«Держава»Платона
Зміст
Вступ
1.Коротка біографія
2.«Держава» Платона
2.1Негативні форми правління
2.2«Поділ праці» в "ідеальній" державі
2.3Чотири чесноти кращої держави
2.4Обмеження свободи особи в державі Платона
2.5Єдність людей "ідеального" держави
3.Чому держава Платона тоталітарна
3.1Теорія ідей
4.Тоталітаризм особистості
Література
Вступ
Проблемадержавного устрою була, є і буде однією з найбільш складних і суперечливихпроблем, що стоять перед людством. Безліч людей уже тисячі років намагаютьсязрозуміти, якою держава повинна бути «в ідеалі». При цьому деяківважають кращою сильну, боєздатну державу з стійкою економікою, інші-держава, вякій кожна людина відчуває себе цілком вільним і щасливим. Так проблемасуспільного, державного устрою переростає в проблему розуміння блага, людськихцінностей і свободи особистості. Цим питанням і присвячено трактат Платона«Держава».
1. Короткабіографія
Інтерес додавньогрецького філософа Платона [427 — 347 до н.е. (Приблизно)], до йоготворчості не слабшає, можливо, навіть підсилюється в наш час. По-перше, думканавіть самої звичайної людини, жив дві з половиною тисячі років тому цікавасама по собі. Звичайно, інтерес багаторазово підсилюється, якщо ця людина — Платон. "… Платон — один із учителів людства. Не будь його книг, ми нетільки гірше розуміли б, ким були древні греки, що вони дали світу, — ми гіршерозуміли б самих себе, гірше розуміли б, що таке філософія, наука, мистецтво,поезія, натхнення, що таке людина, в чому труднощі його пошуків і звершень"- писав В.Ф. Асмус. Отже, значення думки геніального афінського філософапро найважливіші людські проблеми очевидна.
Платон (427 — 347 до н. Е..) — Син афінського громадянина. За своєму соціальному станівідбувався з афінської рабовласницької аристократії. І звичайно ж був своєю людиноюв Сократовському гуртку. У молодості був слухачем гуртка прихильника навчанняГеракліта — Кратила, де познайомився з принципами об'єктивної діалектики, нанього також вплинула і тенденція Кратила до абсолютного релятивізму. У 20 роківвін готувався брати участь у змаганні як автор трагедії і випадково передтеатром Діонісія почув дискусію, у якій брав участь Сократ. Вона настільки йогозахопила, що він спалив свої вірші і став учнем Сократа. Було це приблизно втой час, коли афінський флот одержав останню значну перемогу в Перепелонскійвійні.
Платон розділявіз усім гуртком відразу до афінської демократії. Після осуду і смерті Сократа,у період, коли демократи знову повернулися до влади, Платон відправляється доодного зі старших учнів Сократа — Евкліду — у Мегару. Однак незабаром він зновуповертається в місто і бере активну участь у її громадському житті. Післяповернення в Афіни він почав першу подорож в Південну Італію і на Сицилію. Віннамагається реалізувати свої ідеї і взяв участь в політичному житті на сторонімісцевої аристократії, очолюваної тоді Діоном, зятем Діонісія Старшого. Діонбув послідовником піфагорської філософії й у своїй громаді представляв вкрайреакційне крило. Політична діяльність Платона не була успішною. Діонісій видавйого, як військового, послу Спарти. На ринку рабів його викупили друзі і вінповертається в Афіни.
В Афінах Платонінтенсивно працює в області філософії. Під час своїх мандрівок він познайомивсяз Пифагорською філософією, що надалі вплинула на нього. Діоген Лаертськийвважає, що навчання Платона є синтезом навчань Геракліта, Піфагора і Сократа. Уцей же період Платон у саду, присвяченому напівбогу Академу, засновує своювласну філософську школу — Академію, що стає центром античного ідеалізму.
У періодправління в Сіракузах тирана Діонісія Молодшого Платон знову намагаєтьсявключитися у політичну боротьбу. І на цей раз його прагнення провести своїдумки в життя не знаходять очікуваного розуміння. Пригнічений політичниминевдачами він повертається в Афіни де і вмирає у віці 80 років.
