Дидактична гра як засіб умотивування навчальноїдіяльності молодших школярів на уроках іноземних мов
Ю.І. Федусенко канд.пед. наук,
Інститут педагогікиНАПН України
Відомо, що у навчальній діяльності дітей особливемісце посідає мотивація. За свідченням учених мотивація — це сукупність внутрішніхі зовнішніх рушійних сил, які пробуджують у людини прагнення займатись певним видомдіяльності, спрямовують цю діяльність, орієнтують особистість на досягнення певнихцілей. (Л.І. Божович, О.А. Гузенко, А.Г. Ковальов, О.В. Малихіна, О.Я. Савченкота ін.).
Навчальна діяльність, за свідченням науковців,охоплює практично всі роки становлення особистості, її успішність залежить від багатьохчинників психологічного та педагогічного порядку (соціально-психологічних і соціально-педагогічних)і спонукається адекватними мотивами. І.П. Підласий вказує на те, що вивчення таправильне використання чинних мотивів, що скеровують розвиток особистості й їх спрямуванняу потрібному напрямі, — серцевина педагогічної праці [11].
Навчальна мотивація — це “загальна назва дляпроцесів, методів, засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності,активного засвоєння змісту освіти”. Цей погляд ґрунтується на розумінні у сучаснійпсихології мотивації (лат. moveo — рухаю) як сукупності чинників, які енергезуютьі спрямовують поведінку, а також дають змогу визначити вихідні причини та групизмінних (як зовнішніх, так і внутрішніх), що задають той чи інший напрям поведінкилюдини [2].
Відповідно до бінарності процесу навчання можнастверджувати, що мотивація залежить від спільної діяльності учителя й учнів. Маючина увазі перших, говоримо про мотивацію навчання, з позицій же того, кого навчають,розуміємо мотивацію учіння.
На основі дослідження особливостей мотиваціїучіння молодших школярів А.К. Макарова зробила висновок про те, що їхня мотиваціямає як позитивні, так і негативні аспекти. Позитивними характеристиками вона вважає:
· загальне позитивне ставлення дітей цього віку до школи(новизна, зміна видів діяльності, колективу, авторитет учителя тощо);
· широту їхніх інтересів (нові явища життя);
· допитливість, яка є виявом широкої розумової активності.
До негативних рис мотивації дослідниця відносить:
· недостатня дієвість мотивів навчальної діяльності;
· ситуативність мотивів, які без достатньої уваги вчителяможуть згаснути і вже не відновитися;
· недостатня усвідомленість, яка виявляється у невмінніучнів визначати своє ставлення до того чи іншого предмету;
· слабка узагальненість, характерна психологічним особливостямучня початкової школи;
· орієнтація на результат діяльності, а не на способинавчальної діяльності;
· страх перед подоланням труднощів у навчальній роботі.
Аналіз відповідної наукової літератури засвідчив,що учіння молодших школярів полімотивоване: дитиною залежно від конкретної ситуаціїкерують різні мотиви, але серед них є один найбільш істотний. Найсильнішою виявляєтьсямотивація учіння, яка зумовлюється пізнавальними потребами, інтересом до способівпізнання. О.Я. Савченко називає сукупність умов, які необхідно забезпечити для того,щоб сформувати повноцінну мотивацію учіння:
· збагачення змісту особистісно орієнтованим цікавим матеріалом;
· утвердження справді гуманних стосунків з усіма учнями,повага до особистості дитини;
· задоволення потреб у спілкуванні з учителем і однокласниками;
· збагачення мислення інтелектуальними почуттями;
· формування допитливості та пізнавального інтересу;
· формування адекватної самооцінки своїх можливостей;
· підтримання прагнення до саморозвитку і самовдосконалення;
· використання різних способів педагогічної підтримки;
· виховання відповідального ставлення до навчальної діяльності,почуття обов’язку [12].
У психолого-педагогічній науці мотив — це внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до активної діяльності. Мотиви перебуваютьу залежності від зовнішніх спонук, які сприяють або не сприяють здійсненню активноїдіяльності. Спонуками до діяльності можуть бути матеріальні, духовні та культурніпотреби, які, у свою чергу, породжують інтереси, тобто спрямованість особистостіна певні об’єкти з метою пізнати їх, оволодіти ними [4].
Мотиви, які діють у системі навчання, грунтовноописані у науковій літературі (Л.І. Божович, Т.О. Ільїна, А.К. Макарова, М.В. Матюхіна,І.П. Підласий, Г.І. Щукіна, П.М. Якобсон та ін.). Результати дослідження цієї проблемисвідчать, що діяльність учіння спонукається не одним мотивом, а системою різноманітнихмотивів, які взаємодіють між собою. Учені поділяють їх на дві великі групи: соціальній пізнавальні мотиви.
