х років вже не можливо було назвати жодної галузі економіки, де б не переплітались процеси, що начебто виключали один одного, а вся економіка почала носити парадоксальний характер, коли грані між "світлом" і "тінню" сильно розмивалися. "Тіньова" економіка СРСР на цьому етапі мала низку характерних особливостей, що були притаманні тільки їй. З одного боку, за походженням вона залишалася наслідком адміністративно-командної системи та не сприймала законів цивілізованого ринку. З іншого боку, тіньові ділки вже на той час змушені були пускати в продуктивний обіг свої капітали й, тим самим підштовхувати "маркетизацію" господарського життя, прискорювати процеси ринкової трансформації.

Це своєрідне переплетення протилежних якісних проявів і визначало характер діяльності, структуру та функції "тіньової" економіки, що діяли за умов розпаду адміністративно-централізованої економічної системи СРСР.

Період "перебудови" засвідчив про подальшу неможливість "списувати" все те, що пов'язане із "тіньовою" економікою, на недоліки правоохоронної діяльності. Тому на цьому

' Див.: Олейник П. Зто касается всех // Политическое самообразование. -1982.-.Nb4.-C.51-58

2 Див.: Шулус А. Теневая зкономика: реализм оценок или предвзятость? // Зкономические науки. - 1990. - No 5. - С. 108 - 110; Никифоров Л., Кузнецо-ва Т., Фельзенбаум В. Теневая зкономика: основьі возникновения, зволюции й ослабленим // Вопросьі зкономики. - 1991. - No 1. - С. 100 - 111.

20

етапі дослідники почали грунтовно вивчати також і реальні вади командно-бюрократичного способу виробництва, що були суттєвими чинниками посилення процесів "тінізації" та криміналізації економіки.

У цей період аналітики констатували, що адміністративно-командна система ще в період свого зародження диференціювала суспільство на "обранців" і "масу", розмежовувала його на привілейованих суб'єктів та інших громадян. Зазначене створювало сприятливі передумови для формування "тіньової" економіки. Інтенсивність її розвитку була прямо пропорційною до процесів зростання номенклатурної бюрократизації та руйнування еквівалентності економічних відносин у сфері виробництва, розподілу і обігу матеріальних та фінансових ресурсів держави.

Серед основних причин розростання "тіньового" сектора в СРСР радянські вчені виділяли такі: 1) загальне одержавлення власності; 2) гіперцентралізація народногосподарського комплексу; 3) недосконалість господарського механізму, адміністративно-командні форми управління економікою; 4) непаритет-ні та неврівноважені ціни; 5) заборони щодо індивідуальної трудової та комерційної діяльності, що базуються на приватній власності; 6) довільні податки; 7) недоліки правового регулювання господарської діяльності, що залишають значні можливості для злочинних дій, або провокують до них; 8) недостатність офіційних стимулів і мотивів до трудової діяльності громадян та виробничої діяльності підприємств; 9) значний товарний дефіцит, який був наслідком зазначених вад і викликав на це відповідну реакцію "підприємливих" людей'.

Див.: Головин С., Шохин А. Теневая зкономика: за реализм оценок // Ком-мунист. -1990. - No 1. - С. 67 - 77; Козлов Ю. Теневая зкономика й преступность // Вопросьі зкономики. -1990. - No 3. - С. 120 -127; Крьілов А. "Тени" советской зкономики // Зкономические науки. - 1990, - No 5. - С. 103 - 108; Лазовский В. О сущности, структуро й субьектах "теневой" зкономики. // Зкономические науки. -1990. - No 8. - С. 62-67; Осипенко О. Зкономическая криминология: проблеми старта// Зкономические науки. - 1990. - No 3. - С. 130 - 133; Осипенко О.. Канализу феномена "черного рьінка" // Зкономические науки. - 1990. - No 8. -С. 67 - 77; Осипенко О. Мафия как зкономический феномен // Зкономические иауки. - 1991. - No 1. - С. 71 - 76; 8. Панкратов В. Освязи кризисного денежно-финансового положення страньї с функционированием структури "теневой" зко-

21

До структурних особливостей "тіньової"" економіки СРСР (які мали місце напередодні проголошення державної незалежності України) науковці відносили існування двох особливих, притаманних саме їй структурних елементів. Перший -- неформальна економіка, що існувала в межах системи централізованого регулювання господарської діяльності й базувалась на безконтрольному використанні державного капіталу, та другий -- фіктивна економіка .