2.«Держава» Платона
Соціально-політичнимпитанням присвячені декілька творів Платона: трактат «Держава»,діалоги «Закони», «Політик». Всі вони написані в доситьнезвичайному жанрі — жанрі діалогу між Сократом і менш відомими грецькимифілософами, наприклад, Главконом, Адімантом, кефаль. У своїх творах Платонговорить про модель "ідеального", кращої держави. Ця модель не є описякого-небудь існуючого ладу, системи, а, навпаки, модель такої держави, якоїніде і ніколи не було, але яка повинна виникнути, Платон говорить про ідеюдержави, створює проект, утопію. Це не означає, що автор не пробував вплинутина державне управління. У той час на Сицилії, в Сіракузах, було правліннятиранів, і Платон не раз намагався напоумити розбещеного Діонісія, зупинитидеспотію і кровопролиття на Сицилії, що закінчилося вельми плачевно: афінськогофілософа не раз виганяли з міста, а один раз ледве було не продали в рабство.Так безславно закінчилася спроба влаштувати державне управління на засадахрозуму.
Ідеальна державатрактується Платоном як реалізація ідей і максимально можливе втілення світуідей в земному суспільно-політичного життя — в полісі. Конструюючи ідеальнесуспільство, Платон проводить аналогію між справедливою людиною і справедливоюдержавою. Так, трьом засадам (частинам) людської душі — розумному, лютому іхтивому — аналогічні в державі три схожих начала — дорадче, захисне й ділове, аїм відповідають три стани — правителів, воїнів і виробників (ремісників іземлеробів).
Справедливість утому, щоб кожен початок займалося своєю справою і не втручався в чужі справи.Крім того, справедливість вимагає відповідної ієрархічної співпідпорядкованостіцих начал в ім'я цілого: здатності розмірковувати (тобто філософам, носіям цієїздатності) личить панувати; шаленого початку (тобто воїнам) — бути збройнимзахистом, підкоряючись першого початку; обидва цих початку управляють початком пожадливого (ремісниками, хліборобами та іншими виробниками),яке «за своєю природою прагне багатства».
Ідеальна державаПлатона — справедливе правління кращих і благородних. Таким чином, найкращийтип державного устрою — якщо серед правителів виділиться хто-небудь один — монархія, якщо кілька правителів — аристократія.
2.1 Негативніформи правління
Ідеального(аристократичного) державного устрою Платон протиставляє чотири інших. Утрактаті «Держава» Платон пише про те, що головна причина псуваннясуспільств і держав (які колись, за часів «золотого століття» мали«досконалий» лад) укладена в «пануванні корисливих»інтересів ", що обумовлюють вчинки і поведінку людей. Відповідно до цьогоосновного недоліку Платон підрозділяє всі існуючі держави на чотири різновиди впорядку погіршення державності, «збочення» досконалого типу,наростання «корисливих інтересів» у їхньому ладі.
1. Димократія — влада честолюбців, на думку Платона, ще зберегла риси «зробленого»ладу. Вона з'являється, коли з'являється приватна власність на землю і будинки,відбувається перетворення вільних в рабів. Це веде до виродження ідеальноїаристократії і виникненні димократію. «Там побояться ставити мудрих людейна державні посади, тому що там вже немає подібного роду Простосердий і прямихлюдей ..., там будуть схилятися на бік тих, що люто духом, а також і тих, щопростіше — швидше народжених для війни, ніж для світу, там будуть в честівійськові хитрощі і хитрощі, адже ця держава буде вічно воювати ». Удержаві такого типу правителі і воїни були вільні від землеробських іремісничих робіт. Велика увага приділяється спортивним вправам.
Люди цієїдержави відрізняються жадібністю, грубістю і сріблолюбством. Задоволень, пишеПлатон, вони віддаються потай, «тікаючи від закону, як діти від старогобатька, адже виховало їх насильство, а не переконання». Платону ненависнівійни, особливо між еллінами.
