--PAGE_BREAK--Методологія побудови моделі
Для досягнення бажаного результату необхідно точне планування, ресурси і методи реалізації планів. Нижче розглянуті складові створення і реалізації моделі.
Процес прийняття рішень
Для побудови моделі візьмемо метод прийняття рішень, що складає з таких елементів: планування, організація, мотивація, контроль (див. малюнок 1).
На рівні планування визначаються стратегічна і тактичні цілі, виділяються необхідні процеси, складається бюджет. На цьому рівні визначаються основні параметри формованої системи або процесу, а так само можливі альтернативні рішення. У якості цілей можна вибрати такі:
q Досягнення доброзичливості — сюди входить створення доброзичливого відношення громадськості до діяльності організації або особи з метою забезпечення нормального функціонування і розширення діяльності,
q Зберігання репутації — узгодження яких-небудь дій об'єкта із суспільними традиціями, підвалинами; запобігання небажаних наслідків,
q Внутрішні відношення — використання іміджу для створення усередині об'єкта (у співробітників організації) почуття відповідальності і зацікавленості в справах керівництва.
Організаціяявляє собою процес імплементації запланованого і припускає такі складові: визначені на рівні планування структури, що повинні втілювати плани (організації, асоціації, інституції, комітети), реалізація визначених процесів і звісно ж використання ресурсів.
Мотивація, у даному випадку може бути як бажання досягти визначених результатів, прагнення до змін, усвідомлення визначених вигод, можливих при реалізації проекту.
Контрольє важливої складової, тому що він є елементом зворотної зв'язок. Він необхідний для коректування дій, для позначення небажаних для даного процесу впливів.
Малюнок 1 Метод прийняття рішень.
Створення образу
Створення або точне створення об’єкта уяви припускає що даний образ буде унікальним, але в той же час асоційованим із позитивними уявами минулого (тобто що дізнається). Уява повинна мати визначене “наповнення”, “фарбування” (те, що буде залучати). Рекомендується можливим застосувати метод узятий з об'єктоно- орієнтованого програмування. Основні постулати якого:
Спадкування — властивість, завдяки якій один об'єкт передає іншому (породжує) деяку сукупність властивостей, залишаючись в ієрархії як попередник (“батько”),
Поліморфізм — можливість зміни деяких властивостей об'єкта, породження підтипів відмінних по характеристиках від “батьківського”, початкового об'єкта,
Інкапсуляція — вкладеність у поняття об'єкт його основних характеристик і іманентних зв'язків, що виділяють його з ряду подібних об'єктів.
Дослідження
Утворюваний імідж повинний базуватися на ідеалах і чеканнях цільових груп, тобто тих суб'єктів, на яких він повинний впливати (принцип ринкової економіки: попит породжує пропозицію).
Формулювання обмежень і критеріїв
Виходячи з того, що ресурси матеріального світу обмежені, а потреби і можливості їхній застосування — безмежні, то необхідно враховувати це при постановці цілей і тим більше при реалізації. Необхідно співвідносити витрати (силу на вході) від результатів (сила на виході). Так само, можуть бути й інші обмеження такі як ідеологічні, культурні, релігійні й історичні розходження.
Виявлення альтернатив
На стадії формування іміджу виробляється визначене число рішень, що відрізняються по деяких параметрах. Це відбувається в слідстві того, що та сама ціль може розуміти декілька шляхів її досягнення. Так само це необхідно для вибору найбільше привабливого варіанта.
Оцінка альтернатив
На даному етапі отриманий список альтернатив оцінюють один з одним. Можна застосувати порівняльно- типологічний підхід. Для оцінки застосовують набір критеріїв у визначеній ієрархії.
Вибір
Вибір— перевага однієї з альтернатив, що відповідає найбільше важливим критеріям.
При створенні іміджу як особистості, так і організації використовуються стандартні прийоми переконання і вселяння в інформаційних процесах. Але є і специфічні, властиві саме цей діяльності прийоми:
q “приклеювання ярликів” (н.п. американський стиль життя і т.д.),
q “сяюче узагальнення”, що складається в позначенні об'єкта узагальненим ім'ям, що несе позитивне фарбування (західна демократія, атлантична співдружність),
q “трансфер” — полягає в спонукуванні до асоціації об'єкта з іншим об'єктом, що має явну репутацію або престижну цінність (учасник коаліції),
q “свідчення” — є приведенням оцінного висловлення особистості, що володіє необхідною репутацією стосовно об'єкта,
q “перетасування” — добір і тенденційне підношення аудиторії тільки позитивних фактів,
q “фургон з оркестром” — спонукування аудиторії прийняти пропоновану цінність, оскільки нібито усе в даній соціальній групі розділяють її («вісім із кожних десятьох процвітаючих американців… „).
