Основні методи боротьби з інфляцією

Група 4 10 98 БУБ студент Заболотний Олександр Едуардович адрес м. Запоржжя, вул. Миру, б. 10, кв. 18 телефон 77 КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисциплни державне регулювання економки за темою основн методи боротьби з нфляцю факультет дистанцйне навчання спецальнсть БУБ вддлення бакалаврат Викладач консультант Бугай В. З. МАУП 2000. Тема Основн методи боротьби з нфляцю

ЗМСТ Вступ.1. Сутнсть та ознаки нфляц 1.1 Сутнсть нфляц 1.2 Причини нфляц 1.3 Особливост кризи в Укран2. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з нфляцю 2.1 Методи антиiнфляцiйного оподаткування 2.2 Скорочення податкiв у свiтi концепцi пропозицi2.3 Регулювання цiн в умовах iнфляцiйноi нестабiльностi 10 3.

Антиiнфляцiйна полiтика Украни 13 Висновок 14 Список лтератури.15 Вступ Найефективншим ндикатором здоров я економки крани фнансовий стан. Адже фнансова система не лише забезпечу необхдн взамозв язки в економц, вона одним з найвпливовших важелв макроекономчного регулювання, нструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економчний розвиток. Саме тому дяльнсть виконавчо влади кожно крани спрямована на забезпечення стабльност фнансово-

кредитно системи та фнансового стану в цлому. Запорукою цього, серед ншого, ма бути стан керованост нфляцйними процесами. Необхднсть у цьому викликана тим, що нфляця не лише призводить до тяжких соцально-економчних наслдкв за умов нфляц втрачаться ефективнсть д та вдбуваться деформаця нструментв макроекономчного регулювання. Особливо виразно деформаця економчних механзмв проявляться в умовах гпернфляц. В економчнй науц вважаться, що нфляця переходить в гперстадю за умов перевищення швидкост росту цн 50

на мсяць. Прикладом того Нмеччина 1920-1923 рр Австря 1921-1923 рр СРСР 1921-1924 рр Грeця 1943-1944 рр Латиноамериканськ крани 1970-1980 рр. нфляця в Угорщин псля Свтово вйни була найвищою з усх, вдомих в стор свтово економки. Iсторично склалося так, що одна з нових й, у деякому вiдношеннi, найважливiша функцiя уряду поляга в тому, щоб стабiлiзувати економiку, тобто допомагати й забезпечувати повну зайнятiсть ресурсiв i стабiльний

рiвень цiн. Перед вченими економiстами стоть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденцi у розвитку свiтово економiки. Одно з перших мiсць посiда аналiз iнфляцi та факторiв, що обумовлюють. У процесi розвитку сучасно змiшано економiки ступiнь державного втручання, а у рамках останнього вибiр адекватно макроекономiчно полiтики, що дозволя запобiгти зростанню iнфляцi мають особливе значення. Макроекономiчна теорiя да достатньо чiткi рекомендацi вiдносно умов й наслiдкiв подiбних рiшень.

Жодна з вiдомих нинi ринкових економiчних систем не функцiону стихiйно. Всi вони являються об ктами державного регулювання. При цьому напрямок й форми державного втручання змiнюються вiдповiдно до ситуацi, що склалася у економiчнiй системi. Манiпулювання податками й розмiрами видаткiв бюджету, контроль за цiнами одними з головних iнструментiв, за допомогою яких уряд може сприяти подоланню iнфляцi.

В данiй роботi розглядаються питання, пов язанi iз стримуванням iнфляцiйних процесiв в економiцi, а саме питання державного регулювання й контролю за цiнами та антиiнфляцiйного пiдходу до оподаткування. За своiм змiстом робота роздiлена на такi частини у першому роздл аналiз зосереджений на механiзмi iнфляцi та на наслiдках як у соцiальнiй, так i в економiчнiй сферах другий роздл плану присвячено розгляду методiв державного регулювання цiн та стримування iнфляцi за допомогою податково системи крани в останньому

третьому роздл дана характеристика реалiзацi антиiнфляцiйно полiтики в Укранi. 1. Сутнсть та ознаки нфляц 1.1 Сутнсть нфляц Вд чого ж залежить кльксть грошей, необхдна для забезпечення товарного обгу Передусм вд суми цн товарв, що пдлягають реалзац протягом певного пероду, скажмо року. Що бльше товарв, тим бльше потрбно грошових одиниць для х реалзац.

Кльксть грошей в обгу залежить дал вд швидкост обгу кожно грошово одиниц. Це повязане з тим, що одна та ж сума грошей може обслугувати бльше чи менше число актв куплi - продажу. Перевищення клькост грошових одиниць, що знаходяться в обгу, над сумою товарних цн поява внаслдок цього грошей, не забезпечених товарами, означа нфляцю. Вона призводить до зростання цн на товари явному чи прихованому. Тому ндекс цн - це один з головних найбльш наочних показникв наявност чи вдсутност нфляц,

глибини. нфляця може бути викликана рзними чинниками. Це випуск зайво клькост грошових одиниць, вдставання виробництва товарв вд зростання платжездатного попиту, надходження на ринок товарв, що не користуються попитом. нфляця - це переповнення фнансових каналв паперовими грошима, що призводить до х знецнювання. нфляця - це грошове явище, але вона не обмежуться знецнюванням грошей. Вона проника у вс сфери економчного життя почина руйнувати ц сфери.

