Вступ
Організація і методи дослідження
Розділ 1. Досвід роботи вчителів в організації навчальноїдіяльності
1.1 Особливості занять у сільській малокомплектній школі
1.2 Планування уроків з музичною стимуляцією
1.3 Навчання метання на уроках
1.4 Розвиток рухових якостей науроках
Розділ 2. Досвід роботи вчителів у позаурочній тапозашкільній діяльності
2.1 Клуб атлетичної гімнастики
2.2 Проведення днів здоров'я
Розділ 3. Методика проведенняуроків фізичної культури з використанням рухових ігор
3.1 Урок фізичної культури в 1-мукласі
3.2 Урок фізичної культури у 2-му класі
Розділ 4. Експериментальначастина
Висновки
Список використаної літератури
/>Вступ
Однією з першорядних проблем нашого буття єпроблема здоров'я нації. Виняткову роль у її розв'язанні відіграє фізичневиховання, яке водночас є важливим засобом формування особистості.
Про незадовільне використання школоюможливостей цього предмета свідчить хоча б те, що лише 2 % випускниківприлучаються до фізичного самовдосконалення. Інтерес дітей до уроків фізичноїкультури помітно знижується, починаючи з шостого—сьомого класів. Причини такого становища — у відсутності зацікавленого ставлення до фізичної культури збоку більшості керівників шкіл, учителів-предметників, батьків.
Чимало претензій є й до самих вчителів фізичного виховання, якості їхніхметодичних знань, підготовленості до розв'язання освітніх, оздоровчих івиховних завдань, до розвитку ініціативи і самостійності учнів. Часто вчителіототожнюють фізичне виховання з фізичною підготовкою дітей. Фізичну культурувони розглядають через призму фізичних вправ, поза полем зору залишаючи інші їїелементи. Десятиліттями теоретики та методисти фізичного вихованняпроголошували одне, а в шкільній практиці відбувалось інше, часто зовсімпротилежне. Тому з перших кроків молодий вчитель (а інколи вже йстудент-практикант), забуваючи те, чому його вчили, і продовжуючи «традиції»,діяв за існуючими в школі шаблонами. Та й сама науково-методична думка частоформувалась на засадах адміністративної педагогіки.
Процес відродження української національної школи сприяє зміні ставленняфізичного виховання. Його слід віднести до пріоритетних напрямів розвиткуосвіти.
Важливе значення у цій сфері діяльності мають загальнолюдськігуманістичні цінності, що полягають, зокрема у впливі не тільки на здоров'я іфізичну досконалість а й передусім на духовний світ, культуру людини, їїсвітосприйняття, емоції, моральні принципи, естетичні смаки.
Сьогодні кожен педагогічний колектив повинен визначити місце фізичноїкультури в загальній системі освіти, її роль у зміцненні здоров'я учнів,підвищенні їхньої працездатності, формуванні звички вести здоровий спосіб життятощо.
Сьогоднішній час — час новаторів. І кожен справжній вчитель — це, посуті, особлива школа. Правом створити власну школу, виходячи з конкретних умов,контингенту дітей, традицій регіоні користуються вже не поодинокі вчителі, і цеслід вважати одним з найважливіших завоювань українського відродження.
Актуальність курсової роботи полягає в тому, щобз`ясувати, як досвід роботи вчителів може бути використаний у власній роботікожного вчителя, це сприяє в свою чергу більш повному розумінню перспективрозвитку та творчуому пошуку вчителів.
Предмет дослідження – досвід роботи вчителівфізичної культури.
Об`єкт дослідження – навчально-виховнийпроцес з фізичної культури в школі.
Метою курсової роботи є: сформувати уявлення про досвідроботи вчителів фізичної культури на сучасному рівні розвитку освіти.
Задачі курсової роботи:
1. З`ясуватизначення досвіду вчителів фізичної культури в організації навчального процесу;
2. Визначитипедагогічні інновації проведення шкільних уроків;
3. Вивчитимісце рухових ігор в навчальному процесі;
4. Охарактеризуватидосвід деяких напрямків позашкільної виховної роботи вчителя фізкультури.
/>Організація і методи дослідження
Для розв`язанняпоставлених задач застосовувалися такі методи дослідження:
- теоретичнийаналіз і узагальнення літературних джерел;
- опитуваннявчителів;
- анкетуваннявчителів;
- методекспертних оцінок.
Теоретичнийаналіз передбачав вивчення досвіду вчителів, використовуючи журнали „Физическаякультура в школе" (рос.) та „Фізичне виховання в школі" (укр.).
Вивчення досвідузастосування рухових ігор в початкових класах м. Чернігова здійснювали шляхомбесід з вчителями фізичної культури шкіл № 1, 2, 3, 12, 15, 29, 33. Нами буласкладена анкета з 15 питань та роздана вчителям для проведення опитування. Вопитуванні приймали участь 15 вчителів фізичної культури початкових класів.
У процесідослідження вивчався рівень популярності рухових ігор в початкових класахміських шкіл.
На основінезалежних оцінок щодо рухових ігор результати були узагальнені і зведені втаблицю.
Розділ1. Досвід роботи вчителів в організаціїнавчальної діяльності/>1.1Особливості занять у сільській малокомплектній школі
Кожен учитель фізичної культури в сільській школі — і вчитель,і вихователь, і тренер, і наставник в одній особі. Від того, як вінсправляється з виникаючими численними проблемами, як зуміє поставити навчальнуі позакласну фізкультурно-оздоровчу роботу в школі, залежить успішне вирішеннязадачі зміцнення здоров'я учнів.
Урок фізичної культури як був, так і залишився головноюланкою в системі фізичного виховання загальноосвітньої школи. Він є для всіхучнів обов'язковою формою занять. Зміст і форма його проведення в значній міріобумовлюють рівень фізичної підготовленості і спортивної захопленості школярів.Дуже важливо, щоб він поряд із загальноприйнятими задачами мав інструктивнуспрямованість і стимулював учнів до самостійних занять як у школі, так ібудинку [2].
Підвищити ефективність уроку фізичної культури виняткововажливо. Не тільки рівень фізичних навантажень повинний хвилювати вчителі, алеі те, які знання, уміння і навички учень придбала на уроці, що від нихзалишилося до наступних занять, як він них реалізував у повсякденному житті, якних використовує в інших видах діяльності. Повідомлення учнем знань у видіінформації, «натаскування» їх з метою розвитку фізичних якостей ірухових навичок здається найкоротшим шляхом, що веде до мети. Але якщо михочемо більшого, ніж просто навчити тим або іншим рухам, якщо нам важливо, щобучень навчився самостійно знаходити шлях, що веде до мети, те просто навчитийого щось робити — недостатньо, потрібно ще, щоб він «навчився учитисяробити».
Практикою переконливо доведено, що успішність формуванняумінь і навичок значною мірою залежить від ступеня усвідомлення дітьми задачі,що ставиться перед ними. Свідомість же припускає розуміння і прийняття учнемтого, що від нього хочуть, а також наявність умов для самостійних дій. Тількивиконавських якостей учня, нехай навіть він добре фізично підготовлений, явнонедостатньо. Перспективніше прагнути до розвитку в школярів творчості,ініціативи, самостійності.
Як по-справжньому зацікавити дитину фізичною культурою,сформувати звичку самостійно і регулярно займатися фізичними вправами? Якприщепити смак до здорового способу життя? Як допомогти школяреві в йогопрагненні до гармонічного фізичного розвитку? Ці і багато інших питань постаютьперед учителем фізичної культури. Відповісти на них однозначно не можна. Кожнийшукає свій шлях у роботі з учнями у відповідності зі своїми можливостями йумовами роботи. У сільській школі є свої підходи при рішенні цих проблем [7].
Зупинимося на роботі школи, характерної для сільськоїмісцевості, де невелика кількість учнів і, як правило, відсутній спортивнийзал. Відсутність спортивного залу в малокомплектних школах компенсуєтьсянаявністю спортивної пришкільної площадки або спеціально обладнаного місця длязанять фізичними вправами.
Пришкільна спортивна площадка повинна мати пряму біговудоріжку довжиною 80-110 м, кругову доріжку 180-200 м, волейбольні, баскетбольнуплощадки, футбольне поле, місце для рухливих ігор, стрибкову яму. Цілком підсилу зробити місце для підтягувань, віджимань в упорі, найпростіші тренажери.Чим більше устаткування, спортивного інвентарю, тим цікавіше і різноманітнішезаняття.
Для занять лижної і кросової підготовкою бажано матимаркіровану трасу з відрізками різної довжини. При поганій погоді доцільновикористовувати шкільні коридори. У шкільному коридорі завжди можна знайтимісце для гімнастичного мата, гімнастичного «козла», установитизнімну (або «постійну») поперечину, стіл для настільного тенісу іт.д. Це дасть можливість проводити заняття в непогожу погоду.
Фізичні вправи, проведені на відкритому повітрі протягом усьогонавчального року, особливо коштовні тим, що в цьому випадку ефективнішездійснюється загартовування організму, підвищується його опірність допростудних захворювань.
