КУРСОВА РОБОТА
НА ТЕМУ:
«ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕДОСЛІДЖЕННЯ МАТЕМАТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ»
г. Одесса 2010 г.
Вступ
Новісуспільно-економічні відносини в Україні викликали появу суперечності міжсоціальним замовленням на творчу, самореалізуючу особистість і можливостямидонині існуючої системи освіти реально виконати це замовлення. У зв’язку з цимнаша освіта переживає нині складний і водночас цікавий період реформування. Організаціянавчально-виховного процесу у дошкільному навчальному закладі здійснюєтьсявідповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» і спрямована на реалізаціюосновних завдань дошкільного навчального закладу. Зміст навчально-виховногопроцесу в дошкільному навчальному закладі визначається Базовим компонентомдошкільної освіти і реалізується відповідно до програм розвитку, навчання,виховання дітей «Дитина», «Малятко», «Українське дошкілля», «Дитина в дошкільніроки», «Зернятко», що рекомендовані Міністерством освіти і науки України.
Сучаснафілософія освіти докорінно змінює свою парадигму. Нині вона стверджує «дитиноцентризм» і заперечує «предметоцентризм»,що зумовлює необхідність розробки особистіснозорієнтованої системи. Зміст освіти та весь навчально-виховний процес має бутипідпорядкований кожній дитині особисто, а навчальні предмети зосереджуватисянавколо дитини, не руйнуючи її природу. Дошкільна освіта повинна стати тимфундаментом, на якому зводиться національна освіта. Актуальність курсовоїроботи обумовлюється соціальними змінами в суспільстві, переходом до ринковихвідносин, бурхливим розвитком математичної науки, проникненням її дорізноманітних галузей знань. Мета та завдання курсової роботи проаналізуватипсихолого-педагогічні дослідження з проблеми формування елементарних математичнихуявлень у дошкільному дитинстві; виявити закономірність розвитку математичнихуявлень дошкільників. Показати методику математичного виховання дітей та особливостіукраїнського народного фольклору для розвитку елементарних математичних уявленьв дошкільному віку.
1.Теоретичні основи математичного виховання дошкільників
1.1Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження
Проаналізуємопсихолого-педагогічні дослідження з проблеми формування елементарнихматематичних уявлень у дошкільному дитинстві.
Проблемаформування елементарних математичних уявлень дошкільників знаходить відбиття вдослідженнях класиків педагогіки та сучасних науковців.
Питаннязмісту і методів навчання дітей дошкільного віку арифметики і формуванняуявлень про розміри і виміри, про час і простір розглядали у своїх педагогічнихпрацях Я.А. Коменський, М.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинський, Ф.Ф. Фребель,Л.М. Толстой та інші. Так, Я.А. Коменський у книжці «Материнськашкола» рекомендує до школи навчати дитину рахунку у межах двадцяти, вміннюрозрізняти числа більші-менші, парні-непарні, порівнювати предмети зарозмірами, впізнавати і називати деякі геометричні фігури, користуватися впрактичній діяльності такими мірами, як дюйм, пядь, крок, фунт.
Укласичних системах сенсорного навчання Ф. Фребеля і М. Монтессорі поданаметодика ознайомлення дітей з геометричними фігурами, розмірами, вимірами, лічбою.«Дари» Ф. Фребеля і в наш час використовуються як матеріал дляознайомлення дітей з числом, формою, розміром і просторовими відношеннями.
К.Д. Ушинськийвважав важливим навчити дитину лічити окремі предмети та їхні групи, виконуватидії додавання і віднімання, формувати поняття десятка як одиниці рахунку.
Особливогозначення питання методики навчання математики здобули в педагогічній літературіпочаткової школи на рубежі XIX–XX ст. У цей період методики навчання математикидітей дошкільного віку як наука ще не було. Досвід практичних працівників незавжди був науково обґрунтованим.
Зчасом він вдосконалювався, сильніше і повніше у ньому виявлялась педагогічнадумка. У кінці XIX – на початку XX ст. у методистів виникла нагальна потребарозробки наукової методики арифметики.
Першіметодичні посібники з методики навчання дошкільників математики, як правило,були адресовані одночасно батькам і вихователям. Так, на основі висновківпрактичної роботи з дітьми в сімейній обстановці був виданий методичнийпосібник Кемниць В.А. «Математика в дитячому садку». Основними методамироботи з дітьми автор вважав бесіди, практичні вправи, ігри. Він пропонувавознайомити дітей з такими поняттями, як «один», «багато», «декілька», «пара»,«більше», «менше», «стільки ж», «рівний», «такий самий». Основним завданням вінвважав вивчення чисел від 1 до 10 і дій над ними.
Питанняпро методи, зміст навчання дітей лічби і формування елементарних математичнихуявлень, які могли б стати основою для успішного засвоєння матема/>тичних дисциплін у школі,надзвичайно гостро дебатувалися в той час у дошкільній педагогіці. Найбільшкрайня позиція зводилась до заперечення будь-якого цілеспрямованого навчанняматематики. Лебединцев К.Ф. дійшов висновку, що перші уявлення про числа умежах п'яти виникають у дітей на основі розпізнавання групи предметів,сприйняття множин. А за межами цих невеликих сукупностей основна роль уформуванні поняття числа належить лічбі, яка витісняє сприймання множин. Протевін вважав бажаним, щоб дитина здобувала знання в дитячому садку «непомітно».Такого висновку К.Ф. Лебединцевдійшов на підставі спостережень за засвоєнням дітьми перших числових уявлень таоволодіння лічбою. Діти справді дуже рано починають виділяти деякі невеликігрупи однорідних предметів і, наслідуючи дорослого, називати це числом. Протеці знання ще не глибокі, не усвідомлені. Вміння дітей називати числа не завждиє об'єктивним показником математичних знань. У двадцяті роки багато методистівприйняли точку зору К.Ф. Лебединцева. На їхню думку числові уявленнявиникають у дитини головним чином завдяки сприйняттю невеликих груп одноріднихпредметів, що є у навколишньому середовищі (очі, руки, ноги, ніжки столу). Націй підставі вважалось необов'язковим навчати дітей лічби.
ОднакЄ.І. Тихеєва, Л.К. Шлегєр та інші зазначили, що процес формування числовихуявлень у дітей складний і тому треба цілеспрямовано навчати їх лічби.Провідним засобом навчання дітей лічби визнавалася гра. Вважалося, що у своїйдіяльності, грі дитина намагається втілити те, чим вона живе в цей момент. Томуознайомлення з початками математики має ґрунтуватися на активній діяльності дитини,що діти краще засвоять лічбу, швидше ознайомляться з числами та діями над ними.Більшістьпедагогів двадцятих – тридцятих років заперечували необхідність програми длядитячого садка, потребу цілеспрямованого навчання. Л.К. Шлегєр вказувала, щодіти мають вільно обирати собі заняття за власним бажанням. Кожен може робитите, що він задумав й обирати відповідний матеріал, ставити собі мету і досягатиїї. А ця програма має ґрунтуватися на природних схильностях і прагненнях, заспостереженням дітей. Роль вихователя власне полягала лише у створенні умов,які сприяють самовихованню та самонавчанню дітей. Л.К. Шлегєр вважала, що лічбуслід пов'язувати з усіма видами діяльності дитини, а вихователь має лишевикористовувати момент для вправ дітей у лічбі.