Вд не стражда держава, виробництво, фнансовий ринок, але бльше за все страждають люди. Пд час нфляц ма мсце 1. Знецнювання грошей по вдношенню до золота. 2. Знецнювання грошей по вдношенню до товару. 3. Знецнювання грошей по вдношенню до ноземно валюти. Ще одне визначення нфляц ми можемо прочитати в сучасних американських пдручниках нфляця - це пдвищення загального рвня цн. Це, зрозумло, не означа, що пдвищуються обов язково вс цни.

Навть в пероди досить швидкого зростання нфляц деяк цни можуть залишатися вдносно стабльними, а нш падати. Одне з головних хворих мсць - це те, що цни мають тенденцю пдйматися дуже нервномрно. Перш пдстрибують, друг пдймаються понад помрними темпами, а трет зовсм не пдймаються. нфляця вимрються за допомогою ндексу цн. Згадамо, що ндекс цн визнача х загальний рвень по вдношенню до базового пероду. Темп нфляц для наданого року можна обчислити таким чином вдняти ндекс цн минулого року з ндексу цн

цього року, подлити цю рзницю на ндекс минулого року, а псля цього помножити на 100. ндекс цн ндекс цн цього року минулого року Темп нфляц х 100 ндекс цн минулого року Для того, щоб економка не переживала нфляцйних криз 1. Ма бути постйна рвновага державного бюджету. 2. Центральний банк повинен вести деальну полтику. 3. Держав не слд втручатися в розподл прибутку. 4.

Крану повинн населяти громадяни з здоровою ринковою психологю, люди, позбавлен нфляцйних очкувань. 1.2 Причини нфляц. Зростання цн може бути повязане з перевищенням попиту над пропозицю товарв, проте така диспропорця мж попитом пропозицю в багатьох випадках не нфляцю. Приклад енергетична криза 70х в США, коли нафтовидобуваюч крани пдняли цни на нафту в десятки разв, а на нш товари й послуги цни зросли в одночас на 7-9.

До найважливших iнфляцйних причин зростання цн можна вднести наступн 1. Диспропорцйнсть - незбалансовансть державних видаткв прибутку - т. з. дефцит державного бюджету. Часто цей дефцит покриваться за рахунок використання друкарського верстату, що призводить до збльшення грошово маси як наслдок - нфляця. 2. Iнфляцйно небезпечн нвестиц - здебльшого млтаризаця економки. Вйськов асигнування ведуть до утворення додаткового платжездатного попиту, а як наслдок - збльшення

грошово маси. Надмрн вйськов асигнування звичайно головною причиною хрончного дефциту державного бюджету, а також збльшення державного боргу для покриття якого випускаються додатков паперов грош. 3. Вдсутнсть чистого вльного ринку досконало конкуренц як його частини. Сучасний ринок в чималй мр огополiстичний. Оскльки огополiст зацкавлений в скорочуванн виробництва пропозиц товарв створються дефцит використовуваний м для пдтримки чи пдняття цни на товар.

4. мпортована нфляця, роль яко зроста з зростанням вдкритостi економки утягнення в свтогосподарськ звязки т чи ншо крани. Можливост для боротьби у держави досить-такi обмежен. Засб ревальвац власно валюти, що нколи застосовуться в таких випадках, робить мпорт бльш вигдним, одночасно ускладнюючи експорт. 5. Iнфляцйн очкування - виникнення в нфляц самопдтримуючого характеру. Населення господарськ субкти звикають до постйного пдвищення рвня цн.

Населення вимага пдвищення заробтно плати запасаться товарами наперед, очкуючи на х швидке подорожчання. Виробники ж побоюються пдвищення цн з боку свох постачальникв, як водночас закладають в цну свох товарв прогнозоване ними зростання цн на комплектуюч розгойдують отим самим маховик нфляц. Живий приклад таких iнфляцйних очкувань ми можемо спостергати у свому повсякденному житт. Причину нфляц треба також шукати в трьох видах монополй 1.

