Реферат
«Сімейне виховання підростаючого покоління»
Вступ
Сім'яв історії людства завжди виконувала важливі соціально-економічні функції. Воназначною мірою відображала і відображає в собі загальний стан суспільства,основні процеси, які відбуваються у ньому, відповідним чином впливають на них.
Сучаснаукраїнська сім'я в умовах розбудови незалежної Української держави не стоїтьосторонь суспільних процесів.
Змінасоціально-економічної і політичної ситуації зачіпає безпосередньо і сімейніцінності, це стосується насамперед участі членів сім'ї у розбудові Українськоїдержави, прагнення знайти своє місце у нашому житті. Звичайно, проблематрансформаційного періоду в українському суспільстві приносить позитивні інегативні тенденції розвитку української сім'ї.
Позитивнимє те, що кожна сім'я має доступ до духовних, моральних і патріотичних цінностейукраїнського народу, мас можливість виховувати своїх дітей на традиціях ізвичаях українського народу, на його історичних цінностях навчати і виховуватисвоїх дітей українською мовою, виховувати своїх дітей, якщо батьки не атеїсти,в релігійному дусі. Водночас соціально-економічна криза, яка тривалий часвиснажувала Україну, не обминула й української сім'ї.
Негативнимявищем української сім'ї є високий рівень розлучень, різке скороченнядітонародження, тобто послаблення мотивів материнства та батьківства, частоневпевненість у завтрашньому дні призводить до еміграції молодих сімей закордон.
Алкоголізм,наркотики, а часто і СНІД руйнують підвалини сімейного життя. Мають місце інедоліки в сімейному вихованні дітей. У той же час українська сім'я і надалізалишилася першою школою виховання дітей. Адже в сім'ї дитина народжується,розвивається, починає пізнавати навколишній світ, розрізняти правду і брехню,добро і зло, прекрасне і потворне, милосердя і жорстокість.
Мипрагнули в своїй книзі привернути увагу батьків до проблеми зміцнення українськоїсім'ї, її соціальної функції – народжувати і виховувати дітей.
Важливемісце в книзі займають питання про реалізацію складових частин національноговиховання підчас виховання дітей у сім'ї. Знайшли відповідне місце і питання:підготовки дітей до школи, допомоги дітям у навчанні з боку батьків та їхконтроль за виконанням дітьми домашніх завдань зі шкільних предметів.
Розкриттязмісту національного виховання дасть можливість батькам більш повно реалізуватийого складові частини в сімейному вихованні, а також усвідомити своювідповідальність батьків за майбутню долю своїх дітей.
Авторне оминув питання про підготовку молоді до створення сім'ї і виконаннябатьківських виховних функцій, адже морально, духовно і психологічнопідготувати наших синів і дочок до створення сім'ї, високої місії матері ібатька – це одне з найважчих, найтонших, і разом з тим найбільш відповідальнихзавдань виховання.
Можливостісімейного виховання певною мірою унікальні, але разом з тим складні івідповідальні. Якщо в сімейному вихованні або під час створення сім'ї допущеніпомилки, виправити їх буває дуже важко.
Пропонованакнига певною мірою може допомогти уникнути можливих помилок у вихованні дітей усім'ї, з більшою відповідальністю ставитись до створення сім'ї, спонукає подружжябути більш терпимим один до одного, вміти йти на компроміси і гасити конфліктина ранній стадії їх виникнення.
Методивиховання дітей у сім'ї
Зпитанням виховання дитини в сім'ї батькам доводиться стикатися щоденно,опиратися не тільки на власну інтуїцію, на власний досвід, але й на педагогічнунауку. Та ще треба враховувати життя суспільства, життя сім'ї. Якщо сім'япрагне виховати своїх дітей патріотами України, морально здоровими, фізичносильними, мудрими й працьовитими, то слід враховувати фактори сьогоднішньогодня і вимоги педагогіки сімейного виховання, поради народної педагогіки.
Прицьому треба пам'ятати народну мудрість, яка рекомендує виховувати дітей віднародження: «Вчи дитя, коли воно поперек лави лежить». Звичайно, життя наше йдевперед, І умови виховання дитини в кожний віковий період змінюються,наповнюються новим змістом й методи виховання дітей в сім'ї.
Водночасу повсякденному вихованні дітей батьки використовують ті чи інші методи. Алезавдання полягає в тому, щоб використовувати їх у комплексі, а для цього їхтреба знати.
Методивиховання в сім'ї – це шляхи, за допомогою яких тільки реалізують метувиховання, виходячи з виховної мети, яку ставить Українська держава.
Середметодів виховання дітей у сім'ї традиційно важливе місце займають словесні, щодопомагають формувати в дітей і суспільну свідомість.