У людей уже помітнепрагнення до збагачення, і «при участі дружин» спартанський спосібжиття переходить у розкішний, що обумовлює перехід до олігархії.
2. Олігархія — «лад, що ґрунтується на майновий ценз». В олігархічній державі вже єчіткий поділ на багатих (нечисленний правлячий клас) і бідних, які не берутьучасть в управлінні і які роблять можливою зовсім безтурботне життя правлячогокласу. У цій державі як би дві держави: одне — бідняків, інше — багатіїв. Убідних з'являється ненависть проти нероб-багатих, яка веде до перевороту вдержаві та встановлення демократії
3. Демократія.«Демократія, на мій погляд, — пише Платон, — здійснюється тоді, колибідняки, здобувши перемогу, деяких з своїх супротивників знищать, іншихвиженуть, а решту зрівняють у громадянських правах і в заміщенні державнихпосад, що при демократичному ладі відбувається здебільшого по жеребом ». Уцій державі буде «повна свобода і відвертість і можливість робити щохочеш». У такому суспільстві до влади може прийти людина, яка не маєздатності до управління і не доброчесна, але йому виявляється пошана, лише бвін виявив свою прихильність до натовпу.
Проте,демократія «п'янить свободою у нерозведеному вигляді», вона ще більшепідсилює роз'єднаність бідних і багатих класів суспільства, виникають повстання,кровопролиття, боротьба за владу, що може привести до виникнення найгіршоїдержавної системи — тиранії.
4. Тиранія. Надумку Платона, якщо якась дія робиться занадто сильно, то це призводить допротилежного результату. Так і тут: надлишок волі при демократії приводить довиникнення держави, взагалі не має волі, що живе по примсі однієї людини — тирана. «З крайньої свободи виникає найбільше і найжорстокішерабство». Тиранія — найгірший тип державного устрою, де пануютьбеззаконня, знищення більш-менш видатних людей, підозра у вільних думках ічисленні страти під надуманим приводом зрад, «очищення» держави відусіх тих, хто мужній, великодушний, багатий.
З позиції своєїідеальної держави Платон класифікує існуючі державні форми на дві великі групи:
1. Прийнятнідержавні форми
2. Регресивні — занепадницького.
Перше місце вгрупі прийнятних державних форм — це його "ідеальна" держава. Дозанепадницьким, низхідним державним формам він відносив димократію. В античнійГреції до цього типу більше всього відносилася Спарта V і VI ст. Істотно нижче димократіїстояла олігархія — влада декількох особистостей, що спирається на торгівлю,лихварство. Головним предметом роздратування. Платона є демократія, в якій вінбачить владу юрби, неблагородного демосу, і тиранія, яка в античній Греціїпочинаючи з VI ст. До н. е… представляла диктатуру, спрямовану протиаристократії.
2.2 «Поділпраці» в "ідеальній" державі
Негативні формидержавної влади Платон протиставляє своєму баченню "ідеального"суспільного устрою. Величезну увагу автор приділяє визначенню в державі місцяправлячого класу. На його думку, правителями "ідеального" державиповинні бути винятково філософи, для того щоб у державі панували розважливість,розум. Саме філософи обумовлюють добробут, справедливість держави Платона, аджеїм властиві "… правдивість, рішуче неприйняття якої б то не було брехні,ненависть до неї і любов до істини". Платон вважає, що будь-якенововведення в ідеальній державі неминуче погіршить його (не можна поліпшити"ідеальне"). Очевидно, що саме філософи будуть охороняти"ідеальний" лад, закони від усіляких нововведень, адже вони володіють"… усіма якостями правителів і стражів ідеальної держави". Саметому діяльність філософів обумовлює існування "ідеального" держави,його незмінність. Власне кажучи, філософи охороняють інших людей від пороку,яким є будь-яке нововведення в державі Платона. Не менш важливо і те, щозавдяки філософам правління і все життя "ідеальної" держави будепобудована за законами розуму, мудрості, там не буде місця поривам душі іпочуттям.
