КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Теорія таметодика професійного навчання»
Методикапідготовки і проведення лекції на тему: “Особливості обліку іншихзовнішньоекономічних операцій”
Зміст
Вступ
1. Лекція: поняття,функції, види, принципи
2. Використанняінформаційно-комунікаційних технологій у навчанні
3. Методика підготовки лекційногозаняття по темі “Особливості обліку інших зовнішньоекономічних операцій”
4 Використання інформаційно-комунікаційних технологій при проведеннілекційного заняття «Особливості обліку інших зовнішньоекономічних операцій»
Висновки
Список літератури
Вступ.
Лекція- головна інформаційна магістраль у навчальному процесі вищої школи, що сприяєзасвоєнню системи знань із спеціальності, формує широкий професійний кругозір ізагальну культуру, школа наукового мислення. Студенти оволодівають сучасною наукою,її методами, проникають у глибини її основних проблем, у логіку й методологіюїї розвитку; пізнають життєвий потенціал, входять у лабораторію науковогомислення викладача.
Методичніпитання класифікації лекцій, етапів їх підготовки та проведення були висвітленіу дослідженнях ряду педагогів. Особливої уваги заслуговують наукові праці А.В. Хуторського[ 24 ], А.М. Столяренка [ 22 ], В.М. Фокіна [ 23 ] та ін.
Лекціяяк форма організації навчального заняття використовується у вищих навчальнихзакладах для вивчення різних предметів. Будується вона на основіінформаційно-монологічного методу подачі та пояснення матеріалу і організаціїпізнавальної діяльності студентів. При цьому викладач у систематизованій,доказовій і аргументованій формі словесно подає і пояснює навчальну інформацію,використовує відповідні наочні посібники, демонстраційний експеримент і іншізасоби навчання.
Однакпотребує додаткового висвітлення проблема особливостей лекційного методу ізвикористанням інформаційно-комунікаційних технологій у вищих навчальнихзакладах. Формування інформаційно-технологічного суспільства, докорінні зміни всоціально-економічному, духовному розвитку держави потребують підготовкивчителя нової генерації. Це зумовлено тим, що вже зараз суспільство активновикористовує нові інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) в повсякденномужитті. Комп’ютери, ноутбуки, кишенькові комп’ютери, мобільні телефони, DVDпрогравачі вже зараз міцно ввійшли в побут. Тому так важливо саме заразпереглянути підходи до навчання молодого покоління. Особливу увагу при цьомунеобхідно приділити інформатизації та реформуванню освіти. [ 1 ]
Томуобрана тема курсової роботи є високо актуальною, розробка методики лекційногозаняття з використанням ІКТ є одним з кроків запровадження у навчальний процесновітніх інформаційних технологій.
Об’єктомкурсової роботи є підготовка і проведення лекції з дисципліни «Облік ЗЕД» потемі «Особливості обліку інших зовнішньоекономічних операцій».
Мета– підготувати методику підготовки і проведення лекції з дисципліни «Облік ЗЕД»по темі «Особливості обліку інших зовнішньоекономічних операцій».
Дообраної теми можна виділити такі завдання:
— висвітлити інформацію про лекцію, як організаційну форму навчання;
— розкрити важливість використання інформаційно-комунікаційних технологій унавчанні;
— скласти методику підготовки і проведення даної лекції з використаннямінформаційно-комунікаційних технологій.
1. Лекція: поняття, функції, види, принципи
Засвоєю дидактичною сутністю лекція виступає і як організаційна форма навчання — «специфічний спосіб взаємодії викладача і студентів, у рамках якогореалізується різноманітний зміст і різні методи навчання», і як метод навчання- «монологічний виклад навчального матеріалу в систематичній і послідовнійформі, сконцентрований в основному навколо фундаментальних проблем науки».
Лекція- найбільш економічний спосіб передачі й засвоєння навчальної інформації, тобтомислительної культури поколінь, вміщеної в рамках педагогічних форм навчання.
Однієюз особливостей лекції є можливість викладача викласти у логічносистематизованій формі великий обсяг навчальної інформації. При цьому подачанаукових фактів сприяє активізації уваги, мислення студентів, збуджує інтерес івнутрішню активність думки, створює умови для подальшого більш глибокого ісамостійного вивчення начального матеріалу за підручником, посібником, тощо.Під час слухання лекції у студентів формулюється уміння слухати і усвідомлюватипобачене і почуте, здійснювати такі важливі розумові операції як аналіз,синтез, порівняння тощо.
Викладачвідбирає найголовніше, істотне із великого потоку науково-технічної ікультурної інформації, спрямовує студента на найважливіші питанняспеціальності, на аналіз нових наукових проблем, які ще не знайшли відбиття впідручниках, розкриває перспективи певної галузі науки [ 2, 7 ].
Лекція- основа для подальшої самостійної роботи. Вона справляє виховуючу і розвиваючудію в процесі взаємодії викладача і студента, розвиває інтерес і любов донауки, творчі здібності, інтелектуальну й емоційно-вольову сферу особистості,сприйняття, пам'ять.
Основнадидактична мета лекції — забезпечення орієнтованої основи для подальшогозасвоєння навчального матеріалу. Однак, в лекції є певні слабкі сторони, якіобмежують її можливості в управлінні пізнавальною діяльністю студентів:відносно менша активність студентів, ніж в інших видах навчальних занять,неможливість індивідуального підходу в умовах масової аудиторії, складностізворотного зв'язку тощо. Однак, ці слабкі сторони компенсуються іншими формаминавчання. У цілісній системі форм і методів навчальних занять лекції належитьнайважливіша роль, яка може бути реалізована тільки цією формою навчання.Лекція справляє глибокий виховний вплив на студентську аудиторію у плані змістуі фактом особистого спілкування аудиторії з лектором — ученим, педагогом [ 5,27 ].
Можнавизначити місце основних функцій сучасної вузівської лекції: методологічної,виховуючої, інформаційної (освітньої), розвиваючої, орієнтуючої й організуючої.
Методологічнафункція лекції забезпечує вироблення певного наукового підходу допредмета, що полягає у вивченні предмета у русі й розвитку. При цьому лектордемонструє творчу лабораторію появи ідеї, закону, принципів, теорії пізнанняявищ природи і суспільства, культури [ 2, 17 ].
Виховуючафункція лекції дозволяє здійснити складне завдання формування особистостімайбутнього вчителя, виховує в ньому переконливість і свідому активність.Необхідно відзначити нерозривний зв'язок виховної функції лекції з формуваннямсоціальної активності, оскільки передача узагальненого соціального досвіду,культури нероздільне від завдання спонукання слухача до діяльності, вчинку [ 2,20 ].
Інформативна(освітня) функція лекції дозволяє поряд з передачею системи потрібних знань пропредмет допомагати аудиторії самостійно вибудовувати цю систему в процесі«образ — мислення». Найважливішу роль в лекції відіграє інформація — передачазнань — і їх аналіз, що вимагає включення новітніх наукових даних, якіоперативно відбивають процес розвитку наукової думки [ 2, 23 ].
Розвиваючафункція лекції пов'язана із завданням формування пізнавальної активностіаудиторії, вимагає ведення лекційного викладання як процесу самостійноготворчого пізнання. Завдання — включити аудиторію в процес наукового пошуку,разом з аудиторією заново осмислити цей процес, підводячи слухачів досамостійного усвідомлення одержаних висновків [ 2, 24 ].
Орієнтуючафункція лекції дозволяє спрямувати студента в потоці інформації, одержаноїіз різноманітних джерел — лекцій, практичних занять, вивчення навчальної танаукової літератури тощо. Здійснюючи огляд наукової літератури, розкриваючисутність наукових шкіл, аналізуючи теоретичні положення, лектор виділяєосновне, істотне, вказує на правильний шлях вирішення поставлених завдань,допомагає виділити головне і відкинути зайве, вибудовує одержану науковуінформацію в чітку систему [ 5, 13 ].