Крім того, фізичні вправи, виконувані на пришкільній ділянці,спортивній площадці, на місцевості з різним рельєфом, створюють сприятливіумови для різнобічної фізичної підготовки учнів. Різноманітні умови, у якихпроводяться вправи на свіжому повітрі, значно розширюють в учнів коло руховихнавичок. Діти учаться переборювати природні перешкоди, орієнтуватися в новійобстановці, одержують можливість виявляти велику активність, самостійність,ініціативу в діях у порівнянні з заняттями в спортивному залі.
Виконання фізичних вправ на свіжому повітрі сприяє залученнюдітей до суспільно корисної праці. Готуючись до таких занять, школярі виконуютьроботи з елементарному устаткуванню місць занять, змістові їхній у чистоті іпорядку, виготовляють самотужки дрібний інвентар. Усе це значно підвищуєвиховне й освітнє значення уроків фізичної культури.
Особливості роботи в сільській нечисленній школі мають своїпозитивні сторони. Учитель добре знає кожного учня, і їсти можливістьпродуктивно вести індивідуальне навчання, збільшується щільність уроку, можливавзаємодопомога старших і молодших школярів, всі учні знаходяться в поле зорувчителі. Але в той же час нечисленність класу ускладнює реалізацію деяких формспортивних занять.
Так, найбільш приваблива для дітей форма занять фізичноюкультурою — це змагання. Беручи участь у них, школяр прагне показати найбільшвисокий результат і перемогти, а це сприяє виробленню необхідних психологічнихі фізичних якостей (цілеспрямованості, ініціативності, наполегливості,рішучості і т.д.). Складність проведення спортивних змагань у нечисленній школіполягає в тім, що склад дітей одного віку сильно обмежений через малунаповнюваність класів (іноді в класі 2-3 дитини). Зміст змагань і конкуренція вданій ситуації відсутні, що знижує інтерес дітей до занять. Створення різновіковихкоманд, приблизно рівних за підготовкою і кількістю учасників, є виходом зположення, що склалося.
Тому важливим напрямком у рішенні задач фізичного виховання всільській нечисленній школі є об'єднання школярів декількох класів у різновіковугрупу. Об'єднання учнів дозволяє збільшити кількість занять до чотирьох-п'яти втиждень. У цьому випадку два заняття проводяться відповідно до програми пофізичній культурі. Крім того, учитель може проводити спортивну годину (година«здоров'я») для всіх учнів у рамках навчального розкладу,удосконалюючи і розширюючи навчальний програмний матеріал. Треба також відвестичас для роботи зі спортивними секціями, для організації спортивних заходів ушколі. Потрібен час і для підготовки консультантів, помічників учителя, щоразом з педагогом беруть участь у навчальному процесі.
Проведення навчальних занять з різновіковими групамививільняє час для організації позанавчальної виховної роботи з дітьми, їх батьками,населенням, що в умовах села має особливо важливе значення, оскільки школа тутчасто є єдиним діючим осередком культури [2].
При об'єднанні класів з'являється час на проведення бесід,лекцій, повідомлення теоретичних відомостей з навчального предмету«Фізична культура» і здоровий спосіб життя. Безсумнівно, кориснішекурс теоретичних знань, чим його окремі фрагменти в період відпочинку міжфізичними вправами. Теоретична частина може містити зведення по здоровомуспособі життя, розвиткові фізичних якостей, проведенню самостійних занять,техніці фізичних вправ, по наданню першої долікарської допомоги при травмах іт.д. Учитель на підставі шкільної програми і свого особистого досвіду можевизначити необхідний рівень знань для кожної вікової групи учнів і кожногоучня.
Лекції, бесіди, підготовка учнями повідомлень, захистрефератів будуть сприяти усвідомленій фізичній підготовці учнів. Теоретичнізаняття можуть бути плановими або «резервними» — при дощовій або дужехолодній погоді, коли не можна займатися на вулиці. Такий підхід жадає відучителя більш ретельного підбора теоретичного матеріалу, і цей матеріал повиннийбути завжди під рукою.
Осмислене відношення до фізичних вправ, знання фізіологічнихпроцесів, що відбуваються в організмі, активізує навчальний процес і самостійнізаняття школярів. Методику контролю за засвоєнням теоретичного курсу учнямивчитель розробляє самостійно. Можна проводити даний контроль у форміанкетування, усних відповідей на питання, контрольних робіт, виконанняпрактичних завдань.
Позитивним моментом збільшення кількості учнів на заняттіфізичною культурою до 12-15 чоловік є і те, що вже створюється колектив.Повноцінний колектив — вирішальна умова формування психологічно здорового ісоціально активної людини. У здоровому колективі учень не розчиняється, азнаходить умови для виявлення і розквіту своїх кращих якостей. З'являєтьсяможливість змагальності між учнями, між групами. Об'єднавши нечисленні класи,ми усуваємо обмеженість спілкування учнів. В об'єднаному колективі можнапроводити спортивні і рухливі ігри. Особливо це важливо для учнів молодшихкласів, де рухливі ігри є одним з основних засобів фізичного виховання [2]. Проблему фізичного виховання всільській нечисленній школі неможливо вирішити зусиллями тільки школи, безвзаємного, зацікавленого, ділового співробітництва з батьками учнів. Щобдопомогти своїм дітям, батьки повинні знати все необхідне про шкільну фізичнукультуру. До початку навчального року на батьківських зборах, в особистихбесідах важливо звернути увагу батьків на режим дня, активний відпочинок,ранкову гігієнічну гімнастику, загартовування, а також на навчання контролеві завиконанням учнями домашніх завдань.
Слід зазначити необхідність особистого приклада батьків длязабезпечення більшої ефективності занять фізичними вправами, участі дітей успортивному житті школи, тому що саме в шкільному віці авторитет старшихнепорівнянний ні з якими іншими заходами педагогічного впливу.
Позакласна робота є продовженням навчальної роботи.Позаурочні заняття можна розглядати як надання учнем можливості додатковогоутворення в обраному виді спорту і як істотний фактор підвищення рівня руховоїактивності. Тільки при системному підході з використанням усіх форм роботиможна домогтися високої результативності фізичного виховання.
Створення в школі кружків, секцій з різновікових груп,проведення внутрішньо-шкільних змагань по різних видах спорту дозволяють учнемудосконалювати спортивна майстерність, дають можливість організувати своєдозвілля відповідно до інтересів і бажанням і, звичайно ж, розширюють колоспілкування. Не секрет, що школа в селі найчастіше виявляється єдиним вогнищемприлучення дітей до занять фізичною культурою і спортом, служить місцеморганізованого проведення дозвілля, стає єдиним центромінтелектуально-культурного життя села. Оскільки виробниче оточення школинайчастіше не має матеріальної бази, необхідної для забезпечення занятьфізичною культурою і спортом, то школа виступає також як центрфізкультурно-оздоровчої роботи на селі.
В організації фізкультурно-оздоровчої роботи в школі береучасть весь педагогічний колектив, залучаються батьки, учні, що були учні, щопроживають на території села, що можуть бути не тільки глядачами, але йучасниками, і навіть спортивними суддями.
Доцільне проведення таких занять фізичною культурою іспортом, у яких беруть участь учні декількох прилеглих шкіл. Це вноситьрозмаїтість у життя дітей, підвищує зацікавленість учасників подібних заходів,збагачує і поліпшує емоційне тло, розширює рамки спілкування школярів, впливає нарозвиток особистості, створює більше умов для прояву активності і творчихзадатків дітей [2].
/>1.2Планування уроків з музичною стимуляцією
Серед базовихвидів спорту комплексної програми фізичного виховання загальноосвітніх шкілРосійської Федерації найбільша кількість часу в сітці навчальних годинприділяється на уроки, присвячені спортивним іграм. У якості базових спортивнихігор тут рекомендують переважно баскетбол, волейбол, футбол або гандбол, а принаявності відповідних умов і вираженого бажання учнів замість них дозволяєтьсявключити в навчальну програму іншу спортивну гру на вибір — хокей з м'ячем, ізшайбою, на траві, бадмінтон, теніс і т.п. При сумлінному, грамотномувикористанні функціональна музика може стати гарним помічником у роботі вкожнім з цих випадків.
Пояснимо данийпідхід у навчанні школярів на прикладі однієї з найпоширеніших спортивних ігор- баскетболу.
Розвиваючи такінеобхідні школярам якості, як спритність, влучність, швидкість, витривалість,уміння швидке орієнтуватися і приймати рішення в складної, щомиті мінливійігровій обстановці, баскетбол тим самим робить істотний позитивний вплив і нарішення інших задач фізичного виховання учнів.
На перший погляд,уроки по спортивних іграх, і зокрема з баскетболу, уже самі по собі доситьемоційні, привабливі і тому нема чого додатково стимулювати в учнів інтерес дотаких занять за допомогою яких-небудь побічних засобів впливу. Однак при більшуважному розгляді цього питання стає очевидним, що ігрові ситуації, що такподобаються дітям, у процесі проведення уроку займають лише незначну йогочастку [10].
Велика частинатипового уроку звичайно присвячується не особливо привабливої для школярівроботі — багаторазовому одноманітному повторенню обумовлених навчальноюпрограмою загально-розвиваючих, підготовчих і спеціальних вправ, різних видівлову м'яча, найбільш ефективних варіантів його передачі, ведення, кидків укошик і т.д., без чого неможливо грамотне оволодіння, закріплення йудосконалювання навичок гри в баскетбол.