Механізм функціонування "неформально-бюрократичного" сектора "тіньової" економіки був побудований на використанні особистих, владних мотивацій в адміністративно-командних процедурах, прийнятті планових і господарсько-управлінських рішень. Власне "неформально-бюрократична" економіка являла собою ту сферу економіки, в якій офіційні, зумовлені законодавчим полем економічні відносини між контрагентами підмінялись неформальними, здебільше просто приятельськими зв'язками. В умовах, як об'єктивно реальної, так і штучно створеної дефіцитності відношення протекціонізму, кумівства, "блату", земляцтва, набували надзвичайної потужності й величезної стійкості. Саме дефіцитність, діяльність "дефіцитоносія" були економічною основою функціонування "неформальної" економіки.

Головними суб'єктами "неформальної номенклатурно-бюрократичної" економіки були адміністративно-управлінські працівники різних ланок і рівнів керівництва народним господарством, що виступали, відповідно, у ролі фондорозпорядників і фондоспоживачів. Між цими суб'єктами досягалися неформальні угоди (які відбувалися на неформальних "ринково-бюрократичних" торжищах), що стосувалися зміни плану (корекції), його ресурсного забезпечення тощо. Характерна особливість "неформально-бюрократичних " ринкових відносин полягала у тому, що у цій сфері "тіньової" економічної діяльності обмін матеріальними благами та послугами здійснював-

номики // Вопросьі зкономики. - 1990. - No 3. - С. 127 - 129; Шохин А. "Теневая" зкономика: мифьі й реальность // Зкономика й жизнь. - 1990. - No 33. - С. 9.

' Див.: Головин С., Шохин А. Теневая зкономика: за реализм оценок // Коммунист. - 1990. - No 1. - С. 67 - 77; Шохин А. "Теневая" зкономика: мифьі й реальность // Зкономика й жизнь. - 1990. - No 33. - С. 9.

22

ся на бартерній (тобто безгрошовій) основі за схемами: товар на товар; товар на послугу; послуга на послугу.

Неформальні відносини були основною передумовою корупції, кругової поруки, посадових зловживань, безвідповідальності та безкарності, кастовості і, у кінцевому рахунку, -- кадрового переродження номенклатурі. До форм прояву "фіктивної"" економіки за оцінками фахівців відносилися: "фіктивна" вартість, "фіктивна споживча вартість", "фіктивна компонента в ціні продукції"".

В умовах планово-директивного регулювання виробництва формування доходів відбувалося легальними каналами, але з використанням нелегальних методів. Фіктивна вартість, як джерело отримання незаконних доходів, формувалась, пердусім, за рахунок приписок і різноманітних видів порушень планової та фінансової звітності тощо.

Виділилася і така форма використання фіктивної вартості (що живила незаконні доходи), як реалізація ресурсів отриманих внаслідок відхилення від встановлених норм і стандартів (погіршення якості, випуск некомплектної і нестандартної продукції, технологічні порушення, маніпулювання, пересортиця тощо).

Найбільш гостро характеризує "тіньову" економіку СРСР В. Селезньов, який вважає, що вона за сутністю є незаконною, прихованою (законспірованою) економічною діяльністю з метою збагачення або отримання незаконних пільг особами, що займаються цією діяльністю. На його думку, термін "тіньова економіка" не є досить точним, тому у цьому зв'язку краще говорити про злочинну або паразитичну економіку"2.

Сфери "тіньового" ринку і "тіньових" неформальних відносин були тісно переплетені. Як правило, "неформальні" торги розширювали сферу економічної злочинності, оскільки базувалися на незаконному перерозподілі дефіцитних матеріальних ресурсів, бюджетних коштів, на створенні більш сприятливих умов щодо господарської діяльності одних за рахунок інших, що у кінцевому наслідку призводило до посадової корупції і тотального хабарництва. У "неформальній" економіці чесний керівник стає махінатором, "безсрібник" -хабарником тощо.

Див.: Селезнев В. "Теневая зкономика": по поводу статьи Осипенко О. // Зкономические науки. - 1990. - No 2. - С. 123 - 124.

