Вступ
У наш час збільшилосячисло тривожних дітей, що характеризуються підвищеним занепокоєнням, невпевненістю,емоційною нестійкістю. Виникненняй закріплення тривожності пов'язане з незадоволенням вікових потреб дитини.
Проблема підвищеної тривожності дітей стає особливо актуальноюв період вступу й адаптації дитини до школи. У молодших школярів з високою нереалістичноюі низькою самооцінкою можуть спостерігатися психічні розлади, які спотворюють процеснормального психічного розвитку. Вони характеризуються підвищеною тривогою, занепокоєнням,невпевненістю, емоційноюнесталістю, тобто такими емоційними станами як тривога,страхи, фобії, депресії та ін., що потребують психотерапевтичного впливу. Причиниформування високого рівня тривожності полягають як у генетичних факторах розвиткупсихіки дитини, так і в соціальних. Якщо природні фактори формування тривожностіважко піддаються корекції, то для корекції соціальних можна створити певні умови,які будуть сприяти подоланню розвитку високого рівня тривожності у молодших школярів.Ефективною є корекційна робота з тривожнимидітьми та з їхніми батьками.
Серед людських переживаньтривога — явище настільки поширене і має стільки різноманітних особливостей, щодуже важковизначити, з якого періоду розвитку індивіда слід розпочинатианаліз передумов її виникнення [ 3, 2].
Тривожність — це властивістьлюдини приходити в стан підвищеної турботи, випробовувати страх і тривогу в специфічнихсоціальних ситуаціях. Тривожна людина відрізняється тим, що у нього дуже часто виникаютьпов'язані з турботою емоційні переживання: боязнь, побоювання, страхи. Йому здається,що багато що з того, що його оточує, несе в собі загрозу для власного «я».
Тривога як стан вивчалася багатьма вітчизняними ізарубіжними вченими. Тривогу як стан і як рису, яка виникає у процесі адаптації до середовищата виконання різних видів діяльності, вивчалиЮ.А.Александровський,Ф.Д. Горбов, А.Б. Леонова, Н.Б. Пасинкова, Я.Рейковський, Ю.Л. Ханін, Х. Хекхаузен,Г. Айзенк, Г.Г. Аракелов, А.М.Прихожан, А.І.Захаров, А.В.Петровська, В.В.Петровський.
Актуальність проблемив тому, що дуже часто в учнів спостерігаються стани шкільної тривожності, яка виражаєтьсяу хвилюванні – підвищеній занепокоєності в навчальних ситуаціях у класі, очікуванніпоганого ставлення до себе, негативного оцінювання з боку вчителів та однолітків[13, 10].
Сильна перевтома,перенавантаження учнів також можуть ставати причиною виникнення тривожності. Поняття«шкільна тривожність» розкриває не лише негативні дії з боку вчителя, школи, а й вплив неправильного виховання в сім’ї,індивідуальні особливості учнів.
Існує ряд проблем,з якими стикаються молодші школярі. Ці проблеми можуть призвести до виникнення такогоявища як шкільна тривожність :
· режимні труднощі(вони полягають у відносно низькому рівні довільної регуляції поведінки, організованості);
· комунікативнітруднощі (частіше за все спостерігаються у дітей, що мають малий досвід спілкування з однолітками);
· проблеми взаєминз вчителем .
На жаль у більшостідітей ці проблеми залишаються невирішеними. Тому, є дуже важливою робота психологаі педагога, яка буде спрямована
на вирішення труднощів,які породжують тривожність.
Саме спільна діяльністьпедагога і психолога забезпечує індивідуальний підхід до дитини на основі розумінняйого психологічних особливостей, дозволяє своєчасно виявляти порушення в психічномурозвитку і поведінці дитини і надавати йому необхідну психолого-педагогічну допомогу[ 13, 11-12].
Метадослідження — теоретичнообгрунтувати і експериментально дослідититривожність, розробити і перевірити дієвість корекційно – розвивальних занять, спрямованихна подолання тривожності.
Для досягнення поставленоїмети були визначені наступні завдання:
· проаналізувати й систематизувати теоретичніджерела по розглянутій проблемі.
· досліджувати особливості прояву тривожностів дітей молодшого шкільного віку й установитипричини підвищеної тривожності.
· визначити вплив спеціально організованих корекційно-розвиваючихзанять, спрямованих на зниження тривожності в дітей молодшого шкільного віку.
Об'єкт дослідження — тривожність.
Предмет дослідження — причини виникнення тривожності в дітеймолодшого шкільного віку.
Методи дослідження, які були використані: теоретичніта емпіричні. До теоретичних відносяться: аналіз і систематизація літературнихджерел з теми дослідження. До емпіричних методів відносяться: констатуючий експеримент,психодіагностичні методи, а саме: з метою виявлення шкільної та особистісної тривожностіметодика «Вимірювання рівня тривожності Тейлора», «Оцінка рівня шкільної тривожностіФілліпса».
1. Теоретичне обгрунтуванняшкільної тривожності молодших школярів
1.1 Дослідження проблемтривожності у вітчизняній та зарубіжній психології
Впершевідокремив і акцентував стан занепокоєння, тривоги — З.Фройд.Він охарактеризував його як емоційний, що включає переживання очікування та невизначеності,безпорадності. Ця характеристика вказує не так на компоненти стану, як на його внутрішніпричини.
Багато хто з авторів наголошує на різниці між тривогою і страхом:страх — це реакція на реальну загрозу, а тривога — стан неприємного передчуття безвидимої причини (причина — тільки у свідомості людини).
З. Фройд поряд із конкретним страхом виділяв невизначений, підсвідомийстрах. Він розглядає тривогу часто зточки зору афекту, ігноруючи прицьому об'єкт, який її спричиняє; але об'єктивну тривогу він все ж визначаєяк «природне і раціональне» явище.
П. Зетзел вважає страх нормальною адекватною реакцією на ситуаціюзовнішньої небезпеки. Тривога ж, на його думку, є:
· перебільшеною,тобто неадекватною,реакцією на ситуацію реальної зовнішньої небезпеки; надмірною реакцією намалозначущуситуацію зовнішньої небезпеки;
· реакцією,схожою на страх, але за відсутності зовнішньої безпеки перебільшеною, тобто неадекватноюреакцією на ситуацію внутрішньої небезпеки.
П. Тілліх вважає, що страх і тривога невіддільні — вони іманентнопов'язані одне з одним. «Жало страху — тривога, а тривога прагне стати страхом».Найпоширенішою є думка, що базова тривога необхідна для подальшого розвитку реакційстраху [3, 2-3].
К. Голдштейн вважає тривогу первинною і первісною реакцією. Першіреакції дитини на тривогу недиференційовані, страхи — це пізніші утворення, що виникаютьу міру того, дитина навчається об'єктивізувати і певним чином ставися до тих елементівсвіту довкола, які можуть вкинути її у «катастрофічний стан» [3, 3].
О. Черникова говорить про тривогу як про «страх очікування», 3.Кондаш — про страх перед випробуванням. Ф. Перлз визначає тривогу як розрив між«тепер» і «пізніше» або як «страх перед аудиторією». Тривога є результатом активностіуяви, фантазії майбутнього. Тривога з'являється у людини внаслідок незавершенихситуацій, заблокованої активності, що не дає розрядити збудження.
Отже, тривога сприймається як емоційний стан гострого внутрішньогоболісного беззмістовного хвилювання, що пов'язується у свідомості індивіда із прогнозуваннямневдачі, небезпеки або ж очікуванням чогось важливого, значущого для людинив умовах невизначеності [3, 3].
Р. Мей стверджує,що нормальна тривога вільна від витіснення і не задіює механізмів психологічногозахисту, тоді як невротична потребує витіснення і дії різноманітних механізмів обмеженняактивності та свідомості. Нормальна тривога є реакцією іа загрозу цінностям індивіда,які він вважає необхідними для його існування як особистості [3, 3].
У психологічній літературі,можна зустріти різні визначення поняття тривожності, хоча більшість дослідниківсходяться у визнанні необхідності розглядати його диференційовано — як ситуативнеявище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідного стану і його динаміки.