Вільно іневимушено грати діти, звичайно, люблять, а от залучити їх повторювати наполегливоі багаторазово, закріплювати і шліфувати окремі елементи техніки баскетболу вповсякденній, неігровій ситуації без додаткових стимулів виявляється дуженепросто. І от діючу допомогу може зробити функціональна музика (адже в наш часдуже важко знайти школяра, байдужого до музики), особливо якщо учитель фізичноїкультури досить тонко враховує при умілому використанні в навчальних ціляхмузичні смаки, інтереси, схильності і естетичні потреби своїх підопічних.
Широкий спектремоційно індиферентних фізичних вправ і навчальних завдань, традиційнопропонованих на уроках баскетболу, учні будуть виконувати з набагато більшим,ніж звичайно, бажанням і результативністю, якщо їхній завбачливо«підсолодити» підходящої для цього музикою. Зрозуміло, не всі запланованів уроці навчальні завдання доцільно присмачувати «музичниминасолодами», а лише деякі, що об'єктивно бідують у цьому.
У музичностимульовані завданнях з баскетболу включають прості або вже освоєні технічнідії, що не мають потреби в спеціальному поясненні і розучуванні, а виконуютьсявідразу ж у міру їхнього показу вчителем, без традиційної втрати часу міжвправами на деталізовані усні пояснення. У даному випадку пояснювальні слова,як показують масові опитування учнів, найчастіше давно уже відомі їм з минулихзанять і замість передбачуваної допоможи лише додатково стомлюють і нервують щозаймаються. Ускладнюють навчання також часті докучливі повтори загальновідомихістин і непомірна дріб'язкова опіка виконуваної діяльності без облікузагостреного чуттєвого самолюбства підлітків органічно випливає з особливостейперехідного періоду їхнього вікового розвитку.
Крім того, вартомати на увазі, що безперервна і зайво тверда педагогічна опіка навчальноїдіяльності учнів приводить до виховання пасивної особистості споживчого типу,що у майбутньому грозить стати обтяжним соціальним баластом [10].
Шановні колеги,знайдіть, будь ласка, у собі сили хоча б на час вийти з русла сформованихстереотипів, типових педагогічних помилок і оман і критично задумайтеся надтаким причинно-наслідковим зв'язком: навіщо ж учням виявляти власна робочазапопадливість і ретельна стежити за якістю й активністю виконуваних нимизавдань, якщо це безперервними командами, нагадуваннями і підказками робить заних учитель? Адже в такий спосіб у школярів усяке бажання трудитися на уроціубивається в самому зародку.
Науковідослідження показують, що сучасна практика проведення шкільного уроку занадтоперенасичена щохвилинними повчаннями, зауваженнями, обсмикуваннями іпонуканнями учнів, що позбавляють їхньої радості освоєння нових знань, умінь інавичок на тлі вільної творчої активності, генетично властивої юної особистості,що розвивається.
Ми якосьнепомітно для самих себе стали забувати дуже важливий організаційний принципбудь-якої успішної роботи: «Більше справи, менше слів!». Періодичновчителеві просто необхідно хоч небагато помовчати під час заняття — і самомупередохнути, і учням надати сприятливу можливість спокійно і з задоволеннямпрацювати самостійно, без менторського тиску на їхню психіку. Відповідно дозаконів психології шкільне навчання від цього тільки виграє. А розумнезастосування функціональної музики може тут допомогти./>1.3 Навчання метання на уроках
Метання як кидок з розмахом у ціль супроводжує людину здавніх-давен. Мабуть, коли первісна людина побачила плід і, не діставши його,взяла якийсь камінець чи палицю, та й захотіла його збити. Метання — дужескладна дія, під час якої розгін виконується рухом по колу (кожен складний рух можнауявити як суму елементарних рухів, що виконуються по колу — гвинтоподібно, поспіралі або по дузі). Успішність метання залежить не тільки від опануванняправильних навичок його виконання, а й значною мірою від загальноїтренованості, зокрема, від «розробленості» кистьових, стопових,голіностопових. колінних, тазостегнових суглобів.
Під час виконання метання рухи всіх частин тіла мають бутизбалансованими відносно центру ваги тіла, що забезпечує збереження рівноваги,усунення травматизму, краси ходи та постави, легкість та «радісність»руху (кисті, неначе розслаблені крила у птаха) [12].
Щодо техніки метання, то на практиці найчастіше виявляютьсятакі основні помилки: по-перше, що особливо типово для дівчат, рух передпліччямта плечем під час кидка виконується скуто, замість послідовного руху, щонагадує «рух батога», спостерігаємо «рух дошки, яка не гнеться»;по-друге, рух кисті або взагалі відсутній або пасивний (цей недолік усуваєтьсявиконанням вправ для розвитку рухливості кисті та пальців).
Техніки метання можна навчати вже у початкових класах, апомилки не пізно виправляти і у старших. При цьому слід обов'язково пояснюватиучням, що в них не виходить і що треба зробити для правильної техніки виконаннявправ.
Для навчання метання доцільно використовувати м'ячик. Вінможе бути гумовим, а на етапі навчання й саморобним, набитим клаптиками тканини(до таких м'ячиків учні згодом можуть пришити хвостики із стрічки, тоді вонипід час метання летять наче комети: хвостик у польоті в'ється, вібрує, це виглядаєефектно і діти емоційніше та старанніше виконують завдання).
За розміром м'яч має бути таким, щоб учень міг його захопитипальцями. Якщо під час навчання користуватися м'ячем великого розміру (типуволейбольного), то псується вся техніка виконання, учні метають «скованоюдошкою», немає «хльосту» — послідовної роботи всіх суглобівруки.
Навчати рухів кистю треба починати з гри у молодшій школі. Уцьому віці в дітей велика природна потреба рухатися і великий інтерес доопанування нових рухів, особливо, коли навчання відбувається в ігровій формі.Для навчання метання пропонуємо низку таких вправ-ігор [14].
«Пелікан і крокодил» (для відпрацювання руху кисті).Виконується у парах, учні по черзі виконують роль пелікана і крокодила.Пелікан тримає у дзьобі яблуко (м'яч), а потім кидає його крокодилу,який ловить яблуко у пащу. Дзьоб у пелікана — це кистьоднієї руки, яка тримає м'яч, а друга рука тримає верх передпліччя першої так,щоб рука, якою метають, виконувала рух тільки кистю. Відкрита паща у крокодила— це складені дві долоні, які й ловлять випущений м'яч. Ловити тре-5а йогов «гості», а не «відганяючи» (зловивши, плавно згинаючируки, притягнути його до – „серця", як двома пружинками, „не втикатися"долонями в м'ячик). Якщо не замортизувати руками («запросити в гості»),він відбивається і, «образившись», падає на землю, відскакує.Результатом навчання з допомогою цієї вправи має бути досягнення необхідноїрухливості і розслабленості кисті.
Наступним і, мабуть, головним етапом навчання метання євідпрацювання правильного руху передпліччям-плечем. Без опанування цьогоелемента ефективність усього руху буде дуже малою.
Під час вправи-гри «Вітрячок» учні опановуютьелемент кидка — рух «ліктем вперед», увагу учнів фіксують надосягненні максимальної амплітуди руху та його різкості, щоб «зробитивітер». Пояснюючи, треба підійти до кожного учня, взяти його підняту надголовою та зігнуту приблизно на 90° руку за передпліччя біля кисті, а другоюповести лікоть на-зад-вперед, задаючи траєкторію і межі руху. При цьому ученьповинен розслабити руку і намагатися «дотягнутися» ліктем у заднійграничній точці до вуха, а в передній — до кінчика носа. Якщо ці умовивиконуються, то виходить рух з максимальною амплітудою.
Далі завдання ускладнюються: нахилити тулуб вперед і зробититой самий рух двома руками. Потім, поволі піднімаючи тулуб, повторювати рух («дверівідчиняються — зачиняються») (мал. 1). Повторюючи рух, слабшу рукупоступово опустити, щоб прийти до імітації метання сильнішою рукою вперед зодночасним рухом слабшої руки низом назад. Пояснити залежність успішності кидкавід різкості руху: чим швидший рух руки назад, тим сильніше метаєш вперед [12].
Під час метання ноги поставити на лінії у напрямку кидка,позаду знаходиться нога, однойменна з рукою, що тримає м'яч, відстань міжногами має бути великою. Вишикуємо клас по парах один проти одного на відстанісереднього кидка. Починаємо виконувати серії «Вітрячків» — від десятидо двох імітацій кидка і потім — випуск снаряда напарнику на рівні грудей.Обидві руки мають виконувати належні рухи. Пояснити учням, що під час імітаціїкидка рухи дуже подібні до тих, які виконує гравець водного поло, коли «страшить»чи обманює воротаря, що вони, навіть, можуть уявити, наче стоять по шию у воді,при цьому, щоб виконати метання, рука з м'ячем, особливо лікоть, має бути вищеза рівень води.
