Міністерствоосвіти та науки України
Національнийпедагогічний університет ім.М.П. Драгоманова
Іститутприродничо-географічної освіти та екології
Курсоваробота
на тему:
/>
Виконала:
Студентка 4 курсу
Заочного відділення
Балахніна Олена
Станіславівна
Київ 2007
З М І С Т
Стор.
Вступ 3
І. Методичний аналіз теми
1.1. Тематичне планування 5
1.2. Основні завдання теми 8
1.3. Методи вивчення теми 10
1.4. Особливості формування понять і уявлень в темі 15
ІІ. Основні форми навчання під час вивчення теми«Гідросфера» 20
2.1. Комбінований урок 21
2.2. Урок вивчення нового матеріалу 22
2.3. Урок розширення та поглиблення знань 23
2.4. Урок застосування набутих знань на практиці 24
2.5. Урок корекції та контролю 27
Висновки 31
Література 34
Додатки 35
В С Т У П
Тема “Гідросфера”вивчається в 6 класі в курсі “Загальна географія”.
Дана тема розглядається врозділі “Оболонки землі” і вивчається другою після літосфери, перед атмосферою.Таке розміщення теми не випадкове: Літосфера та Гідросфера дуже пов’язані міжсобою і перш за все тим, що вода, як мінерал має магматичне походження, тобтоутворилась в глибинах Землі. На сьогоднішній день вважається, що гідросферапочала формуватися з самого початку геологічної історії Землі внаслідоквиплавлення та дегазації речовини мантії.
У шкільному курсі на темувідводиться 11 годин. У класах з поглибленим вивченням природних наук – 22години.
При вивченні теми дітямнеобхідно пояснити важливе значення води в природі і для людини. Учні повиннізнати, що вода – це найдивовижніший мінерал на Землі, без якого неможливежиття. Основні завдання теми полягають у засвоєнні системи понять під часвивчення гідрологічних термінів та назв. Сюди входить формуваннязагальногідрологічних знань, на основі яких вчитель формує в учнів науковийсвітогляд, розуміння єдності води і світу.
Завданням сучасної шкільноїгеографічної освіти є здійснення переорганізації її цілей на формування такихжиттєво важливих компетенцій школярів, які сприяли б їх адаптації до активноїучасті в житті суспільства, зокрема відносин у системі“людина-суспільство-природа”.
Метою курсової роботи єрозроблені цілі і завдання з точки зору різних традиційних підходів:
¨ Підвищеннянаукового рівня, що означає привести зміст уроку у відповідність до новихдосягнень географічної науки й замінити співвідношення між фактологічнимматеріалом і закономірностями у природі;
¨ Створитиумови для формування загальних географічних понять;
¨ Підвищитиінтерес учнів до вивчення географії у наступних класах;
¨ Необхіднозвернути увагу учнів на бережливе ставлення до водних об’єктів і раціональневикористання прісної води;
¨ Формуваннягеографічної карти світу, пізнання різноманіття географічного простору;
¨ Умінняпрацювати з картами, атласами, уміння самостійно проводити пошук джерелгеографічної інформації, аналізувати її.
Відповідно до мети, курсова роботаґрунтується на таких положеннях:
- необхідністьорієнтації учнів на оволодіння фундаментальними знаннями і вміннями, які єосновою світосприйняття й розвитку мислення;
- формуванняпрактичних знань і вмінь прикладного характеру;
- розвитокдуховно-практичної діяльності учнів, що спрямована на творче самовизначення ісамореалізацію.
Вивчення теми спрямоване на формування планетарних уявлень про Землю, взаємодію івзаємопроникнення компонентів природи в межах географічної оболонки.
У вивченні теми“Гідросфера” значне місце займає карта. Від того, як учні оволодіють прийомамироботи з нею, значною мірою залежить їх знання про географію світу. Робота зкартою сприяє пошуковій діяльності учнів, розвитку пізнавального інтересу догеографії в цілому.
В активізації пізнавальноїдіяльності учнів під час вивчення теми важливе місце посідає мотиваційнийкомпонент. Це формування в учнів бажання і уміння зосереджувати увагу наголовному, розвивати пізнавальний інтерес до матеріалу, який вивчається,використання історичних відомостей.
Отже, цілі та завдання, висвітленів роботі, полягають в тому, що під час вивчення даної теми в учнів формуєтьсянауковий світогляд, світорозуміння, пізнання природи та суспільства;активізується пізнавальна діяльність; відбувається виховний процес бережливогоставлення навколишнього середовища, взаємовідносини природи і суспільства.
ІІ. МЕТОДИЧНИЙ АНАЛІЗ ТЕМИ
1.1. ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ
Під час планування уроків необхідно визначитиосновну дидактичну мету кожного з них, а потім продумати структуру урокувідповідно до теми.
Тема “Гідросфера” включає в себе 11уроків, один з яких це практична робота (робота з контурною картою, атласом) таурок перевірки, оцінювання умінь, знань та навичок учнів.
Вивчення темибудується за таким планом:
№
п/п
Тема уроку
Тип уроку
Навчальні досягнення учнів
Міжпредметні зв’язки
Домашнє завдання
1
2
3
4
5
6 1 Поняття про гідросферу. Світовий кругообіг води в природі Урок вивчення нового матеріалу Формулює поняття «гідросфера», називає складові гідросфери, пояснює схему Світового кругообігу води в природі
З природознав-ством;
З літературою.
§ 16
ст.96-99.
Замал. сх. малого і великого кругообігу води 2 Світовий океан та його частини. Суходіл в океані. Комбінова-ний урок Учень повинен знати частини Світового океану: моря, затоки, протоки; та суходіл в океані: острови, півострови.
З природознав-ством;
З охороною природи § 22 вивчити визначен-ня 3 Властивості та багатства вод Світового океану Комбінований урок Знати про розподіл солоності та температури вод, вміти визначати глибини океанів вздовж однієї паралелі, мати поняття про органічні, мінеральні та енергетичні ресурси океану
З природознав-ством;
З математикою § 24-25 1 2 3 4 5 6 4 Рух води в океані Урок вивчення нового матеріалу Знати: припливи, відпливи, цунамі, течії, вітрові хвилі
З природознав-ством;
З фізикою § 23. На контурну карту нанести теплі та холодні течії, вивчити. 5 Води суходолу. Річки. Урок формуван-ня нових знань Учень називає складові поверхневих вод, пояснює будову річки, елементи річкової долини.
З природознав-ством;
З охороною природи.
§ 17 ст.100-102
замалюв. сх. будови річки 6 Живлення та режим річок. Робота річок. Комбінова- ний урок Пояснює живлення річки; формує поняття про режим річки: повінь, паводок, межень, льодостав. З природознав-ством
§ 17
ст.102-105 7 Озера і водосховища
Комбінова-
ний урок Учень розрізняє типи озер за походженням улоговини; пояснює поняття водосховища З природознав-ством § 18. 8 Болота Формування нових знань, умінь Дає визначення боліт, визначає роль боліт
З природознав-ством;
З охороною. § 19 9 Підземні води, льодовики і багаторічна мерзлота
Комбінова-
ний урок Учень дає визначення підземних вод, льодовиків. Розрізняє способи зображення вод на карті.
З природознав-ством;
З охороною об’єктів § 20-21 1 2 3 4 5 6 10 Практична робота № 6 Позначення на контурній карті номенклатури Світового океану Урок практичних навичок учнів Учень вміє знаходити на карті географічні об’єкти, наносити на контурну карту річки, озера, моря, затоки, протоки, острови, півострови. Вивчити їх назви. З картографією Підг.до тематичної атестації, виконати тест на ст.130-131 11 Тематична атестація за темою «Гідросфера» Урок перевірки і оцінювання знань, умінь учнів Учень вільно орієнтується по карті, знає визначення. Повторити номенкла-туру Світового океану. /> /> /> /> /> /> />
1.2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТЕМИ
Методичневивчення курсу “Гідросфера” становить перед собою освітні, виховні тарозвивальні завдання.