23

До найбільш характерних особливостей "тіньової економіки" СРСР В. Селезньов відносив такі': 1) "тіньова економіка" ні фактично, ні юридичне не має власності, що її відрізняє і використовує у своїх інтересах існуючі форми останньої, паразитує на них;

2) "тіньова економіка" концентрується головним чином на посередницьких, розподільчо-обмінних функціях, оперує монопольне високими цінами; 3) оскільки покращення справ в офіційній, "світлій" економіці б'є по "тіньовій", її організатори і керівники всіма засобами прагнуть підірвати офіційну економіку, використовуючи при цьому будь-які методи, ні перед чим не зупиняючись; 4) існування "тіньової економіки" неможливе без систематичної підтримки і допомоги корумпованих офіційних осіб із партійного, державно-господарського, правового апарату, особисто зацікавлених у розкритті злочинного бізнесу; 5) "тіньова економіка" об'єктивно створює економіко-організаційні умови для виникнення і розвитку мафіозних груп, різних за своїми масштабами і роллю, а сама є складним переплетенням, сплавом різноманітних антису-спільних відносин; 6) "тіньова економіка" сприяє деградації суспільства, поглиблює його соціально-майнове розшарування. "Тіньова" економіка може сприйматись як сукупність підпільних антисоціальних корпорацій, що ведуть злочинну діяльність.

1.3. Оцінка масштабів та структури "тіньової" економіки СРСР -- генетичної основи розвитку тіньових" процесів у незалежній Україні

Аналіз наукових робіт кінцевого періоду "перебудови", у яких досліджувались структурні та якісні особливості "тіньової"" економіки СРСР, потребує свого доповнення аналітичним співставленням оцінки сукупних масштабів та обсягів "тіньових" структурних складових, що наводили офіційні інформаційні джерела, із тими показниками, що показували в експертних оцінках радянські вчені, які аналізували зазначену проблему.

Так, Держкомстат СРСР після уточнення за 1990 рік обсягів грошових доходів, "тіньової"" економіки (виходячи з цін, які

' Див.: Селезнев В. "Теневая зкономика": по поводу статьи Осипенко О. // Зкономические науки. - 1990. - No 2. - С. 123 - 124.

24

склалися на кінець року, та експертних оцінок, що спиралися на дані масової статистики, соціологічні обстеження і бюджетну сімейну статистику) наводив такі дані':

Таблиця 1.

Доходи "тіньової" економіки

Млрд.крб.

%

Перепродаж непродовольчих товарів за

спекулятивними цінами (будматеріалів,

легкових автомобілів, запасних частин до

2-5 1

^>-J ^ 1

23 1

••-"-',i

них, краденого бензину та ін.)

Незаконні доходи працівників торгівлі

та сфери послуг (у зв'язку з обдурюванням

24 3 ^--^

24,4

покупців, замовників; хабарі, чайові, під

ношення)

Виробництво і продаж самогону

35,0

35,1

Приховані від оподаткування доходи

осіб, що займаються індивідуальною і ко

4,2

4,2

оперативною трудовою діяльністю

Розкрадання (включаючи дрібні) держа

5,4

5,4

вного і суспільного майна

Хабарі посадових осіб, отримані від ко

3,0

3,0

оперативів

Наркобізнес, проституція, контрабанда

4,8

4,8

та ін.

Всього

99,8

100,0

У цій таблиці впадає в око відчутна неспівставність обсягів "тіньових" доходів, що були отримані населенням СРСР з різних латентних (прихованих) джерел надходжень. Так, доходи від перших трьох позицій, репрезентативно визначені офіційною статистикою, становлять 82,6 % відносно всіх оцінених обсягів сукупних "тіньових" надходжень. У той же час сумарні "тіньові"

' У цілому за даними офіційної статистики тільки у 1990 році обсяг "тіньової" економіки зріс більше ніж у два рази. Проте офіційна оцінка була у 1,5 - 2,0 раза нижчою, ніж її давали експерти. (Див.: Зкономика й жизнь. -1991 г.-No 38.-С. 6.)

25

доходи від останніх чотирьох "тіньових" джерел були майже на порядок занижені. На час визначення ці надходження за їх сумою фактично були еквівалентні першій групі доходів, що засвідчує подальший аналіз експертних оцінок незалежних дослідників щодо сукупної величини вартості обсягів "тіньової" економіки.

