Поняття, походження і розвиток держави і права

Зміст стор. Вступ 1. Закономірності розвитку держави і права 1. Походження й розвиток держави 2. Походження права 19 2. Взаємовплив держави і права 3. Роль держави і права в організації суспільства 30 Висновки 33 Література 35 Вступ Вивчення процесу походження держави й права має не тільки чисто пізнавальний, академічний,

але й політико-практичний характер. Воно дозволяє глибше зрозуміти соціальну природу держави й права, їх особливості й риси, дає можливість проаналізувати причини й умови їхнього виникнення й розвитку. Дозволяє чіткіше визначити всі властиві їм функції - основні напрямки їхньої діяльності, точніше встановити їхнє місце й роль у житті суспільства й політичної системи.

Сучасна дійсність не відособлена від минулого й майбутнього. Вона лише нова, важлива віха в історії. Сьогодення, втілюючи в собі різнобічні, складні, часом суперечливі тенденції минулого, заперечує віджиле, наділяє перспективне іншою якістю, породжує тим самим нові тенденції і явища, що закладають передумови майбутнього. Відповідно, щоб зрозуміти сучасну державу й право потрібно знати як вони виникли, які основні етапи

пройшли у своєму розвитку, які причини впливали на їхнє утворення, становлення, розвиток, зміну їхньої форми й змісту. Саме у цьому полягає актуальність обраної теми. Кардинальне перетворення нашого суспільства люди найчастіше зв'язують із правом, із правовою державою, із правосуддям, із правами людини. Але як виникло право? Як з'явилося це суспільне явище, цей незамінний у сучасному

цивілізованому суспільстві соціальний регулятор? Це питання цікаве багатьом і тим більше тим, хто вибрав юриспруденцію своєю професією - теперішньою або майбутньою. Мета курсової роботи, яка має назву "Поняття, походження і розвиток держави і права" полягає у всебічному дослідженні інституту держави і права на його початкових етапах становлення й виникнення, шляхом аналізу науково-

історичної літератури та періодичних видань. Теорія держави й права вивчає розмаїтість першопричин утворення й розвитку держави й права. При цьому особливе значення надається зміні організаційно-виробничої структури суспільства. Кардинально ускладнилося в період розкладання первіснообщинного ладу буття суспільства, погроза його ослаблення, розпаду й навіть загибелі породжує необхідність в особливій, що стоїть над ним, регульованій силі, а звідси в державі, що забезпечує його життєздатність

і цілісність. Цей тривалий і складний процес поступово здобував усе більш чітко виражений політичний характер. У міру поглиблення соціального розшарування населення механізм держави усе більше виявлявся у володінні верхів суспільства, що ставлять його на службу в першу чергу своїм інтересам. Надалі необхідність держави й права обумовлюється всією сукупністю причин всілякого, насамперед, загальнонаціонального порядку. Держава й право виступають як певне вираження цивільної спільності,

здобуваючи при цьому той, або інший ступінь відносної самостійності. Вони починають функціонувати, багато в чому підкоряючись своїй внутрішній закономірності розвитку. Кожна країна, маючи свій набір, своє сполучення передумов історичного розвитку, формує неповторний, індивідуальний образ національної державності. Загальні закономірності розвитку держави й права в кожній країні проявляються неоднозначно.

Теорія держави й права, опираючись на наукові результати історико-юридичних досліджень, формулює, відкриває найбільш загальні закономірності розвитку й функціонування держави й права. Об'єкт дослідження – інститут держави і права на початкових етапах розвитку суспільства. Предмет дослідження – процес становлення, походження

і розвитку понять та практичного втілення держави і права. Ціль даної курсової роботи - розгляд питань про поняття, походження й розвиток держави і права. Відразу слід зазначити, що питання про утворення держави і права розділяється на два досить відмінних друг від друга питання: про походження держави і права й про його розвиток. Питання про походження права

