ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА
КОВАЛЬЧУК ЛЮБОВОЛЕКСАНДРІВНА
УДК –373.51 (430)
Гендерневиховання учнівської молоді в Німеччині
13.00.07 – теоріяі методика виховання
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації наздобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук
ТЕРНОПІЛЬ – 2008
ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальністьі доцільність дослідження. Прийняття Україною європейських цінностейпередбачає реалізацію принципів гендерної рівності у всі сфери життя, забезпеченнярівного доступу обох статей до освітніх, виробничих, культурних ресурсів тощо. Для Україниособливого значення набуває питання реалізації гендерного підходу до навчання йвиховання молодого покоління в загальноосвітніх закладах сучасної Німеччини,тому що ФРН є одним із найвпливовіших членів Європейського Союзу йвідзначається, як і скандинавські країни, високим рівнем активностіжіноцтва у суспільному житті.
Наслідки опрацюванняпсихолого-педагогічної і соціологічної літератури свідчать, що для гендерноїсоціалізації учнівської молоді в Україні та Німеччині, крім певноїетнокультурної специфіки, характерні й спільні риси. Зокрема, простежуютьсясуперечності між декларованою гендерною рівністю і реальною асиметрієюсоціальних і сімейних ролей, притаманних обом статям, а також міжуніверсалізацією гендерних функцій, визнанням важливості суспільної діяльностіжінок і стійкістю традиційних гендерних стереотипів у свідомості населеннятощо. У такій ситуації зростає значущість гендерного виховання як необхідногокомпонента успішної соціальної адаптації молоді. В контексті розширенняєвроінтеграційного простору воно виступає важливим чинником формуванняегалітарної поведінки хлопців і дівчат й забезпечення найповнішоїсамореалізації їх як особистостей у різних сферах суспільного життя.
Вивчення гендерних аспектів вихованняучнівської молоді дає можливість з’ясувати ієрархію її суб’єктних цінностей,прогнозувати майбутні життєві практики, глибше пізнати вікову та культурнуспецифіку засвоєння молодими людьми гендерних пріоритетів. Саме тому вєвропейському освітньому просторі здійснюються ефективні крос-культурнідослідження проблем гендерної соціалізації та гендерного виховання.Поліаспектне вивчення найкращих зразків зарубіжного, зокрема німецького досвіду,нагромадженого у цій сфері, сприятиме інтенсивнішій реалізації гендерногопідходу в вітчизняну систему освіти, яке в Україні з різних причинрозгортається надто повільно.
Учисленних працях українських і зарубіжних учених більшою чи меншою міроювисвітлена освітня проблематика гендеру, а саме: формування гендерноїпедагогіки (С. Бухен, М. Горсткемпер, К. Деріхс-Кунстманн,В. Кравець, П. Мільгоффер, Х. Фімер, Л. Штильова); гендерніаспекти навчання і виховання учнів (Е. Брайтенбах, Т. Голованова,А. Кайзер, Н. Кутова, О. Петренко, Г. Фаульстіх-Віеланд,Г. Шумахер); гендерна соціалізація молоді (Г. Більден,І. Бремер, К. Гаґеманн–Віте, К. Ульріх, С. Харченко,Ю. Ціннекер), гендерна рівність у шкільній освіті (Т. Говорун,Г. Браун, У. Кессельс, Л. Фрід); рівні можливості у суспільстві(Ш. Берн, С. Валь, І. Кон, Л. Міщик, У.–Г. Шпітта);формування гендерної культури молоді (О. Кізь, О. Кікінежді,П. Міддлетон, А. Пренгель); гендерні стереотипи поведінки хлопців тадівчат у сучасній школі (С. Вихор, А. Гільгерс, Л. Кобелянська,Н. Хайде, Б. Штіплер).
Становленнявітчизняної гендерної педагогіки супроводжують певні суперечності вобґрунтуванні її теоретичних і методологічних засад, термінологічнанепослідовність, відчутна недостатність компетентних у питаннях гендеруфахівців. Усе це також зумовлює своєчасність ґрунтовного вивчення зарубіжнихпедагогічних надбань, започаткування в Україні відповідних крос-культурнихдосліджень.
Узагальненнядосвідних аспектів гендерного виховання у нашій роботі, викладені у ній рекомендаціїстосовно застосування в українському освітньому просторі кращихгендерноорієнтованих технологій сприятиме збереженню напрямків реформуваннявітчизняної шкільної освіти з тенденціями її світового, насампередєвропейського, розвитку.
Актуальністьгендерної проблематики, її нерозробленість у вітчизняній порівняльнійпедагогіці, об’єктивна потреба в теоретичному та практичному вивченнізарубіжного педагогічного досвіду, необхідність його екстраполяції в сучаснунаціональну школу зумовили вибір теми дисертації «Гендерне виховання учнівськоїмолоді в Німеччині».
Зв’язокроботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана вмежах комплексного дослідження Тернопільського національного педагогічногоуніверситету імені Володимира Гнатюка «Гендерна освіта та виховання:перспективи розвитку» (державний реєстраційний номер № 0106U002384) замовленогоМіністерством освіти і науки України. Тему роботи затверджено вченою радоюТернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка (протокол№ 5 від 22.02.2005 р.) та узгоджено в Раді з координації науковихдосліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від25.09.2007 р.).
Мета дослідження– з’ясувати особливості гендерного виховання учнівської молоді Німеччини та визначитипозитивні ідеї німецького досвіду, які доцільно використати в Україні.
Зцієї мети випливають такі основні завдання дисертації:
1.Всебічно проаналізувати гендерну проблематику, висвітлену в науково-педагогічнійлітературі Німеччини, з’ясувати особливості гендерного виховного процесу восвітніх закладах різного типу.
