Закономірності й принципи навчаннябіології
Зміст
1.Структурні компоненти процесу навчання біології
2.Закономірності процесу навчання біології
3.Основніпринципи навчання біології
Список літератури
1. Структурнікомпоненти процесу навчання біології
Навчальнийпроцес як організаційна форма існування суспільних явищ має власну структуру йскладається з таких компонентів: цільового, стімулювально-мотиваційного,змістового, операційно-діяльнісного, емоційно-вольового,контрольно-корекційного та оцінково-результативного (рис. 1).
/>
Знанняй осмислення основних компонентів дидактичного процесу дають змогу педагоговіобрати конкретний варіант дидактичної системи, глибше зрозуміти суттєвухарактеристику навчання як педагогічного явища, науково обгрунтувати підходи дойого практичного здійснення, спрогнозувати результати реалізації.
Навчальнийпроцес передбачає тісну взаємодію вчителя та учнів на всіх етапах навчальноїроботи, починаючи з постановки її мети й завдань і завершуючи перевіркою таоцінкою результатів. «Вилучення» учня на будь-якому етапі навчанняозначає припинення його навчально-пізнавальної діяльності.
Розглянемозагальну характеристику зазначених структурних компонентів процесу навчання.
Цільовийкомпонент забезпечує усвідомлення вчителем і передання учням мети викладаннякурсу біології, його конкретних розділів і формує позитивне ставлення учнів донавчальної діяльності. Організація процесу навчання насамперед з чіткимвизначенням його визначенням, а також усвідомленням і прийняттям їх учнями.Цільові установи навчання сприяють розумінню школярами суті й способі норганізації навчально-пізнавальної діяльності та її активізації. Цілі навчаннявизначаються державним стандартом і низкою документів уряду України, а потімконкретизуються в програмах з окремих навчальних предметів, підручниках,навчальних посібниках для вчителів, дидактичних матеріалах тощо.
Стимулювально-мотиваційнийкомпонент є продовженням цільового, але тільки за наявності в учнів їхньоговласного стимулу до Навчально-пізнавальної діяльності. Повноцінний стимулможливий у разі усвідомлення реальної значущості знань. Тому роз'яснення учнямМсти вивчення матеріалу, поглиблення мотивації є передумовами позитивногоставлення їх до біології. Вчитель зобов'язаний викликати в учнів внутрішнюпотребу до засвоєння знань. Це досягається чітким формулюванням пізнавальногозавдання (зазвичай у формі проблемної Ситуації). Оскільки одна й та сама захарактером і результатами навчальної діяльність учнів може мати різні мотиви,важливо, щоб учитель скеровував їхні мотивацію, інтереси й потреби, формувавпозитивне ставлення до навчання.
Позитивнеставлення учнів до навчання можливе, якщо:
/наукові знання з біології зацікавлюють, а вчитель створює проблемні ситуації,якими учні захоплюються;
/знання, вміння та навички, що набуваються, мають для учня практичне значення йстануть у пригоді в реальному житті;
/навчальна діяльність стимулює бажання долати труднощі, випробовувати власнісили під час опановування навчального матеріалу;
/в системі суспільних пріоритетів наука, яка вивчається, посідає належне місце,що зміцнює мотиваційну основу навчальної діяльності учнів;
/сформовано колективний характер навчальної діяльності (створює сприятливуатмосферу й спонукає до здорової конкуренції серед однолітків);
/учитель справедливо оцінює досягнення учнів, доброзичливо, з повагою ставитьсядо них і виявляє розумну вимогливість. Безперечно, мудро чинять ті педагоги,які мотивацію пізнання використовують для формування професійної мотивації таспрямованості особистості майбутнього спеціаліста.
Змістовийкомпонент охоплює все те, що становить поняття «зміст освіти», —систему наукових знань, навичок і вмінь, оволодіння якими забезпечує всебічнийрозвиток здібностей учнів, формування їхнього світогляду, набуття соціальногодосвіду, підготовку до суспільного життя й до професійної діяльності. Готуючисядо заняття, вчитель повинен ретельно обміркувати зміст навчального матеріалу,конкретизувати обсяг теоретичних положень, визначити, які вміння й навичкимають сформуватися в учнів у процесі вивчення нового матеріалу.
Навчальнийматеріал, залежно від виконуваних функцій, поділяється на такі види:
інформаційний— тексти, малюнки, креслення, схеми, таблиці, моделі, установки, реальніоб'єкти навколишньої дійсності тощо;
операційний— завдання, вправи, під час виконання яких виробляються вміння та навички;
актуалізувальний— тексти, завдання, які сприяють актуалізації опорних знань, умінь та навичок,необхідних для розуміння й засвоєння матеріалу;
контролювальний— завдання, що забезпечують внутрішній і зовнішній зворотні зв'язки;
стимулювальний— тексти, завдання, які викликають інтерес до нових знань або нових способів їхзасвоєння;
діагностувальний— завдання, що дають змогу виявити прогалини в знаннях, причини неправильнихдій учнів.
Напрактиці зазвичай використовують поєднання різних видів навчального матеріалу.