Освітні завданняполягають у:
- формуваннів учнів знань про оболонки Землі;
- ознайомленнідітей з водною оболонкою Землі – гідросферою і її складовими;
- вивченніосновних частин Світового океану, суходолу в океані;
- вивченніголовних властивостей океанічних вод: солоності і температури;
- ознайомленніз видами рухів води в океанах і причинами, що їх викликають;
- формуванніпонять про органічний світ океанів, про мінеральні та енергетичні ресурси;
- знанняхпро основні види вод суходолу, їх утворення та роботу в природі;
- вивченніпонять “річка”, її складові, живлення та режим річок;
- формуваннізнань про “озеро” та типи озер за походженням їх улоговин;
- розповідіучням про льодовики, їх види та значення в природі;
- ознайомленніз поняттям “болото” та типом боліт;
- розгляданнівидів підземних вод та їх роботу в природі;
- ознайомленніз особливостями вод своєї місцевості.
Виховними завданнями курсувважаються:
· формуванняв учнів любові до природи свого краю, країни та всієї планети;
· продовженняформування наукового світогляду;
· природоохоронневиховання (охорона вод Світового океану від забруднення);
· екологічневиховання (існування екологічних груп живих організмів в Світовому океані);
· естетичневиховання (краса мальовничих озер, річок, водоспадів, морів та їх різноманітнихмешканців);
· трудовевиховання (робота з підручником, робочими зошитами, картами, додатковоюлітературою).
На конкретнихприкладах учитель формує в учнів знання про роль гідросфери в житті людей йбережливе ставлення до неї.
Розвивальні завдання курсузобов’язують вчителя:
— розвивати в учнів пам’ять,увагу, уяву, мислення;
— вміти порівнювати,аналізувати, узагальнювати, робити висновки;
— розвивати пізнавальнийінтерес та пізнавальну самостійність;
активно-пізнавальна і практичнадіяльність учнів – одна з головних турбот вчителя географії. Тому практичнимизавданнями курсу є:
¨ продовжитиформувати в учнів навички роботи з підручниками, зошитами, атласами, картами,таблицями, схемами;
¨ розвивативміння працювати з додатковою літературою і підготовки на цій основі доповідей,рефератів;
¨ навчитивизначати за картою глибини морів та океанів;
¨ сформувативміння визначати географічне положення морів, річок, озер;
¨ навчитивизначати відстань на карті від одного об’єкту до іншого;
¨ продовжитиформувати вміння наносити на контурну карту географічної номенклатури.
1.3. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
Метод (від грецького словаmetodos – означає шлях до чого-небудь) – це спосіб досягнення мети, певнимчином впорядковану діяльність.
Методом навчання називаютьспосіб впорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача і учнів, діяльності,спрямованої на вирішення задач освіти, виховання і розвитку в процесі навчання(за Ю.К. Бабанським).
Навчальний метод – цеспосіб передачі знань вчителем і одночасно спосіб засвоєння їх учнями (заМ.М.Верзиліним).
З боку вчителя методи – церізноманітні спроби, які допомагають учням засвоїти програмовий матеріал,сприяють активізації навчального процесу; з боку учнів методи – це відбиттяглибинного процесу – засвоєння знань, формування вмінь і навичок (за В.М.Галузинським).
Методи навчання є одним ізнайважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методівдіяльності неможливо реалізувати цілі і задачі навчання, досягти засвоєнняучнями певного змісту навчального матеріалу.
Методи навчання не меншеспрямовані на передачу і сприймання знань, умінь і навичок, а й мають значноширокий діапазон дій, який виражається у функціях навчального процесу.
Незважаючи на те, щофункціональність належить до всього процесу в цілому, в її визначенні берутьучасть як зміст, так і методи навчання, в цей процес дії функцій втягнуті іформи організації навчального процесу (уроки, екскурсії та ін.). Все ж такиголовну роль у функціональному спрямуванні відіграють саме методи навчання.
Оскільки методи навчаннямають ряд сторін і можуть розглядатись в різних аспектах, то очевидне існуваннядекількох підходів до їх класифікації:
І підхід. Методи підрозділяють заджерелами передачі і характером сприйняття інформації на словесні, наочні іпрактичні ( С.І. Петровський).
ІІ підхід. В залежності від основних дидактичнихзавдань, що реалізуються на даному етапі навчання, методи підрозділяють наметоди засвоєння знань, творчої діяльності, закріплення перевірки знань, вміньі навичок. (М.П.Данилов).
ІІІ підхід. У відповідності зхарактером пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню змісту освіти виділяютьнаступні методи: пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний),репродуктивний, проблемний виклад, частково-пошуковий або евристичний ідослідницький (М.М.Скаткін).
ІУ підхід. Запропоновані класифікації,в яких поєднуються методи викладання з відповідними методами учіння:інформаційно-узагальнюючий і виконавчий, пояснювальний і репродуктивний,інструктивно-практичний, продуктивно-практичний, пояснювально-спонукальний,пошуковий (М.І.Махмутов).
У підхід. За логікою передачі ісприймання навчальної інформації методи навчання поділяються на індуктивні ідедуктивні. (С.Г.Шаповаленко).
УІ підхід. При цілісному підходівиділяють три великі групи методів навчання:
1. Методи організації іздійснення навчально-пізнавальної діяльності.
2. Методи стимулювання імотивації навчально-пізнавальної діяльності.
3. Методи контролю ісамоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.
Більшість із дослідників проблемиметодів навчання приходить до висновку про те, що оскільки поняття “методи”багатоаспектне, багатостороннє, то метод навчання в кожному конкретному випадку повинен ніби конструюватись вчителем. Методи ніби взаємопроникають одинв один, характеризуючи з різних сторін одну і ту ж взаємодію педагогів і учнів.
В дидактиці встановленанаступна закономірність: чим в більшій кількості аспектів був обумовленийвчителем вибір методів навчання, тим більш високі і міцні навчально-виховнірезультати будуть досягнуті в процесі навчання, причому за менший час.
При виборі і поєднанніметодів навчання необхідно керуватися наступними критеріями:
1. Відповідність методівпринципами навчання.
2. Відповідність цілям ізавданням навчання.
3. Відповідність змісту даноїтеми.
4. Відповідність навчальнимможливостям учнів:
- віковим(фізичним, психічним);
- рівнюпідготовки (освіченості, вихованості, розвитку);
- особливостямкласного колективу.
5. Відповідність навчальнимумовам і відведеному часу для навчання.
6. Відповідність можливостямсамих вчителів.
Ці можливостівизначаються їх попереднім досвідом, рівнем теоретичної і практичноїпідготовки, особистими якостями вчителя та ін.
У виборі підходу докласифікації методів навчання зазвичай надається перевага першому підходу, приякому методи поділяються за джерелами передачі і характером сприйняттяінформації, оскільки організація і сам процес здійснення навчально-пізнавальноїдіяльності передбачає передачу, сприйняття, осмислення та запам’ятовуваннянавчальної інформації і практичне застосування одержаних при цьому знань івмінь.
При складанніплані-конспектів уроків використовуються словесні методи навчання, серед них:фронтальну та індивідуальну бесіди, розповідь.
Використовуючи фронтальнубесіду на етапі актуалізації опорних знань і чуттєвого досвіду учнів вплані-конспекті уроку на тему: “Гідросфера. Світовий кругообіг води”, маєтьсяза мету за короткий час виявити опорні знання учнів всього класу про оболонкиЗемлі, а також систематизувати раніше отримані знання і поступово підводитиучнів до вивчення нової оболонки Землі – Гідросфери. Крім того, під часфронтальної бесіди учні могли б здійснювати контроль знань своїх товаришів ісамоконтроль, а вчитель – впроваджувати індивідуальний підхід (ставлячи питаннядо класу, вчитель адресує його відповідному учню в залежності від рівняскладності питання) та консентувати відповіді учнів.
Використовуючи фронтальнубесіду на даному уроці на етапі мотивації навчально-пізнавальної діяльностіучнів, ставиться за мету зацікавити учнів перспективою вивчення водної оболонкиЗемлі – Гідросфери.