Організуючафункція лекції надзвичайно значуща, саме вона робить лекцію незамінною,найважливішою ланкою навчального процесу. У всій багатоманітності форм іметодів навчальної діяльності тільки лекція здатна об'єднати всі елементискладного процесу пізнання, організувати й спрямувати процес для досягненняпоставлених педагогічних цілей [ 6, 110 ].
Безперечно,всі ці функції лекції можуть бути виділені лише для зручності дослідження; уживому процесі лекційного викладання вони тісно пов'язані й взаємозумовлені.
Слідтакож звернути увагу на характер матеріату в лекції, його проблемність, можнаговорити про наукову проблемність у лекції та про так звану навчальну чи методичнупроблемність. У першому випадку мова йде про аналіз у лекції явищ, недостатньорозкритих сучасною наукою. У цьому випадку в лекції подається аналіз науковихгіпотез, шляхів дослідження і можливих висновків. Такі лекції читаються, восновному, на старших курсах найчастіше у вигляді спецкурсів [16, 37].
Методична(навчальна) проблемність передбачає постановку лекції питань, що дозволяютьстудентській аудиторії вести самостійний аналіз питань, відомих науці, аленеобхідних тим, хто навчається для усвідомлення процесу пізнавальноїдіяльності. Лектор спонукає тим самим аудиторію до самостійної розумовоїдіяльності, спрямовує їх пізнавальну активність на основі матеріалу, невідомогоще слухачам.
Видилекцій.Існує декілька видів лекції як форми організації навчання, головними з якихможна вважати тематичні, серед них особливо виділяються вступна й заключна(підсумкова), оглядові й консультативні, читаються також лекційні спецкурси, атакож настановча, поточна. Існують і інші за термінологією, але тотожні за змістомта призначенням з вищенавединими класифікації лекцій: вступна, конкретизації,інтеграції навчального матеріалу, тощо.
Тематичналекція — основний вид лекції для вищої школи. У ній всебічно й систематичнорозкривається програмовий матеріал, виділяються провідні аспекти вивченнякожної наукової проблеми, виявляються взаємозв'язки між окремими частинамилекційного курсу [ 9, 28 ].
Вступналекція висуває й обґрунтовує основні методологічні позиції, визначаєпредмет і метод науки яка вивчається, зв'язок теоретичного матеріалу зсуспільною практикою, особистим досвідом студентів і їх майбутньоюспеціальністю. Для вступної лекції відбирають навчальний матеріал, якийпередбачає первинне ознайомлення з темами розділу, що будуть вивчатись нанаступних заняттях. Головне її завдання при цьому визначається необхідністюзбудження інтересу до навчального матеріалу теми, розкриття існуючихвзаємозв'язків між іншими темами та пояснення існуючої системності у знаннях [5, 40 ].
Заключнаабо підсумкова лекція завершує лекційний курс, систематизує одержані знання,підводить підсумки прочитаного курсу [ 5, 42].
Оглядовалекція передбачає систематичний аналіз центральних наукових проблемкурсу, які пов'язуються з практичним досвідом слухачів, завданнями професійноїдіяльності. Як правило, оглядові лекції з педагогіки читаються на випускнихкурсах. Оглядова лекція передбачає подачу навчальної інформації для поглибленняодержаних знань, приведенню їх у певну систему. Така лекція проводиться в кінцівивчення кількох споріднених загальною ідеєю тем і є узагальнюючою. Оглядовалекція може бути призначена і для загального ознайомлення з певним навчальнимматеріалом, який відповідно до програми не планується для достатнього вивчення.Такі лекції створюють необхідні передумови для активізації самостійної роботиучнів для розширення та поглиблення своїх знань [ 10, 25].
Консультативналекція доповнює і уточнює матеріал оглядової, висвітлюючи розділи курсу,що викликають серйозні труднощі при самостійному вивченні.
Настановчалекціяпроводяться перед семінарами, конференціями тощо. Основне її призначеннявизначається необхідністю окреслити коло питань, проблем, які необхідноопрацювати, висвітлити на наступних заняттях. Тут може пояснюватись таобґрунтовуватись загальний план, структура проведення певної навчальної роботи,встановлюватись система окремих завдань (теоретичних, практичних), що необхідновиконати та зробити відповідні висновки [12,53 ].
Основноюметою поточної лекції є розкриття та пояснення конкретної теми, яка має великийза обсягом і складну за змістом навчальну інформацію. Зміст такої лекції можевизначатись на основі окремого предмету або на міжпредметній основі. При цьомуїї ще називають комплексною лекцією із використанням навчального матеріалукількох предметів природничого циклу [ 2, 28 ].
Лекціявступу готують студентів до творчого розв'язання навчально-пізнавальнихзадач. Вона визначає подальше відношення, інтерес слухачів до предмету,активізує їх розумову діяльність. Все це являється передумовою успішногорозв'язання наступних задач навчання [ 10, 33 ].
Дидактичноюметою лекції конкретизації є поглиблене поелементне вивчення і засвоєнняякого-небудь поняття, теорії. Вона характеризуються великою ємкістю. Томуведучою функцією лекції конкретизації являється інформативна. Навчальнийматеріал такої лекції подається інформаційним блоком, в який входить одне абодекілька взаємозв'язаних понять [ 25, 39 ].
На лекціїінтеграції відбувається подальший розвиток перетворення одержаних знань,установлення зв'язків і відношень між їх елементами. Мета таких лекцій полягаєу формуванні у студентів системи знань на основі усвідомлення загальноїзакономірності, загального принципу, поступового переходу від часткових добільш широких узагальнень. Основна функція цієї лекцій є інтегративна, якадозволяє із великої кількості одержаних знань виділяти тільки ті, на які падаєосновне змістовне і логічне навантаження та які є опорою для встановленнязв'язків між основними поняттями теми, курсу, предмету [ 26, 19 ].
Узагальнюючалекція.Проводиться у заключенні вивчаємого розділу або теми для закріплення отриманихслухачами знань. При цьому лектор знову виділяє узлові питання, широковикористовує узагальнюючі таблиці, схеми, алгоритми, що дозволять включитизасвоєні знання, уміння і навички в нові зв’язки і залежності, переводячи їх набільш високі рівні засвоєння, допомагаючи тим самим застосування отриманихзнань, умінь і навичок в нестандартних і пошуково-творчих ситуаціях.
Міні-лекція. Може проводитисьвикладачем на початку кожної пари протягом десяти хвилин по одному з питаньвивчаємої теми [ 8, 3 ].
Кіно(відео)лекція. Допомагаєрозвитку наочно-образного мислення у слухачів. Викладач здійснює підбірнеобхідних кіно-відеоматеріалів по вивчаємій темі. Перед початком огляду дослухачів доводиться цільова установка, в ході огляду кіно-відеоматеріалівлектор коментує події, що відбуваються на екрані [ 17, 30 ].
Інструктивналекція.Проводиться з метою організації самостійної наступної роботи слухачів позаглибленню, систематизації і узагальненню вивчаємого матеріалу на практичних,лабораторних заняттях. У ході лекції слухачі отримують методичні рекомендаціїпо роботі з навчальною літературою, зі змістом теми, виконують інструктивнізавдання [ 11, 61 ].
Лекційніспецкурси звичайно виходять за рамки навчальної програми, значно розширюючий поглиблюючи наукові знання, одержані в рамках програми, полегшують їхнєтворче осмислення. Через спецкурси студенти вводяться в проблематику певноїнаукової школи, проходять школу творчого пошукового мислення. Найчастішеспецкурси читаються на матеріалі науково-дослідної роботи викладача [ 16, 51 ].Існує ще така класифікація лекцій на види:
- монолекція являє собою начитування матеріалу;
- лекція за принципом зворотнього зв’язку поєднує пояснення зактивним залученням слухачів;
- комбінована лекція – це читання лекції з демонстрацією дослідів,ілюстрованого, аудио- і відеоматеріалу;
- багатоцільова лекція основана на комплексній взаємодії окремихелементів: подача матеріалу, його закріплення, застосування, повторення іконтроль;
- лекційний огляд матеріалу по тематичному циклу маєпідсумково-узагальнюючий характер;
- проблемна лекція – це апробація багатоваріантних підходів дорішення представленої проблеми, вона активізує особистий пошук слухачів.