2. Наоснові ретроспективного аналізу німецьких загальноосвітніх концепцій визначитиісторичні передумови гендерного підходу до шкільного навчання та вихованнядітей різної статі.
3.Охарактеризувати сучасний стан гендерного виховання учнівської молодіНімеччини, виявити специфіку його змістових і процесуальних компонентів,основні стратегічні напрями організації в загальноосвітніх закладах різноготипу.
4.Виокремити позитивні ідеї німецького досвіду гендерного виховання, можливі длявикористання в Україні.
Об’єкт дослідження– теорія і практика гендерного виховання учнівської молоді.
Предмет дослідження– особливості науково-педагогічного забезпечення гендерного вихованняучнівської молоді Німеччини.
Теоретико-методологічнуоснову дослідження становлять: положення теорії пізнання про взаємозв’язокдіяльності, свідомості й особистості; методологічні принципикомпаративістичного та структурно-конструктивістського підходів(Е. Здравомислова), концепція «прихованого навчального плану»(М. Гемпель, К. Келлер, М.-А. Крайенбаум, У. Лауер), якавизначає основні канали трансляції гендерних норм у діяльність школи; поглядипедагогів-гуманістів на особистісний розвиток дитини (А. Макаренко,В. Сухомлинський, В. Русова); гендерні дослідження освітніх процесів(Х. Брюттнер, І. Іванова, Л. Кобелянська, М. Краєнбаум,І. Лебединська, Г. Ленц, Д. Лєммермолє, Л. Розе,О. Луценко, І. Мунтян, М. Музіол, Е. Ніссен,А. Олійник, Л. Розе, Х. Ролофф, О. Сухомлинська,О. Цокур).
Досягненняпоставленої мети, виконання конкретних завдань дослідження забезпечилизастосовані у ньому методи, а саме: зіставний, використаний підчас аналізу психолого-педагогічної, соціологічної та філософської літератури,на основі якого з’ясовувалась сутність гендерного підходу шляхом осмисленнярізних поглядів вітчизняних і зарубіжних учених на цю проблему; метод теоретичногоузагальнення, що сприяв формулюванню висновків, обґрунтуванню практичнихрекомендацій; порівняльно-історичний, який дав змогу дослідити розвитоквиховання дітей різної статі в Німеччині у період з другої половини ХVІІІ допочатку ХХІ ст.; індуктивний, застосований для вивчення етнокультурнихособливостей, синтезування загальнокультурних цінностей та окреслення міжнароднихгендерних перспектив; дедуктивний, спрямований на розкриття гендерноїспецифіки, притаманної навчально-виховному процесу; традуктивний,використаний для того, щоб у сучасному гендерному вихованні учнівської молодіпростежити спільні для Німеччини й України тенденції, які забезпечуютьможливість адаптування німецького досвіду до вітчизняних реалій та актуалізуютьйого вивчення і творче застосування.
Джерельнабаза дослідження. У роботі опрацьовано чинні державні документи України зосвітньої та гендерної політики – Національну доктрину розвитку освіти, УказПрезидента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органіввиконавчої влади щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок ічоловіків», такі німецькі документи, як: Уклад Пруських законів, КонституціюНімеччини, «Концепція гендерної рівності» землі Саксонії-Ангальт, а такожшкільні програми, методична література для вчителів та учнів, матеріалиперіодичних видань Німеччини, праці німецьких науковців, педагогів, присвяченігендерній проблематиці, інформація з мережі Інтернет.
Організаціядослідження. Воно розгорталося впродовж 2004–2007 рр. На першому етапі(2004–2005 рр.) розроблено теоретико-методологічні засади дослідження, зібрано,проаналізовано та систематизовано його джерельні матеріали; здійсненопорівняльний аналіз психолого-педагогічної, філософської та соціологічноїлітератури Німеччини й України, з’ясовано рівень вивчення дисертаційноїпроблематики, сформульовано мету й основні завдання, визначено предмет, об’єктдослідження. На другому етапі (2005–2006 рр.) вивчено вітчизняний танімецький досвід виховання хлопців та дівчат у період із другої половини ХVІІІдо початку ХХІ ст. На третьому етапі (2006–2007 рр.) узагальненорезультати дослідження, систематизовано дослідницькі матеріали, сформульовано йуточнено теоретичні висновки та практичні рекомендації, оформлено текстидисертації, автореферату та додатків.
Науковановизна результатів цього дослідження полягає в тому, що в ньому вперше вУкраїні:
– визначено основні стратегії реалізації гендерного вихованнянімецької молоді: впровадження гендерної компоненти у навчальні плани, програмита матеріали; гендерна спрямованість профорієнтаційної роботи серед учнівськоїмолоді, функціонування «малих початкових шкіл» й експериментальних шкільнихзакладів, активне залучення батьків, громадськості до гендерного виховання,підвищення загальної гендерної культури соціуму та поглиблення гендерноїкомпетенції педагогів шляхом внутрішньо- й зовнішньошкільного підвищення їхкваліфікації;
– охарактеризовано особливості гендерного виховного процесу унімецьких загальноосвітніх закладах різного типу, зокрема в початковій таосновній школах, реальних училищах і гімназіях, уточнено імплементацію змісту,форм, методів і прийомів гендерного виховання;
–з’ясовано особливості історичного розвитку виховної системи в Німеччині, якатривалий час базувалась на антропологічному принципі чіткого розмежуваннячоловічої й жіночої статі, у напрямку впровадження комплексного підходу GenderMainstreaming.
– уточнено шляхи становлення гендерного виховання учнівської молодіНімеччини на сучасному етапі, яке здійснюється шляхом спільного, роздільного тачастково роздільного навчання.