Великуроль у вихованні дитини з раннього віку відіграє український фольклор. Народніколискові пісні, казки, байки, оповідання, перекази і легенди, скоромовки ілічилки – це благословенний світ високої поезії українського народу.
Українськийфольклор за своєю тематикою є різним: про дитину, її сон, харчування (цеособливо видно в колискових і забавлянках). про природні явища, рослин ітварин, про побут, Бога, ангелів і злих духів, про торжество правди надбрехнею, добра над злом. А мелодійність колискових пісень зачаровує дорослих ідітей. Найперші мелодії Т.Г. Шевченка почалися від пісні матері:
Менетам мати повивала, І, повиваючи, співала, Свою нудьгу переливала В свою дитину…
Винятковувиховну цінність у сімейному вихованні мають українські народні казки, байки,легенди. Вони зачаровують дітей багатством і красою мови, своїм змістом ідинамікою подій. Але, найголовніше, за допомогою фольклорних творів діти кращепізнають навколишній світ, багатство української природи, історичне минуле ісучасне українського народу, починають усвідомлювати свої національні корені.
Осьчому дуже важливо, щоб батьки за допомогою бесід, розповідей, пояснень,голосної читки творів, їх змісту, на основі якого втілювали одну знайважливіших концепцій народного світогляду – неподільності добра і праці,честі і справедливості; любові до батьків і старших людей, любові до ближнього.
Спілкуваннябатьків з дітьми за допомогою художнього слова благородно впливає наемоційне сприйняття дітьми навколишнього світу і всього, про що мовиться.
Важливотакож проводити з дітьми різного віку бесіди на різні теми: історичні, наукові,мистецькі, спортивні, морально-етичні тощо. Особливо увагу треба приділятиморально-етичним бесідам. Адже від моральних поглядів, моральної свідомості івчинків залежить становище людини в суспільстві, її ставлення до інших людей,до батьків і старшого покоління, до жінки: і до любові, до праці, навчання,історії і культури України, до її минулого і сучасного.
Вартовикористовувати у сімейному вихованні розповіді. Якщо бесіди проводяться уформі діалогу, то розповіді – у формі монологу. Говорити з дітьми треба про те,що їх дуже цікавить. Це, зокрема, можуть бути розповіді історичного характеру, провидатних учених, письменників, композиторів, художників, скульпторів, народнихумільців України.
Окремітеми розповідей викликають у дітей неідентичні з батьками оцінки тих чи іншихподій, явищ, процесів, літературних творів тощо. Тому не слід нав'язувати дітямсвою точку зору, а треба вступати з ними в дискусії, йти до істини череззіставлення різних думок і не впадати у відчай, коли діти залишились при своїй.Адже може бути, що оцінки батьків тих або інших процесів є помилковими, абодіти не досягли того розвитку, щоб об'єктивно оцінити, про що йде дискусія.
Разомз тим, батькам слід пам'ятати, що під час використання методів формуваннясвідомості дітей (словесних методів) використовуваний матеріал, як і факти, маєбути достовірним, тематика – актуальною (якою діти цікавляться), мова – правильною,образною, емоційною. Адже разом з мовою розвивається мислення, думка.
Усімейному вихованні необхідно використовувати і такі методи, як наставления інавіювання (елементи народної сугестології). Адже процес формування особистостідитини в сім'ї з раннього і до старшого шкільного віку спирається не лише наусвідомлення дітьми політичних, моральних, естетичних, правових, валеологічнихпоглядів, а й на сугестивну дію впливів музики, творів образотворчого мистецтва,літературних героїв, вчинків людей.
Дитина,вбачаючи в іншій людині, літературному образі, в батьках взірець для себе,переймається їх поглядами, вчинками, трудовою і громадською діяльністю,асимілює їх і робить власними. Тому батьки повинні показувати добрі взірці впраці, побуті, у взаєминах в родині, і тим самим підвищувати свій авторитет вочах дітей. Авторитет батьків, позитивний взірець їх життя, їх погляди є длядітей першим джерелом уявлень про морально-етичні норми, патріотизм,національну гідність. А це значить, що батьки повинні ставити до себе високівимоги: щодо мови, захоплень, праці, контролювати кожний свій крок. Батькамслід постійно прагнути до моральної досконалості, привертати увагу дітей дожиття і діяльності видатних політичних діячів України, вчених, письменників,добрих працівників усіх професій.
Слідтакож пам'ятати, що авторитет батьків залежить від того, наскільки їхні людськіі громадянські якості, знання, духовність приваблюють дітей. Разом з тим, усімейному вихованні недостатньо використовувати тільки словесні методи. Дітейнеобхідно залучати до різних видів діяльності.