Упрацях Є.І. Тихеєвої, М.Я. Морозової та інших підкреслювалось, що знання проперші десять чисел дитина має засвоїти ще до школи і при цьому засвоїти безбудь-яких систематичних занять та спеціальних прийомів навчального характеру.Вони зазначали, що саме життя дитячого садка, заняття дітей, гра висуваютьнезліченну кількість моментів, які можна використати для засвоєння дітьми лічбиу межах, доступних їхньому віку, і засвоєння це цілком не примусове і легкозакладає в душі дитини той фундамент математичного мислення, який-так потрібеняк учителю, так і учню, коли школи вдаються до наукового й систематизованогонавчання арифметики. Є.І. Тихеєва чітко уявляла собі зміст ознайомлення дітейдошкільного віку з числом і лічбою і щодо методики. виражала свою позицію так:сучасна методика прагне того, щоб підвести дітей до засвоєння знань і уявленьсамодіяльністю, заохоченням допитливості розуму, створенням дитині умов, якісприяють самостійному відшуканню пізнавального матеріалу та використанню його.Вона писала, що вчити дітей численню не можна, але дитина має осягнути першийдесяток, звичайно, до семи років. Всі числові уявлення, доступні для її віку,дитина має брати з життя, подій, якими вона живе і в яких діяльно бере участь.її участь у житті за нормальних умов має виражатись лише в одному – роботі-грі.Граючись, працюючи, живучи, вона обов'язково сама навчиться лічити, якщо ми,дорослі, будемо при цьому її непомітними помічниками та керівниками.Незважаючи напомилковість деяких педагогічних поглядів Є.І. Тихеєвої, слід зазначити, що їїпогляди на значення математичної підготовки дітей до школи, необхідністьвикористання спеціальних ігор та дидактичного матеріалу і досі високооцінюються в сучасній дошкільній педагогіці, зокрема у методиці навчанняматематики. «Наприкінці 30-х років спостерігається позитивне ставлення доцілеспрямованого навчання у дитячому садку, із цього часу виникають проблеми,пов'язані з визначенням змісту й методів навчання лічби дітей дошкільного віку».
Значниметапом у розробці методики розвитку початкових математичних уявлень були праці Блехер Ф.Н. Вонапропонувала вихователям широку програму навчання дошкільників з математики. Таквона розкрила методику організації вправ, спрямованих на формування понять пророзмір, кількість, простір, час, вимірювання. Хоча в цілому її книга «Научимсясчитать» розрахована на індивідуальне користування, проте в ній багатоматеріалів, що сприяють об'єднанню дітей. Ф.Н. Блехер вважала, що рівеньматематичного розвитку дитини пов'язаний з рівнем її самостійно здобутих знань.Проте з цього не було зроблено висновку про необхідність цілеспрямованогонавчання дитини лічби. На її думку, «вихователь має сприяти саморозвитковідитини, а не втручатись активно у її розвиток».
Уцілому ж праці Ф.Н. Блехер, незважаючи на ряд помилкових поглядів, малипозитивний вплив на розвиток методики навчання лічби дітей. Багато методичнихвказівок щодо організації дидактичних ігор та вправ не втратили свого значенняй тепер. У 40–50-х роках почалося експериментальне вивчення особливостей формуванняу дітей умінь та навичок в лічильній діяльності. Було проведено психологічнідослідження з цієї проблеми І.А. Френкелем, Л.А. Яблоковим, Є.І. Корзаковою,Г.С. Костюком. Ними обґрунтовано положення про те, що необхідно формуватиу дітей уміння розпізнавати окремі елементи множин, а потім переходити доузагальнення про залежність сприйняття множин від засобу просторовогорозміщення елементів, про засвоєння дітьми числівників і ступенів оволодіння лічильнимиопераціями.
Особливезначення мали дослідження Г.С. Костюка. Його цікавило, за яких умов і яквиникає в дітей перше усвідомлення ними кількісних відношень речей, якздійснюється перехід від сприймання групи предметів до поняття про їх число. Об'єктомдослідження були діти віком від двох до чотирьох з половиною років. Вони виконувалиігрові завдання, що потребувало усвідомлення кількості реальних і зображуванихоб'єктів (у межах від одного до п'яти). Вчений зробив висновок про те, щопоняття числа виникає в дитини через пізнання нею кількісних відношень речей.Дитина абстрагує число від цих речей, проте абстрагування є для неї активнимпроцесом. Воно передбачає вироблення в умовах мовного спілкування з дорослиминових засобів дій (спочатку практичних, потім розумових) з об'єктами.
Поняттячисла за засобом походження – продукт аналізу і синтезу, абстрагування йузагальнення дій дитини з об'єктами (звідси його операторний характер), а засвоїм змістом – знання їх кількісних відношень.
Упрацях Н.А. Менчинської найповніше розглянуті питання формування поняття прочисло у дітей. Розглянуто співвідношення сприйняття множин і рахунку на різнихетапах оволодіння числом.
Одночасноз експериментальним вивченням відбувається орієнтування на узагальненняпедагогічного досвіду роботи дитячих садків. Янгольська М.Л. допомагаємолодим педагогам організувати роботу з розвитку початкових математичнихуявлень у дітей дошкільного віку.
В нійвміщено різноманітні дидактичні ігри та вправи з математичним змістом назакріплення лічби і знань про число, розміри, масу, форму, простір тавимірювання. Ігри систематизовано відповідно до віку дітей. До багатьох ігорподано креслення та малюнки дидактичного матеріалу. Пропонуються ігри рухливі,настільні, головоломні та інші.
Пигулевська З.В.пропонує серію конспектів занять з лічби, дає опис деяких наочних посібників тадидактичних ігор, педагогічні висновки автора грунтуються на спостереженнях завеликою кількістю дітей.
Розглядаютьсяособливості дітей дошкільного віку, умови свідомого і надійного засвоєння,деякі принципи навчання лічби дошкільників (наочність та активність), основнішляхи цієї роботи, орієнтувальні показники в засвоєнні знань. Це була першаспроба створити систему в навчанні початків математики. Михайлова Ф.А. і Бакст Н.Г.розкривають зміст і прийоми роботи з дітьми у різних вікових групах.
Рекомендуєтьсядо вивчення лічби сформувати у дітей уявлення про множини. Надалі велика увагаприділяється складу чисел з одиниць і двох менших чисел, відношення міжскладними числами, що розглядається як передумова засвоєння дій складання івіднімання.
Характеризуючирівень методики формування математичних уявлень у ці роки, слід зазначити, щонедостатність фундаментальних досліджень у цій галузі приводила до відмови відактивного втручання у розвиток дітей. Розробляючи методику, педагоги вказувалилише на необхідність створення сприятливих умов, які забезпечують саморозвитокдітей. У роботі: з дітьми надавалась перевага дидактичним іграм таіндивідуальним заняттям. Практика показала, що таке навчання не доситьефективне для дітей і не забезпечує їхнього розвитку.
Г.М. Леушинапровела глибоке дослідження на підставі вивчення математичних уявлень талічильних операцій у дітей дошкільного віку, проаналізувала різні точки зору,підходи І концепції формування математичних уявлень у вітчизняній та, світовійнауці і практиці виховання дошкільників, критично оцінила попередні напрями ірозробила новий підхід до навчання лічби в дитячому садку.На основіпринципів і методів, запропонованих Г.М. Леушиною, розвиток елементарнихматематичних уявлень у дошкільників проводиться й зараз.
Спочаткудіти починають порівнювати множини. Таке порівняння дає змогу дитині зробитивисновок, наприклад, про те, що їй дали менше цукерок, ніж її братові. Малюк неможе сам розповісти, як він про це дізнався, але спостереження за його поведінкоюпоказують, що таке порівняння він робить, зіставляючи один предмет з іншим,немовби порівнюючи їх попарно. «Наочне зіставлення елементів однієї множини зелементами іншої дає змогу дитині зробити висновок про рівність або нерівністьмножин».
Концепціяформування елементарних математичних уявлень у дітей, розроблена Г.М. Леушиною,служить джерелом для багатьох сучасних досліджень, а дидактична система пройшлавипробування часом, показала свою ефективність в умовах громадськогодошкільного виховання, успішно функціонує вже декілька, десятків років.
У 60–70-тіроки в Україні та інших республіках тодішнього Союзу було проведено ряддосліджень з різних проблем методики формування елементарних математичнихуявлень (М.М. Макляк, О.К. Грибанова, В.К. Котирло, К.В. Назаренко,З.Є. Лебедєва), що значно доповнили методику навчання дошкільників елементарноїматематики. Під час досліджень виявлено, що основою математичного розвиткудітей є порівняння різних конкретних (перервних і неперервних) величин. Поняття«перервна величина» відповідає потужності множини, елементи якої легкополічити. У дослідженнях Г.М. Леушиної в основному увага приділялась формуваннюпоняття про число на підставі перервних (дискретних) величин – множинпредметів, іграшок, картинок, звуків тощо.