Практичнезначення дисертаційної роботи полягає в тому, що її висновки і пропозиціїдають змогу вдосконалювати зміст, форми та методи навчально-виховного процесу взагальноосвітній українській школі. Матеріали дисертації можуть бутивикористані для підготовки інформаційних матеріалів, які сприятимуть реалізаціїпринципів гендерної рівності в освітній системі України, а також при створенніпідручників, посібників, методичних рекомендацій, програм, лекційних курсів тавпровадженні спецкурсів і спецсемінарів з історії та теорії педагогіки,порівняльної педагогіки.
Вірогідністьрезультатів забезпечили теоретична обґрунтованість основних положеньдисертації та використання комплексу методів, адекватних об’єкту, предметудослідження й зумовлених його метою та завданнями.
Апробаціярезультатів. Основні положення і висновки дисертаційного дослідженнявисвітлювалисяу доповідях та виступах на Міжнародній науково-практичній конференції«Інтеграція гендерного підходу в сучасну науку й освіту: результати таперспективи» (Одеса, 28 жовтня 2005 р.), ІІ Міжнароднійнауково-практичній конференції «Дні науки» (Дніпропетровськ, 17–28 квітня2006 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції для студентів тааспірантів «Сучасна молодь: крок у майбутнє» (Суми, 17-18 травня 2006 р.),ІХ Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції (Мінськ, 15-16 грудня2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції (Полоцьк,2007 р.), ІІІ Міжнародній науковій конференції (Санкт–Петербург, 11-12жовтня 2007 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції (Ставрополь,17-18 жовтня 2007 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції«Актуальні проблеми і перспективи трудової підготовки молоді» (Тернопіль, 19-20жовтня 2007 р.), Всеукраїнській студентській науково-практичнійконференції «Формування гендерної культури майбутніх учителів» (Тернопіль, 25-26березня 2005 р.), Всеукраїнській студентській науково-практичнійконференції «Молодь і гендер: реалії та перспективи демократичного суспільства»(Тернопіль, 25-26 травня 2006 р.), засіданнях кафедри педагогікиТернопільського національного педагогічного університету імені ВолодимираГнатюка.
Результатидослідження впроваджено у навчально-виховний процес Тернопільськогонаціонального педагогічного університету ім. В. Гнатюка (довідка №1022-28/03 від 21.12.2007 р.), Південноукраїнського державногопедагогічного університету імені К. Д.Ушинського (довідка № 9 від26. 01. 2008 р.), Тернопільської загальноосвітньої школи І–ІІІступенів № 24 Тернопільської міської ради Тернопільської області (довідка№ 257 від 11.12.2007 р.)
Публікації. За темоюдисертації опубліковано 14 праць включно з методичними рекомендаціями та тезамиконференцій. 6 із них надруковано у фахових виданнях.
Структурадисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, спискувикористаних джерел (299 найменувань, із них 237 – іноземною мовою) та 25додатків. Вона містить 10 таблиць, 3 діаграми. Загальний обсяг дисертаціїстановить 265 сторінок, основний текст викладений на 161 сторінці.
ОСНОВНИЙЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступіобґрунтовано актуальність дисертаційної теми дослідження, визначено його мету,завдання, об’єкт, предмет, дослідницькі методи, розкрито наукову новизну,практичне значення роботи, подано інформацію про апробацію та впровадження їїрезультатів.
Упершому розділі – «Теоретичні засади та історичні передумови гендерноговиховання учнівської молоді» – проаналізовано погляди українських танімецьких учених на гендерне виховання учнівської молоді як насоціально-педагогічну проблему, виявлено спільне й відмінне у методологіїгендерної педагогіки, механізмах реалізації гендерного підходу в освітньомупросторі обох держав. Тут також подана ретроспектива педагогічних концепційвиховання дітей різної статі, втілюваних у шкільній практиці Німеччини.
З’ясовано,що проблеми гендерного виховання набувають особливої актуальності в умовахглобалізації освіти, модернізації загальноосвітньої школи, покликаної формуватиу школярів громадянську відповідальність, гендерну рівність, ініціативність,самостійність, толерантність, здатність до успішної соціалізації. Саме вонозабезпечує серед молоді формування гендерної культури як успішної передумовивсебічної самореалізації особистості.
Опрацюванняпедагогічної літератури виявило, що у вітчизняній педагогіці частіше вживаютьсятерміни «гендерне виховання», «гендерна педагогіка», німецькі вчені надаютьперевагу словосполученню «гендерний підхід у педагогіці». Зауважимо, щокатегорійний апарат гендерної педагогіки, яким оперують вітчизняні науковцідещо чіткіший, ніж той, яким послуговуються німецькі науковці. Натомість унімецькій педагогіці повнішою є «практична методологія», яка має безпосереднійвихід у шкільний навчально-виховний процес.
Узагальнюючипогляди вітчизняних і німецьких учених на сутність гендерного виховання,висвітлені в аналізованих педагогічних джерелах, зазначимо, що воно являє собоюцілеспрямовану педагогічну діяльність учителя, спрямовану на дотриманняпринципів гендерної рівності у навчально-виховному процесі, що забезпечуєвсебічний особистісний розвиток дівчат і хлопців, успішну реалізацію їх здібностейта можливостей. Реалізація гендерного підходу в шкільній практиці передбачаєоволодіння певним обсягом знань, який необхідний учням для того, щобпозбавитися упереджень щодо обох статей і пом’якшити відповідні стереотипи, атакож набути навичок асертивної поведінки.