Якпоказує практика, питання після лекції – і за витраченим часом, і по виховнійзначимості такого виду контакту зі слухачами – нерідко перетворюється всамостійний вид роботи лектора. Це означає, що можна говорити про право наіснування особливої активної форми: лекції-брифингу. Така лекція складається зкороткого (15 – 20 хвилин) повідомлення лектора і відповідей його на питанняслухачів (45 – 60 хвилин). Принципово нових елементів методики лекція-брифингне пропонує, але при підготовці необхідно особливо ретельно продумати зміст іформу вступного повідомлення. Воно повинно бути інформативним, зрозумілим,коротким, композиційно завершеним. Виступів слухачів не передбачається,принципова методична структура така: повідомлення лектора – питання слухачів –відповіді лектора [ 26, 17 ].
Іншимчином будується лекція-бесіда. Крім питань слухачів, вона допускає викладенняними своєї точки зору з того чи іншого питання. На такій зустрічі лектор і самповинен ставити питання слухачам, щоб почути їх висловлювання, викладення їхпозиції. Так утворюється грунт для обміну думками, для бесіди. Методичнасепцифіка лекції-бесіди в тому, що лектор виступає і в ролі інформатора, і вролі співбесідника, що вміло направляє хід діалогу зустрічними питаннями.
Лекція-бесідаможе перетворитись в лекцію-диспут, і природнім, так би мовити, шляхом, і врезультаті запланованих дій лектора. Одна з функцій лектора – короткий виступна початку зустрічі, але потім йде не просто розмова-діалог зі слухачами, аполемічна бесіда. Функції лектора передбачають таку постановку питань, яка ведедо зіткнення думок і, відповідно, до пошуку аргументів, до поглибленого аналізурозглядаємих проблем. В цьому випадку методична майстерність лектора включає нелише вміння читати лекцію-монолог, відповідати на питання, вести бесіду, але йнавички організації спору і вмілого керування ним. Тему дискусії потрібнообирати і розробляти попередньо. Але однієї потенційної дискусійнностінедостатньо. Тема повинна надавати можливість участникам дискусії прийти докінцевого результату, до істини [ 5, 44 ].
Можебути використана ще одна форма виступу – це лекція-анкета. Для нечисельної івідносно підготовленої аудиторії складається анкета-опитник з 20 – 25 питань потемі лекції. Отримавши анкету на початку лекції, слухачі під керівництвомлектора з’ясовують, відповіді на питання які не викликають у них складностей.Допустомо, таких виявиться 15. Ті 10 (чи менше), що залашились, ранжуються поступені складності, актуальності або тематичності, утворюючи план лекції. Цейвид роботи трудоємкий і нелегкий для лектора, але досить ефективний, оскількизразу включає людей в роботу, дає можливість з’ясувати свої інтереси, братиучасть в розробці плану лекції. Звичайно, від лектора вимагається швидкістьмислення, ерудованість, додаткові зусилля при підготовці до виступу [ 5, 51 ].
Практикуєтьсяі бінарна лекція (лекція-дует), яка читається двома лекторами одночасно.Помічено, що в такому випадку увага аудиторії значно збільшується, мисленняактивізується. Від лекторів вимагається відмінна співпраця, вміння взаємнодоповнювати один одного, імпровізувати. Важлива і попередня домовленість пророзділення функцій і розподіл фактичного матеріалу [ 2, 29 ].
Якщож два або більше лектори розглядають одну загальну для них тему в одній і тіжаудиторії, відповідаючи при цьому на питання слухачів або ведучи з ними бесіду,то виникає ситуація, відома під назвою “круглий стіл”. Ця методика, що отрималарозповсюдження в лекційній практиці, максимально демократизує спілкуваннялекторів і слухачів, так як передбачає їх рівність як співбесідників,колективно обговорюючих якусь проблему. Однак і за “круглим столом” є лідери –спеціалісти з конкретних питань. Повинен бути і лідер-організатор, функціїякого полягають у тому, щоб слідкувати за регламентом, дисциплінуватиучастників бесіди, тощо [ 5, 10 ].
Змістлекції визначається навчальною програмою дисципліни. Всі факти, приклади,цифри, доводи, коментарі мають відповідати меті лекції і вести до розкриття їїосновних ідей. Фактичного матеріалу в лекції повинно бути порівняно небагато — рівно стільки, скільки необхідно для розуміння питання студентами. Весьфактичний матеріал повинен бути пронизаний узагальненнями, що надають лекціїнаукової переконливості й доказовості.
Викладенийматеріал бажано чітко оформлювати у вигляді системи, яка краще запам'ятовуєтьсяі допускає більш широке перенесення в нові ситуації. Усуваючи той чи іншийнавчальний матеріал із лекційного курсу, слід мотивувати це перед студентами іпоказати його місце у загальній системі. Необхідно виховувати у слухачів звичкуорієнтуватися у вивченні предмета на навчальну програму.
Зробитилекцію повноцінною допомагають дидактичні принципи відбору і викладу матеріалу.
Першийпринцип — науковість лекції. Викладач встановлює, які знання, науковітеорії, закони, правила він повинен повідомити слухачам; відбирає найбільшяскравий, виразний фактичний, матеріал, наочність для посилення емоційноїнасиченості лекції [ 16, 14 ].
Другийпринцип — доступність викладеного матеріалу. Як гадають багато хто зпедагогів, науковість і доступність навчання — принципи, що завждирозглядаються разом і в єдності. Підвищення доступності веде до зниженнянауковості, а в більш широкому розумінні до неприпустимого зниження науковості,відставання від розвитку науки, економічного й соціокультурного розвитку.Навіть у вищій школі рівень підготовки слухачів вельми різний. Одним студентамдостатньо для засвоєння матеріалу прослухати лекцію, записавши найбільш важливіположення і проглянувши наукові посібники, інші потребують додаткової увагивикладача, активного його сприяння в засвоєнні навчального матеріалу [ 16, 8 ].
Третійпринцип — наступність. Кожна лекція передбачає органічний зв'язок ізпопереднім матеріалом і точний вихід на наступний. При відборі й викладівступних лекцій першокурсникам слід спиратися на одержані раніше знання іможливий досвід діяльності. Слід ураховувати, що виклад лекційного матеріалу вцілком закінченій формі (всі проблеми вирішені, все цілком зрозуміло, немаєпитань) погіршує його запам'ятовування, у той час як деяка неясність,недомовленість викликає пізнавальний інтерес [ 16, 5 ].
Четвертийпринцип — історичність: викладений матеріал повинен співвідноситись з тієюепохою, конкретним часом, коли зародилася ідея, розглядалося явище, з'явивсятой чи інший факт. Це допомагає слухачам осмислити історію ідей, гіпотез,наукових відкриттів – те багатство, яке накопичили попередні покоління людей [2, 57 ].
П'ятийпринцип — зв'язок теорії з практикою, який виявляється в лекційномувикладанні як практична орієнтація. Кожне теоретичне положення, наприклад, підчас читання курсу повинне пов'язуватися з конкретною педагогічною практикоюшкіл, звертати увагу студентів на застосування, використання того чи іншогозагального положення [ 3, 29 ].
Викладлекції повинен бути образним, «пізнавальним, емоційно-експресивним,дійово-вольовим». Стиль — живий, виразний. Темп мовлення -середній, щоб датиможливість студентам записати основні положення лекції. Особливо важливопривчити до слухання лекцій вчорашніх конкурентів, які, як правило, не винеслиіз шкільної практики навичок лекційного засвоєння матеріалу. Багатьом із нихнадто важко сконцентрувати увагу на мові лектора, вибрати важливі моменти,грамотно оформити записи.