Державна монополя на емсю грошей. 2. Профсплкова монополя. 3. Монополя великих фрм на визначення цни власних витрат. Ц три види монополй повязан мж собою кожна з них може порушувати баланс попиту пропозиц. Причини нфляц можуть знаходитись поза держави, тод х треба шукати в свтовй торгвл. Слд також зазначити, що два найважливших джерела нфляц, зумовлено зростанням витрат - це збльшення

номнально зарплати цн на сировину енергю. 1.3 Особливост кризи в Укран нфляця - це свордний податок, яким держава шляхом випуску нчим не забезпечених паперових грошей обклада грошов засоби в нацональнй валют юридичних фзичних осб. В економчнй лтератур використовуться навть такий термн iнфляцйний податок, це грший з всх видв податкв, бо внаслдок його застосування страждають передусм фзичн особи з фксованим чи невеликими прибутком пенсонери,

нвалди, державн службовц, практично вс особи наймано прац. Зростання грошово маси в Укран в 1992 г. в бльш нж 16,9 разв свдчить про те, що гiперiнфляця в нашй кран була реальнстю. Треба визначити, що iнфляцйн процеси в нашй кран викликаються не тльки економчним спадом бюджетним дефцитом. На протяз десятирч закладалися народногосподарськ диспропорц мж галузями промисловост, що виробляють засоби виробництва предмети споживання, мж добувними перероблюючими галузями

економки, мж промисловим сльськогосподарським виробництвом т Сюди ж можна вднести надзвичайну мiлiтаризацю економки. Внаслдок в економчному органзм давно порушився обмн речовин. Деякий час грошова маса в нашй кран штучно обмежувалася. Зайв грош вилучалися з обгу в основному за допомогою мпорту алкоголю.

Потм ситуаця рзко змнилася. Рзко скоротилися валютн надходження , вдповдно, мпорт. Зменшився прибуток держбюджету вд продажу алкогольних напов кампаня боротьби за загальну тверезсть. Одночасно були розгорнут широк соцальн програми, не пдкрплен реальними матеральними ресурсами. У звязку з утворенням комерцйних структур передусм банкв став неможливим мсцевий розподл грошового обгу на наявний безготвковий. Внаслдок накладення всх цих чинникв вкуп з директивним управлнням грошовою

масою ми на рубеж 1989-1990 р. р. впритул пдйшли до гiперiнфляц. Уряд був не в змоз стримати небезпечн iнфляцйн явища. Вони стали наростати як снжний ком, пдтриман спадом виробництва, все зростаючою бюджетною емiсiю, нестримною кредитною експансю комерцйних банкв т. з. кредитна нфляця, розвалом дино грошово банквсько системи крани. В пдсумку ми одержали оте, що повинн були одержати - гiперiнфляцю на фон рзкого спаду виробництва.

Перетворення в прах заощаджень населення, оборотних коштв пдпримств, знецнювання банквських капталв активв на фон вдмних процентних ставок, триваюче падння валютного курсу карбованця а потм гривн, вдсутнсть нвестицй нвестицйно полтики у пдпримств, банкв, та й у держави, безперспективнсть ринку цнних паперв внаслдок неминучо втрати частини вкладено в акц та облгац вартост, витиснення з платжного обгу гривн доларом, загроза переходу вд товарно-грошових вдносин до натурального обмну - ось ц радощ, що несе гiперiнфляця

та нфляця. Можна казати, що застосовуючи методи боротьби з нфляцю уряд та НБУ подолали марш гпернфляц по Укран. Гострота кризового стану функцонально економки змусила уряд та НБУ докорнно змнити свою полтику. Грошово-кредитну полтику було змнено з експансйно на жорстку рестрикцйну. У 1994 роц монетарна полтику НБУ будувалася орнтуючись на приборкання нфляц. Ще наприкнц 1993 року було запровадженно ряд заходв по стримуванню зростання грошово маси в обгу.

Якщо в IV квартал 1993 року середньомсячн темпи нфляц становили 66,4 то в квартал 1994 року темпи нфляц було знижено до 12,4, а в квартал до 5. У 1995 роц темпи нфляц продовжували знижуватися з 21,2 у счн до 4,6 у серпн з традицйним для Украни осннм пдвищенням у вересн до 14,1, 9,1 у жовтн. Як вже зазначалося, уряд та НБУ застосовуючи методи боротьби з нфляцю подолали марш гпернфляц по Укран. Для пдтвердження цього факту наведу ндекси споживчих цн ндекси нфляц по

Укран на лютий 2000 р. Запорзьке обласне управлння статистики Таблиця ндекси споживчих цн ндекси нфляц по Укран Рк1996199719981999ндекс за рк139,7110,1120,0119,2За счень 2000 р. ндекс нфляц становить 104,6. 2. Антиiнфляцiйна полiтика держави, методи боротьби з нфляцю 2.1 Методи антиiнфляцiйного оподаткування Свiтовий досвiд виробив двi головнi концепцi антиiнфляцiйних заходiв, що спираються на кредитно-грошову i фiскальну полiтику.