Соціальні мотиви пов’язані з різними соціальнимивзаємодіями школяра з іншими людьми. Пізнавальні мотиви пов’язані зі змістом навчальноїдіяльності та процесом її виконання. Соціальні та пізнавальні мотиви, у свою чергу,підрозділяються на підгрупи (І.П. Підласий називає їх рівнями).
Установлено, що різні мотиви не однакові за своїмпроявом, вони по-різному проявляють себе у процесі учіння, і можна співвіднестиз різними видами мотивів та їхніми рівнями різноманітні прояви активного ставленняшколярів до учіння.
Аналіз психологічної літератури дозволив визначитипідгрупи соціальних й пізнавальних мотивів та їхні прояви у навчальній діяльностіучнів.
Соціальні мотиви:
1) широкі соціальні мотиви полягають у прагненні здобути знання, щоб бути корисним суспільству, убажанні виконати свій обов’язок, у розумінні необхідності навчання, у почутті відповідальності.Зрештою — це прагнення особистості завдяки учінню утвердити себе у суспільстві.
Відомо, що широкі соціальні мотиви проявляютьсятак: учинками, що свідчать про розуміння школярами значущості учіння; готовністьпоступитись особистими інтересами заради суспільних; включенням у різні види суспільноїдіяльності; участі в іграх тощо;
2) вузькі соціальні мотиви (позиційні) полягають у прагненні зайняти певну позицію, місце у стосункахз оточенням, дістати схвалення від батьків, здобути авторитет й утвердитись у класі,стати переможцем у грі, одержати винагороду, заслужити похвалу вчителя, страх передпокаранням, бажання одержати гарну оцінку тощо.
Позиційні мотиви проявляються у прагненні довзаємодії, в контактах з однолітками; у намірах з’ясувати думку інших про себе;у допомозі товаришу; у внесенні та прийнятті пропозицій про участь у колективнійроботі; у реальному включенні у колективну роботу; у бажанні поділитися своїми знаннямиз іншими тощо;
3) мотиви соціального співробітництва полягають у тому, що школяр не тільки орієнтується на спілкування, взаємодіюз іншими людьми, а й прагне проаналізувати, усвідомити спроби та форми свого співробітництва,а також удосконалювати їх. Ці мотиви є важливою основою самовиховання, самовдосконаленняособистості.
Мотиви соціальної співпраці виявляються у прагненніусвідомити способи колективної роботи та вдосконалити її; у зацікавленні до обговореннярізних способів групової роботи у класі та прагненні до пошуку найбільш оптимальнихваріантів; в інтересі до переключення від колективної форми роботи до індивідуальноїй навпаки [8, 9].
Пізнавальні мотиви:
1) широкі пізнавальні мотиви полягають в орієнтації учнів на оволодіння новими знаннями, виявляютьсяяк орієнтація на ерудицію, реалізуються як задоволення від самого процесу учіннята його результатів. Широкі пізнавальні мотиви розрізняють за рівнями, які визначаютьсяглибиною інтересу до знань (інтерес до нових цікавих фактів, явищ, властивостей,висновків, ідей тощо).
Широкі пізнавальні мотиви виявляються в успішномувиконанні навчального завдання; позитивній реакції на ускладнення завдання; зверненнідо вчителя за додатковими відомостями про те чи інше явище; позитивному ставленнідо виконання додаткових завдань тощо;
2) навчально-пізнавальні мотиви полягають в орієнтації школярів на засвоєння способів здобування знань,на методи наукового пізнання, на способи саморегуляції щодо навчальної діяльностіта на раціональну організацію своєї навчальної праці.
Зазначені мотиви виявляються у таких діях учнів:самостійному зверненні учнів до пошуку способів праці; поверненні до аналізу розв’язаннязавдань після одержання позитивного результату; характері запитань до вчителя, щостосуються пошуку способів діяльності; інтересі до аналізу власних помилок, самоконтроліпід час роботи тощо;
3) мотиви самоосвіти полягають в орієнтаціїучнів на здобуття додаткових знань і у спрямованості на самостійне вдосконаленняспособів їх здобування. Мотиви самоосвіти виявляються таким чином: зверненням довчителя із запитаннями про способи раціональної організації навчальної праці таприйоми самоосвіти, а також участю в обговоренні цих способів; діями учнів щодоздійснення самоосвіти (читання додаткової літератури, відвідування гуртків, студійтощо) [8, 9].
