Право проживания членов семьи

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ПРАВ НА ЧУЖІ РЕЧІ 1. Поняття та зміст прав на чужі речі. 1.2. Історія становлення прав на чужі речі та виникнення права проживання. 3. Загальна характеристика та місце права проживання в системі сучасного цивільного права РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПРАВОВІДНОСИН З ПРОЖИВАННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ

ПРАВІ 1. Поняття, ознаки та підстави виникнення права проживання. 2.2. Зміст правовідносин проживання. 3. Припинення права проживання . РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ ПРАВА ПРОЖИВАННЯ 1. Проблеми здійснення права проживання. 3.2. Цивільно-правові способи захисту права проживання. ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ ВСТУП

З найдавніших часів люди в процесі своєї життєдіяльності вступають між собою в певні суспільні відносини, більшість яких регулюється нормами права, і тому відповідно називаються правовими відносинами. Значна частина правових відносин виникає з приводу створення, набуття, відчуження, використання, передачі різноманітного майна тощо. В основному майнові відносини складаються між людьми, що не залежать один від одного, тобто між рівними сторонами. Жодна з них не може примушувати

іншу до певної поведінки; вони автономні, не підпорядковані одна одній і виступають в обороті як самостійні і рівні між собою та регулюються нормами цивільного права. Поняття сучасного цивільного права можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють майнові відносини між учасниками обороту методом юридичної рівності сторін. Значення цивільного права в житті кожного індивіда, кожної організації та суспільства в цілому надзвичайно

велике. Воно є юридичною основою матеріального забезпечення життєдіяльності людей. Одним із основних інститутів цивільного права є інститут речового права, за яким забезпечується задоволення інтересів управомоченої особи шляхом безпосереднього впливу на річ без сприяння інших осіб. Речові права надзвичайно обмежено розглянуті в чинному (пострадянському) цивільному законодавстві України. Це зумовлено тим, що цивільне право, всупереч його природі, перебувало в радянський період

під значним впливом публічного права та ігнорувало приватний інтерес окремої особи. Відродження категорій речового права та нерухомості в Україні розпочалося з прийняття Законів України "Про власність", "Про заставу", Земельного Кодексу України, в яких передбачалося право приватної власності та

інші речові права. Питання створення системи речових прав завжди посідало одне з ключових місць в наукових дослідженнях, присвячених проблемам речового права. Актуальність постановки такого питання за часів Радянського Союзу обумовлювалась необхідністю обґрунтування специфіки правового статусу державних підприємств як власників майна. Сьогодні потреба вивчення окремих аспектів

інституту речового права зумовлена не стільки проблемами правозастосування, скільки потребою створення науково обґрунтованої системи речового права відповідно до існуючих традицій континентальної правової системи. Очевидно, що вирішення цього питання неможливе без аналізу історичних джерел правового регулювання вказаного інституту

і, перш за все, джерел Стародавнього Риму. Структура системи речового права майже не зазнала змін з часів Стародавнього Риму і на сьогоднішній день є практично однаковою для всієї континентальної системи права, хоча зміст її речових прав, безумовно, певною мірою відрізняється від римських положень. До вказаної структури, крім права власності та права володіння, входить досить велика і важлива категорія, яка має назву «права на чужі речі»

і відома ще з часів римського права. Речове право є одним з істотних обмежень права власності. Його сутність полягає у тому, що суб’єкт даного права має змогу користуватися чужою річчю. В Цивільному кодексі України вказана категорія прав виділена в окремий розділ ІІ, що має назву «Речові права на чуже майно». Крім інших, ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно визнає право користування (сервітут).

Одним із видів права користування є право проживання членів сім’ї власника житлового приміщення. Це право закріплене у ст. 405 Цивільного кодексу України і є предметом розгляду моєї дипломної роботи. Вибір теми дипломної роботи був зумовлений відсутністю належного правового регламентування права проживання членів сім'ї власника житлового приміщення, а також відсутністю достатнього висвітлення у вітчизняній науковій літературі даного питання.

В Україні на даний майже немає наукових робіт, які присвячені виключно правовому регулюванню права проживання членів сім'ї. Об'єктом дослідження дипломної роботи виступає право проживання, особливості функціонування цього правового інституту, його принципи та значення. Предметом дослідження дипломної роботи є система нормативних актів, що регулюють право проживання членів сім'ї власника житлового приміщення, їх застосування, вітчизняна

і зарубіжна наукова література, в якій досліджується інститут права проживання та його значення. Метою виконання дипломної роботи є дослідження виникнення права проживання та його розвиток з часів Стародавнього Риму і по сьогоднішній день, встановлення змісту правовідносин з права проживання, аналіз правовідносин з права проживання у зарубіжному законодавстві, встановлення проблем здійснення права

проживання та розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавчого закріплення правовідносин з права проживання. З огляду на мету автор ставить перед собою такі завдання: - встановити зміст поняття «права на чужі речі» та визначити ознаки прав на чужі речі; - вивчити історію встановлення прав на чужі речі та права проживання (habitatio), зокрема; - обґрунтувати доцільність виникнення та застосування права проживання; - проаналізувати та визначити місце права проживання в

системі сучасного цивільного права; - проаналізувати та вивчити підстави виникнення та припинення правовідносин з права проживання; - проаналізувати проблеми здійснення права проживання; - довести необхідність існування права проживання та розробити пропозиції з удосконалення законодавства України щодо права проживання; Право проживання досліджується у роботі з урахуванням його історичного розвитку, починаючи з римського приватного права, цивільного права дореволюційної

Росії, цивільного права радянського періоду, а також основних моментів здійснення у розвинених зарубіжних країнах. Теоретичною базою для висновків, зроблених у дипломній роботі, слугували праці видатних дореволюційних вчених-цивілістів: Г.Ф. Шершеневича, Д.І. Мейєра вчених-юристів радянського періоду: А.В. Венедиктова, В.Ф. Маслова, С.Н. Корнєєва, І.Б. Новицького, та ін сучасних вчених України та Російської

Федерації: Я.М. Шевченко, О.А. Підопригори, О.В. Дзери, В.М. Самійленка та інших. Названими авторами в частині дослідження інституту права проживання зачіпались питання щодо виникнення прав на чужі речі та зокрема права проживання, розвиток права проживання саме як сервітутного права з часів Стародавнього Риму і по сьогоднішній день, розвиток права проживання в дореволюційній

Росії та країнах континентальної Європи — Німеччини, Франції, Польщі, законодавче закріплення, розвиток та проблеми застосування на сьогоднішній день на Україні. Однак досі залишаються не встановленими питання змісту права проживання, його здійснення, суб’єктного складу правовідносин проживання, а також співвідношення права проживання із суміжними конструкціями у житловому праві та правами, які набуваються

і здійснюються в порядку реалізації прав наймача за договором житлового найму. З огляду на завдання та мету, дипломне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел 60 найменувань). Загальний обсяг роботи 76 сторінок. По вопросам получения полной версии диплома обращайтесь ruslana.yatsuch@mail.ru