Методиорганізації життя і діяльності дітей треба використовувати у всій повноті.Режим життя, праці, відпочинку, якщо вони організовані як слід, благотворно впливаютьна формування моральних рис, творчих здібностей, фізичних якостей дитини. Режимдня для учнів має бути сталим, хоча й дещо відмінним на кожне півріччянавчального року. У ньому має бути точно визначений час на самопідготовку,відпочинок і дозвілля, харчування, користування ванною, душем тощо.
Длядитини найбільш доступним і цікавим видом діяльності є гра. У минулому подекудиі для дорослих різноманітні види гри становили елемент різних обрядів. Будь-якагра дає дітям поштовх до розвитку фантазії, творчої уяви, розвиває мислення імовлення, впливає на удосконалення рухової діяльності.
Ігровийефект скоромовок полягає в утрудненні вимови слів, тексту, за, допомогоюскоромовок удосконалюється дитячий мовний апарат, вони сприяють виробленнюумінь і навичок складних поєднань звуків. А в лічилках прихована лічба увигляді числівникових форм. Діти люблять загадковість у лічилках, хоча зазмістом вони часто є загадковими, за мовною логікою – не завждиконструктивними.
Однимзі способів формування правильних уявлень і понять та відповідних їм навичокповедінки є вправи. Батькам слід особливо вправляти дітей в етичній сфері.Метод вправ необхідно застосовувати також у фізичному і трудовому вихованніучнів.
Дужеважливо, щоб діти в сім'ї мали постійні або тимчасові доручення. Це насампередстосується побутових питань і самообслуговування. З боку батьків потрібенпостійний контроль за виконанням дітьми домашніх завдань з усіх предметів, атакож за їх участю у підготовці виховних заходів. Разом з тим, у сім'ї треба використовуватирізноманітні методи стимулювання дітей до діяльності. В процесі сімейноговиховання слід використовувати значно ширше заохочення, ніж методи покарання.Схвалення діяльності дитини, підтримка добрих починань, подяка за добрі справи,навіть нагороди потрібними матеріальним цінностями, збуджують інтерес учнів допоглиблення і вдосконалення своєї діяльності, до доброї поведінки, розумового ідуховного морально-етичного збагачення. Однак стимулювання дає тоді добрийефект, коли воно заслужене і справедливе.
Звичайно,в сім'ї застосовуються і методи покарання, в тому числі й такі, що принижуютьгідність дитини або завдають їй фізичних страждань. Однозначно, фізичні заходипокарання, образи, обзивання, приниження гідності дитини не повинні мати місцяв українській сім'ї. Покарання, як і заохочення, повинні використовуватисятільки як виховний засіб. Висловлення незадоволення батьків щодо навчання,праці, поведінки дітей – один із видів покарання. Але, засуджуючи ті чи іншівиди діяльності дітей, треба вчити їх, як правильно чинити. Заборонинегативного також повинні бути добре продумані, бо вони часто викликають удітей протест і незадоволення. Взагалі, в сімейному вихованні не повинно бутистандартного «кодексу покарань». Адже в кожній сім'ї є своє бачення, свійдосвід виховання дітей, система заохочень і покарань щодо корекції поведінкиучнів, їх навчання і світосприйняття.
Вихованнядітей – це творчий процес, і тому батькам було б неправильно орієнтуватисятільки на згадані методи виховання, надавати пріоритет тому чи іншому з них. Усім'ї, залежно від ситуації, можна варіювати методи виховання, використовуючиїх комплексно. Батькам важливо усвідомити суть методів виховання, їхні провідніідеї і належним чином використовувати їх у конкретних умовах.
Трудовевиховання дітей у сім'ї
Формуванняринкової економіки в Україні передбачає широку активізацію людського фактора.Разом з тим громадянам України гарантується право на працю. Зокрема вКонституції України (стаття 53) записано: «Кожен має право на працю, що включаєможливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає… Кожен має правона належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчувизначеної законом».
Вихованняособистості, працелюбного цивілізованого господаря на своїй землі відбуваєтьсяпід впливом соціального середовища у процесі трудового навчання і вихованняшколярів, але його джерела беруть початок у сім'ї.
Длявиховання працелюбності у дітей, батькам слід використовувати надбання народноїпедагогіки, трудових традицій українців. Адже український народ завжди зпошаною ставився до людей праці. Про це свідчать такі афоризми: ';Добре роби – добре буде», «Чесне діло роби сміло», «Бджола мала, а й та працює»,«Не одежа красить людину, а добрі діла», «Праця чоловіка годує, а ліньмарнує'', «На всі руки майстер», «Під лежачий камінь вода не тече».
Водночаструдове виховання відіграє велику роль у всебічному розвиткові особистості. Зцього приводу В. Сухомлинський писав так: «Не можна уявити собігармонійного і всебічного розвитку особистості без того, щоб людина переживала,не відчувала гордості за свої творіння. В цьому джерело щастя і повноти життя» [46].