є питання про те, як утворилося в суспільстві те явище, що йменується правом. Питання про розвиток права є питання про те, які фактори, під впливом яких відбувається перетворення права, надбання ним таких форм, у яких ми можемо бачити право сьогодні. Згідно з ціллю курсової роботи висунуті наступні завдання:  розгляд питання походження держави, фактори, теорії походження та типи держав;  відокремлення влади в первіснообщинному

суспільстві від державної організації;  розгляд понять держави та її ознак;  аналіз походження права, фактори, поняття права та його ознаки;  знайти відмінності права від соціальних норм первісного суспільства;  визначити взаємовплив держави і права;  визначити роль держави і права в організації суспільства. 1. Закономірності розвитку держави

і права 1. Походження і розвиток держави. Серед теоретиків держави й права ніколи не було раніше, та й у цей час немає не тільки єдності, але навіть єдності поглядів відносно процесу походження держави й права. При розгляді даного питання ніхто, як правило, не бере під сумнів такі загальновідомі історичні факти, що, наприклад, першими державно-правовими системами в

Древній Греції, Єгипті, Римі й інших країнах були рабовласницькі держава й право. Ніхто не заперечує того факту, що на території нинішньої України, Росії, Польщі, Німеччини й ряду інших країн ніколи не було рабства. Історично першими тут виникали не рабовласницькі, а феодальні держави й право. Не піддаються сумніву й багато інших історичних фактів, що стосуються походження держави й права.

Однак цього не можна сказати про всі ті випадки, коли мова йде про причини, умови, природу й характер походження держави й права. У світі завжди існувало й існує безліч різних теорій, що пояснюють процес виникнення й розвитку держави й права. Це цілком природно й зрозуміло, тому що кожна з них відбиває або різні погляди й судження різних груп, верств, націй і інших соціальних спільнот на даний процес, або - погляди й судження однієї й тієї ж

соціальної спільноти на різні аспекти даного процесу виникнення й розвитку держави й права. Більшість істориків, вчених-юристів розрізняють шість основних теорій походження держави: 1. теологічна теорія; 2. патріархальна теорія; 3. органічна теорія; 4. теорія насильства; 5. психологічна теорія; 6. теорія громадського договору (природного права) 7. історико-матеріалістична теорія. Теологічна теорія була однією з перших теорій походження держави й

права й пояснювала їх виникнення божественною волею. Її представниками були багато релігійних діячів Древнього Сходу, середньовічної Європи (Фома Аквінський - XIII ст.), ідеологія Ісламу й сучасної католицької церкви (Ж.Марітен).[14;78] Теологічна теорія не розкриває конкретних шляхів, способів реалізації цієї божественної

волі (а вона може укладатися в будь-яку іншу концепцію). У той же час теорія відстоює ідеї непорушності, вічності держави, необхідності загального підпорядкування державній волі як влади від Бога, але разом з тим і залежності самої держави від божественної волі, що проявляється через церкву й інші релігійні організації. Теологічну теорію не можна довести, як не можна й прямо спростувати: питання про

її істинність вирішується разом з питанням про існування Бога, Вищого розуму, тобто це, в остаточному підсумку, питання віри. Патріархальна теорія також як і теологічна теорія виникла в стародавності. Її засновником був Аристотель (III ст. до н.е.), однак подібні ідеї висловлювалися й у порівняно недавні часи (Фільмер,

Михайловський і інші).[14;69] Зміст цієї теорії полягає в тому, що держава виникає з сім'ї, що розростається з покоління в покоління. Глава цієї сім'ї стає главою держави - монархом. Його влада, у такий спосіб - це продовження влади батька, монарх же є батьком всіх своїх підданих. З патріархальної теорії природно випливає висновок про необхідність всіх людей підкорятися державній владі. Основні положення патріархальної теорії переконливо спростовуються

сучасною наукою. Немає жодного історичного свідчення подібного способу виникнення держави. Навпроти, установлено, що патріархальна сім'я з'явилася разом з державою в процесі розкладання первіснообщинного ладу. До того ж у суспільстві, у якому існує така сім'я, родинні зв'язки досить швидко руйнуються. Виникнення органічної теорії пов'язують із успіхами природознавства в XIX ст хоча подібні ідеї висловлювалися значно раніше.