Зіставленняметодологічних підходів науковців обох країн до проблеми гендеру виявляє певнівідмінності, зумовлені етнокультурною специфікою, педагогічними надбаннями,соціальною стратифікацією. Українські педагоги і психологи пропагуютьнасамперед ідею егалітарного виховання, закладену в ментальності українськогонароду та педагогічній спадщині, зокрема в гуманістичних концепціяхС. Русової, В. Сухомлинського. Натомість німецькій педагогіцівластиве поєднання гендерного підходу зі статеводиференційованим принципомвиховання учнівської молоді.
Дослідженнязасвідчило, що поширення гендерного виховання в освіті цієї країни спираєтьсяна прийняту німецьким урядом стратегію гендерної рівності як найважливішоїскладової всіх державних соціальних та освітніх програм. Їх реалізаціюзабезпечують: розширення гендерно-інформаційного простору, гендерна статистика,проведення широкомасштабних просвітницьких кампаній, присвячених проблемігендеру і соціальної відповідальності, поглиблення гендерної компетентностібатьків та педагогів як чинників формування гендерної культури молодогопокоління.
Ретроспективнийаналіз педагогічних джерел дав змогу з’ясувати, що виховання дітей різної статіна німецьких землях упродовж століть було стихійним, причому перевага уздобутті освіти, зокрема професійної, надавалась хлопцям. До XVIII ст. тутдомінували погляди на призначення жінки як продовжувачки роду і чоловіка якгодувальника сім’ї, панував чіткий традиційний розподіл сфер діяльності нажіночу (приватну) і чоловічу (публічну). Внаслідок освітніх реформXVIII ст. відбулися певні світоглядні зрушення, які зумовили появу новоїнавчально-виховної парадигми, спрямованої на підготовку дітей обох статей досімейного та суспільного життя. Прогресивною ідеєю було надання ширшихможливостей дівчатам для самореалізації у шкільній сфері, громадському житті,проте і надалі у педагогіці переважав диференційований підхід. Тому хлопцівготували до професійної діяльності, а дівчат – до виконання насамперед роліхорошої матері, дружини, доброї господині дому.
З’ясовано,що шкільна освіта Німеччини ХІХ ст. характеризувалася запровадженнямкоедукації зі збереженням статеводиференційованого підходу: дівчат навчаливести домашнє господарство, прясти, шити тощо; хлопці опановували інструментальнівиди діяльності, різні ремесла. Лише наприкінці ХІХ ст., із появою першихгромадських жіночих гуртків, об’єднань, які зініціювали жіночий рух, дівчатаздобули право навчатися в університетах. Емансипація, підвищеннягромадсько-політичної активності жіноцтва у боротьбі за рівний доступ доосвіти, рівні соціальні права та можливості створили передумови для формуванняв Німеччині основних принципів гендерного виховання молоді. На початку ХХ ст.нацистський режим перекреслив ці позитивні здобутки, нав’язавши німецькомусуспільству традиційні гендерні установки: хлопці, чоловіки мають займатисяполітикою, професійною діяльністю, а дівчата, жінки – домом, дітьми, кухнею,вбранням.
Упіслявоєнний період на німецькій території було створено дві держави – НімецькаДемократична Республіка та Федеративна Республіка Німеччина – з подібнимистартовими системами освіти, проте різним суспільним устроєм. У НДР жінки нарівні з чоловіками отримували однакове виховання, освіту і кваліфікацію. Порядіз найвищим у світі рівнем зайнятості жінок, у цій країні «безстатевий сексизм»і радянський принцип подвійної моралі панували в усіх сферах суспільства – відшколи до політики. Держава ставилась до жінок як до «ненадійної» робочої сили,тому їх не допускали до представництва на вищих щаблях влади. Західна Німеччинадотримувалась більш традиційних та індивідуалістичних принципів демографічноїта освітньої політики.
Виявлено,що законодавче закріплення гендерної рівності в Німеччині фактично розпочалосяв середині XX ст. Так, згідно з Конституцією ФРН (1949 р.) питання освітистало «прерогативою адміністрації земель». Відтоді у кожній землі функціонуютьміністерства культів, які відають питаннями освіти, вони видають відповідніциркуляри та розпорядження, розробляють навчальні плани і програми.
Впровадженнюгендерного підходу у практику німецької школи сприяла освітня реформа 60–х рр.ХХ ст., спрямована на поглиблення індивідуального та диференційованогопідходу до навчання й виховання дітей у початковій та основній школах, усуванняв ній будь-яких дискримінаційних проявів стосовно статі, що передбачалопроведення гендерної експертизи підручників та посібників.
Удругому розділі– «Особливості гендерного виховання учнівськоїмолоді Німеччини» – охарактеризовано сучасний стан гендерного виховання дітейрізного віку в німецьких школах, основні напрямки реалізації гендерних виховнихстратегій, визначено шляхи впровадження ідей німецького досвіду в практикугендерного виховання української молоді.
У ФРНна сучасному етапі простежується комплексний підхід до розв’язання гендернихпроблем у сфері освіти. Так, у кожній федеративній землі Німеччини створеноцентри гендерних досліджень (Gender Studies), у вищих навчальних закладахвідкрито кафедри гендерної педагогіки. Постійно діють курси підвищеннякваліфікації вчителів із гендерних питань, на яких проводяться спеціальніінформаційні заходи, спрямовані на подолання гендерної нерівності, створеновіртуальні бібліотеки і бази даних із гендерної проблематики у мережі Інтернет.
Висвітленепереконує в тому, що в наші дні утвердження принципів гендерного виховання,невіддільного в німецьких школах від навчальних процесів, – це вагомий чинникпоступального розвитку освіти. Розгортанню гендерного конструювання в Німеччинісприяли освітні реформи 70–их років ХХ ст. Одна з особливостей гендерноговиховання полягає в тому, що в німецьких загальноосвітніх закладах воноздійснюється шляхом організації спільного, роздільного та частково роздільногонавчання учнів обох статей.