Використання фронтальноїбесіди як методу навчання на нетрадиційному уроці “Органічний світ Світовогоокеану” можливе через невисокий рівень складності змісту навчального матеріалу,а також за рахунок того, що матеріал частково відомий учням з книжок ітелевізійних передач про океан. В ході уроку можна застосовувати методистимулювання і мотивації інтересу до учіння: пізнавальні ігри, вікторини,розгадування кросвордів, зачитування цікавої інформації, підготовленої якучнями так і вчителем з додаткової літератури (найбільші і найменшіпредставники рослинного і тваринного світу, отруйні і небезпечні мешканціСвітового океану і ін.).
На уроці узагальнення ісистематизації знань можна використовувати пізнавальні ігри, в ході яких учніпізнавали б щось нове і цікаве з даної теми і разом з тим систематизувалиузагальнювали знання.
Методика вивчення теми“Гідросфера” полягає у творчому використанні вчителем різноманітних сучаснихметодів навчання. Основним має бути проблемний виклад знань, оскільки вінзбуджує думку учня, активізує його діяльність, підносить творчий тонус, бажанняі прагнення дізнатися ще і ще більше.
При складанніпланів-конспектів уроків широко використовується розповідь з елементами бесіди.Також передбачаються розповіді учнів, які попередньо готують реферати абокороткі повідомлення на задані теми. Такий метод сприятиме закріпленню в учніввмінь працювати з додатковою науково-популярною літературою, навичоксамостійної роботи.
Важливе значення у вивченнітеми має практична спрямованість навчального матеріалу. Це самостійні роботиучнів з підручниками, оскільки даний метод сприяє розвитку в учнів пізнавальноїсамостійності, під час якої проявляється творчість та ініціатива, вміннясвідомо сприймати навчальний матеріал і прагнення самостійно здобувати знання.
Можливо заплануваннясамостійної робота також при виконанні практичних робіт з допомогоюінструктивних карток.
Формуванню пізнавальнихінтересів учнів до географії допомагає рубрика “Це цікаво знати”. Ця рубрика даєцікаві факти про тему, яка вивчається за програмою.
Отже, особливості вивченнятеми “Гідросфера” полягають у формуванні в учнів наукового світогляду, пізнанняприроди, в активізації пізнавальної діяльності учнів, в організаціїкартографічної підготовки учнів, у вихованні патріотизму та бережливогоставлення до природи.
1.4. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯПОНЯТЬ І УЯВЛЕНЬ В ТЕМІ
Успішне засвоєння знаньучнями забезпечується методично правильною роботою вчитися над формуванням вучнів певної системи основних географічних понять. У процесі вивчення географіїзнання учнів постійно розвиваються. Цьому сприяє наступність вивчення курсівфізичної і економічної географії і цілеспрямована робота вчителя в напрямірозвитку розумових здібностей учнів.
Спочатку учні оволодіваютьбільш простими одиничними і загальногеографічними поняттями, а потім більшскладними.
Поняття в процесі розумовоїдіяльності учнів взаємопов’язуються, проникають одне в одне.
Географічні поняття, якимиоволодівають учні, поділяються на два типи – одиничні і загальні. Загальніпоняття охоплюють ряд однорідних предметів і явищ, наприклад: “річка”, “озеро”,“море”. Такі поняття формуються внаслідок нагромадження і узагальненняконкретних уявлень.
Загальні поняття умовноподіляються на загальнонаукові і загальногеографічні. До перших відносять такі,які є властивими не лише для географії. Ці поняття використовують у різнихшкільних предметах, але при вивченні географії підкреслюється якась одна рисакожного з цих понять.
Загальногеографічні поняття– поняття, властиві тільки географії – “річкова долина”, “дельта річки”,“водоспад”, “гейзер” і ін. Особливе місце серед понять належить поняттям, яківідносять до методів і засобів географічного вивчення об’єкта, наприклад,картографічне поняття “рівень Світового океану” і ін.
Одиничні поняття визначаютьконкретність і відбивають індивідуальні особливості об’єкта, наприклад:“Дніпро”, “озеро Байкал”, “Кримський півострів”. Кожному одиничномугеографічному поняттю відповідає географічна назва.
Одиничні географічніпоняття тісно пов’язані із загальногеографічними та загальнонауковимипоняттями, мають індивідуальні риси конкретного географічного об’єкта.Наприклад, одиничне поняття про Чорне море передає риси, властиві лише Чорномуморю, які відрізняють його від Азовського, Балтійського та ін. морів. Відмінніриси у понятті про Чорне море підкреслюють специфіку його географічногоположення, обрисів берегів, глибини, солоності води, концентрації сірководню наглибинах понад 100 м.
Одиничні географічні поняттяможуть мати певне підпорядкування. Так поняття “Чорне море” підпорядкованепоняттю “Атлантичний океан”, а поняття “Каркінітська затока” поняттю “Чорнеморе”. Всі ці поняття взаємопов’язані і взаємозалежні.
В процесі навчаннягеографії знання учнів постійно збагачуються, їхні уявлення і поняття стаютьбільш повними, чіткими, образними, конкретними і глибокими. У формуваннігеографічних понять велике значення мають конкретизація і генералізація ознак,які характеризують поняття і уявлення про предмети і явища та зв’язки між ними.
У кожному новому розділішкільного курсу географії учні набувають нових понять; поступово з окремихпонять утворюються узагальнені, які характеризують єдність компонентів всієїгеографічної оболонки Землі, тобто відбувається систематизація понять.
Мал.1. Систематизаціяпонять гідросфери
/>/>/> Загальне поняття МОРЯ
/>
Класифікаційне
/>/>/>/> поняття ВНУТРІШНІ ОКРАЇННІ
/>
Одиничне
поняття АЗОВСЬЕ ЧОРНЕ БЕРІНГОВЕ БАРЕНЦОВЕ
Формування географічних понятьтривалий у часі і складний за змістом і формами роботи вчителя і учнів процес,який вимагає активної розумової діяльності учнів, направленої на оволодіннязнаннями предмета. В процесі навчання учитель формує в учнівзагальногеографічні і одиничні поняття, що вимагає різного підходу і засобів урозв’язанні цього завдання. Так, при формуванні загального початкового поняттяпро озеро доцільно навести як приклад місцеве озеро як об’єкт, на основі якогоформується уява про всі озера.
Важливим засобом у формуваннізагальногеографічних понять є наочні посібники, географічні картини,кінофільми, макети, моделі тощо. Ознайомлюючи учнів з різними географічнимиоб’єктами одного порядку (наприклад озерами) учитель повинен допомогти учнямвизначити загальні істотні ознаки для всіх об’єктів, підкреслення рис,властивих лише цьому об’єкту.
Засвоєння знань передбачаєй запам’ятовування їх. Треба заучувати напам’ять, наприклад, деякі визначення,обов’язкову географічну номенклатуру. Такому заучуванню сприятиме систематичнаробота з картками різного змісту, виконання учнями практичних самостійнихробіт, проведення географічних ігор.
Важливе значення маєпрактичне засвоєння набутих уявлень і понять. Так, шкільна географічна підготовка учнів дає змогу використати набуті уявлення і поняття при виконаннідеяких практичних робіт; визначення глибини залягання підземних вод.
Загальні вимоги методикиформування понять можна звести до таких основних положень:
1) Спостереження предметів іявищ, виділення істотних ознак, уточнення змісту, формування визначень, йогопоглиблення і застосування;
2) Виявлення співвідношеньпонять;
3) Вибір методу формуванняпонять (індуктивний, дедуктивний);
4) Застосування прийоміврозумової діяльності і порівняння, аналіз, синтез, абстракція, узагальнення,аналогія, гіпотеза і ін.