Це-заходи або безкомпромiсно боротьби з iнфляцiю, або адаптацi, пристосування до життя в умовах iнфляцiйно нестабiльностi. Перший метод реалiзустья шляхом змiн у системi оподаткування як правило пiдвищення податкiв та введенням жорсткого державного контролю цiн та зарплати. Другий метод це iндексацiя доходiв, застосування механiзму корегування процентних ставок вiдповiдно до темпiв iнфляцi та iн. До того ж необхiдною повна адаптацiя усiх економiчних iнституцiй до функцiонування

в умовах iнфляцi. Адаптацiйна полiтика ма своi недолiки кошти на компенсацiйнi надбавки населенню треба брати з державного бюджету, тобто врештi-решт через податки, або робити грошову емiсiю, що знову призведе до зростання iнфляцi. Як правило, в умовах боротьби з iнфляцiю цi методи використовуються комплексно, що да бiльш виражений ефект, i дозволя пом якшити труднощi, припадаючi на долю економiки краiни. Методи антиiнфляцiйного оподаткування. В процесi стримування iнфляцi податки вiдiграють двосту роль.

Скорочуючи доходи, що виступають як джерела витрат для споживачiв, високi податки носять антиiнфляцiйний характер. Однак, податки можуть також збiльшувати витрати виробництва, пiдвищуючи через це рiвень цiн на товари. Розглянемо тi спотворення в оподаткуваннi, якi викличе неочiкувана iнфляцiя, тобто випадок, коли цей елемент економiчно системи крани до дiй в умовах iнфляцi не пристосований. У разi, якщо податкова система крани ма труднощi з адаптацiю до iнфляцiйних процесiв, виникають такi

складнi проблеми По-перше, iз зростанням рiвня цiн частка податкових виплат у загальному обсязi реальних доходiв збiльшуться, породжуючи, таким чином, ефект прогресивного зростання податкiв. Якщо б податки знаходилися у постiйнiй пропорцii до номiнальних доходiв незалежно вiд розмiру останнiх, у цьому не було б нiяко проблеми, оскiльки в такому разi люди сплачували б однаковий, не залежний вiд рiвня цiн вiдсоток свох доходiв у виглядi податкiв.

Але, оскiльки, норма оподаткування при використаннi його прогресивно форми ма тенденцiю зростати разом з рiвнем номiнальних доходiв, то iнфляцiя, призводячи до збiльшення номiнальних доходiв, тим самим збiльшу й частку податкiв у складi реальних доходiв. Друга проблема пов язана з оподаткуванням капiталу. Ця проблема дуже складна, оскiльки зростання капiталу, пов язане з приростом ринково вартостi активiв, реагу на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж реальнi прибутки на цей капiтал.

Жоднiй кранi не вдалося досягти суттвого успiху у нейтралiзацi наслiдкiв впливу iнфляцi на оподаткування капiталу. Деякi фахiвцi у сферi податкiв навiть вважають, що найбiльша шкода вiд iнфляцi поляга саме у тому, що вона збiльшу фактичне оподаткування капiталу. Подiбна проблема оподаткування виника й по вiдношенню до доходiв у вигдядi вiтсоткiв на капiтал. Вiзьмемо простий приклад. Припустимо, що iнфляцiя збiльшусться з 5 до 10 й вiтсотковi ставки зростають

разом з iнфляцiю в пропорцi один до одного, як це й припускаться залежнiстю Фiшера. Iз збiльшенням номiнальноi вiтсотково ставки на 5 пунктiв реальна вiтсоткова ставка до сплати податкiв не змiнються. Але, якщо номiнальний доход на вiтсотки оподатковусться в розмiрi, скажiмо, 28, то уряд забира у виглядi податку 1,4 вiтсоткового пункту 0,28 5 з сукупних п яти пунктiв iнфляцiйно надбавки, скорочуючи, таким чином, реальну суму доходiв по процентах пiсля сплати податкiв, що отримують

кредитори. У цьому разi кредитор фактично несе збитки в наслiдок дi iнфляцi, тодi як уряд ма зиск. Такi умови дестимулюють кредиторiв, що й одним з негативних ефектiв iнфляцi. Слiд вiдмiтити, що теоретично можливим бiльш швидке зростання вiдсотково ставки до сплати податкiв нiж збiльшення iнфляцi, що зберiга реальну вiдсоткову ставку постiйною. Як бачимо, навiть очiкувана iнфляцiя виклика втрати в економiцi, якщо iнститути влади адаптованi до

не не повнiстю. Подiбнi втрати стають особливо iстотними в умовах контролю ставки банкiвського проценту, неадекватного оподаткування доходiв й прогресивного зростання податкових ставок, що збiльшують податковi платежi. Пiд адекватним оподаткуванням в умовах iнфляцi маться на увазi такий метод зтягування податкiв, за якого не оподатковуться iнфляцiйний компонент приросту активiв. Розглянутий вище негативний вплив iнфляцi на податкову систему, змусив багато кран iндексувати податковi

закони, щоб запобiгти збiльшенню податкiв, яке спричиняться iнфляцiю. Так було проiндексовано у 80-х роках частину податкового кодексу США. Використання стримуючо податково-бюджетно полiтики одним iз шляхiв усунення загрози iнфляцi. Полiтика податкового регулювання доходiв TIP орiнтована на використання податкiв i створення у фiрм та робiтникiв стимулiв не пiднiмати цiни й зарплату.