Переосмисленняпроблем гендерної соціалізації зумовило появу адаптованих до нинішніх реалійнавчально-виховних програм, які передбачають включення гендерних компонентів узміст різних навчальних предметів, зокрема природничих, а також таких, якнімецька мова, суспільствознавство. На гендерну тематику зорієнтовані й заняттяспортом, комп’ютерні курси, виховні години. Розгляд навчальних планів тапрограм, чинних у шкільній системі Німеччини, засвідчив змістову пріоритетністьпедагогічних положень, які передбачають гендерний паритет у розвитку учнівськоїмолоді, зокрема її критичного мислення, креативності, готовності до компромісу,тісної співпраці, солідарності, а також виявлення потенціалу партнерськихстосунків між школярками та школярами, рівноправності жінок і чоловіків, варіативністьв оволодінні статеворольовим репертуаром, взаємозамінність гендерних ролей.
Установленопевні відмінності у стратегіях гендерного виховання в німецьких освітніхзакладах різного рівня. Так, елементи гендерного виховання у початкових школахреалізуються на уроках краєзнавства, навколишнього світу та етики, в основнихшколах, реальних училищах та гімназіях – на уроках суспільствознавства,релігії, етики та історії. На особливе схвалення заслуговують так звані «маліпочаткові школи», у яких втілюються засади гендерного виховання. Тут дітямприщеплюють навички толерантного спілкування у мікрогрупах, розвивають дружнівзаємостосунки, відчуття взаємопідтримки, взаємодопомоги, поглиблюютьсоціально-емоційні контакти між дітьми обох статей. У середніх та старшихкласах проводять різноманітні виховні заходи на гендерну тематику, серед якихварто виділити спеціальні гендерні проекти, конференції та гуртки, здійснюютьсяіндивідуальні та групові форми виховної роботи; тут використовуються ефективнінавчально-виховні методи, як-от: бесіда, діалог, рольові ігри і тренінги,проекти, наратив, «творча праця», обговорення в групах, прийом колажу тощо, якізастосовуються в гетеро- та гомогенних групах. Популярними є імітаційнігендерні ігри (моделювання поведінки жінки/чоловіка згідно із запропонованимприкладом). Значна увага зосереджується також на середовищі, у якомувиховуються та навчаються діти обох статей різного віку. Особливо ефективними уплані формування гендерної рівності є вальфдорські школи, завдання яких –виховати духовно вільну особистість, здатну переборювати тенденцію суспільствадо консервативного відтворення існуючих соціальних стереотипів поведінки.
Важливу роль у гендерному вихованні учнівської молодіНімеччини відіграють комп’ютерні технології, інтерактивне відео, радіо ітелебачення. Як найвпливовіші засоби соціалізації учнів обох статей, вони нелише формують норми поведінки і ціннісні орієнтири дітей, підлітків і молоді,але й допомагають організовувати їх дозвілля. Вагоме місце у гендерній просвітіпосідає Internet, у мережі якого існує чимало німецьких сайтів, що містятьрізноманітну гендерну інформацію, цікаву як для учнівської молоді, так івчителів та батьків.
З’ясовано,що гендерне виховання в німецьких школах, реальних училищах та гімназіяхупроваджується шляхом: 1) посилення гендерного спрямуванняпрофорієнтаційної роботи з ученицями й учнями; 2) налагодження відповідноїспівпраці з їх батьками; 3) формування гендерної компетентності вчителів.Дівчата і хлопці мають право самі обирати майбутню професію, зважаючи на своїіндивідуальні здібності та зацікавлення. На особливості втілення гендерувпливає тип школи та вік дітей. Так, із метою майбутнього професійногосамовизначення дітям у початкових класах пропонують писати твір-роздум «Ким яхочу бути», вони беруть участь у певних проектах. У середніх класах гендерніаспекти профорієнтаційної роботи реалізуються на уроках економіки, трудовогонавчання, в гуртках шляхом запровадження проектів і проектних тижнів. Школярамі школяркам цього віку пропонують читати брошури з гендерної тематики. Длястаршокласників Міністерство освіти рекомендує конкурси: «День дівчат/хлопців»,«У майбутнє – з жінками!». Навчально-професійна підготовка учнівської молодіпередбачає також залучення її до нетипових для статі видів професійноїдіяльності.Крім гендерного компоненту, у профорієнтаційній роботіпростежується статеводиференційований підхід. Таке поєднання зумовленоспецифікою гендерного конструювання в сучасній Німеччині, запитами ринковоїекономіки у контексті гендерної політики ЄС, що свідчить про глибокезацікавлення німецької влади феноменом гендеру.
Створеннянових типів шкіл, зокрема експериментальних, у землях Нижня Саксонія таРейнланд-Пфальц є, на нашу думку, тією новацією, яку варто застосовувати і натеренах України для пом’якшення гендерних стереотипів, що можуть впливати намайбутній професійний вибір учнівської молоді. Під час проведення педагогічнихекспериментів особлива увага зосереджується на тому, щоб спрямовувати дівчат наосвоєння технічних спеціальностей. Цьому сприяють, зокрема, роздільні уроки дляшколярів та школярок. Експериментальні школи тісно співпрацюють ізпсихологічними та соціальними службами, які надають необхідні послуги дітям,батькам і вчителям. У таких школах до роботи залучають студентів-практикантівчоловічої статі з вищих педагогічних закладів. Весь навчально-виховний процесекспериментальних шкіл будується з дотриманням гендерних принципів.