Відомо, що багаторазовий повтор вправ особливо розслаблено іповільно (можна трохи змінювати рисунок руху) позитивно впливає назапам'ятовування техніки виконання, її удосконалення, набування відчуття руху.Можна виконувати вправи, виключивши зорові аналізатори, тобто закривши очі, аледіти мають бути підготовлені до цього на більш простих вправах.
Потім виконуємо вправи «Самурай» і «Сонечко».Вправа «Самурай» включає великі м'язи тулуба в процес метання.Виконується з максимальним поворотом тулуба в сторону — назад. Рука, яка тримаєм'яч, відводиться максимально за спину, друга рука — до вуха, потім робоча руканеначе рубає мечем в протилежний бік тазової частини вниз (подібно до рухукосаря). Рух дуже подібний до руху бейсболіста під час метання. Перед замахомможна вдарити м'ячем в руці по протилежній долоні, у замаху підняти протилежнуногу, зігнуту в коліні, і так само повторити перед випуском снаряда від десятидо двох-трьох разів.
На початковій стадії навчання діти випускають снаряд відтулуба, зовсім не «проводжаючи» його далі вперед і не тільки рукою, ай тулубом і ногами (роблячи ніби за інерцією пару кроків за м'ячем).
Вправа «Сонечко» допомагає продовжити шлях розгонуснаряда. При цьому рука, яка метала, після випуску м'яча продовжує рух по дузіі торкається протилежної стопи, а інша рука піднімається вгору назад долонею досонця. Дітям треба часто нагадувати, щоб вони не забували проводжати м'ячик.Коли матеріал засвоєно, нехай учень після кидка, не зупиняючись, зробить один —три кроки вперед. Треба наголосити (особливо це стосується дівчаток), що неможна виконувати метання зі стрибка в повітрі — губиться опора, техніка,швидкість. Навпаки, треба намагатися робити широкий випад і опускати центр вагинижче до землі.
Для вдосконалення техніки розбігу пропонуємо вправу-гру «Тіп-топ»— це просто приставні кроки вперед (мал. 2). Нога, що стоїтьпопереду, робить крок вперед (бажано ноги зігнути в колінах до 90° і робитинемалі кроки), а друга ніби підтягується до неї.
Приставні кроки дуже нагадують рухи ногами у фехтувальників.Завершується «Тіп-топ» випуском снаряда. Наголосити, що уявний кутвипуску має бути близьким до 45° від поверхні землі. Відстань між учнями в парівід 10 до 15 м. Коли всі учні виконують «Тіп-топ» правильно (ніхто неробить нормальних кроків, а тільки приставні, та ще й за низької посадки),рухаємося далі і ускладнюємо вправи, зв'язуючи окремі ділянки. З'єднуємо три «Вітрячки»з трьома «Тіп-топами» одночасно, потім «проводжаємо» м'ячдекількома кроками із «Сонечком». Якщо все виконується технічноправильно, рисунок руху стає досконалим, а значить — раціональним. Якщо ученьуспішно виконує зв'язку з декількох нешвидких кроків розбігу з приставнимикроками, махів ліктем та «проводжанням» м'яча — оцінка 8 — 9 балівйому забезпечена. Ще раз наголосимо на важливості такого елемента кидка, якзамах (мал. 3). Під час навчання треба намагатися досягти повногоавтоматизму у його виконанні. З іншого боку дітей на уроці можна залучати дотворчого пошуку альтернативних способів виконання замаху, використовуючи,наприклад, рухи шаблею, коли козаки захищалися від багатьох супротивників,прийоми бейсбольного кидка тощо. Крім того, в кожного вчителя, мабуть, є своїсекрети щодо навчання окремих рухів. Наприклад, щоб навчити учня правильногоруху під час замаху із положення, коли пряма рука відведена назад і требапровести зігнутий лікоть вперед за плечем, коли передпліччя ще позаду, радимойому ударити ліктем по долоні протилежної руки, яка знаходиться на рівніпротилежного плеча і трохи попереду.
/>
Мал. 1. Рух ліктями — «Двері»
/>
Мал. 2. Рух ногами — «Тіп-топ»
/>
Мал. 3. Нахил після метання — «Проводжаю»
Крім перелічених ігор-вправ ще граємо на уроці у «Морськийбій», «Супутник», «Кеглі», «Баскетбол», «Волейбол»,«Футбол». Усі ці міні-ігри розвивають відчуття м'яча, м'якість іточність рухів, допомагають відшліфувати техніку рухів. Дуже важливо, що всівони виконуються в парах, що влучення в ціль супроводжується сигналом: ударамив долоні, присіданням або іншим рухом [12].
«Морський бій» виконується в парах (відстань у парідо 10 м).
З трьома — десятьма «Вітрячками» попадають у «кораблик»-цільпартнера (кед, кросівок учня, поставлений профіль). Попадання від землі невраховується, кожне вдале влучення сигналізується, наприклад, трьома ударами вдолоні.
«Супутник» — подібна вправа, але намагаютьсявлучити у долоню високо піднятої руки.
«Кеглі» — виконується сидячи, ноги нарізно —котити м'ячик (маленький з ганчір'я) і попасти у «ворота» між ногаминапарника.
«Баскетбол» — відстань у парі близько двохметрів, треба попасти м'ячем у кільце із зімкнених рук напарника, випустившим'яч по дузі.
«Волейбол» — підкинувши м’яч. передати йогонапарнику верхньою або нижньою передачею або подачею.
«футбол» — підкинувши невисоко м'яч, вдарити йогоногою знизу, щоб він полетів напарнику до рук (так, як воротар вибиває м'яч уполе, але не сильно).
Гра «Снайпер» дуже корисна дія закріпленнятехніки метання, особливо у початковій та середній школі. У середній школідоцільно трохи удосконалити правила відповідно до віку учнів. По-перше, нехайкоманда хлопців грає проти команди дівчат (у змішаних командах переважно граютьбільш спритні хлопці, а дівчата простоюють). Кому з гравців попав м'яч, той іметає його, намагаючись влучити у гравця суперників. По-друге, щоб урівнятишанси на перемогу, треба обмежити можливості хлопців, наприклад, дозволивши їмвлучати тільки у ноги дівчат, або взагалі нижче колін. Можна ускладнитиправила, запровадивши систему штрафів: зробив помилку, порушив правила — віддайм'яч супернику. Гра стає цікавішою, учні самі виправляють помилки, допомагаютьодин одному.
Описані вправи дають змогу розвинути в учнів рухливість уверхніх кінцівках, навчити повороту тулуба, «проводжанню» снаряда,виконанню руху ліктем вперед і швидким «несіпаним» рухам. Набутінавички закріплюються домашніми завданнями./>1.4Розвиток рухових якостей на уроках
Враховуючи, що розвиток рухових властивостей є одним знайважливіших компонентів фізичного виховання школярів, учителька Ж. О.Твердохліб на своїх уроках основну увагу спрямовує на вирішення цих завдань.
Для розвитку рухових властивостей важливе значення маютьправильний підбір і застосування підготовчих вправ. Учителька добирає таківправи, які за своєю структурою близькі до дій, що розучуватимуться на уроці.Це рухи типу багатоскоків, біг з високим підніманням стегон, біг з діставаннямвисоко підвішених предметів (для цього використовується висувна перекладина) таінші.
У початкових класах Жанна Олексіївна найчастіше використовуєметод поєднаного розвитку властивостей і навчання рухових навичок, а у старшихкласах старається надати урокам чіткої тренувальної спрямованості і сприятипідвищенню фізичної підготовленості школярів [6].
У 7—11 класах певні труднощі викликає необхідність врахуванняспецифіки фізичного розвитку дівчат. Спеціально для них в структуру уроківвключаються вправи, що сприяють зміцненню м'язів живота, формують витонченість,граціозність, пластичність рухів.
Для розвитку сили своїх вихованців Ж. О. Твердохліб широкозастосовує динамічні вправи. Якщо у залі немає достатньої кількості наборівгантель, гир, іншого потрібного обладнання, вона знаходить вихід — використовуєкомплекси вправ з власною вагою, які є досить ефективними: згинання ірозгинання рук в упорі лежачи; підтягування; вправи з опорою; вправи з великоюкількістю повторень при середньому і малому навантаженні. Застосовує рухливіігри типу «Виштовхни із кола», «Бій півнів», «Сильнішийі спритніший».
Учителька вважає, що в учнів початкових класів не слідформувати окремі групи м'язів — їх потрібно розвивати гармонійно, тому невикористовує вправ з обтяженнями.
У середніх класах кількість вправ з навантаженнямизбільшується, вводяться лазіння по вертикальному канату, підтягування, прості йзмішані виси, враховується необхідність диференційованого підходу до визначенняінтенсивності і обсягу силових вправ для хлопців і дівчат.
Саме у цьому віці серед дітей виділяються лідери, які кращефізично підготовлені, відвідують спортивну школу, гуртки, секції. Виникаєможливість застосовувати у залі кругове тренування, коли учні класу тренуютьсяна 4—6 «станціях», це сприяє збільшенню моторної щільності уроків.Жанна Олексіївна контролює роботу дітей на 1 — 2 «станціях», девиконуються найскладніші вправи, на інших — роботу учнів, дотримання правилтехніки безпеки контролюють призначені вчителькою старші груп з числаактивістів, вони ж першими демонструють членам своєї групи виконання вправ,правильні прийоми роботи. Інструктажі для цих дітей вона проводить перед урокомабо безпосередньо під час пояснення завдань. Під час підбиття підсумків урокуробота старших груп оцінюється в першу чергу.