продолжение
--PAGE_BREAK--Виконавці
Коли визначені цілі і методи, тоді визначається організація “виконавців”, тобто під діяльність створюється структура, що спроможна ефективно діяти (адаптивна структура). У якості найбільше прийнятної структури можна вибрати матричну. У основі матричної структури — орган керування, що створює підпорядковані структури по особливих ознаках (проектам). У такий спосіб цілі що змінюються, вносять коригування в структуру що отже підвищує ефективність і можливість досягнення їх.
Цільові групи
Цільови групи в даному випадку — це ті групи (сформовані по визначених критеріях), на котрих необхідно направити вплив іміджу, власне для них імідж і створюється. Правильне визначення цільових груп значно підвищує можливість досягнення цілей і збільшує “віддачу”. Можна виділити такі чинники окресліваючи ті або інші цільові групи:
q Стратегічний чинник — істотно важливі проблеми, рішення котрих можливо тільки з визначене цільовою групою (н.п. питання безпеки, політичного й економічного співробітництва).
q Географічний чинник — досить великий вплив має цей чинник тому що географічна близькість (кордони) має велике значення,
q Соціальний чинник важливий у світлі теорії стратифікації і транснаціональних відношень,
q Культурний чинник може виступати як об'єднуючий так і як що роз'єднує,
q Історичний чинник. Загальна історія, союзництво або протистояння в минулому.
Комунікаційні процеси
Тому що імідж результат психічної діяльності матеріальна уява, що прийняла, і нужденний у переведенні його знову в психічну сферу (доведення до адресата), те дуже важливим стають комунікаційні процеси. Основною моделлю комунікаційного процесу є: формування повідомлення, вибір каналу і самого адресата.
Від правильного вибору й організації комунікації залежить досягнення цілі взагалі. Необхідно враховувати ще такі чинники як “шуми” і “перешкоди”. “Шуми” — це природні перекручування утримання повідомлення, частіше усього через проблеми семантики або істотних розходжень сприйняття адресата й адресанта. “Перешкоди” — це спрямовані, спеціально створені перешкоди (створені супротивниками, конкурентами).
Створення іміджу України
У сучасних умовах, із проголошенням незалежності, перед нашою державою підвелася велика кількість проблем. Нашій державі прийшлося почати будувати відношення з іншими державами із самого початку (не маючи достатнього досвіду). У зв'язку з цим, проблема іміджу України має велике значення. Відсутність устояного іміджу має як позитивні так і негативні сторони. У якості позитивних моментів — можливість конструювання сприятливого і зручного для держави іміджу; Україна, за часи перебування в складі СРСР, не має негативних в історичному плані дій. До негативних моментів можна віднести те, що уявлення про нашу державу мають суперечливий і стихійний характер.
Внутрішні перемінні
Основні напрямки зовнішньої політики України. У декларації про державний суверенітет України 16.07.1990 проголошуються 3 основних принципи:
q Без'ядеpність,
q Нейтралітет,
q Вніблоковість.
Що стосується без'ядеpність, те Україна уже вивела (1.06.1996) усі ядерні боєголовки на територію Росії, як і передбачало тристоронню угоду України, Росії і США. Це є позитивним і можливо ключовим моментом у новому іміджі України. Цим можна підкреслити миролюбство і політику відмови від сили.
Що стосується нейтральності і вніблоковість, те тут питання трохи складної. Співробітництво з НАТО (“Хартія про особливе партнерство”) не рахується як приналежність до блока, але у свою чергу така вніблоковість істотно впливає на безпеку.
Концептуальні основи зовнішньої політики України викладені в постанові Веpховной Ради України «про основні напрямки зовнішньої політики України» 2.07.93. Основні пункти:
Україна засуджує війну як знаряддя зовнішньої політики;
Україна не пред'являє територіальні претензії до інших країн і не визнає територіальних претензій від інших держав;
Україна виступає проти присутності іноземних збройних сил на своїй території.
Пріоритети зовнішньої політики. Двосторонні відношення:
q Прикордонні держави — стратегічні партнери,
q Домінанта двосторонніх відношень із Росією,
q Відношення зі США (стратегічно важливі),
q Відношення з державами членами ЄС.
продолжение
--PAGE_BREAK--