Якзасвідчило наше дослідження, специфіка співпраці школи з батьками залежить відособливостей розгортання гендерного виховання в різних федеральних землях.Регіональні риси простежуються при впровадженні гендерних програм для учнів7–10 класів, створенні внутрішньошкільних комітетів, залученні татів і мам доучасті в конференціях, зборах. Батьки керують шкільними гуртками, організовуютьпозакласні та позашкільні заходи, працюють у представницьких об’єднаннях,наприклад, у батьківсько-учнівських радах. За їх участі здійснюються шкільніпроекти. Крім того, в німецьких школах у межах програми «Професійне становленняхлопців та дівчат» реалізовуються батьківські пропозиції, функціонуютьспеціальні кімнати для батьків. Специфіка виявляється і стосовно впровадженняінформаційних та інституалізованих форм співпраці з громадськими молодіжнимиорганізаціями, випуску інформаційних матеріалів з гендерної тематики, створеннягендерних центрів, проведення конкурсів тощо.
Щеодним напрямком реалізації гендерного підходу в практиці загальноосвітніх шкілНімеччини є підвищення кваліфікації вчителів, спрямоване на поглибленнягендерної компетенції педагогічних кадрів. Воно здійснюється у двох формах –зовнішній та внутрішній. У першому випадку йдеться про обмін досвідомгендерного виховання, проведення гендерних тренінгів, семінарів, лекцій, діловихігор та інших заходів у межах певної школи, де виявляються нагальніпсихолого-педагогічні проблеми гендеру, окреслюються підходи до їх розв’язання.Зовнішнє підвищення кваліфікації вчителів зорієнтоване на формування у нихпрактичних навичок гендерної просвіти, умінь виявляти й усувати гендерністереотипи. Воно не тільки актуалізує інформацію, якою вже володіють педагоги,але й розширює та поглиблює її шляхом розкриття зарубіжного досвіду гендерноговиховання. У другому – про загальні курси підвищення кваліфікації, на якихпостійно розглядаються гендерні теми. З метою заохочення освітян постійнопідвищувати професійний рівень своєї майстерності у федеральній земліСаксонія-Ангальт проводяться конкурси на гендерну тематику, переможці якихотримують державну премію.
З’ясовано,що гендерний підхід (Gender Mainstreaming) у школах Німеччини спрямований на:а) організацію рівноправного співробітництва хлопців і дівчат у спільнійдіяльності; б) створення умов для партнерства у міжстатевій взаємодії;в) зняття традиційних культурних заборон на почуттєве самовираженняхлопців; г) пробудження у дівчат самоактивності та підвищення їхсамооцінки; д) всебічне залучення батьків обох статей до шкільноговиховання дітей.
Протедослідження засвідчило, що гендерне виховання досі не набуло належногопоширення у школах Німеччини, його елементи не введені до більшості навчальнихпредметів. Впровадження гендерного підходу є актуальним переважно дляекспериментальних шкіл. Важливі аспекти гендерного виховання у початковій таосновній школах ще не стали обов’язковими компонентами шкільних програм, йогоздійснення багато в чому залежить від ініціативи самих учителів.
Незважаючина це, у Німеччині нагромаджений багатогранний досвід гендерного вихованняучнівської молоді. Він дав змогу сформулювати науково обґрунтованірекомендації, що стосуються реалізації гендерного підходу у національнійосвітній системі. Вони узагальнюють позитивні ідеї, апробовані в Німеччині, якідоцільно впроваджувати в навчально-виховну практику українських загальноосвітніхзакладів.
Узагальненнярезультатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати загальні висновки:
1. Гендерневиховання як важливий компонент успішної гендерної соціалізації молоді вконтексті розширення євроінтеграційного простору є одним із найважливішихчинників формування егалітарної поведінки хлопців і дівчат, забезпечення всієїповноти їх самореалізації у різних сферах суспільного життя. Поширеннягендерного виховання в шкільній практиці сучасної Німеччини ґрунтується на реалізаціїгендерного підходу у чинні елементи національної системи освіти та спираєтьсяна визнання гендерної рівності необхідним складником усіх державних соціальнихта освітніх програм. –
2.Ретроспективний аналіз освітніх концепцій, здійснений із метою з’ясуванняісторичного підґрунтя гендерного підходу, засвідчив, що в Німеччині тривалийчас перевага надавалася систематичному вихованню хлопців. Німецька освітаХVIII ст. була спрямована на те, щоб виховувати кожну стать відповідно дорозподілу традиційних гендерних ролей. Хлопці виховувалися як майбутнігодувальники сімей, відвідували дворянські, механічні, економічні реальнішколи. Дівчата отримували примітивну шкільну або домашню освіту, готуючисьнасамперед до того, щоб стати хорошими матерями, дружинами, домогосподаркамиабо ж за певних обставин працювати гувернантками.
Поступовов німецьких школах змінюються виховні пріоритети. Так, якщо у ХVIII ст.домінувала релігійність, то в ХІХ ст. на перший план висувається трудовевиховання, яке сприяло глибшій підготовці молоді до професійної діяльності.Мета тогочасного гендерного виховання полягала у розвитку в учнів та ученицьдисциплінованості, акуратності, старанності, відповідальності.
Укінці ХІХ ст. виникли перші громадські об’єднання жінок, розгорнувся жіночийрух, дівчата здобули право навчатися у вищих школах та університетах, що сталопередумовою поширення в німецькому суспільстві гендерних ідей. Незважаючи нате, що нацистський режим перекреслив позитивні здобутки нового підходу доосвіти та виховання хлопців і дівчат, у другій половині ХХ ст. теоріягендеру в Німеччині набуває все більшого розповсюдження.