Однакознайомлення дітей з числом тільки на основі порівняння конкретних множин даєнеповне уявлення про число. Дослідження П.Я. Гальперіна та Л.С. Георгієвапоказали, що число дітьми має сприйматися насамперед як результат вимірювання,як відношення вимірюваної величини до обраної міри. Внаслідок такого навчаннядіти раніше, ніж при традиційній системі, ознайомлюються з числом, яке дістаютьне тільки при перелічуванні, а й при вимірюванні; з числом не тільки якхарактеристикою кількості окремих предметів, що становлять перелічувану групу,а й як показником відношення. З самого початку навчання до свідомості дітейдоводиться той факт, що. число залежить від обраної міри, що міра – складовачастина вимірюваної величини, але зовсім не тотожна поняттю одиниці якокремості. Сучасні дослідження дали змогу включити до програми виховання удитячому садку навчання дітей вимірювання.
ДослідженняП.М. Ерднієва було спрямоване на вивчення складної методики навчанняобчислювальної діяльності в дитячому садку і школі. У прийнятій дитячим садкомі школою методиці розв'язування арифметичних задач спочатку пропонувалисьзадачі на додавання, а потім – віднімання. П.М. Ерднієв запропонував новийметод – одночасного вивчення цих дій, тобто на одному занятті дітейознайомлювали із задачами на додавання й віднімання. Крім того, дослідженняпоказали, що з найперших кроків дітей доцільно ознайомлювати з необхідністюінколи робити об'єднання або перестановку доданків, підкреслюючи при цьому, щовід зміни місць доданків результат (сума) не змінюється. Така підготовча роботадо вивчення переставного та сполучного законів додавання у дитячому садку даєзмогу формувати в дітей усвідомлене ставлення до арифметичних дій, озброюватиїх узагальненими способами виконання різних видів математичної діяльності. У 60–70-тіроки були проведені дослідження з багатьох інших проблем математичного розвиткудошкільників. Це дало змогу визначити обсяг і зміст навчання математики вдитячому садку. До програми з математики було введено ознайомлення дітей зрозмірами та формою предметів, просторовими і часовими відношеннями, способамивимірювання неперервних величин (лінійне та об'ємне вимірювання), відношеннячастинного і цілого тощо.
Психолого-педагогічнідослідження М.М. Подд’якова, В.В. Давидова, Л.В. Занкова, Л.А. Венгерасвідчать про значно більші, ніж вважалося досі, розумові можливості дітей упроцесі навчання, в тому числі в процесі навчання математики. Так, дослідження,проведені Л.А. Венгером та Т.В. Тарунтаєвою, були спрямовані на з'ясуваннярівня математичних знань, здобутих в результаті навчання на заняттях і позаними. Дослідження показали, що у дітей у віці два – три роки починаютьформуватися перші уявлення про кількість, вони вже вміють виділити одиниці змножини, порівнювати предмети за кількістю навіть без будь-якогоцілеспрямованого навчання. До чотирьох-п'яти років вони спонтанно оволодіютьдеякими лічильними операціями не лише наочно. Проте, дітям молодшого вікузавдання, що потребували застосування міри, без спеціального навчання виявилисьнедоступними. Діти навіть старшого дошкільного віку стихійно вимірюванням неоволодівали. Процес оволодіння мірою як засобом зіставлення величин можна і слідорганізувати у дошкільному віці і він ефективний для загального розвитку.
Усучасних дослідженнях психологів і педагогів (І.С. Костюка, М.М. Поддьякова,О.Я. Савченко, М.В. Богдановича, Л.П. Кочіної, Н.І. Непомнящої)дедалі більше підкреслюється необхідність навчання дітей узагальнених прийоміві способів діяльності. Таким чином, протягом останніх років методика,поповнилась теоретичними дослідженнями і різними конкретними рекомендаціями, щозначно підвищило ефект навчання.
Однієюз актуальних проблем методики формування елементарних математичних уявлень єнаступність у роботі дитячого садка і школи, а у зв'язку з цим – дальшарозробка найефективніших методів та методичних прийомів навчання. Вивченняматематики у початковій школі передбачає досить широку і глибоку орієнтаціюдітей у кількісних і просторових відношеннях навколишньої дійсності. Сучасне жнавчання математики у дитячому садку не завжди повною мірою розв'язує цезавдання. Нерідко математичні знання діти засвоюють формально, без належногорозуміння їх. Однією з причин такого рівня знань є недостатня розробленістьокремих методичних питань. Так, сучасне навчання математики у дитячому садкубагато в чому спирається на вербальні (словесні) методи, що дають змогуформувати у дітей конкретні знання, уміння й навички, і недостатньоорієнтується на методи, які сприяють розвитку пізнавальних інтересів і здібностей,логічності викладу. Досі в методиці навчання математики в дитячому сад ку немаєчітких показників математичного розвитку дошкільного віку. Часто рівеньматематичного розвитку дитини визначають, виходячи, передусім, з обсягу, сумиокремих знань, тоді як розвиток забезпечується системою та якістю цих знань. Узв'язку з цим дуже гостро стоїть проблема розробки принципів відбору тасистематизації математичних знань на підставі індивідуалізації та диференціаціїнавчання. Розв'язання цих проблем дасть змогу досягти вищого рівняматематичного розвитку.
Порядз цим здійснюється дальша наукова розробка проблеми навчання дітей дошкільноговіку узагальнених способів пізнавальної діяльності, широкого використанняматеріалізованих форм наочності (схеми, моделі, графіки). Застосування схем,моделей, графіків у. педагогічному процесі дитячого садка сприятиме розвитку вдітей пізнавальної активності, здатності творчо використовувати раніше здобутізнання.
Досвідроботи у дошкільних закладах показує, що більше уваги слід приділяти розвиткумови в процесі формування елементарних математичних уявлень. У зв'язку з цимтреба вивчити особливості оволодіння дошкільниками математичною термінологією,елементарною математичною логікою. Значні труднощі спостерігаються ворганізації процесу навчання, зокрема навчання математики у малокомплектномудитячому садку. Позитивне розв'язання цих проблем поліпшить математичнупідготовку дітей до школи. Сукупність необхідних умов розвитку вмінняпорівнювати включає: диференційоване навчання з урахуванням індивідуальнихособливостей дітей; поетапне навчання порівнянню; систематичне використанняпорівнювання об’єктів на заняттях і в дидактичній грі.
Отже,аналіз психолого-педагогічних досліджень засвідчує значущість проблемиформування математичної обізнаності в дошкільному дитинстві. У зв’язку з цимвиникла нагальна потреба перебудови змісту навчання математики в дитячомусадку, що знайшло відгук у працях класиків та сучасників вітчизняної ізарубіжної педагогічної, психологічної науки.
1.2 Методика математичного виховання дітей дошкільного віку
Формуванняпочаткових математичних понять у дітей всіх вікових груп дитячого садказдійснюється на загальних методичних положеннях. Ці положення повною міроюсприяють засвоєнню кількісних оцінок, формуванню числових понять, розвиткузнань про форму і всіх інших знань, передбачених дошкільною програмою зматематики. Нижче будуть розглянуті окремі методики засвоєння таких знань.Проте всі ці методики виходять із загальних методичних настанов.
Різніматематичні поняття тісно пов'язані між собою. Це є відбиттям об'єктивнихзв'язків навколишньої дійсності.