При вивченні теми“Гідросфера” використовуються слідуючи поняття:
¨ Гідросфера;
¨ Світовийкругообіг води;
¨ Мале тавелике кола кругообігу води;
¨ Світовийокеан;
¨ Океан;
¨ Море;
¨ Затока;
¨ Протока;
¨ Острів;
¨ Півострів;
¨ Материк;
¨ Течія;
¨ Планктон;
¨ Нектон;
¨ Бентос;
¨ Річка;
¨ Гирлорічки;
¨ Річковийбасейн, річковий стік, вододіл, притока, русло;
¨ Режимрічки (повінь, паводок, межень, льодостав);
¨ Живленнярічки;
¨ Пороги,водоспад;
¨ Озеро;
¨ Канал;
¨ Водосховище;
¨ Ставок;
¨ Підземніводи;
¨ Водотривкіпороди, водопроникні породи, міжпластові води;
¨ Болото;
¨ Льодовики;
¨ Айсберги;
¨ Багаторічнамерзлота.
ІІ. ОСНОВНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТЕМИ“ГІДРОСФЕРА”
До форморганізації навчально-виховного процесу з географії належать урочні тапозашкільні форми роботи. Основною формою навчання в сучасній школі є урок.Урок – форма навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнівпостійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу йвідповідно до розкладу.
Урок, як цілісна система, якареалізує освітню, виховну і розвиваючу функції навчання, є багатогранним ібагатоплановим.
Оскільки урок –це система штучно створена вчителем під конкретну тему, то з різних станівуроку можна створити різні їх комбінації в залежності від типу уроку.
Найбільш вдалою всучасній теорії та практиці навчання є класифікація уроків, в основу якоїпокладено дидактичну мету і місце уроку у загальній системі уроків (Б.Єсипов,М.Махмутов, В.Онищук). Перебуваючи на однакових позиціях, ці автори пропонуютьрізну кількість типів уроків. За класифікацією В.Онищука розрізняють такі типиуроків:
- урокзасвоєння нових знань, умінь і навичок;
- урокформування вмінь і навичок;
- урокзастосування нових знань;
- урокузагальнення і систематизації знань;
- урокперевірки, корекції та оцінювання вмінь, знань, навичок;
- комбінованийурок.
Інші авторивиділяють також вступні типи уроків, уроки розширення та поглиблення знань.
Кожен тип уроку має своюструктуру, що забезпечує успішне розв’язання його навчально-виховних завдань,активізує пізнавальну діяльність учнів, відповідає характерові навчальногоматеріалу, дидактичним і методичним засобам, які використовує вчитель. Основнимиструктурними компонентами уроку є: актуалізація опорних знань та чуттєвогодосвіду учнів, мотивація навчально-пізнавальної діяльності, перевірка ранішевивченого матеріалу, вивчення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу,узагальнення і систематизація знань, підведення підсумків уроку, оголошеннярезультатів оцінювання індивідуальної діяльності учнів.
2.1.Комбінований урок
Комбіновані уроки найбільш поширені упрактичній діяльності вчителів загальноосвітніх навчальних закладів. Основнамета цих уроків – вивчення нового матеріалу, закріплення пройденого, формуваннягеографічних знань, умінь, навичок. За структурою комбіновані уроки можнарозбити на такі частини: вступна, де повідомляється тема та завдання уроку,перевіряється готовність школярів до засвоєння нових знань, дається мотиваціяуроку; перевірка домашнього завдання, що включає встановлення зв’язків міжпопереднім та наступним навчальним матеріалом; перегляд домашніх завдань уробочих зошитах, що органічно переходять у вивчення нового матеріалу, йогозакріплення та узагальнення. Іноді відбувається перевірка результатів навчанняна уроці. Розповідь (бесіда) вчителя в цій частині уроку має бути чіткоструктурована за невеликими змістовними блоками. У кожному з них можна виділититри частини:
- ознайомлення (вивчення);
- закріплення (повторення);
- засвоєння.
У кінці останньої частини уроку обов’язковоробиться узагальнення навчального матеріалу та його генералізація.
Домашні завдання та пояснення щодо їхвиконання повинні бути чітко диференційовані відповідно до можливостей тазацікавленості різних груп учнів у класному колективі. Але запропонованаструктура комбінованого уроку не є стійкою. Вона може змінюватися вчителемзалежно від теми, що вивчається, або взаємозв’язків між наступною та попередньоютемами уроків. Тому структурні частини уроку можна міняти місцями,встановлювати різні терміни їх проведення тощо.
Комбіновані уроки доцільно проводити під часвивчення невеликих тем або коли зміст попереднього уроку тісно пов’язаний зпоточним і повторення його змісту логічно переходить у вивчення новогоматеріалу. Недоліком цих уроків є постійне повторення, тобто, коли схема урокуперетворюється у стереотип. Це може призвести до зниження ефективностінавчально-виховного процесу. Особливо небезпечно, коли комбінований урок єосновною формою викладання всіх або більшості предметів у школі. В процесівикладання географії бажано проводити уроки різних типів, використовуючикомбінований урок лише як один із них.
2.2. Урок вивчення нового матеріалу
Уроки вивчення нового матеріалу виключають таку структурнучастину, як перевірка домашнього завдання (Додаток А). Найбільше такі урокипрактикуються під час вивчення теми великими смисловими блоками. Уроки цьоготипу використовуються при вивченні великих за обсягом тем, які потребують длязасвоєння різних джерел географічних знань. Основними методами навчання прицьому є: словесно-ілюстративний, проблемно-пошуковий, науково-дослідницький.Вони покликані формувати в учнів уміння і навички самостійної творчої діяльності.На них бажано використовувати графічні схеми (листи опорних сигналів,опорно-інформаційні, структурно-логічні схеми тощо), які служать учнямалгоритмами засвоєння навчального матеріалу. Вивчення нового матеріалупропонується на основі його генералізації з багаторазовим повторенням на різнихрівнях засвоєння. При цьому учні виконують ряд конкретних завдань, що мають замету закріплення знань, умінь і навичок. Не варто проводити такі уроки увигляді лекцій, оскільки учні спроможні запам’ятати тільки 15% новогоматеріалу.
Основну структурну частину цих уроків – вивчення новогоматеріалу – бажано поділити за змістом на кілька основних смислових блоків,кожен з яких має такі складові: стисла (генералізована) розповідь або бесідавчителя; розробка спільно з учнями графічної схеми змісту уроку; виділенняосновних понять; кількаразове повторення нового матеріалу; узагальненнявивченого. Після вивчення окремих смислових блоків уроку проводитьсяузагальнення всієї теми уроку з допомогою графічних схем, визначаються основніпитання теми, що вивчається.
Проаналізувавши рівень засвоєння навчального матеріалуокремими групами учнів, вчитель починає пояснення домашнього завдання.
Домашнє завдання пропонується не тільки за змістомпідручника, але і за графічною схемою робочого зошита. Головне при цьому – воноповинно враховувати можливості окремих груп учнів і бути посильним длявиконання.
2.3. Урокрозширення та поглиблення знань
Уроки розширення та поглиблення знань будуються, як іпопередні. Ці уроки розширюють і поглиблюють зміст і обсяг навчальногоматеріалу на основі самостійної творчої діяльності учнів на уроках і впозаурочний час. За своєю суттю це уроки нестандартних активних форм навчання,що дає змогу проводити їх у вигляді рольових ігор, турнірів (Додаток Б),конференцій, прес-конференцій, заочних мандрівок, диспутів тощо. Розширюючиосновні питання змісту теми, що вивчається, учні готують самостійні виступи звикористанням додаткової літератури. Важливим психологічним чинником, якийспонукає учнів брати активну участь у проведенні цих уроків, є бажаннясамовизначитись, розкрити свій інтелектуальний потенціал не тільки передвчителем, але й перед однокласниками, розповісти щось нове і захопити своєюрозповіддю весь клас. Не останню роль відіграє також можливість отримати гарнуоцінку. Вчитель попередньо сповіщає учнів, що за самостійні виступи будеставити тільки оцінки достатнього та високого рівня. У разі невдалого виступунижчі оцінки не ставляться.