Ефективністьцього компонента зумовлюється активною взаємодією вчителів та учнів,установленням між ними суб'єкт-суб'єктних відносин. Загалом передбачається такапослідовність інтелектуальних операцій: сприймання нового матеріалу; осмисленняінформації, форму наукових понять; узагальнення; систематизація; закріпленняумінь та навичок; застосування їх на практиці.
Сприйманнянового матеріалу є важливим життєвим процесом, «кий полягає у відображенніу свідомості особистості предметів і явищ об'єктивної реальності. Важливоорганізувати вивчення учнями нового матеріалу з різних джерел — як черезбезпосереднє сприймання (наочність, екскурсії, лабораторні й практичні роботи,експерименти, суспільно корисна та продуктивна праця), так і черезопосередковане (усне й друковане слово, викладання, формування в свідомостіпотрібних уявлень).
Слідбрати до уваги індивідуальні особливості сприймання окремих учнів: точність,швидкість, повноту, емоційність, уміння відбирати, Аналізувати, використовуватиінформацію.
Осмисленняінформації, формування наукових понять. Осмислення передує розуміннюсприйнятого. В процесі осмислення, узагальнення учнями фактів, формуванняпонять, розуміння закономірностей учитель Має дбати про розвиток їхньогоконкретного й абстрактного мислення.
Осмисленняй розуміння навчального матеріалу відбуваються в Процесі аналізу, синтезу,індукції, дедукції. Узагальнюючи матеріал, учитель звертає особливу увагу нанайважливіші ознаки предметів, Иищ тощо.
Осмисленнюзнань великою мірою сприяють постановка перед учнями та розв'язання нимипроблемних завдань. На уроках біології важливу роль відіграє розкриття учнямипричинно-наслідкових зв'язків МІЖ предметами та явищами реального світу.Наприклад, вивчаючи випаровування води листками, учні встановлюють причини йнаслідки цього явища.
Формуванняпоняття відбувається на основі практично-чуттєвої діяльності учнів(виокремлення ознак понять через безпосереднє сприймання ні зіставленняпредметів), а також логічного аналізу ознак понять.
Узагальнення— це логічний процес переходу від окремого до загального або від меншзагального до загальнішого знання, а також продукт розумової діяльності, формавідображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.
Узагальнюючинавчальний матеріал, учитель має звертати увагу на найважливіші ознакипредметів, явищ, процесів, добирати варіанти, які найповніше розкривають їх. Наоснові узагальнення учні засвоюють поняття, закони, ідеї, теорії, тобто окремізнання, їх системи й структури.
Систематизація— це розумова діяльність, у процесі якої розрізнені знання про об'єкти, щовивчаються, зводяться в певну систему за обраним принципом. Найвищою формоюсистематизації є організація вивченого й засвоєного раніше матеріалу в такусистему, в якій чітко вирізняються її окремі компоненти й взаємозв'язки міжними. Наприклад, система знань про клітину передбачає розкриття структуриклітини як складної органічної системи, її елементів і взаємозв'язків між ними.
Узагальненняй систематизація є складними взаємопов'язаними процесами: ширше узагальненняспричиняє більшу кількість зв'язків та відносин і, відповідно, ширше колознань, об'єднаних у систему.
Закріпленнязнань, умінь та навичок. Підвищенню наукового рівня викладання біології,ефективності навчально-виховного процесу значною мірою сприяє перевірка знань,умінь та навичок учнів, на підставі чого можна судити про оволодіння нимипрограмним матеріалом. Закріплення дає змогу вчителеві контролювати процессприймання, запам'ятовування та осмислення учнями фактів, закономірностей ітеорій науки про життя, використання їх для широких висновків та узагальнень,для розв'язання практичних проблем.
Абизнання стали надбанням учня, їх потрібно не тільки сприйняти, осмислити, а йзапам'ятати. Запам'ятовування є основою нагромадження, зберігання тавідтворення інформації.
Продуктивномузапам'ятовуванню навчального матеріалу сприяють його групування, переказ „своїми“словами з попереднім осмисленням, повторення, використання асоціативнихобразів. Учителі, які працюють творчо, широко застосовують при цьомуструктурно-логічні схеми, опорні сигнали.
Практичнезастосування знань, умінь та навичок. Здатність до цього формується задопомогою виконання різноманітних вправ, лабораторних і практичних робіт,розв'язування задач. Особливе значення для повноцінного застосування знаньмають міжпредметні зв'язки, вирішення низки життєвих завдань, де доводитьсявикористовувати комплекс знань із різних навчальних предметів.
Емоційно-вольовийкомпонент — це вираження волі учня в процесі навчально-пізнавальної діяльності.Воля, емоційність інтенсифікують її. Важливими є позитивні емоції, які сприяютьстворенню атмосфери співробітництва, поліпшенню умов самостійної навчальноїроботи, породжують бажання вчитися.
Підвищеннюемоційності навчання сприяють використання спеціальних дидактичних методів(демонстрації, застосування технічних засобів навчання), показових прикладів,фактів, створення проблемних ситуацій.