Якщо в державіПлатона існують люди, які займаються законами і устроєм держави, то природноприпустити, що в ньому існують і люди, які займаються виключно землеробством,ремеслом. Дійсно, основний закон існування "ідеального" державиполягає в тому, що кожен член суспільства зобов'язаний виконувати тільки тусправу, до якої він придатний.
Усіх жителів"ідеальної" держави автор розділяє на три класи. Нижчий клас об'єднуєлюдей, які роблять необхідні для держави речі чи сприяють цьому; в ньоговходять самі різні люди, пов'язані з ремеслом, землеробством, ринковимиоперація ми, грошима, торгівлею і перепродажем — це хлібороби, ремісники,торговці. Незважаючи на те, що торговцями і землеробами можуть бути абсолютнорізні люди, всі вони, за Платоном, стоять приблизно на одному щаблі моральногорозвитку. Усередині цього нижчого класу також існує чіткий поділ праці: ковальне може зайнятися торгівлею, а торговець по власній примсі не може статихліборобом.
Приналежністьлюдини до другого і третього класів, а це класи воїнів-сторожів іправителів-філософів, визначається уже не за професійними, а за моральнимикритеріями. Моральні якості цих людей Платон ставить набагато вище моральнихякостей першого класу.
Так Платонстворює тоталітарну систему поділу людей на розряди, яка трохи пом'якшуєтьсяможливістю переходу з класу в клас (це досягається шляхом тривалого виховання ісамовдосконалення). Перехід цей здійснюється під керівництвом правителів.
Характерно, щоякщо навіть серед правителів з'явиться людина, що більше підходить для нижчогокласу, то його необхідно «понизити» без жалю. Таким чином, Платонвважає, що для добробуту держави кожна людина повинна займатися тією справою,для якої вона пристосована найкраще. Якщо людина буде займатися не своєюсправою, але усередині свого класу, то це ще не згубно для"ідеального" держави. Коли ж людина незаслужено із шевця (першийклас) стає воїном (другий клас), або ж воїн незаслужено стає правителем (третійклас), то це загрожує крахом усій державі, тому такий «перескок»вважається «вищим злочином» проти системи, адже для блага всієїдержави в цілому людина повинна робити тільки то справу, до якого він найкращимчином пристосований.
Для обґрунтуванняієрархії в суспільстві Платон посилається на міф, де Бог, виліпив людей, у тихз них, хто здатний правити, домісив при народженні золота, а в їх помічників — срібла, а в хліборобів і ремісників — заліза і міді. Лише в тих випадках, коливід золота народиться срібне потомство, а від срібла — золоте, Платон допускаєпереклад членів одного стану в інше. Придуманий їм міф закінчуєтьсязастереженням, що держава загине, коли охороняти його буде залізний чи міднийсторож.
2.3 Чотиричесноти кращої держави
У трактаті«Держава» Платон пише про те, що "ідеальне" держава повиннаволодіти, щонайменше, чотирма головними чеснотами:
1. мудрістю;
2. мужністю;
3.розважливістю;
4.справедливістю.
Мудрістю неможуть володіти всі жителі держави, але правителі-філософи, обрані люди,безумовно, мудрі і приймають мудрі рішення. Мужністю володіє більша кількістьлюдей, це не тільки правителі-філософи, але і воїни-правоохоронці. Якщо першідві чесноти були характерні тільки для певних класів людей, то розважливістьповинна бути властива всім жителям, вона «подібна якоїсь гармонії», вона«налаштовує на свій лад рішуче все цілком». Під четвертою чеснотою — справедливістю — автор розуміє вже розглянутий розподіл людей на розряди,касти: "… займатися своєю справою і не втручатися в чужі — це єсправедливість". Отже, поділ людей на класи має для Платона величезнезначення, визначає існування "ідеального" держави (адже воно не можебути несправедливим), і тоді не дивно, що порушення кастового ладу вважаєтьсянайтяжчим злочином. Так держава Платона непомітно, заради кращої мети, набуваєтих недоліків, які розглядав сам автор, описуючи «порочні» держави(наприклад, розшарування суспільства в олігархічній державі).