Так, деякі давньогрецькі мислителі, у їх числі Платон (IV-III ст. до н.е.), порівнювали державу з організмом, а закони держави - із процесами людської психіки. Поява дарвінізму призвела до того, що багато юристів, соціологів стали поширювати біологічні закономірності (міжвидова й внутрішньовидова боротьба, еволюція, природний добір і т.п.) на соціальні процеси. Представниками цієї теорії були

Блюнчлі, Спенсер, Вормс, Прейс і інші.[2;14] Відповідно до органічної теорії людство виникло як результат еволюції тваринного світу - від нижчого до вищого. Подальший розвиток призвів до об'єднання людей у процесі природного добору (боротьба із сусідами) у єдиний організм - державу, у якій уряд виконує функції мозку, управляє всім організмом, використовуючи, зокрема, право як імпульси мозку.

Нижчі класи реалізують внутрішні функції (забезпечують його життєдіяльність), а панівні класи - зовнішні (оборона, напад). Теорія насильства також виникла у XIX ст. Її представниками були Л.Гумплович, К.Каутсткий, Е.Дюринг і інших. Вони пояснювали виникнення держави й права факторами військово-політичного характеру: завоюванням одним племенем (союзом племен) іншого.

Для придушення поневоленого племені й створювався державний апарат, приймалися закони. Виникнення держави, таким чином, розглядається як реалізація закономірності підпорядкування слабкого сильному. Оцінюючи цю теорію, слід зазначити, для того щоб могла виникнути держава, необхідний такий рівень економічного розвитку суспільства, що дозволив би утримувати державний апарат. Якщо цей рівень досягнути, то ніякі завоювання самі по собі не можуть призвести до виникнення держави.

І для того, щоб держава з'явилася в результаті завоювання, до цього часу повинні дозріти внутрішні умови, що мало місце при виникненні німецьких і угорських держав. Представниками психологічної теорії, що виникла у XIX ст були Г.Тард, Л.І.Петражицький і інші. Вони пояснювали появу держави й права проявом властивостей людської психіки: потребою підкорятися, наслідуванням, свідомістю залежності від еліти первісного суспільства,

усвідомленням справедливості певних варіантів дії і відносин і таке інше. Природно, що соціальні закономірності реалізуються через людську поведінку й діяльність. Тому властивості людської психіки, що надають певний вплив, не є вирішальною, а з іншого боку - сама людська психіка формується під впливом відповідних економічних, соціальних і інших зовнішніх умов. Саме ці умови повинні враховуватися в першу чергу.

Теорія суспільного договору (природного права) була сформульована в роботах раньобуржуазних мислителів: Г.Гроція, Т.Гобса, Д.Локка, Б.Спінози, Ж Ж. Руссо, А.Н.Радищева й інших, тобто у XVII-XIII ст. По цій теорії, до появи держави, люди перебували в «природному стані», що розумілося різними авторами по-різному (необмежена особиста воля, війна всіх проти всіх, загальне благоденство - «золоте століття» і т.п.).

У більшість концепцій входить ідея «природного права», тобто наявності у кожної людини невід'ємних, природних прав, отриманих від Бога або від Природи. Однак у процесі розвитку людства права одних людей входять у суперечність із правами інших, порушується порядок, виникає насильство. Щоб забезпечити нормальне життя, люди укладають між собою договір про державотворення, добровільно

передаючи іншому частину своїх прав. Ці положення знайшли своє відбиття в конституціях ряду західних держав. Характерно, що в роботах багатьох представників зазначеної школи обґрунтовувалося право народу на насильницьку, революційну зміну строю, що порушує природні права (Руссо, Радищев і інші). Це, наприклад, знайшло своє відбиття у Декларації незалежності США. Відзначаючи прогресивність багатьох положень теорії суспільного договору,