Перелічені рівні пізнавальних мотивів можутьзабезпечувати наявність у школяра так званого “мотиву досягнення”, що полягає упрагненні до успіху, у бажанні добиватися дедалі вищих результатів [7]. Пізнавальнімотиви забезпечують подолання школярами труднощів у навчанні, викликають пізнавальнуактивність, на їх основі розвивається бажання людини бути компетентною, відповідативимогам часу.
Навчальна діяльність, як і кожна інша, спонукаєтьсяієрархією мотивів, причому в одного й того самого учня можуть домінувати то соціальні,то пізнавальні мотиви. Як зазначає А.К. Макарова, важлива не сама наявність цихмотивів, а їхня спрямованість, яка може мати як колективістський, так і вузько індивідуалістичнийхарактер, саме тому якість мотивів визначає сутність особистості школяра та її спрямованість[7].
Слушною, на наш погляд, є думка, що групи мотивівперебувають у динамічному зв’язку між собою, сполучаючись різним чином залежно відвиникаючих обставин. Із цього сполучення різних мотивів виникає рушійна сила учіння,характер, спрямованість і обсяг якої визначається сумарною дією мотивів. Коли різнімотиви є односпрямованими, мотивація підсилюється, а коли мотиви різнопланові, виникаєборотьба мотивів і відбувається вибір найбільш значущого, який і визначає перебігподальшої діяльності [11]. Ученими доведено, що будь-якого школяра мотивує тієючи іншою мірою і спрямованість на оволодіння способами пізнання, і спрямованістьна соціальну віддачу, на включення у соціальну практику. Ці види спрямованості визначаютьі поведінку учня на уроці, де він здійснює як навчальну діяльність (під час виконаннязавдань), так і діяльність соціального спілкування (стосунки з однолітками, вчителем).Беручи до уваги полімотивацію учіння, є сенс підсилювати то один, то інший мотившколяра, намагаючись зробити їх особистісно значущими (наприклад, у процесі дидактичноїгри, яка включає у себе і виконання навчального завдання, і спілкування з іншимигравцями та педагогом).
Дослідження мотивів, які активізують прагненнямолодших школярів вивчати іноземні мови є, на думку науковців, однією з важливихпедагогічних проблем у цій сфері, оскільки мотиви, як уже зазначалось, мають вирішальнезначення для стимуляції активної навчальної діяльності.
Діагностика мотивів навчання учнів початковоїшколи свідчить про те, що вони нестійкі й епізодичні.
За нашими спостереженнями, у першому та другомукласах у молодших школярів превалює інтерес до зовнішньої сторони шкільного життя(зустріч із однолітками, участь у масових заходах, екскурсії, змагання та вікториниу позаурочний час тощо).
Враховуючи результати опитування молодших школярів,ми з’ясували, що процес навчання іноземних мов у початковій школі характеризуєтьсянаявністю в учнів таких мотивів (рис.1).
/>
Рис.1. Мотиви, які активізують прагнення молодшихшколярів вивчати іноземні мови
За результатами проведеного опитування для 24% респондентів участь у грі є одним із найвагоміших мотивів вивчення іноземної мови.А відтак, розглянемо мотиви включення учнів початкової школи у дидактичну гру. Середних виділяємо такі:
· прагнення до самовираження:
- можливість проявити себе у колективній діяльності;
- стати лідером (капітаном);
- бути негіршим за інших;
- докласти власні зусилля для перемоги команди;
- успішно виконати свою роль у грі;
· можливість здобути та поглибити власні знання;
· наявність неформального оточення у процесі дидактичноїгри;
· особиста зацікавленість та інтерес до ігрової діяльності;
· задоволення фізіологічних і духовних потреб:
- подолати втому;
- займатися руховою діяльність;
- відчути себе членом колективу;
- переключити увагу з одного виду діяльності на інший.
Спостереження за навчальним процесом у початковійшколі засвідчують, що у процесі дидактичної гри кожен учень є безпосереднім учасникомпроцесу навчання, який самостійно шукає шляхи і засоби розв’язання навчальних завдань.Таким чином, засвоєння необхідних знань є його внутрішньою потребою школяра, щопороджує мотиви навчальної діяльності, котрі дозволяють активізувати процес навчаннята підвищити його ефективність.
За нашими спостереженнями, організація різноговиду дидактичних ігор на уроках іноземних мов у початковій школі викликає в учнівпозитивне ставлення до цього предмету. Якісні ознаки такого ставлення ґрунтуютьсяна самозадовільних, самосвідомих, самопотребних, особистісно значущих судженнях:емоції, пізнання, інтерес, задоволення, потреби. На думку Л.І. Божович, вони є складовимиелементами, які так чи інакше входять в ієрархічну систематику, що становить загальнепоняття мотивації [1].