3.Німецький уряд та міністерства федеральних земель забезпечують розробкувідповідних концепцій, постанов, спрямованих на реалізацію принципу гендерноїрівності в практику загальноосвітніх навчальних закладів, як-от: «Рівністьшансів жінок», «Гендерна рівність хлопців та дівчат», «Робота в основнійшколі». Міністерство освіти та виховання видає спеціальні гендерні директиви таздійснює моніторинг організації навчально-виховного процесу у школах.
4.Розгляд навчально-виховних планів та програм, чинних у сучасній шкільнійсистемі Німеччини, засвідчив пріоритетність педагогічних положень, якіпередбачають гендерний паритет у розвитку учнівської молоді, зокрема їїкритичного мислення, креативності, відповідальності, готовності до компромісу,толерантності, тісної співпраці, партнерства, солідарності. Особливістювпровадження гендерного підходу у загальноосвітні німецькі заклади є поєднанняспільного, роздільного та частково роздільного навчання із реалізацієюгендерних виховних програм. Основними змістовими компонентаминавчально-виховного процесу шкіл Німеччини є: формування партнерських стосунківміж хлопцями та дівчатами; засвоєння егалітарних цінностей дітьми обох статей;варіативність в оволодінні статеворольовим репертуаром та взаємозамінністьгендерних ролей; особистісно-орієнтований підхід.
5.Характерною рисою гендерного виховання учнівської молоді в Німеччині є йоговікова специфіка. Так, у початковій школі питання гендерної рівностіобговорюють на уроках краєзнавства, життєзнавства, навколишнього світу таетики. З метою впровадження інноваційних технологій створено «малі початковішколи», у яких основною формою діяльності є групова робота. В основних школах,гімназіях та реальних училищах гендерне виховання здійснюється на урокахсуспільствознавства, етики, релігії, історії. У багатьох школах існуютьгендернодиференційовані навчальні програми з природознавчих дисциплін,політики, дівчатам пропонують відвідувати спеціальні комп’ютерні курси. Дляприщеплення відповідних навичок не тільки дівчата, але й хлопці вивчаютьпредмет «Домогосподарство», крім того, школярі й школярки практикуються удитсадках, будинках для людей похилого віку.
6. Унімецьких загальноосвітніх закладах формами гендерного виховання є гуртки тавиховні заходи на гендерну тематику, а також інтерактивні форми взаємодіївчитель – учні, робота у мережі Internet; використовуються різноманітнінавчально-виховні методи – бесіди, діалоги, рольові та гендерні ігри йтренінги, проекти, «творча праця», наратив, обговорення в групах, прийомколажу. Робота здійснюється у гомогенних, гетерогенних групах,використовуються. Застосовувана технологія гендерного виховання спрямованатакож на поглиблення гендерної свідомості підлітків, юнацтва. З цією метоюпроводяться різноманітні проектні дні і тижні, зокрема реалізуютьсядослідницькі гендерні проекти, демонструються фотодокументи та відеофільми;організовуються шкільні виставки, конкурси на гендерну тематику, учнівськіконференції, присвячені коедукативному навчанню та вихованню, проблемам любові,дружби, сексуальності, взаємопідтримки та розвитку гендерного співробітництва.
7.Гендерне виховання у Німеччині впроваджується шляхом налагодження: відповідноїпрофорієнтаційної роботи серед хлопців та дівчат, плідної співпраці батьків ішколи та регулярного підвищення гендерної кваліфікації педагогів. Розгортанняцих напрямів забезпечує постійна державна підтримка профільними міністерствами,відомствами. Ефективною є тісна співпраця шкіл із вищими навчальними закладамита психолого-педагогічними службами.
8. Унімецькому досвіді гендерного виховання простежуються моменти, які зближуютьйого з аналогічною українською практикою (створення центрів гендерних досліджень,наявність гендерної тематики в програмах курсів підвищення кваліфікаціївчителів, запровадження гендерної експертизи підручників). Відмінністьспостерігається насамперед у тому, що інформаційно-освітнє середовищереалізації гендерного підходу в Німеччині є значно багатшим. Так, тут створеновіртуальні бібліотеки і безкоштовні бази даних у мережі Інтернет, діють «маліпочаткові» та експериментальні школи, послідовно втілюються в життя гендернідирективи федеральних урядів та міністерств освіти.
9. Здійсненев дослідженні всебічне вивчення німецького досвіду дало змогу виокремити тійого позитивні аспекти, які, на нашу думку, сприятимуть активнішому поширеннюгендерного підходу до виховання учнівської молоді в Україні. В українськихшколах, зважаючи на вікові особливості вихованців, доцільно: а) упочатковій школі обговорювати з дітьми певні гендерні питання на урокахнавколишнього світу, етики; застосовувати у виховній роботі прийом колажу,гендерні ігри, бесіди; б) у середніх та старших класах варто проводитиконференції, конкурси (написання есе, міні-творів), реалізовувати дослідницькіпроекти з метою пропагування рівних можливостей хлопців та дівчат, пом’якшеннягендерних стереотипів; важливо використовувати різноманітні виховні методи(діалог учень/учениця – учитель, бесіда, дискусія, тренінг, метод проекту,наратив, рольові ігри, колаж), а також розвивати стратегії запобігання таусунення конфліктів, створювати інтернет-сторінки, веб-сайти з гендерноїпроблематики. Крім цього, а) гендерно спрямовувати профорієнтаційну йгурткову роботу, запроваджувати проекти, які ознайомлюватимуть дівчат із«чоловічими професіями», а хлопців – із «жіночими»; розширювати співпрацю шкіліз вищими навчальними закладами, громадськими організаціями; б) активно залучатибатьків обох статей до гендерного виховання учнівської молоді, проводитиспільні батьківсько-учнівські конференції, присвячені рівним правам іможливостям чоловіків і жінок; постійно поглиблювати гендерну компетентністьучителів як необхідну умову формування у молодого покоління гендерної культури;в) враховувати гендерний компонент при складанні навчально-виховнихпланів, програм тощо, а також у процесі організації позакласних та позашкільнихвиховних заходів. Вагомим чинником ефективності гендерного виховання має статиконтроль керівництва школи за його послідовним упровадженням.