Тривожність — це «переживання емоційного дискомфорту,пов'язане з очікуванням неблагополуччя, з передчуттям небезпеки, що грозить».
Розрізняють тривожність якемоційний стан й як стійку властивість, рису особистості або темпераменту.
На думку Л.Ф. Обухової: «Тривожність – це постійна або ситуативна властивість людини, яка призводить до стану підвищеного занепокоєння, відчуття страху і тривоги в специфічних соціальних ситуаціях» [9, 81].
За визначенням А.А. Петровської: «Тривожність — схильність індивіда допереживання тривоги, що характеризується низьким порогом виникнення реакції тривоги, один з основних параметрів індивідуальних розходжень.
Тривожність звичайно підвищенапри нервово-психічних і важких соматичних захворюваннях, а також у здорових людей,що переживають наслідки психотравми, у багатьох груп осіб із суб'єктивним проявом,що відхиляється, неблагополуччя особистості» [10, 132].
Н.Є. Аракелов у своючергу, відзначає, що тривожність — це багатозначний психологічний термін,що описують як певний стан індивідів в обмежений момент часу, так і стійка властивістьбудь-якої людини [ 1, 12-13].
Вітчизняні психологи вважають,що неадекватно висока самооцінка в дітей складається в результаті неправильноговиховання, завищених оцінок дорослими успіхів дитини, захвалювання, перебільшенняйого досягнень, а не як прояв уродженого прагнення до переваги.
Висока оцінка оточуючих і заснована на ній самооцінка цілком влаштовуєдитину. Зіткнення ж із труднощами й новими вимогами виявляють її неспроможність. Однак, дитина прагне всіма силами зберегти свою високу самооцінку,тому що вона забезпечує їй самоповагу, добре ставлення до себе. Проте, це дитині не завжди вдається. Претендуючи на високийрівень досягнень у навчанні, вона може не мати достатніхзнань, умінь, щоб домагатися їх, негативні якості або риси характеру можуть не дозволитиїй зайняти бажане положення серед однолітківу класі. Таким чином, протиріччя між високими домаганнями й реальними можливостямиможуть привести до важкого емоційного стану.
Від незадоволення потребив дитини виробляються механізми захисту, що не допускають у свідомість визнаннянеуспіху, невпевненості й втрати самоповаги. Дитина намагається знайти причини своїх невдач в інших людях: батьках,учителях, товаришах. Намагається не зізнатися навіть собі, що причина неуспіху перебуваєв ній самій, вступає у конфлікт із усіма,хто вказує на її недоліки, проявляє дратівливість, уразливість,агресивність.
Неймарк називає це «афектомнеадекватності» — «…гостре емоційне прагнення захистити себе від власної слабості,будь-якими способами не допустити у свідомість непевність у себе, відштовхуванняправди, гнів і роздратування проти всього й всіх». Такий стан може стати хронічнимі тривати місяці й роки. Сильна потреба в самоствердженні приводити до того, щоінтереси цих дітей направляються тільки на себе.
Такий стан не може не викликатив дитини переживання тривоги. Спочатку тривога обґрунтована, вона викликана реальнимидля дитини труднощами, але постійно в міру закріплення неадекватності відносинидитини до себе, своїм можливостям, людям, неадекватність стане стійкою рисою її ставлення до світу, і тоді недовірливість, підозрілістьй інші подібні риси, що реальна тривога стане тривожністю, коли дитина буде чекатинеприємностей у будь-яких випадках, об'єктивно для неї негативних [8, 38-39].
На думку Л.С. Славіної, афект стає перешкодою правильного формування особистості, томудуже важливо його перебороти. У роботах цього автора указується, що дуже важко перебороти афект неадекватності. Головнезавдання полягає в тому, щоб реально привестиу відповідності потреби й можливості дитини, або допомогти їй підняти її реальні можливостідо рівня самооцінки, або спустити самооцінку. Але найбільш реальний шлях — це перемиканняінтересів і домагань дитини в ту область, де дитина може домогтися успіху й самоствердитись. Так, дослідження Славіної, присвячене вивченню дітей з афективною поведінкою, показало, що складні емоційні переживанняв дітей пов'язані з афектом неадекватності [21, 139-141].
Проблема тривожності має йінший аспект — психофізіологічний. Другий напрямок у дослідженні занепокоєння, тривогиіде по лінії вивчення тих фізіологічних і психологічних особливостей особистості,які спричиняють ступінь даного стану.
Велика кількість авторів вважають, що тривога є складовою частиноюстану сильної психічної напруги — «стресу».
Вітчизняні психологи, що вивчалистан стресу, внесли в його визначення різні тлумачення.
Так, М.Р. Бітякова вивчала стрес, отриманий у лабораторнихумовах. Вона визначає стрес як стан, що виникає в екстремальних умовах, дуже важкихі неприємних для людини. Вона визначає стрес, якпсихологічне явище, щовиникає в «украй важкій ситуації».
При всіх розходженнях у тлумаченнірозуміння «стресу», всі автори сходяться в тім, що стрес — це надмірна напруга нервовоїсистеми, що виникає в досить важких ситуаціях. Ясно тому, що стрес ніяк не можнаототожнювати із тривожністю, хоча б тому, що стрес завжди обумовлений реальнимитруднощами, у той час як тривожність може проявлятися в їхній відсутності. І посилі стрес і тривожність — становища різні. Якщо стрес — це надмірна напруга нервовоїсистеми, то для тривожності така сила напруги не характерна [23, 154-155].
Можна думати, що наявністьтривоги в стані стресу зв'язано саме з очікуванням небезпеки або неприємності, зпередчуттям його. Тому тривога може виникнути не прямо в ситуації стресу, а до настанняцих станів, випереджати їх. Тривожність, як стан, і є очікування неблагополуччя.Однак тривога може бути різної залежно від того, від кого суб'єкт очікує неприємності:від себе (своєї неспроможності), від об'єктивних обставин або від інших людей. Таким чином, можна зробити висновок про те, що в основі негативних форм поводженнялежать: емоційне переживання, неспокій, невпевненість за своє благополуччя, що може розглядатисяяк прояв тривожності.
1.2 Психологічніособливості тривожності дітей молодшого шкільного вікута причини її виникнення
«Страх – афектне (емоційнозагострене) віддзеркалення в свідомості конкретної загрози для життя і благополуччялюдини. Страх заснований на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується певними фізіологічними змінами вищоїнервової діяльності, що відображається на частоті пульсу і дихання, показниках артеріальноготиску, виділенні шлункового соку» [4, 12].
Від переживання страху слідвідрізняти стан тривоги. На відміну від страху тривога – це переживання віддаленоїі неясної небезпеки. Саме невизначеність не стільки самого джерела тривоги, скількитого, як цього переживання можна уникнути або як усунути зухвале його джерело, характеризуєвідчуття тривожності [19, 16-18].
Тривожність розрізняютьяк емоційний стан і як стійку межу, індивідуальну психологічну особливість, що виявляєтьсяв схильності до частих інтенсивних переживань стану тривоги [11, 5].
Страх — перша похідна тривоги.Його перевага в тому, що у нього є межа, а значить, і завжди залишається якийсьвільний простір зовні цих меж.
Досвід роботи з дітьми свідчитьпро те, що тривожність і страх часто є «добрими» сусідами і «підтримують» один одного.Так, за спостереженнями А.І.Захарова, страхом «в деяких випадках є своєрідний клапандля виходу лежачої під ним тривоги». Тому діти з високим рівнем тривожності схильнідо яких-небудь страхів. Інодівияви страху такі очевидні, що не передаютьсяв коментарях, наприклад жах, заціпеніння, розгубленість, плач і т.д. Про інші жстрахи можна судити лише по ряду непрямих ознак: прагнення уникати певних місць,розмов і книг на певну тему, збентеження і сором’язливість на певну тему [4, 16-20].