Простежуєтьсязв'язок і між поняттями, що формуються у дітей в дошкільному періоді навчання,а саме, між поняттями оцінки величин, числовими величинами, поділу цілого начастини, умовної міри та іншими. Так, формування поняття кількісних оціноквеличин безпосередньо пов'язане з розвитком умінь дітей бачити, умовно виділятивеличину предметів (великий, малий), величину їх параметрів (довгий, вузький),а також умінь визначити відношення між предметами (більший – менший – рівні) таміж їх параметрами (вищий – нижчий – рівні за висотою). Такі знання допомагаютьутворенню числових абстракцій. Адже, засвоюючи числові поняття, дитина маєкількісні відношення елементів сукупності абстрагувати від усіх інших відношеньі властивостей елементів цієї сукупності, тобто від їх кольору, форми,просторового розміщення, величини та ін. Це потребує уміння помітити цівластивості, мислено відділити їх від кількісної сторони цієї сукупностіпредметів. У процесі формування оцінок величин саме й розвивається одне з такихнеобхідних умінь – визначати величину предметів та їх параметрів,диференціювати їх від інших відношень і ознак цих предметів. Таким чином,формування оцінок величин пов'язане з розвитком числових узагальнень і сприяєшвидкому утворенню їх. Крім того, сформованість оцінок величин позитивновпливає і на формування знань про форму предметів, тому що і тут знання дітейпро величину об'єктів полегшують і прискорюють процес виділення форми цихоб'єктів. Таким же способом пов'язані й інші засвоювані дошкільникамиматематичні знання. Формування початкових математичних понять у взаємозв'язкудає можливість поступово і цілеспрямовано конкретизувати і уточнювати кожне звизначених понять. Так, вимірювання сприяє формуванню повноцінних уматематичному розумінні понять про числа. Число виступає виразником відношеньвимірюваної величини до обраної одиниці вимірювання. Поняття про поділ цілогона частини дає можливість формувати більш чіткі поняття про множину (рівність, нерівністьоб'єктів), про числа (склад чисел), про час тощо. В свою чергу, поняття пролічбу, число позитивно впливає на формування понять про геометричні фігури, прооцінки величин, множину, сприяє більш правильному орієнтуванні в часі. «Міжпоняттями відбувається взаємодія, вони постійно відчувають залежність одно відодного».
Упроцесі такого навчання діти набувають чуттєвого досвіду в розрізненнівластивостей об'єктів і різних їх математичних відношень, послідовно узагальнюютьзасвоювані математичні знання. Відбувається пізнання кількісних відношень,абстрагування їх, диференціювання якісних властивостей об'єктів та їхпросторових відношень.
Диференційованістьвластивостей і відношень об'єктів є матеріальною основою виділення,абстрагування кількісних відношень від самих об'єктів та їхніх численнихякостях і водночас є умовою формування уявлень і понять як про кількіснівідношення, так і про особливості об'єктів – їхню величину, колір, форму їхтощо.
У процесіформування початкових математичних понять у взаємозв'язку дошкільникинавчаються бачити предмети в різноманітності і багатстві їхніх властивостей,різні особливості і відношення речей. Це тим більше потрібно, що в математичнихпоняттях виступають взаємозв’язано кількість і якість. Розглянемо, наприклад,одне з основних понять – міру. У ньому поєднуються абстрактно виражені якість ікількість.
Формуванняпочаткових математичних понять у взаємозв'язку є ефективним і щодо позитивноговпливу на розумовий розвиток дітей дошкільного віку. На це звертав увагу ще К.Д. Ушинський.Він доводив, що треба вчити дітей бачити предмети у різних взаємовідношеннях.
Отже,різні початкові математичні поняття–оцінки величин, числові величини, поділцілого на частини, про міру, про форму – формуються у дітей в дитячому садку неізольовано, окремо одне від одного, а, навпаки, у взаємозв'язку.
Упроцесі формування початкових математичних понять чільне місце посідаєоволодіння дітьми відповідними насамперед практичними, а також і розумовимидіями. Математичні поняття починають формуватись у дитини завдяки діям ізпредметами, завдяки усвідомленню значення цих дій. «Рівець знань, їх багатство,усвідомленість і рухливість визначаються тією системою дій, яка здійснюєтьсядитиною».
Передумовоюоволодіння початковими математичними поняттями у дитини є формування розумовихдій і операцій, які поступово складаються на основі зовнішніх практичних дій.Цей процес здійснюється неминуче в онтогенетичному розвитку дитини. Пізнаннядитиною кількісних відношень здійснюється за допомогою цілого ряду їїпрактичних і розумових дій. Без допомоги дорослих дитина самостійно оволодітиними не може. Дії починають формуватися як зовнішні, матеріалізовані: зпредметами та зображеннями їх (наприклад, визначаючи кількість предметів,дитина практично ними оперує). Конкретні, практичні дії з предметами єнеобхідний і дуже важливий момент у пізнанні кількісних відношень. При цьомудія має бути адекватною знанням, що засвоюються. При цьому вихователь враховуєнеобхідність включати в програму конкретний зміст відповідних дій і сам хідоволодіння ними. Практичні дії, відіграючи важливу роль у формуванні початковихматематичних понять, не залишаються незмінними. Далі вони «здійснюються» тількиу плані голосного мовлення, без спирання на предмети чи зображення їх. Нарешті,дії виконуються мислено, тобто стають внутрішніми, розумовими діями, щохарактеризуються згорнутою структурою. Перехід від одного рівня дії до другогоздійснюється поступово, після засвоєння попереднього рівня. Характер діїзмінюється на різних рівнях розвитку дітей: з розвитком мовлення, з розвиткомсловесно-понятійного мислення. Таким чином, відповідно до підвищення рівня дійудосконалюються знання дітей. Можна простежити, як змінюються дії при формуванніпонять про оцінку величин, знань проформу тощо. Як приклад розглянемо зміну лічильнихдій. Спочатку, коли діти тільки вчаться лічити, вони перекладають предмети зодного місця на друге, зберігаючи між ними певну відстань, голосно лічать їх.Поступово ця відстань скорочується, і вони вже не перекладають, а пересуваютьпредмети, ставлячи їх поряд. Після засвоєння цієї практичної розгорнутоїлічильної дії рівень її підвищується – діти лише доторкаються до предметівлічби, лічать голосно. Спочатку вони з силою ставлять пальчик на кожен предмет,дуже повільно і голосно лічать їх. Поступово сила натискання пальцем напредмети зменшується, і діти лічать предмети, ледве торкаючись до них.
Наступнийетап – діти вказують на предмети лічби і голосно їх лічать. Спочатку дитинамайже доторкається до предметів лічби, потім відстань між предметами і рукоюзбільшується. Поступово рука майже зовсім перестає рухатися, і дитина починаєголосно лічити предмети без її допомоги. На цьому етапі помітна такаособливість: діти значно зменшують темп лічби і збільшують силу голосу, немовбинамагаються компенсувати рухи. Іноді зупинять погляд на кожному предметі на 2–3секунди. Потім темп лічби збільшується, але зменшується сила голосу, віндоходить до шепоту. Потім діти лічать зовсім тихо, майже нечутно, але губи щеворушаться.
Потімдія переходить у розумовий план: діти лічать мовчки, без допомоги рук. Воші вженавчились лічити предмети, їхні зображення мовчки, в плані внутрішньогомовлення, де сама лічильна дія підлягає перетворенню і набуває рис, якіспецифічно характеризують внутрішні розумові дії з властивою їм згорнутоюструктурою.
Такимчином, якщо проходити поступово через всі ступені лічильних дій, то дітиоволодівають лічбою на рівні розумових дій. Аналізуючи ступені лічильних дій,треба підкреслити, що це умовний поділ, що вже практичні дії обов'язковомістять у собі психічні, розумові процеси. Слід говорити про тісний взаємозв'язокпрактичних і розумових дій, переплетіння їх.
Кожнарозумова дія здійснюється за допомогою операцій порівняння, аналізу, синтезу,абстрагування, узагальнення, конкретизації. Ці операції взаємозв'язані, вониіснують як система операцій. Для кожної з них є зворотна операція: поділившимислено об'єкт на частини, ми знову об'єднуємо їх в єдине ціле.