TIP це система, при якiй за допомогою податково системи фiрми й зайнятi на них робiтники заохочуються або наказуються в залежностi вiд зростання рiвня цiн й зарплати. Розглянемо цiновий рiзновид TIP. Так, фiрмам повiдомлясться, що рiвень сплачуваних ними податкiв залежить вiд зростання цiн на х продукцiю. Наприклад, пiдвищення цiн до 5 не виклика нiяких штрафних санкцiй, за кожний наступний вiдсотковий пункт уряд збiльшу ставку оподаткування.

Податкова ставка може збiльшуватись, скажiмо на 2 пункти з 25 до 27 за кожний вiдсоток приросту цiн на продукцiю фiрми. За умов реалiзацi тако полiтики пiдвищення цiн коштуватиме фiрмам надто дорого. Отже, в них з являться стимул не допускати значного збiльшення цiн. Зростання цiн по всiх фiрмах, таким чином, буде меншим, й темпи iнфляцi скоротяться. Подiбний механiзм може бути реалiзований й у вiдношеннi зарплати.

Згiдно з вищесказаним, фахiвцями пропонуться ввести до схеми розрахунку основного податку антиiнфляцiйний коефiцiнт. Його призначення забезпечити зацiкавленiсть товаровиробника у вiдповiдностi темпiв зростання товарно i грошово мас, зниженнi iснуючих темпiв iнфляцi на внутрiшньому ринку. Отже, можна зробити висновок, що на практицi iсну дуже тiсний взамозв язок мiж оподаткуванням та контролем цiн i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету поставити у невигiдне становище тих господарюючих

суб ктiв, якi надто iнтенсивно пiднiмають цiни на товари та послуги. Таке корегування цiн державою за допомогою податково системи вiдноситься до непрямих методiв контролю за цiнами. Прямi методи регулювання цiн, тобто встановлення максимумiв цiн, буде розглянуто дал. 2.2 Скорочення податкiв у свiтi концепцi пропозицi Як вiдомо, будь-яке втручання в функцiонування економiки, що затриму пересування криво сукупного попиту

вгору або змушу зсуватися вниз вiдносно криво сукупно пропозицi буде стримувати темпи iнфляцi. Аналогiчного ефекту можна було б досягти, якщо б було можливо вплинути на сукупну пропозицiю. Такий пiдхiд до економiчноi практики став вiдомим як концепцiя пропозицi. Малюнок 1 iлюстру, яким чином економiчна полiтика концепцi пропозицi мала б сприяти усуненню iнфляцi. Економiчна система спочатку знаходиться у станi рiвноваги на довгостроковому iнтервалi в точцi

E. Якщо не вiдбуваться нiяких змiн з боку сил, формуючих пропозицiю в економiчнiй системi, то пересування криво сукупного попиту з AD до AD перевело б економiчну систему в точку Е - в новий стан рiвноваги на короткостроковому iнтервалi. В економiчнiй системi виникла б iнфляцiя. Однак припустимо, що в той момент, коли пересуваться крива сукупного попиту, економiчна полiтика у рамках концепцi пропозицi досяга мети пiдвищення природного

рiвня реального обсягу виробництва до Q . Це вiдповiдало б перемiщенню криво сукупно пропозицi на довгостроковому iнтервалi iз положення n у положення n . Якщо не вiдбувасться нiяких змiн в очiкуваному рiвнi цiн на фактори виробництва, то разом з нею зсунеться праворуч до AS й крива сукупно пропозицi на короткостроковому iнтервалi. При умовi вказаних пересувань криво пропозицi, економiчна система досягне ново рiвноваги в точцi

Е, запобiгши при цьому будь-якому пiдвищенню цiн. P n n мал.1 AS AS AD AD 0 Q Q Q Основне питання поляга в тому, яким чином здiйснити бажане збiльшення природного рiвня реального обсягу виробництва. Прибiчники концепцi пропозицi як один iз способiв досягнення цього результату розглядають змiнення у податковiй полiтицi. Вони звернули увагу на те, що на протязi 70-х рокiв вiдбулося припинення зростання природного рiвня

реального обсягу виробництва у США. Головною причиною такого стану речей, на думку прихильникiв концепцi пропозицi, стала дiюча в США податкова система. Вона нiяким чином не сприяла розвитку процесiв накопичення та iнвестування, а також зацiкавленостi у високопродуктивнiй працi. Iнфляцiя ще бiльш посилила проблему. Не тiльки корпорацi i дуже заможнi люди страждали вiд високих податкiв. Поднана дiя iнфляцi, прогресивного податку на доход вводила звичайних робiтникiв, що отримують