Більшість дітей проходятьв своєму психічному розвитку ряд вікових періодів підвищеної чутливості до страхів.Всі ці страхи носять перехідний характер, але вони здатні пожвавити аналогічні страхи,що зберігаються в пам'яті тривожних батьків. Страхи дорослих передаються дітям всім'ї.
Джерело вселених дитячихстрахів – дорослі, оточуючі дитину (батьки, бабусі, вихователі дитячих установ),які мимовільно заражають дитину страхом, тим, що надмірно настирливо, підкресленоемоційно указують на наявність небезпеки. До числа вселених можна віднести також і страхи, які виникаютьу надмірно тривожних батьків.
Шкільні страхи нетільки позбавляють дитину психологічного комфорту, радощі навчання, але і сприяютьрозвитку дитячих неврозів. Першокласники, які з різних причин не можуть справлятися з навчальним навантаженням, з часом потрапляють в розряднеуспішних, що у свою чергу, приводить як до неврозів, так і до школобоязні.
Тривожні діти дужечутливі до своїх невдач, гостро реагують на них, схильні відмовлятися від тієї діяльності,наприклад малювання, в якій відчувають скруту.
У таких дітей можна помітитипомітну різницю в поведінці на заняттях і поза уроками. Поза заняттями це живі, товариські і безпосередні діти,на заняттях вони затиснені і напружені. Відповідають на питання вихователя тихим і глухим голосом, можуть навітьпочати заїкатися. Мова їх, може бути як дуже швидкою, квапливою, такі уповільненою, утрудненою. Якправило, виникає тривале збудження: дитина теребить руками одяг, маніпулює чим-небудь.
Тривожні діти мають схильністьдо шкідливих звичок невротичного характеру (вони гризуть нігті, смокчуть пальці,вискубують волосся, займаються онанізмом). Маніпуляція з власним тілом знижує уних емоційну напругу, заспокоює.
Відокремлюють самостійні семантичні одиниці, пов’язані з тривогою:тривога, немотивована тривожність й особистісна тривожність.
Психологічні причини тривоги можуть бути викликані внутрішнімконфліктом, пов'язаним із неправильним уявленям про власний образ «Я», неадекватнимрівнем домагань, недостатнім обгрунтуванням мети, передчуттям об'єктивних труднощів,необхідністю вибору між різними образами дії. Як фізіологічні причини називаютьхвороби, дію на організм психофармакологічних препаратів [3, 4].
Немотивована тривожність, що характеризується безпричинними абопогано пояснюваними очікуваннями неприємностей, передчуттям біди, можливих втратпсихіка таких дітей постійно у стані напруження, а поведінка може обумовлюватисядисфункціональним емоційним стереотипом, що мало піддається контролю свідомості,і це її загальні рисах зближує стан тривоги й афекту. Останнім часом в експериментальнихдослідженнях дедалі частіше робиться акцент не так на окрему рису або диспозицію,як на особливості ситуації взаємодії особистості з ситуацією. Зокрема, виділяютьабо загальну неспецифічну особистісну тривожність, або специфічну характерну дляпевного класу ситуацій. Причому в першому випадку передбачається, що особистіснатривожність має хронічний, не пов'язаний з особливостями ситуації, характер.
Термін «особистіснатривожність» використовується для визначення відносно сталих індивідуальнихвідмінностей у схильності індивіда відчувати стан тривоги. У цьому випадку тривожністьозначає рису особистості [3, 4].
Тривожність як рису особистості, за Ж. Тейлор, традиційно визначаютьу вигляді тенденції переживання нейтральної ситуації як загрозливої й відповіднійцьому поведінковій тенденції уникання уявної загрози. Тривожність розглядаєтьсяяк стала характеристика особистості, як її риса, що відображає потенційну схильністьрозцінювати різні ситуації як загрозливі. У психологічній сфері тривожність проявляєтьсяу зміні рівня домагань особистості, у заниженні самооцінки, рішучості, впевненостіу собі. Особистісна тривожність впливає на мотивацію.Крім того, відзначаєтьсязворотний зв'язок тривожності з такими особливостями особистості як соціальна активність,принциповість, сумлінність, прагнення до лідерства, рішучість, незалежність, емоційнастійкість, впевненість, працездатність, ступінь невротизму та інтровертованості[3, 5].
Особистісна тривожність не обов'язково проявляється безпосередньов поведінці, часом це — суб'єктивне неблагополуччя особистості, що створює специфічнийфон її життєдіяльності, пригнічує психіку. Аналіз публікацій дозволив виявитиосновні негативні риси високого рівня особистісної тривожності:
1. Особистість із високим рівнем тривожності схильна сприйматидовколишній світ як такий, що містить у собі загрозу і небезпеку більше, ніж особистістьіз низьким рівнем тривожності.
2. Високий рівень тривожності створює загрозу психічному здоров'юособистості та сприяє розвитку передневротичних станів.
3. Високий рівень тривожності негативно впливає на результат діяльності.Відзначається кореляція тривожності з рисами особистості, від яких залежить навчальнауспішність.
4. Тривожність суттєво впливає на професійну спрямованість.
5. Тривожність по-різному позначається на усталеності поведінкиі прояві навичок самоконтролю [3, 5-6].
На думку А. Прохорова, процес формування тривожності має декількаетапів.
На першому відбувається її зародження. Цей момент пов'язаний з формуваннямдинамічного опорного ядра з психічних процесів, у яких тривожність проявляється.
Другий етап характеризується виявленням тривожності та її закріпленняму конкретній діяльності та поведінці.
На третьому етапі сформоване новоутворення, набираючи характеру рисиособистості — особистісної тривожності ~ саме репродукує психічні стани, завдякияким воно виникло[3, 6].
Головною причиною виникнення тривожності у дітей вважається неправильневиховання та несприятливі стосунки дитини з батьками, особливо з матір'ю. Відторгнення,неприйняття матір'ю дитини викликає у неї тривогу через неможливість задоволенняпотреб у любові, пестощах та захисті. У цьому випадку виникає страх: дитина відчуваєумовність материнської любові.
Незадоволення потреб дитини в любові буде спонукати її прагнутизадоволення будь-якими способами. Високу і ймовірність виникнення тривожності удитини має виховання за типом гіперпротекції (надмірна турбота, дріб'язковий контроль,багато обмежень та заборон, постійне смикання).
Чинники, що впливають навиникнення страхів (заА.Захаровим):
— наявність страхів у батьків,головним чином у матері;
— тривожність у відношенніз дитиною, надмірне збереження її від небезпеки і ізоляція від спілкування її зоднолітками;
— надмірно рання раціоналізаціявідчуттів дитини, обумовлена надмірною принциповістю батьків або їх емоційним неприйняттямдітей;
— велика кількістьзаборон з боку батька тієї ж статі або повне надання свободи дитині батьком іншоїстаті, а також численні нереалізовані загрози всіх дорослих в сім'ї;
— відсутність можливостідля ролевої ідентифікації з батьком тієї ж статі, переважно у хлопчиків, створюючипроблеми в спілкуванні з однолітками і невпевненість в собі;
— конфліктні відносини міжбатьками в сім'ї;
— психічні травмитипу переляку, які загострюють вікову чутливість дітей до тих або інших страхів;— психічне зараження страхами в процесі спілкування з однолітками і дорослими [4, 28-30].
Можливі причини виникнення тривожності :
· порушеннявзаємин між батьками і дітьми;
· авторитарнийстиль батьківського виховання в родині;
· авторитарнийстиль роботи вчителя;
· перевантаженняорганізму дитини навчанням;
· завищені вимогидо дитини;
· постійне порівнюванняїї з іншими дітьми;
· розлученнябатьків;
· висока тривожністьучителя чи батьків [6, 23].
Ознаки шкільної тривожності у молодшому шкільному віці:
1. не може довго працювати, не стомлюючись;
2. їй важко зосередитися на чомусь;
3. будь-яке завдання викликає надмірне занепокоєння;
4. під час виконання завдань дуже напружена, скута;
5. бентежиться частіше за інших;
6. часто говорить про напружені ситуації;
7. скаржиться, що їй сняться страшні сни;
8. руки в неї зазвичай холодні, вологі;
9. у неї поганий апетит;
10. полохлива, багато що викликає в неї страх;
11. зазвичай неспокійна, легко засмучується;
12. часто не може стримати сліз;
13. погано переносить чекання;
14. не любить братисяза нову справу;
15. невпевнена у собі, у своїх силах;
16. боїться труднощів [5, 23].