Узв'язку з тим що об'єктом пізнання в математиці, як відомо, є приховані кількіснізв'язки й відношення речей, явищ дійсності, провідна роль у засвоєнніматематичних знань належить розумовим діям. Саме завдяки їм діти усвідомлюютькількісні відношення. Проте, як зазначалось вище, самостійно виробити розумові діїдитина не може, тому їх спочатку активно формують у неї дорослі. З рівнязовнішніх, матеріальних, ці дії поступово переводяться на вищий рівень івиконуються в умі як внутрішні. Одночасно удосконалюється певне знання,поглиблюється й уточнюється. Тому методикою навчання передбачаєтьсяцілеспрямована планомірна пізнавальна діяльність дітей під керівництвомвихователя, під час якої в певній послідовності формуються дії дітей. Вихователь«переводить» дитину з нижчого рівня дій на вищий. З цією метою утворюєтьсяситуація, в якій за допомогою засвоєних дій не можна визначити потрібне. Тому«знаходять» нові дії, що дають змогу успішно розв'язати поставлену задачу.Усвідомлення дитиною життєвої необхідності зміни дій сприяє розвиткупізнавального ставлення до своїх дій, свідомому засвоєнню знань.
Весьпроцес формування початкових математичних понять нерозривно пов'язаний зрозвитком мови дитини, тому що все, що не проходить через мовний вираз,залишається неусвідомленим. Оволодіння певним словом-терміном веде, з одногобоку, до відокремлення кількості і відмінності від усіх інших ознак, з другого –до узагальнення, до об'єднання кількісних відношень у певну групу. Словом, щовизначає поняття, тобто суттєве для цього випадку, самого своєю природою робитьце поняття осмисленим. Різні функції мови, а саме комунікативна, сигніфікативна(означення), функція впливу, відіграють певну роль у формуванні початковихматематичних понять у дітей дошкільного віку.
Суттєвуроль у формуванні знань з математики відіграє спілкування людей, оволодіннямовою як засобом спілкування (комунікативна функція). Разом з тим кожен мовнийакт стає засобом спілкування, оскільки він щось означає (сигніфікативнафункція). Діти засвоюють математичні поняття, а вони існують тільки в форміслів. У поняттях відбиваються відношення, зв'язки, що існують об'єктивно. Дітизасвоюють слова-терміни з відповідними значеннями їх. Значення кожного слова, втому числі і математичного терміну, завжди містить у собі узагальнення. Отже,слово допомагає утворенню і розвитку математичних узагальнень у дітейдошкільного віку. У слові відбувається узагальнення на основі відокремлення (вдумці) суттєвого для певної ситуації від другорядних ознак, зв'язків об'єктів. Словоорганізує весь процес диференціювання, за його допомогою на основі практичних(розумових) дій дитини формуються загальні уявлення і поняття про кількіснівідношення, в також про властивості і особливості об'єктів, що пізнаютьсякількісно. О.Р. Лурія зазначає, що на початку розвитку дитини завжди лежатьпредметні дії і мова. Процес формування початкових математичних понятьпозитивно впливає на розвиток мови дітей. Словниковий склад мови дошкільнятпостійно збагачується, розширюється, уточнюються деякі слова. Діти на заняттяхзасвоюють математичні терміни, їх фонетику і семантику (круг, число, довжина),мова дітей збагачується відповідними виразами (порівняємо за величиною;визначимо форму; дізнаємось, скільки всього іграшок; котра в ряду лялька;матрьошок більше, ніж машин, бо матрьошок п'ять, а машин лише чотири).
Вмові вихователя мають звучати точні, правильні назви, вирази, слова-терміни, атакож мають правильно формулюватись запитання, адресовані дітям. У процесінавчання вихователь домагається розвитку насипного словника дітей, щоб дитинарозуміла слова, терміни, вирази, які чує від дорослих. Але особливого значеннянадається розвитку активного її словника, засвоєнню і використаний) понятьвідповідно до вимог програми з математики в дитячому садку. Проте, щобвисловити думку, дитина має не тільки розуміти значення слів, а й правильно їхзмінювати та сполучати з іншими словами в реченні. Отже, при вивченніматематичних знань діти оволодівають також граматичною будовою рідної мови.Вихователь звертає увагу на правильне узгодження в роді, числі і відмінкучислівників та іменників (одна частина, трьох частин, п'ять півників, однієїляльки).
Впершому розділі ми розглянули теоретичні основи математичного вихованнядошкільників. Ми дали аналіз психологічної літератури з проблеми дослідження таметодику математичного виховання дітей дошкільного віку.
К.Д. Ушинськийписав про те, що «рідне слово є основою будь-якого розумового розвитку іскарбниця всіх знань: з нього починається всяке розуміння, через нього вонопроходить і до нього повертається».
Впроцесі навчання на заняттях з математики особливо розвивається і збагачується«математична» мова дошкільнят. Таким чином, вихователь у своїй роботі зформування початкових знань з математики керується основними загальнимиметодичними положеннями про необхідність формувати поняття у їхньому взаємозв'язку,про роль дій (практичних, розумових) і слова в цьому процесі.
/>2. Експериментальне дослідження математичного виховання дітейдошкільного віку
2.1Особливості українського народного фольклору для розвитку елементарнихматематичних уявлень в дошкільному віку
математичнийдошкільник елементарний фольклор
Невичерпнакриниця народної педагогіки. Народна математика це сукупність народнихматематичних знань та навичок, в основі якої лежать потреби практичноїдіяльності (необхідність виконання різних арифметичних дій при проведенніземлемірних робіт, зведенні житла та інших споруд тощо). Недоступністьпрофесійних математичних знань для широких верств українського населення уминулому зумовлювала удосконалення найпростіших традиційних прийомів лічби,вимірювання, способів зображення чисел і т. ін.
НаУкраїні найдавнішими засобами лічби були пальці рук, різні дрібні предмети.Так, при лічбі на пальцях, або, як називали, на колодочках, на одній руці булоприйнято налічувати 15 «колодочок» з долоні та 15 – з іншої частини цієї жруки. З предметів використовували картоплини, квасолинки, палички та ін. Дляекономії лічби існували числові групи: пара, трійка, п'ятка, десяток, копатощо. «Парами лічили худобу, птицю, хатнє добро (чоботи, підошви), трійками – ниткиу прядиві (три нитки складали чисницю), п'ятками – снопи, десятками – яйця,гарбузи, кавуни, копами – яйця та снопи».
Українськанародна математика мала у своєму арсеналі оригінальні способи зображення чисел.Одиниці позначалися паличками, десятки – хрестиками, сотні – кружечками, тисячі– квадратиками. Що ж до дробових чисел, то їх передавали переважно в уснійформі з відповідними назвами (половина, чверть, осьмушка, шістнадцятка та ін.).Письмово (невеличкими горизонтальними рисками) зображалися лише найбільшуживані дроби.
Длянаписання числових знаків використовували найрізноманітніші предмети (дощечки,палички). Проте найчастіше для цього послуговувалися одвірками, дверима,стінами, на яких малювали рисочки або карбували зарубки. Досить поширенимзасобом для позначення чисел були зарубки на невеличких дощечках, прямокутнихбрусках чи палицях. Такі своєрідні «документи» використовували лісоруби,ремісники, ними послуговувалися, позичаючи гроші, здаючи податки, засипаючи вамбари на зберігання зерно тощо. Карбування у різних місцевостях України малорізні назви (карбики на Поділлі, цурки на Полтавщині, раваші на Гуцульщині,бірки на Київщині). Арифметичні дії виконувалися усно. Існували своєріднінародні назви дій – додати, докласти, відкинуть, відлічить. Поширеним бувспосіб додавання, коли спочатку додавалися сотні, потім десятки, а в кінці – одиниці.Множили шляхом повторного послідовного додавання. Ділення виконували,підбираючи частку послідовним повторним відніманням.
