Реферат на тему:
Педагогічна майстерність і творчість вчителя.
План.
1. Поняття: «педагогічна майстерність», «педагогічна творчість».
2. Структура педагогічної майстерності.
3. Риси творчого вчителя.
4. Методи педагогічного прогнозування та рівні педагогічного передбачення.
5. Педагогічна техніка вчителя.
6. З історії розвитку педагогічної майстерності і творчості вчителя.
7. Шляхи формування педагога-майстра.
1. Основні поняття.
Концепція національного виховання про сутність виховання на Україні, про особистість вчителя і завдання його творчості (розділ п'ятий «Критерії ефективності виховної діяльності педагога»). Педагогічна майстерність— комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі [2,30]
Властивості педагогічної майстерності:гуманістична спрямованість діяльності вчителя, професійні знання, вміння та навички, педагогічні здібності (забезпечують швидкість самовдосконалення), педагогічна техніка (гармонізує структуру педагогічної діяльності). Педагогічна діяльність — творчий процес.
Творчість— це процес створення чогось нового на основі перетворення пізнаного: нового результату або оригінальних шляхів і мета дій його одержання .
Характеристики творчості: новизна і перетворення. Педагогічна творчість -процес створення і перетворення особистості вихованця. Педагогічна творчість виявляється в науковій діяльності педагога і в творчій педагогічній роботі ( оригінальне вирішення педагогічних завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з учнями, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з учнями вчитель передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу, пізнавальну діяльність учнів, а також звертається до педагогічного перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом.
У праці „Розмова з молодим директором школи” В.О.Сухомлинський зазначив: „ Досвід багатьох років переконує, що суттю педагогічної творчості є думка, ідея, яка пов’язана з тисячами повсякденних явищ. Педагогічна ідея – це, образно говорячи, повітря, на якому пливуть крила педагогічної майстерності”[6.426].
Рівні педагогічної творчості ( за І.П. Раченко ): рівень професійного становлення, рівень стихійного самовдосконалення, рівень планової раціоналізації, рівень оптимізації процесів та результатів праці.
Форми виявлення творчих сил вчителя:творче самопочуття, творче натхнення, творчий пошук чи експеримент, творча педагогічна діяльність, науково – дослідна діяльність.
Особливості педагогічної творчості:обмеженість часу; необхідність завжди давати позитивні результати; публічність обставин творчості; співтворчість усіх учасників процесу тощо. Приклади творчої діяльності
Ф.Прокоповича, Г.Сковороди, О.Духновича, М.Корфа, С.Русової, А.Макаренка, В.Сухомлинського.
2. Структура педагогічної майстерності.
1) Гуманістична спрямованість(ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації) — спрямованість на іншу людину (дитина — центр уваги педагога), утвердження найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки та взаємовідносин. Це виявлення професійної ідеології вчителя, його ціннісного ставлення до педагогічної діяльності, її змісту, мети, засобів, суб'єктів. Ціннісні орієнтації педагога:
а) на себе -самоутвердження(«Я» — справжній вчитель ); б) на вихованця(дитина —найбільша цінність, допомогти їй бути щасливою); в) на засоби впливу( програма, способи впливу, заходи); г) на мету педагогічної діяльності(гуманізм — сприяння всебічному розвитку кожної дитини). Відповідальність педагога перед майбутнім, любов до дітей; усвідомлення мети.
2) Професійна компетентність:знання, вміння, навички, критичні погляди і оцінки, постійне самовдосконалення, високий рівень загальної культури. «Головне в житті - не самі знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд» (А.С.Макаренко. — Твори в 8 т. -Москва, 1986. -Т. 8. -Письмо Л.Конисевичу).
3) Педагогічні здібності:комунікативність, перцептивність (розуміння інших), динамізм особистості (активність, гнучкість впливу), емоційна стабільність (саморегуляція), оптимістичне прогнозування ( віра в позитивне в кожній людині, у перспективу її розвитку), креактивність (творчість) тощо.
4) Педагогічна техніка ( форма організації поведінки вчителя) :
а) вміння використовувати свій психофізичний потенціал як інструмент виховного впливу ( володіти своїм фізичним, психічним, емоційним станом;
голосом, мімікою, пантомімікою);
б) вміння впливати на інших (вербальні, невербальні засоби спілкування).
Внутрішня і зовнішня техніка.
3. Критерії майстерностіпедагога: доцільність (за спрямованостю), продуктивність(за результатами), діалогічність(характер взаємовідносин з усіма учасниками виховного процесу), оптимальність(у виборі засобів), творчість (за змістом діяльності).
Рівні майстерності:елементарний, базовий, досконалий, творчий.
4. З історії розвитку теорії про педагогічну майстерність.
Першим ввів поняття " майстерність вихователя” і “педагогічна техніка” А.С.Макаренко у своїй статті " Деякі висновки з мого педагогічного досвіду": " Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом… але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта".
В.О.Сухомлинський продовжив розвиток теорії про педагогічну майстерність. У працях В.О.Сухомлинського «Сто порад вчителю», «Павлиська середня школа», «Як виховати справжню людину», «Розмова з молодим директором школи» та багатьох інших велика увага приділяється творчості вчителя в становленні справжньої людини, громадянина, патріота Батьківщини. «Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим, що в житті, — з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя» (Сухомлинський В.О. Вибрані твори. — Т.2. — С.420).