Висновок до першогорозділу
Впершевідокремив і акцентував стан занепокоєння,тривоги — З.Фройд.
Багато хто з авторів наголошує на різниці між тривогою і страхом:страх — це реакція на реальну загрозу, а тривога — стан неприємного передчуття безвидимої причини (причина — тільки у свідомості людини).
У психологічній літературі,можна зустріти різні визначення поняття тривожності, хоча більшість дослідниківсходяться у визнанні необхідності розглядати його диференційовано — як ситуативнеявище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідного стану і його динаміки.
Тривога сприймається як емоційний стан гострого внутрішнього болісногобеззмістовного хвилювання, що пов'язується у свідомості індивіда із прогнозуваннямневдачі, небезпеки або ж очікуванням чогось важливого, значущого для людинив умовах невизначеності.
Відокремлюють самостійні семантичні одиниці, пов’язані з тривогою:тривога, немотивована тривожність й особистісна тривожність.
Тривожність не обов'язковопроявляється безпосередньо в поведінці, часом це — суб'єктивне неблагополуччя особистості,що створює специфічний фон її життєдіяльності, пригнічує психіку.
Таким чином, можна зробитивисновок про те, що в основі негативних форм поведінки лежать: емоційне переживання, неспокій, невпевненість за своє благополуччя, що може розглядатисяяк прояв тривожності.
2. Емпіричнедослідження тривожності молодших школярів
2.1 Особливостіметодик дослідження тривожності молодших школярів
Метою даного етапуекспериментального дослідження є виявлення особистісної і шкільної тривожності удітей молодшого шкільного віку.
Експериментальне дослідженняспрямоване на вирішення наступних завдань:
· виявленнятривожності в дітей молодшого шкільного віку і встановлення причин ;
· створеннякомплексу заходів, спрямованих на зниження тривожності в дітей молодшого шкільноговіку ;
· перевіркаефективності корекційно – розвивальної роботи, спрямованої на зниження рівня тривожностіу дітей.
Експеримент проводивсяна базі ЗНЗ І-ІІІ ступенів №2 ім. М. Горького м. Олександрії.
В дослідженні бралиучасть учні молодшого шкільного віку других класів. Загальна кількість обстежуванихстановила 36 чоловік. Вік дітей – 7-8 років. Серед 36 учнів 15 хлопчиків і 21 дівчинка.
З метою дослідженнядомінуючого рівня тривожності були використані наступні методики :
1. Методика«Вимірювання рівня тривожності Тейлора» (адаптована Т.А. Немчиновим).
Призначена для вимірюваннярівня тривожності. Опитувальник складається з 50 тверджень. Він може пред’являтисяобстежуваному або за списком, або, як набір карток з твердженнями.
Обстежуваний ознайомлюєтьсяз твердженнями і дає відповідь «Так» або «Ні», в залежності від того, погоджуєтьсявін з ним чи ні.
Підраховується кількістьспівпадань відповідей з ключем, що свідчить про тривожність.
Оцінка 40-50 баліврозглядається як показник дуже високого рівня тривожності; 25-40 балів свідчитьпро високий рівень тривожності; 15-25 балів – про середній рівень (з тенденцієюдо високого); 5-15 балів – про середній (з тенденцією до низького); 0-5 балів– про низький рівень тривожності [12, 64-69].
2. Методика«Оцінка рівня шкільної тривожності Філліпса»
Спрямована на визначеннярівня загальної тривожності в школі і часткові прояви тривожності у різних сферахжиттєдіяльності.
Тест складається з58 питань, які можуть зачитуватися школярам. На кожне питання потрібно відповісти«Так» або «Ні».
При обробці результатіввиділяють питання, відповіді на які не збігаються із ключем тесту. Відповіді, щоне збігаються з ключем – це прояви тривожності.
При обробці підраховуєтьсязагальне число неспівпадань по всьому тесту. Якщо їх кількість більше 50%, можнаговорити про підвищену тривожність дитини, якщо більше 75% від загального числапитань тесту – про високий рівень тривожності.
Число збігів по кожномуз 8 факторів тривожності, виділених у тесті. Рівень тривожності визначається таксамо, як і у першому випадку. Аналізується загальний емоційний внутрішній стан школяра,багато в чому визначається наявністю тих або інших тривожних синдромів (факторів)і їхньою кількістю.
Змістовна характеристикакожного синдрому (фактора):
Загальна тривожністьу школі — загальний емоційний стан дитини, пов'язане з різними формами його включенняв життя школи.
Переживання соціальногостресу — емоційний стан дитини, на тлі якого розвиваються його соціальні контакти(насамперед — з однолітками).
Фрустрація потребив досягненні успіху — несприятливе психічне тло, що не дозволяє дитині розвиватисвої потреби в успіх, досягнення високого результату.
Страх самовираження- негативні емоційні переживання ситуацій, сполучених з необхідністю саморозкриття,пред'явленні себе іншим, демонстрації своїх можливостей.
Страх ситуації перевіркизнань — негативне відношення й переживання тривоги в ситуаціях перевірки (особливо- публічної) знань, досягнень, можливостей.
Страх не відповідатиочікуванням навколишніх — орієнтація на значимість інших в оцінці своїх результатівучинків і думок, тривога із приводу оцінок, що дають навколишніми, очікування негативнихоцінок.
Низька фізіологічнаопірність стресу — особливості психофізіологічної організації, що знижують пристосовністьдитини до ситуацій стресогенного характеру, що підвищують імовірність неадекватногодеструктивного реагування на тривожний фактор середовища.
Проблеми й страхиу стосунках із учителями — загальне негативне емоційне тло відносин з дорослимив школі, що знижує успішність навчання дитини [ 15, 133-139].
2.2. Аналізрезультатів дослідження тривожності молодших школярів
За результатами нашогодослідження тривожності за методикою Тейлора встановлено, що у досліджуваних експериментальноїгрупи високий рівень і схильність до високого рівня тривожності, див. табл.№1.
Таблиця 1 — Рівеньтривожності досліджуваних експериментальної групи (Показники у %) n= 17
Рівень тривожності
Показники у % Високий 47,00 Середній (з тенденцією до високого) 47,00
Середній (з тенденцією
до низького) 5,80 Низький 0,00
Як видно з таблиці№1, в досліджуваних переважає високий рівень тривожності і схильність до високогорівня. Дані показники характеризують загальну тривожність молодших школярів. Їхтривожність може стосуватися навчання і стосунків у школі, може бути як прояв рисособистості. Але високий рівень тривоги може негативно впливати на успішність навчання,міжособистісні стосунки і становлення особистості. З високим рівнем тривожностівиявлено 47,00%, з середнім рівнем (з тенденцією до низького) – 5,80%, а з низькимрівнем – 0%. Це свідчить про те, що в класному колективі панує атмосфера напруження,страху, дискомфорту.
Дослідження показало,що в обстежуваних контрольної групи також виявлено високий рівень тривожності. Див.табл. №2.
Таблиця 2 — Рівеньтривожності досліджуваних контрольної групи
(Показники у %)n= 19
Рівень тривожності
Показники у % Високий 68,40 Середній (з тенденцією до високого) 26,30 Середній (з тенденцією до низького) 0,00 Низький 5,20
Як видно з таблиці№2, в Обстежуваних переважає високий і схильність до високого рівня тривожності.Порівняно досліджуваними експериментальної групи, в контрольній групі жодної дитинине виявлено з середнім рівнем тривожності з тенденцією до низького і в 5,20% — низькийрівень тривоги. Це означає, що 68,40% дітей відчуває напругу, страх в школі (виконаннязавдань, оцінювання) і вдома (стосунки з батьками, однолітками). Такий високий рівеньтривожності може негативно впливати на всі сфери молодших школярів. Можливо, щобільшість досліджуваних у класі приховує свій страх, намагається бути спокійною.