Українськіселяни знали й деякі основи геометрії. Зокрема, вони мали уявлення про просту йламану лінії, про властивості рівнобіжних ліній тощо. При будівництві хат тавиготовленні бондарських виробів використовували властивості діагоналейпрямокутника (щоб побудувати стіни під прямим кутом), обчислювали відношеннядовжини кола до діаметра (за останній приймали третину довжини кола). Бондаріта теслярі вміли користуватися циркулем. Розписуючи хати, побутові вироби,селяни послуговувалися різними геометричними фігурами. Українцям були відоміоригінальні прийоми визначення відстані до недоступного предмета, виміру площіземельних ділянок різноманітних форм. Знали й основи механіки, яківикористовували при будівництві хат, вітряків, культових споруд.
Схиляєшсяперед мудрістю простого народу, який знаходив доступні засоби для морального таінтелектуального розвитку дитини. Вражає цілісність та цілеспрямованість цієїпедагогіки. Звернімося хоча б до художнього слова – починаючи від колисковихпісень до народних казок. Колискові, загадки, приказки, прислів'я, пісеньки,дражнилки, мирилки, лічилки – в словах-перлинках закодовано розум, мораль,етику, інакше кажучи – модель буття людини.
Крімузагальнених понять, кожна з цих форм дає дитині конкретну інформацію різноїспрямованості – про природу, математику, людські стосунки. Питанняматематичного розвитку дітей дошкільного віку своїм корінням сягають у класичнупедагогіку. Особливе місце серед джерел розвитку методики займає усна народнатворчість. Різні лічилки, прислів'я, приказки, загадки, потішки завжди булихорошим матеріалом у навчанні дітей лічби, допомагали сформувати у дитинипоняття про число, форму, розмір, час і простір. Наприклад: «Сорока-білобока Кашуварила, Діток годувала. І цьому дала, І цьому дала, І цьому дала, А цьому недала: Ти води не носив, Дров не рубав, Каші не варив, Нема тобі нічого!»
Народстворив безліч жартівливих задач, загадок, прислів'їв, в яких використаноматематичні поняття. Вони перейняті добрим гумором, у них виявляється розум,кмітливість, спостережливість українського народу, відбито його будні та свята.
Читаючималюкові казки, загадуючи загадки, треба звертати його увагу на математичнийзміст, що може бути яскраво виражений або дещо прихований у цих творах. Якщо поставитисобі за мету зробити цікаві «математичні» добірки малих фольклорних форм, томожна побачити, які вони універсальні у використанні, – їх можна розігрувати задопомогою персонажів настільного театру чи власними силами, за їхніми мотивамиможна малювати, ліпити тощо.
Звичайно,щоб зібрати літературний матеріал, відповідно оформити його, потрібен час. Алеця копітка робота обов'язково буде винагороджено дитячою зацікавленістю,радістю пізнання та щастям спілкування.
Требадобирати літературний матеріал до кожного з розділів, на які умовно поділяютьзміст ознайомлення з математичними поняттями: кількість і лічба; величина;геометричні фігури; орієнтування в часі та просторі.
Кращепочати з колискової. Щаслива та людина, яка змалку чула над своєю головоюмамину пісню. Порадіймо мудрості матері, яка співає колискових своїй дитині.Колискова пісня – оберіг від усякої напасті, зла й страху, то – прилучення дорідного, родинного, святого. Посіявши в душу дитини ніжність, щирість, теплотуколискової пісні, ми тим самим закладаємо морально-етичний код, животворнумодель існування прийдешніх поколінь. Малеча охоче слухає колискові, а старшідошкільнята залюбки співають їх своїм лялькам. Набуте в дитинстві лишаєтьсяскарбом на довгі роки. Ось так і не переривається ниточка духовного зв'язку міжпоколіннями. А погляньмо на колискові ще й з математичної точки зору.Здебільшого в них згадується про число, кількісну та порядкову лічбу. Показавшидітям число в такому ракурсі, ми збагатимо та розширимо їхні знання проможливості застосування числа.
«А-а-а,котки два – Шарі, бурі обидва. Один пішов по миші, Другий Юру колише. Що ж ви,котки, зробили, Що ви Юрочку збудили!».
Можназапитати дитину: «Скільки було котиків? Скільки котиків пішло на полювання?Скільки котиків залишилося? Як ти думаєш, чому вони збудили Юру?». Можназапропонувати дитину намалювати котиків або зробити аплікацію з геометричнихфігур. Запитати, якого, на думку дитини, кольору котики – «шарі-бурі обидва».Якщо вони однакові на колір, то чим можуть відрізнятися (за розміром)?Запропонуйте дібрати ще слова, які б позначали цю кількість: два, обидва, двоє,пара, двійко, удвох.
Аботака колисаночка: «Ой ну, люлі, люлі, прилинули гулі, та й сіли на люлі. Сталидумати-гадати, чим дитину дарувати. Дали їй три квіточки: одну квітку – сонливую,другу квітку – дрімливую, а третюю – щасливую».
Скількиголубів прилетіло до колисочки? Котрий голуб приніс сонливую квітку? Скількиквіток було в кожного голуба? Котрий голуб подарував дрімливу квітку? Скількивсього квіток принесли голуби? Котрий голуб дав щасливу квітку? Треба звернутиувагу дитини на те, як узгоджуються числівники та іменники – один голуб, триголуби, одна квітка, три квітки. Та намалювати сюжет колискової разом здитиною.
Можназапропонувати зробити аплікацію або виготовте разом настільний театр (старшідошкільнята можуть виготовити його в стилі орігамі). Довірте дитині обиратикольори самостійно. Так можна дізнатися, як вона розуміє зазначені в колисанціпоняття – сонливий, дрімливий, щасливий. Можливо, разом пошукати аналоги такихквіток у природі. Сонливими та дрімливими можуть бути сон-трава, кульбаба;щасливими – лісові дзвіночки, чорнобривці.
Математичнеобігрування колисанок цікаве для всіх. Адже давно доведено, що існує тісназалежність між інформаційною забезпеченістю малюка (сенсорною та словесною),активністю моторики та рівнем розвитку інтелекту. Цікавинки математичногохарактеру можна знайти і в примовках, мирилках, дражнилках, прозивалках,скоромовках, пісеньках.
«Гайку,гайку, дай гриба й бабку, Сироїжку з добру діжку, Красноголовця
здоброго молодця».
«Гайку,гайочку, дай гриба й бабочку, Сироїжку з діжку, Хрящика
зящика, Красноголовця з хлопця».
Ціпримовки можна використати для закріплення кількісної та порядкової лічби, атакож для розширення знань про склад числа з одиниць.
Великийетичний потенціал закладено у мирилках! Мирилки, виконуючи свою основну функцію– навчити дітей виходити з конфліктних ситуацій мирним шляхом – ще йдопомагають розширити діапазон математичних знань, учать зіставляти,порівнювати.
«Двіподруженьки зажурилися, Дві подруженьки посварилися. Тобі яблучко, менігрушечка – Не сварімося, моя душечка. Тобі яблучко, мені зернятко – Несварімося, моє серденько».
«Равлику-Павлику,вистав ніжки та ріжки, Тобі два – мені два, поділимся обидва».
Оперуючиз натуральним рядом чисел при визначенні понять багато, мало, можнавикористовувати прозивалки. Вони просякнуті добрим гумором, який легкосприймається дітьми. «А в нашого Омелька Сімейка маленька: Сім пішло, сімпоїхало, Сім вдома лишилося». «А в нашого Нестірка Дітей шестірка: Ти та я, танас двоє, Та ми з тобою, Та ще ті чотири, Що отам горох молотили, Та ті п'ять, Щов соломі сплять. Та оце й усі, Та ще дванадцять у вівсі».
Дітиохоче відгадують загадки. Ця усна поетична форма концентрує в собі матеріал,який потребує міркування, абстрагування, спостережливості, кмітливості,образного мислення. Народна дидактика пропонує безліч загадок математичногозмісту. Майже до кожного числа натурального ряду можна дібрати загадку. Що тоза звірі, що мають чотири роги і пір'я. (Подушка).
Чотиричотирки, дві розтопирки, а сьомий вертун. (Корова).