У старших класах для юнаків розвиток сили стає найважливішимзавданням. Підтягування, вихід силою із вису в упорі на перекладині, підйомваги — найбільш ефективні вправи. У залі використовується вісь штанги, гирявагою 16 кг, включаючи 3 — 4 серії по 6 — 12 повторень з інтервалами відпочинку60 — 90 с в темпі 12 —15 рухів за хв. Ці вправи поєднуються з біговиминавантаженнями середньої і великої інтенсивності протягом 3 — 6 хв. Для дівчатнайбільше підходять вправи, що зміцнюють м'язи живота і спини, малого тазу, алене викликають сильних напружень.
Найсприятливіший вік для розвитку швидкісно-силовихвластивостей – 9 — 12 років. У 5 — 7 класах учителькавикористовує такі вправи, як стрибки на одній і двох ногах, стрибки ізскакалкою, стрибки в довжину і висоту з розбігу, багатоскоки, метання набивнихм'ячів, стрибки з поворотами на 90°, біг з високого старту, вправи з набивнимим'ячами, багаторазові стрибки з максимальною висотою підскоку, присідання наодній і двох ногах з акцентом на швидкість, біг на короткі дистанції, метанням'ячів і фанати, рухливі ігри типу «М'яч гравцю», «Перестрілкам'ячем». Рухове навантаження прораховує таким чином, щоб воно поступовозменшувалося під кінець уроку, але перерв більше ніж 1 —1,5 хв. не було.
Витривалість — базова якість фізичної підготовленості, вонамає величезне значення для працездатності організму. З метою її підвищення Ж.О. Твердохліб використовує бігові вправи, кроси, рухливі ігри. Післянавантаження протягом 13 — 14 хв. період відновлення сил складає 3 — 5 хв.,тому на це на уроках відводиться не більше як 16 — 20 хв. у старших класах, упочаткових класах використовуються циклічні вправи протягом 4 — 6 хв., напочатку року — не більше 1 — 2 хв., щоб привчити дітей до них.
Приблизно такі ж підходи зберігаються під час розвиткугнучкості та координації рухів [7].
З метою контролю за фізичною підготовленістю у всіх класахвесною і восени проводить перевірку рівня розвитку основних руховихвластивостей за допомогою таких випробувань, як біг на 30 м, стрибки у довжинуз місця, біг протягом 6 хв., підтягування у висі та у висі лежачи, щоб матизмогу оцінити основні рухові властивості.
Протягом чотирьох років такі порівняльні тести вчительказаписує у спеціальному зошиті, веде спостереження за розвитком кожної дитини,це допомагає планувати індивідуальний підхід до кожного учня.
Складність навчання на уроках фізичної культури полягає ще ів тому, що школярі виконують запропоновані завдання по-своєму (ведення м'яча,стрибок у довжину, кидок у корзину). Найчастіше такі навички формуються безцілеспрямованого педагогічного контролю, виникає неправильний образ рухів. Ж.О. Твердо-хліб намагається відразу виявити таких дітей, вказати їм типовіпомилки, при показі декілька разів продемонструвати правильне виконання окремихрухів, поставити школяру конкретні завдання.
Використання роз'єднаного методу розучування складних вправучителька допускає лише у крайніх випадках (вивчення вправи частинами), вонаособливо стежить за тим, щоб не втрачалася інерція частин тіла, або всьоготіла, що рухається (щоб не було зупинок перед наступним рухом). На першихетапах навчання вправи, щоб не закріпити неправильні рухи, число повторів єнайменшим, а на пізніх етапах — найбільшим.
Для створення належного емоційного стану учнів під часзаняття фізичною культурою застосовує музичний супровід уроків в періодлистопада — березня кожного року. Мажорна музика збільшує м'язову силу іпрацездатність, тому вона транслюється протягом 30 — 32 хв. на уроці. головне,щоб її ритм відповідав ритмові рухів дітей. У заключній частині уроку, колишколярі виконують вправи на відновлення дихання, лунає мелодія з м'якиммузичним малюнком [7].
Результати роботи Ж О. Твердохліб показали, що застосуваннятаких підходів у роботі дають змогу до 75 — 80 % збільшити моторну щільністьуроків, прискорюють формування швидкісно-силових можливостей дітей на 18 — 19%. Постійно зростає кількість учнів, які бажають відвідувати спортивні секції.
/>Розділ 2. Досвід роботи вчителів упозаурочній та позашкільній діяльності/>2.1Клуб атлетичної гімнастики
Порівняльний аналіз результатів виконання навчальнихнормативів юнаками 10 — 11 класів шкіл м. Кам'янця-Подільського за останні рокипоказав, що рівень їхньої рухової підготовленості погіршився. Особливо помітнов старшокласників знизилися силова і швидкісно-силова підготовленість йвитривалість. Такий стан пояснюється в першу чергу недостатньою увагою вчителівфізичної культури, викладачів допризовної підготовки і керівників шкіл доорганізації й проведення позакласної фізкультурно-спортивної роботи. Цеспонукало нас до пошуку і впровадження в своїй школі нетрадиційної формипозакласної роботи, яка економить час старшокласників, не заважає вчасновиконувати домашні завдання із загальноосвітніх предметів, дає змогуорганізовувати заняття в звичних для учнів шкільних умовах. Це клуб атлетичноїгімнастики, що стала останнім часом популярною серед юнаків [5].
До організації клубу атлетичної гімнастики в середній школі №14 м. Кам'янця-Подільського ми підходили з таких позицій: виключитипримушування учнів займатися силовими вправами; будувати заняття надобровільній основі; застосовувати в клубі такі методи, що викликають у юнаківрадість від занять і спортивних досягнень; сприяти постійному поступовомурозвитку основних фізичних якостей; забезпечувати виховання в юнаків вольовихякостей, почуття відповідальності і віри в подолання труднощів: сприятиприскореному розвитку найздібніших у цьому віці рухової діяльності юнаків;навчити їх аналізу тренувальних занять і спортивних досягнень за певний період:впроваджувати нові форми контролю і підходи до оцінювання успішності:виховувати потребу до здорового способу життя.
Багаторічні спостереження за старшокласниками, вивчення їхніхвікових і психологічних особливостей показали, що залучати 16—17-річних юнаківдо регулярних занять фізичними вправами дуже важко. Це можливо лише за умовиформування в них досить сильної мотивації, такої як стійке прагнення статисильним, значно покращити поставу, наростити і зміцнити м'язи тощо. Важливиммотивом до занять фізичними вправами є також бажання юнаків краще підготуватисядо життя та армійської служби. І, звичайно, досить сильним мотивом є особистийприклад інших учнів, цікавість до змістовного активного дозвілля, реалізаціяспільних інтересів з однолітками в атлетичному клубі тощо [8].
Виходячи з цих мотивів, залучення юнаків середньої школи № 14і учнів сусідніх шкіл відбувалося з урахуванням їхніх вікових особливостей, заучастю вчителів, провідних тренерів міста, студентів і викладачів факультетуфізичного виховання місцевого педінституту, які виступати передстаршокласниками з роз'ясненням значення занять атлетичною
гімнастикою для життя і майбутньої служби в армії. Учнівтакож запрошували на тренувальні заняття до міського клубу атлетичноїгімнастики, на змагання культуристів тощо. Після значної роз'яснювальної роботиїх було запрошено до шкільного клубу атлетичної гімнастики. Близько 40 юнаківпочали відвідувати заняття в ньому.
Крім вищезазначених завдань, в своїй діяльності мирозв'язували й такі, як забезпечення безперервності в реалізації вимог руховогорежиму; відвертання юнаків від негативного впливу вулиці; контроль за учнями збоку педагогів школи і викладачів вузу тощо.
Керувала роботою шкільного клубу атлетичної гімнастики рада зп'яти осіб, до якої входили два вчителі фізичної культури, студент IV курсуфакультету фізичного виховання і десятикласник. Автор цього матеріалу бувобраний головою ради. Рада визначала склад груп, планувала їхню роботу,добирала засоби і методи тренування. Навчальні групи комплектувалися з 5—7учнів. Тренувальні заняття в кожній групі проводилися вчителем фізичноїкультури і студентами IV курсу, які мали достатню методичну підготовку і вмілизацікавити юнаків.
Нова форма організації спортивної роботи, що найповнішезадовольняла бажання і потреби старшокласників, логічно вписалася в системуфізичного виховання в школі, заповнила важливу прогалину в позакласній роботі змолоддю. Проведений у цей період аналіз результатів фізичної підготовленостіучнів загальноосвітніх шкіл міста лав змогу, з урахуванням відстаючих івипереджаючих фізичних якостей, скласти для груп атлетичної гімнастики науковообґрунтований тижневий руховий режим. До нього входили щоденне самостійневиконання комплексів ранкової гігієнічної гімнастики, шкільні динамічні перервиз цілеспрямованими фізичними навантаженнями, два уроки фізкультури за тиждень ірегулярні заняття в атлетичному клубі за спеціальною програмою (триразові напершому і чотириразові на другому роках) [7].