2.4 Обмеженнясвободи особи в державі Платона
Характерно, щоПлатон, що жив у часи загального рабовласницького ладу, не приділяє рабамособливої уваги.В «Державі» всі виробничі турботи покладаються на ремісників іхліборобів. Тут же Платон пише, що в рабство можна звертати тільки«варварів», не еллінів, під час війни. Однак він же говорить, щовійна — зло, що виникає в порочних державах «для збагачення», і в"ідеальній" державі війни варто уникати, отже, не буде і рабів. Якписав В.Ф. Асмус, у трактаті «Держава» "… клас рабів як один зосновних класів зразкового держави не передбачається, не вказується, неназивається".
Це не означає,що автор виступає проти гноблення людини людиною, просто, на його думку, вищірозряди (касти) не повинні мати приватної власності, щоб зберегти єдність. Тимне менш, у діалозі «Закони», де також обговорюються проблемидержавного устрою, Платон перекладає основні господарські турботи на рабів ічужоземців, але засуджує війни.
У зв'язку зрозглянутим поділом людей на розряди виникає питання: хто ж візьме на себевідповідальність визначення здатності людини до якогось справі, і тільки донього? Мабуть, в "ідеальній" державі цю функцію візьмуть на себемудрий і справедливий люди — правителі-філософи. При цьому вони, природно,будуть виконувати закон, адже закон — найважливіша складова"ідеального" держави, і його виконують всі без винятку (доходить дотого, що діти повинні грати (!) За законами держави). Таким чином,правителі-філософи вершать долі всіх інших людей. Вони не тільки визначаютьздібності людини, а й здійснюють регламентацію шлюбу, мають право (і повинні)вбивати малолітніх дітей з фізичними вадами (тут, як і в деяких інших випадках,Платон бере за зразок державний устрій сучасної йому Спарти).
2.5 Єдністьлюдей "ідеального" держави
державаплатон ідеальний суспільство
Філософи, наосновах розуму, керують іншими класами, обмежуючи їх свободу, а воїнивідіграють роль «собак», що тримають у покорі нижчу«стадо». Цим збільшується і без того жорстокий поділ на розряди.Наприклад, воїни не живуть в одних місцях з ремісниками, людьми праці. Люди«нижчої» породи існують для забезпечення «вищих» всім необхідним.«Вищі» ж охороняють і направляють «нижчих», знищуючислабших і регламентуючи життя інших.
Можнаприпустити, що така всебічна дріб'язкова регламентація найважливіших вчинківлюдини, які він, за сучасними поняттями, повинен вирішувати сам, призведе дороз'єднання людей, невдоволення, заздрості. Проте в "ідеальній"державі цього не відбувається, навпаки, єдність людей Платон вважає основоютакої держави. В часи стародавності, «золотого століття», коли самібоги керували людьми, люди народжувалися не від людей, як зараз, але від самоїземлі. Люди не мали потреби в матеріальних благах і багато часу присвячувализаняттям філософією. Багато в чому єдність древніх обумовлювалося відсутністюбатьків (у всіх одна мати — земля). Платон хоче досягти того ж результату,«усуспільнивши» не тільки людське майно, але і дружин, дітей. Авторхоче, щоб ніхто не міг сказати: «Це моя річ», або «Це моядружина». По ідеї Платона, чоловіки і жінки не повинні одружуватися повласній примсі. Виявляється, шлюбом таємно керують філософи, разом кращих ізкращими, а гірших — з гіршими. Після родів діти відбираються, і віддаютьсяматерям через якийсь час, причому ніхто не знає, чия дитина йому дістався, івсі чоловіки (у межах касти) вважаються батьками всіх дітей, а всі жінки — загальнимидружинами всіх чоловіків. Як писав В. Асмус, для Платона спільність дружин ідітей є вищою формою єдності людей. Така спільність описана ним для класувоїнів-стражів, яким автор приділяє величезну увагу. На його думку, відсутністьворожнечі усередині класу вартою спричинить за собою єдність нижчого класу івідсутність повстань.
Платон такожвиступає противником приватної власності: «Ні в кого не повинно бутитакого житла чи комори, куди б не мав доступ кожен бажаючий.»