Взаємозв'язоклекції й підручника визначається специфікою навчального предмета. Лекції зфундаментальних дисциплін орієнтуються на підручник, одначе, ним необмежуються. Викладач вводить у лекцію матеріали нових наукових досліджень, щознайшли відбиття в статтях, монографіях, результати досліджень кафедри і т.д.Лекції із спеціальних дисциплін значною мірою динамічні, позаяк матеріалпідручника застаріває швидше. Тому звернення викладача до нових матеріалів стаєнагальною необхідністю.
Крімлекції, у вищому педагогічному закладі успішно функціонують інші форми організаціїнавчального процесу, що тісно і органічно пов'язані з лекцією.
2.Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні
Розвитоксучасного суспільства, його глобальна інформатизація і трансформація, змінаформ господарювання, впровадження сучасних інтенсивних методів виробництвапотребують розробки принципово нових і адекватних часу підходів до підготовкифахівця. Такі підходи тісно пов’язані з інформаційно-комунікаційнимитехнологіями.
Підінформаційно-комунікаційними технологіями розуміють сукупність методів татехнічних засобів, які використовуються для збирання, створення, організації,зберігання, опрацювання, передавання, подання й використання інформації [7].
Широкевпровадження нових інформаційних технологій у навчальний процес породжує низкупроблем, які стосуються змісту, методів, організаційних форм і засобівнавчання, гуманітаризації освіти та гуманізації навчального процесу, інтеграціїнавчальних предметів і фундаменталізації знань, підготовки й удосконаленнякваліфікації педагогічних кадрів, створення системи неперервної освіти, зокремасистеми самоосвіти й самовдосконалення вчителів, яка забезпечувала б оволодінняними основами сучасної інформаційної культури. Звідси випливає необхідністьрозробки й побудови цілісної системи підготовки вчителя до використанняінформаційної технології в навчальному процесі, яка включає весь комплекснавчальних дисциплін з відповідно побудованим змістом, сукупність методів,організаційних форм і засобів навчання, орієнтованих на широке використаннясучасної інформаційної технології в навчальному процесі, і забезпечуєметодологічну, спеціальну й методичну підготовку вчителя в нерозривному зв’язкуз формуванням основ інформаційної культури та підготовкою до практичноговикористання нової інформаційної технології у своїй професійній діяльності,здатність і готовність до постійної самоосвіти й самовдосконалення, а такожможливість їх здійснювати.
Віднегативних наслідків необґрунтованого ігнорування методів, організаційних формі засобів навчання в рамках традиційної методики викладання математики танадмірної, методично невиправданої, комп’ютеризації навчального процесузастерігає З.Слєпкань: “Запровадження нових інформаційних технологій навчанняне повинно бути самоціллю. Воно має бути педагогічно виправданим, розглядатисьпередусім з погляду педагогічних переваг, які воно може забезпечити порівняно зтрадиційною методикою навчання” [5,c.28].
Відзанадто широкого й методично невиправданого застосування комп’ютера внавчальному процесі застерігає О.Вербицький: “Необхідно перш за все визначитиконкретні цілі та зміст навчання у комп’ютерному варіанті. Якщо виявиться, щоцілі можуть бути досягнуті за допомогою традиційних, надійних, звичних длявикладача і студентів засобів, то краще за все звернутися саме до них. Длякомп’ютерного навчання доцільно відбирати лише той зміст, розробка та засвоєнняякого не може обійтися без електронно-обчислювальних машин” [5, с.37].
Задумкою О. Співаковського [5], використання нових інформаційних технологійнавчання у вищому навчальному закладі, крім сприяння досягненню основних,запланованих цілей навчання у конкретній предметній галузі, сприяє досягненню ідодаткових цілей навчання: формуванню в майбутнього вчителя позитивногоставлення до нових інформаційних технологій навчання, переконаності вефективності цих технологій навчання, практичному засвоєнню методів навчання вумовах нових інформаційних технологій навчання. Студенти долають психологічнийбар’єр між традиційними формами, методами й засобами навчання і навчанням іззастосуванням комп’ютерних засобів набагато швидше, ніж учителі, що вже маютьдосвід роботи традиційними методами.
В. Клочко[5] виділяє такі характерні відмінності традиційної освіти й сучасних вимог дотехнології навчання, на яких ґрунтується підхід до побудови методичної системинавчання на базі нових інформаційних технологій: 1) традиційна система навчанняготувала фахівців до умов виробництва, яке вже функціонувало, завданнямсучасної системи освіти є підготовка фахівців до маловідомих умов; 2) утрадиційній системі освіти домінує технократичний підхід з прагматичнимицілями. У сучасних умовах виникає необхідність гуманітаризації освіти; 3)традиційна система освіти орієнтувалась на стійку систему знань, умінь інавичок. Таким чином, необхідні еквіваленти елементів знань, які були бстійкими відносно зміни умов виробництва; 4) традиційна система освіти була восновному спрямована на репродуктивну діяльність, творча компонента булаприсутня у незначній мірі. Сучасні умови виробничої діяльності потребуютьтворчих фахівців, які мислять нестандартно; 5) традиційна технологічнадіяльність орієнтувалась на статичну картину світу. Нова картина світу, в якомубуде працювати фахівець, невідома.
Надумку М. Голованя [5], інформаційно-комунікаційні технології навчання маютьякісні відмінності від традиційних технологій. Засобиінформаційно-комунікаційних технологій не є простим придатком до існуючихметодичних систем навчання, вони вносять суттєві корективи в усі компонентиметодичної системи (мету, зміст, методи, засоби та організаційні форминавчання). Інформаційно-комунікаційні технології навчання мають також суттєвівідмінності між собою, зумовлені тим, що в їх основу закладено різні теоретичнізасади, а також тим, що за допомогою таких технологій реалізуються різніфункції навчання, і реалізуються вони по-різному.
Доцільністьта ефективність використання інформаційної технології в навчальному процесіпедагогічного вищого навчального закладу нерозривно пов’язані з поняттямінформаційної культури.
Формуванняінформаційної культури педагогів – це насамперед формування системи знань,навичок та вмінь, які необхідні педагогам для використанняінформаційно-комунікаційних технологій у своїй професійній діяльності. Змістінформаційної культури для педагогів має свою специфіку. Невід’ємнимкомпонентом цього змісту є психолого-педагогічні особливості застосуваннякомп’ютера у навчанні.
Найважливішимкомпонентом інформаційної культури є формування вміння практичного використаннякомп’ютера при розв’язуванні практичних задач. Для працюючих у системі освіти,як загальної, так і професійної, основи інформаційної культури виступаютьважливою частиною не лише загальноосвітньої, але й професійної підготовки. Мовайде не тільки про формування у студентів уміння розв’язувати різноманітнізадачі за допомогою комп’ютера, а й про вміння навчити майбутніх учніввикористовувати інформаційно-комунікаційні технології в процесі власноїнавчально-пізнавальної діяльності.
Упроцесі формування інформаційної культури вчителів доцільно розкрити ролькомп’ютера у справі розв’язування завдань виховання та розвитку особистостіучнів. Цей аспект загальної підготовки вчителів має виняткове значення,оскільки багато з них і досі вважають комп’ютерну техніку в школі тількизасобом розв’язування математичних задач та проведення різноманітних обчислень.