Ранкова гігієнічна гімнастика виконувалася щоденно групами по3—5 юнаків за місцем проживання. Учням рекомендувалося дотримувати визначеноїпослідовності у виконанні комплексів вправ: ходьба; біг підтюпцем (3—5 хв.);повільний біг (3—5 хв.); вправи на гнучкість і рухомість у суглобах рук, шиї,тулуба, ніг; силові вправи без обтяжень і з обтяженнями (для рук, тулуба, ніг);згинання і розгинання рук в упорі лежачи; вправи з гантелями масою 3—5 кг, зеспандером, скакалкою; вправи на розслаблення з глибоким диханням тощо. Кожні2—3 тижні вносилися зміни до комплексу фізичних вправ з урахуванняміндивідуальних можливостей юнаків витримувати фізичні навантаження. Виконаннякомплексів ранкової гімнастики періодично контролювалося вчителями істудентами.
Динамічні перерви організовувалися чотири рази за тиждень удні, коли не було уроків фізичної культури, і проводилися вони в присутностівчителя або студентів за таким принципом: понеділок — силова підготовка(підтягування. згинання і розгинання рук в упорі на брусах, вправи з гантелями,гирями); середа — швидкісна підготовка (стрибки через скакалку, човниковий іестафетний біг, біг лабіринтом); четвер — вправи на витривалість (кросовий бігдо 15 хв. з переходом на ходьбу); п'ятниця — розвиток координації (комплексзагально розвиваючих вправ на координацію, вправи на перекладині, рукоходах, нарівновагу тощо).
Були внесені деякі зміни в методику організації уроківфізкультури, які проводилися за чинною навчальною програмою. Виходячи з поставленихзавдань, наприкінці основної частини кожного уроку (за методикою В. Ф.Новосельського) виділявся час для розвитку рухових якостей. Це досягалосязавдяки виключенню з підготовчої частини уроку переклички, з основної частинидвосторонніх ігор, раціональнішого розподілу часу в основній частині уроку іпочергового використання чотирьох комплексів загально розвиваючих вправ, з якихдва були з «Порадника фізичної підготовки для воїнів армії і флоту».Зазначені зміни дали змогу виділяти на кожному уроці фізкультури по 18 хв. длярозвитку в старшокласників основних рухових якостей: сили, швидкості,витривалості. Проведені організаційні зміни в режимі життя старшокласників дализмогу збільшити кількість часу на щоденні самостійні заняття ранковоюгімнастикою до 210 хв., чотириразові динамічні перерви — до 80 хв., заняття вклубі атлетичної гімнастики: в перший рік — до 270 хв., у другий — до 360 хв.за тиждень. Отож нам удалося довести контрольований учителем тижневий руховийрежим учнів разом з уроками фізкультури до 650 хв. (1-й рік занять) і 740 хв.(2-й рік занять),— що відповідало, за А. Г. Сухарєвим (1972), середньому рівнюрухової активності і біологічній потребі юнаків. Така рухова активністьстаршокласників певною мірою сприяла вдосконаленню фізичних якостей,прогресивно зросли їхні індивідуальні спортивні результати. Такі наслідкироботи вплинули на формування позитивного ставлення учнів до регулярних занятьфізичними вправами в клубі атлетичної гімнастики і самостійних занять за місцемпроживання.
Таблиця 1. Тижневий обсяг рухової активності учнів, якізаймалися в клубі атлетичної гімнастики середньої школи № 14 м. Кам'янця-ПодільськогоФорма занять Усього за тиждень, хв Дні тижня понеділок вівторок середа четвер п'ятниця субота неділя Ранкова гігієнічна гімнастика 210 зо зо 30 зо зо 30 ЗО Урок фізичної культури 90 — 45 — — — 45 — Динамічна перерва 80 20 — 20 20 — 20 — Заняття в клубі атлетичної гімнастики: 1-й рік 270 90 — 90 — 90 — — 2-й рік 360 90 90 — 90 90 — — Усього за тиждень: 1-й рік 650 140 75 140 50 120 95 зо 2-й рік 740 140 165 50 140 120 95 зо
Аналіз результатів роботи переконливо свідчить, що в більшостістаршокласників, які займалися два роки в шкільному клубі атлетичноїгімнастики, відбулися значні позитивні зміни в рівні фізичної підготовленості.З 16 тестів силової і швидкісно-силової спрямованості показники значнопідвищилися. Зокрема, дальність стрибка в довжину з місця збільшилася на 50 см(27,4%), метання набивного м'яча на 260 см (43,9%), стрибка в довжину з розбігуна 87 см (23,3%), метання гранати на 19 м (35,2%). Сила правої кисті зросла на18,8 кг (44,2%). станова сила — на 60,1 (66,2%), маса вижимання штанги — на39,2 кг (83,4%), кількість згинань і розгинань рук в упорі на брусах— у 2,5рази.
/>
Мал. 1. Орієнтовний тижневий обсяг рухової активності учнівсередньої школи № 14 м. Кам'янця-Подільського.
Зафіксовані позитивні зрушення з бігу на 3 км, розвиткушвидкості і лише з розвитку гнучкості не виявлено достатнього збільшення.Водночас у юнаків, які не займалися в клубі, в 10 тестах з 16-ти не зафіксованоніяких якісних змін. Результати в стрибку в довжину з місця в них зросли на 13см (6,3%), у метанні набивного м'яча — на 50 см (8,3%), маса штанги приприсіданнях — на 6,9 кг (12,8%). Сила правої кисті цих юнаків збільшилася на6,7 кг (15,2%), станова сила — на 25,8 кг (24,2%). Порівняння цих показників зрезультатами юнаків, які займалися атлетичною гімнастикою, показало значнеперевищення в перших [8]. Регулярні заняття в клубіатлетичної гімнастики дали змогу розв'язати ряд навчально-виховних завдань зфізичної культури: сформувати свідоме ставлення юнаків до занять фізкультурою іспортом: закріпити теоретичні і методичні знання з основ фізичного виховання;вдосконалити практичні вміння і навички, потрібні для засвоєння навчальноїпрограми з фізичного виховання: навчити юнаків компетентно використовуватинабуті знання, вміння і навички в повсякденному житті: сформувати в школярівінтерес і звичку до щоденних занять фізичними вправами; навчити самостійновиконувати силові і швидкісно-силові вправи: досягти середнього, а деякимюнакам і вище середнього рівня рухової активності, за якого відбуваєтьсяпрогресивний приріст основних фізичних якостей та індивідуальних спортивнихрезультатів./>2.2Проведенняднів здоров'я
Найбільш повного практичного втілення ідеї комплексного використаннязасобів, зв'язку фізичного виховання з іншими шкільними предметами та ідеїгармонії тіла і розуму можна досягти, проводячи у школі дні здоров'я.
Що ж таке дні здоров'я?
По-перше, ці комплексні заходи потребують координації зусиль більшостівчителів-предметників (історії, біології, географії, літератури та ін.),батьків і громадських організацій. По-друге, вони проводяться у природнихумовах складом усієї школи і насичені елементами романтики (при цьомурозв'язуються питання влаштування побуту і безпеки). По-третє, у цих заходахоб'єднуються майже всі форми фізичного виховання (туризм, змагання, ранковагімнастика тощо). Для їх проведення заздалегідь підготувати фізкультурний активіз учнів, учителів, батьків і шефів [22].
Розглянемо особливості змісту та організації днів здоров'я у школі.
Ініціативна група, очолювана вчителем фізичної культури, вносить цейзахід у шкільний план роботи і розробляє його зміст та програму. Виходячи зпотреб реалізаціїпрограми, схваленої педколективом, створюється ізатверджується штаб проведення дня здоров'я, в який можуть входити: вчительфізичної культури, вчителі тих предметів, які мають відношення до дня здоров'я,особи, котрі за своїми службовими і громадськими обов'язками відповідають завиховання, а також завгосп, медпрацівник школи, голова батьківського комітетута ін. Штаб очолює директор школи. На першому засіданні штабу ще разрозглядають і уточнюють програму, визначають склад учасників.
Досвід показує, що кількістьучасників не повинна перевищувати 400осіб. Тому, якщо школа велика, то день здоров'я краще проводити у два і більшеетапів. Про підготовку такого заходу завчасно повинні бути проінформованібатьки, які теж можуть взяти в ньому участь. Далі необхідно підібрати місцерозташування табору — за 3-7 км від межі міста (села, селища), у лісі, наберезі річки.
Питання харчування може бути розв'язане різними способами: 1) кожен ученьповинен мати запас харчування з дому (на перший випадок); 2) за домовленістю зторговельними організаціями на місці дислокації можуть працювати кіоски; 3) їжуготуватимуть самі учні, працівники шкільної їдальні, підшефна військова частинатощо.
Нічліг влаштовується в наметах і куренях, постіль приносить кожен учень.На всякий випадок господарські служби школи мають у запасі постіль, матраци,спальні мішки.