В 80-ті роки ХХ століття творчі педагоги-новатори об'єдналися у творчий рух «Педагогіка співробітництва» (Див. «Учительская газета»._ 18 октября 1986 года ). Основні ідеї педагогів-новаторів:
1) співробітництво з усіма учасниками навчально-виховного про- цесу; 2) навчання без примусу, з оптимізмом, без конфліктів;
3) використання опори в навчанні; 4) система випередження у навчанні;
5) гуманістична система оцінювання; 6) демократизація виховання особистості;
7) самоаналіз, саморозвиток, самовдосконалення особистості тощо. Деякі представники педагогів — новаторів: Ш.О.Амоношвілі(«В школу — с 6 лет», «Здравствуйте, дети!», «Как живёте, дети?», «Единство цели»); С.М.Лисенкова(«Когда легко учиться»); І.Б.Волков(«Учим творчеству», «Цель одна — дорог много»); І.П.Іванов(«Воспитывать коллективистов»); Є.М.Ільїн(«Шаги навстречу», «Искусство общения», «Рождение урока», «Путь к ученику»); О.А.Захарченко(Чубар «Письмо в будущее»): В.Ф.Шаталов(«Куда и как исчезли тройки», «Педагогическая проза», «Эксперимент продолжается», «Опорные конспекты по физике — 8 класс»);
Л. і Б. Нікітіни(«Мы, наши дети и внуки»). Передові вчителі Херсонщині.--PAGE_BREAK--
5. Шляхи формування педагогічної майстерності:
— самовиховання загальної та педагогічної культури (потреба, самопізнання, планування, реалізація, контроль, корекція);
— засвоєння професійних знань, вмінь, навичок;
— громадська активність;
— педагогічна практика;
— вивчення передового педагогічного досвіду;
Приклади програм самовиховання К.Ушинського, Л.Толстого. План роботи на кожний день В.Сухомлинського. Система самовиховання [2.46.]
Література.
1. Актуальні проблеми підготовки педагогічних кадрів до творчої професійної діяльності: Зб. наук. праць. –К., 1993. – 240 с.
2. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХ1 ст.).- К.,1994.-61с.
3. Концепція національного виховання // Рідна школа.-1996.- №5.
4.Концепція безперервної системи національного виховання. – К.: Освіта, 1994.
5. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн та інші. — К.: Вища школа, 1997.- Розділи 1-3.
6. Основы педагогического мастерства / И.А.Зязюн и др. — Москва: Просвещение, 1989.- Гл. 1-3.- С.126-134.
7. Макаренко А.С.Сочинения в семи томах. — Москва, 1957.
8. Сухомлинський В.О. Вибр. твори в 5 т.- К., 1976-1977.
9. Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи. Бесіда 1. Основні проблеми творчої праці вчителя .// Вибр. твори в 5 т.- К.,1976. – Т.4. – С.414-446.
10. Сухомлинський В.О. Людина неповторна. .// Вибр. твори в 5 т- К.,1976. – Т.5. – С. 85-102.
11. Балл Г.О. Про психологічні засади формування готовності до професійної праці // Психолого – педагогічні проблеми професійної освіти. – К., 1994. – С. 98- 100
12. Барбина Е.С. Формирование педагогического мастерства учителя в системе непрерывного педагогического образования.- К., 1997. – 153 с.
13. Барбина Е.С. Педагогическое мастерство – искусство и наука быть человеком. – К., 1995. – 105 с.
14. Барбіна Є.С. Гуманізація освіти. Навчально-методичний посібник. – Херсон, 2001. – 60 с.
15. Барбина Е.С. Теоретико – методологические основы профессиональной подготовки будущих учителей. Научно-методическое пособие. – Херсон, 2001. – 70 с.
16. Біленко Л.В., Сисоєва С.О. Вивчаємо творчу діяльність педагога // Рідна школа.-1993.- №11-12.
17. Бутенко В.Г. Способи самореалізації особистості // Особистість педагога: Розкриття можливостей. – К.,1995. – С.28.
18. Бутенко В.Г. Естетичні орієнтири педагогічної праці // Етноестетика праці вчителя. – К., 1995. – С.7-12.
19. Бутенко В.Г.Формирование педагогического мастерства учителя. – К., 1991. – 72 с.
20. Волинець А.Г. Сучасні педагогічні новації і школа майбутнього // Рідна школа.-1994.- №8.
21. Гончарова Т.И., Гончаров И.Ф. Когда учитель – властитель дум. Книга для учителя. – Москва: Просвещение, 1991.- 174 с.
22. Загвязинский В.И. Учитель как исследователь. – Москва: Знание, 1980.
23. Загвязинский В.И.Педагогическое творчество учителя. – Москва, 1987.
24. Кан-Калик В.А., Никандров А. С. Педагогическое творчество.- Москва: Педагогика, 1993.
25. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству. – Москва, 1990.- С.63-104.
26. Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. – Москва,1992. –С.83-92
27. Майборода В.К. Творча особистість учителя у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського // Рідна школа. – 1993.- №9.- С.33-34.
28. Оконь В. Введение в общую дидактику. – Москва, 1990.
29. Проблема особистості вчителя та його фахової підготовки: Зб. наук. праць / За ред. М.Б. Євтуха. – К., 1994. – 116 с.
30. Руденко Ю. Д. Національне виховання: відродження і перспективи // Педагогіка і психологія.-1994.-№1.
31. Симонов В. Диагностика личности и профессионального мастерства преподавателя. – Москва, 1995.
32. Сисоєва В.М. Пріоритет — науково — педагогічна творчість // Рідна школа. — №5.-1994.
33. Стельмахович М.Г. Педагогіка життя. – К.: Знання, 1980. – 48 с.
34. Федяєва В.Л. Принципи організації неперервної педагогічної освіти// Матеріали міжвузівської науково- прктичної конференції з проблеми удосконалення підготовки вчителя. – Херсон, 1995. – С.141-142.