Особливу увагу треба звернути на організацію уроку йтривалість виступів. Знаючи, що увага дітей на розповіді товариша може бутизосереджена не більше 5-6 хвилин, не варто розтягувати виступи учнів на більшийтермін. Після кожної доповіді рекомендується провести її обговорення протягом3-4 хвилин. Це сприятиме кращому запам’ятовуванню змісту, змінюватиме видрозумової діяльності, створюватиме психологічний комфорт у класному колективі,готуватиме до більш уважного сприйняття наступної доповіді. На таких уроках неслід розглядати більше ніж 3-4 доповіді учнів. Наприкінці уроку вчительаналізує всі виступи, оцінює їх, пов’язує їхній зміст з попереднім навчальнимматеріалом. Вчитель повинен розуміти, що такі уроки – це в першу чергу урокиімпровізації, де потрібно швидко реагувати на висловлювання учнів та їхопонентів. Роль вчителя як організатора на цьому уроці особлива. Від ньогозалежить психологічне сприйняття учнями навчального матеріалу, формування науроці взаємовідносин у класі.
Такі уроки дуже різноманітні за своєю структурою. Взалежності від форми роботи, яку обирає вчитель, участь у них бере від половинидо, практично, всього класу. Все залежить від його творчої особистості.
2.4. Урокзастосування набутих знань на практиці
Уроки застосування набутих знань на практиці називають щеуроками закріплення та формування вмінь і навичок учнів. Переважно це практичніроботи з курсу географії. Їх не можна перетворювати у самостійні або контрольніроботи, які відносяться до уроків корекції та контролю. Вчителю необхіднознати, що практична робота є засобом формування вмінь і навичок учнів утехнології виконання завдань з картами атласів, контурними картами,статистичними матеріалами, довідниками.
Добування знань, формування практичних вмінь та навичок тісновзаємопов’язані. Тому деякі види практичних робіт виконуються на комбінованихуроках або уроках вивчення нового матеріалу протягом 5-15 хвилин. Вони входятьскладовою частиною до цих уроків. Наприклад, нанесення на контурну картугеографічних об’єктів, обчислення поясного та місцевого часу, читання та аналізкліматичних діаграм тощо.
Деякі практичні роботи є узагальненням одержаних знань напрактиці, використанням цих знань у практичній діяльності. Скажімо, визначеннягеографічних координат окремих географічних об’єктів, порівняльнахарактеристика об’єктів і територій тощо.
Такі практичні роботи виконуються на окремих уроках протягом45 хвилин. Практична робота включає такі структурні елементи, як повтореннятеоретичних знань, на яких ґрунтується завдання, пояснення алгоритму виконанняі безпосереднє виконання роботи. Наприкінці уроку вчитель збирає зошити абоконтурні карти, в яких виконувалися завдання, і перевіряє їх в позаурочний час.На наступному уроці він аналізує результати виконання роботи і повідомляєоцінки. Одним з важливих недоліків такої схеми проведення практичної роботи єнеможливість повного засвоєння учнями алгоритмів її виконання. Для повногозасвоєння алгоритмів практичної роботи учням потрібно, як і при вивченні новогоматеріалу, семи-восьмикратне їх повторення на різних рівнях. Якщо алгоритмипрактичних робіт за програмами шкільного курсу географії не повторюються прививченні інших тем, бажано виділити для практичної роботи два уроки. Це можливоза умови викладання навчального матеріалу великими смисловими блоками.Виконання практичної роботи будується за принципом “Роби, як я, роби з нами,роби краще за нас”. Хід виконання такої роботи можна поділити на чотири етапи:
І етап. Уся практична робота за розробленими попередньоалгоритмами виконується вчителем на дошці. Вчитель роз’яснює порядок виконаннязавдань, а учні занотовують його у своїх робочих зошитах і задають питання дляповторення незрозумілих чи важких дій. Наприкінці пояснення вчитель звертаєтьсядо класу із запитанням, чи всі все зрозуміли. Уразі необхідності ще раз повторюєхід виконання роботи. Завдання вибирається аналогічне тому, що буде на іншихетапах.
ІІ етап. Весь клас не зможе після першого пояснення засвоїтитехнологію виконання практичної роботи, але в колективі завжди знайдеться групаучнів, які швидко зрозуміють суть завдання. Розраховуючи на це, вчитель даєзавдання всім учням класу з пропозицією не тільки виконати його, але й пояснитихід виконання. Це буде додаткове повторення алгоритму роботи для всіх учнів.Ті, хто правильно виконав роботу та зміг пояснити порядок її виконання,отримують оцінку.
ІІІ етап. На перших двох етапах вчитель домагається, абиякомога більша кількість учнів зрозуміла технологію виконання роботи, а потімпереходить до групових завдань. Бажано, щоб кожне завдання було диференційованевідповідно до складу групи. Виконуючи завдання, учні допомагають один одномуповністю зрозуміти та засвоїти необхідні уміння та навички. Відбуваєтьсябагаторазове повторення алгоритму виконання практичної роботи.
ІV етап. Переважно на другому уроці кожна група захищає своюроботу біля дошки або карти перед усім класом. Всі інші записують виконання тахід роботи у зошити. Поки пройде захист всіх груп, кожен учень кілька разівповторить всю технологію виконання практичної роботи. Це допомагає остаточно закріпитиуміння та навички, виявити характерні помилки, вчить аналізувати свою роботу тароботи товаришів. Головним результатом є те, що сформовані вміння та навичкипісля багаторазового повторення стають стійкими і довго не забуваються учнями.Виграє і вчитель. Немає потреби перевіряти всі роботи учнів, аналізуючи їх нанаступному уроці. Все це роблять самі учні. Вчитель протягом третього тачетвертого етапів виконує роль консультанта й арбітра. Оцінюються всі виконавціпрактичної роботи або деякі з них за вибором вчителя.
2.5. Уроккорекції та контролю
Уроки корекції та контролю включають уроки перевірки таобліку знань, узагальнення знань, заліки, самостійні та контрольні роботи тощо.Спільною рисою всіх цих уроків є те, що вони проводяться, як правило, наприкінцівивчення великої теми або розділу. Автори недарма поставили на перше місцетермін “корекція”, а “контроль” на друге. Спочатку – уроки корекції, потім –контролю. Розглянемо деякі рекомендації до проведення уроків корекції знань.
Урок перевірки та обліку знань проводиться, якщо вчительвважає, що не всі учні класу засвоїли навчальний матеріал з відповідної теми.Його основними структурними елементами є:
- постановка завдань уроку;
- пояснення порядкуперевірки та обліку знань;
- вимоги до відповідей танорми оцінювання;
- проведення перевірки таобліку знань (основна частина уроку);
- підведення підсумків таоцінювання знань учнів;
- домашні завданнявідповідно до результатів уроку.
У деяких підручниках та практично у всіх робочих зошитах згеографії наприкінці кожної теми є розділи “Питання до підсумкових занять”, “Перевір себе”. Вчитель може користуватися ними при підготовці цього уроку,перед цим попередивши учнів, або самому скласти запитання чи тести дляперевірки знань. Опитування можна проводити по-різному, але бажано ставитизапитання у порядку логіки попереднього вивчення навчального матеріалу. Якщо наякесь запитання учні не можуть відповісти, вчитель сам дає детальну відповідь,пояснюючи основні поняття або процеси. Таким чином він виправляє свої жпомилки, які допустив на етапі вивчення нового матеріалу. Це сигнал, що цьомупитанню було приділено мало уваги. Запитання можна сформулювати у виглядівікторини, тестів, ребусів, кросвордів тощо.
Готуючись до цього уроку, вчитель повинен врахуватиможливості класного колективу. Отже, він виявляє рівень засвоєння необхіднихзнань конкретними учнями і всім класом. Обговорення основних положень, понять,термінів, об’єктів теми, що вивчається, буде додатковим повторенням для тихучнів, які цього потребують. Саме те, що такий урок передує уроку контролю, єдодатковим чинником, який змусить учнів бути особливо уважними тазапам’ятовувати правильні відповіді.
Уроки узагальнення знань також відносять до групи уроківкорекції. Їх проводять, коли виникає потреба у систематизації знань з окремихрозділів або курсу шкільної географії, у формуванні наукового світогляду тощо.Головними завданнями цих уроків є:
- оволодіння умінням наоснові фактичного та статистичного матеріалу виявляти загальні закономірностівзаємозв’язків у природі та суспільстві;
- виявлення шляхіввикористання отриманих знань у практичній діяльності;
- перевірка якостізасвоєння попередньо вивченого матеріалу.