Дні здоров'я можна провести і на базах відпочинку, у профілакторіях талітніх дитячих стаціонарних таборах відпочинку. Тоді всі господарські питаннявирішуються легше, але частково втрачається романтика заходу. Тому можливізмішані варіанти розміщення [23].
Вихід до місця проведення дня здоров'я (табору) відбуваєтьсяорганізовано. Від межі міста всі класи під керівництвом класних керівниківприходять до табору різними, завчасно розробленими маршрутами. При цьомудовжина і складність маршруту повинні відповідати вікові учасників. Такийпорядок проходження дає змогу розосередити за часом прибуття в підготовленийтабір учасників дня здоров'я і уникнути метушні під час їх розміщення.
Зазвичай, у день прибуття спортивні заходи в таборі не проводяться,оскільки школярі вже взяли участь у туристичному поході.
Після влаштування, відпочинку і вечері всі збираються біля вогнища, і тутпереважно проводять зустрічі з місцевими жителями, учасниками воєн, підпільноїборотьби, працівниками правоохоронних та природоохоронних органів. Біля вогнищ(а вони будуть щоденними) влаштовують різноманітні конкурси (авторської танародної пісні, поезії, казки та ін.), вікторини, ігри і розваги.
Тут же біля вогнища члени штабу підбивають підсумки дня, уточнюютьзавдання на наступний день.
Для чіткої організації та дотримання порядку складаютьдетальнийграфік роботи табору, яким зумовлено зміст і час роботи кожного класу протягомдня. У клітинках проти заходу і класу проставляють дату і час проведення. Цейграфік вивішують на стенді біля штабного намету. Поряд розміщують плантериторії табору з позначенням місць проведення усіх фрагментів днів здоров'я.За кожним місцем закріплюють бригаду активістів із числа вчителів, учнів,батьків. Ця бригада забезпечує святкове оформлення, інвентар, техніку безпеки іобслуговування дорученого заходу (фрагмента). Від одного до іншого фрагмента зкожним класом переміщується класовод або класний керівник. При цьому всі учні,зокрема й віднесені до спеціальних медичних груп, постійно перебувають у складікласу і виконують зумовлені графіком завдання. На допомогу класоводам і класнимкерівникам залучають батьків. Керівники кожної бригади обслуговування ікерівники класів ознайомлюються з графіком днів здоров'я, умовами йогореалізації до виїзду в табір. Вони, як і діти, беруть участь у його складанніта затвердженні.
Графікпроведення днів здоров'яЗаходи за програмою Клас, дата і час проведення І II ... XI XII 1. Прибуття в табір 2. Відпочинок протягом дня 3. Підйом і сон 4. Сніданок, обід, вечеря 5. Заходи за планом класу 6. Конкурси самодіяльних поетів, бардів 7. Концерт художньої самодіяльності 8. Конкурс «Що, де, коли?» 9. Конкурс «Поле чудес» 10. Збір гербарію 11. Конкурс «Газети туриста» 12. Конкурс малюнків на асфальті 13. Конкурс творчих робіт, виконаних у таборі: а) фантазії природи; б) осінні мелодії; в) зимові букети; г) етюди 14. Ходьба по азимуту 15. Конкурс стройової пісні 16. Веселі старти і естафети 17. Змагання сімейних команд 18. Рухливі ігри 19. Спортивні ігри 20. Відкриті старти: кращий бігун, стрибун 21. Зустрічі біля вогнища 22. Бесіди про збереження природи 23. Інсценізовані уроки історії 24. Інсценізовані уроки рідного краю 25. Пошук і впорядкування забутих могил 26. Уроки в природі (біологія, географія, астрономія, музика) 27. Сеанс одночасної гри в шахи 28. Розігрування лотереї 29. Інші заходи
В останній день перебування в таборі (переважно в неділю) після обідупідбивають підсумки днів здоров'я, нагороджують учасників і членів бригадобслуговування, оголошують і нагороджують переможців конкурсів і творчих робіт.Учасники організовано повертаються додому найкоротшим шляхом.
Звільнення учнів від навчальних занять, а точніше перенесення занять уприродні умови в ході проведення днів здоров'я, ефективно впливає на зміцненняфізичного стану школярів і вчителів, підвищує працездатність, їхній інтерес донавчання і сприяє виробленню звички вести розумний спосіб життя.
Члени «польової» редколегії та фотокореспонденти оперативновисвітлюють основні події днів здоров'я та готують матеріали для підсумків. Натакий захід можна запросити фотографа-професіонала, адже багато учнів і цілісім'ї захочуть придбати фотографію на пам'ять [24].
Вивчення практики проведення днів здоров'я у школах показало, що в їхорганізаціїприпускаються суттєвих помилок переважно від нерозуміннязавдань цієї оригінальної форми роботи. Чимало днів здоров'я проводяться нецікаво,змагання обмежуються одним-двома видами легкої атлетики або кросом. У ряді шкілдо проведення днів здоров'я не залучаються всі педагоги й учні школи, не кажучивже про батьків. Не беруть участі в таких заходах і дитячі громадськіорганізації.
Проведення такого заходу навіть один раз на рік потребує від колективушколи великих зусиль і організаторської роботи вчителів, батьків. Але цізусилля окупляться, як свідчать результати опитування учасників, незабутнімивраженнями дітей.
Розділ 3. Методика проведення уроків фізичної культури звикористанням рухових ігор3.1 Урок фізичноїкультури в 1-му класі
Завдання: 1. Навчити учнів виконувати перекати в групуваннівперед, назад.
2. Удосконалювання лазіння по гімнастичній стінці вгору івниз однойменним способом.
3. Сприяти розвитку загальної витривалості.
І. 1. Шикування в одну шеренгу. Виконання стройових вправ,вивчених раніше.
2. Перешикування в колону по одному.
3. Ходьба, різновиди ходьби. Біг у повільному темпі до трьоххвилин з переходом на ходьбу. Виконання вправ на приведення організму увідносно спокійний стан.
4. Перешикування в чотири шеренги.
5. Загальнорозвивальні вправи (див. урок 27).
II. 1.Повторити виконання положення групування. Поділити клас на дві групи.Виконання вправи виконувати фронтальним способом.
2. Перешикувати клас на чо-тири-п'ять відділень. Повторитилазіння по гімнастичній стінці вгору і вниз однойменним способом. Виконаннявправи повторити декілька разів. Звернути увагу учнів на допущені помилок підчас виконання вправи.
3. Розвиток загальної витривалості. Біг по смузі перешкод (5хвилин). Завдання уроку 27.
4. Рухлива гра «Садіння картоплі» (мал. 1). Класподіляється на кілька команд. Команди стоять у колонах за лінією старту. Зпротилежного боку на відстані 10 — 15 м перед кожною командою накреслюється трикола. Гравці, що стоять першими в колонах, тримають мішечки з картоплинами (теніснимим'ячами). За сигналом вчителя гравці біжать і садять (кладуть) по однійкартоплині в кожне коло. Другі біжать і збирають кожну картоплину. Повертаючисьіз зібраною картоплею, передають мішечок іншому гравцеві своєї команди.Перемагає команда, яка швидше посадить і збере картоплю. Граповторюється кілька разів. Після закінчення підвести підсумки гри.
Рухлива гра «Веселі діти» (мал. 2). Навідстані 15 —20 м креслять дві паралельні лінії — табори. У центрімайданчика — ведучий, а гравці розташовуються за лінією одного з таборів. Засигналом вчителя діти виголошують слова: Ми веселі малюки, Любим ігри залюбки.Ось і спробуй нас догнати, Раз, два, три — лови!
Після цих слів гравці перебігають до протилежного табору, аведучий намагається доторкнутися рукою до когось із втікачів. Той, кого вінторкнеться, відходить убік. Гру повторюють.
III. 1. Довільнаходьба по колу в колоні по одному з підніманням і опусканням рук вперед — всторони (вдих — видих).
2. Вправи на увагу і зниження емоційного збудження.
3. Підсумки уроку.
4. Домашнє завдання: піднімання тулуба в сід (трипідходи по 15 разів); згинання і розгинання рук в упорі лежачи від підлоги (трипідходи 20 — 15 — 10 разів (хлопчики) і 15 — 10 — 5 разів (дівчатка)).
/>
Мал. 2.
3.2 Урок фізичноїкультури у 2-му класі
Завдання:
1. Удосконалення виконання акробатичних вправ — перекат назаді вперед у групуванні.
2. Навчати учнів виконувати перекиди уперед.
3. Ознайомити дітей з рухливою грою «Попади в ціль».
4. Сприяти розвитку силових якостей.
І. 1. Провести гру «Швидко шикуйсь!». Повторитивиконання стройових команд: «Направо!», «Наліво!», «Кругом!»,«На місці — кроком руш!», «Клас, стій!».
2. Перешикування в колону по одному.
3. Ходьба, різновиди ходьби.
4. Біг, різновиди бігу.
5. Ходьба, перешикування для виконання комплексу вправранкової гімнастики.
Комплекс вправ ранкової гімнастики.
II. 1.Виконання перекату назад і вперед у групуванні.
2. Виконання перекиду вперед.
3. Розвиток силових якостей.