Упроцесі формування інформаційної культури майбутні педагоги повинні зрозуміти,що комп’ютер сприяє формуванню в того, хто навчається, рефлексії своєїдіяльності [7]. Рефлексія – одна з форм самосвідомості, яка орієнтована наосмислення людиною своєї діяльності, усвідомлення своєї особистості, а такождіяльності і особистості своїх партнерів. Можна виділити такі види рефлексії:інтелектуальну і особистісну. Перша з них спрямована на осмислення власноїдіяльності, друга – на осмислення самого себе, властивостей і якостейхарактеру, усвідомлення власного “Я”. Крім того, можна виділити міжособистіснурефлексію, яка за своїм змістом збігається з інтелектуальною або зособистісною, але відрізняється тим, що спрямована на іншу людину. Формуваннярефлексії – одна з найважливіших навчальних цілей. Пізнання самого себе, своєїдіяльності є необхідною передумовою формування навчальної діяльності.Особистісна рефлексія є засобом адекватної самооцінки й виступає необхідноюпередумовою самоконтролю, самовиховання в широкому смислі слова, визначеннясвого місця в житті. Нові можливості у формуванні в студентів інтелектуальноїрефлексії з’являються перш за все завдяки тому, що використання комп’ютеранадає можливість наочно представити студентам, до чого призводить кожна їх дія.
Систематичнеі педагогічно доцільне використання під час аудиторних занять мультимедійнихзасобів сприяє вдосконаленню сенсомоторної сфери студентів, розвиває їх зоровуі слухову чутливість, формує вміння сприймати, розвиває спостережливість. Порядіз цим використання інформаційно-комунікаційних технологій сприяє розвиткуперцептивної уваги. Окремі властивості зорових і слухових подразників та їхкомплексний вплив на психіку людини обумовлюють виникнення мимовільної уваги,її стійкості та зосередженості. Використання комп’ютерних засобів навчаннядозволяє збільшити обсяг аудіовізуальної інформації для засвоєння студентами,що у свою чергу сприяє розвитку їхнього мислення, формує систему розумових дій,здатність до самостійної творчої роботи.
Привизначенні ефективності будь-якої методики навчання необхідно враховуватиособливості психічних процесів кожного студента, а саме: особливості мислення,властивості пам’яті, окремих аналізаторів (слух, зір), а також характер і волю.Без урахування зазначених факторів неможливо досягнути засвоєння студентаминавчального матеріалу у повному обсязі. За допомогою комп’ютера педагог маєможливість матеріалізувати деякі абстрактні властивості реальних об’єктів, чимсприяє підвищенню доступності навчального матеріалу для засвоєння студентами.Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесівиступає своєрідним каталізатором, який призводить до якісних змін системиосвіти в цілому, у тому числі і в змісті навчання. За допомогою комп’ютеравдається зробити доступним багато з того, що протягом тривалого часу вважалосянедоступним унаслідок своєї абстрактності. Зокрема, з’являється можливістьнаочно представити студентам навчальний матеріал, який охоплює різні сферижиття та діяльності людини.
Проаналізувавшинаукову, методичну, психолого-педагогічну літературу, досвід НПУ імені М.П. Драгомановата інших провідних педагогічних вищих навчальних закладів України з проблемивикористання інформаційно-комунікаційних технологій загалом у навчальномупроцесі, існує перелік вимог до інформаційно-комунікаційних технологій: 1)комплексність та універсальність; 2) простий, зрозумілий, україномовнийінтерфейс; 3) простота і надійність у використанні, сумісність із периферійнимипристроями з метою надання звукового супроводу, можливості друку тощо; 5)компонентність у реалізації основних функцій (компонента, за означенням О. Співаковського[5], – це абстрактна одиниця, яка може використовуватися при виконанні певноївизначеної роботи, тобто мати визначені обов’язки. Компонента повинна матиневеликий набір чітко визначених пунктів і бути пов’язаною з іншимикомпонентами настільки слабко, наскільки це можливо); 6) програмний продукт маємістити увесь спектр понять, операцій і функцій, вільне оперування якимипередбачено змістом навчальної дисципліни; 7) використання програмного продуктуне повинне передбачати наявності у користувача ґрунтовних знань з програмуваннята володіння ним термінологією, не характерною для даної сфери діяльностілюдини.
Слідзазначити також про доцільність надання переваг вітчизняним програмнимпродуктам з метою уникнення правових протиріч із законодавством України щодовизнання авторських прав на інтелектуальну власність.
Насьогоднішньому етапі розвитку суспільних та економічних відносинінформаційно-комунікаційні технології в повній мірі можна вважати невід’ємноючастиною навчального процесу. Комп’ютер поступово перетворюється на своєріднийвимірювач ефективності обраних навчальних стратегій. Оскільки вже сьогодніпевний базовий рівень інформаційної культури вимагається від кожного членасуспільства, то вміння використовувати засоби інформаційно-комунікаційнихтехнологій набуває виняткового значення щодо політехнізації навчання тазагальної підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності.
Впровадженнякомп’ютера у навчальний процес вищого навчального закладу не повиннеспрямовуватись на поступове обмеження впливу й ролі викладача, його місця ізначення у підготовці висококваліфікованих педагогічних кадрів. Педагог був ізалишається ключовою ланкою навчально-педагогічного процесу, і останній завждибуде йому підпорядкованим і ним керованим.
3.Методика підготовки лекційного заняття по темі “Особливості обліку інших зовнішньоекономічнихоперацій”
Питанняпро те, як готуватися до лекцій, включає в себе ряд вимог, про які кориснопостійно нагадувати, особливо початківцям. Ці вимоги стосуються вмінняправильно “робити” лекцію, тобто певної культури в роботі.
Формиі методи підготовки до виступу різноманітні. Тут багато залежить відособливостей пам’яті, досвіду, складу розуму лектора, характеру виступу,особливостей аудиторії. Однак про загальні моменти підготовчого процесу,загальних методичних положеннях говорити можна.
Підготовкудо лекції можна умовно розділити на три етапи:
1. Попередня робота. Перший етап – дослідницький процес. Лекторвизначає проблему майбутнього виступу, її актуальність, практичну значимістьтеми, встановлює коло питань, вивчає джерела, котрі в подальшому станутьосновою змісту майбутньої лекції. Відвідує консультації, лекції на аналогічнітеми і т.п. На цьому етапі лектор накопичує знання [ 8, 63 ].
Проблематикалекції є висвітлення студентам інформації про організацію обліку іншихзовнішньоекономічних операцій, їх типи та нормативні документи, щовикористовуються в їх оформленні.
Актуальністьтеми лекції пояснюється тим, що зовнішньоекономічна діяльність всіх підприємстві установ є невід’ємною частиною робочого процесу, і вивчення таких операцій яклізинг, консигнація, реекспорт, реімпорт, що розглядаються в даній лекції, эобов’язковим для майбутнього фахівця бухгалтерської справи.
Джерела,які використовувались при складанні лекції: «Закон України прозовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991р., «ОблікЗЕД» – навч. посібник Гордієнко Н.І. Карпушенко Н.Ю., «ОблікЗЕД» – навч. посібник Небильцова В.М. Небильцова О.В., «ОблікЗЕД» Бутинець Ф.Ф. 2001р., «Облік ЗЕД» Кадурина Л.О. 2004р.,«Упроавління ЗЕД» — навч.посібник Кредісова А.І. 2002р.
2. Розробка змісту майбутньої лекції. Підготовка теоретичноїчастини виступу, відбір фактів, їх аналіз та узагальнення, вибудова логічноїсистеми аргументації, складання плану – це другий етап підготовки лекції. Вінзавершується створенням “макету” майбутньої лекції – тексту. На цьому етапілектор визначає об’єм відомостей, котрі він повідомить слухачам, але текст – цематеріал, необхідний лише для самого лектора [ 10, 38 ].
Тема: Особливості облікуінших зовнішьоекономічних операцій
План
1. Облік лізингових операцій.
2. Облік консигнаційних операцій.
3. Облік компенсаційних операцій.
4. Облік реекспортних та реімпортних
1. Облік лізингових операцій
Лізинг — одна з найпоширеніших форм надання послуг узовнішньоекономічній діяльності.