Для проведення таких уроків бажано використовувати великукількість додаткової літератури, наочних посібників, у тому числі карт, схемтаблиць, картин, як виготовлених друкарським способом, так і саморобних, атакож кінофільмів, відеофільмів, діафільмів тощо. Методи та методичні прийомипроведення цих уроків різноманітні. Їх використання цілком залежить від досвідуі творчих можливостей вчителя.
Уроки-заліки проводяться наприкінці вивчення теми чи розділу.Перед цим вчитель повинен визначити загальний рівень засвоєння навчальногоматеріалу класним колективом та окремими учнями на уроках корекції знань, уміньта навичок. Ці уроки відносяться до уроків контролю. Не всі учні обов’язковопідлягають контролю. Залік може автоматично зараховуватися деяким учням за їхактивні виступи та правильні відповіді на уроках корекції або за наявності неменше трьох оцінок достатнього та високого рівня, які учень одержав протягомвивчення теми або розділу. Ці учні не “випадають” зі схеми уроку. Навпаки, завідповідної психологічної підготовки класного колективу вони стають помічникамивчителя під час проведення заліку.
Залікова оцінка є тематичною. Не слід враховувати попередніоцінки. Залікова оцінка висвітлює результат навчання. Коли вчительвраховуватиме більш низькі оцінки, попередньо отримані учнем, то, як правило,це виглядатиме, як помста. Якщо учні знають, що залікова оцінка є тематичною,вони з більшим бажанням та відповідальністю будуть готуватися до заліку. Можебути велика кількість учнів, для яких усна відповідь досить складна, навіть заумови знання навчального матеріалу. Це їхні психологічні особливості, щоповинні враховуватися вчителем. Для таких учнів можна провести залік уписьмовій формі за індивідуальними картками-завданнями. Після кількох вдалихписьмових відповідей такі учні адаптуються, наступні заліки вже невикликатимуть у них психологічного дискомфорту. Можна потім проводити з нимиусні заліки.
Самостійні та контрольні роботи теж належать до уроківконтролю знань, умінь та навичок учнів. Як правило, самостійна роботапропонується учням для поточної перевірки у процесі вивчення великої закількістю годин теми. Вона відрізняється від практичної тим, що при їївиконанні учні не звертаються за допомогою до вчителя, а працюють самостійно,спираючись на вже відпрацьовані алгоритми. Вчитель контролює правильністьвиконання роботи і виставляє оцінку. Ці роботи узагальнюють вміння та навички ізакріплюють їх. При цьому користуються завданнями, що є у підручниках таробочих зошитах. За їх відсутності вчитель самостійно розробляє завдання дляконтрольної роботи. Вони можуть бути груповими або індивідуальними відповіднодо здібностей окремих учнів або груп.
Контрольні роботи пропонуються всьому класному колективу абоокремим учням при поточному чи підсумковому письмовому оцінюванні учніввчителем, адміністрацією школи, органами управління освітою. Під час складаннязавдань (запитань, тестів, задач) треба враховувати орієнтовний термін їхвиконання учнями. Він має бути не більше 30-40 хвилин.
В И С Н О В К И
Тема “Гідросфера”вивчається в 6 класі середньої школи. Учні 6 класу належать до молодшогопідліткового віку, головними особливостями якого є те, що школа і навчаннязаймають провідне місце в житті підлітків. Для підлітків урок – це 45 хвилин нетільки навчальної діяльності, але й ситуація спілкування з однокласниками івчителями. Тільки дуже цікаве пояснення матеріалу і майстерність вчителя ворганізації роботи на уроці можуть заставити молодшого підлітка забути протоваришів і зосередитись на викладеному вчителем матеріалі.
Правильнозмодельований урок дає можливість активізувати мислення учнів, залучати учнівдо плідної бесіди, мотивувати навчання, показувати різні точки зору, допомагаєставити свої запитання та формувати власну думку.
Важливе завданняуроку – виховання в учнів бережливого ставлення до природи, її багатств.Вирішення цього завдання складається із таких взаємопов’язаних етапів:
1) формування з класу в класпоняття про охорону природи;
2) ознайомлення учнів знауковими основами виникнення і розвитку природних компонентів та їхзакономірних взаємозв’язків;
3) вивчення, на конкретнихприкладах, раціональних шляхів використання в господарстві компонентів природи;
4) набування учнями в процесіпрограмних екскурсій і позакласних краєзнавчих занять у природі практичнихумінь і навичок виконання різноманітних завдань з охорони природи.
Основоюактивізації навчання й забезпечення підвищення наукового рівня в початковомукурсі загальної географії є вивчення географічних об’єктів, явищ не тільки нарівні фактів, а на рівні проникнення в їх суть. Першою умовою активізаціїдіяльності учнів, зокрема під час вивчення теми “гідросфера”, є постанова передними пізнавальних завдань, які можуть бути представлені у вигляді проблемнихситуацій. Другим важливим шляхом створення проблемних ситуацій є зв’язокматеріалу, що вивчається, з життям. Проблемні питання спонукають учнів мислитиактивно, цілеспрямовано.
Великогозначення для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках географіїнабуває навчання роботи з атласом, картою. Навчити учнів крок за кроком, урокза уроком читати карту. Якщо матеріал простий і доступний учням, то можнавикористати самостійну роботу з наступною бесідою. Це може бути практичнаробота під час нанесення номенклатури Світового океану. Самостійна роботасприяє самоконтролю, умінню працювати з картою.
Під час підготовки тапроведення уроків розширення та поглиблення знань учні вчаться творчо мислити,швидко шукати правильну відповідь. Вчаться уважно слухати, розуміти своїхтоваришів, готуватись до уроку заздалегідь.
Різноманітні формипроведення навчальних занять дають можливість виявити здібності кожного учня,викликати непідробну цікавість до предмета, розвинути ідею співробітництвавчителя та учня, стати активним учасником навчального процесу, засвоїтиматеріал безпосередньо на уроці.
Головною метою перевірки іконтролю знань є підбиття підсумків навчальної праці учнів і виявленнявідповідності досягнутого ними результату програмним вимогам курсу. Перевірка іконтроль знань дозволяє виділити ступінь готовності учнів до вивчення йзасвоєння наступних тем курсу. За результатами перевірки знань учительоб’єктивно може оцінити свою методику навчання. Контроль і перевірка засвоєнняучнями знань повинна виховувати у школярів звичку до систематичного виконаннядомашніх завдань, розвивати самоконтроль, працелюбність.
Перевіряючи знання, учительмає звернути особливу увагу на логіку відповіді, точність вимови термінів іпонять. Від учителя вимагається вміння навчити учнів логічно, повно йпослідовно будувати свою відповідь, доводити свою точку зору, переказувати змістпідручника своїми словами. Учителеві постійно треба пам’ятати, що мовленняучнів під час відповіді залежить від того, наскільки свідомо вони оволоділизмістом понять даного матеріалу і прийомами його застосування. На кожномууроці, перевіряючи знання будь-яким способом, необхідно стежити, щоб учні незазубрювали матеріал, а розуміли, про що вони розповідають. Особливо гостростоїть ця проблема при перевірці визначень географічних понять і термінів.Більшість учнів намагається вивчити визначення механічно, напам’ять. Нерозуміючи його змісту в цілому або окремих слів. Постійний контроль учителя завідповідями учнів привчає їх не до зазубрювання, а до розуміння викладеногоними матеріалу.
Такі уроки викликаютьактивність учнів, розвивають творчі здібності і дають можливості перевіритизнання учнів у формі змагання між групами.
Л І Т Е Р А Т У Р А
1. Байназаров А.А., БайназароваО.О. Загальна географія. 6 клас: Посібник для вчителя. – Харків: Веста:Видавництво “Ранок”, 2002.
2. Даринский А.В. Методикапреподавания географии. – М.: Просвещение.1966.
3. Календарне планування.Географія. 5-10кл./ Укл. Шевчук О.М. – Київ: КІМО, РУТА, 2002.