«П'ятерохлоп'яток розійшлися у п'ять хаток і в кожного своя». (Пальці і рукавички). «П'ятьбратів поруч живуть, у кожного своє ім'я». (Пальці) «Десятеро хлоп'ят пішли вхижки спати». (Руки та рукавички). «Дерев'яне полінце шість дірочок має, веселоспіває». (Сопілка). «Має сім шкір, витискає сльози всім». (Цибуля)
Можназвернути увагу на загадки такого змісту: «Чотири чотирки, дві розтопирки, асьомий вертун». Запитати дитину, звідки раптом з'являється число 7. Якщо дитинане може здогадатися, що нове число з'явилося внаслідок арифметичної діїдодавання, зверніться до малюнка і полічіть разом з дитиною.
«Ународній математиці багато задач – жартів, задач – загадок. Їх використанняпідвищує інтерес до математики, дає змогу внести елементи змагання, створитидобрий настрій».
«Йшлодва батьки й два сини і знайшли три апельсини, а як розділилися, то попало по одному.Як вони зуміли поділитися?» (Апельсини знайшли дід, син та онук). «На дубі тригілки, на кожній гілці по шість яблук. Скільки всього яблук?» (Яблука на дубіне ростуть). «Горіло сім свічок, дві з них згасли. Скільки свічок лишилося?»(Сім)
Наоснові таких народних задач можна створити літературні твори для дітей з математичнимзмістом, наприклад «Біля двору – дві Федори, Біля ґанку – дві Тетянки, Білярічки – дві Марічки, А на лузі дві Ганнусі, Тих дівчаток, ой багато, Порахуйтеїх, малята».
2.2Результати експериментального дослідження
Проілюструємо,як з допомогою ігрового персонажа можна цікаво використати у навчаннідошкільнят елементи народної математики.
Програмнийзміст: познайомити дітей з народною міркою вимірювання довжини предметів – аршином;закріпити знання про народну міру вимірювання сипких речовин – пучкою.Закріпити кількісну та порядкову лічбу методом пальцевої лічби (обчислення напальцях). Закріпити знання про національні страви (борщ, вареники, узвар) тасучасні страви – бутерброди, бутерброди – канапе. Поповнювати знання дітей провплив харчування на здоров'я людини. Формувати математичні уявлення,використовуючи усну народну творчість (прислів'я, мирилки тощо). Виховуватиінтерес і повагу до народної мудрості.
Хідзаняття.
Діти сидятьза столами. Увіходить дід Омелько з торбиною за плечима, наспівуючи: «Ой у дідаОмелька Невеличка сімейка. В нього баба є Христя І синів, мабуть, двісті!»
Дід. А чи туди япотрапив? Добридень, дітки! А як зветься ваше місто? (Відповіді дітей). Саме сюдимені й потрібно. А дитсадок ваш як зветься? От і добре, більше мені не трудитистарі ноги, бо прибув я таки за адресою. Оце впорався на городі та з іншоюроботою по господарству, а баба й каже мені: «Поїдь відвези діткам гостинціввід нас». От я й привіз вам повну торбину, ледве не зламав нею спину.
Вихователь. Дякуємо вам,діду, за гостинці. А чи ж правда, що у вас аж двісті синів?
Дід. Та хто йогознає, я вже старий і не полічу до ладу. А діти ваші добре вміють лічити? Тонехай вони мені допоможуть із синами розібратися. Ну ж бо: «Є у мене синДанило, Є також і син Кирило, Є й Онисько, і Кіндрат, А ще пара є дівчат. ПотімФедір і Петро. Скільки хлопців усього?»
(Відповідь:6 хлопців. Якщо ж поставити інше запитання: «Скільки діток усього?», відповідь буде:восьмеро дітей).
Дід. Які ж вимолодці! Коли б мені повернути молоді роки, то і я усякої грамоти навчився б. Ахочете послухати розповіді про моїх сусідів? Я розповідатиму вамзадачами-загадками, а ви розв'язуватимете їх за допомогою своїх карточок тазнаків. Слухайте: «Живе поряд дід Свирид, Борщ зварив він на обід. Сам тримиски зразу з'їв, А дві – бабі залишив. Скільки мисок усього На обід борщубуло?» (3+2=5).
«Є йсусіда дід Кіндрат, Було в нього шість курчат. Двох він синові віддав, Щоб,бува, ніхто не вкрав. Скільки ж нині тих курчат Має в себе дід Кіндрат?» (6–2=4).
Дідхвалить дітей за розв'язані задачі.
Вихователь. Дідусю, нашідіти також можуть складати задачі, ось послухай.
Дітискладають задачі за допомогою карток.
Дід. Так добре менітут з вами, що нікуди вже й не йшов би. Але баба наказала зайти до крамниці йкупити їй тканини на спідницю, а донькам – стрічок у дарунок привезти.
Вихователь. Навіщо вам,діду, ходити далеко – в нас також є крамниця. Заходьте і купуйте, будь ласка.
Дід. То проведітьмене до вашої крамниці і допоможіть зробити покупки. (Розглядає). Який гарний увас сільмаг!
Діти. Дідусю, в насне сільський магазин – у нас супермаркет.
Дід. Ну й дивнаназва: суп і паркет!
Діти. Ні, дідусю, несуп і паркет, а супермаркет. Ця така крамниця, де можна купити і продуктові, іпромислові товари.
Продавець. Скільки вампотрібно тканини?
Дід. Зачекайте, дайтевибрати – аж очі розбігаються від такого розмаїття. Але з грошенятами у мене нег.: то, дітоньки, тож допоможіть вибрати найдешевшу тканину. (Діти вибирають).Ось цієї відміряйте мені два аршини.
Продавець. А що то замірка така? Ми тканину й строки не міряємо аршином.
Дід. Цією міркоюкористувалися всі купці давно – з часів мого діда й прадіда. Вона ось така – довжинавсієї руки від пальців до плеча (показує).
Продавець.Гаразд, відміряю вам аршином, якщо так хочете. (Береться міряти).
Дід. Е ні, я сампоміряю своїм аршином, бо і трьох аршинів не вистачить моїй бабці на спідницю.Моя старенька нівроку, в харчах не маю з нею мороки. А довжина аршина залежитьвід зросту людини: чим вища людина, тим довші в неї руки, а отже, й більшийаршин. Давайте перевіримо. (Показує на дітях, який може бути аршин, дітипорівнюють).
Дід. Тепер допоможітьмені вибрати стрічки на віночки донькам моїм, вони мають бути пів аршина – нідовшими, ні коротшими. Такий був мені наказ.
Дітивимірюють стрічки, прикладаючи їх до дідової руки.
Дід. А чим жезаплатити за цю покупку?
Продавець.Грою.
Дід. Знаю одну хорошугру. А може, й ви її знаєте? називається «Хлів». Діти. Знаємо. Проводиться гра«Хлів». Діти стають у коло, а «Дід» (дитина) – за ним. Діти з цифрами на грудях(за кількістю учасників), побравшись за руки, ходять по колу праворуч, «Дід» – ліворуч.Заглядає поміж дітьми, ніби у віконечка, і промовляє: «Ой хлів мій, хлівець,Повний гусочок, овець. Свої двері відчини, Господаря упусти». Діти зупиняються.«Дід» розмикає руки двох із них, ніби утворюючи двері. Діти запитують: «Хазяїнунаш милий, Хазяїну дбайливий! По кого прийшов? Дід. – По гуску! Діти. –По котру?»
«Дід»називає когось – порядковий номер, названа дитина тікає, а він наздоганяє її.Якщо наздожене, міняються ролями, а якщо ні – все починається спочатку.
Дід. Ох і стомився жя! Досі у роті ще й макової зернинки не мав, а вже скоро обід.
Діти. То ми поведемовас, дідусю, до нашого ресторану.
Дід. Ресторан – а щоце таке? Ні, краще не треба – якась дивна назва.
Діти. «В ресторані,дідусю, готують смачні страви, є прохолодні напої. Якщо підете, вамсподобається. До речі, наш ресторан український, і страви тут здебільшогонаціональні». Заходять до «ресторану». Дід сідає за стіл, а діти стають білястоликів, готуючись робити бутерброди.