4. Рухлива гра «Попади в ціль». Класподілити на чотири команди — дві команди дівчаток і дві команди хлопчиків (див.мал. 3). Кожна команда шикується в колону по одному за загальною лінієюдля метань.
Кожний учасникгри має малий м'яч. Спочатку одна команда метає м'яч у вертикальну ціль, апотім друга, третя, четверта. Кількість попадань — це кількість набранихкомандою очок. Метання учасники виконують поточним методом. Перемагає команда,яка набрала більшу суму очок. Гру повторити декілька разів.
/>
Мал. 3
III. 1. Довільна ходьба з виконанням вправна приведення організму у відносно спокійний стан.
2. Підсумки уроку.
3. Домашнєзавдання
а) оздоровчий бігдо 10 хв.;
б) комплекс вправранкової гімнастики;
в) згинання тарозгинання рук в упорі лежачи від підлоги.
Розділ 4. Експериментальна частина
Для проведенняопитування та оцінки рівня застосування та ролі рухових ігор на уроках фізичноїкультури в початкових класів вчителям декількох шкіл м. Чернігова булазапропонована анкета з 15 питань. Відповідь на питання повинна бути тільки „так"чи „ні".
Текст анкети.
1. Чивважаєте Ви використання рухових ігор на уроках фізичної культури в основнійчастині уроку раціональним підходом до навчання?
2. Чивважаєте Ви, що всі рухові ігри розвивають у дитині швидкість?
3. Чидоцільно проводити ігри на протязі всього уроку не спланувавши завдань уроку?
4. Чи єрухові ігри винятково навчально-розвиваючими і не впливають на вихованнядитини?
5. Чи можназа допомогою рухових ігор підвищити рівень фізичного розвитку дитини?
6. Чидоцільно проводити всі уроки фізичної культури в початкових класах у формі гри?
7. Гра стаєдля дитини більш цікавою, коли вона їй не знайома і передбачає використанняспортивних знарядь. Чи згодні Ви з цим висловлюванням?
8. Чипередбачається використання рухових ігор на уроках фізичної культуризастосування їх з виховною метою?
9. Використанняоднієї гри може забезпечити розвиток різних рухових якостей. Чи згодні Ви зцим?
10. Чиможливо за допомогою використання рухових ігор розвинути в дитині високіфізичні вміння?
11. Руховіігри командного характеру розвивають у дитині бажання бути першим, бутилідером. Чи згодні Ви з цим?
12. Незрозумілі дитині правила рухових ігор не викликають зацікавленості і дитинавтрачає інтерес до уроку. Чи згодні Ви з цим?
13. Чивикористовуються рухові ігри в підготовчій частині уроку?
14. Проведеннязмагань з використанням рухових ігор сприяє залученню до участі більшоїкількості дітей. Чи це вірно?
15. Чи сприяєвикористання рухових ігор на уроках творчому пошуку дитини на уроці?
В результатіпроведення опитування ми одержали такі результати.Номер запитання Кількість відповідей Так Ні 1 15 2 4 11 3 2 13 4 15 5 15 6 6 9 7 7 8 8 15 9 2 13 10 12 3 11 15 12 15 13 5 10 14 12 3 15 10 5
В результатіпроведеного опитування серед вчителів шкіл м. Чернігова ми одержали такірезультати. Практична більшість вчителів вважають раціональним застосуваннярухових ігор на уроках фізичної культури в початкових класах. Рухові ігрисприяють розвитку як фізичних якостей так і зацікавленості фізкультуроювзагалі. Використання рухових ігор носить не тільки навчальний характер, але ісприяє вихованню дитини.
/>
Рис. 1.Результати опитування вчителів шкіл м. Чернігова
/>/>Висновки
Урок фізичноїкультури як був, так і залишився головною ланкою в системі фізичного вихованнязагальноосвітньої школи. Він є для всіх учнів обов'язковою формою занять.Практикою переконливо доведено, що успішність формування умінь і навичокзначною мірою залежить від ступеня усвідомлення дітьми задачі, що ставитьсяперед ними. Особливістю роботи в мало комплектній школі є те, що в більшостівипадків у ній відсутній спортивний зал, незначна кількість інвентарю. Завданнявчителя вміло та якісно проводити заняття використовувати підручні засоби.
Про плануваннінавчального матеріалу значна кількість російських вчителів рекомендує на урокахфізичної культури використовувати музичний супровід при заняттях спортивнимиіграми.
В своїй роботі мирозглядаємо досвід роботи вчителів, які займаються питаннями розвитку руховихвластивостей та техніки виконання вправ. Наприклад правильна організація тапідбір різноманітних допоміжних розвиваючих вправ сприяє навчанню правильногокидка м`ячика. Для розвитку рухових властивостей, важливе значення маютьправильний підбір і застосування підготовчих вправ. Учителька добирає такі вправи,які за своєю структурою близькі до дій, що розучуватимуться на уроці.
Нагромаджений досвід дозволяє визначити всі заходи повинні бути об'єднаніу цілеспрямованукомплекснусистему, що допоможе на високомуемоційному рівні реалізувати ідею союзу тіла і розуму, налагодити міжпредметнізв'язки і, врешті-решт, сформувати уявлення про розумний спосіб життя. Це, такби мовити, третій, вищий рівень комплексації засобів (фізичні вправи, природа,гігієна) фізичного виховання, якщо за перший взяти комплексний урок, а задругий — тижневий мікроцикл.
/>/>Список використаної літератури
1. Астахов А.И. В школе уучителя Г.А. Чайки // Физическая культура в школе. — 1990. — №2. — С. 24.
2. Борисенко А. Особливостіфізичного виховання в сільській малокомплектній школі // Фізичне виховання вшколі. — 1998. — № 3. — С. 8-14.
3. Борисенко А. Веселі старти зучнями різновікових загонів. // Фізичне виховання в школі. — 2000. — № 1. – С.28 – 30.
4. Вишнева Л.В. Обучение должнобыть развивающим // Физическая культура в школе. — 1981.— № 1. — С. 15.
5. Волков Л.В. Физическоевоспитание учащихся: Пособие для учителей. – М., 1988. – 360 с.
6. Зубалій М., Столітенко В. Здосвіду роботи вчителя фізичної культури Ігоря Кубая // Фізичне виховання вшколі. — 1999. — № 2. — С. 33-34.
7. Зюзіна І.А. Основипедагогічної майстерності. – Освіта, 1989. – 302 с.
8. Козєтов І. Методикавикористання нестандартного обладнання на уроках фізкультури // Фізичневиховання в школі. — 1999. — № 4. — С. 37-39.
9. КоробейниковН.К. и др. Физическое воспитание: Учебное пособие. – М.: Высшая школа, 1989. –383 с.
10. ЛеонтьеваТ., Масленников С. На уроках в сельской малокомплектной школе // Физическаякультура в школе. — 1998. — № 3. — С. 23-29.
11. МатвеевЛ.П. Теория и методика физической культуры. – М.: ФиС, 1991. – 543 с.
12. Методикафизического воспитания школьников /Под ред. Г.Б. Мейксона, Л. Е. Любомирского.– М.: Просвещение, 1989. – 143 с.
13. МинаевБ.Н., Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. М., 1989. –320 с.
14. Наумчук И. И. Развитие теории и практики физическоговоспитания. – М., 1989.
15. НовосельськийВ.Ф. Методика урока физической культуры в старших классах. — К.: «Радянськашкола», 1989. — 127 с.
16. Положення про фізичне виховання учнів загальноосвітньоїшколи. 1992.
17. Приступа Е.М., Пилат В.С. Традиції українськоїнаціональної фізичної культури. Львів, 1991.
18. Развитие двигательных качеств школьников./ Под ред. З.И.Кузнецовой. М., 1967.
19. СтанкинМ.И. Теория и практика физической культуры. – М., 1972.
20. СтолярівВ.И., Биховська И.М., Лубишева Л.И. Концепція фізичної культури іфізкультурного виховання (інноваційний підхід) //Теор. і практ. фіз. культ.,1998, № 5, с. 11-15.
21. Теория иметодика физического воспитания: Учебное пособие для студентов фак. физ воспитпед. ин-тов./ Под ред. Б.А. Ашмарина. – М.: Просвещение, 1976. – 360 с.
22. Физическаякультура в школе. Методика уроков в ІХ – Хклассах./ Под ред. З.И. Кузнецовой. –М.: Просвещение, 1973, 293 с.
23. Физическаякультура и спорт в общеобразовательной школе. Пособие для учителя. / Под ред.Д. Рупы. – М.: Просвещение, 1985. – 87 с.
24. Физкультурно-оздоровительнаяработа в школе: Книга для учителя / Под ред. А.М. Шлемина. – М.: Просвещение,1988.
25. ШаулинВ.Н. Управление поведением учащихся // Физическая культура в школе. — 1986. — №3. — С. 26.
26. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум ). – Львів: Світ, 1993. –184 с.
27. Шиян Б.М.Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч.2. – Тернопіль: Навчальнакнига. – Богдан, 2001. – 248 с.
28. Физкультурно-оздоровительнаяработа в школе: Пособие для учителя. /Под ред. А.М.Шлемина. – М., 1988.