Контрольно-корекційнийкомпонент спрямований на з'ясування ефективності функціонування моделінавчального процесу з біології, визначення результативності дій кожного їїкомпонента, своєчасне винесення оптимальних корективів. Контроль здійснюєтьсяза допомогою усних, письмових, лабораторних та інших практичних робіт,проведенням іспитів, заліків та опитувань. Істотну роль має відіграватисамоконтроль учнів у формі самоперевірки глибини засвоєння навчальногоматеріалу, самооцінка правильності розв'язання біологічних задач та відповідейна запитання. Контроль і самоконтроль забезпечують зворотний зв'язок унавчальному процесі — одержання педагогом Та учнем інформації про ступіньтруднощів, типові недоліки, що зумовлює необхідність унесення в цей процесвідповідних змін і постійного його вдосконалення.
Оцінково-результативнийкомпонент є завершальним у навчальному процесі й передбачає оцінку опануванняучнями навчальної програми з біології, засвоєння певної сукупності знань,набуття практичних навичок і вмінь, визначення рівня їхнього особистісного йпрофесійного розвитку, дієвості як усього дидактичного процесу, так і окремихйого складових, сформованості мотивації навчально-пізнавальної та Професійноїдіяльності тощо. На цьому етапі також відбуваються контроль і самоконтроль заходом дидактичного процесу.
Оцінкапедагогами результатів навчальної діяльності учнів із біології має бутиоб'єктивною, систематичною та послідовною. 2.Закономірностіпроцесу навчання біології
Закономірностінавчання — об'єктивні, істотні, стійкі й повторювані зв'язки між компонентаминавчального процесу, що зумовлюють його ефективність.
Специфікадидактичних закономірностей полягає в тому, що вони відображують стійкізалежності між усіма елементами навчання — діяльністю вчителя, діяльністю учнята змістом навчання.
Розглянемоосновні закономірності навчального процесу.
Виховнийі розвивальний характер навчання. В процесі навчання учні засвоюють знання, наоснові чого в них формуються науковий світогляд, моральні, трудові, естетичніта фізичні якості, виробляється відповідне ставлення до процесу навчання.Водночас відбувається й розвиток особистості, її пізнавальних сил — мислення,пам'яті, уваги, уяви, мовлення та ін. Ефективність реалізації розглядуваноїзакономірності зростає за умови, що вчитель знає і враховує під час урокупереконання учнів, їхнє ставлення до знань, глибину усвідомленості, світоглядніідеї та риси характеру, які формуються в результаті навчання.
Зумовленістьнавчання суспільними потребами відображує стан розвитку держави, її економікита культури й матеріалізується в частці національного доходу, яку держававиділяє на освіту. Знання цієї закономірності допомагає усвідомити, щонавчальний процес має бути спрямований на розвиток інтелекту особистості, їїтворчих здібностей, пристосованості до життя й праці в соціальному середовищі.В незалежній Україні найкраще має жити високоосвічена, висококваліфікована,соціально адаптована людина.
Залежністьефективності навчального процесу від умов, у яких він відбувається. Виявамицієї закономірності є стан навчально-технічної бази з біології в школі,наявність у вчительському колективі висококваліфікованих спеціалістів, яківизначають особливості навчального процесу в закладі. На це істотно впливаютьпобутові умови життя вчителя, його фінансова забезпеченість, оснащеність школитехнічними засобами навчання.
Залежністьефективності процесу навчання від реальних навчальних можливостей учнів.Реальні навчальні можливості учнів зумовлена розвиненістю їхніхінтелектуальної, емоційної та вольової сфери рівнем знань та вмінь, навичок донавчання, фізичним станом. Свідченням цього є те, що школярі вчатьсяпо-різному.
Залежністьефективності процесу навчання від активності учня.
Цізакономірності полягає в тому, що результати навчання учня залежать відхарактеру навчально-пізнавальної діяльності й рівня лишку його мотиваційноїсфери.
Єдністьпроцесів викладання та учіння свідчить про спільну діяльність вчителя та учня,за якої в процесі навчання не тільки розвивається учень, а й удосконалює своїпрофесійні навички вчитель.
Взаємозалежністьзавдань, змісту, методів і форм навчання в мінімальному процесі. Усвідомленняцього зобов'язує вчителя враховувати у своїй роботі досягнення педагогічноїнауки. Відповідно методи й форми навчання мають стимулювати розвиток логічногомислення школяра, його вміння застосовувати теоретичні знання на практиці,спонукати до виявлення власної ініціативи та нестандартності в прийняттірішень. На це мають бути зорієнтовані шкільні підручники й посібники збіології.
Наефективність навчання впливають і такі системні чинники: цілеспрямованістьвзаємодії викладача й учня; рівень мотивації та активності дій учнів; єдністьцілей учня та вчителя; залежність засвоєння знань від системно організованогоповторення; використання учнями попереднього досвіду, усвідомлення ниминеобхідності засвоєння матеріалу; поступовість ускладнення навчальної роботиучня тощо.
Слідмати на увазі, що зазначені закономірності не розкривають усіх зв'язків, якідіють у педагогічному процесі.3.Основніпринципи навчання біології
Принципинавчання -— це провідні положення, нормативні вимоги до організації таздійснення навчально-виховного процесу, які мають характер загальних указівок,правил і норм, що випливають з його закономірностей.