Таким чином,правлячі класи держави Платона складають комуністичне єдність. Цей комунізм, якуже говорилося, не допускає серед вищих класів бідності чи багатства, а отже,за логікою автора, знищує серед них чвари. Прообраз влади у Платона — цепастух, який пасе стадо. Якщо вдатися до цього порівняння, то в"ідеальній" державі пастухи — це правителі, воїни — це сторожовісобаки. Щоб утримати стадо овець у порядку, пастухи і собаки повинні бути єдинів своїх діях, чого і домагається автор. Отже, за висловом К. Поппера, платонівськадержава звертається з «людським стадом», як мудрий, але жорсткосерцевий пастух зі своїми вівцями. Цього схрестити з тим-то, цих — на бійню.Видно, що, за нашими уявленнями, це тоталітарна програма, при якій купка людей(нехай навіть наймудріших) підкоряє "… жалюгідні жадання більшостірозумним бажанням меншості".
3. Тоталітарнадержава. Чому
Яким же чиномПлатон, створюючи "ідеальне" державу на засадах розуму, отримав однуз найжахливіших тоталітарних держав, приклади яких ми бачимо занадто часто, щоописані в сучасній літературі в жанрі антиутопій (Д. Оруел, «1984»)?Для того, щоб відповісти на це питання, необхідно усвідомити, що розумів Платонпід словами "ідеальна держава". По-перше, це держава, влаштованекращим чином, по-друге, (і це важливіше) це ідея держави. Розглянемо спочатку,що міг розуміти Платон під словами «краще держава».
Мабуть, Платонвважав, що всі лиха людей відбуваються через відсутність спільності, постійнихчвар, бракує хороших начальства. Все це спостерігається під час миру, навпаки,під час війни існує і єдність, і порядок, і загальна мета. Під час війни влюдей багато спільного, і вони, завдяки порядку, мудрим начальникам ірегламентації життя можуть домогтися того, чого неможливо зробити, живучи, якзаманеться і займаючись не своєю справою. Єдність людей під час війни чудовопоказав Л. Толстой у «Війні і світі», показав ту силу, що виникає,коли всі вектори людських прагнень спрямовані в один бік, а це можливо тількипід час соціальних потрясінь. Коли ж їх немає, кожна людина більш-менш вільна,і усі вектори людських бажань спрямовані в різні сторони, виникає хаос,беззаконня, неможливо провести загальну лінію дій, як це робиться на війні. Такчому б не влаштувати життя держави таким чином, щоб люди завжди жили ніби навійні, але, природно, не гинули?
Такий життя булов Спарті, що іноді служила Платону за взірець для побудови"ідеального" держави. Вся держава, безумовно, отримає набагато більшекористі, якщо тесля залишиться теслею, а не почне писати картини, але, засучасними уявленнями про людські цінності і свободи, платонівська держава єквінтесенцією тоталітаризму. Анти — індивідуалістичну державу Платона можнаописати наступною цитатою із «Законів», що виражає сутьтоталітаризму: ". Ніхто ніколи не повинен залишатися без начальника — нічоловіка, ні жінки. Ні в серйозних заняттях, ні в іграх ніхто не повиненпривчати себе діяти на власний розсуд: ні, завжди — і на війні, і в мирний час- треба жити з постійною оглядкою на начальника і виконувати його вказівки.Нехай людська душа набуває навик зовсім не вміти робити що-небудь окремо відінших людей, і навіть не розуміти, як це можливо. Нехай життя всіх людейзавжди буде можливо більш згуртованою і загальної. Бо немає і ніколи не буденічого кращого… у справі досягнення удачі, а також перемоги на війні.Вправлятися в цьому треба з найменших років… Треба начальником над іншими ісамому бути в них під керівництвом. А безвладдя повинне бути вилучено з життявсіх людей, і навіть тварин, підвладних людям ".
Очевидно, що ціпринципи виконуються в "ідеальній" державі Платона, і дійсно,"… немає нічого кращого… у справі досягнення удачі і перемоги навійні". Але як же особистість? Справа в тому, що для Платона особистості зїї цілями й інтересами як би не існує, існують тільки загальні інтереси.