Необхідно зазначити, що за розрахунками радянських економістів на початок 1990 року в держсекторі економіки СРСР знаходилося біля 470 млрд. крб. (в УРСР близько 100 млрд. крб.) наднормативних запасів ресурсів виробництва. Тобто між підприємствами державного сектора економіки було розподілено значно більшу кількість матеріальних ресурсів, ніж це було необхідно для планового забезпечення функціонування виробництва. За своєю вартісною оцінкою нормативні запаси були співставні із вартістю виробленого річного національного доходу держави. Саме ці матеріальні цінності та кошти у першу чергу і були одним із головних і найбільш реальних джерел кримінальних операцій "тіньовиків".

Іншим джерелом, що живило "тіньову" економіку СРСР, були невраховані матеріальні та фінансові ресурси. Кримінальна практика минулого засвідчує, що хабарі посадовим особам давались за передчасне вибуття фондів, за поставку непотрібної продукції, за вигідну корекцію плану тощо.

Офіційна статистика також нерепрезентативно визначала й реальні обсяги "тіньових" доходів, що приховувались від оподаткування.

Так, Альберт Пін ще у 1985 році оцінював доходи сектора "тіньової" приватної трудової діяльності (тобто діяльності, з доходів від якої не сплачувались податки) у 5 - 6 млрд. крб. За його оцінками лише в неофіційному сервісі на той час працювало 17-20 млн. осіб (з різним рівнем трудової участі, оскільки, як правило, вони були зайняті за основним місцем своєї роботи).'

Ще напередодні періоду "перебудови" у загальному обсязі побутових послуг, якими користувалося міське населення на приватно-тіньовий сектор припадало: 45 % -- ремонту квартир;

40 % -- ремонту автомобілів; ЗО % -- ремонту складної побуто-

' Див.: Новое время. - 1985, грудень. - No 49. - С. 31. 26

вої техніки. У сільській місцевості питома вага "тіньових" побутових послуг досягала 80 %. І, навіть, як відзначалося, за цих обсягів "нерегламентованої" діяльності незадоволений попит на побутові послуги оцінювався у 5,5 млрд. крб.

Доходи від "тіньової" діяльності, що отримувало населення СРСР у 1990 році, оцінювалися фахівцями вже у розмірі 25 -45 млрд. карбованців.

Враховуючи сказане, вартісні обсяги "тіньової" економіки СРСР (тобто експертної оцінки її щорічного валового доходу) в кінці 80-х на початку 90-х років оцінювались фахівцями приблизно у 130...200 млрд. крб." тобто близько 10...20 відсотків ВНП.

Як же визначалася ця цифра? Які підходи і методи для цього використовувалися аналітиками?

Частіше у своїх дослідженнях радянськими науковцями використовувалися такі методи оцінки обсягів "тіньової" економіки.

/. Метод міждержавних співставлень

Метод було побудовано на базі співставних міжнародних оцінок. Оскільки статистичні дані свідчили про те, що протягом останнього сторіччя питома вага кінцевого особистого споживання у валовому національному продукті для всіх країн світу практично коливалась на рівні 60 - 70 відсотків, у той час як в СРСР її величина була близько 45 відсотків, то аналітики припускали, що різницю між середньосвітовими стандартами і фактичним споживанням населення СРСР "добирало" самостійно, шляхом як натурального самозабезпечення себе життєвими благами та послугами, так і за рахунок використання каналів "тіньової" економіки. Тому, маючи ВНП, що перевищував

' Див.: Новое время. - 1985, грудень. - No 49. - С. 31.

2 Див. Осипенко О. К анализу феномена "черного рьінка// Зкономичес-кие науки. - 1990. - No 8. - С. 67; Корягина Т. Теневая зкономика в СССР (анализ, оценки, прогнозьі) // Зкономические науки. - 1990. - No 3. - С. 120;

Шохин А. Теневая зкономика, мифьі й реальность // Зкономика й жизнь. -1990.- No33.-С.8.

27

900 млдр. крб., обсяг "тіньових" доходів мав би за цим підходом скласти приблизно 180 - 200 млрд. карбованців.

2. Кримінологічно-латентний метод

За цим методом аналітиками підсумовувались всі види розкрадань, що фіксувалися правоохоронними органами за рік (у кінці 80-х років їх фіксувалося на суму біля 18 млрд. крб. щорічно). Беручи до уваги високий рівень латентності (прихова-ності) злочинів, пов'язаних із "тіньовою" економікою (за різними оцінками їх розкриття за світовими стандартами не перевищує 10-15 відсотків), обсяги "тіньової" економіки за оцінками могли б становити біля 120 - 180 млрд. карбованців.