зарплату, в групи, що оподатковуються за бiльш високою ставкою. Основою економiчно програми прибiчникiв концепцi пропозицi стала детально обмiркована послiдовнiсть дiй по зменшенню ставок оподаткування. По-перше, мав бути знижений податок на доход громадян, що посилило б трудову мотивацiю робiтникiв. По-друге, планувалося реформувати систему податкiв на доходи вiд прирiсту капiталу та ввести рiзноманiтнi податковi стимули пiльги для пiдприсмств, що збiльшують обсяги виробництва-

це стимулювало б накопичення та iнвестицii. По-трет, практика iндексацi мала розповсюдитись на всю податкову систему для того, щоб ставки податкiв не пiдштовхувались iнфляцiю. 2.3 Регулювання цiн в умовах iнфляцiйноi нестабiльностi Надзвичайно важливу роль гра державний контроль над цiнами, особливо в умовах кризису економiки i виходу з нього. Пiд контролем над цiнами розумiють будь-яку послiдовнiсть цiлого ряду заходiв - вiд помiрних

обмежень до примусового встановлення верхнiх границь зростання цiн, що проводяться у рамках економiчноi полiтики. Одним з пiдходiв перевiрений у свiтовiй практицi метод тимчасового заморожування цiн й надалi х часткового перегляду. Вiн поляга у забороненнi пiдвищувати цiни вище визначеного рiвня, без спецiального на те дозволу. За граничний рiвень цiн може бути прийнятий той, що iснував на протязi базового перiоду перед заморожуванням. При цьому пiдвищення цiн вважасться допустимим, якщо, наприклад, воно було пов

язано з ростом цiн на iмпортнi вироби тобто коли збiльшення витрат неможливо контролювати недопустимим якщо його причиною стало невиправдане пiдвищення зарплати, що стимулювало пiдпримцiв самим обмежувати зростання заробiтно плати. Заморожування цiн дозволя долати iнфляцiйнi очiкування населення, господарюючих суб ктiв, кредитно cистеми, внести деяке заспоконня в економiку. В ролi альтернативи прямому державному регулюванню цiн iнодi розглядаються картельнi згоди про цiни,

якi можуть зiграти позитивну роль, якщо однiю з сторiн, що беруть в них участь буде Уряд, що забезпечу загальну узгодженiсть цiн. Максимальний рвень цни явля собою законодавчо встановлену максимальну цiну, яку продавцю дозволятся запрошувати за свiй товар або послугу. В широких маштабах максимальнi рiвнi цiн, або загальний контроль за цiнами, застосовуються для обмеження iнфляцiйних процесiв в економiцi. Наприклад, економiчне процвiтання обумовлю пересування криво попиту

на даний вид товару праворуч, так що, як показано на мал. 2, рiвноважна, або ринкова цiна дорiвню Р. З одного боку швидке зростання цiн на товари сприя розвитку iнфляцi, з iншого виключа з числа покупцiв товару тих споживачiв, чи грошовi доходи не встигають за швидким зростанням цiн. P мал. 2 АS 3 2 AD 1 AD 0 Q Тому, щоб протистояти iнфляцi й дозволити малозабеспеченим громадянам купувати необхiднi м товари, уряд

може встановити максимальний рiвень цiн. Причому, встановлення обмеження цiни ма сенс тiльки при умовi, що нова цiна буде нижчою за рiвноважну. Якi ж будуть наслiдки введення цього обмеження Спроможнiсть вiльного ринку нормувати споживання буде паралiзована. Iснування обмеження цiн створю стiйкий дефiцит даних товарiв. Так, при цiнi Р обсяг попиту на товар буде дорiвнювати

Q, а обсяг пропозицi тiльки Q1. Отже, виника стiйкий дефiцит, що дорiвню рiзницi мiж Q i Q1. P мал. 3 S D Р Р 0 Q1 Q Q Q Оскiльки введення цiнового обмеження призводить до виникнення стiйкого дефiциту дано продукцi, розмiр якого визначаться вiдрiзком Q1s Qd, уряду приходиться приймати на себе пiклування про нормування для споживачiв в iнтересах досягнення бiльш справедливого розподiлу. Це здiйснються, наприклад, шляхом введення картково системи.

Однак використання картково системи не вирiшус iншоi проблеми. Дiйсно, крива попиту на мал. 2 свiдчить про наявнiсть велико кiлькостi покупцiв, що прагнуть купити товар по цiнi, що перевищу встановлений максимум. I, звичайно, для продавцiв вигiднiше реалiзувати його по бiльш високiй цiнi. Тому, не дивлячись на значне посилення бюрократичного апарату, що супроводжу, як правило, введення контролю за цiнами, нелегальнi чорнi ринки ринки, на яких товари купуються й продаються

по цiнах, вищих за встановленi межi отримують широке поширення. Проблеми у реалiзацi полiтики контролю за цiнами можна також пояснити значними адмiнicтративними складнощами проведення. До органiв контролю постiйно пред являються вимоги зробити виключення для тих чи iнших видiв товарiв або який-небудь галузi. Поступово, по мipi подальшого вiдхилення цiн вiд стану рiвноваги й посилення дефiциту, тиск на контролюючи органи з вимогами надати пiльги зроста, й, в кiнцi-кiнцiв, це надзвичайно

ускладню контроль. Iнша проблема поляга у тому, що уряд може спробувати зберегти цiновий контроль в силi вже пiсля завершення промiжного перiоду й початку нового пiдйому. В цей перiод контроль такого роду може виявитись некорисним й лише погiршити ситуацiю. Хоча полiтика державного регулювання цiн несе значний позитивний ефект i ма особливе значення в кризовi перiоди, реалiзацiя може призвести до дуже небажаних наслiдкiв.