4. Кобернік С.Г. Методикавикладання географії в школі: навчально-методичний посібник. – К.: Стафед – 2.2000.
5. Фіцула М.М. Педагогіка.Посібник. – К.: Академія, 2000.
Д О Д А Т К И
Додаток А.
Тема:
Гідросфера.Світовий кругообіг води
Урок вивчення нового матеріалу
Тема. Гідросфера. Світовийкругообіг води
Мета. Сформувати в учнів первиннізнання про гідросферу, її склад, світовий кругообіг води в природі; сприятирозвитку уміння пояснювати взаємозв’язок оболонок Землі на прикладі світовогокругообігу води; розвивати вміння учнів підбирати аргументи до відповіді,користуючись підручником, атласом.
Обладнання: карта півкуль, схемакругообігу води в природі, атласи, підручники.
Тип уроку: урок вивчення новогоматеріалу.
Структура уроку:
І. Організаційний момент 1хв.
ІІ. Актуалізація опорних знань іумінь учнів 8 хв.
ІІІ. Мотивація навчальної іпізнавальної
діяльності учнів 2хв.
ІУ. Вивчення нового матеріалу 25хв.
У. Закріплення нових знань і уміньучнів 6 хв.
УІ. Підсумок уроку 2хв.
УІІ. Домашнє завдання 1хв.
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знаньі умінь учнів.
Бесіда за запитаннями.
1. Яке значення має вода в життілюдини? У житті планети?
2. У яких агрегатних станах можезнаходитись вода на Землі?
3. Які властивості має вода?
ІІІ. Мотиваціянавчальної і пізнавальної діяльності учнів
Розповідь учителя.
Вивчення водноїоболонки Землі можна почати словами академіка Ігнатія ВасильовичаПетрянова-Соколова:
“Хіба вода – це тільки та безбарвнарідина, що налита в склянку?
Океан, що вкриває майже всюнашу планету… хмари, хмаринки, тумани, що несуть вологу всьому живому на земнійповерхні, — адже це також вода.
Безкраї крижані пустеліполярних областей, сніговий покрив, що застеляють майже половину планети, — іце вода.
Гірські хребти складенігігантськими товщами сотень різних гірських порід, і геологи знають, щобільшість з них створена найбільшим будівником природи – водою.
На місці, де підносилисянайвищі гори, розстилаються безкраї рівнини, їх створює великий перетворювач –вода.
Прояви життя дужерізноманітні. Воно всюди на нашій планеті. Але життя є тільки там де є вода”.
ІУ. Вивчення новогоматеріалу.
Розповідь учителя зелементами бесіди.
Водна оболонкаЗемлі називається гідросферою.
Завдання.
Розгляньте картупівкуль і визначте, що входить до складу гідросфери. Доповніть свою відповідь,вивчивши мал. 48 підручника (ст. 97)
/>
ГІДРОСФЕРА/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
світовий океан води ватмосфері води суходолу
океани водяна пара поверхневі підземні
річки озера болота
моря хмари льодовики підземні води
багаторічна мерзлота
затоки протоки опади штучні водойми
(канали,водосховища, ставки)
Запитання.
У якій частині гідросфери зосередженонайбільше води?
Розповідь учителя.
Понад 96, 5 %усієї води на Землі складає солона вода Світового океану, частина, щозалишилася, в основному представлена водами суходолу. В атмосфері міститьсяводяна пара, крапельки води і кристалики льоду.
Завдання.
Доповніть схему івизначте, яка вода (солона чи прісна) і в якому агрегатному стані знаходиться вкожній з цих частин.
Схема1.
Світовий океан – солона; в рідкому ітвердому станах.
Схема 2. Вода в атмосфері – прісна; врідкому, твердому і газоподібному станах.
Схема 3. Води суходолу – солоні іпрісні, в рідкому і твердому станах.
Учитель.
Завдяки тому, щовода легко переходить з одного стану в інший і постійно переміщується, всічастини гідросфери взаємопов’язані і на Землі відбувається Світовий кругообігводи.
Завдання.
Прочитайте та випишіть у зошитвизначення світового кругообігу води.
Дайте усну відповідь:
Чому відбувається кругообіг води?
Виділіть основні складові кругообігуводи.
Розповідь учителя звикористанням схеми Світового кругообігу води.
З поверхні Землі, щонагрівається сонячними променями, відбувається випаровування води. Більшачастина вологи випаровується зі Світового океану, що займає 2/3 поверхні нашоїпланети. Ця волога в атмосфері перетворюється на крапельки води і кристалильоду, утворюючи хмари. Опади з хмар випадають частково над океаном, частковонад суходолом. Опади, що випали над суходолом, можуть знову випаровуватися,можуть потрапити до річок, можуть просочитися вглиб землі, поповнюючи запасипідземних вод. Підземні води живлять річки, а річки виносять воду в Світовийокеан. таким чином, вода, що випарувалася з Океану і опинилася на суходолу,знову через деякий час потрапила до Океану. Так замикається кругообіг води вприроді. Найшвидше повертаються до океану води, що випали над ним у виглядіопадів, трохи повільніше – вода, що потрапила до річок. Набагато довшезатримується на суходолі вода, законсервована в льодовиках (від 10 до 120років, в Антарктиді і Гренландії – до 250 тис. років), і підземна вода глибокихводоносних горизонтів. Вчені вважають, що приблизно протягом 3 тис. років усявода в Світовому океані здійснює повний кругообіг.
Отже, на поставлені ранішезапитання можна відповісти таким чином. Кругообіг води в природі відбуваєтьсязавдяки енергії Сонця: вода нагрівається і з рідкого або твердого станупереходить в газоподібний. Випаровуючись, вода потрапляє в атмосферу, там підвпливом низької температури знову переходить в рідкий або твердий стан, і,завдяки силі тяжіння Землі, випадає на суходіл або в Світовий океан у виглядіопадів- дощу, снігу, граду.
Тому світовий кругообігводи в природі представлений таким чином: ОКЕАН-АТМОСФЕРА – ОКЕАН; ОКЕАН –АТМОСФЕРА – СУХОДІЛ – ОКЕАН.
У. Закріплення нових знань іумінь учнів.
Бесіда за запитаннями.
1. Що відбувається з водою, щовипала у вигляді опадів на суходіл?
2. Якими шляхами вода з суходолуповертається в Океан?
3. Які явища кругообігу водиможна спостерігати у нашій місцевості?
4. Що таке світовий кругообігводи?
5. Яке значення має світовийкругообіг води?
Доповнення вчителя
Значення кругообігу води в природітаке:
А) перенесення вологи на суходіл і узворотньому напрямі – із суходолу в океан;
Б) перенесення тепла;
В) обмін речовинами.
6. З якими географічнимиоболонками взаємодіє гідросфера в процесі кругообігу води?
УІ. Підсумок уроку
Заключне слово вчителя:
- гідросфера– водна оболонка Землі;
- гідросфераЗемлі складається зі Світового океану, вод суходолу і вод атмосфери;
- вода вприроді знаходиться в трьох агрегатних станах: рідкому, твердому і газоподібному;
- завдякипереходу з одного стану в інший відбувається світовий
кругообігводи;
- вода –розчинник, тому вона може бути прісною і солоною.
УІІ. Домашнє завдання.
Підручник, текст на ст. 96-97, § 16.
Намалювати в зошит схеми малого івеликого кола кругообігу води.
Додаток БУ ЦАРСТВІ ЧЕРЕПАХИ ТОРТИЛЛИ
Урок-казка за темою “Болото”
(Урок розширення тапоглиблення знань)
Тема: Болота. “У царстві черепахи Тортилли”
Мета: навчальна – ознайомити учнівз природою утворення боліт та їх
географією, визначити роль боліт;
Розвиваюча – розвивати аналітичнемислення, навички роботи з картою;
Виховна – виховувати почуттяпрекрасного через казку та розвивати
екологічну свідомість учнів.
Обладнання: фізична карта України, фотота карти боліт, таблиці, музика із кінофільму “Пригоди Буратіно”.