що протистояла феодальній становій державі, сваволі, що панує в цьому суспільстві, нерівності людей перед законом, варто вказати все-таки на те, що немає переконливих наукових даних, що підтверджують реальність цієї теорії. Чи можна собі представити можливість того, щоб десятки тисяч людей могли домовитися між собою при наявності гострих соціальних протиріч між ними й при відсутності вже існуючих владних структур? Ігнорує ця теорія й необхідність економічних, матеріальних передумов для

того, щоб могла виникнути держава. Виникнення історико-матеріалістичної теорії пов'язано не тільки з іменами К. Маркса й Ф. Энгельса, але й з іменами їхніх попередників, таких, як Л. Морган. Зміст цієї теорії полягає в тому, що держава виникає як результат природного розвитку первісного суспільства, розвитку, насамперед економічного, що не тільки забезпечує матеріальні умови виникнення держави й права, але й визначає соціальні зміни суспільства, які також являють собою важливі причини

й умови виникнення держави й права. Історико-матеріалістична концепція включає два підходи. Один з них, що панував у радянській науці, що вирішальну роль відводив виникненню класів, антагоністичним протиріччям між ними, класової боротьби: держава виникає як продукт цієї непримиренності, як знаряддя придушення панівним класом інших класів. Другий підхід походить із того, що в результаті економічного розвитку ускладнюється саме суспільство, його виробнича й розподільна

сфери. Це вимагає вдосконалювання управління, що й приводить до виникнення держави. Влада в первісному суспільстві та її відмінності від державної організації. Людство пройшло у своєму розвитку ряд етапів, кожний з яких відрізнявся певним рівнем і характером суспільних відносин: культурних, економічних, релігійних. Самим великим, найбільш тривалим етапом у житті людського суспільства були часи, коли не

існувало держави й права в сучасному значенні слова. Цей період охоплює перше тисячоріччя від появи людини на землі, до виникнення класових суспільств і держав. У науці за ним закріплена назва первісного суспільства або общинно-родового ладу. Сучасна антропологія довела, що людина сучасного, кроманьйонського типу існує близько 40 тис. років. У цей період людський рід робив уже переважно не біологічну, а соціальну

еволюцію. Тим часом перші державні утворення з'явилися лише біля п'яти тисяч років тому. Звідси йде, що десятки тисяч років люди сучасного типу існували не знаючи держави. Першою клітинкою людської самоорганізації була громада або її ще називають первісно-родовою громадою - рід, плем'я, їх об'єднання. У більшості народів світу родовий лад проходить два основних етапи - матріархат

і патріархат. Матріархат характерний для періоду становлення й первісного розвитку родового ладу. Жінка займає в цей період чільне положення в родовій громаді, тому що вона, по-перше, відіграє важливу роль у добуванні засобів до життя, а по-друге споріднення визначається тільки по жіночій лінії, і всі члени роду вважаються нащадками однієї жінки. Патріархат, стає основною формою громадської організації пізніше.

Він виникає з появою суспільного виробництва - землеробства, скотарства, плавки металів. У цій ситуації чоловіча праця починає переважати над жіночою. Материнська громада, рід поступається місцем громаді патріархальній, де споріднення ведеться по батьківській лінії. Первісна родова громада представляє собою об'єднання людей на основі кревного споріднення, спільної колективної праці, загальної власності на знаряддя праці й продукти виробництва.