Укожній праці певним чином відображаються трудові відносини людей. Вихованнялюбові до праці, усвідомлення її необхідності для життя кожної людини повиннестати стрижнем трудового виховання в сім'ї. Праця справлятиме виховний вплив надуховне життя дитини лише за умови, коли вона перейметься красою людськихвідносин, що виникають у праці.
Праця– це цілеспрямована діяльність людини, у процесі якої вона створює матеріальніта духовні цінності, задовольняє свої життєві потреби; праця – необхідна умоварозвитку суспільства. «Праця, як ми її розуміємо, є така вільна і погоджена зхристиянською моральністю діяльність людини, на яку вона наважується збезумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети вжитті» [45] (Ушинський К.Д. Праця в її психічному і виховномузначенні. Вибрані педагогічні твори: У 2 т. – Т.1.– К, 1983. – С. 107).
Першіуроки праці дитина отримує в сім'ї. Власне від трудової атмосфери у ній значноюмірою залежить, як діти працюватимуть у майбутньому, як будуть ставитися допраці, до людей праці. Привчання дітей до праці, формування у них трудовихумінь і навичок починається елементарними операціями зі самообслуговування.
Упроцесі самообслуговування у дітей виховується акуратність, закладаються основисанітарно-гігієнічних навичок, виховується почуття прекрасного, естетичнакультура, художні смаки.
Удошкільному віці слід також залучати дітей до побутової праці, догляду зарослинами і тваринами (якщо це сільська місцевість), знайомити дітей з працеюдорослих на дачних ділянках або просто в полі, привчати дітей бережливоставитися до результатів людської діяльності.
Усередньому шкільному віці треба залучати дітей до посильноїсільськогосподарської праці, до занять батьків у домашніх умовах після роботи(хтось любить вишивати, хтось захоплюється різьбою чи випалюванням по дереву і т.д.).
Уюнацькому віці слід залучати дітей до всіх видів праці. Юнаків приваблює такадіяльність, у ході якої вони можуть виявити власну ініціативу і творчість,свого працьовитість. Звичайно, в домашніх умовах не завжди можна задовольнити потребита запити юнаків і дівчат щодо видів трудової діяльності. Це повиннакомпенсувати школа. Адже там працюють шкільні майстерні, лабораторії, технічнігуртки і товариства, подекуди при школах функціонують теплиці й оранжереї,учнів залучають до ремонту шкільного обладнання класних кімнат і лабораторій.Дуже важливо, щоб батьки підтримували ініціативу школи і спільно розв'язувалипитання трудового виховання дітей юнацького віку. Адже вони здатні до тривалоїсистематичної праці, усвідомлюють її суспільне значення, прагнуть до їїрезультативності.
Потребав праці, любов до неї успішно виховуються тоді, коли фізична робота поєднуєтьсяз розумовою. Помилковою є думка про те, що найкращим засобом трудового ізагального виховання молоді є фізична праця. Власне В. Сухомлинський застерігаввід спрощеного уявлення про місце фізичної праці в житті людини. А якщоврахувати, що в наших умовах робітники на виробництві здебільшого виконуютьуправлінські функції, підкоряючи своїй волі різні верстати і машини, то фізичнапраця дає бажані результати в поєднанні з розумовою. З цього приводу В. Сухомлинськийправильно відзначав, що фізична праця не має вирішального значення в духовномужитті людини, тим більше особистості, яка тільки-но формується, розвивається,якщо ця праця не є засобом загартування духовних сил. Більше того, якщо фізичнапраця забирає весь час і всі сили людини, її духовне життя стає убогим ібезперспективним. Фізична праця позначається на моральному обличчі вихованця,на його духовному розвитку лише за тих умов, коли органічного складовоючастиною входить у його інтелектуальну та емоційну діяльність.
Батькамслід пам'ятати, що у формуванні в дітей любові до праці важливе місце посідаємотивація трудових дій. Робота, якою займаються діти, повинна приносити їмзадоволення і радість. При таких умовах праця для них стане потребою,зміцнюватиметься психологічна готовність дітей до неї. Привчаючи дітей до працінеобхідно звернути увагу на наступне:
– залученнядітей до праці з раннього віку більш активно впливає на їх трудове виховання;
– дітиповинні усвідомлювати значимість їхньої праці для суспільства і власних потреб;
– трудовадіяльність повинна бути доступною, посильною, цікавою і змістовною для дітейрізного віку;
– роботаповинна чергуватися з відпочинком, втома знімається також за допомогоючергування різних видів праці;
– вумовах ринкових відносин важливо матеріально зацікавлювати дітей до праці;
– працяповинна мати творчий характер;
– слідзабезпечувати наступність у наростанні складності трудових завдань віднайпростіших до складних;
– слідпоєднувати фізичну працю з розумовою;
– упроцесі трудової діяльності учні повинні не тільки виконувати певні завдання,але й вчитися самостійно організовувати свою працю, що у свою чергу готуватимепідростаюче покоління до вільної праці на власній землі, у приватному секторіекономіки.