Офіціант. Сьогодніпропоную вам борщ, вареники з картоплею, узвар, а також нові страви – бутербродибутерброди-канапе – простіше їх називають канапками.
Дід. Канапки? Що цетаке? Не буду я їх замовляти! Офіціант. Канапки – це теж бутерброди, тількималенького розміру. Готуються вони з сиром, ковбасою, шинкою, паштетом.
Дід. Гаразд, умовили.Але хочу вас запитати: як ви варите український борщ? (Відповідь). А якістрави, крім вареників, готують з тіста? (Відповідь). Я ще ніколи не був уресторані, то дозвольте мені подивитись, як готують страви ваші кухарі.
Офіціант. Будь ласка!Вони саме починають готувати бутерброди прості і канапки.
Дід. А якщо у вас невказано, скільки солі треба, щоб підсолити страву, то якою міркою ви будетекористуватися?
Діти. Пучкою.
Дід. А скількишматочків шинки кладете на бутерброд? (Відповідь). А солоний огірочок ріжете?Скільки шматочків кладете? (Відповідь).
Дід(вагаючись).У цьому ресторані треба заплатити чималі гроші, а в мене їх немає. Піду,мабуть, звідси.
Офіціант. Ні, дідусю, нетурбуйтесь. У нашому ресторані грошей не платять, але, щоб отримати борщ, дітиповинні пригадати кілька прислів'їв про нього.
Дід. А чи знають вониїх?
Діти. Знаємо! (Кажутьприслів'я, офіціант приносить борщ).
Офіціант. Щоб отримативареники, треба пригадати пісню, мирилку чи скоромовку про вареники.
Дід. То я й сам знаюпісню про вареники. (Співає куплет пісні «Із сиром пироги»).
Офіціант. «Ні, діду, цяпісня не підходить, бо вона про пироги, а нам треба про вареники». Дітиспівають куплет української народної пісні «А мій милий вареничків хоче» абопромовляють мирилку: «Мир миром, пироги з сиром, Варенички в маслі, Ми дружечкикрасні. Не сварімося, помирімося, Обіймімося, поцілуймося».
Офіціант. От за те, що витак добре заплатили за попередні страви, то узвар і бутерброди на дорогуотримаєте безплатно.
Дід. Дякую за смачнийобід. Тепер я вас пригощу. А то ношуся з цими гостинцями, як циган з писаноюторбою.
Виймаєгостинці, примовляючи: «Привіз вам у дарунок Часничку й цибульки, Щоб не рослипід носиком Хлюпавки – бурульки. Ще й калиноньки на чай – Скажіть кашлю ви:«Прощай!» І яблучок смачненьких Для личок рум'яненьких. Ось такі гостинці маю,Ними вас я пригощаю».
Дітидякують дідові.
Дід. Час мені з вамипрощатися, діти! Скажіть лишень таке: чи цікавою була наша зустріч? Якою міркоюя навчив вас міряти тканину? А чи дорогу тканину я купив своїй бабі? Якої довжиния купив дівчатам стрічки? То як називається ваша крамниця? Нехай назвуть так інашу. Шкода розлучатися з вами, але буде зле, якщо спізнюся на свій пільговийавтобус. Бувайте, я неодмінно ще колись приїду до вас! (Виходить).
В другомурозділі ми розглянули особливості українського народного фольклору для розвиткуелементарних математичних уявлень в дошкільному віку.
Вякості експериментального дослідження математичного виховання дітей дошкільноговіку, ми проілюстрували, як з допомогою ігрового персонажа можна цікавовикористати у навчанні дошкільнят елементи народної математики.
Висновки
Математика– один з найскладніших предметів для засвоєння дітьми дошкільного віку. Цезумовлено абстрактністю матеріалу та особливістю засвоєння математичних знаньдітьми дошкільного віку. Успіх засвоєння математичного матеріалу залежить відурахування особливостей пізнавальних процесів кожної дитини та складу групи.
Удошкільнят закладається основа знань, умінь та практичних навичок, необхіднихдля подальшого навчання дітей, тому роль дитячого садку в успішному опануванніматематичними уявленнями вирішальна.
Найефективнішимспособом подолання труднощів у розвитку математичних уявлень дітей євикористання дидактичної гри та дидактичного матеріалу. За вмілого використаннягра стає незмінним помічником педагога. Бо у грі діти перевіряють свою силу,спритність, у них виникає бажання фантазувати. Гра дарує щохвилинну радість,задовольняє потреби, а ще спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітейформуються вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних,професійних функцій у майбутньому. У скрізь, де є гра панує радісне дитячежиття.
Сучаснедидактика, звертаючись до ігрових форм навчання, вбачає в них можливостіефективної взаємодії педагога й учнів, продуктивної форми їх спілкування звластивими їх елементами змагання, непідробної цікавості.
Упроцесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати,розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, доактивної діяльності залучаються навіть найпасивніші.
Використанняв дитячому садку дидактичних ігор та дидактичного матеріалу робить процеснавчання цікавим, створює у дітей бадьорий настрій, полегшує засвоєннянавчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язуєтьсяте чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес до навчальногопредмета. Отже математичні дидактичні ігри – засіб навчання.
Списоклітератури
1. Богданович М.В. Математичнавеселка. – К.: «Радянська школа», 1981.
2. Бондаренко Т. Проблемипідготовки дітей до школи в історії зарубіжної і вітчизняної педагогічної думки //Рідна школа. – 2003. – №9. – С. 70–73.
3. Державна національнапрограма «Освіта» України XXI століття.–К.: «Райдуга», 1994.
4. Конфорович А.Г.,Лебедєва 3. Є. Формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільноговіку. – К.: «Вища школа», 1976.
5. Леушина А.М. Формированиеэлементарных математических представлений у детей дошкольного возраста. – М.:Просвещение, 1974.
6. Математикадошкільнятам / А.К. Грибанова, В.В. Колечко, А.М. Пасека, К.И. Щербакова. –К.: «Радянська школа», 1990.
7. Математическаяподготовка детей в дошкольных учреждениях / Сост. В.В. Данилова. – М.:«Просвещение», 1987.
8. Машовець М. Донародних джерел по математичні знання // «Дошкільне виховання», 2000, №2. –с. 13–14.
9. Медвідь Л.А. Історія національноїосвіти і педагогічної думки в Україні: Навчальний посібник. – К.:» Вікар»,2003.
10. Менчинская Н.А. Психологияобучения арифметике. – М.: «Просвещение», 1955.
11. Метлина Л.С. Математикав детском саду. – М.: «Просвещение», 1977.
12. Методика формуванняелементарних математичних уявлень у дітей. – К.: «Вища школа», 1987.
13. Михайлова Ф.А., Бакст Н.Г. Занятияпо счету в детском саду.-М.: «Просвещение», 1958.
14. Мороз Г. Від діда– онукам, від онуків – дідові // Дошкільне виховання. – 2000. – №5. –с. 12–13.
15. Пигулевська З.В.«Счёт в детском саду. – М.: «Просвещение», 1953.
16. Погляди К. Ушинськогона зміст і методику виховання та навчання дітей в сім’ї та школі //Освіта. – 2003. – №.33 (16–23 липня). – С. 4–5.
17. Тарунтаева Т.В. Развитиеэлементарных математических представлений у дошкольников. – М.: «Просвещение»,1980.
18. Українська минувшина:Ілюстрований етнографічний довідник – К., 1993.
19. Український дитячийфольклор. – К.: «Малятко», 1981.
20. Фольклорна веселка. –К.: «Малятко», 1988.
Формирование элементарныхматематических представлений у дошкольников / Под ред. А.А. Столяра. –М.: Просвещение, 1988.
21. Щербакова К.Я. Методикаформування елементарних математичних уявлень у дошкільників. – К.: «Вищашкола», 1996.
22. Щербакова К.Я. Методиканавчання математики дітей дошкільного віку. – К.: «Вища школа», 1985.
23. Янгольська М.Л.Математичні ігри та приладдя в дитячому садку. – К.: «Учпедгиз», 1938.