3.1 Теорія ідей
Проте є й другийзміст словосполучення "ідеальна держава". Справа в тому, що дляПлатона "ідеальне" не тільки «краще», але і те, що є"ідеєю" предмета. Слово "ідея" і близький до нього«ейдос» позначає в Платона «сутність», «форму»,«вид», «образ» предмета. Це розумо — досяжна, внутрішняформа речі, а не та, що безпосередньо дана почуттєвому сприйняттю. Ідеї-формибезтілесні. Тіла перебувають у невпинно рухається (все тече), нестійкому, щостає, а не став світі, постійно мінливому. Розум шукає в цьому русі ту сховануповерхнею речей сутність, яка не тільки зберігається у всіх змінах речовогобуття, але і є вихідною причиною цих змін. Так розум розрізняє сутність іявище. Те, що здається існуючим, не є справжнє буття, але лише причетне йому — остільки, оскільки являє («явище») ідеальне, вчинене("ідею", «сутність»). Перш за все треба розрізняти: щозавжди існує і ніколи не стає, і що завжди стає, але ніколи не існує ", — писав Платон у діалозі Тімей.
Так Сократ іслідом за ним Платон розрізняють гарні предмети (ліра, кухонний горщик, кінь,дівчина) і красу, прекрасне саме по собі, ідея прекрасного; добрий вчинок ідобро як таке.
"Ідея"у Платона це те, що є:
1. причина,джерело буття речей, те, що дає їм життя, волю до життя, викликає їхнє буття.
2. зразок,дивлячись на який, деміург створює речовий світ, наслідуючи"ідеального".
3. мета, до якоїтреба прагнути як до верховного блага.
4. модель, щопороджує структура, принцип речі.
Таким чином,можна припустити, що, створюючи діалог «Держава», Платон, в першучергу, намагається зрозуміти, яка ідея держави в нашому світі, з якого зразкастворювалися існуючі держави. Проблема пізнання ідеї держави, безумовно, ширше,ніж проблема побудови «кращого» держави, зрозумівши ідею держави, миодночасно зрозуміємо, до чого треба прагнути. Отже, питання про те, наскількидобре держава Платона, другорядне, важливіше те, що це не існуюче держава, алейого "ідея".
4. Тоталітаризмособистості
У зв'язку з цимвиникає ще одна проблема. Людина, не знайомий з творчістю Платона і впершепрочитав трактат «Держава», скаже, що Платон створив огиднетоталітарна держава, що він був не правий. Сучасна людина засуджує Платона. Алеж ми розуміємо тільки свої культурні цінності, ми цінуємо особистість, а всі гнобилаїї називаємо тоталітаризмом. При цьому ми не хочемо зрозуміти, що автор мавзовсім інші поняття про людські цінності. Мало того, ми навіть не відчуваємо,що, можливо, Платон не збирався втілювати в життя саме цей проект, що він писавпро ідею держави. Звинувачуючи Платона в тоталітаризмі, ми самі придушуємо йогосвободу, ми самі стаємо тоталітарними людьми, що знищують право людини на іншідумки, іншу культуру. Не варто поспішати звинувачувати Платона в тоталітаризмі,коли тоталітаризму достатньо в нас самих, у кожної особистості. Бути може, цевід початку закладено в нас, як інстинкт самозбереження, і без нього людинаперестане бути людиною. Тим не менш, треба зрозуміти, що в будь-який, навітьсамої побутової ситуації людина має право на власну думку. За дві тисячі роківми навчилися засуджувати тоталітаризм суспільства. Тепер кожна людина повиннапрагнути виключити тоталітаризм з власної душі.
Література
1. Лосєв А.Ф. «Життєвий ітворчий шлях Платона» / / Платон, зібр.соч., т.1, М., 1990.
2. Платон, зібр. соч., т.3, ч. 1,«Держава» / / М, 1971.
3. Поппер К. «Відкритесуспільство та його вороги», т.1, «Чари Платона», / / М,1992.
4. Асмус В.Ф. «Платон», // К, 1993.