Сучасніпринципи навчання біології зумовлюють вимоги до всіх зазначених вищекомпонентів навчального процесу. Вони виступають в вірагідній єдності,утворюючи певну структуру основних положень організації навчального процесу.Принципи тісно пов'язані із закономірностями навчання. На них ґрунтуютьсяпідходи до навчання всім дисциплінам, визначаючи певною мірою їхній зміст,засоби та прийоми. Реалізація кожного принципу здійснюється за допомогоюрозроблених практикою дидактичних вимог, якими обов'язково керується педагог.
Уметодиці навчання біології виокремлюють принципи, наведені на рис. 3.2.
Першіспроби створення цілісної системи принципів навчання належать Я. А.Коменському, И. Г. Песталоцці, Ф. А. Дістервегу. Вагомий внесок у цю справузробив К. Д. Ушинський. У принципах зафіксовано тисячолітній досвід ефективноїреалізації навчання й виховання, скоригований науковими дослідженнями танадбанням передової шкільної практики.
Принципинавчання виконують регулятивну функцію, яку можна розглядати в двох аспектах:по-перше, як спосіб моделювання дидактичних теорій; по-друге, як спосібрегуляції практики навчання.
Розглянемозагальну характеристику цих принципів.
Принципнауковості полягає в тому, що на навчальних заняттях пропонуються для засвоєнняточно встановлені в науці положення, тобто зміст біологічної освіти маєвідображувати наукові факти, поняття, закони, теорію. Цим зумовлюютьсяпідвищені вимоги до змісту кожного заняття й відповідно сприятливі умови длявсебічного розвитку особистості учня.
Принципнауковості навчання висуває такі основні вимоги:
/впровадження в навчальний процес новітніх досягнень педагогіки,
/психології, методики, передового педагогічного досвіду;
/відбір найсуттєвішого змісту біологічної науки з урахуванням логіки навчальногопредмета;
/всебічний аналіз біологічних об'єктів та явищ із причинно-наслідковимизв'язками;
/однозначність і чіткість означень біологічних понять, наукової термінології;
/ознайомлення з науковими теоріями й гіпотезами;
/залучення учнів до системи доступних наукових досліджень.
Реалізуєтьсяцей принцип насамперед під час розробки навчальних програм і підручників ізбіології. Велике значення для забезпечення принципу науковості на уроках біологіїмають використання методів
/>
Проблемногонавчання, проведення лабораторних, практичних і самоетійних робіт, формуваннювмінь спостерігати біологічні процеси і явища, обґрунтовувати свою точку зору,працювати з науковою літературою.
Принципдоступності передбачає відповідність змісту, характеру та обсягу матеріалу, щовивчається, віковим особливостям і рівню підготовки учнів. Доступність навчанняне означає його легкість. Із цим принципом у дидактиці пов'язується поступове,згідно з ростом пізнавальних можливостей учнів, ускладнення змісту освіти таобсягу навчального матеріалу, яким учням необхідно оволодіти.
Основнавимога цього принципу — не допускати непосильного навчання учнів, здійснюватийого таким чином, щоб учні могли свідомо засвоювати загальнонаукові тапрофесійні знання, практичні навички й уміння, цілком використовуючи своїінтелектуальні й фізичні можливості.
Реалізаціяпринципу доступності досягається:
Удобором, групуванням і вивченням навчального матеріалу з урахуванням вимогпрограми з біології та рівня навченості учнів;
/додержанням правила послідовності — від простого до складного, від нижчого довищого, від відомого до невідомого, від легкого до важкого;
/урахуванням розумових, емоційно-вольових і фізичних можливостей учнів танаукових вимог до організації навчального процесу;
/поступовістю нарощування складності теоретичного й практичного матеріалу;
/проведенням занять із максимальним напруженням розумових та фізичних сил учнів;
/мовою вчителя (необхідно уникати монотонності, навчати образно, наводитияскраві факти, приклади з життя, з літератури);
/широким застосуванням сучасної комп'ютерної та іншої тренувальної техніки дляпоглиблення розумових і фізичних здібностей учнів;
/наданням індивідуальної допомоги учням, які мають певні проблеми в навчанні.
Принципнаочності в навчанні, який використовується від стародавніх часів, вимагаєзалучення до сприймання всіх органів чуттів учня. В сучасній дидактиці наочністьрозуміють ширше, ніж безпосередні зорові сприйняття: передбачається такожсприймання через моторні, тактильні чуття. Тому під час навчання слідзастосовувати різні види наочності — натуральну, образну, схематичну,аудіовізуальну (звуконаочну), словесно-образну (динамічну й статичну, плоску таоб'ємну).
/наочності залежать від дидактичної мети її застосування. Та може виступати як:
/перед нових знань та уявлень про біологічні об'єкти, явища, проїм пі;
/грація певних теоретичних уявлень;
/сиосіб розвитку мислення учнів та розуміння існуючих причинно-шіелідковихзв'язків;
/посібник для самостійної пізнавальної діяльності;
/спосіб інструктажу, повторення, узагальнення, систематизації, порівняння;
/спосіб контролю знань, умінь та навичок із біології.
Реалізаціяцих функцій наочності вимагає чіткого поєднання зі словом.
Застосовуючинаочність на уроках біології, необхідно дотримування вимог, викладених нижче.
/Відбір і використання наочності мають відповідати темі й змістові уроку.
/Під час вивчення об'єкта потрібно зосередити на ньому увагу учнів, потімзробити паузу й домогтися детального його засвоєння.