Відомо, що дидактична гра розробляється й організовуєтьсяяк спільна колективна діяльність учасників, яка має характер рольової взаємодії,що здійснюється відповідно до прогнозованих або створюваних у процесі гри правилі норм і є обов’язковою умовою процесу повноцінної та результативної гри.
У колективній навчально-ігровій діяльності виникаєі проявляється різна за характером і надзвичайно важлива для навчання взаємодіяучасників: наслідування, переконання, співробітництво, змагання тощо. Отже, є усіпідстави стверджувати, що конкретні навчальні дії, усвідомлені одним учнем, підхоплюютьсяіншими, стають надбанням всього колективу. Ще видатний педагог В.О. Сухомлинськийнаголошував, що потреба набувати знання найкраще стимулюється тоді, коли людиназмушена навчати інших, надавати їм допомогу у здобутті знань, а цього можливо успішнодосягти у процесі навчально-ігрової діяльності.
Колектив (команда) характеризується єдністю мотивів,які адекватні цілям діяльності (бажання досягти перемоги, почуття обов’язку передтоваришами тощо.). Однак, це зовсім не виключає наявності у молодшого школяра йособистої мотивації (бути кращим, проявити свої знання, виявити власні організаторськіздібності), яка повинна гармонійно поєднуватись з суспільно-значущими мотивами колективу.
За нашими спостереженнями у процесі дидактичноїгри учня може задовольняти і зміст того, що він робить, і ті цілі, до яких він прагне.У такому разі можна говорити, що від ставлення молодших школярів до участі у грі,значною мірою залежить їхнє ставлення до навчальної діяльності, оскільки дидактичнагра допомагає у виконанні навчальних завдань, слугує засобом розумового, фізичногоі морального розвитку. Це пояснюється тим, що сам процес організації та проведеннягри передбачає поєднання розумових і фізичних зусиль для досягнення поставленоїмети (перемоги). А це, у свою чергу, виховує у дитини наполегливість, самовпевненість,рішучість й інші якості, які є необхідними в інших видах діяльності. Вірогідністьцих тверджень можна довести за допомогою схематичного зображення (рис.2).
дидактична гра мотивація іноземний
/>
Рис.2. Механізми умотивування навчальної діяльності молодших школярівзасобами дидактичної гри
Таким чином, вдало підібрана і організована дидактичнагра слугує дієвим мотивом навчання у початковій школі, а також сильним емоційнимподразником, який дозволяє долати психологічні перешкоди, які заважають іншомовномуспілкуванню, підвищує ініціативність й активність учнів, а також стимулює позитивніемоції, розвиває інтерес до іноземної мови, який з’являється за рахунок задоволенняі радості від участі у грі.
Список використаних джерел
1. Божович Л.И. Избранные психологические труды: Проблемыформирования личности / Божович Лидия Ильинична — М.: Междунар. пед. академия, 1995.- 209с.
2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. — К.: Либідь, 1997. — 376 с.
3. Журавлев В.И. Сочетание методов и средств воспитания/ В.И. Журавлев // Сов. педагогика. — 1985. — №6. — С.38 — 41.
4. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. — СПб: Питер,2000. — С.114 — 254.
5. Кудикіна Н.В. Ігрова діяльність молодших школярів упозаурочному навчально-виховному процесі: [монографія] / Н.В. Кудикіна. — К.: КМПУ,2003. — 272 с.
6. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики: Учебник для студ.вузов, обучающихся по спец. «Психология» / Леонтьев Алексей Алексеевич.- 3. изд. — М.: Смысл, 2003. — 286с.
7. Макарова А.К. Формирование мотивации учения в школьномвозрасте / А.К. Макарова. — М.: Просвещение, 1983. — С.8 — 28.
8. Макарова А.К. Формирование мотивации учения в школьномвозрасте / А.К. Макарова. — М.: Просвещение, 1990. — С.22 — 29.
9. Малихіна О.В. Мотивація учіння молодших школярів / О.В.Малихіна. — К.: Навч. книга, 2002. — 304 с.
10. Педагогические проблемы формирования познавательныхинтерессов учащихся / [под ред.Г.И. Щукиной]. — Л., 1976. — С.122 — 123.
11. Подласый И.П. Педагогика. / И.П. Подласый. — М.: Владос,1999. — С.360 — 362.
12. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: [підручникдля студентів пед. факультетів] / О.Я. Савченко. — К.: Генеза, 1999. — 368 с.