Слідтакож пам'ятати, що трудове виховання дітей тісно пов'язане з їх професійноюорієнтацією. Адже вибір професії
– одинз головних факторів у житті людини, вибір свого майбутнього, своєї долі. Віднього залежить те, наскільки людина зможе самореалізуватися у різних сферахвиробництва й обслуговування. Звичайно, рекомендуючи ту чи іншу професію,батьки повинні враховувати фізичні й інтелектуальні можливості дитини, їїставлення до рекомендованої професії, тенденції розвитку суспільства,господарсько-економічної системи, потребу в кадрах сфери виробництва йобслуговування, на державних і приватних підприємствах. У кінцевому підсумкуслід сприяти тому, щоб діти свідомо обирали професію.
Професійнаорієнтація має свою структуру: професійна інформація, професійна діагностика,професійна консультація й агітація, професійний відбір і професійна адаптація.
Завданнябатьків полягає в тому, щоб не тільки інформувати своїх дітей про різніпрофесії, але й у міру своїх знань дати повніший аналіз професій, їх особливостей,розповісти, якими якостями повинна бути наділена людина, щоб вибрати ту чи іншуспеціальність. Сьогодні важливо знайомити дітей з професіями фермера,комерсанта, бізнесмена, фінансиста, менеджера і т.д. Але за будь-яких умовпрофесійного інформування консультацій, рекомендацій щодо вибору професій слідзважати на думку дітей про їх самостійний вибір професій.
Трудовевиховання дітей у поєднанні з професійною орієнтацією сприяє підготовці їх дожиття, формує почуття свідомого ставлення до праці, готовність працювати іопановувати спеціальність у відповідних навчальних закладах.
«Можливістьпрацювати і любов до праці, – писав К.Д. Ушинський, – краща спадщина, якуможе залишити своїм дітям бідний і багач [44].
Народнапедагогіка про навчання і виховання дітей у сім'ї
Оновленийпогляд на педагогічну науку обумовлений відродженням національної школи.Педагогічна галузь людських знань одна з найдавніших, за час свого існуваннявона увібрала в себе багатовіковий досвід навчання і виховання підростаючого покоління.
Якуже йшлося вище, цей досвід навчання і виховання збагачувався, збагачувалисятрадиції і звичаї в цьому плані. Вони стали основою народної педагогіки. Тількив умовах колишньої імперії народна педагогіка, м'яко кажучи, була виведена зужитку. Особливо це було відчутно в Україні. Більшовицька імперія, яка взялакурс на русифікацію українського народу, спрямувала навчально-виховний процес утаке русло, щоб спочатку звузити, а потім і зовсім вижити такі засоби навчанняі виховання, як рідна мова, фольклор, національні звичаї і культурно-історичнітрадиції українського народу, народне мистецтво, народні свята і обряди,українські символи й атрибути, народні ігри, релігія і національна мораль,традиції виховання в українській родині і, нарешті, традиції українськогошкільництва.
Урезультаті цього ми отримали в спадщину денаціоналізовану, шовіністичноспрямовану, бездітну наукову педагогіку, принижену в минулому, ошельмованународну педагогіку
Сьогодні,коли взято безповоротний курс на відродження національної школи, використаннянародної педагогіки в навчально-виховній роботі має стати повсюдним.
Педагогічнийвплив народної педагогіки на формування юної парості важко переоцінити, І цеусвідомлював К. Ушинський, який підкреслював, що виховання, створене самимнародом і побудоване на народних основах, має ту виховну силу, якої нема внайкращих системах, побудованих на абстрактних ідеях.
Говорячипро народну педагогіку, не можна не згадати слів М.Т. Рильського:
Немаємудріших, ніж народ, учителів, У нього кожне слово –
цеперлина, Це праця, це натхнення
целюдина.
Задопомогою народної педагогіки миповертаємось до своїх національнихвитоків, до духовної скарбниці нашого народу. Вивчення народних традицій,звичаїв, обрядів, народного побуту, фольклору, дитячих народних ігор у царинінавчання і виховання сприяє формуванню національних почуттів, національноїгордості.
АкадемікМирослав Стельмахович зазначав: «Система звичаїв і традицій українського народу– результат його багатовікових зусиль. Через неї наді народ відтворює себе,свою духовну культуру, свій характер І психологію у своїх нащадках» [50,43].