/Демонструючи дрібні об'єкти, треба пронести їх між рядами й звернути увагу нанайхарактерніші ознаки. Щоб роздивитись об'єкти зблизька, можна проводити такожгрупове вивчення (групи формуються з 4—6 учнів залежно від кількості об'єктів).
/Необхідно звернути увагу на головні (істотні) частини об'єкта. На основісприйняття об'єкта в цілому та його найважливіших частин розпізнаються іншіоб'єкти й порівнюються з розглянутими раніше. Після цього визначаються їхніспільні та відмінні ознаки.
/Слід використовувати на уроці ті засоби наочності, які несуть нову Інформацію,сприяють якнайкращому й всебічному розглядові об'єкта або процесу.
/Кількість засобів наочності має бути оптимальною. Слід не захаращуватинаочністю урок, а домагатися, щоб уся вона була осмислена й засвоєна.
Необхіднопрагнути єдності слова та наочності в процесі засвоєння цим. Демонструваннянаочності або спостереження за об'єктами слід підсилювати словом. Це може бутине тільки слово вчителя, а й друковане (підручник, робочий зошит, інструкціїтощо).
Вивчаючиознаки об'єктів у процесі виконання лабораторних і самостійних робіт, важливовизначити, як організаційно проводитиметься робота — індивідуально, групами чифронтально. Застосування наочності забезпечує предметно-образне сприйняття ймислення, взаємодію з абстрактно-логічним судженням і узагальненнями. Ці формимислення необхідні для розвитку пізнавальної активності та розумових здібностейшколярів.
Деякіправила застосування наочності
Золотеправило тих, хто навчає: все, що можливо, представляйте для сприймання чуттями,а саме: видиме — сприйманню зором, чутне — слухом, запахи — нюхом, смакове — насмак, доступне відчуванню — дотиком (Я. А. Коменський).
Науковообґрунтовано застосовуйте сучасні засоби наочності: навчальне телебачення,відеозапис, кодослайди, поліекранну проекцію тощо; досконало володійтетехнічними засобами навчання, методикою їх використання.
Незабувайте народну мудрість: „Краще раз побачити, ніж сто разів почути“.
Упроцесі використання наочних посібників пропонуйте учням спочатку розглянутиоб'єкт у цілому, потім — за структурою з виділенням головного й другорядного,наприкінці — знову в цілому.
Використовуйтенаочність не лише для ілюстрації, а й як самостійне джерело знань.
Застосовуючинаочні засоби, виховуйте учнівську увагу, спостережливість, культуру мислення,конструктивну творчість, інтерес до учіння.
Принциппрактичної спрямованості навчання полягає в розумінні учнями значення теорії вжитті, вмілому застосуванні теоретичних знань для виконання практичних завдань,участі в розв'язанні актуальних проблем сучасності.
Зв'язоктеорії та практики складний і різноплановий. Виконуючи практичні завдання передвивченням теоретичного матеріалу, учні переконуються в необхідності оволодінняпевними знаннями, без яких неможливо розв'язати поставлені завдання. Виконаннязавдань у процесі засвоєння теоретичних питань сприяє поглибленню знань,осмисленню суті природних явищ, що вивчаються.
Взв'язку навчання з життям передбачає постійне звернення увагу учнів до останніхдосягнень науки, техніки, культури, мистецтва, до проблем суспільного життянашої країни й усього світу.
Вкурсі біології можна виокремити дві сторони відображення взаємозв'язкутеоретичного матеріалу з виробництвом: одна виражається в розкритті біологічнихоснов підвищення якості виробничих процеси, в яких використовуються сучаснісистеми, інша — в характеристиці засобів регулювання оптимального впливу сучасноговиробництва т живу природу. Нині по-новому ставиться проблема політехнічної іієн іти, що зумовлене застосуванням біології в галузях виробництва, пов'язанихіз біотехнологією, генною та генетичною інженерією, безвідходними технологіями,комплексним розв'язанням екологічних проблем.
Реалізаціяпринципу практичної спрямованості навчання ґрунтуються на виконанні низкиправил:
· навчайте й виховуйте так, аби ученьвідчув, зрозумів і переконався, що стати освіченим і вихованим — життєвоважлива потреба людини;
· наполегливо привчайте учнівзастосовувати здобуті знання, вміння, навички в життєвих ситуаціях, коригуватитеорію практикою, і навпаки;
· навчаючи, постійно звертайтеся донавколишнього середовища, виробництва, повсякденної практики як джерел знань, атакож сфери їх застосування;
· широко використовуйте в різномупоєднанні проблемно-пошукові та дослідницькі завдання — це найкращий засібзв'язку теорії з Практикою;
· у навчанні та вихованні користуйтесяприкладами із суспільно корисної та виробничої діяльності самих учнів,спирайтеся на факти,
Вході самостійних досліджень;
широковикористовуйте різноманітні види екскурсій у природу, на Виробництво;
пояснюйтедії наукових законів у різних сферах природи, виробництва, соціальних процесах;
удіяльності, спільній праці формуйте почуття колективізму.