Лізинг — різновид підприємницької діяльності, що спрямованана інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданнілізингодавцем у виняткове користування на визначений термін лізингоодержувачумайна, яке є власністю лізингодавця або набувається ним у власність задорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна заумови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Таким чином, лізингова операція передбачає передачу правакористування окремими інвентарними об'єктами основних засобів іншому суб'єктуна платній основі та на визначений строк. Лізингові операції на даний момент єодним з найвигідніших способів залучення основних засобів.
У лізингових операціях беруть участь суб'єкти лізингу:лізингодавець, лізингоодержувач та продавець лізингового майна і нимизаймаються великі фірми, банки і спеціалізовані лізингові компанії.
Лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності (зокремабанківська або небанківська фінансова установа), який передає в користуванняоб'єкти за договором лізингу.
Лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, якийодержує в користування об'єкти за договором лізингу.
Продавець лізингового майна — суб'єкт підприємницькоїдіяльності, що виготовляє майно, яке є об'єктом лізингу.
Об'єктами лізингу є будь-яке рухоме і нерухоме майно, якевідноситься до основних засобів і не забороняється до вільного обігу на ринку.
Лізингові операції здійснюються на підставі контрактів, щоукладаються між суб'єктами лізингу. Договір лізингу має бути укладений у письмовійформі та відповідати вимогам законодавства України. У ньому вказується:
• найменування сторін;
• об'єкт лізингу, умови та терміни його поставки;
• розмір лізингового платежу;
• умови страхування майна; сплата пов'язаних з ним податків;
• умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно ззаконодавством України;
• утримання обладнання в належному стані відповідно до правилексплуатації, здійснення ремонту, придбання запасних частин тощо;
• повернення обладнання, отриманого в лізинг, у нормальномустані з урахуванням зносу по закінченні строку лізингу;
• умови дострокового розірвання договору лізингу;
• відповідність сторін;
• дата і місце укладання договору. Лізингові договори можутьмістити й інші умови.
Найпоширенішими видами лізингу за терміном угоди є фінансовийта оперативний.
Фінансовий лізинг — договір лізингу, в результаті укладанняякого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування відлізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується60 відсотків від вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладаннядоговору.
Оперативний лізинг — це договір, у результаті укладання якоголізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування відлізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90відсотків від вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.
За формою виділяють зворотний, пайовий та міжнародний лізинг.
Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що здійснюєтьсясуб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разіякщо майно чи платежі перетинають державні кордони.
Для міжнародного виду лізингу особливо важливі:
• вибір валюти контракту;
• оцінка ризику зміни курсу валюти;
• митний режим лізингоодержувача;
• податки на лізингодавця;
• захист права власності іноземного лізингодавця в країнілізингоодержувача.
Лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вноситьплатежі, передбачені умовами договору.
Розрахунки по операціях з міжнародного лізингу проводяться віноземній валюті лише через уповноважені банківські установи.
Основними формами розрахунків з лізингових операцій єакредитив і банківський переказ.
Бухгалтерський облік в умовах фінансового лізингу улізингоодержувача та лізингодавця розглянемо в табл.22.
Таблиця 22.Облік операційфінансового лізингуЗміст господарських операцій Кореспонденція рахунків дебет кредит 1 2 3 У лізингоодержувача 1. Акцептовано рахунок – фактура іноземної фірми лізингодавця за імпортне обладнання, що отримається у фінансовий лізинг 152 531 2. Нараховано витрати з доставки обладнання 152 685 3. Списано лізингоодержувачем витрати з доставки обладнання 685 312 4. Нараховано мито і митні збори 152 642 5. Сплачено мито і митні збори 642 311 6. Нараховано ПДВ при ввезенні об’єкта лізингу 644 641 7. Введено в експлуатацію обладнання, одержане у фінансовий лізинг 10 152 8. Відображено частину довгострокової заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році 531 611 9. Нараховано амортизацію об’єкта фінансового лізингу 23,91 131 У лізингодавця92,93 10. Сплачено витрати на придбання об’єкта фінансового лізингу 631 311 11. Оприбутковано об’єкт фінансового лізингу 104 631 12. Об’єкт фінансового лізингу переданий лізингоодержувачу за вартістю, яка складається зі справедливої вартості об’єкта та суми орендної ставки відсотка 161 104 13. Нараховано суму доходу за користування об’єктом фінансового лізингу, яка відноситься до звітного періоду 377 732 14. Отримано від лізингоодержувача суми справедливої вартості об’єкта 311 161 15. Отримано і зараховано на поточний рахунок суму орендної ставки відсотка звітного періоду 311 377
Облік лізингових платежів розглянуто на прикладі І.Приклад 1
Тов. «Поділля» за договором фінансового лізингузгідно з графіком 30 червня ц.р. нарахувало лізинговий платіж, який необхідносплатити іноземному лізингодавцю у розмірі 12000 євро, зокрема 9000 євро — відшкодування вартості об'єкта лізингу, 3000 євро — винагорода (лізинговийвідсоток). Податок на репатріацію доходів складає 15 % від суми винагороди.Його сплату було здійснено 8 липня ц.р.
Об'єкт лізингу використовується у господарській діяльностілізингоодержувача.Курс НБУ на датуздійснення операційДата Курс НБУ, грн./євро 30.06 5,96 8.07 5,98
2. Облік консигнаційних операцій
Консигнація є різновидом комісійної торгівлі.
Консигнація (від лат. соп8і§паііоп — письмовий доказ) — різновид агентської комісійної угоди, відповідно до якої товари, щопоставляються на експорт, після перетину кордону країни експортера поміщаютьсяна склад тимчасового зберігання та поступово, в міру реалізації черговоїпартії, розмитнюються агентом-комісіонером та реалізуються на внутрішньомуринку країни імпортера.
Учасниками консигнаційних операцій є консигнант таконсигнатор.
Консигнант — принципал, який віддає агенту (консигнатору)свої товари на консигнацію для реалізації за кордоном.
Консигнатор — особа, що одержує від консигнанта товари,продає їх зі свого складу, від свого імені за винагороду, яку консигнантсплачує консигнатору за договором консигнації.
Консигнатор може бути оптовим покупцем або промисловимагентом.
Оптовий покупець є представником тільки покупців, задорученням яких на комісійній основі він купує товари у виробників або у їхпредставників.
Промисловий агент займається збутом на певній території товарівдекількох підприємств-виробників, що не конкурують між собою.
Завданням промислового агента є одержання замовлень.
Розміщення ввезених на територію України консигнаційнихтоварів проводиться на спеціальні митні ліцензійні склади.
Митний ліцензійний склад — це митний режим, при якому ввезеніз-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем безсплати мита та інших податків і без застосування заходів нетарифногорегулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться замежі митної території України, зберігаються під митним контролем з моментупочатку їх митного оформлення митними органами України до фактичного вивезенняза межі митної території України.
Консигнаційна операція здійснюється на підставі договоруконсигнації.
Договір консигнації — це такий договір, за яким одна сторона(консигнатор) зобов'язується протягом певного часу (строку договоруконсигнації) за обумовлену винагороду продати від свого імені та за рахунокконсигнанта доставлені на склад в країні консигнатора товари.
Обов'язковою нормою консигнаційної угоди є точне визначенняноменклатури та кількості товару, який надходитиме за договором консигнації.
У консигнаційній угоді слід визначити термін консигнаційногопродажу певної партії товару, а також термін виконання контракту, умовиповернення консигнанту нереалізованого товару, порядок погашення збитків,пов'язаних з поверненням.
За консигнантом право власності на товар залишається домоменту його збуту.
Резидент України в консигнаційному договорі може виступати яку ролі консигнанта, так і в ролі консигнатора.
У консигнанта відвантажені товари за договором консигнаціїобліковуються на балансі до моменту їх реалізації і відображаються на рахунку28 «Товари», субрахунку 283 «Товари на комісії».
Передача товарів на консигнацію оформляється записом: дебет283 і кредит 281.