У короткостроковому планi пряме регулювання цiн сприятиме стабiлiзацi нацiонально економiки. Так, у державi можуть значно знизитись темпи зростання оптових й роздрiбних цiн i це призведе до гальмування iнфляцiйних процесiв. Але вже у найближчi роки виявляться негативнi наслiдки централiзовано моделi регулювання. Заморожування цiн i заробiтно плати обмежить мiжгалузевий перелив капiталiв, буде гальмувати iнвестицiйну полiтику, знизить рiвень дiловоi активностi, стримуватиме зростання доходiв.

Як приклад можна навести спроби уряду США ввести пряме регулювання внутрiшньоамериканських цiн на енергоносi, якi, вiдбиваючи зростання iмпортних цiн на нафту, нафтопродукти та природний газ, зростали у 1974-1981 роках дуже високими темпами, стимулюючи розкручування iнфляцiйно спiралi в кранi. Заморожування внутрiшнiх оптових цiн на нафту, нафтопродукти й природний газ, стримуючи на перший погляд розвиток iнфляцiйних тенденцiй, призвело до ряду негативних наслiдкiв в американськiй економiцi.

Нестача iнвестицiй в енергетичне господарство, вiдсутнiсть зацiкавленостi у видобувних корпорацiй щодо розробки нових родовищ нафти й природного газу через контроль над рiвнем внутрiшнiх цiн призвели до того, що чистий iмпорт нафти до США, незважаючи на зростання свiтових цiн, продовжував аж до 1981 року збiльшуватися високими темпами. Р. Рейган, якого пiдтримував великий бiзнес, ставши президентом, вiдразу ж вiдмiнив контроль над внутрiшнiми цiнами на нафту й нафтопродукти у сiчнi 1981 р

Контроль над цiнами стримував виробництво, стимулював споживання, пригнiчував технологiчнi досягнення й робив США бiльш залежними вiд енергетичного iмпорту так коментував Р.Рейган сво рiшення. За оцiнками спецiалiстiв, тiльки в результатi вiдмiни контролю над цiнами чистий iмпорт нафти у США в 1983 р. скоротився на 54 порiвняно з 1980 р. 3. Антиiнфляцiйна полiтика Украни Найбiльш iстотним негативним явищем в економiцi

Украни на етапi ринкового реформування виявилася iнфляцiя. Перiод 1992-1994 рр. характерезуться надзвичайно високим рiвнем iнфляцi, навальним зростанням цiн, послабленням контролю за фiнансово-господарською дiяльнiстю пiдпримств. За даними Свiтового банку, рiвень iнфляцi в Укранi в другiй половинi 1993 р. був найвищим у свiтi. Якщо в 1992 р. рiвень зрiс у 21 раз, то за 1993 р у 103 рази.

I хоча в 1994 р. рiвень iнфляцi дещо знизився, однак сталося це не в результатi проведення комплексних реформ i якiсних змiн у системi державних фiнансiв та запровадження цiново лiбералiзацi, а через вiдстрочення бюджетних виплат i небувале зростання заборгованостi бюджету. У 1992-1994 рр. в Укранi проводилася помилкова економiчна полiтика, що фактично мала не антиiнфляцiйний, а проiнфляцiйний вплив на економiчну систему крани.

Полiтика посилення державного контролю й регулювання стримування цiн, завищенний обмiнний курс, дуже високi податки призвела до формування потужного тiньового сектору економiки в Укранi. За вiдсутностi ефективного контролю за формуванням доходiв, бiльшiсть зусиль держави були сконцентрованi на скорочуваному державному секторi. В результатi на фонi втрати державою значно частини доходiв, якi можна було б отримати шляхом проведення податково розумно полiтики, основний тягар недофiнансування

випав на сектор, який поки-що був основою iснування само держави. Через недосконалiсть нашо податково системи спад валового продукту в Украiнi за 1996 рiк склав бiля 10, а у галузях машинобудування й легкоi промисловостi досягас 20. В подальш роки ця тенденця зберегалася. Хоча у 2000 роц уряд веде розмови про збльшення валового продукту в Укран. Економсти обумовлюють це збльшення пдйомом в мровой економц псля спаду наступа пдйом, а це

явище вдповдно вдображаться на економц рзних кран. Отже, завдання подальшого реформування економiки, що стоять перед Украною, можуть бути вирiшенi тiльки за умов реалiзацi послiдовно полiтики фiнансово стабiлiзацi, та вiдновлення накопичень населення. Без цього забезпечити стiйке економiчне зростання на базi вiдродження iнвестицiйно активностi й поступовий пiдйом життвого рiвня с неможливим.