Середпріоритетів національного відродження провідне місце займає рідна мова. Аджевона – одна з ознак нації. Відмирає мова – вмирає нація. «Боротьба за чистотумови для українців, – писав Олександр Тихий, – набуває особливого значення іповинна б стати основою в боротьбі за національну культуру». І треба низьковклонитися нашому народові, що він зберіг рідну мову.
Якдовго ждали ми!
Уклінчолом народу,
Щорідну мову нам зберіг.
Зберігв таку страшну негоду, Коли він сам стоять не міг.
ОлександрОлесь
Іце стосується насамперед фольклору. Виникнувши значно раніше від писемноїлітератури, фольклор використовувався в навчанні і вихованні дітей, він бувнаріжним каменем навчання і виховання.
Мовав народній педагогіці відіграє вирішальну роль у засвоєнні знань, вона єзасобом спілкування, засобом задоволення інтелектуальних і духовних запитівдітей. Тому завжди так високо шанувалося слово: «Красне слово – золотий ключ».«Коня керують уздами, а людину – словами».
Історичнийдосвід показав, що навчання і виховання треба розпочинати з раннього віку.Народна мудрість орієнтувала саме на це. Народні афоризми твердять: «Не кайсярано встати, а замолоду вчитись», «Чого Петрусь не навчиться, того й Петро небуде вміти», «Хто рано підводиться, за тим і діло водиться», «Чого в молодостінавчишся, те на старість як знайдеш».
Здавніх-давен український народ високо цінував освіченість і дбав, щоб дітиздобували її. Освіта, як відомо, – процес і результат навчання. Вона виступаєнеобхідною умовою підготовки підростаючого покоління до життя. У процесінавчання формуються світоглядні, морально-етичні, національні якості людини.Народ зберіг чимало влучних висловів про освіту, навчання. Він високо оцінювавосвіту і навчання, розумову діяльність. Ось приклади: «Ученому – світло,невченому – ніч», «Якби ми вчились так, як треба, то й мудрість би буласвоя», «Сила та розум – краса людини», «Не краса красить, а розум», «Один розумдобре, а два ще краще», «Не учися розуму до старості, а до смерті», «Не штуканаука, а штука – розум». Звичайно, протягом століть народ нагромаджувавсилу-силенну знань, що дає підставу сказати: «Як би ти багато не знав, а більшевід народу не знатимеш». Народна педагогіка дає високу оцінку науковим знанням.Зверніть увагу на образні народні висловлювання: «Не там щастя, куди людинаправляють, а там, куди наука веде», «Око бачить далеко, а розум ще дальше»,«Наука у ліс не веде, а з лісу виводить», «Науки ні вода не затопить, ні вогоньне спалить», «Чим більше науки, тим довші руки», «За науку – цілуй батька іматір у руку», «Хто добре учиться, той буде добре й робить.
Ународній педагогіці навчання не визначається ніякими хронологічними рамками, вній наголошується на тому, що вчитися ніколи не пізно і робити це треба всежиття: «Не учися розуму до старості, а до смерті», «Вчитися ніколи не пізно»,«Людина пізнає світ усе життя», «Посивілі скроні – ознака не тільки старості,але й великої наукової праці», «Вік живи, вік учись».
Провіднемісце в народній педагогіці відводилося вихованню підростаючого покоління.
Важливароль у вихованні дітей, у розвитку їхніх здібностей та інтересів належитьрізнобічній самодіяльності дітей у різних її видах і вимірах.
Упершу чергу формувалася потреба в праці. Трудове виховання благородно впливалона формування особистості. В афоризмах висловлено ставлення українського народудо праці, до людей праці: «Чесне діло роби сміло», «Добре роби – добре й буде»,«Бджола мала, а й та працює», «Не взявшись за сокиру, хати не зробиш», «Неодежа красить людину, а добрі діла», «В умілого і золото рибу ловить», «Працячоловіка годує, а лінь марнує», «Не тим хороша, що чорноброва, а тим, що ділоробить», «Не святі горшки ліплять, а люди», «У невмілого руки не болять», «Навсі руки майстер», «Трудитися вставай зранку. Оку приємне сонце, що сходить».
Славетна,героїчна і трагічна історія нашого народу. Тому мудрість, патріотизм, життєвийдосвід предків І сьогодні мають велике значення для сучасної педагогіки.
Ідейно-моральнежиття людини проявляється в таких її почуттях, як гордість, честь, совість,героїзм, відвага тощо.