Принципсистематичності й послідовності навчання. Системанічність — характерна ознаканаукового знання. Вона передбачає засвоєння учнями біологічної інформації влогічному зв'язку та наступності. Систематичність досягається послідовнимвикладанням навчального матеріалу, наголошенням на основному, логічнимпереходом від засвоєння попереднього матеріалу до нового. Завдяки цьому учніусвідомлюють структуру знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурнимичастинами навчального предмета. Додержання цього принципу гарантує системністьздобуття знань учнями.
Реалізаціяпринципу систематичності й послідовності у вивченні шкільного курсу біологіїзабезпечується:
/навчальними планами й програмами (чітким добором матеріалу за роками навчання);
/поступовістю й послідовністю, встановленням тісного й глибокого зв'язку міжвивченими темами та розділами;
/чітким виокремленням головного, суттєвого в матеріалі, що вивчається,намаганням його систематизувати, узагальнити й класифікувати учнями;
/ускладненням методів навчання та форм самостійної роботи учнів; / постійною йпланомірною перевіркою та обліком знань, умінь і навичок учнів.
Дляреалізації розглядуваного принципу необхідно, щоб знання, вміння та навичкиформувалися системно, в певному порядку, що кожний елемент навчальногоматеріалу логічно пов'язувався з іншим, а нові знання спиралися на засвоєніраніше й створювали фундаменті для опанування наступних знань.
Принципсвідомості й активності учнів у навчанні полягає у формуванні позитивноїмотивації навчально-пізнавальної діяльності, активності та самостійності учнів.Свідомість у навчанні забезпечуєте ся високим рівнем активності учнів, якахарактеризується їхнім ставленням до навчання (стан готовності, прагнення досамостійної діяльності).
Дляактивізації пізнавальної діяльності та самостійності учнів учитель маєвикористовувати різноманітні стимулювальні методи, способи й форми навчання.
Підчас вивчення біології вчителю необхідно створювати проблеми і ситуації, в якихучень повинен:
Уаргументовано обстоювати свою позицію, використовуючи набуття знання;
запитання,аби з'ясувати незрозуміле;
рецензуватий доповнювати відповіді однокласників;
виконуватизавдання, розраховані на використання додаткової літератури;
вибиратизавдання, особливо пошукові й творчі;
робитисамоперевірку та аналіз власних дій.
Такимчином, розглядуваний принцип передбачає засвоєння знань н# н готовому вигляді,а в процесі активної самостійної розумової діяльності школяра.
Однієюз головних передумов активності й самостійності учнів у діяльності єпізнавальний інтерес до предмета.
Засобамиформування учнів пізнавального інтересу до вивчення біології можуть бути:
цікавевикладання навчального матеріалу;
застосуваннянестандартних методів і форм навчання;
створенняпід час навчання проблемних ситуацій, які потребують самостійних, творчих іактивних дій, та залучення учнів до їх розв'язання;
виробленнямотивації учіння та майбутньої професійної діяльності;
особистістьучителя (його небайдуже ставлення до учнів і свого предмета).
Навчальнийматеріал шкільного курсу біології найкраще засвоюється за активної діяльностіучнів. В активізації навчання, розвитку імовірності та ініціативності учнівпедагоги вбачають реальний ШЛЯХ підвищення ефективності навчального процесу.
Головнимиумовами активної діяльності учнів на навчальних заняттях із біології можутьбути:
/утворення ділової атмосфери, мобілізація уваги;
/розуміння учнями мети навчального заняття, почуття відповідальності за своїдії;
/різноманітність навчальної діяльності, чергування різних видів роботи;
/усвідомлення практичного значення набутих знань;
/систематичний контроль за виконанням завдань;
/своєчасна й тактовна допомога окремим учням;
/виховання впевненості у своїх можливостях успішно вчитися.
Мобілізуючиактивність школярів, слід ураховувати їхні вікові особливості.
Принципміцності засвоєння знань. Знання можна вважати міцними в разі свідомого йґрунтовного засвоєння найголовніших фактів, понять, ідей, законів, глибокогорозуміння істотних ознак і сторін предметів та явищ, зв'язків і відношень міжними та всередині них. Добре засвоєні знання — це не лише ті, що закарбувалисяв пам'яті, а передусім ті, котрі стали інструментом розумової діяльності.
Цейпринцип вимагає повного циклу навчально-пізнавальних дій учнів: первинногосприймання й осмислення навчального матеріалу, його наступного глибокогоосмислення, запам'ятовування, застосування засвоєних знань на практиці, а такожїх повторення й систематизації.
Реалізаціяпринципу міцності засвоєння знань передбачає:
тіснийзв'язок із принципами наочності, доступності, систематичності й практичноїспрямованості навчання;
повтореннянавчального матеріалу за розділами й структурними змістовими частинами;
запам'ятовуваннянового навчального матеріалу в поєднанні з пройденим;
організаціюрозумової діяльності учнів на основі вивченого матеріалу (зіставлення,узагальнення, систематизація, застосування набутих знань у різноманітнихситуаціях);
групуванняматеріалу для його систематизації;
використаннярізноманітних вправ і методик, форм і підходів, самостійної роботи як засобутворчого застосування знань;
роботунад технікою запам'ятовування (організація повторення різними способами знаголошенням на головному на всіх етапах засвоєння біологічних знань);
систематичнийконтроль за результатами навчання (з об'єктивною оцінкою роботи учнів, щовпливає на міцність набутих знань).