Із цих умов виникали рівність соціального стану, єдність інтересів і згуртованість членів роду. У загальній власності, що не мала ніякої юридичної форми, первісної громади перебували певні території, знаряддя праці, господарське начиння, житло. Виробничі продукти, їжа - розподілялися нарівно всіма членами роду, з урахуванням заслуг кожного. Роди могли переміщатися з однієї території на іншу, але

їхня організація при цьому зберігалася. У відомому обсязі існувало особисте володіння, власність на зброю, прикраси, і деякі інші предмети. Виробничі сили й знаряддя праці були вкрай примітивні: полювання, збирання продуктів природи, рибний лов. Організація суспільної влади й система управління справами роду відповідали первіснокомуністичним відносинам. Органами суспільної влади при суспільному ладі були родові збори: старійшини, вожді, воєначальники

які виконували свою функцію під час війни. Влада носила сугубо суспільний характер. Її носієм була вся родова громада в цілому, що також безпосередньо формувала органи самоврядування. Вищою владою були загальні збори /рада/ всіх дорослих членів роду. Рада вирішувала всі важливі питання життя громади, що стосуються виробничої діяльності, релігійних обрядів, вирішення спорів між окремими членами роду й т.д.

Спеціального апарата, що займався б тільки управлінням, спільними справами роду, не було. Повсякденне керування справами родової громади здійснював старійшина, що обирається на зборах всіма членами роду, як чоловіками, так і жінками. Влада старійшини, а також влада воєначальника й жерця не була спадкоємною. Вони здійснювали на них повноваження контролем зборів роду, і в будь-який момент вони могли бути замінені іншими членами роду.

Старійшини й обирані на час воєнних дій воєначальники - брали участь у виробничій діяльності родової громади нарівні з іншими її членами. Суспільна влада при первісному ладі була ефективною й авторитетною. Вона опиралася на свідомість всіх членів роду й моральний авторитет старійшин. Рід був основною, самостійною спільністю. Окремі роди поєднувалися в більш широкі об'єднання - фратії. Фратія була розчленованим на кілька дочірніх родів.

Кілька родинних фратій становили плем'я. Влада у фратії й племені ґрунтувалася на тих же принципах що й у родовій громаді. Рада фратії являла собою загальні збори всіх її членів і в ряді випадків формувалася зі старійшин родин, що входили у фратію. На чолі племені стояла рада, у які входили представники фратій - старійшини, воєначальники, жерці

Природно історична теорія походження держави. Як показує історичний досвід, головні причини виникнення й розвитку держави й права лежать зовсім не в сфері моралі або релігії. Вони кореняться в галузі економіки й у соціальній сфері життя людей. Наукові дослідження й висновки свідчать про те, що державна організація приходить на зміну родоплемінній організації, право - на зміну звичаям. І відбувається це не в силу самої по собі зміни суспільних вдач,

релігійних поглядів, а в силу корінних змін в економічній сфері й у самому первісному суспільстві. Саме вони призвели до розкладання первіснообщинного ладу й до втрати здатності первісними звичаями регулювати суспільні відносини в нових умовах. Відомі у всесвітній історії найбільші поділи праці, пов'язані з відділенням скотарства від землеробства, ремесла від землеробства й з появою торгівлі й обміну, призвели до швидкого росту продуктивних сил, до здатності людини робити

більше засобів до існування, ніж це було потрібно для підтримки життя. Стає економічно вигідним використовувати чужу працю. Військовополонених, яких раніше вбивали або приймали на рівні у свій рід, стали перетворювати в рабів, змушували працювати на себе. Вироблений ними залишковий (понад необхідний для проживання) продукт привласнювали. У суспільстві спочатку намітилося, а потім у міру подолу праці швидко підсилилося майнове розшарування.

З'явилися багаті й бідні. З метою одержання залишкового продукту стала широко використовуватися не тільки праця військовополонених, але й праця своїх родичів. Майнова нерівність спричинила соціальну нерівність. Суспільство поступово, протягом багатьох тисячоріч, розшаровувалося на різні, зі своїми власними інтересами й своїм власним, далеко не однаковим статусом, стійкі групи, класи, соціальні прошарки.

Розшарування суспільства веде до того, що із загальної маси членів роду виділяється знать - відособлена група вождів, воєначальників, жерці