В результаті дослідженнярівня шкільної тривожност іза методикою Філліпса, виявилось, що в 46,10% обстежуванихекспериментальної групи підвищений рівень загальної тривожності. Отже, у більшостімолодших школярів підвищений рівень тривожності пов’язнаний із переживанням соціальногостресу, проблемами і страхами у стосунках з вчителями. Майже у половини класу підвищенатривожність в школі, страх самовираження. У 46,10% досліджуваних виявлено страхневідповідності очікуванням оточуючих. Див. табл.№3
Таблиця 3 — Рівеньшкільної тривожності та її прояви в різних сферах життєдіяльності досліджуванихекспериментальної групи n=13
Фактори
Низький рівень
Середній рівень
Підвищений рівень
Високий рівень
Загальна 15,30 30,70 46,10 7,60
Тривожність в школі 30,70 15,30 46,10 7,60
Переживання соціального стресу 15,30 7,60 69,20 7,60
Фрустрація потреби в досягненні успіху 30,70 23,00 38,40 7,60
Страх самовираження 30,70 7,60 46,10 15,30
Страх ситуації перевірки знань 53,80 7,60 23,00 15,30
Страх невідповідності очікуванням оточуючих 23,00 7,60 23,00 46,10
Низьке фізіологічне протистояння стресу 46,10 7,60 23,00 23,00
Проблеми і страхи в стосунках з вчителем 15,30 7,60 61,50 15,30
Як видно з таблиці№ 3, майже у 46,10% обстежуваних високий рівень страху невідповідності очікуваннямоточуючих. Це свідчить про те, що вони відчувають тривогу з приводу оцінок, якідають інші люди, дуже бояться негативних оцінок їхньої особистості, поведінки. 46,10%молодших школярів мають підвищений рівень тривожності в школі. Це означає, що дітизнаходяться несприятливому емоційному стані, пов’язаному з різними формами включенняв життя школи. У 69,20% дітей виявлено підвищений рівень переживання соціальногостресу. Це говорить про те, що в колективі для більшості учнів немає сприятливихумов для соціальних контактів, особливо з однолітками. У 38,40% дітей підвищенийрівень фрустрації потреби в досягненні успіху. Це означає, що ця частина учнів перебуваєна несприятливому психічному тлі, яке заважає розвивати свої потреби до успіху,досягненню бажаних результатів. У 46,10% досліджуваних виявлено підвищений рівеньстраху самовираження. Діти можуть переживати негативні відчуття, які пов’язані знеобхідністю саморозкриття, представленням себе іншим. Підвищений рівень страхуситуації перевірки знань виявлено в четвертої частини учнів. Це свідчить про те,що більшість дітей в класі не відчувають сильної тривожності з приводу перевіркиїх знань. Низький рівень тривожності, пов’язаний з низьким фізіологічним протистояннямстресу, виявлено в 46,10 молодших школярів.
Це означає, що більшістьучнів класу має нормальну пристосованість до ситуацій стресогенного характеру. В61,50% дітей виявлено підвищений рівень тривожності, який стосується проблем і страхіву стосунках з вчителями. Це означає, що діти відчувають дискомфорт і страх у стосункахз вчителем, можливо вчитель сам створив такі умови. Це може негативно впливати науспішність навчання в школі.
В результаті дослідженняза даною методикою, виявилось, що в 42,10% обстежуваних контрольної групи підвищенийрівень шкільної тривожності. Див. табл.№4
Таблиця 4 — Рівеньшкільної тривожності та її прояви в різних сферах життєдіяльності досліджуванихконтрольної групи (Показники у %) n=19
Фактори
Низький рівень
Середній рівень
Підвищений рівень
Високий рівень
Загальна 10,50 52,60 36,80 0,00
Тривожність в школі 26,30 26.3 42.1 5,20
Переживання соціального стресу 10,50 52,60 31,50 5,20
Фрустрація потреби в досягненні успіху 26,30 36,80 31,50 5,20
Страх самовираження 15,70 26,30 31,50 31,50
Страх ситуації перевірки знань 15,70 26,30 21,00 36,80
Страх невідповідності очікуванням оточуючих 26,30 15,70 36,80 21,00
Низьке фізіологічне протистояння стресу 42,10 36,80 15,70 5,20
Проблеми і страхи в стосунках з вчителем 26,30 36,80 31,50 5,20
Як видно з таблиці№4, у 36,8% дітей виявлено підвищений рівень загальної тривожності. У 42,10% обстежуванихвиявлено підвищений рівень тривожності в школі. Ця частина дітей переживає негативнийемоційний стан, що пов’язаний із включенням до життя школи. У 31,50% учнів виявленопідвищений рівень переживання соціального стресу. Ці учні переживають емоційнийстан, який є несприятливим для розвитку соціальних контактів. Також у 31,50% молодшихшколярів виявлено підвищений рівень фрустрації потреби в досягненні успіху. Даначастина дітей перебуває на психічному тлі, яке не дозволяє розвивати свої потребив досягненні успіху. У 31,50% дітей виявлено високий рівень і ще в 31,50% підвищенийрівень страху самовираження. Учні відчувають негативні емоційні переживання з приводусаморозкриття, демонстрації своїх здібностей. У 36,80% досліджуваних виявлено високийстрах ситуації перевірки знань. Ці діти переживають тривогу з приводу перевіркиїх знань, досягнень, можливостей. У 36,80% школярів виявлено страх невідповідностіочікуванням оточуючих. Діти орієнтуються на значимість інших в оцінці своїх вчинківі думок, очікують негативних оцінок. Низький рівень тривожності, пов’язаний з фізіологічнимпротистоянням стресу, виявлено 42,10% обстежуваних. Це означає, що більшість учнівкласу має пристосованість до ситуацій стресогенного характеру. У 31,50% дітей виявленопідвищений рівень тривожності, який стосується проблем і страхів у стосунках з вчителями.Більшість учнів класу з цього приводу не відчувають страхів.
Висновок до другогорозділу
За результатами аналізунашого дослідження, частіше за все у дітей молодшого шкільного віку проявляєтьсяпідвищений рівень загальної тривожності в школі – 88,20%, страху самовираження –77,60%, страху невідповідності очікуванням оточуючих – 67,10%, страхів у стосункахз вчителями – 93,00%.
Рідше в дітей проявляєтьсяфрустрація потреби в досягненні успіху та низьке фізіологічне протистояння стресовимситуаціям.
Користуючисьцими результатами, а також на основі індивідуальних бесід, зроблені висновки, щовисокий рівень тривожності викликаний: поганою підготовкою до уроків; страхом виразитисвої можливості, оскільки діти вважають, що вони будуть оцінені нижче, ніж їх однолітки,які показують високий рівень знань і творчості; заниженою самооцінкою; пред'явленнямз боку вчителя високих вимог; домашніми неприємностями; високими вимогами батьків;недостатньою увагою і підтримкою батьків.
Ці данілягли в основу розвиваючої програми з подолання тривожності у молодших школярів.
3. Формуючийексперимент спрямований наподоланнятривожності молодших школярів
3.1Обгрунтування корекційно – розвивальної програми
З метою зниження тривожностів дітей молодшого шкільного віку була зроблена спроба складання корекційно-розвивальноїпрограми, спрямованої на подолання тривожності, розвиток конструктивних способіввзаємодії тривожних дітей, їхніх міжособистісних стосунків, а також на розвитоккомунікативних умінь.
Для досягнення поставленоїмети, були поставлені наступні завдання:
· скласти корекційно-розвивальну програму, спрямовану на відпрацювання з дітьми молодшого шкільного віку ситуацій, що дозволяютьїм більш ефективно вступати у взаємодію й домагатися позитивних результатів;
· провести контрольнийзріз після проведення корекційної роботи для перевірки ефективності складеної програми.
Методологічною основою формуючогоексперименту послужили методичні рекомендації таких науковців як: О.В. Скворчевська;
А. Гордєєва.