Принципіндивідуального підходу до учнів. Під індивідуальним підходом розуміють такуорганізацію навчального процесу, за якої ви бір способів, прийомів і темпівнавчання зумовлюється індивідуальна ми відмінностями учнів.
Процеснавчання біології має відбуватися в чіткій послідовності з \Рахуванням рівнярозумового розвитку дітей, їхніх знань та вмінь, практичної самостійності,інтересів, вольового розвитку працездатності. Для цього вчителю важливо вивчитиіндивідуальні особливості учнів, пов'язані з їхнім фізичним і психічнимрозвитком: ідоров'я, темперамент, увага, пам'ять, інтереси тощо. На цій основізабезпечуватися диференційований підхід до конкретних учнів (визначення змістута обсягу навчального матеріалу та ін.).
Основнамета диференціації — створити сприятливі умови для всебічного розвитку кожногоучня з урахуванням його задатків і можливостей.
Основніположення цього принципу: 9 всебічне знання індивідуально-психічнихособливостей учнів і врахування їх під час організації колективної таіндивідуальної навчально-пізнавальної діяльності;
Воптимальне поєднання колективних та індивідуальних форм і методівнавчально-пізнавальної роботи суб'єктів учіння;
широкезастосування диференційованих та індивідуальних навчальних завдань;
наданняпереваги активним методам навчання;
широкевикористання прийомів взаємонавчання, взаємодопомоги учнів, надання допомогивідмінниками тим, хто відстає;
іпедагогічний аналіз результатів навчання з наступним коригуванням.
Принципемоційності навчання реалізується через логічне, образне викладання матеріалу,наведення цікавих прикладів, використання наочності й технічних засобівнавчання, привабливий зовнішній вигляд учителя, його позитивне ставлення доучнів.
Цейпринцип об'єктивно випливає з положення про єдність мисленні й почуттів ізумовлюється обов'язковими емоційними переживаними дитини в процесі пізнаннянею світу. Позитивні за своїм змістом Переживання вчителя та учнів сприяютьпідвищенню ефективності навчання біології. Негативні емоції, навпаки, гальмуютьнавчальну діяльність.
Середбагатьох позитивних інтелектуальних почуттів найголовнішим є інтерес добіологічних знань. Успішність навчання зумовлюеться також почуттям упевненостішколярів у власних силах і в правильності своїх знань, умінь, навичок. Науроках педагогові необхідно постійно наголошувати на пріоритеті людськихцінностей.
Єпевні правила реалізації принципу емоційності навчання:
готуючисядо уроку, продумайте засоби й прийоми формування позитивних емоцій учнів;
заходьтедо класу з усмішкою; оберіть демократичний стиль спілкування;
постійновиявляйте повагу та інтерес до учнів;
невдавайтеся на уроці до крику, брутальності в спілкуванні з учнями;
умійтежартувати, підтримувати здоровий гумор учнів;
недорікайте учням за їхні помилки в навчанні й поведінці; оцінюйте вчинки, дії, ане особистість;
використовуйтена уроках музику, поезію;
вселяйтеучням віру у власні сили, можливості досягнення успіхів у навчанні.
Принципрозвивального й виховного характеру навчання спрямований на всебічний розвитокособистості й індивідуальності учня. Необхідність дотримання його диктуєтьсясучасними концепціями навчання, що орієнтують навчальний процес на потенційніможливості людини та на всебічний їх розвиток. Особлива увага приділяєтьсяспівробітництву учасників цього процесу та гуманізму й демократизму їхніхвзаємовідносин. Саме ці вимоги висувають особистісно орієнтоване навчання тапедагогіка співробітництва.
Розглядуванийпринцип безпосередньо випливає з єдності навчання, виховання та розвитку, що єоднією з основних внутрішніх закономірностей навчального процесу.
Реалізаціїпринципу розвивального й виховного навчання, насамперед, сприяють яскрава особистістьучителя, його гуманність і добре ставлення до учнів, захопленість своїмпредметом, загальна ерудиція, високий інтелектуальний рівень. Усе це вкомплексі допомагає формувати інтерес учнів до біології як навчальногопредмета. В різних навчальних ситуаціях, залежно від змісту матеріалу,відбувається екологічне, етичне, естетичне, гігієнічне, фізичне, патріотичневиховання.
Принципгуманізації та гуманітаризації навчання. Термін „туманим“ (лат.Іішпапиз — людяний) означає: ставлення до людини як найвищої цінності, захистправа особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїхздібностей. У широкому розумінні туманим — це прагнення до людяності.
Гуманізаціянаціональної системи освіти полягає в утвердженні особистості учня як найвищоїсоціальної цінності, в найповнішому відкритті її здібностей та задоволеннірізноманітних освітніх потреб, та забезпеченні пріоритетності загальнолюдськихі громадянських цінностей, гармонії стосунків учня й довкілля на основізасвоєння широких гуманітарних знань, сприфші його самоактуалізації в умовахпрофесійної діяльності.
Процесгуманізації навчання тісно пов'язаний із гуманітаризацією національної системиосвіти, яка зумовлена не тільки новим її баченням, а й певними аспектамирозвитку сучасного світу в цілому, покликана формувати в учнів цілісну картинусвіту, духовність, культуру особистості. Основні напрями гуманізації тагуманітаризації освіти ви-шачені в Концепції національного виховання.