Народвисоко цінував любов до рідного краю, героїзм і відвагу. Про це свідчать таківислови: «'Кожному мила своя сторона», «Нема в світі як своя країна», «Зарідний край хоч помирай», «Чи пан, чи пропав – двічі не вмирати», «Де відвага,там і щастя», «Чия відвага, того й перемога», «Життя не має ціни, а волядорожча за життя». Чимало народних висловів, містять моральну інформацію, І цезрозуміло. Адже українським народом моральні цінності завжди оберігалися. У нихукраїнці висловлювали своє ставлення до себе, до інших людей, до рідних іблизьких з позицій християнської моралі. Зверну увагу на деякі висловлювання:«Що собі не любо, то й іншому не бажай і не чини», «Не зневажай бідних,старців», «Не дорікай нікому, не бреши, не заздри». «Людина повинна жити чесно,без лукавства», «Істина завжди одна, а лжа – багатолика». Або: «Мовчазна справакраща за крилаті слова», «Справедливий не той, хто не завдавав прикрощів, атой, хто міг це зробити і не схотів», «Живи так, щоб сильніші за тебе некривдили тебе, а ти не лякав слабших», «Хто чисте сумління має, той спокійноспать лягає», «Не шукай правди в руках, коли її в тебе нема», «Правда кривдупереважить», «Що правда, то не гріх», «Правда і в огні не горить, і вводі нетоне!», «За праве діло стій сміло», «Велике діло гроші, а ще більше – правда!».
Українськийнарод приділяв велику увагу сімейному вихованню. Основою створення сім'ї було, єі буде кохання. Народ поетизував це світле почуття, подружжя проносило йогочерез усе своє життя. Крім цього, велику роль у зміцненні сім'ї відігравалацерква.
Сім'яяк первинна соціальна клітина суспільства, будучи певною мірою автономноючастиною, водночас тісно взаємопов'язана з певним суспільним та соціальнимсередовищем.
Українськадержава зацікавлена в тому, щоб сім'я була міцною, щоб менше було розлучень,дитячих трагедій (сьогодні розлучається кожна третя пара, приблизно кожна третядитина виховується без рідного батька). Цьому можна запобігти тільки тоді, колими відродимо народні традиції и поглядах на сім'ю. Це, насамперед, стосуєтьсяпоглядів на кохання. Ось що говорив народ про це почуття: «Любов, як перстень –не має кінця», «Сухар з водою, аби, серце, з тобою», «Як гляне – серце в'яне,«Дута душу чує, а серце серцю вість дає, «Закохався, як чорт в суху вербу», «Нез багатством жить, а з людиною», «Хоч нема що їсти, аби було з ким сісти».
Народвисоко цінував вірність і рівноправність у сімейному житті: «Нема кращогодруга, як вірна супруга», «Жінка чоловікові подруга, а не прислуга», «Кудиголка – туди й нитка, куди чоловік – туди й жінка», «Як чоловік жінку любить,то й лиха жінка доброю буде», «Живуть між собою, як голубів пара».
Сімейнанародна педагогіка багата прикладами виховання в дітей почуття поваги і шани досвоїх батьків, у першу чергу до матері. І це зрозуміло. Адже мати дає життя,вона не тільки ростить дитину – вона є першим її вихователем. Мати в Українізавжди була берегинею доброти, ласки, справедливості, ніжності.
Томуобраз матері оспівано у творах живопису, музики, літератури.
Шанобливеставлення і любов до матері завжди оберігали і оберігають дітей від поганихвчинків. У народі говорили: «Коли дитину заболить пальчик, то маму – серце»,«Дитина плаче – мати не спить», «Дитина хвора – в матері очі висохли від сліз».
Ународі високо цінувався батько як захисник сім'ї, роду, племені, держави. Вінзавжди уособлював силу, відвагу, мужність, працелюбність і доблесть. У народічасто говор или: «Батько – всьому голова», «Йшли батьки на муки, підуть іправнуки», «Батько – годувальник сім'ї». І разом з тим народ мудро тлумачивгенетичну спадковість як важливий фактор становлення і розвитку особистості. Ународі і донині кажуть: «Яка сім'я, такий і я», «Які батьки, такі й діти»,«Яблуко від яблуні далеко не котиться».
Заслуговує також уваги народнедитинознавство. Народ передавав з покоління у покоління досвід сімейноговиховання: «Безсмертя народу – в його дітях».
Література
1. Сухомлинський В.О.Батьківська педагогіка. – К.1978. – С. 22.
2. Стельмахович М.Г.Українська родинна педагогіка. – К., 1996. – С.З.
3. Афанасьева Тамара.Сімейні портрети. – К., 1994. – С. 54.
4. ЖурбицькаТ.С. Молодасім'я. – К., 1985. – С. 35.
5. Стельмахович М.Г.Українська родинна педагогіка.-К., 1996. – С. 34.
6. Франко І.Я. – Іззбірки «Зів'яле листя». – Вибрані твори в трьох томах: т.3, – С. 142.
7. Сухомлинський В.О. Тамсамо. – С. 164.
8. Макаренко А.С. Книга длябатьків. – К., 1972. – С. 15.