Дослідженняне вичерпує всіх проблем гендерного виховання. Перспективу подальшого вивченняцієї актуальної проблематики вбачаємо у дослідженні гендерного підходу усистемі позакласної та позашкільної виховної роботи, залученні засобів масовоїінформації на допомогу навчальним закладам.
ОСНОВНИЙЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Ковальчук Л.О.Недоліки гендерної соціалізації вихованців дитячих садків (на матеріалахНімеччини) / Любов Ковальчук // Наукові записки. Серія: Педагогіка /Тернопільський національний педагогічний університетімені Володимира Гнатюка.– Тернопіль: ТНПУ, 2005. – № 7. –С. 136-140.
2. Ковальчук Л.О. Запровадження елементів гендерного виховання ушколах Німеччини / Любов Ковальчук // Збірник наукових праць / Уманськийдержавний педагогічний університет імені Павла Тичини. – К., 2006. –С. 126-131.
3. Ковальчук Л.О. Виховання дівчаток у німецькій педагогіціXVI-XVIII століть / Любов Ковальчук // Вісник Луганського національногопедагогічного університету імені Тараса Шевченка. – Луганськ: ЛНПУ, 2007. – №24. – С. 87-91.
4. Ковальчук Л.О. Особливості гендерного виховання у початкових тасередніх школах Німеччини / Любов Ковальчук // Проблеми освіти: наук.-метод.зб. – К., 2007. – № 47. – С. 122-125.
5. Ковальчук Л.О. Особливості розвитку шкільної професійної освіти уНімеччині в ХІХ столітті / Любов Ковальчук //Наукові записки. Серія:Педагогіка / Тернопільський національний педагогічний університет іменіВолодимира Гнатюка.– Тернопіль: ТНПУ, 2007. – № 8. – С. 246-250.
6. Ковальчук Л.О. Жіноча освіта у поглядах німецьких філантропів /Любов Ковальчук // Педагогічна освіта: теорія і практика. Педагогіка.Психологія: зб. наук. праць. – К., 2007. – № 8. – С. 27-32.
7. Ковальчук Л.О. Професійна орієнтація учнівської молоді Німеччини:гендерний аспект: методичні рекомендації для студентів педагогічних навчальнихзакладів і вчителів загальноосвітніх шкіл / Любов Ковальчук. – Тернопіль: ТНПУ,2008. – 48 с. – Бібліограф.: с. 46.
8. Ковальчук Л.О. Взаємодія школи та сім’ї у гендерній соціалізаціїмолоді (на прикладі ФРН) / Любов Ковальчук // Молодь і гендер: реалії таперспективи демократичного суспільства: збірник матеріалів студентської науково-практичноїконференції 25–26 травня 2006 року / Тернопільський національний педагогічнийуніверситет імені Володимира Гнатюка; Відповідальний редактор О.М. Кікінежді– Тернопіль: ТНПУ, 2006. – С. 61-63.
9. Ковальчук Л.А.Гендерная политика Германии: примерыпрактической реализации / ЛюбовКовальчук // Женщина. Общество.Образование: материалы 9-ой Международной междисциплинарной научно-практическойконференции (15–16 декабря 2006 г.) – Минск: ЖИ ЭНВИЛА, 2007. – С. 247-248.
10. Ковальчук Л.О. Гендерні особливості професійної орієнтації у ФРН /Любов Ковальчук // Сучасна молодь: крок у майбутнє: матеріали І Міжнародноїнауково-практичної конференції для студентів та аспірантів (17–18 травня 2006року); ред. колегія Бугаєнко В.В., Полякова О.М. – Суми: СумДПУ, 2006. – С.241-245.
11. Ковальчук Л.О.Гендерные технологии воспитания всовременном образовательном пространстве: кросс-культурный аспект /Любов Ковальчук // Антропологические основы современного педагогическогообразования: материалы IV международной научно-практической конференции 17–18октября 2007 года; под. ред. Л.Л. Редько, Е.Г. Пономарева. – Ставрополь:СГПИ; «Бюро новостей», 2007. – С. 66-67.
12. Ковальчук Л.О. Особливості досягнення гендерної рівності (наматеріалах досвіду Німеччини та Росії) / Любов Ковальчук // Інтеграціягендерного підходу в сучасну науку і освіту: матеріали Міжнародноїнауково-практичної конференції, м. Одеса 28 жовтня 2005 р. – Одеса: ПДПУ, 2005.– С.175-177.
13. Ковальчук Л.О. Особливості підвищення кваліфікації вчителів Німеччини/ Любов Ковальчук // Дні науки – 2006: матеріали ІІ Міжнародноїнауково-практичної конференції 17–28 квітня 2006 року. – Том 16. Педагогічнінауки. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – С. 64-67.
14. Ковальчук Л.О. Формування гендерної рівності у вихованні сучасноїмолоді / Любов Ковальчук // Формування гендерної культури майбутніх вчителів:збірник матеріалів Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції25–26 березня 2005 року / Тернопільський національний педагогічний університетімені Володимира Гнатюка; За редакцією О.М. Кікінежді. – Тернопіль: ТНПУ, 2005.– С. 51-53.