3. Метод, заснований на ототожненні так званих "гарячих" грошей і надлишкових збережень з доходами "тіньовиків"

Цей метод був побудований на припущенні, що власники трудових "гарячих" грошей за умов дефіцитної економіки миттєво поспішають їх отоварити, а оскільки єдиною можливістю для них був "чорний" ринок -- вся сума надлишкових збережень, тобто незадоволеного попиту (а це оцінювалося від 165 до 200 млрд. крб.) могла бути доходами ділків "тіньової" економіки.

4. Метод інтегрального узагальнення окремих складових елементів доходів суб'єктів "тіньової" економіки за сферами діяльності, де вони отримані

За оцінками фахівців у кінці 80-х років у народному господарстві абсолютний рівень привласнених "тіньових" доходів у сільському господарстві становив близько 23 млрд. крб., далі йшли: ринок "тіньових" послуг (20 - 22 млрд. крб.); торгівля і суспільне харчування (біля 17 млрд. крб.); будівництво (біля 12 млрд. крб.); промисловість (10 млрд. крб.); інші сфери матеріального і нематеріального виробництва ще близько 25 млрд. крб. До цього додавалися доходи від кримінальної діяльності "чорної"

28

економіки (оскільки, наприклад, лише обороти наркобізнесу оцінювалися у 15 млрд. крб.)1.

В економічній системі СРСР, де домінували номенклатурно-бюрократичні відносини, різноманітні приписки і списання були не чим іншим, як відповідним способом конспірації "тіньовиків". Так, обсяги приписок вимірювалися в 1 - 3 відсотка від обсягу виконаних робіт і оцінювалися аналітиками в 15 -40 млрд. карбованців.2

Слід також констатувати, що навіть найвищі оцінки обсягів "чорних" складових "тіньової" економіки не можна визнати повністю об'єктивними, оскільки в них на той час не були фактично враховані дані щодо обсягів розкрадання бюджетних дотацій, які спрямовувалися на закупівлю сільгосппродуктів (на це в кінці 80-х років витрачалося біля 50 - 60 млрд. крб. і тільки по м'ясу -- біля 20 млрд. крб.). Як засвідчувала практика, основна частка цих коштів розкрадалася за рахунок різниці "полюсних потенціалів", що робило можливим існування високих закупівельних і низьких роздрібних цін. Більше того, вагома частка зафіксованої статистикою сільгосппродукції заготовлялася і передавалася споживачам лише на папері, що частково пояснює на той час існування певних дефіцитів.

Підсумовуючи викладене, можна відзначити, що аналіз структури та якісних особливостей формування внутрішніх секторів, а також оцінка загальних масштабів "тіньової" економіки СРСР, яка була вихідною базою стартового розвитку "тіньової" економіки незалежної України, надає у подальшому можливості на основі генетичної економічної спадковості провести більш грунтов-

' Див.: Теневая зкономика// А. П. Бунич, А. Й. Гуров, Т. Й. Корягина, А. А. Крьілов, О. В. Осипенко, К. А. Ульїбин: Сост. Б. А. Дружинина. - М.:

Зкономика, 1990. - С. 40 - 41; Шулус А. "Теневая зкономика": реализм оценок или предвзятости? // Зкономические науки. -1990. - No 5. - С. 112 -113.

2 За твердженнями окремих фахівців питома вага приписок у промисловості СРСР становила від 10 до 15 відсотків (див.: Социалистический труд. -1987. - No 8. - С. 102 - 103). Ще більші обсяги приписок існували на транспорті і в будівництві. За експертними оцінками обсяги приписок у цих галузях складалаи 15 - 20 відсотків. Стосовно фондів заробітної плати працівників цих галузей це означало, що як мінімум 3-4 млрд. крб. виплачувалося за невиконану роботу в промисловості і 2 - 3 млрд. крб. на транспорті. (Див.: Актуаль-ньіе вопросьі распределительной политики. - М.: НИИЗИ, 1987. - С. 26).

29

не дослідження цього явища, що не тільки продовжує функціонувати, але й перманентне трансформується в умовах сучасної соціально-економічної системи незалежної української держави.