9. Сухомлинський В.О. Народженнягромадянина.-К., 1977. – Твори в п'яти томах: т.3. – С. 480.
10. Стельмахович М.Г.Українське родинознавство. – Івано-Франківськ, 1994. – С. 4.
11. Вовчик-Блакитна В.М. Ви– батьки.-К. 1974. – С. 9.
12. Сухомлинський В.О. Тамсамо. – С. 355.
13. Ушинський К.Д.Рідне слово. – Вибрані педагогічні твори: у 2-ох томах. – К., 1883. – т. 1.– С. 123.
14. Януш Корчак. Яклюбити дітей. – К, 1976. – С. 74.
15. Сухомлинський В, О.Батьківська педагогіка. – К., 1978. – С. 220,
16. Див. Крип'якевич І.П. БогданХмельницький. – Львів, 1990. – С. 43–44.
17. Іваненко Оксана.Тарасові шляхи. – К. 1978. – С. 47.
18. Федченко П.М. МихайлоДрагоманов. – К., 1991. – С. 23.
19. Франко Іван.Вибрані твори: в трьох томах. – К., 1973. – т. 2. – С. 360.
20. Стефаник Василь,Сини. Українське слово. – К., 1994.-т. 1. – С. 203.
21. Сухомлннський В.О.Батьківська педагогіка. – К., 1978. – С. 167.22. Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні. Вибрані педагогічнітвори: в двох томах, – К., 1975. – т. 1. – С. 44.
23. Ушинський К.Д. Тамсамо. – С. 123.
24. Гояп Ярема.Передумови до праці Михайла Грушевського «Про українську мову і українськушколу». – К. 1991. – С. 7.
25. Погрібний Анатолій.Розмова про наболіле, або як би ми вчились так, як треба…К., 1999. – С. 24.
26. Ващенко Григорій.Вибрані педагогічні твори. – Дрогобич, фірма «Відродження», 1997. – С. 69.
27. Концепціянаціонального виховання // Освіта. – 22.10.1994.
28. СтельмаховичЯрослав. Українська родинна педагогіка. – К., 1996. – С. 4.
29. Ушинський К.Д.Рідне слово. Вибрані педагогічні твори: в двох томах.-К, 1983.-т. 1.-С. 123.
30. Словник іншомовнихслів. – К., 1974. – С. 448.
31. Сухомлинський В.О. Яквиховати справжню людину. Вибрані твори: в п'яти томах. – К., 1976. – т. 2.– С. 414.
32. Сухомлинський В.О. Тамсамо. – т.З. – С. 442–448.
33. Ващенко Григорій.Проекти системи освіти в самостійній Україні.-Мюнхен. 1957. – С.З.
34. Стельмахович М.Г. Тамсамо. – С. 153.
35. Концепціянаціонального виховання // Освіта. – 26. 10. 1996.
36. Конституція України.
37. Концепціянаціонального виховання. Там само.
38. Сухомлинський В.О. Тамсамо. – С. 414.
39. Мирний Панас.Зібрання творів: у семи томах. – К., 1971. – т. 4. – С. 505.
40. Поточний В.Невичерпна педагогічна сила. // Світло, 1992. – Кн. 7. – С. 39.
41. Поточний В. Тамсамо.
42. Сухомлинський В.О. Тамсамо.-т.З. – С. 568.
43. Сухомлинський В.О. Тамсамо.-т.З. – С. 4 М
44. Ушинський К.Д.Вибрані педагогічні твори: в двох томах. – т. 1.-К., 1983.-С.І06.
45. Ушинський К.Д. Тамсамо. – С. 120.
46. Сухомлинський В.О. Вихованнябез покарань. – т. 5. – С. 34 /.
47. Макаренко А.С. Книги для батьків. – К., 1972. – С. 268.
48. Чирцова Надія.Забезпечити дитині психологічну підготовку до школи // Початкова школа. – 2002.– Ms 22.
49. Стельмахович М.ГУкраїнська родинна педагогіка. – К., 1996. – С. 258.
50. Стельмахович М.Г. Тамсамо. – С. 43.
51. Сухомлинський В.О.Батьківська педагогіка. – К., 1978. – С. 121.
52. Макаренко А.С. Тамсамо. – С. 260.
53. Стельмахович М.Г. Тамсамо. – С. 43.
54. Сухомлинський В.О. Яквиховати справжню людину. – т. 2. – С. 397.
55. М.В. Вовчик-Блакитна.Підготовка молоді до сімейного життя. – К., 1984.-С. 21.
56. Макаренко А.С. Там само. – С. 311.
57. М.В. Вовчик-Блакитна.Там само. – С. 17.
58. М.В. Вовчик-Блакитна.Там само. – С. 20.
59. Молода сім'я України: проблеми становлення та розвитку.– К., 2003. – С. 9.