При одержанні повідомлення від консигнатора про продажтоварів вартість їх в обліку консигнанта відображається за цінами продажу покредиту рахунка 702 «Дохід від реалізації товарів» і дебету 362«Розрахунки з іноземними покупцями». Одночасно первісна вартістьтоварів списується по кредиту рахунка 283 і дебету рахунка 902«Собівартість реалізованих товарів». Отримана виручка консигнаторомперераховується на рахунок консигнанта і зараховується в дебет субрахунка 312«Поточний рахунок в іноземній валюті» з одночасним відображенням покредиту субрахунка 362.
У консигнатора товари, що надійшли від постачальника,обліковуються на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності навідповідальному зберіганні».
При реалізації товарів вони списуються з кредитапозабалансового рахунка 023 «Матеріальні цінності на відповідальномузберіганні».
В обліку консигнатора вартість реалізованих товарівсписується за цінами продажу в кредит рахунка 703 «Дохід від реалізаціїробіт і послуг». Та частина виручки, що належить консигнанту — нерезидентувідображається по дебету субрахунка 703 і кредиту субрахунки 632«Розрахунки з іноземними постачальниками».
Витрати, пов'язані з наданням послуг з реалізації токарі нконсигнатора збираються на рахунку 903 «Собівартість виконаних робіт,послуг».
Дохід консигнатора зменшується на суму нараховано митнихзборів, акцизного збору.
3. Облік компенсаційних операцій
Компенсаційна угода — форма зустрічної торг умов якої зарубіжнийпартнер поставляє машини, обладнання та технології, іноді комплектні заводи вобмін сировини та напівфабрикатів, що виготовлені обладнанні.
Поставки по компенсаційних здійснюватись поставкамиузгоджених напівфабрикатів, а частково – оплатою грошових коштів.
Заборгованість по компенсації сировиною і напівфабрикатами, курсоварізниця визначається; а коли погашатиметься заборгованість грошима, тоді вона єстаттею монетарною і по ній буде перераховуватись курсова різниця на кожну датубалансу та на дату надходження коштів в її погашення.
Бухгалтерський облік компенсаційних операцій розглянуто наприкладі 2.
Приклад 2
ТзОВ «Поділля» уклало з американською фірмоюкомпенсаційну угоду, згідно з якою американська фірма має поставити на Українуобладнання 132000 доларів (120000 доларів — вартість обладнання, 120000 доларів- страхування).
Через чотири роки ТзОВ «Поділля» відвантажує врахунок заліку продукцію, вироблену на поставленому обладнанні, на повну йоговартість. Митний збір — 0,2 %.Курс НБУ на датуздійснення операційДата Курс НБУ, грн./євро 10.09.2003 5,30 8.071.09.2007 5,50
Журнал реєстраціїгосподарських операцій ТзОВ “Поділля” за вересень 2003 р.Дата Зміст господарської операції Сума Кореспонденція рахунків дол. грн. дебет кредит 10.09
ВМД, рахунок.
Нараховано кредиторську заборгованість за обладнання, що поставляється на умовах компенсаційної угоди;
за страхування
120000
12000
636000
63600
152
152
632
632 10.09
ВМД, нараховано митний збір
(636000 + 63600) * 0,2% = 1399 грн.
100% 1399 152 642 10.09 Платне доручення, сплачено митний збір 1399 642 311 10.09
ВМД, платіжне доручення.
Нараховано та сплачено ПДВ по імпорту
(636000 + 63600) * 0,2 = 139920 грн.
139920
139920
644
641
642
311 12.09 Акт приймання – передачі основних засобів. Оприбутковано за первісною вартістю обладнання, що передане в експлуатацію 700999 104 152
Журнал реєстраціїгосподарських операцій ТзОВ “Поділля”, що будуть відображені у вересні 2003 р.Дата Зміст господарської операції Сума Кореспонденція рахунків дол. грн. дебет кредит 1.09
Рахунок – фактура, ВМД
Відвантажено фірмі продукцію за контрактною вартістю 132000 699600 362 701 1.09 Проведено залік заборгованості за компенсаційного операцією 132000 699600 632 362 1.09 Списано фактичну собівартість відвантаженої продукції 690000 901 26 1.09 Рахунки, платіжне доручення. Оплачено витрати з митного оформлення продукції 5300 93 311 1.09
ВМД
Включено до складу податкового кредиту, сплачений при імпорті обладнання ПДВ 139920 641 644
4. Облік реекспортних та реімпортних операцій
Реекспорт товарів означає продаж іноземним суб'єктамгосподарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були ранішеімпортовані на територію України.
У цьому випадку імпортні товари можуть завозитись до України;перебувати в Україні транзитом або експортуватись ними без завезення до Українипри реалізації їх на міжнародних аукціонах.
При ввезенні іноземних товарів на митну територію України,заявлених митним установам як реекспорт, податок на додану вартість та акцизнийзбір сплачується шляхом видачі простого векселя, взятого на облік митнимиорганами з відстроченням платежу на термін УО календарних днів з дати митногооформлення ввізної ВМД на умовах податкового кредиту.
Реекспорт таких товарів повинен здійснюватися не пізніше якза 90 календарних днів з дати митного оформлення ввізної ВМД.
Підставою для митного оформлення товарів, що ввозяться дляреекспорту, є подання декларантом митниці простого векселя з відстроченнямплатежу, взятого на облік податковою установою.
Якщо митним органом не було заявлено, що товари ввозяться дляреекспорту, або був заявлений інший їх обсяг, чи вони не були реекспортованіпротягом 90 днів, то податок на додану вартість та акцизний збір підлягаєсплаті до бюджету на підставі митної вартості таких товарів з урахуваннямфактично сплачених сум мита та митних зборів.
При здійсненні реекспорту імпортних товарів, які непіддавались на території України переробленню (обробленню і перебувають утакому самому стані, як і на момент ввезення), податок на додану вартість таакцизний збір, якщо вони були сплачені до бюджету, підлягають відшкодуваннюподатковими установами.
Таким чином, існують різні ситуації здійснення реекспортнихоперацій.
По-перше, це використання традиційних організаційних формторгівлі на зовнішньому ринку, таких, як міжнародні біржі та аукціони.
По-друге, ситуація вимушеного експорту може виникнути впроцесі призупинення нормального ходу зовнішньоторговельної операції у випадкувідмови покупця оплатити товар у момент прибуття його в порт призначення абобанкрутства покупця, що проголошено під час доставки товару.
По-третє, реекспорт виступає також складовою більш складноїзовнішньоторговельної операції, наприклад, при реалізації великих проектівбудівництва за кордоном, які потребують закупівель окремих видів матеріалів такомплектного обладнання в третіх країнах, минаючи ввезення його в країнуекспортера.
У зв'язку з різними методами здійснення реекспортних операційрозрізняють різний порядок ведення бухгалтерських записів (табл. 26)
Реекспорт прямого відвантаженняЗміст господарської операції Кореспонденція рахунків дебет кредит 1. Відкрито з поточного рахунка в банку акредитив для розрахунку з іноземним постачальником 314 312 2. Прийнято на облік імпортний товар від постачальника 281 632 3. Передано імпортний товар на реекспорт 282 281 4. Списано реекспортний товар у реалізацію 902 282 5. Отримано кошти від іноземного покупця ре експортного товару на транзитний валютний рахунок підприємства 314 702
Реімпорт — це ввезення товару, раніше вивезеного з митноїтериторії України.
Реімпорт включає:
· ввезення з-за кордону раніше вивезених вітчизняних товарів, що непідлягали там переробці;
· товари, що повертаються в країну у випадку не продажу їх на аукціонахз консигнаційних складів; товари, забраковані покупцем.
Реімпортна операція є експортною операцією, яка не відбулась.Основна ознака такої операції — перетин товаром кордону своєї держави двічі.