Принципдемократизації в навчанні визначається змінами, що відбуваються в суспільномужитті України, а також у системі освіти розвинених країн.
Особистіснийпідхід у навчанні передбачає обов'язковість демократичних взаємин між педагогомта учнем. Тільки за таких умов можна формувати в молоді свідому громадянськупозицію, готовність до соціальної творчості, участі в демократичномусуспільному управлінні, відповідальність за долю Батьківщини та світу.
Демократизаціясуспільного життя в Україні детермінує демократизацію освітньої сфери, яка,своєю чергою, безпосередньо позитивно ІПЛИває на зміст і процедурупедагогічного процесу. Демократизація Нівчального процесу передбачає оновленнязмісту освіти, її наповненим загальнолюдськими цінностями, перебудовупроцесуальної сторони навчально-пізнавальної діяльності учнів, яка має бутиспрямована на встановлення суб'єкт-суб'єктних взаємин між педагогами й учнями.
Демократизаціяпроцесу навчання означає:
ізвернення до людини, тобто до особистості учня як суб'єкта учіння;
•повагу до особистості учня як саморегульованої, саморозвиткової і асамодіяльної системи;
співробітництвопедагогів та учнів як суб'єктів учіння, за якого учні є повноправнимиучасниками навчального процесу;
розкріпаченняособистості учня, розвиток внутрішньої свободи й почуття власної гідності;
колективнийаналіз навчально-пізнавальної діяльності й добір най-оптимальніших умов їївдосконалення;
подоланняформалізму й бюрократизму в навчальному процесі;
дбанняпро розвиток потенційних можливостей і здібностей учня як особистості;
.визнання єдності індивідуального й колективного начал у навчанні.
Отже,демократизація навчального процесу має ґрунтуватися на взаємопов'язанійдіяльності педагогів і учнів, яка базується на демократичних принципахспілкування.
Оптимізаціянавчального процесу — це керування навчанням на основі всебічного врахуванняйого закономірностей, принципів, сучасних форм і методів, особливостей,внутрішніх і зовнішніх умов для досягнення найвищої його ефективності.
Докритеріїв оптимізації навчального процесу належать:
/ефективність процесу навчання (успішність навчання, вихованість і розвитокучнів);
/якість навчання (ступінь відповідності між результатами, цілями, завданняминавчання, а також між результатами й максимальними можливостями кожного школярав певний період розвитку);
/оптимальність витрат часу й зусиль учителів та учнів (відповідність гігієнічнимнормам).
Вибірпевної структури навчання пов'язаний із прийняттям педагогом рішення про йогозавдання, зміст, форми й методи. Такі рішення мають різний рівеньобґрунтованості й упевненості в тому, що обраний комплекс засобів є найкращимза конкретних умов. Рішення буває: машинальним (приймається перш, ніжосмислюється інформація); інтуїтивним (базується на інтуїції); асоціативним(спирається на асоціації з попередніми рішеннями); пробним (ґрунтується наметоді проб і помилок); імовірнісним (передбачає оцінювання ймовірногорезультату від нього); детермінованим (спирається на знання причинно-наслідкових,інших зв'язків, які дають змогу передбачити результати). Вивчаючи структурупроцесу навчання, дбають про підпорядковані навчання, охоплення всіх основнихйого компонентів, використання принципів дидактики, можливостей змісту й формнавчання знаючи особливості кожного з методів навчання, раціонально потребуютьїх, уникаючи шаблонних рішень.
Висновок
Процеснавчання — це динамічна взаємодія вчителя та учнів, у ході якої здійснюютьсястимулювання й організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярівз метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку й всебічноївихованості особистості.
Процеснавчання формують тісно пов'язані між собою компоненти: цільовий,стимулювально-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний,контрольно-корекційний, оцінково-результативний та емоційно-вольовий.
Учитель,який не усвідомлює зв'язків і залежностей між компонентами процесу навчання, незможе правильно вибрати засоби для досягнення його мети.
Принципинавчання — це провідні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми йметоди навчальної роботи відповідно до мети виховання та закономірностейпроцесу навчання.
Уметодиці навчання біології виокремлюють такі принципи: науковості, доступності,наочності, зв'язку теорії з практикою, систематичності й послідовності,свідомості й активності учнів, індивідуального підходу до учнів, емоційності,розвивального й виховного характеру навчання, гуманізації, гуманітаризації тадемократизації.
Списоклітератури
1. Верзілін М. М., Корсунська В. М.Загальна методика викладання біології. — К.: Рад. шк., 1980. — 352 с.
2. Зверев И. Д., Мягкова А. Н. Общаяметодика преподавания биологии. — М.: Просвещение, 1985. — 192 с.
3. Проблемы методики обучения биологии всредней школе / Под ред. И. Д. Зверева. — М.: Педагогика, 1978. — 318 с.
4. Федорова В. Н. Развитие методикиестествознания в дореволюционной России. — М.: Учпедгиз, 1957. —434 с.
5. Шульга I. К. Нариси з історії шкільногоприродознавства в Росії. — К.: Рад. шк., 1965. — 291 с.