Так, О.В. Скворчевськапропонує проводити корекцію тривожності молодших школярів за допомогою бесід, ігорта малювання. В той же час,
А. Гордєєва вбачаєкорекцію в спеціальних вправах на саморозслаблення, самовираження, зняття емоційногонапруження. На думку науковця, бажано використовувати малювання, писати розповідіпро себе.
Спираючись на результатиобстеження, до корекційних занять були залучені учні, в яких високий рівень тривожності– експериментальна група. Доцільність вибору полягає в тому, що за більшістю факторівтривожності в учасників експериментальної групи показники вищі ніж в учасників контрольної.Тому дуже важливо провести цикл корекційних занять, щоб подолати тривожність у дітейданої групи.
Метапрограми: надатипсихолого-педагогічну допомогу дітям із високим рівнем тривожності й невпевненістюу спілкуванні й діяльності.
Завданняпрограми:
1. Підвищуватиособистісну самооцінку дитини через створення «зон успіху» в різних видах діяльності,формувати здатність до рефлексії.
2. Підвищуватисоціальний статус дитини в колективі однолітків через розвиток та удосконаленняїї комунікативних навичок.
3. Розвивати рухову активність і психомоторну координацію,що сприяють зняттю й профілактиці психофізичного напруження й емоційної депривації.
Програмарозрахована на роботу з дітьми 7—8 років та груповуформу занять.
Оптимальнакількість учасників групи: 10—15 осіб.
При дотриманнірежиму проведення — 3 заняття в тиждень — цикл розрахований на 3 тижні.
Формапроведення: тренінг.
Часпроведення кожного заняття: 30—45 хв.
Загальнакількість занять: 10.
Методипроведення роботи : рухливі ігри, рольові ігри, бесіди, малюванняна різну тематику, вправи на розслаблення, вправи на зняття
м’язовогонапруження, вправи на розвиток комунікації, емоційної сфери.
Обладнання: м’ячі, зошити, олівці, іграшки, програвач, диски із записамирелаксаційної музики.
Організаціяі проведення розвивальних занять :
1 частина- розминка (1 вправа);
2 частина- основна (2-3 вправи) ;
3 частина– заключна (1 вправа).
Сценарійпроведення занять.
Вітання.Вітання і прощання учнів мають ритуальний характер.
Розминка.
Мета розминки- створення позитивного настрою в групі, зняття напруження, одержання заряду енергії.
Основначастина. Основна частина включає в себе застосування методик, прийомівзгідно з цілями та завданнями програми.
Кінцевамета — створення відчуття належності до групи, закріплення позитивнихемоцій.
Прощання.
Послідовністьпроведення психокорекційних занять:
1 заняття– знайомство, зняття емоційного напруження удітей;
2-10 заняття — корекційне.
Очікуванийрезультат: позитивна динаміка в розвитку особистісних рис, навичок і вмінькожної дитини; активізація соціальної активності, упевненості в діяльності, зниженнярівня тривожності. Цей факт мають підтвердити результати повторного діагностичногообстеження кожної дитини наприкінці циклу корекційно-розвивальних занять, див. додатокА.
3.2Аналіз результатів повторного зрізу формуючого експерименту
Корекційно– розвивальна робота проводилась з дітьми експериментальної групи. До цього учніне були залучені до такого виду діяльності.
Доцільнобуло провести повторний діагностичний зріз на виявлення рівня тривожності, щоб перевіритиефективність проведеної роботи з учасниками експериментальної групи і проаналізувати,чи відбулися зміни в учасників контрольної групи без проведення корекційних занять.
Для діагностичного зрізу було використано методику «Вимірювання рівня тривожностіТейлора», «Оцінка рівня шкільної тривожності Філліпса».
З результатів нашогодослідження за методикою вимірювання рівня тривожності Тейлора, виявилось, що вучнів експериментальної групи середній рівень тривожності (з тенденцією до високогорівня)., див. табл.№5.
Таблиця 5 — Рівеньтривожності досліджуваних експериментальної групи (Показники у %) n = 17
Рівень тривожності
Показники у % Високий 23,50 Середній (з тенденцією до високого) 41,10 Середній (з тенденцією до низького) 29,40 Низький 5,80
Як видно з таблиці№5, в досліджуваних переважає середній рівень тривожності (з тенденцією до високогорівня) – 41,10%. У 23,10% учнів виявлено високий рівень і ще в 29,40% – середнійрівень (з тенденцією до низького). Дані показники характеризують загальну тривожністьдітей. Тривожність дітей може стосуватися навчання і стосунків у школі, може бутияк прояв рис особистості.
Порівнявши результатиобох діагностичних зрізів, виявилось, що рівень тривожності учнів експериментальноїгрупи зменшився, див. табл.№ 6.
Таблиця 6 — Порівняльнатаблиця n=17Рівень тривожності
І діагностичний
зріз (показник у %) ІІ діагностичний зріз (показник у %) Зміни, що відбулися (показник у %) Високий 47,00 23,50 Зменшився на 23,50 Середній (з тенденцією до високого) 47,00 41,10 Зменшився на 5,90 Середній (з тенденцією до низького) 5,80 29,40 Збільшився на 23,60 Низький 0,00 5,80 Збільшився на 5,80
Як видно з таблиці№6, після проведення корекційних занять рівень тривожності зменшився. Кількістьдітей з високим рівнем тривожності суттєво зменшилась, а з середнім (з тенденцієюдо низького) – зросла.
З результатів дослідженнявиявилось, що в учасників контрольної групи високий рівень тривожності і схильністьдо високого, див. табл.№ 7.
Таблиця 7 — Рівеньтривожності досліджуваних контрольної групи
(Показники у %) n=19
Рівень тривожності
Показники у % Високий 73,60 Середній (з тенденцією до високого) 21,00
Середній (з тенденцією
до низького) 5,20 Низький 0,00
Як видно з таблиці№7, в досліджуваних переважає високий рівень тривожності – 73,60%.
У 21,00% учнів виявленосередній рівень тривожності (з тенденцією до високого). Це означає, що більша частинадітей відчуває напругу, страх в школі (виконання завдань, оцінювання) і вдома (стосункиз батьками, однолітками). Такий високий рівень тривожності може негативно впливатина всі сфери діяльності дітей. Можливо, що більшість дітей у класі приховує свійстрах, намагається бути спокійною.
Порівнявши результатиобох діагностичних зрізів, виявилось, що рівень тривожності учасників контрольноїгрупи не зменшився, див. табл.№ 8.
Таблиця 8 — ПорівняльнатаблицяРівень тривожності
І діагностичний
зріз (показник у %) ІІ діагностичний зріз (показник у %) Зміни, що відбулися (показник у %) Високий 68,40 73,60 Збільшився на 5,20 Середній (з тенденцією до високого) 26,30 21,00 Зменшився на 5,30 Середній (з тенденцією до низького) 0,00 5,20 Збільшився на 5,20 Низький 5,20 0,00 Зменшився на 5,20
Як видно з таблиці№8, без проведення корекційно – розвивальної роботи в контрольній групі, рівеньтривожності майже не змінився. На 5,20% збільшилась кількість молодших школярівз високим рівнем тривожності.
В результаті дослідженняза методикою оцінки рівня шкільної тривожності Філліпса, ми виявили, що в 61,50%учасників експериментальної групи середній рівень загальної тривожності. В 69,20%учнів підвищений рівень тривожності пов’язнаний із переживанням соціального стресу.У 46,10% обстежуваних підвищений страх самовираження, див. табл.№9.