Моментом вивезення (експорту) є день прийняття декларації абодень перетину кордону України, а момент ввезення (реімпорту) — день прийняттяостаннього документа, необхідного для митних цілей.
Бухгалтерський облік реімпортних операцій відображений втабл.27.
Бухгалтерськийоблік реімпортних операційЗміст господарської операції Кореспонденція рахунків дебет кредит 1. Відображено облікову вартість відвантаженого товару 902 28 2. Відвантажено товар на експорт за контрольною вартістю 362 702 3. Нараховано й оплачено витрати з транспортування товару до прикордонного пункту України
93
685
685
311 4. Нараховано експортне мито та митні збори 93 642 5. Списано витрати з перевезення товару за кордон 93 312 6. Повернуто товар в Україну із складу з – за кордону як реімпортний (методом “червоного сторно”) 902 28 7. Списано контрактну вартість товару (методом “червоного сторно”) 362 702 8. Списано витрати з доставки товару до прикордонного пункту України 28 312 9. Нараховано і сплачено мито і митні збори
28
642
642
311 10. Оплачено витрати з доставки ре імпортного товару до підприємства 28 311 11. Списано витрати з експорту товару 791 93 12. Сплачено експортне мито, раніше нараховане на рахунок митного органу, повернуто митним органом підприємству
642
311
716
642 Питання длясамоконтролю
1. Що таке лізинг, фінансовий лізинг і консигнація?
2. Хто є учасником консигнаційних операцій?
3. На якому рахунку ведеться облік товарів у консигнатора?
4. Що таке компенсаційна угода?
5. Що таке реекспорт, реімпорт?
Підготовкадо лекції як до акту публічного виступу – третій етап роботи. Якщо напопередньому етапі лектор утворює продуману, композиційно оформлену,відредаговану “модель” майбутньої лекції, то на останньому він починаєбезпосередню підготовку до реалізації цієї “моделі” в процесі виступу передслухачами [ 10, 42 ].
4. Використанняінформаційно-комунікаційних технологій при проведенні лекційного заняття«Особливості обліку інших зовнішньоекономічних операцій»
Підінформаційно-комунікаційними технологіями розуміють сукупність методів татехнічних засобів, які використовуються для збирання, створення, організації,зберігання, опрацювання, передавання, подання й використання інформації [7].
Необхіднематеріально-технічне забезпечення заняття:
- комп’ютерний навчальний клас, розрахований щонайменше на одну студентськугрупу, або засіб екранної проекції;
- програмне забезпечення 1С Предприятие;
Інформація- це сукупність даних, фактів, які використовують для повідомлення про щось,для одержання відомостей про навколишній світ. До поняття інформації можна віднестиі зміст завдань, вправ, які потрібно виконати або розв'язати [ 17, 70 ].
Порядз текстовим матеріалом лектор для більшої переконливості повинен підготуватинаочні посібники до майбутньої лекції.
Зображенняабо діаграми за декілька секунд пояснять те, на виклад чого необхідно було бзагаїти не менше години. Необхідно підібрати до лекції матеріал, котрийдопоможе слухачу зрозуміти основну думку лекції – карти, схеми, креслення,графіки, таблиці, плакати, ілюстрації, фотографії, зразки, макети, моделі, слайди[ 19, 37 ].
Зрозуміло,переконувати і доводити лектор буде словом, але дуже корисно все це підтвердитинаочно. Аудиторія краще засвоє основні положення лекції, глибше зацікавитьсявикладаємими проблемами. Сміліше слід звертатися і до використання технічнихзасобів навчання.
Припроведенні лекції слід використовувати принцип наочності, надаючи студентамможливість бачити документи на екрані, що значно прискорить їх розуміння продокументи, їх реквізити, та спосіб оформлення.
Висновки
Вході курсової роботи була розроблена методика підготовки і проведеннялекційного заняття «Особливості обліку інших зовнішньоекономічних операцій» здисципліни «Облік ЗЕД» з використанням інформаційно-комунікаційних технологій,були враховані міжпредметні зв’яки та попередньо набуті навички роботи зпрограмним забезпеченням. В методиці запропоновані наступні елементи ІКТ:комп’ютерна програма 1С Предприятие, засіб екранної проекції. Використання цихзасобів, на мою думку, сприятиме більш активному засвоєнню знань при підготовцібухгалтерів, тому що ця програма широко використовуються і на виробництві.
Однез головних завдань освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства — навчити учнів і студентів використовувати сучасні інформаційні та комунікаційнітехнології. У зв'язку з цим виникає нагальна потреба у прискоренні підготовкивикладачів і фахівців у сфері ІКТ, в оснащенні закладів освіти сучасноюкомп'ютерною технікою, педагогічними програмними засобами, електроннимипідручниками тощо. Від вирішення цього завдання визначальною мірою залежатимерозвиток країни..
Списоклітератури
1. Сучасні підходи довикористання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні (Круглик В.С.)
2. Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в высшейшколе. — М., 1974.
3. «Облік ЗЕД» –навч.посібник Гордієнко Н.І. Карпушенко Н.Ю.
4. Биков В.Ю., Жук Ю.О.Класифікація засобів навчання // Інформаційні технології і засоби навчання: Зб.наук. праць /За ред.В.Ю. Бикова, Ю.О. Жука / Інститут засобів навчання АПНУкраїни. — К.: Атіка, 2005. — С.39-60.
5. Гапонов П.М. Лекция в высшей школе. — Воронеж, 1977.
6. Гузеев В.В. Методы и организационные формы обучения. –М.2001. –128 с.
7. Інформаційнезабезпечення навчального процесу: інноваційні засоби і технології: Колективнамонографія. — К.: Атіка, 2005. — 252с.
8. Лузан П.Г. Методиі форми організації навчання у вищій аграрній школі: Навчальний посібник. — К.:Аграрна освіта, 2003. — 229 с.
9 Козаржевский А.Ч. Мастерство устной речи лектора. — М.,1983.
10 Кожевников К.П. Методика подготовки лекций. –Минск. 1976.–30 с.
11. Сучаснісистеми вищої освіти: порівняння для України /За заг. ред. В. Зубка,- К.:Асасіетіа, 1997.- 290 с.
12. «Облік ЗЕД» –навч.посібник Небильцова В.М. Небильцова О.В.
13. Третяк А.М., ШквирМ.І. Методичні рекомендації оцінки екологічної стабільності агроландшафтів тасільськогосподарського землекористування. – К.: Ін-т землеустрою УААН, 2001. –15с.
14. Фіцула М.М.Педагогіка: Навч. посібник.— К.: Академія, 2001.- 528 с.
15. Ягупов В.В.Педагогіка: Навч. посібник.-К.: Либідь, 2002.-560с.
16. О методике лекционного преподавания в вузе. Сост. Т.Ф. Цыгульская.–Кировоград. 1990. –14 с.
17. Одарченко Н.І. Використання відеоінформації при проведеннілекційних і семінарських занять у школі нового типу. –Суми. 1999. –79 с.
18. Педагогика и психология высшей школы: Учебноепособие. — Ростов н/Д., 2002.
19. Педагогика: педагогические теории, системы,технологии. Учеб. для студ. — /Под ред.С.А.Смирнова. — М., 2000.
20. Подласый И.П. Педагогика. Новыйкурс. — В 2 т. — Т.1. — М., 2001.
21. Смольянинов И.Ф. Советыначинающему лектору. –Л. 1980. –23 с.
22.Столяренко А.М. Юридическая педагогика. Курслекций. — М., 2001.
23. Фокин Ю.Г. Преподавание и воспитание в высшейшколе. — М., 2002.
24. Хуторской А.В. Современнаядидактика. /Учебник для вузов. — Питер, 2002.
25. Этюды дидактики высшей школы:монография /Под ред. А.П. Чернышева. — М., 1995.
26. Яковцова А.Ф. Лекция в высшейшколе: Текст лекции. –Х. 1996. –20 с.