Тип уроку: формування нових знань
Форма уроку: нестандартний, урок-казка.
Структура уроку:
І. Організаційний момент 2хв.
ІІ. Оголошення теми і мети 1хв.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу 32хв.
ІУ. Закріплення нових знань і уміньучнів 7 хв.
У. Підбиття підсумків уроку 2хв.
УІ. Домашнє завдання 1хв.
Хід уроку
І. Організаційний момент
ІІ. Оголошення теми і мети.
Дорогі діти!
Сьогодні ми з вами вивчимо ще однучастинку Світового океану, це – болото.
Що ви відчуваєте, коли чуєте слово“болото”?(брудна вода, чорт, у болоті можна загрузнути).
Так. Слово болото викликає у нас незовсім позитивні емоції. Недарма народна мудрість увіковічила слово “болото” вцілому ряді афоризмів, приказок, прислів’їв.
Наші лінгвісти напередоднідобре попрацювали й вибрали ряд прислів’їв і приказок.
(учні зачитують прислів’я іприказки)
1 учень. На кожне болото чортзнайдеться.
Без чорта болота не буває.
У тихому болоті чортиводяться.
2 учень. У болоті доброї води ненапитися.
У болото влізти легко, авилізти важко.
Хто шукає болото, той йогознайде.
Кожна жаба своє болотохвалить.
(звучить музика з кінофільму“Пригоди Буратіно”)
Учитель: Мабуть, кожному з нас цямузика нагадала знайому з дитинства казку про Буратіно. Сьогодні герої цієїказки завітали до нас у гості. Інсценізація. до класу входить Буратіно.
Буратіно. Привіт всім! Я бачу, що вамтут гарно й весело, а я все ніяк не можу дійти до школи: то одне трапиться, тоінше. Хотілося б мені з вами теж повчитися. Може дозволите? Я тут дещо знаю іможу вам розповісти. Я чув, що тема вашого уроку “Болота”, це цікаво. Але я щене вмію добре читати, тому не зможу скористатися вашим підручником.
ІІІ. Вивчення новогоматеріалу.
Учитель. Діти! Прочитайте Буратіновизначення болота з підручника й запишіть у зошит. Болота – це надмірнозволожені ділянки суходолу, зарослі вологолюбними рослинами, з шаром торфу неменше на 30 см.
Буратіно. Ого! Та ви вже такі розумні– аж страшно! То чому ж ви тут сидите, ви ж усе знаєте? Ходімо гуляти!
Учитель. Та ні, Буратіно! Всьогознати не може ніхто. Ми хочемо дізнатися, як саме утворюються болота. Якщохочеш, — залишайся з нами 0 не пожалкуєш.
Буратіно. З радістю! Я навіть зможустати вам у пригоді, бо я ж був на болоті і в гостях у черепахи Тортилли тежбув, дещо знаю. А з Дуремаром ми ледь-ледь не стали друзями. Давайте запросимочерепаху Тортиллу і запитаємо в неї, як же з’являються болота та які вонибувають.
(До класу входить черепахаТортилла).
Тортилла. Я дуже стара та мудрачерепаха. Але болота старіші за мене. На минулому уроці ви говорили про озера.Так от, озера, як і люди, народжуються, старіють, умирають. Їх життєвий шляхвимірюється тисячоліттями. На дні чистого і прозорого озера поступово відкладаєтьсямул, пісок, рештки рослин, риб. Озеро міліє. З’являється надводна вологолюбнарослинність, що вкриває поверхню озера, й воно перетворюється на болото. А щеболота можуть утворюватися внаслідок заболочування суходолу. Уявіть: у болоті5-10 % сухої речовини, а решта – вода!
Але болота бувають різними.Я склала для вас невеличку схему “Типи боліт”, але деяку інформацію вже забула.Тому, будь ласка, запишіть її в зошити і, використовуючи підручник (§ 19),закінчіть.
/>שּ שּ
/>שּ שּ
שּ שּ
שּ שּ
שּ />/>/>ТИПИ БОЛІТ
За джерелами живлення та рослинністю/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
низинні перехідні
? підвищення рівня води
+ опади
осока, …, … ?
?
атмосферні опади
різні мохи
(Один ученьвиконує завдання на закритій дошці. Потім учитель та учні перевіряють такоригують виконання завдання).
Учитель. Оскільки у нас з вамиз’явився гість, який може дещо розповісти про болота, то з поваги до нього мипочнемо наше дослідження боліт, а ти, Буратіно, сідай і уважно слухай: будешнам допомагати. Для України характерна невисока заболоченість (приблизно 1 млн.га). Це пояснюється тим, що більша частина території України розташована у несприятливихдля утворення боліт широтах.
Проблемне завдання:
- Давайтепрослідкуємо за картою в атласі, чи є якась закономірність поширення боліт потериторії України?
- Дезосереджена найбільша кількість боліт? Чому саме там?
(Робота в мікрогрупах.Гіпотези перевіряються за таблицею на дошці, де записані причини виникнення болітна Поліссі).
Учитель. Але болота (як ми бачимо зкарти) розташовані не тільки на Поліссі. Багато боліт утворилося в долинахрічок. Так, у нашому краю переважаючим є саме такий тип боліт.
Буратіно. О! Саме в такому болоті я ішукав свій золотий ключик, і там мене щиро приймала Тортилла. Це таке чудовемісце! Рослинність там представлена осокою, рогозою, очеретом. ШановнаТортилло! Розкажи нам легенду про латаття.
Тортилла. (показуючи малюнки злататтям, розповідає легенду).
В одному селі росли йрозцвітали красиві вродою і станом, чорноокі, працьовиті красуні. Ніжні,непорочні, як білий цвіт лілій.
Одного разу на селоналетіли татари. Дівчата, щоб не йти в неволю, втопилися у бистрій і глибокійрічці. І тому в місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанкуз’явилися білі пуп’янки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітилозгарище на місці села, невідомі квіти розцвіли яскравим, сліпучим цвітом.Здавалось, що ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, ховалися від чорної ночі. Зтого часу ці чудові квіти, яких прозвали ліліями, просинаються з сонцем іховаються з його заходом.
Буратіно. І ще черепаха розповіламені, що там дуже багато торфу. Але останнім часом болота чомусь висушують.Для чого? І яка користь від боліт?
Учитель. На ці запитання ми просимовідповісти нашу шановну черепаху Тортиллу, яка вже довго живе в цій водоймі ізнає про болото майже все.
Тортилла. Дорогі діти! Давайте з вамизапишемо та запам’ятаємо значення боліт.
1. Торф і мох боліт маютьздатність накопичувати вологу і віддавати її в атмосферу під час посух.
2. Болота служать фільтром длярічок і струмків, які звільнюють воду від розчинених в ній хімічних елементів.
3. При сильних атмосфернихопадах вода, потрапивши в болото, уповільнює свій рух тим самим запобігаєкатастрофічним паводкам.
4. Болота збирають і зберігаютьчисту воду, де ростуть ягоди (клюква, голубика), лікарські рослини.
5. Болото – велике мисливськегосподарство, тут залягають великі родовища торфу, який являється ціннимпаливом та органічним добривом (аміак, спирт, кислоти, барвники).
Учитель. Дякуємо тобі Тортилло. Азараз ми з дітьми покажемо що ми запам’ятали на сьогоднішньому уроці.
ІУ. Закріплення вивченого(бесіда)
1. Що таке болото?
2. Які бувають болота?
3. Яку роль відіграють болота уприроді?
У. Підбиття підсумків уроку.
Вчитель. Отже, Буратіно та шановнаТортилла, чи сподобалось вам з нами працювати? Ми сьогодні вже закінчуємороботу нашої експедиції. Дякуємо Вам, що завітали до нас на урок. А відповідьна твоє запитання, Буратіно, учні дадуть вдома письмово.
УІ. Домашнє завдання.
Прочитайте § 19, записи в зошиті.Дати відповідь на питання Буратіно: “Чи доцільно людям осушувати болота?”
(Форма відповіді — довільна, на вибір: твір-мініатюра, наукове повідомлення, усна промова запідготовленим планом).