Таблиця 9 Рівень шкільноїтривожності та її прояви в різних сферах життєдіяльності досліджуваних експериментальноїгрупи (Показники у %) n=13
Фактори
Низький рівень
Середній рівень
Підвищений рівень
Високий рівень
Загальна 7,60 61,50 30,70 0,00
Тривожність в школі 15,30 46,10 38,40 0,00
Переживання соціального стресу 7,60 23,00 69,20 0,00
Фрустрація потреби в досягненні успіху 30,70 46,10 23,00 0,00
Страх самовираження 30,70 7,60 46,10 15,30
Страх ситуації перевірки знань 30,70 7,60 46,10 15,30
Страх невідповідності очікуванням оточуючих 30,70 46,10 7,60 15,30
Низьке фізіологічне протистояння стресу 53,80 23,00 15,30 7,60
Проблеми і страхи в стосунках з вчителем 7,60 61,50 23,00 7,60
Як видно з таблиці№ 9, у 61,50% досліджуваних середній рівень загальної тривожності. У 46,10% учнівсередній рівень шкільної тривожності. Це означає, що діти знаходяться в сприятливомуемоційному кліматі, пов’язаним із включенням в життя школи. 69,20% молодших школярівпроявляють підвищений рівень переживання соціального стресу. В колективі для більшостіучнів немає сприятливих умов для соціальних контактів. У 46,10% дітей виявлено середнійрівень фрустрації потреби в досягненні успіху. У46,10% обстежуваних проявляєтьсяпідвищений рівень страху самовираження. Діти негативно ставляться до демонстраціїсвоїх знань, можливостей, бояться їх показувати. У 46,10% дітей виявлено підвищенийрівень страху ситуації перевірки знань. Діти відчувають тривожність з приводу перевіркиїх знань. У 46,10% досліджуваних виявлено середній рівень страху невідповідностіочікуванням оточуючих. Для дітей певною мірою є важлива оцінка інших. 53,80% обстежуванихвиявили низький рівень тривожності з приводу низького фізіологічного протистояннястресу. Це значить, що діти нормально пристосовані до стресових ситуацій. У 61,50%дітей виявлено середній рівень страхів у стосунках з вчителями. Це означає, що дітине відчувають сильного емоційного напруження в спілкуванні з вчителем.
Порівнявши результатиобох діагностичних зрізів, я виявила, що рівень тривожності по різним факторам учасниківекспериментальної групи зменшився, див. табл.№ 10.
Таблиця 10 Порівняльнатаблиця n=13
Фактори
Рівні тривожності
До формуючого
експерименту
Після формуючого
експерименту
Загальна
високий 7,60 0,00
тривожність
підвищений 46,10 30,70
середній 30,70 61,50
низький 15,30 7,60
Тривожність
високий 7,60 0,00
в
підвищений 46,10 38,40
школі
середній 15,30 46,10
низький 30,70 15,30
Переживання
високий 7,60 0,00
соціального
підвищений 69,20 69,20
стресу
середній 7,60 23,00
низький 15,30 7,60
Фрустрація
високий 7,60 0,00
потреби в
підвищений 38,40 23,00
досягненні
середній 23,00 46,10
успіху
низький 30,70 30,70
Страх
високий 15,30 15,30
самовираження
підвищений 46,10 46,10
середній 7,60 7,60
низький 30,70 30,70
Страх
високий 15,30 15,30
ситуації
підвищений 23,00 46,10
перевірки
середній 7,60 7,60
знань
низький 53,80 30,70
Страх
високий 46,10 15,30
невідповідності
підвищений 23,00 7,60
очікуванням
середній 7,60 46,10
оточуючих
низький 23,00 30,70
Низьке
високий 23,00 7,60
фізіологічне
підвищений 23,00 15,30
протистояння
середній 7,60 23,00
стресу
низький 46,10 53,80
Проблеми і
високий 15,30 7,60
страхи в
підвищений 61,50 23,00
стосунках
середній 7,60 61,50
з вчителем
низький 15,30 7,60
Як видно з таблиці№ 10, в учасників, які брали участь у корекційних заняттях, виявлено зниження рівнязагальної тривожності, шкільної тривожності, фрустрації потреби в досягненні успіху,страху невідповідності очікуванням оточуючих, низького фізіологічного протистояннястресу, проблем і страхів у стосунках з вчителем.
Не змінився рівеньпереживання соціального стресу і страху самовираження – він залишився підвищеним.
Зріс страх ситуаціїперевірки знань.
В результаті дослідженняза даною методикою, ми виявили, що в 42,00% учасників контрольної групи середнійрівень загальної тривожності, див. табл.№ 11
Таблиця 11 — Рівеньшкільної тривожності та її прояви в різних сферах життєдіяльності досліджуванихконтрольної групи (Показники у %) n=19
Фактори
Низький рівень
Середній рівень
Підвищений рівень
Високий рівень
Загальна 5,20 47,40 42,00 5,20
Тривожність в школі 26,30 15,90 52,50 5,20
Переживання соціального стресу 10,50 52,60 31,50 5,20
Фрустрація потреби в досягненні успіху 26,30 42,00 26,30 5,20
Страх самовираження 26,10 21,10 31,50 31,50
Страх ситуації перевірки знань 15,70 21,10 26,20 36,80
Страх невідповідності очікуванням оточуючих 15,90 26,10 31,60 26,20
Низьке фізіологічне протистояння стресу 47,30 36,80 10,50 5,20
Проблеми і страхи в стосунках з вчителем 23,60 36,80 31,50 5,20
Як видно з таблиці№ 11, 47,40% учнів середній рівень загальної тривожності. У 52,50% обстежуванихвиявлено підвищений рівень тривожності в школі. Ця частина дітей переживає негативнийемоційний стан, що пов’язаний із включенням до життя школи. У 31,50% учасників виявленопідвищений рівень переживання соціального стресу. Ці учні переживають емоційнийстан, який є несприятливим для розвитку соціальних контактів. У 26,30% досліджуванихвиявлено підвищений рівень фрустрації потреби в досягненні успіху. Дана частинадітей перебуває на психічному тлі, яне на дозволяє розвивати свої потреби в досягненніуспіху. У 31,50% дітей виявлено високий рівень і ще в 31,50% — підвищений рівеньстраху самовираження. Учні відчувають негативні емоційні переживання з приводу саморозкриття,демонстрації своїх здібностей. У 36,80% дітей виявлено високий страх ситуації перевіркизнань. Ці діти переживають тривогу з приводу перевірки їх знань, досягнень, можливостей.Також більше ніж у третини учнів виявлено страх невідповідності очікуванням оточуючих.Діти орієнтуються на значимість інших в оцінці своїх вчинків і думок, очікують негативнихоцінок. Низький рівень тривожності, пов’язаний з фізіологічним протистоянням стресу, виявлено у 36,80% обстежуваних. Це означає, що більшість учнів класу має пристосованістьдо ситуацій стресогенного характеру. У 31,50% учнів виявлено підвищений рівень тривожності,який стосується проблем і страхів у стосунках з вчителями. Більшість учнів класуз цього приводу не відчувають страхів.
Порівнявши результатиобох діагностичних зрізів, ми виявили, що рівень тривожності по різним факторамв учасників контрольної групи майже не змінився, див. табл.№ 12.
Таблиця 12 — Порівняльнатаблиця n=19
Фактори
Рівні тривожності
До формуючого
експерименту
Після формуючого
експерименту
Загальна
високий 0,00 5,20
тривожність
підвищений 36,80 42,00
середній 52,60 47,40
низький 10,50 5,20
Тривожність
високий 5,20 5,20
в
підвищений 42,10 52,50
школі
середній 26,30 15,90
низький 26,30 26,30
Переживання
високий 5,20 5,20
соціального
підвищений 31,50 31,50
стресу
середній 52,60 52,60
низький 10,50 10,50
Фрустрація
високий 5,20 5,20
потреби в
підвищений 31,50 26,30
досягненні
середній 36,80 42,00
успіху
низький 26,30 26,30
Страх
високий 31,50 31,50
самовираження
підвищений 31,50 31,50
середній 26,30 21,10
низький 15,70 26,10
Страх
високий 36,80 36,80
ситуації
підвищений 21,00 26,20
перевірки
середній 26,30 21,10
знань
низький 15,70 15,70
Страх
високий 21,00 26,20
невідповідності
підвищений 36,80 31,60
очікуванням
середній 15,70 26,10
оточуючих
низький 26,30 15,90
Низьке
високий 5,20 5,20
фізіологічне
підвищений 15,70 10,50
протистояння
середній 36,80 36,80
стресу
низький 42,10 47,30
Проблеми і
високий 5,20 5,20
страхи в
підвищений 31,50 31,50
стосунках з
середній 36,80 36,80
вчителем
низький 26,30 23,60
Як видно з таблиці№ 12, в учасників контрольної групи виявлено незначні збільшення рівня загальноїтривожності, шкільної тривожності, страху ситуації перевірки знань.