Сучасний перiод найважливiшою фазою реформ. Останнiм часом у цьому напрямi зроблено ряд крокiв i найважливiшим з них введення у вереснi 1996 р. нацiонально валюти гривнi. Це дало змогу в значнiй мiрi стабiлiзувати грошовий обiг в кранi. Також плануться iстотно зменшити розмiр податкiв та взагалi скасувати вiдрахування до деяких цiльових фондiв у складi бюджету на 2001 р. Час показу позитивнсть наслiдкв для економiки

Украни антиiнфляцiйних заходв уряду та НБУ. Висновки Iнфляц та економчних криз не уникнула жодна крана. Навть найважч кризи закнчувалися, як правило, оновленням економки пдйомом. Тому бльшсть дослдникв роздивляються кризи як переломний момент в науково-технчному, соцальному, полтичному економчному розвитку. сторичн ситуац не повторюються однозначно, тому навть власний досвд потребу переосмислення

в умовах сьогодення. Методи, що допомогли ншим кранам вийти з кризи подолати нфляцю, мабуть, повинн по-ншому використатися стосовно до конкретно ситуац. Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих кран свiту i основною проблемою в тих кранах, що розвиваються. Чим би не була спровокована iнфляцiя, вона знецiню доходи бюджету й супроводжуться його дефiцитом. Крiм бюджетного дефiциту iнфляцiя обов язково супроводжуться нерiвномiрним зростанням цiн

й, звiдси, порушенням господарчих зв язкiв, гонкою цiн мiж окремими галузями економiки й хвильоподiбним поширенням зростання цiн по районах держави й галузям. У станi iнфляцiйно нестабiльностi орiнтацiя лише на регулювання з боку спiввiдношення попит-пропозицiя може призвести до затяжних криз з повiльним перiодом стабiлiзацii i оздоровлення економiки. Незважаючи на дiю ринкових законiв, держава не вiдмовляться вiд впливу на цiни, суттево посилюючи його

в кризовi для нацiонально економiки перiоди. Вихiд з кризового стану для економiки будь-яко крани мiстить два основних елементи. По-перше, приборкання iнфляцi та, по-друге, припинення падiння виробництва. Однак ключовим моментом саме вирiшення питання iнфляцi, оскiльки це нацважливiша умова для поновлення iнвестицiйно активностi, що, в свою чергу, ма забезпечити вiдродження виробництва. Мiж оподаткуванням та встановленням державного контролю за цiнами iсну функцiональний взамозв язок

i цим користуються уряди, коли ставлять собi за мету припинити зростання внутрiшнiх цiн та поставити у невигiдне становище тих господарюючих суб ктiв, якi планують пiдняти цiну на продукцiю. Адже державний контроль над цiнами гра надзвичайно важливу роль, особливо в умовах кризису економiки i виходу з нього. Наприкiнцi слiд додати, що iнфляцiя це не лише свiдотство слабкостi економiки, а й свiдотство слабкостi державно влади або слабкостi полiтично мудростi.

Список лтератури 1. Макконнелл Р Брю С. Л. Економкс принципи, проблеми, полтика М. Республка, 1998. 2. Самуельсон П Нордгауз В. Економка К. Технка, 1996. 3. Долан Е. Макроекономка С Петербург ндекс, 1999. 4. Курс економчно теор. Пд редакцю Чепурiна М. Н М. Полтздат, 1998. 5. Полтична економя. Пдручник для вищих навчальних закладв.

За редакцю Мдвдва В.А М. Полiтiздат, 1996. 6. Воронiн Д. нфляця - грший з податкв Дло 2, економчний додаток до газети Росйськ вст. 7. Давидов А. Ю. нфляця в економц Свтовий досвд та наш проблеми М. Республка, 1998. 8. ларонов А. Фнансова стаблзаця в республках СНГ. Питання економки 2, 1994. 9. Крилов В. Проблеми регулювання грошово маси.

Росйський економчний журнал, 11, 1997. 10. Кучукова Н. С. Пошук стратег забезпечення фнансово стабльност. Грош кредит 5, 1998. 11. Лушин С Звдкля взялась нфляця Фнанси 9, 1998. 12. Маневич В. Перламутров В. Л. Про iнфляцйну полтику Фнанси 8, 1995. 13. Нурв Р. М. Грош, банки та грошово-кредитна полтика

М. Фнстатнформ, 1995. 14. Пнзеник В. Макроекономчна стаблзаця в Укран Пдсумки та проблеми першого року Питання економки 2, 1996.