Не змінився рівеньпереживання соціального стресу і проблем та страхів у стосунках з вчителем.
Дані показники суттєвоне змінюють рівень тривожності дітей і їхній стан.
Висновок до третьогорозділу
Формуючий експеримент, у завданняякого входила розробката апробація психокорекційної програми, спрямованої на зниження тривожності в дітей молодшогошкільного віку, був проведений у формі корекційних занять,які містили в собі ігри, спеціальні вправи, завдання.
Після проведення корекційно– розвивальної роботи, простежила динаміку зниження тривожності в дітей молодшогошкільного віку експериментальної групи. На даному етапі підтвердилася ефективність складеної корекційно-розвиваючоїпрограми.
Результати повторногодіагностичного зрізу показали, що рівень тривожності в учнів експериментальної групизнизився в різних аспектах. В учасників контрольної групи, які були продіагностовані,але не брали участь в корекційно-розвивальній роботі, рівень тривожності не знизивсяі залишився приблизно на тому ж рівні, що спочатку.
Отже, можна зробитивисновок, що розроблена нами корекційно – розвивальна програма є ефективною в подоланнівисокого рівня тривожності молодших школярів.
Висновок
Проаналізувавши теоретичніджерела по проблемі підвищеної тривожності молодших школярів, можна зробити висновок,що у психологічній літературі, можна зустріти різні визначення поняття тривожності,хоча більшість дослідників сходяться у визнанні необхідності розглядати його диференційовано- як ситуативне явище і як особистісну характеристику з урахуванням перехідногостану і його динаміки.
Тривога сприймається як емоційний стан гострого внутрішнього болісногобеззмістовного хвилювання, що пов'язується у свідомості індивіда із прогнозуваннямневдачі, небезпеки або ж очікуванням чогось важливого, значущого для людинив умовах невизначеності. Це емоційний аспект тривожності.
Тривожність – це постійна або ситуативна властивість людини, яка призводить до стану підвищеного занепокоєння, відчуття страху і тривоги в специфічних соціальних ситуаціях [9, 81].
Науковці вважають, що тривога є складовою частиною стану сильної психічноїнапруги — «стресу». Можна зробитивисновок про те, що такі форми поведінки як емоційне переживання, неспокій, невпевненість за своє благополуччя, може розглядатисяяк прояв тривожності.
Дослідивши особливості прояву тривожності в дітей молодшого шкільного віку, виявлено, що дітиз високим рівнем тривожності схильні до яких-небудь страхів. Більшість дітей проходять в своєму психічномурозвитку ряд вікових періодів підвищеної чутливості до страхів.
У психологічній сферітривожність проявляється у зміні рівня домагань особистості, у заниженні самооцінки,рішучості, впевненості у собі. Тривожність впливає на мотивацію.Тривожністьне обов'язково проявляється безпосередньо в поведінці, часом це — суб'єктивне неблагополуччяособистості, що створює специфічний фон її життєдіяльності, пригнічує психіку.
Головною причиноювиникнення тривожності у дітей вважається неправильне виховання та несприятливістосунки дитини з батьками, особливо з матір'ю.
За результатами аналізунашого дослідження, частіше за все у дітей молодшого шкільного віку проявляєтьсяпідвищений рівень загальної тривожності в школі – 88,20%, страху самовираження –77,60%, страху невідповідності очікуванням оточуючих – 67,10%, страхів у стосункахз вчителями – 93,00%.
Визначивши впливспеціально розробленоїкорекційно-розвивальної програми, спрямованої на зниження тривожностів дітей молодшого шкільного віку, ми дійшли до висновку, що вона є дієвою і приносить позитивнірезультати.
На основі досвідупроведення корекційних занять з тривожними дітьми експериментальної групи, ми переконалися,що вони дійсно впливають на зниження тривожності в поведінці дітей молодшого шкільноговіку. Вони позитивно вплинули на емоційну сферу дітей, а також змінили прояви тривожностів поведінці на спокій, рівновагу, відсутність емоційного і фізіологічного напруження.
Результати повторногодіагностичного зрізу показали, що рівень тривожності в учасників експериментальноїгрупи знизився в різних аспектах: загальної тривожності, шкільної тривожності, фрустраціїпотреби в досягненні успіху, страху невідповідності очікуванням оточуючих, низькогофізіологічного протистояння стресу, проблем і страхів у стосунках з вчителем. Вучасників контрольної групи, які були продіагностовані, але не брали участь в корекційно-розвивальнійроботі, рівень тривожності не знизився і залишився приблизно на тому ж рівні, щоспочатку.
Отже, можна зробитивисновок, що розроблена нами корекційно – розвивальна програма є ефективною в подоланнівисокого рівня тривожності молодших школярів.
Список літератури
1. Аракелов Н.Е.,Лысенко Е.Е. Психофизиологический метод оценки тревожности // Психологический журнал.– 1997. — №2. – 38с.
2. Битякова М.Р.Организация психологической работы в школе – М.: Совершенство, 1997. – 298с.
3. Гордєєва А.Тривожність молодших школярів у процесі адаптації до школи: шляхи та методи психокорекції// Психолог. – 2009. — №14.- квітень. – с. 1-24
4. Захаров А.И. Дневныеи ночные страхи у детей. – СПб, 2000
5. Захаров А.И.Как преодолеть страхи у детей. – М.: Педагогика, 1986. – 109с.
6. КовальчукО.Виникнення тривожності у дітей та профілактика страхів // Психолог – 2009. — №11-12,березень. – с. 22-23
7. Кученко Т.О.О детской тревожности. // Воспитание школьников. – 2002 — №5
8. Неймарк М.З. Аффектыу детей и пути их преодоления // Советская педагогика. – 1963. — №5. – с. 38-40
9. Обухова Л.Ф. Детскаяи возрастная психология. – М., 1996. – 169с.
10. ПетровскаяЛ.А. Компетентность в общении. М.: МГУ, 1989. – 216с.
11. Прихожан А.М.Тревожность у детей и подростков: Психологическая природа и возрастная динамика.Москва – Воронеж, 2000
12. Практическаяпсиходиагностика / Ред.-сост. Д.Я. Райгородский– Самара «Бахрах», 2000
13. Психічне здоров’ядитини – К.: Ред. загальнопед. газет, 2003. – 112с.
14. Психология. Словарь/ Под. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат,1990. – 494с.
15. Рогов Е.И.Настольная книга практического психолога. Кн.1 – М.: ВЛАДОС, 2003
16. Рогов Е.И.Настольная книга психолога. Кн.2 – М.: ВЛАДОС пресс, 2001. – 529с.
17. СкворчевськаО.В.Ігрові методики роботи з учнями1-4 класів. – Харків «Основа», 2007. – 207с.
18. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин– Минск.: Харвест, 1997. – 800с.
19. СпиваковскаяА.С. Психотерапия: игра, детство, семья – ООО Апрель Пресс, ЗАО Изд-во ЭКСМО –Пресс, 2000
20. Степанов С.С.Психологический словарь для родителей М.: Академия, 1996 – 152с.
21. Славина Л.С.Дети с аффективным поведением. М.: Просвещение, 1966. – 149с.
22. Тривожні діти5-10 років. Корекційна програма // Психолог. – 24 (360). – червень. – 2009. – с.3-15
23. Фридман Л.Ф., КулагинаИ.Ю. Психологический справочник учителя // Практическая психология в образовании– М.: Изд-во «Совершенство», 1988.
24. Шебанова В.І.Дослідження тривожності в дітей молодшого шкільного віку // Педагогіка і психологія.– 2001. — №2. – с. 108-119.
25. Эмоциональные нарушенияв детском возрасте и их коррекция – М.: МГУ, 1990. – 197с.